Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Коли боги припинили говороти з людьми

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Де була ця планета, вже нiхто й не пам'ятає. Легенди свiдчать, що вона розмiщувалася десь у сузiр'ї Орiона, можливо, бiля однiєї з трьох зiрок його пояса. Навколо цiєї зiрки оберталося 12 планет зi своїми супутниками. Планета, про яку йдеться, мала 12 супутникiв. Як вона називалася? Цього також нiхто не пам'ятає. За однiєю з легенд, що дiйшли до нас, її називали Терда...
  КОЛИ БОГИ ПРИПИНИЛИ РОЗМОВЛЯТИ З ЛЮДЬМИ
  ДОIСТОРИЧНИЙ ЛIТОПИС
  Повiсть
  (липень 2024 року)
   Де була ця планета, вже нiхто й не пам'ятає. Легенди свiдчать, що вона розмiщувалася десь у сузiр'ї Орiона, можливо, бiля однiєї з трьох зiрок його пояса. Навколо цiєї зiрки оберталося 12 планет зi своїми супутниками. Планета, про яку йдеться, мала 12 супутникiв. Як вона називалася? Цього також нiхто не пам'ятає. За однiєю з легенд, що дiйшли до нас, її називали Терда...
  
  
  
  
  1. ВЕЛИКИЙ ВИХIД
   Де була ця планета, вже нiхто й не пам'ятає. Легенди свiдчать, що вона розмiщувалася десь у сузiр'ї Орiона, можливо, бiля однiєї з трьох зiрок його пояса. Навколо цiєї зiрки оберталося 12 планет зi своїми супутниками. Планета, про яку йдеться, мала 12 супутникiв. Це повторення числа 12 стало фундаментальним для системи обчислення її жителiв. До того ж, число пальцiв на їхнiх руках i ногах було теж по дванадцять.
   Як називалася планета iз дванадцятьма супутниками? Цього також нiхто не пам'ятає. За однiєю з легенд, що дiйшли до нас, її називали Терда. Так називатимемо її i ми.
   Рiк на Тердi тривав 12 мiсяцiв по 120 днiв - загалом 1440 днiв. У добi було 12 годин дня та 12 годин ночi по 120 хвилин - всього 2880 хвилин. У хвилинi було 120 секунд.
   Але в перерахунку на земний час все було не так просто.
  1 хвилина на Тердi = 120 секунд = 2 земнi хвилини.
  1 доба = 2880 хвилин = 96 земних годин = 4 земнi доби.
  1 рiк = 1440 дiб = 5760 земних днiв = 16 земних рокiв.
   Спочатку планету населяли двi людиноподiбнi раси - Боги та Люди. Раса Богiв була бiльш давньою та розвиненою, мала бiльше здiбностей, технологiй, знань та можливостей, а тому пiдкорила собi расу Людей.
   Через те, що у давнину Боги i Люди вступали в сексуальнi зв'язки, утворилося кiлька промiжних рас-каст з рiзними здiбностями та можливостями. Усього створилося 12 каст, де Ель був першим, а слово "люди" у мовi богiв означало "останнi".
   На Тердi iснували технологiї продовження життя. Але якщо жити нескiнченно довго, то планета незабаром виявиться перенаселеною. Тому ще в давнину були розробленi генетичнi правила, порушити якi не могла жодна каста. Боги, яким за жеребом хоча б один раз вдавалося стати Елем або Ерою мали право на 12 життiв, Али та Ари - на 11,
  Оли та Ори - на 10, а Iли та Iри - на 9 життiв.
   Напiвбоги, вiдповiдно до своїх каст, мали Ем - 8, Ам - 7, Ом - 6 та Iм - 5 життiв.
   Найнижчi Люди могли жити лише приносили користь своїй країнi чи всiй планетi. Тодi в їхнiй геном вносилася вiдповiдна iнформацiя. один раз, а представники вищих людських каст могли прожити Людо - 2, Люда - 3 та Люде - 4 життя. Люди, народженi вiд Богiв, могли пiдвищити рiвень своєї касти i навiть стати Напiвбогами, якщо робили якiсь подвиги чи вчинки, якi
   Усiх померлих тердцiв помiщали у спецiальнi Саркофаги-сховища, програми яких визначали їх Амен, тобто чи мають вони право на додатковi життя. У Саркофагах навiть iз тiла, що пролежало деякий час пiсля смертi, або з його частини, можна було вiдродити дорослу, але вже омолоджену особу. Якщо було необхiдно, Саркофаг мiг регенерувати вiдсутнi органи, вiдродити всi колишнi здiбностi, можливостi, знання та пам'ять, тобто дати наступне життя. Головне, щоб у тiлi залишалася жива ДНК, що зберiгає також генетичну пам'ять особистостi. Через 12 днiв тiла одних пiддавалися омолодженню, а тiла тих, хто вважався померлим остаточно, розпорошували до атомiв у спецiальних кам'яних камерах. Таким чином, жодних кладовищ або мiсць зберiгання останкiв у культурi тердцiв не було передбачено.
   Всi тердцi були шестипалими, але будь-яка розумна iстота легко за зовнiшнiм виглядом могла вiдрiзнити Богiв вiд Напiвбогiв i вiд Людей. Боги були найбiльшими - вiд 6 до 6,5 метрiв на зрiст, складенi дуже пропорцiйно, сильнi, акробатично спритнi та грацiйнi. Вони були найбiльш свiтлошкiрими, але порiвняно з нашою європеоїдною расою були бiльш смаглявими з золотавим вiдтiнком. У них було довге, до п'ят, хвилясте волосся рiзних вiдтiнкiв кольору горiхового дерева i такого ж кольору очi. За одне життя вони могли прожити 120 тердських рокiв (1920 земних рокiв), а залежно вiд своєї касти цих життiв могло бути 12, 11 чи 10. (Тобто Боги могли жити по 23.040, 21.120 i 19.200 земних рокiв). Боги володiли таємними технологiями, секрети яких старанно оберiгали не лише вiд Напiвбогiв, а й навiть вiд нижчих Богiв, не кажучи вже про Людей.
   Напiвбоги були трохи нижчими на зрiст - вiд 5 до 3,5 мет-
  рiв залежно вiд касти, вони були значно темнiшими, майже як мулати, волосся у них було каштанового кольору, довжиною до пояса, а очi - темно коричневими. Тривалiсть життя Напiвбогiв становила 90 тердських рокiв (1440 земних), а залежно вiд касти вони проживали 8, 7, 6 чи 5 життiв (11.520, 10.080, 8.640 i 7.200 земних рокiв). Хоча вони й поступалися Богам у силi, але були не менш грацiйними та спритними.
   Люди були найменшими iстотами з усiх тердцiв - вiд 2,5 до 3,5 метрiв, волосся у них було коротким - до плечей, куче-
  
