Ерохин Вячеслав Викторович : другие произведения.

Отчет

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  В распоряжение "Обозревателя" попал промежуточный отчет Временной следственной комиссии Верховной Рады по вопросам расследования обстоятельств трагических событий, приведших к гибели и захвату в плен бойцов добровольческих батальонов, а также Вооруженных сил Украины возле Иловайска Донецкой области.
  
  Напомним, "иловайский котел" стал самым тяжелым испытанием для украинской армии за весь период проведения антитеррористической операции на Донбассе. С того времени прошло полтора месяца, а виновные в трагедии до сих пор не названы.
  
  Публикуем текст документа на языке оригинала полностью:
  
  Промiжний звiт
  
  Тимчасової слiдчої комiсiї Верховної Ради України з питань розслiдування обставин трагiчних подiй, що призвели до загибелi та захоплення в полон бiйцiв добровольчих батальйонiв, а також Збройних сил України бiля мiста Iловайськ Донецької областi
  
  Вiдповiдно до мандату Верховної Ради України Тимчасова слiдча комiсiя з питань розслiдування обставин трагiчних подiй, що призвели до загибелi та захоплення в полон бiйцiв добровольчих батальйонiв, а також Збройних сил України бiля мiста Iловайськ Донецької областi вивчила наступнi подiї та супутнi їм обставини:
  
  - Подiї в прикордонному Секторi Д з 23 липня i до його лiквiдацiї о 24.00 24 серпня 2014 року.
  
  - Наступ на м. Iловайськ, оточення мiста частинами регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї та розвиток ситуацiї в iловайському котлi з 24 серпня i до початку прориву 29 серпня 2014 року.
  
  - Спроби деблокування м. Iловайськ силами антитерористичної операцiї (АТО).
  
  - Переговори про вихiд угрупування українських вiйськ з м. Iловайськ.
  
  - Прорив сил АТО з м. Iловайськ.
  
  Комiсiєю було затверджено план роботи, пiдготовленi i направленi письмовi запитання на адресу керiвника Антитерористичного центру СБУ, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, мiнiстра оборони України, мiнiстра внутрiшнiх справ України, голови Державної прикордонної служби України, голови Служби зовнiшньої розвiдки України, голови Служби безпеки України, керiвника Головного управлiння розвiдки Мiнiстерства оборони України, начальника iнформацiйного управлiння (розвiдки) Державної прикордонної служби України, Генерального прокурора України, командувача Нацiональною гвардiєю України, голови Донецької обласної державної адмiнiстрацiї, мiнiстра охорони здоров'я.
  
  Комiсiєю також було опитано керiвникiв та посадових осiб мiнiстерств i вiдомств, якi є суб'єктами антитерористичної операцiї, експертiв, а також безпосереднiх учасникiв подiй з числа командирiв, бiйцiв i волонтерiв, в т.ч. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України, Нацiональної гвардiї i добровольчих батальйонiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.
  
  Опитування проходили в режимi засiдання Комiсiї, а також безпосередньо в зонi АТО i госпiталях.
  
  Необхiдно вiдзначити, що на вiдмiну вiд iнших вiдомств, Мiнiстерство оборони та Генеральний штаб системно протидiють роботi Комiсiї.
  
  Обидва вiдомства, якi мають рiзнi функцiї i дiють на пiдставi рiзних положень, визначили одного виконавця з пiдготовки вiдповiдей на питання Слiдчої комiсiї, що є ознакою змови керiвникiв вiдомств.
  
  Не дивлячись на суспiльну значимiсть розслiдування, в порушення встановлених законом строкiв, неповнi вiдповiдi вiд Генерального штабу на поставленi запитання отриманi лише через двадцять днiв у виглядi секретного документа. При цьому неправомiрно обмежено громадський доступ навiть до iнформацiї про загиблих i нагороджених.
  
  Мiнiстерство оборони, якому були адресованi iншi, нiж Генеральному штабу питання, замiсть вiдповiдi на них, надiслало копiю вiдповiдей Генерального штабу, але за пiдписом мiнiстра оборони.
  
  Навiть через сорок днiв пiсля отримання запитань, станом на 20 жовтня 2014 року, Мiнiстерство оборони та Генеральний штаб не надали вiдомостi про загиблих, поранених, померлих вiд ран, зниклих без вiстi i полонених. Єдиний отриманий вiд мiнiстерства i генштабу документ свiдчить про 108 вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України, якi загинули в Секторi Д з 22 липня по 24 серпня 2014 року.
  
  Саме цю цифру - 108 загиблих пiд м. Iловайськ, неодноразово повторював, вiдповiдаючи на питання ЗМI, мiнiстр оборони Гелетей В.В., не спромiгшись розiбратися в тому, що сталося i якi втрати понесла країна. Такого ставлення не заслужили нi полеглi воїни, нi їхнi родини, нi Україна.
  
  Запрошенi на засiдання Слiдчої комiсiї мiнiстр оборони Гелетей В.В. i начальник Генерального штабу Муженко В.М. в неприпустимiй формi вiдмовилися вiдповiдати на питання Комiсiї, посилаючись на секретнiсть, хоча визначити ступiнь секретностi вiдповiдей, не вислухавши питань не можливо.
  
  У зв'язку з блокуванням розслiдування з боку мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу, Слiдча комiсiя була змушена 25 вересня 2014 року звернутись до Президента України з iнформацiєю про неприпустимi дiї членiв Ради нацiональної безпеки i оборони України Гелетея В.В. i Муженка В.М., та проханням зобов'язати їх сприяти розслiдуванню.
  
  У вiдповiдь Слiдча комiсiя Верховної Ради України лише через 12 днiв, з порушенням встановлених законом термiнiв, отримала вiдписку за пiдписом Глави Адмiнiстрацiї Президента України Ложкiна Б.Є. про те, що звернення Комiсiї направлено мiнiстру оборони i начальнику Генерального штабу для розгляду!
  
  Не дивлячись на звернення до Президента України, блокування роботи Комiсiї з боку мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу продовжилося.
  
  Так, 2 жовтня 2014 року Комiсiєю на iм'я начальника Генерального штабу направлено лист з проханням забезпечити явку на її засiдання керiвника Сектору Д генерал-лейтенанта Литвина П.М. та начальника штабу 8-го армiйського корпусу полковника Ромигайла П.Д., а також керiвника Сектору Б генерал-лейтенанта Хомчака Р.Б. з групою офiцерiв.
  
  У вiдповiдь - 4 жовтня 2014 року листом за пiдписом тимчасово виконуючого обов"язки начальника штабу Сухопутних вiйськ повiдомлено, що зазначенi офiцери прибудуть на засiдання Комiсiї.
  
  Пiзнiше, 6 жовтня 2014 року, в день засiдання, Комiсiєю отримано лист за пiдписом тимчасово виконуючого обов"язки заступника начальника Генерального штабу генерал-лейтенанта Бессараба С.Б., в якому йдеться про те, що запрошенi офiцери є свiдками в рамках досудового розслiдування, яке проводиться Генеральною прокуратурою, що вони попередженi про нерозголошення таємницi слiдства i у зв'язку з цим не будуть брати участь у засiданнi Комiсiї.
  
  Однак, в той же день, на засiдання Комiсiї прибули i давали свої пояснення генерал Хомчак Р.Б. i група запрошених офiцерiв, якi є свiдками у рамках згаданого досудового розслiдування.
  
  На наступне засiдання, заплановане на 9 жовтня 2014 року, Комiсiя повторно запросила керiвника Сектору Д генерал-лейтенанта Литвина П.М. i полковника Ромигайла П.Д. Однак на адресу Комiсiї знову надiйшла вiдмова вiд Генерального штабу з тих самих пiдстав. При цьому на засiдання Комiсiї з iнiцiативи Генерального штабу з"явився i давав свiдчення учасник iловайських подiй - полковник Мельник Ю.М., який також має статус свiдка у згаданому розслiдуваннi прокуратури.
  
  У зв'язку з описаними манiпуляцiями з боку керiвництва Генерального штабу, у членiв Комiсiї склалося обґрунтоване враження про небажання допускати на засiдання Слiдчої комiсiї незручних для вiйськового керiвництва свiдкiв.
  
  Слiдча комiсiя Верховної Ради України 8 жовтня 2014 року була змушена повторно звернутись до Президента України з iнформацiєю про незаконнi дiї мiнiстра оборони Гелетея В.В. i начальника Генерального штабу Муженка В.М., а також з проханням зобов'язати зазначених посадових осiб сприяти роботi Комiсiї.
  
  Вiдповiдь на звернення Комiсiї станом на 17 жовтня 2014 року не отримана.
  
  Спроби блокування роботи Комiсiї тривають.
  
