Шахов Борис : другие произведения.

45345

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  
  Тема 1. Банкiвська дiяльнiсть та банкiвське право України
  
  ?1.1. Банкiвська дiяльнiсть та банкiвська послуга
  ?1.2. Правовий режим дiяльностi банкiв
  ?1.3. Мiсце банкiвського права в системi права України
  ?1.4. Банкiвське законодавство України
  
  
  ?1.1. Банкiвська дiяльнiсть та банкiвська послуга
  
  1.1.1. Доктринальне визначення поняття банкiвської дiяльностi
  Поняття банкiвської дiяльностi отримало своє достатньо чiтке визначення у законодавствi України, зокрема, у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 7 грудня 2000 р. Дефiнiцiя, приведена у ст. 2 цього Закону, є легальним визначенням банкiвської дiяльностi як рiзновиду господарської дiяльностi. Такi формальнi дефiнiцiї мають властивiсть виникати, змiнюватися та зникати в залежностi вiд особливостей становища банкiвської системи в певний часовий перiод та пiд впливом чисельних економiчних, полiтичних, соцiальних чи юридичних факторiв. Тому перед тим, як звернутися до визначень, приведених у чинному законодавствi, спробуємо видiлити сутнiснi характеристики банкiвської дiяльностi, так би мовити, в теоретичному, абстрагованому вiд конкретного законодавчого масиву, планi. Мета такого аналiзу - показати економiчний змiст та окреслити правову форму банкiвської дiяльностi, що дозволить у наступному чiтко вiдмежувати її вiд iнших рiзновидiв господарської дiяльностi, а також зафiксувати специфiку банкiвської дiяльностi як особливого виду фiнансової дiяльностi.
  Проаналiзуємо феномен банкiвської дiяльностi, застосовуючи такi поняття, як а) об"єкт банкiвської дiяльностi, б) суб"єкт банкiвської дiяльностi, в) змiст банкiвської дiяльностi та г) мета банкiвської дiяльностi. Вiдповiдно:
  а) об"єктом банкiвської дiяльностi у ринковiй економiцi виступають грошi . У спецiалiзованiй лiтературi iсторiя банкiвської дiяльностi традицiйно пов"язується iз виникненням грошей та здiйсненням обмiнних, розрахункових та iнших операцiй iз ними як професiйної активностi певних суб"єктiв, починаючи iз стародавнiх мiняйл та лихварiв та закiнчуючи сучасними банками, першi прототипи котрих виникли в перiод раннього капiталiзму . З часом у поле такої професiйної дiяльностi у вiдповiдь на потреби економiки почали надходити iншi об"єкти, здатнi виконувати специфiчнi функцiї грошей, а саме функцiї бути засобом платежу та засобом зберiгання i нагромадження вартостi (цiнностi). Це, зокрема, лiквiднi цiннi папери, банкiвськi метали, а також грошовi зобов"язання першокласних контрагентiв (тобто право кредитора отримати лiквiдний грошовий борг та зустрiчний обов"язок боржника сплатити такий борг), якi можуть бути без втрат трансформованi у грошовi кошти. Слiд пiдкреслити, що до наведеного перелiку входять об"єкти дiяльностi не тiльки банкiв, а й iнших фiнансових установ, i тому такi цiнностi скорiше повиннi бути визначенi як об"єкти не виключно банкiвської, а фiнансової дiяльностi в цiлому (тобто це фiнансовi активи). Робота банкiв iз такими додатковими об"єктами як цiннi папери, банкiвськi метали та грошовi зобов"язання є даниною потребам економiки, доповнює сферу послуг банкiв, сприяє диверсифiкацiї їх дiяльностi та джерел доходiв, покращує банкiвський сервiс. Всю сукупнiсть об"єктiв, з якими працюють банки, доцiльно iменувати "об"єктами дiяльностi банкiв";
  б) зрозумiло, що суб"єктами банкiвської дiяльностi виступають тiльки банки, i вiдiрвати банкiвську дiяльнiсть вiд банкiв неможливо. Контрагентами банкiв (тобто їх дiловими партнерами або споживачами) можуть бути будь-якi фiзичнi та юридичнi особи, не обмеженi законом у вiдповiднiй частинi правосуб"єктностi. В значнiй мiрi реалiзацiя банкiвської дiяльностi залежить вiд волевиявлення контрагентiв банкiв, однак дiї останнiх є свого роду середовищем, в яке скерована активнiсть банкiв i у якому основним суб"єктом виступає завжди банк як уповноважена на ведення банкiвської дiяльностi фiнансова установа.
  У цьому зв"язку слiд вказати, що правове становище банкiв характеризується наявнiстю у них виключної господарської компетенцiї на ведення саме банкiвської дiяльностi. З iншої сторони, юридичним особам, якi не є банками, забороняється надання сукупностi послуг, якi становлять (як буде показано нижче) серцевину банкiвської дiяльностi. У випадку, якщо юридична особа здiйснює окрему послугу, вiднесену законом до компетенцiї банкiв, вона не набуває статусу банку: це буде фiнансова операцiя в межах статутної дiяльностi суб"єкта господарювання (наприклад, кредит видається кредитною спiлкою, спецiалiзована лiзингова компанiя виконує лiзинговi операцiї, державне казначейство здiйснює розрахунки бюджетних органiзацiй тощо). Тобто тi господарськi органiзацiї, включаючи фiнансовi установи, предмет дiяльностi яких передбачає окремi фiнансовi послуги - фрагменти банкiвської дiяльностi, не можуть бути квалiфiкованi як банки, оскiльки вони позбавленi всiєї повноти господарської правосуб"єктностi банкiв та, до того ж, не володiють їх специфiчними реквiзитами (наприклад, не можуть мати назви "банк" та кореспондентського рахунку у НБ України);
  в) змiстом банкiвської дiяльностi завжди були дiї, пов"язанi iз забезпеченням банками реалiзацiї властивих грошам функцiй бути, по-перше, засобом платежу у товарному обмiнi, а по-друге, засобом зберiгання i нагромадження вартостi (цiнностi) .
  Слiд звернути увагу на те, що банки забезпечують здiйснення безготiвкових розрахункiв як у нацiональних економiках, так i у сферi ЗЕД, де вiдбуваються мiжнароднi розрахунковi операцiї. Крiм цього, саме через банки впроваджуються новiтнi технологiї розрахункiв, наприклад, розрахункiв з допомогою платiжних карток чи шляхом використання так званих "електронних грошей". Здiйснюючи у виглядi професiйної дiяльностi безготiвковi перекази, а також забезпечуючи в економiцi готiвковий оборот, банки створюють нацiональний та мiжнародний платiжний простiр, тим самим сприяючи ефективнiй реалiзацiї функцiї грошей бути засобом платежу.
  З iншого боку, грошi, дорученi клiєнтами банку на зберiгання чи в управлiння, не тiльки зберiгаються, але й примножуються за рахунок нарахування вiдсоткiв з доходу вiд операцiй банкiв iз цими коштами (що дозволяє, як мiнiмум, убезпечити нагромадженi заощадження вiд iнфляцiйного знецiнювання). Через залучення вкладiв (депозитiв) фiзичних осiб та юридичних осiб банки створюють для своїх клiєнтiв ефективну систему акумулювання заощаджень, що означає функцiонування грошей як засобу зберiгання та нагромадження вартостi (цiнностi).
  Дiючи як оператори грошових потокiв, банки своєю дiяльнiстю фактично опосередковують статику (тобто нагромадження) та динамiку (тобто перекази) коштiв в економiцi. Враховуючи це, законодавець у ГК України (ч. 3 ст. 333) визначає банкiвськi установи суб"єктами фiнансового посередництва, яким є дiяльнiсть, пов"язана з отриманням та перерозподiлом фiнансових коштiв. Таким чином, банки використовують специфiчнi функцiї грошей в якостi предмета для розгортання своїх професiйних послуг;
  г) метою банкiвської дiяльностi, як i будь-якої iншої пiдприємницької дiяльностi, є отримання прибутку. Зокрема:
  - банки мають можливiсть з прибутком для себе вводити в обiг попередньо вилученi з нього (накопиченi на вкладах у банках) грошi клiєнтiв;
  - монополiзувавши функцiю здiйснення безготiвкових платежiв через рахунки суб"єктiв господарювання та iнших осiб, банки, з однiєї сторони, за рахунок накопичення залишкiв коштiв на рахунках клiєнтiв трансформували поточнi платежi в джерело стабiльних кредитних ресурсiв, а з iншої - отримують дохiд у виглядi плати за проведення розрахункових операцiй.
  Таким чином, у банкiвськiй дiяльностi грошi по-сутi перетворилися в "товар", який банки залучають для того, щоб а) розмiстити його пiд вiдсотки у кредитах та в iнших активних операцiях, та б) вiд обслуговування обiгу грошей одержати комiсiйнi доходи. З цiєї пiдстави деякi дослiдники, наприклад, Орлюк О.П., пiдкреслюють, що банкiвська дiяльнiсть є особливим видом пiдприємницької дiяльностi, в якiй кiнцевою метою для учасникiв банкiвських установ є отримання прибуткiв. Тобто метою дiяльностi кожного банку є "максималiзацiя отримання прибуткiв вiд операцiй та мiнiмiзацiя ризикiв втрат i банкрутства" . Саме така пiдприємницька мета постiйно штовхає банки на вдосконалення традицiйних та впровадження нових банкiвських операцiй i технологiй, що створює можливiсть пiдвищення рентабельностi банкiвської дiяльностi.
  Таким чином, з доктринальної точки зору банкiвська дiяльнiсть - це дiяльнiсть по збереженню, обiгу та розмiщенню грошей, яку здiйснюють банки з метою отримання прибутку та через котру зусиллями банкiв ефективно реалiзуються функцiї грошей бути засобом платежу у товарному обмiнi та засобом зберiгання i нагромадження вартостi (цiнностi).
  1.1.2. Легальне визначення поняття банкiвської дiяльностi
  Термiн "банкiвська дiяльнiсть" довгий час не отримував свого визначення у законодавствi України. У ст. 3 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (у попереднiй редакцiї) мiстився перелiк операцiй, якi визналися банкiвськими - всього 14 операцiй. На цiй пiдставi можна було дати найпростiшу, iндуктивну дефiнiцiю банкiвської дiяльностi, тобто визначити її як сукупнiсть операцiй, якi здiйснювали банки вiдповiдно до перелiку, встановленого законом. Банкiвська дiяльнiсть тут виступала як механiчна сума всiх операцiй, якi виконували фiнансовi установи пiд назвою "банк".
  Недолiком такої дефiнiцiї було те, що вона не досягала завершеностi. Перелiк, ранiше приведений у ст. 3 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", не був виключним, оскiльки допускалося, що з дозволу НБ України банки можуть виконувати i iншi операцiї.
  Ст. 47 чинної редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" iменується "Види дiяльностi банку". У останнiй редакцiї цiєї статтi термiн "операцiя" було замiнено на термiн "послуга", що унiфiкувало банкiвське законодавство iз загальними положеннями ГК України та iз Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" вiд 12 липня 2001 р. Передбачається, що банки мають право надавати тiльки три власне банкiвськi послуги:
  - залучення у вклади (депозити) коштiв та банкiвських металiв вiд необмеженого кола юридичних i фiзичних осiб;
  - вiдкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахункiв клiєнтiв, у тому числi у банкiвських металах;
  - розмiщення залучених у вклади (депозити), у тому числi на поточнi рахунки, коштiв та банкiвських металiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.
  Тiльки цi послуги визнаються у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" як власне банкiвськi, i виключно банку дозволяється надавати такi послуги у сукупностi. Центральний депозитарiй цiнних паперiв має право провадити окремi банкiвськi операцiї на пiдставi лiцензiї на здiйснення окремих банкiвських операцiй, що видається у встановленому НБ України порядку.
  Банк має право здiйснювати банкiвську дiяльнiсть на пiдставi банкiвської лiцензiї. При порушеннi банками вимог стосовно лiцензування банкiвської дiяльностi можуть настати негативнi правовi наслiдки у виглядi визнання вiдповiдних правочинiв недiйсними. Саме така правова позицiя зафiксована у рекомендацiях Президiї ВГС України вiд 18 листопада 2003 р. ? 04-5/1429, де зазначається, що договори кредитування, укладенi мiж пiдприємствами та органiзацiями з порушенням законодавчих приписiв, визнаються господарськими судами недiйсними згiдно з чинним законодавством. Крiм цього, вiдповiдно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без вiдповiдного дозволу (лiцензiї), може бути визнаний судом недiйсним.
  Дiючи послiдовно, законодавець у ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" дає таке легальне визначення банкiвської дiяльностi: це залучення у вклади грошових коштiв фiзичних i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, вiдкриття i ведення банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб.
  Слiд вказати, що вказанi законодавцем у приведенiй вище дефiнiцiї складовi елементи є скорiше напрямками банкiвської дiяльностi, а не окремими банкiвськими послугами (операцiями). Це твердження ґрунтується на аналiзi законодавства про лiцензування банкiвської дiяльностi, а також на змiстi положень ст. 339 ГК України, де до основних банкiвських операцiй вiднесено депозитнi, розрахунковi, кредитнi, факторинговi та лiзинговi операцiї.
  Таким чином, зi сторони змiсту банкiвська дiяльнiсть в офiцiйному (легальному) розумiннi є сукупнiстю лише трьох зазначених у вище приведенiй дефiнiцiї напрямкiв банкiвської дiяльностi. Важливiсть такої класифiкацiї давно зафiксована у доктринi банкiвського права. Наприклад, Агарков М.М. вказував на необхiднiсть вирiзняти три основних функцiї, характернi для банкiв, мовою оригiналу: "1) собирание чужих средств, 2) оказание кредита и 3) содействие платежам" .
  Слiд також звернути увагу на те, що iстотними характеристиками банкiвської дiяльностi є властивi пiдприємництву самостiйнiсть, ризиковiсть та iншi ознаки пiдприємництва, зафiксованi у ст. 42 ГК України. Однак як специфiку пiдприємницької активностi банкiв, на вiдмiну вiд iнших напрямкiв пiдприємництва, належить вказати:
  - постiйний та дуже об"ємний публiчний контроль за банкiвською дiяльнiстю (не зважаючи на те, що в абсолютнiй бiльшостi випадкiв банки є юридичними особами приватного права) зi сторони центрального банку держави - НБ України;
  - наявнiсть фiдуцiарного елементу у взаємодiї банку та його клiєнта. З однiєї сторони, банк довiряє клiєнту при видачi йому кредиту, а з iншої - клiєнт довiряє банку свої кошти при розмiщеннi у банку вкладу чи у випадку вiдкриття у вибраному ним банку рахунку.
  За межами трьох зафiксованих вище напрямкiв банкiвської дiяльностi (банкiвських послуг) знаходиться значна частина фiнансових, а також iнших сумiжних до фiнансової дiяльностi консультативних, iнформацiйних, юридичних тощо послуг, якi також можуть здiйснювати банки. Такi фiнансовi та iншi послуги банкiв у курсi банкiвського права доцiльно iменувати як додатковi послуги (операцiї) банкiв.
  1.1.3. Поняття банкiвської послуги та операцiї банку
  Перелiк банкiвських послуг, а також iнших послуг, якi можуть здiйснювати банки (послуг банкiв), визначений у ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", а також у "Положеннi про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затвердженому постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306.
  На здiйснення банкiвських послуг банкам слiд отримати тiльки лiцензiю НБ України (банкiвську лiцензiю), а на здiйснення iнших фiнансових послуг, поряд iз банкiвською лiцензiєю, також вимагається отримання лiцензiї iншого уповноваженого органу. Наприклад, у випадках, встановлених законодавством та якщо це передбачено статутами банкiв, вони мають право надавати послуги, пов"язанi iз зберiганням та обiгом цiнних паперiв. Цi послуги не вiднесенi до виключної компетенцiї банкiв, а контроль за їх проведенням, поряд з НБ України, здiйснюється НКЦПФР. На пiдставi вiдповiдної лiцензiї НКЦПФР банки можуть торгувати цiнними паперами (професiйна дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами включає брокерську дiяльнiсть, дилерську дiяльнiсть, андерайтинг, дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами), а також вести певнi види депозитарної дiяльностi.
  Сфера господарської дiяльностi банкiв постiйно розвивається. Наприклад, вiдповiдно до чинного законодавства України банки можуть надавати ранiше не властивi предмету їх дiяльностi послуги. Згiдно iз Законом України "Про фiнансово-кредитнi механiзми i управлiння майном при будiвництвi житла та операцiях з нерухомiстю" вiд 19 червня 2003 р. банки можуть здiйснювати функцiї управителя фонду фiнансування будiвництва, виконуючи посередницькi функцiї мiж забудовником та iнвесторами (фiзичними чи юридичними особами, якi фiнансують будiвництво об"єкту житлової нерухомостi). Банк-управитель не лише залучає грошовi кошти iнвесторiв до фонду фiнансування будiвництва та здiйснює управлiння ними, але й виконує вiдповiднi контрольнi функцiї в процесi ведення будiвництва житла. Iснують два види фондiв фiнансування будiвництва: виду А (забудовник приймає на себе ризик щодо недостатностi залучених коштiв на спорудження об'єкта будiвництва) та виду Б (основний ризик приймає на себе управитель фонду фiнансування будiвництва, тобто у нашому випадку банк, який зобов"язаний забезпечити неухильне дотримання графiка фiнансування будiвництва);
  Як уже вказано вище, належить розрiзняти "банкiвськi послуги" (пiдпункти 1, 2 та 3 ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"), з одного боку, а з iншого - "фiнансовi i iншi послуги, що надаються банками" (до останнiх вiдноситься все, що здiйснюють банки згiдно з перелiком, встановленим ст. 47 вказаного Закону).
  На рисунку, що наведений нижче, показанi види дiяльностi банкiв.
  
  
  
  
  
  
   Рис. 1.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Здiйснюється виключно банками Здiйснюється банками або їх Здiйснюється або банками,
   комерцiйними агентами, або залученими банками
  що дiють вiд iменi банку спецiалiзованими суб"єктами
   вiд власного iменi
  
  Рис.1.1. Види дiяльностi банкiв
  
  Зафiксуємо iстотнi ознаки саме банкiвських послуг, сукупнiсть яких прийнято позначати термiном "банкiвська дiяльнiсть. Зокрема:
  - їх об"єктом є виключно грошi, залученi у банк, а не банкiвськi метали, цiннi папери чи права вимоги;
  - вони можуть здiйснюватися лише банками за умови отримання банкiвської лiцензiї;
  - цi операцiї здiйснюються згiдно iз законами, положення яких деталiзованi в нормативно-правових актах НБ України;
  - банкiвська послуга - елемент пiдприємницької дiяльностi банку, а тому, як правило, вона скеровується на одержання прибутку.
  Таким чином, з доктринальної точки зору банкiвська послуга - це пiдприємницька дiяльнiсть банку iз залученими коштами, що вчиняється банком на пiдставi отриманої ним банкiвської лiцензiї згiдно з правилами, визначеними законами та центральним банком країни.
  Банкiвська послуга, як i будь-яка iнша дiяльнiсть банку з фiнансовими активами, супроводжується необхiдними записами в банкiвських рахунках i в бухгалтерських документах банку. Предметним наповненням банкiвської послуги є одна чи декiлька банкiвських операцiй. Таким чином, банкiвську операцiю доцiльно визначити як елементарну складову одиницю банкiвської послуги. Однак у банкiвському законодавствi, а також у роботi працiвникiв банкiв поняття "банкiвська операцiя" та "банкiвська послуга" часто використовуються як синонiми. Наприклад, ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" iменується як "Кредитнi операцiї", ст. 51 названа як "Розрахунковi банкiвськi операцiї", аналогiчнi термiнологiя застосована i в пiдзаконних актах НБ України. У попереднiй редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", що дiяла з 1991 р. по 2001 р., перелiк дозволених банкам напрямкiв дiяльностi мiстився у ст. 3 пiд назвою "Банкiвськi операцiї". Наявна термiнологiчна некоректнiсть пояснюється незавершеним поки-що процесом унiфiкацiї законодавства України про фiнансовi послуги, включаючи банкiвське законодавство, iз загальним господарським законодавством нашої держави та iз законодавством ЄС, яким регулюється надання фiнансових послуг (наприклад, з положеннями Директиви Ради 93/22/ЕЕС вiд 10 травня 1993 р. щодо iнвестицiйних послуг у сферi цiнних паперiв).
  Поряд iз перелiченими вище термiнами, у банкiвському законодавствi використовується також таке поняття як "операцiя банку". Згiдно з п. 1.10 "Положення про органiзацiю операцiйної дiяльностi в банках України", затвердженим постановою Правлiння НБ України вiд 18 червня 2003 р. ? 254, операцiя банку - дiя або подiя, внаслiдок якої вiдбуваються змiни у фiнансовому станi банку та яка вiдображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку. Це визначення дане виходячи iз потреб документального фiксування всiх змiн у фiнансовому станi банку, тому воно є максимально об"ємним, оскiльки поняттям операцiї банку охоплено не тiльки дiї банку, але й подiї, якi мають вплив на фiнансовий стан банку.
  У певному сенсi термiни "банкiвська операцiя" та "операцiя банку" входять до змiсту термiну "господарська операцiя". Останнiй термiн позначає дiю суб"єкта господарювання з виробництва та реалiзацiї товару (продукцiї, робiт чи послуг), що має вартiсний вираз та цiну i, вiдповiдно, супроводжується записами у бухгалтерських та iнших облiкових документах суб"єкта господарювання. Як бачимо, термiн "господарська операцiя" фiксує iстотнi риси господарської дiяльностi в цiлому. Оскiльки банкiвська дiяльнiсть є господарською дiяльнiстю, а банкiвськi операцiї та всi iншi операцiї банкiв квалiфiкуються як надання послуг на ринку, то в такому розумiннi i банкiвськi операцiї, i всi iншi операцiї банкiв є господарськими операцiями.
  Як вказується у лiтературi, класифiкувати операцiї банкiв можна за багатьма пiдставами, основнi з них:
  а) за функцiональним призначенням - активнi (цi операцiї спрямованi на розмiщення вiльних фiнансових ресурсiв банку у доходнi активи, наприклад, шляхом надання кредитiв, i проводяться переважно з метою отримання прибутку вiд розмiщення коштiв), пасивнi (операцiї iз залучення коштiв, наприклад, шляхом укладення депозитних договорiв, випуску акцiй для збiльшення власного капiталу, емiсiї боргових зобов"язань банку тощо), комiсiйнi (це дiї посередницького характеру, тобто послуги, якi банки надають клiєнтам, як-от обслуговування платежiв клiєнтiв, отримання за дорученням клiєнтiв належних їм за борговими зобов"язаннями (векселями, чеками) коштiв, iнкасацiя готiвки, зберiгання цiнностей тощо. Комiсiйнi операцiї не викликають значнi зрушення в активах чи пасивах банку, оскiльки їх здiйснення не потребує вiд банку залучення чи розмiщення грошових ресурсiв) ;
  б) по предмету - депозитнi, кредитнi, розрахунковi, касовi, фондовi, факторинговi, лiзинговi, довiрчi, валютнi тощо;
  в) по характеру - основнi (банкiвськi), додатковi (iншi фiнансовi операцiї) та сумiжнi (супровiднi оплатнi операцiї консультацiйного, юридичного та iншого змiсту, що виникають з потреби забезпечити проведення банками банкiвських та iнших фiнансових операцiй).
  На завершення цього параграфу пiдсумуємо, що специфiчно банкiвська дiяльнiсть виникає та вiдбувається як сукупне вчинення декiлькох основних напрямкiв банкiвських послуг (залучення коштiв, розмiщення залучених коштiв, здiйснення розрахункiв через банкiвськi рахунки), матерiалiзованих у ланцюжках вiдповiдних банкiвських операцiй. Для ведення банкiвської дiяльностi належить створити господарську органiзацiю - банк та одержати банкiвську лiцензiю НБ України.
  
  
  ?1.2. Правовий режим дiяльностi банкiв
  
  1.2.1. Загальнi правила дiяльностi банкiв як суб"єктiв господарювання
  Правовий режим певної дiяльностi виявляється насамперед у формулюваннi на рiвнi закону змiсту та мети цiєї дiяльностi, у визначеннi кола її суб"єктiв та їх компетенцiї, у фiксацiї правил ведення певної дiяльностi та у встановленнi санкцiй, що передбачаються у випадку їх порушення. Встановлення для певної дiяльностi правового режиму пiдкреслює її суспiльну значимiсть та необхiднiсть чiткого спiввiднесення приватних та публiчних iнтересiв у її правовому регулюваннi iз домiнуванням останнiх. Як вказує В. Щербина, термiн "правовий режим" був розроблений наукою господарського права та поступово набув унiверсального характеру, застосовуючись до характеристики рiзноманiтних об"єктiв - майна, територiї, стану чи дiяльностi .
  Фундаментальнi засади правового режиму банкiвської дiяльностi як рiзновиду господарської дiяльностi встановлюються у ЦК України , ГК України та в iнших законах загального характеру.
  Банкiвська дiяльнiсть реалiзується в умовах ринку, у середовищi юридично незалежних та рiвноправних суб"єктiв пiдприємництва (включаючи банки), якi автономно вступають мiж собою у тi чи iншi правовiдносини. При цьому їх правочини регулюються правилом "дозволено все, що не заборонено законом". Зокрема, згiдно з ч. 1 ст. 19 ГК України "суб"єкти господарювання мають право без обмежень самостiйно здiйснювати господарську дiяльнiсть, що не суперечить чинному законодавству".
  Таким чином, на рiвнi загального законодавства на банки розповсюджуються всi тi принципи, обмеження, умови i гарантiї, що встановленi державою для суб"єктiв господарювання - господарських органiзацiй. Для порiвняння слiд зазначити, що в умовах планової економiки банки, як i iншi суб"єкти господарської дiяльностi, працювали по принципу "заборонено те, що не дозволено законом".
  Ведучи банкiвську дiяльнiсть, банки неминуче вступають у правовiдносини власностi. Тому на банки розповсюджуються положення законодавства про право власностi та iншi речовi права, а також положення щодо правової охорони вказаних прав.
  З iншої сторони, у своїй роботi банки, працюючи з об"єктами довiреної їм чужої власностi (кошти на рахунках клiєнтiв, цiнностi, переданi на зберiгання чи в управлiння), постiйно перебувають пiд впливом вимог законодавства стосовно захисту абсолютних речових прав власникiв - клiєнтiв банкiв. Майно, що належить самому банку, включаючи капiтал банку, є запорукою його стабiльної роботи та виконання зобов"язань перед вкладниками та iншими кредиторами. Тому стосовно банкiв застосовуються механiзми посиленого публiчного нагляду (контролю) за їх дiяльнiстю, мета якого - попередити фiнансову неплатоспроможнiсть банкiв. Суб"єктом такого нагляду є НБ України, надiлений стосовно банкiв значними адмiнiстративними повноваженнями. Наприклад, згiдно зi ст. 75 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" у разi загрози платоспроможностi банку НБ України зобов'язаний прийняти рiшення про вiднесення банку до категорiї проблемних. У наступному, не пiзнiше нiж через 180 днiв з дня вiднесення банку до категорiї проблемних, НБ України також зобов'язаний прийняти рiшення про визнання дiяльностi банку такою, що вiдповiдає законодавству, або про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних.
  1.2.2. Спецiальнi правила дiяльностi банкiв
  Спецiальний правовий режим дiяльностi банкiв встановлюється у вiдповiдних статтях ЦК України (глава 71), ГК України (параграф 1 глави 35), у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", у низцi iнших законiв, декретiв КМ України та указiв Президента України (Закон України "Про Нацiональний банк України" вiд 20 травня 1999 р. , Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" 23 вересня 1994 р. , Декрет Кабiнету Мiнiстрiв "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" вiд 19 лютого 1993 р. тощо), а також у пiдзаконних нормативно-правових актах НБ України. Реалiзуються такi спецiальнi вимоги, як правило, у виглядi обмежень правого режиму дiяльностi банкiв (ст. 48 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" так i iменується - "Обмеження щодо дiяльностi банкiв") як специфiчних суб"єктiв господарювання, що в кiнцевому виразi виявляється у звуженнi обсягу їх господарської компетенцiї.
  Спецiальнi правила законодавства щодо банкiв мiстять:
  - обмеження щодо дiяльностi банкiв;
  - обмеження щодо права власностi банкiв;
  - обмеження щодо органiзацiйно-правових форм банкiв;
  - обмеження щодо iнвестування та iншi спецiальнi обмеження.
  Перша група (обмеження щодо дiяльностi банкiв). Банкам забороняється:
  - дiяльнiсть у сферi матерiального виробництва (поняття матерiального виробництва деталiзується у ст. 261 ГК України - це види дiяльностi, що створюють, вiдновлюють або знаходять матерiальнi блага (продукцiю, енергiю, природнi ресурси), а також продовжують виробництво у сферi обiгу (реалiзацiї) шляхом перемiщення, зберiгання, сортування, пакування продукцiї чи iнших видiв дiяльностi);
  - торгiвля (за винятком реалiзацiї пам'ятних, ювiлейних i iнвестицiйних монет). Питання виготовлення монет та торгiвлi банками монетами регулюються "Iнструкцiєю про органiзацiю виготовлення, випуску в обiг i реалiзацiї пам'ятних та iнвестицiйних монет України, сувенiрної продукцiї", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 30 травня 2012 р. ? 213.
  У цiй Iнструкцiї вказується, що:
  - пам'ятнi монети України - монети iз дорогоцiнних або недорогоцiнних металiв, якi виготовленi iз застосуванням спецiальних технологiй, що забезпечують пiдвищену якiсть монет, i випускаються в обiг НБ обмеженими тиражами з нагоди вiдзначення ювiлейних дат , пам'ятних подiй iсторiї та сучасностi, заходiв з охорони навколишнього природного середовища, iнших подiй суспiльного життя;
  - iнвестицiйними є монети, що виробленi з дорогоцiнних металiв з пробами для золота - 999,9, для срiбла - 999,9, для платини - 999,5, якi призначенi для iнвестування та накопичення.
  Всi монети можуть бути використанi як законнi платiжнi засоби у розрахунках за товари. Поряд з цим, вони надiленi додатковою нумiзматичною цiннiстю, а iнвестицiйнi монети мають цiннiсть як засiб накопичення у виглядi певної кiлькостi придбаного у виглядi таких монет дорогоцiнного металу;
  - страхування, крiм виконання функцiй страхового посередника (у ст. 15 Закону України "Про страхування" вiд 7 березня 1996 р. регулюється питання посередницької дiяльностi у сферi страхування. Розрiзняються страховi брокери, якi дiють на пiдставi брокерського договору вiд свого iменi в iнтересах страхувальника та страховi агенти, якi дiють вiд iменi та за дорученням страховика i виконують частину його страхової дiяльностi). У розвинених країнах свiту банки найчастiше виконують функцiї страхових агентiв, продаючи споживачам через свої вiддiлення полiси страхових компанiй з метою надання своїм клiєнтам унiверсального спектру фiнансових послуг. В свою чергу, страховi компанiї зазвичай виступають стратегiчними iнвесторами банкiв .
  Доречно звернути увагу на те, що банки не позбавленi права вести господарську дiяльнiсть, що не заборонена їм законодавством. Зокрема, банки можуть вести дiяльнiсть, що є сумiжною до банкiвської та iншої фiнансової дiяльностi та/чи забезпечує її (напрямки цiєї дiяльностi перелiченi у ч. 8 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Вiдповiднi повноваження банкiв пiдтвердженi судовою практикою. Так, Київський апеляцiйний адмiнiстративний суд ухвалою вiд 15 березня 2011 р. у справi ? 2а-13697/10/2670 пiдтвердив право банку надавати нерухоме майно в оренду. Суд встановив, що ПрАТ "СВЕДБАНК IНВЕСТ" законно здiйснило операцiю iз придбання заставленого йому нерухомого майна у власнiсть виключно з метою використання такого нерухомого майна в господарськiй дiяльностi, тобто з метою отримання доходу в грошовiй, матерiальнiй або нематерiальнiй формах вiд оподатковуваних ПДВ операцiй. У наступному мiж ПрАТ "СВЕДБАНК IНВЕСТ" i ТОВ "РIВНЕСПЕЦБУДIНВЕСТ" 25 вересня 2009 р. було укладено договiр оренди будiвлi, за умовами якого банк передав ТОВ "РIВНЕСПЕЦБУДIНВЕСТ" у тимчасове платне користування нерухоме майно, ранiше отримане банком у власнiсть у порядку договiрного задоволення вимог iпотекодержателя .
  Друга група (обмеження щодо права власностi банкiв). Як передбачено у ст. 48 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", банк може мати у власностi нерухоме майно загальною вартiстю не бiльше 25 вiдсоткiв капiталу банку. Це обмеження не поширюється на:
  1) примiщення, яке забезпечує технологiчне здiйснення банкiвських функцiй;
  2) майно, яке перейшло банку у власнiсть на пiдставi реалiзацiї прав заставодержателя вiдповiдно до умов договору застави;
  3) майно, набуте банком з метою запобiгання збиткам, за умови, що таке майно має бути вiдчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власностi на нього.
  Третя група (обмеження щодо органiзацiйно-правових форм банкiв). Згiдно зi ст. 6 Закону "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки в Українi створюються у формi публiчного акцiонерного товариства або кооперативного банку. Таким чином, легальне професiйне ведення банкiвської дiяльностi фiзичними особами-пiдприємцями або господарськими органiзацiями в iнших органiзацiйних формах, окрiм вказаних вище, в Українi є неможливим.
  Четверта група (обмеження щодо iнвестування та iншi спецiальнi обмеження). Це спецiальнi та рiзноманiтнi обмеження, встановленi для банкiв при проведеннi iнвестицiйних та iнших операцiй, а також для спецiалiзованих банкiв. Наприклад, згiдно зi ст. 50 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банку забороняється iнвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна вiдповiдальнiсть її власникiв. У ст. 49 цього ж закону банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цiнних паперiв. Iснують також i iншi спецiальнi обмеження стосовно окремих видiв послуг та операцiй банкiв, включаючи обмеження для спецiалiзованих банкiв. Зокрема, спецiалiзованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) вiд фiзичних осiб в обсягах, що перевищують 5 вiдсоткiв капiталу банку (ст. 48 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  1.2.3. Iндивiдуальна господарська правосуб"єктнiсть банкiв
  Вище ми проаналiзували змiст законодавства, що встановлює правовий режим банкiвської дiяльностi безвiдносно до iндивiдуального правового становища того чи iншого банку. Тепер звернемося до того, якими засобами деталiзується iндивiдуальний правовий статус банкiв як суб"єктiв банкiвської дiяльностi, тобто як у банкiв формується їх iндивiдуальна господарська правосуб"єктнiсть
  Банки дiють вiдповiдно до їх статутiв, в яких закрiплюється їх iндивiдуальна господарська компетенцiя та господарська делiктоздатнiсть. Зокрема, згiдно зi ст. 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" у статутi банку закрiплюються види дiяльностi, якi має намiр здiйснювати банк. Без фiксацiї в статутi банку права здiйснювати ту чи iншу операцiю вiн не отримає вiдповiдної лiцензiї. У ст. 91 ЦК України вказується, що юридична особа може здiйснювати окремi види дiяльностi, перелiк яких встановлюється законом, пiсля одержання нею спецiального дозволу (лiцензiї). Тому навiть в межах найбiльш сприятливого законодавчого режиму належить закрiплювати вiдповiднi права i можливостi дiяльностi юридичної особи - банку в його статутi з тим, щоб забезпечити наступне виконання банком вимог законодавства в частинi лiцензування банкiвської дiяльностi .
  Важливе значення у реалiзацiї господарської компетенцiї банку вiдiграють внутрiшнi положення банкiвської установи, в яких детально описується процедура здiйснення банком кожної iз дозволених йому послуг (операцiй).
  Таким чином, iндивiдуальна господарська правосуб"єктнiсть банкiв, як i всiх iнших суб"єктiв господарювання - юридичних осiб, формується в кореспонденцiї положень статуту банку та його внутрiшнiх нормативних актiв, з однiєї сторони, а з iншої - вiдповiдно до отриманої банком лiцензiї та iнших необхiдних для набуття права вести банкiвську дiяльнiсть адмiнiстративних документiв, включаючи дозвiльнi документи.
  З викладеного вище видно, що правовий режим банкiвської дiяльностi задається через єднiсть трьох рiвнiв правового регулювання:
  1) загальних законiв, що регулюють правове становище юридичних осiб, суб"єктiв господарювання та їх господарську дiяльнiсть, в першу чергу ГК України та ЦК України;
  2) спецiальних законiв та пiдзаконних нормативно-правових актiв про банки i банкiвську дiяльнiсть;
  3) статуту та iнших локальних нормативних документiв банку (внутрiшнiх положень, iнструкцiй, регламентiв тощо).
  Тiльки узгодженiсть всiх трьох означених нормативних масивiв утворює режим правомiрностi дiяльностi, яку проводить банк, а також забезпечує формування та ефективний механiзм реалiзацiї iндивiдуальної господарської компетенцiї банку пiсля отримання ним банкiвської лiцензiї.
  
  
  ?1.3. Мiсце банкiвського права в системi права України
  
  1.3.1. Банкiвське право - роздiл господарського права України
  Проблема iдентифiкацiї банкiвського права як галузi права, або ж як пiдгалузi, сукупностi iнститутiв, простого чи комплексного iнституту права недостатньо освiтлена в юридичнiй науцi. У зв"язку iз прийняттям ГК України найбiльш адекватним буде визначення банкiвського права як роздiлу господарського права України (тобто як асоцiацiї предметних iнститутiв, об"єднаних загальними принципами, функцiями та межами дiї). Банкiвське право також можна iдентифiкувати як частину тiєї пiдгалузi господарського права, що умовно iменується як право фiнансової дiяльностi (Глава 35 "Особливостi правового регулювання фiнансової дiяльностi" ГК України).
  Банкiвська дiяльнiсть, без сумнiву, є рiзновидом господарської, а саме пiдприємницької, дiяльностi. Суспiльнi вiдносини, що виникають з приводу iнiцiювання (органiзацiї), ведення та припинення господарської дiяльностi, а також з приводу створення, органiзацiйного функцiонування та припинення суб"єктiв господарювання та їх об"єднань, є предметом господарського права. Господарське право - це галузь права, що об"єднує норми, скерованi на регулювання дiяльностi господарського комплексу України в цiлому. Iнститути, роздiли та пiдгалузi, в яких об"єднанi норми, що скерованi на правове регулювання органiзацiйно-правових форм суб"єктiв пiдприємництва, правового статусу пiдприємцiв, принципiв ведення пiдприємницької дiяльностi, включаючи банкiвську, є складовими елементами господарського права, а вiдповiднi теоретичнi питання розглядаються у науцi господарського права. Оскiльки банкiвська система є складовою частиною господарського комплексу країни, у господарському правi мають мiсце норми, що стосуються правового регулювання дiяльностi банкiвської системи.
  Таким чином, поняття "банкiвське право України" слiд розумiти як деяку вiдносно вiдокремлену у виглядi роздiлу сукупнiсть норм, принципiв та iнститутiв господарського права України, скерованих на регулювання вiдносин у сферi дiяльностi банкiв як суб"єктiв господарювання.
  1.3.2. Предмет банкiвського права
  У межах господарського права банкiвське право регулює вiдносно видiлений предмет, а саме суспiльнi вiдносини, якi виникають з приводу iнiцiювання (органiзацiї), ведення та припинення дiяльностi банкiв, а також суспiльнi вiдносини з приводу створення, органiзацiйного функцiонування i припинення банкiв, вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв та банкiвських груп.
  Банкiвська дiяльнiсть зосереджена у банкiвськiй системi України, яку утворюють банки, фiлiї iноземних банкiв та НБ України. Кожен iз цих суб"єктiв має право вести банкiвськi операцiї, перелiк яких визначається законодавством з врахуванням його мети створення та функцiй. Тому фокус банкiвського права сконцентрований та визначений iнституцiйно: воно врегульовує суспiльнi вiдносини, консолiдованим суб"єктом яких є банкiвська система як iнфраструктурна основа банкiвської дiяльностi.
  Зауважимо, що у сферу регулювання банкiвського права не включаються господарськi вiдносини мiж пiдприємствами, установами та органiзацiями, якi не є банками. З точки зору економiчної торгiвельна дiяльнiсть пiдприємства за певних умов може бути проiнтерпретована як, наприклад, кредитна операцiя (зокрема як товарний кредит). Однак юридично банкiвська дiяльнiсть в Українi зосереджена саме у банкiвськiй системi.
  Держава через свої спецiалiзованi органи веде спецiалiзовану регуляторну дiяльнiсть, здiйснює управлiння дiяльнiстю банкiв (банкiвське регулювання та банкiвський нагляд). Стосовно суспiльних вiдносин, що виникають у процесi такого публiчного управлiння дiяльнiстю банкiв, то їхнiй змiст утворюють дiї НБ України та iнших органiв державної влади з реалiзацiї встановленої законом компетенцiї на владне управлiння банкiвськими установами. Такi складнi адмiнiстративнi суспiльнi вiдносини є сумiжними до предмету i банкiвського права, i господарського права в цiлому. Враховуючи те, що банкiвськi процеси та процеси публiчного управлiння банкiвською системою є невiд"ємно поєднаними i взаємозалежними, iнодi дуже складно розмежувати предмет банкiвського права (як роздiлу господарського права), з одного боку, а з другого - адмiнiстративного, фiнансового чи конституцiйного права.
  Слiд зазначити, що взаємозв"язки правового регулювання суспiльних вiдносини, якi iснують мiж предметами галузей права, сумiщених у банкiвськiй сферi, вивчаються у науцi банкiвського права. З цiєї причини сфера дослiджень науки банкiвського права фактично роздiлена на декiлька областей. Так, по-перше, iснує сукупнiсть суспiльних вiдносин, що виникають у дiяльностi банкiв (мова йде про операцiї банкiв). По-друге, низка iнститутiв банкiвського права стосується правового регулювання створення, функцiонування та припинення органiзацiйних форм банкiв, вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв та банкiвських груп. По-третє, послуги (операцiї) банкiв та функцiонування їх органiзацiйних форм надзвичайно щiльно регулюються та контролюються державою, а тому iснує специфiчний масив норм адмiнiстративно-банкiвського змiсту. Пов"язанi iз цим суспiльнi вiдносини утворюють змiстовно вiдокремлений фрагмент, що є спiльним предметом науки банкiвського права та науки адмiнiстративного права.
  1.3.3. Метод банкiвського права
  Метод галузi права характеризує, як дана галузь врегульовує сукупнiсть суспiльних вiдносин, що утворюють її предмет. Описати метод означає зафiксувати:
  а) специфiку юридичних фактiв галузi права;
  б) характерне для галузi застосування iмперативного чи диспозитивного механiзму конструювання норм;
  в) визначити особливостi санкцiй, що застосовуються у галузi права.
  Як роздiл господарського права, банкiвське право регулює майновi, iнформацiйнi та iншi вiдносини, що виникають мiж банками та їх клiєнтами чи iншими контрагентами, а також корпоративнi та iншi органiзацiйнi вiдносини, що мають мiсце з приводу створення, органiзацiйного функцiонування та припинення банкiв, вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв, а також банкiвських груп, визнаючи юридичними фактами дiяння та подiї, якi вiдбуваються у сферi дiяльностi банкiв та у сферi споживання продуктiв цiєї дiяльностi (послуг банкiв).
  Для банкiвського права як частини господарського права при регулюваннi банкiвських вiдносин є характерним використання i iмперативного, i диспозитивного методу. З однiєї сторони, банки дiють як юридично незалежнi та рiвноправнi суб"єкти, що за своїм вибором вступають у тi чи iншi господарськi вiдносини, дiючи згiдно iз диспозитивно сформульованими правилами вiдповiдних правових норм. З iншої сторони, дiяльнiсть банкiв регулюється iмперативними приписами, використання яких у банкiвському правi є дуже iнтенсивним, що зумовлене необхiднiстю реалiзацiї публiчних iнтересiв у банкiвськiй справi. Зокрема, НБ України як адмiнiстративний центр банкiвської системи в переважнiй бiльшостi випадкiв дiє методом однозначних владних приписiв.
  Для банкiвського права, як i для господарського права, характерним є матерiальний змiст санкцiй, а також значнi диспозитивнi начала у їх застосуваннi. До банкiв, рiвно як i до iнших суб"єктiв господарювання, можуть застосовуватися заходи вiдповiдальностi, встановленi главою 25 "Вiдшкодування збиткiв" та главою 26 "Штрафнi та оперативно-господарськi санкцiї" ГК України. При цьому слiд вiдзначити доповнення цих санкцiй чисельними адмiнiстративно-господарськими санкцiями (глава 27 "Адмiнiстративно-господарськi санкцiї" ГК України) та спецiальними банкiвсько-правовими заходами впливу фiнансового та адмiнiстративного змiсту. Так, згiдно зi ст. 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" при виявленнi порушень НБ України має право застосовувати такi заходи впливу, як:
  1) письмове застереження;
  2) скликання загальних зборiв учасникiв, спостережної ради банку, правлiння (ради директорiв) банку;
  3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходiв для усунення порушень, полiпшення фiнансового стану банку, пiдвищення ефективностi функцiонування та/або адекватностi системи управлiння ризиками тощо;
  4) зупинення виплати дивiдендiв чи розподiлу капiталу в будь-якiй iншiй формi;
  5) встановлення для банку пiдвищених економiчних нормативiв;
  6) пiдвищення резервiв на покриття можливих збиткiв за кредитами та iншими активами;
  7) обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй;
  8) заборона надавати бланковi кредити;
  9) накладення штрафiв на:
  - керiвника банку у розмiрi до ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
  - банк вiдповiдно до положень, затверджених правлiнням НБ України, але у розмiрi не бiльш як 1 вiдсоток суми зареєстрованого статутного капiталу;
  - власникiв iстотної участi у банку в разi порушення ними вимог ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо порядку набуття або збiльшення iстотної участi в банку у розмiрi до 10 вiдсоткiв придбаної (збiльшеної) частки;
  10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником iстотної участi в банку права голосу придбаних акцiй (паїв);
  11) тимчасове, до усунення порушення, вiдсторонення посадової особи банку вiд посади;
  12) вiднесення банку до категорiї проблемного або неплатоспроможного;
  13) вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiя банку.
  Порядок застосування заходiв впливу встановлюється НБ України.
  1.3.4. Норми банкiвського права
  Норма банкiвського права - це писане i обов"язкове до виконання правило поведiнки, направлене на врегулювання суспiльних вiдносин, що виникають мiж державою, територiальними громадами, юридичними особами, фiзичними особами та iншими суб"єктами при iнiцiюваннi (органiзацiї), здiйсненнi та припиненнi банкiвської дiяльностi, а також при створеннi, органiзацiйному функцiонуваннi та припиненнi банкiв, фiлiй iноземних банкiв та банкiвських груп. Вiдповiдно, сукупнiсть нацiональних банкiвсько-правових норм утворює собою банкiвське право України.
  Норми банкiвського права володiють тими загальними ознаками, якi властивi нормам господарського та iнших галузей права. Так, структура норм банкiвського права є традицiйною. Вони, як i будь-якi iншi норми права, складаються з гiпотези, диспозицiї та санкцiї.
  Класифiкацiя норм банкiвського права вiдбувається за пiдставами, спiльними для багатьох галузей права. Зокрема, за характером диспозицiї норми банкiвського права дiляться на: а) норми, що зобов"язують; б) норми, що забороняють; в) норми, що уповноважують.
  Норми, що зобов"язують, своєю диспозицiєю регулюють активну поведiнку зобов"язаного суб"єкта i приписують йому виконувати точно визначенi дiї. Так, у ст. 49 Закону України "По банки i банкiвську дiяльнiсть" банки зобов"язанi мати структурний пiдроздiл, функцiями якого є надання кредитiв та управлiння операцiями, пов"язаними з кредитуванням.
  Норми, що забороняють, у диспозицiї примушують зобов"язаного суб"єкта до пасивної поведiнки, забороняючи йому здiйснювати тi чи iншi дiї. Наприклад, у ст. 53 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам заборонено вчиняти будь-якi дiї щодо провадження у своїй практицi недобросовiсної конкуренцiї.
  Норми, що уповноважують, мiстять диспозицiю, що встановлює поле, в межах якого суб"єкти можуть вибирати активну чи пасивну поведiнку. Так, у ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" законодавець встановлює, що банк має право надавати бланковi кредити за умов додержання економiчних нормативiв.
  За способом виразу правила в диспозицiї норми банкiвського права можна класифiкувати на а) iмперативнi i б) диспозитивнi.
  По змiсту норми банкiвського права можна роздiлити на матерiальнi та процедурнi. Основним змiстом матерiальних норм є встановлення речових i зобов"язальних прав та обов"язкiв, якi виникають у суб"єктiв банкiвсько-правових вiдносин. Процедурнi норми, в свою чергу, встановлюють порядок реалiзацiї прав та обов"язкiв вiдповiдних суб"єктiв.
  В банкiвському правi матерiальнi та процедурнi норми часто матерiалiзованi та об"єднанi в єдиних сукупностях. Так, прикладом може слугувати iнститут банкiвського рахунку. Одним з основних законодавчих джерел цього iнституту слугує "Iнструкцiя про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах", затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 492, в текстi якої об"єднанi як матерiальнi статтi (види рахункiв, їх правовий режим, зобов"язання сторiн договорiв про вiдкриття та ведення рахунку тощо), так i статтi процедурнi (наприклад, правове регулювання процедури вiдкриття, використанням та закриття банкiвських рахункiв).
  По направленостi банкiвсько-правовi норми дiляться на а) норми, що врегульовують послуги (операцiї) банкiв та б) норми, що врегульовують корпоративнi та iншi банкiвськi органiзацiйнi процедури.
  Ознакою, яка вирiзняє норми банкiвського права помiж iнших норм господарського права, є їх змiст, який становлять правила здiйснення господарських вiдносин у банкiвськiй системi.
  1.3.5. Банкiвськi правовiдносини
  Пiд банкiвськими правовiдносинами слiд розумiти ту частину господарських правовiдносин, змiстом яких є права, обов"язки, органiзацiя, компетенцiя та вiдповiдальнiсть їх суб"єктiв при iнiцiюваннi (органiзацiї), проведеннi та припиненнi операцiй банкiв, при створеннi, функцiонуваннi, лiквiдацiї та реорганiзацiї банкiв, їх вiдокремлених пiдроздiлiв та банкiвських груп. Банкiвськi правовiдносини можна класифiкувати за декiлькома пiдставами.
  Виходячи з характеристик об"єктiв банкiвських правовiдносин, їх можна в загальному планi подiлити на майновi та немайновi. Оскiльки об"єктом дiяльностi банкiв є грошi та цiнностi, якi надiленi функцiями грошей, банкiвсько-правовi вiдносини, у якi вступають банки iз своїми клiєнтами, в своїй переважнiй бiльшостi є майновими вiдносинами. При здiйсненнi банками операцiй їх юридичним змiстом дуже часто є перехiд права власностi чи окремих складових цього права на грошi та iншi цiнностi. Зокрема, при кредитуваннi до позичальника переходить у власнiсть певна сума грошей, яку по закiнченнi строку кредитування вiн зобов"язаний повернути у власнiсть банку.
  Iснує також група немайнових банкiвських правовiдносин. Наприклад, це правовiдносини стосовно збереження банками iнформацiї клiєнтiв, вiднесеної законом до банкiвської таємницi. В цi правовiдносини задiянi банки, їх клiєнти, третi особи. Немайновими також є управлiнськi вiдносини, що виникають в банках. Зрозумiло, що немайновi вiдносини не є самодостатнiми та невiд"ємно пов"язанi iз майновими банкiвськими вiдносинами, забезпечуючи належну реалiзацiю останнiх.
  З пiдстав змiсту банкiвських правовiдносин вони класифiкуються на виробничi, органiзацiйнi та внутрiшньобанкiвськi .
  Банкiвсько-виробничими є вiдносини, що виникають при здiйсненнi банками послуг (операцiй), передбачених у ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Органiзацiйно-банкiвськi правовiдносини складаються мiж банками як суб"єктами господарювання та суб"єктами органiзацiйно-господарських повноважень у процесi управлiння дiяльнiстю банкiв. Це, зокрема, органiзацiйнi вiдносини, що виникають мiж банком та його засновником (акцiонером, учасником), органiзацiйнi вiдносини, що виникають у дiяльностi банкiвських груп, органiзацiйнi вiдносини, що виникають iз договiрних пiдстав тощо.
  Внутрiшньо - банкiвськi правовiдносини - це вiдносини, що складаються мiж структурними пiдроздiлами банку, а також вiдносини банку з його структурними пiдроздiлами. До внутрiшньо - банкiвських правовiдносин також доцiльно вiднести вiдносини, що виникають в межах банку як господарської органiзацiї за участю його органiв управлiння (включаючи виконавчий орган), а також фiлiй та представництв банку, однак такого роду вiдносини залишилися за межами легальної дефiнiцiї внутрiшньогосподарських вiдносин, що дана законодавцем у ч. 7 ст. 3 ГК України.
  Як видно iз викладеного вище, банкiвськi правовiдносини вiдзначаються спецiальним суб"єктним складом. Їх суб"єктами виступають або банки (банкiвськi групи), або iншi суб"єкти, якi взаємодiють iз банками. Це НБ України, який надiлений господарською компетенцiєю, клiєнти банкiв (фiзичнi i юридичнi особи), учасники (наприклад, акцiонери) та iнвестори банкiвських органiзацiй. У складi банкiвської органiзацiї учасниками внутрiшньо-банкiвських правовiдносин є її посадовi особи, органи управлiння, виробничi пiдроздiли та вiдокремленi структурнi пiдроздiли (фiлiї, представництва).
  
