Брати i сестри, сивi i малi,
Серед гараздiв i турбот життєвих,
Почуйте голос нашої землi,
Днiпровський схил у вiкових деревах,
Лани повитi спiвом кобзаревим,
Не добираюче нiяких слiв
Високе небо, що сягає долу,
Брати i сестри, вслухайтесь довкола,
Почуйте голос нашої землi.

Брати i сестри, земляки мої,
Хай ваше серце пам"ять не загубить.
Земля не просить вас любить її,
Ярмом не тягне нiкого до шлюбу,
Вона вам каже, що сама вас любить,
Бо як їй не любить дiтей своїх.
I навiть, як її полишать дiти,
Вона не перестане їх любити,
В якi б їх не закинуло краї.

Знов повеснi лелека на крилi,
Бо тут його тримають не кайдани,
Брати i сестри, кожен, хто волiв,
Довiв уже свою любов i шану,
Слов"яни i далеко не слов"яни,
Хiба їй це важливо, взагалi?
Де б доля не носила, та корiння
Так i лишиться тут, на Українi.
Почуйте голос нашої землi.