Майже 160 лiт тому, їдучи в 1847 роцi в село Верхiвню (нинi Житомирської областi), до своєї майбутньої дружини Евелiни Ганської, видатний французький письменник Оноре де Бальзак (1799 - 1850) перетнув кордон Росiйської iмперiї бiля Радивилова. Свої дорожнi враження вiн виклав у нарисi "Лист про Київ", котрий готувався у паризьку газету "Журналь де Деба". Цей нарис нi українською, нi росiйською мовами донедавна не перекладався. Але побiжно його змiст був вiдомий менi з есе Монiки Варненської "Романтична подорож пана Оноре", iз польськомовних джерел.
У черговий приїзд до Радивилова голови православної громади Парижа п. Дмитра Екчинського я розповiв йому про задум перекласти уривки з "Листа". I наступного разу вiн привiз ксерокопiї сторiнок iз французького видання 1927 року (першого видання цього твору). А перекладали їх у Радивиловi на моє прохання французи українського походження Жорж Лазаренко з Парижа й Нiколас де Вонарха-Варнак iз-пiд Страсбурга, якi побували тут як туристи. На себе я взяв лише лiтературне опрацювання начитаного на диктофон тексту. Згодом тi ж сторiнки, аби перевiрити себе, попросив перекласти вчителя французької мови Радивилiвського загальноосвiтнього лiцею Олександра Трофимюка. Вiдмiнностi були несуттєвi. Коли ця книжка вже була пiдготовлена до друку, в Iнтернетi з"явився росiйський переклад
Вiри Мiльчиної. I ще раз в основному пiдтвердив правильнiсть моїх тлумачень.
Перш нiж запропонувати нотатки Бальзака, хочу зауважити, що швейцарець Жане, якого письменник зустрiв у готелi в Бродах, попереджав: "Ви їдете в Росiю? То не вiдаєте, що чините, не знаєте, що ви тут бiльше не в Європi, а вже в Китаї, кордон Китаю починається отам у Радзивиловi". I ще одне: назву цього мiстечка Бальзак писав як "Radziviloff" - "Радзiвiлофф", я передаю її - "Радзивилiв". Мова в пропонованих уривках йде про 31 серпня 1847 року.
Коли мчиш iз Нiмеччини зi швидкiстю голуба i все бачиш самiсiньку плоску рiвнину, розумiєш, чому жоден розумний чоловiк досi не взявся описувати цi печальнi краї...
А переносишся через Карпати - i знову починаються простори, якi простягаються вiд Галичини до Чорного моря, вiд Балтики до Уралу, без жодних узвищень, опрiч тих, що коло Києва, найбiльше iз яких схоже на найвищу нашу гору Монмартр. Пiсля виїзду з Бродiв я знову потрапив у пiщану заводь, обрамлену безконечними сосновими лiсами, що на нiй мiжнароднi вiдносини помiж Австрiєю i Росiєю виписанi великою кiлькiстю слiдiв, - здавалося, кожний мандрiвник мiг би обрати собi окремий. Повiз рухався чудово, наче морський камiнець вислизаючи з-помiж соснових пнiв, i за пiвгодини досить поквапливої їзди ми прибули на величезний майдан, схожий на паризьке Марсове поле, де з одного боку знаходилась велетенська клуня, що ховала в своїх нетрях австрiйську митницю, а з другого була дерев"яна застава. Оскiльки я не знав мови i нiчогiсiнько не мiг сказати моєму фурмановi, то вiн спинився перед другою клунею, котра, поза сумнiвом, слугувала за постоялий двiр. Оскiльки погода стояла гарна, я пiшки подався через це безкрає поле до застави; на росiйському боцi виднiлися двi халабуди. Я вирiшив, що там розмiщаються гауптвахта й митний пост, - i не помилився.
У Бродах приязний власник заїзду попереджав, що не годиться лишати Австрiйську iмперiю без вiдповiдного дозволу бродiвського полiцейського комiсара. З"ясувалося, що цей чиновник також живе у "Росiйському готелi" i говорить по-французькому; вiн був настiльки люб"язний, щоб без тяганини видав блакитний папiрець для вручення начальниковi австрiйської варти.
Бiля росiйської застави я побачив чиновника з обличчям приємним i розумним, схожого на француза з хорошого товариства, вiн менi вельми нагадав Жюля де Ресег"є. Бачачи багато нагород на грудях цього чиновника, я остерiгався помилитися, адже не мiг передбачити, що сам пан де Гаккель особисто вийде менi назустрiч, однак не встиг я вклонитися, як вiн запитав бездоганною французькою, без жодного акценту, чи то справдi я, а у вiдповiдь на моє запитання пiдтвердив, що вiн i є пан Гаккель, начальник митницi. Хоча в Петербурзi пан Тимирязєв обходився зi мною не менш привiтно й доброзичливо, на взiрець того, як це вмiють вищi чиновники французьких митниць, я зачудовано переконався, що радзивилiвська чемнiсть переважає петербурзьку.