  рявим i чорним, очi - теж. Тривалiсть життя Людей була лише 60 тердських рокiв, але завдяки кастам їх могло бути 4, 3, 2 або одна (3.840, 2.880, 1.920 або 960 земних рокiв).
   Вся Терда була подiлена на 12 земель - сiм материкiв та п'ять архiпелагiв, приблизно рiвних за площею, якi можна було назвати країнами. Кожною такою країною керували Ал та його головна дружина Ара - верховнi Боги. Дружин у Ала могло бути багато, стiльки, скiльки на власний розсуд пiдбирала головна Ара. Але якщо йому дуже хотiлося, Ал мiг вступати у зв'язок з нижчими Богами, з Напiвбогами i навiть з Людьми. Дiти, народженi вiд таких зв'язкiв, богами не були, а поповнювали ряди промiжних рас.
   Верховенство Ала на своїй землi передавалося у спадок одному iз синiв. Дочки ставали Арами в iнших землях, коли виходили замiж за їхнiй Алiв.
   Управляти своєю землею Алу, крiм головної Ари, допомагала рада з дванадцяти вищих Богiв - касти Олов та їхнiх головних дружин - Ор. Ори теж були Богинями i бралися Олами за дружин з iнших земель. Головнi Ори пiдбирали Олам свiй гарем.
   Замикали касту богiв нижчi Боги - Iли з дружинами Iрами. Усiєю планетою керувала рада з дванадцяти Алiв. Щороку за жеребом серед них обирався верховний Ель. Iнодi жереб випадав так, що той самий Ель мiг панувати кiлька разiв. Усього расу Богiв представляли чотири касти: верховний Бог Ель зi своєю головною Ерою, всi попереднi Елi з Ерами, верховнi Боги Али з Алами, вищi Боги Оли з Орами та нижчi Боги Iли з Iрами.
   Богинi-дружини були посередниками мiж Богами. Вони могли вступати в сексуальнi зв'язки як з Елем, так i з Алами, Олами та Iлами, забезпечуючи бiльшу генетичну рiзноманiтнiсть, яка не давала Богам деградувати протягом мiльйонiв рокiв.
   За чотирма кастами Богiв слiдували чотири касти Напiвбогiв - Ем, Ам, Ом та Iм, i чотири касти Людей - Люде, Люда, Людо та Люди.
   Усi касти Людей служили Богам. Вони вирощували їстiвнi рослини i розводили худобу, видобували кориснi копалини та виробляли необхiднi знаряддя та матерiали, будували виробничi комплекси та мiста - мiсця проживання Богiв з усiма їхнiми дружинами та дiтьми-богами.
   Архiтектура цих мiст була однаково-традицiйною. Будинки були переважно квадратними чи прямокутними у планi та багатоступiнчастими у висоту. Вони були оточенi садами, роздiленими прямими лiнiями дорiг на квадрати. У садах бродили прирученi тварини, з якими дiти Богiв могли грати. Мiста Богiв вiдокремлювалися вiд решти свiту високими мурами.
   Мiста Напiвбогiв теж були оточенi стiнами, але таких пишних садiв, як у Богiв, не мали. Будинки являли собою кам'янi куби з колонами на передньому фасадi, оточенi одним або двома рядами кущiв та дерев.
   Поселення Людей стiн не мали, були оточенi полями, садами, лiсами, а архiтектура їхнiх будинкiв мала округлi форми. Найчастiше це були будинки, схожi на перевернутi чашi та розрахованi на одну родину. Виробничi будiвлi могли бути прямокутними, округлими або змiшаними округло-прямокутними, дивлячись для яких цiлей вони були призначенi.
   Була на Тердi ще одна раса, яку зазвичай не називали вголос. Це були вихiдцi з однiєї з дванадцяти планет їхньої зiрки, життя на якiй загинуло внаслiдок якоїсь катастрофи. Вони, крiм звичайних для тердцiв шестипалих рук i нiг, мали ще й крила, а також володiли технологiями телепортацiї, що дало їм можливiсть стати посланцями Богiв - Анг-Ель та Анг-Ал, а також лiтописцями та охоронцями - Хер-Iм та Рув-Iм (цих найчастiше об'єднували в одну назву - ХерРув-Iм). Вони мали зрiст два з половиною метри, але завдяки крилам i довгому одягу, що спадав нижче нiг, коли вони зависали над землею, здавались вищими. Цi прибульцi були безплiдними гермафродитами, тому їм давалося право на нескiнченне число життiв. Щоправда, Боги за бажанням могли спiльною нарадою засудити когось iз них до смертi назавжди без права на вiдродження. Вiдбувалося це вкрай рiдко, оскiльки поповнити їх кiлькiсть було неможливо.
   У вдячнiсть за право жити на Тердi, вихiдцi iз загиблої планети подарували Богам технологiї телепортацiї. Усi розумнi iстоти - i Боги, i Напiвбоги, i Люди, i Анг-Али з ХерРув-Iмами називалися Людинцями.
   Вмирали Боги, Напiвбоги та Люди як внаслiдок природних причин, проживши всi призначенi їм роки та життя, так i вiд нещасних випадкiв чи навмисних вбивств. Якщо хтось хотiв назавжди вбити, наприклад, Бога з дев'ятьма життями, вiн мiг ув'язнити його в якомусь iзольованому мiсцi i там вбивати i вiдроджувати дев'ять разiв поспiль, поки всi життя не закiнчиться. Чому ув"язнений не телепортувався? Та тому, що телепортацiя - це не якесь магiчне вмiння, а певнi технологiї, якi без вiдповiдних iнструментiв не працювали.
   В основному, кожна каста вела вiдокремлений спосiб життя i спiлкувалася з собою подiбними: Боги з Богами, Напiвбоги з Напiвбогами, Люди з Людьми, Анг-Ели i ХерРув-Iми мiж собою, а також розносили повiдомлення вiд Богiв Напiвбогам i Людям. Але нiщо не заважало, наприклад, якомусь Боговi, що прогулювався в лiсi i зустрiв Люда, поговорити з ним, запитати, як вiн почувається, що його турбує або радує. Так само i будь-хто з Людей мiг звернутися до Бога чи Напiвбога з якимось проханням, попросити поради чи якихось знань, висловити побажання про якийсь винахiд.
   Боги та Напiвбоги могли вибрати Людей з добрими генами для створення гiбридних каст. Очевидно, для цього вони мали якiсь технологiї. Самi Люди Богiв про це не просили, тому що часто такi експерименти призводили до смертi жiнки, що виношувала дитину вiд Бога, але, не дивлячись на це, вважалося великою честю, якщо Боги або Напiвбоги звертали увагу на людських жiнок, а вихованню народжених вiд них дiтей придiлялося навiть бiльше уваги, нiж власним.
   Народжена вiд Бога або Напiвбога дитина могла за бажання досягти вищого кастового рiвня. Для цього їй треба було скласти iспит - здiйснити 12 подвигiв, призначених радою з дванадцяти особин вищої касти. Якщо всi 12 подвигiв виконувалися, до генотипу вносилася вiдповiдна iнформацiя, а сам випробуваний пiднiмався на одну касту вище.
   В iсторiї були випадки, коли проста Людина, заявивши, що вона є нащадком Бога, чинила подвиг за подвигом, досягаючи найвищого рiвня Напiвбогiв. Але траплялися й протилежнi випадки, коли справжнiй нащадок Бога вiд простої жiнки, не впоравшись iз призначеними подвигами, не пiдтверджував свого звання. Тодi нового геному вiн не отримував i залишався простою Людиною нижчої касти.
  ***
   Скiльки мiльйонiв рокiв iснувала цивiлiзацiя на Тердi, нам невiдомо. Але десь за межами їх зоряно-планетної системи стався спалах наднової зiрки, i в бiк їхнього свiту попрямував потiк космiчної радiацiї настiльки сильний, що все життя на його шляху мало загинути. Великi розуми божественних рас зрозумiли це i вчасно прийняли рiшення про Великий Вихiд - переселення необхiдної кiлькостi населення всiх каст на досить вiддалену вiд потоку радiацiї планету в будь-якiй iншiй системi. Цiєю планетою стала Земля у нашiй Сонячнiй Системi.
   Для збереження свого виду та продовження людинської цивiлiзацiї вирiшено було вiдправити до Землi 12 кораблiв- ковчегiв. Вести флотилiю мали сини правлячих Алiв, серед
  яких жеребом було обрано головнокомандувача - Еля.
   Кораблi мали по 12 рiвнiв, щоб на кожному рiвнi розмiщувалася окрема каста з дружинами. Дружин треба було брати багато, щоб на новiй планетi швидше вiдродити всi людинськi види.
   Серед усiх каст Богiв, Напiвбогiв та Людей розпочалися конкурснi вiдбори переселенцiв. Головними критерiями в цих вiдборах були гени, плодючiсть, знання, здiбностi, вмiння, винахiдливiсть тощо, необхiднi для продовження виду та розвитку цивiлiзацiї в умовах iншого свiту.
   Перший рiвень займав командир корабля Ал зi своєю Арою та ще сто двадцятьма дружинами-богинями, пiдiбраними Арою. На флагманському кораблi це були Ель з Ерою i його дружини-богинi - всього 122 особи.
   Другий рiвень займали 12 верховних Богiв-Олiв - помiчникiв Алiв та Еля з вироблення стратегiй у глобальних питаннях. Це були боги архiтектури та будiвництва, боги лiкарi-генетики, зберiгачi всiх знань та вчень, винахiдники, харчувальники, зброярi, зв'язкiвцi, побутовики, астрономи- навiгатори, iнженери-космольотчики, боги мистецтв та боги-
  фiлософи.
   Крiм своїх головних Ор вони взяли iз собою по 10 дружин. Всього на другому рiвнi кожного корабля знаходилося по 144 особи.
   Третiй рiвень зайняли нижчi Боги-Iли, помiчники Олiв, керiвники робiт iз двадцяти чотирьох напрямкiв дiяльностi цивiлiзацiї. Окрiм своїх двадцяти чотирьох Iр, вони взяли ще по 5 дружин - загалом по 168 осiб на кожному кораблi.
   Четвертий рiвень надали крилатим Анг-Алам та ХерРув-Iмам. Усього їх було по 22 особи на кожному кораблi. На цьому ж рiвнi розмiщувалися всi технологiчнi агрегати та iнструменти, iнформацiйнi сховища, якi зберiгали всi знання та традицiї, що становили матерiальну та духовну базу цивiлiзацiї тердцiв.
   П'ятий, шостий та сьомий рiвнi корабля були вiдданi Напiвбогам - дослiдникам, винахiдникам, проектувальникам, виконавцям та умiльцям за всiма двадцятьма чотирма напрямками, очолюваними Богами. Це були 24 Ем з 24-ма Емрами, 24 Ам з 24-ма Амрами i 24 Ом зi своїми Омрами. Всi вони мали ще по 4 дружини, таким чином, на кожному з цих трьох рiвнiв Напiвбогiв знаходилося по 144 особи - всього 432.
   Восьмий i дев'ятий рiвнi займали останнi Напiвбоги - Iм - всього 80 майстрiв, керiвникiв над Людьми. Їм дозволялося взяти з собою по 3 дружини. Тобто, на цих двох рiвнях було по 160 осiб iз необхiдною технiкою та iнструментами.
   Останнi три рiвнi зайняли Люди, якi мали по однiй дружинi - всього 480 Людей.
   Отже, на кожному кораблi до Землi мали полетiти по 1688 Людинцiв: по 434 Бога з Богинями, по 752 Напiвбога i Напiвбогинь, по 480 Людей i по 22 Крилатих. Загалом на дванадцяти кораблях до Землi вирушили 20 тисяч 256 тердцiв.
   Як мовилося ранiше, головнi дружини Богiв пiдбирали гарем для чоловiка. Так, у Еля та Алiв було по 120 дружин, подiлених на 12 рiвнiв пiдпорядкування. Оли мали по 10 дружин iз десятьма рiвнями пiдпорядкування тощо. Дружини нижчого пiдпорядкування обслуговували вищих. Аналогiчно було влаштоване i суспiльство Напiвбогiв. У Людей i чоловiки, i дружини були рiвноправними.
  ***
   Коли екiпажi кораблiв-ковчегiв були повнiстю укомплектованi, на Тердi було влаштовано жалобне прощання. Траур справляли i за тими, хто залишався на планетi, i за тими, хто вирушав у невiдомiсть. Боги, Напiвбоги та Люди збиралися на головних церемонiальних площах мiст, ставали на одне колiно i накривали свої опушенi донизу голови правою шестернею. Над усiма ними лiтали Анг-Ели, Анг-Али та ХерРув-Iми i спiвали сумнi пiснi без слiв, створюючи в тiлах жалобникiв такi вiбрацiї, вiд яких тiлом бiгли "мурашки", з очей текли сльози, а душi наповнювалися безмiрним смутком...
   Вилетiли всi кораблi, вишикувавшись великим клином за
  флагманським кораблем Еля згiдно жеребу. Коли їх зоряно-планетну систему вже не можна було вiдрiзнити в космосi вiд iнших зiрок, усi приступили до заплiднення, щоб пiсля прильоту на Землю можна було майже вiдразу збiльшити кiлькiсть переселенцiв. Боги-навiгатори розрахували, що полiт до Землi займе кiлька тисяч рокiв, тому всiх мандрiвникiв треба було ввести в анабiоз.
   Спочатку нижчi Напiвбоги-майстри Iм, переконавшись, що всi жiнки Людей успiшно заплiдненi, ввели в анабiоз Людей усiх каст на трьох нижнiх рiвнях кораблiв.
   Потiм Напiвбоги касти Ем ввели в анабiоз своїх дружин, всiх Ам з їхнiми дружинами та Ом i Iм з їхнiми гаремами. Так само Боги вищих каст вводили в анабiоз Богiв нижчих каст. Коли всi Люди, Напiвбоги i Боги вже були в анабiозi, кожен Ал зi своєю Арою та Ель зi своєю Ерою ввели в анабiоз усiх своїх дружин, обiйшли всi рiвнi своїх кораблiв, переконалися, що все гаразд, звiрили навiгацiйнi апарати та пiдготували анабiознi саркофаги для себе. Али та Ель попрощалися довгим поцiлунком зi своїми Арами та Ерою i поклали в анабiознi саркофаги їх. Потiм, встановивши таймери з чергою пробудження вiд сну Крилатих, вони теж лягли в саркофаги.
   На кожному кораблi пильними залишилося по одному Крилатому, якi мали змiнюватися через кожну тисячу рокiв (16 тисяч земних рокiв). Кожен з Анг-Алiв та ХерРув-Iмiв за час перельоту встиг по одному разу заступити на таке чергування, i тiльки Анг-Елям (головним на кожному кораблi) це довелося зробити двiчi.
   Наприкiнцi другого тисячолiтнього неспання Анг-Елiв, тобто наприкiнцi двадцять третього тисячолiття подорожi ко-
  раблi прибули до нашої Сонячної Системи.
   Пiсля двадцяти трьох тисячолiть польоту (368 тисяч земних рокiв) Анг-Ели вивели з анабiозу своїх головних Богiв - Еля з Ерою та Алiв з Арами. Всiх iнших Али та Ель пробуджували у порядку, зворотному введенню в анабiоз. Останнiми розбудили нижчих Людей. Потiм мандрiвники висадилися на третiй планетi Сонячної Системи - Землi.
  2. ЗЕМЛЯ - НОВИЙ ДIМ.
   На Землю нога першого тердця ступила приблизно 2 мiльйони 357 тисяч 600 рокiв тому, у перше мiжльодовикiння останнього Льодовикового Перiоду, коли дуже холодний вiдрiзок часу тривалiстю приблизно 100 тисяч рокiв змiнився вiдносно теплим. Льодовик на якийсь час вiдступив i клiмат на планетi став цiлком комфортним. Цей час у нашiй iсторiї називається Плейстоценовою* Епохою Четвертичного або Антропогенового перiоду.
   Земля виявилася навiть бiльшою, нiж їхня планета, з зовсiм iншим часом обертання навколо своєї зiрки, з вiссю, яка постiйно змiнювала кут свого нахилу до орбiти, з нерiвномiрно розташованими материками та островами рiзних розмiрiв.
   Боги-астрономи вiдразу же приступили до розрахункiв, за
  якими виходило, що через перiодичнi проходження Сонячної Системи через газопиловi згущення в космосi, а також через змiну параметрiв орбiти Землi навколо Сонця приблизно через кожнi кiлька сотень мiльйонiв рокiв на Землi настає Льодовикова Ера. Кожна Льодовикова Ера дiлиться на Льодовиковi Епохи тривалiстю до десяткiв мiльйонiв рокiв, а тi, у свою чергу, дiляться на Льодовиковi Перiоди тривалiстю кiлька сотень тисяч рокiв.
   При найближчому розглядi Земля виявилася не дуже гостинною планетою. Основну частину часу вона майже повнiстю вкрита кригою. Причому Льодовиковi Перiоди три-
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Плейстоценова епоха - з 2,6 млн. рокiв тому по 11,7 тис. рокiв тому.
  вають по 100-300 тисяч рокiв, а Перiоди Потеплiння мiж ними - лише по 40-60 тисяч рокiв. За тi 2.357.600 рокiв з моменту прильоту Богiв на Землю до нашого часу на нiй сталося приблизно вiсiм тривалих похолодань i стiльки ж короткочасних потеплiнь.
   Зазвичай Льодовиковий Перiод починається з глобального потеплiння. Температура протягом кiлькох сотень рокiв значно пiдвищується, через що вода в океанах починає дедалi бiльше випаровуватися. Випадаючи у виглядi снiгу на полюсах, вона створює у приполярних широтах багатометровi льодовики. Висмоктуючи вологу з океану, льодовик збiльшується, рiвень океану знижується, температурнi течiї у ньому перестають працювати, а майже весь свiтовий океан, крiм екваторiальних областей, покривається льодом. Коли бiльшiсть Землi вкрита льодом, анi снiгопадiв, анi дощiв бiльше немає.
   Не пiдживлюючись опадами, замерзлий океан починає стискатися i танути. Рiвень океану знову пiднiмається, починають працювати течiї, теплi води з екваторiальних областей проникають в Арктику та Антарктику, полярнi води звiльняються вiд льоду, цикл потеплiння починається спочатку. Перiоди Потеплiнь тривають приблизно 40-60 тисяч рокiв. Ось тодi й настають сприятливi умови для всього
  живого - Епохи Мiжльодовикiв"я*.
   Похолодання Землi вiдбувалося нерiвномiрно, однi країни ранiше, iншi пiзнiше покривалися льодом. У деяких мiсцях товщина крижаного покриву сягала двох з половиною - трьох кiлометрiв. Зрозумiло, пiд цими льодами майже все живе вимирало, а що залишалося, пiддавалося мутацiям. Життя перемiщалося ближче до екватора, на менших територiях вимирали всi великi тварини, але бiльшу свободу отримували
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------- -
  *До речi, за минулi пiсля висадки тердцiв 2.357.600 рокiв на Землi сталося близько 8 мiжльодовикових епох, тобто потеплiнь, схожих на те, в якому ми зараз живемо.
  дрiбнi. У тварин, що мешкали поблизу льодовикiв, з'явиласгуста шерсть (мамонти, шерстистi носороги, печернi леви) та товстий шар пiдшкiрного жиру. Стада оленiв i коней, обзавiвшись копитами, навчилися добувати корм з-пiд невеликого шару снiгу.
  ***
   У той час, коли на Землю висадилися тердцi, в самому розпалi було перше Мiжльодовикiв'я чергової Льодовикової Епохи останньої Лавразiйської Льодовикової Ери. До цього часу клiмат став майже таким самим, як сьогоднi, лише на 2-3 градуси вище, з'явилася i яскраво виражена сезоннiсть, подiбна до сучасного клiмату. Арктичний льодовик був ще нестабiльним i невеликим за обсягом, середня температура там була на 7-8 градусiв вищою, нiж зараз. Рiвень свiтового океану був на 25 метрiв вищий за сучасний, причому Тихий океан був теплiшим, нiж сьогоднi, що сприяло високiй активностi тропiчних циклонiв. Пiвденно-Американський континент, який тривалий час перебував в iзоляцiї, вже зiткнувся з Пiвнiчно-Американським, а на всiй Землi сформувалася бiльшiсть сучасних форм рельєфу. Тихий i Ат-
  лантичний океани були не такими величезними, як зараз, оскiльки посеред них розташовувалося два великих материка - Атлантичний i Лемельрiйський. Перекриття Панамського природного каналу збiльшило контраст солоностi води мiж Тихим та Атлантичним океанами, що могло б спровокувати сильнi снiгопади в Гренландiї та наростання там крижаного покриву, якби не роздвоєння Гольфстрiму на Схiдну та Захiдну гiлки. Тому її узбережжя було теплим i льодами не покривалося.
   Вiдносно стабiльнi льодовики iснували лише на пiвнiчному приполюсному континентi та на високих горах майже всiх континентiв, а в Антарктидi, завдяки теплiй Тихоокеанськiй течiї, росли рослини, бiгали тварини та лiтали птахи. Вiддавши тепло Антарктидi, Тихоокеанська течiя остигала i, рухаючись вiд неї на пiвнiч, ставала холодною Перуанською, потiм приблизно в районi екватора вона нагрiвалося, роздвоювалося, огинаючи Лемельрiйський материк, i вже у виглядi теплих течiй потрапляла через Iндiйський океан назад до Антарктиди, i через Берингов пролив - до пiвнiчного узбережжя Азiї та Америки, де теж ставало досить тепло.
   Площi лiсiв по всiй Землi почали скорочуватися, що призвело до поширення лук i саван. По всьому свiту почалися мiграцiї травоїдних тварин, а за ними i хижакiв. З Пiвнiчно-Американського материка до Пiвденного ринули смiлодони - шаблезубi тигри, а з Пiвденного до Пiвнiчного - гiгантськi дедикуруси та фороракуси.
   Дедикуруси - травоїднi тварини довжиною до 3-4 метрiв, висотою до 1-2 метрiв, покритi панцирними пластинами i мали хвiст, схожий на шипасту палицю, здатну не тiльки наносити калiцтва ворогам, а й навiть дробити камiння. Завдяки цьому дедикурус був здатний уберегти себе навiть вiд шаблезубiв. Якщо комусь i вдавалося завдати калiцтва дедикурусу, то вiн згортався в масивну броньовану кулю, яку
  нiхто не мiг прокусити, i починав процес регенерацiї.
   Жахливi птахи фороракуси, якi до цього часу вже опинилися на межi вимирання, полювали на коней та оленiв. Вони досягали трьох метрiв заввишки, не вмiли лiтати, проте пiд час бiгу розвивали швидкiсть до 50 км/год. На коротких крилах у них були пазурi, якими вони допомагали дзьобу роздирати здобич.
   Австралiя, яка колись вiдокремилася вiд Антарктиди i рухалася до Лемельрiйського континенту, стала окремим iзольованим континентом, тому флора i фауна там розвивалася не так, як на iнших, що обмiнювалися мiж собою життєвими видами. В Австралiї, тодi ще з'єднанiй з Новою Зеландiєю та Тасманiєю, з'явилося багато отруйних та вогнетривких дерев. Серед них i в саванах водилися динорнiси - великi птахи моа, до 3,6 метрiв у висоту, яйце яких важило 7 кг (сьогоднi страусинi яйця важать не бiльше 1,2 кг); нелiтаючi хижi птахи казуари заввишки до двох метрiв i вагою до 70 кг з дуже мiцним шоломом на головi; ссавцi, якi вiдкладають яйця - отруйний качконiс, єхидна та деякi iншi, якi тепер майже всi вимерли, а також багато сумчастих тварин: хижакiв (тасманський диявол, намбат, куниця, крiт), всеїдних бандуктiв (кiлька родiв, схожих на землерийок та мишей) та травоїдних (кенгуру, вомбати, валлабi, валлару, коали, квокки, опосуми).
   З несумчастих ссавцiв можна було зустрiти одногорбих верблюдiв дромедарiв, кiлька видiв кажанiв, щурiв i мишей. Водилося дуже багато видiв змiй, причому найотруйнiших, крокодилiв, ящiрок, черепах. Змiї, лiтаючi птахи та морськi тварини потрапляли до Австралiї з Азiї.
   Ще бродили по землi великi черепахи мiоланiї до 5-6 метрiв завдовжки (така черепаха могла майже повнiстю зайняти кiмнату 18-20 кв. м.), з довгим, майже метровим шипастим хвостом i великими рогами на мордi.
   Вже вiдбулося майже повне вимирання морської мегафауни (ссавцiв, морських птахiв, гiгантських черепах та акул-мегалодонiв). Їхнє мiсце почали займати звичнi нам акули, кити, касатки та дельфiни. На сушi почали поширюватися рiзнi види гомiнiдiв*.
  ***
   Верховнi Боги подiлили всю земну сушу на 12 приблизно рiвних за площею земель-країн свого впливу i за жеребом розiграли їх мiж собою. Тiльки Ель не брав участi у жеребкуваннi, вiн сам обрав собi свою країну - це був чудо-
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Гомiнiди - сiмейство приматiв, що включає людину, орангутанiв, горил та шимпанзе. Предки сучасних людиноподiбних з'явилися приблизно 6 млн. рокiв тому i були бiльше схожi на людину, нiж сучаснi людиноподiбнi мавпи, якi, вийшовши з прибережних очеретiв i оселившись у лiсах, у процесi еволюцiї все бiльше пристосовувалися до природних умов, обзавелися вовною та втратили прямоходiння.
  вий материк у центрi Атлантичного океану - Атланта (вiдомий нам як Атлантида). Море з усiх бокiв, буйнi лiси на пiвночi, савана на пiвднi, рiчки, озера та водоспади, теплий клiмат, безлiч тварин... Це була найкраща країна. Деяким Богам пощастило значно менше - їхнi країни виявилися бiльш пустельними або холодними, болотистими або схильними до вивержень вулканiв чи землетрусiв.
   Отже, на Землю прибуло 20.256 тердцiв: 444 Бога та 4764
   Богинi рiзних каст, 1824 Напiвбога та 7200 Напiвбогинь, 5.760 Людей - порiвну чоловiкiв та жiнок, а також 264 Анг-Алiв та ХерРув-Iмiв. Всi дружини ще до анабiозу були заплiдненi i чекали на потомство. Ель та Али спочатку залишалися жити у своїх кораблях-ковчегах, якi стали основами майбутнiх мiст, а Люди пiд керiвництвом Напiвбогiв спочатку розгорнули свої поселення, а потiм приступили до освоєння корисних копалин, будiвництва виробництв, облаштування садiв та городiв, будiвництва мiст для вищих каст та iнших робiт.
   Радi Богiв насамперед довелося створити для Людей земний календар. Це було необхiдно для того, щоб люди могли правильно орiєнтуватися у часi та розраховувати сiльськогосподарсько-продовольчi роботи. I хоча кiлькiсть дiб у земному роцi не дiлилася на 12, вони вирiшили не порушувати традицiї, i подiлили рiк на 12 мiсяцiв по 30 днiв. Чотири днi, що залишилися, вирiшили використати для святкувань. Астрономи розрахували днi осiннiх та весняних рiвнодень, а також днi зимового та лiтнього сонцестоянь, визначивши початок року на найдовший день - день лiтнього сонцестояння. Усi чотири головнi астрономiчнi днi стали святковими*.
   Щоб залишити у добi звичнi 24 години, їх довелося скоро-
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------- -
  *До речi, тодi Земля мала 364 днi на рiк. Поступово її обертання прискорювалося i в нас стало спочатку 365 днiв, а зараз 365,25 днiв, що призвело до набiгання через кожнi 4 роки ще однiєї доби, тобто тепер у звичайному роцi у нас 365, а в високосному - 366 днiв.
  тити вдвiчi. Тепер у хвилинi було лише 60 секунд, а у годинi - 60 хвилин.
   Самi ж Боги продовжували жити за тердським календарем
  та часом, що враховував також Льодовиковi Ери, Перiоди, Епохи та Перiоди Потеплiння. Напiвбогам довелося користуватися двома календарями, пiдлаштовуючись i пiд Богiв, i пiд Людей.
  ***
   Ще однiєю проблемою на Землi стали тварини. На Тердi диких тварин не було, всi вони були прирученими, вiльно гуляли в садах, з ними можна було грати навiть дiтям, а одне одного вони не поїдали, бо їх годували Люди.
   Тут же велася постiйна боротьба за життя, однi полювали на iнших, iншi - на третiх, представники нижнього харчового ланцюжка поїдали рослини, не звертаючи уваги на те, чи ростуть вони в диких лiсах i саванах чи у культурних садах та городах. Почастiшали випадки нападу тварин на Людей та Напiвбогiв.
   Для своїх мiст-садiв задля розваги Боги наказали Напiвбогам вiдiбрати найбiльш приємних на вигляд тварин i приручити їх. Напiвбоги вирiшили приручити деяких тварин i на допомогу Людям, i для продовольчих потреб. Людям дуже сподобалися гiгантськi черепахи - полювати на них було не складно, м'ясо було досить смачним та поживним, а панцирi служили готовими куполами для їхнiх округлих будинкiв.
   У новому свiтi загальним рiшенням було прийнято, що iстинними богами (Елями, Алами, Олами та Iлами) можуть бути лише дiти вiд головних дружин. Iншi поповнювали ряди Напiвбогiв (Ем, Ам, Ом, Iм) i Людей (Люде, Люда, Людо, Люди). Кiлькiсть дружин у гаремах Еля та Алiв вирiшили обмежити: замiсть ста двадцяти їх тепер мало бути двадцять чотири, решту (на вибiр i за рiшенням Ери та Ар) зараховували до нижчих каст Богiв.
   Через 4 роки пiсля приземлення, на момент масового на-
  родження Людей, Земля вже виглядала по-новому. По всiй Землi там i тут були розкиданi невеликi поселення Людей, забудованi чашоподiбними округлими будинками та квадратними виробничими будiвлями. У кожному такому поселеннi будувався квадратний Храм - мiсце збору Людей для поклонiння своїм Богам, принесення їм жертв та проживання Напiвбога з його дружинами, що царював у даному поселеннi. Жертвами було все те, що вони виготовляли чи видобували: продукти харчування, метали, камiння, тканини, меблi, посуд, транспортнi засоби тощо.
   З Храмiв все це забирали Напiвбоги, що стали Царями окремих областей. Вони перетворювали тканини на вишуканий одяг, прикрашали меблi та посуд, створювали предмети розкошi i теж приносили жертви Богам. Нижчi Боги забирали жертву з Храмiв Напiвбогiв i вiддавали вищим Богам. Усi Боги платили данину головному - Елю.
   Так само, як на Тердi, на Землi почала засiдати Верховна Рада Богiв, вирiшуючи глобальнi питання всiєї Землi. Свої рiшення вони за допомогою Анг-Елiв та ХерРув-Iмiв повiдомляли другорядним Богам, а тi через Напiвбогiв - Людям.
   Прогулюючись Землею, i Боги, i Напiвбоги, як i на Тердi, зберегли традицiю спiлкування з Людьми, розмов з ними на будь-якi теми та вiдповiдi на запитання. Не завжди Люди могли зрозумiти термiни та фiлософiю Богiв, але таке спiлкування приносило користь i тим, i iншим, змушуючи по-новому поглянути на звичнi речi.
  ***
   Кожен iз дванадцяти верховних Богiв вже мав своє власне мiсто-сад для себе та своєї головної дружини, а також для своїх двадцяти чотирьох дружин гарему: Ель з Ерою та гаремом - Ерайський сад, а Али з Арами та своїми гаремами - Арайськi сади. Оскiльки тривала практика виборiв Еля з Алiв, то всi сади стало прийнято називати просто Райськими, адже пiсля чергового жеребкування Елем мiг стати будь-який з Алiв. Щоб не переселятися до головного Ерайського саду пiсля виборiв, усi Али будували свої мiста такими самими, як мiсто Еля, за однiєю схемою з однаковою кiлькiстю Храмiв, палацiв, будинкiв та жител. Виглядали цi сади-мiста майже так само, як на Тердi.
   У центрi Райського мiста-саду будувався дванадцятиступiнчастий палац-храм для Ала та його Ари (або Еля та його Ери). Для дружин гарему було побудовано 24 квадратнi шестиступiнчастi будинки-палаци, якi оточували палац-храм по периметру (по шiсть палацiв навпроти кожної зi сторiн головної пiрамiди), утворюючи центр мiста. Всi вони потопали в плодоносних садах, якими бродили вже прирученi леви, тигри, кiшки, ягнята, кози, вовки, бики, оленi, ведмедi та iншi тварини. Люди-слуги їх чудово годували, i полювати одне на одного їм не доводилося. Кожен квадрат такого саду був вiдокремлений вiд iнших дорогою.
   Вiд головного палацу через все мiсто проходила найширша дорога до корабля-ковчега, розташованого у точцi лiтнього сонцестояння. У кожен земний Новий Рiк, який припадав саме на День Лiтнього Сонцестояння, цiєю дорогою вiд головного палацу до корабля влаштовували святковi процесiї. Боги йшли пiшки, Напiвбоги танцювали довкола них, Анг-Ели (хранителi знань), лiтаючи над процесiєю, у своїх пiснях нагадували про колишню батькiвщину, про перелiт на Землю, про божественнi закони, а ХерРув-Iми переносили все побачене до Сфер Знань на згадку.
   Люди спостерiгали за ходою з дахiв та сходiв будiвель, розташованих уздовж головної дороги, а потiм прилаштовувалися в кiнець процесiї. Обiйшовши корабель-ковчег по колу, вся процесiя вирушала назад до головної пiрамiди-палацу мiста.
   На чотирьох площах перед головним палацом влаштовувався загальний бенкет, на якому за великими столами сидiли Бог з Богинею своєї країни та всiма дружинами гарему, пiдпорядкованi їм Боги i Царi-Напiвбоги, що з'їжджалися на свято зi своїх обласних мiст, а також Напiвбоги, що жили у Райському мiстi. За нижчими столами сидiли Люди вищої касти, якi працювали у цьому мiстi. Ставили столи i для нижчих каст Людей, якi мешкали неподалiк вiд мiста i приходили до нього на свято, щоб побачити своїх Богiв та Напiвбогiв. Тодi Боги вели застiльнi бесiди з Людьми, вислуховували їхнi скарги чи прохання, вершили суди, вирiшуючи спiрнi питання. На знак подяки Люди влаштовували для Богiв якiсь розваги: танцi зi спiвами, iгри (наприклад, у м'яч), змагання. Боги iз задоволенням спостерiгали за цими традицiйними проявами подяки, а переможцiв конкурсiв та змагань могли навiть чимось нагородити.
   Подiбнi свята у вiддалених областях влаштовували нижчi Боги зi своїми Напiвбогами та Людьми навколишнiх поселень.
   Все головне мiсто було оточене квадратом високих i широких стiн з чотирма воротами, орiєнтованими по астрономiчним дням сонцестояння, а корабель-ковчег стояв уже за стiною. Стiни робили недоступними такi мiста не тiльки для простих Людей, але й для диких тварин, яких на Землi було дуже багато.
   Пiд самими стiнами в межах мiста розташовувалися квадратнi двоповерховi будинки-гуртожитки для Людей четвертої, вищої касти, якi обслуговували Богiв та Напiвбогiв мiста. У серединi такого двоповерхового квадрата влаштовувалося спiльне подвiр'я, в якому могли вiдпочивати дорослi та грати дiти. Будинки були подiленi на сiмейнi секцiї по шiсть кiмнат на сiм'ю, а сiмей у кожному людському будинку могло бути 24. Цi двоповерховi будинки-квадрати називалися Нижнiм Периметром.
   За ним, ближче до центру мiста-саду, знаходився Серед-
  нiй Периметр - квадратнi чотириповерховi будинки для проживаючих у мiстi Напiвбогiв, та гостьовi будинки-пiрамiди для Богiв та Напiвбогiв мiсцевого пiдпорядкування, якi приїжджали на свята. Потiм, як вже казалося, йшов верхнiй периметр - шестиступiнчастi палаци дружин Ала, а у центрi - дванадцятиступiнчастий храм-палац самого Ала та його Ари (чи Еля та його Ери). Вiд iнших палацiв вiн був вiдокремлений широким периметром дорiг-площ i мав чотири входи, до яких у днi сонцестоянь влаштовувалися святковi процесiї вiд вiдповiдних ворiт. I лише у Новий Рiк хода йшла навпаки - вiд Храму до ворiт, за якими стояв Ковчег.
   Мiста вищих дванадцяти пiдлеглих Богiв Олiв, що входили до ради Ала, були влаштованi так само, тiльки палаци-пiрамiди в них були нижчими: у центрi - восьмиступiнчаста, а по периметру - дванадцять чотириступiнчастих (по три навпроти кожної сторони пiрамiди).
   Двадцять чотири мiста нижчих Богiв Iлiв у кожнiй країнi були влаштованi майже так само. У центрi розмiщувався шестиступiнчастий храм-палац Бога-царя Iла та його головної дружини Iри. Потiм, вiдокремленi один вiд одного квадратами дорiг та плодових дерев, по периметру головної храмової площi стояли триступiнчастi будинки-палацi дванадцяти дружин гарему, далi йшли триповерховi куби-будинки Напiвбогiв i бiля самої стiни - двоповерховi будинки-гуртожитки Людей.
   У центрi поселень Людей ставився чотириступiнчастий Храм-палац для молiнь i збору пожертвувань, в якому жив i керував усiм поселенням вищий Напiвбог Ем зi своєю Емрою, а навпроти кожної з чотирьох сторiн палацу-храму стояло по двоступiнчастому будинку-палацу для його другорядних дружин. За ними розташовувалися такi ж палаци нижчих Напiвбогiв та їхнiх дружин. Все це було оточене невеликим садом, а далi вже концентричними колами розташовувалися округлi будинки Людей, спочатку вищої касти, а на околицi - найнижчої. Усi поселення були орiєнтованi по точках сонцестоянь, а виробничi комплекси розташовувалися на деякому вiддаленнi вiд поселень.
