Schwarz, Lydia : другие произведения.

Дiти як об'єкт жiночих сексуальних злочинiв

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Визначення, рiзновиди, соцiологiя, вiктимологiя, втручання у жiночi сексуальнi злочини проти нiмецьких дiтей.

Дитина як об'єкт жiночих сексуальних злочинiв

Хоч i дослiджувана, тема сексуальної злочинностi проти дiтей вкрай екстремальна, не зважаючи на що коли вивчати, виявляється, пiдтримується не тiльки чоловiками. Жiноча сексуальна злочиннiсть в суспiльствi та науцi невiдома, мої спiвбесiдники чи активiсти до подiбного ставляться зi скептицизмом i подивом: жiнка проти дитини — поза межами уяви. Не дивно, що тему досi не дослiдили, це маю намiр виправити моєю пропагандою серед установ, батькiв i всiх, хто має вiдношення. Бо злочини проти дiтей не ґендерне питання, вимагають уваги в усiх проявах.

Оскiльки моєї спецiальностi та часу не вистачало на досiлдження, зайнялась узагальненням уже наявних i вiднайшла групу жiночих жертв у Мережi.

В цьому текстi спершу iсторичний огляд, визначення, феноменолоґiя. Потiм дослiдження ролi жiнки в суспiльствi та причин замовчування жiночих секзлочинiв, психологiя зловмисниць. З'ясовую причини та рiзновиди жiночих секзлочинiв. Найбiльша частина мого тексту присвячена дитячiй вiктимологiї, проблемi замовчування. Завершую рекомендацiями для тих, хто задiяний чи пiдозрює.

Чим чоловiча сексзлочиннiсть вiдрiзняється вiд жiночої, досi не вiдомо, педагогiчнi питання лишаю так само без уваги — наголошю на необхiдностi додаткових дослiджень.

Жертвами називатиму навiть тих, хто себе жертвами не вважає — не маючи на увазi жодних оцiнок.

Зауважу, що в жодному разi не заперечую чоловiчої злочинностi, котра у сексуальних злочинах проти дiтей переважає. Прагну лише звернуть увагу на те, що випадає з оглядiв, слово надати жертвам усiм.

Визначення та рiзновиди сексзлочинiв

Треба з'ясувати, що i вiдколи вважається сексуальними злочинами, для дитини нездоровими, тому забороненими — для цього необхiдний iсторичний огляд i вточнення термiнологiї для всiх рiзновидiв, передбачених законом.

Iсторiя

Розпуснi дiї з малолiтнiми згадуються в шинарцiв, вавилонян, юдеїв, грекiв та римлян, суспiльство до них терпимiше за сьогочасне, виправдовує мiфами та богослов'ям — християнство наслiдувало. Римляни мали хлопчачi борделi, в Атенах здавали хлопця напрокат. Хоча використовувати ззаду можна лише рабiв, проституцiя була також i дiвоча. Закони захищали право батькiвської та сутенерської власностi, а не гiднiсть, свободу чи здоров'я дитини. Зґвалтування жiнки було покаране як адюльтер, i жiнку разом iз ґвалтiвником страчували. У V – X ст.ст. зґвалтуванням важали порушення цноти, а дорослими вважали тих, що досягли семи рокiв. Iдея дитячої невинностi вперше запропонована християнами, через що розпуснi дiї стали вбачати злочином. З епохи Вiдродження на дiтей глянули як на мiнiатюрних дорослих, що заслуговують на захист од сексу, небезпечного мiщанським родинним цiнностям. Це не заважало розквiтовi злочинiв проти дiтей, виявлених лише коли венеричнi хвороби. За останнє ст. заперечення сексуальної злочинностi проти дiтей — завдяки списуванню З. Фройдом iнестних спогадiв iстеричних на видавання бажаного за дiйсне, а не на дитячу травму. Що допомагало замовчуванню проблем iнцесту до 1970-х, коли розробили законодавчий, чиновницький, волонтерський захист малолiтнiх — не тiльки вiд незнайомцiв, а й вiд власних родин; не тiльки дiвчат, а й хлопцiв. Останнє табу — на засудження сексзлочинiв, скоєних жiнками, яке повiльно таки намагаються подолати.62, 27, 9

Визначення

Злочин проти дитини — це невипадкове дiяння чи бездiяльнiсть, котре шкодить дитячому тiлу, психiцi, розвитковi, правам. Виправдовує обмеження батькiвських прав заради потреб i благополуччя дитини.38 Рiзновиди злочинiв — насильницькi, недбайливi, образливi чи сексуальнi — один iз одним комбiнованi.23, 34

Сексуальнi злочини проти дитини — це такi, що скоєнi заради сексу.20 Дитину використовують як знеособлений засiб задоволення, що не має сили, навичок, розумiння освiдо­ми­ти-проти­стоя­ти.

Закон i право

Злочини проти дитини регульованi конвенцiєю ООН з Прав дитини та Карним кодексом ФРН.

§3 ПД ООН:
благополуччя дитини — прiоритет, а держава захищає-тур­бу­єть­ся, коли того не виконують законнi представники дитини.
§5 ПД ООН:
держава зобов'язана дотримувати права й обов'язки членiв дитячої родини заради розвитку дитини.
§19 ПД ООН:
держава зобов'язана дитину захищати вiд зловживань.
§34 ПД ООН:
в дитини право уникати сексуальних на­в'язу­ва­нь-екс­плуа­та­цiй, змушування до проституювання чи порнозйомок.

Конституцiя ФРН передбачає захист i пiдтримку дитячiй соцiалiзацiї.

§2 ФРН:
гарантують особистий розвиток, якщо не протирiчить конституцiї та звичаям; життя, здоров'я, свободу, коли не протирiчать законодавству.
§6 ФРН:
гарантують батькiвськi турбо­ту-ви­хо­ван­ня по вiдношенню до дитини, обмеженi лише законами за батькiвським бажан­ням-не­вико­нан­ням.

У Карному кодексi ФРН злочини проти сексуальної свободи, передбаченi §§174 та 178 КК ФРН, повиннi розслiдуватися навiть без заяви, чого нема для ненасильницьких сексзлочинiв проти неповнолiтнiх (§182 КК ФРН) й ексгiбiцiонiзму (§183 КК ФРН). Сексуальнi злочини проти малолiтнiх передбаченi §§ 174 та 176 КК ФРН.

§170 КК ФРН:
коли батькiвськi обов'язки по вiдношенню до неповнолiтньої/-ого злiсно не виконуються, що психо-сома­тич­ний розвиток дитини чи її законослухнянiсть — пiд загрозою чи є загроза дитячої проституцiї, то покарання три роки чи штраф.
§173 КК ФРН:
за кревного молодшого непвонолiтнього родича три роки чи штраф, за кревного старшого неповнолiтнього родича або неповнолiтнього сибса — до двох рокiв чи штраф.
§174 КК ФРН:
за зловживання пiдлеглим становищем неповнолiтньої/-ого заради сексу — до п'яти рокiв чи штраф.
§176 КК ФРН:
за розпуснi дiї з малолiтньою/-нiм — шiсть-десять рокiв, а за вiдсутностi про­ник­нен­ня-по­шкод­жен­ня — до п'яти рокiв, у випадку дитячої смертi — не менше 15 рокiв.

Батькiвськi права з обов'язками закрiпленi у Цивiльному кодексi ФРН. Батькiвська турбота регульована §1626 ЦК ФРН, визначена в §1631 ЦК ФРН.

§1666 ЦК ФРН:
суддя може дозволити втручання в недостатню турботу про дитину; розлучати з батьками — тiльки коли дитину не захистити бiльше нiяк.

Подiбнi закони чiткi лише для сексзлочинiв зi проникненням, а не для випадку псевдотурботи чи передавання дитини третiй особi.

Iнша проблема — латентнiсть родинної сексзлочинностi, котра серед сексзлочинiв проти дiтей переважає. До того ж, родина захищена краще за сексманьякiв, i треба вдосконалювати слiдство та стеження проти родин.

Та й законiв недостатньо, бо злочини проти дiтей — багатовимiрнi.

Рiзновиди

Важко узагальнювати суперечливi класи­фi­ка­цiї-ви­знач­ен­ня, сформульованi з опитування то жiнок, то дiвчат, то чоловiкiв, то хлопцiв.

Хтось вважає сексзлочином виключно сексуальнi контакти, чи тiльки нав'язування, чи тiльки тi розпуснi дiї з дитиною, котрi скоєнi чоловiками; чи тiльки тi розпуснi дiї, що зкоєнi з дiвчиною; чи тiльки тi, що зкоєнi зi хлопцем.

Спроби градуювати сексзлочини за ступенем заподiяного зла вiдволiкають вiд травматичностi злочину будь-якого. Напр., iнцестний досвiд жiнок подiляють на порiвняно нешкiдливе цiлу­ван­ня-мацан­ня, петинґ оголеними, проникнення.54 В iншiй класифiкацiї47 подiляють на неконтактнi злочини (роздягання, знiмання, сексуальне виховання), розбещення (мацання, петинґ, еротичне цiлування, мастурбацiя), проникнення (анальний, оральний секс або природним способом i не обов'язково генiталiями), тяжке зґвалтування (взаємозадоволення, порнозйомки, пошкодження, випороження), груповий (в т.ч. ритуальний) сексзлочин.

Iнша класифiкацiя — за iнтенсивнiстю, сексзлочини проти дiтей подiляються на неконтактнi (15%: ексгiбiцiонiзм, допущення до порнографiї, пiдглядання), менш тяжке розбещення (35%: еротичне цiлування, мацання з боку злочинця), бiльш тяжке розбещення (35%: взаємне мацан­ня-мастурбу­ван­ня, демонстрацiя з боку дитини), проникнення (15%) — найтяжчий рiзновид.9

Можна подiляти за тяжкiстю можливих наслiдкiв — судячи з опитування62 жiнок, бувать легкi сексуальнi злочини (неприємнi по­гляди-за­уваж­ен­ня, бачи­ти-маца­ти в дорослих, мацання з боку дорослих крiзь одяг), середньої тяжкостi [(спроба) торкання, симульоване чи негенiтальне проникнення], тяжкi [(спроба) проникнення, оральний секс].

Нiмецького федерального мiнiстерства соцзахисту родин i пенсiонерiв класифiкацiя за частотою злочинних епiзодiв (див. Додаток) — на прикладах тiльки нетяжких сексзлочинiв.

Загалом, узагальнювати класифiкацiї можливо для злочинiв тiльки найтяжчих, а подекуди неконтактнi розпуснi дiї навiть не вважаються злочином.

