2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)

Зiбралися пани, вiдпочивають,
Артистiв - танцюристiв запросили,
У Ботанiчному саду музики грають,
А нам дивитися на те немає сили.

Он пан Махмудов на аукцiонi 
Купує капелюха за мiльйони,
Кругом ставка їх дами роблять моцiони,
Надiю мають, що вiночок не потоне.

Для кого цей спектакль, скажiте, люде?
Придурюються, грають в благодiйнiсть,
Нараз подумайте, що далi з нами буде?
Де демократiя, а де проклята дiйснiсть?

Аристократи у саду панують,
А ми тепер ким стали всi? - Плебеї?!
Бо зараз мало хто живе, усi бiдують!
це ж їм потрiбно, щоб були пани й лакеї!

Невже ж отак пiдставимо їм шию,
Щоб було легше нам ярмо вдягати?
Чи знов вiйну розпочинать, хай Боже криє!
Чи, як при Сталiнi, сiдати всiм за грати? 

Нема у свiтi нашому пророкiв,
I не призначив Бог нам Моiсея,
Та й революцiя не надала урокiв.
Поводять всi себе, неначе фарисеї.

То ж люди добрi, думать краще треба,
Як iз халепи вискочити разом,
Допоки рiднi ще земля та небо,
Та якнайшвидше знищить нам оту заразу!