Аннотация: Я - представник зовсiм iншої цивiлiзацiї, проходжу черговий етап свого навчання на Землi. Мою свiдомiсть помiщено в людське тiло, як у скафандр...
СКАФАНДР
ОПОВIДАННЯ
(25 квiтня 1994 року)
Мiй органiзм знову дав збiй i я остаточно звалилася. Чоловiк у вiд'їздi, тому син викликав лiкаря додому. Ну i добре: нехай даються лiки, робляться уколи, а поки лiкарi займаються реабiлiтацiєю мого тiла, я можу побути сама собою, вiрнiше самим собою.
Я - iнопланетна iстота, що вiдчуває себе енергетичним згустком розмiром з волоський горiх, що знаходиться в людському тiлi жiночого типу - скафандрi, пристосованому для життя на Землi. Чи то скафандр менi дiстався бракований, чи то я не вмiю правильно ним користуватися, але вiн дуже часто виходить з ладу. I тодi я опиняюся замкненим у цьому земному тiлi, нерухомо лежачому на диванi iнодi по кiлька днiв, iнодi мiсяцями.
Я вирiшив пробiгтися по всьому скафандру ще раз - а раптом щось в ньому вже запрацювало. Сунувся було до центру управлiння - Мозку - але це виявилося так боляче, що я, практично, вiдключився, на автопiлотi ледве вибрався у центральну рубку - Грудну Клiтку. Прийшовши до тями пiсля больового шоку, вирiшив роздивитися тут. Розпухла вiд алергiї трахея з надривом всмоктувала недостатню кiлькiсть повiтря. Легенi працювали у пiвсили, з натугою перекочуючи повiтря тiльки верхiвками - прикоренева система майже атрофувалася. Серце, пiдтримуване медикаментами, постiйно давало збої. Як це все полагодити? Шкода, що я не iнженер... Гаразд, будемо сподiватися, що лiкарi з цим впораються. Огляд далеких коридорiв - Рук i Нiг - теж не обрадував: тут було темно i порожньо, нiякi сигнали з центру управлiння сюди не доходили, отже, нiчого про їх функцiональний стан менi дiзнатися не вдалося...
Я повернувся до центральної рубки, знайшов закуточок позатишнiше i, згорнувши всю свiдомiсть у себе, вирiшив зайнятися самоаналiзом, намагаючись адаптувати його до чотиривимiрномго свiту Землi, так, нiби розповiдаючи для землян - може, це допоможе менi розiбратися зi скафандром...
***
З чого б почати?... Ну, мабуть, з самого початку... Народився Я в семiвимiрному свiтi - це сiм вимiрювань просторових i сiм часових. У цей свiт ми приходимо зi свiтiв менших вимiрювань, коли досягаємо певних обсягiв самосвiдомостi. З земної точки зору, ми живемо поза простором i часом. А метою нашого iснування є навчання, наприкiнцi якого ми досягаємо рiвня Творцiв - вищих iстот, якi творять у бiльш багатовимiрних просторово-часових структурах, якi вони, до речi, самi i створюють.
Перший етап навчання - Поняття. Поняття часiв, просторiв, свiтiв, свiдомостей, вiдчуттiв... Поняття i тiльки поняття. Поняття не колишнiх свiтiв, обмежених меншим числом вимiрiв, а глобальнi. Кожна iстота в нашому свiтi називається Я. I, якщо для землян одне слово Я нiчим не вiдрiзняється вiд iншого Я, то у нас кожне Я має своє iндивiдуальне звучання в енергетичному планi. Кожне Я проходить навчання iндивiдуально, з земної точки зору воно може тривати секунди, а може i вiчностi - хто як сприймає. Коли Я накопичує достатнiй обсяг понять, воно переходить на наступний етап навчання.
Другий етап - Спостереження. Кожне Я як Спостерiгач починає сприймати все те, що засвоїло ранiше, як поняття. Ми спостерiгаємо рiзнi свiти з їх рiзними просторово-часовими вимiрами, поринаємо в їх особливостi, знайомимося з фiзичними, хiмiчними, свiдомiстними законами, механiзмами, проявами, усвiдомленнями цих свiтiв, вчимося адаптуватися до рiзних свiтiв i iснувати в них. Коли i цих знань та спостережень набирається достатньо, Наставники направляють Я на наступний етап.
На етапi Усвiдомлення всi Я мають навчатися усвiдомлювати все те, з чим могли зiткнутися у будь-якому зi свiтiв. Це досить складний процес, що включає в себе побудову лiнiй зв'язкiв iз Загальним Розумом, з якого черпають знання всi Творцi, i який вони поповнюють своїми знаннями i досвiдом. До цього Загальному Розуму можуть пiдключатися також i будь-якi Я iнших свiтiв, якi досягли певного рiвня свiдомостi.
