Так гарно те, що непомiтно, 
Те, що приховано вiд нас,
I навiть в сонячному свiтлi
Ми вiдвертаємось весь час.

Не помiчаємо краплини
Роси ранкової в травi,
Дощу весняного перлини
Для нас не сяють в темрявi.

Знайомих вулиць перехрестя,
Будинки, сквери i двори,
I погляд довго не вiдвести
Вiд арок давньої пори...


Все гарно те. Що непомiтно,
Адже це справжня є краса,
I не потрiбно навiть свiтла
Красi, що свiтлом є сама.