Ми iнодi не можем зрозумiти,
Що те, що маем- це не те, що нам потрiбно,
Бажаемо в якомусь свiтi жити,
I не збагнем, що щось змiнити необхiдно.

Нам дуже затишно i зручно,
Нам вигiдне життя в свiтах химерних,
Але все це є тiльки зовнi,
А що насправдi в нас- це жах безмiрний.

I боїмося стан речей змiнити,
I зруйнувати страх, здається, не пiд силу,
Але ж колись нам доведеться зупинити
Одноманiтних днiв низку жахливу.

Стряхнути з себе брут стереотипiв,
I мiфи краще знати, а не жити в мiфах,
Не будемо шукати прототипiв,
Бо доля кожного- у кожного в руках.