До Iвана Купала
дiвка трави збирала,
дiвка квiти зривала,
довгi коси плела.
До Iвана Купала
парубкiв чарувала,
їм серця розбивала,
а своє берегла.
Та чарiвная нiч! Квiти, вогнища, барви.
Та чарiвная нiч, - пошук сна наяву.
Серед вогнищ пiснi, поруч серця - забави.
Стiльки ясних зiрок закотилось в траву!
А на Йвана Купала,
нiби щастя шукала,
зiрка в трави упала
i вогнем зацвiла.
На Iвана Купала
дiвка очi впiзнала
тi, що довго шукала,
серед вогнищ знайшла.
Та чарiвная нiч - квiти, вогнища, барви.
Та чарiвная нiч - пошук сна наяву.
Поруч вогнищ - пiснi. Поруч серця - забави.
Стiльки ясних зiрок закотилось в траву!
05.07.97