***
Єлгава, Єлгава, Єлгава.
Вiд Риги бої сорок верст,
У небi кривава заграва
I кожному Божий там перст
Єлгава, Єлгава, Єлгава.
Камiння, болото, лiси.
А мiни вищать безугаву, 
Неначе голоднiї пси.
На фронтi суцiль западенцi,
Бо тут другоряднi фронти.
Набоїв дали їм по жменцi,
В окопах по пояс води
Вмостилися на перекладах,
Навпочiпки хлопцi сидять.
Пiдперся мiй батько прикладом,
Куняє, та чує: - Не спать!
Який вже тут сон? Так, дрiмота.
Роздав старшина по сто грам.
Охрип полiтрук: - Ну, пiхота!
Як тiльки команду подам...
З команди вловив крiзь сон дещо -
Видiння з"явилось iз тьми:
... Жнива...Суне хмара, а теща:
- Ось решето, Петре, вiзьми.
 - Для чого? Снопи слiд в'язати,
Бо дощ всi  покоси заллє.
- Над Кременцем хмара пузата,
Почаїв же сяє, але...
У серцi його треба мати,
Снопи ми пов"яжемо в строк.
Почаївська Божая Мати,
Заступниця. Ось образок.
- Так вiн же зi мною, в бушлатi,
Ось тут бiля серця й зашив, -
Рукою пройшовся по ватi.
- Зi мною!.. - I сон полишив.
Видiння враз зникло...
Сiрiло... Тьму висвiтив сполох ракет.
Команда "вперед" долетiла.
"Вперед, батальйон! Уперед!"
Єлгава, Єлгава, Єлгава...
I вдень, i вночi йдуть бої.
I безвiсти смерть тут i слава -
У долi рахунки свої.
В атаку бiйцi пiднялися,
Посеред густої iмли.
Горби два попереду лисi,
Пiд ними вони й залягли.
Зойк, стогiн, i лемент, i крики
З горлянок клекочуть: "Добить..."
На лiвiй нозi черевика
Вже куля лизнула. Кровить.
А поруч - навкiс двi дороги -
Брукована i польова...
Майнуло! Надiйся на Бога!
Сон: решето... теща... жнива...
Труба там в ровi!!! Перехрестя!
Тут мiни раз в раз, снайпера.
Труба - i є решето?! Теща!
О матiнко Божа! Пора!
Рвонув що мав сили, кульгаво -
Вже й рiв, i труба, i трава...
Єлгава, Єлгава, Єлгава
В серцях мого роду жива.
Полiг батальйон за Єлгаву,
Вiйна собi далi гула...
Тож вiчна їм пам"ять i слава! -
Це розвiдка з боєм була.
Мiльйони таких епiзодiв
Один день вiйни висiкав.
Хай пам"ять вiд роду до роду
Пливе, як могутня рiка.