На перший погляд всi сексуальнi злочини вважаються рiвно шкiдливими, проте класифiкацiя (залежна вiд об'єму дослiджуваної вибiрки) необхiдна в оцiнюваннi шкоди, дозуваннi покарання.

Кримiнологiя жiночих сексзлочинiв

З т.з. фемiнiзму, насильницькi, образливi та сексуальнi злочини — завжди чоловiчi. Необхiднi, щоби в патрiархальному суспiльствi не вважатися слабаком, стають безґлуздими та неможливими з боку жiнок, а тим паче матерiв — iстот люблячих, турботливих, асексуальних. У патрiархальному суспiльствi жiнка може бути жертвою — зловмисником або захсником здатний бути лише чоловiк.

Якщо навiть i визнають жiночi злочини проти дiтей, то не вважають iх насильницькими, а так про них говорити не прийнято.

Отже, класифiкую зловмисниць i з'ясую їхню мотивацiю, вiдмiннiсть вiд зло­в­мис­ни­кiв-чоловiк­iв, ступiнь задiяння сили.

Замовчування жiночих злочинiв проти дiтей

Береже, любить i турбується — жiнцi довiрили сємєйний очаґ i дитячi потреби, проте вiдмовили в статевих по­требах-iнiцiатив­ах, залишивши в патрiархальному суспiльствi саму лише ролю жертви.

Це видно зi традицiйних жiночих професiй педагогiки, медичного сестринства, в яких жiнка вважається не здатною зловживати владою над малолiтнiми та хворими.

Не дивно, що вiра в злочини жiнок проти дiтей дається важко, руйнує ґендернi стереотипи в основi розподiлу обов'язкiв мiж статями, пiддає сумнiву етичнiсть материнства.29

Окрiм змови прибiчникiв материнства на це впливає неможливiсть природного зґвалтування з боку жiнки.

Тим важливiша пропаґанда жiночої сексзлочинностi, щодо якої забобони:13

  • нiби жiнки на сексзлочини не здатнi;
  • жiнку в сексзлочини може втягнути лише чоловiк;
  • жiночi сексзлочини — нiжнi, до жертви материнськi почуття;
  • жiночi сексзлочини — тiльки проти хлопцiв;
  • пiсля жiночих сексзлочинiв дiвчата виростають лесбiйками;
  • пiсля жiночих сексзлочинiв дитина виростає сексзлочинцем;
  • свiдчення чоловiкiв про жiночi сексзлочини над собою в дитинствi — брехня чи (iнцестнi) фантазiї, в т.ч. на ґрунтi досвiду сексзлочину над собою в дитинствi з боку чоловiка;
  • жiночi сексзлочини — тiльки проти пiдлiткiв;
  • спокушання 14-рiч­но­го з боку 30-рiч­ної не злочин, а 14-рiч­ної з боку 30-рiч­но­го — злочин;
  • з дорослим сином не злочин;
  • жiночi сексзлочини гiршi за чоловiчi.

Такi уявлення в народi, котрий довго не хотiв визнавати й чоловiчi злочини.

Насправдi серед злочинiв проти дiтей жiночих %% 10 – 20,63, 33, 30 i це не враховучи латентностi, з якою число жiночої злочинностi проти дiтей, можливо, зрiвняється з чоловiчою.26 (Судячи за чисельнiстю населення, групами ризику — див. Додаток.)

Характеристика зловмисницi

Злочини проти дiтей скоєнi матерями, сестрами, сусiдками, бабусями, тiтками, няньками, виховательками, вчительками та iн. жiнками, котрим довiряють дiтей.

Статистика — далека вiд однозначности, хоча найчастiшi зловмисницi — матерi, котрi маскуються турботою, вiд яких дитина залежна через спорiдненiсть, отже доступу до дитини в матерiв найбiльше.

Єдиної характеристики нема: зловмисницi мають освiту рiзну, заробляють рiзними професiями, не мають особливих прикмет, однинокi матерi, зi партнером або мешкають комунально.

Британськi зловмисницi нiбито живуть важко, стресують, не бачать пiдтримки, iзольованi, свого життя не контролюють.3

Є варiанти класифiкувати зловмисниць за тим, наскiльки виннi:13 чи коли з учнем, чи тому що схильна, чи змушена чоловiком. Секс iз учнем вважають експлуатацiєю, зловживанням владою над дитиною, спровокованим учителькою, — взаємовiдносини нерiвноправнi, непартнерськi, хоч i зазвичай проголошенi коханням.13 Жiнки, схильнi до сексзлочинностi також iнiцiатори, хоч у цьому випадку провина може буте пом'якшена досвiдом сексзлочину над собою в дитинствi.13

Хтось учбовi романи вважає справжнiм коханням, бо зловмисницi надають перевагу пiдлiткам, а насильство — рiдкiсть.

Щодо схильних до злочинiв, такi пережили змушування, злочинами — раннiми! — проти власних дiтей знiмають напругу.

Змушування жiнки до злочину над дитиною — часто через страх, в т.ч. за дитину, i злочини часто припиняються, коли з її партнером окремо, проте не завжди.

Є зловмисницi винятковi — такi, що задiюють чоловiкiв, навiть убивають жертв самi. Часто через психотичнiсть (шизофренiя), в станi дисоцiацiї. Чи на ґрунтi страху перед сексзлочином над дитиною (контролюють знайомства дитини, перевiряють її генiталiї).3

Але традицiйна роль матерi не дає уявити жiнку психопаткою, п'яничкою чи наркоманкою,26, 3 проте за такими ознаками виявити зловмисницю теж не вдається: причини злочинiв проти дiтей можуть бути рiзнi.

Причини та рiзновиди

Нiбито жiнки з жертвами менш грубо та без особливої шкоди через не таку, як у чоловiкiв, мотивацiю — неправда. Здебiльшого жiнки задвольняють не секс-емоцi­о­наль­нi потреби, а злочини скоюють, аби дитина слухалася. Хтось хоче виростити зi сина хорошого коханця, пiдготувати до статевого життя; хтось не має партнера на близькiсть та задоволення; хтось мститься батьковi дитини; хтось так дитину любить чи скидає на дитину власний тягар принижень та насильства.

Самi сексуальнi зловмисницi називають такi причини:45, 30

  • є жертвами самi;
  • бояться поганого настрою;
  • через нужденнiсть i самотнiсть;
  • на зближення з дитиною, пiдтримку дитинi;
  • проти низької самооцiнки;
  • заради помсти сексуальному партнеровi;
  • через незадоволення дорослим партнером.

Арґументують, як i зло­в­мис­ни­ки-чоловiки, так само впливають спадковiсть, самотнiсть, вживання спиртного чи наркотикiв, проблеми зi зайнятiстю та фiнансами, самооцiнка, залежнiсть вiд партнера, неповага до заборонiв та особистостей, демонстрацiя влади, потреба в близькостi — за будь-якої причини в дiтей не визнають свободи, особистостi, почуттiв, побажань i гiдностi. В дитини не може бути потреб, окрiм таких, як у матерi. Котра часто вiдчуває себе без дитини неповноцiнною — чи дитину без себе. Дитина — частина тiла її матерi, тому з нею можна все. Матiр утримує в залежному станi якнайдовше, намагається гальмувати розвиток, однiй дочцi зголювала перше лобкове волосся, аби затримати статеве дозрiвання.13

До злочину доходять поступово, залежно вiд потреби зловмисницi, внутрiшнього стримування, зовнiшнiх перешкод, дитячого опору — жiнцi нейтралiзувать останнi два чинника просто, бо дитина знаходиться пiд жiночою владою, пiд прикриттям турботи.

Її жiнцi дозволяють бiльше, нiж чоловiковi, контрлює дитячу гiгiєну (миття, сповивання, горщик i т.iн.), сигналiзує про готовнiсть або змушує.

Це — нiяка не любов, бо деякi дослiдники не знайшли вiдмiнностi зi чоловiчимиз злочинами.13, 43, 30, 3

Жiнка стимулює чи змушує стимулювати генiталiї в т.ч. орально, вводить пальцi, абощо, змушує до коїтусу, групового сексу, спостереження, обслуговування дорослих — усе як в чоловiчих злочинах. Залякують заради замовчування чи послуху. Ґвалтують палицями, щiтками, ножами, кухонним приладдям, свiчками; б'ють руками, кулаками, абощо; обварюють. Годують блювотинням, лайном, менструальною кров'ю. Саджають у клiтку, на ланцюги — дiвчаток особливо.13

Злочинна також надопiка до найповнiшої залежностi — тут зло бiльш у душевнiй площинi, як експлуатування дитячого почуття обов'язку перед матiр'ю. На вiдмiну вiд чоловiка, жiнка використовує дитину молодшого вiку, лоскоче немовлятi, котро­го/-ої схвальна реакцiя не вiдмiняє шкоди.

Тому жiноча злочиннiсть нiчим не краща за чоловiчу — таке ж саме розмаїття, насильства не менше. Заради тих самих влади, емоцiй, задоволень. Лише вiк жертв частiше молодший.

Вiктимологiя жiночих сексзлочинiв

За найобережнiшими оцiнками, щорiчно пiддають сексуальному злочину 300 тис. дiтей — це кожне третє-четверте дiвча, кожний п'ятий-шостий хлопець, i в 90% випадкiв зловмисники — члени родини жертви, од яких очiкують захисту дитини, кому дитина має довiряти.

Нижче наведу статистику та симптоми щодо жертв сексзлочинiв проти дiтей — симптоми в т.ч. пожиттєвi, причини замовчування з боку жертви, засоби пiару щодо проблеми.

Жертви

Замiсть жертв охочiше зiзнаються зловмисницi. Статистика залученостi неповнолiтнiх до сексзлочинiв надається рiзна: чи то %3,9 дiвчат i %7,3 хлопцiв по Нiмеччинi,63 чи то вiдповiдно %5,0 та %20,0 в Америцi.18

Вивчення 87 зловмисниць, 31 спiвучасницi та 93 зловмисникiв показало, що жiнки з чоловiками вiктимiзують бiльше дiвчат, а по вiдношенню до чоловiкiв жiнки вiктимiзують бiльше хлопцiв.53

Жiнки вiктимiзують якнаймолодших, бо зi старшими дiтьми не мають аналогiчної рiзницi в силi, як за чоловiчих злочинiв.

