Чом нам с тобою, брате мiй
Єдиних iстин та не мати
Край на обох, єдина мати
I всесвiт єдний для надiй
Чому б с сусiдом не дружити
Щоб без запрошень нашi дiти
Ходили вiльно в кожен дiм
Хiба не стало б краще жити?
Причини смутку може в тiм.
Що ми забули про свiтанок,
А вогкiсть трав та свiжий ранок
На маячнi змiнивши дим-
Що десь, де замкненi дверцята
Суцiльний спiв та вiчне свято
Та свiт нас той щось не схотiв.
Думок цих рясно та багато
Що хто при владi той недбав
Народ ошуканий волає
Та тiлькi й обiцянок має,
А демагог найбiльше вкрав
Все сiє промiж очi порох
До барикад скликає всiх:
Глухих, неписьменних, слiпих
А сам країнi перший ворог
Бо розбрат чинить та роздiл
I в смутку вже вчорашнi друзi
Крокують в сварцi хибнiй смузi
На користь полiтичних сил
Чи треба брат, щоб рiдний дiм,
Що ти крiзь роки будував,
В мить вiд руйнацiй запалав
Чужою жертвою поволi?
Нiхто з бажаних райскiх кущ
Нас не захоче приєднати
Бо не резиновi їх шати
I мають свiй перелiк душ
Нехай же думки та й на волю
Лани, степи, бузок, тополi
I стиглий соняшник на полi
Промiнчиком надiї долi
А щастя в руки у життi
Вiзьме хто працю з ранку знає
Хто совiсть в серцi зберiгає
Чи то не твої руки тi?
12.01.2014