Чому не чути подихiв дощу, 
Чому здається, що життя повз нас минає?
Невже Господь Всевишнiй з мене не спитає? 
За те, що знаючи, я скорений мовчу. 

Невже не видно тих огидних сновидiнь? 
Що вийшли  мороком блукаючи з безоднi. 
Кому потрiбнi ми покинутi самотнi...  
Щасливi дiти нещасливих поколiнь. 

Я вже не знаючи, не прагну, не стогну. 
Хiба ж то старiсть? Що з'їдає ситу душу. 
Якщо найближчим часом з мiсця я не зрушу, 
То вже поставлених вершин не досягну...