Вибiр, як тяжко його робити, особливо дорослiй людинi. Мрiя i реальне життя, що головнiше? Теоретично життя, а практично?.. Взагалi, я думаю, ви знаєте, як котики "полюбляють" воду, тим паче купатися в нiй! Це не секрет, але... Є один божевiльний кiт у цьому свiтi. До речi, у нього таке дивне iм'я, що нiколи в життi не здогадаєтесь! Гм... його звуть Помiдор, кумедно, правда! Чесно кажучи, я довго смiялась, коли почула та вiн навiть й не схожий на цей чудесний та смачненький овоч. Хоча, може вiн на смак такий же, хто його знає?! Так... взагалi думка цiкава, як я ранiше про це не подумала, треба буде якось спробувати!..
Помi, а так його звали коротко, мав мрiю. Вам вона здасця дивною i дрiбною, але для нього це було дуже серйозно. Крiм дивно iменi наш кiтен не вмiв лазити по деревах i боявся висоти ще з дитинства. Але у дворi стояла величезна ялинка. До речi, їх було багато, бо Помi жив на березi озера, вiрнiше вiдпочивав iз господарем. Вiн мрiяв залiзти на самий вершечок найвисокiшої iз ялинок. Та страх був настiльки сильним, що мрiя залишалась просто чимось нездiйсненним.
Але якось Помi вирiшив все - таки перевiрити себе й здiйснити своє бажання. Раненько вранцi, коли сонечко тiльки прокинулось, наше "смiливе" кошенятко вийшло на двiр, i, подивившись на схiд сонця, а згодом i на ялинку, промовив:
- Можливо це останнiй ранок у моєму життi, але моя мрiя здiйсниться, навiть якщо я розплачуся за неї самим собою...Та годi теревенити, я мабуть полiзу...
Перша гiлочка, друга... третя...
- Невже це так просто, чого я боявся! - подумав Помi, коли долiз майже до вершечка.
Те що вiн бажав понад усе справдилося, але... мабуть не все так гарно повинно закiнчитися... Ну, вибачте, але я ненавиджу казки!.. Тим паче вiн сам винен, я про кошеня, якщо б Помi ранiше лазив по деревах, то знав, що на вершечку вiє сильний вiтер. Оскiльки ялинка була височенна й вiтерець, а все - таки вiн пустотливий, розiгрався не на жарт... як не печально, але...бiдна кiшечка полетiла куди, правильно до низу... На жаль, якось так вийшло, що коти не вмiють лiтати, а шкода. Гм..., а хотiлося б побачити наших домашнiх улюбленцiв у небi, цiкаве би було видовище.
Коли Помi летiв, то вже приготувався зустрiти чорненького котика в бiлiй одежинi... ну, зi смаком у котiв теж не дуже, тим паче ще й у салатових черевичках. Я думаю, якщо б я не вмiла плавати й боялася води, то фантазiя у цьому випадку в мене ще й не так заграла!.. Пiд час польоту без парашуту перед очима Помi промайнуло все його життя, але пiд час показу цього цiкавого життєвого фiльму кошеня не побачило свого маленького господаря, який рибалив на човнi.
Знаєте, мабуть Помi нiколи навiть i не мрiяти про таке не мiг! Уявляєте, вiн впав у повнiсiнький човен iз рибою! Крiм того, що його мрiя збулася, кошеня врятувалося та ще прилетiло у казку!.. Весело йому, менi би так! Тiльки не думайте, я зовсiм не бажаю впасти у човен iз дуже пахучою рибою, але в казку я не проти!..
Це кошеня було згодом найщасливiшим, адже воно не тiльки залишилося живим, а ще знало, що у свiтi немає того, чого вiн не змiг би зробити.