Дiд Iван мало навприсядки не пустився, коли цього мiсяця йому добавили пенсiю. Прийшла листоноша i без зайвих церемонiй вiдрахувала на кiлька купюр бiльше! Мовляв, тринькайте на здоров"я. Слiдкуйте, щоб у грошах мiль не завелася.
Дiд миттєво зкебетив, як толково несподiванi грошики прилаштувати. Їх треба витратити на задоволення! Тiльки так, а не iнакше. Досить вже на собi економити! Лiта давно з базару повернули, куди вже вiдтягувати.
А задоволення у дiда Iвана не такi вже й заморочливi. За довгi роки єдиною втiхою його душi була цигарка. З нею пiдiймався в атаку на фронтi, вона зiгрiвала солдата у крижанiм окопi... У першi повоєннi лiта, коли довкiл шкiрилася розруха, часто цигарка замiнювала Iвановi снiданок, обiд та вечерю... У часи застою разом iз цигаркою вистоював у довжелезних чергах-гадюках. Нерви так заспокоював. Iнакше сьогоднi згадували б його, як полiтв"язня...
Правда в останнi лiта, продажнi цигарки стали дiдовi не по кишенi. Тому перескочив на самосад. Коптiв ним, як паротяг iз позаминулого столiття. Iз самокруткою нещодавно i на вибори ходив. Тiльки спостерiгачi швидко взяли попiдруки та на вiдкритий простiр вивели. Щоб не заважав людям вiльному волевиявленню. Ледве свої бюлетнi устиг до скриньки запiрнути!
Дiд Iван уже i не сподiвався, що дочекається свiтлого майбутнього - викурить справжню цигарку. А воно дивися - пенсiю добавили. Навiть уночi наснилася йому щаслива мить єднання з цигарочкою. Вона пружнiла у його пальцях, спалахувала зашарiлим вогником... Сизий димок огортав усе довкiл, тiльки компонувався чомусь не в кiльця, а у замашнi дулi... Ледве дочекався дiд наступного дня, щоб пiти до крамницi!
До магазину чкурнув, увiмкнувши крейсерську швидкiсть. Бiг так швидко, наскiльки дозволяв вiк-вражина.
Опинившись бiля щедрого, яскравого прилавку, дiд Iван отетерiв - що вибрати з такого рiзнотовар"я? Ось воно - перше побачення з капiталiзмом! Але оговтався, коли розгледiв цiни. Узяв найдешевших цигарок, щоб на довше вистачило.
Перша затяжка розчулила дiда Iвана до глибини душi. Вiн навiть замугикав марш "Прощання слов"янки", чого вже давненько не траплялося. Запалював дiд цигарку за цигаркою, намагаючись не допустити i секунди простою. Примудрився не випускати її з рота, навiть коли сьорбав борщ.
I за такою тютюновою ейфорiєю дiд забув давню iстину, що завзятого палiя постiйно пiдстерiгає небезпека вчинити пожежу. Пустити червоного пiвня на лихо собi й на клопiт людям.
Ось i того дня чи зiрки вишикувалися криво, а може мiсце для палiння було вибране невдале, та вiд цигарки загорiвся у дiдуся... нужник. Зручненько примостився старий в апартаментах, попихкує цигаркою i заодно вирiшує, чи виводити американський спецназ iз неспокiйного регiону.
За роздумами незчувся, як на гарячу точку перетворився i його нужник. Стулений iз сухого кукурудзиння, той спалахнув вiд цигарки, як феєрверк. Вискочив дiд iз нужника, нiби з палаючого танка. Кинувся гасити, але де там. Як упораєшся, коли однiєю рукою полум"я збиваєш, а iншою штани пiдтягуєш!? Розбишакуватий вогонь швидко перекинувся на дерев"яний сарайчик, що тулився збоку нужника, нiби чекаючи своєї черги зайти. А там на горищi лежало сiно для кози-вертихвiстки, рiзне барахло акуратно валялося...
Спасибi сусiди вчасно змикитили та викликали пожежну охорону. Тi, як почули про причину пожежi, подумали, що хтось жартує. Але потiм аж двi червонобокi машини пригнали з райцентру.
Хлопцi у блискучих касках швидко залили усе водою, а потiм прикинули суму збиткiв. Дорогеньке вийшло дiдове задоволення! Вогнеборцi ще раз нагадали старому, що палити шкiдливо не тiльки у нужнику, а й у лiжку, у полi i взагалi де б, то не було.
Дiд Iван погодився з такими золотими словами. Вiн витер вiд сажi носа, зiтхнув тяжко, а потiм дiстав iз кишенi "Приму" i сiрники...