Аннотация: Та я все одно знов тихенько сплю, вмотана гадюками перекручених простирадл. Лише покинута на столЄ думка вглядаЊться у хмарне небо з витинанками мЄсячного сяйва, бажаючи скорЄше позбутися мороку мого сну.
Я прокинулася серед дощу.
Я прокинулася серед дощу i вiдразу побачила в розкиданих сивих простирадлах своє голе, спiтнiле, налякане блискавкою та громом тiло.
Як безпорадно зiгнулися ноги, що їх обплутано зжужмленим ганчiр’ям! Я знаю - це зробив грiм, щоб мої тепер нiби неживi стегна, мокрий живiт iз тремтячою дiрочкою пупа, круглi перса та конвульсивно вигнуту шию побачило небо, що пiвночi шукало мене з лiхтариком блискавки.
Кинутi на подушку руки з синiми рисками вен виявляють абсолютну беззахиснiсть перед свавiллям неба. Злипле вiд вологостi постелi волосся чiтко обмальовує хрусткий череп iз всiма його буграми мудростi та впадинами гупоти, що Џх сформував мозок своїми (не моїми) мрiями.
Чи може, то я сама злiпила цю скриньку для думок, це я приклала нiс та розрiзала рота, зчепила пальцi, вигнула шию i розсунула колiна, щоб потiм обплутати їх мокрим тряпiччям, довершуючи ганебну дiю дикого сну?
Знов грiм!..
Та я все одно знов тихенько сплю, вмотана гадюками перекручених простирадл. Лише покинута на столi думка вглядається у хмарне небо з витинанками мiсячного сяйва, бажаючи скорiше позбутися мороку мого сну.