Для того я? Для кого я? Навiщо?
Як часто цi питання мучать нас.
Якби ж таланту - я складала б вiршi
Або ж спiвала залюбки для вас.

Та я не генiй. Я проста людина.
Така, як всi, i не така, як всi.
У всiх - робота, друзi i родина.
I всi чогось не встигнуть у життi.

I я не встигну. Щось-таки прогавлю.
Щось не помiчу, кину, загублю.
Коли життя почне щоденну травлю,
Я пошуки юнацькi припиню.

Ми всi в той омут врештi потрапляєм,
I "треба" ненависне заставляє
Забуть, що хочеться, що мрiється, що зве.
Невже засмокче ця багнюка i мене?

Навколо люди i думки, як грати.
Обмежують, стискають... Не втiкти.
Якби ж упасти з неба листопадом
I шелестiти пiсню самоти.