  В результатi проведеної роботи на пiдставi вiдкритих джерел iнформацiї на цьому етапi розслiдування встановлено таке:
  
  Подiї в прикордонному Секторi Д з 23 липня i до
  
  його лiквiдацiї o 24.00 24 серпня 2014 року
  
  Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в iзоляцiї району АТО, закриттi дiлянки державного кордону України з Росiйською Федерацiєю протяжнiстю близько 140 км на дiлянцi Iзварине - Кумачове з метою недопущення незаконного перетину державного кордону групами росiйських найманцiв i недопущення забезпечення таких груп, а також сепаратистiв з числа мiсцевого населення, озброєнням i боєприпасами. Крiм того, на угрупування Сектору Д покладалось завдання щодо забезпечення безперешкодного пiдвезення боєприпасiв i матерiально-технiчних засобiв в напрямку Петровське - Степанiвка.
  
  На 23 липня, дату передачi командування Сектору Д вiд полковника Грищенка А.М. генерал-лейтенанту Литвину П.М., угрупування Сектору Д налiчувало близько 4000 осiб особового складу i складалось з великого числа розрiзнених пiдроздiлiв.
  
  Станом на 23 липня 72 окрема механiзована бригада, 79 окрема аеромобiльна бригада (без зведеного кулеметно-гранатометного взводу), 2-а батальйонна тактична група 24 окремої механiзованої бригади, батальйонно-тактична група 28 окремої механiзованої бригади, механiзована рота, самохiдно-артилерiйська батарея 51 окремої механiзованої бригади, 2-а i 3-я гаубичнi артилерiйськi батареї 55 окремої артилерiйської бригади, якi прикривали кордон на дiлянцi Iзварине - Кумачове, були фактично змученi систематичними обстрiлами реактивними системами залпового вогню i артилерiйськими системами з територiї Росiйської Федерацiї, i перебували вiдрiзаними вiд основних сил Сектору Д. Поставка продовольства i боєприпасiв в райони зосередження пiдроздiлiв була неможлива.
  
  В особливо критичному становищi перебували пiдроздiли 1-ї i 2-ї батальйонних тактичних груп 72-ї окремої механiзованої бригади в районi населеного пункту Червонопартизанськ та пiдроздiли 2-ї батальйонної тактичної групи 24-ї окремої механiзованої бригади в районi населених пунктiв Зеленопiлля i Довжанське.
  
  Зазначенi пiдроздiли займали оборону у восьми окремих опорних пунктах на вузькiй дiлянцi прикордонної територiї вiд Маринiвки Донецької областi до Червонопартизанська Луганської областi. Доступ в зазначений коридор, обмежений зi сходу - кордоном з Росiйською Федерацiєю, а iз заходу - стратегiчною висотою Саур-Могила та мiстами Снiжне i Торез, що стали базами терористiв, нашi частини мали тiльки з району Амвросiївки.
  
  Крiм того, задачу по перекриттю державного кордону в Секторi Д виконувало зведене тактичне угрупування "Кордон" пiд командуванням генерал-майора Бiньковського О.А. в складi пiдроздiлiв Державної прикордонної служби України та частин Пiвденного ОТО Нацiональної гвардiї України, якi перебували в такому ж станi i, починаючи з 13 липня, систематично зазнавали обстрiлiв з територiї Росiйської Федерацiї з використанням артилерiї, мiнометiв i реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град".
  
  Використовуючи висоту Саур-Могила, противник постiйним артилерiйським вогнем вiдрiзав нашi пiдроздiли вiд усiх видiв постачання. Найнебезпечнiшими були масовi артилерiйськi обстрiли з територiї Росiї i прикордонної української територiї, куди регулярно висувалися росiйськi батареї. Будь-якi спроби перемiщення пiдроздiлiв у цьому районi миттєво накривалися потужним ракетно-артилерiйським вогнем i були ускладненi щiльним мiнуванням не лише комунiкацiй, а й великих територiй.
  
  Органiзувати ефективне iнженерне облаштування позицiй наших вiйськ на територiї, складеної важкими ґрунтами, без iнженерної технiки та великої кiлькостi вибухових речовин виявилося неможливим. Доставити необхiднi матерiали i технiку, а головне використовувати її в умовах постiйних обстрiлiв також було неможливо.
  
  Всi наведенi чинники призвели до пригнобленого морально-психологiчного стану особового складу.
  
  Ситуацiя вимагала негайного їх виведення iз зони ураження артилерiєю з територiї Росiйської Федерацiї.
  
  З моменту втрати нашими вiйськами контролю на дiлянцi державного кордону в районi населеного пункту Iзварине, виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первiсному виглядi, втратило сенс. У той час, як нашi частини, цiною людських життiв, утримували лiнiю кордону пiд постiйним вогнем з територiї Росiйської Федерацiї, на який не можеш вiдповiсти, окупанти через пролом в Iзварине забезпечували посилення та постачання свого угрупування.
  
  Необхiдно було термiново приймати рiшення i або, iстотно посиливши угрупування, закрити iзваринський розрив i пiдвищити щiльнiсть наших вiйськ i вогневих засобiв в Секторi Д, або кардинально змiнити задачу i тактику дiй нашого угрупування в зазначеному секторi.
  
  Практично щодня керiвництво АТО i Генерального штабу отримувало донесення вiд командування Сектору Д про фактичний стан справ, рiднi та близькi наших бiйцiв шляхом проведення масових акцiй пiд будiвлями Адмiнiстрацiї Президента України, Мiнiстерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України намагались звернути увагу полiтичного i вiйськового керiвництва країни на трагiчний розвиток подiй.
  
  У вiдповiдь вiд керiвництва АТО командування Сектору багаторазово чуло звинувачення в панiкерствi, а суспiльство намагалися заспокоїти порожнiми обiцянками i розповiдями про iнформацiйну вiйну з боку противника.
  
  Необхiднi кардинальнi рiшення штабом АТО не приймались. Вiйська продовжували нести втрати.
  
  Весь перiод iснування Сектору Д управлiння з боку керiвника та штабу АТО здiйснювалося в ручному режимi. Роль органу управлiння сектором, покладена на штаб 8-го армiйського корпусу, штучно була зведена до постачальницько-диспетчерських функцiй. Командування Сектору не приймало участь в розробцi операцiй, в бiльшостi випадкiв не знало про їх задум; спроби доповiдей про реальну обстановку в секторi викликали агресiю, звинувачення в боягузтвi i загрози кримiнального переслiдування з боку керiвника АТО генерала Муженка В.М. i начальника штабу АТО генерала Назарова В.М. Взаємодiя сусiднiх секторiв Д i Б практично повнiстю була вiдсутня, хоча їх передовi команднi пункти перебували всього у 5-ти кiлометрах один вiд одного. У певний момент це призвело до небезпечної ситуацiї, коли в Секторi Д випадково були виявленi тили Сектору Б.
  
  В результатi численних невмотивованих хаотичних команд з боку штабу АТО на перемiщення частин i пiдроздiлiв з угрупування Сектору Д, а також виходу з пiд обстрiлу на територiю Росiйської Федерацiї 2-ї батальйонної тактичної групи 72-ї бригади в складi 400 вiйськовослужбовцiв та самовiльного виходу iз зони АТО 1-ї батальйонної тактичної групи 72-ї бригади, чисельнiсть угрупування Сектору Д, яка на 23 липня становила близько 4000 вiйськовослужбовцiв, до ранок 23 серпня скоротилась до 1000 осiб.
  
  Таким же чином, без урахування реальної обстановки i всупереч неодноразовим доповiдям командирiв iз зони бойових дiй, 11 серпня керiвництвом АТО було прийнято рiшення про передислокацiю командного пункту 30-ї окремої механiзованої бригади в населений пункт Мiусинськ i основного командного пункту 8-го армiйського корпусу iз Старогнатiвки в район Кутейникове, тобто в мiсця, контрольованi терористами.
  
  Хронологiя подальших подiй iлюструє рiвень i стиль командування вiйськовими дiями з боку керiвництва штабу АТО.
  
  О 04.00 13 серпня основний командний пункт Сектору Д доповiв керiвництву штабу АТО про танкову атаку району зосередження батальйонної тактичної групи i командного пункту 30-ї окремої механiзованої бригади силами, приблизно, 20 танкiв Росiйської Федерацiї i пiхоти противника. Доповiдь залишена без уваги i розцiнена як панiка.
  
  Вiдповiдно до розпорядження керiвника АТО генерал-лейтенанта Муженка В.М. з 06.00 13 серпня розпочато висування оперативної групи основного командного пункту Сектору Д в район населеного пункту Кутейникове. До 18.00 передовий пункт управлiння сектору був розгорнутий в призначенiй точцi. О 19.40 радiоперехоплення Служби безпеки України засвiдчило виявлення терористами пункту управлiння i запит на його знищення, про що було повiдомлено керiвником Сектору Д керiвниковi АТО. Доповiдь залишилась без уваги i бiльш того, було вказано на необхiднiсть перемiщення в той же район основного складу командного пункту сектору.
  
  О 04.25 21 серпня по району основного командного пункту Сектору Д було завдано удар реактивними системами "Ураган" з територiї Росiйської Федерацiї. В результатi втрати склали 5 осiб вбитими i 13 пораненими. Другим обстрiлом, нанесеним через 1,5-2 години, була знищена вся технiка, яку не вдалось евакуювати через пошкодження пiд час першого обстрiлу. Керiвництво Сектору Д неодноразово попереджало командування АТО про ймовiрнiсть нанесення удару по командному пункту i недоцiльнiсть його перемiщення в небезпечнi райони. Такi попередження iгнорувались або пропозицiї про перемiщення у безпечнi райони не затверджувались, про що свiдчать розпорядження штабу АТО.
  