  
  ?1.4. Банкiвське законодавство України
  
  1.4.1. Поняття банкiвського законодавства
  Банкiвським законодавством України є система нормативно-правових актiв та нормативних договорiв, чинних на територiї України та скерованих на регулювання суспiльних вiдносин, що виникають мiж органами влади, юридичними особами, фiзичними особами та iншими суб"єктами у зв"язку iз iнiцiюванням (органiзацiєю) дiяльностi банкiв, її веденням та припиненням, а також з приводу створення, органiзацiйного функцiонування i припинення банкiв, вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв та банкiвських груп.
  Нормативними договорами є укладенi уповноваженими державними органами у письмовiй формi договори, зареєстрованi та затвердженi по встановленiй процедурi, якi встановлюють, змiнюють чи скасовують норми права. Прикладами нормативних договорiв слугують в першу чергу мiжнароднi договори. Внутрiшнi нормативнi договори в українському законодавствi є дуже рiдкiсними i слугують засобами заповнення прогалин законодавства, не врегульованих нормативно-правовими актами.
  Згiдно з визначенням, приведеним в п. 1.4 "Порядку подання нормативно-правових актiв на державну реєстрацiю до Мiнiстерства юстицiї України та проведення їх державної реєстрацiї", затвердженим наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 12 квiтня 2005 р. ? 34/5 нормативно-правовий акт - це офiцiйний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначенiй законом формi та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осiб i розрахований на неодноразове застосування.
  1.4.2. Нормативно-правовi акти банкiвського законодавства
  Нормативно-правовi акти є основою банкiвського законодавства України. Ознаками нормативно-правового акту є те, що:
  1) вiн ухвалюється чи санкцiонується уповноваженими суб"єктами правотворчостi та формально є їх одностороннiм волевиявленням;
  2) має письмову форму;
  3) встановлює, змiнює чи скасовує норми права;
  4) приймається по чiткiй формалiзованiй процедурi;
  5) має юридичну силу, тобто займає певне мiсце в iєрархiї законодавства;
  6) надає волi народу чи iншого колективу офiцiйного характеру, перетворюючи її у волю держави.
  По ознацi юридичної сили банкiвськi, як i всi iншi, нормативно-правовi акти, дiляться на закони та пiдзаконнi акти. Закони приймаються вищим представницьким органом держави (ВР України) чи шляхом референдуму. Конституцiя України має найвищу юридичну силу. Закони та iншi нормативно-правовi акти приймаються на основi Конституцiї України та повиннi вiдповiдати їй.
  Пiдзаконнi акти приймаються iншими державними органами (центральними органами державної виконавчої влади, зокрема, мiнiстерствами, державними комiтетами, державними комiсiями, їх структурними пiдроздiлами тощо), а також представницькими органами мiсцевого самоврядування чи їх виконавчими структурами. Всi пiдзаконнi акти повиннi прийматися у вiдповiдностi iз законом, у випадку суперечностi iз законом вони повиннi приводитися у вiдповiднiсть iз законом чи скасовуватися.
  За суб"єктами ухвалення банкiвськi нормативно-правовi акти класифiкуються так:
  1) закони, постанови ВР України.
  Закон - нормативно-правовий акт, що приймається ВР України i володiє найвищою пiсля Конституцiї України юридичною силою.
  Постанови ВР України приймаються, як правило, у зв"язку та на пiдставi законiв України. Так, найбiльш поширеними є постанови про порядок введення в дiю того чи iншого закону;
  2) укази, розпорядження Президента України.
  Згiдно з Конституцiєю України, Президент України видає укази, скерованi на виконання Конституцiї та законiв;
  3) декрети, постанови, розпорядження КМ України.
  Попередня Конституцiя України передбачала право КМ України видавати декрети, що мали силу законiв.
  Вiдповiдно до ст. 50 Закону України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України" вiд 7 жовтня 2010 р. акти КМ України нормативного характеру видаються у формi постанов, а акти КМ України з органiзацiйно-розпорядчих та iнших поточних питань - у формi розпоряджень. Акти КМ України пiдписує Прем'єр-мiнiстр України;
  4) нормативно-правовi акти НБ України.
  Згiдно зi ст. 56 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України видає нормативнi акти з питань, вiднесених до його повноважень, якi є обов"язковими для органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банкiв, пiдприємств, органiзацiй та установ незалежно вiд форм власностi, а також для юридичних осiб.
  Нормативно-правовi акти НБ України видаються у формi постанов Правлiння НБ України, а також iнструкцiй, положень, правил, що затверджуються постановами Правлiння НБ України. Вони не можуть суперечити законам України та iншим законодавчим актам України i не мають зворотної сили, крiм випадкiв, коли вони згiдно iз законом пом"якшують або скасовують вiдповiдальнiсть.
  Нормативно-правовi акти НБ України пiдлягають обов"язковiй державнiй реєстрацiї в Мiнюстi України та набирають чинностi вiдповiдно до законодавства України;
  5) нормативно-правовi акти центральних органiв державної виконавчої влади.
  Нормативнi акти мiнiстерств, державних комiтетiв, вiдомств та управлiнь мають форму наказiв або рiшень, якi є пiдзаконними актами.
  Накази видаються одноособово, рiшення приймаються колегiально. Досить часто зустрiчаються накази, якi затверджують певну iнструкцiю. Iнодi практикуються спiльнi накази декiлькох органiв, наприклад, НБ України та МВС України тощо;
  6) нормативно-правовi акти органiв мiсцевого самоврядування та мiсцевих органiв державної влади.
  Представницькi органи мiсцевого самоврядування - сiльськi, селищнi, мiськi, районнi у мiстах, районнi та обласнi Ради, а також їх виконавчi комiтети в межах встановленої для них компетенцiї виносять рiшення. Сiльський, селищний, мiський голова, голова районної у мiстi, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (cт. 59 Закону України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" вiд 21 травня 1997 р. ).
  Згiдно зi ст. 118 Конституцiї України виконавчу владу в областях i районах, мiстах Києвi та Севастополi здiйснюють мiсцевi державнi адмiнiстрацiї. На виконання Конституцiї України, законiв України, актiв Президента України, КМ України, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади, власних i делегованих повноважень голова мiсцевої державної адмiнiстрацiї в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керiвники управлiнь, вiддiлiв та iнших структурних пiдроздiлiв - накази (ст. 6 Закону України "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї").
  1.4.3. Особливостi процедури прийняття нормативно-правових актiв НБ України
  Процедуру прийняття нормативних актiв та контролю за їх результативнiстю у сферi господарської дiяльностi, до якої включається i банкiвська дiяльнiсть, регулює Закон України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" вiд 11 вересня 2003 р. Закон встановлює правила прийняття регуляторних актiв, передбачаючи вимогу планування розробки регуляторних актiв, аналiзу та оприлюднення їх проектiв, участi зацiкавлених суб"єктiв, вiдстеження результативностi та перегляду регуляторних актiв тощо.
   Згiдно зi ст. 3 Закон України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" його дiя поширюється на вiдносини у сферi здiйснення державної регуляторної полiтики та регуляторної дiяльностi. Дiя цього Закону не поширюється на здiйснення регуляторної дiяльностi, пов'язаної з прийняттям актiв НБ України, за винятком нормативно-правових актiв НБ України, якi спрямованi на виконання ним функцiй, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, та 17 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України", i мають ознаки регуляторного акта. Мається на увазi застосування вказаного закону при виконаннi НБ України таких функцiй, як:
  - встановлення для банкiв правил проведення банкiвських операцiй, бухгалтерського облiку i звiтностi, захисту iнформацiї, коштiв та майна (п. 4 ст. 7);
  - регулювання дiяльностi платiжних систем та систем розрахункiв в Українi, визначення порядку i форми платежiв, у тому числi мiж банками (п. 6 ст. 7);
  - визначення напрямкiв розвитку сучасних електронних банкiвських технологiй, створення та забезпечення безперервного, надiйного та ефективного функцiонування, розвиток створених ним платiжних та облiкових систем, контроль за створенням платiжних iнструментiв, систем автоматизацiї банкiвської дiяльностi та засобiв захисту банкiвської iнформацiї (п. 7 ст. 7);
  - погодження статутiв банкiв i змiн до них, лiцензування банкiвської дiяльностi та операцiй у передбачених законом випадках, ведення Державного реєстру банкiв, Реєстру аудиторських фiрм, якi мають право на проведення аудиторських перевiрок банкiв (п. 9 ст. 7);
  - органiзацiя iнкасацiї та перевезення банкнот i монет та iнших цiнностей, видання лiцензiї на право iнкасацiї та перевезення банкнот i монет та iнших цiнностей (п. 17 ст. 7).
  Згiдно зi ст. 12 вищевказаного закону регуляторнi акти, прийнятi НБ України, офiцiйно оприлюднюються в "Офiцiйному вiснику" та у газетi "Урядовий кур"єр" не пiзнiш як у десятиденний строк пiсля їх державної реєстрацiї або прийняття та пiдписання, у випадку, якщо цi регуляторнi акти не пiдлягають державнiй реєстрацiї.
  1.4.4. Нормативнi договори у сферi дiяльностi банкiв
  Нормативнi договори у сферi дiяльностi банкiв використовуються набагато рiдше, i в основному це мiжнароднi договори, якi внаслiдок пiдписання та ратифiкацiї стали частиною внутрiшнього законодавства України. Як уже зазначалося вище, у сферi дiяльностi банкiв в Українi визначальну роль вiдiграють нормативно-правовi акти.
  Порядок укладення, виконання i денонсацiї мiжнародних договорiв України регулюється Законом України "Про мiжнароднi договори України" вiд 29 червня 2004 р. Вiдповiдно до ст. 2 цього Закону мiжнароднi договори України укладаються з iноземними державами та мiжнародними органiзацiями вiд iменi України, уряду, мiнiстерств та iнших центральних органiв державної виконавчої влади.
  Згiдно зi ст. 9 Конституцiї України чиннi мiжнароднi договори, згода на обов"язковiсть яких надана ВР України, є частиною нацiонального законодавства України. Як приклад застосування мiжнародного договору у сферi банкiвського законодавства можна навести "Конвенцiю, якою запроваджено Унiфiкований Закон про переказнi векселi та простi векселi", що дiє на територiї України з сiчня 2000 р.
  При цьому законодавець виходить iз принципу примату норм мiжнародного права перед нормами нацiонального законодавства. У Законi України "Про мiжнароднi договори України" зазначено, що у випадку, якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила, нiж передбаченi законодавством України, то застосовуються правила вiдповiдного мiжнародного договору. Таким чином, положення мiжнародного договору мають прiоритет.
  1.4.5. Документи Мiжнародної Торгової Палати (МТП)
  Документи Мiжнародної Торгової Палати (англiйською мовою - International Chamber of Commerce), що пiдготовленi та опублiкованi нею на пiдставi узагальнень правових звичаїв та практики мiжнародних банкiвських операцiй в якостi правових документiв, мають рекомендацiйний характер. Необхiднiсть виникнення i застосування цих правил пояснюється тим, що приватно - правовi елементи наднацiональних банкiвських операцiй унiфiковано не регулюються нацiональними правовими системами країн банкiв - суб"єктiв таких операцiй. Тому в тексти бiльшостi правил МТП включене застереження про те, що коли сторони певного зовнiшньоекономiчного контракту чи банки - оператори мiжнародних розрахункiв приймають на себе обов"язок застосування вiдповiдних документiв МТП, то цi правила набувають для таких суб"єктiв обов"язкового характеру.
  Перерахуємо основнi документи МТП, важливi для банкiв:
  - "Унiфiкованi правила по iнкасо" (Правила ? 322 вiд 01.01.79);
  - "Унiфiкованi правила та звичаї для документарних акредитивiв" (редакцiя 1993 р., публiкацiя МТП ? 500). Згiдно зi ст. 1 роздiлу А цього документу "Унiфiкованi правила та звичаї для документарних акредитивiв" застосовуються до всiх документарних акредитивiв (включаючи резервнi акредитиви тiєю мiрою, якою вони можуть бути до них застосованi), коли вони включаються до тексту акредитиву. Вони є обов'язковими для всiх сторiн, якщо iнше не передбачене в акредитивi;
  - "Унiфiкованi правила по договiрних гарантiях" (редакцiя 1978 р., публiкацiя МТП ? 325);
  - "Унiфiкованi правила мiжнародної торгiвельної палати для гарантiй по першiй вимозi", затвердженi у 1992 роцi. У ст. 1 зазначено, що цi правила застосовуються до будь-якої банкiвської гарантiї або доповнення до неї, котру гарант зобов"язався видати i в якiй вказано, що вона складена згiдно з цими правилами (публiкацiя МТП ? 458) та обов"язкова для всiх сторiн в гарантiйному зобов"язаннi, якщо iнше прямо не вказано в гарантiї чи в доповненнi до неї.
  Звернемо увагу на те, що правила МТП не є частиною господарського та банкiвського законодавства України, оскiльки приватно - правовi суб"єкти самi вирiшують, керуватися ними чи нi (вiдсутнiй загальнообов"язковий характер). Органи правотворення України також на сьогоднi можуть лише рекомендувати банкам та iншим суб"єктам господарювання використовувати вiдповiднi документи МТП чи їх окремi положення (прикладом може слугувати постанова КМ України та НБ України вiд 21 червня 1995 р. ? 444 "Про типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi", де рекомендується суб'єктам пiдприємницької дiяльностi України застосовувати пiд час укладання зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) типовi платiжнi умови зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв) i типовi форми захисних застережень до зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), якi передбачають розрахунки в iноземнiй валютi. При цьому використовуються положення деяких правил МТП.
  1.4.6. Документи Мiжнародної органiзацiї зi стандартизацiї
  Певне значення для банкiв мають також документи Мiжнародної органiзацiї зi стандартизацiї (англiйською мовою - International Organization for Standardization), якими впроваджуються стандарти якостi надання банкiвських послуг. Однак цi документи не володiють статусом нормативно-правових актiв.
  
  
  Тема 2. Банкiвська система України
  
  ?2.1. Поняття, iсторiя та структура банкiвської системи України
  ?2.2. Правове становище Нацiонального банку України
  ?2.3. Поняття банку та фiнансової установи
  ?2.4. Характеристика сучасної банкiвської системи України
  
  
  ?2.1. Поняття, iсторiя та структура банкiвської системи України
  
  2.1.1. Становлення банкiвської системи України
  Зважаючи на суспiльну важливiсть дiяльностi банкiв, кожна держава завжди прагнула зробити її контрольованою i "прозорою". З цiєю метою у бiльшостi країн свiту створено спецiалiзованi владнi установи, для яких законодавством встановлено компетенцiю на управлiння дiяльнiстю банкiв. В Українi такою структурою є НБ України.
  Оскiльки Україна є унiтарною, а не федеративною чи конфедеративною державою, то нацiональний банк нашої держави не може мати назву федерального чи центрального. Подiбнi найменування характернi для держав, у складi котрих дiють автономнi суб"єкти федерацiї (конфедерацiї), якi в тому чи iншому статусi мають свої нацiональнi банки, надбудовою над якими є федеральний (чи центральний) банк. Наприклад, в Росiйськiй Федерацiї дiють банки республiк - суб"єктiв федерацiї, якi по своєму правовому становищу є територiальними установами Центрального банку Росiї без статусу юридичної особи, тобто фiлiями. У Федеративнiй Республiцi Нiмеччина центральний банк держави iменується як Нiмецький федеральний банк (нiмецькою мовою - Deutsche Bundesbank), поряд з яким дiє Федеральне вiдомство нагляду за кредитною справою (нiмецькою мовою - Bundesamt fur die Uberwachung des Kreditgeschafts).
  Загальноприйнятою для органiзацiї банкiвської системи у ринковiй економiцi, незалежно вiд державного устрою країни, є дворiвнева модель. Вона характеризується достатньо чiтким розмежуванням компетенцiї стосовно зосередження з метою пiдтримання стабiльностi роботи банкiвської системи в цiлому адмiнiстративних функцiй, емiсiйної дiяльностi i рефiнансування на першому рiвнi, де дiє центральний банк, та ведення банкiвських операцiй з клiєнтами на другому рiвнi банкiвської системи (його утворюють спецiалiзованi чи унiверсальнi банки, якi працюють на комерцiйних засадах). В деяких банкiвських системах, поряд з центральним банком, функцiонують i iншi владнi iнституцiї банкiвського нагляду. Наприклад, у Францiї це Банк Францiї (французькою мовою - Banque de France), Банкiвська комiсiя (французькою мовою - Commission bancaire), Комiтет з кредитних установ (французькою мовою - Comite des etablissements de credit) i Комiтет з банкiвської регламентацiї (французькою мовою - Comite de la reglementation bancaire) .
  Стосовно ж України, то в АР Крим (яка не надiлена повноваженнями самостiйного суб"єкта мiжнародного права чи iншими повноваженнями поза унiтарним устроєм держави) дiє не нацiональний банк, а вiдповiдне Кримське республiканське територiальне управлiння - фiлiя НБ України.
  Банкiвська система України, згiдно зi ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є дворiвневою i складається з НБ України та iнших банкiв, а також фiлiй iноземних банкiв, що створенi i дiють на територiї України вiдповiдно до положень цього закону. Для порiвняння зазначимо, що у Росiйськiй iмперiї, а у наступному i в СРСР не було створено завершеної дворiвневої банкiвської системи, що вiдповiдало ступеню розвитку та способу органiзацiї економiки цих країн. Банкiвська система Росiйської iмперiї вiдставала вiд рiвня передових європейських держав не менш як на пiвтора столiття, а мета її створення та структура вiдбивала потреби феодальної держави у формi абсолютної монархiї. Зокрема, Державний банк Росiйської iмперiї було створено у 1860 р. внаслiдок реорганiзацiї Державного позикового банку (iснував в перiод з 1786 р. по 1860 р.) та Державного комерцiйного банку (iснував в перiод з 1817 р. по 1860 р.). На першому етапi свого iснування Державний банк Росiйської iмперiї здiйснював облiк векселiв, видавав позики, залучав вклади, купував i продавав цiннi папери, срiбло, золото, вiв iншi операцiї. Лише у наступному, пiсля грошової реформи 1895-1897 р.р. цей банк додатково почав здiйснювати за дорученням уряду емiсiю грошей - кредитних бiлетiв та, залишаючись найбiльшою кредитною установою Росiї, поступово почав еволюцiонувати i перетворюватись у центральний банк держави.
  Революцiя 1917 р. практично знищила кредитну систему Росiї, особливо в перiод "воєнного комунiзму", iдеологiя якого вiдкидала кредитно-грошовi вiдносини. Близька по змiсту картина мала мiсце i в Українi у 1917 р. - першiй половинi 1918 р., у перiод Української Народної Республiки, соцiалiстичнi погляди керiвникiв якої суперечили iнтересам розбудови ефективної банкiвської системи та потребi у захистi iнтересiв приватного капiталу. Особливої шкоди тодiшнiй i без того слабкiй банкiвськiй системi України нанесла короткострокова окупацiя Києва бiльшовицькими вiйськами у лютому 1918 р., наслiдком якої стало повне розграбування готiвкових та iнших активiв банкiв. Однак в перiод Гетьманату Павла Скоропадського (з травня по грудень 1918 р.) банкiвська система України повнiстю вiдновила свою дiяльнiсть та почала швидко розвиватися. У серпнi 1918 р. "Финансовый журнал" констатував: "Київськi банки з дня виходу бiльшовикiв цiлком очуняли. Життя в банках тепер нагадує життя до вiйни. Бiжучi рахунки в деяких банках збiльшились на 70 - 100 %...". Однак падiння Гетьманату внаслiдок збройного заколоту Директорiї болюче вдарило по банкiвськiй справi в Українi, i з того часу вона почала поступово, але безповоротно занепадати .
  У перiод "нової економiчної полiтики" основними завданнями Державного банку РРФСР, створеного у 1921 р., було кредитування сiльського господарства, торгiвлi, промисловостi, впорядкування грошового обiгу, проведення валютних операцiй. У 1929 р. було затверджено новий статут цього банку, згiдно з яким цей банк набув правового становища Державного банку СРСР та повноважень центрального банку. Зокрема, цей банк мав право регулювати грошовий обiг, проводити короткострокове кредитування. В подальшому Державний банк СРСР продовжував еволюцiонувати. Починаючи з 1932 р. до його компетенцiї належало планове кредитування народного господарства, органiзацiя грошового обiгу та розрахункiв, касове виконання бюджету i проведення мiжнародних платежiв.
  Поряд iз Державним банком СРСР у 20-30-х р.р. XX столiття у країнi дiяла низка державних спецiалiзованих банкiв, якi були пiдпорядкованi Народному комiсарiату фiнансiв СРСР (Торговельно-промисловий банк, Центральний банк комунального господарства i житлового будiвництва, Банк для зовнiшньої торгiвлi СРСР, Центральний сiльськогосподарський банк тощо). До компетенцiї цих банкiв вiдносилося кредитування, особливо довгострокове, тих чи iнших галузей економiки вiдповiдно до спецiалiзацiї банку.
  Комунальнi банки в СРСР створювалися згiдно з постановою ЦВК i РНК вiд 18 сiчня 1923 р. Ще до виходу цiєї постанови у 1922 р. був заснований Московський мiський банк. Однак система мiсцевих комунальних банкiв не одержала в СРСР розвитку i була замiнена загальнодержавними банками.
  З 1923 р. в СРСР досить активно дiяли державнi трудовi ощаднi каси (на кiнець 1960 р. їх в СРСР було 11,5 тисяч). Цi установи також пiдпорядковувалися Наркомфiну, а пiзнiше - Мiнiстерству фiнансiв СРСР. Лише у 1963 р. систему ощадної справи було передано до структури Державного банку СРСР.
  У пiслявоєнний перiод i до кiнця 80-х р.р. банкiвська система СРСР декiлька разiв реорганiзувалася, однак в цiлому вона зберiгала ознаки однорiвневої. Пiдпорядкованi в рiзнi перiоди Мiнiстерству фiнансiв СРСР або Радi Мiнiстрiв СРСР спецiалiзованi банки надавали послуги пiдприємствам та громадянам, а Державний банк СРСР перед реформами 1987-1988 р.р. виконував функцiї центрального банку, за винятком управлiння мiжнародними резервами, а також бiльшiсть функцiй комерцiйного банку. Як центральний банк планової економiки Держбанк СРСР вiдповiдав за загальний розподiл готiвки та кредитних ресурсiв (вiдповiдно до касового та кредитного планiв), був банкiром держави, а також кредитором пiдприємств, здiйснював розрахунки мiж суб"єктами господарювання .
  У 1987-1988 р.р. вiдбулася реформа банкiвської системи СРСР, метою якої було створення дворiвневої банкiвської системи, зокрема, поряд iз Держбанком СРСР, Будбанком СРСР та Зовнiшторгбанком СРСР було засновано три нових спецiалiзованих державних банки - Агропромбанк, Промбудбанк та Житлосоцбанк. Цi банки перейняли на себе виконання банкiвських операцiй стосовно пiдприємств, якi ранiше виконував Держбанк СРСР, включаючи кредитування пiдприємств вiдповiдних галузей, залучення вiд них депозитiв та ведення рахункiв. Ощаднi каси Держбанку СРСР були об"єднанi в Ощадний банк СРСР. Також внаслiдок лiбералiзацiї банкiвського законодавства поступово почали виникати невеликi вiдомчi банки мiнiстерств та державних пiдприємств.
   Вiдповiдно, перед розпадом СРСР основою його банкiвської системи стали великi державнi банки iз розгалуженою фiлiальною мережею, якi в значнiй мiрi самостiйно здiйснювали стосовно власної дiяльностi наглядово-регулятивнi функцiї. Цi великi державнi банки контролювалися вищими органами виконавчої влади СРСР.
  16 липня 1990 р. Верховною Радою Української РСР було прийнято "Декларацiю про державний суверенiтет України" , де було встановлено право України самостiйно створити банкову систему на чолi iз вищою кредитною установою - Нацiональним банком України. У наступному прийнятi на основi цiєї Декларацiї закони зафiксували становище НБ України як центрального банку, а також встановили правовi основи створення та дiяльностi комерцiйних банкiв. Мова йде про ст. 6 Закону України "Про економiчну самостiйнiсть Української РСР" вiд 3 серпня 1990 р. та про Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 20 березня 1991 р. Остаточно правове становище НБ України як центрального банку, який є емiсiйним центром держави, проводить єдину грошово-кредитну полiтику та здiйснює функцiю банкiвського нагляду, було встановлене Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Таким чином, банкiвська система України з самого початку формувалася по дворiвневiй моделi, що вiдповiдає об"єктивним потребам еволюцiї української економiки до розвинутого ринкового стану.
  2.1.2. Характеристика правового становища рiвнiв банкiвської системи України
  В сучаснiй банкiвськiй системi України обидва її рiвнi характеризуються значною самостiйнiстю та достатньо чiтким розподiлом владної компетенцiї та господарської правосуб"єктностi, встановленим на рiвнi закону. Так, у ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається, що банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами послуг. Згiдно зi ст. 5 цього ж Закону банки мають право самостiйно володiти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхнiй власностi. При цьому держава не вiдповiдає за зобов"язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов"язаннями держави, якщо iнше не передбачено законом або договором. Зазначимо, що Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не встановлює обов"язку держави вiдповiдати за зобов"язаннями банкiв, включаючи зобов"язання державних банкiв, де 100 вiдсоткiв статутного капiталу належать державi. Винятком є лише ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ".
  Також i НБ України не вiдповiдає за зобов"язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов"язаннями НБ України, якщо iнше не передбачено законом або договором.
  Органам державної влади i органам мiсцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керiвництво чи працiвникiв банкiв у ходi виконання ними службових обов"язкiв або втручатись у дiяльнiсть банку, за винятком випадкiв, передбачених законом. Шкода, заподiяна банку внаслiдок такого втручання, пiдлягає вiдшкодування у порядку, визначеному законом.
  З iншої сторони, зважаючи на важливе значення дiяльностi банкiв для фiнансової сфери держави та економiки в цiлому, законодавець встановлює дуже значнi повноваження НБ України щодо регулювання дiяльностi банкiв, тим самим надiляючи правовий режим дiяльностi банкiв як суб"єктiв господарювання iстотними публiчними ознаками. НБ України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй (ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). У цiй же статтi передбачаються повноваження НБ України на здiйснення регулювання та банкiвського нагляду.
  Однак зазначимо, що розподiл адмiнiстративного та господарського ресурсу по рiвнях банкiвської системи України не є достатньо однозначним. З одного боку, має мiсце тенденцiя на делегування банкам iстотних публiчних контрольних повноважень (мова йде валютний контроль при здiйсненнi клiєнтами зовнiшньоекономiчних розрахункiв, про фiнансовий монiторинг, про контроль при здiйсненнi клiєнтами закупiвель за державнi кошти тощо). З iншого боку, НБ України сам веде специфiчну банкiвську дiяльнiсть, не зосереджуючись виключно на функцiях адмiнiстративного центру банкiвської системи. Зазначимо, що у ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" мiститься перелiк операцiй, що здiйснюються НБ України, серед яких мають мiсце i кредитування, i ведення рахункiв, i специфiчнi форми залучення ресурсiв (наприклад, через управлiння фондовими цiнностями), i валютнi операцiї. Тому не зовсiм коректно стверджувати, що банкiвська дiяльнiсть зосереджена тiльки на другому рiвнi банкiвської системи (банки та фiлiї iноземних банкiв, а також банкiвськi групи), а публiчна адмiнiстративна дiяльнiсть у банкiвськiй сферi - виключно на її першому рiвнi (НБ України).
  Покладання на банки другого рiвня адмiнiстративних функцiй ґрунтується на певних iсторичних аналогiях. Якщо звернутися до iсторiї банкiвської системи СРСР, а саме iз банкiвської системи СРСР свого часу видiлилася банкiвська система України, то з очевиднiстю можна встановити факт постiйного делегування державою радянським банкам значних адмiнiстративних повноважень. Зокрема, кредитна реформа з сiчня 1930 р. по травень 1932 р. призвела до лiквiдацiї комерцiйних банкiвських установ та до створення в країнi банкiвської системи, складовими якої виступили Держбанк СРСР та спецiалiзованi державнi банки, на якi, поряд iз господарською компетенцiєю, були покладенi обов"язки контролю за виконанням пiдприємствами планових завдань.
  Iнший приклад - у 1967 р. Всесоюзний банк фiнансування капiтальних вкладень було безпосередньо пiдпорядковано Радi Мiнiстрiв СРСР i виведено iз пiдпорядкування Мiнiстерства фiнансiв СРСР, що призвело до досягнення цим державним банком у той час правового становища, близького до юридичного статусу Держбанку СРСР. Також i радянськi попередники iнших великих банкiв України - Промбудбанк СРСР, Зовнiшекономбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР та Ощадний банк СРСР пiдпорядковувалися безпосередньо Радi Мiнiстрiв СРСР та виступали i специфiчними органами державного господарського управлiння, i банками одночасно.
  Звичайно, банки радянського перiоду не працювали в ринковому середовищi, а в СРСР не iснувало класичної дворiвневої банкiвської системи. Радянська банкiвська система, як вже було вказано вище, в значнiй мiрi була однорiвневим адмiнiстративним механiзмом, що забезпечував розподiл i контроль державних грошових ресурсiв, одночасно виконуючи iстотнi адмiнiстративнi функцiї, i ця ознака в iстотнiй мiрi успадкована банкiвською системою України.
  На пiдставi викладеного вище сформулюємо визначення: банкiвська система України - це органiзована сукупнiсть установ НБ України, банкiв, банкiвських груп та фiлiй iноземних банкiв, якi згiдно з наданими їм законодавством повноваженнями здiйснюють банкiвськi та iншi операцiї, а також реалiзують банкiвське регулювання, банкiвський нагляд та iншi публiчнi функцiї.
  2.1.3. Елементи банкiвської системи України
  Як видно iз Законiв України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про Нацiональний банк України", "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" вiд 12 липня 2001 р. , банкiвську систему України в якостi її елементiв утворюють НБ України, банки, банкiвськi групи та фiлiї iноземних банкiв. Включення останнiх до банкiвської системи України пов"язане iз лiбералiзацiєю ринку банкiвських послуг та створенням передумов для посилення присутностi iноземного капiталу в економiцi України у зв"язку iз вступом нашої країн до СОТ.
  Iншi фiнансовi установи знаходяться поза межами банкiвської системи України, або, у якостi винятку, присутнi у нiй дуже фрагментарно (наприклад, з врахуванням специфiки функцiй Державної казначейської служби України цiй установi НБ України вiдкрито кореспондентський рахунок як учаснику СЕП). Не слiд вiдносити до банкiвської системи також i бiржi (фондовi, товарнi), оскiльки цi установи банкiвської дiяльностi не ведуть, а надають послуги з органiзацiї купiвлi-продажу цiнних паперiв чи iнших базових активiв на рiвнi органiзованого ринку.
  Банкiвська система є основною складовою частиною кредитної системи країни, до якої, поряд iз банкiвськими установами, також входять iншi кредитнi установи (лiзинговi та факторинговi компанiї, ломбарди, кредитнi спiлки тощо), а також фiнансовi установи, якi можуть здiйснювати кредитування у складi своєї фiнансової дiяльностi (легальне визначення фiнансової дiяльностi як рiзновиду господарської дiяльностi дається законодавцем у ст. 333 ГК України).
  Рис. 2.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 2.1. Кредитна система України
  
  
  Належить вiдзначити специфiчне правове становище та функцiї Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб по вiдношенню до банкiвської системи України. З одного боку, вiдсутнi пiдстави для iдентифiкацiї цiєї установи як елемента банкiвської системи України (оскiльки вказаний Фонд не надає банкiвських послуг; змiстом його фiнансових трансакцiй є вiдшкодування збиткiв, понесених вкладниками неплатоспроможних банкiв). З iншого боку, Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" вiд 23 лютого 2012 р. (п. 8 ч. 2 ст. 4, ст. 34, 44 тощо) Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб наданi повноваження стосовно виведення неплатоспроможних банкiв з ринку, запровадження у таких банках тимчасової адмiнiстрацiї, а пiсля прийняття НБ України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку вищевказаний Фонд забезпечує здiйснення заходiв по лiквiдацiї неплатоспроможного банку.
  На завершення зазначимо, що поняття "банкiвська система України" у контекстi цiєї теми покликане позначити цiлiснiсть цього утворення, iснування банкiвської системи як вiдносно незалежної iнституцiї в економiко-правовiй реальностi країни. Структура, правовий статус та функцiонування складових елементiв банкiвської системи України будуть детально висвiтленi нижче.
  
  
  
  
  ?2.2. Правове становище Нацiонального банку України
  
  2.2.1. Дуалiстична природа правового становища НБ України
  НБ України у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, Законами України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про Нацiональний банк України", законодавчими актами, виданими ВР України, Президентом України чи iншими державними органами в межах їх компетенцiї. Статут НБ України було затверджено постановою президiї ВР України вiд 7 жовтня 1991 р. , однак iз введенням в дiю Закону України "Про Нацiональний банк України" вказана постанова втратила чиннiсть.
  Звернемося до особливостей юридичного статусу НБ України.
  2.2.1.1. Ознаки НБ України як органу державного управлiння
  У ст. 2 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України визначається як особливий орган державного управлiння. Звернемося до основних характеристик НБ України як органу державної виконавчої влади.
  Владнi повноваження. НБ України створений державою та вiд її iменi здiйснює значнi владнi повноваження. Так, законодавець надає НБ України повноваження щодо здiйснення наглядових i регулятивних функцiй за дiяльнiстю банкiв, а також повноваження застосовувати заходи впливу до порушникiв вимог банкiвського законодавства. Владнi повноваження НБ України реалiзуються через видачу ним обов"язкових до виконання нормативно-правових актiв (постанов правлiння НБ України, а також положень, iнструкцiй, правил, що затверджуються постановами) .
  Пiдзвiтнiсть. Згiдно зi ст. 51 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України пiдзвiтний Президенту України та ВР України в межах їх конституцiйних повноважень. Пiдзвiтнiсть означає, насамперед, повноваження цих органiв по призначенню Ради НБ України i Голови НБ України, а також перiодичнi звiти НБ України перед ВР України, Президентом України, КМ України про його дiяльнiсть. НБ України щоквартально надає iнформацiю Президенту України, КМ України та Комiтету ВР України з питань фiнансiв i банкiвської дiяльностi щодо безготiвкової емiсiї у вiдповiдному перiодi, а саме:
  - проведення операцiй з рефiнансування банкiв;
  - проведення iнтервенцiй на мiжбанкiвському валютному ринку;
  - проведення операцiй на фондовому ринку.
  Таким чином держава контролює дiяльнiсть НБ України як її уповноваженого органу управлiння у банкiвськiй сферi.
  Право законодавчої iнiцiативи. Згiдно зi ст. 93 Конституцiї України НБ України володiє правом законодавчої iнiцiативи у ВР України, поряд iз Президентом України, народними депутатами України та КМ України.
  Основна функцiя дiяльностi. Згiдно зi ст. 51 Закону України "Про Нацiональний банк України" одержання прибутку не є метою дiяльностi НБ України.
  Вiдповiдно до ст. 99 Конституцiї України основною функцiєю НБ України є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України. Слiд зауважити, що у головною метою дiяльностi бiльшостi центральних банкiв економiчно розвинутих країн є пiдтримання цiнової стабiльностi. Наприклад, вiдповiдно до ст. 105 Угоди Європейської системи центральних банкiв (ЄСЦБ) головна цiль цiєї системи - пiдтримання цiнової стабiльностi, не перешкоджаючи якiй ЄСЦБ повинна сприяти проведенню загальної економiчної полiтики ЄС. При цьому пiд цiновою стабiльнiстю розумiється щорiчне пiдвищення iндексу споживчих цiн на територiї ЄС менше, нiж на 2 % . З врахуванням свiтового досвiду, а також зважаючи на реалiї частих кризових явищ у банкiвськiй системi України законодавець в 2010 р. доповнив ст. 6 Закону України "Про Нацiональний банк України" положеннями про те, що при виконаннi своєї основної функцiї НБ України має виходити iз прiоритетностi досягнення та пiдтримки цiнової стабiльностi в державi . Також НБ України у межах своїх повноважень сприяє стабiльностi банкiвської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та пiдтримцi цiнової стабiльностi.
  Незалежнiсть. Як свiдчить мiжнародний досвiд, країни з незалежним центральним банком досягають кращих результатiв в економiцi. Для того, щоб забезпечити виконання своєї основної та iнших функцiй НБ України повинен бути захищений вiд втручання Президента України, КМ України, iнших органiв центральної виконавчої влади, впливових груп, об"єднаних корпоративними iнтересами. Вiдповiднi законодавчi гарантiї закрiпленi у ст.ст. 6, 52, 53 Закону України "Про Нацiональний банк України". Зокрема, не допускається втручання органiв державної влади та iнших державних органiв чи їх посадових та службових осiб, будь-яких юридичних чи фiзичних осiб у виконання функцiй i повноважень НБ України, Ради НБ України, Правлiння НБ України чи службовцiв НБ України iнакше, як в межах, визначених Конституцiєю України та Законом України "Про Нацiональний банк України". Iнституцiйна незалежнiсть - один з засадничих принципiв дiяльностi НБ України як особливого органу державного управлiння, який для ефективної реалiзацiї основної та iнших його функцiй є дистанцiйованим вiд виконавчої гiлки державної влади.
  2.2.1.2. Ознаки НБ України як банку - суб"єкта господарювання
  НБ України не є органом державної влади в усталеному розумiннi цього термiну. Згiдно зi ст. 2 Закону України "Про Нацiональний банк України" "Нацiональний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управлiння...". У цьому зв"язку зазначимо вiдповiднi ознаки НБ України саме як банкiвської фiнансової установи.
  По-перше, це наявнiсть у НБ України ознак юридичної особи - суб"єкта господарювання. НБ України надiлений статусом юридичної особи, тобто може вiд свого iменi набувати права i нести зобов'язання, бути позивачем i вiдповiдачем у судi, володiє вiдокремленим майном, що є об"єктом права державної власностi, однак перебуває у повному господарському вiданнi НБ України.
  З врахуванням публiчного статусу НБ України як органу державної влади, його слiд визначити як юридичну особу публiчного права (ст. 81 ЦК України), а особливостi правового становища таких юридичних осiб законодавство України регулює поки-що лише в загальних рисах. Однак, виходячи з положень Конституцiї України та Закону України "Про Нацiональний банк України", можна стверджувати, що правове становище НБ України як юридичної особи публiчного права характеризуються такими ознаками, як значна вiдкритiсть iнформацiї про дiяльнiсть НБ України як центрального банку, чiтке визначення перелiку його функцiй, а також повноважень, що дозволяють виконувати функцiї, пiдзвiтнiсть органам державної влади, фiнансовий контроль у формi попереднього затвердження фiнансового плану (кошторису) НБ України, оскiльки вiн здiйснює видатки за рахунок власних доходiв в межах затвердженого кошторису, i лише у випадках, визначених законом - за рахунок коштiв державного бюджету. Цi випадки, як правило, передбачають дотацiї держави (власника) у ситуацiях збиткової дiяльностi НБ України (ст. 5 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  НБ України веде банкiвську дiяльнiсть. Вiн з метою виконання своїх функцiй здiйснює специфiчнi банкiвськi та iншi операцiї в межах, встановлених законодавством. Зокрема, НБ України згiдно зi ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" надає кредити комерцiйним банкам для пiдтримки лiквiдностi, здiйснює дисконтнi операцiї з векселями та чеками, купiвлю-продаж цiнних паперiв на вторинному ринку, видає гарантiї i поруки тощо. Однак слiд враховувати, що перелiк дозволених НБ України операцiй є обмеженим, що унеможливлює його дiяльнiсть в якостi банку другого рiвня банкiвської системи та не дає йому можливостi конкурувати iз банками на ринку банкiвських послуг. НБ України по-сутi обслуговує лише банки та державу в особi ряду публiчних суб"єктiв iз перелiку, встановленого законодавством (наприклад, Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб, Державне казначейство України, мiжнароднi органiзацiї). Певним винятком у цьому перелiку виступає лише дозвiл на ведення НБ України особових рахункiв його працiвникiв (п. 13 ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  Статутний капiтал. Ця ознака спорiднює НБ України iз господарськими товариствами та iншими видами пiдприємств. Розмiр статутного капiталу НБ України становить 10 мiльйонiв гривень. Джерелами формування статутного капiталу Нацiонального банку є доходи його кошторису, а при необхiдностi - Держбюджет України (ст. 3 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  НБ України сам несе вiдповiдальнiсть за своїми зобов"язаннями. Вiн не несе вiдповiдальностi по зобов"язаннях органiв державної влади та банкiв, а органи державної влади та банки не несуть вiдповiдальностi по зобов"язаннях НБ України, за винятком випадкiв, коли вони добровiльно беруть на себе таку вiдповiдальнiсть (ст. 4 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  2.2.1.3. Причини дуалiстичного правового статусу НБ України
  Незалежний, з однiєї сторони, та адмiнiстративно-владний, з iншої сторони, юридичний статус НБ України обумовлений його завданнями. Основними iз них є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України, її конвертованостi, всебiчне змiцнення грошового обiгу, розвиток валютного ринку, забезпечення спрямування кредитних ресурсiв в прiоритетнi галузi економiки, здiйснення функцiй резервного банку тощо.
  Держава вiдвела НБ України роль уповноваженого посередника при провадженнi її грошово-кредитної полiтики та при регулюваннi дiяльностi банкiвської системи України. Через НБ України як основного оператора публiчного управлiння дiяльнiстю банкiв держава прагне втрутитись у процеси надання банкiвських послуг, а банки зробити своїми "руками" у сферi грошового обiгу. Дiяльнiсть центрального банку як провiдника волi держави у таких досить складно-регульованих сферах може бути ефективною лише за умови, коли вiн впливає на цi сфери, так би мовити, як з середини (економiчними засобами), так i ззовнi (адмiнiстративними засобами).
  Вiдповiдно, НБ України для досягнення своїх цiлей вступає у договiрнi вiдносини iз банками на ринку кредитних ресурсiв, валютних цiнностей, цiнних паперiв, з однiєї сторони, а з iншої - спонукає банки до потрiбної державi та споживачам поведiнки шляхом видачi нормативно-правових актiв загальнообов"язкового характеру, а також через розпорядження, iндивiдуально адресованi до виконання тому чи iншому банку.
  2.2.2. Функцiї та повноваження НБ України
  Законодавством для НБ України встановлено напрямки його дiяльностi (функцiї). До основних функцiй НБ України вiдносяться:
  а) функцiя центрального банку держави (проведення єдиної грошово-кредитної полiтики в Українi, змiстом якої є регулювання обсягу грошової маси в обiгу та цiни на грошi з метою забезпечення стабiльностi грошової одиницi України, а також представництво iнтересiв України у вiдносинах iз iншими центральними банками) - ч. 1, 13 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  б) функцiя емiсiйного центру держави та органiзацiї готiвкового грошового обiгу (НБ України належить монопольне право на випуск грошей у обiг) - ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України". Для порiвняння вкажемо, що в США функцiю грошової емiсiї виконує Федеральна резервна система (англiйською мовою - Federal Reserve System), яка не входить до структури центрального банку цiєї держави. В Українi, як у бiльшостi європейських країн, реалiзується континентальна модель грошової емiсiї, тобто рiшення про її проведення приймається безпосередньо центральним банком держави;
  в) функцiя банку банкiв (кредитування та рефiнансування банкiв) - ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  г) функцiя банкiвського регулювання та банкiвського нагляду (встановлення для банкiв правил проведення операцiй, здiйснення нагляду за дотриманням вимог банкiвського законодавства, ведення Державного реєстру банкiв, здiйснення лiцензування банкiвської дiяльностi та операцiй, регулювання бухгалтерського облiку банкiв тощо) - ч. 4, 8, 9 ст. 7, ст. 55 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  r) функцiя державного банку (складання, аналiз i прогнозування платiжного балансу України, збереження i накопичення золотовалютних запасiв держави, а також операцiї з ними, ведення рахункiв Державної казначейської служби України, ведення операцiй по обслуговуванню державного боргу України тощо) - ч. 12 та 15 ст. 7, ст. 31, ч. 11 ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  е) функцiя вищого валютного органу (НБ України здiйснює вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здiйснення операцiй в iноземнiй валютi, органiзовує i здiйснює валютний контроль за банками та iншими фiнансовими установами, якi отримали лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй) - ч. 14 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  є) функцiя органiзатора розрахункiв (НБ України регулює дiяльнiсть платiжних систем та систем розрахункiв в Українi, визначає порядок i форми платежiв, у тому числi мiж банками, координує органiзацiю розрахункiв, дає дозволи на здiйснення клiрингових операцiй та розрахункiв, визначає розвиток створених НБ України платiжних та облiкових систем, веде реєстр платiжних систем, систем розрахункiв, учасникiв цих систем та операторiв послуг платiжної iнфраструктури, здiйснює нагляд (оверсайт) платiжних систем та систем розрахункiв, забезпечує здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв тощо) - ч. 6, 28, 29 ст. 7, ст. 40 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  ж) функцiя iнформацiйно-технологiчного центру банкiвської системи (органiзацiя створення та методологiчне забезпечення системи грошово-кредитної i банкiвської статистичної iнформацiї, визначення напрямкiв розвитку сучасних електронних банкiвських технологiй, створення, координацiя i контроль створення електронних платiжних засобiв, платiжних систем, автоматизацiї банкiвської дiяльностi та засобiв захисту банкiвської iнформацiї тощо) - ч. 5, 7, 16 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  з) функцiя депозитарiю щодо державних цiнних паперiв (до виключної компетенцiї НБ України належить здiйснення депозитарного облiку державних цiнних паперiв та облiгацiй мiсцевих позик. Особливостi провадження НБ України депозитарної та клiрингової дiяльностi з державними цiнними паперами та облiгацiями мiсцевих позик встановлюються НКЦПФР за погодженням з НБ України) - ч. 221 та 222 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України", ст. 13 та 17 Закону України "Про депозитарну систему України".
  Повноваження, наданi НБ України, створюють можливiсть для успiшної реалiзацiї його функцiй. Зокрема, НБ України має право:
  а) здiйснювати операцiї, встановленi ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" (надання кредитiв банкам для пiдтримання лiквiдностi, здiйснення дисконтних операцiй з векселями, купiвля-продаж цiнних паперiв на вторинному ринку, вiдкриття власних та ведення кореспондентських рахункiв iнших банкiв тощо);
  б) видавати обов"язковi до виконання нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його компетенцiї (ст. 56 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  в) безоплатно одержувати вiд банкiв, банкiвських груп та юридичних осiб, якi отримали лiцензiю НБ України на здiйснення окремих банкiвських операцiй, а також вiд осiб, стосовно яких НБ України здiйснює наглядову дiяльнiсть вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", iнформацiю про їх дiяльнiсть та пояснення стосовно отриманої iнформацiї i проведених операцiй. Для пiдготовки банкiвської та фiнансової статистики, аналiзу економiчної ситуацiї НБ України має право безоплатно отримувати необхiдну iнформацiю вiд органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування та суб"єктiв господарювання усiх форм власностi (ст. 57 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  г) з метою виконання регулятивних та наглядових функцiй визначати форми звiтностi (у тому числi консолiдованої), порядок її складання та подання до НБ України, якi є обов"язковими до виконання усiма суб"єктами господарювання, в тому числi:
  1) для банкiв, розташованих на територiї України (резидентiв та нерезидентiв) банкiвських груп, - для складання грошово-кредитної i банкiвської статистики;
  2) усiх суб"єктiв господарської дiяльностi (резидентiв i нерезидентiв) - для складання статистики платiжного балансу та здiйснення валютного контролю. Надана банками та iншими суб"єктами пiдприємницької дiяльностi iнформацiя розголошенню не пiдлягає, крiм випадкiв, передбачених законодавством України (ст. 67 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  r) встановлювати економiчнi нормативи, а також розмiри i порядок формування i використання резервiв для покриття можливих ризикiв (ст. 58, 59 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  д) здiйснювати державне регулювання дiяльностi банкiв у формах, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", як безпосередньо, так i через створений ним орган банкiвського нагляду (ст. 61 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  е) приймати участь у капiталi пiдприємств i установ, що забезпечують дiяльнiсть НБ України (ст. 71 Закону України "Про Нацiональний банк України"), брати участь у формуваннi капiталу та дiяльностi мiжнародних органiзацiй вiдповiдно до мiжнародних угод України чи НБ України (ст. 43 Закону "Про Нацiональний банк України");
  є) застосовувати заходи впливу до порушникiв вимог банкiвського законодавства, адекватнi допущеному порушенню (ст. 73 Закону України "Про банки та банкiвську дiяльнiсть");
  ж) списувати у безспiрному порядку заборгованостi з банкiвських рахункiв i продавати iншi активи, що перебувають у заставi як забезпечення вимог НБ України, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу вiд їх продажу. Така можливiсть виникає у порядку реалiзацiї переважного i безумовного права НБ України задовольняти будь-яку основану на здiйсненому рефiнансуваннi банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення, якщо таке право передбачене угодою (ст. 73 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  Однак для НБ України встановлено також i низку обмежень. Так, згiдно зi ст. 54 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України заборонено надавати кредити в нацiональнiй та iноземнiй валютi, як прямо, так i опосередковано через державну установу, iншу юридичну особу, майно якої перебуває у державнiй власностi, на фiнансування витрат Держбюджету України. Також НБ України не має права купувати на первинному ринку цiннi папери, емiтованi КМ України, державною установою, iншою юридичною особою, майно якої перебуває у державнiй власностi.
  Згiдно зi ст. 71 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України забороняється:
  1) бути акцiонером або учасником банкiв та iнших пiдприємств, установ, крiм передбачених законом випадкiв;
  2) здiйснювати операцiї з нерухомiстю, крiм тих, що пов'язанi iз забезпеченням дiяльностi НБ України та його установ;
  3) здiйснювати торговельну, виробничу, страхову та iншу дiяльнiсть, яка не вiдповiдає функцiям НБ України;
  4) надавати кредити, позики юридичним та фiзичним особам, крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Вищевказанi обмеження не стосуються:
  1) набуття з метою покриття заборгованостi НБ України будь-яких прав та активiв за умови їх вiдчуження в найкоротший строк;
  2) випадкiв, передбачених у ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" (де дано перелiк операцiй НБ України та, наприклад, передбачено, що НБ України надає кредити комерцiйним банкам для пiдтримки лiквiдностi за ставкою не нижче ставки рефiнансування, надає кредити Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб за облiковою ставкою, встановленою НБ України тощо);
  3) участi у капiталах iнших пiдприємств, установ, що забезпечують дiяльнiсть НБ України;
  4) виробничої дiяльностi Банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу та Державної " скарбницi України, яка здiйснюється вiдповiдно до положень, затверджених правлiнням НБ України.
  У ст. 63 Закону України "Про Нацiональний банк України" передбачається, що НБ України не має права вимагати вiд банкiв виконання операцiй та iнших дiй, не передбачених законами України та нормативними актами НБ України.
  2.2.3. Структура НБ України
  В даний час структура НБ України визначається Конституцiєю України та Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Згiдно зi ст. 22 Закону України "Про Нацiональний банк України" структура НБ України будується за принципом централiзацiї з вертикальним пiдпорядкуванням. До системи НБ України входять центральний апарат, фiлiї (територiальнi управлiння), розрахунковi палати, Банкнотно-монетний двiр, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спецiалiзованi пiдприємства, банкiвськi навчальнi заклади й iншi структурнi одиницi i пiдроздiли, необхiднi для забезпечення дiяльностi НБ України. Структурним пiдроздiлом НБ України є апарат iнкасацiї.
  НБ України (рiшенням правлiння) самостiйно вирiшує питання органiзацiї, створення, лiквiдацiї та реорганiзацiї своїх структурних пiдроздiлiв, його пiдприємств, затверджує їх статути i положення.
  Для перевезення цiнностей, охорони цiнностей та належних йому об'єктiв НБ України має вiдомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю. Вiдомча охорона в межах повноважень, наданих Законом України "Про Нацiональний банк України", має право застосовувати заходи фiзичного впливу, спецiальнi засоби оборони i бойову вогнепальну зброю в порядку, передбаченому ст. 12, ч. 1 ст. 13, п. 1 i 3 ч. 1, ч. 2 i 3 ст. 14, п 2, 3, 5 i 6 ч. 1, ч. 2 i 3 ст. 15, ст. 151 Закону України "Про мiлiцiю".
  Кримське республiканське, обласнi та Київське мiське територiальнi управлiння НБ України є фiлiями, не мають статусу юридичної особи i не можуть видавати нормативнi акти, дiють вiд iменi НБ України в межах отриманих вiд нього повноважень та на пiдставi вiдповiдного положення, яке затверджується правлiнням НБ України.
  Територiальнi управлiння i розрахунковi палати очолюють начальники. Управлiння, розрахунковi палати, iншi установи НБ України на мiсцях в межах наданих їм прав розпоряджаються закрiпленими за ними коштами i майном, укладають вiд iменi НБ України угоди з iншими пiдприємствами i органiзацiями.
  2.2.4.Органи управлiння НБ України
  Необхiднiсть створення Ради НБ України, а також повноваження вищих органiв державної влади щодо призначення членiв Ради НБ України була встановлена Конституцiєю України. Зокрема, згiдно зi ст. 85 Конституцiї України до повноважень ВР України включено призначення та звiльнення половини складу Ради НБ України. Президент України, згiдно зi ст. 106 Конституцiї України, призначає половину складу Ради НБ України .
  Рада Нацiонального банку України є вищим органом управлiння НБ України. Правовий статус, питання складу, формування, порядку роботи i повноважень Ради НБ України врегульованi Законом України "Про Нацiональний банк України". Рада НБ України надiлена такими основними повноваженнями:
  - розробляє Основнi засади грошово-кредитної полiтики, публiкує їх в офiцiйних виданнях та подає щорiчно до 15 вересня до ВР України для iнформування ;
  - здiйснює контроль за проведенням грошово-кредитної полiтики;
  - прийняття рiшення про збiльшення розмiру статутного капiталу НБ України;
  - затверджує кошторис доходiв та витрат НБ України на наступний рiк i подає ВР України та КМ України до 1 вересня поточного року (подає змiни до кошторису доходiв та витрат НБ України у тижневий строк з дня їх затвердження);
  - здiйснює контроль за проведенням грошово-кредитної полiтики тощо.
  Повний перелiк повноважень Ради НБ України приведений у ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України".
  Згiдно зi ст. 10 Закону України "Про Нацiональний банк України" до складу Ради призначається чотирнадцять осiб, строк повноважень яких становить сiм рокiв. Президент України призначає сiм членiв Ради НБ України шляхом видання вiдповiдного указу. ВР України призначає сiм членiв Ради НБ України шляхом прийняття вiдповiдної постанови. Додатково до складу Ради НБ України входить Голова НБ України на строк здiйснення ним повноважень за посадою. Голова Ради обирається Радою НБ України строком на три роки (ст. 12 вищевказаного Закону). Члени Ради НБ України здiйснюють свої функцiї на громадських засадах.
  Рада НБ України надiлена статусом рекомендацiйно-наглядового органу управлiння. Так, згiдно зi ст. 13 Закону України "Про Нацiональний банк України" Рада НБ України не має права втручатися в оперативну дiяльнiсть Правлiння НБ України. Обов"язковими для виконання є лише рiшення Ради НБ України щодо основних засад грошово-кредитної полiтики та з питань, визначених пунктами 5-7, 9-11 ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України". Рекомендацiї Ради НБ України розглядаються Правлiнням НБ України протягом п'яти робочих днiв. За результатами такого розгляду Правлiння НБ України зобов'язане надiслати Радi НБ України вмотивовану вiдповiдь.
  Згiдно зi ст. 14 Закону України "Про Нацiональний банк України" Правлiння НБ України забезпечує реалiзацiю грошово-кредитної полiтики держави, органiзовує виконання НБ України своїх функцiй та здiйснює управлiння дiяльнiстю НБ України.
   Правлiння Нацiонального банку складається з одинадцяти осiб: Голови НБ України, заступникiв Голови НБ України та керiвникiв структурних пiдроздiлiв НБ України, що забезпечують виконання НБ України основної функцiї. Перелiк структурних пiдроздiлiв, що забезпечують виконання НБ України основної функцiї, керiвники яких за посадою входять до складу Правлiння, визначається Головою НБ України. Повноваження такого члена правлiння НБ України припиняються у разi звiльнення його з посади, за якою вiн входить до складу правлiння НБ України.
  Згiдно зi ст. 15 Закону України "Про Нацiональний банк України" правлiння НБ України:
  1) приймає рiшення щодо надання пропозицiй Радi НБ України стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної полiтики, економiчних засобiв та монетарних методiв для реалiзацiї Основних засад грошово-кредитної полiтики вiдповiдно до прийнятих рiшень Ради НБ України iз цих питань та необхiдностi забезпечення стабiльностi i купiвельної спроможностi нацiональної валюти, щодо банкiвського регулювання та нагляду, щодо органiзацiї системи рефiнансування, щодо визначення та здiйснення валютно-курсової полiтики, валютного регулювання та управлiння золотовалютними резервами, щодо функцiонування платiжних систем та органiзацiї розрахункiв, про емiсiю валюти України та вилучення з обiгу банкнот i монет, про встановлення та змiну облiкової та iнших процентних ставок НБ України, про диверсифiкацiю активiв НБ України та їх лiквiдностi, щодо лiмiтiв позабалансових зобов'язань НБ України, про формування резервiв та покриття фiнансових ризикiв НБ України, щодо мiнiмального розмiру золотовалютних резервiв НБ України, про встановлення лiмiтiв операцiй на вiдкритому ринку, якi здiйснює НБ України, про перелiк цiнних паперiв та iнших цiнностей, придатних для забезпечення кредитiв НБ України, про умови допуску iноземного капiталу до банкiвської системи України, про встановлення економiчних нормативiв для банкiв, про розмiр та порядок формування обов'язкових резервiв для банкiв, про застосування заходiв впливу до банкiв та iнших осiб, дiяльнiсть яких перевiряється НБ України вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", про створення та лiквiдацiю пiдприємств, установ НБ України, про участь у мiжнародних фiнансових органiзацiях, про купiвлю та продаж майна для забезпечення дiяльностi НБ України, щодо встановлення плати за наданi вiдповiдно до закону послуги (здiйсненi операцiї), щодо порядку перерахування прибутку до розподiлу до Держбюджету України, про вiднесення банку до категорiї проблемних або неплатоспроможних, про фiнансову спроможнiсть приймаючого банку виконати зобов'язання перед вкладниками та iншими кредиторами;
  2) подає на затвердження Радi НБ України рiчний звiт НБ України, проект кошторису доходiв та витрат на наступний рiк та iншi документи i рiшення вiдповiдно до ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України"; надає на вимогу Ради НБ України для iнформування бухгалтерськi, статистичнi та iншi необхiднi для виконання її завдань вiдомостi щодо дiяльностi НБ України та банкiвської системи України;
  3) визначає органiзацiйнi основи та структуру НБ України, затверджує положення про структурнi пiдроздiли та установи НБ України, статути його пiдприємств, порядок призначення керiвникiв пiдроздiлiв, пiдприємств та установ, визначає перелiк функцiй щодо управлiння дiяльнiстю власного корпоративного недержавного пенсiйного фонду, а також порядок здiйснення таких функцiй;
  4) затверджує штатний розпис НБ України та форми оплати працi;
  5) розробляє та подає на затвердження Радi НБ України методику визначення заробiтної плати Голови НБ України та його заступникiв;
  6) встановлює порядок надання юридичним особам, якi мають намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, банкiвських лiцензiй, а також лiцензiй iншим юридичним особам у випадках, передбачених законом;
  7) видає нормативно-правовi акти НБ України;
  8) затверджує Регламент Правлiння НБ України;
  9) виконує функцiї, передбаченi ст.ст. 3, 7, 23, 28 i 64 Закону України "Про Нацiональний банк України", та iншi функцiї, що випливають з основної мети дiяльностi НБ України та не вiднесенi до повноважень Голови НБ України та Ради НБ України.
  Голова НБ України призначається на посаду ВР України за поданням Президента України строком на сiм рокiв. Одна й та сама особа не може бути Головою НБ України бiльше нiж два строки пiдряд.
  Головою НБ України може бути громадянин України, який постiйно проживає в Українi, має повну вищу освiту у галузi економiки чи фiнансiв або науковий ступiнь у галузi економiки чи фiнансiв i при цьому має не менше 10 рокiв досвiду роботи в органi законодавчої влади або на керiвних посадах в iнших органах державної влади та державних органах, якi забезпечують проведення та реалiзацiю державної фiнансової, економiчної чи правової полiтики, або на керiвних посадах у мiжнародних фiнансових органiзацiях, або на керiвних посадах у банку, або наукової роботи за фiнансовою, економiчною чи правовою тематикою та має бездоганну дiлову репутацiю, зокрема, не має судимостi, не погашеної i не знятої в установленому законом порядку.
  Голова НБ України:
  1) керує дiяльнiстю НБ України;
  2) дiє вiд iменi НБ України i представляє його iнтереси без доручення у вiдносинах з органами державної влади, з банками, фiнансовими та кредитними установами, мiжнародними органiзацiями, iншими установами i органiзацiями;
  3) головує на засiданнях Правлiння НБ України;
  4) пiдписує протоколи, постанови Правлiння НБ України, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються НБ України;
  5) розподiляє обов'язки мiж заступниками Голови НБ України;
  6) видає розпорядчi акти, обов'язковi до виконання усiма службовцями НБ України, його пiдприємствами, установами;
  7) приймає рiшення з iнших питань, що стосуються дiяльностi НБ України, крiм вiднесених до виключної компетенцiї Ради НБ України та Правлiння НБ України вiдповiдно до Закону України "Про Нацiональний банк України";
  8) одноосiбно несе вiдповiдальнiсть перед ВР України та Президентом України за дiяльнiсть НБ України.
  Голова НБ України має заступникiв, кiлькiсний склад яких визначається ним за погодженням з Радою НБ України, якi ним призначаються та звiльняються за погодженням з Радою НБ України. Заступником Голови НБ України може бути громадянин України, який вiдповiдає вимогам, установленим ч. 2 ст. 10 Закону України "Про Нацiональний банк України".
  Голова НБ України звiльняється з посади ВР України за поданням Президента України з пiдстав, встановлених у ст. 18 Закону "Про Нацiональний банк України".
  