Четвертий етап навчання - Творення. Кожне Я, ставши Творцем, вчиться створювати свiти i закони для цих свiтiв: як правило, це свiти з набором вимiрювань нижче нашого рiвня. Якщо свiти виходять невдалими, їх знищують. Вдалi свiти отримують патент на iснування i стають новими об'єктами для Спостерiгачiв.
Наприклад, Я створив витончену дрiбничку, що отримала право на iснування i стала дуже модною - подiбнi до неї потiм створювали з невеликими змiнами i варiацiями багато iнших Я-Творцiв. Зараз розповiм про неї бiльш детально.
***
У пятивимiрному свiтi (п'ять просторiв i п'ять часiв) Я вибрав точку i видув з неї мiхур тривимiрного свiту (три просторових i три часових вимiри). Бiльшiсть Творцiв так i створюють свiти - якусь кiлькiсть просторових вимiрiв вкладають у таку ж кiлькiсть часових вимiрiв. Але знаходяться диваки, якi роблять рiзну кiлькiсть просторiв i часiв. Такi свiти виходять перекошеними, обмеженими, фiзичнi та iншi закони в них мають виключення з правил, трапляються навiть протирiччя, але це стало модним у певних колах - так би мовити, авангардизм. Деякi з цих перекошених свiтiв навiть отримують право на iснування.
Але повернемося до мого тривимiрного свiту. У цьому невеликому тривимiрному мiхурi Я створив чотири трикутнi двоопуклi Всесвiти, розташованi з точки зору землянина, як гранi пiрамiди один щодо одного: три бiчнi гранi i одна - пiдстава. Потiм, розрахувавши i створивши цiкавi для мене фiзичнi, хiмiчнi, просторово-часовi та iншi закони, в центрi кожного Всесвiту Я розташував по насоснiй точцi, з одного боку усмоктувальнiй, а з iншого випускаючої по 333 галактики. Галактики, вириваючись з насосної точки, розбiгаються по опуклiй поверхнi лiнзи до країв Всесвiту, а звiдти, по протилежнiй опуклостi, знову всмоктуються. Таким чином виходить, що на зовнiшнiх гранях Всесвiти розбiгаються, а всерединi пiрамiди - збiгаються. Це виглядає дуже красиво - постiйно пульсуючий пiрамiдальний кристал Всесвiтiв з галактиками, що з одного боку розбiгаються, а з iншого збiгаються.
У кожнiй галактицi Я встановив у центрi яскраву енергетичну точку, здатну утримувати навколо себе безлiч зiрок, а точнiше 333 помножених на 10 в 333-тьому ступенi. Зiрки розбiгаються вiд центру галактики по спiралi i змiнюють свої розмiри i свiтнiсть в залежностi вiд вiку - чим далi вiд центру галактики, тим старше i тьмянiше. Остаточно затухнув, зорянi маси втягуються знову в центр галактики i з них зароджуються новi. Спостерiгаючи все це з кожного з трьох часових векторiв, ви отримували зовсiм рiзнi естетичнi картинки.
Навколо кожної зiрки середнього вiку (на рiвних вiдстанях i вiд центральної точки i вiд краю галактики), за законами моїх Всесвiтiв, з матерiалу, яким Я наповнив весь космiчний простiр, зароджуються по 9 планет (3х3), а навколо кожної планети - по 3 супутника. Наближаючись до краю галактики, у мiру загасання зiрки, планети руйнуються i перетворюються знову на космiчний матерiал, який рiвномiрно розпорошується по всьому космiчному простору Всесвiту.
Кожну зоряну систему Я надiлив своєю формою життя: енергетичною, плазмовою, кристалiчною, бiологiчною, кiбернетичною, ментальною i так далi. Перераховувати всi 333 на 10 в 333-тьому ступенi форми розумного життя, з точки зору землянина, можна цiлу вiчнiсть.
Коли створений мною свiт заробив i життя на тамтешнiх планетах почало розвиватися, дослiджувати свої простори, проникати в сусiднi галактики i Всесвiти, - вийшов справжнiй шедевр.
***
Кожен Творець зобов'язаний частину свого часу i сил вiддавати пiдростаючому поколiнню у якостi Наставника. Я був Наставником i Понятiйникiв, i Спостерiгачiв, i Усвiдомлювачiв, i Творцiв-початкiвцiв. Щоб досягти рiвня справжнього Творця менi залишалося зовсiм небагато. Чого саме бракувало в моєму навчаннi, повиннi були визначити Творцi. I вони визначили.
