Ви знаєте, що ви розкрили?.. той самий роздiл, яким, на думку усiх, можна не перейматися, бо "дванадцятки" щодо нього зовсiм не важливi. Що ж, настав час додати вам зовсiм оберненого впевнення!
Мене звати Фантазiя, i я хоронителька палiтри юностi. Ви знаєте, що тiльки яскравi кольори здатнi продовжувати юнiсть - навiть для старих людей, навiть для тих, юнiсть кого вже давно позаду? А основна плантацiя кольорiв - саме мистецтво. Лiтературна творчiсть, музична, живописна... роздiли мистецтва нескiнченнi.
Починаючи з цiєї хвилини, я входжу в ваше життя. Розумiю, що сучасних "тiнейджерiв" мистецтво не дуже цiкавить... та це вашi проблеми, старiйте на здоров'я. А я буду оберiгати скарб тих, хто назавжди залишиться собою.
Нажаль, у цьому номерi ще немає нi малюнкiв, нi iнших частин палiтри. Але лiтературна творчiсть в ньому присутня. Зараз в нас весна, а це значить, що "гормони грають"... як банально кажуть нам вчителi! Вони смiються... а ми кохаємо. Може, в когось це дитяче, "несправжнє" кохання... але як кохання може бути несправжнiм?! Ми вiдчуваємо. Ми живемо ним. Кохання - головне багатство кожної людини. Як, до речi, i життя, життя з усiма його фарбами. I саме про це пише невiдомий автор. Як написав вiн у своєму листi, вiрш був написаний навеснi, коли автор навчався у 8-му класi. Щось, подивимось, як вiн заповнював свою палiтру у чотирнадцять рокiв...
Важливо розумiти
Прислухайся! Це так важливо - вмiти слухать!
Ти чуєш? Накрапає знову дощик...
Диви, як на кульбабку вiтер вмiє дмухать!
Ти вiдчуваєш? Ну чому вiдчуть не хочеш?
Чудово! Сонце дощик замiнило!
Воно солодким й рiдним теж буває.
Дивись! I сонечко розпрямлює свої маленькi крила!
Воно, хоч i комашка, небо вiдчуває.
Дивись! На небi хмароньки з`явились!
Послухай! Знову пташечка спiває...
На тебе зiрки з неба подвились:
Вже нiч весняная тебе й мене вiтає.
Прислухайся! Ти чуєш, як чудово?
Померти iз тобою завжди встигнем.
Побачим за межою мрiї розбудову,
А зараз ми розбудувати маєм диво.
Це справжнє диво нашого кохання...
Кохати, як i жити, треба вмiти.
Якщо не буде зайвого вагання,
Ти зможеш аксiому зрозумiти.
Кохай! Кохай мене, себе, i темряву, i свiтло, i краплинки
Отого дощику, що нам допомагає жити.
I на лицi твоєму знову, бачиш, веселинки...
Ти розумiєш. Це важливо - розумiти.
Можливо, комусь iз нас набридло жити. Буває. Вiк такий. Не можемо змиритися з тим, що життя - саме таке, яке воно є. Але можливо... колись нам пощастить? Заповнюймо палiтри. Будемо жити.
I кохати. Бо є у нас ще одна лiрика, i теж про кохання. Датується твiр квiтнем цього року, а автор його навчається у 9-му класi. Написаний вiн росiйською мовою - сподiваюся, її розумiють всi?..
Элегическое
А дни похожи друг на друга
И в то же время такие разные...
Апрельская любви бушует вьюга,
Метель поэзии весну плетёт в прекрасное.
А дни похожи на мои страдания,
А ночи - как улыбка счастья вечного.
Что будет дальше с нами - точно знаю я.
Свечу тебе полётом и беспечностью.
Мне грустно оттого, что нету знания
У тех, кому хотелось бы внушить его.
Ну а твои любовные признания
Мне продолжают выдавать возможность жить ещё.
А дни похожи... нет, не на тебя!
Не на меня, и даже не на бесконечность.
И тем не менее с тобою я,
И тем не менее нас ожидает вечность.
А сны похожи на тебя желанного.
В них ощущается твоё присутствие.
А мы похожи на весну туманную,
Мы пьём дыхание, мы пьём предчувствия,
Питаемся, помимо творчества, любовью.
И говорим о том, какое счастье -
Мне быть с тобою, тебе - быть со мною.
И наслаждаться над судьбою нежной властью.
Я всё рисую беспределы вечером,
А утром задыхаюсь без совместности.
Мы будем вместе самой светлой вечностью.
Мы напоём различные чудесности...
Покажем миру звёздные бескрайности,
Фиалковым началом невесомости.
Люблю тебя. Опять впадаю в крайности.
И, знаешь, это лучше, чем весомое
Холодное несчастья заземление...
Мне без тебя - как в пропасть ярко-алую.
С тобой - счастливой до изнеможения...
И мы свершим деяния немалые...
Напишем много-много невозможностей...
Утонем в собственных стихов кошачьей грации,
Мы превратим в легчайшее все сложности.
Люблю. И любишь... любим-любим.
А дни похожи, так похожи друг на друга,
И в то же время такие разные...
Кохаємо? Кохаємо. Може, i невзаємно, на вiдмiну вiд цього тексту, але ж кохаємо?.. Так давайте кохати.
I - пишiть! Надсилайте свої твори, малюнки. А вашi пiснi ми можемо випустити саундтреком до номеру!
I ось що ще. Ви можете називати нам свої улюбленi пiснi i просити надрукувати їх тексти. А також - замовляти у нас переклади цих пiсень з будь-якої мови. I на будь-яку мову, звiсно! Тiльки не просiть, будь ласка, перекладати з китайської на дiалект племенi "тумба-юмба" - не зумiємо ж. Навiть я не зумiю, я, завжди ваша