Кожний, хто хоч раз тримав у руках сапку, вважає себе спецiалiстом у сiльському господарствi. Мало того, вбачає моральним обов'язком висловлювати рекомендацiї, при першiй-лiпшiй потребi й без неї видавати 'новаторськi' iдеї. Аби й мене не запiдозрили у верхоглядствi, мушу сказати, що, хоч i живу зараз у райцентрiвськiй багатоповерхiвцi, родом я iз села, правда, каюся: з дитинства не хотiв вставати вдосвiта пасти корову, та й рвати свиням траву в кукурудзi - не сприймав за бозна-яку розвагу, а забити й оббiлувати кроля було все одно, що собi прищемити пальцi у дверях... Утiм, i тепер журналiстський хлiб не з медом, тому займаюся городництвом - не на балконi, звiсно.
А все ж - одна справа давати раду кiльком сот-кам городу, iнша - об-робляти кiлька гектарiв. Зважмо, iз 14,4 тисячi земельних паїв, визна-чених свого часу в Ради-вилiвському районi при руйнацiї кол--госпного ладу, 1285 забранi одноосiб-ними господарями - в них, вва-жається, прокинулося пра-бать-кiвське хлiбо-роб-ське покликання. А це значить, що в натурi кож-ному дiсталося вiд не-повних двох до бiльш як п'яти гектарiв, залежно вiд якостi землi та розмiру па-йової частки.
Якщо ви, читачу, не се-лянин, то можу сказати, що тiльки для оранки па-рою коней п'ятигектар-ного лану зна-добиться днiв п'ять, як-не-як, бiль-ше гектара за день навряд чи пiддасться. Кра-ще трак--тором, але не в кож-ному селi вiн є пiд рукою, а як i є, то готуйся викла-сти за цю агрооперацiю чималi кошти! Готовий? А засiяти? А обро-бити? Кло-поти не для сла-бохарак-терних. Навiть мiсь-кому невiгласовi зрозумiло: кiньми та вручну мало що осилиш.
Мабуть, тому чимало од-но-осiбникiв вирiшили гур-туватися наново - на бiльш прийнятних, спра-ведливих засадах. Виник-ли бiльше десятка неве-ликих фер-мер-ських гос-подарств, якi об'єд-нали до чотирнадцяти паїв кожне. Добре гуртом, як є про-водир. Однак у деяких селах, на жаль, не вияви-лося ентузiастiв, готових утверд-жувати себе в но-вих формах господарю-вання на землi. Як нас-лiдок, залишилося не ви-требуваних сотнi паїв, якi, проте, не залишенi без-дог-ляд-ними i переданi сiль-радами в оренду. Те-пер i на рiнiше необроб-лювану землю знайшлися орендарi - з чис-ла ново-утворених приватних сiль-ськогосподарських пiд-приємств iз значним стар-товим капiталом, вiтчиз-няним i, вочевидь, закор-донним.
Бо що вдiяти, не з сап-кою ж братися до дiла? Не загнешся сам - поставить на колiна вiдсутнiсть кош-тiв на добрива, насiння. I як же, наприклад, старiй, немiчнiй людинi впорати свої гектари?
Час показав, що iз са-мою передачею землi в приватну власнiсть мало що змi-ни-лося. Застарiла технiка чи її нестача - це серйозно. Вiд-сутнiсть на-леж-ної державної пiд-тримки сiльгоспвиробникiв - теж немаловажно. Але не менше впливає на стан справ i те, що селянам зде-бiльшого не вистачає знань, аби ощадливо й перед-бач-ливо вести спра-ву. Зда-валося б, займа-ються нею роками, що ж тут учитися? Не випадково iнодi почуєш: чи потрiбно садити (кар-топлю, горо-дину), якщо отри-муєш самi збитки?
З начальником агро-вiддiлу райсiль-госп-уп-рав-лiння, досвiдченим госпо-дарником Олек-сандром Кухарьовим ми спро-бували прора-хувати, що, скажiмо, оз-начає нинi зай-матися картоплярством у при-садибних масштабах. Чи збитково це?
Вiзьмiмо середню сi-м'ю з чотирьох чоловiк. За пiдра-хунками вчених, тiль-ки на харчування на рiк їм потрiбно близько тонни бульб. Та ще на домашню худобу й жив-нiсть слiд припасти в се-редньому з пiвтори. При досить поши-ренiй у нас вро-жайностi в 200 центнерiв з гектара накопують iз десяти соток 2 тонни. А 'нам' треба двi з половиною, отже, варто засадити картоплею 15 сотих. На садiння необ-хiдно 9-10 мiшкiв бульб, або 450 кг. Якщо купувати насiння за цiною нинiш-нього року ( 2 грн. за кг), загалом пiде 900 грн. Бажано обробляти са-див-ний матерiал стимулято-рами росту й протрую-вати. Це недорого. На наших 450 кг знадобиться вiдповiдно 20 грн. i 150 - 180 грн.
