Могутнiм як Бог бажаеш ти стати,
I вiльним як птах, яскравим як промiнь,
Найкращу з зiрок хочеш з неба дiстати,
В душi вiдтворити весняную повiнь.

Науку складну опануєш, я знаю,
Позбавиш себе вiд нудьги та жалю,
Мiць iнтелекту вже перемагає
Можливостi смертного тiла твого.

Нiкому не заздриш, не ображаєш,
Задовольняє тебе те, що маєш.
Щастя твоє- те, ким є ти насправдi,
Зовнi- вражае усмiшка гарна.

Не боїшся самотностi, суму, печалi,
Та не дуже й довго тривають цi "хмари",
Ти корисне вбачаєш в душi непогодi,
То є шанс замислитись про себе самого.