Горная Людмила : другие произведения.

Вiршi укра§нською

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Нехай дивитись вниз - то привiле§ бога, та я знайшла свiй шлях i не зiйду з дороги!


Свобода

   Свобода - це вiтер, що б'є прямо в очi.
   Свобода - це сонце, це темнi§ ночi.
   Свобода - це подих зiрок iз глибин.
   Свобода - це жити до самих сивин.
   Свобода - це бачить, як серце палає.
   Свобода - це чути, як птахи спiвають.
   Свобода - це те, чого варте життя.
   Свобода - це радостi передчуття.
   Свобода - це доля. Свобода - це радiсть.
   Свобода - наркотик. Свобода - цiкавiсть.
   Свобода - це пил, це сон i буття.
   Свобода - це смерть... I свобода - життя!

2007 рiк

  

Вiдчуття

   Я вiдчуваю подих вiтру,
   Його свободу i красу.
   Iз почуттям таким я квiтну
   I закликаю в свiт весну.
  
   Я вiдчуваю погляд зi?рок,
   Їх подив, посмiшку i гнiв.
   Я вiдчуваю i я вiрю,
   Що є щось добре у ночi.
  
   Я вiдчуваю запах сонця -
   То тепло нiжний, то жаркий.
   Як кiт, стрибнувши iз вiконця,
   Як настiй трав - гiркий, терпкий.
  
   Я вiдчуваю дотик ватри
   Посеред диких полонин.
   Цi вiдчуття багато вартi!
   I з ними я вже не один!

2007 рiк

  

Крила

   Про що iще мрiяти,
   Коли ти маєш крила?
   Та i у що ще вiрити,
   Коли я шлях вiдкрила?
  
   Посеред зiрок в небi,
   Посеред хмар i пилу,
   Неначе я - це лебiдь,
   Що має сво§ крила.
  
   Не дихати, не бачити,
   Лиш вiдчувати силу.
   Не вчити i не значити,
   А просто - мати крила!

2007 рiк

  

Осiнь

   Мiсто накрите свинцевими хмарами,
   Мокрий асфальт, вiтри в трубах сурмлять,
   Дощ по деревах, як дзвони мiж храмами -
   Мелодiю осенi мрiють зiграть.
  
   Осiнь у мiсто прийшла непомiтною,
   Ходою тихою в дверi ввiйшла.
   Осiнь не буде одноманiтною -
   Ми вже домовились - осiнь i я.
  
   Осiнь i дощ. Сiре небо iз просiддю.
   Осiнь. Асфальт. Мокре листя зi сну.
   Просто дорога з минулого, з осенi,
   Вперед, до мети ще зустрiти весну.

2007 рiк

  

Про що писати?

   Про що писати? Про кохання?
   Про зорi, що сяють нам з небес?
   Про щось таке, що не було б банальним,
   Про щось таке, що не було б брутальним,
   Про те, що вiддзеркалило б тебе.
  
   Про що писати? Про завi§?
   Про снiжнi бурi? Про снiги?
   А чи про щось, що серце грiє,
   Про дивнi§ дитячi мрi§,
   Про те, що надає тобi снаги.
  
   Про що писати? Про життя?
   Про те, що буде навiть пiсля смертi?
   Про щирiсть i красу буття,
   Про палкiсть, п'янiсть почуття,
   Про те, що маєм бути ми вiдвертi.
  
   Про що писати? Про себе.
   Про сво§ думки, мрi§, сподiвання.
   Про те, що вабить не мене - тебе,
   Про те, що з розуму с тобою нас зведе,
   Бо ж воно буде щире, як зiзнання.

2007 рiк

  

* * *

   Нехай дивитись вниз -
   То привiле§ бога,
   Та я знайшла свiй шлях
   I не зiйду з дороги.
  
   Нехай летять вiтри,
   Летять менi навздогiн.
   Як ватри пелюстки,
   Що ледь стримають стогiн,
  
   Нехай я - це не я,
   Нехай я божевiльна,
   Я мрiю все ж лiтати,
   Я все ж бажаю крила.
  
   Нехай дивитись вниз -
   То привiле§ бога,
   Я маю сво§ крила,
   А значить маю змогу
  
   Лiтати серед хмар,
   Смiятися крiзь сльози,
   Вдихати подих гiр,
   Розпалювати грози.
  
   Я маю силу й дух,
   Адже я цього варта -
   Вогонь душi живий,
   Допоки горить ватра,
  
   Допоки я - це я,
   Кохана i мрiйлива.
   Допоки бог - це свiт...
   Допоки свiт - це крила!..

2007 рiк

  

По кому дзвонять дзвони

   Хто тримає мене в цьому свiтi?
   Мо§ рiднi, коханi, близькi?
   Через що, у великому мiстi,
   Почуваюся на самотi?
  
   Задля кого живу i вмираю -
   Кожен день, кожну нiч... Кожен час?
   I для кого свiчки запалають?
   Я молюся... й не вiрую в нас.
  
   Лиш у пачцi одна сигарета.
   I над мiстом стою я одна.
   Десь пiд обрiєм - золото церкви.
   Але дзвони дзвонять не про нас.

2009 рiк

  

Зламана

   Щось зламалося в менi,
   Щось, що було близьким, рiдним,
   Щось згорiло у вогнi,
   Що - тепер уже не видно.
  
   Щось залишило мене.
   Я сама серед пустелi
   Думок. Може, все мине?
   Нi, навряд. Дивлюся в стелю -
  
   На пошарпанi бiлила,
   Вицвiтаючи шпалери.
   Я сама цього хотiла.
   Я лежу. Пiдлога. Стеля.
  
   Щось залишило мене.
   Та ж нiяк не пригадаю.
   Як з картиною Моне -
   Рiзнобарвнi думки сяють.
  
   До снаги звести до купи
   Вiдокремленi мазки?
   Як актори з то§ трупи
   Розбiгаються думки.
  
   Щось зламалося в менi.
   Що - тепер вже не важливо.
   На обшарпанiй стiнi
   Я малюю собi крила.

2009 рiк

  

Вiтром

   Як же хочу бути вiтром!
   Бути вiльним, як i вiн!
   Володiти цiлим свiтом
   Без хвороби, болю й вiйн.
  
   I летiти, не спинятись,
   Пiдiймати листя в небо.
   Бути вiльним, намагатись
   Все зробити як не треба.
  
   Майорiти прапорами,
   Пiдганяти кораблi.
   Загравати з течiями,
   Далi щоб вони пливли.
  
   Завивати в гирлi пляшки,
   Пелюстки вишень зривати.
   I не знати слова "важко" -
   Вiтром невагомим стати!
  
   Бути вiльним, невразливим,
   Невловимим i смiшним.
   У спекотнi днi чи в зливу
   Просто бути. Не самим.

2009 (2010) рiк

  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"