- Все бiльше в човнi росiян...
Ранiше були дагестанцi, буряти.
Тепер петербуржцi навiть iз москвичами.
Дехто з книжками, люблять вiршi, Мельпомену.
Iншi двох слiв не зв'яжуть без лайки i бiйки,
падають в хвилi - я на них i не зважаю:
смерть в цих краях вiд краю до краю -
пунк призначення справжнiй.
Тиша могильна, наче перед ураганом.
Темрява. Зблискують весла чорнильно.
А цi сперечаються досi. Брутально i смiшно.
Варто було чи не варто. Хто вбивця, хто жертва.
В натовпi дiти мовчать українськi, серйознi, як старцi.
Та й на Судi промовчать, лише пальцем укажуть.
Ох i важка в мене нинi робота! На боцi
iншому знову збирай тих самих пасажирiв;
майже нiяких вiдмiнностей в них:
гiмнастерки i каски iржавi,
рани, розмови, прокляття, хвала,
наче цiлу країну
ти поступово у царство тiней перевозиш...

2.10.2022.