   Як бачите, в кожнiй країнi були влаштованi по одному головному мiсту з Райським садом для Ала та його Ари (Еля та Ери), по 12 мiст Богiв Ради Олiв, по 24 мiста нижчих Богiв Iлiв, i по 152 мiста Напiвбогiв (24 Ем, 24 Ам, 24 Ом та 80 Iм). Тобто кожна країна мала рiвну кiлькiсть (189) мiст Богiв та Напiвбогiв i безлiч поселень Людей.
   Кiлькiсть поселень Людей облiку не пiдлягала. Вони були дрiбними, лише на кiлька десяткiв круглих будинкiв iз квадратним Храмовим Будинком у центрi; бiльшими з двоступiнчастим Храмом; та обласними, в яких встановлювався чотириступiнчастий Храм, де жив i збирав пожертвування один з нижчих Богiв Iм. Будь-який Храм мав звукопередавальну систему, через яку Люди могли звертатися до Бога, а Боги (якщо хотiли) вiдповiдати Людям.
  2. БОГИ I ЛЮДИ.
  Боги та Люди сильно вiдрiзнялися один вiд одного не лише
  за зовнiшнiм виглядом та тривалiстю життя, але й за своїми технiчними можливостями, фiзичними та iнтелектуальними здiбностями. Чим до бiльш високої касти належав Бог, тим
  бiльшими знаннями та технологiями вiн володiв.
   Напiвбогам з технологiй було доступно далеко не все. Навiть тi з них, хто, здiйснивши призначенi їм дванадцять подвигiв, зараховувалися до нижчих Богiв, доступу до додаткових божественних технологiй не отримували.
   Люди навчалися роботi на механiчних та електричних агрегатах, управлiнню рiзним транспортом, обслуговуванню автоматизованих процесiв на спецiалiзованих заводах, видобутку корисних копалин, переплавцi руди в метали, створенню сплавiв з них тощо.
   Через те, що повнiстю померлих тердцiв розпорошували
  на атоми i в їх культурi не було передбачено кладовищ чи iнших мiсць поховань, на Землi не було знайдено їх останкiв*.
   Богинi могли народити одну дитину в кiлька тердських рокiв, а їхня вагiтнiсть тривала 1 рiк (16 земних рокiв). За одне життя Богиня народжувала не бiльше двох-трьох разiв.
   Напiвбогинi теж за один раз могли виносити лише одну дитину, але їхня вагiтнiсть тривала 0,5 року (8 земних рокiв). Напiвбогиня за одне своє життя могла народжувати до шести разiв.
   Люди за один раз могли виносити двох-трьох дiтей, а вагiтнiсть у них тривала лише 0,25 року (4 земнi роки). Народжувати Люди могли за своє життя до 15-16 разiв. Таким чином, одна проста жiнка за одне своє життя могла народити до тридцяти п'яти простих людей. Якщо їй вдавалося народити вiд Бога чи Напiвбога, кiлькiсть дiтей значно зменшувалася, оскiльки, по-перше, така вагiтнiсть тривала на пару рокiв довше, а по-друге, народження напiвбога чи чвертьбога настiльки виснажувало органiзм, що жiнка, якщо виживала, бiльше народжувати не могла.
   На Землi Боги зберегли традицiю постiйного спiлкування мiж собою, частих бесiд з Напiвбогами, але з Людьми стали зустрiчатися тiльки на великi свята, що влаштовувалися в Храмах, i пiд час прогулянок мiсцями проживання Людей. Iнодi, коли було нудно чи хотiлося зачати напiвкровка, вступали в iндивiдуальне сексуальне спiлкування з обраним чоловiком чи жiнкою.
  ***
   I ось напередоднi Нового, четвертого земного року пiсля приземлення почалося масове народження Людей. Кожна з жiнок народила по 2-3 дитини, i людське населення одразу збiльшилося з 5.760 майже до 14 тисяч. Якщо спочатку Богiв i
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Саме тому археологам не вдалося знайти жодного скелета Богiв, Напiвбогiв чи справжнiх Людей. Хоча ходять чутки, що археологи десь знаходили гiгантськi людськi скелети зростом вiд трьох до п'яти метрiв.
   Напiвбогiв було бiльше, нiж Людей, то тепер стало бiльше Людей. Зростання чисельностi Людей надалi теж мало продовжуватися у значно бiльших розмiрах, нiж зростання чисельностi Богiв, оскiльки саме Люди мали займатися рiзними виробництвами та обслуговуванням Богiв. Крiм того, вони мали значно коротшу тривалiсть життя, що й мало компенсуватися пiдвищеною народжуванiстю.
   За наступнi чотири земнi роки, до початку пологiв у Напiвбогiв, населення Людей збiльшилося до двадцяти з чвертю тисяч жителiв. Деякi люди ставали здобиччю мiсцевих тварин чи отруювалися земними рослинами.
   7.200 Напiвбогинь дали життя майже такiй же кiлькостi новонароджених Напiвбогiв. Тобто, кiлькiсть Напiвбогiв зросла з первiсних 9.024 до 16.224 особин.
   Через 16 земних рокiв пiсля приземлення, коли настав час народжувати Богиням, Людей вже було близько 28 тисяч, а кiлькiсть Напiвбогiв зросла майже до 23 з половиною тисяч. 4.764 Богинi народили стiльки ж Богiв, але iстинними Богами були визнанi лише тi з дiтей, якi народилися вiд головних Богинь, тобто всього 48, решту зарахували до Напiвбогiв. Таким чином, тепер на Землi жили лише 144 Бога та Богинi, зате кiлькiсть Напiвбогiв одразу ж збiльшилася бiльш нiж до 28 тисяч.
   У наступнi роки народжуванiсть у Богiв i Напiвбогiв знижувалася, а у Людей залишалася незмiнною, тож кiлькiсть людської популяцiї зростала й зростала, цивiлiзацiя розвивалася, кiлькiсть Райських садiв, тобто мiст Богiв, залишалася незмiнною, чисельнiсть мiст Напiвбогiв поступово збiльшувалася, а мiста i поселення. Людей росли, як гриби, займаючи дедалi бiльше територiй та витiсняючи диких тварин.
  ***
   Приблизно через 50 тисяч рокiв пiсля свого прильоту, Боги, Напiвбоги, Люди, Анг-Ели та ХерРув-Iми, розселившись по всiй Землi, процвiтали. Вищi Боги-Али, забезпечивши собi рiвнi з Елем права, отримали не тiльки незалежнiсть своїх країн, а й генетичне право на 12 життiв. Кожен Ал за бажанням мiг називатися Елем, як i його дружина - Ерою. Поняття Ель та Ал стали синонiмами. Люди, привезенi з Терди, пiдкорялися i приносили пожертвування лише своїй групi Богiв i Напiвбогiв, але поважали й iнших.
   Анг-Елiв та Анг-Алiв стали називати просто Ангелами, а Хер-Iмiв та Рув-Iмiв об'єднали в касту Херувимiв. У завдання Ангелiв входило донесення наказiв та повiдомлень про покарання вiд вищого Бога до нижчих каст. Херувими служили охоронцями верховних Богiв та вели лiтописи.
   Один раз на тердський рiк (раз на 16 земних рокiв) усi верховнi боги Али-Ели зi своїми Арами-Ерами збиралися на загальнi збори, щоб вирiшувати глобальнi проблеми планетарного масштабу. Столицею зборiв по черзi вибирався Райський сад однiєї з країн-земель. На цi збори злiталися й iншi касти Богiв - Оли з Орами та Iли з Iрами. Прислуговували їм лише Напiвбоги найвищої касти - Еми i Емри. Iншi Напiвбоги та Люди будь-яких каст на час проведення божественних зборiв видалялися з Райського саду i не повиннi були знати про те, що там вiдбувалося.
  ***
   В умовах глобального потеплiння життя на Землi процвiтало. Перше поколiння верховних Богiв, проживши свої належнi їм дванадцять життiв, призначили наступникiв зi своїх чистокровних дiтей i поступилися мiсцем другому поколiнню. У Богiв нижчих каст, Напiвбогiв i, тим бiльше, Людей за цей час змiнилося набагато бiльше поколiнь. Багато людей, освiта яких зводилася, переважно, до трудового навчання, навiть почали забувати про те, що їхнi предки колись жили на iншiй планетi, i дiзнавалися про це лише з ангельських пiснеспiвiв пiд час Новорiчних Процесiй, сприймаючи їх як щось легендарне, казкове та нереальне.
   Друге поколiння верховних Богiв зiштовхнулося iз проблемою пiдготовки до Льодовикового Перiоду. На верховних зборах перед самим похолоданням було вирiшено, що Верховнi Боги зi своїми пiдлеглими Богами та наближеними Напiвбогами, Ангелами та Херувимами тимчасово переселяться на навколо-екваторiальнi землi, а рештi Напiвбогiв i Людям нададуть можливiсть самим пристосовуватися до життя в нових умовах.
   За 250 тисяч рокiв першого похолодання, коли льодовики доходили до субтропiкiв, на придатних для комфортного життя землях змiнилося близько одинадцяти поколiнь верховних Богiв Алiв-Елiв, близько тринадцяти поколiнь Олiв та близько чотирнадцяти поколiнь Iлiв. Число Напiвбогiв, що залишилися на спустошених землях, рiзко скоротилося.
   Люди, якi не прислужували Богам у їхнiх мiстах, були наданi самi собi i, в умовах глобального потеплiння перед похолоданням, боролися за виживання, як могли. Деякi почали вести вiйни за воду та продовольство, а коли почали наступати льодовики, багато хто вимер вiд голоду та холоду або загинув у вiйнах.
   Боги, що проживали в екваторiальних, тропiчних i субтропiчних землях, настiльки тiснилися, що теж почали вести боротьбу за землi i Людей. У традицiю увiйшло вбивство "зайвих" Богiв та Напiвбогiв, а кiлькiсть дружин навiть у Богiв поступово скоротилося до однiєї головної, гареми зникли, хоча Боги продовжували вступати в незаконнi довiльнi зв'язки. Нащадки вiд таких зв'язкiв нi на якi звання вже не могли розраховувати, але могли довести своє високе походження, здiйснивши 12 подвигiв. Найбiльше, на що вони могли розраховувати - це стати Царями у Людських поселеннях. Через 250 тисяч рокiв, до кiнця першої пiсля прильоту льодовикової ери, на Землi з Богiв залишилося всього 12 Елiв-Алiв i стiльки ж Ер-Ар, 288 Олiв з Орами, а також 3456 Iлiв з Iрами. Число Напiвбогiв усiх каст скоротилося лише до 2.304, а Людей рiзних каст вижило не бiльше двадцяти тисяч. Усiм 264-м Ангелам та Херувiмам, якi перебували на службi у верховних Богiв, вижити вдалося. Зрозумiло, у цих умовах змiнювалися не тiльки традицiї тердцев, а й губилися деякi технологiчнi знання i секрети, якi йшли у небуття разом iз своїми померлими носiями.
   У мiру вiдступу льодовикiв, верховнi Боги займали територiї, що звiльнялися вiд льоду, i знову розселялися по Землi зi своїми наближеними. Почалася боротьба за Людей, якi мали вiдновлювати та розширювати виробництва для комфортного проживання Напiвбогiв та Богiв. У традицiю увiйшло частiше спiлкування Богiв з Людьми, заохочення Людей за поклонiння "своїм" групам Богiв, обiцянку якихось дарiв, божественних предметiв з "магiчними" властивостями, технологiй, знань, перетягування цiлих груп Людей на свiй бiк, у свою країну. Люди тодi запросто могли розмовляти з Богами та Напiвбогами, ставити запитання, вимагати пояснень, iнодi навiть сперечатися та торгуватися.
  ***
   Одним iз рiшень проблеми нестачi робочих рук та обслуговуючого персоналу стало приручення та олюднення земних гомiнiдiв, якi вижили в теплих районах Африки, Австралiї, Iндiї, Центральної Америки, Лемурiї та Атлантиди.
   Гомiнiди з'явилися понад два мiльйони рокiв тому, приблизно перед самою висадкою тердцiв на Землю, i були представленi безлiччю видiв, дуже схожих на маленьких людей. Вони жили в основному по берегах рiчок i озер у густих очеретах, багато плавали, здобуваючи собi для харчування рибу, змiй, черепах i навiть маленьких крокодилiв. Саме через водний спосiб життя їхня шкiра була позбавлена хутра, а пересування в очеретах виробило прямоходiння. З цих видiв, шляхом генної iнженерiї та схрещування з Людьми-тердцями було вирiшено вивести новi види людей земних.
   У перiоди потеплiнь такi люди досить продуктивно розмножувалися, дресирувалися, навчалися примiтивним видам робiт пiд керiвництвом справжнiх Людей i Напiвбогiв, розселялися по всiй Землi та були цiнним товаром в обмiнних операцiях мiж Богами. Але перiоди похолодань значно знижували їх популяцiї, деякi види повнiстю зникали, а тих, що вижили, залишалося до смiшного мало. Так, пiсля похолодання, що закiнчилося 1,2 мiльйона рокiв тому, земних людей вижило лише близько 18 тисяч особин.
   Тому з настанням потеплiння в усiх країнах починалися роботи з виведення нових видiв людей з пiдвищеною виживаємiстю. Цi люди вже були дуже схожi на Людей-тердцiв, хоч i нижчi за них ростом - всього в межах вiд одного до двох з половиною метрiв залежно вiд мiсць, де їх виводили. Працювали Боги над виведенням таких людей у спецiальних лабораторiях при Райських Садах, не розкриваючи таємниць генної iнженерiї Напiвбогам та Людям.
   Обслуговуванням i навчанням людей рiзним видам простих робiт займалися Люди, якi для земних людей виглядали як Боги, оскiльки були вищими та спритнiшими i мали знання, вмiння i технологiї, якi були зовсiм незрозумiлi земним людям, до того ж жили на багато довше (40-60 рокiв у людей i 960 у Людей). Саме Люди спiлкувалися з людьми та передавали їм волю Богiв, служачи посередниками мiж ними. Спiлкуватися iз земними людьми анi Боги, анi Напiвбоги бажання не мали.
  ***
   У перiоди глобальних потеплiнь перед кожним похолоданням Боги починали вести запеклi вiйни за територiї поблизу екватора та тропiкiв. Таких вiйн за iсторiю Землi було сiм чи вiсiм. Застосовували ядерну, електричну, хвильову, акустичну, сейсмiчну та iншi види зброї, знищувалися цiлi касти Богiв, Напiвбогiв та Людей, руйнувалися заводи та обслуговуючi машини, назавжди зникали деякi древнi технологiї*.
   Людей до вiйськових технологiй не допускали. Верховнi Боги намагалися не воювати, а лише керували битвами, в яких брали участь Напiвбоги та нижчi Боги. Через загибель у боях касти нижчих Богiв i Напiвбогiв ставали все меншими i перемiшувалися мiж собою, втрачаючи чiткiсть генетичного коду, необхiдного для зчитування Саркофагами. Щоб збiльшити свою популяцiю, вони все частiше поєднувалися з Людьми, але й це не допомагало.
   Саркофаги, створенi щоб оживляти та омолоджувати померлих вiдповiдно до їх генного коду, губилися у програмах i виходили з ладу. Почалася боротьба за чистоту кровi, що вiтала шлюби мiж близькими родичами. Тепер той iз Богiв, який мав найбiльшу кiлькiсть працюючих Саркофагiв, вважався найбiльш могутнiм, оскiльки мiг дати своїм пiдданим iз "чистою" кров'ю додатковi життя.
   Бiльшiсть Людей з тердським корiнням вимерли, їх замiнили люди земнi або їх гiбриди з Людьми, Напiвбогами та Богами. У цих умовах в багатьох лабораторiях, особливо в найбiльш розвинених країнах, тобто тих, якi зберегли древнi технологiї, в Афiнi** та Ханахеталi**, почали експериментувати над схрещуванням Напiвбогiв, Людей i земних людей з рiзними тваринами, отримуючи звiрiв-монстрiв з людськими головами або, навпаки, людей з частинами тiл рiзних тварин.
   I тим не менш, незважаючи на всi цi складнощi, перiод перед останнiм похолоданням, що розпочалося 115-110 тисяч рокiв тому можна назвати Золотою Епохою Богiв i Людей, а також остаточним видiленням земних людей з-помiж тварин.
  -------------------------------------------------- -----------------------------
  *Про ядернi вiйни та застосування на Землi супер-зброї розповiдають мiфи багатьох народiв свiту - африканських пiгмеїв, iндiанцiв Пiвденної Америки та стародавнiх кельтiв, а iндiйський епос навiть докладно описує 26 видiв зброї масового ураження та лiтаючi апарати - вiмани.
  **Про цi країни докладнiше буде розказано нижче.
  4. ОСТАННЯ ЗОЛОТА ЕПОХА.
   Перед останнiм похолоданням клiмат Землi був прекрасним. Боги i Люди, якi пережили попереднє похолодання в екваторiальних, тропiчних та субтропiчних поясах, розселилися майже по всьому суходолу, iснували великi мiста пiд водами теплих морiв та океанiв, а також глибоко пiд землею. Земнi люди кiлькох видiв пiддавалися дресируванню та геннiй модифiкацiї, що значно збiльшило їх кiлькiсть та наблизило розумовi здiбностi майже до рiвня справжнiх Людей. Деякi племена диких людей, наслiдуючи дiї Людей, теж навчилися користуватися найпростiшими знаряддями працi. Такi навченi люди вже могли працювати на простих виробництвах, добувати руду, випасати худобу, вирощувати врожаї їстiвних рослин, перетягувати невеликi вантажi, чим замiщали втрачену технiку та технологiї, а також звiльняли Людей для бiльш квалiфiкованої працi. Не дивно, що вони стали цiнним ресурсом у життi Богiв. Поповнювалися популяцiї навчених людей з-помiж диких ненавчених племен, що випускалися у природу пiсля генних модифiкацiй для самостiйної адаптацiї та розвитку.
  ***
   Божественнi традицiї тепер помiтно змiнилися. Пiвнiчнi Боги, якi за час попереднього льодовикового перiоду перетворилися на другорядних, васальних Богiв, що пiдкорялися господарям теплої землi Лемельрiї, тепер, вирвавшись з-пiд впливу господарiв i знову заселивши свої пiвнiчнi землi, вiдмовлялися платити данину будь-кому. В результатi бiльше десятка сутичок утворилося суспiльство, в якому кожен верховний Бог володiв тiльки своєю дiлянкою Землi, тобто своєю країною, а другорядних Богiв, Напiвбогiв, Людей i людей приваблював на свiй бiк i пiд свою опiку будь-якими особливими засобами.
   Богiв i Напiвбогiв вони спокушали обiцянками додаткових життiв, а Людей i людей - технiчними можливостями, якими ранiше їм володiти було заборонено, продовжували життя за допомогою божественної медицини, давали знання, ранiше доступнi лише Богам, оснащували мiста Людей деякими побутовими благами.
   Натомiсть вiд Людей вимагалося беззаперечне пiдпорядкування волi Богiв, поклонiння їм та принесення пожертвувань у виглядi робiт, продуктiв та виробiв, якi збирали у Храмах Напiвбоги. Вiрнiсть певнiй групi Богiв стала називатися Вiрою. По Вiрi Люди i Напiвбоги стали дiлитися на народи (нацiональностi виникли значно пiзнiше). За бажанням будь-хто з Людей чи Напiвбогiв мiг змiнити Вiру i переселитися до тiєї країни, яку вибирав. Земнi люди у Вiрi не розбиралися, i переходили з країни в країну, або просто мiгруючи за тваринами, на яких полювали, або разом зi своїми господарями-Людьми, якi надавали їм надiйне житло, захист вiд хижакiв i стабiльне харчування, тобто перетворювали їх на своїх рабiв (як ми перетворюємо на рабiв деяких свiйських тварин).
   У ходi Великих Вiйн i природних катаклiзмiв, що супроводжували льодовиковi перiоди i наступнi за ними потеплiння, не зумiли вижити i зберегти свої Ради два вищi Бога - Астрал (Астр-Ал) та Ерлiкель (Ерлiк-Ель). Таким чином, з дванадцяти перших країн на початок Золотої Епохи перестали iснувати, як окремi країни зi своїми верховними Богами, двi країни - Авеста* та Ерлiкiя**, землi яких приєднали до своїх їхнi найближчi сусiди.
   Таким чином, утворилося десять країн iз десятьма групами верховних Богiв. У кожну групу входили Ал-Ель зi своєю Арою-Ерою, 12 Олiв i стiльки ж Ор, 24 Iла i стiльки ж
  ------------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Авеста - країна Бога Астрала (Астр-Ал), що мiстила у собi сучаснi Австралiю, Iндонезiю, Нову Зеландiю та навколишнi острови, що тодi iснували. .
  **Ерлiкiя - країна Бога Ерлiкеля (Ерлiк-Ель), у яку входили Приуралля, землi навколо великих озер, що були на мiсцi сучасних Чорного та Каспiйського морiв, Iран, Алтай, Казахстан, Захiдний Сибiр.
  Iр, причому цi кастовi звання деякi з нижчих Богiв i Напiвбогiв присвоювали собi довiльно пiсля перемоги в черговiй битвi, займаючи мiсце загиблого Бога з Ради.
   Деякi Али тепер i на вигляд, i за зростом, i за знаннями нiчим не вiдрiзнялися вiд колишнiх нижчих Богiв i навiть Напiвбогiв. Кожному Елю-Алу продовжували пiдкорятися 11 Ангелiв та 11 Херувимiв.
   Тепер усi Боги мали лише по однiй справжнiй дружинi, але в палаци-гареми своїх мiст на деякий час поселяли стiльки Богинь та Напiвбогинь, скiльки хотiли. Кiлькiсть Напiвбогiв у
  кожного верховного Бога Ела-Ала тепер могла бути рiзною.
   Звiсно, чим бiльше божественних спецiалiстiв рiзних напрямкiв науки, технiки та виробництва було у верховної групи Богiв, тим бiльш процвiтаючою була їх країна, тим легше було працювати Людям i людям, тим багатшими та грамотнiшими вони ставали.
   Тепер в поселеннях Людей та людей Храмами та святами на честь Богiв керували не Напiвбоги, а Царi-Люди, тi, хто зберегли найбiльш чисту тердську кров.
   В багатих та розвинених країнах, якi зберегли бiльшiсть технологiй, будинки Людей i навiть деяких простих людей оснащувались такими ж зручностями та побутовою технiкою, що й палаци Богiв, одяг вони робили майже з таких же тканин, що й Боги, дехто навiть, наслiдуючи Богiв, почали носити прикраси. Щоправда, прикраси Людей несли чисто естетичний сенс, у той час, як прикраси Богiв були технiчними приладами зв"язку, телепортацiї, оптимiзацiї здоров"я i так далi. Дикi земнi люди, якi теж намагалися наслiдувати Людей, використовували у якостi прикрас квiти, камiнцi, пiр"їнки птахiв, iкла та кiгтi тварин i тому подiбне.
   На цей час практично всi кораблi, на яких прилетiли тердцi, вже вийшли з ладу i були замiненi кам"яними мегалiтичними макетами. Обладнання та кориснi деталi з них ще ранiше були знятi та перенесенi до таємних сховищ, де довiренi Боги та Напiвбоги могли використовувати їх з дозволу свого верховного Ала-Еля.
   Дослiджувалися та видобувалися земнi кориснi матерiали, за допомогою яких можна було вiдновити деякi з них. Почалася посилена розробка мiсць знаходження золота, срiбла, медi, залiза, нiкелю, лiтiю, велися експерименти по створенню з них таких сплавiв, якi повиннi були замiнити нестачу тердських металiв.
   Кiлькiсть справних Саркофагiв помiтно скоротилася, тому навiть не всi Боги могли розраховувати на ту кiлькiсть життiв, яка їм мала належати, не кажучи вже про Напiвбогiв та Людей.
   Через труднощi виживання подовженiсть життя Людей скоротилася i тепер складала приблизно 800-900 земних рокiв. На додатковi життя вони бiльше розраховувати не могли i жили лише один раз. Практика зарахування Людей, якi здiйснили 12 подвигiв, до каст Напiвбогiв все ще iснувала, але тепер вони мали право лише на один з божественних дарiв.
   Земнi люди, яких було вже майже двадцять рiзних видiв, про це навiть не здогадувалися, а їх життя тривало 30-70 рокiв, залежно вiд того, в яких умовах вони жили - у диких лiсах, горах i саванах, чи у впорядкованих мiстах зi стабiльним харчуванням та медичною допомогою.
   I тим не менш, вся Земля була заселена Богами, Напiвбогами, Людьми та людьми, їх мiста потопали у садах, у затишку яких бавилися дiти та прирученi тварини. Мiж мiстами лiтали вантажнi та пасажирськi апарати, переносячи пожертви вiд Людей до Богiв та групи Людей та Напiвбогiв з однiєї країни в iншу. Мiж країнами велася мiнова торгiвля залишками виробництва, обмiн науковою iнформацiєю та секретами вцiлiлих технологiй, а також рiзними видами людей, яких тепер виводили в усiх країнах.
   Найбiльшим постачальником людського матерiалу стала
  Бумбала*, що вимiнювала численнi види виведених у її лабораторiях людей на рiзнi товари та технологiї.
   Верховнi Боги дедалi бiльше звикали до земного календаря i дедалi менше користувалися старим тердським. На свята, якi тепер проводилися за земним календарем (тобто чотири рази на рiк), вони з'являлися перед своїми вiрними, зверталися до них з Божественними Промовами, iнодi влаштовували Божественнi Суди, вирiшуючи долi не лише окремих особистостей, але цiлих мiст та областей, влаштову-
  вали пишнi процесiї, барвистi вистави, ряснi бенкети, когось нагороджували, когось карали.
   Тiльки верховнi Боги, якi ретельно оберiгали вцiлiлi Саркофаги та секрети користування ними, могли вирiшувати, давати комусь зi своїх вiрних додатковi життя, чи нi. Тому всi їхнi пiдопiчнi намагалися якнайбiльше показати свою прихильнiсть до Вiри. У Храмах для пожертв Люди стали встановлювати статуї своїх Богiв, сподiваючись отримати вiд них виконання бажань у днi великих свят. Окрiм пiдношення пожертв, вони почали вигадувати та виконувати складнi ритуали, якi вихваляли Богiв i пiдтверджували беззаперечну Вiру їм.
   У кожнiй країнi вироблялися свої ритуали, вiдмiннi вiд ритуалiв iнших країн, у такий спосiб Вiра однiй групi Богiв могла дуже вiдрiзнятися вiд Вiри iншiй. Вiрнiсть iншим Богам, виконання обрядiв iншої Вiри тепер вважалася злочином i каралася вигнанням iз країни: "Ти вiрний iншим Богам, значить, йди до них!" Але й там "невiрних" не дуже любили: "Зрадив однiй Вiрi, значить, зрадить й iншiй!"
   У традицiю увiйшли особистi спiлкування Богiв iз особливо вiрними Людьми i навiть iз людьми. Якщо хтось iз них протягом тривалого часу звертався у Храмi до статуї Бога з певним проханням, живий Бог мiг з'явитися перед ним, поговорити та виконати бажання, вимагаючи натомiсть безза-
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Бумбала - країна, що займала всю Африку нижче Сахари.
  перечного пiдпорядкування своїй волi та виконання призначеної служби.
   Свої рiшення найчастiше Боги передавали Напiвбогам та Людям через Ангелiв, якi приносили негативнi накази та розпорядження, повiдомляли про покарання, а тому вважалися вiсниками бiди. Херувими могли лiтати де завгодно, спостерiгати за тим, що вiдбувається, переказувати побачене своїм Богам i переносити подiї, якi спостерiгали, до Iнформацiйних Сфер, якi потiм складалися в таємних сховищах верховних Богiв.
   Писемностi у тердцев не було, всi знання зберiгалися в iнформацiйних сферо-сховищах. Деякi такi сховища були знищенi льодовиками та потопами, деякi були знищенi ядерними вибухами пiд час воєн. Звернувши увагу на малюнки диких людей, Боги почали вигадувати малюнковi записи знань на каменях, якi пiзнiше призвели до винаходу писемностi.
   Боги i Напiвбоги все ще говорили мiж собою стародавньою божественною мовою, але серед їх народiв стали виникати i розвиватися рiзнi вiдхилення, що призводили до створення дiалектiв i навiть зовсiм нових мов. Для спiлкування людей з Богами тепер були потрiбнi посередники. Цю роль взяли на себе найбiльш чистокровнi Люди, котрi оголосили себе Жерцями i Шаманами. Забезпечуючи свою значущiсть, вони старанно оберiгали вiд непосвячених знання божественної мови та передавали її лише своїм спадкоємцям.
   Боги могли розважатися у своєму колi, вирiшуючи долi пiдвладних їм народiв, бенкетуючи i веселячись, i поступово, поколiння за поколiнням, втрачали тi технологiчнi та науковi знання, якими володiли їхнi предки i якi можна було б назвати на наш погляд магiчними. Але це було мало помiтно. Все так само вони могли несподiвано з'являтися нiби з нiзвiдки в будь-якому мiсцi, так само могли користуватися стародавньою зброєю, посилаючи блискавки, збираючи або розганяючи дощовi хмари, викликаючи повенi або землетруси, так само могли приймати iнший вигляд, так само жили по кiлька життiв, кожна з яких тривала по 1900 земних рокiв. Навiть проживши лише одне таке життя, Бог виглядав в очах Людей безсмертним. I так само Боги захоплювалися нижчими Богинями, Напiвбогинями i навiть Людьми, плодячи дiтей-велетнiв, деякi з яких, виконавши призначенi подвиги, зараховувалися до касти Напiвбогiв зi званням Героя i могли бути нагородженi додатковим життям або якимось з магiчних
  предметiв.
   Справжнi Напiвбоги будь-якої касти, званi тепер Титанами, в нових умовах могли розраховувати лише на три життя. Вони теж вступали у зв'язки з Богинями та Людьми, плодили велетнiв i навiть створювали цiлi народи велетнiв. Життя для Богiв i Напiвбогiв-Титанiв здавалося прекрасним, тому цей час i назвали Золотою Епохою.
  БОРЕЯ*
   Золота Ера характеризується початком вiдмiнностей у технологiях та традицiях рiзних країн. Iнодi цi вiдмiнностi створювалися i культивувалися цiлеспрямовано, щоб можливостi однiєї країни якнайсильнiше вiдрiзнялися вiд можливостей iншої. Так, наприклад, пiвнiчний Бог Борель**, пам'ятаючи про утиски своїх предкiв-Богiв Бор-Елiв з боку екваторiальних Богiв за часiв останньої льодовикової епохи, заздалегiдь почав готувати країну до нового похолодання.
   Столиця Бореї перебувала на Пiвнiчному Полюсi Землi i навiть у холодний перiод залишалася квiтучою за рахунок встановлення в її центрi, на горi Меру, великих ядерних реакторiв. Тепло, що вироблялося реакторами, не давало сушi покриватися льодом, тому там цiлий рiк вирощувалися великi врожаї фруктiв та овочiв, плодилися тварини, придатнi для їжi та робiт, створювалися умови для комфортного проживання всiх вiрних Борелю Богiв, Титанiв, Людей та людей.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Борея - у нас вона вiдома пiд назвою Гiперборея.
  **Борель - головнi спадкоємцi Еля на iм'я Бор, який володiв пiвнiчною країною Бореєю, з часом, приймаючи його iм'я (Бор-Ель), забули, що Ель - це каста. Назву касти вони почали приєднувати до свого спадкового iменi без знака розподiлу.
  ***Карта середньовiчного географа Меркатора 1595 року, створена ним За допомогою давнiх джерел. Видно материк на Пiвнiчному Полюсi з чотирма рiчками, а навколо нього - сучасне узбережжя Пiвнiчного океану, що легко впiзнається.
   Охолоджувалися реактори опрiсненими арктичними водами i снiгом, що випадав у нiчний (зимовий) час. Води пiсля охолодження реакторiв стiкали з гори Меру чотирма гарячими потоками, несучи тепло по всiй країнi, i впадали в Пiвнiчний Океан, розтоплюючи айсберги, що запливали сюди, тому в тi часи температура води в ньому не опускалася нижче 20 градусiв Цельсiя*.
   Рiк у Бореї дiлився на день i нiч, сонце сходило в День Лiтнього Сонцестояння, а заходило в День Зимового Сонцестояння. Але навiть пiд час пiврiчної ночi, коли на землю падав снiг, i на небi свiтилося всiма кольорами веселки Пiвнiчне Сяйво, клiмат залишався близьким до субтропiчного.
   Борея займала територiю не лише центрального материка, роздiленого гарячими рiчками на приблизно рiвнi чотири частини, а й територiї сучасних Гренландiї, пiвночi Уральських гiр, Кольського пiвострова, Карелiї, Таймирсько-
  го пiвострова, багатьох Пiвнiчних островiв, що iснували на той час, а також пiвнiчне узбережжя Європи, Америки та Азiї.
   Протягом усiєї пiврiчної ночi можна було милуватися сполохами Пiвнiчного Сяйва, прямо над головою спостерiгати сузiр'я Семи Мудрецiв**, цiлий рiк можна було плавати в теплих водах чотирьох рiчок i гуляти численними плодоносними садами Бореї.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Деякi сучаснi вченi вважають, що приблизно 160 тисяч рокiв тому клiмат на Пiвнiчному Полюсi був м'яким i теплим.
  **Сузiр'я Семи Мудрецiв - у нас воно називається Великою Ведмедицею.
   Не дивно, що в таких комфортних умовах не лише Боги та
  Титани, а й навiть Люди та деякi люди могли займатися фiлософiєю, музикою, танцями, спiвом, малюванням, створенням скульптур, написанням пiсень, поем та гiмнiв, будiвництвом Храмiв та Палацiв. Саме в Бореї архiтектори та будiвельники вперше вiдiйшли вiд суворих геометричних форм тердцiв та запровадили традицiю архiтектурного прикрашування. Будинки Людей i людей у Бореї втратили свої традицiйнi округлi форми i стали будуватися квадратними або прямокутними, з елементами терас та ступiнчастостi, з декоративними вставками та накладками з рiзьбленого каменю. Не лише Храми та Палаци, а й iншi будинки рясно прикрашалися скульптурами, фiгурними архiтектурними прибудовами, складними орнаментами.
   У небi над цими прекрасними мiстами лiтали пасажирськi та вантажнi вiмани, дорогами їздили екiпажi на атомнiй енергiї, водами ходили прогулянковi та риболовецькi дерев"янi або пластометалевi кораблi, прикрашенi складним рiзьбленням. Все це створювало небачену славу країнi Бореля по всiй Землi та приваблювало пiд його опiку безлiч другорядних Богiв, Титанiв i Людей з iнших країн.
   У Бореля збереглося десять працюючих Саркофагiв, тому до своєї Вiри вiн залучав Богiв, Напiвбогiв-Титанiв, Людей i навiть людей можливiстю жити довго i щасливо в комфортних умовах, а iнодi й розпочинати новi життя, вiдроджуючись пiсля смертi. Сам Борель прожив 19.420 земних рокiв, захопивши кiлька тисячолiть останнього Льодовикового Перiоду. Його вiрнi Боги теж жили майже по 18 тисячолiть, а Титани могли прожити вiд семи до одинадцяти з половиною тисяч рокiв, залежно вiд заслуг перед Борелем та Бореєю. Навiть Люди там жили не менше, нiж по три тисячi рокiв, а людям давалася можливiсть збiльшити тривалiсть свого життя з шiстдесяти до шестисот рокiв, а iнодi (в окремих випадках) до дев'ятисот. Зрозумiло, Саркофаг не приймав у свою програму ДНК людей, виведених складним шляхом схрещування та генної iнженерiї iз земних гомiнiдiв. Тому кiлька життiв вони прожити не могли, але те єдине, яке мали, вони могли подовжити за допомогою генетично виведених плодiв, що виростали в Райських Садах вищих Богiв. Вищi Боги могли роздавати плоди з Дерева Життя людям на святах або допускати тих, хто особливо вiдзначився, у свої сади, де вони могли зiрвати плiд iз Дерева самi.
   Взагалi, всi люди на Землi виводилися Богами з особливими вiдмiнностями. Так, наприклад, земнi люди в Бореї мали дуже свiтлу шкiру, бiле довге волосся, блакитнi очi, зрiст близько двох метрiв i тонкий скелет. Вони мали високий рiвень iнтелекту i легко навчалися як примiтивним роботам, так й деяким древнiм технологiям, наукам i мистецтвам.
   Земнi люди в iнших країнах дуже сильно вiдрiзнялися i на вигляд, i за розмiрами, i за здiбностями.
  АНТРЕЯ
   Наприклад, люди в Антреї були значно меншого зросту, всього до пiвтора метра, все їхнє тiло було вкрите чорним хутром, а очi були надзвичайно вузькими, так що навiть кольору очей не було видно. Титани та Люди навчили їх виплавляти у льоду за допомогою вогнеметiв куполоподiбнi житла, в яких вони й жили. Навченi Людьми, цi люди навчилися будувати легкi суденця з дерева i займалися ловом риби сiтками, частину якої жертвували своїм Богам у крижаних ступiнчастих Храмах-пiрамiдах, прикрашених крижаними статуями.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Антрея - Антарктида на картi османсько-турецького картографа Пiрi Рейса, створеної ним у 1513 роцi на пiдставi древнiших карт, яким, за деякими вiдомостями, понад вiсiм тисяч рокiв.
  