Пан державний статський радник зробив знак рукою - i пiд"їхав розкiшний чотирикiнний ридван, слуги пiдхопили мiй багаж, поклали на переднє сидiння, i ось таким чином я перетнув кордон славнозвiсного Китаю, про який менi балакав швейцарець Жане.
Митниця зустрiла у всеозброєннi; мiй сундук вiдкрили, в ньому заходилися нишпорити з якнайретельнiшою прискiпливiстю. Пiсля цього пан Гаккель зауважив:
- Я вас лишаю на моїх людей, а сам пiду попереджу панi Гаккель, вона ж надiється, що зробите їй велику приємнiсть, заїхавши погостювати чим хата багата.
Я намагався було вiдмовитися, посилаючись на те, що без зупинки цiлий тиждень їхав iз Парижа до Радзивилова... Однак пан Гаккель запевнив мене, що слава мого iменi заслонить усi негаразди мого вбрання, i тим було сказано все. Через декiлька хвилин я уже входив у дерев"яний дiм, яких так багато бачив в околицях Петербурга. Представлений панi Гаккель, довiдався вiд неї, що ця пара недавно з Архангельська, де пан Гаккель упродовж десяти лiт очолював тамтешню митницю. Ось що таке Росiя: тут ти за одну мить переносишся iз крижаного клiмату в пiвденнi краї.
Розповiдали, що православний єпископ з Iркутська, переведений на Волинь, невдовзi й помер, уражений немилосердною спекою. Коли наставала зима зi своїми двадцятьма градусами, вiн воскресав, зате влiтку мусив вiдсиджуватися в погребi. Пан Гаккель повiдав, що його попередник пiшов на мiсце Тимирязєва в Петербург, а той став членом Державної ради, i те доставило менi чималу радiсть, бо я бажав тiльки гараздiв цьому доброму й неперевершеному шефовi страхiтливих нишпорок усього Петербурга. Пан Гаккель виявився не тiльки розумною вiд природи, а й високоосвiченою людиною; що стосується трапези, то вона своєю вишуканiстю нагадала мiй останнiй обiд у Францiї, в Тiллє у Верона, - розкiшшю усього того, чим хата багата. Там були першосортнi вина, риба велетенських розмiрiв, вишукана дичина. Пiсля вiд"їзду з Парижа я вперше обiдав як слiд, чи мiг я уявити, що цю можливiсть нададуть менi в такому крихiтному мiстечку, як Радзивилiв!
При назвi "мiстечко" в уявi французiв постають будинки, вулицi, громадськi заклади, але Радзивилiв - то лише купа дерев"яних халуп, якi досi тримаються на ногах винятково завдяки спецiальнiй ласцi провидiння щодо Росiї. Жодного метра бруку, всi вулицi з утоптаної землi.
Я пояснив свої утруднення пановi Гаккелю, i той з чарiвною люб"язнiстю обiцяв усунути всi перешкоди. Вiн видiлить у моє розпорядження одного зi своїх слуг, який платитиме замiсть мене на поштових станцiях, - за чеснiсть його вiн ручається. Коли вже замрiла змога безперешкодно дiстатися Бердичева, я вiдчув, що оживаю, i затухаючi тривоги остаточно влягаються, i звивистостi подорожi випростуються, - i то завдяки чудесному способовi, бо саме той чоловiк, котрого бачив iз Парижа почварою, повернув менi самовладання, веселiсть, балакучiсть, i я приборкав свою втому, котра було вже сягнула пароксизму. Однак добру настроєнiсть притлумив своєю непоступливiстю поштмейстер, який, не мавши офiцiйного паперу для поштового дозволу, не бажав дати бодай рукописного. Нiщо не могло його похитнути; вiн прийшов до мене з поясненнями, бо вiдчував сум"яття, що не може нiчого вдiяти супроти iснуючих правил. Уже два мiсяцi вiн вимагає бланкiв, але так їх i не отримав. У цьому епiзодi - весь суспiльний дух Росiї.
