Дощ крайнеба тече без упину
На дороги пустi та поля,
Як тяжку та пекельну провину
Все замолює грiшна земля.
Листя з клена бентежно зриває
Та кидає додолу в серцях,
I на небi вiд краю до краю
Райськi сльози течуть без кiнця,
I на небi моїм заручились
Дощ осiннiй з тугою душi.
Ми з весною чомусь розучились
Заплiтати слова у вiршi:
Не тримається рима в полонi,
Не вмiстити всю осiнь в рядки...
Тихо краплi стiкають в долонi -
I крiзь пальцi минають роки.