4. Раздумья.
(1963 - 1965 г., 1987 г. - 1996 г.)

На зупинцi трамваю одна iз жiнок
У другої (такої ж) питає:
Це уранцi i був ще закритий шинок,
От скажiть бо, з якого ви краю?

Ну, скажiть менi ви - українка, чи нi?
Та у вiдповiдь лише киває,
Перша знову: що з вами такими чинить,
Рiдну мову нiхто з вас не знає!

Почекайте - но: будемо ми керувать,
Та "кацапiв" винищувать всюди,
I з гармат, навiть з танкiв почнемо вбивать,
Їх, та їхнiх дiтей - це ж не люди!

Вони мову не люблять усеньке життя,
Українцiв  вони зневажають,
От i будемо вчити, як слiд, до пуття,
Нехай вивчать, як жити бажають!

Як почув тi слова - до землi прикипiв,
I не знав що ж я маю робити,
Думав: батько на фронтi  загинув - їх бив,
Як тепер нам фашистiв добити?