... Усi приготування скiнчилися щойно до одинадцятої ночi; так я застряв на вiсiмнадцять годин у Бродах i Радзивиловi, якi, проте, виявилися все-таки з користю використанi завдяки панi Гаккель i її салону, де гуртується тамтешнє начальство. Влада тих, хто очолюють наше митне управлiння у Францiї, не може зрiвнятися з владою пана Гаккеля з Радзивилова. У його вiданнi - 150 льє кордону, переданого пiд контроль полiтичний та комерцiйний, у його вiданнi цiла армiя чиновникiв. Його платня - сорок тисяч франкiв, пiдлягає вiн київському генерал-губернаторовi, кому менi порадили представитися. Цей генерал-губернатор дуже знаний, генерал Бiбiков керує Волинiєю, Україною, Подiллям i частиною Бiлорусiї (так у текстi нарису. - В.Я.), яка за територiєю бiльша Францiї. Уже цей перший погляд вiдкриває велич Росiї, де все має колосальнi пропорцiї.
Я вiдбув iз Радзивилова, переповнений отриманою добротою, досхочу напоєний бездоганним чаєм, дiставши вiд самого пана Гаккеля подушку, щоб пом"якшити тряску кибитки, якою далi їхатиму. Уявiть собi, що волоктися кибиткою чи чотирикiнно - тут без рiзницi. Цей повiз iз дерева й очерету, що його тягнуть iз швидкiстю локомотива, вiдбиває на ваших кiстках усi нерiвностi путiвця з жорстокою правильнiстю, ти стрибаєш мов стриножений, падаєш на сiно, фурман зовсiм тим не переймається, його дiло їхати, а твоє - триматися. Одного разу цар, отак мандруючи, лишився на дорозi; фурман, доїхавши до поштової станцiї, де перепрягають коней, озирнувся: нема царя; цар, який звалився в снiг, був знайдений по дорозi, вiн не сердився на вiзника.
I ось тепер, iз швидкiстю попхнутий у незвiданi поля, я їхав у кибитцi поруч незнайомця, якому дали тридцять два рублi срiблом для потреб подорожi, вирахуваних поштмейстером Радзивилова. Нiч була чудова, небо скидалося на блакитне напинало, прикрiплене срiбними цвяхами. Ця глибока самотнiсть, ця пустеля оживлювалася дзвiночком, який завжди подзвонює на кiнськiй шиї, i та монотонна нота кiнець кiнцем ставала чимось несказанно-принадним. Якi задуми я втiлив! Минуло рiвно вiсiм днiв, як вечеряв у Верона в Тiйє i всi кепкували надi мною, довiдавшись, що вирушаю до Києва, розташованого за 800 льє вiд Парижа. А то ж рiзниця: їхати з Парижа до Гонеса (мiстечко пiд Парижем. - В. Я.) зовсiм не те, що з Радзивилова до Дубна. Я минав сосновi чорнолiси, щомитi думаючи: ось-ось наш човен розiб"ється об пеньки, залишенi росiйськими селянами при самiй землi; але селянин, котрий мене супроводжував, усе добре бачив у пiтьмi. Це була одна з найпрекраснiших ночей, якi я провiв пiд час подорожi. Не можна уявити собi тих чарiв, якими втiшався, їдучи незнайомою пустелею iз швидкiстю голуба. Душа мов витанцьовує танець дервiшiв пiд вигравання дзвiночка, i той ритм допомагає пiднестися до величних мрiянь.
Нарештi, опiв на третю ми дiсталися Дубна; мене висадили у дворi поштової станцiї. Бувши впевненим у моєму провiднику, я кинувся на диван, твердий, наче табiрний лежак, i отодi заснув уперше за дев"ять днiв, i спав сном немовляти, сном знеможеного борця, тим сном, який не здатна перервати й гарматна стрiлянина. Уранцi полiцмейстер, справжнiй росiянин у парадному мундирi з хрестами, пiд"їхав до станцiї у каретi, запряженiй четвiркою, i застав мене за кавою. Подорожня була менi виписана з дотриманням усiх необхiдних церемонiй. Полiцмейстер, колишнiй гвардiйський офiцер, дуже жалкував, що я кваплюся: дружина його була б щасливою почастувати мене снiданком, я обiцяв заїхати до неї на зворотному шляху i о десятiй ранку вирушив далi з твердим намiром примусити фурманiв везти мене так само швидко, як возять iмператора, тобто зi швидкiстю тридцяти верст за годину. Заради цього я був готовий не шкодувати копiйок на чай. Завважте, свого я досяг. Якби не обов"язок постiйно гайнувати час на поштових станцiях, мiняючи коней, я здолав би сто льє за п"ятнадцять годин, однак на кожнiй станцiї менi доводилося затримуватися на пiвгодини, а вночi навiть на три чвертi години. Потрапити на Україну! - я не просто хотiв, я жадав цього...
...Що я бачив досi, - було нiщо. Це пустеля, море збiжжя, прерiї Купера з їх тишею. Тут уже починається українська земля, земля чорна й жирна, якої нiколи не угноюють i де завжди сiють.