  Така практика управлiння вiйськами з боку командування АТО значною мiрою зумовила втрати в Секторi Д, якi серед вiйськовослужбовцiв Збройних Сил, Нацiональної гвардiї i Прикордонної служби лише за перiод з 23 липня по 23 серпня поточного року склали вбитими не менше 124 осiб i пораненими не менше 696 осiб.
  
  Крiм того, в полонi на територiї Росiї опинились, лише iз складу 72-ї бригади - близько 400 i 51-ї бригади - близько 50 вiйськовослужбовцiв.
  
  Напередоднi параду в Києвi, 23 серпня вiд Державної прикордонної служби України надiйшла iнформацiя про виявлення на територiї Сектору Д колон броньованої технiки, яка висувається з територiї Росiйської Федерацiї в напрямку населених пунктiв Амвросьевка, Кутейникове.
  
  Доповiдь керiвника Сектору Д генерала Литвина П.М. в штаб АТО о 14.30 23 серпня про виявленi колони росiйської броньованої технiки була розцiнена як панiка i залишилась без уваги i прийняття рiшень.
  
  Реакцiя начальника штабу АТО генерал-лейтенанта Назарова В.М. на чергову доповiдь був лаконiчним: "Це все херня. Ми це вже проходили. Тримайтесь!"
  
  Пропозицiї про вiдведення вiйськ з метою запобiгання блокування та оточення не затвердили.
  
  О 21.15 23 серпня генерал Литвин П.М. був викликаний на зв"язок з начальником Генерального штабу, який в цей час перебував в кабiнетi мiнiстра оборони.
  
  Першим доповiдь генерала Литвина П.М. вислухав мiнiстр i без коментарiв передав слухавку начальнику Генерального штабу, який у вiдповiдь на доповiдь сказав: "При змiнi обстановки доповiдайте в установленому порядку" i повiсив слухавку. Жодних команд не було вiддано.
  
  Приблизно о 10.30 24 серпня, пiд час параду в Києвi, офiцери штабу Сектору Д на чолi з полковником Ромигайло П.Д. з передового командного пункту в лiсопосадцi на трасi Амвросiївка-Кутейникове спостерiгали колону бронетехнiки росiйської армiї загальною чисельнiстю понад 100 одиниць, у складi бойових машин десанту, танкiв, самохiдних артилерiйських знарядь, а також великої кiлькостi тентованих КАМАЗiв з боєприпасами та особовим складом, якi на великiй швидкостi рухались вглиб територiї України.
  
  Iнформацiя про колону росiйської бронетехнiки полковником Ромигайло П.Д. була негайно доведена до начальника штабу АТО генерала Назарова В.М. Вiдповiдь: "Йдiть на х..! Боягузи! С вас посаджу!"
  
  Приблизно о 12.00 вказана iнформацiя в телефоннiй розмовi була доведена начальнику Генерального штабу Муженку В.М.
  
  У вiдповiдь надiйшла одна команда "Не сси! Це все херня! Ми все це проходили!".
  
  Нiякi рiшення по доповiдях прийнятi не були.
  
  Пiзнiше у штабi Сектору Б, при особистiй доповiдi полковником Ромигайло П.Д. командуючому оперативного командування "Пiвдень" генералу Хомчаку Р.Б. про обстановку в Секторi Д, була отримана традицiйна команда: "Не сси!"
  
  В результатi, вже до полудня 24 серпня росiйськi вiйська силами самохiдних артилерiйських установок ударили по тилах Сектору Б, розташованих в Секторi Д.
  
  При цьому слiд звернути увагу на той факт, що мiнiстр оборони Гелетей В.В. i начальник Генерального штабу Муженко В.М. намагаються вводити в оману парламентську комiсiю i громадську думку, стверджуючи, що iнформацiю про масований перетин державного кордону регулярними частинами Росiйської Федерацiї вони отримали лише 25 серпня 2014 року.
  
  Далi подiї розвивалися таким чином. О 14.20 23 серпня пiд час постановки задачi по телефону командир в/ч В0120 (5-й батальйон територiальної оборони "Прикарпаття") заявив, що зняв усi ввiренi йому блокпости i рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далi в напрямку населеного пункту Розiвка. Про залишення району виконання бойового завдання особовим складом в/ч В0120 було негайно повiдомлено начальнику штабу АТО i вжитi необхiднi заходи по поверненню особового складу в район виконання бойового завдання.
  
  О 23.00 23 серпня командир в/ч В0120 в письмовiй формi вiдмовився виконувати бойове розпорядження керiвника Сектору Д i далi на зв'язок не виходив.
  
  Таким чином, о 14.20 23 серпня керiвництву АТО стало вiдомо про те, що зi складу угрупування Сектору Д вибув 5-й батальйон територiальної оборони "Прикарпаття" i, в пiдсумку, чисельнiсть угрупування склала не бiльше 700 осiб.
  
  Не зважаючи на обстановку, що склалась, о 23.00 24 серпня, за погодженням з керiвником Сектору Б генералом Хомчаком Р.Б., зi складу Сектору Д в оперативне пiдпорядкування Сектору Б була переведена батальйонна тактична група 28-ї окремої механiзованої бригади.
  
  Таким чином, в зонi бойових дiй в розпорядженнi керiвництва Сектору Д залишилось не бiльше 300 вiйськовослужбовцiв, озброєних стрiлецькою зброєю, якi на 80% складались зi штабу, пiдроздiлiв зв'язку, охорони та ремонтникiв.
  
  Такою чисельнiстю органiзувати оборону i протистояти просуванню регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї у складi чотирьох батальйонних тактичних груп неможливо.
  
  Викладене дозволяє стверджувати, що емоцiйнi оцiнки, якi звучали в пресi, про ефект домiно, викликаний вiдходом з позицiй батальйону "Прикарпаття", не вiдповiдають дiйсностi. Чисельнiсть нашого угрупування в Секторi Д на дату початку масованого вторгнення росiйських вiйськ була така, що колони росiйської технiки могли просто не помiтити наших вiйськових.
  
  Також, не вiдповiдає дiйсностi твердження командира добровольчого батальйону "Днiпро-1" про втечу керiвника Сектору Д генерала Литвина П.М. i його штабу.
  
  Керiвництво та штаб Сектору Д виконували наявними силами поставленi завдання аж до лiквiдацiї Сектору Д рiшенням штабу АТО з 24.00 24 серпня.
  
  Сумарнi втрати Сектору Д i зведеного тактичного угрупування "Кордон" з 23 липня по 24 серпня 2014 року склали:
  
  Убитими - 125 осiб;
  
  Пораненими - 706 осiб;
  
  Померлими внаслiдок поранень - не встановлено, вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана;
  
  Зниклими безвiсти - не встановлено, вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана;
  
  Полоненими - вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана. Встановлено, що тiльки за двома епiзодами опинилися в полонi близько 450 вiйськовослужбовцiв.
  
  Наступ на Iловайськ, оточення мiста частинами регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї i розвиток ситуацiї в iловайському котлi
  
  з 24 серпня i до початку прориву 29 серпня 2014 року
  
  План операцiї по наступу на м. Iловайськ Донецької областi розроблявся в перших числах серпня поточного року пiд керiвництвом Командувача оперативного командування "Пiвдень" генерал-лейтенанта Хомчака Р.Б., який є керiвником Сектору Б.
  
  В подальшому штабом АТО було затверджено рiшення "Про проведення вiйськової операцiї по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в м. Iловайск i узяттю його пiд контроль".
  
  Проведення зазначеної операцiї було частиною плану штабу АТО по оточенню Донецька через Iловайськ i далi на Зугрес iз завданням перерiзати трасу Шахтарськ-Донецьк.
  
  При плануваннi узяття Iловайська керiвництво Сектору Б виходило з розвiдданих, отриманих зi штабу АТО про те, що в мiстi знаходиться вiд 30 до 80 сепаратистiв з числа мiсцевих мешканцiв, якi мають стрiлецьке озброєння, i немає органiзованої оборони.
  
  Поряд з цим, пiдлягає додатковiй перевiрцi iнформацiя командира 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" полковника Мотрiя О.В. та командира розвiд пiдроздiлу 40-го батальйону Олександра Ткачова, якi зазначили, що на зустрiчi, яка вiдбулась 8 серпня в розташуваннi 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" в населеному пунктi Старобешеве, до вiдома керiвника Сектору Б генерала Хомчака Р.Б. було доведено iнформацiю про наявнiсть в Iловайську укрiпрайону та значної чисельностi добре озброєних терористiв.
  
  Завдання по блокуванню Iловайська з чотирьох напрямкiв мали намiр виконати силами 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас". Однак, командир i особовий склад батальйону, озброєного лише стрiлецькою зброєю, висловив сумнiв у можливостi виконання завдання i доцiльностi оголення тилiв, якi захищав 40-й батальйон територiальної оборони.
  
