Нам треба вибачити те,
Що вибачень не потребує.
Оголена душа росте,
Вiдкривши те, що '§ турбує.
Пробачити сумнi роки,
Всi ляпаси, усi образи,
Вiджити болiснi думки,
Обнятися i бути разом.
Сльозами, смiхом, золотим теплом
Я тво§ рани болiснi загою
I пригорну тебе сво§м крилом,
Наповнюючи кожну мить любов'ю.