Дев"ять листiв
Перед вiд"їздом iз Парижа вiн вiдвiдав росiйського повiреного в справах М. Д. Кисельова, отримав вiд нього рекомендацiйну записку до начальника радзивилiвського митного округу. На той час ним був Павло Францович Гаккель. У результатi знайомства, що зав"язалось, виникло листування, часом дiлове, часом приятельське, викликане добрими стосунками Бальзака iз самим Гаккелем та членами його родини.
Гаккель залишив вiйськову службу в чинi полковника i був призначений до митного вiдомства. Вiн був начальником митного округу, спершу - архангельського, а з 1847 року - радзивилiвського.
Вiдомий колекцiонер автографiв Бальзака Шпульберк де Лованжуль наприкiнцi XIX ст. звернувся до сина Гаккеля - голови кавказького цензурного комiтету Михайла Павловича Гаккеля, що мешкав на той час у Тифлiсi, з питанням про долю листiв вiдомого французького романiста до його батька. 22 жовтня 1891 року М. П. Гаккель надiслав Лованжулю 9 листiв - автографiв Бальзака з проханням повернути йому лише один лист, а з решти восьми - копiї. Це прохання, звичайно, було виконане.
Переклад листiв мною здiйснено з дослiдження Л. Гроссмана "Бальзак в России" //Литературное наследство. - Т. 31-32. - М., 1937. . -C. 337-344.
Верхiвня, 15 вересня (франц. стиль) (1847р.)
Вельмишановний добродiю, вiдсилаючи вам солдата, якого ви менi вiдрядили, я не можу не висловити вам глибокої вдячностi за турботи про мене, i зокрема за послуги, зробленi для мене цим молодиком. Без нього менi не зробити б i кроку. Я дуже втомив його, а тому взяв на себе смiливiсть надати йому один день вiдпочинку; на жаль, я рiшуче не мав змоги написати вам у день свого приїзду. У Францiї кажуть: тягтися на чотирьох конях, а я тягнувся в кибитцi, що одне й те ж.
Я, зрозумiло, вважатиму за щастя подякувати вам особисто на зворотному шляху, але менi хочеться вже тепер висловити вам свою вдячнiсть i сказати, що мандрiвка, яка почалася пiд вашим люб"язним заступництвом, пройшла досить благополучно.
Зробiть ласку, вельмишановний добродiю, засвiдчити моє шанування вашiй дружинi, вклонитися вiд мене пречудовому майоровi i прийняти висловлення найкращих почуттiв, iз котрими маю честь бути вашим вельми зобов"язаним слугою.
О. де Бальзак.
2.
Париж, 22 серпня 1848 p.
Ласкавий i прелюб"язний генерале, я отримав дозвiл повернутися на Україну - i через ваш кордон. Два днi тому граф Орлов сповiстив мене, що вам надiслане вiдповiдне розпорядження. Прошу вас, як i ранiше, не вiдмовити менi у вашiй чарiвнiй люб"язностi; зрозумiло, я не зловживатиму, як тамтого разу, завдаванням вам клопотiв, пов"язаних iз моєю мандрiвкою, бо цього разу граф Мнiшек, повiдомлений мною, приїде з Вишнiвця у Радзивилiв зустрiти мене. А вiд вашої доброти я чекаю ось чого.
У нас тут великi утруднення з прислугою, i я пускаюся у мандрiвку цього разу зовсiм один iз Парижа до Бродiв, i хоч я i маю намiр мандрувати з максимальною швидкiстю, але буду затримуватися на кожнiй залiзницi через багаж, - я ж не знаю й слова по-нiмецькому, адже витратив усе життя на вивчення французької, якою починаю писати досить пристойно. Тим-то я опломбував свої речi на тутешнiй паризькiй митницi i вiдправив їх у Радзивилiв до запитання на митницi, доручаючи їх вам i вам адресуючи, щоб вони збереглися у належному мiсцi до мого приїзду.
Отже, через декiлька днiв я буду мати задоволення побачити вас i вашу дружину. Жахливий гуркiт нашої революцiї, яка всiх нас розорила, заглушив плiтки французької преси з приводу моєї останньої мандрiвки, i я думаю, що цього разу менi вдасться зберегти дорогоцiнний привiлей iнкогнiто. Менi хочеться розповiсти вам багато про що. Не знаю, що станеться iз Францiєю; якщо так триватиме, вона перетвориться на росiйську провiнцiю. Зараз, коли я пишу вам, готується жахливий поєдинок в Установчих зборах, i якщо я не покваплюся негайно вiд"їхати, - хтозна, чи збережеться за нами потiм свобода пересування. Я прямую в Росiю у пошуках шматка хлiба й спокою. Росiя тепер моя кохана, а Францiя - законна дружина; за прикладом багатьох чоловiкiв, я частiше буватиму в коханої, анiж у дружини.