  В результатi, за рiшенням генерала Хомчака Р.Б. один iз чотирьох блокпостiв, якi оточували Iловайськ, був посилений пiдроздiлом 51-ї механiзованої бригади, а три iнших були посиленi танковим взводом i механiзованим взводом на бойовiй машинi пiхоти (БМП). Таким чином, на кожному блокпосту перебувало вiд 30 до 40 бiйцiв батальйону територiальної оборони, один танк i одна БМП.
  
  Зазначена iнформацiя генерала Хомчака Р.Б. також спростовується свiдченнями бiйцiв 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" i пiдлягає додатковiй перевiрцi.
  
  Задача по блокуванню Iловайська, поставлена генералом Хомчаком Р.Б., була виконана. При її виконаннi в районi населеного пункту Грабське два бiйця загинули i троє були пораненi.
  
  5 серпня в Днiпропетровськiй обласнiй державнiй адмiнiстрацiї вiдбулась зустрiч генерала Хомчака Р.Б. з командирами добровольчих батальйонiв "Донбас" (в/ч 3027 Нацiональної гвардiї) i добровольчими батальйонами особливого призначення Мiнiстерства внутрiшнiх справ "Днiпро-1", "Азов" i "Шахтарськ", видiлених штабом АТО для операцiї по зачистцi Iловайська. На зустрiчi, за участю заступника керiвника Днiпропетровської ОДА Корбана Г.О., обговорювався план операцiї.
  
  Питання, на яке Комiсiя не отримала логiчної вiдповiдi - чому у "вiйськовiй операцiї по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в м. Iловайськ i узяттю його пiд контроль" пiдроздiли Збройних Сил брали участь в блокуваннi мiста, а розгром основних сил незаконних формувань був доручений добровольчим батальйонам, якi покликанi виконувати мiлiцейськi функцiї у другому ешелонi i мають вiдповiдне цим функцiям озброєння? Хто конкретно i чому затверджував таке рiшення?
  
  Належить встановити, чому при плануваннi операцiї з узяття крупного транспортного вузла, що має стратегiчне значення, не викликала сумнiву iнформацiя про незначнi сили противника, чому не була проведена дорозвiдка ситуацiї в мiстi, i чому не була врахована можливiсть посилення угрупування терористiв з використанням залiзницi?
  
  Перша спроба входу в Iловайськ з двох напрямкiв вiдбулась 10 серпня i стикнулась з замаскованим укрiпрайоном сепаратистiв i замiнованими дiлянками. Втрати убитими в батальйонi "Донбас" склали 4 людини.
  
  Iншою колоною наступав батальйон "Шахтарськ", посилений двома протитанковими гарматами.
  
  Така органiзацiя наступу викликає бiльше запитань, нiж дає вiдповiдей.
  
  Чому, якщо мова йшла про 30-80 сепаратистiв з числа мiсцевого населення, наступ було посилено двома протитанковими гарматами?
  
  Чому, якщо були сумнiви в розвiдданих, першим ешелоном не пiшли пiдроздiли Збройних Сил з важким озброєнням?
  
  На цi питання ще належить отримати вiдповiдi.
  
  Далi, 16 серпня в селищi Урзуф на базi батальйону "Азов" пройшла спiльна нарада за участю генерала Хомчака Р.Б., заступника мiнiстра внутрiшнiх справ Ярового С.А. i командирiв чотирьох батальйонiв, на якiй було узгоджено новий план операцiї по заходу в Iловайськ, призначеному на 18 серпня.
  
  Через пiвтори години пiсля доповiдi керiвництву АТО, зробленого за пiдсумками наради генералом Хомчаком Р.Б., останнiй отримав завдання штабу АТО почати наступ 17 серпня, тобто на добу ранiше.
  
  Те, що вiдбулося далi пiдтверджує тезу про те, що управляти вiйськовими дiями в режимi АТО неможливо.
  
  Так, о 05.00 17 серпня на точку збору прибули генерал Яровий С.А. i батальйон "Донбас", який вiдразу приступив до виконання завдання. Iз запiзненням на кiлька годин прибув батальйон "Днiпро-1". Не прибули батальйони "Азов" i "Шахтарськ", командири яких заявили, що нiякi новi уточнення їх не цiкавлять i вони будуть на мiсцi в понедiлок (18 серпня). Батальйон "Донбас" за пiдтримки 6 БМП роти капiтана Кошуби пiшов виконувати завдання, не маючи запланованої пiдтримки з трьох бокiв.
  
  Пiсля цього, пiшов батальйон "Днiпро-1", але не спiльно з "Донбасом", як планувалося ранiше, а по маршруту, намiченому для вiдсутнiх батальйонiв "Азов" i "Шахтарськ".
  
  На думку курiвника Сектору Б генерала Хомчака Р.Б. цiлком взяти Iловайськ можна було за 2-3 днi, за умови, що всi сили, якi були запланованi для участi в операцiї, прибули б своєчасно i стали до виконання поставленої задачi.
  
  На наступний день в зону Iловайська замiсть батальйону "Шахтарськ" прибули лише його представники. Командир батальйону "Шахтарськ" Андрiй Фiлоненко на засiданнi Слiдчої комiсiї показав, що дозвiл на вихiд з операцiї батальйони "Шахтарськ" i "Азов" отримали вiд радника мiнiстра внутрiшнiх справ Антона Геращенка i начальника Департаменту органiзацiї дiяльностi пiдроздiлiв мiлiцiї особливого призначення Чалавана В.А. Комiсiя перевiряє зазначену iнформацiю та повноваження названих чиновникiв, але вiдповiдi вiд МВС поки не отриманi.
  
  Наведена iнформацiя ставить пiд сумнiв твердження мiнiстерства внутрiшнiх справ про передачу добровольчих батальйонiв в розпорядження штабу АТО.
  
  Далi, батальйон "Азов", який прибув в зону Iловайська на добу пiзнiше, до виконання завдання приступив лише 19 серпня i незабаром вийшов з бою остаточно.
  
  Батальйон "Днiпро-1" пiсля деяких коливань спiльно з батальйоном "Донбас" зачистив половину Iловайська, однак на другу половину мiста сил не вистачало.
  
  Тодi, на пiдтримку в Iловайськ прибули батальйони МВС "Миротворець", "Iвано-Франкiвськ", "Херсон" та рота "Свiтязь", озброєнi стрiлецькою зброєю, а не пiдроздiли Збройних Сил.
  
  В цей же час, 20 серпня Iнформацiйно-аналiтичний центр РНБОУ переможно рапортував про повний контроль українських силовикiв над Iловайськом.
  
  За заявою генерала Хомчака Р.Б., 24 серпня вiн з неофiцiйних джерел (можливо вiд начальника штабу Сектору Д полковника Ромигайла П.Д.- джерело уточнюється) отримав iнформацiю про перетин державного кордону декiлькома колонами росiйської бронетехнiки чисельнiстю по 80-100 одиниць.
  
  Штаб АТО цю iнформацiю не пiдтвердив, повiдомивши, що є неперевiренi вiдомостi про окремi групи росiйських БМП або танкiв чисельнiстю по 3-5 одиниць.
  
  Така iнформацiя зi штабу АТО була доведена керiвнику Сектору Б генерал-лейтенанту Хомчаку Р.Б. пiсля того, як 23 серпня прикордонна служба України i генерал Литвин П.М. проiнформували керiвництво АТО про виявлення в Секторi Д колон росiйської броньованої технiки, а 24 серпня начальник штабу Сектору Д полковник Ромигайло П.Д. доповiв начальнику штабу АТО генералу Назарову В.М. про перетин о 10.30 колоною росiйської бронетехнiки чисельнiстю бiльше 100 одиниць державного кордону України. Та ж iнформацiя о 12.00 була доведена до вiдома мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу.
  
  До полудня 24 серпня, росiйськi вiйська силами самохiдних артилерiйських установок ударили по тилах Сектору Б, розташованих в Секторi Д, а до вечора 24 серпня пiдроздiли 51-ї бригади вже взяли в полон перших 10 росiйських десантникiв з 331 полку повiтрянодесантних вiйськ Росiї, переданих потiм в штаб АТО.
  
  Пiсля цього i до початку прориву з котла 29 серпня обстрiли iловайського угрупування не припинялися.
  
  Iз зони Iловайська протягом 24 i 25 серпня через Старобешеве i 27 серпня в напрямку Волновахи вдавалося вивозити поранених.
  
  Така ситуацiя нещiльного оточення, яке дозволяло вивести угрупування з котла, зберiгалась, як мiнiмум, до ранку 27 серпня.
  
  В перiод з 25 по 27 серпня генерал Хомчак Р.Б. неодноразово запитував у штабу АТО рiшення. Необхiдно було або iстотно посилювати угрупування, розривати кiльце оточення i остаточно брати Iловайськ, або термiново виходити з котла.
  