   Антрея розмiщувалась на двох материках, мiж якими у внутрiшньому морi знаходився Пiвденний Полюс. Найближче вiд неї було до сучасних Пiвденної Америки (Iнтiали), пiвденного краю Африки (Бумбали) та Австралiї (Авести). Велика кiлькiсть риби у водах Антреї позначилася i на
  кулiнарних уподобаннях не лише Людей та Титанiв, а й Богiв, адже для розведення корисних тварин та сiльськогосподарських культур умови в країнi були не дуже пiдходящими.
  У Антрала (Антр-Ал) на той час справними залишалися лише два Саркофаги, тому новi життя для своїх вiрних вiн дарував дуже обмежено - тiльки вищим Богам i тим з нижчих, хто надавав найбiльш вагомi послуги країнi. Титани та Люди в Антреї взагалi могли жити лише по одному разу. Не дивно, що багато хто з них спокушався обiцянками Бореля та iнших Богiв i перебирався в їхнi країни, змiнюючи Вiру. У результатi Антрал i вiрнi йому Боги втратили фахiвцiв з ядерної енергетики, i країна почала поступово остигати. Вже до кiнця Золотої Ери в Антреї бувало так холодно, що снiг став випадати навiть у лiтню пору, а в зимовий час настiльки ущiльнювався, що вже не танув з настанням пiврiчного дня, що призводило до створення багатометрової товщi постiйних льодовикiв.
  АТЛАНТА
   Люди Атланти, як i в Бореї, теж виводилися двометровими, але мали мiцнiший, широкий скелет i сильно розвинену мускулатуру, вiдрiзнялися смаглявою шкiрою, темно-карими очима i чорним коротким кучерявим волоссям, що надавало їм схожiсть з Людьми. Матерiал для їх виведення завозився з Бумбали i лише трохи допрацьовувався у мiсцевих лабораторiях. Вони були сильнiшими фiзично, нiж люди Бореї, але менш розвиненi iнтелектуально, навчанню пiддавалися насилу, тому використовувалися, переважно, для монотонних фiзичних i вантажних робiт, а також на будiвництвi, бо до цього часу багато будiвельних машин i автоматiв стали в Атлантi непридатними, а технологiї їх виробництва не збереглися. Таких людей в Атлантi виводили з надлишком, тому могли обмiнювати на iншi товари, ведучи жваву мiнову торгiвлю переважно з Бореєю.
   В обмiн на дешеву робочу силу людей, атланти отримували вiд борейцiв каменеплавильнi хiмiкати, що дозволяли надавати величезним кам'яним брилам потрiбну форму, укладаючи їх у стiни будiвель, як пазли, i виплавляти на камiннi вiзерунки та письмена. Саме в Атлантi замiсть голографiчних записiв знань на iнформацiйнi Сфери, секрет виробництва яких був у них остаточно втрачений ще за два похолодання до цього, винайшли малюнково-iєроглiфiчну писемнiсть спочатку по каменю, а потiм i по iншим поверхням.
   Спочатку iнформацiйним пластинам надавали схожiсть зi Сферами, роблячи їх хоч i не кулястими, проте круглими, розташовуючи знаки-символи по спiралi вiд центра до краю, або навпаки.
   До нашого часу збереглося кiлька таких дискiв*.
   Бог Атланти** Атлал (Атл-Ал, спадкоємець Ала, що передає своє верховне iм'я Атл) володiв країною, розташованою в екваторiально-тропiчнiй зонi мiж сучасними Африкою та Америками.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Диски - в основному робилися з лiдиту з додаванням мiдi, що надавало їм твердiсть гранiту, малюнки на яких нагадують штампування. Вiдомi генетичний диск з Колумбiї (дiаметр 27 см, вага близько 2 кг), на якому показано внутрiшньоутробний розвиток людського плода на всiх стадiях; Феттський диск iз письменами по спiралi; бронзовий диск iз Небри (Європа, дiаметр 32 см, товщина 2 мм) iз золотими зображеннями Сонця, Мiсяця та 32 зiрок, у т.ч. сузiр'я Плеяд.
  **Атланта - вiдома нам як Атлантида на картi Пiрi Рейса.
   Атланта являла собою один великий материк, обрамлений горами з овальною долиною в серединi, i безлiч великих i маленьких островiв, а також перешийок мiж двома сучасними
  Америками.
   У центрi материкової долини, ще першими Елями, що прилетiли з Терди, був насипаний високий пагорб, на якому i було розташовано перший Ерайський Сад. Вiд самого пагорба було вирито широкий канал, що дозволяв кораблям з моря входити в кiльцевi канали Райського Саду - головного мiста Атланти.
   Спочатку, вiдповiдно до правил архiтектури Богiв, мiсто було квадратним, але до кiнця Золотої Ери, розростаючись, набуло овальної форми. Для зручностi судноплавства навколо нього проклали три воднi канали, щоб кораблi могли пiдпливати до центрального острова. На кiльцевих дiлянках сушi мiж ними жили Титани, Люди та люди, якi працювали в мiстi, а на центральному островi розташовувалися Палаци Богiв та Храми. Всi будiвлi будувалися з бiлого, чорного та червоного каменю, що видобувався у каменоломнях на навколишнiх островах. Верхнi яруси пiрамiд Палацiв та Храмiв покривалися розплавленим срiблом та золотом, всюди стояли золотi статуї верховних Богiв та срiбнi нижчих. Храми на кiльцевих дiлянках мiста покривалися орiхалком* i мiддю, якi наносилися на верхiвки будiвель теж у розплавленому виглядi.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  * Орiхалк - у Цицерона є згадка про орiхалк - сплав, який iнодi називали "золотомiдь". Вiн був схожий на золото, але коштував дешевше.
   Через те, що Атланта знаходилася в екваторiально-тропiчнiй зонi, клiмат у нiй був завжди рiвним, земля давала врожаї по три рази на рiк, було безлiч тварин (у тому числi i атлантськi слони, якi були набагато бiльше африканських).
   I Боги, i Титани, i Люди тут процвiтали, не знаючи зими та холоду навiть у льодовиковi перiоди. Боги Атланти зберегли у своєму розпорядженнi сiм Саркофагiв, якi дозволяли жити, згiдно з давнiми законами, по кiлька життiв. Для земних людей у Райських садах теж були виведенi Дерева Життя з генетично-модифiкованими плодами, що мали омолоджуючий та оздоровлюючий ефект, а отже, i подовжували життя. Крiм того, будь-яка Людина, народжена вiд звичайної жiнки i Бога або Напiвбога, як i в стародавнi часи, мала право на додаткове життя, здiйснивши призначенi Радою Верховних Богiв дванадцять подвигiв.
   Заявити про своє рiшення здiйснити дванадцять подвигiв будь-яка Людина могла на одному зi свят Сонцестоянь чи Рiвноденств, а також на вшанування дванадцяти верховних Богiв Атланти. За виконанням цих подвигiв стежили Ангели. Херувими повiдомляли про удачi та невдачi Героя всьому населенню Атланти перед кожним заходом сонця. Нагороджувати переможця виходили всi дванадцять верховних Богiв, Атлал урочисто одягав йому на голову золотий вiнок, а потiм передавав богам-фахiвцям, якi вводили необхiднi доповнення до ДНК Героя. Коли Герой вiдчував, що його основне життя пiдходить до кiнця, вiн йшов до Храму i вимагав продовження життя. Боги вiдводили його в таємне мiсце, де стояв Саркофаг, укладали Героя в нього, а за дванадцять днiв вiн повертався i мiг жити вдруге.
  ЛЕМЕЛЬРIЯ*
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Лемельрiя - вiдома нам пiд назвою Лемурiя.
   Найквiтучишою країною Золотої Епохи була Лемельрiя, якою правив Бог Лемель (Лем-Ель) зi своєю Рiерою (Рi-Ера) та Радою з дванадцяти верховних Богiв. Ця країна теж не зна-
  ла льодовикiв i тому зберегла безлiч стародавнiх технологiй, у тому числi й десять саркофагiв. Неухильно дотримуючись давнiх традицiй, Лемель суворо стежив за тим, щоб у його країнi, як було покладено у давнi часи, було головне Ельське мiсто та дванадцять великих мiст з Райськими садами для всiх верховних Богiв Ол, двадцять чотири мiста Богiв Iл, 152 мiста Напiвбогiв - 24 Ем, 24 Ам, 24 Ом i 80 Iм та необмежена кiлькiсть поселень Людей i людей.
   Знищивши в однiй з ядерних вiйн верховних Богiв сусiдньої країни Авести*, предок Лемеля став повновладним господарем Тихого океану та величезного континенту в кiлька разiв бiльшого, нiж Австралiя, розташованого в Тихому океанi мiж Америками та Азiєю в екваторiально-тропiчному поясi.
   Лемель i його верховнi Боги вважали, що їхня країна самодостатня, оскiльки зумiла зберегти бiльшiсть тердських технологiй (навiть Саркофагiв у них збереглося бiльше, нiж у iнших - 11 штук), а тому не надто контактували з Богами iнших країн. Вимоги їхньої Вiри не допускали мiграцiї з країни та прийому мiгрантiв з iнших країн. Вони навiть не стали приєднувати до своєї країни землi переможеної ними Авести, дозволивши захопити їх iншiй сусiднiй країнi - Ханахеталi. Технологiї i науковi знання, що збереглися, вони охороняли, як велику таємницю Вiри i не дiлилися знаннями з iншими Богами. Сприйнявши iдею створення людей з мiсцевих гомiнiдiв, але не потребуючи їхньої робочої сили, лемельрiйцi настiльки захопилися генною творчiстю, що люди тут виглядали як триметровi мавпоподiбнi гуманоїди з шiстьма кiнцiвками i третiм оком на потилицi, якi вiдкладали яйця, але вигодовували дитинчат молоком. Вони мали низький iнтелект i слабкий зiр. Як знаряддя працi їм дозволили мати списи i палицi, а використовували їх як пастухiв для стад великих травоїдних тварин - слонiв, бикiв i корiв, а також мурiв**.
  ---------------------------------------------- -------------------------------------------------- -
  *Авеста - країна, частинами якої були сучасна Австралiя, Iндонезiя, Нова Зеландiя.
  **Мури - шестиметровi нащадки плезiозаврiв, що збереглися на цьому континентi, остаточно зникли пiсля загибелi континенту Лемельрiя.
  АФIНА
   П'ять мiльйонiв рокiв тому внаслiдок сильного землетрусу утворилася Гiбралтарська протока, i води Атлантичного океану ринули в iзольоване озеро, що знаходилося мiж Африкою та Європою, утворивши Середземне море*.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Середземне море - у всi льодовиковi перiоди рiвень Свiтового океану знижувався на 100-120 метрiв, внаслiдок чого Середземне море неодноразово ставало iзольованим басейном i майже повнiстю висихало. Гiбралтарська протока забезпечила йому постiйний приплив води.
   У Золоту Епоху всiєю Європою, окрiм узбережжя Пiвнiчного океану, що належало Бореї, Середземним морем з його незлiченними островами, що потопали в зеленi лiсiв, а також Сахарою*, багатою на озера та рiчки, лiси з буйною рослиннiстю та савани з численними тваринами, володiв Афал (Аф-Ал) зi своєю дружиною Наарою (На-Ара). Ще їхнi предки назвали країну за сукупнiстю своїх iмен - Афiна (Аф- i На).
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Пiсля передостаннього Льодовикового перiоду, приблизно 250 тис. рокiв тому, у Сахарi утворилося величезне озеро. Поступово обсяги надходження води вичерпувалися i озеро зменшувалося, розпадаючись спочатку на кiлька менших, а потiм, приблизно 80 тис. рокiв тому, в останнiй Льодовиковий Перiод повнiстю висохнувши.
  
