Аннотация: О знакомствах в нете и о том к чем ето заканчивается...
[mist]:скеррi, ти присутня?
[scary]:привiт мiст... де пропадав?
[mist]:та от їздив по роботi...
[scary]:о, а ким ти працюєш?
[mist]:не скажу..:) у мене дуже скучна робота...
[scary]:ну i не треба... ;) як справи?
[mist]:та нiчого в принципi... а у тебе?
[scary]:i в мене нiчого...
[mist]:доречi - я в твоєму мiстi, може зустрiнемось?
[scary]:еее... я навiть не знаю...
[mist]:що тебе бентежить?
[scary]:та взагалi... ну... ти будеш дещо здивований моїм зовнiшнiм виглядом... я не дуже люблю формальний одяг...
[mist]:нiчого страшного, ти теж будеш здивована... %)
[scary]:ти мене заiнтригував...*_*
[mist]:я взагалi весь такий iнтригуючий...
[scary]: 8)
[mist]:ну то як? зустрiнемось?
[scary]:ну добре... що ти знаєш про мiсто?
[mist]:та я тут знаю тiльки два об"єкта - центр i кладовище
[scary]:тодi зустрiнемося на кладовищi бiля брами...ти мене впiзнаєш - я ходжу завжди тiльки в чорному...а коли?
[mist]:ну...може зараз? ти не зайнята?
[scary]:гм...ну добре...через годину бiля брами...
[mist]:я буду чекати...
[scary]:давай, я пiшла збиратись...
Дiвчина дописала останнiй рядок i почала вдумливо збиратися. Вiд її дому до кладовища зовсiм недалеко, коли її питали де вона живе то вона майже серйозно вiдповiдала - на кладовищi. Вона задумливо завмерла перед шафою, в якiй майже не було iнших кольорiв крiм чорного, а тодi вибрала для зустрiчi свiй костюм "для особливих випадкiв" - чорна водолазка з довгими рукавами, але вiдкритою спиною, обтягуючi чорнi штани, широкий чорний шкiряний пояс з двiйним язичком, на якому висiли двi невеликi сумки i багато рiзних гачкiв i петельок для iнших потрiбних речей i звичайно гади. Зашнурувавши своє високе взуття, вдягнувши звичний набiр прикрас - вовчий зуб, око Ра i танцюючого дракона, i натягнувши чорну куртку вона востаннє подивилася в дзеркало. Бiле волосся вiльно падало на плечi i спину, очi м"яко свiтилися в сутiнках коридору, шкiра вже почала тверднути, реагуючи на нiч. Вона усмiхнулася собi iкластою посмiшкою, поправила волосся рукою з довгими кiгтями i вiдчуваючи в лопатках зуд вiд крил, якi пробивалися на поверхню, вийшла з дому. Звичайно Мiст її впiзнає. Її тяжко не впiзнати...
Мiст вийшов з комп"ютерного клубу в якому сидiв i рушив у напрямку до кладовища. Вiн iшов мiстом що поступово засинало i усмiхався. Його гади легко гупали по брукiвцi, чорний плащ злегка розвiвався вiд вiтру. Чорне довге волосся, яке контрастувало з його бiлою як мармур шкiрою, було зiбране у хвiст, темнi окуляри, не зважаючи на близьку нiч, прикривали очi - не варто лякати людей їх червоним кольором i вертикальною зiницею. Вiн йшов, вiдчуваючи як прокидається голод i усмiхався поблискуючи iклами. Чим може здивувати його ця дiвчинка, Скеррi? Вiн бачив зародження неформалiзму, чим вона може бути оригiнальною?