  Всi цi днi керiвництво iловайського угрупування отримувало тiльки один наказ - "Триматися i чекати пiдмоги!". Так було втрачено час.
  
  Сумарнi втрати Сектору Б в зонi Iловайська з початку наступу на мiсто 10 серпня 2014 року i до початку прориву з котла ранком 29 серпня 2014 року склали:
  
  Убитими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано, данi по МВС та Нацiональнiй гвардiї врахованi в чисельностi втрат при проривi з Iловайська);
  
  Пораненими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано, данi по МВС та Нацiональнiй гвардiї врахованi в чисельностi втрат при проривi з Iловайська);
  
  Померлими внаслiдок поранень - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано, данi по МВС та Нацiональнiй гвардiї врахованi в чисельностi втрат при проривi з Iловайська);
  
  Зниклими безвiсти - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано, данi по МВС та Нацiональнiй гвардiї врахованi в чисельностi втрат при проривi з Iловайська);
  
  Полоненими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано, данi по МВС та Нацiональнiй гвардiї врахованi в чисельностi втрат при проривi з Iловайська).
  
  Спроби деблокування Iловайська силами АТО
  
  Одними iз найбiльш недослiджених епiзодiв iловайської трагедiї залишаються подiї, пов'язанi з намаганням деблокування угрупування українських вiйськ.
  
  Мiнiстерство оборони України i Генеральний штаб не вiдповiли по сутi на питання Слiдчої комiсiї, що стосуються цiєї операцiї i, пiд надуманими приводами, вiдмовилися забезпечити явку на засiдання комiсiї начальника штабу АТО генерал-майора Назарова В.М., а також командирiв частин i пiдроздiлiв, якi брали участь в операцiї з деблокування Iловайська, i залишилися в живих.
  
  У штабi АТО не могли не знати про критичну ситуацiю iз забезпеченням оточеного iловайського угрупування. Закiнчилися 82-мм мiни до мiнометiв, якi були на озброєннi батальйонiв, практично скiнчились патрони, вода i продовольство. Кiльце оточення ущiльнювалось на очах.
  
  Бiйцi i командири через рiдних i близьких намагалися достукатися до полiтичного i вiйськового керiвництва країни i вимагали направити в Iловайськ пiдмогу. Пiд Адмiнiстрацiєю Президента i Генеральним штабом вiдбулись багатолюднi пiкети з вимога термiново прийняти необхiднi рiшення.
  
  Представники Адмiнiстрацiї Президента i Генштабу на цих мiтингах 28 серпня переконували солдатських матерiв i дружин, що допомога йде.
  
  А до цього часу 25-26 серпня в районi Старобешеве-Кутейникове вже були розбитi сили 4-ї роти 2-го батальйону 51-ї окремої механiзованої бригади.
  
  Командирам iловайського угрупування до вечора 28 серпня не давали команду на вихiд, переконуючи, що допомога йде.
  
  А до цього часу 27 серпня пiд Старобешеве вже догорала колона зведеної ротної тактичної групи 92-ї Чугуївської бригади.
  
  Очевидно, що рiшення щодо долi iловайського угрупування мало прийматися з урахуванням багатьох факторiв, в тому числi фактичної наявностi у штабу АТО резервiв, а також їх реального стану. Однак, в будь-якому випадку, таке рiшення мало ухвалюватися своєчасно i бути адекватним реальнiй обстановцi.
  
  До початку оточення Iловайська вiйськами Росiйської Федерацiї первiсний задум штабу АТО про оточення Донецька та перекриття траси Шахтарськ-Донецьк втратив сенс.
  
  В умовах, коли для повного взяття мiста нашими вiйськами не вистачило сил, утримувати частково зайняте мiсто в умовах масованого вторгнення росiйських вiйськ i неможливостi забезпечення нашого угрупування, також не мало сенсу.
  
  У такiй ситуацiї невжиття керiвництвом АТО своєчасного вирiшення про виведення вiйськ з оточення виглядає злочинним.
  
  Не менш злочинною виглядає спроба деблокування iловайського угрупування спочатку силами 4-ї роти 2-го батальйону 51-ї механiзованої бригади, а потiм силами однiєї зведеної ротної тактичної групи 92-ї Чугуївської бригади, яка пiсля дводенного 160 кiлометрового маршу своїм ходом, 27 серпня була практично повнiстю знищена переважаючими силами росiйських вiйськ пiд Старобешеве.
  
  Нашим воїнам протистояли, як мiнiмум, двi зведенi батальйоннi тактичнi групи у складi пiдроздiлу 331 костромського полку повiтрянодесантних вiйськ, 98 iванiвської дивiзiї повiтрянодесантних вiйськ, 19 окремої мотострiлкової бригади (г.Владiкавказ), 8 окремої мотострiлкової бригади (населений пункт Борзой), 31 ульяновської i 56 камишинської окремих десантно-штурмових бригад збройних сил Росiйської Федерацiї, i не менше 500 бойовикiв незаконних збройних формувань.
  
  На питання про втрати в цих операцiях нi мiнiстерство оборони, нi начальник Генерального штабу нiяких вiдповiдей не дали.
  
  Подальшi дiї керiвництва АТО щодо операцiї з деблокування iловайського угрупування, що передбачали проведення такої операцiї 1-2 вересня, носили швидше вiдволiкаючий характер i нагадували димову завiсу, поставлену з метою виходу iз зони вiдповiдальностi мiнiстра оборони Гелетея В.В., начальника Генерального штабу Муженка В.М. i начальника штабу АТО Назарова В.М.
  
  Генеральна прокуратура України, у вiдповiдь на звернення Слiдчої комiсiї 23 вересня повiдомила, що 4 вересня 2014 року розпочато досудове розслiдування кримiнального провадження Љ42014000000000900, в рамках якого вiдпрацьовуються i розглядаються такi напрямки:
  
  - вiдповiднiсть статутним вимогам Збройних Сил України органiзацiї командуванням штабу АТО вiйськової операцiї "По розгрому основних сил незаконних збройних формувань у м. Iловайську i взяття його пiд контроль" та її виконання командуванням Сектору Б;
  
  - вiдповiднiсть статутним вимогам Збройних Сил України рiшення командування Сектору Б про вiдвiд пiдроздiлiв ЗСУ та добровольчих батальйонiв "Донбас", "Днiпро", "Азов", "Свiтязь", "Миротворець" та iнших з мiсця дислокацiї Сектору Б;
  
  - вiдповiднiсть статутним вимогам Збройних Сил України органiзацiї командуванням штабу АТО та Сектору Д "iзоляцiї кризового району Сектору Д, недопущення вторгнення незаконних збройних формувань i диверсiйно-розвiдувальних груп з територiї Росiйської Федерацiї на територiю України" та вiдводу пiдроздiлiв ЗСУ з мiсця дислокацiї Сектору Д.
  
  Таким чином, в рамках досудового розслiдування, що проводиться слiдчим вiддiлом слiдчого управлiння Головної вiйськової прокуратури, не вивчається питання вiдповiдностi статутним вимогам Збройних Сил України органiзацiї командуванням штабу АТО вiйськової операцiї з деблокування iловайського угрупування Сектору Б.
  
  У зв'язку з викладеним, Комiсiя своїм листом на iм'я Генерального прокурора України звернула увагу прокуратури на необхiднiсть вивчення цього епiзоду iловайських подiй, пов'язаного з великими втратами.
  
  Розслiдування зазначеного епiзоду силами Тимчасової слiдчої комiсiї Верховної Ради України буде продовжено.
  
  Сумарнi втрати частин i пiдроздiлiв 92 окремої механiзованої та 51 окремої механiзованої бригади при спробах деблокування iловайського угрупування Сектору Д з 25 по 27 серпня 2014 склали:
  
  Убитими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано). За оцiнками безпосереднiх учасникiв подiй зi складу зведеної роти 92 окремої механiзованої бригади в живих залишилося 37 осiб. Зазначена iнформацiя пiдлягає додатковiй перевiрцi.
  
  Пораненими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано).
  
  Померлими внаслiдок поранень - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано).
  
  Зниклими безвiсти - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано).
  
  Полоненими - не встановлено (вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони i Генерального штабу не отримано).
  
  Переговори про вихiд з Iловайська
  
  Проведення переговорiв про вихiд наших вiйськових з iловайського котла було можливо на декiлькох рiвнях.
  
  Перший - переговори на рiвнi безпосереднiх учасникiв бойових дiй.
  
  Зазначенi переговори за дорученням керiвника Сектору Д генерала Хомчака Р.Б. вiв начальник розвiдки оперативного управлiння командування "Пiвдень" полковник Штурко О.С.
  
  При цьому, росiйська сторона не знала вiд чийого iменi ведуться переговори i, по всiй видимостi, припускала, що мова йде про можливий вихiд одного з пiдроздiлiв.
  
  Домовленостi на рiвнi командирiв середньої ланки були досягнутi, однак вразливiсть подiбних переговорiв полягала в тому, що росiйське угрупування, що оточувало Iловайськ, складалось з великого числа частин i пiдроздiлiв рiзної пiдпорядкованостi i, що головне, на бiльш високих рiвнях командування могло без попередження скасувати будь-якi домовленостi.
  
