Подих лiсу струмує iз логу
На зустрiч
з промiнням
зiрок
Як дитина , що стала на ноги
I до матерi
робить
крок.
До подiбного тяга одвiчна,
То усього
життя
джерело,
Небо наче додому нас кличе;
Так все буде,
є,
i було.
Всi ми - дiти зiркового пилу.
Порожнечi
та сонця
шлюб
Нам дає нашу думку i силу,
Волю серця
та слово
з губ.
Ти зiрницi рожевої донька,
Через всесвiт
кличу
тебе,
I кохання шовковина тонка
Крiзь зiрки-
намистинки
пливе.
Поцiлунки мої нехай будуть
Тобi
торканням
зорi.
Ми безсмертнi удвох, моя люба.
Ми -- кохання
зiрок
i Землi.