Мiй багаж складатиметься iз трьох-чотирьох укладок, я забираю з собою лише необхiдне для життя, та ще в"язанку наукових книг, котрi я вiдiшлю вам для направлення у київську цензуру. На цих в"язках є такий напис: "Для п. генерала Гаккеля, начальника прикордонної варти, на митницю, до запитання".
У чеканнi, що я буду мати задоволення бачити вас i особисто висловити свою повагу вашiй дружинi, прошу вас нагадати їй про мене i прийняти палке почуття вдячностi, з яким маю честь бути в(ашим) н(айнижчим) i п(окiрним) (слугою).
де Бальзак.
Мене знову рекомендували вашому генерал-губернатору; вiн запитував в одного з наших друзiв, коли я приїду. Холера не лякає мене, сподiваюся, вона не насмiлиться зазирнути у ваш дiм.
ПРИМIТКИ. Граф Юрiй Мнiшек - зять Евелiни Ганської, жив у своєму маєтку в Вишнiвцi (нинi село Тернопiльської областi). Плiтки французької преси все-таки були. Одне з видань, зокрема, повiдомляло, що Бальзак залишив Францiю заради Росiї "де лютує холера, i - що гiрше того - в люту зиму... i - що жахливiше того - щоб одружитися".
Холера сильно зачепила Радивилiв у 1831 роцi. Тодi померло 637 чоловiкiв i 364 жiнки. У 40-i роки епiдемiя давалася взнаки не надто вiдчутно.
3.
Верхiвня, 8 жовтня 1848 p.
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, прошу вас виявити менi ще одну люб"язнiсть. Якщо мiнiстр фiнансiв дасть дозвiл на мiй багаж, дозвольте менi не повертатися у Радзивилiв, бо я, зiзнатися, дещо настраханий надмiрними видатками, якi викличе цей переїзд i якi перевищать витрати на мандрiвку з Парижа до Радзивилова. Оскiльки я дiлив їх iз графом Мнiшеком, моя мандрiвка обiйшлася у 220 франкiв; а якщо їхати одному, поїздка у Радзивилiв в один тiльки кiнець обiйдеться удвiчi дорожче. Менi потрiбно перевезти багаж, який не вмiститься в одну кибитку, i ця тисяча франкiв складе тим обтяжливiшу для мене витрату, що я повинен ще з"їздити до Києва представитися генерал-губернатору. Це жахлива рiч, запевняю вас, при нинiшньому фiнансовому становищi Францiї.
Ви такi добрi, такi уважнi до мене, що я слiпо покладаюся тут на вас. Якщо, iз дозволу мiнiстра, буде одержано пропуск через митницю i можна буде вислати менi мої речi, не вiдкриваючи трьох укладок, то ви дали б менi велике задоволення, повiдомивши про те, i я був би щиро вдячний вам.
Якщо ж ви не можете зробити цього, тодi викличте мене до Радзивилова, i невелика грошова прикрiсть буде винагороджена задоволенням бачити вас, так само, як i добру та чарiвну панi Гаккель, котрiй я тут засвiдчую моє найнижче шанування.
У разi, якби ви змогли пощадити мiй гаманець, гай-гай, вельми схудлий за час революцiї, я приєдную тут лист для росiйського консула, який отримає у Гальперiна в Бродах необхiднi кошти для оплати накладної; просячи його про цю невелику послугу, я роз"яснюю йому, як вiдправити в Бердичiв цi три укладки.
Я, зрозумiло, почекаю на вашу вiдповiдь, перш нiж їхати до Києва, бо якщо мiнiстр, понад сподiвання, не погодиться на пропуск мого багажу, що дозволило б вам виконати моє прохання, я виклопочу в Києвi дозвiл вiдправитися до Бродiв за своїми речами. Я ледве спочив вiд довгої й втомливої дороги, i ця поїздка на кордон виснажила б мене остаточно. Отож я цiлковито у ваших руках. А тому надiюся, що, коли мiнiстр поставиться до мене прихильно, ви будете настiльки добрими й звiльните мене вiд трат i втомленостi.
У всякому разi, знаючи ваше дружнє ставлення до мене, я цiлком покладаюся на вас. Приймiть заздалегiдь мою вдячнiсть, а також глибоке шанування за вашу попередню люб"язнiсть i запевнення в повазi, яку вiдчував i завжди вiдчуватиму до вас.
В(аш) н(айнижчий) i п(окiрний)слуга де Бальзак. Моя адреса: у Верхiвню, коло Бердичева.
