Сноррi Стурлусон (?) : другие произведения.

Роздiли 38-42

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Торольф син Лисого Грiма влаштовує особисте життя, а Егiль грає в гокей та пирiщить все живе, а потiм полишає Iсландiю на радiсть усього тамтешнього люду.


38. Поїздка Торольфа

  
   Торольф син Скаллагрiма готувався влiтку до торгової поїздки, а далi гадав податися до Iсландiї та навiдати батька свого. Вiн мав вирушити навеснi. Тодi вiн зробився дуже заможним.
   А коли вiн уже був готовий рушати, то пiшов до Ейрiка конунга. I коли вони прощалися, дав конунг Торольфовi сокиру i велiв її подарувати Скаллагрiмовi. Сокира була оздоблена вiстрям, велика й прикрашена золотом, а рукiв'я викладене срiблом, i то була пишна коштовнiсть.
   Торольф вирушив у свою подорож, коли був готовий, i мандрувалося йому добре. Його корабель прибув до Боргарфiорду, i вiн одразу ж пiшов до батькової хати. Була то дуже радiсна зустрiч. Потiм пiшов Скаллагрiм до синового корабля, велiв його витягти на берег, а Торольф пiшов до Боргу з дванадцятьма людьми.
   I коли вони повернулися додому, Торольф переказав Скаллагрiмовi вiтання Ейрiка конунга й вiддав сокиру, яку конунг надiслав йому. Скаллагрiм узяв сокиру, потримав її та якийсь час роздивлявся й нiчого не сказав, а тодi повiсив її над своїм сидiнням.
   Одного дня восени в Боргу сталося таке, що Скаллагрiм велiв пригнати на двiр кiлька здорових бугаїв, яких вiн гадав забити. Вiн велiв поставити двох iз них коло хатньої стiни так, щоби голови перетиналися. Вiн узяв дебелу пласку каменюку й приставив їм пiд шиї. Потiм вiн пiшов за тою конунговою сокирою та рубонув нею, та так, що вiдтяв обидвi бичачi голови, а сокира гепнула по каменю так, що вся задзеленчала й репнула на смузi гартування. Скаллагрiм глянув на лезо й нiчого не сказав, потiм пiшов на кухню й поклав сокиру на балку пiд дахом понад дверима. Там вона i пролежала всю зиму.
   Навеснi Торольф повiдомив, що надумав податися у мандри влiтку.
   Скаллагрiм вiдмовляв його, кажучи, що годi й того, що вiн вернувся додому живий-здоровий.
   - Зажив ти, - сказав вiн, - собi слави у виправах, та недарма мовиться: рiзне натрапиш, як часто мандруєш. Тепер вiзьми собi стiльки майна, скiльки треба, щоб тебе завважили достойником.
   Торольф сказав, що хотiв би вирушити ще один раз:
   - Бо я маю одну нагальну справу, щоби їхати. А коли я повернуся, то залишуся тут. I Асгерд, вихованка твоя, поїде зi мною до свого батька. Вiн просив мене про це, коли я вiд'їздив.
   Скаллагрiм вiдказав йому йти своїм шляхом:
   - Але серце менi пiдказує, що коли ми нинi простимося, то вже потiм не зустрiнемось.
   Потiм пiшов Торольф на свiй корабель готуватися до мандрiв. I коли все було готово, поїхали вони на Дiгранес i стали там, чекаючи попутного вiтру. Там же Асгерд зiйшла до них на борт.
   А до того, як Торольф вирушив з Боргу, пiшов Скаллагрiм i дiстав з-над дверей сокиру, дарунок конунга, i пiшов назад. Рукiв'я зробилося чорним вiд диму, а сама сокира взялася iржею. Скаллагрiм подивився на лезо, потiм вiддав сокиру Торольфовi. Скаллагрiм сказав вiсу:
  
   Трiщини у лезi
   На тростинi одру,
   Повна зради зброя,
   Бита ран вовчиця.
   Вiдсилаю кепський дар
   З держаком копченим.
   Нема тут потреби
   В цiм дарунку княжiм.1
  

