Знову i знову задаю собi це питання. Складається враження, що з приходом зими, стає не тiльки холоднiше на вулицi, але i градус мого серця також знижується. Виникає логiчне запитання - "чому?"!
Прокидаюся зранку, i замiсть звичної посмiшки на обличчi i слiв "Доброго ранку яскраве сонечко!" - я вiдкриваю одне око, дивлюсь у вiкно, i ще бiльше згортаюся пiд теплою ковдрою. У голову лiзуть поганi думки. Перша: треба на роботу (або на навчаня). Друга: ще 20хв подрiмаю, а добиратимуся на таксi. Третя дiя: Вiдбувається боротьба мiж моїми ангелом та чортеням.
Пiднiмаюся. I починаю жити новий день.
Дивуюся. От ще тiльки вчора святкували новий 2008 рiк... Питання - чому попереднiй 2007 так швидко втiк? А головне куди? Як взнаєте - дайте менi знати, я йому повинна подякувати за чудо, що отримала у подарунок!
Далi все як завше: вмиваюся, снiдаю, вдягаюся... Одяг... Обов"язково яскравий. Це житя надто коротке, щоб загортати своє молоде тiло i душу в сумнi вiдтiнки. Далi музика. Хочу чогось веселого, живого, нового... А нема.
Виходжу на вулицю... Повiтря, свiтло, люди, метушня. Не моє то. Я так не хочу. Зупинiть час i планету - я вийду.
Беру в руки книгу - щоб не бачити, а вуха затикаю навушниками - щоб не чути. Перемотую. Не плеєр - життя, бо нема чого оповiдати - сумно, а хто винен? -Я!
Дiти! - моя радiсть. Я за вами сумую... Думку перериває дзвiнок... - телефон "Любий......"- (згадав, а може навiть скучив)- Привiт... Прокидайся... Я тебе лю...Скучила... Лю.... Дуже. (чесно).
Думки. Вiдчуття... Щось не те... холодно... а може то тiльки зима...?
Його думка, що вiн байдужий, самодостатнiй.!? Тодi логiчне запитання: Мiж цiєю байдужiсть i самодостатнiстю є мiсце менi? А якщо i є - тодi яке? Чи має тут мiсце любов?
Любов... Така нiжна, тендiтна i сильна водночас.
Слова з Бiблiї покладенi на слова пiснi:
"Якби я говорив
Всiма людськими мовами,
Якби я навiть так,Як Ангел говорив,
Та без любовi в серцi
Я був би нiчим..
Приспiв:
Бо серце без любовi,Як мiдь бриняча,
Як кимвал звучний,Гарний та пустий.
Вiдкрий їй дверi серця,
Хай вчинить тебе зрячим,
Вона - Дар Божий,
Дивний i святий.
Якби я дар пророцтва мав,I гори вмiв переставляти,
Якби я бiдним все роздав,I тайни свiту всi мiг знати,
То все ж без любови
Я був би нiчим...
Приспiв
Коли б я своє тiло
На спалення вiддав,
На жертви йшов би смiло
Й любовi би не мав.
Це все було би марним,
Я був би нiчим..
Довготерпелива любов,
Многомилостива любов,
Нема в нiй заздростi,Анi чванливостi.
Нiколи не задумує зла,Не рветься до гнiву,
Свого не шука.Не кривдить, а тiшиться правдою.
В усе вона вiрить,
Усе вона зносить,
Устьго надiється,
Все перетерпить.Любов нiколи не минає.
Нинi ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов."
Я не хочу замерзнути... Не дай... Забери... Зiгрiй... Покажи, що тобi не байдуже... Це маленьке, але таке палке серце б"ється задля тебе. Ти можеш жити, навчатися, працювати з розумом - але любити повинен забувши про нього, вiддаватися немов то перша i остання, бо так може скластися. Не будь скупим на щастя - даруй тому хто того потребує. Менi тебе бракує, а я не знаю, що з тобою дiється. Ти iнший, хоча i дуже хочеш здаватися таким, як завше. Люби мене - бо я загасну. Я так замучилася вiддавати... постiйно вiддавати... Менi бракує весни. Зеленої трави. Квiтiв. I тепла... - твого тепла. Щирого. Зроби мене щасливою. Будь-ласка.