Аннотация: Эта статья, где дается отпор украинским националистам от культуры, была опубликована в 1990 году в газете "Молода гвардiя.", и, к огромному моему сожалению, не потеряла актуальности до сих пор...
Для жителей России, слабо знакомых с украинской спецификой, могу дать несколько пояснений. Условно Украину можно разделить по языковому признаку на несколько крупных регионов: центральный, северный, южный, западный, восточный и, отдельно, Крым. Собственно Украиной следовало бы назвать только центральный и северный регионы, где говорят на том украинском языке, который, по сути, является ничем иным, как диалектом русского языка, так как разница между ними значительно меньше, чем, например, разница между диалектами немецкого языка в различных землях Германии, где немцы из различных земель могут совершенно не понять друг друга, но никому и в голову не приходит разделять немецкий язык на серию отдельных языков, и уж тем более никто не собирается разваливать Германию по этому поводу.
Восточный и южный регионы Украины, по большому счету, не являются собственно Украиной. Это регионы были отвоеваны Россией у Турции в 18-19 веках и заселены русскими поселенцами. Это же относится и к Крыму, который с легкой руки Н.С.Хрущова был просто "подарен" Украине. Было бы глупо ожидать восторженного отношения к украинскому языку со стороны населения этих трех регионов.
Совершенно по-иному обстоят дела в западном регионе. Как говорится, вы будете смеяться, но это тоже не есть собственно Украина, но...бывшая территория Польши, которая с легкой руки И.В.Сталина была присоединена в 1939 году при известных всем исторических обстоятельствах. Язык, на котором общаются жители этого региона, является диалектом польского языка, что и не удивительно, поскольку значительная часть западного региона никогда не входила ни в состав Украины, ни в состав Российской Империи, ни, даже, в состав Киевской Руси. Но именно этот языковый вариант пытаются повсеместно насаждать в настоящее время. Причина кроется в особенностях буржуазной революции 1991 года на Украине, движущей силой которой стали украинские националисты, в большинстве своем - выходцы из западного региона. Не имея за душой ничего, кроме языкового своеобразия, и даже не являясь истинными националистами, поскольку кроме развала и разграбления страны ни к чему более и они и не стремились, украинские, в кавычках, патриоты очень нуждались в идеологическом прикрытии. Таким прикрытием и стал языковый вопрос. В рамках данного вопроса, в 1990 году, некто Аполлiнарiй Мацевич, писатель, выступил со статьей, в которой пламенно призвал народ к повсеместной украинизации. Мне захотелось ему как-то ответить. По иронии судьбы, моя статья вышла в переводе на украинский язык, и теперь мне не хотелось бы лишать читателя возможности прочесть ее именно в таком виде. Многое из того, что было актуальным тогда, увы, остается актуальным и теперь. Разница заключается лишь в том, что тогда я мог только предполагать будущее развитие событий, а теперь могу сказать, что являюсь гражданином страны, которая может сбить гражданский самолет, и президент лишь пожмет плечами:"Тоже, мне, трагедия!" Что Украина будет воровать российский газ, и тот же президент скажет: "Воровали, воруем и будем воровать!" Что руководитель национального банка, раздав баснословные деньги по заведомо невозвратным кредитам, станет с ангельским лицом, эдакий херувимчик, ломиться в президенты. Заметьте, покрыть убытки государсва по компенсациям за сбитый самолет, за украденные газ, за розданные кредиты и по многим другим подобным делам, предлагается народу Украины!
Будет ли народ и далее все терпеть, или грядет новая революция - посмотрим. Только не думайте, что революция решит ваши проблемы. Один мой знакомый когда-то сказал: "Ты хочешь революции? - Останешься без последних штанов!" За последние десять лет я убедился в том, что он был совершенно прав. В конце-концов, еще Наполеон говорил, что революцию делают массы, а наживаются на ней единицы. Так что, те, кто стоял у Белого Дома, как вам живется теперь? А господа Березовские с вами стояли?
Дорога в ад вымощена благими намерениями. По-украински, "шлях у пекло".
ШЛЯХ У ПЕКЛО.
Шановний А. Мацевич! Коли рiк тому було надруковано програму Руху в "Лiтературнiй Українi", я висловив своє ставлення до неї в листi, який газета опублiкувала. Визнаючи прогресивнiсть програми, я, однак, вказав на перегин у нiй в бiк мовного питання. Газета не надрукувала частини листа, де я писав про те, що така постановка питання про мову призведе до громадянської вiйни на культурнiй нивi, що мiльйони громадян утискатимуться у своїх правах. Слiд гадати, серед тих, хто сортує листи в редакцiї, були i вашi однодумцi, прихильники, якщо можна так висловитися, однобокої демократiї.
Минув рiк, i всi мої побоювання справдилися. В економiчнiй галузi Рух. не дав нiчого — виконується лише програма українiзацiї. Ваша стаття — яскравий тому приклад. При цьому створюється образ внутрiшнього ворога — неукраїнцiв та українцiв, якi зухвало спiлкуються росiйською мовою. Але ж це кожен третiй громадянин республiки! Ви пропонуєте в адмiнiстративному порядку заткнути рота дояркам, бригадирам, iнженерам i державним службовцям. Ви пропонуєте вiдгородитися китайською стiною вiд росiйськоЏ мови, творiв мистецтва, музики, культури в цiлому. Ви пропонуєте робити паралельний переклад з росiйської на українську, пропонуєте в передачах на замовлення виконувати лише угоднi Вам твори. "...Це все повинно бути українське". Ви вимагаєте, щоб телебачення стало "незалежним" — вiд кого? Вiд двадцятимiльйонного росiйськомовного населення України? Ви шiсть разiв скористалися в своїй статтi термiном "русифiкацiя" i жодного разу — "насильницька українiзацiя". Чому? Чим "русифiкацiя" вiдрiзняється вiд "українiзацiї", якщо в обох випадках грубо порушуються права людини?