39. Гейр бере за себе Торун

  
   Сталося, що поки Торольф був у виправах, а Скаллагрiм жив у Боргу, влiтку до Боргарфiорду прибув торговий корабель з Норвегiї. Тодi було таке, що купецькi кораблi приставали в рiзних мiсцях: на рiках, у ручаях чи на потоках. Муж, якому належав той корабель, мав iм'я Кетiль, а прозивався Кетiль Сонько. Вiн був норвежцем, родовитим i заможним. Гейром звався син його, який тодi був уже дорослим i був на тому ж кораблi. Кетiль надумав придбати собi господарство в Iсландiї. Вiн прибув пiд кiнець лiта. Скаллагрiм усе дiзнався про його справу. Вiн запросив Кетiля пожити в нього разом з усiма його супутниками. Кетiль на те пристав i зимував у Скаллагрiма.
   Тої ж зими просив Гейр, син Кетiлiв, Торун, дочку Скаллагрiмову, собi за дружину й отримав згоду. Гейр i Торун побралися. Наступної весни порадив Скаллагрiм Кетiлевi взяти землю вiд земель Олейфа до Хвiти, вiд рiки Флокадальса до рiки Рейкьядальса, i все те межирiччя, вгору до Раудсгiлю, i весь Флокадаль попiд кручами. Кетiль замешкав на Трандархольтi, а Гейр - у Гейрсхлiдi. Вiн мав iнший двiр у Рейкьядалi на Верхнiх Димах. Вiн прозвався Гейром Багатим. Його синами були Дрiмайло-Кетiль i Торгейр Сонько. Третiм був Тородд Спанько Чагарiв, перший, хто мешкав на Хрiсарi2.
  

40. Про те, як грали в м'яч. Егiль вирушає в мандри

  
   Скаллагрiм дуже полюбляв силовi змагання й iгри. Вiн був готовий потеревенити про все це. На той час усi грали в м'яч. За тої доби було багато мiцних людей, але жоден не мiг дорiвнятися до Скаллагрiма. А вiн тодi вже зробився пiдстаркуватим.
   Тордом звався син Гранi з Гранастаду, i був вiн найбагатообiцяючим з юнакiв. Егiль син Скаллагрiма був до нього прихильний. Егiль був дуже вправний у боротьбi. Вiн мав дуже буремну i гнiвливу вдачу, тож усi батьки казали синам, аби тi поступалися Егiлевi.
   Якось узимку була велелюдна гра у м'яч. Зiбралися люди з усього хераду3. Хатнi Скаллагрiма також пiшли. Торд син Гранi вважався першим серед них. Егiль попрохав Торда взяти його з собою на ту гру. Вiн мав тодi сiм зим. Торд погодився й посадив його в сiдло позаду себе.
   А коли вони прибули на поле, чоловiки вже подiлилися на сторони. Також там зiбралося чимало хлопчакiв, якi й собi влаштували гру. Вони також подiлилися.
   Егiлевi випало грати проти хлопця наймення Грiм, син Хегга з Хеггстаду. Грiм мав одинадцять зим чи дванадцять i був мiцний, як нiхто з однолiткiв. А Егiль не подужав грати проти нього. Грiм робив усе, щоби показати свою силу. Тодi розлютився Егiль, пiдняв ключку4 й замахнувся на Грiма, а Грiм схопив його, кинув на землю i боляче вiддухопелив, i сказав, що знову це зробить, якщо Егiль не зможе тримати себе в руках. I коли Егiль пiдвiвся на ноги, то полишив гру, а хлопцi з нього насмiхались.
   Егiль пiшов до Торда сина Гранi й розповiв, як воно сталося. Торд мовив:
   - Я пiду з тобою, i ми йому помстимося.
   Торд дав Егiлевi топiрця, що мав пiд рукою. Ту зброю тодi всi користали. Тож вони пiшли туди, де грали хлопчаки. Грiм як раз дiстав м'яча й вiв його, а хлопцi бiгли за ним. Егiль стрибнув на нього i вгородив йому топiрця в голову по самiсiнький мозок. Затим побiгли Егiль i Торд до своїх. Кинулися тодi Болотнi люди до зброї, так само вчинила й iнша сторона. Олейф Рукiв'я зi своїми людьми пристав до людей з Боргу. Разом їх вийшло сильно бiльше, нiж їхнiх суперникiв, тож усi розiйшлися.
   Згодом за ту справу взялися Олейф i Хегг. Вони билися на Лаксфiтi на Грiмсi5. Там загинули семеро, а Хегга поранили смертельно, i Квiг, брат його, теж загинув.
   А коли Егiль повернувся додому, Скаллагрiм зустрiв його суворо, а Бера сказала, що Егiль має вдачу вiкiнга, i коли досягне вiку, то отримає бойовий корабель. Егiль сказав вiсу:
  
   Мовить моя мати,
   Що менi придбає
   Лодь прудку й ошатну,
   Вирушу у вiкiнг,
   Стану я на носi,
   Славне я скерую
   Судно до затоки,
   Щоб людей рубати.
  