  
  
  ?2.3. Поняття банку та фiнансової установи
  
  2.3.1. Iсторiя розвитку банкiв
  Банкiвська справа виникла одночасно iз появою грошей у формi металiчних монет. Першi iсторичнi згадки про карбування монет стосуються мiсцини пiд назвою Лiдiя, що знаходиться на узбережжi Малої Азiї, перiоду VII столiття до нашої ери.
  Рис.2.2
  
  
  
  
  Рис. 2.2. Першi карбованi монети (VII ст. до н.е.)
  
  На початку VI столiття до нашої ери золотi та срiбнi монети карбували вже багато грецьких мiст i у наступному вони набули загального розповсюдження.
  Першi паперовi грошi з"явились в Китаї у VIII столiттi, де їх обiг забезпечувався каральним законодавством. У Європi паперовi грошi довгострокового користування виникли у Швецiї у серединi XVII столiття у виглядi депозитних посвiдчень про здавання в банк мiдних монет для обмiну.
  
  Рис. 2.3
  
  
  
  Рис. 2.3. Прототип перших в Європi паперових грошей (депозитнi посвiдчення про здавання в банк мiдних монет для обмiну). Швецiя, XVII ст.
  
  Наявнiсть вiльних грошей та можливiсть надання їх у позику пiд вiдсотки покликала до життя професiю лихваря, а необхiднiсть обмiну та визначення курсу монет рiзних мiст та держав спричинила появу професiйних мiняйл. Лихварi та мiняйли працювали у стародавнiй Грецiї (трапезити, грецькою мовою - ??????????), у Римськiй республiцi та iмперiї (менсарiї, латиною - mensarius), у наступному - у європейських та iнших державах епохи середньовiччя, вiдродження, нового часу. В деяких країнах iз нерозвинутими кредитними системами лихварство процвiтало аж до XIX столiття.
  Лихварi надавали приватнi позики фiзичним особам пiд дуже високi вiдсотки, що часто призводило до неповернення боргу i застосування до боржникiв санкцiй, якi були рiзноманiтними в залежностi вiд iсторичного перiоду та особливостей правової культури конкретної країни. Однак практично завжди вiдношення до лихварiв у держави та зi сторони суспiльства завжди було рiзко негативним i з лихварством точилася постiйна боротьба. Догми християнства не дозволяли християнам позичати грошi братам по вiрi та стягувати за це вiдсотки. Католицька церква (починаючи вiд Нiкейського собору 325 р. та аж до XIV ст.) неодноразово засуджувала лихварство серед християн пiд страхом покарання аж до вiдлучення лихварiв вiд церкви. Проте слiд вiдзначити, що на лихварiв в католицькiй Європi накладалися високi податки, а можновладцi часто не повертали взятi у них в борг грошi, що i слугувало економiчною причиною високих вiдсоткових ставок у позикових операцiях лихварiв стосовно простого люду.
  Користуючись своїм впливом, католицька церква стимулювала заснування системи так званих побожних банкiв, що були альтернативою лихварству. Побожнi банки безпроцентно або пiд низькi проценти кредитували малозабезпечених громадян, якi присягали про необхiднiсть позики, пiд заставу цiнних речей. Кошти для кредитiв збирались за рахунок пожертвувань. Перший такий банк (iталiйською мовою - monte di pietа), як вважається, було створено в Iталiї в мiстi Орвiєто у 1463 р.
  Слiд пiдкреслити, що всi вищеописанi приклади операцiй з грошима та з дорогоцiнними металами були iндивiдуальними дiями певних суб"єктiв (храмових установ, фiзичних осiб - мiняйл, лихварiв, приватних банкiрiв) з приводу збереження, обмiну чи позики грошей без iнституалiзацiї цих операцiй в окрему цiлiсну сферу дiяльностi, оформлену структурно та юридично. Вiдповiднi послуги надавалися поза сферою контролю спецiалiзованих державних структур. Розвиток капiталiстичної економiки з необхiднiстю вимагав появи спецiалiзованих та ефективних кредитних установ нового типу.
  Установи, якi можна класифiкувати як першi банки, виникли на зорi капiталiзму, в перiод iнтенсивного розвитку торгiвлi та виникнення i розвитку мануфактур. Вважається, що первинно це були банкiрськi доми (об"єднання приватних банкiрiв) чи торговельно-банкiрськi доми Венецiї та Генуї в XIV-XV столiттях. Саме в цей перiод до банкiрiв прийшло розумiння того, що наявнi в їх розпорядженнi кошти приносять найбiльш прийнятний та постiйний прибуток саме у виглядi капiталу, тобто коли вони iнвестуються шляхом кредиту у промисловi та торговельнi пiдприємства пiд прийнятний для позичальникiв вiдсоток.
  В XVII ст. виникли так званi "жиробанки", функцiєю яких було здiйснення розрахункових операцiй. Найменування "жиробанк" походить вiд iталiйських слiв "giro" (в перекладi "коло, обiг"), та "banco" (в перекладi "стiл, на якому мiняйло розкладав монети"). Основною функцiєю жиробанкiв було забезпечення розрахункiв своїх клiєнтiв у ситуацiї, коли вони мали рахунки у банку. За так званим "жиронаказом" банк списував вiдповiдну суму з рахунку боржника та приплюсовував її до залишку на рахунку кредитора. Технологiчно це виглядало так: у присутностi обох клiєнтiв у банкiвськiй книзi вчинялися записи про перенесення суми з одного рахунку на iнший. Такi операцiї були першими безготiвковими взаєморозрахунками, оскiльки вони при погашеннi грошових боргiв дозволяли уникнути фактичної передачi грошових коштiв. Перший жиробанк було створено у Венецiї у 1614 р. для здiйснення платежiв венецiанської громади, пiзнiше з"явилися такi ж установи у Амстердамi та Гамбурзi.
  Лише Банк Англiї (The Governor and Company of the Bank of England), який виник як приватна акцiонерна установа у 1694 р., почав здiйснювати кредитування, близьке по змiсту до сучасного розумiння цього iнституту; при цьому його кредитування грунтувалося на правi випуску в обiг банкнот. Наступний розвиток банкiв вiдбувався переважно через створення переважно акцiонерних органiзацiй, кредитнi операцiї яких здiйснювалися на основi власних коштiв та коштiв, залучених на вклади.
  В Росiйськiй iмперiї перший банк було створено за часiв царицi Єлизавети Петрiвни у 1754 р. - це був Державний позиковий банк (росiйською мовою - Государственный заемный банк), який надавав кредити пiд заставу нерухомостi. Складався цей банк з двох частин - Дворянського банку (росiйською мовою - Дворянский банк), який надавав кредити дворянам, та Банку поповнення при Санкт-Петербургському портi комерцiї (росiйською мовою - Банк для поправления при Санкт-Петербургском порте коммерции) надавав купцям короткостроковi кредити пiд заставу товарiв на складах у портi. У 1769 р. в Петербурзi було створено Санкт-Петербургський асигнацiйний банк (росiйською мовою - Санкт-Петербургский ассигнационный банк), первинною функцiєю якого був обмiн паперових грошей (асигнацiй) на монети. Також цей державний банк займався купiвлею дорогоцiнних металiв за кордоном, карбуванням монет i облiком векселiв. Саме контори цього банку, якi у 1781 р. було засновано в Києвi, Харковi та Нiжинi, стали першими банкiвськими установами на територiї України.
  Перша приватна банкiвська установа в Українi виникла в 1864 р. - це Земський банк Херсонської губернiї, який надавав кредити пiд заставу землi.
  На кiнець XIX ст. в Росiйськiй iмперiї було 3 державних банки (Державний банк, Державний дворянський земельний банк, Селянський поземельний банк), 216 акцiонерних комерцiйних банкiв та кредитних спiлок, 240 мiсцевих банкiв (заснованих органами мiсцевого самоврядування).
  2.3.2. Поняття банку
  Згiдно зi ст. 2 чинної редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк - це юридична особа, яка на пiдставi банкiвської лiцензiї має виключне право надавати банкiвськi послуги, вiдомостi про яку внесенi до Державного реєстру банкiв.
  Законодавець у ст. 334 ГК України визначає банк як фiнансову установу, функцiєю якої є залучення у вклади грошових коштiв громадян i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах i на власний ризик, вiдкриття та ведення банкiвських рахункiв громадян та юридичних осiб.
  У приведених визначеннях законодавець пiдкреслює виключний характер дiяльностi банкiв, а також видiляє найважливiшi напрямки цiєї дiяльностi - залучення грошей та кредитування, забезпечення здiйснення розрахункiв у готiвковiй та безготiвковiй формi. Таким чином, банк є установою, в дiяльностi якої зосереджено операцiї з залучення i розмiщення грошей, а також грошовi розрахунки.
  Суттєвим для розумiння того, що собою являє банк з точки зору законодавства України, є наступне:
  - банки є суб"єктами банкiвської дiяльностi, тобто ведуть сукупнiсть банкiвських операцiй по залученню у вклади грошових коштiв, кредитуванню та iншому розмiщенню залучених грошей, вiдкриттю i веденню банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб;
  - банки включенi у банкiвську систему України, тобто їх дiяльнiсть регулюється i контролюється НБ України у порядку виконання функцiй, передбачених у ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України". Банки реєструються в Державному реєстрi банкiв, здiйснюють банкiвськi операцiї на пiдставi лiцензiї НБ України, за правилами, встановленими НБ України, пiд контролем центрального банку та до банкiв можуть бути застосованi зi сторони НБ України заходи впливу за порушення порядку ведення операцiй тощо. В той же час, згiдно з Законом України "Про Нацiональний банк України" та Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансовi установи не-банки виведенi з-пiд нагляду та контролю НБ України (винятками є iндивiдуальне валютне лiцензування та лiцензування окремих банкiвських операцiй);
  - банки мають кореспондентськi рахунки у НБ України та у iнших банках, через якi вони здiйснюють грошовi розрахунки клiєнтiв та власнi грошовi розрахунки;
  - банки, здiйснюючи не тiльки банкiвськi, а й iншi фiнансовi операцiї, не втрачають статусу банку. Так, поряд iз класичною трiадою, банки можуть здiйснювати обмiннi та iншi операцiї з валютними цiнностями, емiсiю власних цiнних паперiв, органiзацiю купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв, здiйснюють операцiї на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi, надають гарантiї та поручительства та iншi зобов"язання за третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi, факторинг, лiзинг тощо. При цьому законодавство України обмежує перелiк дозволених банкам операцiй, тобто їх господарська правосуб"єктнiсть є виключною.
  2.3.3. Види банкiв
  Банки можуть функцiонувати як спецiалiзованi або як унiверсальнi. Згiдно зi ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами послуг. НБ України визначає види спецiалiзованих банкiв та порядок набуття банком статусу спецiалiзованого. Також НБ України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй.
  Для спецiалiзованих банкiв законодавство встановлює додатковi обмеження напрямкiв дiяльностi. В якостi прикладiв спецiалiзованих банкiв слiд вказати ощаднi, iпотечнi, iнвестицiйнi, розрахунковi банки. Окремо слiд вiдзначити новi види спецiалiзацiї банкiв:
  - санацiйнi банки. 23 грудня 2011 р. постановою Правлiння НБ України ? 471 було затверджено "Положення про порядок реєстрацiї, видачi лiцензiї, регулювання дiяльностi санацiйного банку та нагляду за ним". Перший в Українi санацiйний банк створений на пiдставi Розпорядження КМ України "Про утворення санацiйного банку" вiд 14 вересня 2011 р. ? 880-р на базi ПАТ "РОДОВIД БАНК". Перед цим банком ставляться завдання проводити роботу з активами тих державних банкiв, у капiталiзацiї яких взяла участь держава, з метою максимiзацiї надходжень вiд повернення цих активiв;
  - земельнi банки. У ст. 3 та ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається можливiсть створення державного земельного банку, статутний капiтал якого формується КМ України за рахунок грошових внескiв та внескiв у виглядi земельних дiлянок. Державний земельний банк має право здiйснювати операцiї з земельними дiлянками та майновими правами на земельнi дiлянки вiдповiдно до законодавства України у сферi земельних вiдносин та свого статуту . Постановою КМ України вiд 25 липня 2012 р. ? 934 затверджено статут ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК";
  - Розрахунковий центр з обслуговування договорiв на фiнансових ринках, який забезпечує здiйснення грошових розрахункiв за правочинами щодо цiнних паперiв, укладеними на фондових бiржах та поза фондовою бiржею, якщо проводяться розрахунки за принципом "поставка цiнних паперiв проти оплати". Вiдповiдно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України визначає особливостi регулювання та нагляду за банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорiв на фiнансових ринках, з урахуванням специфiки його дiяльностi.
  Унiверсальнi банки без обмежень здiйснюють широкий перелiк операцiй, а їх установчi документи не мiстять обмежень щодо ведення цими банками банкiвської дiяльностi. Бiльшiсть банкiв України є унiверсальними.
  За формою власностi банки в Українi бувають банками державної форми власностi, комунальними банками, банками приватної форми власностi, а також банками, що засновуються через поєднання джерел вiд рiзних форм власностi. Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державний банк - це банк, сто вiдсоткiв статутного капiталу якого належать державi. В Українi зараз дiє два державнi банки - ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-IМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" та ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ". Всi iншi банки станом на 1 сiчня 2013 р. були недержавними банками.
  За органiзацiйно-правовою формою банки можуть створюватися як пiдприємницькi товариства, зокрема, як публiчнi акцiонернi товариства та як кооперативи. Кооперативнi банки можуть створюватися за принципом територiальностi та подiляються на мiсцевi та центральний кооперативнi банки. Мiсцевi (у межах областi) кооперативнi банки створюються учасниками у кiлькостi не менш як 50 осiб. За рахунок коштiв засновникiв формується статутний капiтал кооперативного фонду, роздiлений на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно вiд розмiру своєї участi у капiталi банку має право одного голосу. Учасниками центрального кооперативного банку є мiсцевi кооперативнi банки.
  За походженням статутного капiталу банки можуть бути банками зi стопроцентним iноземним капiталом, заснованi на змiшаному або тiльки на вiтчизняному капiталi. Вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк з iноземним капiталом - це банк, у якому частка капiталу, що належить хоча б одному iноземному iнвестору, становить не менше 10 вiдсоткiв.
  Вiдповiдно до того, який сектор економiки чи територiальний сегмент обслуговують банки, вони бувають галузевi та негалузевi. Як правило, кожен iз банкiв прагне знайти свою "нiшу" в економiчному просторi, обслуговування якої гарантувало б йому стабiльний та високий рiвень доходiв, тобто значна частина банкiв України є галузевими.
  Виходячи iз показникiв дiяльностi (структури i розмiру активiв та зобов"язань, власного капiталу, прибуткiв i збиткiв) банки класифiкуються НБ України на чотири групи, i їх умовно можна назвати великими (15 банкiв), значними (20 банкiв), середнiми (25 банк) та малими (115 банкiв). Розмiр власного капiталу великих банкiв зазвичай перевищує 2 мiльярди гривень, однак не досягає 20 мiльярдiв гривень ("ПРИВАТБАНК", "УКРЕКСIМБАНК", "ОЩАДБАНК", "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", "ПРОМIНВЕСТАНК", "УКРСОЦБАНК" тощо). "Значним" можна вважати банк iз розмiром власного капiталу вiд 600 мiльйонiв до 2 мiльярдiв гривень, "середнiми" є банки iз власним капiталом у розмiрi вiд 300 мiльйонiв до 600 мiльйонiв гривень, "малим" слiд вважати банк, розмiр капiталу якого не досягає 300 мiльйонiв гривень. Данi наведенi станом на 1 сiчня 2013 р.
  За величиною активiв банки рiзних груп можуть бути охарактеризованi так: малi банки - до 3 мiльярдiв гривень, середнi - вiд 3 до 5 мiльярдiв гривень, значнi банки - вiд 5 до 20 мiльярдiв гривень, великi - вiд 20 до 170 мiльярдiв гривень. Данi наведенi станом на 1 сiчня 2013 р.
  При цьому найприбутковiшими банками за 2012 р. станом на 1 сiчня 2013 р. в абсолютному вимiрi були "ПРИВАТБАНК" - 1,532 млн. грн. чистого прибутку, "УКРГАЗБАНК" - 1,1 млрд. грн. чистого прибутку та "ВТБ БАНК" - 951,4 млн. грн. чистого прибутку. Данi наведенi станом на 1сiчня 2013 р.
  Також банки України можна подiлити на фiлiальнi i безфiлiальнi. Великi банки, як правило, володiють мережею фiлiй (вiддiлень, дирекцiй, управлiнь) та представництв.
  2.3.4. Поняття та види фiнансових установ
  Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансова установа визначається як юридична особа, яка вiдповiдно до закону надає одну чи декiлька фiнансових послуг та яка внесена до вiдповiдного реєстру у порядку, встановленому законом. У ст. 1 цього ж Закону зазначається, що до фiнансових установ належать банки, кредитнi спiлки, ломбарди, лiзинговi компанiї, довiрчi товариства, страховi компанiї, установи накопичувального пенсiйного забезпечення, iнвестицiйнi фонди i компанiї та iншi юридичнi особи, виключним видом дiяльностi яких є надання фiнансових послуг.
  Для розумiння специфiки кожного iз видiв фiнансових установ приведемо декiлька визначень:
  - ломбарди створюються для надання населенню послуг по схову предметiв домашнього вжитку i особистого користування, а також видачi позичок пiд заставу цих предметiв (згiдно з п.1 "Типового статуту ломбарду", що був затверджений постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 19 червня 1979 р. ? 315, яка на сьогоднi втратила чиннiсть, а проект Закону України "Про ломбарди та ломбардну дiяльнiсть" ще розглядається у ВР України ). Найменування цих установ походить вiд назви областi Ломбардiя в Iталiї (iталiйською мовою - Lombardia), де ломбарди виникли як банки мiських громад, в яких можна було взяти кредит з низькими вiдсотками пiд заставу цiнних речей. Порядок надання послуг ломбардами встановлено "Положенням про порядок надання послуг ломбардами", що затверджене розпорядженням Державної комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг України вiд 26 квiтня 2005 р. ? 3981;
  - кредитна спiлка - це неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членiв у взаємному кредитуваннi та наданнi фiнансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внескiв членiв кредитної спiлки (ч.1 ст.1 Закону України "Про кредитнi спiлки" вiд 20 грудня 2001 р. ). В Українi за часiв Росiйської iмперiї ця форма кооперативного самокредитування населення була досить розповсюджена. Так, станом на 1 сiчня 1914 р. на Українi дiяли 2181 кредитне товариство та 911 ощадно-позичкових товариств. Батькiвщиною кредитних спiлок є Нiмеччина, iдея їх органiзацiї належить Фрiдрiху-Вiльгельму Райффайзену (нiмецькою мовою - Friedrich Wilhelm Raiffeisen, 1818 р. -1888 р.). Першi кредитнi спiлки райффайзенiвського типу органiзовувалися в сiльськiй мiсцинi Нiмеччини, i характеризувалися незначними вступними внесками, однак їх члени несли повну вiдповiдальнiсть за зобов"язаннями своїх кредитних спiлок;
  - довiрче товариство - товариство з додатковою вiдповiдальнiстю, яке здiйснює представницьку дiяльнiсть вiдповiдно до договору, укладеного з довiрителями майна щодо реалiзацiї їх прав власникiв. Майном довiрителя є кошти, цiннi папери та документи, якi засвiдчують право власностi довiрителя (ч.1 ст.1 Декрету КМ України "Про довiрчi товариства" вiд 17 березня 1993 р. );
  - страховиками (страховими компанiями) визнаються фiнансовi установи, якi створенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю згiдно з Законом України "Про господарськi товариства" та Законом України "Про акцiонернi товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також якi одержали у встановленому порядку лiцензiю на здiйснення страхової дiяльностi. Учасникiв страховика повинно бути не менше трьох. Страхова дiяльнiсть в Українi здiйснюється виключно страховиками - резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державнi органiзацiї, якi створенi i дiють вiдповiдно до Закону України "Про страхування". У цьому разi використання слiв "державна", "нацiональна" або похiдних вiд них у назвi страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава;
  - iнвестицiйний фонд - фiнансова установа, яка веде дiяльнiсть iз спiльного iнвестування шляхом вкладення коштiв в майно, корпоративнi права, майновi права i вимоги, а також в iншi активи, передбаченi законами та нормативно-правовими актами НКЦПФР. Корпоративний iнвестицiйний фонд є юридичною особою у формi акцiонерного товариства, а пайовий iнвестицiйний фонд являє собою сукупнiсть активiв, що належать учасникам такого фонду на правi спiльної часткової власностi, перебувають в управлiннi компанiї з управлiння активами та облiковуються нею окремо вiд результатiв її господарської дiяльностi. Дiяльнiсть iнвестицiйних фондiв регулюється Законом України "Про iнститути спiльного iнвестування" вiд
  5 липня 2012 р. ;
  - факторинговi компанiї - фiнансовi установи, якi здiйснюють як основну дiяльнiсть факторинговi операцiї. Згiдно зi ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" факторинг визначається як фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги;
  - лiзинговi компанiї - фiнансовi установи, якi здiйснюють як основну дiяльнiсть лiзинговi операцiї. Правовий режим таких операцiй регулюється Законом України "Про фiнансовий лiзинг" вiд 16 грудня 1997 р. ;
  - фiнансовi установи зi спецiальним статусом. Це, як правило, державнi установи, що створюються для реалiзацiї певних державних програм. Наприклад, Державна спецiалiзована фiнансова установа "Державний фонд сприяння молодiжному житловому будiвництву" дiє згiдно зi статутом, що затверджений постановою КМ України вiд 26 жовтня 2000 р. ? 1604 та постановою КМ України вiд 15 квiтня 2009 р. ? 340. Метою дiяльностi цiєї установи є сприяння проведенню державної житлової полiтики, розроблення нових фiнансово-кредитних програм, спрямованих на розв'язання житлових проблем молодi та iнших верств населення шляхом застосування механiзму надання довготермiнових державних кредитiв i кредитiв за рахунок iнших джерел фiнансування на будiвництво (реконструкцiю) i придбання житла тощо;
  - iншi фiнансовi установи, якi на пiдставi лiцензiй здiйснюють одну чи декiлька близьких по змiсту фiнансових операцiй (кредитування, фiнансовий лiзинг, надання гарантiй та порук тощо).
  Згiдно з Указом Президента України вiд 3 листопада 2011 р. ? 1070/2011 утворено Нацiональну комiсiю, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг (скорочено - Нацкомфiнпослуг) як центральний орган виконавчої влади зi спецiальним статусом. Ця комiсiя є спецiально уповноваженим органом виконавчої влади у сферi регулювання ринкiв фiнансових послуг. Однак, не зважаючи на те, що банки включенi в перелiк фiнансових установ, їх створення, дiяльнiсть та припинення регулює НБ України, а не Нацкомфiнпослуг.
  Дiяльнiсть компанiй з управлiння активами, iнститутiв спiльного iнвестування та iнших професiйних учасникiв фондового ринку регулюється НКЦПФР.
  
  
  ?2.4. Характеристика сучасної банкiвської системи України
  
  У попереднiх параграфах цiєї теми було розглянуто iсторiю банкiвської системи України, а також зафiксовано розгорнуте поняття банкiвської системи. Крiм цього, було показане законодавче регулювання правового становища НБ України та банкiв другого рiвня. Ретроспективний огляд тенденцiй становлення сучасної банкiвської системи незалежної України допоможе наочно зафiксувати специфiчнi особливостi, властивi реалiям ведення банкiвської дiяльностi у нашiй країнi з тим, щоб у наступному пояснити вiдповiдний змiст, властивий банкiвському законодавству та практицi його застосування як правовим "вiддзеркаленням" тiєї економiчної дiйсностi, що має мiсце у банкiвськiй сферi.
  Розвиток та функцiонування банкiвської системи України за перiод її незалежностi характеризується наступним :
  1) швидким ростом кiлькостi банкiв. 20 березня 1991 р. Український республiканський банк Держбанку СРСР було перетворено у Нацiональний банк України (постанова ВР України вiд 20 березня 1991 р. "Про введення в дiю Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" ). Пiсля виникнення центрального банку у країнi почала швидко розвиватися система комерцiйних банкiв.
  З 2 жовтня 1991 р. НБ України розпочав перереєстрацiю банкiв, ранiше зареєстрованих Державним банком СРСР. Саме цього дня було зареєстровано АКЦIОНЕРНИЙ БАНК "АЖIО", який став правонаступником УКРПОСТАЧБАНКУ, що був зареєстрований ще у 1988 р. як вiдомчий банк Держпостачу України. 4 жовтня 1991 р. було перереєстровано АКБ "ЛIСБАНК", який ще ранiше був утворений Мiнлiсгомпромом Української РСР, а 7 жовтня 1991 р. - АБ "БРОКБIЗНЕСБАНК" (правонаступник Арендкоопбанку, який був заснований у 1990 р.). Станом на початок 1999 р. в Українi було зареєстровано бiльш як 220 банкiв (iз них реально працювало 180 банкiв, решта - знаходилася у процесi лiквiдацiї). По-сутi, вiдбувся процес органiзацiї банкiвської системи України. Однак у наступному кiлькiсть банкiв України почала скорочуватися, а їх розмiри - збiльшуватися за рахунок нарощування капiталу та у результатi реорганiзацiї через приєднання. Вiдповiдно до офiцiйної статистики НБ України станом на 1 травня 2013 р. до Державного реєстру банкiв було включено 177 банкiв, з яких 21 банк перебував у процесi лiквiдацiї .
  Для порiвняння: в кiнцi 1988 року у Францiї нараховувалося 408 комерцiйних банкiв, а в США їх було 13415 . Взагалi, в Європi та у бiльшостi нацiональних банкiвських систем у свiтi налiчується вiд 12 до 142 банкiв, що свiдчить про те, що кiлькiсть банкiв в Українi могла б бути меншою. За результатами дослiдження, проведеного у 2001 р. стосовно країн з перехiдною економiкою, Україна була перенасичена банками на 46 %, Болгарiя - на 64 %, Казахстан - на 71 %, Росiя - на 83 %, а Вiрменiя - на 90 %. Тому вченi висловлюють достатньо обґрунтоване розрахунками припущення про те, що оптимальною для України була б банкiвська система iз 46 - 70 банкiв ;
  2) вiдносною слабкiстю банкiвської системи, яка спричинена невисоким рiвнем економiчного розвитку та дефiцитом вiльного капiталу в економiцi України (вiтчизняного та iноземного). Для нормального функцiонування банкiвської системи України їй довгий час було недостатньо самого основного - грошей, якi є засобом банкiвської дiяльностi. Навiть враховуючи позитивну тенденцiю зростання показникiв роботи банкiвської системи починаючи з 2001 р., станом на 1 квiтня 2013 р. власний капiтал українських банкiв становив лише 174264 мiльйонiв гривень, що орiєнтовно вiдповiдало 21,8 мiльярдам доларiв США. При цьому активи банкiвської системи України на вказану дату становили 1161638 мiльйонiв гривень, або еквiвалент приблизно 145 мiльярдiв доларiв США . Для порiвняння вкажемо, що у 2000 р. капiтал банку "CITYGROUP" (США) становив 54,4 млрд. доларiв, а величина активiв цього банку - 902,2 млрд. доларiв. Банк "MIZUBO FINANCIAL GROUP" (Японiя) у 2000 р. мав капiтал 50,2 млрд. доларiв та активи у розмiрi 1,3 трлн. доларiв.
  Не зважаючи на рiст капiталiв та активiв банкiв, фiнансова система України в даний час не є достатньо конкурентоспроможною . При слабкiй економiцi у країнi не може бути сильних банкiв та потужної банкiвської системи;
  3) специфiкою конкуренцiї - на перших етапах вона була практично вiдсутня серед великих банкiв, однак активно здiйснювалася серед середнiх та малих банкiв. До групи реорганiзованих великих державних банкiв приєдналося декiлька "нових" банкiв (АППБ "АВАЛЬ", перейменований пiзнiше в "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"), а також "ПРИВАТБАНК", "УКРIНБАНК", "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МIЖНАРОДНИЙ БАНК" тощо). Показники дiяльностi цих банкiв, їх рейтинг та престиж в Українi були та є досить високi порiвняно iз множиною середнiх та дрiбних банкiв. Внаслiдок цього вказана група банкiв довгий час практично без значної конкурентної боротьби була забезпечена клiєнтурою (зокрема, великими пiдприємствами), основною вимогою якої була якiсть обслуговування та гарантiї збереження коштiв, що знаходилися на їх рахунках.
  В свою чергу, середнi та дрiбнi банки протягом 1990-х рокiв були вимушенi вести постiйну боротьбу за клiєнта, долаючи недовiру до себе та впроваджуючи новi банкiвськi послуги, оскiльки залучення клiєнтури у банк власне i створює саму можливiсть успiшного i прибуткового функцiонування будь-якої банкiвської установи.
  В даний час процеси конкуренцiї посилилися i поступово охопили всi групи банкiв України, включаючи великi. При цьому банки почали боротися за клiєнтiв-фiзичних осiб через вiдкриття їм поточних та карткових рахункiв, залучення депозитiв, надання iнших послуг. Аналiз особливостей сучасної конкуренцiї на ринку банкiвських послуг дiє пiдстави стверджувати, що цей сектор економiки України має характернi ознаки ринку вiльної конкуренцiї у поєднаннi з окремими елементами олiгополiї ;
  4) становленням власне сфери банкiвських послуг. Акцент дiяльностi переважної кiлькостi банкiв України протягом 1991-1998 р.р. було змiщено на користь короткострокових кредитних операцiй. Така ситуацiя зумовлювалась економiчно - iнфляцiєю (вiдповiдно, i високими вiдсотковими ставками), зосередженням пiдприємницької дiяльностi у сферi торгiвлi (з коротким циклом обiгу капiталу), зручною можливiстю за рахунок iнфляцiї погашати збитки. З метою пiдвищення рiвня доходностi дрiбнi банки провадили ризиковане кредитування. В перiод з кiнця 1994 р. до середини 1995 р. прокотилась перша хвиля банкрутств банкiв України (включаючи досить великi банки), зумовлена насамперед розривом мiж необхiднiстю повернути позиченi кредитнi ресурси та неможливiстю повернути виданi кредити i отримати нарахованi вiдсотки. Банкрутства банкiв мали мiсце i пiсля 2000 р., однак у невеликiй кiлькостi i без серйозних системних наслiдкiв. Найбiльш яскравим прикладом стало банкрутство АКЦIОНЕРНОГО КОМЕРЦIЙНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО БАНКУ "УКРАЇНА", пов"язане насамперед iз низькою якiстю кредитування, що здiйснювалося цим банком. Тенденцiя до банкрутств банкiв посилилася у зв"язку iз настанням в Українi у 2008 р. фiнансово-економiчної кризи.
  Слiд вказати, що починаючи з 2000 р. вiдбувається поступова переорiєнтацiя доходної полiтики банкiв вiд процентних доходiв по кредитних операцiях на комiсiйну оплату вiд оплати послуг, що надаються клiєнтам. Паралельно має мiсце розширення iнших джерел доходiв банкiв: банки працюють з державними та iншими цiнними паперами, впроваджують обiг платiжних карток i подорожнiх чекiв, поступово розвивається довгострокове кредитування виробництва. Подiбна тенденцiя стала можливою завдяки введенню в Українi власної валюти та внаслiдок приборкання iнфляцiї. Також достатньо динамiчно певний час пiсля 2000 р. розвивалося споживче кредитування, однак у зв"язку iз фiнансово-економiчною кризою починаючи з жовтня 2008 р. його обсяги дуже впали;
  5) значним, однак не стрiмким проникненням в банки України iноземного капiталу або пов"язаного iз ним вiтчизняного капiталу. Як правило, iноземнi iнвестицiї є настiльки iстотними, що виводять банки, в якi вони вкладенi, на порядок вперед. Найбiльш iнтенсивно в Україну приходять росiйськi ("АЛЬФА-БАНК", "БАНК ПЕТРОКОМЕРЦ-УКРАЇНА"), польськi ("КРЕДИТБАНК (УКРАЇНА)"), австрiйськi ("ОТП БАНК", "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"), нiдерландськi, французькi грошi ("УКРСИББАНК"). Часто iнвестування здiйснюється шляхом купiвлi дрiбних та середнiх банкiв, якi попали в скрутну фiнансову ситуацiю. Однак засновуються також i банки iз 100-вiдсотковим iноземним капiталом. Станом на 1 травня 2013 р. в Українi дiяло 53 банки iз iноземним капiталом, iз них 22 банки - iз 100-вiдсотковим iноземним капiталом. При цьому частка iноземного капiталу у сукупному капiталi банкiв України на вказану вище дату становила 37,9 вiдсотка . Цiкаво, що на початку XX столiття капiтал найбiльших 20 банкiв Росiйської iмперiї на 43 % складався iз коштiв iноземних iнвесторiв, в основному французьких, англiйських та бельгiйських банкiв .
  В лiтературi вказується на суперечливий змiст впливу, що здiйснюється iноземним банкiвським капiталом на банкiвську систему України . З однiєї сторони, функцiонування в Українi установ, заснованих на iноземному капiталi, сприяє надходженню на банкiвський ринок довгострокових, стабiльних та недорогих ресурсiв, а з iншої - здiйснюється негативний вплив на конкурентоспроможнiсть вiтчизняних банкiв. Також значною проблемою є необхiднiсть змiнити спрямування iноземного капiталу, що розмiщений у банкiвськiй системi України, вiд споживчого роздрiбного кредитування та карткових кредитiв на збiльшення iнвестицiй у економiку нашої країни;
  6) значною часткою валютних активних та пасивних операцiй у загальному обсязi операцiй банкiв (тобто має мiсце "доларизацiя" фiнансової системи). У цьому зв"язку слiд вказати на характерну закономiрнiсть: у країнах зi значною часткою кредитiв в iноземнiй валютi (60-80%, наприклад, Естонiя, Латвiя, Україна) у перiод кризи падiння ВВП було найбiльшим - вiд 15 до 18 %. А у країнах, у яких кредитування в iноземнiй валютi перебувало в рамках 20-30 % вiд загального обсягу кредитiв (Швецiя, Словаччина, Словенiя, Чехiя), падiння ВВП у 2008 р. було в межах 6 % .
  
  Тема 3. Органiзацiйно-правовi форми банкiв. Вiдокремленi пiдроздiли банкiв, банкiвськi групи та неприбутковi об"єднання банкiв
  
  ?3.1. Загальнi вимоги до банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  ?3.2. Особливостi правового становища банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  ?3.3. Органи управлiння банкiв
  ?3.4. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв, банкiвських груп та неприбуткових об"єднань банкiв
  
  
  ?3.1. Загальнi вимоги до банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  
  3.1.1. Органiзацiйно-правовi форми банкiв
  Згiдно зi ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки в Українi створюються у формi публiчного акцiонерного товариства або кооперативного банку. Аналогiчне положення закрiплене i в ч. 1 ст. 336 ГК України. Це правило до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та до ГК України впроваджене Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо форми створення банкiв та розмiру статутного капiталу" вiд 14 вересня 2006 р. Згiдно з ч. 2 "Прикiнцевих положень" вищевказаного закону банки, створенi у формi закритого акцiонерного товариства або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, зобов'язанi протягом трьох рокiв з дня набрання чинностi цим законом привести свою органiзацiйно-правову форму у вiдповiднiсть з його вимогами (тобто до 4 жовтня 2009 р.).
  На пiдставi попереднiх редакцiй вказаних вище статей банки в Українi могли створюватися у формi акцiонерного товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або кооперативного банку. На практицi довгий час, починаючи з 1991 р., банки створювалися i дiяли лише у формi господарських товариств i, зокрема, у формi акцiонерних товариств та товариств iз обмеженою вiдповiдальнiстю. Винятками були Ощадний банк України i Експортно-iмпортний банк України, оскiльки вони були заснованi повнiстю на державнiй формi власностi та первинно дiяли як унiтарнi банкiвськi установи. Однак на сьогоднi i цi два банки перетворено у акцiонернi товариства.
  Станом на 1 квiтня 2007 р. в Українi було зареєстровано 193 банки, в тому числi 104 банки - вiдкритi акцiонернi товариства, 49 банкiв - закритi акцiонернi товариства, 40 банкiв - товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю . А станом на 1 травня 2013 р. всi банки вже були перетворенi у публiчнi акцiонернi товариства, один iз яких мав лiцензiю санацiйного банку, а ще один - лiцензiю державного земельного банку.
  3.1.2. Учасники банкiв
  Вiдповiдно до визначення, приведеного у ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" учасники банку - засновники банку, акцiонери банку, який є публiчним акцiонерним товариством, i пайовики кооперативного банку. Iншими словами учасника банку можна визначити як суб"єкта, який володiє стосовно банку корпоративними правами (тобто, згiдно iз визначенням, що приведене у ч. 1 ст. 167 ГК України, правами на участь особи в управлiннi господарською органiзацiєю, отримання певної частки прибутку (дивiдендiв) даної органiзацiї та активiв у разi лiквiдацiї останньої вiдповiдно до закону, а також iншi правомочностi, передбаченi законом та статутними документами).
  Згiдно зi ст. 14 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та ч. 2 ст. 336 ГК України учасниками банкiв можуть бути юридичнi i фiзичнi особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особi КМ України або уповноважених ним органiв. Вимоги щодо дiлової репутацiї та задовiльностi фiнансового стану засновникiв та осiб, якi набувають iстотної участi у банку, встановлюються НБ України. Учасниками банку не можуть бути юридичнi особи, в яких банк має iстотну участь, iнститути спiльного iнвестування, об"єднання громадян, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї. Додатково, згiдно з п. 1.7 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306 "Про затвердження деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" юридичнi та фiзичнi особи не мають права бути учасниками банку, якщо неможливо встановити їх власникiв (для юридичних осiб) та/або джерела коштiв, за рахунок яких цi особи здiйснюють внески до статутного капiталу або купують акцiї (паї) банку. Ця заборона ґрунтується на положеннях ст. 32 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" серед учасникiв банкiв видiляються тi учасники, якi володiють у банку iстотною участю. Також i банк може бути власником iстотної участi в iншiй юридичнiй особi. Згiдно зi ст. 2 цього ж закону iстотна участь - пряме та/або опосередковане володiння однiєю особою самостiйно чи спiльно з iншими особами 10 i бiльше вiдсотками статутного капiталу та/або права голосу акцiй, паїв юридичної особи або незалежна вiд формального володiння можливiсть значного впливу на управлiння чи дiяльнiсть юридичної особи. Зазначимо, що кiлькiсний критерiй iстотної участi у 10 та бiльше вiдсоткiв статутного капiталу вiдповiдає стандарту, прийнятому у законодавствi Європейського Союзу. Так, у п. 11 ст. 4 Директиви 2006/48/ЄС Європейського парламенту i Ради вiд 14 червня 2006 р. "Про започаткування та здiйснення дiяльностi кредитних установ" встановлюється, що квалiфiкацiйне володiння означає пряме або опосередковане володiння компанiєю, яке становить 10 % або бiльше капiталу чи прав голосiв або яке уможливлює здiйснення значного впливу на управлiння такою компанiєю .
  Сам факт володiння особою iстотною участю законодавством України не визнається правопорушенням, однак до власникiв iстотної участi висуваються додатковi вимоги. Зокрема, згiдно з тiєю ж ст. 14 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" власники iстотної участi у банку повиннi мати бездоганну дiлову репутацiю та задовiльний фiнансовий стан. Вiдповiднi вимоги встановлюються Законом "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України.
  Доцiльно вказати, що чинна редакцiя Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не мiстить обмежень стосовно розмiру частки учасника у статутному капiталi банку . Однак законодавець пiдкреслив, що iстотна участь при перевищеннi певної величини може досягати рiвня контролю. Зокрема, вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" контроль - можливiсть здiйснювати вирiшальний вплив на управлiння та/або дiяльнiсть юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володiння однiєю особою самостiйно або спiльно з iншими особами часткою в юридичнiй особi, що вiдповiдає еквiваленту 50 чи бiльше вiдсоткiв статутного капiталу та/або голосiв юридичної особи, або незалежно вiд формального володiння можливiсть здiйснювати такий вплив на основi угоди чи будь-яким iншим чином.
  Слiд вiдзначити, що набуття участi в банках, у капiталiзацiї яких взяла участь держава, вiдбувається по особливiй процедурi, встановленiй Законом України "Про особливостi продажу пакетiв акцiй, що належать державi у статутному капiталi банкiв, у капiталiзацiї яких взяла участь держава" вiд 15 березня 2012 р. Учасниками конкурсу з продажу пакетiв акцiй таких банкiв (зокрема, це ПАТ "УКРГАЗБАНК", ПАТ "РОДОВIД БАНК" та ПАТ "АКБ "КИЇВ", капiталiзованi державою у 2009 р.) можуть бути стратегiчнi iнвестори - резиденти та нерезиденти, якi вiдповiдають установленим НБ України вимогам щодо бездоганної репутацiї та задовiльного фiнансового стану.
  3.1.3. Вимоги до найменування банку
  Банк має повне i скорочене офiцiйнi найменування українською та iноземними мовами. Найменування банку має мiстити слово "банк", а також вказiвку на органiзацiйно-правову форму банку. Банк має печатку зi своїм повним офiцiйним найменуванням.
  Вiдповiдно до положень ч. 3 ст. 15 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" слово "банк" та похiднi вiд нього дозволяється використовувати у назвi лише тим юридичним особам, якi зареєстрованi НБ України i мають банкiвську лiцензiю. Виняток становлять мiжнароднi органiзацiї, що дiють на територiї України вiдповiдно до мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України, та законодавства України.
  Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже iснуючу назву iншого банку або вводить в оману щодо видiв дiяльностi, якi здiйснює банк. Вживання у найменуваннi банку слiв "Україна", "державний", "центральний", "нацiональний" та похiдних вiд них можливе лише за згодою НБ України.
  Пiдроздiл банку (мається на увазi вiдокремлений пiдроздiл, наприклад, фiлiя) використовує найменування лише того банку, до складу якого вiн входить. До назви структурного пiдроздiлу банку може додаватися назва мiсцезнаходження цього пiдроздiлу.
  
  
  ?3.2. Особливостi правового становища банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  
  3.2.1. Статус банкiв - акцiонерних товариств
  Дiяльнiсть банкiв як акцiонерних товариств врегульована Законом України "Про акцiонернi товариства" вiд 17 вересня 2008 р. та iншим законодавством (включаючи ЦК України, ГК України, Закон України "Про цiннi папери та фондовий ринок" вiд 23 лютого 2006 р. ). Однак слiд застерегти, що в силу вимог ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" особливостi правового статусу, порядку створення, дiяльностi, реорганiзацiї та лiквiдацiї банкiв визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб". З цiєї пiдстави загальнi норми ЦК України, ГК України та Закону України "Про акцiонернi товариства" не застосовуються до банкiв, якщо вони суперечать спецiальному банкiвському регулюванню.
  Згiдно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акцiонернi товариства" акцiонерне товариство - господарське товариство, статутний капiтал якого подiлено на визначену кiлькiсть часток однакової номiнальної вартостi, корпоративнi права за якими посвiдчуються акцiями. Визначення акцiонерного товариства, близькi по змiсту до наведеного вище, мiстяться у ч. 2 ст. 80 ГК України та у ст. 152 ЦК України.
  У ст. 6 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" передбачається, що акцiєю є iменний цiнний папiр, який посвiдчує майновi права його власника (акцiонера), що стосуються акцiонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв та право на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї, право на управлiння акцiонерним товариством, а також немайновi права, передбаченi ЦК України та законом, що регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств i законодавством про iнститути спiльного iнвестування.
  Акцiя має номiнальну вартiсть, установлену в нацiональнiй валютi. Мiнiмальна номiнальна вартiсть акцiї не може бути меншою, нiж одна копiйка.
  Емiтентом акцiй є тiльки акцiонерне товариство. При цьому у ч. 3 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" спецiально вказується, що наявнiсть збиткiв у банку не є перешкодою для збiльшення його статутного капiталу.
  Вiдповiдно до ст. 6 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" акцiонерне товариство розмiщує акцiї двох типiв - простi та привiлейованi. Простi акцiї надають їх власникам право на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв, на участь в управлiннi акцiонерним товариством, на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї та iншi права, передбаченi законом, що регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств.
  Простi акцiї надають їх власникам однаковi права, а привiлейованi акцiї надають їх власникам переважнi, стосовно власникiв простих акцiй, права на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв та на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї, а також надають права на участь в управлiннi акцiонерним товариством у випадках, передбачених статутом i законом, який регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств. Частка привiлейованих акцiй у статутному капiталi акцiонерного товариства не може перевищувати 25 вiдсоткiв.
  Акцiонерне товариство розмiщує привiлейованi акцiї рiзних класiв (з рiзним обсягом прав), якщо така можливiсть передбачена його статутом. У такому разi у проспектi їх емiсiї зазначається черговiсть отримання дивiдендiв i виплат з майна лiквiдованого товариства для кожного класу привiлейованих акцiй, розмiщених акцiонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Привiлейованi акцiї певних класiв можуть бути конвертованi у простi акцiї або у привiлейованi акцiї iнших класiв, якщо це передбачено проспектом їх емiсiї.
  Акцiонерне товариство розмiщує тiльки iменнi акцiї. Слiд пiдкреслити, що згiдно iз ч. 2 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам-акцiонерним товариствам прямо забороняється випуск акцiй на пред"явника.
  Власникам iменних акцiй, випущених у бездокументарнiй формi iснування, депозитарною установою видається виписка з рахунку у цiнних паперах, а власникам iменних акцiй документарної форми iснування - сертифiкат акцiй.
  Згiдно зi ст. 5 Закону України "Про акцiонернi товариства" акцiонернi товариства за типом подiляються на публiчнi акцiонернi товариства та приватнi акцiонернi товариства. При цьому вказується, що:
  - кiлькiсний склад акцiонерiв приватного акцiонерного товариства не може перевищувати 100 акцiонерiв;
  - публiчне акцiонерне товариство може здiйснювати публiчне та приватне розмiщення акцiй;
  - приватне акцiонерне товариство може здiйснювати тiльки приватне розмiщення акцiй.
  Банки - господарськi товариства, як уже зазначалося вище, можуть створюватися лише як публiчнi акцiонернi товариства (ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Законодавство встановлює обмеження стосовно придбання банками - акцiонерними товариствами власних акцiй. Так, згiдно iз ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки мають право придбавати власнi акцiї з наступним повiдомленням НБ України про укладенi угоди, яке має бути надiслане потягом 5 робочих днiв з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцiй, якщо це може призвести до падiння регулятивного капiталу нижче за мiнiмальний рiвень. Про намiр банку придбати загальну кiлькiсть власних акцiй у розмiрi 10 i бiльше вiдсоткiв загальної емiсiї банк письмово повiдомляє НБ України за 15 днiв до укладення угод. НБ України має право заборонити банку купiвлю власних акцiй у разi, якщо це може призвести до погiршення фiнансового стану банку.
  З iншого боку, згiдно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банку дозволяється виступати посередником для купiвлi-продажу власних акцiй або паїв (тобто банкам-акцiонерним товариствам дозволяється дiяти в якостi торговця цiнними паперами у процесi ведення брокерської чи дилерської дiяльностi з власними акцiями). Банк розмiщує свої акцiї першим власникам безпосередньо або через андеррайтерiв.
  Акцiонери банкiв несуть обов"язки та здiйснюють права, встановленi Законом України "Про акцiонернi товариства", ЦК України та ГК України, якщо iнше не встановлене спецiальним законом про банки. Наприклад, у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлено для учасникiв банкiв декiлька специфiчних обов"язкiв, зокрема, одержувати дозвiл НБ України на придбання iстотної участi (ст. 34), формувати статутний капiтал виключно грошовими коштами з пiдтверджених джерел (ст. 32) тощо.
  3.2.2. Особливостi правового статусу акцiонерних товариств - державних банкiв
  Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державний банк - це банк, сто вiдсоткiв статутного капiталу якого належить державi.
  Державний банк може бути створений лише у виглядi публiчного акцiонерного товариства, причому вiн може мати лише одного засновника (акцiонера) - державу в особi КМ України. Iснування державного банку в органiзацiйнiй формi кооперативного банку виключається хоча б з тих пiдстав, що згiдно зi ст. 8 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" мiнiмальна кiлькiсть учасникiв мiсцевого кооперативного банку має бути не менше 50 осiб, а учасниками центрального кооперативного банку є мiсцевi кооперативнi банки.
  Державнi банки слiд визначити юридичними особами публiчного права (ч.1 ст. 81 ЦК України). Такi юридичнi особи створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування.
  Державний банк створюється за рiшенням КМ України. При цьому:
  - КМ України зобов"язаний отримати позитивний висновок НБ України з приводу створення державного банку;
  - в Законi про Держбюджет України на вiдповiдний рiк повиннi бути передбаченi витрати на формування статутного капiталу державного банку.
  Оскiльки засновником державного банку є держава в особi КМ України, то статут державного банку також затверджує уряд своєю постановою.
  Щодо процедури державної реєстрацiї державного банку належить вказати, що у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та в iншому законодавствi не передбачається iстотних особливостей по цiй категорiї банкiв, окрiм, як зазначено вище, попереднього отримання КМ України позитивного висновку НБ України про намiр заснування державного банку. Певна специфiка державної реєстрацiї державних банкiв мiститься в п. 1.3 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 08.09.2011 ? 306, однак це тема наступної лекцiї.
  Зазначимо, що банк, створений згiдно з процедурою, що описана (тобто згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"), має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.
  У разi прийняття рiшення про часткове або повне вiдчуження державою належних їй акцiй (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного . У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не зазначено, хто приймає рiшення про роздержавлення банку (є пiдстави вважати, що це також є КМ України, який буде дiяти шляхом видання постанови, реалiзуючи повноваження на управлiння державною власнiстю, що встановленi для КМ України Конституцiєю України).
  Пiсля вiдчуження державою своєї участi у державному банку новi власники його акцiй зобов"язанi привести статут та дiяльнiсть банку у вiдповiднiсть з вимогами Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та вимогами нормативно-правових актiв НБ України.
  Як правило, державнi банки засновуються з певною соцiально-економiчною метою, необхiднiсть досягнення якої зумовлює статус державного банку як банку спецiалiзованого. Наприклад, у ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть зазначається, що державний земельний банк має право здiйснювати операцiї з земельними дiлянками та майновими правами на земельнi дiлянки вiдповiдно до законодавства України у сферi земельних вiдносин та свого статуту. НБ України визначає особливостi видачi державному земельному банку банкiвської лiцензiї, регулювання та нагляду за державним земельним банком з урахуванням специфiки його дiяльностi.
  3.2.3. Кооперативний банк
  Кооперативнi банки є певним нововведенням у банкiвському законодавствi України, хоча законодавству Росiйської iмперiї кооперативнi кредитнi установи були вiдомi. Бiльше того, кооперативнi банкiвськi установи iснували i в СРСР у 20-тi роки (наприклад, "Всеросiйський кооперативний банк", "Український кооперативний банк"), а також у Захiднiй Українi у кiнцi XIX ст. - на початку XX ст.
  Законодавство СРСР в кiнцi 80-х рокiв знову дозволило створення кооперативних банкiв. Стосовно законодавства України, то можливiсть створення кооперативних банкiв у правовому полi нашої держави виникла зв"язку iз прийняттям нової редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 7 грудня 2000 р.
  Метою впровадження iнституту кооперативних банкiв в банкiвське право України є створення передумов стосовно зниження ризикiв для банкiвської системи країни в цiлому, оскiльки клiєнти кооперативного банку одночасно є його пайовиками (тобто саме вони несуть ризики стосовно капiталу, що був iнвестований у кооперативний банк).
  3.2.3.1. Законодавство про кооперацiю та кооперативнi пiдприємства
  Загальнi питання кооперацiї регулює Закон України "Про кооперацiю" вiд 10 липня 2003 р. Згiдно зi ст. 1 цього закону кооператив - юридична особа, утворена фiзичними та/або юридичними особами, якi добровiльно об'єдналися на основi членства для ведення спiльної господарської та iншої дiяльностi з метою задоволення своїх економiчних, соцiальних та iнших потреб на засадах самоврядування. Кооперативи бувають такими:
  - виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних осiб для спiльної виробничої або iншої господарської дiяльностi на засадах їх обов'язкової трудової участi з метою одержання прибутку;
  - обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних та/або юридичних осiб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також iншим особам з метою провадження їх господарської дiяльностi. Обслуговуючi кооперативи надають послуги iншим особам в обсягах, що не перевищують 20 вiдсоткiв загального обороту кооперативу;
  - споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних та/або юридичних осiб для органiзацiї торговельного обслуговування, заготiвель сiльськогосподарської продукцiї, сировини, виробництва продукцiї та надання iнших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членiв.
  Як видно iз приведених дефiнiцiй, коло споживачiв продукцiї виробничих кооперативiв законом не обмежується. Стосовно двох iнших видiв кооперативiв, то склад споживачiв результатiв їх господарської дiяльностi або є звуженим (обслуговуючий кооператив), або спiвпадає iз сукупнiстю членiв кооперативу (споживчий кооператив).
  Коротко характеризуючи правову природу кооперативного пiдприємства в цiлому, слiд зазначити, що:
  - кооператив - така органiзацiйно-правова форма пiдприємництва, яка розрахована, як правило, на об"єднання трудової участi та майна фiзичних осiб;
  - засновники i члени кооперативу при його заснуваннi i при вступi до кооперативу здiйснюють вступнi та пайовi, а у наступному, як правило, членськi внески;
  - у зв"язку iз ротацiєю учасникiв та зважаючи на необхiднiсть повернення їм пайових внескiв розмiр майна та фондiв кооперативу є змiнним;
  - участь в управлiннi кооперативом не залежить вiд обсягу майнової та трудової участi члена в дiяльностi кооперативу;
  - майно кооперативу належить йому на правi власностi, однак дiлиться на паї учасникiв (за винятком майна у неподiльного фондi);
  - члени кооперативу несуть додаткову (субсидiарну) вiдповiдальнiсть за його зобов"язаннями.
  3.2.3.2. Правовий статус кооперативного банку
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в його чиннiй редакцiї вперше було прямо передбачено можливiсть створення кооперативних банкiв (ст. 8). По своїй юридичнiй природi кооперативнi банки - це обслуговуючi кооперативи, функцiєю яких є надання послуг переважно саме своїм учасникам (пайовикам).
  У ст. 338 ГК України зафiксовано, що кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також iншими особами за принципом територiальностi на засадах добровiльного членства та об'єднання пайових внескiв для спiльної грошово-кредитної дiяльностi. Вiдповiдно до закону можуть створюватися мiсцевi та центральний кооперативнi банки.
  Мiнiмальна кiлькiсть учасникiв мiсцевого (у межах областi) кооперативного банку має бути не менше 50 осiб. У разi зменшення кiлькостi учасникiв i неспроможностi кооперативного банку протягом одного року збiльшити їх кiлькiсть до мiнiмально необхiдної кiлькостi дiяльнiсть кооперативного банку припиняється шляхом змiни органiзацiйно-правової форми або лiквiдацiї.
  Статутний капiтал кооперативного банку подiляється на паї. Кожен учасник кооперативного банку незалежно вiд розмiру своєї участi у капiталi банку має право одного голосу. З iншої сторони, прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фiнансового року розподiляються мiж учасниками пропорцiйно розмiру їх паю.
  Виходячи iз букви ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" кооперативнi банки можуть викуповувати на себе власнi паї, з дотриманням обмежень i вимог, встановлених цiєю статтею.
  Центральний кооперативний банк створюється мiсцевими кооперативними банками. До особливих функцiй центрального кооперативного банку належать централiзацiя та перерозподiл ресурсiв, акумульованих мiсцевими кооперативними банками, а також здiйснення контролю за дiяльнiстю кооперативних банкiв регiонального рiвня.
  Звернемо увагу на те, що центральний кооперативний банк по своїх функцiях є близьким до банкiвської корпорацiї, однак вiн законодавцем не включений до перелiку банкiвських об"єднань.
  Пiдсумовуючи, вкажемо специфiчнi ознаки кооперативного банку:
  - кооперативнi банки, як i банки - публiчнi акцiонернi товариства, надiленi статутним капiталом, роздiленим, правда, не на акцiї, а на паї;
  - на вiдмiну вiд учасникiв акцiонерних банкiв учасники кооперативних банкiв несуть додаткову (субсидiарну) вiдповiдальнiсть за зобов"язаннями кооперативних банкiв;
  - клiєнтське коло кооперативних банкiв є обмеженим та прив"язується до його учасникiв;
  - учасниками кооперативних банкiв можуть бути як юридичнi, так i фiзичнi особи. Цiкаво, що до складу пайщикiв Всеукраїнського кооперативного банку, який дiяв у 20-тi роки ХХ ст., могли входити Народний комiсарiат фiнансiв, Держбанк, Всеросiйський кооперативний банк .
  
