Аннотация: Если бы можна было визуализировать Внутренности черепа, то у меня ето выглядело бы так
Я знову перед цими дверима. Старовиннi дерев`янi дверi з бронзовою ручкою у виглядi дракона зi складеними крилами. Я, як багато раз до того, берусь за цю ручку, i легко вiдкривши дверi заходжу в кiмнату. Передi мною примiщення у сучасному стилi - у всю дальню стiну панорамне вiкно, великi стерео-колонки по куткам i всi стiни викладенi срiблистими шестикутними плитками. В центрi невеличке округле пiдвищення - головний мнемо-пульт, ця кiмната - головний командний центр. З нього ведуть четверо дверей, повiльно переводжу погляд з одної на другу. Звичайнi дерев`янi дверi з мiдною ручкою у виглядi пащi лева з табличкою "Бiблiотека" вiдкриваються перед моїм поглядом, показуючи ряди полок i зручнi диванчики для перегляду того що на них. Деякi книги добре видно, а деякi напiвпрозорi, без авторiв чи назв, але я не придивляюсь до них, сьогоднi я прийшли не сюди, i цi дверi закриваються, коли я переводжу погляд далi. Дорогi дверi з чорного дерева з посрiбленою ручкою. "Алея Пам`ятi i Кiмната Спогадiв" написано на них, якби вони вiдкрилися то видно би було коридор з картинами на стiнах i дверима з табличками, а в кiнцi широкi склянi дверi, але я переводжу погляд i вони не вiдкриваються. Наступнi дверi - "Зал Думок", великi двiйнi дверi, якi загострюються до верху. За ними сферичний зал з великими екранами, але менi треба в останнi дверi i я пiдходжу до них. Як i першi, цi дверi старовиннi, на них вирiзьбленi танцюючi дракони. Один iз них протягує менi крило i воно виходячи з дерева дверей застигає ручкою. Я берусь за неї, завжди таку теплу, i заходжу всередину. Кiмната за цими дверима така ж старовинна, як i дверi. Справа горить вогонь в камiнi, злiва вiд камiна, ближче до центру стоїть столик темного дерева з рiзьбою, навколо нього стоять рiзномастi м`якi крiсла, в яких сидять рiзнi люди - хлопцi i дiвчата. Бiля стiн стоять рiзнi столики, на яких стоять дивнi речi: вази, сумки, кулони, амулети, зброя, а на стiнах висять великi картини з невiдомими науцi пейзажами. Я проходжу по кiмнатi до свого улюбленого крiсла i поки я йду зi мною вiтаються люди i не зовсiм, якi тут сидять: Кара Смерть, Рааґ, Вiола Чорна, Тiнь, Зiрка Магiв, Вовкулачка, Сивiлла i багато з тих, у кого навiть iменi немає. Я добираюсь нарештi до свого крiсла i опустившись в нього оглядаю присутнiх. Багато з них посмiхаються, i я знаю, що мене тут люблять i поважають, а ще сприймають такою, яка я є.
- Ну i з ким ти вiдправишся сьогоднi? - першою питається Кара. Вона завжди запитує про це першою, Вона найсмiливiша тут.
Я задумливо розглядаю картини. В яку з старих iсторiй сьогоднi? Бiльшiсть з них потребують уваги, а скiльки нових iдей! Я ще подумала з хвилину, а потiм усмiхнулась.
- У бiльшiсть! Ви згоднi трохи злитись?
- Тiльки якщо нова ми буде мати вiд кожної з нас найулюбленiшу рису. - зразу уточнила Сивiлла.
- Зрештою ми всi рiзнi варiацiї тебе. - з усмiшкою сказала Зiрка Магiв.
- Як скажете. Давайте створимо її разом! I повiсть буде складена з шматочкiв ваших iсторiй.
I кiмнатка за дверима з табличкою "Фантазiї" наповнилась гулом.