ПРИМIТКИ. Росiйським консулом у Бродах був Едуард Георгiйович Краузе, iз яким Бальзак познайомився ще пiд час першої поїздки, в 1847 роцi, занотувавши про нього в "Листi про Київ": "Я зустрiв у росiйському консулi в Бродах людину вельми люб"язну, таку, як майже всi росiйськi посадовi особи за кордоном".
Деякi посилки з Парижа письменник доручав надсилати на адресу: "п. де Бапьзаку, в Броди, банкiрський дiм Гальперiн i сини". Цей банкiрський дiм, який, за словами Бальзака, "царствував у Бердичевi", мав у Бродах вiддiлення.
4.
Верхiвня, 12 жовтня 1848 p.
Прелюб"язний та ласкавий п. Гаккель, я не надiслав вам ключi разом iз першим листом тiльки тому, що не знав, як це зробити i, не знаючи тутешнiх законiв та звичаїв, боявся порушити iснуючi правила. Але вiдразу ж пiсля одержання вашого листа я надiслав ключi в Бердичiв Зiльберштейну, i тепер, завдяки вашiй обiцянцi, я спокiйний. Не знаю, як дякувати вам за добрий лист, який служить для мене свiдченням дружби, котра примусила б мене полюбити Росiю, якби в мене й без того не було стiльки пiдстав вiдчувати сердечну прив"язанiсть до неї. Що за країна, де можна знайти людину такого серця, як ваше, людину, що поєднує i розум, i витонченiсть з умiнням робити послуги? Не думайте, що я вiдмовляюся вiд задоволення бачити вас i провести день у колi вашої сiм"ї. Ми старi друзi, i я можу зiзнатися вам, що, на щастя для мене, менi суджено часто їздити з Радзивилова до Парижа i назад, i тому, якщо не дорогою з Парижа, коли я дуже кваплюся до своїх друзiв, то, принаймнi повертаючись, я зможу винагороджувати себе за прикрощi, спричинюванi розлукою з ними. У супротивному разi ви б не любили мене. Ви надто знаєте життя i розумiєте, що почуття вимагають взаємностi.
Отож цього разу я шлю вам письмову вдячнiсть за турботи. Не знаючи, коли я буду в Парижi, хочу виконати обiцянку, дану панi Гаккель; вона дала менi надзвичайне задоволення, прихильно вiдiзвавшись про мої твори, i я уже вжив заходiв, щоб їх надiслали в Броди до п. Краузе. Через неуважнiсть я забув згадати про це у своєму останньому листi i сподiваюся, що, незважаючи на затримку пересилки, панi Гаккель матиме повного Бальзака до нового року. Якщо я допоможу вам цим скоротати декiлька зимових вечорiв, то тим самим, перебуваючи душею з вами, почну розплачуватися за вашу доброту.
Я сподiваюся, що ви не вiдмовите в ласцi передати п. Давидову, що одна з моїх трьох укладок iз речами, найважливiша, зачинена на два замки, забита на додачу кришкою на цвяхах; а тому по вiдiмкненнi ключами кришку слiд пiдважити долотом - i обережно. У другiй укладцi, iз взуттям i рiзними згортками, три чи чотири мої палицi, покладенi впоперек: з огляду на коштовнiсть набалдашникiв прошу вас наказати якомога краще вкласти їх, щоб вони не поламалися, бо, строго кажучи, їм там не мiсце.
Тисяча вибачень за цi маленькi, але дуже потрiбнi подробицi, якими, однак, я бiльше вам не набридатиму, тому що незбагненне запiзнення дилiжансiв примушує мене вiдмовитися од вiдправки речей цим шляхом, i надалi я вже не розлучатимуся з ними. Ось уже мiсяць, як весь мiй багаж складається з невеличкого дорожньою мiшка, що з ним я приїхав, i ви не можете собi уявити всiх моїх бiдувань. Якщо б розповiсти вашому мiнiстровi фiнансiв, що я засуджений франтувати весь час в одних i тих же панталонах, вiн надiслав би дозвiл швидше, бо подiбне покарання не значиться у жодному з вiдомих кримiнальних кодексiв.
Будьте ласкавi попросити п. Краузе, перш нiж платити за накладною, пересвiдчитися, що всi три укладки в цiлостi, адже спiзнення вкрай непокоїть мене; передайте йому тисячу подяк i не забудьте попередити його про посилку, котру вiн отримає для панi Гаккель.
Передавайте вашiй дружинi моє глибоке шанування i приймiть вислiв сердечної поваги, з яким я маю честь бути в(ашим) н(айнижчим) i п(окiрним) слугою.
де Бальзак.
5.
Верхiвня, 20 жовтня 1848 p.
