Проходило засiдання звiтно-виборчо§ конференцi§ вельми патрiотично§ укра§нсько§ партi§ - Конгресу Укра§нських Патрiотiв. За столом бiля трибуни сидiли члени районного Проводу. Сам голова Проводу i два його перших замiсники, яких за кремезну статуру i показний вигляд членство партi§ нагородило прiзвиськом "три богатирi", задоволено поглядали у зал, спостерiгаючи за прибуттям делегатiв. Бiля них жваво комосилася панi бальзакiвського вiку, вся одягнута у чорний одяг, тiльки з великою червоною квiткою на чорному капелюшку. Презентабельний вигляд "трьох богатирiв", кремезних, червоноликих, з триповерховими пiдборiддями, що можна смiливо показувати на виставцi досягнень народного господарства, квiтучий вигляд панi у чорному капелюшку - все це однозначно говорило, що патрiотична справа ще не вмерла, а шлях незалежностi i демократi§ привiв народ до благоденства i процвiтання. Останнiй член Проводу - худенький, блiденький чоловiчок тихенько сидiв скраєчку бiля зоряно§ четвiрки i на нього нiхто не звертав уваги. Його вигляд мiг тiльки засвiдчити загальновiдому народну мудрiсть про те, що у сiм`§ не без причуди.
Коли рух у залi втихомирився i всi делегати зайняли сво§ мiсця, головуючий поважним кроком пiдiйшов до трибуни i трохи прокашлявся, готуючи горлянку до потужно§ промови.
- Вельмишановнi панове конгресмени! - солiдно почав промову головуючий. - Дозвольте оголосити нашу звiтно-виборчу конференцiю вiдкритою. На теперiшнiх виборах ми повиннi забезпечити якнайширше представництво нашо§ партi§ в органах влади. Патрiоти повиннi сидiти в крiслах!
Зал зааплодував.
На трибунi перед головуючим стояв поважний графин, заповнений не дуже прозорою рiдиною, а бiля графина, замiсть стакана чомусь стояв невеликий келiшок. На протязi своє§ промови головуючий, як порядний християнин, тричi по пiвкелiшка наливав собi з графина. Закiнчення промови головуючого зал вiдмiтив бурхливими аплодисментами. Все виглядало чинно i благопристойно.
Другою повинна була виступати панi в чорному капелюшку з великою червоною квiткою. Поки проходила промова головуючого, панi, напевно, мучила сильна спрага, тому що, пiдiйшовши до трибуни, панi, першим дiлом, вирiшила освiжитися. Чiтким натренованим рухом вона налила повен келiшок i випила одним махом.
Зал завмер. Панi нагадувала рибу, яку раптом витягли на сушу, §§ очi вирячилися, а ротом панi хапала повiтря. На очах у панi заблищали сльози.
Замiшання тривало недовго. Панi напрочуд швидко отямилася, занюхала випивку рукавом, оскiльки закуски на трибунi не передбачили, на §§ обличчi розплилась посмiшка. Зал вибухнув бурхливими оплесками.
У сво§й полум `янiй промовi панi поливала нищiвним вогнем критики усiх полiтичних конкурентiв. Вона безапеляцiйно заявила про те, що тiльки Конгрес Укра§нських Патрiотiв являється iстинним наслiдником i продовжувачем справи славних патрiотiв минулого. Всi iншi полiтичнi партi§, на думку панi з червоною квiткою, це обман i провокацiя. Панi закликала усiх присутнiх у залi вiдкривати на це очi потенцiйним виборцям та симпатикам партi§. Також панi добрим словом вiдзначила дiловi та полiтичнi якостi кандидатiв вiд партi§ на депутатськi мiсця. Кожен iз згаданих прагнув вiддячитись добрiй панi хоча б аплодисментами, в результатi виступ панi закiнчився бурхливими овацiями.
В обов`язки третього промовця входило оголошення всiх спискiв запропонованих кандидатiв. Скрипучим противним нудним голосом худенький блiденький чоловiчок взявся зачитувати списки. Графином та келiшком блiденький не цiкавився. Зал нудьгував. Було оголошено коротку перерву перед голосуванням.
Люди знаючi стверджують, що в багатьох мiроприємствах головними являються не самi заходи, а деякi, на перший погляд, супутнi моменти. Так, наприклад, в оперi для багатьох присутнiх спiв виконавцiв не має абсолютно нiякого значення. Навiть, якщо б там кастрували поросят, цi особи, про людське око, робили би вигляд, що з захопленням слухають поросячий вереск. Цi люди грають у iншi, набагато серйознiшi iгри, щоб звертати увагу на подiбнi дурницi. Вони спостерiгають за ложами крупних чиновникiв, вони вiдзначають, хто там присутнiй, яке до них ставлення вищого керiвницва, щоби вгадати, хто фаворит, а, значить, скоро пiде вгору. Також дивляться, хто вiдсутнiй, хто втратив милiсть патрона, а, значить, скоро втратить i посаду. В таких iграх дуже важливо зробити правильну ставку, тому що програти можна не тiльки грошi i владу.