  
  ?3.3. Органи управлiння банкiв
  
  Функцiонування органiзацiйно-правової форми банку - це, насамперед, дiяльнiсть органiв управлiння банку - вищого, контрольного, виконавчого та ревiзiйного органiв. Питання особливостей управлiння банками регулюються у главi 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Згiдно зi ст. 37 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" органами управлiння банку є загальнi збори учасникiв, спостережна рада, правлiння (рада директорiв) банку. Органами контролю банку є його ревiзiйна комiсiя та пiдроздiл внутрiшнього аудиту.
  3.3.1. Вищий орган банку
  Вищим органом управлiння банку є загальнi збори учасникiв (ст. 38 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). В акцiонерних банках таким вищим органом є загальнi збори акцiонерiв, а в кооперативних банках, вiдповiдно до ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", загальнi збори учасникiв (пайовикiв).
  До компетенцiї загальних зборiв учасникiв банку належить прийняття рiшень щодо:
  1) визначення основних напрямiв дiяльностi банку та затвердження звiтiв про їх виконання;
  2) внесення змiн та доповнень до статуту банку;
  3) змiни розмiру статутного капiталу банку;
  4) призначення та звiльнення голiв та членiв спостережної ради банку, ревiзiйної комiсiї;
  5) затвердження рiчних результатiв дiяльностi банку, включаючи його дочiрнi пiдприємства та заходiв за результатами розгляду висновкiв аудиторської фiрми;
  6) розподiлу прибутку;
  7) припинення дiяльностi банку, призначення лiквiдатора, затвердження лiквiдацiйного балансу.
  Статутом банку до компетенцiї загальних зборiв учасникiв можуть бути вiднесенi iншi питання. Всi вищезазначенi повноваження належать до виключної компетенцiї загальних зборiв учасникiв. Iншi повноваження загальних зборiв учасникiв банку можуть бути делегованi до компетенцiї спостережної ради банку.
  Рiшення загальних зборiв банку не має юридичної сили в разi його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцiй (паїв) осiб, яким НБ України заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцiй (паїв).
  Слiд зауважити, що для банкiв встановлено спецiальнi правила компетенцiї вищого та iнших органiв, а тому положення ст.ст. 159, 160 та 161 ЦК України та вiдповiднi статтi Закону України "Про акцiонернi товариства" застосовуються до дiяльностi органiв управлiння банкiв лише в тiй частинi, що не суперечить статтям Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  3.3.2. Спостережна рада банку
  У п. 1.9 Глави 1 Роздiлу I "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України", схвалених постановою Правлiння НБ України вiд 28 березня 2007 р. ? 98, вказується на необхiднiсть враховувати те, що вiдповiдальнiсть за управлiння банком не може бути покладена тiльки на загальнi збори акцiонерiв, оскiльки до складу акцiонерiв можуть входити фiзичнi особи та установи, iнтереси, цiлi, iнвестицiйнi перспективи та можливостi яких не збiгаються, i це може спричинити виникнення конфлiкту iнтересiв мiж ними. Крiм того, акцiонери, як правило, не мають необхiдних для управлiння банком професiйних навичок. Великi акцiонери, що володiють перевагами контролю, неналежним чином можуть впливати на прийняття рiшень або вони самi можуть бути частиною групи компанiй, що має проблеми з корпоративним управлiнням. З огляду на це та враховуючи складнiсть управлiння банком, акцiонери не можуть брати на себе управлiння дiяльнiстю банку. Вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть банку повинна бути покладена на спостережну раду, яка, у свою чергу, призначає, контролює та змiнює склад правлiння банку.
  З точки зору НБ України, саме спостережна рада несе основну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть i фiнансовий стан банку. Для того, щоб надiйно виконувати свої функцiї, члени спостережної ради повиннi бути незалежними. Незалежним вважається член спостережної ради, який не має будь-яких дiлових, родинних або iнших зв'язкiв з банком, його пов'язаними особами, членами його правлiння або значними акцiонерами. Фiнансовi i моральнi зобов'язання можуть позбавити члена спостережної ради незалежностi поглядiв.
  Згiдно зi ст. 39 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" спостережна рада банку обирається загальними зборами учасникiв з числа учасникiв банку або їх представникiв. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правлiння (ради директорiв) банку, ревiзiйної комiсiї банку.
  Спостережна рада банку здiйснює такi функцiї (повноваження):
  1) призначає i звiльняє голову та членiв правлiння (ради директорiв) керiвника служби внутрiшнього аудиту банку;
  2) контролює дiяльнiсть правлiння (ради директорiв) банку;
  3) визначає аудиторську фiрму, розглядає її висновок та готує рекомендацiї загальним зборам учасникiв для прийняття рiшення щодо нього;
  4) встановлює порядок проведення ревiзiй та контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю банку;
  5) приймає рiшення щодо покриття збиткiв ;
  6) приймає рiшення щодо створення, реорганiзацiї та лiквiдацiї дочiрнiх пiдприємств, вiдокремлених пiдроздiлiв, затвердження їх статутiв i положень;
  7) затверджує умови оплати працi та матерiального стимулювання членiв правлiння банку;
  8) готує пропозицiї щодо питань, якi виносяться на загальнi збори учасникiв;
  9) здiйснює iншi повноваження, делегованi загальними зборами учасникiв банку.
  Повноваження i порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасникiв банку.
  НБ України рекомендує вiдносити до компетенцiї спостережної ради банку також повноваження стосовно формування та пiдтримання у банку належного рiвня корпоративної культури. Так, спостережна рада банку також повинна:
  - затверджувати бiзнес-план банку, полiтику банку стосовно ризикiв i процедур управлiння такими ризиками, внутрiшнi полiтики та положення (наприклад, положення банку про правлiння, корпоративного секретаря, службу внутрiшнього аудиту тощо) i здiйснювати монiторинг їх виконання;
  - затверджувати кодекс корпоративної етики, що визначає ставлення до корупцiї, зловживання службовим становищем, а також до iнших аспектiв неетичної, протизаконної та сумнiвної поведiнки у внутрiшнiй i зовнiшнiй дiяльностi банку;
  - затверджувати полiтики i процедури, якi забороняють (або обмежують) дiяльнiсть, вiдносини та ситуацiї, якi можуть знизити якiсть корпоративного управлiння, зокрема конфлiкт iнтересiв та операцiї з пов'язаними особами;
  - запроваджувати процедури дисциплiнарного провадження та санкцiї до порушникiв стандартiв професiйної етики;
  - вживати всiх необхiдних заходiв для того, щоб правлiння банку впровадило стратегiю банку та схваленi процедури, що створенi для забезпечення виявлення та запобiгання дiяльностi, вiдносин i ситуацiй, зазначених вище, та, якщо їм не можна запобiгти, належного управлiння ними.
  Очолює спостережну раду банку голова, який порiвняно з iншими членами цього органу повинен мати бiльш об"ємнi повноваження. Зокрема, згiдно з п. 4.5 Глави 4 Роздiлу IY "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України" до основних обов'язкiв голови спостережної ради повинне належати:
  - визначення порядку денного засiдань спостережної ради;
  - забезпечення ефективного функцiонування спостережної ради шляхом призначення засiдань, надання повiдомлень про початок i дату проведення засiдань та своєчасне розповсюдження необхiдних матерiалiв;
  - забезпечення вiдкритого обговорення та вiдвертого обмiну думками на засiданнях i належного рiвня розгляду на них усiх питань;
  - спiвпраця з головою правлiння банку та акцiонерами;
  - забезпечення належної професiйної орiєнтацiї та введення в курс справ (ознайомлення) нових членiв;
  - забезпечення ефективної оцiнки роботи спостережної ради та її комiтетiв.
  З метою виконання своїх обов'язкiв спостережна рада має проводити регулярнi плановi засiдання та за потреби позачерговi засiдання. Спостережна рада повинна проводити засiдання не менше одного разу на квартал або частiше, якщо цього вимагають обставини. Процедура скликання та проведення засiдань спостережної ради мають бути визначенi у вiдповiдному положеннi.
  НБ України рекомендує банкам з метою забезпечення ефективної органiзацiйної та iнформацiйної пiдтримки органiв управлiння банку, його учасникiв (акцiонерiв) та iнших заiнтересованих осiб у банку створювати посаду корпоративного секретаря. Питання щодо призначення, квалiфiкацiї, прав та обов'язкiв, звiтування корпоративного секретаря мають затверджуватися спостережною радою. Один раз на квартал корпоративний секретар звiтує перед спостережною радою про свою роботу. На прохання спостережної ради такi звiти можуть передаватися акцiонерам (п. 4.11 глави 4 Роздiлу IV "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України"). Слiд вказати, що у зв"язку iз набуттям чинностi Законом України "Про акцiонернi товариства" можливiсть впровадження посади корпоративного секретаря у публiчних акцiонерних товариствах, включаючи банки, набула законодавчого закрiплення (ч. 4 ст. 56 Закону України "Про акцiонернi товариства").
  3.3.3. Виконавчий орган банку
  Згiдно зi ст. 40 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" правлiння (рада директорiв) банку є виконавчим органом банку, здiйснює управлiння поточною дiяльнiстю банку, формування фондiв, необхiдних для статутної дiяльностi банку, та несе вiдповiдальнiсть за ефективнiсть його роботи згiдно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рiшеннями загальних зборiв учасникiв i спостережної ради банку. Одноособового виконавчого органу для банкiв у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не передбачається (на вiдмiну вiд ЦК України та Закону України "Про акцiонернi товариства", де встановлено загальну можливiсть роботи директора чи генерального директора в якостi одноособового виконавчого органу для акцiонерних товариств).
  У межах своєї компетенцiї правлiння (рада директорiв) дiє вiд iменi банку, пiдзвiтне загальним зборам учасникiв та спостережнiй радi банку.
  Правлiння (рада директорiв) банку дiє на пiдставi положення, що затверджується загальними зборами учасникiв чи спостережною радою банку. НБ України рекомендує, щоб процедурнi документи стосовно роботи правлiння банку мiстили такi положення:
  - у порядку денному засiдань правлiння повиннi передбачатися питання щодо довгострокової i короткострокової перспективи. Усi члени правлiння повиннi мати змогу доповнювати порядок денний;
  - кожне питання порядку денного має супроводжуватися короткою iнформацiйною довiдкою, де б визначалися головнi аспекти цього питання. Там, де це доречно, мають пропонуватись альтернативнi рiшення, а також визначатися та обговорюватися ризики, що пов'язанi з такими рiшеннями;
  - члени правлiння мають отримувати всi необхiднi документи заздалегiдь з метою попереднього ознайомлення з ними;
  - засiдання правлiння повиннi проводитися регулярно з присутнiстю бiльшостi членiв правлiння;
  - члени правлiння повиннi вiдвiдувати засiдання правлiння заздалегiдь пiдготовленими;
  - голова засiдання правлiння має зосереджувати увагу членiв на обговореннi головних питань порядку денного;
  - усi члени правлiння повиннi плiдно працювати на засiданнях правлiння;
  - важливi рiшення правлiння мають прийматися лише пiсля всебiчного обговорення на засiданнях правлiння;
  - протоколи засiдань правлiння повинен вести i зберiгати секретар правлiння, який, як правило, виконує функцiї корпоративного секретаря банку .
  Голова правлiння (ради директорiв) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення. У п. 1.1 глави 1 роздiлу V "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України" зазначається, що правлiння банку є виконавчим органом банку, щодня органiзовує та здiйснює керiвництво дiяльнiстю банку i несе вiдповiдальнiсть за результати своєї роботи перед спостережною радою вiдповiдно до статуту банку, рiшень загальних зборiв акцiонерiв банку та спостережної ради банку. Разом з тим голова правлiння банку має усвiдомлювати, що вiдповiдно до законодавства та внутрiшнiх документiв банку вiн несе особисту (у тому числi кримiнальну, адмiнiстративну та дисциплiнарну) вiдповiдальнiсть за результати дiяльностi банку). Вiдповiдальнiсть голови правлiння банку має бути чiтко визначена внутрiшнiм положенням банку.
  З метою поточного ефективного контролю за дiяльнiстю правлiння воно повинне регулярно звiтувати перед спостережною радою банку. Звiти правлiння банку перед спостережною радою повиннi вiдображати:
  - управлiнську iнформацiю в iнтегрованому виглядi;
  - ключовi показники дiяльностi банку та загальний огляд позицiй банку;
  - iнформацiю, яку спостережна рада та загальнi збори акцiонерiв вважають важливою.
  3.3.4. Ревiзiйна комiсiя банку
  Основнi змiстовнi пункти стосовно правового становища ревiзiйної комiсiї банку зафiксованi у ст. 41 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Зокрема, вказується, що ревiзiйна комiсiя здiйснює контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю банку. При цьому ревiзiйна комiсiя:
  1) контролює дотримання банком законодавства України i нормативно-правових актiв НБ України;
  2) розглядає звiти внутрiшнiх i зовнiшнiх аудиторiв та готує вiдповiднi пропозицiї загальним зборам учасникiв;
  3) вносить на загальнi збори учасникiв або спостережнiй радi банку пропозицiї щодо будь-яких питань, вiднесених до компетенцiї ревiзiйної комiсiї, якi стосуються фiнансової безпеки i стабiльностi банку та захисту iнтересiв клiєнтiв.
  Ревiзiйна комiсiя обирається загальними зборами учасникiв банку з числа учасникiв або їх представникiв. Вона пiдзвiтна загальним зборам учасникiв банку.
  Членами ревiзiйної комiсiї не можуть бути особи, якi є працiвниками банку.
  Ревiзiйна комiсiя здiйснює перевiрку фiнансово-господарської дiяльностi банку за дорученням загальних зборiв учасникiв, спостережної ради банку або на вимогу учасника (учасникiв), якi володiють у сукупностi бiльше нiж 10 вiдсотками голосiв.
  Ревiзiйна комiсiя має право залучати до ревiзiй та перевiрок зовнiшнiх та внутрiшнiх експертiв i аудиторiв.
  Ревiзiйна комiсiя доповiдає про результати ревiзiй та перевiрок загальним зборам учасникiв чи спостережнiй радi банку, готує висновки до звiтiв i балансiв банку. Без висновку ревiзiйної комiсiї загальнi збори учасникiв не мають права затверджувати фiнансовий звiт банку.
  Члени ревiзiйної комiсiї можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засiданнях спостережної ради та правлiння (ради директорiв) банку.
  Засiдання ревiзiйної комiсiї проводяться за необхiднiстю, але не рiдше одного разу на рiк. Позачерговi засiдання ревiзiйної комiсiї можуть скликатися спостережною радою банку чи за iнiцiативою акцiонерiв, якi володiють бiльше нiж 10 вiдсотками голосiв. Рiшення приймається бiльшiстю голосiв членiв ревiзiйної комiсiї. Повноваження ревiзiйної комiсiї банку визначаються статутом банку, а порядок її роботи - положенням про ревiзiйну комiсiю, що затверджується загальними зборами учасникiв (акцiонерiв) банку.
  3.3.5. Особливостi системи органiв управлiння державних банкiв
  Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" органами управлiння державного банку є наглядова рада та правлiння банку, а органом контролю державного банку вказано ревiзiйну комiсiю, персональний та кiлькiсний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.
  Наглядова рада є вищим органом управлiння державного банку, що здiйснює контроль за дiяльнiстю правлiння банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштiв, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту iнтересiв держави як акцiонера державного банку та здiйснює iншi функцiї, встановленi Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначенi ВР України, Президентом України i КМ України. З метою представництва iнтересiв держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органiв виконавчої влади та iншi особи, що вiдповiдають вимогам, зазначеним у ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Термiн повноважень членiв наглядової ради державного банку - п'ять рокiв.
  Президент України призначає п"ять членiв наглядової ради державного банку шляхом прийняття вiдповiдного указу, ВР України п"ять членiв наглядової ради державного банку призначає шляхом прийняття вiдповiдної постанови, а КМ України призначає п"ять членiв наглядової ради державного банку шляхом прийняття вiдповiдної постанови.
  Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економiчну або юридичну освiту, або науковий ступiнь у галузi економiки, фiнансiв та/або права i при цьому має досвiд роботи в органах законодавчої влади чи на керiвних посадах центральних органiв виконавчої влади України, якi забезпечують формування та реалiзують державну фiнансову, економiчну та правову полiтику, або в банкiвськiй установi, чи досвiд наукової, практичної роботи у галузi економiки, фiнансiв, права.
  Особа, яка входить до складу наглядової ради чи iншого органу управлiння банку (крiм державного) чи є членом сiм"ї такої особи першого ступеня спорiднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фiнансовiй сферi, судимiсть якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлiкту iнтересiв.
  Члени наглядової ради державного банку виконують свої функцiї без отримання будь-якої матерiальної винагороди.
  Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зi складу її членiв. Засiдання наглядової ради є правомочним за наявностi не менше десяти її членiв. Рiшення наглядової ради приймаються простою бiльшiстю голосiв вiд загальної кiлькостi присутнiх на засiданнi членiв наглядової ради державного банку.
  Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з її членiв можуть припинятися вiдповiдно за рiшенням ВР України, Президента України i КМ України щодо призначених ними осiб, але не ранiше нiж через один рiк з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються .
  Особливiстю державного банку є специфiчний розподiл компетенцiї щодо нього мiж засновником (КМ України) та вищим органом управлiння державного банку, яким є наглядова рада. Зокрема, у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (ст.7) до компетенцiї наглядової ради прямо вiднесено деякi питання, якi в акцiонерних товариствах традицiйно є компетенцiєю зборiв акцiонерiв як колективного вищого органу управлiння (це повноваження, передбаченi у пунктах 1,5,6 ст. 38 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", зокрема, визначення основних напрямiв дiяльностi банку та затвердження звiтiв про їх виконання, затвердження рiчних результатiв дiяльностi банку, включаючи його дочiрнi пiдприємства, прийняття рiшень щодо заходiв за результатами розгляду висновкiв аудиторської фiрми, розподiл прибутку). При цьому наглядова рада державного банку не позбавляється всiх iнших повноважень контрольного органу (пункти 1-7 ст. 39 цього ж Закону).
  З iншої сторони, повноваження на вирiшення найбiльш iстотних питань щодо державного банку покладенi в силу закону на КМ України, який приймає рiшення про заснування державного банку, затверджує його статут, приймає рiшення про змiну розмiру його статутного капiталу, про припинення дiяльностi державного банку. Таким чином, у державного банку, образно кажучи, iснує два вищих органи. При цьому для КМ України також є обов"язковим попереднє отримання позитивного висновку НБ України - як щодо змiни розмiру статутного капiталу, так i щодо лiквiдацiї чи реорганiзацiї державного банку, за винятком лiквiдацiї його внаслiдок неплатоспроможностi.
  Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членiв виконавчого органу узгоджуються з НБ України вiдповiдно до вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Наглядова рада не втручається в оперативну дiяльнiсть державного банку.
  3.3.6. Обмеження права на управлiння осiб, якi протиправно набули iстотної участi чи збiльшили її розмiр без попереднього дозволу НБ України
  Згiдно зi ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" якщо особа володiє iстотною участю у банку чи збiльшує свою участь до рiвня, який потребує попереднього дозволу НБ України, без одержання письмового дозволу НБ України останнiй має право заборонити такiй особi прямо чи опосередковано, повнiстю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцiй (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлiннi справами банку.
  У разi встановлення заборони користуватися правом голосу вiдповiдно до придбаних акцiй (паїв) право брати участь в голосуваннi передається довiренiй особi, яка призначається НБ України за поданням банку. Довiрена особа зобов"язана при голосуваннi дiяти в iнтересах квалiфiкованого та зваженого управлiння банком.
  Рiшення загальних зборiв учасникiв, прийнятi з використанням права голосу придбаних акцiй (паїв), щодо якого встановлена тимчасова заборона його використання, не мають юридичної сили.
  3.3.7. Обов"язковi вимоги до органiзацiйної структури банку
  Органiзацiйна структура банку визначається вищим органом управлiння чи iншим уповноваженим органом виходячи iз доцiльностi i необхiдностi того чи iншого пiдроздiлу. З точки зору НБ України, зафiксованiй у п. 1.11 глави 1 роздiлу I "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України", до органiзацiйної структури банку для забезпечення належної системи важелiв i противаг мають бути включенi чотири основнi форми контролю, такi як:
  - контроль з боку спостережної ради та правлiння банку;
  - контроль з боку осiб, якi не залученi до повсякденної дiяльностi банку (такими особами є вкладники, власники облiгацiй та iншi кредитори банку, а також iншi клiєнти, персонал банку, постачальники, органи нагляду та мiсцевi громади);
  - вертикальна структура контролю за рiзними сферами дiяльностi банку;
  - незалежнi служби управлiння ризиками, внутрiшнього аудиту та дотримання законодавства i внутрiшнiх процедур (комплаєнс).
  Висновок про необхiднiсть включення до органiзацiйної структури банку низки незалежних служб з контрольними повноваженнями кореспондується iз вимогами ст. 44 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", згiдно з якою банк:
  - зобов'язаний з урахуванням специфiки його роботи створити адекватну систему управлiння ризиками, яка має забезпечувати на постiйнiй основi виявлення, вимiрювання, контроль i монiторинг усiх видiв ризикiв за всiма напрямами дiяльностi банку на всiх органiзацiйних рiвнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком;
  - зобов'язаний утворити постiйно дiючий пiдроздiл з управлiння ризиками, в якому зосередженi функцiї з управлiння ризиками та який вiдповiдає за розроблення, впровадження внутрiшнiх положень i процедур управлiння ризиками, iнформує керiвництво про ризики, прийнятнiсть їх рiвня та надає пропозицiї щодо необхiдностi прийняття керiвництвом вiдповiдних рiшень.
  - утворює кредитний комiтет, який щомiсячно оцiнює якiсть активiв банку та готує пропозицiї щодо формування резервiв на покриття можливих збиткiв вiд їх знецiнення;
  - утворює комiтет з питань управлiння активами та пасивами, який щомiсячно розглядає собiвартiсть пасивiв та прибутковiсть активiв i приймає рiшення щодо полiтики вiдсоткової маржi, розглядає питання вiдповiдностi строковостi активiв та пасивiв та надає вiдповiдним структурним пiдроздiлам банку рекомендацiї щодо усунення розбiжностей у часi, що виникають;
  - утворює тарифний комiтет, який щомiсячно аналiзує спiввiдношення собiвартостi послуг та ринкової конкурентоспроможностi дiючих тарифiв, вiдповiдає за полiтику банку з питань операцiйних доходiв.
  Крiм цього, згiдно iз вимогами ст. 45 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки створюють службу внутрiшнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. Ця служба внутрiшнього аудиту забезпечує проведення незалежної, об'єктивної перевiрки та надання консультацiй з метою пiдвищення ефективностi операцiй банку.
  
  
  ?3.4. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв, банкiвських груп та неприбуткових об"єднань банкiв
  
  3.4.1. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв українських банкiв, створених на територiї України
  3.4.1.1. Правове становище фiлiї та вiддiлення банку
  Згiдно з Роздiлом IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306, банки згiдно з вимогами законодавства, статутiв та внутрiшньобанкiвських положень можуть створювати вiдокремленi пiдроздiли, якi здiйснюватимуть банкiвську дiяльнiсть вiд iменi банку, фiлiї, вiддiлення тощо.
  Банк визначає банкiвськi та фiнансовi послуги, а також iншу дiяльнiсть фiлiї чи вiддiлення, виходячи з перелiку банкiвських, фiнансових послуг та iнших видiв дiяльностi, якi має право здiйснювати сам банк. Обсяг господарської компетенцiї фiлiї (вiддiлення) встановлюється з урахуванням наявностi технiчних та iнших умов, спецiалiстiв вiдповiдної квалiфiкацiї тощо, потрiбних для забезпечення здiйснення вiдповiдних видiв дiяльностi та їх облiку.
  Положення про фiлiю (вiддiлення) банку має мiстити повне найменування вiдокремленого пiдроздiлу, його мiсцезнаходження, iнформацiю про його пiдпорядкованiсть, а також перелiк видiв дiяльностi, банкiвських та iнших фiнансових послуг (функцiй), якi має право здiйснювати фiлiя (вiддiлення).
  Керiвник фiлiї (вiддiлення) повинен вiдповiдати вимогам ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо професiйної придатностi та дiлової репутацiї. При цьому одна особа, яка є керiвником фiлiї (вiддiлення) банку, має право виконувати обов'язки керiвника декiлькох фiлiй чи вiддiлень, якi розташованi в одному районi, за умови, якщо чисельнiсть працiвникiв таких вiдокремлених пiдроздiлiв не перевищує трьох осiб.
  Якщо фiлiя або вiддiлення вiдображають свої операцiї на окремому балансi, то до їх головного бухгалтера (особи, яка виконує його обов'язки), висуваються вимоги про наявнiсть вищої економiчної освiти, встановленi у законодавствi для головного бухгалтера банку-юридичної особи та зафiксованi у пiдпунктi "б" п. 3.8 глави 3 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Головний бухгалтер у фiлiю (вiддiлення) банку може не призначатися, якщо операцiї такого вiдокремленого пiдроздiлу не вiдображаються на окремому балансi.
  По юридичному становищу фiлiї та вiддiлення банкiв є їх вiдокремленими пiдроздiлами, надiленими частиною господарської компетенцiї їх засновника на надання банкiвських та фiнансових послуг, чи на ведення iншої дiяльностi, дозволеної банку-засновнику. Доцiльно вказати, що вiдповiдно до ст. 95 ЦК України фiлiєю є вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, що розташований поза її мiсцезнаходженням та здiйснює всi або частину її функцiй. Таким чином, загальний юридичний статус фiлiй та вiддiлень банкiв, не зважаючи на вiдмiнностi в назвi цих вiдокремлених пiдроздiлiв, є однаковим (фiлiя господарської органiзацiї), однак має мiсце рiзниця у їх конкретному юридичному становищi, що виникає iз мети їх заснування, виробничої бази та iнших фактичних обставин, з урахуванням яких банк засновує або фiлiю, або вiддiлення. Зокрема, вiддiлення вiд фiлiй вiдрiзняються тим, що перелiк операцiй вiддiлень, якi проводяться ними самостiйно, є дуже обмеженим, i зорiєнтованi вони переважно на роздрiбного споживача банкiвської послуги, це свого роду "точки продажу" банкiвських продуктiв . Органiзацiйно-юридична складова у дiяльностi вiддiлення є дуже незначною, оскiльки прийняття практично всiх рiшень стосовно здiйснення вiддiленням активної чи пасивної операцiї вiдбувається на вищому рiвнi адмiнiстративної структури банку.
  
  Рис. 3.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Банкiвськi послуги Представництво Консультацiйнi Консультацiйнi
   iншi фiнансовi послуги, iнтересiв банку, та iнформацiйнi та iнформацiйнi
   сумiжнi послуги укладення договорiв, послуги, послуги
   забезпечення обiгу укладення
   документiв та iнформацiї договорiв
  
  Рис. 3.1. Варiанти мiсця надання банками послуг клiєнтам
  
  
  У 1.7 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" передбачено, що банк має право обслуговувати клiєнтiв на територiї України поза межами примiщення банку (фiлiї/вiддiлення) у разi прийняття такого рiшення уповноваженим органом банку. Працiвник банку (фiлiї/вiддiлення), робоче мiсце якого розташоване поза межами примiщення банку (фiлiї/вiддiлення), дiє на пiдставi довiреностi i має право здiйснювати лише таку дiяльнiсть:
  - надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських та iнших послуг;
  - надання послуг щодо укладення договорiв з клiєнтами.
  3.4.1.2. Правове становище представництва банку
  Представництво банку - територiально вiдокремлений структурний пiдроздiл банку, який представляє банк у вiдносинах iз споживачами його послуг та iншими контрагентами, здiйснює захист iнтересiв банку, однак не веде банкiвської дiяльностi.
  Вiдповiдно до п. 1.1. Глави 1 Роздiлу IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" представництва, що вiдкриваються банком, дiють вiд iменi банку на пiдставi затвердженого уповноваженим органом банку положення i мають керiвника, який дiє на пiдставi виданої банком довiреностi.
  Оскiльки представництва позбавленi права здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, вони не мають самостiйних джерел доходiв, вiдповiдно, їх дiяльнiсть фiнансується банком засновником згiдно iз затвердженого останнiм кошторисом.
  Представництво має поточний рахунок, який вiдкривається та використовується вiдповiдно до законодавчих актiв України та нормативно-правових актiв НБ України.
  3.4.2. Поняття та правове становище банкiвської групи
  Як зазначається у лiтературi, в Українi iснує значний потенцiал щодо концентрацiї та консолiдацiї банкiвського капiталу. Позитивним наслiдком таких процесiв буде вирiшення проблеми пiдвищення конкурентоспроможностi нацiональної банкiвської системи, а ризик монополiзацiї ринку банкiвських послуг є незначним .
  Вiдповiдно до положень ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкiвська група - це група юридичних осiб, якi мають спiльного контролера, що складається:
  - з материнського банку та його українських та iноземних дочiрнiх та/або асоцiйованих компанiй , якi є фiнансовими установами;
  - з двох або бiльше фiнансових установ та в якiй банкiвська дiяльнiсть є переважною. При цьому переважна дiяльнiсть у групi є банкiвською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активiв банкiв (банку) - учасникiв (учасника) банкiвської групи за останнi чотири звiтних квартали становить 50 i бiльше вiдсоткiв сукупного розмiру середньоарифметичних значень активiв усiх фiнансових установ, що входять до цiєї групи, за цей перiод .
  Розрахунок переважної дiяльностi банкiвської групи здiйснюється щороку станом на 1 сiчня. Слiд вiдзначити, що пiсля того як групу було визначено банкiвською на пiдставi переважної дiяльностi та частка сукупних активiв банкiв (банку) у сукупному розмiрi активiв фiнансових установ, що входять до цiєї групи, зменшилася та становить вiд 40 до 50 вiдсоткiв, така група продовжує вважатися банкiвською впродовж не бiльше трьох рокiв з моменту такого зменшення.
  Учасниками банкiвської групи визнаються:
  - банки та iншi фiнансовi установи. Нагадаємо, що вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансова установа - це юридична особа, яка вiдповiдно до закону надає одну чи декiлька фiнансових послуг, а також iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до вiдповiдного реєстру в установленому законом порядку. До фiнансових установ належать банки, кредитнi спiлки, ломбарди, лiзинговi компанiї, довiрчi товариства, страховi компанiї, установи накопичувального пенсiйного забезпечення, iнвестицiйнi фонди i компанiї та iншi юридичнi особи, виключним видом дiяльностi яких є надання фiнансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг;
  - банкiвськi холдинговi компанiї (ними є фiнансовi холдинговi компанiї, в яких переважною дiяльнiстю фiнансових установ, що є її дочiрнiми та асоцiйованими компанiями, є банкiвська дiяльнiсть);
  - компанiї з надання допомiжних послуг (вiдповiдно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" компанiя з надання допомiжних послуг - юридична особа, яка не є фiнансовою установою, дiяльнiсть якої полягає в наданнi послуг з iнформацiйних технологiй, володiння або управлiння майном, з обробки даних або будь-яких подiбних послуг, якi необхiднi для здiйснення фiнансовою установою дiяльностi з надання фiнансових послуг).
  Статус учасника банкiвської групи визначається наявнiстю у вище перелiчених суб"єктiв господарювання спiльного контролера. Ним, вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є фiзична або юридична особа, щодо якої не iснує контролерiв - фiзичних осiб та яка має можливiсть здiйснювати вирiшальний вплив на управлiння або дiяльнiсть юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володiння самостiйно або спiльно з iншими особами часткою в юридичнiй особi, що вiдповiдає еквiваленту 50 чи бiльше вiдсоткiв статутного капiталу та/або голосiв юридичної особи, або незалежно вiд формального володiння здiйснювати такий вплив на основi угоди чи будь-яким iншим чином.
  Законодавство України окремо регулює здiйснення нагляду за формуванням та дiяльнiстю банкiвської групи. Зокрема, вiдповiдно до положень ст. 9 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України здiйснює за банкiвською групою так званий банкiвський нагляд на консолiдованiй основi, метою якого є забезпечення стабiльностi банкiвської системи та обмеження ризикiв, на якi наражається банк внаслiдок участi в банкiвськiй групi, шляхом регулювання, монiторингу та контролю ризикiв банкiвської групи у визначеному НБ України порядку. Банкiвському нагляду на консолiдованiй основi пiдлягають, поряд з банками, також i небанкiвськi фiнансовi установи, якi є учасниками банкiвської групи.
  НБ України має право встановлювати вимоги до банкiвської групи та/або банкiвської пiдгрупи на консолiдованiй та субконсолiдованiй основi щодо:
  1) наявностi ефективної системи корпоративного управлiння;
  2) наявностi ефективної системи управлiння ризиками;
  3) наявностi ефективної системи внутрiшнього контролю;
  4) наявностi облiкових процедур, iнформацiйних систем, необхiдних для забезпечення виконання вимог на консолiдованiй основi;
  5) складання та порядку подання консолiдованої та субконсолiдованої звiтностi;
  6) достатностi регулятивного капiталу ;
  7) економiчних нормативiв;
  8) лiмiтiв та обмежень стосовно певних видiв дiяльностi, у тому числi щодо дiяльностi на територiї iнших держав;
  9) порядку подання необхiдної звiтностi та iнформацiї.
  З метою визначення кола суб"єктiв, якi пiдлягають нагляду як банкiвськi групи, НБ України постановою Правлiння вiд 9 квiтня 2012 р. ? 134 затвердив "Положення про порядок iдентифiкацiї та визнання банкiвських груп". Юридична або фiзична особа, яка має намiр стати контролером банкiвської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повiдомити про це НБ України та надати йому вiдомостi про таку банкiвську групу, у тому числi структуру власностi банкiвської групи та види дiяльностi її учасникiв, у порядку, встановленому главою 1 роздiлу II вказаного вище "Положення про порядок iдентифiкацiї та визнання банкiвських груп".
  Керiвник банкiвської холдингової компанiї, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повиннi вiдповiдати вимогам до керiвникiв банкiв, установленим Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Банкiвська група зобов'язана визначити серед учасникiв банкiвської групи та погодити з НБ України вiдповiдальну особу банкiвської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених НБ України до банкiвської групи. Погодження здiйснюється на пiдставi клопотання, яке має мiстити обґрунтування щодо визначення такої особи, та iнших документiв, визначених НБ України. До погодження НБ України вiдповiдальної особи банкiвської групи або в разi, якщо за висновком НБ України вiдповiдальна особа, визначена банкiвською групою, не спроможна забезпечити виконання функцiй вiдповiдальної особи, вiдповiдальною особою є банк - учасник групи з найбiльшим значенням активiв за останнiй звiтний перiод (квартал).
  Учасник банкiвської групи не пiзнiше 10 календарних днiв пiсля змiни своєї структури власностi та видiв дiяльностi зобов'язаний повiдомити про це вiдповiдальну особу банкiвської групи. Вiдповiдальна особа банкiвської групи зобов'язана повiдомити НБ України про змiни щодо структури власностi банкiвської групи та видiв дiяльностi її учасникiв не пiзнiше 30 календарних днiв пiсля настання таких змiн.
  Вiдповiдальна особа банкiвської групи складає консолiдовану звiтнiсть на основi звiтностi учасникiв банкiвської групи (крiм страхових компанiй) у порядку, визначеному НБ України. Учасники банкiвської групи зобов'язанi подавати вiдповiдальнiй особi банкiвської групи звiти, iнформацiю та документи, необхiднi для пiдготовки консолiдованих звiтiв, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолiдованiй основi.
  Розглянемо обмеження по структурi власностi в межах банкiвської групи. Нагадаємо, що вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" структура власностi визначається як система взаємовiдносин юридичних та фiзичних осiб, що дає змогу визначити всiх осiб, якi мають пряму та/або опосередковану iстотну участь в юридичнiй особi, у тому числi вiдносини контролю мiж ними щодо цiєї юридичної особи. У ст. 9 вищевказаного Закону стосовно структури власностi банкiвської групи мiстяться такi обмеження участi:
  - загальна сума прямої та/або опосередкованої участi учасникiв банкiвської групи в статутному капiталi юридичної особи, що не є фiнансовою установою, не повинна перевищувати 15 вiдсоткiв консолiдованого регулятивного капiталу банкiвської групи;
  - загальна сума прямої та/або опосередкованої участi учасникiв банкiвської групи в статутному капiталi всiх юридичних осiб, якi не є фiнансовими установами, не повинна перевищувати 60 вiдсоткiв консолiдованого регулятивного капiталу банкiвської групи.
  Окремо застерiгається, що сума вкладень учасникiв банкiвської групи в капiтал страхової компанiї (страхових компанiй) виключається з регулятивного капiталу банкiвської групи.
  НБ України здiйснює контроль за операцiями мiж учасниками банкiвської групи, а також за операцiями мiж учасниками банкiвської групи та їх пов'язаними особами, якi не є фiнансовими установами. Сукупний обсяг операцiй, що генерують кредитний ризик, мiж учасниками банкiвської групи та їх пов'язаними особами, якi не є фiнансовими установами, не повинен перевищувати 20 вiдсоткiв консолiдованого статутного капiталу банкiвської групи. Сукупний обсяг операцiй, що генерують кредитний ризик, мiж учасниками банкiвської групи та однiєю пов'язаною особою банкiвської групи, яка не є фiнансовою установою, не повинен перевищувати 5 вiдсоткiв консолiдованого статутного капiталу банкiвської групи. Перелiк операцiй, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами НБ України.
  Кожний учасник банкiвської групи зобов'язаний забезпечити проведення щорiчної аудиторської перевiрки рiчної фiнансової звiтностi аудитором (аудиторською фiрмою). Вiдповiдальна особа банкiвської групи зобов'язана забезпечити проведення щорiчної перевiрки аудиторською фiрмою рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи.
  Аудитор (аудиторська фiрма), що здiйснює аудиторську перевiрку рiчної фiнансової звiтностi учасника банкiвської групи, рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи, зобов'язаний повiдомити НБ України про виявленi пiд час проведення аудиторської перевiрки та пiд час надання iнших аудиторських послуг викривлення показникiв фiнансової звiтностi, порушення та недолiки в роботi, а також про будь-якi подiї, якi можуть суттєво вплинути на платоспроможнiсть, безпеку та надiйнiсть учасника групи або всiєї банкiвської групи, протягом трьох днiв з моменту виявлення таких подiй чи фактiв. Крiм цього, встановлено вимогу про те, що аудитор (аудиторська фiрма) на вимогу НБ України зобов'язаний подати НБ України робочi документи з питань аудиту рiчної фiнансової звiтностi учасника банкiвської групи та рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи.
  НБ України своєю Постановою ? 254 вiд 20 червня 2012 р. затвердив "Положення про порядок регулювання дiяльностi банкiвських груп", яке встановлює для банкiвської групи та пiдгруп банкiвської групи порядок розрахунку консолiдованого регулятивного капiталу, вимоги щодо достатностi регулятивного капiталу, у тому числi необхiдний розмiр регулятивного капiталу, а також такi обов'язковi економiчнi нормативи: а) нормативи капiталу; б) нормативи лiквiдностi; в) нормативи кредитного ризику; нормативи участi (iнвестування).
  3.4.3. Неприбутковi об"єднання банкiв
  Згiдно зi ст. 13 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" з метою захисту та представлення iнтересiв своїх членiв, розвитку мiжрегiональних та мiжнародних зв'язкiв, забезпечення наукового та iнформацiйного обмiну i професiйних iнтересiв, розробки рекомендацiй щодо банкiвської дiяльностi банки мають право створювати неприбутковi спiлки чи асоцiацiї. Банкiвськi спiлки та асоцiацiї не мають права займатися банкiвською чи пiдприємницькою дiяльнiстю i не можуть бути створенi з метою отримання прибутку.
  Асоцiацiя (спiлка) банкiв є договiрним об'єднанням банкiв i не має права втручатися у дiяльнiсть банкiв - членiв асоцiацiї (спiлки). На сьогоднi бiльшiсть банкiв України об"єднанi в Асоцiацiю українських банкiв. Асоцiацiя являє собою договiрне добровiльне об"єднання некомерцiйної спрямованостi. Головною функцiєю асоцiацiї є представництво банкiв в органах державної влади i управлiння, вiдстоювання їх iнтересiв, сприяння банкам у веденнi їх дiяльностi шляхом пiдготовки науково-методичних розробок, законопроектiв, органiзацiя навчання банкiвських працiвникiв тощо.
  Iснують i бiльш локальнi банкiвськi спiлки, наприклад, Київський банкiвський союз.
  
  Тема 4. Правове регулювання заснування банкiв та вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  
  ?4.1. Правове регулювання створення банку шляхом заснування
  ?4.2. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  ?4.3. Вiдкриття банками вiдокремлених пiдроздiлiв на територiї України. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  ?4.4. Порядок вiдкриття фiлiй та представництв iноземних банкiв на територiї України
  
  ?4.1. Правове регулювання створення банку шляхом заснування
  
  4.1.1. Загальна послiдовнiсть дiй зi створення банку шляхом заснування
  Створення банку шляхом заснування - це сукупнiсть врегульованих законодавством корпоративних дiй засновникiв, а також адмiнiстративних дiй НБ України та компетентних державних органiв i установ, результатом належного здiйснення яких є виникнення суб"єкта господарювання, надiленого статусом юридичної особи та правосуб"єктнiстю на ведення банкiвської дiяльностi (тобто банку). Створення банку шляхом заснування розпочинається з прийняттям його засновниками вiдповiдного рiшення, укладення договору про створення (заснування) банку та вiдбувається у виглядi наступного виконання цього рiшення i договору згiдно з правилами, передбаченими законодавством. Оскiльки без банкiвської лiцензiї банк не може розпочати ведення банкiвських операцiй, заснування банку завершується одержанням банком такої лiцензiї та одночасною реєстрацiєю банку у Державному реєстрi банкiв. Без банкiвської лiцензiї банк не є суб"єктом господарювання, це - практично бездiяльна юридична особа, позбавлена специфiчної господарської (банкiвської) правосуб"єктностi.
  Схема створення банку шляхом заснування вмiщує в себе наступнi основнi етапи:
  1) прийняття, оформлення та виконання рiшення про заснування банку, яке включає:
  - прийняття засновниками рiшення заснувати банк. Засновники проводять вiдповiднi збори та укладають договiр про створення (заснування) банку. Такий договiр не вимагається для заснування державних та кооперативних банкiв;
  - акумулювання статутного капiталу (для банкiв публiчних акцiонерних товариств - оплата акцiй, розмiщених серед засновникiв (ч. 2 ст. 155 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про акцiонернi товариства"), для кооперативних банкiв - шляхом оплати засновниками паїв, розподiлених на їх користь;
  - проведення засновниками установчих зборiв, на яких приймається рiшення про затвердження статуту банку, розмiр та порядок формування його статутного капiталу, обрання органiв управлiння;
  2) проходження процедури погодження статуту юридичної особи - майбутнього банку з НБ України для виконання вимог ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" вiд 15 травня 2003 р. ;
  3) державна реєстрацiя майбутнього банку як юридичної особи (у Єдиному державному реєстрi вiдповiдно до вимог ст. 24, 25, 26 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв");
  4) легiтимацiя банку включає:
  - проходження банком реєстрацiйних процедур в органах статистики, в Пенсiйному фондi України та у фондах обов"язкового державного соцiального страхування, в органi доходiв i зборiв;
  - виготовлення печатки i штампiв банку;
  - вiдкриття банку кореспондентського рахунку в НБ України;
  - перерахування на цей рахунок коштiв статутного капiталу банку;
  5) одержання банкiвської лiцензiї. Банкiвськi лiцензiї видаються НБ України згiдно з правилами, що викладенi у "Положеннi про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306;
  6) внесення НБ України вiдомостей про новостворений банк до Державного реєстру банкiв (її змiстом є офiцiйне визнання банку як суб"єкта господарювання iз виключною господарською правосуб"єктнiстю).
  4.1.2.Вимоги до процедури створення банкiв
  Враховуючи специфiку дiяльностi та статусу банкiв, спецiальне законодавство встановлює ряд особливих вимог щодо створення цiєї категорiї суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi. Основним нормативно-правовим документом, що регулює питання створення, державної реєстрацiї та лiцензування банкiв на пiдзаконному рiвнi, є вищевказане "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв".
  4.1.2.1. Особливi вимоги до договору про створення (заснування) банку та протоколу установчих зборiв
  Протокол зборiв засновникiв, на якому приймається рiшення про заснування банку-акцiонерного товариства та про перший випуск його акцiй, повинен вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв НКЦПФР.
  Протокол установчих зборiв (зборiв учасникiв), у свою чергу, має мiстити рiшення про створення банку, затвердження його статуту, обрання наглядової (спостережної) ради i ревiзiйної комiсiї, призначення голови правлiння (ради директорiв), головного бухгалтера та членiв правлiння (ради директорiв) банку, а також призначення уповноваженої особи для погодження статуту, державної реєстрацiї та реєстрацiї банку, рiшення про затвердження бiзнес-плану, затвердження результатiв приватного розмiщення акцiй (для акцiонерного товариства), iншi положення вiдповiдно до законодавства України.
  У протоколах зазначаються мiсце та дата проведення зборiв, їх правочиннiсть, порядок денний, порядок голосування. Протоколи пiдписують голова та секретар.
  У разi створення банку однiєю особою рiшення приймаються цiєю особою одноосiбно i оформляються рiшенням про намiр заснування банку та про заснування банку. Пiдпис фiзичної особи на рiшеннях пiдлягає нотарiальному засвiдченню, а пiдпис представника юридичної особи засвiдчується вiдбитком печатки товариства (для iноземної особи у разi її наявностi).
  Створення державного банку вiдбувається на пiдставi постанови КМ України про створення державного банку, що мiстить посилання на статтю витрат на створення цього банку в законi України про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк.
  Стосовно договору про створення (заснування) банку, то вiн має бути пiдписаний засновниками банку i засвiдчений вiдбитками їх печаток. Пiдписи фiзичних осiб - засновникiв банку на договорi про створення банку засвiдчуються нотарiально . По змiсту договiр про створення (заснування) акцiонерного банку має мiстити положення, визначенi Законом України "Про акцiонернi товариства", у якому такий договiр iменується засновницьким.
  Слiд вiдзначити, що вимоги про укладення договору про створення (заснування) банку не поширюються на державнi та кооперативнi банки, а також на банки, що створюються однiєю особою.
  4.1.2.2. Статутний капiтал банку: розмiр, джерела та акумулювання
  У ст. 14 Закону України "Про акцiонернi товариства" встановлено, що мiнiмальний розмiр статутного капiталу акцiонерного товариства становить 1250 мiнiмальних заробiтних плат виходячи iз ставки мiнiмальної заробiтної плати, що дiє на момент створення (реєстрацiї) акцiонерного товариства. Для виробничих кооперативiв мiнiмальний розмiр статутного капiталу взагалi не встановлено.
  На вiдмiну вiд загальних правил, для банкiв в Українi передбачено особливi вимоги щодо розмiру та порядку формування статутного капiталу. Зокрема, у ст. 31 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" зазначається, що мiнiмальний розмiр статутного капiталу на день реєстрацiї банку не може бути менше 120 мiльйонiв гривень. При цьому НБ України має право встановити для окремих банкiв залежно вiд їх спецiалiзацiї диференцiйований мiнiмальний статутний капiтал на момент реєстрацiї банку, але не нижче розмiру, передбаченого цiєю статтею .
  "Директивою Європейського парламенту i Ради 2000/12 вiд 20 березня 2000 р. щодо започаткування дiяльностi кредитних установ та її ведення" у п. 1 ст. 5 передбачено, що "без шкоди для iнших загальних умов, встановлених нацiональним законодавством, компетентнi органи не повиннi видавати лiцензiю, коли кредитна установа не має власних коштiв, або у випадках, коли початковий капiтал становить менше 5 млн. євро". У будь-якому випадку, початковий капiтал кредитної установи, як встановлено у п. 2 цiєї ж статтi, не може бути меншим 1 млн. євро. Таким чином, кiлькiснi параметри формування статутних капiталiв банкiв України перевищують європейськi стандарти, однак у європейському правi наявнiсть вiдповiдного капiталу є умовою не створення банку та його державної реєстрацiї, а надання кредитнiй установi лiцензiї .
  Порядок формування статутного капiталу банкiв встановлений у ст. 32 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", а також у главi 2 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Основна вимога - це те, що формування та збiльшення статутного капiталу банку може здiйснюватися виключно шляхом внесення грошових внескiв, крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про першочерговi заходи щодо запобiгання негативним наслiдкам фiнансової кризи та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" протягом строку його дiї, а також у ч. 2 ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо права КМ України вносити до статутного капiталу державного земельного банку земельнi дiлянки. При цьому резиденти здiйснюють внески до статутного капiталу банкiв гривнями, а нерезиденти - в iноземнiй вiльно конвертованiй валютi або у гривнях. Перерахунок коштiв в iноземнiй вiльно конвертованiй валютi, унесених нерезидентами, у нацiональну валюту України здiйснюється за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим НБ України на дату надходження iноземної валюти до банку в оплату його акцiй або паїв.
  Принциповою також є вимога про те, що статутний капiтал банку не повинен формуватися з непiдтверджених джерел. Це означає, що фiзичнi та юридичнi особи, якi приймають участь у формуваннi статутного капiталу банку, зобов"язанi надавати НБ України документи, якi б засвiдчували легальнi джерела отримання коштiв, що вносяться до статутного капiталу (в кiнцевому результатi це документи органiв доходiв i зборiв про наявнiсть вiдповiдного легального, тобто задекларованого доходу, з якого сплаченi податки).
  Забороняється використовувати для формування капiталу банку бюджетнi кошти, якщо такi кошти мають iнше цiльове призначення. Ця вимога стосується всiх банкiв, а особливо банкiв державних. Згадаємо, що згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" при створеннi державного банку у законi про державний бюджет України на вiдповiдний рiк передбачаються витрати на формування статутного капiталу державного банку.
  Також забороняється використовувати для формування статутного капiталу банкiвськi метали, також банки не мають права здiйснювати зустрiчнi iнвестицiї в статутнi капiтали один одного та зустрiчнi iнвестицiї в статутнi капiтали їх засновникiв.
  Згiдно з п. 2.1 глави 2 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" кошти для формування статутного капiталу новостворюваного банку у розмiрi, передбаченому в Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", акумулюються на накопичувальному рахунку, що вiдкривається в територiальному управлiннi НБ України та/або у НБ України. Однак до часу внесення коштiв для формування статутного капiталу на такий накопичувальний рахунок цi кошти можуть акумулюватися на рахунку в будь-якому банку України на пiдставi вiдповiдного рiшення зборiв засновникiв.
  Для вiдкриття накопичувального рахунку уповноважена особа юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом п'яти робочих днiв пiсля дати подання документiв для погодження статуту подає до територiального управлiння НБ України та/або НБ України документи, визначенi нормативно-правовими актами НБ України щодо вiдкриття рахункiв для формування статутного капiталу новостворюваного банку. У наступному учасники банку зобов'язанi не пiзнiше нiж за 10 календарних днiв до закiнчення строку, установленого Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" для розгляду документiв, визначених главою 1 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", перерахувати кошти на накопичувальний рахунок у заявленому розмiрi.
  4.1.2.3. Вимоги до статуту банку
  У ст. 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" зазначається, що статут банку складається з урахуванням положень ЦК України, ГК України, цього Закону та iнших законiв України. Статут банку обов"язково має мiстити iнформацiю про:
  1) найменування банку (повне та скорочене);
  2) його мiсцезнаходження;
  3) органiзацiйно-правову форму;
  4) види дiяльностi, якi має намiр здiйснювати банк;
  5) розмiр та порядок формування статутного капiталу банку, види акцiй банку,
  6) їх номiнальну вартiсть, форми випуску акцiй (документарна або бездокументарна), кiлькiсть акцiй, що купуються акцiонерами;
  7) структуру управлiння банком, органи управлiння, їх компетенцiю та порядок прийняття рiшень;
  8) порядок реорганiзацiї та лiквiдацiї банку вiдповiдно до глав 5 та 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  9) порядок внесення змiн i доповнень до статуту банку;
  10) розмiр та порядок утворення резервiв та iнших загальних фондiв банку;
  11) порядок розподiлу прибуткiв та покриття збиткiв;
  12) положення про аудиторську перевiрку банку;
  13) положення про органи внутрiшнього аудиту банку.
  Вiдповiдно до п. 1.5 глави 1 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" статут юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, подається до НБ України в трьох примiрниках i має мiстити iнформацiю, визначену у ст. 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та iншими законодавчими актами України. Статут юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, має бути оформлений вiдповiдно до вимог ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв", надрукований 14 кеглем шрифту Times New Roman i на титульному аркушi мiстити в правому верхньому кутi вiльне мiсце для штампа НБ України про його погодження.
  4.1.2.4. Вимоги до керiвництва банку
  Законодавство України достатньо суворо регулює питання щодо можливостей певної особи ввiйти до складу виконавчого органу управлiння банку. Зокрема, згiдно зi ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" керiвниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правлiння (ради директорiв), головний бухгалтер, його заступник, керiвники вiдокремлених пiдроздiлiв банку. Керiвниками банку мають бути дiєздатнi фiзичнi особи, якi вiдповiдають таким вимогам:
  1) наявнiсть вищої економiчної, юридичної освiти чи освiти у галузi управлiння залежно вiд займаної посади (ця вимога не застосовується до членiв спостережної ради банку);
  2) стаж роботи у банкiвськiй системi за вiдповiдним фахом не менше трьох рокiв (ця вимога не застосовується до членiв спостережної ради банку);
  3) бездоганна дiлова репутацiя.
  Голова правлiння (ради директорiв) та головний бухгалтер заступають на посаду пiсля надання письмової згоди на це НБ України.
  Голова правлiння (ради директорiв) банку та головний бухгалтер повиннi мати попереднiй досвiд керiвної роботи у банках. Однак не можуть бути керiвниками банку особи, якi займали посади Голови НБ України, заступникiв Голови НБ України, керiвникiв структурних пiдроздiлiв, якi за посадою входили до складу Правлiння НБ України, та членiв Ради НБ України, якщо з дня припинення їх повноважень не минув один рiк.
  НБ України надає письмову згоду на заступлення кандидатiв на посади голови правлiння (ради директорiв) та головного бухгалтера банку, а для державного банку - голови i членiв виконавчого органу та головного бухгалтера, а також визначає вiдповiднiсть вимогам законодавства професiйної придатностi та дiлової репутацiї iнших керiвникiв банкiв, визначених у ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", та керiвника служби внутрiшнього аудиту або осiб, якi виконують їх обов'язки бiльше одного мiсяця. При цьому:
  - для того, щоб голова наглядової (спостережної) ради, його заступники або члени наглядової (спостережної) ради банку могли заступити на посади, НБ України визначає вiдповiднiсть вимогам законодавства їх дiлової репутацiї (на пiдставi пакету документiв, наведених у п. 3.7 глави 3 Роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  - стосовно голови правлiння, його заступникiв та членiв правлiння банку (ради директорiв), головного бухгалтера та його заступника, керiвника служби внутрiшнього аудиту визначається вiдповiднiсть вимогам законодавства професiйної придатностi та дiлової репутацiї (для чого на розгляд НБ України подається разом з протоколом засiдання уповноваженого органу про призначення цих керiвникiв пакет документiв, перелiчений у п. 3.8 глави 3 Роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв").
  Крiм подання необхiдних документiв, голова правлiння (ради директорiв), головний бухгалтер банку, керiвник служби внутрiшнього аудиту, а також голова та члени виконавчого органу державного банку до розгляду питання про надання банкiвської лiцензiї проходять тестування та спiвбесiду в порядку, установленому НБ України. НБ України приймає рiшення про погодження зазначених осiб з урахуванням загальної оцiнки всiх поданих документiв, результатiв тестування та спiвбесiди рекомендованого кандидата не пiзнiше мiсячного строку з дати подання документiв (рiшення приймає Комiсiя НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв).
  У мiсячний строк НБ України також визначає дiлову репутацiю кандидатiв на посади голови, його заступникiв i членiв наглядової (спостережної) ради банку, професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю заступникiв голови та членiв правлiння (ради директорiв), заступникiв головного бухгалтера, керiвника служби внутрiшнього аудиту банку.
  Якщо протягом мiсяця НБ України не дiйшов обґрунтованого висновку про невiдповiднiсть кандидата вимогам ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", то вважається, що його кандидатура є погодженою.
  4.1.2.5. Особливi вимоги щодо придбання iстотної участi у банку
  Згiдно зi ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" юридична або фiзична особа, яка має намiр набути iстотної участi у банку або збiльшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостiйно чи спiльно з iншими особами володiти 10, 25, 50 та 75 i бiльше вiдсотками статутного капiталу банку чи правом голосу акцiй (паїв) у статутному капiталi банку та/або незалежно вiд формального володiння справляти значний вплив на управлiння або дiяльнiсть банку, зобов'язана повiдомити про свої намiри цей банк i НБ України за три мiсяцi до набуття iстотної участi або її збiльшення.
  Зазначенi особи зобов'язанi надати НБ України разом з повiдомленням повний пакет документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" i нормативно-правовими актами НБ України.
  НБ України розглядає документи, визначенi у ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", протягом трьох мiсяцiв з дня отримання повного пакета вiдповiдних документiв. У разi якщо зазначений у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк має лiцензiю на провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку, НБ України iнформує НКЦПФР про зазначених осiб, якi мають намiри набути або збiльшити iстотну участь у такому банку.
  НБ України надає (надсилає) рiшення про заборону набувати або збiльшувати iстотну участь у банку вiдповiднiй особi iз зазначенням пiдстав такої заборони.
  У разi якщо НБ України протягом трьох мiсяцiв з дня отримання повного пакета вiдповiдних документiв не надiслав вiдповiднiй особi рiшення про заборону набувати або збiльшувати iстотну участь у банку, таке набуття або збiльшення вважається погодженим. Особи, зазначенi в ч. 1 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", зобов'язанi повiдомити банк про погодження НБ України набуття або збiльшення iстотної участi у банку та надати iнформацiю про свою структуру власностi та розмiр частки iстотної участi у банку.
  Для порiвняння вкажемо, що згiдно з вимогами банкiвського права Європейського Союзу придбання iстотної участi вiдбувається пiсля iнформування компетентних органiв, без обов"язку одержання попереднього дозволу. Так, у ст. 16 "Директиви Європейського парламенту i Ради 2000/12 вiд 20 березня 2000 року щодо започаткування дiяльностi кредитних установ та її ведення" встановлюється, щоб "будь-яка фiзична або юридична особа, яка намагається прямо або опосередковано мати iстотну участь в кредитнiй установi, спочатку повiдомляла про це компетентнi органи, вказуючи розмiр такої участi. Така особа повинна також iнформувати компетентнi органи про свої плани щодо збiльшення iстотної участi, в результатi чого кiлькiсть прав голосу або частка капiталу, що їй належить, може сягати або перевищувати 29 %, 33 % або 50 %, або кредитна установа може стати її дочiрньою компанiєю". Компетентнi органи на протязi трьох мiсяцiв мають право перешкодити таким планам, якщо особа, що придбаває iстотну участь, не вiдповiдає їх вимогам щодо належного управлiння кредитною установою .
  4.1.3. Особливостi адмiнiстративних процедур реєстрацiйного змiсту при заснуваннi банкiв
  4.1.3.1. Погодження НБ України статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть
  Вiдповiдно до Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" здiйснення державної реєстрацiї всiх юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi вiднесене до компетенцiї спецiальних службовцiв - державних реєстраторiв. З метою збереження наглядових повноважень НБ України на етапi заснування банку iснує правило про погодження НБ України статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть. Згiдно зi ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, для погодження статуту цiєї особи подає НБ України разом iз заявою про погодження статуту такi документи:
  1) протоколи зборiв засновникiв та установчих зборiв, договiр про створення банку або рiшення про створення державного банку;
  2) статут банку;
  3) копiї документiв, визначених НБ України, необхiдних для iдентифiкацiї самого засновника та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю у банку;
  4) документи, визначенi НБ України, що дають змогу зробити висновок про:
  - дiлову репутацiю самого засновника, а для засновника - юридичної особи також i членiв виконавчого органу та/або наглядової ради та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю в особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть;
  - фiнансовий стан засновника - юридичної особи, а також про майновий стан засновника - фiзичної особи;
  - наявнiсть у засновника достатньої кiлькостi власних коштiв для здiйснення заявленого внеску до статутного капiталу;
  5) документи, що засвiдчують повну сплату засновниками внескiв до статутного капiталу;
  6) вiдомостi про структуру власностi самої юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та засновника, що набуває iстотної участi в нiй, вiдповiдно до вимог НБ України;
  7) вiдомостi за формою, встановленою НБ України, про асоцiйованих осiб засновника - фiзичної особи;
  8) вiдомостi за формою, встановленою НБ України, про юридичних осiб, у яких засновник - фiзична особа є керiвником та/або контролером;
  9) копiю тимчасового свiдоцтва про реєстрацiю випуску акцiй;
  10) висновок АМК України у випадках, передбачених законодавством України;
  11) копiю платiжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмiр якої встановлюється НБ України.
  Щодо засновникiв - iноземних юридичних осiб для погодження статуту НБ України додатково подаються документи, встановленi у ч. 9 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", а щодо засновникiв - фiзичних осiб - iноземцiв додатково подаються документи, передбаченi у ч. 11 ст. 34 цього ж Закону. Цi документи мають бути нотарiально засвiдченi за мiсцем видачi та легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України. Документи, що складенi iноземною мовою, мають супроводжуватися нотарiально завiреним перекладом українською мовою.
  Вiдповiдно до 1.10 роздiлу I "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" документи, визначенi цим Положенням, подаються до територiального управлiння НБ України за мiсцезнаходженням банку/фiлiї iноземного банку, крiм таких документiв, якi подаються до НБ України щодо:
  - повiдомлення про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (крiм банкiвських);
  - змiн (нових редакцiй) до внутрiшнiх положень банку;
  - структурних i кадрових змiн у складi керiвникiв структурних пiдроздiлiв банку;
  - отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва українського банку на територiї iнших держав;
  - отримання згоди НБ України на вживання в найменуваннi банку слiв, визначених ст. 15 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  - отримання позитивного висновку з приводу намiру заснування державного банку та змiни розмiру його статутного капiталу;
  - акредитацiї представництва iноземного банку на територiї України;
  - змiн, що стосуються представництва iноземного банку на територiї України.
  Банки/фiлiї iноземних банкiв, мiсцезнаходженням яких є мiсто Київ та Київська область, подають документи до НБ України.
  В цiлому процедура розгляду документiв, поданих для погодження статуту майбутнього банку, вiдбувається наступним чином:
  - територiальне управлiння НБ України в мiсячний строк з дати отримання вiд банку повного пакета документiв готує висновок про: загальну оцiнку фiнансового стану, платоспроможнiсть учасникiв банку i дiлову репутацiю учасникiв банку, якi матимуть iстотну участь у банку, наявнiсть власних коштiв для внесення до статутного капiталу банку i пiдтвердження внесення на накопичувальний рахунок банку коштiв до статутного капiталу кожним учасником у передбачених законом розмiрах; наявнiсть примiщення, придатного для розмiщення банку та будiвництва касового вузла (перевiряється на мiсцi); дiлову репутацiю голови, його заступникiв та членiв спостережної ради банку, голови, його заступникiв та членiв правлiння (ради директорiв) банку i головного бухгалтера та його заступникiв; професiйну придатнiсть голови, його заступникiв та членiв правлiння (ради директорiв) банку i головного бухгалтера та його заступникiв; вiдповiднiсть установчих документiв банку вимогам чинного законодавства України;
  - у подальшому повний пакет документiв передається до центрального апарату НБ України. Поданi документи розглядаються Генеральним департаментом банкiвського нагляду та у разi потреби iншими департаментами. НБ України має право вимагати вiд заявника виправлення недолiкiв у поданих документах;
  - рiшення про погодження статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, або вiдмову в його погодженнi приймається Правлiнням НБ України в строк, визначений у ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (тобто не пiзнiше тримiсячного строку з дня подання повного пакета документiв) за умови вiдповiдностi їх встановленим вимогам.
  4.1.3.2. Державна реєстрацiя юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть
   З 1 липня 2004 р. набув чинностi Закон України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв". До вступу цього закону в силу для банкiв органом державної реєстрацiї довгий час був НБ України (на вiдмiну вiд iнших суб"єктiв господарювання), а пiсля набуття ним чинностi та з урахуванням положень ст. 58 ГК України та ст. 89 ЦК України державну реєстрацiю банку як юридичної особи здiйснює державний реєстратор за мiсцезнаходженням юридичної особи - майбутнього банку.
  Як зазначається у ч. 1 ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державна реєстрацiя юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, проводиться вiдповiдно до законодавства з питань державної реєстрацiї юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
  У спiльному листi Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i НБ України вiд 29 травня 2007 р. ? 3805 та ? 40-110/1841-5454 вказано, що для проведення державної реєстрацiї банку, як новоствореної юридичної особи, засновник (засновники) або уповноважена ними особа подає державному реєстратору документи вiдповiдно до вимог Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв". При цьому титульна сторiнка обох примiрникiв статуту банку з вiдмiткою про погодження статуту НБ України та зазначенням дати погодження має бути засвiдчена пiдписом заступника Голови НБ України i вiдбитком печатки НБ України. Усi примiрники статуту мають бути прошитi i засвiдченi на зворотi вiдбитком печатки секретарiату правлiння НБ України.
  За вiдсутностi пiдстав для вiдмови в проведеннi державної реєстрацiї або залишення документiв, що поданi для державної реєстрацiї, без розгляду, державний реєстратор проводить державну реєстрацiю майбутнього банку як юридичної особи в порядку, визначеному вищевказаним Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв".
  4.1.3.3. Внесення вiдомостей про банк до Державного реєстру банкiв
  Вiдповiдно до положень глави 1 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом тижня пiсля внесення державним реєстратором вiдповiдного запису до ЄДР надсилає НБ України повiдомлення разом з двома нотарiально засвiдченими копiями статуту з вiдмiткою державного реєстратора щодо проведення державної реєстрацiї юридичної особи та витяг з ЄДР.
  У наступному вiдбувається процес лiцензування майбутнього банку. Одночасно з прийняттям рiшення про надання банкiвської лiцензiї НБ України уносить вiдомостi про юридичну особу до Державного реєстру банкiв. Про здiйснення запису НБ України повiдомляє вiдповiдний банк листом.
  Як вказується у листi Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i НБ України вiд 29 травня 2007 р. ? 3805 та ? 40-110/1841-5454 уповноваженiй особi банку про державну реєстрацiю банку повiдомляється листом НБ України за пiдписом директора Департаменту реєстрацiї та лiцензування банкiв та видається свiдоцтво про реєстрацiю банку. Повiдомлення про реєстрацiю банку також надсилається територiальному управлiнню НБ України за мiсцезнаходженням банку разом з нотарiально засвiдченою копiєю статуту банку з вiдповiдною вiдмiткою державного реєстратора про проведення державної реєстрацiї банку.
  Пiсля реєстрацiї банку в територiальному управлiннi НБ України за його мiсцезнаходженням вiдкривається кореспондентський рахунок, на який не пiзнiше наступного дня пiсля його вiдкриття iз накопичувального рахунку перераховуються зiбранi кошти, що утворюють статутний капiтал банку.
  4.1.3.4. Пiдстави вiдмови юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту, та вiдмови у державнiй реєстрацiї такої юридичної особи
  Згiдно з положеннями ст. 18 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України має право вiдмовити юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту, у разi якщо:
  1) подано неповний пакет документiв, необхiдних для погодження статуту;
  2) документи мiстять недостовiрну iнформацiю;
  3) документи не вiдповiдають вимогам законiв України чи нормативно-правових актiв НБ України;
  4) дiлова репутацiя засновника, а для засновника - юридичної особи i членiв її виконавчого органу та/або наглядової ради та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю в банку, не вiдповiдає вимогам, встановленим НБ України;
  5) фiнансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фiзичної особи не вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  6) засновник не має власних коштiв для здiйснення заявленого внеску до статутного капiталу;
  7) структура власностi самої юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та/або засновника, що набуває iстотної участi, не вiдповiдає вимогам щодо її прозоростi, встановленим НБ України;
  8) не надано документи, що пiдтверджують наявнiсть сплаченого статутного капiталу юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть.
  НБ України не має права вiдмовити юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту з iнших пiдстав, крiм зазначених у цiй статтi.
  У разi прийняття рiшення про вiдмову в погодженнi статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть (рiшення приймається Правлiнням НБ України), лист листа з обґрунтуванням пiдстав вiдмови надсилається уповноваженiй особi.
  Кошти з накопичувального рахунку повертаються учасникам банку за їх заявами протягом трьох робочих днiв з дня надходження заяви до НБ України.
  Поряд iз чисельними пiдставами вiдмови у погодженнi статуту майбутнього банку у Законi України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" встановлено низку пiдстав вiдмови власне у державнiй реєстрацiї майбутнього банку як юридичної особи. Зокрема, згiдно з ч. 1 ст. 27 цього закону пiдставами для вiдмови у проведеннi державної реєстрацiї юридичної особи є:
  - невiдповiднiсть вiдомостей, якi вказанi в реєстрацiйнiй картцi на проведення державної реєстрацiї юридичної особи, вiдомостям, якi зазначенi в документах, що поданi для проведення державної реєстрацiї юридичної особи;
  - невiдповiднiсть установчих документiв вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв";
  - порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
  наявнiсть обмежень на зайняття вiдповiдних посад, встановлених законом щодо осiб, якi зазначенi як посадовi особи органу управлiння юридичної особи;
  невiдповiднiсть вiдомостей про засновникiв (учасникiв) юридичної особи вiдомостям щодо них, якi мiстяться в ЄДР;
  наявнiсть обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дiй, якi встановленi абз. 4 ч. 2 ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" ;
  наявнiсть в Єдиному державному реєстрi найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намiр зареєструватися;
  використання у найменуваннi юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування, або похiдних вiд цих найменувань, або iсторичного державного найменування, перелiк яких встановлюється КМ України;
  невiдповiднiсть найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видiв юридичних осiб (банк, кредитна спiлка, недержавний пенсiйний фонд тощо);
  встановлена iншими законами заборона використання у найменуваннi юридичної особи певних термiнiв, абревiатур, похiдних термiнiв.
  Вiдмова у проведеннi державної реєстрацiї юридичної особи з iнших пiдстав не допускається.
  Якщо ж НБ України вiдмовить у погодженнi статуту банку, то в силу вимог ч. 11 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" державний реєстратор залишає документи, поданi для державної реєстрацiї майбутнього банку як юридичної особи, без розгляду.
  