На наступному етапi менi треба було навчитися почуттiв, вiдчуттiв i емоцiй. На понятiйному рiвнi Я знав i про щастя, i про сумнiв, i про бiль, i про блаженство, i про радiсть, i про тугу, i про любов, i про ненависть, i про страждання, i про... багато про що. Тепер все це потрiбно було дiзнатися, ставши розумним представником якогось зi свiтiв.
Через деякий час (не в земному поняттi - адже ми iснуємо в семивимiрному часi, що тече у будь-якому напрямку по семи векторах) з'явилося мiсце, як менi повiдомили Запускателi Творцiв, в чотиривимiрному свiтi. Я одразу ж дав згоду i, отримавши стартовий поштовх, полетiв до свого нового дому. Уже дорогою Я дiзнався, що на жаргонi Запускателiв чотиривимiрним називається не свiт з чотирма просторовими i чотирма часовими вимiрами, а свiт усього з чотирма просторово-часовими вимiрами. Причому менi дiстався перекошений авангардистський свiт - три вимiри простору i один часу. Та до того ж часовий вимiр за тамтешнiми законами працював лише в одну сторону вектора! Оце утворили! Односпрямований час у тривимiрному просторi! Уявляєте, скiльки незручностей мiстив у собi такий свiт! А якi обмеження наклав Творець-авангардист на мiсцевi фiзичнi закони! Одна гравiтацiя чого варта! Вже пiдлiтаючи до мiсця призначення, Я випробував на собi деякi з них...
Але тут у мою свiдомiсть надiйшло повiдомлення, що для статистичного контролю менi i ще деяким Я, збережуть пам'ять, хоча всiм iншим Творцям, котрi збираються для навчання на планету Земля в Сонячнiй системi Чумацького шляху цього перекошеного Всесвiту, її стирають. I на тому спасибi...
***
Настала темрява (це поняття Я i ранiше спостерiгав у деяких свiтах) i Я опинився в невеликому замкнутому тривимiрному просторi - якийсь капсулi. Ця капсула була ув'язнена в тiснiй камерi iншого, бiльшого об'єкту, з мешканцем якого менi нiяк не вдавалося налагодити розумовий контакт, хоча Я i вiдчував його присутнiсть. Тому Я вирiшив повернутися до етапу Усвiдомлення i усвiдомити, де саме i чому Я перебуваю.
Навколо було темно, тепло, тiсно, але затишно. У живу бiологiчну капсулу, в якiй Я перебував, по трубцi з зовнiшнього об'єкта надходили якiсь хiмiчнi речовини органiчного походження. Завдяки їм капсула отримувала необхiдний матерiал для життя i зростання. Ага, якщо капсула росте, значить, скоро в нiй буде не так тiсно!
Звикнувши до дiй в однобiчному одновимiрному часi, я став вибудовувати лiнiї зв'язку iз Загальним Розумом, але в умовах мiсцевих фiзичних законiв цей процес тривав дуже важко i довго (цi поняття менi були теж вiдомi). Зрештою вдалося налагодити тонкий переривчастий промiнь, що забезпечував нестiйкий, часом зовсiм зникаючий зв'язок зi Свiтовим Розумом.
I ось яка картина склалася з уривчастих вiдомостей, отриманих мною за досить тривалий час, протягом якого моя капсула збiльшилася в розмiрах бiльше, нiж у десять разiв.
Планета Земля, створена якимось диваком-авангардистом в тривимiрному просторi з одновимiрним односпрямованим часом, свого часу отримала право на iснування i стала об'єктом для вивчення. Я-суб'єкти, помiщенi в цей свiт, вiдчували такi незручностi, що отримували величезне поле для самих рiзних випробувань. Створене на Землi бiологiчне життя, розвиваючись, досягло немислимої рiзноманiтностi. Для навчання Я з нашого семiвимiрного свiту, на Землi були створенi скафандри з мiсцевого генетичного матерiалу. Цi скафандри, в якi помiщалися тi Я, якi прилiтали на Землю, називалися тiлами. Симбiоз позбавленого доземної пам'ятi Я i тiла називався людиною. Щоб всiм прибулим сюди Я вистачало тiл-скафандрiв, була створена програма розмноження: скафандри двох типiв - жiночого i чоловiчого, пiсля певної взаємодiї вирощували в тiлi жiночого скафандра новий скафандр. От у такий новий, ще не зовсiм вирощений скафандр Я i потрапив...
