Аннотация: Якось вирiшили дiд з бабою свiт подивитися. Сiли вони в кошик, прив’язали до нього дiдовi шаровари; в серединi багаття розклали, i почали кулiш варить. З котла пара йде, прямо у дiдовi штани дме i кошик потроху до гори пiднiмаЊ. i смачно i швидко.
Якось вирiшили дiд з бабою свiт подивитися. Сiли вони в кошик, прив’язали до нього дiдовi шаровари; в серединi багаття розклали, i почали кулiш варить. З котла пара йде, прямо у дiдовi штани дме i кошик потроху до гори пiднiмає. I смачно i швидко.
Дiд вудку взяв, на гачок краплi дощовi нанизав. Закинув у небо, — ан хмарка летить. побачила крапельки, — хлам! — i з’їла. Разом iз гачком. Так i летять швиденько — хмарка, а за нею на мотузочку дiд iз бабою в кошику.
Над лiсом пролiтали, — верхiвки сосен на дрова ламали,
Над полем пролiтали, — просо на кулiш збирали,
Над селом пролiтали, — сало на засмажку купували,
Над мiстом пролiтали, — кулiш продавали.
Над Нiмеччиною ночували,
Над Францiєю пiснi спiвали,
Над Польщею снiдали,
У Швецiї обiдали.
А як в Англiю прилетiли, вiдразу хмаринку свою в туманi i загубили. Висять посеред туману, не знають, як сказати англiйською “ой, мамо!” Залiз тодi дiд по штанях аж на небо, стрибнув низенько, упав височенько. Устав i (без обману) ходить по туману. Лiворуч — Бiг Бен виглядає, праворуч палац виринає. Пiдiйшов до нього, став бiля порога:
— Добрий день, у вашiй хатi,
Чи не пустите у палати?
Ми тут хмаринку загубили,
Чи ви б нам не пiдсобили?
Королева щось белькоче, — мабуть, допомогти не хоче.
Узяв тодi дiд хворостину i почав розганяти хмарини. По туману ходить, “Гей-гей!” говорить. Аж кошик струснуло, — це хмаринка проснулася, i побiгла на небо. Дiд думкою за кошик зачепився, i летить трохи вiддалiк, а баба йому кулiш на менших хмаринках прямо до рота пускає. Летять, вiдпочивають, нiяких пригод не чекають.
Аж на зустрiч їм хмара тем нiша. Рот вiдкрила i зачеплену хмаринку з’їла. А за нею ще бiльша хмара бiжить. I цю з’їла.
Летять дiд i баба все швидше й швидше. А хмара перед ними все бiльшає й бiльшає. Сердиться, що кошик до неї примiшано, i все темнiшає, темнiшає. Несподiвано як гримне! Як блискавкою в землю гупне! I раптом — розплакалась. Так iз дощем i на гачок наживленi краплини випали. Дiд у решето дощику набрав, вогонь у кошику залив, i почали вони вниз спускатися. Гуп! — i прямо на свою хату впали. Поки на ноги зiп’ялись, вже всi сусiди зiбрались.. Стали дiд iз бабою ложки дiставати, друзiв заморським Кулiшем пригощати.
I я там була, воду з друшляка пила. Про кулiш люди “ смачно!” казали, а менi не дiсталось.