  
  ?4.2. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  
  4.2.1. Загальнi положення про лiцензування банкiвської дiяльностi
  Статусу юридичної особи банки набувають по факту їх державної реєстрацiї у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" та з врахуванням особливостей, що зафiксованi у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Однак права здiйснювати банкiвську дiяльнiсть банк набуває тiльки пiсля отримання банкiвської лiцензiї (ст. 19 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Без отримання банкiвської лiцензiї не дозволяється здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, а особи, виннi у здiйсненнi банкiвської дiяльностi без банкiвської лiцензiї, несуть кримiнальну, адмiнiстративну та iншу вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України.
  Характерно, що Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" обмежується строк пасивного iснування банку як юридичної особи iз виключною господарською правосуб"єктнiстю, яка не розпочала операцiї у зв"язку iз тим, що не виконала лiцензiйнi умови та не одержала банкiвської лiцензiї. Зокрема, у ч. 3 ст. 19-1 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається, що НБ України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разi невиконання юридичною особою, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом року з дня державної реєстрацiї вимог ч. 1 ст. 19 цього Закону.
  Також слiд нагадати, що НБ України вносить вiдомостi про юридичну особу до Державного реєстру банкiв одночасно з прийняттям рiшення про надання банкiвської лiцензiї.
  Лiцензування банкiвської дiяльностi є однiєю з форм державного регулювання дiяльностi банкiв (ст. 66 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть") та має адмiнiстративне походження i змiст. У ст. 12 ГК України лiцензування визначається як один iз засобiв державного регулювання господарської дiяльностi. Тому не слiд здiйснювати характеристику лiцензування суб"єктiв господарювання лише в межах традицiйної термiнологiї цивiльного права, якою адекватно фiксуються iстотнi ознаки суб"єктiв цивiльних правовiдносин (це категорiї цивiльної правоздатностi, цивiльної дiєздатностi, цивiльної правосуб"єктностi тощо). Адже лiцензування вiдбувається у виглядi зовнiшньої публiчної процедури, результатом якої є надання державою право - та дiєздатнiй юридичнiй особi, якою є банк без лiцензiї, виключної господарської компетенцiї (прав та обов"язкiв стосовно ведення банкiвської дiяльностi) та вiдповiдної господарської (банкiвської) делiктоздатностi.
  Значення банкiвської лiцензiї як ключового засобу для формування у банку належного змiсту та обсягу господарської правосуб"єктностi, а також як основи для дотримання вимог правового режиму банкiвської дiяльностi знаходить своє постiйне пiдтвердження у судовiй практицi. Наприклад, постановою ВГС України 31 сiчня 2012 р. у справi ? 28/165пд , а також ухвалою Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 2 червня 2011 р. у справi ? 2а-5884/10/2670 зафiксовано, що банкiвськi установи мають право здiйснювати кредитнi операцiї, у тому числi розмiшувати залученi кошти вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, на пiдставi банкiвської лiцензiї. На цiй основi суди роблять висновок про правомiрнiсть надання банками кредитiв, зокрема, i в iноземнiй валютi.
  Згiдно зi ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкiвська лiцензiя - документ, який видається НБ України в порядку i на умовах, визначених у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", на пiдставi якого банки та фiлiї iноземних банкiв мають право здiйснювати банкiвську дiяльнiсть.
  Слiд пiдкреслити, що НБ України лiцензує саме тi операцiї, якi у сукупностi квалiфiкуються як банкiвська дiяльнiсть. Про початок провадження всiх iнших операцiй, якi по своїй сутностi не є виключно банкiвськими, центральний банк попередньо iнформується банком, який має намiр їх здiйснювати (глава 5 "Вимоги щодо початку нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг" роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв"), що слiд розумiти як лiбералiзацiю у пiдходi до мiри адмiнiстративного регулювання операцiй банкiв.
  4.2.2. Можливостi збiльшення обсягу господарської компетенцiї банку
  За умови виконання лiцензiйних умов новостворений банк одержує банкiвську лiцензiю. Цiлком очевидно, що одержання банкiвської лiцензiї є свого роду перепусткою для новоствореного банку через кордон вступного регулювання та нагляду до банкiвської системи України, в якiй вiн може дiяти як суб"єкт господарювання iз виключною компетенцiєю. У наступному, вже здiйснюючи банкiвську дiяльнiсть, банк може послiдовно збiльшувати кiлькiсть доступних йому операцiй. Зокрема, поряд iз класичними банкiвськими операцiями банк додатково може здiйснювати:
  а) фiнансовi операцiї та угоди, перелiченi у ч. 5 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  б) iншi операцiї. Згiдно з ч. 8 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк, крiм надання фiнансових послуг, має право здiйснювати також дiяльнiсть щодо:
  1) iнвестицiй;
  2) випуску власних цiнних паперiв;
  3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
  4) зберiгання цiнностей або надання в майновий найм (оренду) iндивiдуального банкiвського сейфа;
  5) iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей;
  6) ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв (крiм власних акцiй);
  7) надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських та iнших фiнансових послуг.
  При цьому дiяльнiсть, що потребує лiцензiї НКЦПФР, може здiйснюватися банком лише пiсля отримання лiцензiї цього регулятора у порядку, встановленому законодавством України.
  4.2.3. Вимоги щодо отримання лiцензiї
  Вiдповiдно до приписiв ст. 19 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, для отримання банкiвської лiцензiї не пiзнiше нiж протягом одного року пiсля її державної реєстрацiї як юридичної особи має подати до НБ України такi документи:
  1) копiю статуту з вiдмiткою державного реєстратора про проведення державної реєстрацiї юридичної особи;
  2) копiї зареєстрованого НКЦПФР звiту про результати приватного розмiщення акцiй та свiдоцтва про реєстрацiю випуску акцiй (для банку, що створюється у формi публiчного акцiонерного товариства);
  3) вiдомостi про кiлькiсний склад спостережної ради, правлiння (ради директорiв), ревiзiйної комiсiї;
  4) вiдомостi за формою, визначеною НБ України, що дають змогу зробити висновок про:
  - наявнiсть як мiнiмум трьох осiб, призначених членами правлiння (ради директорiв), у тому числi голови правлiння, їх професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю;
  - професiйну придатнiсть головного бухгалтера та керiвника служби внутрiшнього аудиту;
  - дiлову репутацiю членiв спостережної ради, головного бухгалтера та керiвника служби внутрiшнього аудиту;
  - наявнiсть органiзацiйної структури та вiдповiдних спецiалiстiв, необхiдних для забезпечення надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, банкiвського обладнання, комп'ютерної технiки, програмного забезпечення, примiщень, що вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  5) копiї внутрiшнiх положень банку, що регламентують надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, визначають порядок здiйснення внутрiшнього контролю та процедуру управлiння ризиками;
  6) бiзнес-план на три роки, складений згiдно з вимогами, встановленими НБ України;
  7) копiю платiжного документа про внесення плати за видачу банкiвської лiцензiї, розмiр якої встановлюється НБ України.
  Юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, зобов'язана подати НБ України для отримання банкiвської лiцензiї одночасно всi документи та iнформацiю, зазначенi вище.
  НБ України приймає рiшення про надання банкiвської лiцензiї чи про вiдмову в її наданнi протягом двох мiсяцiв з дня отримання повного пакета документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". У разi реорганiзацiї банку за результатами процедури тимчасової адмiнiстрацiї рiшення про надання банкiвської лiцензiї приймається НБ України протягом трьох днiв з дня отримання повного пакета документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Як передбачено у п. 3.11 глави 3 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" рiшення про надання чи вiдмову в наданнi банкiвської лiцензiї приймає Комiсiя НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв.
  Банк має право здiйснювати дiяльнiсть, надання банкiвських та iнших фiнансових послуг в iноземнiй валютi, якi є валютними операцiями, лише пiсля отримання генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй.
  Порядок надання генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй та iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення разової валютної операцiї визначається нормативно-правовими актами НБ України про надання лiцензiй на здiйснення валютних операцiй.
  Дiяльнiсть, що регулюється нормативно-правовими актами iнших центральних органiв виконавчої влади i на здiйснення якої потрiбно мати лiцензiю, може здiйснюватися банком лише пiсля отримання вiдповiдної лiцензiї, що видається в порядку, визначеному законодавством України.
  Банкiвська лiцензiя оформляється на спецiальному бланку, форма якого наведена в додатку 8 до "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Вона пiдписуються заступником Голови НБ України i засвiдчується вiдбитком гербової печатки i дiє з дня прийняття НБ України вiдповiдного рiшення. Банкiвська лiцензiя не може передаватися третiм особам.
  Банк зобов'язаний пiсля отримання банкiвської лiцензiї та початку надання ним банкiвських та iнших фiнансових послуг та здiйснення iншої дiяльностi дотримуватися вимог, установлених НБ України щодо цих видiв дiяльностi або послуг.
  Пiдставами вiдмови у видачi банкiвської лiцензiї, вiдповiдно до ст. 191 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є:
  1) подано неповний пакет документiв, необхiдних для видачi банкiвської лiцензiї;
  2) документи, поданi для видачi банкiвської лiцензiї, мiстять недостовiрну iнформацiю;
  3) документи, поданi для видачi банкiвської лiцензiї, не вiдповiдають вимогам законiв України та нормативно-правових актiв НБ України;
  4) юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, звернулася iз заявою про видачу банкiвської лiцензiї пiсля спливу рiчного термiну з дня її державної реєстрацiї;
  5) професiйна придатнiсть та/або дiлова репутацiя хоча б одного з керiвникiв юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та/або керiвника її служби внутрiшнього аудиту не вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  6) як мiнiмум три особи, не призначенi членами правлiння (ради директорiв), у тому числi голова правлiння;
  7) вiдсутнi банкiвське обладнання, комп'ютерна технiка, програмне забезпечення, примiщення, що вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України.
  4.2.4. Вимоги щодо початку нового виду дiяльностi
  Банк має право розпочати новий вид дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг, визначених ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та у ст. 4 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг", якi не є валютними операцiями, та зазначених у статутi банку за таких умов, як:
  а) наявнiсть банкiвської лiцензiї;
  б) банк не є об'єктом застосування заходiв впливу (крiм письмового застереження):
  - протягом усього перiоду дiяльностi - для банкiв, якi отримали банкiвську лiцензiю менше нiж за три мiсяцi до часу повiдомлення НБ України про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду послуг;
  - протягом трьох мiсяцiв, що передують часу повiдомлення НБ України про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду послуг, - для банкiв, якi здiйснюють банкiвську дiяльнiсть на пiдставi банкiвської лiцензiї бiльше нiж три мiсяцi;
  в) вiдповiднiсть регулятивного капiталу банку вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України;
  г) вiдповiднiсть формування фондiв та резервiв вимогам законодавчих актiв України та нормативно-правових актiв НБ України;
  ґ) наявнiсть пiдроздiлу, який розпочне новий вид дiяльностi або надання нового виду послуг;
  д) наявнiсть керiвника пiдроздiлу, вiдповiдального за новий вид дiяльностi або надання нового виду послуг;
  е) дотримання банком економiчних нормативiв та нормативу обов'язкового резервування протягом трьох мiсяцiв, що передують його зверненню до НБ України;
  є) вiдповiдний технiчний стан та органiзацiя охорони примiщень банку, у тому числi касового вузла, забезпеченiсть банкiвським обладнанням, комп'ютерною технiкою, програмним забезпеченням та комунiкацiйними засобами, що потрiбнi для здiйснення нових операцiй i вiдповiдають вимогам нормативно-правових актiв НБ України;
  ж) наявнiсть комiтетiв, а саме: кредитного, тарифного, з питань управлiння активами i пасивами та вiдповiдних положень про них, що вiдповiдають вимогам законодавства України;
  з) наявнiсть вiдповiдних внутрiшнiх положень банку, що регулюють полiтику управлiння активами i пасивами, кредитну, iнвестицiйну, облiкову полiтику банку та проведення ним нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг, що вiдповiдають вимогам законодавства України;
  и) виконання банком спецiальних вимог законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, щодо певного виду дiяльностi/послуг.
  Банк не пiзнiше нiж за мiсяць до початку нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг повiдомляє про це НБ України, подавши такi документи, як:
  а) повiдомлення банку про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (за формою, наведеною в додатку 14 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  б) опис i данi про органiзацiйну та управлiнську структуру банку та внутрiшнi положення банку, що регулюють здiйснення ним нового виду дiяльностi або нового виду фiнансових послуг;
  в) документи, у тому числi iнформацiю (згiдно з додатком 13 до вказаного вище Положення) про керiвникiв пiдроздiлiв та окремих спецiалiстiв, що пiдтверджують виконання банком спецiальних вимог законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, щодо нового виду дiяльностi або нового виду фiнансових послуг.
  Протягом мiсяця з дати повiдомлення банком про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг НБ України надсилає на адресу банку лист з повiдомленням про порушення банком вимог ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (якщо банк порушив вимоги та порядок, установленi НБ України щодо цього повiдомлення, у частинi пiдтвердження виконання ним установлених НБ України вимог щодо цього виду дiяльностi або послуги). Банк не може розпочати новий вид дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (крiм банкiвських) до дати усунення порушень.
  
  
  ?4.3. Вiдкриття банками вiдокремлених пiдроздiлiв на територiї України. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  
  4.3.1. Вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банку (фiлiй та представництв)
  Рiшення про вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банку, а також про затвердження їх положень, згiдно iз п. 6 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" приймає спостережна рада банку.
  Вiдповiдно до вимог ст. 23 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть передбачено" банк не пiзнiше нiж за десять днiв до початку функцiонування вiдокремленого пiдроздiлу банку зобов'язаний подати НБ України повiдомлення про вiдкриття вiдокремленого пiдроздiлу банку, в якому зазначається:
  1) внутрiшньобанкiвський реєстрацiйний код вiдокремленого пiдроздiлу;
  2) повне найменування вiдокремленого пiдроздiлу;
  3) мiсцезнаходження вiдокремленого пiдроздiлу;
  4) прiзвище, iм'я та по батьковi керiвника вiдокремленого пiдроздiлу;
  5) обсяг та види дiяльностi, що виконуватиметься вiдокремленим пiдроздiлом;
  6) iнформацiю про вiдповiдне рiшення уповноваженого органу банку про вiдкриття такого пiдроздiлу;
  7) номер та дату затвердження положення про вiдокремлений пiдроздiл банку;
  8) пiдтвердження вiдповiдностi вiдокремленого пiдроздiлу вимогам, встановленим цим Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України, у тому числi щодо примiщення, обладнання вiдокремленого пiдроздiлу банку i професiйної придатностi та дiлової репутацiї керiвникiв вiдокремленого пiдроздiлу.
  До повiдомлення про вiдкриття вiдокремленого пiдроздiлу, що виконуватиме функцiї представництва та захисту iнтересiв банку, додаються такi документи:
  1) рiшення уповноваженого органу банку про вiдкриття представництва;
  2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.
  НБ України включає вiдомостi про вiдокремленi пiдроздiли банку до Державного реєстру банкiв на пiдставi письмового повiдомлення банку. Крiм цього, вiдомостi про вiдокремлений пiдроздiл банку повиннi бути включенi до ЄДР (ч. 2 ст. 17, ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв").
  Згiдно з п. 1.2 Глави 1 Роздiлу IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" банк пiд час створення вiдокремлених пiдроздiлiв зобов'язаний присвоїти кожному пiдроздiлу внутрiшньобанкiвський реєстрацiйний код згiдно з внутрiшньобанкiвською системою реєстрацiйної кодифiкацiї. Цi процедури регулюються "Порядком ведення банками реєстрацiйної кодифiкацiї вiдокремлених пiдроздiлiв i банкоматiв", затвердженим постановою Правлiння НБ України ? 221 вiд 18 червня 2002 р.
  Банк зобов'язаний повiдомити НБ України про змiни в документах та iнформацiї, якi надаються згiдно з вимогами Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", та надiслати НБ України копiю рiшення про внесення змiн до положення про вiдокремлений пiдроздiл у двотижневий строк пiсля його затвердження уповноваженим органом банку.
  НБ України має право прийняти рiшення про припинення здiйснення вiдокремленим пiдроздiлом банку операцiй на користь або за дорученням клiєнтiв, якщо iнформацiя про вiдкриття банком свого вiдокремленого пiдроздiлу мiстить неправдивi вiдомостi чи дiяльнiсть такого вiдокремленого пiдроздiлу не вiдповiдає вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовим актам НБ України.
  4.3.2. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  Вiдповiдно до ст. 25 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" українськi банки мають право створювати (у тому числi шляхом придбання) дочiрнi банки, фiлiї чи представництва на територiї iнших держав пiсля отримання дозволу НБ України. Для вiдкриття дочiрнiх банкiв, фiлiй або представництв українських банкiв на територiї iнших держав пред'являються такi самi вимоги, якi встановленi для вiдкриття фiлiй чи представництв банкiв на територiї України, за умови надання НБ України дозволу на здiйснення iнвестицiї за кордон у зв'язку iз створенням фiлiї чи представництва банку на територiї iншої держави.
  Таким чином, створення українським банком дочiрнього банку, фiлiї чи представництва на територiї iншої держави є складним юридичним процесом, який передбачає, по-перше, виконання вимог нацiонального банкiвського законодавства України, по-друге, застосовуються правила валютного регулювання України, по-третє, належить забезпечити дотримання вимог банкiвського законодавства держави, на територiї якої засновується вiдповiдна банкiвська установа i, по-четверте, слiд виконати вимоги мiжнародних договорiв та iнших мiжнародних документiв у банкiвськiй сферi (наприклад, Основних принципiв ефективного банкiвського нагляду, розроблених Базельським комiтетом з питань банкiвського нагляду, Директиви 2000/12/ЄС Європейського парламенту та Ради мiнiстрiв ЄС "Про започаткування та подальше здiйснення дiяльностi кредитних установ" (англiйською мовою - "Directive 2000/12/EC relating to the taking up and pursuit of the business of credit institutions") тощо.
  Для створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до НБ України бiзнес-план та економiчне обґрунтування доцiльностi створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва банку за кордоном.
  НБ України має право вiдмовити банку в наданнi дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва банку на територiї iншої держави в разi невиконання банком вимог нормативно-правових НБ України, установлених для створення дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв банкiв на територiї України, та в разi якщо банкiвський нагляд у цiй державi не вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду.
  Дочiрнiй банк, фiлiя чи представництво українського банку на територiї iншої держави реєструються вiдповiдно до вимог законодавства цiєї держави.
  Банк у мiсячний термiн має повiдомити НБ України про вiдкриття дочiрнього банку, фiлiї чи представництва на територiї iншої держави з наданням копiй вiдповiдних документiв про їх реєстрацiю.
  Українськi банки зобов'язанi забезпечити подання дочiрнiм банком, фiлiєю банку, створеними на територiї iнших держав, звiтiв та iнформацiї материнському банку, НБ України вiдповiдно до вимог НБ України щодо здiйснення нагляду на консолiдованiй основi. НБ України має право вимагати вiд українського банку зменшення участi в капiталi дочiрнього банку, закриття дочiрнього банку, фiлiї банку, створених на територiї iнших держав, у разi неотримання ним iнформацiї, необхiдної для здiйснення нагляду на консолiдованiй основi, або якщо нагляд за дочiрнiми банками або фiлiєю українського банку, створеними на територiї iнших держав, який здiйснюється органом нагляду iншої держави, є неефективним, зокрема не вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду.
  Деталiзованi правила створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва українського банку за кордоном встановлюються Роздiлом V "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Зокрема, вiдповiдно до п. 1.1 глави 1 роздiлу V вищевказаного Положення банк має право створити дочiрнiй банк (у тому числi шляхом придбання акцiй/часток iноземного банку), фiлiю i представництво на територiї iншої держави за умови отримання дозволу НБ України.
  НБ України надає дозвiл на створення дочiрнього банку, фiлiї (за рiшенням Правлiння НБ України), представництва (за рiшенням Комiсiї НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв) на територiї iншої держави за умови дотримання банком вимог пiдпунктiв "а" i "б" пункту 1.4 глави 1 роздiлу IV зазначеного Положення i за таких умов:
  - держава мiсцезнаходження дочiрнього банку, фiлiї, представництва належить до держав, якi приєдналися до мiжнародних угод з питань запобiгання та протидiї легалiзацiї доходiв, одержаних злочинним шляхом, та фiнансуванню тероризму, а також щодо фiнансового сектору якої немає негативних висновкiв мiжнародних органiзацiй, якi здiйснюють оцiнку країн та/або їх фiнансових секторiв щодо вiдповiдностi основним мiжнародним стандартам у цiй сферi. Такими висновками можуть бути резолюцiї Ради Безпеки Органiзацiї Об'єднаних Нацiй щодо застосування санкцiй до держав, публiчнi заяви Групи з розробки фiнансових заходiв протидiї вiдмиванню коштiв (англiйською мовою - Financial Action Task Force, скорочено - FATF) стосовно країн, якi мають стратегiчнi недолiки в нацiональнiй системi запобiгання вiдмиванню доходiв, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з фiнансуванням тероризму;
  - банкiвський нагляд у державi мiсцезнаходження дочiрнього банку, фiлiї, представництва вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду, розробленим Базельським комiтетом з питань банкiвського нагляду (англiйською мовою - "Core Principles for Effective Banking Supervision", issued by the Basel Committee on Banking Supervision);
  - строк дiяльностi банку становить не менше нiж три роки;
  - статутом банку передбачено створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iнших держав;
  - iнвестицiя для створення дочiрнього банку, фiлiї або представництва не призведе до порушення банком економiчних нормативiв;
  - банк не є об'єктом застосування заходiв впливу вiдповiдно до статтi 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та/або фiнансових санкцiй (штрафiв) за порушення валютного законодавства України протягом останнiх трьох мiсяцiв, що передують зверненню.
  Загальний строк розгляду пакета документiв для отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва на територiї iншої держави - два мiсяцi з дня подання всiх необхiдних документiв (п. 2.3 Глави 2 Роздiлу V загаданого вище Положення).
  Дозвiл на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iншої держави є дiйсним протягом шести мiсяцiв. Вiдповiдний пiдроздiл НБ України з питань реєстрацiї та лiцензування банкiв веде облiк наданих НБ України дозволiв на створення дочiрнiх банкiв, фiлiй i представництв на територiї iнших держав.
  Банк для отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iнших держав подає до НБ України такi документи:
  - клопотання про надання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва, яке має бути засвiдчене пiдписом голови правлiння (ради директорiв) банку та мiстити посилання на рiшення уповноваженого органу банку щодо створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва;
  - положення про фiлiю/представництво;
  - копiю рiшення/протоколу уповноваженого органу банку про вiдкриття фiлiї/представництва i про призначення керiвника, головного бухгалтера;
  - бiзнес-план, що визначає види дiяльностi, якi банк планує здiйснювати, на поточний рiк i стратегiю дiяльностi на наступнi три роки (на кожен рiк окремо). Бiзнес-план має бути засвiдчений пiдписом голови наглядової (спостережної) ради та мiстити:
  - мету створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва;
  - перелiк операцiй/функцiй, якi здiйснюватиме/виконуватиме дочiрнiй банк, фiлiя, представництво;
  - iнформацiю про очiкуваних клiєнтiв, яких дочiрнiй банк, фiлiя має намiр залучити з метою обслуговування;
  - розрахунок прибуткової дiяльностi дочiрнього банку, фiлiї та кожного виду дiяльностi окремо за першi три фiнансових роки;
  - прогнознi розрахунковi звiт "Баланс" та звiт про фiнансовi результати дiяльностi дочiрнього банку за кожний iз трьох фiнансових рокiв;
  - опис i вiдомостi про управлiнську та органiзацiйну структуру дочiрнього банку, фiлiї (пiдроздiли, їх пiдпорядкованiсть, порядок прийняття рiшень, положення про виконавчий орган дочiрнього банку);
  - документи, що засвiдчують професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю кандидатiв на посади керiвника, головного бухгалтера та вiдповiдального працiвника за проведення фiнансового монiторингу фiлiї українського банку на територiї iншої держави, незалежно вiд їх громадянства вiдповiдно до вимог, установлених нормативно-правовими актами НБ України щодо реєстрацiї банкiв та фiнансового монiторингу;
  - економiчне обґрунтування доцiльностi створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва, пiдписане головою правлiння (ради директорiв) банку, яке має мiстити посилання на вiдповiднi положення бiзнес-плану банку.
  
  
  ?4.4. Порядок вiдкриття фiлiй та представництв iноземних банкiв на територiї України
  
  4.4.1. Вiдкриття фiлiй iноземних банкiв на територiї України
  Вiдповiдно до положень ст. 24 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" iноземнi банки мають право вiдкривати фiлiї та представництва на територiї України. Слiд вказати, що правова пiдстава iноземним банкам вiдкривати фiлiї в Українi виникла пiсля прийняття Закону України "Про внесення змiн до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 16 листопада 2006 р., а змiни, внесенi цим законом до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi права iноземних банкiв вiдкривати в Українi фiлiї, набули чинностi з дня вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi.
  Iноземний банк має право на вiдкриття фiлiї в Українi за таких умов:
  1) до держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, вiдсутнi суттєвi застереження з боку вiдповiдних мiжнародних органiв щодо виконання нею мiжнародних стандартiв у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, та фiнансуванню тероризму;
  2) банкiвський нагляд у державi, в якiй зареєстровано iноземний банк, вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду;
  3) мiж НБ України та органом банкiвського нагляду держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, укладено угоду про взаємодiю у сферi банкiвського нагляду, гармонiзацiї їх принципiв та умов;
  4) мiнiмальний розмiр приписного капiталу фiлiї на момент її акредитацiї є не меншим 120 мiльйонiв гривень ( згiдно з ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" капiтал приписний - це сума грошових коштiв у вiльно конвертованiй валютi, надана iноземним банком фiлiї для її акредитацiї);
  5) наявнiсть письмового зобов'язання iноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, якi виникли у зв'язку з дiяльнiстю його фiлiї на територiї України.
  Акредитацiю фiлiй iноземних банкiв в Українi здiйснює НБ України шляхом внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв та видачi банкiвської лiцензiї. Акредитацiя фiлiї iноземного банку є пiдставою для здiйснення нею банкiвської дiяльностi.
  Для акредитацiї фiлiї iноземного банку подаються:
  1) клопотання iноземного банку про вiдкриття фiлiї iз зазначенням її мiсцезнаходження на територiї України;
  2) документ, що пiдтверджує державну реєстрацiю iноземного банку в державi його походження;
  3) рiшення уповноваженого органу iноземного банку про вiдкриття фiлiї;
  4) положення про фiлiю, затверджене уповноваженим органом iноземного банку;
  5) вiдомостi щодо професiйної придатностi та дiлової репутацiї керiвника i головного бухгалтера фiлiї iноземного банку;
  6) копiя статуту iноземного банку;
  7) пiдтверджена незалежним аудитором фiнансова звiтнiсть iноземного банку за три останнiх роки;
  8) письмовий дозвiл на вiдкриття фiлiї iноземного банку в Українi, виданий державним або iншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, або письмове запевнення iноземного банку про вiдсутнiсть у законодавствi вiдповiдної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
  9) повiдомлення уповноваженого наглядового органу iноземної держави про здiйснення нагляду за дiяльнiстю iноземного банку;
  10) письмове зобов'язання iноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, якi виникають у зв'язку з дiяльнiстю його фiлiї на територiї України;
  11) документи, що пiдтверджують внесення коштiв у розмiрi приписного капiталу фiлiї;
  12) копiя платiжного документа про внесення плати за акредитацiю фiлiї iноземного банку, що встановлюється НБ України;
  13) копiї внутрiшнiх положень (їх перелiк), що регламентують надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, визначають порядок здiйснення внутрiшнього контролю та процедуру управлiння ризиками;
  14) вiдомостi за формою, визначеною НБ України, що дають змогу зробити висновок про наявнiсть органiзацiйної структури та вiдповiдних спецiалiстiв, необхiдних для забезпечення надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, банкiвського обладнання, комп'ютерної технiки, програмного забезпечення, примiщень вiдповiдно до вимог, встановлених НБ України;
  15) бiзнес-план на три роки, складений згiдно з вимогами, установленими НБ України;
  16) документи, визначенi НБ України, що дають змогу зробити висновок про дiлову репутацiю iноземного банку;
  17) вiдомостi, визначенi НБ України, щодо власникiв iстотної участi в iноземному банку.
  НБ України має право вiдмовити в акредитацiї фiлiї iноземного банку з таких пiдстав:
  1) поданi документи не вiдповiдають вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України;
  2) примiщення та обладнання фiлiї не вiдповiдають вимогам НБ України;
  3) кандидатури керiвника та головного бухгалтера фiлiї не вiдповiдають вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України щодо професiйної вiдповiдностi та дiлової репутацiї;
  4) в iноземного банку виявлено фiнансовi або правовi проблеми, що вказують на можливiсть негативних наслiдкiв для клiєнтiв чи потенцiйних клiєнтiв банку в результатi вiдкриття фiлiї.
  НБ України приймає рiшення про акредитацiю або вiдмову в акредитацiї фiлiї iноземного банку протягом трьох мiсяцiв з моменту подання всiх необхiдних документiв. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.
  Дiяльнiсть та оподаткування фiлiї iноземного банку здiйснюється вiдповiдно до законодавства України, яке застосовується до банкiв України. НБ України здiйснює регулювання дiяльностi та встановлює економiчнi нормативи для фiлiй iноземних банкiв вiдповiдно до вимог законодавства України.
  НБ України має право iнiцiювати процедуру лiквiдацiї фiлiї iноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.
  4.4.2. Створення представництв iноземних банкiв на територiї України
  Певнi особливостi має регулювання створення представництв iноземних банкiв на територiї України. Зокрема, згiдно зi ст. 24 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України здiйснює акредитацiю представництв iноземних банкiв на територiї України в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України.
  Акредитацiя представництва iноземного банку здiйснюється шляхом внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв.
  Для акредитацiї представництва iноземного банку подаються такi документи:
  1) клопотання iноземного банку про акредитацiю представництва за пiдписом уповноваженої особи;
  2) документ, що пiдтверджує державну реєстрацiю iноземного банку;
  3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом iноземного банку;
  4) довiренiсть керiвнику представництва вiд iноземного банку на здiйснення представницьких функцiй;
  5) копiя платiжного документа про внесення плати за акредитацiю представництва, що встановлюється НБ України.
  НБ України може вiдмовити в акредитацiї представництва iноземного банку в разi порушення порядку акредитацiї, невiдповiдностi поданих документiв вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" або нормативно-правових актiв НБ України, недостовiрностi наданої iнформацiї або перевищення повноважень щодо сфер дiяльностi представництва.
  Рiшення про акредитацiю або вiдмову в акредитацiї представництва iноземного банку НБ України приймає протягом одного мiсяця з моменту подання всiх необхiдних документiв. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.
  НБ України має право скасувати акредитацiю представництва iноземного банку шляхом виключення вiдповiдного запису з Державного реєстру банкiв у порядку, визначеному НБ України.
  Офiцiйнi документи, що подаються НБ України, повиннi бути легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України, та супроводжуватися нотарiально засвiдченим перекладом українською мовою.
  Детально питання акредитацiї представництв iноземних банкiв регулюються Роздiлом IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв".
  
  Тема 5. Правове регулювання реорганiзацiї, тимчасової адмiнiстрацiї та лiквiдацiї банкiв
  
  ?5.1. Значення, види та умови реорганiзацiї банкiв
  ?5.2. Процедура реорганiзацiї банкiв
  ?5.3. Правила здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї
  ?5.4. Особливостi правового регулювання лiквiдацiї банкiв
  
  ?5.1. Значення, види та умови реорганiзацiї банкiв
  
  5.1.1. Значення реорганiзацiї банкiв
  Рiвень капiталiзацiї банкiвської системи, як вважається, є показником економiчної могутностi країни. Адже розвиток реального сектору економiки вимагає та створює передумови для кiлькiсного та якiсного розвитку банкiвської системи, що, в свою чергу, створює фiнансову платформу для подальшого зростання виробництва, забезпечуючи суб"єктiв господарської дiяльностi та сферу споживання економiчних благ фiнансовими ресурсами та банкiвськими послугами. Таким чином, нагромадження капiталу банкiв у країнах з ринковою економiкою є економiчно та соцiально корисним процесом, внаслiдок якого зростає конкурентна спроможнiсть банкiв, а обсяги їх послуг досягають рiвня, адекватного потребам функцiонування та розвитку суспiльного виробництва i суспiльного споживання. З метою пiдвищення рiвня капiталiзацiї банкiв НБ України притримується полiтики спонукання до концентрацiї капiталу у банкiвськiй системi України, вживаючи для її реалiзацiї активних зусиль, зокрема, через пiдвищення вимог до обсягiв статутного та регулятивного капiталу українських банкiв.
  Вимоги центрального банку до нарощування обсягу банкiвського капiталу можуть виконуватися двома шляхами:
  - або через капiталiзацiю банкiв, змiстом якої є залучення банками нового капiталу вiд акцiонерiв через здiйснення додаткових внескiв до статутного капiталу чи через реiнвестування прибутку, а також через отримання коштiв вiд продажу облiгацiй чи залучення капiталу та iнвестицiй iншим чином;
  - або ж бiльш складним шляхом консолiдацiї банкiв, основною правовою формою якої є реорганiзацiя банкiв у виглядi приєднання чи злиття. Як вказується в публiкацiях, починаючи з 2000 р. НБ України щорiчно реєструє один-два випадки злиття або поглинання банкiв . Така тенденцiя вiдповiдає iсторiї становлення банкiвських систем Захiдної Європи i США та їх теперiшнiм реалiям. Так, на початок 1984 р. у США налiчувалося близько 15 тисяч банкiвських установ, а до 2005 р. їх кiлькiсть зменшилася майже до 8 тисяч .
  Таким чином, реорганiзацiя є достатньо розповсюдженим явищем у банкiвському середовищi, особливо тi її види, якi ведуть до концентрацiї банкiвського капiталу (зокрема, приєднання).
  5.1.2. Види реорганiзацiї банкiв
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" питання реорганiзацiї банкiв врегульованi Главою 5 "Реорганiзацiя банкiв". Зокрема, вказується, що способами реорганiзацiї банкiв є злиття, приєднання, подiл, видiлення, перетворення (ст. 26 вказаного Закону). Визначення способiв реорганiзацiї банкiв приведенi у п. 1.2 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 27 червня 2008 р. ? 189, де зазначено, що:
  - видiлення банку - створення одного чи кiлькох банкiв-правонаступникiв iз передаванням йому (їм) згiдно з розподiльчим балансом частини майна, прав та обов'язкiв банку, з якого здiйснюється видiлення, без припинення такого банку;
   - злиття банкiв - це виникнення нового банку-правонаступника з передаванням йому згiдно з передавальними актами всього майна, всiх прав та обов'язкiв двох або бiльше банкiв одночасно з їх припиненням;
  - перетворення банку - це змiна його органiзацiйно-правової форми без застосування норм законодавства щодо припинення юридичної особи;
  - подiл банку - припинення банку з передаванням усього його майна прав та обов'язкiв бiльше нiж одному новому банку-правонаступнику згiдно з розподiльчим балансом;
  - приєднання банкiв - припинення одного або бiльше банкiв з передаванням ним/ними згiдно з передавальним актом усього його/їх майна прав та обов'язкiв iншому банку-правонаступнику.
  Звернемо увагу на те, що згiдно iз ч. 1 ст. 26 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" реорганiзацiя банку здiйснюється за рiшенням його власникiв, iнших пiдстав для проведення реорганiзацiї не передбачається. Рiшення про проведення реорганiзацiї, вiдповiдно, приймає вищий орган управлiння банку (в акцiонерних банках це загальнi збори акцiонерiв, в кооперативних банках - загальнi збори учасникiв (пайовикiв), а стосовно державних банкiв - це КМ України (ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", i при цьому КМ України зобов'язаний отримати позитивний висновок НБ України з приводу намiру змiни розмiру статутного капiталу державного банку, оскiльки змiна розмiру статутного капiталу має мiсце у кожному iз способiв реорганiзацiї, за винятком перетворення).
  5.1.3. Умови реорганiзацiї банку
  Основними умовами реорганiзацiї банку є одержання банком попереднього дозволу НБ України на реорганiзацiю, затвердження НБ України плану реорганiзацiї, а також оформлення вiдповiдного рiшення банку про реорганiзацiю.
  5.1.3.1. Одержання попереднього дозволу НБ України на реорганiзацiю банку
  У ст. 27 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначається, що реорганiзацiя за рiшенням власникiв банку здiйснюється згiдно iз законодавством України про господарськi товариства за умови надання попереднього дозволу НБ України на реорганiзацiю банку та затвердження НБ України плану реорганiзацiї банку. Iз цього правила є виняток. Зокрема, у разi здiйснення реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв шляхом перетворення план реорганiзацiї банку не складається (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Перелiк документiв, якi подаються для отримання дозволу на реорганiзацiю та затвердження плану реорганiзацiї банку, визначає НБ України .
  НБ України не дає дозволу на реорганiзацiю банку у разi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що реорганiзацiя загрожує iнтересам вкладникiв та iнших кредиторiв i банк, створений у результатi реорганiзацiї, не буде вiдповiдати вимогам щодо економiчних нормативiв його дiяльностi або ж не буде вiдповiдати порядку реєстрацiї банкiв i лiцензування їх дiяльностi.
  Дозвiл чи вiдмова у реорганiзацiї банку надається НБ України протягом одного мiсяця з моменту отримання заяви банку на реорганiзацiю.
  5.1.3.2. Особливостi рiшення про реорганiзацiю банку
  Згiдно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" рiшення про реорганiзацiю банку, крiм перетворення, має мiстити iнформацiю про:
  1) угоду про реорганiзацiю у разi злиття або приєднання;
  2) призначення персонального складу комiсiї для проведення реорганiзацiї;
  3) призначення персонального складу ревiзiйної комiсiї для проведення iнвентаризацiї та ревiзiї матерiальних цiнностей, що перебувають на облiку банку (банкiв);
  4) призначення аудиторської фiрми;
  5) строки проведення реорганiзацiї;
  6) склад правлiння (ради директорiв) пiсля реорганiзацiї.
  Як передбачено у п. 4.4 глави 4 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" план реорганiзацiї складається вiдповiдно до зразкiв, зазначених у додатках 1-4 до цього Положення, з урахуванням вимог ст. 81 Закону України "Про акцiонернi товариства" та вимог щодо оцiнки дiяльностi вiдокремлених пiдроздiлiв i дочiрнiх пiдприємств банку, що реорганiзовується.
  