Триває роками, в %79,6 випадкiв спорiдненi зi зловмисницею (в %61,4 — це матiр, %15,9 — тiтка чи двоюрiднi, %20,4 — сусiдка, подружка, няня),45 чи в %70,0 випадкiв (%59,0 — матiр або мачуха, %22,0 — подружки, сестри, сусiдки).1 (Див. тж. Додаток.)

Тож найбiльше секс дитинi загрожує в родинах — не тiльки рiднiй, а й племiнникам, друзям, учням, iн. пiдопiчним, в т.ч. немовлятам (це можлива причина неприємних вражень од раннього дитинства13), i бiльше хлопцям. Залежить i вiд соцiальної приналежностi.

Симптоми

Жертви сексзлочинiв проти дiтей стикаються чи зiткнуться з остахом, iн. неприємними почуттями, наслiдки з рiзним ступенем очевидностi проявляться. Проте чiткої закономiрностi, пiсля якого рiзновиду сексзлочину будуть якi симптоми, нема, бо на дитину впливає багато що. Проте вiдсутнiсть дивної поведiнки ще не заперечує вiктимностi, як i наявнiсть — не доказує.

Хоча за деякими симптомами — соматичними, емоцiйними, поведiнковими — виявити можна. Їх пов'язують або з вiком жертви,66 або зi статтю,46 чи зi симптомами (котрi не пiдлягають узагальненню), якi жертва приписує собi сама.74

Серед симптомiв перераховують:74, 46, 66, 70 кровотечу, почервонiння, стороннi предмети, приливи кровi, покусанiсть, синцi, смужки; порушення сну, мовлення, уваги, харчування; нетримання, венеричнi хвороби, грибок, слабкiсть, задушливiсть, спазми; бiль у животi, головний; iґнорування чи захоплення гiгiєною; уникання дотикiв, утеча, агресiя, усамiтнення, самопошкодження; уникан­ня-прагнен­ня рiзновидiв люд­ей-ситу­а­цiй-мiсц­ин; нав'язливостi, установки адаптуватися, депресивнiсть, сексуалiзованiсть, сексаґресiя, випереджання психо-сексу­аль­но­го розвитку, вiд­крита-над­мiр­на мастурбацiя, ексгiбiцiонiзм, спроба коїтусу.

Третина дiтей не демонструє симптомiв нiяких — через захиснi механiзми психiки, моральну пiдтримку, недостатню психометрiю, видужання, iнкубацiйний перiод.44, 7

Це — симптоми найпоширенiшi, проте не слiд забувать iндивiдуальностi, можливi винятки.

Дiяти за такими симптомами треба з обережнiстю, не намагатися пiдтверджувати припущення на пiдставi, що дитина раптом обмочилася — причини можливi рiзнi: втрата близької людини, розпад чи поповнення сiм'ї. 100%-Ї впевненостi не дає симптом жодний, треба вивчати впливи на дитину всi (десь побачив, грає, тощо). Проте нагляду за дитиною нiхто не скасовував.

Можна бути впевненими лише в тому, що жертви демонструють симптомiв бiльше, нiж нежертви.

Латентнiсть

Сексуальнi, особливо коли супроводжуються насильницькими, злочини спричиняють внутрiшньосiмейнi конфлiкти й переживання, котрi дитинi заважають повiдомити поза межi родини:9

  • жертва боїться за­суд­жен­ня-по­каран­ня за спiвучасть у злочинi проти себе;
  • боїться покарання з боку зло­в­мис­ни­ка/-цi;
  • не хоче покарання зло­в­мис­ни­ко­вi/-цi — близькiй людинi, котру любить;
  • соромиться зрадити, боїться втратити людину, вiд якої законно, фiнансово, емоцiйно залежить;
  • боїться втратити родину — потрапити в сиротинець;
  • боїться, що вiдвернеться суспiльство;
  • соромиться та не розумiє сексуального задоволення вiд злочину над собою.

Причини можливi й iншi, для чоловiчих i жiночих злочинiв однаковi. Зловмисниця може пiдкуповувати жертву, ставити жертвi у провину будь-що, напр., що забруднилася, погрожувати байдужiстю, розставанням, самогубством, побиттям, вбивством — це гiрше за самий сексзлочин.62, 13, 3

Жiночий злочин проти хлопця прийнято вважати проявом любовi, приводом пишатися, що, коли не сподобалося, жертва потерпає вiд внутрiшнього конфлiкту, соромиться шукати захисту, бо вiд бабiв буває лише те, що дозволив сам.

Тим бiльше дiвчинi не дають ухилитися вiд материнської нiжностi.

Дитинi важко зрозумiти, що за­хисту-пiд­трим­ки треба шукати вiд людей, котрi тобi роблять зло. Враховучи залежнiсть вiд зловмисницi, прибирання жертвою ролi батька, не дивно що нiжнiсть вiд зловмисницi, найбiльш уже задоволеної, може подобатися, навiть якщо дитина пiдозрює, щось не так.

Жертви часто матiр не схвалюють, любов од неї втрачати не хочуть, уникають конфлiкту,13 довiряють зловмисницi.

Вiдмова суспiльства повiрити в жiночi злочини проти дiтей не дає жертвi сподiватися, що їй повiрять. (Одна черниця жертвi не повiрила й дала ляпаса.13) Служб допомоги постраждалим вiд жiнок майже нема. Часто дитинi немає з ким поспiлкуватися взагалi.

До того ж не всi жертви себе вважають жертвами, деякi зi злочину проти себе радiють, його хочуть, якщо навiть i знають, наскiльки заборонений. Напр., iсторiя Джона Вудса, шотландського пенсiонера:13

— Цiкаво, щó ви там дослiджуєте: в мене самого така пригода, хоча травма буває не завжди. Багато таких, як я, котрим навпаки! Те, що для вас злочин, для мене було нiжнiстю, любов'ю, дружбою та й задоволенням — хiба ж буває щось однозначно поганим? Я вiрю, що таких, як я, багато. Пiвстолiття тому бачився зi сестрою не частiше, нiж сьогоднi. Те, що правильно називають зловживаннями, зазнав у сiм-вiсiм, в дрiбному селi. Батько вночi на змiнi, я пiд ковдру до матерi, став я бешкетувати — мама полюбляла, щоб я гладив її груди, пам'ятаю, мою руку собi мiж стегнами, сама ж при цьому грала частиною мого тiла. Супроводжувалося цiлунками, натуральна любов. Проте стало звичним, щоб я зникав у неї пiд ковдрою мiж ногами вилизувати — менi подобалося, вiд неї жодного змушування чи вмовляння, все робилося в любовi. Згадую, коли вперше ввiв, нiчого особливого, все природньо; хоч i за її почином, я не мав нiчого проти. Без особливих захочень, для нас кохатися було природно, як дихати. Востаннє — коли менi двадцять.
— Зi сестрою же — коли менi десять i сестрi 12. Навiть якщо пiдозрювала про мене з мамою, до сьогоднi про це не говорила, — мама те ж про мене зi сестрою. Хто перший почав, сказати важко. Вечiрнi прогулянки недiлями, сестру зобов'язали мене купати до школи, вкладати в лiжечко. Як самi, то милися разом. Дуже смiшно, коли вона пiднiмала ногу на край ванни — пiхва розтягувалася та розкривалася, туди хлопчики тицяють свої хвостики, давав їй грати своїм. Перейшли до спальнi, грали в лiкаря, в тата й маму — дуже реалiстично, ми в захватi. Дурнi дорослi вважали би, що мене пiддала психiчнiй травмi старша сестра, — за собою такого не помiчаю, та й були ми школярами обидва… Зараз вона та я щасливо одруженi, в мене троє дiтей — в неї п'ять. Зi своєю дружиною вже тридцять рокiв, про мене зi сестрою не знає, — так само, як моєї сестри чоловiк, одне з одним зраджували, коли вiдпочивали всi разом i могли щоденно.
— Вже й нашi дiти повиростали — проблем у мене жодних, про якi багато читаю, нiби в iнших жертв. У нас iз нею було все приємно зi самого початку. Дiзнайся хто, проблем було б дуже багато. З моєю донькою жодного разу, хоча був до цього близкий, коли доньцi 15, а дружина поїхала до родича. В 22:00 я перекусив i повернувся — донька на моїм диванi в самiй лише нiчнiй сорочцi, решта дiтей спали по лiжках. Прикидається, нiби заснула з колiном, зiгнутим догори, щоби менi видно все голе мiж ногами. Став трусити за плече, вiдiслав до її лiжка — був би напiдпитку, закiнчилося б iнакше. Коли вранцi заварювала менi каву, просилася ночувати зi мною — якнайтактовнiше роз'яснюю, скiльки погано, коли мама дiзнається. Донька менi: мама не дiзнається. Дехто з однокласниць iз татусями — щось божевiльне!.. Моя дружина би схвалила, теж пiдозрювала щось у доньки з її братом, i жодного бажання втручатися — не тому що боялися, просто вважали природним дорослiшанням. Мабуть, не всi батькi погоджуються, проте чимало, — який би не був досвiд у їхньому дитинствi. Зi свого навчився, що статевi контакти за взаємним бажанням у родинах набагато поширенiшi, нiж професiйнi моралiсти пiдозрюють…

Оповiдач себе вважає не жертвою, а iнiцiатором, i це не завжди має наслiдки, проте коїтус у вiсiм не вважаю нормальним i доречним, як i необговорення матерi зi сестрою. Сестра, котра лiзе до оповiдача, — сама жертва якоїсь злочинної сексуалiзацiї. Яка роля сестри у вiктимiзуваннi матiр'ю, важко сказати, зловмисницi могли не вбачати нiчого поганого. Видно, як сексуальнi злочини вiдтворюються вiд поколiння до поколiння.

Наслiдки

Наслiдки для жертви сексуального злочину тяжкi. Вважається, що тяжчi, коли скоюються незнайомцями або чоловiками.

Єдиного специфiчного для всiх наслiдку нема, проте пiсля кожного злочину прояви гострi чи хронiчнi.

Дослiдження останнiх переважає, бо розкриття жiночого сексзлочину проти дитини майже не буває оперативним.

Якщо без соматичних ушкоджень: у хлопцiв по­черво­нiн­ня-здут­тя члена, синцiв, саден, смужок, укусiв, гематурiй — в дiвчат однозначности менше, проте спостерiгаються генiтальнi ушкодження.11

За жодними нозологiчними одиницями виявити сексзлочин не можливо, хоча найчастiше згадують посттравматичний стресовий синдром, який може бути спричинений злочинами несексуальними.

