5. Посвящения известным лицам.
(1988 г. - 1996 г.)

Стоїть Тарас, додолу очi,
Знов думу думає Тарас,
А дума та чорнiш вiд ночi:
Народ в бiдi... вже в котрий раз!

Портрет на грошi налiпили,
Та вишили на рушниках,
Йому ж дивитись нема сили,
Як люд страждає у вiках.

Тодi,як сам був у неволi,
Звертавсь до Бога, до царiв,
А зараз вiд тяжкої долi 
Народ вже майже подурiв.

Йому нiчого вже не треба,
Бо лише грошi у цiнi,
Нишпорить у смiттi й не греба
Вся нацiя! Чи може, нi?

Нiхто не хоче працювати,
Бо  грошей майже не дають,
Всi кинулися торгувати,
Як нiчим буде - нас здадуть!

Зайдуть до церкви, як отара,
Та ставлять образам свiчки,
Спитай про Бога, - з  вуст нi пари,
А скажуть - грiшнi балачки!

А нинi чув, що хочуть пана...
Чи не сказилися вони?
То зараз кожен пан, чи панна,
А хочуть буть, як ви були?

Стоїть Тарас, додолу очi...
Хiба б додумався Тарас,
Що дiточки життя захочуть,
Яке вiн проклинав в свiй час!