  Другий - переговори на рiвнi мiнiстерства оборони i Генерального штабу.
  
  Достовiрно вiдомо, що мiнiстр оборони нiякi переговори на цю тему не вiв.
  
  Також достовiрно встановлено, що на ранок 29 серпня, тобто на момент початку прориву з оточення нашого угрупування, контакту мiж начальником Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковником Муженком В.М. i начальником Генерального штабу Збройних Сил Росiйської Федерацiї генералом армiї Герасимовим В.В. не було. Останнiй перебував з вiзитом в Китаї. Спiлкування на бiльш низькому рiвнi в Генштабi Росiйської Федерацiї не могло забезпечити вирiшення проблеми, що i пiдтверджується наявною iнформацiєю.
  
  Таким чином, iнформацiя начальника Генерального штабу Збройних Сил України Муженка В.М., доведена до генерала Хомчака Р.Б. 28 серпня, про те, що розпочато переговори з росiйською армiєю i керiвництвом, не вiдповiдала дiйсностi i лише вводила останнього в оману.
  
  Третiй - переговори на полiтичному рiвнi. Пiд час зустрiчi президентiв України та Росiї в Мiнську, що вiдбулася 26 серпня, Iловайськ вже знаходився в оточеннi.
  
  До цiєї дати у нас в полонi вже перебували 10 росiйських десантникiв з 331 полку повiтрянодесантних вiйськ Росiйської Федерацiї.
  
  На той момент часу звiльнення перших в iсторiї вiйськового протистояння на Донбасi полонених росiйських вiйськовослужбовцiв, якi мають офiцiйний статус, було для росiйського полiтичного керiвництва питанням Љ1, i явно могло стати еквiвалентом вiдкриття гарантованого коридору для виведення наших вiйськ з оточення.
  
  Пiсля мiнської зустрiчi, ввечерi 27 серпня по неофiцiйних каналах Адмiнiстрацiєю Президента України було отримано запит на обмiн полонених росiйських десантникiв. Вказаний запит пiдтверджувався аж до полудня суботи 30 серпня.
  
  Однак, до початку прориву вранцi 29 серпня рiшення українською стороною прийнято не було.
  
  Пiзнiше полоненi десантники були переданi росiйськiй сторонi.
  
  Прорив сил АТО з Iловайська
  
  Рiшення про прорив з iловайського котла було прийнято керiвником Сектору Б пiсля консультацiй з командирами батальйонiв у другiй половинi дня 28 серпня.
  
  Подальше перебування в оточеннi в умовах гострого дефiциту води та продуктiв харчування, а головне - без боєприпасiв, було не можливим.
  
  Пропозицiї росiйських вiйськових, якi надходили через начальника розвiдки оперативного управлiння командування "Пiвдень" полковника Штурко О.С. про вихiд без технiки i зброї були вiдкинутi усiма командирами.
  
  В результатi була досягнута домовленiсть про вихiд двома колонами за двома маршрутами о 06.00 29 серпня зi зброєю i технiкою в супровiд БТРiв з росiйськими десантниками, яким на виходi з кiльця повиннi бути переданi троє полонених вiйськовослужбовцiв Росiйської Федерацiї, один з яких був поранений.
  
  Напередоднi, 28 серпня, начальник Генерального штабу Муженко В.М. повiдомив генералу Хомчаку Р.Б., що з росiйською стороною досягнуто домовленiсть про вивезення поранених i загиблих.
  
  По двох узгоджених маршрутах виходу приблизно о 19.00 28 серпня були вiдправленi машини з пораненими, обладнанi бiлими прапорами з червоним хрестом.
  
  Буквально через п'ятсот метрiв пiсля виходу машин iз Агрономiчного i Многопiлля вони були обстрiлянi, i були змушенi повернутися.
  
  Пiсля такого розвитку подiй генералом Хомчаком Р.Б. було встановлено два сигнали на вихiд "Буран-555" для виходу без бою i "Буран-555 з боєм".
  
  Були сформованi двi колони, на чолi кожної з яких було по 2-3 одиницi бронетехнiки, в серединi i в кiнцi кожної колони також був танк i БМП.
  
  У складi однiєї колони на легкових машинах по асфальтованiй дорозi рухався батальйон "Донбас", а в складi другої - на вантажiвках i мiкроавтобусах пiдвищеної прохiдностi - батальйон "Днiпро-1".
  
  Першим етапом здiйснювався вихiд наших сил з Iловайська на рубiж Многопiлля-Агрономiчне в 6 кiлометрах вiд мiста.
  
  Збiр колон був органiзований таким чином, щоб до точки початку маршруту всi пiдроздiли вийшли одночасно. Перший етап операцiї пройшов без втрат.
  
  Далi належало пройти через кiльце росiйських вiйськ.
  
  О 05.45 29 серпня в район Многопiлля на одному БТР-Д та санiтарнiй машинi прибули росiйськi десантники, якi заявили, що умови змiнюються.
  
  Вихiд буде без зброї i технiки однiєю колоною за вказаним ними маршрутом, який, як з"ясувалось пiзнiше, проходив по їх засiдках.
  
  Пiсля збору нашого угрупування колоною у вихiдних точках для початку руху, росiйська сторона почала тягнути час.
  
  Приблизно в 08.00, з урахуванням обстановки, генерал Хомчак Р.Б. дав команду "Буран-555 з боєм" та колони рушили по двох спочатку намiчених маршрутах. У складi кожної з колон знаходилось по одному полоненому росiйському вiйськовослужбовцю. Третiй полонений поранений росiйських вiйськовослужбовець перебував в санiтарнiй машинi разом з нашими пораненими.
  
  За iнформацiєю, що надiйшла вiд командира розвiдувального пiдроздiлу 40-го батальйону територiальної оборони, рух колон було розпочато за командою "Буран-555". Зазначена iнформацiя пiдлягає додатковiй перевiрцi.
  
  Також iнформацiя, отримана вiд командира батальйону "Днiпро-1" Берези Ю.М. про 23 полонених росiйських вiйськовослужбовцiв, якi перебували в колонi батальйону "Днiпро-1" уточнюється.
  
  Пiсля початку руху, першу лiнiю росiйських вiйськ, що складалась з пiхоти, колони подолали без бою.
  
  На другiй лiнiї в районi села Чабани, неподалiк вiд Старобешеве почався розстрiл наших колон росiйськими вiйськами з усiх видiв зброї. Нашi вiйська героїчно прийняли бiй i пiдбили кiлька танкiв i БМП противника. Далi, по мiрi виходу з ладу автомобiльної технiки, наше угрупування розсiювалось i малими групами проривалась з оточення.
  
  Слiдчiй комiсiї належить уточнити, якi заходи по пiдтримцi колон, що виходили з оточення, були вжитi штабом АТО i наскiльки вони були ефективнi.
  
  Загальна чисельнiсть особового складу в двох наших колонах становила за рiзними оцiнками вiд 970 до1100 осiб.
  
  До теперiшнього часу нi мiнiстерство оборони, нi Генеральний штаб не вiдповiли на питання Слiдчої комiсiї, що стосуються втрат Збройних Сил України при проривi нашого угрупування з iловайського котла, спрямованi в їх адреси ще 10 вересня 2014 року.
  
  За непрямими оцiнками, сумарнi втрати при проривi з оточення перевищили 300 осiб убитими.
  
  Втрати лише пiдроздiлiв МВС та Нацiональної гвардiї в зонi Iловайська з 24 серпня станом на 20 вересня 2014 склали:
  
  Убитими - 31 особа;
  
  Пораненими - 170 осiб;
  
  Померлими внаслiдок поранень - не встановлено (вiдповiдi не отриманi);
  
  Зниклими безвiсти - 65 осiб;
  
  Полоненими - 98 осiб.
  
  Висновки Комiсiї
  
  
  
  Цi висновки зробленi на пiдставi аналiзу подiй та обставин, що дослiдженi Комiсiєю станом на 20 жовтня 2014 року.
  
  Результати розслiдування, проведеного Комiсiєю, дозволяють зробити наступнi висновки:
  
  1. В основi причин, що призвели до iловайської трагедiї, полягають фундаментальнi проблеми в органiзацiї оборони країни.
  
  Стаття перша Закону України "Про оборону України" дає визначення шести ознак, наявнiсть кожної з яких пiдтверджує факт агресiї з боку iноземної держави. Дiї Росiйської Федерацiї на територiї України спiвпадають з п'ятьма з них i повнiстю пiдтверджують факт збройної агресiї проти України.
  
  Статтею четвертою зазначеного Закону передбачено, що у разi збройної агресiї або загрози нападу на Україну Президент України приймає рiшення про введення воєнного стану в Українi або на окремих її територiях.
  
  В результатi невиконання норм Закону України "Про оборону України" щодо введення вiйськового стану не було утворено єдиного центру органiзацiї оборони країни - Ставки Верховного Головнокомандувача i, як наслiдок, не був введений в дiю Стратегiчний план застосування збройних сил та iнших збройних формувань, а також правоохоронних органiв для вiдсiчi збройної агресiї проти України.
  
