Довiчне, досконвiчнеє прокляття,  
Кацапи, вам, iз роду в рiд i рiд,
Зо гнiву українського завзяття -
На лицi вам тавро пекельних бiд!

Незламне, нескiнченнеє прокляття
Iз роду в рiд, iз роду в рiд, навiк,
Кацапи, вам, за звiрства та сум"яття, 
Котрим ви розпочали страшний лiк,

За хлопцiв-соколiв убитих вами,
За тих дiвчат, що сплюндрували ви,
За матiр, що заходиться сльозами,
За те, що ненажерливiсть Москви

Не знає меж, за нашого Мазепу,
Петлюру, Калнишевського, Махно,
За пiдлої брехнi облудну "скрєпу",
Що "правдою" ви звете так давно,

За Сiч спалену та за наш Батурин,
Душа заклякла - за Голодомор!
За Тараса крiпацькiї тортури,
Нащадкам вiд Бандери за докор...

Прадавнє, споконвiчнеє прокляття,  
Кацапи, вам, iз роду в рiд i рiд!
За те, що величаво звались "браття"
I нас вбивали "братньо" сотнi лiт,

Скубли та крали, поспiхом тягнули
Святинi нашi в свiй мокшанський хлiв,
За те, що нарiд український гнули
Забути мови предковiчний спiв,

За малоросiв, виплеканих вами,
За тих продажних i дурних хохлiв,
Що служать вам душею i тiлами,
Пишаючись удачею рабiв,

За кров i смерть, блюзнiрство та наругу...
За звiра, що пустили в серце ви!
Прокляття вам, кацапи, смертну тугу
Терпiти вам до скону!..

Зневага вам, мерзеннiї кацапи!..