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, тисячi вибачень за всi завданi вам клопоти. Але не впадайте у вiдчай i потерпiть ще трохи, Я написав мiнiстру, просячи про змiну всiх його розпоряджень на безумовний дозвiл пропуску моїх речей пiсля вiдкриття укладок; я пояснив йому, що поїду в Петербург i Москву лише через декiлька мiсяцiв i не можу обходитися без речей.
Таким чином, затримка не мiняє нiчого, але попросiть п. консула повiдомити торговому дому, який повинен одержати мої укладки в Бродах, щоб вони написали в Кракiв i у Львiв, i щоб написали якнайшвидше.
Нарештi, якщо ви здiйснюєте об"їзд, прошу вас сказати п. Краузе, щоб почекали вашого повернення i щоб представили мої укладки на вашу митницю, бо знадобиться добрих три тижнi, поки мiнiстр отримає мiй лист i поки вiдповiдь надiйде в Радзивилiв. Тепер я добре обiзнаний у митних порядках i iншим разом захоплю iз собою слугу, щоб бiльше не розлучатися зi своїми речами. Приймiть висловлення моїх дружнiх почуттiв i передайте вашiй дружинi i дочкам шанобливий уклiн в(ашого) н(айнижчого) i п(окiрного) слуги, що ним має за честь бути
де Бальзак.
6,
Верхiвня, коло Бердичева, 27 листопада (1848 p.).
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, отже, ви кладете край моїм митарствам, якi стають нестерпними, бо я бiльше не в силах ходити в дорожньому одязi! Мiнiстр листом довiряє вам вiдкрити мої речi i передбачає навiть випадок, якщо в мене виявляться забороненi предмети: вiн доручає вам вiдправити список, щоб вiн мiг винести рiшення. Але, благаю вас, тепер, коли я перебуваю у ваших руках, напишiть мiнiстру, що мої укладки не мiстять у собi нiчого, крiм повсякденних речей, i вiдправте їх на Бердичiв. Тим самим ви дасте менi можливiсть працювати, пристойно вдягнутися й благословляти вас.
Сподiваюся, що ви повернулися з об"їзду в доброму здоров"ї i що зможете врятувати мене вiд подальших очiкувань, бо, якщо знадобиться ще звернення до п. Вронченка, краще залишити все в Бродах, оскiльки на вiдповiдь вiд нього потрiбний буде цiлий мiсяць.
Заздалегiдь дякую вам за вашi послуги, але впевнений, що рано чи пiзно побачу вас особисто. Мiнiстр милостиво передав усе на ваш цiлковитий розсуд! Будьте ласкавi висловити мою глибоку повагу вашiй дружинi та милим дочкам i приймiть висловлення найжвавiшого визнання i всiх почуттiв, iз якими маю за честь бути вашим найнижчим i покiрним слугою.
де Бальзак.
7.
Верхiвня, 6 грудня (1848 p.)
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, складаю вам тисячу подяк за вашу доброту i запевняю вас, що вона принесла свої плоди: мої речi зi мною, особливих пошкоджень немає. Тiльки лампа зовсiм розбита, але я випишу iншу i виклопочу у мiнiстра дозвiл на ввезення.
Я отримав лист вiд мого видавця з повiдомленням, що вам надiсланий на адресу п. Краузе в Бродах примiрник мого Повного зiбрання творiв, який я прошу вашу дружину прийняти. Посилка перебуває в дорозi. У нiй є, крiм того, наукова праця i двi книжки для мене, якi я просив би опломбувати для цензури в Києвi i при нагодi вiдiслати менi.
Я вважатиму за щастя першого ж разу, коли буду проїздом у Радзивиловi, зробити на кожнiй книжцi невеличку згадку про пiдношення; то авторський привiлей, i менi хотiлося б скористатися ним у цьому разi.
Передайте, будь ласка, моє глибоке пошанування вашiй дружинi, нагадайте про мене панночкам i приймiть висловлення сердечної поваги, з якими я маю за честь бути в(ашим) н(айнижчим) i п(окiрним) (слугою).
де Бальзак.
ПРИМIТКА. Бальзак дотримав слова i в 1850 роцi на кожному томi написав: "Пановi Гаккелю на знак поваги вiд автора" (про це згадував син Гаккеля в листi до збирача автографiв Шпульберка де Лованжуля 22 жовтня 1891 p.).
8.
Верхiвня, 22 грудня (3 сiчня 1849 p.)
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, будьте настiльки люб"язними засвiдчити п. Краузе мою вдячнiсть за його турботи, поки я не зможу сам що-небудь зробити для нього.
