Я поклоняюся тобi

Ти  сто§ш,  окутана  туманом,
Незворушно  понад  всi  часи.
Очi  тво§  -  зорi-дiаманти,
Коси  тво§  iз  краплин  роси.

Ти  сто§ш,  окутана  красою,
Оповита  сяйвом  iз  небес.
Ти  сто§ш  на  крок  лиш  до  безоднi,
Вся  тремтиш,  а  з  мiсця  не  зiйдеш.

Непокiрна,  горда,  невблаганна,
Погляд  рине  свiтлом  з  висоти!
I,  чи  будеш  ти  колись  пiзнана,
Щоб  з  тобою  крiзь  життя  iти  ?

Ти  сто§ш  сама,  напiвзабута,
Ти  сто§ш  через  усi  вiки  !
Подих  твiй  в  усих  усюдах  чути,
Ти  безсмертна,  не  така  як  ми.

Створена  iз  радостi  й  печалi,
Створена  з  життя  ночей  i  днiв,
Звеш  ти  нас  i  маниш  через  далi,
I  бринить  в  столiттях  голос  твiй.

Ти  владика  всiх  свiтiв  просторих,
У  тобi  безсмертя  всих  Богiв  !
ВIЧНIСТЬ,  ти  єдина  неповторна,
I  я  поклоняюся  тобi.