  
  ?5.2. Процедура реорганiзацiї банкiв
  
  5.2.1. Основнi етапи реорганiзацiї банку
  Можливо видiлити такi основнi етапи процедури реорганiзацiї банку, що вiдбувається шляхом злиття, приєднання, подiлу i видiлення:
  1. Пiдготовка уповноваженими органами банкiв, якi реорганiзуються, обґрунтування реорганiзацiї та проектiв вiдповiдних документiв
  Вiдповiдно до ч. 2 ст. 81 Закону України "Про акцiонернi товариства" наглядова рада кожного акцiонерного товариства, що бере участь у злиттi, приєднаннi, подiлi, видiлi або перетвореннi, повинна пiдготувати для акцiонерiв пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану подiлу (видiлу, перетворення). Таке пояснення повинне мiстити економiчне обґрунтування доцiльностi злиття, приєднання, подiлу, видiлу або перетворення, перелiк методiв, що застосовувалися для оцiнки вартостi майна акцiонерного товариства та обчислення коефiцiєнта конвертацiї акцiй та iнших цiнних паперiв акцiонерного товариства.
  Крiм цього, у ч. 4 ст. 81 Закону України "Про акцiонернi товариства" вимагається, щоб матерiали, що надсилаються акцiонерам товариства, що бере участь у злиттi (приєднаннi), подiлi (видiлi, перетвореннi), при пiдготовцi загальних зборiв, на якi виноситься питання про затвердження умов договору про злиття (приєднання), плану подiлу (видiлу, перетворення), передавального акта повиннi включати:
  1) проект договору про злиття (приєднання), плану подiлу (видiлу, перетворення);
  2) пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану подiлу (видiлу, перетворення);
  3) висновок незалежного експерта щодо умов злиття, приєднання, подiлу або видiлу у випадках, передбачених частиною третьою цiєї статтi;
  4) у разi злиття (приєднання) - рiчну фiнансову звiтнiсть iнших товариств, що беруть участь у злиттi (приєднаннi), за три останнi роки;
  2. Надання учасникам банкiв, що реорганiзуються, iнформацiї про реорганiзацiю
  У процесi скликання засiдання вищого органу, на якому буде прийняте рiшення про реорганiзацiю банку, учасникам (акцiонерам) кожного банку, що приймає участь в реорганiзацiї, надсилається у письмовому виглядi iнформацiя стосовно обґрунтування реорганiзацiї, а також проекти та документи, перерахованi у ч. 4 ст. 81 Закону України "Про акцiонернi товариства";
  3.Пiдготовчi дiї спостережної (наглядової) ради
  Якщо реорганiзацiя вiдбувається шляхом злиття чи приєднання банкiв, спостережна (наглядова) рада кожного банку приймає рiшення про затвердження проекту угоди про злиття банкiв, про затвердження пояснень до умов угоди про злиття, а також отримує висновок незалежного експерта щодо умов угоди про злиття банкiв (у разi необхiдностi);
  4. Прийняття рiшення про реорганiзацiю
   У випадку реорганiзацiї за рiшенням власникiв банку таке рiшення, як вже було зазначено, приймає вищий орган кожного банку, який буде учасником реорганiзацiї. Також вищий орган кожного банку затверджує угоду про реорганiзацiю (якщо вiдбувається злиття чи приєднання);
  5. Зупинення обiгу акцiй кожного банку - акцiонерного товариства, який реорганiзується
  Ця процедура вiдбувається згiдно з Роздiлом III "Порядку скасування реєстрацiї випускiв акцiй", що затверджений рiшенням НКЦПФР вiд 23 квiтня 2013 ? 737 р.;
  6. Одержання попереднього дозволу НБ України на реорганiзацiю та затвердження НБ України плану реорганiзацiї
  При отриманнi дозволу НБ України на реорганiзацiю слiд керуватися правилами, викладеними у главi 4 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв". План реорганiзацiї, крiм iнших необхiдних заходiв, повинен передбачати подання НБ України вiдповiдних документiв, необхiдних для погодження статуту нового банку або для погодження змiн до статуту iснуючого банку ;
  7. Укладення угоди про реорганiзацiю мiж банками, що реорганiзуються
   Згiдно зi ст. 29 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" укладання такої угоди є обов"язковим при реорганiзацiї банкiв у формi злиття або приєднання;
  8. Оприлюднення iнформацiї про реорганiзацiю
   Iнформацiя про прийняття рiшення стосовно реорганiзацiї надається:
  - державному реєстратору для внесення вiдповiдного запису до ЄДР, а також для проведення публiкацiї про реорганiзацiю банку у спецiалiзованому друкованому виданнi ("Бюлетень державної реєстрацiї"). Вiдповiднi правила встановленi у ст. 32, 34 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв");
  - НКЦПФР у випадку, якщо учасниками реорганiзацiї є банки - акцiонернi товариства (розкривається особлива iнформацiя вiдповiдно до перелiку, що приведений у п. 1 глави 2 роздiлу II "Положення про розкриття iнформацiї емiтентами цiнних паперiв", яке затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 19 грудня 2006 р. ? 1591);
  - акцiонерам банкiв, якi реорганiзуються (ст. 81 Закону України "Про акцiонернi товариства");
  - кредиторам банкiв, якi реорганiзуються. Строк для заявлення вимог кредиторами не може бути меншим двох мiсяцiв з дня публiкацiї оголошення про припинення юридичної особи (ч. 4 ст. 105 ЦК України). Для банкiв - акцiонерних товариств у ч. 1 ст. 82 Закону України "Про акцiонернi товариства" встановлено особливу вимогу. Зокрема, протягом 30 днiв з дати прийняття загальними зборами рiшення про припинення акцiонерного товариства шляхом подiлу, перетворення, а також про видiл, а в разi припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття вiдповiдного рiшення загальними зборами останнього з акцiонерних товариств, що беруть участь у злиттi або приєднаннi, товариство зобов'язане письмово повiдомити про це кредиторiв товариства i опублiкувати в офiцiйному друкованому органi повiдомлення про ухвалене рiшення . Публiчне акцiонерне товариство зобов'язане також повiдомити про прийняття такого рiшення кожну фондову бiржу, на якiй воно пройшло процедуру лiстингу;
  9. Одержання згоди АМК України на реорганiзацiю
  Одержання згоди АМК України на реорганiзацiю вiдбувається, якщо це необхiдно згiдно iз законодавством, вiдбувається у порядку, встановленому "Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комiтету України про попереднє отримання дозволу на концентрацiю суб'єктiв господарювання", затвердженому розпорядженням АМК України вiд 19 лютого 2002 ? 33-р.
  Згiдно з п. 2.1 цього Положення, який ґрунтується на ст. 24 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" вiд 11 сiчня 2001 р. , попереднє одержання дозволу на концентрацiю у разi злиття двох або бiльше суб'єктiв господарювання, або у разi приєднання одного суб'єкта господарювання до iншого є обов'язковим, коли сукупна вартiсть активiв або сукупний обсяг реалiзацiї товарiв учасникiв концентрацiї, з урахуванням вiдносин контролю, за останнiй фiнансовий рiк, у тому числi за кордоном, перевищує суму, еквiвалентну 12 мiльйонам євро, визначену за курсом НБ України, що дiяв в останнiй день фiнансового року, i при цьому:
  - вартiсть (сукупна вартiсть) активiв або обсяг (сукупний обсяг) реалiзацiї товарiв, у тому числi за кордоном, не менш як у двох учасникiв концентрацiї, з урахуванням вiдносин контролю, перевищує суму, еквiвалентну 1 мiльйону євро, визначену за курсом НБ України, що дiяв в останнiй день фiнансового року, у кожного, та
  - вартiсть (сукупна вартiсть) активiв або обсяг (сукупний обсяг) реалiзацiї товарiв в Українi хоча б одного учасника концентрацiї, з урахуванням вiдносин контролю, перевищує суму, еквiвалентну 1 мiльйону євро, визначену за курсом НБ України, що дiяв в останнiй день фiнансового року.
  Вiдповiдно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" якщо учасниками концентрацiї виступають комерцiйнi банки, для розрахунку вартостi активiв та обсягiв реалiзацiї використовується десята частина вартостi активiв комерцiйного банку;
  10. Задоволення вимог кредиторiв банкiв, якi реорганiзуються
   Вiдповiдно до ч. 2 ст. 82 Закону України "Про акцiонернi товариства" кредитор, вимоги якого до акцiонерного товариства, дiяльнiсть якого припиняється внаслiдок злиття, приєднання, подiлу, перетворення або з якого здiйснюється видiл, не забезпеченi договорами застави чи поруки, протягом 20 днiв пiсля надiслання йому повiдомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здiйснення на вибiр товариства однiєї з таких дiй: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорiв застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором та вiдшкодування збиткiв, якщо iнше не передбачено правочином мiж товариством та кредитором. У разi якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений вище, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що вiн не вимагає вiд товариства вчинення додаткових дiй щодо зобов'язань перед ним.
  Злиття, приєднання, подiл, видiл або перетворення не можуть бути завершенi до задоволення вимог, заявлених кредиторами;
  11. Реалiзацiя акцiонерами акцiонерного банку права вимоги обов'язкового викупу належних їм акцiй
  Реалiзацiя акцiонерами банку права вимоги обов'язкового викупу належних їм акцiй вiдбувається в порядку, передбаченому ст.ст. 68, 69 Закону України "Про акцiонернi товариства". Кожний акцiонер - власник простих акцiй товариства має право вимагати здiйснення обов'язкового викупу акцiонерним товариством належних йому голосуючих акцiй, якщо вiн зареєструвався для участi у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рiшення про злиття, приєднання, подiл, перетворення, видiл товариства, змiну його типу з публiчного на приватне. Цiна викупу акцiй не може бути меншою, нiж їх ринкова вартiсть;
  12. Отримання учасниками банку дозволу НБ України на придбання або збiльшення iстотної участi в банку-правонаступнику
  Згiдно з 5.2 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" особи, якi внаслiдок реорганiзацiї мають стати власниками iстотної участi в банку-правонаступнику i не були власниками iстотної участi в банку, що реорганiзовується, а також особи, якi були власниками iстотної участi в банку, що реорганiзується, i збiльшують її внаслiдок реорганiзацiї до 25, 50 чи 75 вiдсоткiв статутного капiталу банку, зобов'язанi до часу затвердження передавального акта/розподiльчого балансу отримати письмовий дозвiл НБ України на придбання або збiльшення iстотної участi в банку-правонаступнику у випадку та порядку, визначених нормативно-правовими актом НБ України з питань реєстрацiї та лiцензування банкiв (таким нормативно-правовим актом є "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  13. Аудиторська перевiрка банкiв, що реорганiзуються
   Згiдно з п. 5.6 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" фiнансова звiтнiсть банку, що реорганiзовується, на дату складення передавального акта/розподiльчого балансу перевiряється аудитором (аудиторською фiрмою) вiдповiдно до законодавства України.
  Аудиторська перевiрка здiйснюється за перiод вiд останньої аудиторської перевiрки до дати, на яку згiдно з планом реорганiзацiї складається передавальний акт/розподiльчий баланс.
  Достовiрнiсть передавального акта/розподiльчого балансу має бути пiдтверджена аудитором.
  Аудиту пiдлягають у разi реорганiзацiї шляхом видiлення саме тi вiдокремленi пiдроздiли, майно, права та обов'язки яких згiдно з планом реорганiзацiї передаються банку-правонаступнику за розподiльчим балансом;
  14. Складання передавального акту (розподiльчого балансу)
  Згiдно iз ч. 2 ст. 107 ЦК України пiсля закiнчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи вiдхилення цих вимог комiсiя з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разi злиття, приєднання або перетворення) або розподiльчий баланс (у разi подiлу), якi мають мiстити положення про правонаступництво щодо всiх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всiх її кредиторiв та боржникiв, включаючи зобов'язання, якi оспорюються сторонами.
  Технологiчнi питання стосовно складання передавального акту та розподiльчого балансу викладенi у п.п. 5.4, 5.5, 5.6 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв";
  15. Прийняття спостережною (наглядовою) радою кожного з банкiв, якi реорганiзуються, рiшень, пов"язаних iз продовженням процедури реорганiзацiї
  Повинне вiдбутися прийняття спостережною (наглядовою) радою банку, що бере участь у реорганiзацiї, рiшення про затвердження проекту статуту банку, який створюється в результатi реорганiзацiї, про схвалення передавального акта (розподiльчий балансу), пiдготовленого комiсiєю для проведення реорганiзацiї, а також про затвердження умов конвертацiї акцiй банку, що припиняється, в акцiї банку-правонаступника;
  16. Прийняття рiшень, пов"язаних iз затвердженням передавального акту (чи розподiльчого балансу), створенням банку-правонаступника та iнших необхiдних рiшень
  Вищий орган банка-правопопередника та установчi збори банку, що виникає внаслiдок реорганiзацiї, приймають рiшення стосовно:
  - затвердження передавального акту (чи розподiльчого балансу);
  - про створення банку-правонаступника шляхом реорганiзацiї (якщо виникає нова юридична особа - правонаступник);
  - затвердження формування статутного капiталу в результатi реорганiзацiї (затвердження обмiну акцiй, часток, паїв);
  - затвердження статуту (внесення пов"язаних iз реорганiзацiєю змiн до статуту);
  - призначення органiв управлiння (змiни у їх складi);
  - вирiшення iнших питань, що пов"язанi iз реорганiзацiєю.
  Вiдповiдно до п. 5.8 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" статут банку-правонаступника, має мiстити положення про правонаступництво щодо прав та обов'язкiв банку, що реорганiзовується, якi визначенi в передавальному актi/розподiльчому балансi.
  Протокол установчих (загальних) зборiв учасникiв банку-правонаступника, окрiм зазначеного в нормативно-правовому актi про реєстрацiю банкiв, має мiстити рiшення про створення банку внаслiдок реорганiзацiї, визнання учасниками банку-правонаступника прав та обов'язкiв банку, що реорганiзувався, якi визначенi в передавальному актi/розподiльчому балансi (з доданням його до протоколу), затвердження балансу банку-правонаступника, складеного на пiдставi передавального акта/розподiльчого балансу банкiв, що реорганiзовуються (з доданням його до протоколу);
  17. Погодження НБ України статуту кожного банку - правонаступника (змiн у статутi у випадку приєднання)
   Погодження статутiв банкiв-правонаступникiв (або ж змiн у статутi) здiйснюється у порядку, встановленому "Положенням про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв";
  18. Державна реєстрацiя кожного банку-правонаступника (змiн у статутi банку-правонаступника, що виникають при реорганiзацiї шляхом приєднання)
  Правила державної реєстрацiї юридичних осiб за результатами реорганiзацiї встановленi у ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" (для державної реєстрацiї припинення та створення у процесi реорганiзацiї банкiв як юридичних осiб). Державна реєстрацiя банку - юридичної особи, що створюється шляхом видiлу, регулюється у ст. 32 вищевказаного Закону;
  19. Дiї по легiтимацiї банкiв-правонаступникiв
  У процесi легiтимацiї (за винятком приєднання) вiдбувається постановка кожного з банкiв - правонаступникiв на облiк в Пенсiйному фондi України та у фондах обов"язкового соцiального страхування, у органах доходiв i зборiв, виготовлення печатки i штампiв;
  20. Фактична передача до банку-правонаступника документiв, що засвiдчують майновi та iншi вимоги, права i обов"язки банку, який був реорганiзований
  Така передача вiдбувається шляхом складання вiдповiдних актiв про передачу-приймання правоустановчих та iнших документiв;
  21. Отримання банкiвської лiцензiї банком-правонаступником (за винятком приєднання)
   Вiдповiдно до п. 5.11 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" банк-правонаступник отримує банкiвську лiцензiю та генеральну лiцензiю на здiйснення валютних операцiй у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами НБ України. Банк-правонаступник повинен здiйснювати операцiї в нацiональнiй та iноземнiй валютах в обсягах, не менших, нiж кожен з банкiв, що реорганiзовуються;
  22. Вiдкриття НБ України кореспондентського рахунку банку - правонаступнику
  Банк правонаступник подає до вiдповiдного територiального управлiння НБ України передбачений законодавством пакет документiв, на пiдставi якого такому банку вiдкривається кореспондентський рахунок;
  23. Здiйснення запису в Державному реєстрi банкiв про припинення банка-правопопередника i всiх його вiдокремлених пiдроздiлiв в результатi реорганiзацiї шляхом злиття, приєднання, подiлу
  Зокрема, згiдно з вимогами п. 6.1 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" банк, що реорганiзовується шляхом приєднання, протягом трьох робочих днiв пiсля затвердження передавального акта для виключення його з Державного реєстру банкiв подає до:
  а) НБ України - банкiвську лiцензiю, передавальний акт, протокол спiльних загальних зборiв учасникiв або протоколи банку-правонаступника i банку, що реорганiзовується, про затвердження передавального акта, заяву про розiрвання договору про розрахунково-iнформацiйне обслуговування в СЕП та надання послуг системою електронної пошти НБ України;
  б) вiдповiдного територiального управлiння за своїм мiсцезнаходженням - передавальний акт, заяву про закриття його кореспондентського рахунку на дату затвердження передавального акта, повiдомлення про внесення вiдповiдної iнформацiї до Довiдника учасникiв СЕП на дату затвердження передавального акта.
  Банки, що реорганiзовуються шляхом злиття, подiлу, для виключення з Державного реєстру банкiв пiсля проведення державної реєстрацiї та внесення до Державного реєстру банкiв запису про реєстрацiю банку-правонаступника протягом трьох робочих днiв подають до:
  а) НБ України - банкiвську лiцензiю, копiю статуту з вiдмiткою державного реєстратора про державну реєстрацiю банку-правонаступника, - передавальний акт/розподiльчий баланс, протокол загальних зборiв учасникiв банку-правонаступника i банку, що реорганiзовується, про затвердження передавального акта/розподiльчого балансу, заяву про розiрвання договору про розрахунково-iнформацiйне обслуговування в СЕП та надання послуг системою електронної пошти НБ України;
  б) вiдповiдного територiального управлiння за своїм мiсцезнаходженням - передавальний акт/розподiльчий баланс, заяву про закриття кореспондентського рахунку банку, що реорганiзовується, повiдомлення про внесення вiдповiдної iнформацiї до Довiдника учасникiв СЕП.
  Банк, що реорганiзовується шляхом видiлення, протягом трьох робочих днiв пiсля затвердження розподiльчого балансу подає до:
  а) НБ України - розподiльчий баланс, протокол загальних зборiв учасникiв банку, що реорганiзовується, i банку-правонаступника про затвердження розподiльчого балансу, копiю статуту з вiдмiткою державного реєстратора про державну реєстрацiю банку-правонаступника;
  б) вiдповiдного територiального управлiння за своїм мiсцезнаходженням - розподiльчий баланс, протокол загальних зборiв учасникiв банку, що реорганiзовується, i банку-правонаступника про затвердження розподiльчого балансу, копiю статуту з вiдмiткою державного реєстратора про державну реєстрацiю банку-правонаступника.
  24. Здiйснення запису в Державному реєстрi банкiв про реєстрацiю банка - правонаступника
   Ця дiя проводиться НБ України, вiдповiдно до п. 6.6 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", пiсля виключення запису про банк, що реорганiзовується шляхом приєднання, злиття, подiлу, з Державного реєстру банкiв. Вiдповiднi записи також вносяться до Довiдника учасникiв системи електронних платежiв НБ України та Електронного технологiчного довiдника банкiв України та iнших установ;
  25. Дiї, пов"язанi iз випуском, розмiщенням (обмiном), реєстрацiєю випуску акцiй кожного банку-правонаступника, який приймає участь у реорганiзацiї
  У процесi реорганiзацiї акцiї (паї) акцiонерiв (учасникiв) оформлюються письмовими зобов"язаннями банкiв про їх обмiн на акцiї (паї) банку - правонаступника (чи банкiв - правонаступникiв). У наступному на основi цих письмових зобов"язань акцiонерам (учасникам) видається вiдповiдна кiлькiсть акцiй (паїв) банку-правонаступника.
  У пiдпунктах й, к, л, м, с, т, ч п. 3.1 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв" мiстяться вимоги стосовно подання уповноваженими особами банкiв - учасникiв реорганiзацiї заяви та всiх необхiдних документiв на реєстрацiю випуску акцiй до НКЦПФР, реєстрацiя НКЦПФР випуску акцiй та видача тимчасового свiдоцтва про реєстрацiю випуску акцiй, присвоєння акцiям мiжнародного iдентифiкацiйного номера цiнних паперiв, укладення з депозитарiєм договору про обслуговування емiсiї акцiй, подання до НКЦПФР звiту про результати розмiщення (обмiну) акцiй та реєстрацiя цього звiту, скасування НКЦПФР реєстрацiї випуску акцiй банкiв, що реорганiзувалися та анулювання свiдоцтв про випуски акцiй банкiв - правопопередникiв;
  26. Державна реєстрацiя припинення як юридичної особи банка-правопопередника (у ситуацiї злиття, подiлу, приєднання).
  Цi дiї проводяться вiдповiдно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв".
  5.2.2. Особливостi правового регулювання перетворення банкiв
  Вiдповiдно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" у разi реорганiзацiї банку шляхом перетворення до таких правовiдносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Також пiд час проведення реорганiзацiї банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати вiд банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання. Цi положення були впровадженi у закон виходячи iз необхiдностi полегшення проходження банками процедури перетворення у публiчнi акцiонернi товариства чи у кооперативнi банки у порядку виконання iмперативних вимог Закону України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо форми створення банкiв та розмiру статутного капiталу" вiд 14 вересня 2006 р. , в прикiнцевих положеннях якого, зокрема, було вказано таке: "банки, створенi у формi закритого акцiонерного товариства або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, зобов'язанi протягом трьох рокiв з дня набрання чинностi цим Законом привести свою органiзацiйно-правову форму у вiдповiднiсть з вимогами цього Закону". Строк для виконання процитованих вище вимог стiк 4 жовтня 2009 р.
  З врахуванням вказаних вище особливостей порядок проведення реорганiзацiї банкiв шляхом перетворення викладено у главi 2 "Положення про особливостi реорганiзацiї банку за рiшенням його власникiв". Зокрема, вказується, що процедура перетворення банку здiйснюється в такiй послiдовностi:
  а) прийняття загальними зборами учасникiв банку рiшення про:
  - реорганiзацiю банку без застосування процедури припинення юридичної особи;
  - унесення змiн до статуту банку або затвердження статуту в новiй редакцiї;
  - обмiн акцiй (паїв) в установленому законодавством порядку;
  б) подання до НБ України документiв для отримання дозволу на реорганiзацiю банку;
  в) подання до НБ України (вiдповiдного територiального управлiння) документiв, що потрiбнi для погодження статуту/змiн до статуту банку-правонаступника згiдно з нормативно-правовим актом НБ України з питань реєстрацiї та лiцензування (нагадаємо, що це "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  г) подання в установленому законодавством порядку документiв до державного реєстратора для проведення державної реєстрацiї статуту/змiн до статуту (вiдповiдна процедура регулюється у ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв");
  ґ) подання до НБ України документiв, що потрiбнi для внесення змiн до Державного реєстру банкiв згiдно з нормативно-правовим актом НБ України з питань реєстрацiї та лiцензування банкiв;
  д) подання до НБ України документiв для замiни банкiвської лiцензiї, генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй та дозволу на право здiйснення емiсiї iпотечних сертифiкатiв i сертифiкатiв фондiв операцiй з нерухомiстю (у разi наявностi) банком у зв'язку зi змiною його найменування, а до вiдповiдного територiального управлiння - документiв для переоформлення (вiдкриття) кореспондентського рахунку банку та, в разi потреби, кореспондентських рахункiв його фiлiй i внесення змiн до договору (договорiв) про кореспондентський рахунок у НБ України вiдповiдно до нормативно-правового акта НБ України про мiжбанкiвський переказ коштiв в Українi в нацiональнiй валютi (тобто вiдповiдно до "Iнструкцiї про мiжбанкiвський переказ коштiв в Українi в нацiональнiй валютi", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 16 серпня 2006 р. ? 320).
  Усi iншi заходи здiйснюються згiдно iз законодавством України.
  Прикладнi питання реорганiзацiї банкiв шляхом перетворення роз"ясненi у листi НБ України вiд 16 липня 2007 р. ? 40-111/2430-7203 та у листi НБ України 31 липня 2008 р. ? 44-211/1101-10526.
  
  
  ?5.3. Правила здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї
  
  5.3.1. Поняття виведення неплатоспроможного банку з ринку та тимчасової адмiнiстрацiї
  Вiдповiдно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" виведення неплатоспроможного банку з ринку - це заходи, якi здiйснює Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб щодо банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, iз передачi його активiв та зобов"язань, продажу неплатоспроможного банку та/або перехiдного банку у спосiб, визначений цим Законом, з його лiквiдацiї.
  Виконавча дирекцiя цього Фонду своїм рiшенням ? 2 вiд 5 липня 2012 р. затвердила "Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", який встановлює порядок прийняття рiшень та вчинення дiй Фондом гарантування вкладiв щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рiшенням НБ України.
  Вiдповiдно до п. 1.1. глави 1 роздiлу II "Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" виведення неплатоспроможного банку з ринку здiйснюється Фондом гарантування вкладiв одним з таких способiв:
  - лiквiдацiя банку з вiдшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладiв коштiв за вкладами фiзичних осiб;
  - лiквiдацiя банку з вiдчуженням у процесi лiквiдацiї всiх або частини його активiв i зобов'язань на користь приймаючого банку;
  - вiдчуження всiх або частини активiв i зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з вiдкликанням банкiвської лiцензiї неплатоспроможного банку та подальшою його лiквiдацiєю;
  - створення та продаж iнвестору перехiдного банку з передачею йому активiв i зобов'язань неплатоспроможного банку i подальшою лiквiдацiєю неплатоспроможного банку;
  - продаж неплатоспроможного банку iнвестору.
  Як зазначено у п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" тимчасова адмiнiстрацiя - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладiв стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї не має своєю метою та змiстом лiквiдацiю неплатоспроможного банку. На перiод до прийняття плану врегулювання тимчасова адмiнiстрацiя впроваджується для забезпечення збереження активiв банку, а також для запобiгання втрати майна та збиткiв банку.
  Пiсля затвердження плану врегулювання тимчасова адмiнiстрацiя та/або лiквiдацiя банку здiйснюються на пiдставi i на виконання плану врегулювання. При цьому режим тимчасової адмiнiстрацiї зберiгається за умови, що план врегулювання передбачає в якостi шляху виведення банку з ринку продаж неплатоспроможного банку iнвестору. У ситуацiї вiдчуження всiх або частини активiв i зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з вiдкликанням банкiвської лiцензiї неплатоспроможного банку та подальшою його лiквiдацiєю, або ж у випадку створення та продажу iнвестору перехiдного банку з передачею йому активiв i зобов'язань неплатоспроможного банку i подальшою лiквiдацiєю неплатоспроможного банку тимчасова адмiнiстрацiя зберiгається до дня прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку (п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб").
  У ч. 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" зазначається, що пiд час тимчасової адмiнiстрацiї Фонд гарантування вкладiв має повне i виняткове право управляти банком вiдповiдно до цього Закону, нормативно-правових актiв Фонду гарантування вкладiв та вживати дiї, передбаченi планом врегулювання.
  За змiстом тимчасова адмiнiстрацiя в певнiй мiрi близька до iнститутiв розпорядження майном та санацiї у процедурi банкрутства, однак не спiвпадає з ними. Бiльше того, вiдповiдно до ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" дiя Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
  5.3.2. Процедура здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї
  Фонд гарантування вкладiв розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї в банку на наступний робочий день пiсля офiцiйного отримання рiшення НБ України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних.
  Не пiзнiше наступного робочого дня пiсля офiцiйного отримання рiшення НБ України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних виконавча дирекцiя Фонду гарантування вкладiв призначає з числа працiвникiв Фонду уповноважену особу Фонду. Вiдповiдно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб - працiвник Фонду, який вiд iменi Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дiї iз забезпечення виведення банку з ринку пiд час здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї неплатоспроможного банку та/або лiквiдацiї банку. Вимоги до уповноваженої особи викладенi у ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Змiст рiшення про призначення уповноваженої особи визначено у п. 3.5. глави 3 роздiлу II "Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку". Це рiшення доводиться Фондом гарантування вкладiв до головного офiсу неплатоспроможного банку та до кожного вiдокремленого пiдроздiлу банку негайно шляхом направлення повiдомлення по системi електронної пошти НБ України, а копiя рiшення, завiрена пiдписом директора-розпорядника Фонду та гербовою печаткою Фонду, передається особою, уповноваженою Фондом гарантування вкладiв на тимчасову адмiнiстрацiю, до неплатоспроможного банку, в якому запроваджено тимчасову адмiнiстрацiю, та реєструється у неплатоспроможному банку. Крiм цього, не пiзнiше наступного робочого дня пiсля початку тимчасової адмiнiстрацiї Фонд гарантування вкладiв розмiщує iнформацiю про запровадження тимчасової адмiнiстрацiї в банку на своїй офiцiйнiй сторiнцi в мережi Iнтернет i не пiзнiше нiж через 10 днiв публiкує її в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України".
  Тимчасова адмiнiстрацiя запроваджується на строк, що не перевищує три мiсяцi, а для системоутворюючих банкiв - шiсть мiсяцiв. Припиняється тимчасова адмiнiстрацiя пiсля виконання плану врегулювання або в iнших випадках за рiшенням виконавчої дирекцiї Фонду гарантування вкладiв.
  Пiд час тимчасової адмiнiстрацiї не здiйснюється:
  1) задоволення вимог вкладникiв та iнших кредиторiв банку;
  2) примусове стягнення коштiв та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
  3) нарахування неустойки (штрафiв, пенi), iнших фiнансових (економiчних) санкцiй за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань перед кредиторами та зобов"язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов"язкових платежiв);
  4) зарахування зустрiчних однорiдних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторiв, встановленого цим Законом.
  Однак обмеження на задоволення вимог вкладникiв та iнших кредиторiв банку не поширюється на виплати коштiв за вкладами вкладникiв за договорами, строк яких закiнчився, та за договорами банкiвського рахунку вкладникiв. Зазначенi виплати здiйснюються в межах суми вiдшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладiв. Крiм цього, у межах фiнансових можливостей банку та у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фондом гарантування вкладiв, можуть здiйснюватися витрати, пов"язанi iз забезпеченням операцiйної дiяльностi банку, виплати заробiтної плати, авторської винагороди, вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров"ю працiвникiв банку.
  У процесi тимчасової адмiнiстрацiї здiйснюється низка заходiв щодо забезпечення збереження активiв банку, запобiгання втрати майна та збиткiв банку, зокрема:
  - протягом 30 днiв з дня початку тимчасової адмiнiстрацiї уповноважена особа зобов"язана провести iнвентаризацiю банкiвських активiв i зобов"язань банку;
  - уповноважена особа виявляє договори (iншi правочини), укладенi банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адмiнiстрацiї банку, виконання яких спричинило або може спричинити погiршення фiнансового стану банку та якi вiдповiдають одному з критерiїв, встановлених у ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб". Такi договори та iншi правочини є нiкчемними. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв зобов"язана вжити заходiв для витребування (повернення) майна (коштiв) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати вiдшкодування збиткiв, спричинених їх укладенням. У разi звернення уповноваженої особи до суду державне мито не сплачується;
  - уповноважена особа вживає передбаченi законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованостi позичальникiв та iнших боржникiв банку.
  У ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" передбачається, що Фонд вiдповiдно до плану врегулювання забезпечує здiйснення вiдчуження всiх або частини активiв i зобов"язань неплатоспроможного банку на користь так званого "приймаючого банку". Таке вiдчуження можливе лише на пiдставi позитивного висновку НБ України щодо фiнансового стану приймаючого банку та його спроможностi виконати зобов"язання перед вкладниками i кредиторами.
  Приймаючий банк у п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" визначається як банк, який не належить до категорiї проблемного або неплатоспроможного та який у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає вiд неплатоспроможного банку активи та зобов"язання. Визначається приймаючий банк за результатами проведення конкурсу (аукцiону) у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладiв.
  Активи неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за цiною, визначеною за результатами вiдкритого конкурсу, проведеного вiдповiдно до нормативно-правових актiв Фонду гарантування вкладiв, з дотриманням принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Стосовно ж зобов"язань неплатоспроможного банку, то вони передаються приймаючому банку за їх балансовою вартiстю (з можливiстю виплати премiї з боку покупця).
  Активи передаються на пiдставi договору про вiдступлення права вимоги за реєстром договорiв про здiйснення активних операцiй та договорiв забезпечення, а зобов"язання - на пiдставi договору про переведення боргу за реєстром договорiв з вiдповiдними кредиторами (вкладниками). Такi договори, можуть бути укладенi у виглядi одного документа (змiшаного договору) i не пiдлягають нотарiальному посвiдченню, незалежно вiд того, чи укладалися договори, права i обов"язки за якими передаються, в нотарiальнiй формi. Також не вимагається згода кредиторiв (вкладникiв) чи боржникiв, рiвно як не потрiбно вносити змiни до договорiв з кредиторами (вкладниками) чи боржниками. Обов"язок повiдомити боржникiв i кредиторiв про передачу активiв i зобов"язань iншому банку законом покладено на Фонд гарантування вкладiв. Наступного дня пiсля завершення вiдчуження активiв i зобов"язань цей Фонд подає НБ України пропозицiю про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю неплатоспроможного банку.
  Як передбачається у ст. 43 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" за рiшенням виконавчої дирекцiї Фонд гарантування вкладiв може надати приймаючому банку фiнансову пiдтримку у формi компенсацiї за прийнятi зобов"язання. Розмiр такої компенсацiї не може перевищувати суми переданих приймаючому банку зобов"язань перед вкладниками у межах сум гарантованого вiдшкодування коштiв за вкладами, зменшеної на вартiсть переданих приймаючому банку активiв.
  Крiм вiдчуження всiх або частини активiв i зобов"язань неплатоспроможного банку, в межах процедури тимчасової адмiнiстрацiї та вiдповiдно до плану врегулювання може бути здiйснено продаж неплатоспроможного банку (ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб"), а також вiдчуження частини активiв та зобов"язань неплатоспроможного банку через створення та наступний продаж так званого "перехiдного банку" (ст. 42 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб").
  У випадку безпосереднього продажу неплатоспроможного банку уповноважена особа з дня затвердження плану врегулювання вiдповiдно до закону набуває права розпорядження акцiями (паями) банку вiд iменi будь-якої особи, яка є учасником банку, без необхiдностi додаткового оформлення повноважень на продаж акцiй (паїв), а учаснику банку забороняється розпоряджатися акцiями (паями) банку у будь-який спосiб, у тому числi шляхом їх вiдчуження, передачi в забезпечення чи управлiння. Будь-якi правочини, вчиненi учасниками банку всупереч таким законодавчим вимогам, є нiкчемними.
  Iнвестор, якому буде здiйснено продаж неплатоспроможного банку, рiвно як i цiна продажу, визначаються на конкурсних засадах. Результати конкурсу мають вiдповiдати принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом, а кошти вiд продажу неплатоспроможного банку спрямовуються на поповнення коштiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.
  Наступного дня пiсля здiйснення iнвестором вiдповiдно до умов договору заходiв з приведення неплатоспроможного банку у вiдповiднiсть з вимогами банкiвського законодавства України Фонд гарантування вкладiв повiдомляє НБ України про необхiднiсть проведення iнспекцiйної перевiрки банку. Пiсля отримання результатiв перевiрки, яка пiдтвердила приведення дiяльностi неплатоспроможного банку у вiдповiднiсть з вимогами банкiвського законодавства України, Фонд приймає рiшення про припинення тимчасової адмiнiстрацiї неплатоспроможного банку та повiдомляє про прийняте рiшення НБ України.
  Звернемося до питання виводу неплатоспроможного банку з ринку по моделi створення так званого "перехiдного банку". Рiшення про утворення перехiдного банку шляхом видiлу частини активiв i зобов"язань неплатоспроможного банку приймається Фондом гарантування вкладiв на пiдставi плану врегулювання. Перехiдний банк утворюється у формi публiчного акцiонерного товариства. При цьому:
  - статутний капiтал перехiдного банку утворюється у розмiрi, що вiдповiдає мiнiмальним вимогам до статутного капiталу акцiонерного товариства.
  - на перехiдний банк не поширюються вимоги, установленi НБ України щодо обов"язкових економiчних нормативiв, лiмiтiв валютної позицiї, нормативiв обов"язкового резервування коштiв на кореспондентському рахунку банку в НБ України, формування резервiв на покриття збиткiв вiд активiв;
  - створення, реєстрацiя випуску акцiй, державна реєстрацiя юридичної особи та видача банкiвської лiцензiї перехiдному банку здiйснюються за спрощеною процедурою, яка визначається спiльно Фондом, НБ України та НКЦПФР. Зокрема, строк реєстрацiї випуску акцiй перехiдного банку та видачi йому банкiвської лiцензiї встановлено у один день, включаючи неробочi та святковi днi, з дня отримання вiдповiдного пакету документiв НКЦПФР чи НБ України.
  Продаж перехiдного банку здiйснюється iнвестору, визначеному за результатами проведення конкурсу (аукцiону) у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладiв. Переможцем конкурсу (аукцiону) є iнвестор, який запропонував найкращу цiну та який взяв на себе зобов"язання здiйснити заходи з приведення дiяльностi перехiдного банку у вiдповiднiсть iз вимогами банкiвського законодавства України або здiйснити приєднання (злиття) перехiдного банку до iснуючого платоспроможного банку. Цiна продажу перехiдного банку також визначається за результатами конкурсу.
  Утворення перехiдного банку здiйснюється пiсля отримання письмового зобов"язання iнвестора щодо придбання перехiдного банку. По завершенню процедури створення перехiдного банку, видачi банкiвської лiцензiї та передачi йому активiв та зобов"язань Фонд гарантування вкладiв укладає з iнвестором договiр купiвлi-продажу всiх акцiй перехiдного банку. Цей договiр є пiдставою для реєстрацiї права власностi iнвестора на акцiї перехiдного банку та здiйснення iнших облiкових операцiй з акцiями банку в депозитарнiй системi. Умовою договору купiвлi-продажу акцiй перехiдного банку є зобов"язання iнвестора у визначенi договором термiни (але у будь-якому разi у строк, що не перевищує трьох мiсяцiв) здiйснити заходи з приведення дiяльностi перехiдного банку у вiдповiднiсть iз вимогами банкiвського законодавства України або здiйснити приєднання (злиття) перехiдного банку до iснуючого платоспроможного банку.
  Банк втрачає статус перехiдного пiсля виконання iнвестором усiх умов договору купiвлi-продажу акцiй перехiдного банку.
  Фонд гарантування вкладiв зобов"язаний здiйснити продаж перехiдного банку протягом трьох мiсяцiв з дня його створення. Якщо протягом трьох мiсяцiв вiд дня його утворення перехiдний банк не продано iнвестору, Фонд не пiзнiше дня, наступного за днем закiнчення встановленого строку, вносить НБ України пропозицiю про лiквiдацiю перехiдного банку.
  Неплатоспроможний банк, активи якого переданi перехiдному банку, лiквiдується, про що Фонд гарантування вкладiв подає НБ України пропозицiю не пiзнiше дня, наступного за днем передачi активiв та зобов"язань перехiдному банку.
  
  
  ?5.4. Особливостi правового регулювання лiквiдацiї банкiв
  
  5.4.1. Поняття та види лiквiдацiї банкiв
  Усi найбiльшi економiчнi спади в сучаснiй iсторiї, включаючи Велику депресiю 30-х рокiв у США, стагнацiю в Японiї у 90-х роках i рiзкий економiчний спад у країнах Схiдної Азiї в 1997-1998 рр., розпочиналися пiсля фiнансово-банкiвських криз . Глобальна економiчна криза, що спалахнула у 2008 р., також була породжена в першу чергу кризою у банкiвськiй системi США вiд 2007 р.
  Слiд пiдкреслити, що в умовах ринкової економiки банкрутство чи iнше припинення пiдприємницьких установ, до яких також вiдносяться i банки, є неминучим явищем, адже банкрутство є матерiалiзацiєю фiнансових та iнших ризикiв, внутрiшньо властивих пiдприємницькiй дiяльностi. Тому завданням центрального банку будь-якої країни є пiдтримання фiнансової стабiльностi її банкiвської системи в цiлому, запобiгання банкiвським кризам, а також захист iнтересiв споживачiв банкiвських послуг. При цьому центральний банк в жодному випадку не може i не повинен гарантувати те, що той чи iнший банк не збанкрутує, оскiльки такi гарантiї деформують ринкове середовище, принципи дiяльностi та пiдприємницьку вiдповiдальнiсть банкiв.
  Методами впливу центрального банку на фiнансово нестабiльнi банки може бути рефiнансування таких банкiв з метою пiдтримання їх лiквiдностi, прийняття центральним банком рiшень про визнання банку неплатоспроможним (у цiй ситуацiї Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб у банку впроваджується тимчасова адмiнiстрацiя), а у випадку, якщо це не призводить до покращення ситуацiї, застосовується лiквiдацiя банкiв - банкрутiв. Прикладiв лiквiдацiї неплатоспроможних банкiв в Українi є достатньо багато, найбiльш вiдомi iз них - це лiквiдацiя АКБ "ГРАДОБАНК", АБ "IНКО", АКЦIОНЕРНОГО КОМЕРЦIЙНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО БАНКУ "УКРАЇНА" тощо.
  Слiд зауважити, що припинення банкiв шляхом їх лiквiдацiї є особливою правовою процедурою, вiдмiнною вiд лiквiдацiї iнших господарських органiзацiй. Саме такий пiдхiд закрiплений законодавцем, наприклад, у ЦК України, де у зазначено, що особливостi припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч. 4 ст. 104 вказаного Кодексу).
  Згiдно зi ст. 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк може бути лiквiдований:
  1) за рiшенням власникiв банку;
  2) у разi вiдкликання НБ України банкiвської лiцензiї з власної iнiцiативи або за пропозицiєю Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.
  5.4.2. Особливостi пiдстав та процедури лiквiдацiї банку за рiшенням власникiв банку
  Лiквiдацiя банку з iнiцiативи власникiв здiйснюється в порядку, передбаченому законодавством України про лiквiдацiю юридичних осiб, у разi якщо НБ України пiсля отримання рiшення власникiв про лiквiдацiю банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути вiднесено до категорiї проблемного або неплатоспроможного.
  Власники банку мають право розпочати процедуру лiквiдацiї банку за рiшенням загальних зборiв лише пiсля надання на це згоди НБ України та за умови вiдкликання банкiвської лiцензiї.
  Якщо банк, який лiквiдується за iнiцiативою власникiв, вiднесено НБ України до категорiї проблемних або неплатоспроможних, НБ України та Фонд гарантування вкладiв вживають щодо нього заходи, передбаченi цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Власники банку (пiд цим термiном слiд розумiти акцiонерiв акцiонерних банкiв та учасникiв кооперативних банкiв) на засiданнi вищого органу можуть прийняти рiшення про лiквiдацiю банку за власним розсудом. Однак в деяких випадках таке рiшення може бути спричинене особливими юридичними ситуацiями, зафiксованими у законодавствi України, зокрема:
  - у порядку виконання вимог ч. 4 ст. 144 та ч. 3 ст. 155 ЦК України (якщо вартiсть чистих активiв банку буде меншою вiд мiнiмального розмiру статутного капiталу, встановленого законом для товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю чи для акцiонерних товариств);
  - у разi зменшення кiлькостi учасникiв i неспроможностi кооперативного банку протягом одного року збiльшити їх кiлькiсть до мiнiмальної необхiдної кiлькостi дiяльнiсть такого банку припиняється шляхом змiни органiзацiйно-правової форми або лiквiдацiї (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть");
  - у разi настання пiдстав лiквiдацiї, що зафiксованi у статутi банку.
  Належить пiдкреслити, що власне прийняття вищим органом банку рiшення про його лiквiдацiю не створює вiдповiдних правових наслiдкiв, оскiльки завжди iснує необхiднiсть одержання згоди НБ України на лiквiдацiю банку. Таким чином, процедура прийняття рiшення про лiквiдацiю банку характеризується поєднанням приватних та публiчних елементiв, що дозволяє центральному банку держави забезпечувати стабiльнiсть банкiвської системи в цiлому та захист iнтересiв кредиторiв банку, вiдносно якого може вiдбутися лiквiдацiйна процедура.
  Порядок та пiдстави для надання НБ України згоди на лiквiдацiю банку за рiшенням його власникiв встановленi у роздiлi III "Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 17 серпня 2012. ? 346. Зокрема, згiдно з п. 2.3 глави 2 роздiлу III цього Положення банк для отримання згоди на лiквiдацiю подає до НБ України такi документи:
  а) рiшення загальних зборiв учасникiв про лiквiдацiю банку;
  б) рiшення загальних зборiв учасникiв про обрання лiквiдацiйної комiсiї;
  в) порядок лiквiдацiї банку, затверджений загальними зборами учасникiв.
  Порядок лiквiдацiї банку має мiстити iнформацiю про обсяги вимог кредиторiв, передбачати перелiк заходiв щодо формування лiквiдацiйної маси, задоволення вимог кредиторiв та мiстити строки виконання заходiв;
  г) iнформацiю про голову та членiв лiквiдацiйної комiсiї щодо їх вiдповiдностi вимогам, установленим Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" до лiквiдатора та осiб, залучених до лiквiдацiї.
  Рiшення про надання згоди на лiквiдацiю банку за рiшенням загальних зборiв учасникiв банку приймає Правлiння НБ України.
   НБ України (територiальне управлiння) доводить до вiдома банку копiю постанови Правлiння НБ України про надання згоди на лiквiдацiю банку за рiшенням загальних зборiв учасникiв не пiзнiше наступного дня пiсля її прийняття (у день її отримання). Одночасно в банку вилучається банкiвська лiцензiя, яка надсилається до пiдроздiлу центрального апарату, що здiйснює функцiї реєстрацiї та лiцензування банкiв.
  Лiквiдацiя банку за рiшенням власникiв здiйснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про акцiонернi товариства", Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", з урахуванням вимог "Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства".
  5.4.3. Вiдкликання НБ України банкiвської лiцензiї з власної iнiцiативи або за пропозицiєю Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб як пiдстава для лiквiдацiї банку
  НБ України має право вiдкликати банкiвську лiцензiю з власної iнiцiативи у разi, якщо:
  1) виявлено, що документи, наданi для отримання банкiвської лiцензiї, мiстять недостовiрну iнформацiю;
  2) банк не виконав жодної банкiвської операцiї протягом року з дня отримання банкiвської лiцензiї.
  НБ України приймає рiшення про вiдкликання у банку банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку за пропозицiєю Фонду гарантування вкладiв протягом п'яти днiв з дня отримання такої пропозицiї вказаного Фонду.
  НБ України не пiзнiше дня, наступного за днем прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку, повiдомляє про це банк та надсилає рiшення до Фонду гарантування вкладiв, який у день отримання рiшення НБ України про лiквiдацiю банку набуває прав лiквiдатора банку та розпочинає процедуру його лiквiдацiї вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Звернемося до питання про вiдкликання НБ України банкiвської лiцензiї за пропозицiєю Фонду гарантування вкладiв. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" Фонд гарантування вкладiв вносить НБ України пропозицiю про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку:
  1) вiдповiдно до плану врегулювання ;
  2) у разi закiнчення строку тимчасової адмiнiстрацiї банку та/або невиконання плану врегулювання;
  3) в iнших випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  НБ України зобов"язаний прийняти рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку протягом п"яти днiв з дня отримання пропозицiї Фонду гарантування вкладiв про лiквiдацiю банку. НБ України iнформує вказаний Фонд про прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку не пiзнiше дня, наступного за днем прийняття такого рiшення.
  5.4.4. Особливостi процедури лiквiдацiї банку у разi вiдкликання НБ України банкiвської лiцензiї з власної iнiцiативи або за пропозицiєю Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб
  В день отримання рiшення НБ України про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку Фонд гарантування вкладiв призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру лiквiдацiї банку, за виключенням випадку, коли лiквiдацiя здiйснюється за iнiцiативою власникiв банку.
  Наслiдками призначення особи, уповноваженої Фондом гарантування вкладiв на лiквiдацiю неплатоспроможного банку, є:
  1) припинення всiх повноважень органiв управлiння банку (загальних зборiв, спостережної ради i правлiння (ради директорiв)), органiв контролю (ревiзiйної комiсiї та внутрiшнього аудиту). Якщо в банку, що лiквiдується, здiйснювалася тимчасова адмiнiстрацiя, з дня прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку тимчасова адмiнiстрацiя банку припиняється;
  2) банкiвська дiяльнiсть банку завершується закiнченням технологiчного циклу конкретних операцiй у разi, якщо це сприятиме збереженню або збiльшенню лiквiдацiйної маси;
  3) строк виконання всiх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) вважається таким, що настав;
  4) припиняється нарахування вiдсоткiв, неустойки (штрафу, пенi) та застосування iнших санкцiй за всiма видами заборгованостi банку;
  5) вiдомостi про фiнансове становище банку перестають бути конфiденцiйними чи становити банкiвську таємницю;
  6) укладення правочинiв, пов'язаних з вiдчуженням майна банку чи передачею його майна третiм особам, допускається в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
  7) втрачають чиннiсть публiчнi обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числi арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
  Протягом трьох днiв з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв керiвники банку (або уповноважена особа, якщо в банку здiйснювалася тимчасова адмiнiстрацiя) забезпечують передачу бухгалтерської та iншої документацiї банку, печаток i штампiв, матерiальних та iнших цiнностей банку уповноваженiй особi Фонду. У разi ухилення вiд виконання зазначених обов'язкiв виннi особи несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.
  З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв:
  1) виконує повноваження органiв управлiння банку;
  2) приймає до свого вiдання майно (кошти) банку, вживає заходiв щодо забезпечення його збереження, формує лiквiдацiйну масу та виконує функцiї з управлiння та реалiзацiї майна банку;
  3) складає не пiзнiше нiж через три днi з дня свого призначення перелiк вкладникiв, якi мають право на вiдшкодування коштiв за вкладами за рахунок коштiв Фонду гарантування вкладiв;
  4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторiв та здiйснює заходи щодо задоволення вимог кредиторiв;
  5) у встановленому законодавством порядку вживає заходiв до повернення дебiторської заборгованостi банку, заборгованостi позичальникiв перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третiх осiб;
  6) звiльняє працiвникiв банку вiдповiдно до законодавства України про працю;
  7) заявляє вiдмову вiд виконання договорiв та в установленому законодавством порядку розриває їх;
  8) передає у встановленому порядку на зберiгання документи банку, якi пiдлягають обов'язковому зберiганню;
  9) виконує повноваження, якi визначенi у ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
  10) здiйснює вiдчуження активiв i зобов'язань банку в разi, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в iнших випадках за рiшенням виконавчої дирекцiї Фонду гарантування вкладiв;
  11) дiє без довiреностi вiд iменi банку, що лiквiдується, має право пiдпису будь-яких договорiв (правочинiв), iнших документiв вiд iменi банку;
  12) звiтує за результатами своєї роботи перед виконавчою дирекцiєю Фонду гарантування вкладiв;
  13) iншi повноваження, передбаченi Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" та/або нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладiв, якi є необхiдними для завершення процедури лiквiдацiї банку.
  Не пiзнiше робочого дня, наступного за днем отримання рiшення НБ України про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку, Фонд гарантування вкладiв розмiщує iнформацiю про це на своїй офiцiйнiй сторiнцi в мережi Iнтернет. Також вказаний Фонд здiйснює опублiкування вiдомостей про лiквiдацiю банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пiзнiше нiж через сiм днiв з дня прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку.
  Вiдомостi про лiквiдацiю банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв повиннi мiстити: 1) найменування та iншi реквiзити банку, що лiквiдується; 2) дату та номер рiшення НБ України про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку; 3) дату та номер рiшення виконавчої дирекцiї Фонду гарантування вкладiв про призначення уповноваженої особи Фонду; 4) прiзвище, iм'я та по батьковi уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв; 5) iнформацiю про мiсце та строк приймання вимог кредиторiв.
  Додатково до вищевказаних шляхiв оприлюднення iнформацiї про лiквiдацiю банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв в семиденний строк з дати прийняття НБ України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку розмiщує оголошення, що мiстить вiдомостi про лiквiдацiю банку, в усiх примiщеннях банку, в яких здiйснюється обслуговування клiєнтiв.
  Протягом 30 днiв з дня опублiкування вiдомостей про вiдкликання банкiвської лiцензiї, лiквiдацiю банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв кредитори мають право заявити цiй уповноваженiй особi про свої вимоги до банку. Вимоги фiзичних осiб-вкладникiв у межах гарантованої Фондом суми вiдшкодування за вкладами не заявляються. У ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" зазначено, що будь-якi вимоги, що надiйшли пiсля закiнчення цього строку, вважаються погашеними , крiм вимог вкладникiв у межах гарантованої Фондом суми вiдшкодування за вкладами.
  Вiдповiдно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" протягом 90 днiв з дня опублiкування вiдомостей вiдповiдно до ч. 2 ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв здiйснює такi заходи:
  1) визначає суму заборгованостi кожному кредитору та вiдносить вимоги до певної черги погашення;
  2) вiдхиляє вимоги в разi їх не пiдтвердження фактичними даними, що мiстяться у розпорядженнi уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв, та, у разi потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторiв;
  3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторiв вiдповiдно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладiв.
  Реєстр акцептованих вимог кредиторiв пiдлягає затвердженню виконавчою дирекцiєю Фонду гарантування вкладiв. Спори щодо акцептування вимог кредиторiв пiдлягають вирiшенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебiг лiквiдацiйної процедури.
  Протягом 20 днiв з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторiв уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв:
  1) письмово сповiщає кредиторiв про акцептування їх вимог;
  2) щотижня публiкує оголошення про день i мiсце, де можна ознайомитися з реєстром акцептованих вимог кредиторiв, та про дату затвердження цього реєстру виконавчою дирекцiєю Фонду гарантування вкладiв.
  Кошти, одержанi в результатi лiквiдацiї та реалiзацiї майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладiв на задоволення вимог кредиторiв у такiй черговостi:
  1) зобов'язання, що виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
  2) грошовi вимоги щодо заробiтної плати, що виникли iз зобов'язань банку перед працiвниками до прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку;
  3) вимоги Фонду гарантування вкладiв, що виникли у випадках, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб", у тому числi щодо повернення цiльової позики банку, наданої протягом здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї з метою забезпечення виплат вiдповiдно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у п. 17 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
  4) вимоги вкладникiв - фiзичних осiб у частинi, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладiв;
  5) вимоги НБ України, що виникли в результатi зниження вартостi застави, наданої для забезпечення кредитiв рефiнансування;
  6) вимоги фiзичних осiб, платежi яких або платежi на iм'я яких заблоковано (крiм фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi);
  7) iншi вимоги, крiм вимог за субординованим боргом;
  8) вимоги за субординованим боргом.
  Оплата витрат, пов'язаних iз здiйсненням лiквiдацiї, здiйснюється позачергово протягом усiєї процедури лiквiдацiї банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладiв.
  Вимоги, не задоволенi за недостатнiстю майна банку, вважаються погашеними, а майно, що залишилося пiсля задоволення вимог кредиторiв, передається Фонду гарантування вкладiв.
  За результатами проведення лiквiдацiї банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладiв складає лiквiдацiйний баланс та звiт, якi затверджуються виконавчою дирекцiєю Фонду. Звiт складається вiдповiдно до нормативно-правових актiв Фонду гарантування вкладiв i має мiстити, зокрема, вiдомостi про реалiзацiю майна банку та задоволення вимог кредиторiв та/або вичерпання заходiв, спрямованих на задоволення вимог кредиторiв.
  Лiквiдацiя банку повинна бути завершена не пiзнiше одного року з дня прийняття рiшення про лiквiдацiю. Фонд гарантування вкладiв має право прийняти рiшення про продовження лiквiдацiї банку на строк до одного року, а системоутворюючих банкiв - на строк до двох рокiв. Лiквiдацiя банку вважається завершеною, а банк - лiквiдованим з моменту внесення запису про це до ЄДР.
  У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв припиняються i цей Фонд надсилає НБ України звiт уповноваженої особи Фонду про завершення лiквiдацiї банку.
  