  Належним чином не була органiзована оборона країни, як система полiтичних, економiчних, соцiальних, вiйськових, iнформацiйних, правових, органiзацiйних та iнших заходiв щодо захисту держави в умовах збройної агресiї.
  
  Кабiнет Мiнiстрiв України продовжував i продовжує працювати в режимi розподiлу фiнансових ресурсiв, причому не завжди адекватно обставинам.
  
  Так, кошти, обiцянi армiї в липнi, незважаючи на гостру потребу, були фактично видiленi лише в серпнi. При цьому, несвоєчасне оформлення урядового рiшення не дозволяло розпочати необхiднi процедури i затягувало критично важливi поставки для армiї.
  
  Багатомiсячною проблемою стала пiдготовка рiшення Уряду про передачу важкого озброєння i бронетехнiки вiд мiнiстерства оборони до МВС та Нацiональної гвардiї.
  
  В Укроборонпромi продовжує процвiтати ручне управлiння i корупцiя.
  
  Не були прийнятi необхiднi рiшення про евакуацiю стратегiчно важливих виробництв у захiднi регiони країни.
  
  Законодавчi та органiзацiйнi зусилля Уряду по забезпеченню життєдiяльностi країни в умовах збройної агресiї й надалi залишають бажати кращого.
  
  Робота iз внутрiшньо перемiщеними особами з першого дня i до теперiшнього часу носить хаотичний характер. Права сотень тисяч громадян, якi вимушено залишили свої домiвки, законодавчо не врегульованi i не захищенi.
  
  Без введення воєнного стану не iснує законної можливостi призначення у звiльнених мiстах i селищах Донбасу вiйськових комендантiв, покликаних органiзувати нормальне життя мирного населення. Це призводить до повернення до мiсцевих органiв влади пособникiв окупантiв.
  
  Влада й досi не визначилась iз ставленням до громадян України, якi опинились в зонi бойових дiй.
  
  Усе вищенаведене безпосередньо впливало i продовжує впливати на суспiльно-полiтичну ситуацiю на Донбасi i в зонi Iловайська зокрема.
  
  Вiдсутнiсть єдиного центру органiзацiї оборони призвела до нерозумiння стратегiчного задуму агресора на кожному етапi цiєї вiйни.
  
  Так, нашi сили боролись за населенi пункти та територiї, а агресор, з моменту провалу ставки на масовi сепаратистськi настрої мешканцiв Донбасу, боровся за джерела енергiї, точнiше за позбавлення України можливостi доступу до незалежних вiд Росiї джерел енергiї.
  
  Сьогоденна лiнiя протистояння наших вiйськ i агресора склалася не випадково. Країну позбавили 70% видобутку вугiлля i контролю над частиною магiстральних газопроводiв.
  
  При цьому, в результатi вiдсутностi стратегiчного бачення, Кабiнетом Мiнiстрiв не створений зимовий запас вугiлля на теплових електростанцiях, а дефiцитом газу на зимовий перiод ми, принаймнi на третину, зобов'язанi Уряду i керiвництву НАК "Нафтогаз України", яке навеснi в умовах дiї старих цiн i вiдсутностi обмежень з боку Газпрому злочинно не добирало газ.
  
  2. Не введення вiйськового стану призвело до дезорганiзацiї управлiння вiйськовими дiями, що значною мiрою зумовило iловайськi подiї.
  
  Органiзацiя вiйськових дiй в режимi антитерористичної операцiї побудована на штучних взаємозв'язках, якi не вiдповiдають законам України i статусу органiв, що беруть участь в АТО.
  
  Так, наприклад, призначення начальника Генерального штабу Збройних Сил України першим заступником керiвника Антитерористичного центру СБУ - керiвником АТО, не призводить до змiни статусу самого Генерального штабу i не поширює його рiшення на всiх учасникiв, незалежно вiд їх пiдпорядкованостi.
  
  Таким чином, Генеральний штаб, покликаний в умовах воєнного стану бути головним вiйськовим органом iз планування оборони країни, управлiння застосуванням Збройних Сил, з координацiї та контролю виконання завдань у сферi оборони iншими вiйськовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, правоохоронними органами, в умовах АТО позбавлений цих функцiй.
  
  Формально центром координацiї вiйськових дiй є штаб АТО, що має багато в чому вiртуальний характер.
  
  Все управлiння, замiсть необхiдної в умовах вiйни єдиноначальностi, побудовано на штучному незаконному сумiсництвi посад i неформальних взаємозв'язках мiж представниками рiзних вiдомств.
  
  Яскравою iлюстрацiєю до цього твердження є "титул" одного з ключових керiвникiв АТО генерал-майора Назарова В.М. - начальник штабу АТО - перший заступник керiвника АТО - тимчасово виконуючий обов"язки першого заступника начальника Генерального штабу - перший заступник начальника Головного оперативного управлiння Генерального штабу, i все це - одночасно.
  
  Створено заплутану систему координаторiв вiд силових структур, якi не приймають жодних офiцiйних рiшень i погоджують тi чи iншi дiї в режимi телефонних розмов.
  
  Так, наприклад, на думку Генерального штабу обов'язки по командуванню в Секторi Б при наступi на Iловайськ були роздiленi мiж генералом Хомчаком Р.Б. i заступником мiнiстра внутрiшнiх справ генералом Яровим С.А., в частинi командування добровольчими батальйонами МВС. А вiдповiдно до свiдчень генерала Ярового С.А. - вiн лише координував взаємодiю МВС з керiвництвом сектору.
  
  Що таке вiйна в режимi АТО можна проiлюструвати лише одним прикладом, за яким стоять людськi життя. На озброєннi української армiї стоять 120-ти мiлiметровi мiномети. Командування АТО, яке представлене керiвництвом Генштабу, посилаючи на узяття Iловайська добровольчi батальйони, якi озброєнi 82-х мiлiметровими мiнометами, не думало про те, як забезпечити батальйони мiнами, а мiнiстерство внутрiшнiх справ, якому фактично пiдпорядкованi добровольчi батальйони, вважало, що це вже не їх проблеми.
  
  У критичних обставинах, коли необхiдно приймати вiдповiдальнi рiшення, створенi штучно в умовах АТО неформальнi зв'язки не працюють.
  
  Фактично, на всiх етапах проведення, так званої, антитерористичної операцiї кожне вiдомство воювало самостiйно i багато з керiвникiв силових вiдомств - учасникiв АТО брали i беруть участь в управлiннi обороною країни, як би на громадських засадах, тобто без повноцiнної вiдповiдальностi за свої рiшення.
  
  Повною мiрою вiдповiдальнiсть лягла лише на плечi тих, хто зi зброєю в руках цiною своїх життiв захищає Україну.
  
  3. Помилковi кадровi рiшення iстотно ускладнили обстановку, а неадекватнi дiї мiнiстра оборони Гелетея В.В. i начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройними Силами України Муженка В.М. призвели до iловайської трагедiї.
  
  На засiданнi Слiдчої комiсiї 1 жовтня 2014 року мiнiстр оборони Гелетей В.В. i начальник Генерального штабу Муженко В.М. продемонстрували незнання положень про мiнiстерство i генштаб, затверджених Указом Президента України, а також необiзнанiсть про змiст Закону України "Про оборону України". Такий рiвень готовностi до керiвництва мiнiстерством оборони i Генеральним штабом безумовно позначився на якостi виконання Гелетеєм В.В. i Муженком В.М. своїх посадових обов'язкiв.
  
  Кар'єризм, як визначальна риса характеру Гелетея В.В., в поєднаннi з некомпетентнiстю, призвели до того, що робота Мiнiстерства оборони України, як центрального органу виконавчої влади у сферi оборони i вiйськового будiвництва, в пiдпорядкуваннi якого перебувають Збройнi Сили, була в значнiй мiрi дезорганiзована. Функцiї, освоєнi Гелетеєм В.В. на посту мiнiстра, фактично зводились до епiзодичних пiдмiн Муженка В.М. в штабi АТО i системним спробам постати в очах Президента мiнiстром-переможцем.
  
  Замiсть мiркування над задачами, що стоять перед мiнiстерством i над становищем на фронтi, мiнiстр був зайнятий постiйними рапортами Президенту то про чергове узяття Саур-Могили, то про прапор, який пiднято над черговою сiльською радою.
  
  Така поведiнка мiнiстра оборони, безумовно, iстотно впливала на рiшення, що приймаються керiвником i начальником штабу АТО.
  
  Роль в iловайських подiях начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройними Силами України i, за сумiсництвом, керiвника АТО Муженка В.М., а також тимчасово виконуючого обов"язки першого заступника начальника Генерального штабу, за сумiсництвом начальника штабу АТО генерал-майора Назарова В.М., є ще бiльш драматичною.
  
  На всiх етапах подiй, пов'язаних з iловайською трагедiєю, названi керiвники демонстрували нездатнiсть органiзувати оборону країни.
  
  Рiвень координацiї дiй силових структур, навiть для умов АТО, був i залишається незадовiльним.
  