Якщо когось цiкавить iстинна картина партiйних справ, шукати вiдповiдь у палких промовах високого керiвництва - справа безнадiйна. Зате декiлька хвилин розмов делегатiв у неформальнiй обстановцi у перервi мiж промовами можуть прояснити ситуацiю досконало.
- Не буду я голосувати за такий список! - гарячкував молодий делегат Вася Пикало. - Це ж треба було додуматися Шолупенка у першу трiйку поставити! Це ж комуняка i нечисть, яких свiт не бачив! Це ж перший злодюга i останнiй негiдник! Вiн учора хабарi брав та завод розвалив величезний, а завтра Укра§ну розвалить i нас обдере до нитки.
- Вася, ти i є Вася, - озвався не набагато старший делегат Петро Керницький.
- Ну, то i що з того, що я Вася?
- Вася, у твоєму випадку, це не iм`я, а дiагноз полiтично§ незрiлостi. Полiтика - велика рiч, що вимагає разумiння ситуацi§ i гнучкостi мислення. На ситуацiю треба дивитися ширше, а до людей треба ставитись м`якше. Цей же Шолупенко зробив для нашо§ патрiотично§ справи, напевно, набагато бiльше, нiж усi iншi патрiоти, разом узятi. Вiн не лише завод розвалив, вiн розвалив цiлий Радянський Союз. Не сам, звичайно, а разом з тисячами iнших таких же Шолупенкiв. Яка держава була! Нiмеччину розбила i пiвсвiту завоювала. Америку збиралася перегнати. А що вийшло? Де Америка не варта з танками й ракетами, там Шолупенко пройшов з коньяком й конфетами. I нiяке КаГеБе не помогло. Шолупенко §х за метр ковбаси прикупив, як паршивих цуцикiв.
Петро Керницький був загальновiдомий пiдлиза стосовно начальства. З ним нiхто не сперечався, знаючи що все донесеться до вух "трьох богатирiв". Це вiн заправив графин на трибунi самогоном подвiйно§ перегонки, щоб догодити начальству. Не зважаючи на всi потуги, з протекцiєю йому не щастило. Керницький сподiвався, що йому допоможуть влаштуватися на постiйну роботу. Йому завжди багато обiцяли, однак вже багато рокiв доводилося перебиватися випадковими пiдробiтками.
- Таким манером, - кепкував Вася з Керницького, - ти договоришся, що i Чорнобиль пiдiрвали нашi патрiоти, щоби дати комунякам понюхати стронцiю на перше травня.
- Ну, що, хлопцi, з Шолупенком робити будемо? - пiдключився до розмови Iгор Гуць, загальновiдомий скандалiст, якого через гострий язик побоювалося навiть начальство. - Зчиняємо бучу, чи визнаємо Шолупенка нашим давнiм агентом у середовищi ненависних комуняк? В кiнцi-кiнцiв, як говорила вiдома на всi Карпати шльондра Iнга Зайонц: "Одним бiльше, одним менше - яка рiзниця?". Таких, як наш Шолупенко, як у наших союзникiв, так i у наших супротивникiв - хоч греблю гати. I то чим бiльше - то солiднiша партiя. Навiть на самому верху, поки один прем`єр мотає строк у американськiй буцигарнi, другий, пiсля двох ходок на тюремнi нари, бадьоро веде кра§ну у свiтле майбутнє. Укра§на - то вiд слова украсти!
- Дався вам той Шолупенко, - примирливо заговорив Керницький, - чоловiк вiн дiловий, пробивний - то транспортом допоможе, то грошенятами. Треба ж вiддячити.
- Хлопцi, та ж Шолупенко є кагебiст, - не вгавав Вася Пикало. - Не був би вiн великим начальником, якби з тою конторою не водився. До тогож я знаю, з ким вiн дружить i у кого сповiдається.
- Добре, що ти так усе знаєш, лише дивно, звiдки? - зауважив Керницький. - Як на мене, то нехай до нас ходять i кагебiсти. Цi люди погрязли у всiх грiхах, а у нас, може, наберуться свiтло§ нацiоналiстично§ iде§.
- Яко§ iде§? - презирливо скривився Iгор Гуць. - Нинi усiм жити треба - така тепер основна iдея. Тi люди сюди ходять не по iде§, а по зарплату. Бовкне, наприклад, Шолупенко щось про революцiйний тероризм, або про нацiоналiстичну диктатуру, нам воно десь, а кагебiстам з того гарний прикорм на довгi роки. Вони тодi кучеряво вiдписують наверх, яка тут напружена ситуацiя i яку важливу роботу вони виконують. Якби не такi, як Шолупенко, то поскорочували давно б усiх тих дармо§дiв до холєри.
