Москалi
Свiтанок, полювання, поле.
Роса спадає в ковилi,
Iз пiвночi ключ журавлиний, 
а я всмiхаюсь:  москалi.

Сусiд рушницю скинув в гору,
Почав стрiляти, мов здурiв...
Що сталося? - його питаю.
"Та не люблю я москалiв!"
______________________
Хто нашi грошi вiдiбрав?
Хто землi порозпродував?
Хто самий гiрший на землi?
Ну хто? Звичайно москалi!

Хто перед нами розпинався?
I хто тут рекетом займався?
Зробив розруху на селi..
Ну ясно ж  - клятi москалi!

А хто продав лiси, заводи?
I хто навiз нам коноплi?
Вiдомо хто - отi уроди..
Все тi ж ...проклятi москалi.

Ми не говоримо про мову,
Все ясно...ноги у Кремлi...
Вони прийшли на УКРАЇНУ...
I все забрали ...москалi...
__________________________
Щось тут не теє, мабуть, брате...
Виходить самi ми дурнi...
Бо хто сидить у нас у Радi,
Як все рiшають ...москалi.

Ми закриваєм сво§ школи,
Дороги нашi як в рiллi,
Нас вже на сiм мiльйонiв менше...
(у мирний час i без вiйни)
Хто винуватий? Москалi?

Де ж стiльки москалiв набрати?
I де §х треба поселить...
Щоб нам з тобою, рiдний брате,
Так гiрко кашу насолить?

Почухавши свою макiтру...,
Я починаю розум мать:
Що москалiв у нас багато
I всi на Банковiй сидять.
________________________
Над рiдним краєм полетiли...
I лебедi, i журавлi..
Та срать вони на все хотiли...
Не тi, а нашi .....москалi.