Вважається,51 нiби наслiдки залежать од вiку жертви, рiзницi вiку зi зло­вмис­ни­ком/-цею, рiдства зi зло­в­мис­ни­ком/-цею, статi (нiбито дiвчинi зi чоловiком гiрше, нiж хлопцю з жiнкою), проникнення, кiлькости епiзодiв, тривалостi стосункiв зi зло­в­мис­ни­ком/-цею, змушування, супротиву жертви (пасивна може соромитися, нiби спiв­у­час­ник/-ця), антисексуального виховання жертви, змушування до замовчування.

Такi чинники не вiдомо чи впливають у випадку сексзлочинностi жiночої.36, 41, 65, 40, 4, 12

Не пiдтверджується, нiби чоловiчi сексзлочини гiршi за сексзлочини, скоєнi жiнками, найбiльше матерями, — останнi вiктимiзують на все життя.

Нiби менш iнтенсивнi сексзлочини не такi шкiдливi, пiдтвердити поки не можна.

Дехто62 загострює на впливовi значення сексзлочину в суспiльствi, котре порушує само­стiй­нi­с­ть-iдентич­нi­с­ть жертви.

Змушування до сексзлочину порушує розумiння (меж) тiла, лякає, пригнiчує, розладжує сон i дорослiшання.

Сексуальний злочин спричиняє амнезiю дитинства,4 витiснення терапiї не пiдлягає.62

Проявитись як центральна причина розладiв може лише за тривалої терапiї.

Хронiчна сексуальна травма дитинства виявлена за пси­х(о­лог/осома­т)iч­ни­ми розладами, тривогою, депресiєю, залежностями, пелiпатiями, диссоцiацiями, розладами особистостi, (в т.ч. непомiтними) самопошкодженнями, розладами харчування, сексуальними патологiями, порушеннями поведiнки — це все заважає жити в т.ч. своїми наслiдками.13

Запропонована56 чотиривимiрна модель наслiдкiв за рiзновидом сексзлочину, кiлькiстю епiзодiв, особистостями сторон злочину. Вимiри сексуальної вiктимностi: симптоми (найбiльш поширеного) посттравматичного стресового синдрому (тривога, депресiї, порушення сну, нав'язливостi), розлади поведiнки та функцiй тiла, коґнитивнi (що викликають почуття провини та невiру в шкiдливiсть сексзлочину), пов'язанi зi самосвiдомiстю (iдентичнiстю, самоконтролем, самопошкодженнями, конфлiктнiстю).

Розкриття злочину в жертвi спричиняє вторинну вiктимiзацiю56, 57 через нагадування про подiю чи недовiру.

Особливi наслiдки злочину проти немовляти — часто непомiтнi, як i сам злочин, замаскований материнською турботою. Що набагато частiше, нiж вважається, спричиняє амнезiю першого року життя, дитячi страхи.

Симптоми, що перетинаються, бувають загальнi (поведiнковi та враження), що охоплюють ознаки душевнi, й пов'язанi зi конкретними хворобами (неврозами, психозами).49

Втручання

Жертва жiночих злочинiв мовчить пожиттєво, навiть якщо виявиться пiд час терапiї, скерована до зовсiм iнших цiлей. Пiсля виявлення можна дiяти по-рiз­но­му — жертвi, зловмисницi та членам родини по-своє­му.

За пiдозри важливо зберiгати спокiй, не дiяти вслiпу.

За пiдозри

Найперше — розкриття та припинення, коли сексзлочини визнають або пiдозрюють.

Дiє кожна органiзацiя по-сво­є­му (пор. у Додатку).

Рекомендую садкам i школам спершу заспокоїтися, бути готовими до вигадок, не дiяти вслiпу, вберегти вiд вторинної вiктимiзацiї.

Найперше — звернутися до колег i порiвняти спостереження.

Оскiльки зловмисницi найчастiше — зi родини жертви, пiдозрами з батьками не дiлитися, бо можуть зiрвати втручання.

Коли пiдозрюєте ще сильнiше, звернiться до соцслужб, до професiоналiв, якi будуть шукати в дiтях вищенаведенi симптоми.

Зберiть консилiум за участi педагогiв й iн. вiдповiдальних за дитину осiб — розроблена буде спiльна стратегiя, розподiлена вiдповiдальнiсть, з'ясуються задачi слiдства та втручання, призначенi будуть уповноваженi.

Використати посадовця, котрому дитина вже довiрилася, щоби дитину пере­ко­нав/-ла, не уникати повторних допитiв як таких, до яких можуть залучити професiоналiв.

Допитувати — з обережнiстю, щоби дитина зрозумiла, де вона i навiщо, щоб їй комфортно.

З повагою до дитячих почуттiв i потреб, щоби дитина не пручалася, не боялася, не злилася, не соромилася, не хвилювалася. Спокiйний та уважний допитувач дає почувати себе за­хище­ним/-ною, бо дитина вiдчуває вiдторгнення допитувача: злiсть та ненависть до зловмисницi жертва може не подiляти.2 Тим менш бажане непорозумiння.

Винною дитина має вважати лише зловмисницю.

Дитина має вирiшувати, коли допити припинити, проте запитувати так, аби дитина хотiла розповiдати.

Доречно питати, чи бачила жертва таку гру ранiше або де саме животик болить, пiдбадьорювати до розповiдi подальшими запитаннями. Базовi слiдчi запитання вимовляти плавно — тiльки питання навiщо? змусить дитину вважати, нiби має виправдовуватися. Так само неприпустимi натяки у формi запитань щодо речей, котрих дитина ще не називала.

Найменшим дiтям легше роз'яснювати малюнками та ляльками, щоби дистанцiюватися пережитого, про себе говорить у третiй особi.

По закiнченнi подякувати дитинi за довiру, сказати, що робитимете далi, попередити про вiдповiдальнiсть.2

Запротоколювати слова-по­ведiн­ку по годинах.

Якщо пiдозра пiдтвердиться, зi соцслужбами заявити чи влаштувати зустрiч зi зловмисницею.

Спiвробiтника вiд обов'язкiв тимчасово звiльнити.

Якщо злочини — в родинi, дiяти за §36:8 СК ФРН. Дiяти необхiдно за небезпекою, шкодою, прогнозами для дитини, ступенем спiвробiтництва з боку зловмисницi, термiнами, постановами, правами iн. членiв родини. З'ясувати можливостi законних представникiв дитини у наданнi захисту й умов розвитку, залучити до спiвпрацi — не забуваючи ролi соцслужб на вартi сiмейного законодаства.

Пiсля розкриття — терапiя.

Показання

Втручання вимагає достатнiх особистих i професiйних якостей, котрi мають соцiальнi працiвники, психологи, педагоги, терапевти — зi компетенцiєю рiвно медичною та юридичною.5

Складовi втручання — вiдповiдно до квалiфiкацiї задiяних осiб. Консультацiя та ведення процесу не перетинають меж екстремальности, вiдповiдають вiку жертви, використовують законослухняних близьких жертви. Дiаґностування — за потреби медичне. Вищезгадана комiсiя має розробити план i зкоординуватися пiд керiвництвом соцслужб. Жертва вилучена зi родини, консультована, вихована, навчена, пролiкована. Терапiя — також i для членiв родини, в т.ч. злочинцiв. Притулок, родина, соцiальна допомога гарантованi §§ 42 та 43 Нiмецького закону про дiтей та молодь.

Терапiя — випробувана: iндивiдуальна, групова чи родинна; психоаналiтична чи кшталтова.

В МКБ-10 передбачено три травматичнi наслiдки: гострий стрес, посттравматичний стресовий синдром й розлади особистостi на ґрунтi екстремальних подiй.28 Зi симптомами самонедорегуляцiї, порушень самосвiдомостi та психiчного вiдображення злочинця, проблемами у вiдносинах, змiщеннi цiнностей.59

Терапiя необхiдна, бо травматичнi спогади вiдрiзняються вiд звичайних, потребують особливих подразникiв.13

Найбiльш у випадку дорослих, якi не пам'ятають обставин, але наслiдки не дозволяють уникнути лiкування. Роль терапевта:58, 59

  • навчити, що реакцiї — нормальнi;
  • травму вiдрiзнити вiд iндивiдуальностi, за якою призначать i терапiю;
  • допомогти у самовизначеннi, визволити з ролi жертви, допомогти вiднайти можливостi;
  • кооридинувати психотерапiю, соцiальну роботу, лiкування;
  • вiдновлювати спогади вiд рiзних вiдчуттiв, зосереджуючись на тiлесних, i контролювати пригадування;
  • бути готовими до невербальних сигналiзувань: жестiв, метафор, зображень, iгор, ритуалiв, асоциацiй;
  • розслабляти.

Така бiфокальна травмотерапiя на привчання використовувати власнi цiлющi можливостi: спочатку (бiоґрафiчний, чужий, вiдносин) анамнез i планвання пiд iндивiдуальнi побажання, потреби, скарги (котрi дехто замовчує через витiснення травми), увага до дисоцiятивних розладiв, потiм домашнi завдання типу вести щоденник, прислухатися до вiдчуттiв, обрисiв, голосу, виявляти й кориґувати неґативну самооцiнку, за шкалою порiвнювать iдеальне та реальне я, аналiзувати власнi враження вiд порiвняння, локалiзовувати власнi тiлеснi спогади зовнiшнiми подразниками — горизонтальними пальцевими рухами очей.., що спричиняє спочатку неприємну змiну психiчного вiдображення тiла… з асоцiацiями рiзних модаль­но­с­тей-тем, i, нарештi, розслаблення.59

Проте не завжди треба починати чи обмежуватися терапiєю,62 багато хто себе вивчає з читання вiктимолоґiчної лiтератури, не вiдчуваючи бiля терапевта себе не­норм­аль­ним/-ною. Те ж саме ведення щоденника, здатне бути частиною терапiї; спiлкування зi терплячими близькими, що покращує самооцiнку й довiру; релiгiя, в якiй можна подiлитися з одновiрцями, вiдчути контроль над своїм життям.

Можна звернутися до професiйних консультацiй за першою допомогою та направленням до групової чи сiмейної терапiї, що доречно пiд час позивання до суду.

Там можна спiлкуватися зi жертвами, подiбними до себе, себе вiдчути норма­ль­ним/-ною, по­чут­им/-тою, захищ­е­ним/-ною, хоча групи взаємодопомоги жерт­вам-чоловiк­ам нечисленнi та не лобiюють у масштабах спiлок постраждалих жiнок. В однiй, подiбнiй до анонiмних алкогруп, 12 затверджених стадiй привчання чоловiка шукати коренi своїх проблем у злочинi над собою в дитинствi, оцiнювати шкоду, знаходити вихiд, вибачати себе за спiвучасть у злочинi проти себе, за любов до зловмисницi, пiдвищувати себе (своє тiло) у власних очах, брати вiдповiдальнiсть за власне зцiлення13 — схема, що може бути вдосконаленою.

