Проблем завжди в життi нам вистачає
I важко в цьому свiтi жить
Але ти пам'ятай, що все в життi минає
Навiщо ж марнувати час, життя i мить?

I знай, що все в життi так швидко плине
I сплинуть тi проблеми як вода
А час змарнований на смуток не повернеш
Хоча i буде так його шкода

Я розумiю, що тримаєш обiцянку
Яку ти сам собi давав колись
Тому чекаю ввечерi i зранку
Бо не знаходжу слiв, щоб вмовити вiд слова вiдректись!

I кожен день немов прожитий рiк
Чекання смуток тягнеться мов вiчнiсть
I мов хвилини зупинились, стих їх лiк
I промайнув так день i тиждень й мiсяць

I ось нарештi знов менi вiд тебе звiстка прилiта
I знов згадалися отi всi нашi днi i митi
I поселилась знов у серцi мрiя крадькома
Про зустрiч найбажанiшу у свiтi

Згадався знову вечiр той останнiй
Останнiй вечiр, коли були ми разом
Той вечiр, що прирiк нас на чекання
Той вечiр, що минув неначе сон

I ураганом пронеслось у головi
Усе, що вже було i все, що буде
Усе, що мрiялось здiйсниться у життi
I все це скоро, скоро буде!

I знов очiкування з розуму вже зводить
Та десь беруться сили для життя
Чекання зустрiчi, обiймiв, поцiлункiв пiдбадьорить
А мрiї доведуть до забуття...

I знов на серцi сподiвання полум'ям горить
Що нова зустрiч подарує насолоду
I знову впевненiсть дає бажання жить
I дочекатися тебе, нiхто не побудує перешкоду

I вгамувати я хочу неспокiй, турботу
Але вiд себе тiкай, не тiкай
Я бажану вiдчую тодi насолоду
Коли скажеш: "Я їду, чекай"

I хай зараз мiж нами далекi дороги
Проте вiра моя мiцна наче сталь
Та й не вiрить не маю я змоги
Я тебе дочекаюся, знай!