У вас є, наскiльки менi вiдомо, "Людська комедiя"; для мене повиннi прийти два примiрники додаткового тому й том Вiка "Споруди". Я волаю до вашої доброти i прошу вас опломбувати цi книжки для цензури i вiдiслати менi сюди. Але я просив би вас почекати з цiєю посилкою, бо буде ще й друга. З Парижа менi повиннi надiслати великий "Словник природної iсторiї" для графа Мнiшека i воднораз двi залiзнi коробки iз шоколадом. Тодi п. Краузе мiг би об"єднати цi двi посилки - ту, котра прийшла, i ту, котра прийде, i переслати їх менi через посередництво контори Гальперiна, який, безперечно, має мою фактуру в Радзивиловi.
Пробачте, що я докучаю настiльки високiй посадовiй особi, як ви, подiбними дрiбницями. Але я бачу у вас не начальника прикордонної варти, а доброго й вiдмiнного друга.
Мої тутешнi друзi були зворушенi тим, що ви жалкували з приводу неможливостi заїхати сюди; ви i ваша родина були б зустрiнутi сердечно, бо мої друзi вважають, що хто зобов"язує мене, зобов"язує їх самих; вони безмежно вдячнi вам за те, що ви поставилися до мене, як поставилися б вони самi. Вони завжди залишаються вдячнi вам, їм казали так багато похвального про панi Гаккель, що вони вже знають її. Передайте ж їй моє глибоке й сердечне шанування та приймiть мої побажання, щоб ви i ваша родина були в гарному здоров"ї i щоб усе йшло за вашим бажанням. Приймiть подяку i дружнi почуття, з якими я маю за щастя незмiнно лишатися в(ашим) н(айнижчим) i п(окiрним) (слугою)
де Бальзак.
ПРИМIТКА. З приводу книжки Вiка про гiдравлiчнi розчини та бетони, потрiбної при змiцненнi ставкових запруд у маєтку Ганської, Бальзак писав iз Верхiвнi своїй матерi 26 жовтня 1848 року: "Попроси Суверена придбати її (книжку. - В.Я.) за мiй рахунок i переслати менi через контору дилiжансiв: потрiбно отримати пломбу на цю книжку в радзивилiвськiй митницi i подати до київської цензури".
9.
Верхiвня, 3/15 лютого (1849 p.).
Прелюб"язний i ласкавий п. Гаккель, спасибi вам за добрий та милий лист, що його я отримав кiлька днiв тому; прошу вас не забути про мене при зустрiчi з пречудовим п. Краузе.
"Словник природної iсторiї", котрий я чекаю, може бути надiсланий менi ранiше, нiж наприкiнцi березня, бо останнiй том з"явиться в лютому, тобто через два тижнi. Але менi послали цукерки, про якi я казав вам, разом з iншими книжками i вклали пару щипцiв, зажаданих мною як зразок, аби налагодити в Росiї це виробництво. Справдi, цей предмет тут у такому занедбаннi, що я не змiг знайти його нiде, а ремiсники, незважаючи на всi пояснення, навiть не збагнуть, що то таке. У Росiї нема камiнiв, а тому, ймовiрно, немає й митної заборони на цей цiлком незнайомий прилад; ось чому я вважав за обов"язок доставити вам взiрець. Можливо, я помиляюся, але розраховую на вашу доброту й сподiваюся, що ввезення у Росiю цiєї дивовижi не буде заборонено.
Коли прийде ота друга посилка, чи не погодитеся ви опломбувати всi книжки, щоб я вiдiслав їх, за прикладом попереднiх, у київську цензуру i вийняти з тiєї посилки двi коробки та щипцi, попросивши радзивилiвського представника Гальперiних надiслати пакет якомога швидше в їх контору до Бердичева на моє iм"я, оскiльки цукерки врештi-решт можуть пропасти. Цей пакет також адресований у Броди п. консуловi; прошу вас висловити йому мою подяку за всi турботи й люб"язностi щодо мене, поки я не зможу особисто засвiдчити йому своєї вдячностi. Знайомством iз ним i його добрими послугами я почасти зобов"язаний вам; але як iще поєднати з цим те, що я вже вiдчуваю у серцi до вас!
Сподiваюся, що ви будете ласкавi передати вашiй дружинi запевнення у моєму пошануваннi i нагадати про мене вашим дочкам. Боюся, як би панi Гаккель не розцiнила "Людську комедiю" як грубий шарж. Скажiть їй, що це в невеликих дозах прекрасний опiум, який стає отрутою, якщо дозу збiльшують.
Дiм Гальперiних оплатить усi витрати в Бродах i Радзивиловi; я домовився з ним тут. Запитання до митницi: чи обкладають у вас скрипки? Я чекаю прибуття двох-трьох скрипок, вони призначаються для подарунка. Чи вiзьмуть iз мене за право ввозу? Як чинять у вас iз королем iнструментiв? Дозвольте надiслати вам тисячу висловлень дружби й засвiдчити свою сердечну вдячнiсть.
де Бальзак.