  Таким же незадовiльним чином органiзована робота Генерального штабу з управлiння застосуванням Збройних Сил.
  
  В Генеральному штабi, який формально не був штабом АТО, належним чином не був налагоджений збiр, систематизацiя та аналiз розвiдданих, якi були у розпорядженнi рiзних вiдомств.
  
  Навiть, в вочевидь провокуючiй агресора ситуацiї проведення параду у Києвi, напередоднi мiнської зустрiчi президентiв, на якiй президент Росiї Володимир Путiн явно бажав мати виграшну позицiю, командування i штаб АТО не зiставило скупчення росiйських вiйськ на нашому кордонi в Секторi Д, тривалi обстрiли Сектору з територiї Росiйської Федерацiї i можливу вiдповiдну реакцiю агресора. Угрупування Сектору Д продовжувало розмиватися, а тили Сектору Б - оголятися.
  
  Функцiї командування секторiв оборони практично зведенi до рiвня диспетчерсько-постачальницьких. Продовжує процвiтати абсолютно ручне управлiння з боку керiвника та штабу АТО.
  
  Пропозицiї керiвникiв секторiв оборони не сприймались, рiшення по них, як правило, не приймались взагалi.
  
  Будь-якi доповiдi iз зони бойових дiй про реальну обстановку в секторах оборони, що не вiдповiдають переможним настроям мiнiстра Гелетея В.В. i начальника Генерального штабу Муженка В.М. викликали повне несприйняття i вiдповiдну агресiю, аж до звинувачень у боягузтвi i загроз кримiнального переслiдування. Рiшення керiвництва за такими доповiдями, необхiднi для органiзацiї оборони та мiнiмiзацiї втрат, не приймались.
  
  Навiть у тих рiдкiсних випадках, коли керiвники секторiв отримували виразну задачу, її виконання не пiдкрiплювалось необхiдними ресурсами.
  
  Так, прийняте в штабi АТО рiшення з гучною назвою "Про проведення вiйськової операцiї по розгрому основних сил незаконних збройних формувань у м. Iловайськ i узяття його пiд контроль" не було засновано на перевiрених розвiдданих i не забезпечено необхiдними силами i засобами.
  
  В результатi, виконання поставленого завдання було практично повнiстю покладено на добровольчi батальйони спецiального призначення МВС, якi мають мiлiцейськi функцiї i озброєнi не адекватно поставленому завданню.
  
  Так само, в прикордонному Секторi Д, при iстотнiй змiнi обстановки пiсля втрати контролю над населеним пунктом Iзварине i початком систематичних обстрiлiв iз територiї Росiйської Федерацiї, штабом АТО не здiйснювалось коригування задачi i тактики дiй наших вiйськ.
  
  В результатi безглуздого тривалого (понад мiсяць) перебування наших частин в зонi постiйних ракетно-артилерiйських обстрiлiв iз територiї Росiї, на вiдкритiй мiсцевостi, де не можливо було органiзувати ефективний iнженерний захист, ми понесли великi втрати вбитими i пораненими, багато частин i пiдроздiлiв втратили боєздатнiсть.
  
  Однак, черговий раз, керiвники АТО спробували списати всi проблеми, призначивши винними 51-у механiзовану бригаду.
  
  Хаотичне перемiщення за рiшенням штабу АТО окремих частин i пiдроздiлiв мiж секторами оборони призвело до зниження боєздатностi i керованостi угрупування Сектору Д, а фактичне зменшення її чисельностi протягом мiсяця в десять разiв, призвело до абсолютної неможливостi протистояти масованому вторгненню регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї i подальшому оточенню Iловайська.
  
  Реально зашкодити трагiчному розвитку подiй могла своєчасна реакцiя мiнiстра оборони Гелетея В.В. та керiвника АТО - начальника Генштабу Муженка В.М. на iнформацiю про вторгнення росiйських вiйськ, що надходила 23 i 24 серпня.
  
  Однак це могло перешкодити проведенню параду в Києвi та святковим настроям мiнiстра i начальника Генштабу напередоднi нагородження та чергової генеральської зiрки. Iнших, скiльки-небудь логiчних пояснень їх злочиннiй бездiяльностi придумати неможливо.
  
  Первiсна спроба списати iловайську трагедiю на, нiбито, втечу керiвника Сектору Д генерала Литвина П.М. є повнiстю необґрунтованою. Командування Сектору Д виконувало покладенi на нього завдання до лiквiдацiї сектора рiшенням керiвництва АТО в 24.00 24 серпня поточного року.
  
  Подальша спроба призначення винним в оточеннi Iловайська батальйону територiальної оборони "Прикарпаття" також не спроможна. Не виправдовуючи залишення батальйоном своїх позицiй, необхiдно сказати, що для оборони Сектору Д, на який припадало 140 км кордону з Росiйською Федерацiєю, проти чотирьох батальйонних тактичних груп регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї одного батальйону територiальної оборони зi стрiлецькою зброєю i 300 вiйськовослужбовцiв, якi в основному складаються зi штабу, зв'язкiвцiв, тиловикiв i ремонтникiв, що залишились в розпорядженнi генерала Литвина П.М., явно не достатньо.
  
  Обстановка, що склалась, стала результатом командування вiйськовими дiями з боку керiвника АТО - начальника Генерального штабу Муженка В.М., а також начальника штабу АТО генерала Назарова В.М.
  
  Розвиток подiй в зонi Iловайська з 24 серпня вимагав прийняття термiнових рiшень з боку керiвникiв АТО. Необхiдно було або виводити нашi частини з мiста, поки кiльце оточення не стало щiльним, що було б найбiльш логiчним в умовах, коли оточення Донецька стало не можливим, або достатнiми силами негайно деблокувати мiсто i, посиливши угрупування, повнiстю взяти його пiд контроль.
  
  Замiсть прийняття кардинального рiшення керiвництво АТО фактично дезiнформувало частини, якi знаходились в оточеннi, безпiдставно обiцяючи швидку пiдмогу.
  
  Започаткована iз запiзненням i недостатнiми силами спроба деблокування iловайського угрупування, в черговий раз призвела до великих втрат, чисельнiсть яких мiнiстерством оборони i Генеральним штабом приховується.
  
  На тлi посилення блокади Iловайська росiйськими вiйськами, неможливостi постачання нашого угрупування i виснаження боєзапасу, штаб АТО й надалi вимагав чекати пiдмоги i безцiльно утримувати половину мiста, яке втратило на той момент значення для операцiї по оточенню Донецька. У критичнiй ситуацiї керiвниковi Сектору Б генерал-лейтенанту Хомчаку Р.Б. довелось самостiйно приймати рiшення про прорив iловайського угрупування з оточення.
  
  Полiтичним i вiйськовим керiвництвом країни не були вжитi вичерпнi заходи по органiзацiї коридору для виведення наших вiйськ з оточення.
  
  Обнадiйлива iнформацiя, яка доводилась начальником Генерального штабу Муженком В.М. до командування Сектору Б, носила скорiше дезiнформуючий характер.
  
  Характеризуючи ставлення вiйськових керiвникiв, стурбованих парадами, зiрками й орденами, до рядових воїнiв, не можна не сказати ще про одне.
  
  Як i ранiше, пошук тiл загиблих - це турбота волонтерiв, рiдних i близьких.
  
  Як i ранiше, наших солдат, якi не мають розпiзнавальних жетонiв, продовжують ховати в безiменних могилах.
  
  Як i ранiше, надання статусу учасника АТО кожному, хто захищав зi зброєю в руках Україну - особиста, а не державна справа.
  
  
  
  4. Iловайська трагедiя мала не лише важкi вiйськовi, але й не менш важкi полiтичнi наслiдки для країни.
  
  Результатом помилок, якi були допущенi вiйськовим керiвництвом країни, стали сотнi людських життiв i покалiчених доль.
  
  Стала падати довiра народу до керiвництва країни й армiї.
  
  Власну слабкiсть i нездатнiсть керувати обороною країни керiвники мiнiстерства оборони i Генерального штабу стали пояснювати силою i непереможнiстю агресора.
  
  З вуст полiтичного i вiйськового керiвництва стала тиражуватися недостовiрна iнформацiя про втрату на полi бою 65% вiйськової технiки.
  
  Так, в країнi i армiї насаджувались настрої поразки, вiдповiдальнiсть за яку також повиннi роздiлити мiнiстр оборони Гелетей В.В. i керiвник АТО Муженко В.М.
  
  Цi настрої стали фоном зустрiчi президентiв України i Росiї, що вiдбулася 26 серпня 2014 в Мiнську i, в значнiй мiрi, визначили пiдписання 5 вересня 2014 року мiнських угод, якi неоднозначно сприймаються як мешканцями Донбасу, так i мешканцями всiєї України, а також прийняття не менш спiрних законiв "про Донбас" 16 вересня.
   На жаль, пiсля усвiдомлення країною iловайської трагедiї та її наслiдкiв, не вiдбулось усвiдомлення персональної вiдповiдальностi тими, хто в нiй винен.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"