  
  Тема 6. Правове регулювання дiяльностi банкiвських платiжних систем та проведення мiжбанкiвських переказiв
  
  ?6.1. Банкiвськi платiжнi системи: поняття та види
  ?6.2. Умови та пiдстави проведення мiжбанкiвських переказiв
  ?6.3. Правила здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв
  ?6.4. Правове регулювання примусових процедур щодо коштiв на кореспондентських рахунках банкiв
  
  
  ?6.1. Банкiвськi платiжнi системи: поняття та види
  
  6.1.1. Поняття платiжної системи
  Законодавство України допускає здiйснення розрахункових операцiй у рiзних формах за вибором учасникiв таких операцiй - це можуть бути безготiвковi грошовi розрахунки, розрахунки готiвкою, або ж розрахунки, не опосередкованi обiгом грошових коштiв, як-от залiк зустрiчних грошових вимог чи бартер. Поряд з цим, саме через безготiвковi грошовi перекази вiдбувається переважна бiльшiсть розрахункiв в економiцi України. У сферi бюджетних та iнших фiнансових правовiдносин готiвковi розрахунки є рiдкiсним явищем. При товарних операцiях суб"єктiв господарювання законодавством України готiвковi розрахунки допускаються обмежено.
  Таким чином, перед iнiцiатором майбутньої розрахункової операцiї у формi безготiвкового банкiвського переказу з необхiднiстю постає питання вiдкриття у вибраному ним банку рахунку, з якого вiн мiг би перерахувати безготiвковi кошти за своїм зобов"язанням чи на який би надiйшли кошти вiд боржника. Всi безготiвковi розрахунки, включаючи безготiвковi розрахунки через банкiвськi рахунки, вiдбуваються за допомогою так званих платiжних систем. Спецiальним законом, який регулює питання здiйснення переказiв через платiжнi системи, є Закон України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" вiд 5 квiтня 2001 р. Низка питань також врегульована Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  У п. 1.29 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" зазначається, що платiжна система - це платiжна органiзацiя, учасники платiжної системи та сукупнiсть вiдносин, що виникають мiж ними при проведеннi переказу коштiв. Проведення переказу коштiв є обов"язковою функцiєю, що має виконувати платiжна система.
  Центральним елементом платiжної системи є так звана платiжна органiзацiя. Згiдно з п. 1.28 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" платiжна органiзацiя - це юридична особа, що визначає правила роботи платiжної системи, а також виконує iншi функцiї щодо забезпечення дiяльностi платiжної системи та несе вiдповiдальнiсть згiдно з цим Законом та договором.
  Центральним елементом платiжної системи є так звана платiжна органiзацiя. Згiдно з п. 1.28 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" платiжна органiзацiя - це юридична особа, що визначає правила роботи платiжної системи, а також виконує iншi функцiї щодо забезпечення дiяльностi платiжної системи та несе вiдповiдальнiсть згiдно з цим Законом та договором.
  Платiжна органiзацiя вiдповiдно до укладених договорiв надає учасникам платiжної системи послугу у виглядi можливостi забезпечувати безготiвковi перекази через платiжну систему, користуючись iнструментами платiжної системи, її технологiчними ресурсами та встановленими для проведення переказiв правилами.
  Нижче, на рис. 6.1, наочно зображено органiзацiйну взаємодiю платiжної органiзацiї з учасниками та користувачами в межах функцiональних зв"язкiв, що виникають у платiжнiй системi.
  Рис. 6.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 6.1 Органiзацiйна взаємодiя елементiв платiжної системи
  
  Платiжнi системи бувають внутрiшньодержавними та мiжнародними. Внутрiшньодержавна платiжна система - це платiжна система, в якiй платiжна органiзацiя є резидентом та яка здiйснює свою дiяльнiсть i забезпечує проведення переказу коштiв виключно в межах України. Мiжнародна платiжна система - платiжна система, в якiй платiжна органiзацiя може бути як резидентом, так i нерезидентом i яка здiйснює свою дiяльнiсть на територiї двох i бiльше країн та забезпечує проведення переказу коштiв з однiєї країни в iншу. На пiдзаконному рiвнi правовi питання дiяльностi мiжнародних та внутрiшньодержавних платiжних систем регулюються вiдповiдно до "Положення про дiяльнiсть в Українi внутрiшньодержавних i мiжнародних платiжних систем", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 вересня 2007 р. ? 348 .
  6.1.2. Банкiвськi платiжнi системи
  Згiдно з п. 10.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" банки та/або небанкiвськi установи-резиденти мають право створювати та бути учасниками внутрiшньодержавних та/або мiжнародних платiжних систем.
  Учасником платiжної системи в Українi може бути банк, який має банкiвську лiцензiю НБ України, а також небанкiвська фiнансова установа, яка має лiцензiю НБ України на переказ коштiв без вiдкриття рахункiв, якi уклали договори з платiжною органiзацiєю вiдповiдної системи.
  НБ України має право установлювати вимоги до платiжних органiзацiй платiжних систем залежно вiд виду переказiв, що здiйснюються в платiжнiй системi.
  6.1.2.1. Системи мiжбанкiвських розрахункiв
  У випадках списання коштiв з рахункiв у банках, чи надходження коштiв на банкiвськi рахунки в межах певної платiжної системи учасниками задiяної платiжної системи виступають банки, в яких вiдкрито рахунки сторiн безготiвкового переказу. Питання проведення мiжбанкiвських переказiв у нацiональнiй валютi на пiдзаконному рiвнi регулює "Iнструкцiя про мiжбанкiвський переказ коштiв в Українi в нацiональнiй валютi", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 16 серпня 2006 р. ? 320, що далi по тексту цiєї теми iменується як Iнструкцiя ? 320. Зокрема, Iнструкцiя ? 320 визначає загальнi вимоги щодо функцiонування в Українi систем мiжбанкiвських розрахункiв, внутрiшньобанкiвських платiжних систем та порядку виконання мiжбанкiвського переказу коштiв через кореспондентськi рахунки банкiв-резидентiв у нацiональнiй валютi.
  Згiдно з Iнструкцiєю ? 320 мiжбанкiвський переказ коштiв - це переказ коштiв мiж банками в безготiвковiй формi, що обумовлений потребою виконання платежiв клiєнтiв або власних зобов'язань банкiв. Вiдповiдно, вся сукупнiсть мiжбанкiвських переказiв i утворює собою мiжбанкiвськi розрахунки. Таким чином, слiд розумiти, що мiжбанкiвськi розрахунки - це процедура руху безготiвкових грошових коштiв вiд банку до банку, незалежно вiд того, на виконання чиїх платiжних обов"язкiв здiйснюється вiдповiдний мiжбанкiвський переказ.
  Процедури мiжбанкiвських розрахункiв здiйснюються через систему мiжбанкiвських розрахункiв, яка призначена для переказу коштiв в межах України мiж банками на виконання зобов"язань їх клiєнтiв, а також власних зобов"язань банкiв. Прикладом такої системи є система електронних платежiв НБ України (СЕП), що працює з 1993 р. СЕП є внутрiшньодержавною платiжною системою та одночасно платiжною органiзацiєю, єдиним членом у якiй виступає НБ України, а iншi члени - вiдсутнi, оскiльки НБ України сам надає послуги учасникам платiжної системи щодо проведення переказiв коштiв через СЕП. Подiбне правове становище СЕП ґрунтується на положеннях ст. 40 Закону України "Про Нацiональний банк України", де вказується, що НБ України забезпечує здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв через свої установи.
  В Законi України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" у п. 1.43 передбачається, що учасник/член платiжної системи - це юридична особа, що на пiдставi договору з платiжною органiзацiєю платiжної системи надає послуги користувачам платiжної системи щодо проведення переказу коштiв за допомогою цiєї системи та вiдповiдно до законодавства України має право надавати такi послуги.
  Вiдповiдно до положень глави 1 роздiлу I Iнструкцiї ? 320 учасники СЕП бувають безпосереднiми (це територiальне управлiння, банк та його фiлiя, що мають технiчнi рахунки в Центрi оброблення СЕП i виконують мiжбанкiвський переказ через СЕП з використанням вiдповiдного програмного забезпечення пiд назвою АРМ-СЕП) та опосередкованими (фiлiя банку, що не має технiчного рахунку в Центрi оброблення СЕП i виконує мiжбанкiвський переказ через СЕП з використанням внутрiшньої платiжної системи та АРМ-СЕП банку). Зважаючи на те, що територiальнi управлiння НБ України та фiлiї банкiв не є юридичними особами, iменувати їх учасниками платiжної системи не зовсiм коректно, однак така практика iснує.
  6.1.2.2. Системи масових платежiв
  Прикладом системи масових платежiв, що розвивається в Українi, є Нацiональна система масових електронних платежiв (НСМЕП), яка функцiонує вiдповiдно до "Правил Нацiональної системи масових електронних платежiв", що були затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 10 грудня 2004 р. ? 620. НБ України виконує функцiї платiжної органiзацiї цiєї системи, а сама НСМЕП визначається як внутрiшньодержавна банкiвська багатоемiтентна платiжна система масових платежiв.
  Найчастiше у системi масових платежiв використовується такий платiжний iнструмент, як платiжна картка - електронний платiжний засiб у виглядi емiтованої в установленому законодавством порядку пластикової чи iншого виду картки, що використовується для iнiцiювання переказу коштiв з рахунка платника або з вiдповiдного рахунка банку з метою оплати вартостi товарiв i послуг, перерахування коштiв зi своїх рахункiв на рахунки iнших осiб, отримання коштiв у готiвковiй формi в касах банкiв, пунктах обмiну iноземної валюти уповноважених банкiв та через банкiвськi автомати, а також здiйснення iнших операцiй, передбачених вiдповiдним договором (п.1.27 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi") .
  Клiєнти НСМЕП використовують для розрахункiв платiжнi смарт-картки, технологiя яких розроблена НБ України. Слiд вiдзначити, що зараз в Українi майже 100 % внутрiшньодержавних мiжбанкiвських операцiй обробляються в мережах систем VISA та MasterCard за кордоном України, що в разi якихось форс-мажорних обставин може призвести до фактичного занепаду нацiонального ринку розрахункiв iз використанням платiжних карток. Для подальшого успiшного розвитку нацiонального карткового ринку необхiдно впровадити концепцiю єдиного нацiонального платiжного простору з прiоритетом вiтчизняних правил щодо всiх внутрiшньодержавних операцiй за платiжними картками. Технологiчною основою для реалiзацiї iдеї єдиного нацiонального платiжного простору є НСМЕП.
  Власники карток НСМЕП мають можливiсть здiйснювати платежi за комунальнi послуги, послуги телефонного зв"язку, поповнювати рахунки операторiв мобiльного зв"язку, користуються знижками у торговельних мережах, мають змогу працювати з мережею надання iнтернет - послуг. Станом на 09 серпня 2013 р. членами НСМЕП було 59 банкiв та 10 небанкiвських установ.
  На основi НСЕМП розвиваються проекти "Електронний студентський квиток", "Система митних платежiв", "Система виплати вкладiв", "Пенсiйна картка", "Соцiальна картка", "Медична картка" .
  6.1.2.3. Поняття внутрiшньобанкiвської мiжфiлiйної платiжної системи
  У Iнструкцiї ? 320 вказується, що внутрiшньобанкiвська мiжфiлiйна платiжна система (далi - ВМПС) - це платiжна система банку, яка забезпечує проведення переказу коштiв мiж його фiлiями та взаємодiю iз СЕП для виконання мiжбанкiвського переказу коштiв фiлiями банку, що працює за моделлю 3 обслуговування консолiдованого кореспондентського рахунку . В свою чергу, внутрiшньобанкiвський переказ коштiв через ВМПС є переказом коштiв мiж банком та його фiлiями або мiж фiлiями банку, що здiйснюється засобами ВМПС. Виконання внутрiшньобанкiвських переказiв регулюється Роздiлом V Iнструкцiї ? 320 "Загальнi умови проведення внутрiшньобанкiвського переказу".
  Для проведення переказiв в межах внутрiшньобанкiвської платiжної системи встановленi скороченi строки. Згiдно з п. 8.4 згаданого вище Закону внутрiшньобанкiвський переказ виконується в строк, встановлений внутрiшнiми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операцiйних днiв. Мiжбанкiвський переказ виконується у строк до трьох операцiйних днiв .
  Уточнимо, що як мiжбанкiвськi, так i внутрiшньобанкiвськi розрахунки вiдбуваються в середовищi банкiвських установ (це територiальнi управлiння НБ України, банки України та їх фiлiї). Однак юридично сторонами правовiдносин, що виникають при мiжбанкiвських розрахунках, виступають банки - юридичнi особи та НБ України, а суб"єктами платiжних вiдносин у внутрiшньобанкiвських платiжних системах є фiлiї банкiв, сам банк, а також територiальнi вiддiлення НБ України, що забезпечують проходження мiжтериторiальних платежiв в межах ВМПС.
  6.1.3. Реєстрацiя НБ України - умова дiяльностi в Українi платiжних органiзацiй платiжних систем, учасникiв платiжних систем та операторiв послуг платiжної iнфраструктури
  Платiжнi органiзацiї платiжних систем, учасники платiжних систем та оператори послуг платiжної iнфраструктури мають право здiйснювати дiяльнiсть в Українi виключно пiсля їх реєстрацiї НБ України.
  Платiжнi органiзацiї платiжних систем, учасники платiжних систем та оператори послуг платiжної iнфраструктури мають право здiйснювати дiяльнiсть в Українi виключно пiсля їх реєстрацiї НБ України шляхом внесення вiдомостей про них до Реєстру платiжних систем, систем розрахункiв, учасникiв цих систем та операторiв послуг платiжної iнфраструктури.
  До вказаного реєстру НБ України здiйснює внесення вiдомостей щодо:
  - внутрiшньодержавної платiжної системи та мiжнародної платiжної системи, платiжною органiзацiєю якої є резидент, пiсля узгодження правил цiєї платiжної системи;
  - мiжнародної платiжної системи, платiжною органiзацiєю якої є нерезидент, пiсля узгодження умов та порядку дiяльностi цiєї платiжної системи в Українi;
  - внутрiшньобанкiвської платiжної системи пiсля отримання повiдомлення банку про початок дiяльностi цiєї системи;
  - учасника внутрiшньодержавної платiжної системи та мiжнародної платiжної системи, платiжною органiзацiєю якої є резидент, пiсля отримання повiдомлення платiжної органiзацiї про укладений з цим учасником договiр;
  - учасника мiжнародної платiжної системи, платiжною органiзацiєю якої є нерезидент, пiсля реєстрацiї договору про участь у мiжнароднiй платiжнiй системi;
  - оператора послуг платiжної iнфраструктури пiсля узгодження умов та порядку його дiяльностi.
  Платiжна система (крiм внутрiшньобанкiвської платiжної системи) дiє вiдповiдно до правил, установлених платiжною органiзацiєю вiдповiдної платiжної системи. В свою чергу, внутрiшньобанкiвська платiжна система дiє вiдповiдно до внутрiшнiх документiв банку.
  Правила платiжної системи мають установлювати органiзацiйну структуру платiжної системи, умови участi, порядок вступу та виходу iз системи, управлiння ризиками, порядок iнiцiювання та здiйснення переказу i взаєморозрахункiв за цим переказом у системi, порядок вирiшення спорiв учасникiв мiж собою та мiж учасниками i користувачами, систему захисту iнформацiї, порядок проведення реконсиляцiї.
  Правила платiжної системи, а також договори, що укладаються платiжною органiзацiєю платiжної системи з учасниками цiєї системи, мають передбачати порядок врегулювання випадкiв нездатностi виконання учасниками платiжної системи своїх зобов'язань.
  Банки, а також небанкiвськi фiнансовi установи, якi мають лiцензiю НБ України на переказ коштiв без вiдкриття рахункiв, мають право укладати договори з платiжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем, створених нерезидентами, про участь у вiдповiдних системах, якщо цi системи внесенi до Реєстру платiжних систем, систем розрахункiв, учасникiв цих систем та операторiв послуг платiжної iнфраструктури.
  Банкам, небанкiвським фiнансовим установам та платiжним органiзацiям створених ними систем забороняється укладати договори про участь у мiжнародних платiжних системах, якi передбачають обмеження прав банкiв, небанкiвських фiнансових установ та їх представникiв брати участь в iнших мiжнародних платiжних системах та заснованих за їх участю органiзацiях.
  6.1.4. Правовий режим "електронних грошей"
  Грошовi перекази можуть здiйснюватися не лише через банкiвськi платiжнi системи, але й у iнший спосiб, що стало можливим завдяки розвитку сучасних телекомунiкацiйних систем, якi забезпечують безпосереднiй зв'язок мiж платником та отримувачем коштiв у будь-який зручний для них час. Прикладом небанкiвських платiжних систем можуть послугувати такi платiжнi системи, як "WebMoney", "Яндекс. Деньги", "RBK Money" та iншi, в яких засобом розрахункiв слугують так званi "електроннi грошi". Слiд проте, вiдзначити, що правове регулювання дiяльностi систем "електронних грошей" розвивається у напрямку перемiщення їх у сферу банкiвської системи з метою забезпечення вiдповiдного контролю зi сторони НБ України.
  "Електроннi грошi" функцiонують як програма обмiну iнформацiєю, що забезпечує швидке та цiлодобове здiйснення платежiв через Iнтернет за допомогою персональних комп"ютерiв користувачiв, спецiальних термiналiв та засобiв стiльникового зв"язку без проведення грошових переказiв в мережi банкiвських платiжних систем. Вiдбувається обмiн розрахунковими iнформацiйними символами, кiлькiсть яких вiдповiдає кiлькостi реальних грошей, зарезервованих на банкiвських рахунках емiтента "електронних грошей" чи у його високолiквiдних активах. При цьому розрахунки "електронними грошима", будучи персоналiзованими через присвоєння їх власникам iндивiдуальних реквiзитiв, у випадку здiйснення платежiв невеликими сумами не супроводжуються прямою iдентифiкацiєю учасникiв вiдповiдних розрахункових трансакцiй, тобто вони є анонiмними.
  Свого правового регулювання практика випуску та обiгу електронних грошей отримала i в законодавствi нашої країни. При цьому слiд вiдзначити, що законодавство України, як уже було вiдзначено вище, розвивається у напрямку переведення небанкiвських систем "електронних грошей" виключно у банкiвську сферу. Саме такi принципи вперше були реалiзованi у "Положеннi про електроннi грошi в Українi", що було затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 червня 2008 р. ? 178, де вказано, що в Українi емiтентами "електронних грошей" можуть бути лише банки. Цiєю ж постановою було обмежено лiмiт електронних грошей на одному електронному пристрої користувача та розмiр однiєї трансакцiї у сумi 5000 грн. Обмеження обґрунтовувалося рекомендацiями FATF (лист НБ України вiд 30 липня 2008 р. ? 25-212/1645-10454) .
  Сучасного вигляду правове регулювання випуску та обiгу "електронних грошей" набуло у "Положеннi про електроннi грошi в Українi" (затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 4 листопада 2010 р. ? 481), а також у ст. 15 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi", де уточнено, що електроннi грошi - це одиницi вартостi, якi зберiгаються на електронному пристрої, приймаються як засiб платежу iншими особами, нiж особа, яка їх випускає, i є грошовим зобов'язанням цiєї особи, що виконується в готiвковiй або безготiвковiй формi. Емiтентом електронних грошей, в свою чергу, є особа, яка здiйснює випуск електронних грошей i бере на себе зобов'язання з їх погашення. Випуск електронних грошей здiйснюється шляхом їх надання користувачам або комерцiйним агентам в обмiн на готiвковi або безготiвковi кошти. Окремо вказано, що випуск електронних грошей в Українi мають право здiйснювати лише банки та лише таких електронних грошей, що вираженi в гривнях.
  Комерцiйним агентом з розрахункiв може бути виключно банк i небанкiвська фiнансова установа, що має лiцензiю на переказ коштiв без вiдкриття рахункiв, видану НБ України. Комерцiйний агент з розрахункiв не має права передавати свої повноваження за агентським договором iншим суб'єктам господарювання.
  Комерцiйнi агенти мають право здiйснювати:
  - надання електронних грошей користувачам без зобов'язання щодо їх погашення (розповсюдження електронних грошей) (комерцiйний агент з розповсюдження);
  - надання користувачам засобiв поповнення електронними грошима електронних пристроїв (комерцiйний агент з поповнення);
  - обмiн електронних грошей, випущених однiєю особою, на електроннi грошi iншої особи (обмiн електронних грошей) (агент з обмiнних операцiй);
  - приймання електронних грошей в обмiн на готiвковi/безготiвковi гривнi (комерцiйний агент з розрахункiв).
  Користувачем електронних грошей може бути суб'єкт господарювання або фiзична особа. Користувач - суб'єкт господарювання має право використовувати електроннi грошi для здiйснення оплати товарiв, робiт та послуг. Користувач - фiзична особа може використовувати електроннi грошi для здiйснення оплати товарiв, робiт та послуг i переказувати електроннi грошi iншим користувачам - фiзичним особам.
  Слiд вiдзначити, що користувач - суб'єкт господарювання має право отримувати електроннi грошi та пред'являти їх до погашення лише в обмiн на безготiвковi кошти, а користувач - фiзична особа має право отримувати електроннi грошi та пред'являти їх до погашення в обмiн на готiвковi або безготiвковi кошти.
  Приймання електронних грошей для оплати товарiв, робiт та послуг здiйснюється iншими особами нiж особа, що здiйснює випуск електронних грошей, на пiдставi укладених договорiв з особою, що здiйснює випуск електронних грошей та/або його комерцiйними агентами з розрахункiв. Суб'єкт господарювання, який приймає електроннi грошi як оплату за товари, роботи, послуги, має право використовувати отриманi електроннi грошi виключно для обмiну на безготiвковi кошти або повертати їх користувачам у разi повернення ними вiдповiдно до Закону України "Про захист прав споживачiв" вiд 12 травня 1991 р. товарiв, придбаних за електроннi грошi. Як вказується в перiодицi, таке обмеження направлене на подолання суперечностi мiж статусом електронних грошей i податковим облiком витрат суб"єкта господарювання. Адже у ПК України не передбачається включення до витрат всiєї суми безготiвкових коштiв одразу за фактом їх перерахування емiтенту електронних грошей, якщо тiльки не прирiвняти придбання електронних грошей до придбання товарiв (робiт, послуг) .
  Нижче, на рис. 6.2 дано схему, що наглядно показує взаємодiю банка-емiтента "електронних грошей" та iнших суб"єктiв, що використовують цей платiжний засiб.
  
  Рис. 6.2
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 6.2. Схема використання "електронних грошей"
  
  Також iснує обмеження стосовно кiлькостi "електронних грошей", що можуть знаходитися у розпорядженнi користувача на його електронному пристрої. Зокрема, згiдно з п. 2.4 "Положення про електроннi грошi в Українi" емiтент зобов'язаний визначати суму "електронних грошей" на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженнi користувача, з урахуванням таких вимог:
  - сума "електронних грошей" на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 гривень;
  - сума "електронних грошей" на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень.
  Таким чином, розмiри трансакцiй по надходженню та списанню сум "електронних грошей" не обмежуються, однак сума їх вiдповiдного залишку на пристрої користувача не повинна перевищувати вищевказаний лiмiт.
  На завершення розгляду питання про поняття та види банкiвських платiжних систем слiд пiдкреслити, що i система мiжбанкiвських розрахункiв, i внутрiшньобанкiвська платiжна система, i система масових платежiв, i небанкiвськi платiжнi системи - всi цi утворення, не зважаючи на їх вiдмiнностi, є рiзновидами платiжних систем та призначенi для здiйснення грошових переказiв.
  
  
  ?6.2. Умови та пiдстави проведення мiжбанкiвських переказiв
  
  6.2.1. Умови проведення мiжбанкiвських переказiв
  Основними умовами мiжбанкiвських розрахункiв можна вказати:
  6.2.1.1. Вiдкриття та використання банками для здiйснення мiжбанкiвських переказiв кореспондентських рахункiв
  Згiдно з п. 7.1.3 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" кореспондентський рахунок - це рахунок, що вiдкривається одним банком iншому банку для здiйснення мiжбанкiвських переказiв. Вiдкриття кореспондентських рахункiв здiйснюється шляхом встановлення мiж банками кореспондентських вiдносин у порядку, що визначається НБ України, та на пiдставi вiдповiдного договору. Кореспондентський рахунок є єдиним iнструментом здiйснення мiжбанкiвських безготiвкових розрахункiв i призначений саме для них.
  У п. 7.1.3 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" встановлено, що кореспондентськi рахунки вiдкриваються (лише) банкам i (лише) банками. Однак, враховуючи те, що ДК України виконує функцiю централiзацiї бюджетних розрахункiв, йому вiдкрито єдиний казначейський рахунок в НБ України, на якому консолiдуються всi бюджетнi рахунки. Через такий по-сутi кореспондентський рахунок здiйснюються розрахунки за операцiями з виконання бюджетiв та управлiння бюджетними коштами. Також сформовано внутрiшню платiжну систему ДК України вiдповiдно до постанови КМ України та НБ України вiд 15 вересня 1999 р. ? 1721 "Про створення внутрiшньої платiжної системи Державного казначейства".
  Вiдносини з вiдкриття кореспондентського рахунку, а також iншi договiрнi вiдносини мiж банками, метою яких є здiйснення платежiв, розрахункiв та надання iнших банкiвських послуг за взаємними дорученнями називаються кореспондентськими вiдносинами.
  Кореспондентськi вiдносини можуть установлюватися:
  - мiж банками i НБ України;
  - безпосередньо мiж банками.
  Таким чином, електроннi мiжбанкiвськi перекази можуть здiйснюватися:
  - через систему електронних платежiв НБ України за кореспондентськими рахунками банкiв (фiлiй) у територiальних управлiннях НБ України (роздiл II Iнструкцiї ? 320);
  - через банки-кореспонденти за кореспондентськими рахунками, вiдкритими у них (роздiл III Iнструкцiї ? 320 регулює питання виконання мiжбанкiвського переказу через кореспондентськi рахунки, що вiдкриваються банками-резидентами в iнших банках-резидентах).
  Крiм цього, згiдно з п. 27.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" та Роздiлом IV Iнструкцiї ? 320 мiжбанкiвський переказ може здiйснюватися через кореспондентськi рахунки, що вiдкриваються банками в розрахунковому банку (ним є банк, уповноважений платiжною органiзацiєю вiдповiдної платiжної системи, що вiдкриває рахунки учасникам платiжної системи та бере участь у проведеннi взаєморозрахункiв мiж ними - п. 1.34 згаданого Закону). За допомогою таких кореспондентських рахункiв вiдбувається клiринг мiж членами платiжної органiзацiї - банками.
  Слiд зазначити, що серед всiх видiв кореспондентських рахункiв найбiльш важливим для кожного з банкiв України належить визначити кореспондентський рахунок в НБ України, через який банк працює у СЕП - державнiй системi мiжбанкiвських розрахункiв. Всi банки вiдкривають у НБ України кореспондентськi рахунки, що дозволяє здiйснювати їм в межах України через СЕП платежi на рахунок будь-якого одержувача коштiв з рахунку будь-якого вiдправника коштiв. Саме робота в СЕП є основною технiчною умовою здiйснення банками внутрiшньодержавних грошових переказiв. Зокрема, через СЕП у 2012 р. було здiйснено переважну бiльшiсть (98 %) мiжбанкiвських переказiв, тодi як через кореспондентськi рахунки, вiдкритi банками в iнших банках, - лише 2 % таких переказiв .
  НБ України регламентує та забезпечує функцiонування СЕП, гарантує її надiйнiсть i безпеку, органiзовує та бере участь у проведеннi через неї банкiвського переказу (п. 11.3 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi"). Згадаємо, що тим самим НБ України реалiзує функцiю "банку банкiв", встановлену п.п. 6,7 ст.7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  6.2.1.2. Наявнiсть коштiв на кореспондентському рахунку
  Згiдно з п. 27.2 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" банки здiйснюють переказ з кореспондентських рахункiв iнших банкiв - своїх клiєнтiв у межах залишку коштiв на цих рахунках, крiм випадкiв надання обслуговуючим банком кредиту банку клiєнту. Подiбне кредитування може мати мiсце у прямих кореспондентських вiдносинах банкiв; однак на рiвнi СЕП НБ України кредитування дебетового сальдо за кореспондентським рахунком не застосовується, що пiдвищує лiквiднiсть СЕП НБ України та позбавляє НБ України кредитного ризику у вiдносинах iз банками-кореспондентами.
  В свою чергу, кожен банк несе вiдповiдальнiсть перед своїми клiєнтами в межах залишкiв коштiв клiєнтiв на їх рахунках, вiдкритих у банку. Необхiдна для здiйснення розрахункiв частина коштiв клiєнтiв (яким банк вiдкрив поточнi та iншi рахунки) резервується на кореспондентському рахунку банку, наприклад, вiдкритому у територiальному управлiннi НБ України. НБ України несе зобов"язання списувати цi кошти згiдно з розпорядженнями свого кореспондента - банка, якому вiдкрито цей кореспондентський рахунок. Вiдповiдно, за розпорядженням банку цi кошти можуть бути списанi в iнтересах самого банку та на виконання його власних зобов"язань, наприклад, для розмiщення у виглядi кредитiв. У випадку, коли iнiцiюється списання коштiв з рахунку клiєнта, банк зможе виконати цей платiж зi свого кореспондентського рахунку лише у випадку фактичної наявностi на кореспондентському рахунку платiжного ресурсу - коштiв. На практицi iнодi виникає диспропорцiя мiж зобов"язаннями банку щодо платежiв клiєнтiв та наявнiстю у розпорядженнi банку коштiв, що облiковуються на кореспондентському рахунку (тобто залишку коштiв на кореспондентському рахунку банку не вистачає для виконання всiх представлених на виконання розрахункових документiв). У таких випадках банки починають затримувати проходження платежiв, чекаючи, коли на кореспондентський рахунок поступлять будь-якi кошти i сформується необхiдний грошовий залишок - ресурс для здiйснення мiжбанкiвських переказiв.
  З метою попередження виникнення ситуацiй затримки платежiв у договорах на розрахунково-касове обслуговування передбачається вiдповiдальнiсть банкiв за прострочення встановлених строкiв здiйснення переказiв коштiв (про це описано у наступнiй темi). Крiм цього, законодавством для банкiв встановлено економiчнi нормативи, якi з необхiднiстю заставляють банк пiдтримувати свою лiквiднiсть (цi питання розкрито у темi 13 цього курсу лекцiй).
  За жодних умов при здiйсненнi мiжбанкiвського переказу виключається можливiсть зарахування коштiв на кореспондентський рахунок банку-отримувача до списання вiдповiдної суми переказу з кореспондентського рахунку банку-платника. З розвитком банкiвських технологiй скорочується iнтервал мiж списанням та зарахуванням коштiв, тобто платежi проходять швидше. Однак списання завжди передує зарахуванню; межа скорочення такого часового iнтервалу - одночасне списання та зарахування суми переказу в режимi реального часу, за яким списання коштiв з кореспондентського рахунку банкiвської установи (платника) та зарахування коштiв на кореспондентський рахунок банкiвської установи (отримувача) виконується одночасно (глава 7 "Функцiонування СЕП у режимi реального часу" Роздiлу II Iнструкцiї ? 320). Поки-що бiльшiсть (99,9 %) мiжбанкiвських переказiв вiдбувається у так званому файловому режимi (коли мiж списанням та зарахуванням коштiв iснує певний часовий iнтервал).
  6.2.1.3. Застосування встановлених форм мiжбанкiвських розрахункових документiв
  Згiдно з п. 27.3 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" банки виконують мiжбанкiвський (внутрiшньобанкiвський) переказ на пiдставi мiжбанкiвських розрахункових документiв. В свою чергу, мiжбанкiвським розрахунковим документом визнається документ на переказ, сформований банком на пiдставi поданих клiєнтами розрахункових документiв, документiв на переказ готiвки, а також доручень на договiрне списання, передбачених в договорах, укладених мiж клiєнтами та обслуговуючими їх банками (п. 1.19 цього ж Закону).
  Документ клiєнта банку на переказ може бути паперовим або електронним. При цьому електронний документ має однакову силу з паперовим документом, а електронний цифровий пiдпис на електронному документi має однакову юридичну силу з пiдписом на паперовому документi. А от мiжбанкiвськi розрахунковi документи бувають лише в електроннiй формi. При цьому форми мiжбанкiвських розрахункових документiв, незалежно вiд їх виду, встановлюються НБ України. Як зазначається у спецiалiзованих публiкацiях, з практичних мiркувань при впровадженнi СЕП були розробленi формати документiв, якi значно вiдрiзнялися вiд платiжних документiв SWIFT та iнших систем, однак були максимально наближенi до форм звичних на той час паперових розрахункових документiв .
  Законами, що визначають загальнi правила обiгу електронних документiв, є Закон України "Про електроннi документи та електронний документообiг" вiд 22 травня 2003 р. та Закон України "Про електронний цифровий пiдпис" вiд 22 травня 2003 р. ;
  6.2.1.4. Реальне виконання мiжбанкiвських переказiв
  Проведення мiжбанкiвських переказiв повинне бути реальним та здiйснюватися у календарнiй черговостi надходження розпоряджень банка на списання коштiв з його кореспондентського рахунку. Всi мiжбанкiвськi розрахунки виконуються протягом операцiйного дня, яким, згiдно iз п. 1.21 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" є частина робочого дня банку або iншої установи - учасника платiжної системи, протягом якої приймаються вiд клiєнтiв документи на переказ i документи на вiдкликання та можна, за наявностi технiчної можливостi, здiйснити їх обробку, передачу та виконання. Частиною операцiйного дня є так званий операцiйний час, протягом якого приймаються документи на переказ i документи на вiдкликання, що мають бути обробленi, переданi та виконанi цим банком протягом цього ж робочого дня;
  6.2.1.5. Цiлiснiсть та конфiденцiйнiсть iнформацiї при здiйсненнi мiжбанкiвських розрахункiв
  Оскiльки обiг iнформацiї в системi мiжбанкiвських розрахункiв пов"язаний зi списанням та зарахуванням коштiв, ця система повинна бути замкнутою та виключати несанкцiонований доступ до неї суб"єктiв, що не входять до перелiку її членiв. Наприклад, вимоги щодо захисту електронних банкiвських документiв учасникiв СЕП сформульованi у Роздiлi IX Iнструкцiї ? 320 i передбачають виконання технологiчних засобiв безпеки у СЕП НБ України (глава 3 вказаного Роздiлу), криптографiчний захист iнформацiї (глава 4 вказаного Роздiлу), органiзацiйнi заходи iнформацiйної безпеки (глава 5 вказаного Роздiлу).
  Крiм цього, мiжбанкiвськi перекази та iнформацiя, пов"язана з ними, є iндивiдуалiзованими, а тому учасники не мають можливостi отримувати iнформацiю iншу, нiж та що стосується їх власних розрахункових операцiй. Наприклад, банк-учасник може отримувати вiд Центру обробки СЕП iнформацiю про поточний стан лише його кореспондентського рахунку за пiдсумками циклiв оброблення платежiв (п. 2 глави 2 роздiлу IX Iнструкцiї ? 320).
  Деталiзованi вимоги до захисту iнформацiї при здiйсненнi мiжбанкiвських розрахункiв мiстяться у вузькоспецiальних нормативно-правових актах НБ України (як-от "Правила органiзацiї захисту електронних банкiвських документiв з використанням засобiв захисту iнформацiї Нацiонального банку України", затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 2 квiтня 2007 р. ? 112, "Правила з технiчного захисту iнформацiї для примiщень банкiв, у яких обробляються електроннi банкiвськi документи", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 4 липня 2007 р. ? 243 тощо).
  6.2.1.6. Операцiйна надiйнiсть системи мiжбанкiвських переказiв
   Iснує низка пiдзаконних актiв НБ України, скерованих, зокрема, на забезпечення операцiйної надiйностi та стабiльностi роботи СЕП, а також пов"язаних iз нею систем мiжбанкiвської комунiкацiї. Наприклад, у "Положеннi про забезпечення безперервного функцiонування iнформацiйних систем Нацiонального банку України та банкiв України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 17 червня 2008 р. ? 265, врегульованi питання дiй пiдроздiлiв НБ України, банкiв, їх фiлiй, iнших установ - учасникiв iнформацiйної мережi НБ України, якi пов"язанi iз забезпеченням функцiонування системи електронних мiжбанкiвських переказiв, електронної пошти НБ України та iнших iнформацiйних систем НБ України у разi виникнення надзвичайних ситуацiй (тобто ситуацiй техногенного, природного та iншого походження, внаслiдок впливу яких функцiонування iнформацiйних систем НБ України та банкiв у штатному режимi неможливе) .
  6.2.2. Договiрне оформлення кореспондентських вiдносин - правова пiдстава здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв
  6.2.2.1. Правила договiрного оформлення кореспондентських вiдносин банкiв з НБ України
  Кореспондентськi вiдносини з НБ України встановлюються банком шляхом укладення "Договору про кореспондентський рахунок у Нацiональному банку України" через територiальне управлiння НБ України за мiсцезнаходженням банка-кореспондента.
  Укладення такого договору є правовою пiдставою для включення банку у СЕП. В силу цього договору виконавець (НБ України) вiдкриває замовнику (банку) кореспондентський рахунок для здiйснення переказу грошей через систему електронних мiжбанкiвських переказiв НБ України.
  Згiдно з п. 2 глави 1 Роздiлу II Iнструкцiї ? 320 для вiдкриття кореспондентського рахунку банку голова правлiння (ради директорiв) банку, головний бухгалтер подають до територiального управлiння за мiсцезнаходженням банку такi документи:
  а) заяву про вiдкриття кореспондентського рахунку в НБ України;
  б) копiю статуту банку, засвiдчену нотарiально або територiальним управлiнням;
  в) копiю документа, що пiдтверджує взяття банку на облiк вiдповiдним органом доходiв i зборiв, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав документ, або територiальним управлiнням;
  г) копiю документа, що пiдтверджує взяття банку на облiк в органi Пенсiйного фонду України, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав документ, або територiальним управлiнням;
  ґ) копiю довiдки про внесення банку до ЄДРПОУ, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав довiдку, або територiальним управлiнням;
  д) картку iз зразками пiдписiв та вiдбитка печатки банку, засвiдченими нотарiально (кiлькiсть примiрникiв обумовлюється сторонами).
  Для вiдкриття кореспондентського рахунку фiлiї банку керiвник, головний бухгалтер фiлiї подають до територiального управлiння за мiсцезнаходженням фiлiї такi документи:
  а) заяву про вiдкриття кореспондентського рахунку в НБ України;
  б) копiю положення про фiлiю, засвiдчену або нотарiально, або банком, або територiальним управлiнням;
  в) копiю довiреностi, що видана банком керiвнику фiлiї, засвiдчену нотарiально;
  г) клопотання банку за пiдписом його керiвника про вiдкриття кореспондентського рахунку фiлiї iз зазначенням реквiзитiв банку, а саме: коду банку, мiсцезнаходження банку, iдентифiкацiйного коду за ЄДРПОУ, номера кореспондентського рахунку, найменування територiального управлiння, у якому вiдкрито кореспондентський рахунок банку, назву органу доходiв i зборiв, у якому банк перебуває на облiку;
  ґ) копiю документа, що пiдтверджує взяття фiлiї на облiк вiдповiдним органом доходiв i зборiв, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав документ, або територiальним управлiнням;
  д) копiю документа, що пiдтверджує взяття фiлiї на облiк в органi Пенсiйного фонду України, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав документ, або територiальним управлiнням;
  е) копiю довiдки про внесення фiлiї до ЄДРПОУ, засвiдчену або нотарiально, або органом, що видав довiдку, або територiальним управлiнням;
  є) картку iз зразками пiдписiв та вiдбитка печатки фiлiї, засвiдченими нотарiально (кiлькiсть примiрникiв обумовлюється сторонами).
  Територiальне управлiння НБ України зобов'язане повiдомити державного виконавця про вiдкриття кореспондентського рахунку фiлiї банку, щодо якого в НБ України є публiчне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, та зупинити видатковi операцiї фiлiї банку з такого рахунку на суму обтяження. Повiдомлення про вiдкриття кореспондентського рахунку територiальне управлiння зобов'язане видати уповноваженiй особi фiлiї банку пiд пiдпис для надання його державному виконавцевi. Фiлiя банку зобов'язана подати до територiального управлiння НБ України документи, що пiдтверджують отримання державним виконавцем повiдомлення про вiдкриття кореспондентського рахунку.
  Крiм "Договору про кореспондентський рахунок у Нацiональному банку України" мiж НБ України та банком-кореспондентом укладається "Договiр про розрахунково-iнформацiйне обслуговування в системi електронних платежiв НБ України та надання послуг системою електронної пошти НБ України". Згiдно з цим договором виконавець (НБ України) забезпечує роботу замовника (банка) в системi електронних платежiв НБ України для здiйснення ним мiжбанкiвського переказу коштiв, надає йому iнформацiйнi та консультацiйнi послуги щодо роботи в СЕП, а також виконавець пiдключає замовника до системи електронної пошти НБ та забезпечує передавання iнформацiї засобами системи електронної пошти до/вiд Замовника .
  Для захисту iнформацiї про мiжбанкiвськi платежi укладається "Договiр про використання криптографiчних засобiв захисту iнформацiї в системi електронних платежiв Нацiонального банку України", вiдповiдно до якого НБ України надає банку апаратно-програмнi засоби криптографiчного захисту iнформацiї згiдно з актом про приймання-передавання для використання їх в iнформацiйнiй мережi НБ України.
  Стосовно припинення кореспондентських вiдносин мiж банком та НБ України, то згiдно з главою 2 роздiлу II Iнструкцiї ? 320 пiдставою для закриття кореспондентського рахунку банку (фiлiї) є розiрвання договору, що здiйснюється за iнiцiативою власника кореспондентського рахунку вiдповiдно до заяви або НБ України у випадках, передбачених законом.
  Залишок коштiв за кореспондентським рахунком має бути перерахований на рахунок, визначений його власником або НБ України вiдповiдно до законодавства.
  Територiальне управлiння протягом трьох робочих днiв з дня закриття кореспондентського рахунку, уключаючи день закриття, зобов'язане повiдомити про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв в порядку, установленому законодавством України. Отримання органом доходiв i зборiв повiдомлення пiдтверджується файлом-квитанцiєю, що надсилається цим органом до територiального управлiння. Файл-квитанцiя на паперовому носiї зберiгається в справi з оформлення кореспондентського рахунку банку (фiлiї). Справа з оформлення кореспондентського рахунку банку (фiлiї) пiсля його закриття залишається в територiальному управлiннi i зберiгається протягом строку, установленого нормативно-правовим актом НБ України, який регламентує строки зберiгання документiв, що утворюються в дiяльностi НБ України.
  6.2.2.2. Правила договiрного оформлення прямих кореспондентських вiдносин банкiв
  Кореспондентськi вiдносини мiж банками для здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв установлюються на пiдставi договору шляхом вiдкриття кореспондентського рахунку. Банками-кореспондентами, вiдповiдно, визнаються банки, якi встановили мiж собою кореспондентськi вiдносини з вiдкриттям кореспондентського рахунку.
  Для позначення кореспондентських рахункiв банкiв на практицi прийнято використовувати такi найменування:
  - рахунок ЛОРО (iталiйською мовою - conto LORO) - це рахунок, вiдкритий банком банку-кореспонденту;
  - рахунок НОСТРО (iталiйською мовою - conto NOSTRO) - це рахунок даного банку, вiдкритий у банку-кореспондентi.
  Рахунок НОСТРО одного банку є рахунком ЛОРО для банку-кореспондента.
  У Роздiлi III Iнструкцiї ? 320 встановлюються правила вiдкриття, переоформлення та закриття кореспондентських рахункiв банкiв-кореспондентiв в iнших банках, а також правила виконання мiжбанкiвського переказу через кореспондентськi рахунки, що вiдкриваються банками-резидентами в iнших банках-резидентах.
  Зокрема, вказується, що вiдкриття банком кореспондентського рахунку банку-кореспонденту здiйснюється на пiдставi договору, укладеного мiж ними вiдповiдно до законодавства та iнших документiв, визначених за домовленiстю сторiн.
  У разi реорганiзацiї банку-кореспондента шляхом перетворення, змiни найменування банк-кореспондент зобов'язаний подати такi самi документи, що й пiд час вiдкриття рахунку. Номер кореспондентського рахунку може залишатися без змiн.
  Банк має зберiгати документи, на пiдставi яких вiдкрито кореспондентський рахунок банку-кореспондента, у справi з оформлення цього рахунку.
  Пiдставою для закриття кореспондентського рахунку банку-кореспондента є розiрвання договору, що здiйснюється за погодженням сторiн та в iнших випадках, передбачених законом.
  Пiд час закриття кореспондентського рахунку залишок коштiв за ним має бути перерахований на рахунок, визначений його власником.
  Банк протягом трьох робочих днiв з дня закриття кореспондентського рахунку банку-кореспондента, уключаючи день закриття, зобов'язаний надiслати в порядку, установленому законодавством України, повiдомлення про закриття кореспондентського рахунку на адресу вiдповiдного органу доходiв i зборiв. Отримання органом доходiв i зборiв повiдомлення пiдтверджується файлом-квитанцiєю, що надсилається цим органом до банку.
  Справа з оформлення кореспондентського рахунку банку-кореспондента пiсля його закриття має зберiгатися банком протягом строку, установленого нормативно-правовим актом НБ України, який регламентує строки зберiгання документiв, що утворюються в дiяльностi банкiв України.
  Реєструються кореспондентськi рахунки банкiв НБ України згiдно з "Правилами реєстрацiї кореспондентських рахункiв банкiв Нацiональним банком України", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 15 серпня 2001 р. ? 343.
  
  ?6.3. Правила здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв
  
  6.3.1. Способи здiйснення мiжбанкiвських переказiв
  Як уже зазначалося вище, мiжбанкiвськi перекази можуть здiйснюватися:
  а) за кореспондентськими рахунками банкiв (фiлiй) у територiальних управлiннях НБ України;
  б) через банки-кореспонденти за кореспондентськими рахунками, вiдкритими у них;
  в) через кореспондентськi рахунки, що вiдкриваються банками в розрахунковому банку.
  Якщо у перших двох випадках постiйно вiдбувається фактичне проходження сум переказiв через кореспондентськi рахунки банкiв, то у ситуацiї проведення мiжбанкiвських розрахункiв через розрахунковий банк має мiсце бiльш складна процедура, що iменується "клiрингом" (англiйською мовою - clearing). Згiдно з п. 1.16 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" клiринг - це сукупнiсть збирання, сортування, реконсиляцiї та проведення взаємозалiку зустрiчних вимог учасникiв платiжної системи, а також обчислення за кожним з них сумарного сальдо за визначений перiод часу мiж загальними обсягами вимог та зобов"язань. Фактичнi перекази коштiв на кореспондентськi рахунки вiдбуваються лише при завершеннi розрахункiв мiж банкам для погашення їх кiнцевих платiжних зобов"язань.
  Загальнi правила здiйснення мiжбанкiвських переказiв встановленi у ст. 27 та ст. 28 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi". Як було вказано вище, основне - це те, що банки здiйснюють переказ з кореспондентських рахункiв iнших банкiв - своїх клiєнтiв у межах залишку коштiв на цих рахунках, крiм випадкiв надання обслуговуючим банком кредиту банку-клiєнту. У разi недостатностi на рахунку клiєнта коштiв для виконання у повному обсязi розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку цей банк здiйснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштiв, що знаходиться на рахунку клiєнта, на рахунок отримувача (п. 27.2 вказаного вище Закону).
  Встановлено також низку спецiальних правил для здiйснення мiжбанкiвських переказiв мiж банками - членами платiжних систем за операцiями iз застосуванням спецiальних платiжних засобiв. Зокрема, мiжбанкiвський переказ мiж банками - учасниками платiжних систем за операцiями iз застосуванням електронних платiжних засобiв, здiйсненими їх держателями в межах України, проводиться лише у валютi України незалежно вiд того, в якiй валютi вiдкритий рахунок клiєнта. Однак мiжбанкiвський переказ мiж банками - учасниками мiжнародних платiжних систем за операцiями iз застосуванням електронних платiжних засобiв, здiйсненими їх держателями за межами України, а також за операцiями, здiйсненими в межах України держателями електронних платiжних засобiв - нерезидентами України, проводиться у валютi, визначенiй у вiдповiдних договорах iз платiжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем.
  Якщо валюта, в якiй проводиться мiжбанкiвський переказ, не збiгається з валютою, списаною з рахунка клiєнта, емiтент спецiального платiжного засобу (наприклад, платiжної картки) може виконати операцiї з купiвлi-продажу необхiдної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України в порядку, встановленому НБ України, або провести внутрiшньобанкiвський клiринг. Подiбнi ситуацiї можуть виникати у випадку використання на територiї України пластикових платiжних карток нерезидентами.
  Учасники платiжних систем мають право формувати гарантiйнi депозити, а також використовувати гарантiї, акредитиви та iншi документарнi форми забезпечення зобов'язань пiд час здiйснення переказiв iз застосуванням електронних платiжних засобiв.
  Гарантiйнi депозити учасникiв платiжних систем для виконання переказiв у межах України формуються в гривнях та розмiщуються на рахунках у НБ України або в банках України вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв НБ України.
  6.3.2. Правила здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв через СЕП
  СЕП - це складна система, що складається iз декiлькох iнших систем, зокрема, системи переказiв у файловому режимi, системи переказiв у режимi реального часу, координацiю роботи яких забезпечує система монiторингу технiчних рахункiв. Додатковими складовими до СЕП входять iнформацiйно-пошукова система, система резервування i вiдновлення функцiонування СЕП, система електронної пошти, система захисту електронних банкiвських документiв.
  6.3.2.1. Складовi елементи (системи) СЕП
  Основними складовими елементами СЕП є:
  - система електронних переказiв у файловому режимi - забезпечує проведення мiжбанкiвського переказу в режимi обмiну файлами з iндивiдуальним обробленням мiжбанкiвського електронного розрахункового документа, за яким мiж списанням грошей з кореспондентського рахунку банкiвської установи (платника) та зарахуванням грошей на кореспондентський рахунок банкiвської установи (отримувача) є певний промiжок часу. У цьому режимi зарахування коштiв отримувачу вiдбувається пiсля того, як вiн пiдтвердить вiдправнику отримання файла платежiв вiдповiдним повiдомленням (так званою квитанцiєю);
  - система переказiв у режимi реального часу - забезпечує проведення мiжбанкiвського переказу в режимi реального часу з iндивiдуальним обробленням мiжбанкiвського електронного розрахункового документа, за яким списання грошей з кореспондентського рахунку банкiвської установи (платника) та зарахування грошей на кореспондентський рахунок банкiвської установи (отримувача) виконується одночасно (згiдно з мiжнародною класифiкацiєю це стандарт RTGS (Real-Time Gross Settlement)) .
  У 2012 р. через СЕП виконано 335499 тис. початкових платежiв та електронних розрахункових повiдомлень на суму 11723088 млн. грн. За результатами 2012 р. бiльшiсть мiжбанкiвських переказiв здiйснювалася у файловому режимi. При цьому щомiсяця через СЕП здiйснювалося платежiв:
  - у файловому режимi - вiд 24056 тис. штук (сiчень) до 30191 тис. штук (жовтень);
  - у режимi реального часу - вiд 33 тис. штук (сiчень) до 74 тис. штук (листопад-грудень).
  Вiдповiдно, 99,8 % вiд загальної кiлькостi платежiв було виконано учасниками СЕП у файловому режимi, решту 0,2 % вiд загальної кiлькостi платежiв було проведено у режимi реального часу . Таким чином, гострої потреби виконувати перекази в режимi реального часу у суб"єктiв платiжних безготiвкових операцiй зараз немає. Однак, як вважається, рiст мiжбанкiвських переказiв у режимi реального часу є неминучим, оскiльки таким чином гарантується поступлення коштiв на кореспондентський рахунок отримувача до точно визначеного часу, що важливо у деяких ситуацiях проведення мiжбанкiвських розрахункiв (наприклад, при здiйсненнi клiрингу банкiв - учасникiв платiжної системи, або ж при примусовому списаннi коштiв). Крiм цього, сучасна технологiя роботи СЕП дозволяє переказувати кошти в режимi реального часу на адресу будь-якого iншого банку - учасника СЕП, навiть якщо сам банк-отримувач не працює у цьому режимi. Такi платежi негайно вiдображаються на його кореспондентському рахунку, а текстовi частини платежiв надсилаються пiзнiше у файловому режимi .
  Через СЕП здiйснюється переважна частина мiжбанкiвських розрахункiв в банкiвськiй системi України. Для того, щоб досягти цiлiсностi платiжного простору банкiвської системи внутрiшньобанкiвська платiжна система повинна бути адаптована до СЕП та її пiдсистем. Нагадаємо, що внутрiшньобанкiвська платiжна система - це платiжна система банку, яка забезпечує найбiльш сприятливi умови проведення переказу коштiв мiж його фiлiями. У випадку, коли переказ не може бути здiйснений всерединi внутрiшньобанкiвської платiжної системи з тiєї причини, що рахунок одержувача вiдкритий в iншому банку, цей платiж провадиться через мiжбанкiвську платiжну систему, зокрема, через СЕП.
  6.3.2.2. Рiвнi СЕП
  Як випливає iз змiсту Iнструкцiї ? 320 СЕП складається iз трьох функцiональних рiвнiв, кожному з яких є властивим свiй суб"єктний склад, функцiональна структура та програмно-технiчне забезпечення. Зокрема:
  - верхнiй рiвень СЕП утворює Центральна розрахункова палата НБ України - установа, яка забезпечує функцiонування СЕП у цiлому та веде Довiдник банкiв - безпосереднiх учасникiв СЕП. У ЦРП розмiщений Центр обробки СЕП (скорочено - ЦОСЕП), який технiчно забезпечує проведення мiжбанкiвських розрахункiв у СЕП та веде так званi "технiчнi рахунки" безпосереднiх учасникiв СЕП;
  - на середньому рiвнi СЕП задiянi територiальнi управлiння НБ України, якi використовують програмно-технiчне забезпечення пiд назвою АРМ-РП. До обов"язкiв територiальних управлiнь вiднесено укладання, переоформлення та припинення договорiв про вiдкриття кореспондентських рахункiв безпосереднiм учасникам СЕП, забезпечення їх виконання, а також виконання окремих технологiчних функцiй з контролю та звiряння проходження мiжбанкiвських переказiв i стану кореспондентських рахункiв учасникiв СЕП вiдповiдного регiону та надання консультативної допомоги учасникам СЕП регiону;
  - третiй, нижнiй рiвень СЕП, утворюють банкiвськi установи, що мають технiчнi рахунки у ЦРП, функцiонування яких забезпечується ЦОСЕП. Програмно-технiчне забезпечення нижнього рiвня СЕП iменується АРМ-СЕП, також банки i фiлiї працюють iз системою електронної пошти, засобами криптографiчного захисту iнформацiї та системою автоматизацiї банку (САБ). САБ є єдиним джерелом формування мiжбанкiвських електронних розрахункових документiв для СЕП. Через АРМ-СЕП учасник СЕП може здiйснювати платежi у файловому режимi чи у режимi реального часу .
  Нижче зображено структурну схему СЕП, яка працює в Українi з листопада 2006 р.
  Рис. 6.3
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Перекази в
   режимi
   реального
   часу та у
   файловому
   режимi
  
  
  