   Пiсля розпаду Ерлiкiї** Афiна додала до своїх земель ще й частину ерлiкiйських земель на схiд аж до Уральських гiр i на пiвдень, до узбережжя сучасного Каспiйського моря, приєднавши до себе також Аравiйський пiвострiв i землi навколо Свiтлого озера***.
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  **Ерлiкiя - країна, про яку буде згадано далi.
  ***Свiтле озеро - ще 8 тис. рокiв тому Чорне море було найбiльшим прiсноводним озером. Пiсля одного iз землетрусiв утворилася протока Босфор, що з'єднала Свiтле озеро iз Середземним морем i перетворила його на Чорне море.
   У центрi Середземного моря тодi iснував великий острiв, на якому розташовувався Райський Сад Афiни - головне мiсто країни. Острiв був штучно десь досипаний, десь обрiзаний, тож набув квадратної форми, що вiдповiдало традицiйнiй архiтектурi тердцiв. Палаци та Храми Афiни будувалися iз мармуру рiзних вiдтiнкiв. Країна була дуже багатою та родючою, але часто страждала вiд морозiв на пiвночi (у нинiшнiй Європi). Там опалювальна система була проведена не тiльки в будинках, а й пiд дорогами мiст та навколишнiх поселень, оскiльки в часи похолодань не тiльки рiчки та озера, але навiть Середземне море час вiд часу повнiстю замерзало*.
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Середземне море замерзало не тiльки у Льодовиковi Перiоди, а й у епохи потеплiння. Востаннє Середземне море повнiстю замерзло 1326 року.
   Найбiльше мiст було побудовано у Сахарi, серед буйної зеленi, що росла по берегах її незлiченних рiчок i величезних
  озер.
   Як i в iнших країнах тут теж виводили своїх людей. Боги Афала створили навiть цiлих два їхнi види - сахарських циклопiв та європейських неандертальцiв*. Циклопи були великими, до трьох метрiв у висоту, силачами з одним оком у лобi, з невеликим об'ємом мозку i призначалися для простих робiт у каменоломнях. Їхнiй зiр був слабким при денному свiтлi, але чудово служив у темрявi - це було зроблено для того, щоб заощаджувати енергiю та не освiтлювати печери каменоломень, у яких циклопи i жили, i працювали.
  --------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Циклопи та неандертальцi - назви взятi з нашої iсторiї та мiфологiї.
  
   Неандертальцi були на зрiст близько двох метрiв, теж сильними i м"язистими, але з мозком бiльш розвиненим, нiж навiть у сучасних людей (нас з вами). Виводилися вони для життя в лiсах Європи, де полювали на великих та дрiбних травоїдних. Особливою вiдмiннiстю неандертальцiв були яскраво-руде волосся i сiро-блакитнi очi. Деякi з них могли прислужувати при палацах Богiв i Титанiв, розводити i випасати худобу, будувати кам'янi та дерев'янi будинки та вирощувати сади майже так само, як Люди.
   У Афала збереглися справними сiм Саркофагiв, тому Боги та Титани користувалися належною їм кiлькiстю життiв, а Люди, циклопи та неандертальцi могли розраховувати лише на те, що їх пiсля виконання дванадцяти подвигiв вiзьмуть до Райського саду. Своїх дерев життя афiнцi не виводили, вважаючи за краще вимiнювати їх плоди на свої товари у борейцiв та атлантiв. За плодами молодостi до Бореї та Атланти iнодi навiть споряджалися експедицiї Людей-героїв, як останнiй з їхнiх дванадцяти подвигiв.
  БУМБАЛА
   Решту Африки нижче сучасної Сахари, а також кiлька островiв, з яких зараз зберiгся лише Мадагаскар, займала країна Бумбала. Правив у нiй Верховний Бог Бумал (Бум-Ал) зi своєю Богинею Чiуарою (Чiу-Ара) та Радою дванадцяти Верховних Богiв.
   Екватор проходив майже по центру країни Бумбали, тому клiмат у нiй був практично стабiльним, а льодовики утворювалися лише на верхiвках високих гiр та на пiвднi країни.
   У сприятливих умовах Бумбали жили кiлька видiв гомiнiдiв, працюючи над якими бумбальцi виводили безлiч видiв людей*, загальною ознакою яких була помiтна витонченiсть, смаглявий колiр шкiри i темнi очi, чорне кучеряве волосся, досить розвинений мозок, щоправда, трохи менший, нiж у неандертальцiв Афiни. Вони були не дуже сильнi, зате дуже витривалi, легко навчалися i в своїй дiяльностi вмiли наслiдувати не тiльки бiльш розвиненi види людей, але навiть Людей.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *У рiзних народiв Африки iснують мiфи про перших людей: Ункулункулу, Амадлоза, Рiбiмбi, Худжана, Луганза, а племена доробо, масаїв i васiння досi називаються за iменами своїх перших людей.
  
  Особливо вдалим та перспективним вважався вид Кроманьйонцiв*, найбiльш схожий на зменшених Людей другої та третьої каст (Людо та Люде), отриманий пiсля схрещування багатьох видiв людей зi справжнiми Людьми.
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Кроманьйонцi - нашi з вами предки.
  
   До того ж їм вбудовувалися гени допитливостi, бажання вчитися i наслiдувати, а також стiйкiсть до вiрусiв, якi постiйно мутували i поширювалися по всiй Землi пiсля ядерних вiйн.
   Саме цi види людей були найцiннiшим мiновим товаром для торгiвлi з Атлантою, Афiною, Бореєю, Ханахеталою та Тяньхуаною. А от люди з яскраво вираженими негроїдними рисами та особливою витонченiстю, найбiльш схожi на зменшенi копiї Богiв, вважалися надбанням лише Бумбали i торгувати ними не дозволялося. Цих людей називали царськими.
   Вiдрiзнялися вiд усiх наземних племен лише маруви - плем'я, виведене для життя пiд водами озера Марува, де вони будували свої мiста та рiдко зустрiчалися з людьми землi. Ходили чутки, що їх постачали якимсь таємничим пiдводним Богам, якi вже пiсля першого льодовикового перiоду вiдокремилися вiд суспiльства тердцiв та вели таємний спосiб життя у мiстах на океанському днi.
   У Бумала збереглося дев'ять придатних для роботи Саркофагiв. Слiдуючи традицiям своїх предкiв, вiн мiг би дарувати новi життя не лише Богам, Титанам та Людям, а й навiть продовжувати роки деяким iз людей. Але вже у розпал глобального потеплiння Рада Верховних Богiв Бумбали припустила, що з початком Льодовикового Перiоду до їхньої країни хлинуть потоки бiженцiв з iнших країн, а це призведе до перенаселення i нестачi продовольства та води. Тому було ухвалено рiшення не лише про те, що Люди i люди не повиннi мати додаткових життiв, а й що сама тривалiсть їхнього життя має бути значно зменшена.
   Щоб заспокоїти Людей i запобiгти можливим бунтам, Бумал оголосив, що Люди i люди помиратимуть, але через деякий час знову вiдроджуватимуться, а щоб не старiти, треба просто навчитися скидати шкiру, таким чином, омолоджуючись знову i знову*, як Мiсяць на небi. Секрет умiння скидати шкiру кожен гiдний мiг отримати вiд самого Бумала увi снi i мав зберiгати в таємницi. Чи отримував хтось такий секрет насправдi, невiдомо, але деякi племена Африки досi у це вiрять.
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Такий мiф i зараз iснує в деяких африканських племенах.
  
  ХАНАХЕТАЛА
   Ця країна спочатку займала територiї сучасних Пакистану, Iндiї, Непалу, В'єтнаму, М'янми, Лаосу, Кореї, Камбоджi, Таїланду та пiвдня Китаю, а називалася тодi Ханхелiєю. Пiсля того, як у передостаннiй Льодовиковий Перiод були знищенi Боги Ерлiкiї, її землi були подiленi мiж iншими країнами. Афiни взяли собi землi Схiдної Європи аж до самого Уралу, довкола Свiтлого озера (Чорного моря) та весь Аравiйський пiвострiв. Ханхелiї вдалося захопити Iран, Туркменiстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизiю та Афганiстан**. Збулася давня мрiя Ханхелiї, яка постiйно суперничала з Ерлiкiєю i, нарештi, перемогла її, приєднати до своїх земель Приуралля, Алтай, Казахстнан та Захiдний Сибiр**. А пiсля того, як Боги Лемельрiї знищили майже всiх Богiв Авести на чолi з Астралом (Астр-Ал) та його дружиною Вестерою (Вест-Ера), але не стали приєднувати до своєї країни її землi, Ханхелiя взяла собi i всю Авесту: сучаснi Австралiю з Тасманiєю, Iндонезiю i Нову Гвiнею, що примикали тодi до неї i якi тодi були єдиним цiлим, i Нову Зеландiю, що теж була тодi одним великим островом.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  **Данi сучаснi назви земель.
  
   Правлячий у Ханхелiї верховний Бог Ханель (Хан-Ель) та його дружина Ашера (Аш-Ера) погодилися також взяти пiд своє заступництво вцiлiлих Богiв та Титанiв Авести, але з обмеженням права додаткових життiв у Богiв - до чотирьох, а
  у Титанiв - до двох. I це не дивно, адже вони мали всього п'ять працюючих Саркофагiв. Люди i земнi люди на додатковi життя не мали права не тiльки в колишнiй Авестi, а й у самiй Ханхелiї, яка тепер, збiльшившись, стала називатися Ханахетала.
   Саме з Авести до Ханахетали були привнесенi традицiї освiченостi, поезiї та пiсенностi серед Людей та людей. Титан Шiвам (Шiв-Ам) зi своєю дружиною Аггатiамрою (Аггатi-Амра) ще в процвiтаючiй Авестi (на територiї Австралiї) заснував у мiстi Сангам поетичну академiю Сангу, яка там проiснувала кiлька тисяч рокiв. Пiсля падiння Авести подiбнi "Санги" стали створювати у багатьох мiстах по всiй Ханахеталi.
   Боги Ханахетали розважалися виведенням гiбридних iстот на основi рiзних видiв земних людей, завезених з Бумбали - левiв i бикiв з людськими головами, людей з хоботами слонiв, з хвостами тигра, зi змiїним тiлом i кiлькома руками, монстрiв з кiлькома головами, з багатьма руками та ногами i так далi - їхня фантазiя була нiчим не обмежена. До того ж цi монстри завдяки школам Санга вмiли спiвати i танцювати. Тому стало модним при кожному палацi вищих Богiв мати одного-двох, а в деяких випадках й кiлькох таких гiбридiв. Їх показували на святах не лише Богам i Титанам, а й навiть Людям i простим людям, демонструючи могутнiсть та необмеженi можливостi Богiв.
   До цього перiоду вiдноситься i поява моди на маски. Боги вигадували собi найдивовижнiшi маски i з'являлися перед людьми у рiзних образах - це були то Богиня-кiшка, то Бог iз пташиною чи бичачою головою, то ще якийсь прояв їхньої невгамовної фантазiї.
   Iнодi Боги балувалися тим, що застигши в якомусь образi, зображували з себе статуї в Храмi, а потiм раптом несподiвано "оживали" у вiдповiдь на якесь прохання людей або Людей i, на власний розсуд, виконували його або карали зухвалого прохача. Зрозумiло, пiсля такого "оживлення" i люди, i Люди ставилися до будь-яких статуй Богiв у Храмах з боязкою пошаною i намагалися "не образити" їх своїми пiдношеннями. У якостi пiдношення вiд людей i Людей Боги все частiше приймали рiзних приручених тварин, худобу, фрукти, а iнодi й живих людей, особливо жiнок.
   Жiнок i чоловiкiв Боги, як правило, вимагали, з'являючись особисто перед великим скупченням людей на майданах перед Храмами у фантастичних образах, що наводили жах. Отримуючи людей у своє розпорядження, вони могли проводити у своїх лабораторiях додатковi генетичнi перетворення або просто штучно заплiднювати їх, використовуючи бiоматерiал Людей, Титанiв i Богiв.
   Все iнше (предмети першої необхiдностi або розкошi, тканини та одяг, транспортнi засоби та засоби зв'язку, виробничi механiзми тощо) вони отримували вiд Титанiв та нижчих Богiв.
  ТЯНЬХУАНА
   У Передзолоту Епоху країною Хуанiєю правила подружня пара Богiв-близнюкiв Фусi-Ель та Нюйв-Ера*. Їхня країна займала територiї Схiдного Сибiру та Далекого Сходу (без узбережжя Пiвнiчного океану, що належав Бореї), Якутiї, Монголiї, Пiвнiчного Китаю та Японських островiв. Коли в однiй iз вiйн вони були переможенi Богами сусiдньої країни Ерлiкiї, їх землi зайняв брат-близнюк верховного Бога Ерлiк-Еля Куд-Ал, який, якби не було цього випадку, права на власну країну отримати не мiг би.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Богиня Нюйва та її брат Фусi вважаються в Китаї першою божественною подружньою парою.
  
   Самi Ерлiк-Ель та Куд-Ал, а також усi їхнi нащадки Ерлiкелi та Кудали постiйно суперничали мiж собою, ведучи братськi вiйни. Пiсля того, як вищi Боги Хуанiї на чолi з Кудалом в однiй з них перемогли Богiв Ерлiкiї, вони приєднали до своєї країни землi сучасного Приуралля, Алтай, Казахстан i Захiдний Сибiр, а також землi навколо великого озера на мiсцi нинiшнього Каспiйського моря. Ставши такою великою країною, Хуанiя почала називатися Тяньхуаною.
   Коли в однiй iз вiйн загинув останнiй офiцiйний спадкоємець чергового Кудала з iм'ям Кудал, що передавалося у спадок, його мiсце в божественнiй iєрархiї зайняв його рiдний брат Юху-Ал, який так само, як i його предок, не претендував до цього на свою власну країну. Саме за його правлiння давно загиблий, але все ще шанований Людьми Ерлiкель був оголошений "поганим"* Богом, а Юхуали отримали до свого iменi приставку "Тянь", що означає "небесний", яка була покликана увiчнити в пам'ятi нащадкiв тердцiв їх небесне, тобто позаземне походження.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *У китайськiй мiфологiї Ерлiк i його брат Кудай спочатку створили Землю, але потiм посварилися i Ерлiк став Богом пiдземного свiту, де створив безлiч пiдручних, якi, як i вiн, завдавали шкоди людям.
  
   Через деякий час усi, хто вiв свiй родовiд вiд тердцiв, мали право на таку приставку, будь то Боги, Титани, Люди i навiть люди, якi народилися вiд змiшаних шлюбiв.
   У Золоту Епоху Тяньхуаною правили верховнi Боги Тянь-Юхуал та його Богиня Тянь-Юдiара, а також Рада з дванадцяти верховних Богiв, кожен iз яких також мав приставку "Тянь" до свого iменi.
   Як i бiльшiсть країн, Тяньхуана закуповувала людей iз Бумбали, але створенням монстрiв не захоплювалася. Єдиними страшними створiннями у них були Дракони - розумнi iстоти з жахливими пащами, змiїним тiлом та звiрячими пазуристими лапами. Цi Дракони були охоронцями таємних печерних лабiринтiв, у яких зберiгалися скарби - секретнi технологiї та знання, записанi на металевих та кам'яних пластинах таємним шифром, недоступним для непосвячених, предмети, що виглядали для стороннiх як ма-
  гiчнi, божественна зброя та Саркофаги.
   У днi свят, якi супроводжувалися танцями, церемонiями та жертвопринесеннями, Дракони з Богами на своїх спинах могли пройти головними вулицями мiст, щоб нажахати пiдданих i викликати у них острах перед Богами. При цьому Боги могли за допомогою своїх магiчних жезлiв (електро-розрядної та хвильової зброї) несподiвано викликати дощ або розiгнати хмари, послати в натовп чи якусь будiвлю блискавку, викликати легке тремтiння землi, наслати на натовп жах, що зацiплював на мiсцi, або, навпаки, втопити у потоцi блаженства.
   Через постiйнi вiйни з Ерлiкiєю, у розпорядженнi Богiв Тяньхуани залишилося всього чотири Саркофаги. Число "4" стало символом смертi, а правом на продовження своїх життiв могли скористатися лише верховнi Боги.
   Всiм iншим було оголошено, що вони ведуть неправедний спосiб життя i за це мають бути покаранi смертю. Було придумано чистилище - Дiюй, в якому, нiбито, померлi зазнавали покарання та очищення перед наступним вiдродженням та реiнкарнацiєю.
   У Тяньхуанi Золотої Епохи деякi Титани вперше стали чинити опiр волi Богiв, не бажаючи йти на смерть у їхнiх нескiнченних вiйнах. Таких Титанiв вiдправляли Царями в землi найбiльш постраждалого та зруйнованого в ядернiй вiйнi нинiшнього Казахстану. Служачи в Храмах i продовжуючи надсилати пожертвування своїм Богам, кiлька Титанiв самi оголосили себе Богами, вiдкинувши свої кастовi звання. Сур'я (Титан вищої касти Сур-Ам) оголосив себе покровителем Сонця та всього життя. Яма (теж Титан вищої касти Ям-Ам), який оголосив себе Богом родючостi та пекла, крiм цього навчив простих людей землеробству. Агнi (Титан нижчої касти Агнi-Iм) оголосив себе Богом вогню та домiвки, встановивши в Храмах вогнища, де люди могли брати вугiлля для своїх будинкiв. Iндра (Титан середньої касти Iндр-Ом), який володiв клiматичними технологiями, став громовержецем та покровителем духiв. Решту Титанiв-Богiв ми, мабуть, називати не будемо.
   Усiх своїх пiдданих - Людей i людей - вони почали називати "сак" (пильний, обережний, сторожкий) i закликали, хоч i з повагою, але обережно ставитися до iнших (справжнiх) Богiв.
  ЧИКОЛАН
   У Пiвнiчнiй Америцi розташовувалася країна Чиколан, якою керував верховний Бог Чик-Ал та його Богиня Ольм-Ера. Мiсто верховного Бога (його столиця) розташовувалося в пiвденнiй частинi материка, майже бiля Центральної Америки, що належала Атлантi, i називалося Тамольчiкан*.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *У мiфологiї пiзнiх мезоамериканських культур згадується "прабатькiвщина людства i богiв" Тамоанчан. Є ймовiрнiсть того, що пiд цим словом мається на увазi прабатькiвщина ольмекiв.
  