У Нiдерландах загальнонацiональна органiзацiя BVA — спочатку лiкарiв, якi стикаються зi жертвами злочинiв проти дiтей, а тепер, за згодою пацiєнтiв, у нiй профгрупи позамедичнi та прватнi особи. Окрiм консультування публiкує статистику, планує та здiйснює слiдство та заявлення без вiдома жертви, дитячi покази приймаючи на вiру, — все це сумнiвної законности.24

Полiцей­сь­ко-про­курор­сь­кi групи кейсоменеджменту збирають до обговорення, координують, вирiшують колегiально (по десять–12 засiдань), протоколюють за згодою жертви, за вказiвкою соцслужб. Кейсоменеджмент вважається завершеним, коли задачi слiдства чiткi.24

У Британiї мiсцевi органи Загальнонацiональної спiлки протидiї жорстокостi до дiтей, в яку входить полiцiя, медики, iнспектори над умовниками, навiть збройнi сили, — перевiряють якiть допомоги жертвам, щорiчно звiтують, розробляють i контролюють (в т.ч. оперативне) слiдство, заявлення, оперативний захист, конференцiї, реєстрацiю, перевiрки, найбiльш умов утримання дитини поза родиною.24

Протипоказання

Втручання — заради дитини, про яку необхiдно пiклуватися навiть пiсля втручання.

Слiд враховувати, наскiльки приклади замовчування роками з боку жертв сучасне фемiнiзоване суспiльство знайти завадило — як i лiкарська таємниця, хоча вiд жiнок лишаються слiди навiть на тiлi.

Звертаються за терапiєю та соцiальною роботою переважно жертви чоловiчих злочинiв або матерi, що не допускає до статистики злочини, скоєнi матерями.

Консультацiї можуть бути не пiдготовленi допомагати жертвам жiночих злочинiв через дiяльнiсть жiночого лоббi. Навiть клуби жертв-чоловiк­iв ще не готовi визнати жiночої злочинностi, дiяти на рiвнi зi групами жертв-жiнок.

Для цього треба надати голос жертвам, їх пiдбадьорити, звести, їм допомогти.

Додатки

Статистика чоловiчих i жiночих сексзлочинiв проти дiтей на 1994 р. вiд Нiмецького мiнiстерства сiм'ї та пенсiонерiв5

Рiзновид злочину проти дiвчат у % проти хлопцiв у % разом у %
ексгiбiцiонiзм 118 3,5 38 7,2 156 4,0
порнодемонстрацiя 144 4,3 54 10,2 198 5,1
порновиробництво 30 0,9 10 1,9 40 1,0
мацання 1061 31,5 160 30,3 1221 31,3
мацання з боку дитини 654 19,4 92 17,4 746 19,1
демонстративне самозадоволення 425 12,6 62 11,7 487 12,5
генiталь­но-аналь­нi торкання 251 7,4 12 2,3 263 6,7
орально 191 5,7 42 7,9 233 6,0
анально 90 2,7 42 7,9 132 3,4
вагiнально 376 11,1 9 1,7 385 9,9
запрошення 13 0,4 1 0,2 14 0,4
iн. 18 0,5 9 1,3 25 0,6
загалом 3371 100,0 529 100 3900 100,0

Жiнок у сексзлочинах проти дiтей26

Джерело Вибiрка Скоювало сексуальнi злочини проти дiтей Чоловiкiв Жiнок
25 засудженi сексзлочинцi %51,0 %75,0 %25,0
42 iнцестники %51,0 %66,0 %33,0
6 41 ґвалт­iв­ни­кiв-реци­ди­вiс­тiв %56,0 %48,8 %32,2
52 2972 студентiв чол. статi 18 – 24 рокiв %17,3 %52,9 %47,1
21 412 студентiв чол. статi %4,8 %40,0 %60,0
31 1000 пацiєнтiв чол. статi %2,5 %56,0 %44,0
48 83 затриманих за зґвалтування повнолiтнiх жiнок %41,0 %59,0

Спогади сорокарiчної матерi сiмейства13

Я росла по мiстечках Середнього заходу, мама не тiльки використовувала мене для сексу, а ще й ображала, застосовувала тiлеснi покарання — як до неї мiй тато. Через що тiльки спустошення на душi.

Одружилися вони за тридцять, i для обох одруження вперше, аби легше жилося. Iнвалiд за слухом, од неї залежав, i вона планувала домiнувати, що вiдчуваю на собi. Народилась я за рiк до весiлля, аби матерi було кого любити: казала. Бiльше дiтей нема.

Шлюб — саме розчарування: мати народжувала важко, з оскладненями, бажала здорового сина — я ж постiйно хворiла, не була навiть дамою, радше дикункою.

Батько постiйно на роботi, я ночувала з матiр'ю разом, i першi спогади, ще до року життя, саме злочиннi. Коли менi два рочки, пестить її мусила сама, потiм оральний секс до 12 рокiв, i щоночi. Тiльки цього з мене вже було досить, але в шкiльному вiцi почала привчати мене до садо-мазохiз­му

Спершу в лiсi — гладити, вилизувати, пiсля чого вводить у мене пальцi. Я плакала та кричала вiд болю — вона розлютилася, покарала величезним дрюком в мене, зате я навчилася мовчати, переносити бiль.

У п'ять менi щось треба було вiд неї, коли вона прасувала, через мене розбилася пшиквка — зла мама потягнула до спальнi, прив'язала та порiзала мiж ногами склом зi пшикавки.

Раз я не слухалася — мама в дупу менi кирку для льоду, кишку проколола.

На рiздвянi канiкули матiр хотiла зi мною на розкладнiй кроватi, бо нiбито внизу без опалення не настiльки холодно, — коли вона в мене пальцями, концентруюсь я на вогниках, аби вiдволiктися вiд болю, — досi на свята через ялинки перечiплююсь.

Iншого разу мене свiчкою — не пам'ятаю за що. Спровокувати могла самою присутнiстю чи погодою.

Якось я збирала для матерi квiти в сусiдiв без дозволу — вона розлютилася, потягнула до сараю, сiла, притиснувши до глиняної пiдлоги, ноги розвела, тицьнула рози шипами в мене. Вiдтодi не люблю, коли менi дарують букети.

А коли мати лiкувала пальцi чимось червоним, то привчила боятися червоного.

Якось повертаюся зi школи невчасно — вона зла, прив'язує до чайного столика, в'язальну шпильку менi в дупу.

Я зробила дiрку на ковдрi, на якiй вирiзала фiгурки, — прив'язує до лiжка та пiдрiзає статевi губи. Вiдтодi користуюся ножицями неохоче.

У менi була дерев'яна ложка, плечi вiшалок, олiвець, розжарена сигарета.

У вiсiм я досi милася зi матiр'ю, там i мацала мене, змушувала братися за груди-пiхву. Вiдмовила — отримала щiтку, а пручалася — мене топить, i вiдтодi користуюся тiльки душем.

Сама ж не била i це вважала своєю терплячiстю, в якiй вимагала брати з неї приклад. Коли не мала сил мене мучити, запирала у шафi, на горищi, в пiдвалi, доки не знадоблюся чи не пробачить — подеколи на днi, без їжi, пиття, туалету. Казала, це заради мене, щоб уникнути побиття. А я би краще була битою, нiж ґвалтованою, та й мордування краще за недогляд.

У пiдвалi тримали iндика — тодi не знала для чого, — ми з ним потоварищували. А на день подяки їсти його просто не змогла — матiр для покарання мене набила хамсою, гострим соусом, прес-пюре. Вiдтодi святкую без iндюшатини, вiд якої нудить, а вiд торкання до м'яса руки висипає.

На день народження каже, як я добре виглядаю, тягне вiд моїх гостей у дiм, я вiдмовляюся. Вона шле їх по домiвках, обмазує мене повнiстю собачим лайном i лайном назвала — вiдтодi не хочу бити гарною.

Коли в мене лобкове волосся, каже, зарано для 12 рокiв, одвела до туалету, все зголила. Я вiдчувала, що вже нiколи не виросту, так соромно — це останнiй вiд неї злочин, проте ночувала зi мною до 18-ти, коли вступила я до вишу. Дивуюся, чого раптом припинила — вiдтодi образи були тiльки словеснi, давала себе вiдчути винною.

Заборонила розповiдати, як у десять я намагалася, — монахиня ляпаса дала, щоб я не брехала, не казала погано про батькiв. Роками боялася про це говорити, поки не вийша на спiвчутливу терапевтку.

У групi взаємної допомоги мiж iнцестними жертвами вiдчувала себе зайвою, бо всi — жертви чоловiкiв. На групi зловмисникiв i зловмисниць остраху вiд людей не позбулася.

Завдяки психотерапевтцi змогла не загубитися в iнших моїх особистостях, однак це надовго.

Виходити без когось я боюся, не витримую на вулицi двох годин, поводжуся тихо.

Об'їдалася, щоби не бути привабливою, людей сторонюся — зараз їм менше, за 1¼ роки скинула 90 кiло. Хочу зникнути, щоби мене полишили в спокої, бо хто мене не бачить, той не зробить боляче. Голодування — неосвiдомлене прагнення смерти.

Iнодi находить страшна депресiя, убивала себе, перебувала в дурцi чотири рази. Скiльки лiкiв прописали, не допомогло. Пошкоджую себе — не для смертi, просто порiзи менi полегшання, а бiль приходить пiзнiше. Мої страждання нiхто не бачить, а порiзи — бачать. Часто наче все нереальне, а подивлюся на кров — i розумiю, все правда, наче легшає.

Двадцять рокiв як одружена, в мене донька — моє диво, яке, лiкарi казали, не зможу виношувати. Нездатнiсть довiряти моя родина переносить важко, не можу виконувати подружнiй обов'язок, не вiдчуваю потреби. Коли рiдкий орґазм, я плачу…

Не переношу навiть безвиннi чоловiчi дотики, не можу бути ласкавою зi донькою. Я чула, що жертви роблять жертвами своїх дiтей, тому завжди боялася нашкодить, а раптових спогадiв ще бiльше, проте сама так не вiдчуваю. Навчилася заморожувати власнi почуття, нiколи не обурювалася злочинам проти дiтей — маю вчитися новому. Також я не тримаю зла на мою матiр, це також якийсь симптом: трапилося не зi мною, а з iншою моєю особистiстю.