Поки мiй скафандр рiс у скафандрi жiночого типу, Я освоювався з мiсцевими фiзичними законами. Менi навiть вдалося налагодити деякий ментальний зв'язок з Я-носiєм-матiр'ю i вiдчувати деякi з його (тепер уже її) вiдчуттiв. Iнодi менi навiть вдавалося зв'язуватися з Я-батьком i вiдчувати їх вiдносини...
***
Стоп... Здається починають надходити якiсь сигнали з Центру Управлiння... Обережно, побоюючись отримати новий больовий удар, Я вирiшив перевiрити обстановку в Мозку. Вже на пiдходах до нього почало вiдчуватися болюче опромiнення, але цiлком терпиме. Я увiйшов у Мозок - болюче поле було все ще сильним, але контроль над свiдомiстю не вiдключався. Спробував запустити функцiї органiзму: очi ще не вiдкривалися, але вже вiдчували через вiки свiтло i темряву; повертатися ще не можна, але вже можна ворушити пальцями рук i нiг; слух вловив рух поряд. Я поворушив пальцями руки, привертаючи до себе увагу.
- Ти вже прокинулася? - Запитав мене чоловiк. Отже, вiн уже приїхав. Я-жiнка стиснула i розтулила кулак.
- Розмовляти можеш? - Негативний рух пальцем. - Рухатися можеш? - Знову нi. - Тобi щось треба? - Нi...
Цi рухи пальцями настiльки мене втомили, що довелося знову вилетiти в Центральну рубку. Нiчого, скоро Я знову вiзьму скафандр пiд контроль, так уже бувало не раз...
З самого дитинства - так називається перiод, коли народжений вже скафандр все ще росте, - з моїм скафандром були проблеми, в ньому постiйно щось псувалося, ламалося, вiдключалося... Деякi з поломок менi вдавалося налагоджувати самостiйно, але з бiльшiстю я справлятися так i не навчився, тому доводилося звертатися по допомогу до лiкарiв.
Незважаючи на це, Я зустрiв у цьому свiтi близьке для себе Я - мого чоловiка i ми з ним ростимо нове Я - нашого сина. Доземної пам'ятi у мого чоловiка немає i вiн сприймає i своє Я, i свiй скафандр як єдине цiле. Взагалi, навiть земна пам'ять у нього не дуже хороша - вiн майже нiчого не пам'ятає про своє дитинство до п'яти рокiв i забуває багато з того, що переходить за п'ятирiчний вiдрiзок кожного тимчасового перiоду поточного життя. I, тим не менш, такий рiвень пам'ятi у людей вважається середньостатистичним.
Пам'ять сина, за мiсцевими мiрками, вважається феноменальною - вiн запам'ятовує все, що колись читав, може процитувати будь-яке мiсце i назвати сторiнку, на якiй воно знаходиться. У нього навiть збереглася уривчаста доземна пам'ять про перiод Спостерiгача на однiй з техногенних планет. Син вважає ту планету своєї рiдної i думає, що прийшов на Землю саме з неї. Ще в трирiчному вiцi, знайомлячись з рiзними технiчними винаходами землян, вiн говорив: "А на моїй планетi..." - i розповiдав про технiчнi пристрої, за своїми функцiями схожi або не схожi на земнi.
У нашому семивимiрному свiтi, коли зустрiчаються два близьких Я, вони зливаються в одне нове подвiйне Я. Два близьких подвiйних Я можуть злитися в одне четверне Я i так далi. Такi збiльшенi Я володiють бiльшою розумною потужнiстю i швидше досягають рiвня Творцiв. До Землi Я вже був четверним Я. Тут, на Землi, через наявнiсть скафандрiв дуже важко вловити випромiнювання близького Я, але тим не менш, всi люди прагнуть до пошукiв "другої половинки", як тут кажуть, i якщо знаходять її, то це називається любов'ю. Любов земна - це не таке всеосяжне почуття, як у нас, але все ж дає можливiсть двом Я бути хоч i не єдиним цiлим, але разом. Менi пощастило знайти близьке Я i мiй чоловiк менi дуже допомагає. От i зараз, вiдчуваю, вiн намагається напоїти мiй скафандр - пора повертатися у Мозок...
***
За час моєї вiдсутностi поновилося багато функцiй скафандра: я можу пiднiмати i опускати руки, вiдкривати i закривати очi, повертати голову... Треба б спробувати встати... Нi, поки не виходить - таке навантаження викликає сильне запаморочення i загрожує вiдключенням Мозку. Доведеться почекати ще...