З Вашої статтi стає цiлком очевидним, що "українiзацiю" Ви злом не вважаєте, але справа в тому, що українська культура, про благо якої Ви так невтомно пiклуєтеся, в останнi десятирiччя пiдтримувалася i розвивалася саме до Вас подiбними дiячами. I нiхто, крiм Вас, не винен у тому, що українською мовою виходять сiрi й нуднi книги, якi нiхто не хотiв i не хоче читати. Втiм, таким письменникам, як Ви, це не заважало отримувати солiднi гонорари, мати хорошi квартири, дорогi дачi, автомобiлi, вiдпочивати на фешенебельних курортах, подорожувати iншими країнами, користуватися спецрозподiльниками i лiкуватися в закладах лiтфонду. Вам добре жилося i в перiод застою, а бiльш-менш талановитi з вас втекли з милої серцю України в Москву, до "москалiв" за славою.
Тепер ви пiшли ва-банк: вирiшили вiдгородитися вiд СРСР, створити для себе режим найбiльшого благосприяння, так би мовити, тепличнi умови для "мовознавцiв". У цiй грi за владу Ви без розсудно легко розпоряджаєтеся долями десяткiв мiльйонiв жителiв України. Ваш план дiй легко вгадується з Вашої статтi: вiдокремлення УРСР вiд СРСР, створення своєї армiї, внутрiшнiх вiйськ, органiв держбезпеки, мiлiцiї, церкви — навiщо? Для боротьби з внутрiшнiм ворогом, образ якого Ви створили в своїй статтi, з тими, хто не бажає читати книги письменника Аполлiнарiя Мацевича?
Втiм, не все настiльки сумне у Вашiй статтi, шановний А. Мацевичу. Ваша позицiя внести в Конституцiю пункт, згiдно з яким будь-який районний суд дiстане право усувати президента республiки, не має аналогiв у свiтовiй практицi. Тому хоч це i єдина Ваша конкретна пропозицiя, вона гiдна бути вiдомою широкiй свiтовiй громадськостi — нехай знають, як органiзувати суспiльство, щоб керiвники "працювали по правдi".
Шлях у пекло, як вiдомо, вимощений благородними намiрами. Чи не здається Вам, що люди, котрi наївно повiрили в можливiсть дива на грунтi нацiонального самовизначення — i водночас усi стануть щасливими i багатими, як тiльки Україна вийде зi складу СРСР, — марно очiкують такого дива, оскiльки добробут кожного залежить перш за все не вiд того, якою мовою говорять люди, а вiд стану економiки? Цю дитячу вiру Ви iмпортуЊте з Литви, але, може, спершу подивимося, чим скiнчиться литовський експеримент, керуючись народною мудрiстю: "Не лiзь у воду, не знаючи броду"?
З iншого боку, чи не здається Вам, що хтось невидимий експериментує з СРСР у цiлому, дякуючи чому то тут, то там ведуться дослiди з однiєю й тiєю ж метою — нащупати шляхи розвалу СРСР? А тисячi наївних простакiв збираються на вулицях i площах, маючи в полiтичному словнику лише одне слово: "геть" — нiчого бiльше.
Хто Ви, один iз тисяч простачкiв чи один iз режисерiв? Як режисер. Ви ставите цiлком визначену мету — "українiзувати" телебачення i радiо, дитячi садки i ясла, школи та iншi навчальнi заклади, державнi, партiйнi, торговельнi заклади i армiю, Росiйську Православну Церкву, всiляку рекламу та iншi види iнформацiї, заборонити потiк росiйської лiтератури — вiд художньої до будь-якої технiчної. Усi цi заходи не дадуть нiчого, крiм можливостi манiпулювання масами i придушення iнакомислячих.
Таким чином, стає зрозумiлим з Вашої статтi, що один бюрократичний апарат готовий поступитися iншому — тiльки й того, i Ви не знаєте, як реально допомогти народам України вийти з тяжкого економiчного стану, але особисто для себе Ви бачите вихiд в "українiзацiї" всiх сторiн життя в республiцi на пiдставi Закону про мови, який було прийнято без референдуму й поспiхом. Ви також маєте намiр добиватися полiпшення становища виключно для себе особисто, добиваючись вiдокремлення України вiд СРСР так само поспiхом i без референдуму, як це намагаються зробити в Литвi.
Припустимо, Вам це вдалося, але коли влада опиниться у Ваших руках, Ви виставите iдею внутрiшнього ворога — цей образ ви й створюєте в своїй статтi. Ви звинуватите "русифiковану" частину населення в усiх бiдах i тим приховаєте свою некомпетентнiсть, а пiд шумок будете жити далi, як "видатний український письменник".
Мушу Вас гiрко розчарувати, шановний А. Мацевич. Шлях, який Ви i Вашi однодумцi обрали, веде не до благополуччя та розквiту, а до громадянськоЏ вiйни — цього разу не на культурнЁй нивi, а справжньої, в якiй немає переможця — є лише переможенi. Чи не краще провести загальнонацiональний референдум i за його результатами переглянути Закон про мови? Цiлком очевидно, що такi питання, як питання про державну мову, про вихiд зi складу СРСР та iншi не менш важливi, що зачiпають iнтереси кожного жителя республiки, повиннi вирiшуватися пiсля загального обговорення, пiд час якого треба з'ясувати всi наслiдки прийнятого рiшення для кожного громадянина УРСР, пiсля чого вже можна проводити референдум i приймати вiдповiдний Закон.
Може, тодi менше буде таких статей, у яких третя частина населення республiки називається громадянами другого сорту.