Нещодавно тато помер, i це мене зовсiм розбило. Так i не виправдав моїх очiкувань, од мами не врятував. Тепер я цiлком одинока… Постiйно переїжджали, нiколи не могли на одному мiсцi, мабуть, мама боялася розкриття — значить, освiдомлювала, що не права. Од переїздiв нiякої впевненостi, стабiльностi, друзiв. Зараз я мандрiв уникаю, матiр привчила до усамiтнення, щоби належала тiльки їй… Не товарищую, уникаю несподiванок, бо мама забороняла i карала за власним настроєм. Вранцi щось скоєне було нормальним, а зроблю по обiдi — покарана. Тому важко регулювати життя моєї дитини: iнстинктивно краще не намагатися, нiяких спонтанностей, обережнiсть краща за поблажливiсть — я перфекцiонiстка. Розвинула звичку все доводити до машинальности, бо в дитинствi не знала жодного контролю. Все для мене недостатньо досконале, самооцiнки жодної. Нiколи не вiдповiдаю вимогам, однак я намагаюся. Коли досягаю автоматизму, це надає менi сили. Цей перфекцiонiзм почасти розвинувся, щоби подобатися матерi, виправдовувать її очiкування. Багато за що менi соромно, проте дозволяю цьому почуттю вiдходити. Матiр нiколи не накладала на мене вiдповiдальностей, тому не маю пiдстав їй пробачати. Все життя, всi сили — на її забаганки й потреби, щоби сподобатися та заслужити турботу, — навiть тепер, коли вона стара i самотня, бо ж я в неї одна. Нiколи не хотiла з нею розiбратися, це порушить нестiйку рiвновагу в наших стосунках, але борг є борг. Завжди буде моєю матiр'ю, щоби не накоїла. Думаю, щукаю матiр, якої не мала. Дивнi вiдносини, без чоловiка змiнилася, проте вiдчуваю, вiд неї потрiбного не матиму — десь iнде чи вiд себе самої.

Тепер я тiльки сподiваюся, в т.ч. на мої три терапевтичнi сеанси на тиждень — зроблю, що зможу.

Вiдносини мiж зловмисницями й жертвами на 1994 р.: вiд Нiмецького мiнiстерства сiм'ї та пенсiонерiв5

Хто жертвi дiвочiй у % хлопчачiй у %
рiдна матiр 21 63,7 60
нерiдна матiр 1 3,0 2 82,3
iн. жiнки з родини 3 9,1 6 8,2
друзi родини, сусiдки, няньки 4 12,1 2 2,7
педагогинi 1 3,0 3 4,1
з консультацiй та лiкарки 2 6,1 0 0,0
вiддаленi знайомi 0 0,0 0 0,0
незнайомки 1 3,0 0 0,0
загалом 33 100,0 73 100,0

Вiдносини мiж зловмисниками/-цями й жертвами на 1994 р.: вiд Нiмецького мiнiстерства сiм'ї та пенсiонерiв5

Хто жертвi хлопчачiй у % дiвчачiй у %
рiдний батько 64 2,9 655 29,8
рiдна матiр 60 2,7 21 1,0
вiдчим 51 2,3 536 24,4
мачуха 1 0,1
близькi нерiднi чоловiки 68 3,1 229 10,4
близькi нерiднi жiнки 2 0,0 4 0,2
родичi чол. статi 29 1,3 225 10,2
родичi жiночої статi 6 0,3 3 0,1
незнайомцi 34 1,5 102 4,6
незнайомки 1 0,1
вiддаленi нерiднi чоловiки 11 0,5 32 1,4
педагоги 11 0,5 30 1,4
педагогинi 3 0,1 1 0,1
чоловiки з консультацiй та лiкарi 10 0,5 5 0,2
жiнки з консультацiй та лiкарки 2 0,1
загалом 349 15,9 1847 84,1

Симптоми сексуальної травми дитинства у рiзних авторiв

  • В 0–3-рiч­них (не)­приєм­нi вiдчуття, острах, сум'яття, розлади сну-трав­лен­ня, крайнощi в поведiнцi, уникання незнаймоцiв, завчаснi сексiгри; в 3–6-рiч­них (не)­приєм­нi вiдчуття, острах, сум'яття, сором, почуття беззахисностi, аґресiя, iпохондрiя, iнфантилiзм (у мовленнi, енурез), пальцi до рота, хапання, уникання, страшнi сновидiння, поступливiсть, частi й тривалi сексiгри, тривале вiдкрите мастурбування; у 6–9-рiч­них: неоднозначнiсть ставлення до старших, плутає ґендернi та сiмейнi ролi, острах, сором, неспокiй, невпевненiсть, аґресiя, iпохондрiя, прагнення до чистоти, недовiра, усамiтнення, бiль у головi-животi, розлади сну-харчу­ван­ня, рiзка немотивована вiдмова од навчання, недотримання меж, поступливiсть, нав'язливi дiї, напр., гiгiєнiчнi, розпуснi дiї з однолiтками та молодшими, спокусливiсть, жодних адекватних соцвiдносин; у 9–13-рiч­них: неоднозначне ставлення до старших, острах, сором, аґресiя, депресiї, iпохондрiя, вiдчуває себе нездарою, недовiра, думки про самогубство, усамiтнення, жодних адекватних вiдносин з однолiтками, прогулювання, манiпулятивнiсть, сексуальнi злочини проти молодших, промiскуїтетнiсть.66
  • Укуси, синцi, смужки в генiталiях, на стегнах й ероґенних зонах почервонiння, розриви, садна, поранення, стороннi предмети, розтягнення, тривалi розлади сну-мов­лен­ня-харчу­ван­ня, завищенi больовi пороги, нетримання, недостатня чи надмiрна гiгєна, порушена постава, раптовi порушення читан­ня-пись­ма, хвороби шкiри (сонячнi алергiї, нейродермiти, тривала сверблячка, висипання), астма, запаморочення, епiлепсiя, головний бiль, аутизм, усамiтнення, психосоматичнi кровотечi (напр., з носу), онемiння частин тiла (передусiм рук i нiг), венеричнi хвороби, немотивований бiль у животi, генiталiях, пiд час дефекацiї (найбiльш у дiвчат), невситимiсть (аби не подобатися зло­чин­цю/-и­цям), схуднення (аби стати невидимою для зло­чин­ця/-и­цi), блювання, вагiтнiсть, гормональнi розлади (завчасне заростання), генiтальнi скарги (видiлення, бiль, розлади менструацiї), грибок у генiталiях, анусi, ротi, сверблячка в генiталi­ях-анусi, загальнi страхи, напади панiки (при старших, в обмеженому просторi, тощо), iнфантилiзм, необґрунтований страх перед СНIДом, тривале порушення уваги, аґресiя, вiдмежування вiд друзiв i близьких, нав'язливостi (напр., гiгiєнiчнi), фобiї, психози, труднощi у вiдносинах i контактах, розмноження особистостей, порушення мовлення (заїкання, замовкання), сором (проблеми зi роз-, пере- та одяганням), несамостiйнiсть, безпораднiсть, проблеми зi самооцiнкою, вiдмова од ґендерної ролi, депресiя, сумнiв у власних вiдчуттях, уникнення дотикiв, нададаптивнiсть, надреакцiї, iстеричнiсть, аутоаґресiя (спроби самогубства, онiхофагiя, залежнiсть од речовин, висмикування волосся, пристрасть до працi та iгор, рiзання, самопошкодження), думки про самогубство, немотивований плач, неодноразовi крадiжки, частi нещаснi випадки (незграбнiсть, некоординованiсть), нездатнiсть оцiнювати себе й iнших, страх упасти (напр., у спортi), нездатнiсть встановити межi (казати нi), приймання ролi жертви, почуття вiдчуження, iзоляцiя, вiдсторонення вiд почуттiв, роздвоєння особистостей, вiдчуття, нiби божеволiю, страх стиґматизацiї (всi дивляться), флешбеки (про травматичнi ситуацiї), немотивованi реакцiї як острах, тремтiння, плач на стороннiх, повiтря не вистачає, ковтати важко, вiдмовляється вiдкрити рота (стоматологовi, лоровi), спить в одязi, загортається повнiстю, повторнi страхiтливi сновидiння, сильний психологiчний захист, заперечення, витiснення, недооцiнка, страх генiтального болю, вiдраза до тiла, тiлесних запахiв й видiлень, мутизм, психогеннi амнезiї, широкий одяг (аби прикритися), раптова iзоляцiя, втрата довiри до близьких, сексаґресiя до iн. дiтей, напади загальної аґресiї, раптом усамiтнення, пiдпали, жорстокiсть зi тваринами, бездiяльнiсть, чiпляння до близької людини, перебiльшений страх перед незнайомцями, замкнутiсть, недовiра, недотримання дистанцiї, порушення, поведiнка зарано для цього вiку, прагнення до вiдносин, раптом вiдмова од обов'язкiв, надмiрне прагнення успiху (надрозвиненiсть особистостi, прагнення пiти з дому), надслабка поведiнка, прагнення влади-контролю, втеча з дому, незвична поведiнка на деякi рiзновиди чоловiкiв та жiнок, вiдсутнiсть остраху тiльки в групах, а не в одиночних iграх, успiхи, педантичнiсть, сексуалiзацiя суспiльних вiдносин, надмiрна цiкавiсть до сексу, вiдкрита мастурбацiя, роз­див­лян­ня-демон­с­тра­цiя генiталiй, нав'язлива промiскуїтетнiсть, сексуальна поведiнка не за вiком, заперечення сексуальних потреб, проституювання, сексаґресiя, садо-мазох­iзм, у дiвчат дивна поведiнка на менструацiю (виставлення власної кровi, iн. сором) та нав'язливе прагнення iнтимности, в хлопцiв втрата статевої iдентичности (бояться стати педиками), гомофобiя, вiдмова припинити мастурбацiю, iнтеґрування насильства у власну сексуальнiсть, часта вiдкрита мастурбацiя, нав'язлива сексуалiзацiя близькостi та нiжностi, сексуальнi розлади.46
  • почервонiння-поранення генiталiй, рани-крово­течi на грудях, шиї, генiталiях, стегнах, анусi, розтягнення, венеричнi хвороби, грибки, кровотечi, порушення сну, мовлення, харчування, болi в головi-животi, порушення уваги-на­вчан­ня, напади слабкости, ядухи, судорог, нетримання, раптова сексаґресiя, надмiрне торкання генiталiй, завчасне знання про сексуальнiсть, ексгiбiцiонiзм, спроба коїтусу, сексуалiзацiя вiдносин, заперечення статевих потреб, страх торкання, сором при торканнi, самонедооцiнка, реґресiя, аґресiя, нададаптивна поведiнка, депресiя, недостатня гiгiєна заради непривабливостi, нав'язливi дiї (напр., гiгiєнiчнi), усамiтнення, панiка за певних обставин чи людей, втеча з дому, залежностi.74
  • автор(ка) приписує собi, проте не заперечує вiдсутнiсть в iнших та неповноту симтомiв як острах i панiка, недовiра, рухливий неспокiй, нав'язливе контролю­ван­ня-чищ­ен­ня, перфекцiонiзм, порушення сну-харчу­ван­ня, кошмари, скарги на живiт, нудота, слабкiсть, коливання важкостi, комплекс неповноцiнностi, невпевненiсть у собi, безпораднiсть, аґресiя, запаморочення, iстеричний плач, депресiї, парадоксальнi переживання, витiснення, завелика розтрата сил, проблеми у вiдносинах, замкнутiсть, проблемi зi протилежною статтю, зi сексом, сором, нездатнiсть до працi, нададаптованiсть, серцебиття, потiння, тремтiння, озноб, висипання, почервонiння лиця, алергiя, нетерплячiсть, онiхофагiя, самопокарання та саморуйнування, сверблячка, онемiння частин тiла, вiдчуття сидiння поруч, порушення уваги, розмитий зiр, боязкiсть, чутливiсть до шуму, дисоциацiя, психози, шизофренiя, манiя переслiдування, голоси, реiнтеґрування внутрiшньої дитини, зi першого освiдомленого мною вiктимiзвання у вiсiм страх опинитися на самотi, страх темряви, вiдмова носити певний одяг, аґресiя, iстеричний плач, порушення уваги, акомодацiя, кошмари, розлади сну, страх людей, сум, депресiя, бiль у животi, страх дорослих.70