   А коли Егiль мав дванадцять зим, то вирiс такий здоровий, що мало хто з людей був достатньо сильним i кремезним, аби здолати його в iграх.
   Тої зими, коли йому виповнилося дванадцять, вiн часто бував на iграх. Тордовi синовi Гранi тодi було двадцять. Вiн був дужий. Тої зими часто бувало так, що вони удвох iз Егiлем грали проти Скаллагрiма.
   Якось узимку вiдбулася гра на пiвдень вiд Боргу в Сандвiку6. Тодi вони з Тордом грали проти Скаллагрiма, i той втомився, бо їм велося легше. А в сутiнках, як сонце сiло, тим двом повелося гiрше. Зробився Грiм таким дужим, що схопив Торда i кинув на землю так сильно, що той поламав усi кiстки, i прийшла йому смерть. Потiм вiн схопив i Егiля.
   Торгерд Жмайло7 звалася служниця Скаллагрiмова. Вона глядiла Егiля з дитинства. Вона була огрядною, дужою, мов чоловiк, i сильною чаклункою. Торгерд мовила:
   - Розлютився ти, Скаллагрiме, на сина свого.
   Скаллагрiм вiдпустив Егiля i взявся за неї. Вона вирвалася й кинулась геть, а Скаллагрiм - за нею. Так вони добiгли до кiнця Дiгранесу. Тодi стрибнула вона у протоку, аби врятуватися. Скаллагрiм кинув їй у слiд здоровенну каменюку i поцiлив їй мiж плечi, тож вона потонула. Ця протока нинi зветься Бракарсунд.
   А в глибоких сутiнках, коли вони повернулися до Боргу, Егiль сильно розiзлився. I коли Скаллагрiм i решта людей сiдали за стiл, Егiль свого мiсця не зайняв. Замiсть цього пiшов вiн на кухню до того чоловiка, наглядача за роботами й скарбничого, що був у Скаллагрiма у великiй пошанi. Егiль рубонув його на смерть, аж потiм пiшов за стiл i сiв на своє мiсце. Скаллагрiм нiчого на те не вiдказав, i все минулося тихо-мирно, але тi батько й син уже не розмовляли один з одним, анi по-доброму, анi по-злому, i так пройшла та зима.
   Наступного лiта прибув Торольф, як уже було сказано. Перезимувавши в Iсландiї, навеснi вiн почав готувати свiй корабель у Бракарсундi8.
   I коли все було готово, якогось дня сталося, що Егiль пiшов до свого батька й попросив його дати йому спорядження для мандрiвки.
   - Хочу я, - сказав Егiль, - вирушити з Торольфом.
   Грiм спитав, чи Егiль уже розмовляв про це з самим Торольфом. Егiль сказав, що нi. Грiм вiдказав спершу спитати його.
   А коли Егiль забалакав про це з Торольфом, той сказав, щоби Егiль i не сподiвався:
   - Ти не супроводжатимеш мене на шляху. Коли вже батько не дав з тобою раду тут, у власнiй хатi, то я вже напевне не можу взяти тебе з собою в чужоземнi краї, бо там тобi не минуться тi коники, якi ти викидаєш тут.
   - Може статися, - сказав Егiль, - що тодi нiхто з нас не поїде.
   Вночi налетiв шалений вiтер з пiвденного заходу. Тої ж ночi, коли запав морок i збурилося море, Егiль прийшов туди й прослизнув за намет. Вiн обрубив канати, що крiпилися до борту. Затим вiн хутко зiйшов назад по сходнях, поскидав їх i обрубив тi канати, що крiпилися на причалi. Тодi корабель понесло углиб фiорду. Тож коли Торольф i його люди помiтили, що корабель зносить, то помчалися за ним на човнi, а вiтер був такий мiцний, що вони не могли його наздогнати. Вiднесло корабель до Андакiльси й викинуло на пiсок, а Егiль пiшов додому.
   Коли люди дiзналися, що то Егiль це скоїв, то страх як його сварили. Вiн же сказав, що не забариться наробити Торольфовi ще бiльше шкоди й лиха, коли той не згодиться взяти його з собою в мандри. Тодi люди розборонили їх, i скiнчилося тим, що Торольф узяв Егiля, i той вирушив з братом улiтку.
   Коли Торольф зiйшов на корабель, то дiстав сокиру, яку вiддав йому Скаллагрiм, i пожбурив за борт, i так далеко, що та не сплила.
   Потiв вирушив Торольф своїм шляхом, i мандрував добре, i прибув до Хордаланду. Там вiн спершу подався на пiвнiч у Согн. А там узимку сталося таке, що Брюнольф помер вiд хвороби, i його сини подiлили спадок. Торд отримав Аурланд, ту садибу, де мешкав його батько. Вiн пiшов пiд руку конунга i зробився ландманом.
   Дочку Тордову звали Раннвейг, вона була матiр'ю Торда i Хельгi. Торд був батьком Раннвейг, матерi Iнгрiд, на якiй женився Олаф конунг. Хельгi був батьком Брюнольфа, а той був батьком Серка з Согну й Свейна.
  