Далi за розпорядком - угноєння дiлянки, оранка й садiння. У кожного це вiд-бувається по-рiзному, але, як правило, удоб-рення влiтає не менш як у 300 грн., за розо-рювання сотки треба платити по 6 грн. Множимо на 15, до-рiв-нює 90 грн., плюс ви-трати на обiд помiчникам. Агротехнiка вимагає 3-4 або й 5 боронувань площ або внесення гербiцидiв - у цi-лому набiгає ще 45 грн. Два-три пiдгортання рядкiв - знову 60 - 90 грн. Настає пора обробiтку проти коло-радського жука й фiтофтори. Якщо личи-нок можна вивести й за два обприскування, то з фiтофторою, котра спри-чинює передчасне почор-нiння й загибель ботвин-ня, реко-мендується става-ти 'до бо-ротьби' 3-4 ра-зи. Затрати складуть вiд-повiдно 30 грн. i 60 - 100 грн., залежно вiд виду препарату.
I ось уже настає пора збирати врожай. Скосити бадилля, якщо не вiзь-меться за це хтось iз сiм'ї, - 50 - 75 грн. Розорати рядки - ще стiльки ж. Вiдвезти з поля зiбрану картоплю - знову трать грошi.
Зрозумiло, в кожнiй сiм'ї цифри свої, але при-близно все ж такi, як тут поданi. Однак при такiй скрупульознiй агротехнiцi й врожайнiсть буде не в 200 ц з гектара, а при-наймнi вдвiчi бiльша. Зна-чить, вдасться накопати приблизно 5 тонн бульб. Половина - собi, iз при-пасеним насiнням - 3 т , решту - на продаж.
Легко можна виручити всю суму, вкладену у ви-ро-щування картоплi, на-вiть iз вiдчутним надлиш-ком. За-леж-но вiд того, як складеться цiна. А грошi потрiбнi не тiльки на свої потреби, а й на пiд-три-мання господарства. Гри-вня за гривнею - назби-руються чималi суми. За паспортизацiю корови - 60 грн,, за її осiменiння - 55, за виводку - 15, до-дайте до цього платню за дослiдження на прихованi форми мас-титiв, за вак-цинацiю всiєї домашньої живностi...
Мiж iншим, бульби окуп-ляться i в приростах живої ваги свиней. Можна, певна рiч, вигодувати їх i без кар-топлi, але тодi слiд вiддати в середньому по 3 кг зерна на свиню за день. За мiсяць на двох пiде 180 кг. Вважається, що на центнер приросту свинi необхiдно 700 кг зерна. При наявностi кар-топлi в рацiонi потреби в ком-бi-кормах значно ско-ротяться.
Та й у меню сiм'ї кар-топлю неспроста нази-вають 'другим хлiбом' - маючи її, ми економимо на дорожчих за цiною кру-пах, вермiшелi.
I, нарештi, не скидай-мо з рахунку, що витрати на ви-рощування картоплi в реаль-них умовах меншi принаймнi на третину про-ти наших розрахункiв (на дiлi менше кропимо, менше пiдгорта-ємо). А купити для своїх потреб двi з половиною тон-ни - сягне не мало не багато - 3000 гривень.
Ось i помiркуймо. Я так докладно спи-нився на пiд-рахунках не-спроста, адже мало в якiй сiм'ї ве-деться точний о-блiк затрат за всiма куль-турами i пiдсобним тва-рин-ництвом. До того ж у сiль-ське господарство нинi при-йшли новi люди, 'блуд-нi сини' з мiст, i їм потрiбно в усьому розi-братися. Живемо спра-давна за прин-ци-пом: як би менше по-тра-титися.
А можливо, начебто зай-во вкладена сотня гри-вень окупиться кiлькома сотнями? Хто в цьому по-радить? У наших умовах, очевидно, дещо могла зробити i робила районна сiльськогосподар-ська до-радча служба, але через вiдсутнiсть фiнан-су-вання вона припинила iс-нування, залишилася тiльки об-ласна, а туди достукатися вельми клопiтно.
Безумовно, можна зве-р--татися i до спецi-алiстiв управ-лiння агро-промислового розвитку райдержадмiнi-стра-цiї, во-ни охоче дають кон-суль-тацiї, але й сюди таких звер-нень було обмаль.
I не тiльки щодо рос-линництва. Адже в районi реалiзуються програми ство-рення культурних па-со-вищ, сервiсного обслу-говування худоби, ство-рено спiлку мо-локови-робникiв - здавачiв моло-ка - i все це для того, аби господар не почував себе залишеним напризво-ляще i навiть за цiлком не-спри-ятливих законодавчо-сус-пiльних обставин бодай у своєму районi, в рiдному селi мав деяке полег-шення.
Одне слово, селянин повинен мати умови для достойного, забез-пе-че-ного життя. I, озброївшись знан-нями, заручившись пiдтрим-кою мiсцевих ор-ганiв влади й дуже бажано - верховних, якi нинi по-глинутi виключно неза-земленою полiтикою, ви-рощувати врожаї та до-гля-дати худобу не тiльки для власного прохар-чу-вання.