- Що не кажiть хлопцi, а полiтика - то велика рiч! - спробував змiнити тему розмови Керницький. - Ще зранку наша панi в капелюсi говорила, що укра§нська нацiя - то є страхiтна купа злодi§в, яких треба витовчи до ноги. Десь там, у §§ сестри, з городу закрали всю картоплю, то вона була зла на весь бiлий свiт. Не минуло i пiвдня, як наша панi вже каже, що готова вiддати душу за нашу нацiю, лише би вибрали §§ депутатом.
- Нашому начальству нас треба, лише щоби ми §х допхали до владного корита, - сумно промовив Геньо, делегат з далекого гiрського села, що долучився до гурту. - Як лише вони до того корита доберуться, встромлять туди рийку, до нас вони повертаються, грубо кажучи, задом. Нiчого доброго тодi вiд них чекати не приходиться, лише треба дивитися, щоб тебе не обгадили.
- То є чиста фiзiологiя, - фiлософiчно посмiхнувся Iгор Гуць. - Проти природи не попреш.
- То все йде не до добра, а до бiди, i то велико§ бiди, - скрушно похитав головою старий дiд Iван, що дотепер тихо стояв у сторонi. - Все дороге - хлiб дорожiє, олива у страшну цiну, за сало i казати нема що. Хлопа на день до роботи найняти - двiстi гривень треба дати! Нiхто не хоче робити, а всi лише би панували. Розвелося тих патрiотiв, як котiв недавлених, нема §х де дiвати. То, напевно, буде велика вiйна, щоби тих патрiотiв трохи поскорочувати.
- Тут, дiду, нiяка вiйна не допоможе, - авторитетно заперечив Вася Пикало. - Тих фальшивих патрiотiв завжди досить, коли iде драчка за кусень сала, але, коли дiйде до серйозно§ справи, вони розбiжаться, як таргани. Дустом §х треба! Дустом!
- Наша полiтика, - озвався Iгор Гуць, - дуже нагадує менi нашу медицину, коли лiкар дивиться не за тим, щоби хворого лiкувати швидше i ефективнiше, а лише за тим, щоби хворий здихав чимдовше i чимдорожче. Лiкарем у нас стає не той, хто має здiбностi i бажання, а лише той, хто може заплатити за освiту та посаду. Головна думка теперiшнiх лiкарiв - як вiдбити сво§ грошi i заробити прибуток, тому §х головний девiз: "Пацiєнта треба лiкувати подовше i подорожче". Таке i в теперiшнiй полiтицi - нам брешуть багато i красиво, але захоплення швидко зникає, коли з персонажами познайомишся ближче. Усюди брехнi i шулерство, а чесну людину там з`§дять iз потрохами. От, примiром, наш Керницький - чоловiк загалом здiбний i розумний, але життя практичного зовсiм не розумiє. Вiн сподiвається, що як догодить начальству, то дадуть його на хорошу посаду, а того не бере до рахунку, що у начальства повно своє§ рiднi, а є ще куми, свати, свояки усякi, яких треба прилаштувати.
- Патрiоти повиннi сидiти в крiслах! - голосно заявив Керницький, намагаючись направити розмову у благопристойне русло.
- Уже сидять, - перебив Керницького Гуць. - Де ранiше в кабiнетi один начальник сидiв, то тепер троє сидять, а ще двоє - коло секретарки. Вони не лише в крiслах сидять - вони сидять на ши§ нашо§ держави. Укра§на - найнещаснiша держава у свiтi - §§ задушать задницями.
- Але ж iз нашо§ партi§ тiльки головуючий на посадi, а всi решта чекають свого часу, - заперечив Керницький.
- Не дочекаються. Головуючого купили жирною посадою, щоби гавкав на таких грамотних, як я, та дурив легковiрних, таких, як ти. Але, в моєму випадку, хай побережуть горлянки. Я буду голосувати за Шолупенка i дарувати оплески начальству. Справа не важка. Я буду спокiйний, як дохлий лев. А будемо ми протестувати, чи не будемо - вiд того абсолютно нiчого не змiниться.
Голосування по запропонованих списках пройшло одностайно i без заперечень. "Три богатирi" здивовано поглядали у зал. Вони добре пам`ятали, з якими величезними скандалами проходило формування цих самих спискiв, i такого завершення справи явно не очiкували.
Провал на виборах був страшний. Партiя не подолала навiть виборчий бар`єр. Шолупенка посадили, оскiльки без депутатського мандата вiн втратив недоторканiсть. Iгор Гуць з усього зробив висновок, що народна мудрiсть "нема бiди без добра" все-таки деколи справджується.
Помаленьку партiя почала розвалюватися. Гуць у сво§й заявi написав: "Заявляю про вихiд з Конгресу Укра§нських Патрiотiв. Грiшний. Каюся. Нема твердостi. От, наприклад, євре§в загалом я люблю не дуже, а от молоденькi чорнявi жидiвочки - то моя страсть. Нiчого з собою не можу зробити. Органiзм требує, так би мовити, того вiтамiну. Вину свою визнаю. Претензiй нi до кого не маю. Заява написана власноручно, в чому i розписуюсь."