Пiдем кацапiв клятих бити
де український небокрай,
де вирви, смерть, як тiнi дiти;
якщо " сила, повставай!

Змика" ворог справа, злiва
жорстоке коло, та його
ми розрива"мо. Там Київ,
Одеса, Харкiв... у вогонь

занурю" Херсон з Донбасом
дикун, що палить Божий свiт.
I горем тхне, горiлим м"ясом!
За пращурами слiд у слiд

повторю"мо шлях пекучий
i поверта"мося ми
iз гнiвом за тортури Бучi
в Батурин, мурами тюрми

хитаючи, немовби часом;
а мо" його для нас нема?!
Одне - вiдповiсти образам -
нарештi згинуть недарма!

Москаль заходить справа, злiва,
з повiтря, з моря... на мiста,
на села лл" пекельна злива.
Назустрiч люттю пророста,

таким бажанням покарати,
що це вже край, мабуть: нiчим
не допоможуть дипломати!
Вже Божий суд - що нам, що тим.

Сурма сурмить. Ти чу"ш, брате?..


04.02.2024.