розумiю я, що це таке,
I сумно, й нiч без снiв
I з голови нiяк не йде
Та казка  давнiх днiв
Холодом вiє i сутенiє,
Заледве тече повз Рейн
Вершина гори жеврiє
В промiннi, що лишив день.
Сидить на вершинi дiвчина
Прекрасна, й не уявити,
Гребiнь в волоссi згубила,
Волосся ж з золота лите.
I пiснею в серце лине
Над рiчкою вдалечiнь
Рибалка враз весла кине, 
Життя - лиш примарна тiнь
Не помiчає безжалiсних рифiв
Тiльки її, тiльки мелодiю скель
I плинуть за ним хвилi тихi
I душу несуть Лорелей.