   Забудовувалася країна, згiдно з божественними традицiями, квадратними мiстами з палацами-пiрамiдами Богiв та округлими поселеннями Людей. Мiж мiстами вiд Тамольчiкана через джунглi були прокладенi прямi дороги, над джунглями лiтали аероплани та вiмани.
   У своїх iмпровiзацiях з генною iнженерiєю вони виводили
  не тiльки новi види людей або розумних звiро-створiнь, але й вiдроджували тварин, що давно вимерли. Наприклад, у заповiднику, розташованому майже на кордонi сучасних Канади та США, розводилися види динозаврiв, яких можна було використовувати у повсякденному життi для перевезення вантажiв та пасажирiв, для сiльськогосподарських робiт та для харчування. Для цього розвiдники-Титани, подорожуючи по всьому свiту, знаходили останки вимерлих динозаврiв, вiдбирали з них зразки з придатною ДНК, а залишки розпорошували на атоми, щоб Боги iнших країн не могли ними скористатися. З вiдiбраних останкiв за допомогою Саркофагiв, переналаштованих на тварин, вирощувалися бажанi особини та перевозилися до заповiдника. Там вони розмножувалися i поставлялися до заповiдникiв i поселень, якi потребували подiбних тварин.
   Саркофагiв у Чиколанi було всього вiсiм - п'ять людських i три переналаштованих на тварин.
   Не тiльки Боги та Титани, а й Люди та люди у Чиколанi процвiтали завдяки м'якому клiмату на пiвднi, зволоженому ґрунтi, а також налагодженiй транспортнiй мережi по всiй країнi. Чиколан вiв торгiвлю з Атлантою на сходi, з Лемельрiєю на заходi, з Бореєю на Пiвночi та з Iнтiалою на Пiвднi. У пiвнiчних областях Чиколана видобувався нефрит, обсидiан, магнетит, базальт, золото, срiбло, з яких робилися чудовi предмети розкошi, що мали попит по всiй Землi, а також рiзнi статуетки людей, монстрiв i тварин.
   Особливо цiнними вважалися людськi статуї натуральної величини. Багато з них мали маски, що зображували фантастичних антропоморфних iстот, часто сильно стилiзованих. Цi маски надихали генетикiв iнших країн на створення схожих на них монстрiв.
   У самому Чиколанi Боги користувалися масками з нефриту у святкових процесiях. Згодом спiлкування Богiв з Людьми та людьми взагалi не могло обходитися без масок - з їх допомогою Боги, якi поступово втрачали чистоту кровi, збiльшували ступiнь своєї несхожостi з iншими людинцями.
   У поселеннях Людей та людей часто встановлювалися кам'янi голови тих Богiв-Титанiв, якi найчастiше спiлкувалися зi своїми пiдданими. Голови вирiзалися з вулканiчного базальту, який завозився з каменоломень за сотнi кiлометрiв вiд поселень i доставлявся Титанами на лiтальних апаратах. Розмiр голiв варiювався вiд 1,5 до 3,5 метрiв у дiаметрi, а маса становила вiд 25 до 55 тонн*.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *На цей час знайдено 17 подiбних голiв з яскраво вираженими негроїдними рисами, вважаються матерiальними рештками ольмекської цивiлiзацiї.
  Риси облич цих голiв вiдображали справжню зовнiшнiсть Богiв-Титанiв, що мали
  тердську кров, i стали еталоном краси для людей вже в пiзнiшi епохи.
   Окрiм монументального мистецтва та предметiв розкошi, Боги Чиколана практично першими стали вводити у свою практику писемнiсть, переносячи знання та технологiї зi сферичних носiїв на кам'янi та металевi. Свою писемнiсть вони ретельно охороняли вiд земних людей, а переписувати знання та технологiї дозволяли лише Титанам та Людям вищих каст.
   Щоб уберегтися вiд божественних воєн i льодовикових перiодiв, все населення пiвнiчної частини Чиколана було змушене десь ховатися. Боги i Титани, Люди i люди всiх рас, а також розумнi iстоти, виведенi на основi iмпортованих з Бумбали людей, з крилами i хвостами, змiєголовi, гребiнчастi, птахоподiбнi та iншi, ховалися в пiдземнiй країнi Тулан-Чимосток, що в перекладi означає "дванадцять печер".
   З дванадцяти головних мiст Чиколана ходи вели в пiдземний лабiринт, який пронизував всю Пiвнiчну Америку, як мурашник. У цьому пiдземному лабiринтi були облаштованi мiста з палацами, дороги для рiзноманiтного транспорту, склади продуктiв, технiчних засобiв та технологiй, сховища Сфер Знань та мiсця перенесення їх зi Сфер на кам'янi та металевi носiї. Були там i пiдземнi пасовища з багатьма тваринами, пiдземнi поля, зрошуванi водами пiдземних рiчок та озер, гарячi джерела, що обiгрiвали будинки та палаци.
   Усi Титани i Люди у якостi жертви Богам мали придiляти частину свого часу переписуванню чи перемальовуванню стародавнiх технологiй на кам'янi носiї. Це були i словеснi розповiдi, i астрономiчнi знання, i земнi карти, i навчальнi посiбники з користування рiзними технiчними засобами, проведення медичних операцiй, генної iнженерiї, приручення
  та експлуатацiї великих тварин (наприклад, динозаврiв).
   Для бiльш видовищного проведення свят, Титани Чиколана придумали проводити змагання з м'ячем (стародавнiй футбол). Команда, що перемогла, мала право власноруч приготувати страви з м'яса та овочiв для присутнiх на святi Богiв. У тi часи про людськi жертвопринесення, якi мають на увазi вбивство, нiхто навiть не думав. Живих людей Боги могли взяти лише для генетичних експериментiв з метою виведення нових видiв або для навчання, але не для вбивства чи їжi.
   На вдячнiсть за видовищну гру Боги могли виконати будь-яке прохання переможцiв, наприклад, про продовження життя за допомогою молодильних плодiв або дарування будь-якого технологiчного засобу.
   Саме пiсля виграшiв у змаганнях з м'ячем, давнiм людям Чиколана були дарованi технологiї вирощування та споживання кукурудзи, картоплi, томатiв, какао. Тих Богiв, якi нагороджували людей найцiннiшими дарами, шанували як Богiв цих дарiв: Бог Кукурудзи, Бог Картоплi, Бог Дощу, а Богiв, якi найчастiше приходили на допомогу людям, називали за тим чином, в якому вони були, одягаючи маски - Бог Ягуар , Бог Пернатий Змiй, Бог Орел i так далi.
  IНТIАЛА
   Цiєю країною, що займала весь материк Пiвденної Америки, правили Верховний Бог Iнтiель (Iнтi-Ель) та його сестра-дружина Кiльера (Кiль-Ера)*.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *У мiфологiї Iнкiв вони вiдомi як Бог Iнтi та Мама Кiлья.
  
  Їм вдалося зберегти дев'ять справних Саркофагiв, що дозволяло iнтiалам дотримуватися стародавнiх традицiй продовження життiв вiдповiдно до каст. Згодом верховного Бога Iнтiеля почали називати просто Iнтi. Усi прямi спадкоємцi Iнтiеля теж iменувалися Iнтi. Вони намагалися якнайбiльше поширити свою кров серед населення Iнтiали, а тому вступали у зв'язок i з нижчими Богами, i з Титанами, i з Людьми, плодячи своїх кровних нащадкiв. Цi кровозмiшувальнi нащадки iменувалися iнками. Всi, у кому текла хоча б частинка кровi Iнтi або Iнки, були найбiльш шанованi в Iнтiалi i мали право на продовження життiв за допомогою Саркофагiв, три з яких були переналаштованi саме на ДНК Iнтi та Iнкi.
   Ще три Саркофаги продовжували життя нащадкам iнших Богiв, а останнi три Саркофаги були налаштованi на ДНК Титанiв i всiх iнших Людей, в яких текло не менше чвертi кровi iстинних тердцiв.
   Так само, як i в сусiдньому Чиколанi, тут будувалися не лише наземнi мiста та поселення, а й пiдземнi*. У пiдземних лабiринтах Iнтiали вдалося сховати i зберегти, як найвищу таємницю, багато з давнiх технологiй, давно втрачених в iнших країнах.
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Вздовж мiцних дорiг, що простяглися через всю Пiвденну Америку вiд Еквадору до Чилi, археологи раз у раз вiдкопують тунелi, довжина яких свiдчить про найвищий рiвень цивiлiзацiї тих, хто їх побудував i в яких, згiдно з легендами, жили люди всiх видiв i мастей, рятуючись вiд катаклiзмiв.
   Як i в сусiднiх Чиколанi та Атлантi, в Iнтiалi теж виводили рiзнi види людей та їхнiх гiбридiв з тваринами, але все ж таки бiльше уваги придiляли астрономiї, оскiльки саме Боги-астрономи та їхнi пiдопiчнi Титани стали першими царями у Храмових мiстах для Людей та людей. Усi Боги та Титани вищих каст розподiлили мiж собою дiлянки зоряного неба, за якими спостерiгали та за якi вiдповiдали. Саме з цими
  конкретними зiрками їх i ототожнювали спочатку Люди, а потiм i люди.
   За безпеку худоби, наприклад, вiдповiдав Бог Уркуч-Ал, що втiлювався для пастухiв на небi у виглядi двох зiрок Уркучилья та Катучилья, що зображувалися у виглядi вiвцi та баранчика (Лiра). Тиграми, левами i ведмедями опiкувався Бог Чук-Ал, який спостерiгав за ними з неба у виглядi зiрки Чуки-Чiнчай, а вужами та змiями - Мачак-Ал, якому вiдповiдала зiрка Мачакуай.
   Бог Iнтiель асоцiювався у них iз Чумацьким Шляхом, який називався Небесною Рiкою. Внаслiдок обертання Землi вiсь Небесної Рiчки максимально вiдхиляється в той чи iнший бiк вiд лiнiї Пiвнiч-Пiвдень, вiдзначаючи кордони, що роздiляють весь свiт на чотири сектори. Небесна Рiка вiдбивається або продовжується на Землi у виглядi головної земної рiчки Iнтiали - Вiльканоти*. На Землi пiд тим же кутом, що й на небi, перетиналися двi головнi вулицi будь-якого мiста або поселення Iнтiали, дороги мiж мiстами та селищами, якi їх продовжували, а також будувалися зрошувальнi канали.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Вiльканота - або Урубамба - головна водна артерiя областi Куско, що тече з пiвденного сходу на пiвнiчний захiд. Вважається, що сонце здiйснює свiй нiчний шлях пiд дном Вiльканоти та насичується її водами. Взимку в сухий (i холодний) сезон сонце п'є мало i тому остигає.
  
   Усi зiрки на небi у поняттi Людей i людей - це очi Богiв, якi спостерiгали за довiреними їм об'єктами Землi. Щоб правильно вiдстежувати небеснi шляхи Богiв, на Землi були накресленi лiнiї Секе, що являли собою вектори, якi виходили з Кориканського Храму в Куско. Вони з'єднували мiж собою 365** священних мiсць (за кiлькiстю днiв у земному роцi), що служили своєрiдним вiдображенням астрономiчного календаря на площинi Землi.
  -------------------------------------------------------------------------------
  **Зараз вiдомi 40 лiнiй, якi з"єднують 328 священних мiсць - уакам.
  
   Постiйно звiряючи своє життя з зiрками, Люди Iнтiали навчилися користуватися астрономiчним календарем та отримали право на польоти. Щоправда, таємниць управлiння високотехнологiчними апаратами Боги їм не вiдкрили, проте навчили користуватися повiтряними потоками та лiтати на своєрiдних дельтапланах та планерах. За допомогою такого повiтряного транспорту Люди та посвяченi люди могли подорожувати, переносити повiдомлення та невеликi вантажi, а також влаштовувати повiтрянi паради та видовищнi змагання для Богiв у найбiльш шанованi свята.
   Фiгури вищого пiлотажу на цих планерах вiдпрацьовувалися на тренувальних полiгонах за допомогою спецiально розробленої мережi малюнкiв на Землi, добре видимих з висоти пташиного польоту. Навiть пiсля "вiдходу" Богiв та втрати знань про польоти, нащадки древнiх Людей i людей продовжували вiдновлювати та креслити схожi малюнки на землi, вже забувши, що колись вмiли лiтати.
   Деякi з них збереглися до нашого часу* i не тiльки в Пiвденнiй, а й у Пiвнiчнiй Америцi. Мабуть, мистецтвом планерних польотiв та ведення астрономiчного календаря були навченi й Люди Чиколана, а можливо, їм володiли i в iнших країнах стародавнього свiту**.
  ------------------------------------------------ -------------------------------------------------
  *У Перу, в захiдному секторi Пiвденної Америки знаходиться пустеля Наска, вiдома своїми малюнками-геоглiфами. За оцiнками вчених їх вiк перевищує 8 тис. рокiв. Розпис проводився у кiлька прийомiв, причому найдавнiшi фази були досконалiшими, нiж наступнi. Застосування комп'ютерних методiв обробки геоглiфiв призводить до висновку, що малюнки - дiаграми зоряного неба. Наприклад, зображення Павука - це зоряне скупчення в сузiр'ї Орiона, а прямi, як стрiли, лiнiї, що сполучаються з цiєю фiгурою, характеризують змiну вiдмiнювання трьох зiрок у Поясi Орiона i можуть бути найбiльшим астрономiчним календарем у свiтi. Малюнки плато Пальпа за тридцять кiлометрiв пiвденнiше Наска знаходяться на плоских вершинах штучно зрiзаних пагорбiв (при цьому навколишнi пагорби зовсiм не зворушенi). Бiля мiста Пiско знаходиться зображення "Андський канделябр", створене за аналогiчною технологiєю.
  **У Пiвнiчнiй Америцi виявлено подiбнi геоглiфи поблизу мiста Блайт (США), а в 2007 роцi фахiвцi НАСА виявили гiгантськi геометричнi вiзерунки площею у кiлька футбольних полiв, вiк яких перевищує 8 тис. рокiв, та у степах Казахстану.
  ***
   Мирне iснування спiльноти Богiв, Титанiв, Героїв i Людей, в тi часи, що називалися Золотою Епохою, тривало близько сорока тисяч рокiв, поки глобальне потеплiння клiмату, що передувало останньому Льодовиковому Перiоду, приблизно 120 тисяч рокiв тому не увiйшло до своєї завершальної фази.
   Через пiдвищення загальної температури на Землi все швидше танули льодовики, рiчки, що витiкали з них, розливались i заболочували низовини (наприклад, Захiдно-Сибiрська Низиннiсть перетворилася на величезне болото). --
  Пiдвищувався рiвень свiтового океану, затоплюючи прибережнi територiї i мiста, що стояли на них, багато островiв ховалися пiд водою. У глибинi материкiв i великих островiв, навпаки, частiшали посухи, мiлiли чи йшли пiд землю рiчки, озера перетворювалися на болота чи повнiстю висихали. У землях, що знаходилися ближче до полюсiв, все частiше випадав снiг, який iнодi не танув навiть у лiтнiй перiод.
   У цих умовах багато тварин почали вимирати, iншi змiнювали мiсця свого проживання i саме тодi почали формуватися сучаснi види тварин.
   У Європi жили жирафи, у рiчках Євразiї - крокодили довжиною до 7-8 метрiв. Саванами Європи, Азiї, Африки та Пiвнiчної Америки нарiвнi з мастодонтами, що мали бивнi i на верхнiй, i на нижнiй щелепах, бродили мамонти. Мастодонти досягали висоти до трьох метрiв i важили до 4,5 тонн, а мамонти були бiльшими - заввишки до 5,5 метрiв i вагою до 14-15 тонн.
   У тундрi паслися носороги, якi обзавелися густою шерстю рудо-бурого кольору та товстим шаром пiдшкiрного жиру у виглядi горба. Були вони висотою до двох метрiв, довжиною до чотирьох iз половиною, а вагою до трьох iз половиною тонн. Скрiзь, де паслися череди коней та оленiв, можна було побачити i великих хижакiв - печерних левiв та шаблезубих тигрiв, а також дрiбних шаблезубих кiшок розмiрами до метра та з довжиною зубiв до двадцяти сантиметрiв.
   Перелiк хижакiв поповнювали й новi види людей, виведених Богами за допомогою генної iнженерiї iз земних гомiнiдiв, що випускалися в дикий свiт для адаптацiї до природи та перевiрки їхнього виживання. Вони переважно вели кочовий спосiб життя, пересуваючись за стадами травоїдних тварин i конкуруючи з великими хижаками.
   З'явилися котячi i з конiчними зубами (сучаснi види), якi, зрештою, виграли у шаблезубих вiйну за iснування. Майже скрiзь поширилися ведмедi, а в обох Америках - гiгантськi лiнивцi заввишки до 4 метрiв i вагою кiлька тонн. Такi великi тварини пересувалися землею, тому що не могли жити, як сучаснi лiнивцi, на деревах.
   Сахара, яка перед кожним похолоданням перетворюється на пустелю, а з початком кожного потеплiння стає саваною з лiсистими оазами на берегах численних рiчок i озер, ще була заповнена життям. Нею бродили слони, жирафи, буйволи, антилопи, носороги та iншi травоїднi тварини, за якими слiдували великi хижаки - котячi та собачi. В озерах та рiчках водилися бегемоти, крокодили, риби, молюски.
   Натомiсть густi лiси Пiвденної Африки змiнилися вiдкритими саванами, а вiдносно дрiбний тваринний свiт джунглiв змiнився великими травоїдними.
   Отже, на кiнець Золотої Епохи, перед останнiм для нас Льодовиковим Перiодом, пiсля загибелi Ерлiкiї та Авести, на Землi залишалися i процвiтали лише десять країн, якими керували верховнi Боги зi своїми дружинами та Радами Вищих Богiв: Антрея, Борея, Афiна, Бумбала, Тяньхуана, Ханахетала, Лемельрiя, Атланта, Чиколан та Iнтiала. У цих країнах, крiм Богiв, Титанiв i Людей, жили також рiзнi види земних людей i монстрiв, генетично виведених на їх основi.
   Отже, карта стародавнього свiту перед останнiми вiйнами Богiв виглядала приблизно так:
   Боги почали готуватися до чергового Льодовикового Перiоду, розв'язуючи останнi Божественнi Вiйни, вiдлуння яких через мiфи та легенди дiйшли до нас*.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------- -
  *На землi була не одна, а щонайменше сiм ядерних вiйн, що збiгаються з перiодами похолодань. I все це вiдбувалося протягом тих 2 млн. 600 тис. рокiв, коли на Землю висадилися тердцi. Остання вiйна закiнчилася з Великим Потопом, про який розповiдається у мiфах усього свiту.
  
  5. БИТВИ БОГIВ.
   Перед похолоданням все частiше почали розгорятися суперечки про теплi землi, якi знову, як i в попереднi епохи, переросли у збройнi конфлiкти та загарбницькi вiйни. Пiвнiчнi та Пiвденнi приполюснi Боги не хотiли, як у попереднє похолодання, опинитися у пiдпорядкуваннi екваторiальних Богiв, а тому вимагали видiлення земель для переселення. Екваторiальнi Боги просто так дiлитися iз сусiдами не хотiли.
   По всiй нашiй планетi дослiдниками було виявлено понад 100 вирв, залишених потужними ядерними вибухами неймовiрно далекого часу, а в мiфах народiв усього свiту є згадки про тi страшнi подiї*. Явнi слiди ядерної вiйни виявленi у мiстах Iндiї, Пакистану та на територiї Iрландiї. Усi мешканцi загинули миттєво, а їхнi останки досi випромiнюють радiацiю. Будiвлi виглядають так, нiби по них пройшлася ударна хвиля потужного вибуху. Будинки в епiцентрi ядерного вибуху на територiї нинiшнього Пакистану взагалi сплавленi мiж собою.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *У всесвiтньо вiдомiй "Махабхаратi" досить докладно розповiдається, як рятувалися тi, хто вцiлiв у ядернiй бойнi 25 тисяч рокiв тому: "I викликав вiн до дiї зброю вогню, зовсiм непереборну - навiть богами... Земнi iстоти, що обпалювалися сильним жаром, збiгали в страху, важко дихаючи... Вороги падали, наче дерева, спаленi запеклим вогнем. I потоки колiсниць падали там i там. Було випущено снаряд, який мiстив у собi силу всього Всесвiту. Спалах був яскравим як 10 тисяч сонць у зенiтi". Вiд згубного полум'я люди йшли пiд землю. Подiбнi пiдземнi притулки є на Алтаї та Уралi, Тянь-Шанi та в Сахарi, на територiї Пермської областi та у Пiвденнiй Америцi.
  
