Це вiдбувалося в Марiуполi.
Дiвчинка бiгла по вулицi мiста,
їй по ногах стрiляли кадирiвцi -
так розважалися. Кулi кресали
справа i злiва. Дитина, налякана
та сполотнiла, втiкала i плакала.
Тим, хто це бачив, було дуже весело,
так, як i тим, кому оповiдали
про незрiвняний подвиг мерзотники.
Що ж, взагалi,
сильнi напади щастя
серед простих громадян iз росiї
як характерна реакцiя нинi
переважають, коли вони чують
про щось подiбне, а також про вбивства,
пограбування i мародерство,
скоєнi злочини, там, згвалтування...
I цю маленьку iсторiю нинi
розповiдаю в якостi теста,
не сподiваючись дуже на вияв
чи спiвчуття, чи людяностi.
Може...
Може, цiй дiвчинцi, що буде бiгти
вiчно тепер крiзь тунелi без свiтла,
i повезе. Вiртуально вiдчує
стид, каяття... хоч запiзно, панове!
надто запiзно.
Для вас i для неї.

2.04.2022.