Я вiдчуваю себе бiльшою, нiж всесвiт,
Я вiдчуваю мiць, сильнiшу за той камiнь,
Найкраща я, кого ти мiг колись любити,
Спритнiша за усiх, бо я втекла навiк.

Залишивши тобi лише тягар колишнiх
Думок i мрiй, подiй i сподiвань,
До хмар взлетiти я бажала якнайвище,
Не помiчаючи тодi чужих страждань.

А зараз? Що я маю зараз?
Згадаю, що було у мене дотепер...
Помiркувавши, бачу я строкатий атлас
Свого життя...Але нема тебе...