   Воюючи за сфери впливу та найбiльш комфортнi землi, Боги не тiльки знищували все живе на Землi, але й самих себе та свої давнi технологiї, знищували свою цивiлiзацiю, заради збереження якої були вiдправленi на Землю.
  ЗАГИБЕЛЬ ЛЕМЕЛЬРIЇ
   Ще до настання холодiв у розпал глобального потеплiння, що передував останньому Льодовиковому Перiоду, безжалiсну ядерну вiйну розв'язали Боги Бореї проти Богiв Лемельрiї. Поступатися чи йти на компромiси не хотiли анi тi, анi iншi. В результатi, скориставшись усiєю силою своєї тектонiчної, ядерної та хвильової зброї*, Борель повнiстю знищив Лемельрiю. Лемельрiя пiшла пiд води Тихого океану з усiма своїми Богами, Титанами, Людьми, людьми, монстрами i мурами (нащадками плезiозаврiв). Були повнiстю знищенi всi божественнi технологiї лемельрiйцiв, якi тодi вважалися найповнiшими, їх науковi секрети, i навiть безцiннi одинадцять Саркофагiв. У живих залишилися лише тамiли - земнi люди, якi перебували в цей час далеко в морi. Повернувшись до своєї батькiвщини i не знайшовши її на колишньому мiсцi, вони змушенi були пливти аж до берегiв Ханахетали, де їм дозволили оселитися на територiї сучасної Пiвденної Iндiї.
   Борейцi внаслiдок цiєї вiйни не отримали нiчого - анi теплих земель, за якi було розв'язано вiйну, анi технологiй, анi Саркофагiв, анi людей. У початок Льодовикового перiоду вони ввiйшли ослабленими, втративши не тiльки бойовi лiтальнi апарати-вiмани i стародавнi види зброї, а й бiльшу частину нижчих Богiв та Титанiв. З загиблими Богами та Титанами назавжди зникли i тi знання та технологiї, фахiвцями у сферах яких вони були.
   Ядернi реактори на горi Меру продовжували справно працювати, тож весь центральний материк, роздiлений теплими рiчками на чотири частини, процвiтав, як i ранiше, але iншi землi Бореї, розташованi на пiвнiчних узбережжях Америки, Європи та Азiї, з настанням холодiв зникли пiд багатометровою товщею льоду та снiгу.
   Зосередившись на центральному приполюсному материку, верховнi та вищi Боги, оточенi своїми найбiльш вiрними пiдданими, дозволили своїм нижчим Богам, Титанам, Людям та людям в iнших своїх землях (Гренландiя та пiвнiчнi узбережжя Америки, Європи та Азiї) у мiру наступу льодовикiв переселятися у бiльш теплi країни. Частина їх зумiла сховатися вiд холодiв у пiдземних мiстах Чиколана та в Атлантi, частина перекочувала у пiвденнi областi Афiни та в Ханахеталу.
   Центральний материк Бореї пережив останнiй Льодовиковий Перiод, бiльше не вступаючи у вiйни. Iз закiнченням Льодовикового Перiоду борейцi сподiвалися на вiдродження своєї колишньої могутностi за рахунок повернення з iнших країн нащадкiв своїх колишнiх пiдданих.
  ЗАГИБЕЛЬ АНТРЕЇ
   Остання епоха похолодання розпочалася приблизно 115 тисяч рокiв тому. Максимум похолодання припав на 26,5 - 19 тисяч рокiв тому. Повнiстю пiд льодом виявилися Iсландiя та Гренландiя, сучаснi Канада та пiвнiчна частина США. У Європi пiд льодом опинилися Великобританiя, Нiмеччина, Польща, Альпи, Бiлорусь, Росiя, пiвнiчний схiд Сибiру та Камчатка, а всi мiста Антреї були похованi пiд величезною товщею снiгу та льоду.
   Вже протягом останнiх трьох льодовикових перiодiв та епох потеплiння Антрея не брала участi в ядерних вiйнах. Її майже цiлий рiк вкритi снiгом землi не спокушали iнших Богiв, але це не врятувало її вiд загибелi.
   Не утримавши фахiвцiв з ядерних технологiй, антрейцi намагалися протоплювати в льоду арочнi тунелi, будувати будинки i храми з льоду, якось пiдтримувати своє iснування, видобуваючи рибу та водоростi в пiдлiдних теплих озерах. Першими вимерли вкритi чорним хутром люди Антреї, за ними пiшли Люди, а потiм товща вiчного льодовика розчавила не тiльки все, що було побудовано цивiлiзацiєю антрейцiв, а й самих вiрних Антралу Богiв i Титанiв, знищивши всi їх нечисленнi технологiї i обидва Саркофаги. Можливо, вони й досi збереглися десь пiд багатокiлометровою товщею льоду.
  АТЛАНТА
   Атланта нiколи не турбувалася з приводу настання Льодовикового Перiоду. Вона навiть посилилася, прийнявши пiд свою опiку деяких з нижчих Богiв i Титанiв Чиколана, а також людей, Людей та Титанiв з Гренландських i Пiвнiчно-Американських земель Бореї. Приблизно п'ятдесят тисяч рокiв Льодовикового Перiоду нащадки Богiв Атланти жили, пiдтримуючи дружнi стосунки з сусiднiми Чиколаном та Iнтiалою i ведучи невеликi розвiдувальнi вiйни на територiях Бореї, Афiни та Бумбали, не даючи їм змiцнiти настiльки, щоб оголосити повномасштабну вiйну..
   До третьої чвертi Льодовикового Перiоду, приблизно 45 тисяч рокiв тому до влади в Атлантi прийшов Титан третьої касти Напiвбогiв Посейд-Ом. Знищивши всiх Вищих i Нижчих Богiв, що ще залишалися, вiн оголосив себе iстинним Верховним Богом, родоначальником атлантiв. Вдалося йому це тому, що вiн був головним хранителем таємного сховища, де зберiгалися технологiї тердцiв та Саркофаги. Вiн володiв знаннями не тiльки з управлiння Саркофагами, але i з переналаштування їх на потрiбнi геноми. Всi Титани, що стали на його бiк i присягнули йому у Вiрi, змогли знищити Богiв у своїх провiнцiях i також стали називатися Богами, отримавши генетичне право на продовження своїх життiв.
   Не довiряючи своїм союзникам - колишнiм Титанам, а тепер Богам, якi теж таємно виношували плани на верховенство, Посейд-Ом зiйшовся з дiвчиною Клейто з вищої касти Людей - Люда, яка народила вiд нього десять синiв. Посейд-Ом, порушивши договiр, знищив i розiгнав по провiнцiях та в iншi країни тих нових Богiв-Титанiв, кого пiдозрював у можливому переворотi, i знову ввiв змiни до програм Саркофагiв так, щоб ними могли користуватися тiльки носiї його кровi.
   Старшого сина Посейд-Ом назвав Атлантом, оскiльки в мiфах та переказах збереглося iм'я справжнього Бога Атлана. Змiнивши лише одну букву, Посейд-Ом проголосив свого сина справжнiм Богом. Завдяки iменi Атланта визнали Богом навiть тi, хто пам'ятав про колишнiх Богiв.
   Посейд-Ом роздiлив Атланту мiж усiма своїми дiтьми, оголосивши їх Радою Богiв та родоначальниками нових Верховних Богiв. Вже нащадки третього поколiння назвали океан навколо Атланти Атлантичним, а свого предка Посейд-Ома стали називати коротше - Посейдон, говорячи, що вiн не помер, а, ставши Богом океану, пiшов жити в пiдводне мiсто.
   Знаючи, що найбiльш цiнними для будь-якої країни є знання та технологiї, атланти створювали таємну бiблiотеку пiд усiм своїм континентом, а також пiд землями перешийка, що з'єднує Чиколан та Iнтiалу (Пiвнiчну та Пiвденну Америки), що також належав Атлантi. Було створено розгалужену мережу пiдземних лабiринтiв, дорiг, тунелiв, якi проходили не тiльки пiд сушею, а й пiд дном Атлантичного океану.
   Завдяки описам i усним переказам втаємничених iндiанцiв, ми знаємо, що стiни тунелiв були гладкими i вiдполiрованими, а стелi - плоскими i рiвними, немов вкритими глазур'ю. Дороги-проходи вели до великих пiдземних залiв стародавньої бiблiотеки, яка налiчувала тисячi двадцятикiлограмових книг iз тонких металевих листiв розмiром 96×48 сантиметрiв, з вiдштампованими на них або вигравiруваними загадковими знаками.
   У центрi бiблiотеки були встановленi предмети, що нагадували стiл та стiльцi навколо нього. Матерiал меблiв - це не камiнь, не дерево i не метал, а швидше за все щось схоже на керамiку або сучаснi композицiйнi матерiали*. Крiм книг, бiблiотека зберiгала безлiч фiгурок тварин, зроблених iз чистого золота**, одержуваного iз природного внаслiдок вiдомих Богам хiмiчних технологiй. У цьому своєрiдному "зоопарку" були представленi слони, крокодили, мавпи, бiзони, ягуари. Всi вони стояли вздовж стiн залiв i проходiв, а пiдлога була вкрита малюнками, що вiдображали таємнi технологiї***.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Матерiали - подiбнi композити, особливо стiйкi до високих температур i мають велику мiцнiсть, зараз застосовуються, наприклад, в авiацiї та космонавтицi.
  **Чисте золото - iндiанцi зберегли такi вироби атлантiв. У природi як такого чистого золота немає. Самородне золото є природним твердим розчином срiбла з масовою часткою до 43% у золотi i мiстить домiшки мiдi, залiза та iнших металiв. Чисте золото в нашi днi отримують за допомогою спецiальної обробки на сучасних пiдприємствах та устаткуваннi.
  ***У тунелях пiд Перу та Аргентиною, якi вважаються продовженнями лабiринту атлантiв, на пiдлогах було знайдено багато цiкавих малюнкiв. На одному з таких зображено людину, що ширяє над планетою. Знайдено також фiгуру, яку називають "пiлотом". На головi його - шолом iз навушниками, на руках - рукавички. До його костюма, що нагадує скафандр, прикрiпленi кiльце та дроти. Поруч знайшли зроблену iз золота модель надзвукового пасажирського лайнера, схожого на "Конкорд".
   Найбiльше дратувала нових Богiв-атлантiв войовнича, але поки що ослаблена Борея з її багатими технологiями та десятьма Саркофагами. Спроби викрасти їх або переманити на свiй бiк втаємничиних Богiв i Титанiв не вдавалися. Рада Богiв Атланти вирiшила, що, вже знищивши Лемельрiю, Боги Бореї колись звернуть свiй погляд на Атланту, яка знаходиться в таких же клiматичних умовах, як зникла Лемельрiя. Але поки, у перiод льодовикiв, вести повномасштабну вiйну з нею Атланта не наважувалася, поставивши таку мету для своїх нащадкiв. В останнiй чвертi Льодовикового Перiоду, приблизно 25-30 тисяч рокiв тому, Атланта вела вiйни зi слабшими країнами колишньої Афiни, на якi, втративши у вiйнах своїх iстинних Богiв, вона розпалася.
  РОЗПАД АФIНИ
   Усi сто тисяч рокiв Льодовикового Перiоду Боги та Титани вели мiжусобнi вiйни за владу у своїх країнах та вiйни за землi та технологiї з iншими країнами. Титани, знищували Богiв, Боги - Титанiв. Тi, хто виживав, оголошували переможених демонами i заточували їх на тисячолiття в пiдземелля, чекаючи закiнчення всiх їхнiх життiв. Наприклад, в Афiнi Титани, повнiстю перемiгши Богiв, оголосили тих Титанами, а себе - справжнiми Богами. Титанiв було значно бiльше, нiж Богiв, тож їм довелося подiлити свої країни на безлiч дрiбнiших, у кожнiй iз яких почали правити свої Ради нових Богiв.
   Пiвдень Афiни (всю сучасну Сахару) до останньої чвертi Льодовикового Перiоду займала країна гарамантiв* Гарамантiда**.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Гараманти - древнiй народ Сахари, вперше згаданий давньогрецьким iсториком Геродотом, як "дуже великий народ".
  **Гарамантида - зараз у розкопках на територiї Сахари знаходять залишки каналiв, руїни дамб, храми та поселення.
   Велике озеро, яке займало центр Сахари до того часу розпалося на кiлька менших, мiж ними були проритi канали, що дозволяли регулювати рiвень води у водоймах i зрошувати навколишнi поля та сади. Штучно вирите Мiридове озеро було з'єднане таким каналом з Нiлом, а вода по ньому текла шiсть мiсяцiв з Нiлу до озера, а шiсть мiсяцiв, навпаки, з озера до Нiлу.
   Клiмат Сахари на той час був комфортним для життя, а цивiлiзацiя Богiв-Титанiв, Людей та людей володiла технологiями будiвництва та видобутком i обробкою металiв та виготовленням iз них складних механiзмiв.
   Нова столиця Гарамантiди була побудована на узбережжi озера Сирт, а її головною окрасою став новий Храм, побудований вже не як ступiнчастий Храм iстинних Богiв, а вiдповiдно архiтектурi Титанiв - велика, прямокутна в планi будiвля з високими колонами, що пiдтримували дах, вкритий зеленою черепицею. У центрi Храму був просторий квадратний зал заввишки близько 8 метрiв, уздовж стiн якого було встановлено Саркофаги.
   Титанам, якi оголосили себе Богами Гарамантiди, дiсталося всього два дiючих Саркофаги, але вони виявили хитрiсть. Було виготовлено дванадцять великих кам'яних саркофагiв, помiщених у металевi, перетягнутi шкiряними ременями. Серед цих кам'яних саркофагiв були й два справжнi, але лише посвяченi могли знати, де саме.
   Довгi дерев'янi цилiндри, встановленi вздовж стiн, утворювали акустичну систему, яка посилювала голоси Богiв, що ховалися в таємному примiщеннi пiд залом i зверталися до своїх вiрних пiд час церемонiй.
   Вiрнi Богам-Титанам Люди i люди, якi поступово ставали єдиним народом, приносили до Храму свої пожертвування i виконували всi розпорядження Богiв, якi їм передавали у звичайнi днi Жерцi, а в днi свят - самi Боги, тому що до цього часу практично всi Ангели та Херувими, не витримавши пiдвищеної радiацiї, вимерли не лише в Афiнi, а й у всьому свiтi.
   Розкопки Храму в Сахарi дали нам уявлення про те, як вiн був влаштований. Посеред Храму на круглому кам'яному столi стояла металева скриня з хитромудрим запором i складним механiзмом iз внутрiшньої сторони кришки. Усерединi скринi знаходилася давня Книга Знань*, якою дозволялося користуватися спецiально навченим Жерцям iз Людей. За станом зiрок на Зоряних Картах** Книги Знань вони визначали час сiльськогосподарських робiт i свят, а за допомогою знань, записаних таємними письменами***, керували всiм спiвтовариством пiдвладних Богам-Титанам Людей i людей. Прислужували Жерцям неписьменнi земнi люди****, якi виконували простi доручення типу принеси-подай чи прибирання у Храмi.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Книга Знань - при розкопках у скринi було виявлено 36 квадратних мiдних пластин з розмiром боку 30 сантиметрiв та товщиною 3 мiлiметри, якi не були окисленими чи покритими зеленню. Мабуть, чи то пластини були обробленi якимось захисним складом, чи то був стiйкий до окислення сплав, зовнi схожий на мiдь. З обох бокiв кожна пластина була вкрита вигравiруваними знаками або письменами невiдомою мовою.
  **Зорянi Карти - на знайдених картах зiрки розташованi так, як вони розташовувалися на небi 25-30 тисяч рокiв тому.
  ***Письмена - це не iєроглiфи i не алфавiт з обмеженою кiлькiстю букв. Вони не схожi на жодну вiдому форму письма, хоча знаки, розташованi у формi рядкiв з вузькими та широкими iнтервалами, вказують на те, що це письмена.
  ****Люди - у кутку розкопаного Храму було виявлено скелет людини 140 см на зрiст. Ймовiрно, вiн належав до виведеного бумбалами змiшаного виду людей - кроманьйонець+пiгмей.
  
   Однiєю з розваг Титанiв-Богiв Гарамантiди було полювання на колiсницях на печерних ефiопiв, випущених колись iз лабораторiй та здичавiлих у лiсах Сахари. Про це ми дiзналися завдяки настiнним розписам у Храмi.
   Цивiлiзацiя гарамантiв була знищена атлантами за допомогою ядерної зброї 26,5 тисячi рокiв тому*. З тих пiр Сахара стала пустелею, такою, якою її знаємо ми, а для Людей, що втекли на схiд, до берегiв Нiлу (Єгипет), Царство Смертi розташувалося не пiд землею, а на заходi.
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Про це говорять оплавленi дiлянки даху та стiн Храму, що свiдчать про вплив дуже високих температур - понад 2 тис. градусiв Цельсiя. Радiовуглецевий аналiз дозволив визначити вiк кiстяка та предметiв у примiщеннi - 26,5 тис. рокiв. Жодного предмета, молодшого за цей вiк, у залi знайдено не було.
  ***
   У центральнiй частинi колишньої великої Афiни, у країнi, що займала узбережжя Середземного моря i зберегла iм'я Афiна, правив пантеон Богiв-Титанiв на чолi iз Зевс-Алом або Зевсом. Це були не справжнi Боги-тердцi, а нащадки Напiвбогiв-Титанiв, якi зумiли в сум'яттi стародавнiх воєн зайняти їхнє мiсце. Незважаючи на це їм вдалося зберегти деякi технологiї - один справний Саркофаг, координати садiв Бореї, в яких виростали Дерева Життя, кiлька небесних колiс-
  ниць - вiман*, та деякi iншi.
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Вiмани - небеснi колiсницi всiх арiйських божеств стародавнiх iндусiв, германцiв, грекiв та iнших iндоєвропейських народiв.
  РОЗПАД БУМБАЛИ
   З Бумбалою атланти теж вели довгостроковi вимотуючi вiйни, не претендуючи на територiї, але знищуючи Богiв i Титанiв, якi були конкурентами за звання Богiв. В останнiй чвертi Льодовикового Перiоду тут, як i по всiй Землi, також
  велися ядернi бомбардування. До речi, найглибша з ядерних воронок на Землi - 120 кiлометрiв у дiаметрi - знаходиться на пiвднi Африки**.
   Внаслiдок цих воєн колись єдина i сильна Бумбала на кiнець Льодовикового Перiоду розпалася на кiлька країн, якими одноосiбно правили Боги-Царi з колишнiх Напiвбогiв-Титанiв. Кожен iз них називав себе iстинним Богом. Боячись оточувати себе рiвносильними Титанами, вони вперше запровадили монотеїстичнi Вiри***, втiм, заповненi безлiччю духiв, привидiв та демонiв, до яких зараховували всiх своїх суперникiв.
  -------------------------------------------------- -----------------------------
  **Саме за аналiзом її стiнок, а точнiше - пластiв землi в них, i було обчислено дату тiєї грандiозної катастрофи - 25 тисяч рокiв тому. Сила ядерного удару становила понад 500 тисяч тонн у тротиловому еквiвалентi. Для порiвняння: бомбардування Хiросiми оцiнювалося 20 тисячами.
  ***Монотеїстична вiра - вiра в одного бога.
   У жоднiй iз бумбальських (африканських) релiгiй Верховний Бог не є творцем свiту. Про свiт говориться так, начебто вiн уже iснував, а Бог i першi Люди спустилися з неба, що вiдповiдає iстиннiй появi тердцiв на Землi. У кожнiй країнi колишньої Бумбали верховним вважався свiй "справжнiй та єдиний" Бог. Щоб люди не дiзналися, що їхнi Боги смертнi, вони, вмираючи, говорили, що вирушають на небеса, з яких спостерiгатимуть за своїми пiдданими вiчно. Потiм їх тiла розпорошувалися на атоми, не залишаючи пiсля себе матерiальних слiдiв. Згодом, коли технологiї розпилення на атоми було втрачено, тiла Богiв-Титанiв почали спалювати.
   У центральнiй частинi Бумбали вважалося, що Бог Бумбал роздiлив людей на племена, призначив вождiв i тотеми, а пiсля цього знову вирушив на небо, вiдтепер висловлюючи свою волю лише у снах i видiннях через шаманiв та чаклунiв, якi є посередниками мiж Богом та людьми.
   Бог Мулунгу теж пiшов на небо пiсля того, як люди навчилися вбивати не лише тварин, а й подiбних до себе.
   Здичавiлi пiд час Льодовикового Перiоду народи суахiлi, зулуси i касаї знову отримали всi свої знання не вiд Богiв, а вiд пiгмеїв, яких вони називали А-Батва або А-Рунгу. Приставка "А" означала, що в них тече божественна кров, хоча на справжнiх Богiв-тердцiв вони зовсiм були не схожi. Низькорослi, до 1,2 метра, зi свiтло-жовтими обличчями європеоїдного типу та довгими бородами, вони всюди носили з собою на спинах маленькi дерев'янi лави, на якi мали звичку
  сiдати чи ставати пiд час розмов з людьми iнших племен. Були цi люди надзвичайно уразливi, жорстокi й задиристi, як зброю використовували списи, якi постiйно з приводу чи без приводу пускали у справу.
   Прийшли А-Батва та А-Рунгу до країн колишньої Бумбали звiдкись з пiвночi, можливо з Пiвнiчної Європи (ймовiрно з Iрландiї), рятуючись вiд ядерних бомбардувань борейських земель Європи атлантами*. Вели вони потайливий спосiб життя i не дiлилися своїми багатствами нi з ким. Зате платою за привiтний прийом, шанобливе ставлення i пiдношення у виглядi продуктiв харчування могли подiлитися знаннями i про лiкарськi рослини, i про технологiї влаштування капканiв та пасток на дичину, i про приручення худоби, i про влаштування свiту.
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------
  *У мiфах африканських пiгмеїв про "великий вогонь, що спустився з неба", описується цiлком достовiрна хронiка вибуху та його наслiдкiв - ядерної зими.
   До кiнця Льодовикового Перiоду анi Богiв, анi Титанiв у країнах колишньої Бумбали вже не було. Племенами правили
  Вождi, Царi, Чаклуни та Шамани, а люди вели первiсний спосiб життя, втративши навiть пам'ять про високi технологiї предкiв.
  РОЗПАД ХАНАХЕТАЛИ
   Ядернi вiйни на територiї Ханахетали почалися 50 тисяч рокiв тому i тривали майже до 4 столiття до нашої ери. Давньоiндiйський епос "Махабхарата" описує загибель однiєї з провiнцiй Ханахетали - Хараппської цивiлiзацiї та її столицi Мохенджо-Даро внаслiдок використання руйнiвної зброї, що дуже нагадує дiю сучасної ядерної боєголовки.
   Давньоiндiйськi тексти описують i лiтальнi апарати - вiмани*, з яких запускалися смертоноснi ракети. До наших днiв дiйшли описи цих апаратiв i навiть iнструкцiї** по управлiнню ними. Використовуючи антигравiтацiю та сонячне випромiнювання***, вiмани лiтали швидше за звук, створюючи навколо себе хмару i рухаючись у нiй, видаючи при польотi приємний шелестливий звук. У них використовувалося до семи моторiв на ртутних двигунах iз залiзними нагрiвальними апаратами пiд ними, якi приводили в рух провiдний смерч. Це дозволяло не тiльки швидко лiтати, а й миттєво змiнювати висоту та напрямок польоту.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Вiмани - "небеснi колiсницi", дископодiбнi лiтальнi апарати з округлим куполом зверху та двома палубами всерединi. Були транспортними, вантажними та бойовими. Описанi в давньоiндiйських епосах "Рамаяна" та "Махабхарата".
  **Iнструкцiї - у давньоiндiйськiй книзi "Самарангана Сутратхара" мiститься 230 роздiлiв докладних iнструкцiй щодо користування та обслуговування рiзних вiман.
  ***Механiзм застосування антигравiтацiї та використання сонячного випромiнювання описаний у "Вайманiка шастрi".
   Завдяки описам, кресленням, малюнкам та iнструкцiям, що дiйшли до нашого часу, ми знаємо, що будувалися вiмани з шiстнадцяти легких сплавiв металiв, в них активно використовувалися дзеркала для передачi iнформацiї та захоплення енергiї, для маскування та оборони. Крiм того дзеркала та лiнзи робили вiмани невидимими*, вiдбивали лазернi променi супротивника, могли змiнювати зовнiшнiй вигляд вiмани. Бойовi вiмани вражали супротивника спрямованим ударом електророзряду, лазером, ядерним зарядом чи атмосферною хвилею.
   Залежно вiд призначення, вiмани мали й рiзнi зовнiшнiй вигляд та назви. Наприклад, Рукма-вiмана та Сундра-вiмана мали конусоподiбну будову - кабiна, три палуби, потужний двигун, а Трiпура-вiмана була найпотужнiшою, вона лiтала повiтрям, пiд водою i навiть у космосi.
   Боги виходили до Космосу** не лише заради наукового iнтересу, а й у пошуках нових свiтiв для заселення. Вантажнi вiмани могли перевозити навiть слонiв***, на транспортних можна було лiтати в iншi країни, а на прогулянкових милуватися краєвидами та мiстами з висоти пташиного польоту. Описуються весiльнi та навчальнi, вiмани. Пролiтаючи крiзь хмари, вiмани покривалися краплями води, а їхня посадка була настiльки м'якою, що була зовсiм невiдчутною****.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *У "Махабхаратi" повiдомляється, що вiмана Майясури мала дванадцять лiктiв у довжину i використовувалася царем для метання снарядiв, що палають. Коли пiд час переслiдування Крiшною свого суперника колiсниця останнього стала невидимою для погляду, Крiшна таки вразив суперника, визначивши траєкторiю руху вiмани по звуку.
  **У 1992 роцi, пiд час вивчення печери на горi Сатани в Iндонезiї, були виявленi два таємничi каменi, з'єднанi разом i вкритi яскравим гравiюванням iз зображеннями Сонячної системи з планетами, Сонцем, а також двома людьми: чоловiком i жiнкою, вiк знахiдки - сотнi тисяч рокiв. Якщо подивитися на зображення цього артефакту, ми побачимо картину, напрочуд схожу на ту, яка була завантажена на космiчний корабель Pioneer 10, запущений у 1972 роцi.
  ***Коли Сур'япрабха воює з раджою Шруташарманом, у якого в армiї є слони, вiн наказує доставити на повiтряних кораблях слонове вiйсько. А коли починається запекла битва, Сур'япрабха наказує перекинути по повiтрю своєму союзниковi Прабхасi загiн колiсниць.
  ****У сьомiй дiї драми Калiдаси "Шакунтала" описується, як вiзник Iндри Маталi та цар Душ'янта подорожують лiтаючою колiсницею. Спочатку вона летить над хмарами, але коли починає зниження, проходить через дощовi хмари та її колеса покриваються бризками. Пiсля цього автор зазначає "м'яку посадку" колiсницi Iндри, яку навiть не помiтив Душ'янта. Цей опис вражає точнiстю суто технiчних деталей, доступних, начебто, лише сучасному пiлоту.
  
   Та незважаючи на наявнiсть давнiх технологiй, а може й завдяки їм, у Ханахеталi також велися ядернi вiйни. Воювала Ханахетала як iз зовнiшнiм ворогом - Тяньхуаною, так i iз внутрiшнiми претендентами на роль Богiв розрiзнених територiй. Країна, ще пiд час Золотої Епохи подiлена на провiнцiї, тепер розпадалася на окремi, незалежнi одна вiд одної країни, що воювали мiж собою. Внаслiдок цього знищувалися цiлi мiста, ставали пустелями ранiше родючi землi, розбiгалися з обжитих мiсць люди. Живучи без опiки Богiв та Титанiв, люди втрачали знання, технологiї та починали все спочатку. Вже 48 тисяч рокiв тому земнi люди, згадуючи перекази старовини, знову винайшли ткацтво, знаряддя для працi та полювання з кiсток тварин, навчилися будувати простi будинки з камiння, стовбурiв дерев i навiть глиняної цегли*.
   Боги, ведучи руйнiвнi вiйни, вимирали. Але в багатьох провiнцiях залишалися жити Богинi-царицi, Богинi-матерi, Богинi вiйни та смертi, якi продовжували передавати тердську кров та життєву силу iстинних Богiв своїм нащадкам вiд Титанiв та людей. Захищаючи своїх дiтей та пiдданих, вони теж вели вiйни, але без застосування ядерної зброї, розумiючи, що без чистої екологiї життя неможливе. Тому їх вважали також Богинями родючостi, покровительками рослин та тварин.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Нещодавно археологи знайшли частинки одягу, фрагменти знарядь працi та полювання, яким 48000 рокiв. Дослiдження показали, що знаряддя зробленi з кiсток тварин, а частинки тканин свiдчать, що тодi люди вмiли прясти нитки i в'язати рибальськi мережi. Було також знайдено докази виробництва перлiв доiсторичними людьми.
   У рiзних країнах колишньої Ханахетали правили рiзнi Богинi: Коттравей, Дурга, Бхагаватi, Марiямма, Лакшмi та iншi. Пiдкреслюючи своє божественне походження, Богинi фарбували свою шкiру в синiй колiр, носили складнi головнi убори i велику кiлькiсть намист та браслетiв, що брязкали пiд час ходьби та попереджали пiдданих про необхiднiсть надання належної поваги та поклонiння.
   Богинi любили мирнi розваги, вiддавали перевагу настiльним iграм*, а не силовим змаганням. Велика увага придiлялася сексу, який для Богинь був мiсiєю поширення божественної кровi. Секс-символом виступав антропоморфний персонаж iз рогами буйвола. Його зображували сидячим на тронi в йогiчнiй позi i ставили в усiх Храмах Богинь.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Знайдено гральнi фiгурки для iгор типу шахiв або шашок, що мають фалiчну форму. Iснує велика кiлькiсть iгор, в яких рiзнi сторони (гравцi) позначенi як "чоловiча" та "жiноча" i фiгури подiбнi до вiдповiдних символiв, наприклад, кетськi "шахи".
  
