Аннотация: Впервые написала стихотворение на украинском.
Забула, й серце гине,
Мое єдине, перше, нероздiльне,
Навiщо, ну скажи, навiщо?
Кохала вiрно, вiчно, беззупину.
Забула, i весь свiт зав'яв,
Вiн потонув в очей твоїх блакитi,
Невже, нiколи не кохав?
Невже, не вистачило тiльки митi?
Забула, i не поверну,
Ту музику, що з вуст твоїх лунала,
Я так кохала, я так кохала,
А ти не бачишь усю свою вину.
Забула, мабуть все ж забула,
Не маю вiри в це, напевне i ти теж,
Коли поруч стежиною пройдеш,
Серце горить, а я, я все забула.
Я пам'ятаю лише митi,
Я пам'ятаю, ну а ти вже нi,
Благаю, мiцно обiйми,
Замрiялась, даремно. Нi!
Ти теж кохаїєшь, бачу,
Чому ж тодi мене минаєшь?
Цього нiколи не пробачу,
I ти не гiрше мене знаєшь.
Чого ж тодi вуста палахкотять?
Чому стежиною тебе знов обминула?
Мабуть серця вже не горять,
Мабуть, я все ж таки забула.
Коханий, серце моє,
Не зупиняйся, ти моє життя,
Без тебе менi горе, горе,
З тобою, нема майбуття.
Забудь мене єдиний, всю, навiть iм'я,
I не пригадуй образ мiй, що в серцi буде жить навiк,
У мене вже нова сiм'я,
I ти, чудовий чоловiк.
Забула, i ти теж забув,
I правильно, обом так буде краще,
Проходячи, ти знов не повернув,
А я, знов повернула, але нащо?