41. Про Егiля й Арiнбьорна

  
   Бьорновi дiстався iнший двiр, годний i красивий. Не пiшов вiн пiд руку конунга. Тому його прозвали Бьорном Хольдом9. Вiн був мужем заможним i видатним.
   Торольф вирушив до Бьорна, щойно лишив позаду вiдкрите море, i привiз йому Асгерд, дочку його. Була то радiсна зустрiч. Асгерд була жiнка багатообiцяюча i прегарна, а також розумна i в усьому вправна.
   Торольф вирушив на зустрiч iз Ейрiком конунгом. Коли вони зустрiлися, переказав Торольф слова Скаллагрiма i сказав, що той дуже дякує конунговi за подарунок, i подарував гарне вiтрило для бойового корабля, кажучи, що його надiслав конунговi Скаллагрiм. Ейрiк конунг подякував за цей подарунок i просив Торольфа лишитися при ньому на зиму.
   Торольф подякував конунговi за це запрошення:
   - Та спершу я навiдаю Торiра. Маю з ним невiдкладну справу.
   Потiм вирушив Торольф до Торiра, як уже було сказано, i зустрiв там найкращий прийом. Просив його Торiр залишитися з ним. Торольф сказав, що охоче згодиться на це:
   - I при менi є одна людина, що має жити там же, де я сам. То є мiй брат, i вiн ранiше нiколи не полишав домiвки, то я маю потребу наглядати за ним.
   Торiр вiдказав, що прийме i бiльше людей, яких Торольф бажає тримати при собi.
   - Треба чекати, - сказав вiн, - що твiй брат стане надбанням для нашого товариства, коли вiн хоч трохи на тебе схожий.
   Потiм пiшов Торольф на свiй корабель i велiв витягти його та приготувати до зими, i повернувся до Торiра херсiра з Егiлем.
   Торiр мав сина наймення Арiнбьорн. Вiн був трохи старшим за Егiля. Арiнбьорн дуже рано змужнiв та був дуже вправним у мистецтвах. Егiль зазвичай тримався Арiнбьорна i став його супутником, а з братом тримався прохолодно.
  

42. Заручини Торольфа i Асгерд

  
   Торольф син Скаллагрiма спитав якось Торiра, що би той сказав, якби Торольф попросив руки Асгерд, його родички. Торiр взяв це за добро, кажучи, що пiдтримає таке прохання. Потiм вирушив Торольф на пiвнiч до Согну i мав надiйних супутникiв. Торольф прибув до садиби Бьорна i знайшов там гарний прийом. Бьорн запросив його жити з ним, скiльки вiн забажає. Торольф виклав йому свою справу стосовно заручин iз Асгерд, дочкою Бьорна. Бьорн сприйняв тi слова добре i дав згоду, i вони домовилися щодо весiльної учти. Застiлля мало вiдбутися у Бьорна восени. Потiм повернувся Торольф до Торiра i розповiв, як пройшла його поїздка. Торiр був задоволений, що вони дiйшли згоди.
   А коли настав час Торольфовi їхати на учту, став вiн запрошувати людей iз собою, i спершу запросив Торiра й Арiнбьорна з їхнiми хатнiми та заможних землевласникiв, тож у путь вирушило чимало видатного й поважного люду. А коли настав день вирушати на весiлля, й зiбралися друзi нареченого, Егiль захворiв i не поїхав. Торольф узяв великий бойовий корабель, добре обладнаний, i вирушив своїм шляхом, як про це сказано.
  
   Примiтки
  
   1) "Тростина одру" (sveigar kör) - кеннiнг на позначення сокири; "вовчиця ран" (undvargr) - те саме.
   2) Назви топонiмiв означають: Флокадальса - Долина рiки Флокi; Рейкьядальса - Долина рiки димiв; Раудсгiль - Щiлина Рауда; Флокадаль i Рейкьядаль, як неважко здогадатися, вiдповiдно Долина Флокi й Долина димiв; Трандархольт - Трандiв гай; Гейрсхлiд - Гейрiв схил; Хрiсар - Чагарi (звiдки й прiзвисько Тородда).
   3) Херад (iсл. hérað) - базова територiальна одиниця, округ.
   4) Очевидно, зимовий рiзновид iгри у м'яч скидався радше на гокей, нiж на футбол.
   5) Тобто на Лузi лососю на Грiмовiй рiцi.
   6) Сандвiк - Пiсочна бухта.
   7) В оригiналi Brák - тут: "та, яка мiсить тiсто".
   8) Тобто "Протока Жмайла".
   9) В оригiналi hölðr: цим термiном позначається специфiчний соцiальний прошарок особисто вiльного селянства у Норвегiї, переважно великого достатку; приблизний аналог - англiйське yeoman (йомен). Український аналог - куркуль - виглядає дещо неоковирно.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"