Шелест меча, що звiльнився вiд ножен
Знову пiсня смертельна лунає
Його пiдкорити змiг би не кожен
Але хазяйку вiн вiрно кохає

Мiй меч, мiй товариш, мiй вiрний обранець
Древня чеканка по лезу змiїться
I ти начувайся, кожний поганець
Мiй Дракканiiр брудних* не боїться

Я - Тiнь, Я тихо iз тьми появляюсь
I ти розправи тодi не уникнеш
Я довго з приреченими не граюсь
I ти пiсля нашої зустрiчi зникнеш

Я - Тiнь, i люди вiд мене ховають
Очi свої у поклонi глибокiм
I гiршим нiчого бiльш не вважають
Нiж погляд зловити мiй ненароком

Юрба розбiжиться, як тiльки побачить
Мiй чорний одяг, ночi подiбний
Й найхоробрiший воїн нi за що не захоче
Почати двобiй, завчасно нерiвний

Я розумiю, заглянуть в очi Смертi
Завжди i всiм буде незручно
Й люди не можуть бути вiдвертi
З тою, з ким Смерть завжди нерозлучна

* - Бруднi - нечистi - нечисть