   Не менша увага придiлялася культу води, без якої життя неможливе. У багатьох мiстах навiть вже середньовiчної Iндiї зберiгалася традицiя влаштування басейнiв для обмивання та фонтанiв для питної води. Навiть у знищеному ядерним вибухом Мохенджо-Даро збереглися басейни та кiмнати для обмивань.
   Богинi-матерi не забували про своїх дiтей, вимагаючи будiвництва храмiв на їхню честь. Дiтей у них було багато, тому й шанованих у країнах колишньої Ханахетали Богiв було багато. Найбiльш вiдомi нам iмена Шиви, Вiшну, Крiшни та iнших.
  ***
   На захiд вiд Iндостану до середини Льодовикового перiоду видiлилася країна Шумер. Верховним Богом тут оголосив себе Титан Ан-Ом, Бог неба, верховний суддя, покровитель царственостi, отець Богiв, столицею якого було мiсто Нiппур.
   Син Титана Ан-ома Енлiль спочатку був Царем невеликої територiальної громади неподалiк Нiппура, але потiм також оголосив себе Богом, але не неба, а землi. На вiдмiну вiд Бога-батька, що головував над Богами, Титанами i Царями, Бог-син, як i належить Царю, брав активну участь у життi людей.
   Богом пiдземного миру та води був оголошений Енкi, ще один син Ан-Ома, цар мiста Ереду, палац якого був влаштований серед пiдземного моря прiсної води i називався Абзу. Його син Мардук згодом став верховним Божеством Вавилона, що став столицею пiсля Нiппура.
   Щоб виглядати в очах пiдданих безсмертними, всi Богинi Шумера називалися Iнанна або Iштар, Богиня-мати, яка вiдповiдає за родючiсть. Дотримуючись вимог своєї епохи, вона (вони)* була також i Богинею-войовницею, що руйнує мiста i країни, неперевершена в битвах. Головним мiстом її (їх) проживання було мiсто Урук, а головною функцiєю - секс. Ритуальний секс вiдбувався у головному Храмi Урука, а вступити у зв'язок з Богинею могла будь-яка людинськi особа чоловiчої статi, чи то Бог, чи то Титан чи то представник будь-якого виду людей. Так Богинi передавали свою кров поколiнням нащадкiв.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Коли Богиня помирала, її мiсце заступала її дочка, яка мала теж саме iм"я, щоб здаватися все тiєю ж безсмертною Богинею.
   Поступово майже всi Царi Шумера з часом оголошувалися Богами, але, не маючи божественних технологiй, могли виконувати лише ролi суддiв i вершителiв доль, а також впроваджувати великi будiвництва чи вести вiйни.
   Так само ставали Богами i Царi мiст в iнших колишнiх провiнцiях Ханахетали, що сягали на захiд аж до Середземного i Червоного морiв. На початок потеплiння кожен такий Бог-Цар претендував на звання верховного Бога, єдиного iстинного
  РОЗПАД ТЯНЬХУАНИ
   Протягом усього Льодовикового Перiоду нащадки Тянь-Юхуала та його дружини Тянь-Юдiари разом iз Радою з дванадцяти верховних Богiв, кожен iз яких мав приставку "Тянь" до свого iменi, правили Тяньхуаною, ведучи нещаднi вiйни не лише з сусiдньою Ханахеталою, а й зi своїми Титанами, якi протистояли їм та претендували на звання Богiв. Багатовiковi ядернi вiйни настiльки пiдвищили рiвень радiацiї на всiй територiї Тяньхуани, що це не могло не призвести до глобальної ядерної катастрофи.
   Одним iз неминучих наслiдкiв ядерної катастрофи є мутацiя живих органiзмiв. Радiоактивний мутагенез перебудовує хромосомнi ланцюжки людини, у результатi радикально змiнюється її вигляд. До кiнця Льодовикового Перiоду пiд впливом радiацiї однi види людей вимирали, iншi мутували. Найбiльш типовими наслiдками опромiнення радiацiєю є циклопiзм i монголоїднiсть, i, зрештою, саме циклопи (одноокi велетнi) та монголоїди (низькорослi, жовтошкiрi i вузькоокi) у Тяньхуанi стали головними конкурентами у боротьбi за виживання серед людей. Монголоїди перемогли: вижити з двома очима було легше, нiж iз одним. Справжнi Люди тепер нiчим не вiдрiзнялися вiд людей, їхня кров настiльки змiшалася, що вони стали єдиним народом.
   Незважаючи на змiни у зовнiшностi, всi жителi Тяньхуани суворо дотримувалися стародавнiх традицiй i ритуалiв: побутовi або релiгiйнi церемонiї, танцi, жертвопринесення, ритуальнi процесiї i таке iнше. Втративши стародавнi технологiї та зовнiшнiй вигляд колишнiх тердцiв, новi Боги не перешкоджали поширенню серед пiдданих захоплюючих iсторiй, повних фантастичних людей та iстот, якi використовують магiю в екзотичних мiсцинах чи часах.
   З'являючись серед людей, новi Боги, якi майже нiчим вiд них не вiдрiзнялися, прагнули пiдкреслити свою божественнiсть незвичайним одягом, складними головними уборами, великою кiлькiстю прикрас, масками i макiяжем. Спiлкуючись iз пiдданими вони говорили:
   - Я прийшов до вас у людському образi, щоб не ввести вас у невимовний жах, який простi люди пережити не зможуть! Мого справжнього вигляду смертним бачити не дано!
   Своє життя вони намагалися зробити таємничим i недоступним для простих смертних, оточуючи палаци таємними мiстами, супроводжуючи свої появи перед людьми магiчними виставами з використанням фокусiв, масок, музики та танцiв, з обов'язковими жертвами Богам. Дракони на той час вже вимерли, тепер у Ходi їх замiнили чучела, керованi зсередини посвяченими людьми, що мешкали поруч iз Богами в їхнiх таємних мiстах.
   Кожна нова династiя Богiв-Iмператорiв, вступаючи в правлiння, мала за допомогою оповiдань довести своє божественне походження. Iнодi таких претендентiв було кiлька, i якщо вони були рiвносильнi у своїх переконаннях, то могли домовитися мiж собою, подiливши землi Тяньхуани на сфери впливу. Таким чином, єдина колись Тяньхуана подiлялася на дедалi бiльше окремих країн.
   Кожна країна, щоб показати свою особливiсть, вигадувала новi, яскравiшi ритуали i додавала все бiльше магiї та фантастики у розповiдi про своїх предкiв.
  ***
   Так, наприклад, середнє царство, зване Чжунго*, наприкiнцi Льодовикового Перiоду вважало себе центром Всесвiту та продовжувачем традицiй Тяньхуани. Небо вони вважали найбiльшим батьком предкiв, адже вони колись прийшли на землю саме з неба, де найвища пара неба - Iнь та Ян одночасно є творцями та зберiгачами процесу упорядкування простору та часу. Їхня мiфологiя уявляла, що iснує 36 небес - за кiлькiстю десяткiв тисячолiть, протягом яких вони летiли до Землi**. На тридцять шостому небi, за їхнiми уявленнями, був Нефритовий Палац***.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Чжунго - серединна чи центральна країна, територiя сучасного Китаю.
  **Насправдi, як ви пам'ятаєте, вони летiли до Землi 368 тисяч земних рокiв або близько 23 тисяч тердських рокiв.
  ***Нефритовий Палац на Тердi був резиденцiєю Верховного Еля та його Ери.
   Справжнiх Богiв до цього часу в Чжунго не залишилося, всi справжнi Боги пiшли на Небеса, а найголовнiшi з них живуть у Нефритовому Палацi. Тому Боги у Чжунго - це лише правителi свiту, якi розкривають, iмiтують i розповсюджують Тянь - Небесний шлях, тобто принципи тердської цивiлiзацiї. Не маючи можливостi дарувати новi генотипи, якi б дозволяли людям пiсля здiйснення подвигiв переходити у вищi касти, Боги-Царi Чжунго ввели практику обожнювання людей, говорячи, що пiсля смертi вони стануть Богами. Поступово в Чжунго склався культ поклонiння предкам, якi ставали засобом зв'язку з Небом, найбiльшим батьком предкiв.
   Предкiв було багато, отже, i Богiв на небесах iснує багато,
  а отже, вони мають бути органiзованi у складну iєрархiю. Всi iншi люди, якi не здiйснили екстраординарних вчинкiв на честь своєї країни чи допомоги людям, пiсля смертi могли стати духами, бiсами чи будь-якими мiфологiчними iстотами - чарiвними птахами, зiрками на небi, струмками чи деревами тощо.
   У тi часи в деяких печерах ще можна було знайти останки вимерлих драконiв, зберiгачiв скарбiв i технологiй колишнiх Богiв, тому про них складалися легенди, вони вважалися покровителями країни, символами родючiсть, життя, свiтла, сили, мудростi. Так само вони були головними учасниками ритуальних процесiй (щоправда, вже у виглядi опудал або масок), емблемами царських династiй, охоронцями трону. Цар-iмператор, з'являючись перед людьми, одягав маску дракона, а лик дракона вiщував щастя тому, хто його побачив.
  ***
   На схiдних островах Тяньхуани утворилася держава Нiхонго*. Справжнiх Богiв у Нiхонго теж не лишилося, всi вони, як i у вiруваннях Чжунго, пiшли на небо. Першими з Богiв на небi з'явилися найголовнiшi - Владика Середини Неба Аме (у бiльш давнiх джерелах Верховний Бог Ам-Ель), Високий Бог Священного Творiння Таками (в давнину Напiвбог другої касти Так-Ам, що вiдповiдав за технологiї) i Бог Священного Творiння Камi (Син Напiвбога Така-Ама, який вмiв користуватися стародавнiми технологiями i навчив деяким з них людей).
  ***
   У горах Алтаю утворилася держава Ал-Тянь**, яка пiзнiше стала звучати як Ал-Тай. Царi-Боги Ал-Тая вiдмовилися вiд розподiлу Небес на 36 рiвнiв i, для зручностi сприйняття свiту пiдданими людьми, подiлили його на три сфери: Свiт Небес, Свiт Землi та Свiт Пiдземелля, кожен з яких, крiм людей та Богiв, населяють рiзнi мiфiчнi персонажi.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Нiхонго - країна сонця, що сходить (територiя сучасної Японiї). Назва виникла через схiдне становище країни щодо Чжунго - центральної країни.
  **Ал-Тянь - Небесна (гiрська) країна, вiдокремлена вiд Тяньхуани Богом, iм'я якого забулося, але залишилася кастова приставка Ал, що позначає його приналежнiсть до вищої касти Богiв. Хоча, можливо, вiн її просто привласнив.
   Свiт Неба населяють древнi Боги-тердцi та їхнi нащадки. Тiльки тепер у переказах вони не просто прилетiли звiдкись на Землю, а самi її створили. Вони спостерiгають за подiями на Землi та за виконанням встановлених ними порядкiв iз Небес.
   На Земному ярусi живуть всiлякi духи землi, води, повiтря, родючостi та iншi. Кожен iз них вiдповiдає за свою сферу дiяльностi i не лiзе у чужi справи. Саме їм алтайцi повиннi поклонятися, але не вiдразу всiм, а тим, хто для них є важливiший у даний момент, i саме їм приносити свої пожертвування.
   Пiдземний свiт, чужий i ворожий людям, з'явився ще на зорi становлення Тяньхуани, коли переможеного Бога Ерлiк-Еля, який залишався в пам'ятi багатьох людей, оголосили "поганим" i створили мiфологiю Пiдземного Свiту. Там, нiбито, Ерлiк (вже без приставки Верховного Бога Ель) створив собi пiдручних, якi, як i вiн, нiбито, стали завдавати шкоди людям. Все, що є поганого в цьому свiтi - це вiд Ерлiка та його пiдручних, якi таким чином намагаються помститися братовi Ерлiка, який вiдiбрав у нього країну та титул.
  ***
   Ще одна країна, що вiдокремилася вiд Тяньхуани - Тянь-Жуз* була створена спадкоємцем одного з Юху-Алiв Юхуаном - Нефритовим Iмператором. Пам'ятаючи про своїх предкiв, вiн вшановував древнiх Богiв - Тянь-Юхуала i Тянь-Хоу (Царицю Небесну). Стародавнi оповiдi в мiфологiї Тянь-Жуза дуже сильно змiнилися i тепер, згiдно з оповiдями, весь Всесвiт створив Пангу. Вiн роздiлив єдиний Космос на Iнь та Ян, створивши Землю (каламутну Iнь) та Небо (ясний Ян). Все iнше виникло з його тiла пiсля смертi.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Тянь-Жуз - Територiя сучасного Казахстану.
   Найбiльш шанованими у тяньжузiв стали три Покровителi та п'ять Богiв. Верховний Бог або Жовте Божество, що мешкає на Небi, через Покровителiв, якi є "вертикальним" проявом Небес i посередниками мiж Богом i людьми, керує всiм на Землi.
   Цi три Покровителя - небесний покровитель Фуксi, покровителька землi Нва та покровитель людства Шеннон - у бiльш давнiх легендах виступають як Напiвбоги, якi вперше оголосили вiйну iстинним Богам i стали навчати земних людей жити без божественних технологiй. Вони навчили людей письма, риболовлi та полювання, встановлення соцiальних зв'язкiв i дотримання порядку, користування вогнем i ведення сiльського господарства, лiкування за допомогою рослин та мiновiй торгiвлi.
   П'ять найбiльш шанованих божеств у тяньжузiв - це п'ять проявiв Єдиного Верховного Бога Хуандi - Жовтого Божества Центру з чотирма обличчями на колiсницi Вал - вiсi порядку, проявi божественного порядку в реальному свiтi, що вiдкриває шлях до безсмертя.
   Iншими чотирма проявами Хуандi є Каньдi, Хайдi, Чидi та Байдi.
   Каньдi - Зелене Божество Сходу, блакитний чи блакитно-зелений бог, що часто з'являється у виглядi Синьо-зеленого Дракона, бог родючостi та весни.
   Хайдi - Чорне Божество або Чорний Дракон Пiвночi -пов'язаний iз суттю води та зими.
   Чидi - Червоне Божество Пiвдня, пiвденне божество у виглядi Червоного Дракона - пов'язане з сутнiстю вогню та лiта, бог сiльського господарства тваринництва, лiкарських рослин та ринку.
   Байдi - Бiле Божество Заходу, Бiлий Дракон, бог металу
  та осенi.
   Крiм цих п'яти проявiв одного головного Бога, у мiфологiї тяньжузiв залишилися спогади про багатьох iнших богiв, легенди про яких переказувалися, як казки i яким поклонялися час вiд часу протягом багатьох столiть навiть пiсля розвалу Тяньхуани.
  ЗАНЕПАД ЧИКОЛАНА
   Напередоднi Льодовикового Перiоду населення пiвнiчних i центральних областей Чиколана стало готуватися до холодiв, переселяючись у пiдземнi мiста. У пiвденнiй частинi Чиколана, що межували iз землями Атланти, у Центральнiй Америцi будувалися новi кам'янi мiста на поверхнi землi, якi мали прийняти бiженцiв.
   Звичайно, цими мiстами можна було б тiсно забудувати всю територiю сучасної Мексики, але тодi не залишилося б мiсця для садiв, полiв, городiв i лiсiв, в яких жили дикi звiрi, а це могло призвести до голоду. Тому Боги та Титани суворо стежили за тим, щоб населення у мiстах не перевищувало призначеної ними кiлькостi.
   Саме це божественне обмеження призвело до виникнення в Чиколанi ритуальних людських жертвоприношень. Спочатку для страху зробили кiлька показових вбивств, виконаних з особливою жорстокiстю, а потiм вони стали традицiйними. Виконували обряди жертвоприношень Шамани, яких спочатку обирали з Людей, а потiм i зi звичайних людей. Люди з тердським корiнням поступово розчинилися серед земних людей i вже до середини Льодовикового Перiоду являли собою кiлька народiв, одним з яких стали Майя.
   Загиблi Боги втратили багато технологiй, якими вони до цього володiли, зокрема, клiматичнi жезли, здатнi регулювати погоду на невеликих територiях, i медичне обладнання, що дозволяло вiдновлювати здоров'я людинцiв i навiть регенерувати окремi органи. Їхнi лiтаючi машини вiмани були знищенi в боях, саркофаги загинули пiд обвалами тунелiв, пiдiрваних ядерною зброєю, втратилися секрети та технологiї телепортацiї i генетичних модифiкацiй. Тi предмети, якi збереглися в пiдземних лабiринтах, без знань про те, як ними користуватися, тепер лежали таємним мертвим вантажем, чекаючи на Бога, Титана чи будь-яку iншу людину, яка б знала, як з ними поводитися.
   До кiнця Льодовикового Перiоду в Чиколанi не залишилося анi Богiв, анi справжнiх Титанiв. Лише їхнi нащадки з сильно розведеною людьми кров'ю ще мали деякi знання i технологiї, що таємно передавались вiд батька до сина i вiд матерi до дочки. З часом вони все бiльше дрiбнiшали i майже нiчим не вiдрiзнялися вiд людей, тепер вони з'являлися перед людьми тiльки в днi жертвоприношень. Вони одягали жахливi маски та безлiч яскравих прикрас, а з людьми говорили моторошними та гучними "божественними" голосами, посиленими захованими в масках мiкрофонами.
   Тепер тiльки Боги та Титани могли звертатися до людей, оголошуючи їм свою волю. Люди ж не мали права розмовляти з Богами, вiддавши це право Шаманам - посередникам мiж Богами i людьми. Про все, що хотiли отримати люди вiд Богiв - дощ, гарний урожай, багату здобич вiд риболовлi чи полювання, теплу зиму тощо - вони говорили Шаману, а той своїми пiснями, молитвами, обрядами та iншими дiями намагався донести їхнi прохання до Богiв. Вважалося, якщо Боги не виконували прохань людей, отже, Шаман не змiг їх правильно донести, тобто, не впорався зi своїми обов'язками. Такого Шамана теж приносили в жертву Богам та обирали нового.
   Наприкiнцi Льодовикового Перiоду, рятуючись вiд жертовних вбивств, якi ставали все бiльш масовими, з багатьох мiст люди почали тiкати в лiси. Втрачаючи зв'язок iз цивiлiзацiєю, вони поступово дичавiли, але зберегли практику будiвництва кам'яних споруд та дорiг. I зараз археологи знаходять у нетрях невеликi кам'янi поселення, що iнодi складаються всього з кiлькох пiрамiд, з'єднаних мiж собою прямими кам'яними дорогами. Втративши стародавнi технологiї, вони зберегли мистецтво, архiтектуру, математичну та астрономiчну системи, iєроглiфiчну систему писемностi (переважно розшифровану), що збереглася у численних написах на пам'ятниках. Майя зберегли ефективну систему землеробства i глибокi знання у сферi астрономiї, а пронесений крiзь тисячолiття календар майя, запозичений ними в атлантичного племенi ольмекiв, об'єднує у собi земне i тердське часове обчислення, оперуючи тисячами i мiльйонами рокiв.
  ***
   З Пiвночi Чиколана аж до земель Майя прийшли Ацтеки. Хронiки описують те, як рiзнi народи, серед яких мешихо, тлашкальтеки, тапанеки та акольуа - бiженцi з рiзних областей Чиколана - прийшли в долину Анауак навколо озера Тескоко з пiвночi. Мiсце розташування цих долин та озера вiдомi напевно - це серце сучасного Мехiко. Легенда говорить, що вони прийшли з пiвночi, з мiсця, званого Ацтлан, i належали до останнього з семи науатлак ("що говорять на науатлi", вiд слова "tlaca", що означає "людина" - "говорять людською мовою").
   Втративши свою країну та технологiї, вони зберегли багату мiфологiю та культурну спадщину. Столицею мешихо Льодовикового Перiоду стало мiсто Теночтiтлан, яке розташовувалося на озерi Тескоко на мiсцi нинiшнього Мехiко. Вони теж продовжували архiтектурнi традицiї Чиколана, прокладаючи дороги мiж мiстами та будуючи в них багатоступiнчастi пiрамiди. Ацтекська цивiлiзацiя видiляється тим, що залишила по собi розмаїття писемних джерел, якi докладно описують становлення Ацтекської iмперiї, її розвиток та взаємодiю з сусiднiми державами. Цi тексти описують полiтичну iсторiю ряду ацтекських мiст-держав та iсторiю їхньої правлячої елiти. Такi хронiки записувалися у кодексах як зображення з глiфами*.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Глiф - елемент писемностi, специфiчне зображення символу, унiкальне представлення елемента у шрифтi, можуть змiнюватися, щоб гарно виглядати у текстi.
  ЗАНЕПАД IНТIАЛИ
   Час закiнчення останньої ядерної вiйни збiгається з часом будiвництва мiста Тiуанака в Iнтiалi - найдавнiшого з виявлених нашою цивiлiзацiєю. Його вiк - 20 тисяч рокiв. Доiсторичнi (для нас) люди пiд керiвництвом уцiлiлих Титанiв, якi взяли на себе функцiї Богiв, наприкiнцi Льодовикового Перiоду збудували мiсто з регулярним плануванням вулиць, каналiзацiєю та громадськими туалетами, з досконалими спорудами за iдеальними матема-
  тичними розрахунками. Рятуючись вiд радiацiї, вони, пiд проводом лiдера, у якому текли залишки кровi Напiвбогiв, рушили з центральних районiв Iнтiали на пiвденний захiд, у гористу мiсцевiсть, де й побудували своє нове мiсто, створивши нову цивiлiзацiю Норте-Чiко нижче за екваторiальною лiнiєю в центральному захiдному секторi Пiвденної Америки (Перу).
   Їхнi нащадки, втративши писемнiсть, винайшли "кiпу" - систему облiку врожаю, податкiв i населення за допомогою вузликiв, зав'язаних на коротких шнурочках, що звисають з основного шнура. Не пам'ятаючи технологiї виготовлення керамiки, вони навчилися робити посуд iз каменю, гарбуза, дерева. Проте вони продовжили традицiї будiвництва громадських будiвель, пiрамiд та житлових будинкiв з каменю, проведення зрошувальних каналiв, ведення сiльського господарства.
   Основний народ Iнтiали - iнки теж поступово втрачали колишнi знання. Переставши бачити i чути своїх iстинних Богiв, що загинули у вiйнах, вони готовi були прийняти як Вiру будь-кого, хто заявляв про своє божественне походження. Тому в мiфах, що дiйшли до нашого часу, ми бачимо дуже рiзноманiтний пантеон, в якому багато богiв дублюють обов'язки один одного. Особливу роль грали мумiї правителiв, оскiльки в них, як вважалося, текла кров справжнього Iнтi.
   Нащадки Iнтi зберiгали та передавали своїм спадкоємцям знання з астрономiї, поклоняючись окремим зiркам чи сузiр'ям. Час i простiр, зайнятий людиною, представлявся єдиним цiлим. З центру Iнкського свiту було прокладено сорок священних лiнiй зi стовпами до 365 священних мiсць - Уакiв, по яких розраховувався календар iнкiв, вказуючи мiсця деяких знаменних позицiй зiрок, Мiсяця та Сонця.
   Основним божеством iнкiв наприкiнцi Льодовикового Перiоду став Манко Копака - далекий нащадок Бога Веракочi вiд однiєї з Титанiй, iм'я якої загубилося у тисячолiттях. Прийнявши в себе за багато поколiнь кров Титанiв, Людей i людей, Манко Копака отримав доступ до деяких знань, що зберiгалися в печерах неподалiк озера Тiтiкака. В управлiннi iнками йому допомагали iншi людськi нащадки Богiв i Титанiв, такi як Парiакака, Каруа, Ванка, Айсавiлька, Чинчакоча та Янараман, якi не вважалися Богами. Згодом безлiч Богiв, що зберiгалися в пам'ятi та мiфах iнкiв, стали вважатися проявами чи iпостасями єдиного Бога Вiракочi-Пача Копака. Навчивши людей всього, що знав i вмiв, цей бог-правитель "пiшов на небо" i "спостерiгає" за людьми очима-зiрками.
  ЛЮДИ, БОГИ ТА ТИТАНИ
   У Божественних Вiйнах останнього Льодовикового Перiоду нечисленнi тепер Боги та Титани про Людей та людей майже забули. Залишенi без заступництва i управлiння, багато хто з них дичавiли, багато хто вмирав вiд холоду, голоду та радiацiї. Не дивно, що за час похолодання вимерли майже всi Люди та бiльшiсть видiв земних, штучно виведених людей. З усiх видiв найбiльш пристосованими до життя в холодних землях виявилися афiнськi (європейськi) неандертальцi, хоча вони, вiдрiзанi вiд цивiлiзацiї Богiв, поступово здичавiли та їх лави значно порiдшали.
   Ще кiлька видiв людей були настiльки нечисленними, що не налiчували i двох тисяч. Багато хто з них, рятуючись вiд божественних воєн, були змушенi мiгрувати до пiвнiчних земель i важкодоступних районiв, наприклад, у гори, напiвпустелi чи болота, пристосовуватися до життя в холодних умовах. Виживаючи, вони також дичавiли i деградували, повертаючись до первiсного способу iснування. Пiсля виверження вулкана Тобо 75 тисяч рокiв тому вижило всього близько десяти тисяч кроманьйонцiв у Бумбалi та ще двi-три тисячi на рештi теплих територiй. Усi вони становили дуже малу частину колись багатого людства планети. Втiкаючи вiд божественних воєн, кроманьйонцi Бумбали стали мiгрувати з Африки до Європи, Азiї та Австралiї. Новi вiруси, породженi ядерними вiйнами, лютували в густих лiсах, тому виживали лише тi люди, якi розселялися по безлiсих районах - степах та напiвпустелях, уникаючи густого лiсового покриву.
   Особливо густо заселена людьми була Сахара. За малюнками на скелях видно, що життя тут було багатим i пишним, з безлiччю озер, рiчок, каналiв, вздовж яких вирощувалися сади i оброблялися поля, водилося безлiч тварин i птахiв.
   З середини останнього Льодовикового Перiоду середня температура на планетi була лише на 6 градусiв нижче, нiж зараз i становила приблизно +7 градусiв за Цельсiєм, тому люди просувалися все далi i далi на пiвнiч.
   Неандертальцi, кроманьйонцi та ще два-три види диких людей продовжували iснувати поряд на одних територiях кiлька десяткiв тисячолiть, поки новi штами вiрусiв, породжених ядерними вiйнами, не викосили всiх, крiм кроманьйонцiв, якi несподiвано отримали стiйкий груповий iмунiтет. Сорок тисяч рокiв тому вижили не сильнiшi, витривалiшi, вмiлiшi та розумнiшi неандертальцi, а тендiтнi, менш пристосованi та розвиненi кроманьйонцi, нашi з вами предки! Саме вони й почали поширюватися по всiй Землi, i до початку потеплiння вже займали майже всi її територiї. Зустрiчаючись з нащадками Богiв i Титанiв, вони переймали деякi науки, ремесла, технологiї i починали розвивати свої цивiлiзацiї. Там, де новопроголошенi Боги найбiльше впливали на їхнє життя, виникали Вiри або Релiгiї, будувалися мiста i Храми, вiдроджувалася цивiлiзацiя, вiддавалася хвали Богам i приносилися жертви.
   На той час бiльшiсть справжнiх Богiв майже повнiстю зникли, розчинивши свою кров серед Титанiв i Людей, а тi свою - серед людей. Тепер вони зовнi майже нiчим не вiдрiзнялися вiд людей, хiба що були дещо вищими i сильнiшими, а також отримали у спадок деякi з божественних технологiй. Лише у кiлькох районах Землi збереглися поселення Велетнiв - нащадкiв Титанiв i Богiв, якi, втративши всi божественнi технологiї та знання, стали, практично, простими людьми, якi однак зберегли у своєму геномi гени вищого зросту i довгожительства.
   Нащадки Богiв i Титанiв, маючи деякi древнi знання або доступ до деяких технологiй, оголошували себе Iстинними Богами. Дехто з них об'єднувалися в невеликi групи - Пантеони, обираючи серед собi подiбних Головного Бога, а деякi заявляли про свою виняткову Єдинiсть i закликали людей, якi повiрили їм, не визнавати iнших богiв. Цей час характеризується боротьбою Вiр i проявом безлiчi "чудес", що демонструвалися "Богами" для наочного пiдтвердження своєї iстинностi.
  ЕПОХА ПОТЕПЛIННЯ
   Дванадцять тисяч рокiв тому, коли Льодовиковий Перiод закiнчився, i по всiй Землi внаслiдок танення льодовикiв почали вирувати Всесвiтнi Потопи, багато хто з самопроголошених Богiв i Титанiв рятували своїх пiдданих, пропонуючи їм заздалегiдь приготуватися до катаклiзмiв за допомогою будiвництва рятувальних ковчегiв.
   У всьому свiтi збереглися легенди та мiфи про тих людей, якi, повiривши своїм Богам, змогли врятуватися вiд потопiв. Так, нам вiдомо про єврейського Ноя, який побудував ковчег для своєї сiм'ї та тварин, яких вiн розводив у своєму господарствi (а не всiх тварин Землi), а у шумерiв так само вчинив Утн Пiштiм. В Якутiї будувалися плоти розмiрами 12 на 6 метрiв, а в Сибiру та на Пiвночi Уралу - ковчег довжиною 2,5 кiлометри. В Iндiї таким "Ноєм" був Вайвасват, у племен Пiвденної та Пiвнiчної Америки - Койт... Тi, хто не повiрив Богам, переважно загинули. Саме тодi приналежнiсть до якоїсь Вiри та слiдування наказам Богiв стали вважатися засобом безпеки.
   Боги втратили майже всi воєннi технологiї, тому Божественнi вiйни поступово йшли нанiвець. Все частiше до них залучалися звичайнi люди, яким замiсть списiв дали нову зброю - металевi мечi та луки зi стрiлами. Але люди не хотiли помирати задля слави безсмертних Богiв. Тодi була вигадана нова формула: "Той, хто загине в бою з мечем у руках, отримає безсмертя в таємнiй країнi Богiв". Це спрацювало, i у свiдомостi багатьох людей залишилося на тисячолiття. Особливо довго та завзято такої Вiри дотримувалися нащадки людських гiбридiв свiтлошкiрих борейцiв та рудоволосих неандертальцiв на пiвночi Європи*.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Предки вiкiнгiв.
  ЗАГИБЕЛЬ БОРЕЇ
   В умовах потеплiння Атланта, не чекаючи, поки Борея змiцнiє i переманить до себе вцiлiлих Богiв та Титанiв з iнших країн або навчить диких людей, вирiшила остаточно знищити Борею. Кiлька ядерних бомб потрапили в реактори на горi Меру та повнiстю їх зруйнували. Майже всi борейськi Боги, якi до останнього захищали реактори, технологiї та центральний Райський сад, загинули. Рiчки стали остигати i замерзати. Усi чотири частини центрального материка Бореї засипалися снiгом.
   Титан передостанньої касти Апол-Ом, що вижив i зберiг деякi з божественних технологiй, зiбравши уцiлiлих Титанiв i людей своєї чвертi материка, рушив у центральний район Афiни, до берегiв Середземного моря, у країну, яка згодом почала називатися Грецiєю. Тут, назвавшись Богом Апол-Омом Борейським, вiн увiйшов до Ради Нових Богiв Афiни.
   Згодом греки почали називати Борею Гiпербореєю, не вiрячи, що вона повнiстю перестала iснувати. Про неї переказувалися легенди, багато героїв вирушали до Гiпербореї по мiфiчнi Плоди Життя, якi iнодi називали Золотими Яблуками.
   До речi, клiмат узбережжя Пiвнiчного океану Європи згодом ставав все комфортнiшим i чотири тисячi рокiв тому вже знову був порiвняний iз середземноморським. Це стало можливим завдяки теплiй течiї Гольфстрiм, що запрацювала на повну силу, частина якої, огинаючи пiвдень Англiї, продовжувала текти вздовж пiвнiчного узбережжя Європи аж до Уральських гiр. Сюди мiгрувала велика кiлькiсть теплолюбних тварин i багато нащадкiв борейцiв змогли повернутися на свою мiфiчну батькiвщину.
   Нащадок Апол-Ома вiд однiєї з афiнських Нових Богинь, що вже носив iм'я Аполлон Гiперборейський, за заповiтом свого предка повернувся на цi землi i в одному з таємних мiсць посадив насiння Гiперборейського Дерева Життя. Iм'я Аполлона Гiперборейського передавалося у спадок його нащадкам - старшому синовi кожного наступного Аполлона, створюючи мiф про безсмертя цього Бога.
   Усi нащадки борейцiв, що жили в Афiнi, а потiм i в країнах, що залишилися пiсля неї, теж носили додаток "Гiперборейський" до своїх iмен, наприклад, двоє грецьких аргонавтiв - супутникiв Ясона.
   Пiсля того, як син афiнського нового Бога Зевс-Ала (колишнього Титана, який привласнив собi звання Ал) Геракл здобув як свiй дванадцятий подвиг Плоди Життя, тобто, Золотi Яблука, його оголосили Героєм i теж стали називати Гiперборейським.
   Новi Боги Афiни-Грецiї вже з людьми не розмовляли. Оселившись у таємному мiстi на високiй горi, вони доручили виступати вiд свого iменi жерцям, обраним з простих людей. У їх обов"язки входило проповiдувати Вiру у Богiв та збирати для них пожертви. Тепер у якостi пожертви часто виступали грошi, золото, срiбло, на якi Боги, яких майже не можна було вiдрiзнити вiд людей, могли купити собi у людських мiстах все, що їм було потрiбно. Вночi, коли нiхто не бачив, цi пожертви таємно переправлялися у мiсто Богiв.
  ***
   Iнша частина борейцiв пiд керiвництвом Титана другої касти Напiвбогiв Рам-Ама, який теж оголосив себе Богом, пiсля загибелi реакторiв i похолодання в пiвнiчних землях Азiї, мiгрувала в ту частину Ханахетали, яку ми називаємо Iндiєю. Пiсля Всесвiтнiх Потопiв, коли клiмат на узбережжi Пiвнiчного океану знову потеплiшав, їхнi нащадки повернулися на пiвнiчне узбережжя Європи i почали будувати новi мiста.
   Побачивши вiдродження Борейських земель, Боги Атланти вирiшили знищити будь-який прояв Бореї. Скориставшись тектонiчною зброєю, вони затопили центральний материк Бореї, що почав вiдтаювати, i перекрили шлях Гольфстрiму вздовж узбережжя Пiвнiчного океану.
   Коли Гольфстрiм розвернувся на захiд, тут знову похолодало. Борейцi, проживши на пiвночi всього близько пiвтора тисячолiття, вже три тисячi рокiв тому знову змушенi були повернутися на пiвдень. Шлях їх iз пiвночi лежав через територiю схiдної Європи, у лiсах якої жили дикi племена людей. Тут багато хто з борейцiв осiв, змiшався з дикими народами i навчив їх ремеслам, наукам та мистецтвам.
   Нащадок Рам-Ама, який вважався у теперiшнiх борейцiв Богом Рамою, повiв вiрний собi народ назад, в Ханахеталу i, маючи у своєму розпорядженнi Плоди Життя та їх насiння, а також технологiї будiвництва лiтальних апаратiв-вiман i управлiння ними, зумiв обiйняти пост Царя та Жерця-Брахмана у центральнiй частинi Ханахетали на пiвостровi Iндостан.
   Ця частина Ханахетали тодi вела вiйну з кiлькома країнами колишньої Тяньхуани, i бойовi вiмани з досвiдченими пiлотами були дуже потрiбнi. Тут борейцi продовжували шанувати сузiр'я Семи Мудрецiв, яке тепер
  можна було бачити не над головою, а лише над обрiєм.
   Борея остаточно зникла, залишившись лише у переказах, легендах та мiфах народiв Iндiї та Грецiї, що прийшла на змiну Афiнi.
  ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИ-АТЛАНТИДИ
   Доки в атлантах зберiгалася божественна природа i кров iстинних тердцiв, запеклих воєн вони не вели. Але коли божественна природа виродилася, змiшавшись iз людською, i на змiну iстинним Богам прийшли титано-люди, якi називали себе Богами, вони розбещилися вiд розкошi, жадiбностi та гординi. Особливо сильно це проявилося пiсля знищення ними Бореї.
   Обуренi цим, Новi Боги деяких частин колишньої Афiни, якi назвали себе Олiмпiйськими Богами, зажадали вiд атлантiв вiдмовитися вiд влади i поступитися нею "iстинним Богам", до яких зараховували саме себе. У вiдповiдь Боги Атланти, яку вони тепер називали Атлантидою, оголосили афiнянам вiйну, маючи намiр знищити Богiв Афiни та захопити їхнi землi. Але остання тектонiчна зброя була вичерпана пiд час знищення Бореї, тому атланти тепер воювали майже примiтивною зброєю.
   Бог-Титан центральної частини Афiни Зевсем (нащадок колишнього Титана з касти Ем на iм'я Зевс) покликав пiвнiчно-європейських Богiв-Титанiв i запропонував їм взяти участь у вiйнi, щоб не допустити завоювання атлантами всiєї колись єдиної Афiни.
   Спочатку союзники воювали з атлантами звичайною зброєю, але коли побачили, що технологiї атлантiв бiльш досконалi, вирiшили скористатися таємною зброєю борейцiв, що зберiгалася в пiдземеллях пiвнiчної Європи. Не знаючи до чого це може призвести i користуючись лише iнструкцiєю, вони включили карту-сферу Землi, навели прицiл на Атлантиду i натиснули кнопку.
   Це була сейсмiчна зброя, що спричинила сильний землетрус в Атлантидi. Всього за один день вся Атлантида була поглинута морем з усiма своїми палацами та храмами, Богами та Титанами, людьми та тваринами, технологiями та знаннями, зброєю та Саркофагами...
   Пiсля загибелi Атлантиди вижили тiльки тi Титано-люди i люди, якi пiд час катастрофи знаходилися або далеко в морi, або в землях Центральної Америки, що також належали Атлантидi. Деякi з них згодом переселилися до Чиколана та в Iнтiалу, а зовсiм невелика частина перебралася до нової країни на територiї колишньої Великої Афiни - Єгипту, що виникла вздовж берегiв Нiлу. Втiкаючи, вони забирали з собою деякi артефакти цивiлiзацiї атлантiв.
   Багато артефактiв атлантiв розiйшлися серед iндiанцiв хiваро. В основному це були предмети з мiдi, мiдних сплавiв, iнодi з золота. Бiльшiсть цих артефактiв було виконано методом карбування на металевих листах. У зiбраннях, що дiйшли до нас, були маски, корони, нагруднi диски i таке iнше. Але найбiльший iнтерес представляє частина зiбрань, до яких належать вироби, що не притаманнi жоднiй з вiдомих археологiчних культур Америки - численнi металевi пластини, вкритi сюжетними зображеннями та написами. Цей вид писемностi не вiдомий сучасним дослiдникам.
   Залишки атлантiв Центральної Америки влилися у цивiлiзацiю Ольмекiв, посиливши її своїми предметами та знаннями. Вважаючись досить цiнними, багато з ольмекських артефактiв - орнаменти, фiгурки та iншi витвори мистецтва - ставали предметами колекцiонування серед ацтекiв та майя, виявлялися далеко за межами їхньої країни. Ольмеки впливали на сусiднi бiльш вiдсталi цивiлiзацiї, ведучи з ними торгiвлю, подорожуючи та навчаючи їх ремеслам, а ольмекськi прикраси серед iнших народiв асоцiювалися з елiтним, божественним статусом i тому купувалися вождями для пiдтвердження своєї влади.
   Ольмеки, як спадкоємцi Атлантиди, зберегли свою писемнiсть, двадцятиричну систему числення, поняття числа нуль, давнiй Календар Довгого Рахунку, розрахований на тисячолiття, компас, ритуальну гру в м'яч. З метою контролю над населенням, вони розробили складний ритуал кровопускання та людських жертвопринесень, якi знайшли вiдображення у культурах Майя та Ацтекiв.
   Ольмекськi глiфи настiльки сподобалися Майя, що були прийнятi ними у свою писемнiсть.
   Релiгiйнi обов'язки у ольмекiв виконували правителi та жерцi, якi стверджували, що мають надприродний зв'язок iз Богами. Ритуальнi маски, що збереглися, констатують, що особливу роль в релiгiї ольмекiв став грати Бог-Ягуар, хоча пантеон включав й iнших божеств.
   Анi ольмекськi, анi майянськi, анi ацтекськi Боги бiльше нiколи не розмовляли з людьми. Усi вони "пiшли на небеса" i "спiлкувалися" з людьми лише через вождiв та шаманiв, передаючи, нiбито, через них свою волю...
   Племена, що виникли пiсля зникнення Атлантиди, Чиколана та Iнтiали, втрачаючи древнi знання без Богiв та Титанiв, поступово деградували. Про їхню колишню велич свiдчать лише мiста, строго спланованi i забудованi кам'яними пiрамiдами та будинками, з прокладеними мiж ними чудовими кам'яними дорогами, якими вже не їздили жоднi вiзки, бо люди забули навiть про колесо.
  6. ОСТАННI БОГИ
   З закiнченням Всесвiтнiх Потопiв люди намагалися вiдновити свої колишнi спiльноти. Не завжди їм це вдавалося, i тодi вони вiдкочувалися назад у своєму iсторичному розвитку. Тi народи, у яких з'являлися Боги, якi зберегли якiсь знання та технологiї, розвивалися швидше та будували новi цивiлiзацiї.
   Однiєю з найрозвиненiших цивiлiзацiй пiсляпотопного часу вважається Шумер. Пiсля Потопу пiд керiвництвом одного з нащадкiв представника нижчих Богiв стародавньої тердської цивiлiзацiї Амаруту (Мардук) люди почали вiдроджувати країну, яку назвали Шумер з центром у мiстi Вавилонi.
   Спочатку Амаруту-Мардук навiть не претендував на роль Бога, а задовольнявся званням Царя, але зi зростанням значущостi Вавилона та Шумеру все бiльше набував божественних рис. Не маючи у своєму розпорядженнi анi Саркофагiв, анi Плодiв Молодостi, вiн стверджував своє безсмертя за допомогою синiв. Точнiше, його нащадки з поколiння в поколiння називали себе його iм'ям i, досягнувши вiдповiдного вiку, з"являлися перед народом як безсмертний та омолоджений той самий Амаруту. З часом йому приписувалися тiльки позитивнi для людей якостi, все погане приписувалося iншим божествам. Пiзнiше вiн уже називався Богом не однiєї країни, а всього Всесвiту, причому єдиним, решта богiв i божеств, стали вважатися лише його iпостасями.
  ***
   В Ассирiйському царствi таким Богом-Царем став Ашшур. Спочатку, як i Мардук, вiн був лише Царем i верховним жерцем мiста Ашшур, але згодом взяв на себе роль Бога i став передавати її своїм спадкоємцям.
   Бути Богом клану Ашшуров допомагали таємнi знання, що передавалися з поколiння до поколiння. Цей (або цi) Бог-Цар керував своєю країною, будував мiста та канали, вершив суди, оголошував вiйни чи укладав мирнi договори, тобто виступав як звичайний правитель. Але люди вiрили, що все, що вiдбувається у свiтi, залежить лише вiд нього. Згодом вiд його iменi став виступати перед народом будь-який наступний цар-правитель.
  ***
   Так само, як Амаруту та Ашшур, оголошували себе Богами й Царi чи Жерцi iнших мiст Близького Сходу: Нанна, Зуен, Уту, Iшкур, Енлiль, Iштар, Шамаш та iншi. Саме вони сприяли тому, щоб знання передавалися наступним поколiнням письмовими документами.
   Писемнiсть на Близькому Сходi збереглася у виглядi глиняних табличок з клинописними знаками. Причому ними описувалися не тiльки необхiднi науковi i технологiчнi знання, а й створювалися лiтературнi твори, якi розповiдали про минулi часи. Найбiльш вiдомим нам твором того часу є "Епос про Гiльгамеша" - найбiльший твiр, написаний клинописом. Спочатку вiн створювався аккадською мовою на пiдставi шумерських оповiдей протягом пiвтори тисячi рокiв, починаючи з 18-го столiття до нашої ери, тобто ще до Потопу. Пiзнiшi версiї цього епосу були перекладенi хуррiтською та хетською мовами.
   Богинi, що були царицями та жрицями допотопних мiст, на той час уже "пiшли на небеса" i з людьми не розмовляли. Їх функцiї перебрали на себе жрицi Храмiв, де вони продовжили справу Богинь - спарювання з людьми (ритуальна проституцiя). Причому, на вiдмiну вiд нашого часу, за свою дiяльнiсть вони були вельми шанованi. Хоча Богинi своїм спарюванням виконували функцiю передачi Божественної кровi своїм нащадкам, жрицi нового часу просто займалися сексом як ритуалом на честь своєї Богинi.
  ***
   У тi часи ще можна було знайти печери з таємними сховищами стародавнiх артефактiв. Деякi шукачi, зiткнувшись iз "магiчними" предметами, але не знаючи їх призначення та способiв керування ними, гинули. Тодi було винайдено формулу: "У хороших руках магiчнi речi приносять користь, у поганих - несуть смерть". Царi, жерцi та iншi люди, якi мрiяли про владу, знайшовши такi сховища, не намагалися проникнути в них самi, а шукали простакiв, якi могли випробувати речi на собi. З тих часiв до нас дiйшли казки про чарiвнi предмети, такi як Лампа Аладдiна, Килим-лiтак, Дудка-самогудка, Меч-кладенец та iншi.
  ***
   На схiдних берегах Середземного та Червоного морiв ще зберiгалася пам'ять про безлiч Богiв, якi iснували ранiше, але найбiльш шанованими теж ставали Боги-Покровителi окремих мiст та мiсцевостей. У Храмових печерах збереглися стародавнi священнi тексти, якi урочисто зачитувалися перед народом у днi свят. З подiбних священних текстiв у давнiх євреїв пiзнiше склався Танах. Такi ж тексти були i у Фiнiкiї, але до нашого часу вони дiйшли лише у грецьких переказах.
   У табличках, знайдених в Угарiтi, згадується понад 200 Богiв та Богинь, серед яких Верховним Богом виступає Ель. Тобто, бачимо, що таблички несуть давнi iсторичнi вiдомостi ще про тi часи, коли Боги дiлилися на касти, i головною серед них була каста Ель.
   Батьками всiх Богiв у землях Схiдного Середземномор'я вважалися Ель та його дружина Ашера (Аш-Ера).
  ***
   Ханаан, назва якого перекладається як "Країна пурпуру", тому що жителi цiєї країни першими навчилися видобувати з молюскiв пурпур та фарбувати ним одяг (нинiшнi територiї Сирiї, Лiвану, Iзраїлю та Йорданiї), знаходився мiж Давньою Месопотамiєю та Давнiм Єгиптом i був заселений рiзними народами захiдно-семiтського походження, такими як ханаанеї, амореї, хети, євусеї. З одного боку вiн знаходився в центрi цивiлiзацiї Стародавнього Сходу, а з iншого боку постiйно зазнавав зовнiшнiх навал.
   Розташування мiж Єгиптом та Азiєю сприяло активнiй торгiвлi та впливу рiзних культур. У мiстах можна було побачити палаци та храми в єгипетському стилi, а поряд - в ассiрiйському. У модi були єгипетськi прикраси та статуетки, вавилонськi цилiндричнi печатки, хетськi золотi прикраси. Використовуючи одночасно єгипетське iєроглiфiчне письмо та вавилонський клинопис, вони вперше у свiтi винайшли алфавiт.
   На жаль, давнi тексти про Богiв в Ханаанi не збереглися i жоден Бог, Титан або людина не оголосили себе iстинним Богом цiєї країни, тому ханаанеї "винайшли" своїх богiв - ними стали персонiфiкованi сили природи: Ель - король усiх богiв, Ашера - Богиня-Матiр i королева моря, Ба-Ал - бог грому, блискавки i дощу, Астарта - богиня любовi та вiйни, Шамаш - бог сонця, Дагон - бог хлiба. Навколо старших богiв оберталося багато iнших. Але всi вони "жили" десь на небесах i бiльше не з'являлися серед людей. Замiсть них з'являлися Царi-Покровителi, "Пан" чи "Панi" окремих мiст чи мiсцевостей, якi й взяли на себе функцiю передачi наказiв Богiв.
   Ханаанськi мiста були оточенi кам'яними чи глиняними стiнами, а всерединi влаштовувався лабiринт iз вузьких вуличок, що вилися мiж прилiпленими одна до одної домiвками. Люди господарювали на невеликих дiлянках за мiстом або займалися ремеслами, наймалися на роботу до Царя, багатих землевласникiв, купцiв. Мiж мiстами були розкиданi поселення хлiборобiв та скотарiв.
   У головних мiстах Ханаану будувалися храми Богiв-Покровителiв. Кожен Цар намагався зробити свiй храм найбiльш величним, покривав статую свого бога дорогоцiнними металами, приносив жертви богу на золотих тацях, у свята влаштовував урочистi процесiї до храму. Простi люди до храмiв не допускалися i могли спостерiгати за процесiями та церемонiями лише здалеку.
   Крiм статуй богiв, у храмi могли стояти їхнi символи та кам'янi стовпи, наприклад, символом Ваала (Ва-Ал або Ба-Ал) був бик, а символом Ашери (Аш-Ера) - левиця.
   Крiм храмiв в Ханаанi iснували святилища на вiдкритому повiтрi з жертовником, дерев'яною жердиною або стволом дерева i тими ж таки кам'яними стовпами. До таких святилищ могли приходити простi люди, щоб помолитися i принести жертву. Пiд час жертвоприношень жерцi за нутрощами жертовної тварини передбачали долю. Долю також передбачали за зiрками, чи "спiлкуючись" з мертвими або впадаючи в пророчий транс. Жерцi також мали зцiлювати людей за допомогою молитов та магiчних заклинань. Ханаанських богiв нiхто не бачив i не чув, тому їх боялися
  та приписували їм жорстокiсть i кровожерливiсть. Як вiдлуння давнiх Божественних Вiйн, в оповiданнях з вуст у вуста передавалося, що боги знаходили задоволення в нескiнченних сутичках один з одним i в безладних злягання. У людськi вiдносини вони втручалися лише заради задоволення своїх капризiв, не замислюючись про завданi людям страждання, але iнодi могли бути добрими та щедрими, тому їм приносилися жертви.
   У жертву богам зазвичай приносили тварин та їжу, але богу Молоху приносились i людськi жертви. Усерединi його гiгантського iдола постiйно горiла пiч, у яку кидали живих дiтей.
   Наслiдуючи своїх богiв iз переказiв, ханаанеї влаштовували релiгiйнi свята, сповненi сексуальних безчинств i розгулу найгiрших властивостей людської натури, а правителi вели нескiнченнi вiйни з сусiдами, що сильно послаблювало країну.
  ***
   Отже, в усьому свiтi анi iстинних Богiв, анi Титанiв бiльше не залишилося. Богами оголошували себе Царi, Вождi, Жерцi, якi мали хоч якiсь з давнiх знань або володiли якимись ще працюючими артефактами. Iнодi такi артефакти знаходили люди i теж намагалися стати Царями та Богами, декому це вдавалося, декому нi.
   У всiх країнах велася боротьба проти Несправжнiх Богiв, оскiльки нiхто з самопроголошених нинiшнiх Богiв або тих, хто отримав свiй титул у спадок, дiлитися ним з iншими не хотiв. Майже скрiзь з"являлася iдея Єдиного Бога чи принаймнi Головного. Безлiч народiв проголошували Богiв, що залишалися в пам'ятi, iпостасями Єдиного Бога, його рiзними проявами. Там, де залишалися пантеони Богiв, найбiльшою пошаною користувався Головний.
   Якому б Богу не молилися люди, користi вони отримували мало. Тому старi Боги дедалi бiльше проклиналися, забувалися, їм переставали приносити жертви i шукали нових, бiльш дiєздатних Богiв, хоч i продовжували влаштовувати яскравi ритуали та жертвопринесення на їх честь у днi релiгiйних свят.
   У деяких країнах збереглася звичка говорити з Богами через їхнi статуї, але Боги слухали мовчки i не вiдповiдали.
   Почастiшали випадки появи нових Богiв, але вони надовго не затримувалися. Тих, хто оголошував себе Богом, але не мiг довести це якимось дивом, жорстоко вбивали, приносячи в жертву своєму Боговi-Царю. Боги-царi в рiзних країнах лише пiдтримували свої релiгiї i керували народами, кажучи, що ведуть свiй родовiд вiд стародавнiх справжнiх Богiв, дотримуються їх заповiдей i спiлкуються з ними. Цього люди не бачили, не чули i не могли перевiрити, їм залишалося лише вiрити. Боги остаточно перестали розмовляти з людьми i не вiдповiдали на їхнi благання та прохання...
  ***
   Мандруючи країнами Близького Сходу всього через кiлька столiть пiсля Потопу, в Ханаан зайшов нащадок одного з древнiх Богiв, який нiчим не вiдрiзнявся зовнi вiд людей. Звали його Яхве (або як називав його батько - Яхев-Ель). Маючи деякi секретнi артефакти, вроджене довгожительство i знання, переданi йому батьком, вiн давно претендував на роль Бога в якiйсь країнi або хоча б мiстi.
   Побачивши, що в Ханаанi немає живих Богiв, вiн спробував на цю роль запропонувати себе. Але анi ханаанеї, анi хети, анi хiввеї, анi ферезеї, анi гиргашi, анi амореї, анi евусеї, до яких вiн звертався, його не прийняли. Крiм того, вони його публiчно висмiяли, а подекуди навiть завдали насильства. Не дивно, що Яхве вирiшив колись помститися цим племенам.
   Переселенцi-арамеї, що вiдкололися вiд родичiв i назвалися євреями, прийшовши на цi землi, спочатку нi на що не претендували. Вони дотримувалися правил древнiх Богiв, написаних для земних людей, займаючись скотарством, землеробством i ремеслами i, як i всi народи, що кочують, не будували будинкiв, а жили в куренях та наметах.
   Так тривало доти, доки до намету одного з них не зайшов Яхве. Саме цього вечора голова сiм'ї розповiдав своїм домочадцям про Стародавнiх Богiв i про їхню загибель у Божественних Вiйнах. Наслухавшись перед сном цiкавих розповiдей, Яхве вирiшив спробувати стати живим Богом, хай не країни, не племенi, не мiста, а купки кочових євреїв. Але, пам'ятаючи про насильство, скоєне над ним ханаанеями, вiн вирiшив пiдготуватися.
   Усамiтнившись в однiй з таємних печер, успадкованих вiд батька, вiн накидав першi кiлька сторiнок своєї книги "Танах", заповнив дещо трохи змiненими оповiдями Шумера i Ассирiї, а решту запропонував дописувати посвяченим євреям, прийнявши i продовживши яку вони створили свою релiгiю. Так з'явився на свiт останнiй з Богiв, який розмовляв з людьми.
   Згiдно з його книгою, євреї були нащадками Сима, одного з синiв Ноя, що врятувався вiд Всесвiтнього Потопу на ковчезi, побудованому за вказiвкою самого Бога Яхве. Ханаанеї були нащадками Хама, iншого сина Ноя, якого той прокляв. Сiм ханаанських племен - ханаанеї, хети, хiввеї, ферезеї, гiргашi, амореї та евусеї, що особливо дратували Яхве, згiдно з цiєю книгою мали загинути. Маючи у своєму розпорядженнi кiлька ще працюючих артефактiв, вiн постарався змiнити i свiй вигляд.
   Тепер Яхве вирiшив з'явитися не перед звичайним пастухом, у якого ночував, а перед головою їхнього роду на iм'я Аврам. Для цього вiн одягнув бiлий одяг зi свiтло-вiдбиваючої тканини i посилив свою появу яскравим свiтлом лiхтарiв, захованих пiд волоссям на головi. Дочекавшись, вечора, коли Аврам перед сном обходив увесь табiр своїх родичiв, Яхве з'явився перед ним у яскравому свiтлi i заговорив надзвичайно гучним голосом:
   - Вiтаю тебе, друже мiй!
   - Хто ти такий, що називаєш мене другом? - Здивувався Аврам.
   - Я один iз тих Богiв, про яких пам'ятають та розповiдають твої люди.
   - Але Боги давно вмерли, вони бiльше не допомагають нам.
   - Я - єдиний Бог, що вижив. Якийсь час я спав, а тепер прокинувся. Якщо ти станеш менi вiрним, я допомагатиму твоєму народу.
   - Я не маю народу, тiльки мою сiм'ю, яку я привiв у цю землю.
   - Ти не просто так привiв людей сюди, а дотримувався мого наказу. За те, що ти послухався мене i будеш слiдувати моїм вказiвкам надалi, я виведу вiд тебе великий народ, нащадкам твоїм я вiддам землю цю!
   Таким чином, Яхве оголосив себе iстинним i єдиним живим Богом на Землi, а наївний i неписьменний Аврам, якого Бог перейменував на Авраама, настiльки увiрував у те, що йому з'явився справжнiй Бог, що переконав у цьому всiх своїх рiдних.
   Яхве залишився жити з євреями, як звичайна людина, кочуючи разом з ними за вiвцями, але про це нiхто не знав. Час вiд часу вiн повертався до таємної печери, де зберiгалися його артефакти, щоб з'являтися в образi живого Бога то до одного, то iншого з роду Авраама. Вiн навiть одружився у цьому племенi i мав дiтей, старшому з яких дав своє iм'я та таємно навчав усьому, що знав та вмiв сам.
   Далi багато хто з вас знає. То до одного, то до iншого з євреїв являлися нащадки Яхве, представляючись тим самим безсмертним i живим Богом i вимагаючи вiд них виконання своїх заповiдей. Iнодi євреї вiдступали вiд завiтiв свого Бога, тодi в чергового Яхве з'являлася вiдмовка, чому вони досi не мають обiцяної землi, чому на них обрушуються негаразди, чому вони потрапляють у рабство...
   Євреї завоювали Ханаан пiсля виходу з Єгипту, зруйнувавши i взявши мiста Єрихон, Бет-Елi, Ай, повнiстю знищивши деякi, особливо ненависнi Яхве, племена, пiдкоривши iншi. Так земля Ханаанська стала Iзраїльською землею. Ще деякий час Бог Яхве (тобто далекi нащадки того першого Яхве) з"являлися i розмовляли з обраними ними людьми, але поступово давнi артефакти ставали непридатними i переставали працювати. I цей Бог теж перестав розмовляти з людьми.
   Багато разiв за iсторiю людства з"являлися люди, якi примiряли на себе роль живих богiв, але надовго це їм не вдавалося. Бiльш суттєвими ставали Пророки, якi виступали вiд iменi Богiв, та пророчили повернення свого Бога, якщо люди будуть вести праведний спосiб життя.
  ЕПIЛОГ
   Анi Боги, анi Титани, анi Люди не змогли виконати головне завдання тердської цивiлiзацiї, яка послала їх з Терди на Землю. Вони виживали у складних клiматичних умовах Землi, але знищили себе у ядерних вiйнах. Майже всi знання та технологiї, якi вони принесли зi своєї планети, забулися. Але вони створили з примiтивних гомiнiдiв, голих, не вкритих шерстю болотних тварин, що мешкали в очеретах, земних людей, прищепили їм допитливiсть i потяг до знань, залишили легенди, мiфи та казки, завдяки яким земнi люди почали розвивати свою цивiлiзацiю.
   Земнi люди, якi спочатку створювалися як груба сила, що допомагала Людям у їхнiй роботi i задля розваги Богiв, навчилися жити без опiки та допомоги Богiв, навчилися втiлювати в життя фантастичнi предмети з казок i навiть вийшли у космос.
   Звiсно, якщо тердцi на своїй планетi вижили i колись прилетять до нас, вони навiть не здогадаються, що наша цивiлiзацiя - спадкоємиця їхньої цивiлiзацiї. Але, можливо, у комусь iз нас ще є частинка їхньої кровi, їхнiх генiв...
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"