Стадiї втручання у сексзлочини проти дiтей2

Iлюстрацiя доступна в ориґiналi.

Штутґарська iнструкцiя32

Чим бiльше (роздратування вiд) пiдозри в сексзлочинi, тим легше дiя­ти-ви­сло­лю­ва­ти­ся необачно. Професiйний пiдхiд — заповнення особистiсної анкети, з якої починається документування. За подальшої пiдозри проiнформувати керiвництво, коли пiдтвердиться, то соцслýжби — на консилiум необхiдних фахiвцiв, якi задресуються до вищого керiвництва. Залучити батькiв, якщо пiдтвердитися, заявити полiцiї-про­курату­рi, котра тiльки i вповноважена допитувати — соцслужба в кращому разi надає безпеку, в т.ч. через вилучення, проте лиш у межах, необхiдних для дитячого благополуччя, за узгодженням з ними, у вiдповiдностi до §43 Соцзаконодавства ФРН. Коли пiдозри ще бiльше, соцпрацiвника послати до пiдо­зрю­ва­но­го/-ої, можливо, соцпрацiвника можна зобов'язати жертву переселити, за рiшенням суду iзолювати вiд навiть батькiв.

Вищезгадана особистiсна анкета помагає фiксувать iнтуїцiї та сумнiви, уникаючи не­пев­но­с­ти-ви­тiс­не­н­ня, служить для подальшого документвання. Оскiльки мiстить особистi данi, потребує правильного зберiгання. Там iм'я, вiк, тощо жертви та її оточення, що (на тiлi чи в поведiнцi, словах) за яких обставин пiдозрiле чи вiд кого повiдомлення (особисто, анонiмно, за чутками), чому став/-ла помiчати, що з цього приводу вiдчуваю, що це для мене змiнює, якi можуть бути iншi пояснення, в якому напрямку дитина розвивається i як хотiв/-ла б я, щоби розвивалась, що в оточеннi дитини пiдтверджує чи видається дивним, що i коли робитиму далi.

Iнструкцiя педагогам, затверджена мiнкультосвiти ФРН60

Зберiгайте спокiй. Шукайте союзникiв, тих, кому довiряєте (колег, директорiв, друзiв, партнерiв,..), хто сприймає серйозно та навiть спiвпiдозрює — Ваш тягар нестимете не самi. З'ясуйте, чи та де вони є на облiку, що можливо лише в полiцiї.

Звернiться до професiйної консультацiї,.. що надасть бiльше розумiння (можливостей). Корисно включити професiйнi навички, звертатися тiльки до соцслужб, а не правоохоронцiв, батькiв чи терапевтiв.

Лишайтеся бiля дитини, закрiплюйте з нею зв'язок, бо за заяви легко зникне з поля зору.

Вибудовуйте довiру — як? Що для цього треба? Покажiть, що з дитиною чеснi, що не граєтеся, що сприймаєте безумовно серйозно, коли бачите за­смуче­ним/-ною чи злим/-ою, допомагайте (вiдповiдно до вiку) це висловлювати, пiдтверджуйте вiдчуття дитини: це важливо, бо злочинцi дитину заплутують, аби злочини видавалися нормальними.

Скажiть, що вiдчуття дитини — правильнi, а не тi, котрi йому нав'язанi, що комiчне, гидке та неприємне таким i є.

Слiдкуйте за тим, що говорите i показуєте, час визначає дитина. Просто перебувати разом, слухати, не намагатися розходитися, — для багатьох дiтей найважливiше. Обробити почуте можна не одразу. Нiчого не обiцяйте (нiкому не розповiдати, одразу же припинити злочини, тощо), бо потiм дитина вiдчує себе зрадженою.

Похвалiть дитину як смiливу, за те, що вiдбулося, хай звинувачує злочинця.

Нiколи не контактуйте зi знайомими дитини, а найбiльше зi пiдозрюваними — реакцiя можлива будь-яка.

Обговорiть подальшi кроки, скажiть, однi не допоможете, проблема завелика.

Запротоколюйте висловлювання та дiї дитини, враховуючи вплив усього, що Ви їй сказали, щоби потiм не було плутанини (зразок — на сайтi SchulPsychologie.At).

Вбачайте в дитинi не лише бiдолашну жертву, а й нормальну дитину, котра не зробила домашку, аґресує до однокласникiв, порушує дисциплiну, тощо. Привiлейоване становище дитинi не допоможе — навпаки, нормальне, структуроване життя (навчальний план, тиша в класi, завдання, контрольнi) пiдтримує та змушує почуватися в безпецi, що свiт не закiнчується специфiчною проблемою.

Маєте навчити, що почуття, проблемки, боротьба, критика, переживання (не тiльки хорошi) — необхiднi, щоби стати повноцiнною особистiстю. Показуйте це власним прикладом, говорiть про свої почуття, дискутуйте про складне, визнавайте, коли неправi, перепрошуйте — це допоможе довiрится Вам.

Що вiдчувають тi, хто допомагає2

Iлюстрацiя доступна в ориґiналi.

