Брагина Ольга Игоревна : другие произведения.

Словацька поезiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Мiла Гаугова 


<Протистояти злу> 



Альфа живе далi. Менше спить.
Майже не бачить снiв. Любить набагато сильнiше.
Вона квiтне у марнотратствi осенi.
Її зiр слабне.
Вона страждає вiд нiмого i глухого єднання.
Вона боїться.
Чоловiк у колi зла. Навколо її шиї кров.
Альфа ховається вiд нього, домашня змiя ховається.
Чи можливо протистояти злу лише за допомогою зла?
Альфа переступає прiрву свiту.
Її чоло в зморшках. Її руки - вiдданi
руху: вона перев'язує рани, ховає
померлих, втiшає покинутих дiтей,
вирощує лiкарськi трави в своєму саду,
збирає фрукти, поливає пiдрум'янену землю,
блукає пiд деревами вночi,
мириться з давно померлими.
Далеко вiд неї чоловiк загубився в лабiринтi облич.
Сьогоднi недiля. Альфа робить вдих, складає руки на колiнах,
як тисячi жiнок до неї.
Вона не молиться. Того, що вона бачить i знає,
забагато для Бога. Вона має нести це сама.
Вона тримається за самотнiсть, свiт, ранок...

***

Марiя Ференчугова

Земля не дарує плоди, вона вже знесилена;
Я пропоную їй форму,
Вона не пручатиметься, вона всотує, розпрямляється.
Вперте бажання отримати форму i небажання її тримати
лише на позiр суперечать одна однiй:
Я беру в цьому участь
Так само випадково,
Як комахи, якi позичають свої тiльця землi.


<Повернення> 

Все, здається, добре.
Рабини вчаться в єшивi Люблiна знову,
хоча єврейський квартал
зрiвняли з землею.
Потяги вiд'їжджають вчасно.
Ми можемо покластися на оголошення гучномовцiв або на повернення таксi,
i на печеру пiдземного переходу
лише раз на сто рокiв.
Вiд запаху в купе мене трохи знудило,
i дивлячись на зморщенi
незграбнi спальнi вагони зi шторами,
я дуже щаслива.
Я сиджу напроти дiвчини-скаута
в нейлоновiй спiдницi. Праска з вiдпарюванням
залишила вiдбиток маленьких цяток
прямо на її стегнi.
Дрiмаючи, я не можу зрозумiти,
чи це щось у мене за спиною -
розбухлi сiдницi спускаються,
або потяг нарештi рушив.
Єдине, що до мене доходить -
це лелеки, якi справдi гнiздяться на димарях
або на великих жердинах,
саме так, як оповiдають в казках.

***

Iван Штрпка

<Завжди на пiвнiч>
 
Ще кiлька поглядiв
на мої плечi, вiдшлiфованi вiтром,
i я буду вдома.
Вiкно переливається через вiнця,
з кожним поглядом стає глибшим.
На островi,
що постiйно змiнює форму,
кожна хвиля розбивається на своєму березi.
При кожному струсi я уявляю iнший будинок для вiкна
з вiдлунням iнших крокiв.
Iншу землю, iнший флюгер. Вiтер
дзвенить в пустiй клiтцi.
Ще кiлька поглядiв на
мої плечi, з яких полетiли птахи,
i я буду вдома,
у своїх слiдах.

***

Павол Янiк 

Спочатку це було схоже на сон. 
Вона сказала: 
'Побач хоча б один сон разом зi мною. 
Ось побачиш - це буде сон, 
який нiколи ранiше тобi не снився'. 
.
Заглиблюйся разом зi мною, 
сновидь з кiнця, 
сновидь ретроспективно 
в лабiринтi дзеркал, 
якi ведуть у нiкуди. 

***

Кожного дня 
я ходжу на роботу, 
щоб у моєї дружини Ольги
було достатньо грошей для шопiнгу. 
.
Я маю докладати зусиль. 
Вихiднi наближаються, 
i дiти захочуть їсти в недiлю. 
Нам досi не вдалося 
позбутися цiєї поганої звички. 

***
Лiкарня польових квiтiв
у вазi.
Так багато бiлого, 
що кров у наших жилах застигає. 
.
Ось так ми в'янемо разом, 
вирванi 
iз життя.

***

Сонце розбиває нашi вiкна. 
З вулицi звучить настирлива пiсня. 
.
У целофановому небi 
збирається пар.
Непiдтвердженi звiти повторюються 
про вiтер.
.
Дерева першi почали говорити 
про нас двох.

***

Куди сягає iмперiя скла i мармуру? 
Куди поцiлять стрункi ракети хмарочосiв? 
.
Бог купує хот-дог 
на нульовому поверсi шестидесятиповерхової вулицi. 
.
Бог - чорний, 
i йому подобається сiрий колiр бетону. 
.
Його син народився сам вiд себе 
в паперовiй коробцi, 
вiд найновiшого сорту раба. 

***

За горизонтом розливається свiтло. 
Небо тремтить, мов крапля. 
Лiто з крилами в'яне. 
Крiзь водоростi самотня роса спадає.
.
Дерева тримають порожнi гнiзда в руках. 
Я мовчки спiваю пташинi псалми. 
У порожнiй ночi падає порожня зiрка. 
Порожнiй погляд води досi хмарний. 
.
Я читаю зойк тишi 
та п'ю струмок ранкової кровi вголос. 
Ранок дихає глибоко. 

***

Скiльки коштує тут чехословацька крона, 
у столицi найогиднiших жiнок свiту, 
де єдиний шанс вижити - 
свiй власний фотограф?
.
Англiйський поет, 
який думає, що Братислава - це Югославiя, 
але знає, що тут живе Дубчек, 
цiкавиться лише тим, чи визволений Гавел.

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"