Завтра ми вже можемо не жити,
У землi шукати день новий,
Завтра буде нiзачим тужити,
I не треба нести мотлох свiй.
Завтра вже не зiйде для свiтнання
Сонце...Твоє сонце золоте,
Щоб тебе зiгрiти якось зрання,
I вiдкрити щось зовсiм просте.
Завтра може бути за хвилину,
Завтра може бути за роки...
А сьогоднi - зараз! Тож людино,
Чуєш? Ти iди собi, iди!
Щоб зiгрiтись сонцем свiтанковим,
Щоб любити, щастя вiднайти,
Щоб творити свiт оцей казковий
В шлях квiтучий власної мети...