Джерела

  1. Allen, C.M.: Women and men who sexually abuse children: A comparative study. Safer Society Program, Orwell VT 1991
  2. Braecker, Solveig & Wirtz-Weinrich, Wilma: Sexueller Missbrauch an Mädchen und Jungen. Handbuch für Interventions- und Präventionsmöglichkeiten. 4.Auflage Beltz Verlag, Einheim und Basel 1991
  3. Braun, Gisela: An eine Frau hätte ich nie gedacht...! Frauen als Täterinnen bei sexueller Gewalt gegen Mädchen und Jungen. AJS Landeststelle Nordrhein-Westfalen e.V., Köln 2001
  4. Broek, van de, 1996
  5. Bundesministerium für Familie und Senioren: Sexueller Missbrauch von Kindern und Jugendlichen, Intervention und Prävention, Schriftenreihe Band 19. Kohlhammer, Stuttgart 1993
  6. Burgess et al., 1987
  7. Cicchetti, Dante & Toth, Sheree L.: A Developmental Psychopathology Perspective on Child Abuse and Neglect. In Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. 1995, Number 34, S. 541 – 565
  8. Deegener, Günther; Hannig, Gunter; Kopnarski, Dagmar; Rufling, Norbert: Bibliographie zum sexuellen Missbrauch an Kindern und Jugendlichen. WEISSER RING Verlags- GmbH, Mainz 1995
  9. Deegener, Günther: Kindesmissbrauch- erkennen, helfen, vorbeugen. Beltz Verlag, Weinheim und Basel 1998
  10. Egg, Rudolf (Hrsg.): Sexueller Missbrauch von Kindern, Täter und Opfer. KrimZ ,Wiesbaden 1999
  11. Egle, Ulrich Tiber; Hoffmann, Sven Olaf; Joraschky, Peter: Sexueller Missbrauch, Misshandlung, Vernachlässigung, Erkennung und Therapie psychischer und psychosomatischer Folgen früher Traumatisierungen. Schattauer Verlagsgesellschaft, Stuttgart 2000
  12. Eldrige, 1999
  13. Elliot, Michele(Hrsg.): Frauen als Täterinnen, Sexueller Missbrauch an Mädchen und Jungen. Donna Vita, Ruhnmark 1995
  14. Engfer, Anette: Kindesmisshandlung, Ursachen- Auswirkungen- Hilfen. Thieme Verlag, Stuttgart 1986
  15. Esser, Günther (Hrsg.): Lehrbuch der klinischen Psychologie und Psychotherapie des Kindes- und Jugendalters. Thieme Verlag, Stuttgart 2003
  16. Falardeau, Waltraud: Das Schweigen der Kinder, Sexueller Missbrauch an Kindern, Die Opfer, die Täter, und was wir tun können. Quell Verlag, Stuttgart 1998
  17. Fegert, Jörg M., u.a.: Umgang mit sexuellem Missbrauch, Institutionelle und individuelle Reaktionen , Forschungsbericht. In Frank, Reiner & Martinius, Joest ( Hrsg.): Vernachlässigung, Missbrauch und Misshandlung von Kindern, Erkennen, Bewusstmachen, Helfen. Verlag Hans Huber, Bern 1993
  18. Finkelohr & Russel, 1984.
  19. Friedebach, Wolfgang & Klees, Katharina (Hrsg.): Hilfen für missbrauchte Kinder, Interventionsansätze im Überblick. Beltz Verlag, Weinheim und Basel 1997
  20. Friedrich, Max H.: Tatort Kinderseele, Sexueller Missbrauch und die Folgen. Ueberreuter, Wien 1998
  21. Fritz, Stroller & Wagner, 1981
  22. Galle, Ingrid & Wais, Mathias: …der ganz alltägliche Missbrauch, Aus der Arbeit mit Opfern, Tätern und Eltern. Edition tertium, Ostfildern 1996
  23. Gärtner, Ilse: Körperliche Misshandlung an Kindern in Familien. In Friedebach, Wolfgang & Klees, Katharina (Hrsg.): Hilfen für missbrauchte Kinder, Interventionsansätze im Überblick. Beltz Verlag, Weinheim und Basel 1997
  24. Gieseke, Petra & Jönsson, Elke: Intervention bei sexuellen Mißbrauch: Ein europäischer Vergleich. In Hentschel, Gitti (Hrsg.): Skandal und Alltag, Sexueller Missbrauch und Gegenstrategien. Orlanda Frauenverlag, Berlin 1996
  25. Groth, 1983
  26. Hanks, Helga G.I. & Saradjian, Jacqui: Frauen, die Kinder sexuell missbrauchen. In Schubbe, Oliver( Hrsg.): Therapeutische Hilfen gegen sexuellen Missbrauch an Kindern. Vandenhoeck und Ruprecht, Göttingen 1994
  27. Hentschel, Gitti(Hrsg.): Skandal und Alltag, Sexueller Missbrauch und Gegenstrategien. Orlanda Frauenverlag, Berlin 1996
  28. Hermann, 1993
  29. Heyne, Claudia: Täterinnen — Offene und versteckte Aggression von Frauen. Kreuz-Verlag, Zürich 1993
  30. Homes, Alexander Markus: Von der Mutter missbraucht, Frauen und die sexuelle Lust am Kind. Books on Demand GmbH, Norderstedt 2004
  31. Johnson & Shirer, 1987
  32. Jugendamt der Stadt Stuttgart: Handlungsanleitung im Umgang mit sexuellem Missbrauch von Kindern, Jugendlichen und jungen Volljährigen für Träger von stationären / teilstationären Einrichtungen, die nach § 45 Abs. 1 SGB VIII einer Betriebserlaubnis bedürfen. Prävention-Umgang mit Verdacht- Intervention In Leitlinien und Verfahren für den Hilfeplanungsprozess bei sexuellem Missbrauch gegen Kinder und Jugendliche, erarbeitet 1998 vom Jugendamt der Stadt Stuttgart.
  33. Kavemann, Barbara: Täterinnen. Frauen, die Mädchen und Jungen sexuell missbrauchen. In Hentschel, Gitti (Hrsg.): Skandal und Alltag, Sexueller Missbrauch und Gegenstrategien. Orlanda Frauenverlag, Berlin 1996
  34. Kavemann, Barbara & Kreyssig, Ulrike (Hrsg.):Handbuch Kinder und häusliche Gewalt. VS Verlag, Wiesbaden 2006
  35. Kazis, Cornelia (Hrsg.):Dem Schweigen ein Ende, sexuelle Ausbeutung von Kindern in der Familie. Lenos Pocket, Basel 1992
  36. Keller-Husemann, 1983
  37. Kendall-Tackett, K.A.; Meyer Williams, L. & Finkelhor, D.: Impact of sexual abuse on children: a review and synthesis of recent empirical studies. Psychological Bulletin, January 1993 Vol. 113, No. 1, 164 – 180
  38. Kinderschutz-Zentrum Berlin: Kindesmisshandlung Erkennen und Helfen. Fuldaer Verlagsagentur, Berlin 2000
  39. Klees, Esther: Geschwisterinzest im Kinder- und Jugendalter. Eine empirische Täterstudie im Kontext internationaler Forschungsergebnisse. Pabst Science Publishers, Lengerich 2008
  40. Koonin, 1995
  41. Krug, 1989
  42. MacFarlane, 1982
  43. Mandau, Luise: Die Frauenfalle — Wenn gute Mädchen böse werden: Physische, psychische und verbale Gewalt von Frauen. Bastei- Verlag, Bergisch- Gladbach 2000
  44. Mannarino, Anthony P.; Cohen, Judith A.; Smith, Judith; Moore- Motily, Susan: Six- and Twelve- Month Follow-up of Sexual Abused Girls. In Journal of Interpersonal Violence, 1991, Number 6, S.494 – 511
  45. Mathews, R.; Matthews, J.K.; Speltz, K.: Female sexual offenders, an exploratory study. The Safer Society Press, Orwell 1989
  46. May, Angela: Nein ist nicht genug- Prävention und Prophylaxe. Donna Vita Verlag, Ruhnmark 1997
  47. Motzkau, Eberhard: Hinweise auf diagnostisches Vorgehen bei Misshandlung und Missbrauch. In: Egle, Ulrich Tiber; Hoffmann, Sven Olaf; Joraschky, Peter: Sexueller Missbrauch, Misshandlung, Vernachlässigung, Erkennung und Therapie psychischer und psychosomatischer Folgen früher Traumatisierungen. Schattauer Verlagsgesellschaft, Stuttgart 2000
  48. Petrovich & Templar, 1984
  49. Reinhardt, 1980.
  50. Rennefeld, Birgitta: Institutionelle Hilfen für Opfer von sexuellem Missbrauch. Ansätze und Arbeitsformen in den USA. KT-Verlag, Bielefeld 1993
  51. Rensen, 1992.
  52. Risin & Coss, 1987
  53. Rudin, M.M.; Zalewski, C. & Bodmer-Turner, J.: Characteristics of Child Sexual Abuse Victims According to Perpetrator Gender In Child Abuse & Neglect, 1995, Vol 19, Number 8, S. 963 – 973
  54. Russel, D.E.H: The secret Trauma: Incest in the lives of girls and women. Basic Books, New York 1986
  55. Rutschky, Katharina; Wolff, Reinhart(Hrsg.): Handbuch sexueller Missbrauch. Ingrid Klein Verlag, Hamburg 1994
  56. Schneider, Hans Joachim: Viktimologische Aspekte des sexuellen Missbrauchs an Kindern. In Egg, Rudolf (Hrsg.): Sexueller Missbrauch von Kindern, Täter und Opfer. KrimZ ,Wiesbaden 1999
  57. Schneider, Hans Joachim: Kriminologie für das 21 Jahrhundert- Schwerpunkte und Fortschritte der internationalen Kriminologie. Überblick und Diskussion. Band 5 LIT Verlag, Münster 2001
  58. Schubbe, Oliver (Hrsg.): Therapeutische Hilfen gegen sexuellen Missbrauch an Kindern. Vandenhoeck und Ruprecht, Göttingen 1994
  59. Schubbe, Oliver: Psychotherapie nach sexuellem Missbrauch. Anregungen aus der Traumatherapie. In Hentschel, Gitti(Hrsg.): Skandal und Alltag, Sexueller Missbrauch und Gegenstrategien. Orlanda Frauenverlag, Berlin 1996
  60. Selbstlaut: Leitfaden für Pädagoginnen und Pädagogen zum präventiven Handeln gegen sexuelle Gewalt an Kindern und Jugendlichen mit neuen Präventionsmaterialien. erstellt vom Verein SELBSTLAUT im Auftrag des BMUKK, Wien 2007
  61. Shengold, Leonard: Soul Murder, Seelenmord- Die Auswirkungen von Missbrauch und Vernachlässigung in der Kindheit. Brandes & Apsel, Frankfurt am Main 2006
  62. Teegen, Frauke: Sexuelle Kindesmißhandlung durch Frauen. Mißbrauchserfahrungen, Folgeschäden und Bewältigungsversuche aus der Sicht erwachsener Opfer. In: Verhaltenstherapie und psychosoziale Praxis. Nummer 3. 1993. S.329 – 348.
  63. Wetzels, Peter: Gewalterfahrungen in der Kindheit. Sexueller Missbrauch, körperliche Misshandlung und deren langfristige Konsequenzen. Nomos, Baden-Baden 1997
  64. Wilmer, Thomas : Sexueller Missbrauch von Kindern, Empirische Grundlagen und kriminal-politische Überlegungen. Peter Lang, Frankfurt am Main 1996
  65. Wolfers, 1990
  66. Woltereck, Britta: Ungelebtes lebbar machen. In May, Angela: Nein ist nicht genug-Prävention und Prophylaxe. Donna Vita Verlag, Ruhnmark 1997
  67. Wuttke, Gisela: Pornografie an Kindern, Folgen und Wirkungen von Kinderpornografie. Leske + Budrich, Opladen 2003
  68. AktionKinderSchutz.De http://www.aktionkinderschutz.de/pdf/Handreichung.pdf letzter Zugriff 15.05.2009, 15.45Uhr
  69. Aktiv-Gegen-Sexuelle-Gewalt.De http://www.aktiv-gegen-sexuelle-gewalt.de/taeter/taeterinnen.htm letzter Zugriff 11.05.2009, 11:23Uhr
  70. Angela-MoonLight.De http://www.angela-moonlight.de/13.html
  71. FamilienHandBuch.De http://www.familienhandbuch.de/cmain/f_Programme/a_Angebote_und_Hilfen/s_441.html ...gegen Kinder beim Deutscher Kinderschutzbund Landesverband NRW e.V. letzter Zugriff 08.04.2009, 15.35Uhr
  72. Markus-Salhab.De http://www.markus-salhab.de/texte/missbrauch.html letzter Zugriff 03.07.2009, 10.15Uhr
  73. NBN-ReSolving.De http://nbn-resolving.de/urn:nbn:de:0168-ssoar-19877 letzter Zugriff 28.3.2009, 08:45Uhr
  74. Regensburg.De http://www.regensburg.de/jugend/07_probleme_hilfe/gewalt_sexueller_missbrauch.shtml letzter Zugriff 25.05.2009, 10.20Uhr
  75. Scholar.Google.De http://scholar.google.de/scholar?hl=de&lr=&q=info:Xd8Hd7KOavIJ:scholar.google.com/&output=viewport&pg=1 letzter Zugriff 12.05.2009 ,9:10Uhr
  76. Stangl.Eu http://www.stangl.eu/psychologie/definition/Symptom.shtml letzter Zugriff 03.07.2009, 12.00Uhr
  77. Stern.De http://www.stern.de/panorama/:Interview-Frauen-M%E4nner/549342.html letzter Zugriff 15.05.2009, 16.15Uhr
  78. Zarbotter.De http://www.zartbitter.de/content/e158/e6297/ZB_Br_Grenzen_S40-41.pdf letzter Zugriff 15.05.2009, 17.20Uhr
  79. Zissig.De http://www.zissg.de/einzseit/folgsymp.htm letzter Zugriff 17.06.2009, 8.45Uhr

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"