  
  Рис. 6.3. Структурна схема СЕП
  
  Технiчним рахунком отримувача в ЦОСЕП за умови надходження вiд отримувача квитанцiї, що пiдтверджує успiшне прийняття файла B. У кiнцi кожного сеансу оброблення iнформацiї ЦОСЕП надсилає учасникам СЕП пiдсумкову iнформацiю за результатами цього циклу та поточне значення їх технiчних рахункiв. Пiсля отримання файла з пiдсумковою iнформацiєю, яка пiдтверджує вiдображення суми файла B за технiчним рахунком у ЦОСЕП, учасник СЕП передає мiжбанкiвськi електроннi розрахунковi документи, що розмiщенi в успiшно прийнятому ним файлi B, для подальшого їх оброблення засобами САБ та/або ВПС та вiдображення сум за рахунками отримувачiв (п. 4 глави 6 роздiлу II Iнструкцiї ? 320);
  При цьому, згiдно з п. 8 глави 5 роздiлу II Iнструкцiї ? 320 мiжбанкiвський електронний розрахунковий документ уважається виконаним у СЕП з часу вiдображення його суми за технiчним рахунком учасника СЕП-отримувача, за винятком випадкiв, передбачених процедурою вiдновлення функцiонування СЕП НБ України у разi порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацiй.
  За результатами дня роботи СЕП вiдбувається перенесення результатiв здiйснених переказiв спецiальним файлом з технiчного рахунку учасника у ЦОСЕП на його кореспондентський рахунок у територiальному управлiннi (п. 9 глави 5 роздiлу II Iнструкцiї ? 320). Обороти по списанню та зарахуванню коштiв мiж територiальними управлiннями повиннi зiйтися (сквитуватися).
  Пiд час функцiонування засобiв криптографiчного захисту iнформацiї створюється шифрований архiв оброблених платежiв i технологiчної iнформацiї. Цей архiв використовується для надання НБ України iнформацiйних послуг згiдно з вимогами глави 12 роздiлу II Iнструкцiї ? 320.
  Стосовно банкiвських переказiв у режимi реального часу, то вони вiдбуваються в цiлому по процедурi здiйснення трансакцiй у файловому режимi, за винятком певних особливостей обмiну iнформацiєю. Такий обмiн iнформацiєю в режимi реального часу здiйснюється пакетами за так званим протоколом TCP/IP (це одиницi обмiну iнформацiєю в СЕП у режимi реального часу). При цьому учасник СЕП формує засобами САБ пакет-запит i надсилає його до ЦОСЕП. За пiдсумками оброблення пакета-запиту ЦОСЕП готує та вiдправляє учаснику СЕП пакет-вiдповiдь, що мiстить iнформацiю про виконання чи невиконання пакета-запиту. Трансакцiя у режимi реального часу одночасно вiдображається на технiчних рахунках банкiвської установи-вiдправника та банкiвської установи-одержувача.
  6.3.2.3. Модель обслуговування консолiдованого кореспондентського рахунку в СЕП
  Розрахунки банкiв у СЕП можуть вiдбуватися за певними моделями, якi враховують вибрану банком технологiю здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв фiлiями банку. У таких ситуацiях фiлiї дiють, як правило, без окремих кореспондентських рахункiв, а зберiгають свої кошти та здiйснюють розрахунки через консолiдований кореспондентський рахунок головного банку (чи кореспондентськi рахунки його територiальних вiддiлень).
  Модель обслуговування консолiдованого кореспондентського рахунку в СЕП - це сукупнiсть механiзмiв i правил роботи СЕП, банку та його фiлiй, згiдно з якими виконується мiжбанкiвський переказ через консолiдований кореспондентський рахунок.
  У главi 9 роздiлу II Iнструкцiї ? 320 мiститься опис моделей обслуговування консолiдованого кореспондентського рахунку в СЕП. Всього упроваджено чотири моделi обслуговування банкiв (фiлiй) за консолiдованим кореспондентським рахунком, якi враховують специфiку роботи та потреби банкiв. За станом на 1 сiчня 2011 р. найбiльша кiлькiсть учасникiв СЕП (42 юридичнi особи, якi об"єднують 614 установ, або 55 % вiд загальної кiлькостi учасникiв СЕП) працювала за третьою моделлю, решта учасникiв СЕП працювала за моделями 4 (10 юридичних осiб, якi об"єднують 97 банкiвських установ) та 7 (5 юридичних осiб, до складу яких увiйшло 58 банкiвських установ). За моделлю 8 працювало 28 установ ДК України, ПрАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕПОЗИТАРIЙ ЦIННИХ ПАПЕРIВ" , яким було вiдкрито окремий рахунок, також за окремими кореспондентськими рахунками працювало 11 юридичних осiб, до складу яких увiйшло 142 банкiвських установи .
  Як видно iз викладеного вище, найчастiше при обслуговуваннi консолiдованого кореспондентського рахунку банки використовують модель 3. Згiдно з п. 2 глави 9 роздiлу II Iнструкцiї ? 320 у разi роботи за моделлю 3 банк зобов'язаний мати консолiдований кореспондентський рахунок у територiальному управлiннi за його мiсцезнаходженням i технiчний рахунок у ЦОСЕП. Фiлiї банку не можуть мати кореспондентських рахункiв у територiальних управлiннях i технiчних рахункiв у ЦОСЕП. Банк повинен мати власну ВМПС для виконання внутрiшньобанкiвського переказу. Фiлiї банку є опосередкованими учасниками СЕП та обмiнюються мiжбанкiвськими електронними розрахунковими документами з СЕП засобами ВМПС через АРМ-НБ України банку з вiдображенням результатiв розрахункiв на технiчному рахунку банку.
  Банк може працювати в СЕП за моделлю 3 через свiй структурний пiдроздiл, якому визначається реквiзит "код банку" та який включається до Довiдника банкiв України та Довiдника учасникiв СЕП у порядку, установленому Iнструкцiєю ? 320.
  6.3.3. Правила здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв через прямi кореспондентськi рахунки банкiв
  У роздiлi III Iнструкцiї ? 320 регулюється питання виконання мiжбанкiвського переказу через кореспондентськi рахунки, що вiдкриваються банками-резидентами в iнших банках-резидентах. Через кореспондентськi рахунки, що вiдкритi банками в iнших банках, тобто поза межами СЕП, за перiод з 2002 р. по 2012 р. було здiйснено 2 % мiжбанкiвських переказiв у нацiональнiй валютi в межах України .
  Мiжбанкiвський переказ здiйснюється банками на пiдставi мiжбанкiвських розрахункових документiв, що можуть бути переданi на електронних чи паперових носiях. Мiжбанкiвський електронний розрахунковий документ має обов'язково мiстити реквiзити документа, на пiдставi якого вiн сформований, вiдповiдно до п. 6 глави 2 роздiлу I Iнструкцiї ? 320 (де встановлено загальнi вимоги до мiжбанкiвських електронних розрахункових документiв).
  Мiжбанкiвськi розрахунковi документи на паперових носiях мають бути автентифiкованi банком як такi, що пiдписанi уповноваженими особами банку-кореспондента.
  Банк здiйснює мiжбанкiвський переказ у межах залишку коштiв на кореспондентському рахунку банку-кореспондента, крiм випадкiв, передбачених договором.
  Програмно-технiчне забезпечення, система захисту iнформацiї та телекомунiкацiйнi канали зв'язку, що використовуються банком для мiжбанкiвського переказу, мають забезпечувати:
  - контроль за достовiрнiстю iнформацiї на всiх етапах її оброблення;
  - надiйний багаторiвневий захист iнформацiї вiд несанкцiонованої модифiкацiї та несанкцiонованого ознайомлення зi змiстом електронних банкiвських документiв на будь-якому етапi їх оброблення.
  Банки мають право обирати форму подання мiжбанкiвських розрахункових документiв, виписок з кореспондентського рахунку (на паперових чи електронних носiях) i засоби зв'язку для їх передавання, що обумовленi договором, за умови збереження цiлiсностi та конфiденцiйностi iнформацiї.
  Банк приймає i виконує платiжнi вимоги на примусове списання коштiв банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком в порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБ України про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, з урахуванням таких особливостей:
  - примусове списання коштiв банку-кореспондента за платiжною вимогою банк виконує в кiнцi третього операцiйного дня (ураховуючи день її надходження) вiдповiдно до пiдстав, установлених законодавством;
  - банк визначає наявну для списання суму за платiжною вимогою в строк i в порядку, що передбаченi нормативно-правовим актом НБ України про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, i зберiгає її на кореспондентському рахунку банку-кореспондента до виконання платiжної вимоги.
  Банк приймає i виконує документи про арешт коштiв банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком у порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБ України про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, з урахуванням таких особливостей:
  - якщо на кореспондентському рахунку банку-кореспондента недостатньо коштiв до визначеної документом про арешт суми, то банк зупиняє власнi видатковi операцiї банку-кореспондента за цим рахунком у межах суми, на яку накладено арешт, тобто до забезпечення на кореспондентському рахунку банку-кореспондента визначеної документом про арешт суми коштiв;
  - якщо арешт на кошти банку-кореспондента накладено без встановлення суми, то банк зупиняє власнi видатковi операцiї банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком до отримання вiдповiдних документiв щодо списання суми або зняття арешту з коштiв.
  6.3.4. Правила проведення мiжбанкiвських розрахункiв за результатами клiрингу
  Мiжбанкiвськi розрахунки за результатами клiрингу банкiв - учасникiв платiжних систем набули важливого значення у зв"язку iз впровадженням в Українi розрахункiв через мiжнароднi платiжнi системи з використанням платiжних карток, в перспективi - Нацiональної системи масових електронних платежiв (НСМЕП). Використання платiжних карток передбачає одержання коштiв з банкоматiв для здiйснення платежу, або ж безготiвкове списання коштiв з карткового рахунку володiльця карти пiд час розрахунку карткою через термiнал, розмiщений у продавця продукцiї, роботи чи послуги. Зрозумiло, в таких ситуацiях в процедуру переказу є задiяними декiлька банкiв (банк-власник банкомата, чи банк-який веде рахунок продавця товару, з однiєї сторони, а з iншої - банк-емiтент платiжної картки), якi змушенi проводити мiж собою розрахунковi операцiї по переказу, iнiцiйованому власником картки. Велика кiлькiсть платежiв банкiв - учасникiв платiжної системи призводить до того, що мiж ними виникають зустрiчнi грошовi зобов"язання.
  З метою ефективного проведення мiжбанкiвських розрахункiв повноваження на їх проведення на договiрних засадах доручаються платiжною органiзацiєю так званому розрахунковому, або клiринговому банку. Функцiї розрахункового банку платiжної системи може виконувати банк або НБ України.
  6.3.4.1. Основнi правила клiрингу
  Вiдповiдно до положень п. 3 глави 1 роздiлу IV Iнструкцiї ? 320 вiдносини розрахункового банку з учасниками платiжної системи регулюються договорами, укладеними вiдповiдно до законодавства.
  Переказ коштiв через кореспондентськi рахунки банкiв - учасникiв платiжної системи в розрахунковому банку може виконуватися на пiдставi клiрингової вимоги, сформованої в платiжнiй системi за результатами взаємозалiку на пiдставi клiрингу або за кожним документом на переказ коштiв окремо. Форма клiрингової вимоги встановлюється правилами платiжної системи i повинна мiстити реквiзити, обов'язковi для формування розрахунковим банком мiжбанкiвського розрахункового документа згiдно з вимогами п. 3 глави 2 роздiлу I Iнструкцiї ? 320.
  Для зведення результатiв клiрингу на балансi розрахункового банку вiдкривається клiринговий рахунок.
  Розрахунковий банк забезпечує завершення розрахункiв вiдповiдно до правил платiжної системи та умов договорiв з платiжною органiзацiєю i учасниками платiжної системи.
  У разi порушення строку проведення розрахункiв розрахунковий банк несе вiдповiдальнiсть перед платiжною органiзацiєю та учасниками платiжної системи згiдно iз законодавством, правилами платiжної системи та умовами договорiв.
  6.3.4.2. Умови виконання банком функцiй розрахункового банку платiжної системи
  У главi 2 роздiлу IV Iнструкцiї ? 320 встановлюються правила виконання банком функцiй розрахункового банку платiжної системи. Зокрема, вказується, що банк виконує функцiї розрахункового банку на пiдставi договору, який укладається мiж платiжною органiзацiєю платiжної системи та банком. Якщо банк виконує функцiї платiжної органiзацiї платiжної системи, то пiдставою для виконання ним функцiй розрахункового банку є вiдповiдне рiшення виконавчого органу банку.
  Функцiї розрахункового банку визначаються внутрiшнiм положенням банку, що регулює проведення мiжбанкiвського переказу з урахуванням вимог законодавства та правил платiжної системи i, зокрема, має визначати:
  - технологiю, регламент проведення розрахункiв i порядок обмiну iнформацiєю з учасниками розрахункiв;
  - порядок урегулювання неплатоспроможностi та iнших випадкiв невиконання учасниками платiжної системи своїх зобов'язань;
  - порядок формування та умови використання страхового фонду з покриття ризикiв неплатежiв учасникiв платiжної системи, якщо вiдповiдно до договору з платiжною органiзацiєю розрахунковий банк здiйснює облiк i контроль за формуванням учасниками платiжної системи такого страхового фонду.
  Розрахунковий банк здiйснює облiк коштiв за внесками учасникiв платiжної системи до страхового фонду за рахунком, вiдкритим платiжнiй органiзацiї, якщо це передбачено правилами платiжної системи. Порядок використання коштiв за цим рахунком визначається умовами договору з платiжною органiзацiєю.
  Мiжбанкiвський переказ здiйснюється через кореспондентськi рахунки банкiв - учасникiв платiжної системи, що вiдкриваються в розрахунковому банку вiдповiдно до роздiлу III Iнструкцiї ? 320.
  6.3.4.3. Умови виконання НБ України функцiй розрахункового банку платiжної системи
  Глава 3 роздiлу IV Iнструкцiї ? 320 носить назву "Виконання Нацiональним банком функцiй розрахункового банку платiжної системи". Вiдповiдно до правил, встановлених цiєю главою, НБ України виконує функцiї розрахункового банку платiжної системи на пiдставi договору, який укладається мiж платiжною органiзацiєю та НБ України.
  Якщо НБ України виконує функцiї платiжної органiзацiї платiжної системи, то пiдставою для виконання ним функцiй розрахункового банку є постанова Правлiння НБ України.
  Рiшення щодо виконання функцiй розрахункового банку приймається НБ України на пiдставi розгляду документiв, що подаються вiд iменi платiжної органiзацiї платiжної системи, а саме:
  - письмового звернення платiжної органiзацiї платiжної системи щодо укладення договору про виконання НБ України функцiй розрахункового банку цiєї платiжної системи;
  - загальних вiдомостей про платiжну систему, зокрема щодо платiжної органiзацiї та клiрингової установи, що уповноважена платiжною органiзацiєю виконувати клiринг;
  - опису технологiї функцiонування платiжної системи;
  - перелiку її членiв;
  - видiв платiжних iнструментiв;
  - способiв покриття можливих ризикiв та управлiння безпекою в системi.
  НБ України має право отримати вiд платiжної органiзацiї додаткову iнформацiю, потрiбну для прийняття остаточного рiшення.
  НБ України у мiсячний строк з дня одержання документiв приймає постанову Правлiння НБ України про укладення договору про виконання функцiй розрахункового банку та надсилає платiжнiй органiзацiї платiжної системи проект вiдповiдного договору.
  У разi прийняття рiшення про вiдмову вiд виконання функцiй розрахункового банку НБ України у мiсячний строк з дня одержання документiв письмово повiдомляє про це платiжну органiзацiю платiжної системи.
  НБ України як розрахунковий банк може виконувати такi функцiї:
  - проведення розрахункiв мiж членами платiжної системи на пiдставi платiжних повiдомлень платiжної системи згiдно з правилами платiжної системи;
  - ведення облiку та використання коштiв страхового фонду членiв платiжної системи вiдповiдно до правил платiжної системи та умов договорiв;
  - здiйснення контролю за своєчасним формуванням i поповненням страхового фонду членами платiжної системи;
  - вжиття заходiв щодо забезпечення виконання членами платiжної системи своїх зобов'язань вiдповiдно до правил платiжної системи та умов договорiв.
  Виконання НБ України функцiй розрахункового банку платiжної системи визначається внутрiшнiм положенням, що регулює проведення розрахунковим банком мiжбанкiвського переказу з урахуванням вимог законодавства та правил платiжної системи.
  Члени платiжної системи зобов'язанi мати на кореспондентських рахунках суми коштiв для виконання своїх зобов'язань щодо розрахункiв мiж членами платiжної системи вiдповiдно до умов договору з розрахунковим банком.
  6.3.4.4.Умови виконання банком - членом платiжної системи функцiй агента з розрахункiв
  Одним з видiв здiйснення клiрингу є клiринг за участю банкiв - агентiв з розрахункiв. Банком - агентом з розрахункiв є банк - член платiжної системи, який на пiдставi належним чином оформленого права (лiцензiї платiжної системи, укладеного договору тощо) може надавати послуги банкам - учасникам цiєї системи щодо проведення переказу коштiв за їх фiнансовими зобов'язаннями, результати розрахункiв за якими включенi платiжною системою до клiрингової позицiї агента з розрахункiв.
  Якщо сказати iншими словами, то банк - агент з розрахункiв виконує платiжнi зобов"язання iншого банку, при цьому обидва банки є членами платiжної системи. Вiдносини агента з розрахункiв з банками - учасниками розрахункiв регулюються договорами, укладеними вiдповiдно до законодавства України.
  Функцiї агента з розрахункiв визначаються внутрiшнiм положенням банку, що регулює проведення мiжбанкiвського переказу з урахуванням вимог законодавства i, зокрема, має визначати:
  - технологiю, регламент проведення розрахункiв i порядок обмiну iнформацiєю з учасниками розрахункiв;
  - порядок урегулювання неплатоспроможностi та iнших випадкiв невиконання учасниками розрахункiв своїх зобов'язань;
  - методику розрахунку розмiру страхового фонду, спосiб його формування, порядок та умови використання.
  Агент з розрахункiв проводить мiжбанкiвський переказ через кореспондентськi рахунки банкiв - учасникiв розрахункiв, що вiдкриваються вiдповiдно до роздiлу III Iнструкцiї ? 320.
  Агент з розрахункiв з метою забезпечення здiйснення розрахункiв має право формувати страховий фонд за рахунок коштiв банкiв - учасникiв розрахункiв у порядку, що визначений його внутрiшнiм положенням та укладеними договорами.
  6.3.4.5. Клiринг по операцiях iз застосуванням банкiвських платiжних карток мiжнародних платiжних систем
  На сьогоднi в Українi мiжбанкiвськi розрахунки у формi клiрингу є актуальними по операцiях, що здiйснюються iз застосуванням банкiвських платiжних карток мiжнародних платiжних систем, зокрема, платiжної системи VISA International. Цi питання до 19 липня 2010 р. врегульовувалися "Положенням про порядок емiсiї платiжних карток i здiйснення операцiй з їх застосуванням", що було затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 19 квiтня 2005 р. ? 137. Функцiї розрахункового банку в таких розрахунках виконував уповноважений платiжною органiзацiєю платiжної системи банк або НБ України.
  Детальнi правила створення банками платiжних систем, здiйснення емiсiї та еквайрингу платiжних карток, призначених для застосування в Українi, проведення клiрингу за операцiями з платiжними картками встановлюються "Положенням про порядок емiсiї спецiальних платiжних засобiв i здiйснення операцiй з їх використанням", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2010 р. ? 223. В свою чергу, "Положення про дiяльнiсть в Українi внутрiшньодержавних i мiжнародних платiжних систем", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 вересня 2007 р. ? 348, регулює процедури реєстрацiї НБ України договорiв про членство або про участь у мiжнародних платiжних системах, укладених банками та iншими фiнансовими установами з платiжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем-нерезидентами або уповноваженими ними установами-нерезидентами, питання узгодження з НБ України правил внутрiшньодержавних i мiжнародних платiжних систем, платiжними органiзацiями яких є резиденти, у тому числi систем переказу коштiв без вiдкриття рахунку, внутрiшньобанкiвських платiжних систем, систем мiжбанкiвських розрахункiв, систем, у яких iнiцiювання переказу коштiв здiйснюється з використанням спецiального платiжного засобу, питання реєстрацiї та надання дозволу внутрiшньодержавним небанкiвським платiжним системам на здiйснення дiяльностi, пов'язаної з переказом коштiв, а також питання повiдомлення НБ України платiжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем-резидентами про укладання договорiв з юридичними особами-нерезидентами щодо їх членства або участi в цих системах, про укладання договорiв з платiжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем-нерезидентами для здiйснення переказу коштiв за участю двох платiжних систем.
  
  
  
  ?6.4. Правове регулювання примусових процедур щодо коштiв на кореспондентських рахунках банкiв
  
  6.4.1. Поняття договiрного списання коштiв та примусового списання коштiв
  У Законi України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" розкривається поняття договiрного та примусового списання коштiв. Зокрема, згiдно з п. 1.38 вказаного Закону списання договiрне - списання банком з рахунка клiєнта коштiв без подання клiєнтом платiжного доручення, що здiйснюється банком у порядку, передбаченому в договорi, укладеному мiж ним i клiєнтом.
  В свою чергу, списання примусове - це списання коштiв, що здiйснюється стягувачем без згоди платника на пiдставi встановлених законом виконавчих документiв у випадках, передбачених законом. Стягувач, згiдно з п. 1.39 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" є особою, яка може бути iнiцiатором переказу коштiв з рахунка платника на пiдставi виконавчих документiв, визначених законом.
  Таким чином, примусове списання вiдбувається виключно на пiдставi виконавчих документiв, визначених законом (тобто Законом України "Про виконавче провадження" вiд 21квiтня 1999 р. )
  У ст. 73 Закону України "Про Нацiональний банк України" зазначається, що НБ України має переважне i безумовне право задовольняти будь-яку основану на здiйсненому рефiнансуваннi банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення. Переважне i безумовне право здiйснюється у разi, якщо це передбачено угодою, реалiзується НБ України шляхом списання у безспiрному порядку заборгованостi з банкiвських рахункiв i продажу iнших активiв, що перебувають у заставi як забезпечення вимог НБ України, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу вiд їх продажу. Як бачимо, не зважаючи на термiнологiю, таке списання є договiрним списанням.
  НБ України також застосовує право безспiрного списання коштiв з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб у разi звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  6.4.2. Правила здiйснення примусових процедур стосовно коштiв в нацiональнiй валютi на кореспондентських рахунках банкiв (фiлiй) засобами СЕП
  Пiд примусовими процедурами стосовно коштiв в нацiональнiй валютi на кореспондентських рахунках банкiв (фiлiй), що здiйснюється засобами СЕП НБ України, слiд розумiти:
  а) примусове списання коштiв;
  б) арешт коштiв банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком;
  в) договiрне списання коштiв з кореспондентського рахунку банку (фiлiї), включаючи списання в безспiрному порядку заборгованостi банку iз наданого НБ України рефiнансування;
  г) зупинення видаткових операцiй банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком.
  6.4.2.1. Правила примусового списання грошей засобами СЕП
  Платiжна вимога про списання грошей банку, фiлiї з кореспондентського рахунку приймається територiальним управлiнням НБ України i виконується вiдповiдно до правил документообiгу та порядку розрахункiв платiжними вимогами, що визначенi нормативно-правовим актом НБ України про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, з урахуванням обумовлених Iнструкцiєю ? 320 особливостей.
  Територiальне управлiння виконує списання грошей банку за платiжною вимогою в кiнцi третього операцiйного дня (ураховуючи день її надходження) вiдповiдно до правових пiдстав, установлених законодавством України.
  У разi надходження платiжної вимоги протягом операцiйного часу для її виконання територiальне управлiння встановлює лiмiт технiчного рахунку банку на суму, зазначену в платiжнiй вимозi, але в межах залишку коштiв на його кореспондентському рахунку на початок поточного операцiйного дня (далi - визначена сума списання). Лiмiт установлюється таким чином:
  а) у режимi реального часу шляхом формування засобами САБ пакета-запиту, передавання його через АРМ-НБ України до ЦОСЕП та отримання пакета-вiдповiдi;
  б) у файловому режимi шляхом формування засобами САБ файла L (файл L - це iнформацiя вiд САБ територiального управлiння про стан кореспондентських рахункiв учасникiв СЕП НБ України та встановлення обмеження на їх роботу в СЕП України) та передавання його через АРМ-СЕП до ЦОСЕП.
  У разi надходження платiжної вимоги пiсля операцiйного часу для її виконання територiальне управлiння встановлює лiмiт технiчного рахунку банку на початку наступного операцiйного дня на суму, зазначену в платiжнiй вимозi, але в межах залишку коштiв на кореспондентському рахунку банку на цей час (визначена сума списання). Лiмiт установлюється в режимi реального часу (пакет-запит надсилається ЦОСЕП до вiдправлення файла L.00) або у файловому режимi (файл L.00).
  Територiальне управлiння виконує платiжну вимогу в режимi реального часу або у файловому режимi.
  Деталiзованi правила примусового списання грошей з банкiв та їх фiлiй встановленi главою 1 роздiлу VI Iнструкцiї ? 320.
  6.4.2.2. Виконання територiальним управлiнням засобами СЕП документiв про арешт коштiв банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком
  Змiстом арешту коштiв на кореспондентському рахунку банку є:
  а) виконання розпорядження уповноваженого органу (особи) про вилучення iз розпорядження банка певної суми коштiв, наявних на кореспондентському рахунку
  та
  б) при необхiдностi накопичення цiєї суми шляхом припинення видаткових операцiй банку.
  Арешт встановлюється ухвалами загальних судiв, господарського суду, постановами слiдчих чи рiшеннями iнших уповноважених на це законом органiв та посадових осiб.
  Документи про арешт коштiв банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком приймаються територiальним управлiнням i виконуються вiдповiдно до порядку, що визначений нормативно-правовим актом НБ України про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi, з урахуванням обумовлених Iнструкцiєю ? 320 особливостей.
  Територiальне управлiння забезпечує виконання документiв про арешт коштiв банку в день їх надходження шляхом установлення лiмiту технiчного рахунку банку в межах залишку коштiв на його кореспондентському рахунку на початок поточного операцiйного дня.
  Лiмiт технiчного рахунку встановлюється засобами СЕП у режимi реального часу (пакет-запит) або у файловому режимi (файл L).
  Якщо в перший день виконання арешту на кореспондентському рахунку банку достатньо коштiв (тобто сума встановленого лiмiту технiчного рахунку банку дорiвнює сумi, що пiдлягає арешту), то територiальне управлiння на початку кожного операцiйного дня забезпечує наявнiсть лiмiту технiчного рахунку банку на суму арешту до отримання вiдповiдних документiв.
  Якщо в перший день виконання арешту на кореспондентському рахунку банку недостатньо коштiв (тобто сума встановленого лiмiту технiчного рахунку банку менша, нiж сума, що пiдлягає арешту), то територiальне управлiння:
  - вживає заходiв щодо зупинення власних видаткових операцiй банку за цим рахунком, тобто засобами системи ЕП повiдомляє ЦРП про зупинення власних видаткових операцiй банку в СЕП та iнформує про це банк;
  - на початку кожного операцiйного дня переглядає суму лiмiту з метою її збiльшення у встановленому прядку до того часу, коли вона дорiвнюватиме сумi, на яку накладений арешт (з урахуванням сум, що частково сплаченi за платiжними вимогами на примусове списання коштiв за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого накладено арешт). Сума лiмiту технiчного рахунку банку, що встановлена в попереднiй день виконання арешту, не може бути зменшена (за винятком випадкiв часткової сплати за платiжними вимогами на примусове списання коштiв за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого накладено арешт);
  - повiдомляє ЦРП засобами системи електронної пошти про скасування зупинення власних видаткових операцiй банку в СЕП пiсля установлення лiмiту технiчного рахунку банку на суму арешту (з урахуванням сум, що частково сплаченi за платiжними вимогами на примусове списання коштiв за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого накладено арешт).
  Згiдно з п. 9 глави 2 роздiлу VI Iнструкцiї ? 320 у разi запровадження тимчасової адмiнiстрацiї в банку та наявностi документiв про арешт коштiв на кореспондентському рахунку банку, що надiйшли до територiального управлiння до запровадження тимчасової адмiнiстрацiї в банку, територiальне управлiння:
  а) продовжує облiковувати документи про арешт коштiв банку на вiдповiдному позабалансовому рахунку;
  б) вiдмiняє лiмiт технiчного рахунку банку, установлений на виконання документiв про арешт коштiв, що надiйшли до запровадження тимчасової адмiнiстрацiї в банку (крiм лiмiту, установленого на виконання документiв виплати заробiтної плати, алiментiв, вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, якщо цi документи надiйшли до введення мораторiю та/або пiд час дiї мораторiю, а також задоволення вимог кредиторiв, що виникли у зв'язку iз зобов'язаннями банку пiд час здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї банку);
  в) повiдомляє орган, який прийняв (надiслав) рiшення про арешт коштiв, про запровадження тимчасової адмiнiстрацiї в банку.
  Пiд час тимчасової адмiнiстрацiї в банку пiдлягають виконанню документи про арешт коштiв банку за його кореспондентським рахунком, що пов'язанi iз забезпеченням виконання зобов'язань банку, передбачених у ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Деталiзованi правила арешту коштiв на кореспондентських рахунках банкiв та їх фiлiй встановленi главою 2 роздiлу VI Iнструкцiї ? 320.
  6.4.2.3. Виконання територiальним управлiнням засобами СЕП списання в безспiрному порядку заборгованостi банку та договiрного списання коштiв з кореспондентського рахунку банку (фiлiї)
  Територiальне управлiння здiйснює списання в безспiрному порядку заборгованостi згiдно зi ст. 73 Закону України "Про Нацiональний банк України" та договiрне списання з кореспондентського рахунку банку (фiлiї) вiдповiдно до умов договорiв засобами СЕП України на пiдставi меморiального ордера.
  У режимi реального часу територiальне управлiння виконує меморiальний ордер у такому порядку:
  а) формує засобами САБ вiдповiдний пакет-запит з мiжбанкiвським електронним розрахунковим документом, передає його через АРМ-СЕП до ЦОСЕП та отримує пакет-вiдповiдь;
  б) зменшує лiмiт технiчного рахунку банку на визначену суму списання.
  У файловому режимi територiальне управлiння виконує меморiальний ордер у такому порядку:
  а) формує мiжбанкiвський електронний розрахунковий документ i файлом A надсилає його до СЕП;
  б) зменшує лiмiт технiчного рахунку банку на визначену суму списання, пересвiдчившись (на пiдставi iнформацiї, яка надходить вiд ЦОСЕП), що списана сума вiдображена за цим рахунком.
  Списання в безспiрному порядку заборгованостi здiйснюється територiальним управлiнням НБ України в межах залишку коштiв на кореспондентському рахунку банку на початок операцiйного дня, а договiрне списання - в межах залишку коштiв на кореспондентському рахунку банку, не обтяженого iншими зобов'язаннями банку, на початок операцiйного дня.
  Деталiзованi правила виконання договiрного списання коштiв з кореспондентських рахункiв банкiв (фiлiй) визначенi главою 3 роздiлу VI Iнструкцiї ? 320.
  6.4.2.4. Зупинення видаткових операцiй банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком
  Власнi видатковi операцiї банку можуть бути припиненi за рiшеннями органiв та посадових осiб, якi мають згiдно з законом вiдповiднi повноваження. Наприклад, згiдно iз ч. 1. ст. 152 ЦПК України суд може в порядку забезпечення позову заборонити вiдповiдачу провадити певнi дiї, або ж заборонити iншим особам здiйснювати платежi або передавати майно вiдповiдачевi чи виконувати щодо нього iншi зобов'язання. Подiбнi заходи може вжити також i господарський суд (ст. 67 ГПК України).
   Вiдповiдно до положень глави 3 роздiлу VI Iнструкцiї ? 320 територiальне управлiння НБ України виконує рiшення суду про зупинення видаткових операцiй банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком, яке винесене за зверненням органу доходiв i зборiв i надiйшло до територiального управлiння безпосередньо вiд суду/державного виконавця/органу доходiв i зборiв, у день його надходження.
  Територiальне управлiння засобами системи ЕП повiдомляє ЦРП про зупинення власних видаткових операцiй банку (фiлiї) у СЕП та iнформує про це банк (фiлiю). ЦРП забезпечує автоматизоване зупинення в ЦОСЕП власних видаткових операцiй банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком.
  Вiдновлення власних видаткових операцiй банку (фiлiї) за його кореспондентським рахунком здiйснюється вiдповiдно до законодавства України i забезпечується ЦРП на пiдставi повiдомлення територiального управлiння про скасування зупинення власних видаткових операцiй банку (фiлiї) у СЕП.
  Територiальне управлiння НБ України у разi вiдкриття кореспондентського рахунку фiлiї банку, щодо якого в НБ України є публiчне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, зупиняє видатковi операцiї фiлiї з такого рахунку на суму обтяження на пiдставi електронної копiї первинного документа про публiчне обтяження рухомого майна банку, надiсланої територiальним управлiнням, у якому вiдкритий кореспондентський рахунок банку. Видатковi операцiї за кореспондентським рахунком фiлiї зупиняються на суму обтяження шляхом установлення лiмiту технiчного рахунку фiлiї в межах залишку коштiв на її кореспондентському рахунку на початок поточного операцiйного дня.
  Якщо на початку операцiйного дня на кореспондентському рахунку фiлiї достатньо коштiв (тобто сума встановленого лiмiту технiчного рахунку фiлiї дорiвнює сумi обтяження), то територiальне управлiння на початку кожного операцiйного дня забезпечує наявнiсть лiмiту технiчного рахунку фiлiї на суму обтяження. Однак якщо коштiв на кореспондентському рахунку фiлiї на початок операцiйного дня недостатньо (тобто сума встановленого лiмiту технiчного рахунку фiлiї менша, нiж сума обтяження), то територiальне управлiння НБ України на початку кожного наступного операцiйного дня переглядає суму лiмiту з метою її збiльшення до того часу, коли вона дорiвнюватиме сумi обтяження. Пiсля цього воно повiдомляє ЦРП засобами системи електронної пошти про скасування зупинення власних видаткових операцiй фiлiї в СЕП пiсля встановлення лiмiту технiчного рахунку фiлiї на суму обтяження.
  Вiдновлення видаткових операцiй за кореспондентським рахунком фiлiї здiйснюється у випадку, визначеному Законом України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi", та забезпечується територiальним управлiнням шляхом скасування встановлених згiдно з цим пунктом обмежень права фiлiї щодо розпорядження грошовими коштами на її кореспондентському рахунку.
  
  
  Тема 7. Правовий режим поточних рахункiв клiєнтiв банкiв у нацiональнiй валютi України. Касовi операцiї банкiв
  
  ?7.1. Правова характеристика iнституту поточного рахунку клiєнта в банку
  ?7.2. Правове регулювання ведення банками поточних рахункiв клiєнтiв у нацiональнiй валютi
  ?7.3. Правила здiйснення касових операцiй банкiв
  ?7.4. Вiдповiдальнiсть банкiв та iнших осiб у розрахунках та при проведеннi платежiв
  
  
  ?7.1. Правова характеристика iнституту поточного рахунку клiєнта в банку
  
  7.1.1. Правова природа iнституту поточного банкiвського рахунку
  Питання вiдкриття, ведення, закриття поточних банкiвських рахункiв в нацiональнiй валютi регулюються ЦК України (глава 72), ГК України (ст. 342), Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (ст. 47, ст. 51) та Законом України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" (ст. 7), iншими законами. Iз пiдзаконних нормативно-правових актiв найбiльш важливою є "Iнструкцiя про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах", затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 492, далi по тексту Iнструкцiя ? 492.
  Iнститут поточного банкiвського рахунку являє собою складну сукупнiсть правових норм, що регулюють вiдносини стосовно укладення, виконання та припинення вiдповiдного договору мiж банком i клiєнтом, права власностi на кошти на такому рахунку та їх режиму, стосовно оформлення, прийняття та виконання розрахункових документiв, надання iнформацiї, вiдповiдальностi суб"єктiв розрахункових вiдносин тощо.
  В загальному планi ведення рахунку - це послуга, яку банк надає клiєнту. При цьому рахунок не є об"єктом права власностi клiєнта, оскiльки рахунок - це лише спосiб фiксацiї банком iнформацiї про наявнiсть коштiв у розпорядженнi клiєнта, тобто це запис про кошти клiєнта, що надiйшли для нього у банк i тимчасово знаходяться у ньому. Самi ж безготiвковi кошти, як об"єкт права власностi клiєнта банку, дiйсно iснують, поступають на рахунок, зберiгаються на ньому та з нього переказуються вiдповiдно до волевиявлення власника .
  7.1.2. Поєднання публiчно-правових та приватно-правових засобiв у правовому регулюваннi вiдносин, що виникають з приводу поточних банкiвських рахункiв
  Правове регулювання вiдносин, що виникають у зв`язку iз вiдкриттям, веденням та закриттям поточних банкiвських рахункiв, характеризується поєднанням публiчно-правових та приватно-правових засобiв. Зокрема, правовiдносини поточного банкiвського рахунку виникають iз публiчно-правового обов`язку банка i клiєнта здiйснювати розрахунки у безготiвковiй формi (як це, наприклад, вимагається у ЦК України у ч. 2 ст. 1087), а реалiзуються вони через приватно-правову конструкцiю договору.
  При вiдкриттi рахунку банк виконує публiчно-правовий обов`язок перевiрити вiдповiднiсть поданих клiєнтом документiв законодавству (п.п. 1.16, 1.17, 1.18 Iнструкцiї ? 492) та iдентифiкувати клiєнта по процедурi, встановленiй у главi 2 Iнструкцiї ? 492.
  Публiчно-правова складова iнституту банкiвського рахунку проявляється також в обов"язку банкiв iнформувати органи доходiв i зборiв про вiдкриття i закриття рахункiв платникiв податкiв - юридичних осiб та самозайнятих фiзичних осiб на виконання вимог ст. 69 ПК України.
  Вказанi вище та iншi публiчно-правовi обов`язки, що встановленi для банкiв законодавством при вiдкриттi поточних рахункiв, проведеннi операцiй за ними та при їх закриттi кореспондуються iз статутами банкiв та з їх локальними нормативними актами (положеннями, iнструкцiями, регламентами, стандартними формами договорiв тощо), що дозволяє:
  - конкретизувати процедуру реалiзацiї вимог законодавства;
  - забезпечити проведення правових та технологiчних процедур, пов"язаних з поточним рахунком, вiдповiдно до законодавства (такi внутрiшнi положення перевiряються НБ України при видачi банкiвської лiцензiї);
  - стандартизувати надання банкiвськими установами розрахункових послуг клiєнтам;
  - iндивiдуалiзувати банкiвських виконавцiв, зафiксувати для них конкретнi посадовi обов"язки, передбачити пiдстави та визначити мiру можливого застосування вiдповiдальностi у випадку порушення виконавцями встановлених правил вiдкриття, ведення та закриття поточних рахункiв.
  Окремим категорiям рахункiв встановлюється особливий режим, який формулюється як сукупнiсть вимог щодо пiдстав, процедур та напрямкiв зарахування, зберiгання i списання коштiв за рахунками iз таким режимом.
  7.1.3. Загальна характеристика договору банкiвського рахунку
  Згiдно зi ст. 1066 ЦК України за договором банкiвського рахунка банк зобов'язується приймати i зараховувати на рахунок, вiдкритий клiєнтовi (володiльцевi рахунка), грошовi кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клiєнта про перерахування i видачу вiдповiдних сум з рахунка та проведення iнших операцiй за рахунком.
  Договiр банкiвського рахунку характеризується консенсуальним характером, взаємнiстю прав та обов`язкiв, а також двохсторонньою оплатнiстю. Зокрема, згiдно зi ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клiєнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо iнше не встановлено договором банкiвського рахунка або законом. Сума процентiв зараховується на рахунок клiєнта у строки, встановленi договором, а якщо такi строки не встановленi договором, - зi спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмiрi, встановленому договором, а якщо вiдповiднi умови не встановленi договором, - у розмiрi, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. З iншої сторони, згiдно зi ч. 4 ст. 1068 ЦК України клiєнт зобов"язаний сплатити плату за виконання банком операцiй за рахунком клiєнта, якщо це встановлено договором. Розмiр плати за використання клiєнтом коштiв банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвiйну облiкову ставку НБ України.
  Вiдповiдно до листа юридичного департаменту НБ України вiд 18 серпня 2004 р. ? 18-111/3249-8378 "Про деякi питання застосування ЦК України в банкiвськiй дiяльностi" договiр банкiвського рахунка не вiдноситься до публiчних договорiв, оскiльки не мiстить усiх необхiдних ознак такого договору. Зокрема, конкретнi умови договору банкiвського рахунка мають бути погодженi сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).
  7.1.4. Специфiка змiсту правовiдносин договору банкiвського рахунку
  Стосовно коштiв на рахунках в банках складно однозначно застосовувати загальне правило про те, що при передачi в користування речей, визначених родовими ознаками, до одержувача речей переходить i право власностi на цi речi (у нашому випадку - це безготiвковi грошi). Вказане правило працює в ситуацiї передачi клiєнтом коштiв банку на пiдставi вкладного (депозитного) договору, коли клiєнт свiдомо передає кошти для використання їх у активних операцiях банку, тобто для розмiщення.
  При вiдкриттi поточного рахунку iнтерес клiєнта банку полягає в iншому - вiн користується послугами банку для здiйснення розрахункiв, iнодi дуже швидких. Тому банк несе безумовний юридичний обов"язок надавати послуги iз приймання коштiв на рахунок та їх списання з рахунку, за що i одержує комiсiю з кожної проведеної розрахункової операцiї. I лише в силу того, що кошти клiєнтiв консолiдовано обраховуються на кореспондентському рахунку банку, останнiй одержує можливiсть неявно для клiєнтiв використовувати вiльнi залишки на їх поточних рахунках у своїх цiлях.
  Така ситуацiя породжує для сторiн договору банкiвського рахунку декiлька правових наслiдкiв:
  а) право банку розмiстити кошти клiєнтiв у власних активних операцiях (наприклад, при кредитуваннi). Згiдно зi ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошовi кошти на рахунку клiєнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами;
  б) iз вищевказаного права виникає обов"язок банку користуватися коштами клiєнтiв так, щоб забезпечити реалiзацiю всiх прав клiєнта стосовно розпорядження коштами на рахунку. У ст. 1074 ЦК України передбачається, що обмеження прав клiєнта щодо розпоряджання грошовими коштами, якi знаходяться на його рахунку, не допускається, крiм випадкiв обмеження права розпоряджання рахунком за рiшенням суду або в iнших випадках, встановлених законом, а також у разi зупинення фiнансових операцiй, якi можуть бути пов'язанi з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, передбачених законом;
  в) для банку виникає обов"язок сплачувати за користування коштами клiєнтiв. Згiдно зi ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клiєнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо iнше не встановлено договором банкiвського рахунка або законом.
  7.1.5. Загальнi вимоги до вiдкриття поточних банкiвських рахункiв, проведення розрахункових операцiй та закриття рахункiв
  7.1.5.1. Специфiка волевиявлення сторiн на укладення договору банкiвського рахунку
  Поточний рахунок вiдкривається на пiдставi договору, процедура укладення якого має певнi особливостi. Зокрема, волевиявлення до укладення договору банкiвського рахунку та формулювання умов договору для його сторiн є спiльним (а не одностороннiм), що характерно для приватно - правового регулювання: згiдно зi ст. 1067 ЦК України договiр банкiвського рахунка укладається для вiдкриття клiєнтовi або визначенiй ним особi рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Однак зауважимо, що диспозитивнi начала цього договору є мiнiмальними i всi вони використовуються, як правило, на користь банку, оскiльки бiльшiсть договорiв рахунку по процедурi визначення їх змiсту є договорами приєднання до проекту договору банкiвського рахунку, запропонованого банком.
  Однак банк зобов'язаний укласти договiр банкiвського рахунка з клiєнтом, який звернувся з пропозицiєю вiдкрити рахунок на оголошених банком умовах, що вiдповiдають закону та банкiвським правилам (акцепт на публiчно оголошену оферту). Так, банк не має права вiдмовити у вiдкриттi рахунка, вчинення вiдповiдних операцiй за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому лiцензiєю, крiм випадкiв, коли банк не має можливостi прийняти на банкiвське обслуговування або якщо така вiдмова допускається законом або банкiвськими правилами (ст. 1067 ЦК України).
  7.1.5.2. Необхiднiсть виконання вимог законодавства про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, при вiдкриттi поточних банкiвських рахункiв
  Необхiдною умовою укладання договору банкiвського рахунку є виконання вимог Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" вiд 28 листопада 2002 р. та вiдповiдних пiдзаконних актiв, включаючи вимоги глави 2 Iнструкцiї ? 492 про iдентифiкацiю клiєнтiв.
  Банки зобов'язанi здiйснити перевiрку поданих документiв для вiдкриття рахункiв на вiдповiднiсть їх чинному законодавству, зокрема, звiрити пiдписи на заявi про вiдкриття рахунку з пiдписами, що наведенi в картцi iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки, перевiрити вiдповiднiсть документiв формам, встановленим чинним законодавством, встановити, чи нотарiальне засвiдчення документiв i копiй документiв вiдповiдає вимогам "Порядку вчинення нотарiальних дiй нотарiусами України", затвердженої наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 22 лютого 2012 р. ? 296/5, а посвiдчувальнi написи нотарiуса - встановленим формам, проконтролювати наявнiсть легалiзацiї документiв (чи наявностi на них апостиля), якi були виданi на територiї iноземної держави.
  Стосовно iдентифiкацiї клiєнтiв, то банкам забороняється вiдкривати та вести анонiмнi (номернi) рахунки. Банки зобов'язанi iдентифiкувати клiєнтiв, якi вiдкривають рахунки, а також осiб, уповноважених дiяти вiд їх iменi, у порядку, установленому законодавством України, у тому числi нормативно-правовими актами НБ України.
  З метою iдентифiкацiї клiєнта банк перевiряє паспорти громадян України (або тимчасове посвiдчення, що пiдтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвiдчення громадянина України, для малолiтнiх i неповнолiтнiх осiб, яким не виповнилося 16 рокiв, - свiдоцтво про народження), вiд iноземних громадян в залежностi вiд ситуацiї вимагає паспортний документ з вiдмiткою про наявнiсть дозволу на постiйне проживання в Українi, чи з вiдмiткою про наявнiсть дозволу на працевлаштування тощо. Вiд осiб без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, вимагається посвiдка на постiйне проживання чи паспортний документ, для бiженцiв - посвiдчення бiженця. Паспортним документом iноземця та особи без громадянства є документ, що пiдтверджує громадянство iноземця або посвiдчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом iноземної держави або статутною органiзацiєю ООН, дає право виїзду за кордон i визнаний Україною. Паспортнi документи iноземцiв та осiб без громадянства, якi тимчасово перебувають в Українi або прибули в Україну для працевлаштування на визначений термiн, мають мiстити в'їзнi вiзи, якщо iнше не передбачено законодавством України.
  Фiзичнi особи-резиденти, крiм паспорта або документа, що його замiнює, додатково мають пред'явити документ, виданий органом доходiв i зборiв, що засвiдчує присвоєння їм iдентифiкацiйного номера платника податкiв.
  Особи, якi мають право першого та другого пiдписiв, особисто подають до банку документи для вiдкриття поточних i вкладних (депозитних) рахункiв юридичних осiб i вiдокремлених пiдроздiлiв. Уповноважений працiвник банку iдентифiкує цих осiб та пiдтверджує здiйснення iдентифiкацiї копiюванням вiдповiдних документiв.
  У разi неподання клiєнтом необхiдних документiв або вiдомостей, якi витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює вiдносини у сферi запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клiєнтом неправдивих вiдомостей про себе рахунок йому не вiдкривається.
  У разi наявностi пiд час здiйснення iдентифiкацiї клiєнта мотивованої пiдозри щодо надання ним недостовiрної iнформацiї про себе або навмисного надання iнформацiї з метою введення в оману iнформацiя про вiдкриття рахунку такiй особi надається банком до спецiально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу.
  Iдентифiкацiя клiєнта банку, що вiдкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клiєнт вже має рахунки в цьому банку i був ранiше iдентифiкований вiдповiдно до вимог законодавства України, яке регулює вiдносини у сферi запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом.
  7.1.5.3. Iдентифiкацiя осiб, якi розпоряджаються коштами на поточному банкiвському рахунку, за допомогою картки iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки
  Пiсля вiдкриття рахунку на банк покладається обов"язок iдентифiкацiї осiб, якi мають право розпоряджатися коштами на поточному рахунку. Iнструментом, який використовується для унеможливлення доступу до поточного рахунку неуповноважених осiб, є картка iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки. Розглянемо правила, встановленi до оформлення картки iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки юридичних осiб, включаючи господарськi органiзацiї.
  Згiдно зi ст. 18 Iнструкцiї ? 492 усi юридичнi особи незалежно вiд форм власностi та їх вiдокремленi пiдроздiли подають картку iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки у двох примiрниках. У картку включаються зразки пiдписiв осiб, яким вiдповiдно до законодавства України та установчих документiв юридичної особи надано право розпорядження рахунком i пiдписування розрахункових документiв.
  Право першого пiдпису належить першому керiвнику юридичної особи, якiй вiдкривається рахунок, а також iншим уповноваженим на це особам. Право другого пiдпису належить головному бухгалтеру, або особi, на яку покладено ведення бухгалтерського облiку та звiтностi, чи iншим уповноваженим на це особам.
  Право першого пiдпису не може бути надано головному бухгалтеру та iншим особам, якi мають право другого пiдпису. Право другого пiдпису не може бути надано особам, якi користуються правом першого пiдпису.
  За рахунками юридичних осiб i їх вiдокремлених пiдроздiлiв, у штатному розписi яких немає осiб, яким може бути надане право другого пiдпису, до банку подається картка iз зразками пiдписiв осiб, яким належить право першого пiдпису. У цьому разi пiд час складання картки в графi, що призначена для зазначення посад осiб, якi мають право другого пiдпису, робиться напис про те, що в штатному розписi немає таких осiб.
  У картку, подану юридичною особою, обов'язково включається зразок вiдбитка печатки.
  У картцi зазначаються повне та скорочене найменування власника рахунку, його мiсцезнаходження, номер телефону, назва органiзацiї, якiй клiєнт адмiнiстративно пiдпорядкований, iдентифiкацiйний код цього клiєнта або реєстрацiйний (облiковий) номер платника податку. Уповноважений працiвник банку зазначає в картцi номер рахунку.
  Картка має бути засвiдчена нотарiально або пiдписом першого керiвника або його заступника та печаткою органiзацiї, якiй клiєнт адмiнiстративно пiдпорядкований. В населених пунктах, де немає нотарiальних контор чи приватних нотарiусiв, картки засвiдчуються сiльською, селищною, мiською, районною Радою.
  У разi замiни або доповнення хоча б одного з пiдписiв подається нова картка iз зразками пiдписiв усiх осiб, якi мають право першого або другого пiдпису, засвiдчена в установленому порядку.
  У разi тимчасового надання особi права першого або другого пiдпису, а також у разi тимчасової замiни однiєї з осiб, уповноважених керiвником, нова картка не складається, а додатково подається картка тiльки iз зразком пiдпису тимчасово уповноваженої особи iз зазначенням строку її дiї i копiя вiдповiдного документа (протоколу, наказу тощо), що пiдтверджує цi повноваження. Ця тимчасова картка засвiдчується пiдписом керiвника та головного бухгалтера, вiдбитком печатки i додаткового засвiдчення не потребує.
  Згiдно iз п. 18.18 Iнструкцiї ? 492 фiзичнi особи, у тому числi фiзичнi особи - пiдприємцi та фiзичнi особи, якi провадять незалежну професiйну дiяльнiсть, пiд час вiдкриття поточного рахунку подають картку iз зразками пiдписiв згiдно з додатком 4 до цiєї Iнструкцiї, до якої включаються зразки пiдписiв власника рахунку та/або його довiрених осiб. Зразки пiдписiв власника рахунку та/або його довiрених осiб засвiдчуються уповноваженою особою банку за умови їх особистої присутностi та пред'явлення паспорта або iншого документа, що посвiдчує особу, i документа, виданого органом державної податкової служби, що свiдчить про реєстрацiю фiзичної особи - резидента в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв.
  Особливостi правового становища окремих власникiв рахункiв, а також специфiчнi юридичнi ситуацiї врахованi в особливих правилах оформлення карток iз зразками пiдписiв i вiдбитку печатки, що мiстяться у Iнструкцiї ? 492 (мова йде про вiдкриття поточного рахунку юридичною особою з наданням права розпорядження цим рахунком iншим юридичним особам у випадках, визначених законодавством України, про картку iз зразками пiдписiв нерезидента-iнвестора, про ситуацiї, коли у юридичної особи тимчасово немає печатки, а також у зв'язку з реорганiзацiєю, змiною найменування або пiдпорядкованостi, спрацьованiстю чи втратою печатки тощо).
  7.1.5.4. Правила зарахування та списання коштiв за поточними банкiвськими рахунками
  Платежi з банкiвського рахунку клiєнта можуть бути здiйсненi лише в межах залишку коштiв на рахунку. Згiдно зi ст. 1069 ЦК України, якщо вiдповiдно до договору банкiвського рахунка банк здiйснює платежi з рахунка клiєнта, незважаючи на вiдсутнiсть на ньому грошових коштiв (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клiєнтовi кредит на вiдповiдну суму вiд дня здiйснення цього платежу. Таке поточне кредитування iменується "овердрафтом".
  У банкiвськi практицi можуть виникати випадки одночасного надходження до банку декiлькох розрахункових документiв. У випадку, якщо залишок коштiв на рахунку є обмеженим, виникає конкуренцiя цих документiв, за якою стоять iнтереси одержувачiв коштiв. Вiдповiдно до ст. 1072 ЦК України у разi одночасного надходження до банку кiлькох розрахункових документiв, на пiдставi яких здiйснюється списання грошових коштiв, банк списує кошти з рахунку клiєнта у такiй черговостi:
  1) у першу чергу списуються грошовi кошти на пiдставi рiшення суду для задоволення вимог про вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення алiментiв;
  2) у другу чергу списуються грошовi кошти на пiдставi рiшення суду для розрахункiв щодо виплати вихiдної допомоги та оплати працi особам, якi працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;
  3) у третю чергу списуються грошовi кошти на пiдставi iнших рiшень суду;
  4) у четверту чергу списуються грошовi кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежi до бюджету;
  5) у п'яту чергу списуються грошовi кошти за iншими розрахунковими документами в порядку їх послiдовного надходження.
  Якщо пiсля виконання декiлькох платiжних документiв коштiв на рахунку немає, банк такi документи повертає без виконання. У ст. 1072 ЦК України вказується, що у разi вiдсутностi (недостатностi) грошових коштiв на рахунку клiєнта банк не веде облiку розрахункових документiв, якщо iнше не встановлено договором мiж банком i клiєнтом.
  Згiдно зi ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошовi кошти, що надiйшли на рахунок клiєнта, в день надходження до банку вiдповiдного розрахункового документа, якщо iнший строк не встановлений договором банкiвського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клiєнта видати або перерахувати з його рахунка грошовi кошти в день надходження до банку вiдповiдного розрахункового документа, якщо iнший строк не передбачений договором банкiвського рахунка або законом.
  У ЦК України регулюється питання пiдстав списання коштiв з рахункiв клiєнтiв банкiв. Зокрема, вiдповiдно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошовi кошти з рахунка клiєнта на пiдставi його розпорядження. Встановлено, що грошовi кошти можуть бути списанi з рахунка клiєнта без його розпорядження лише на пiдставi рiшення суду, а також випадках, встановлених законом чи договором мiж банком i клiєнтом. При цьому слiд вказати, що операцiї за поточними рахунками здiйснюються за допомогою розрахункових документiв згiдно з формами, установленими банкiвськими правилами (нормативно-правовими актами НБ України, внутрiшнiми положеннями банку тощо). Для безготiвкових розрахункiв основним регуляторним актом у цiй сферi є "Iнструкцiя про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi", затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 21 сiчня 2004 р. ? 22, для готiвкових розрахункiв - "Iнструкцiя про ведення касових операцiй банками України", затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 1 червня 2011 р. ? 174.
  7.1.5.5. Можливостi списання коштiв з поточного рахунку за допомогою мобiльних платiжних iнструментiв
  Так званi "мобiльнi платiжнi iнструменти" у законодавствi визначаються як "спецiальний платiжний засiб, реалiзований в апаратно-програмному середовищi мобiльного телефону або iншого бездротового пристрою користувача" (п.п. 1.4 п. 1 "Положення про порядок емiсiї спецiальних платiжних засобiв i здiйснення операцiй з їх використанням", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2010 р. ? 223). Iснує декiлька способiв використання мобiльних телефонiв, смартфонiв чи комунiкаторiв для списання коштiв з поточного рахунку:
  - вiдправлення Premium SMS (таке повiдомлення виступає для телефонної компанiї пiдставою списати кошти в оплату вартостi покупки з особового рахунку клiєнта);
  - передача SMS-команд (це стандартизоване повiдомлення, яке виступає командою для банку списати суму коштiв з поточного банкiвського рахунку платника);
  - використання програмних додаткiв (спецiальнi програми, розробленi банком, записуються на SIM-карту чи в пам"ять телефону клiєнта, чим забезпечується прямий доступ клiєнта до системи платежiв; по-сутi, це мобiльна система типу "клiєнт-банк");
  - застосування технологiї NFC ("Near Field Communication"). Спецiальний чiп, вмонтований в мобiльний пристрiй, дозволяє встановлювати бездротове з"єднання малого радiусу дiї (до 10 см) з термiналом продавця або, наприклад, з банкоматом, що дозволяє або здiйснити безготiвковий платiж, або зняти готiвку у банкоматi .
  7.1.5.6. Вимога про таємницю банкiвського рахунку
   Вiдповiдно до ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банкiвського рахунка, операцiй за рахунком i вiдомостей про клiєнта. Вiдомостi про операцiї та рахунки можуть бути наданi тiльки самим клiєнтам або їхнiм представникам. Iншим особам, у тому числi органам державної влади, їхнiм посадовим i службовим особам, такi вiдомостi можуть бути наданi виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки i банкiвську дiяльнiсть.
  У разi розголошення банком вiдомостей, що становлять банкiвську таємницю, клiєнт має право вимагати вiд банку вiдшкодування завданих збиткiв та моральної шкоди.
  7.1.5.7. Пiдстави та правила закриття банкiвського рахунку
  Укладення договору банкiвського рахунку слугує пiдставою для вiдкриття банком поточного рахунку клiєнту, i навпаки - у випадку розiрвання договору банкiвського рахунку поточний рахунок клiєнта внаслiдок зникнення правової пiдстави для його iснування повинен бути банком звiльнений вiд наявного на ньому залишку клiєнтських коштiв (що видається клiєнтовi або за його вказiвкою перераховується на iнший рахунок) та закритий.
  Так, вiдповiдно до положень ст. 1075 ЦК України договiр банкiвського рахунка розривається за заявою клiєнта у будь-який час. Крiм цього, встановлено, що банк має право вимагати розiрвання договору банкiвського рахунка:
  1) якщо сума грошових коштiв, що зберiгаються на рахунку клiєнта, залишилася меншою вiд мiнiмального розмiру, передбаченого банкiвськими правилами або договором, якщо така сума не буде вiдновлена протягом мiсяця вiд дня попередження банком про це;
  2) у разi вiдсутностi операцiй за цим рахунком протягом року, якщо iнше не встановлено договором;
  3) в iнших випадках, встановлених договором або законом.
  Також банк може вiдмовитися вiд договору банкiвського рахунка та закрити рахунок клiєнта у разi вiдсутностi операцiй за рахунком клiєнта протягом трьох рокiв пiдряд та вiдсутностi залишку грошових коштiв на цьому рахунку.
  Положення ЦК України доповнюються Iнструкцiєю ? 492 (глава 20). Зокрема, передбачається необхiднiсть закриття поточного рахунку клiєнта:
  - за наявностi рiшення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрацiї юридичної особи або державної реєстрацiї фiзичної особи-пiдприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фiктивною або оголошення фiзичної особи померлою чи визнання безвiсно вiдсутньою;
  - у разi припинення юридичної особи (унаслiдок злиття, приєднання, подiлу, перетворення), змiни її найменування або змiни iменi фiзичної особи - пiдприємця (прiзвища/iменi/по-батьковi);
  - у разi припинення юридичної особи внаслiдок її лiквiдацiї (для проведення лiквiдацiйної процедури на перiод лiквiдацiї залишається лише один поточний рахунок юридичної особи, що лiквiдовується, визначений комiсiєю з припинення (лiквiдатором, лiквiдацiйною комiсiєю тощо). Пiсля завершення розрахункiв, пов"язаних iз проведенням лiквiдацiйних заходiв, на пiдставi заяви лiквiдатора закривається також i цей поточний рахунок.
  У главi 19 цiєї Iнструкцiї встановлюються правила змiни рахункiв клiєнтiв (змiною рахункiв клiєнтiв уважається процедура вiдкриття нових рахункiв i закриття ранiше вiдкритих рахункiв клiєнтiв не за їх iнiцiативою, у результатi проведення якої змiнюються всi або окремi (один або кiлька) банкiвськi реквiзити клiєнтiв - назва банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку). Змiна рахункiв клiєнтiв здiйснюється банком у разi:
  - проведення реорганiзацiї в межах одного банку;
  - проведення реорганiзацiї банкiв шляхом злиття, приєднання, подiлу, видiлення;
  - змiни мiсцезнаходження банку, у результатi якої змiнюється код банку;
  - змiни порядку бухгалтерського облiку рахункiв клiєнтiв (у тому числi рахункiв клiєнтiв, за якими операцiї не здiйснювалися протягом трьох рокiв i бiльше та на яких є залишки коштiв).
  Також Iнструкцiєю ? 492 у главi 20 деталiзуються процедури подання iнформацiї та розпорядження залишком коштiв на рахунку, що закривається. Так, за наявностi рiшення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрацiї юридичної особи або державної реєстрацiї фiзичної особи-пiдприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фiктивною або оголошення фiзичної особи померлою чи визнання безвiсно вiдсутньою банк закриває рахунки таких осiб i протягом трьох робочих днiв надає iнформацiю спецiально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу щодо таких рахункiв. Залишки коштiв за такими рахунками перераховуються на окремi аналiтичнi рахунки, що вiдкритi за балансовим рахунком, визначеним НБ України для облiку кредиторської заборгованостi за операцiями з клiєнтами банку. У разi ненадходження протягом семи робочих днiв розпоряджень вiд спецiально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу або рiшення суду стосовно вжиття чи невжиття заходiв щодо цих коштiв банк зараховує цi кошти на балансовий рахунок, визначений НБ України для облiку коштiв за недiючими рахунками клiєнтiв.
  Закриття поточного рахунку за бажанням клiєнта здiйснюється на пiдставi його заяви про закриття рахунку. Банк за наявностi коштiв на поточному рахунку, який закривається на пiдставi заяви клiєнта, здiйснює завершальнi операцiї за рахунком (з виконання платiжних вимог на примусове списання (стягнення) коштiв, виплати коштiв готiвкою, перерахування залишку коштiв згiдно з дорученням клiєнта тощо).
  Датою закриття поточного рахунку вважається наступний пiсля проведення останньої операцiї за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштiв, а заява подана в операцiйний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цiєї заяви. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клiєнту довiдку про закриття рахунку.
  7.1.6. Види поточних банкiвських рахункiв в нацiональнiй валютi
  Згiдно з п. 7.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" банки мають право вiдкривати своїм клiєнтам вкладнi (депозитнi), поточнi та кореспондентськi рахунки. Постає питання: як застосовувати положення глави 72 ЦК України "Банкiвський рахунок" - до всiх видiв рахункiв, чи тiльки до поточних рахункiв, що вiдкриваються для розрахунково-касового обслуговування клiєнтiв? Адже у тому ж ЦК України поза межами глави 72 (наприклад, у параграфi 3 "Банкiвський вклад" глави 71 ЦК України) мiстяться правила, що стосуються саме вкладних (депозитних) рахункiв. Як видно зi змiсту Iнструкцiї 492 НБ України розумiє главу 71 "Банкiвський рахунок" ЦК України як сукупнiсть правил, що чиннi як для поточних, так i для вкладних рахункiв, однак з урахуванням специфiки кожного з видiв рахункiв. Такий пiдхiд ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 1058 ЦК України.
  Найбiльш поширеним видом рахункiв, що вiдкриваються банками суб"єктам розрахункiв, є поточнi рахунки. Згiдно з п. 7.1.2 вказаного вище Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" поточний рахунок - це рахунок, що вiдкривається банком клiєнту на договiрнiй основi для зберiгання коштiв та для здiйснення усiх видiв операцiй за цим рахунком вiдповiдно до умов договору та вимог законодавства України.
  Поряд iз традицiйним поточним рахунком, визначення якого приведене вище, поточними рахунками (як зазначено у п. 1.8 Iнструкцiї ? 492) також є:
  - рахунки за спецiальними режимами їх використання, що вiдкриваються у випадках, передбачених законами України або актами КМ України ;
  - поточнi рахунки типу "Н", що вiдкриваються в нацiональнiй валютi офiцiйним представництвам i представництвам юридичних осiб-нерезидентiв, якi не займаються пiдприємницькою дiяльнiстю на територiї України;
  - поточнi рахунки типу "П", що вiдкриваються в нацiональнiй валютi постiйним представництвам;
  - поточнi (накопичувальнi) рахунки виборчих фондiв та фонду референдуму;
  - iнвестицiйнi рахунки, що вiдкриваються нерезидентам-iнвесторам в уповноважених банках України для здiйснення iнвестицiйної дiяльностi в Українi, а також для повернення iноземної iнвестицiї та прибуткiв, доходiв, iнших коштiв, одержаних iноземним iнвестором вiд iнвестицiйної дiяльностi в Українi.
  На вiдмiну вiд поточних рахункiв вкладний (депозитний рахунок), згiдно з п. 7.1.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" - це рахунок, що вiдкривається банком клiєнту на договiрнiй основi для зберiгання коштiв, що передаються клiєнтом банку в управлiння на встановлений строк та пiд визначений процент вiдповiдно до умов договору.
  У Iнструкцiї ? 492 конкретизується, що банки вiдкривають своїм клiєнтам за договором банкiвського рахунку поточнi рахунки, а за договором банкiвського вкладу - вкладнi (депозитнi) рахунки.
  7.1.7. Особливостi вiдкриття банками поточних рахункiв в нацiональнiй валютi рiзним категорiям клiєнтiв
  Iнструкцiя ? 492 в залежностi вiд особливостей клiєнта та виду рахунку, що вiдкривається йому, визначає особливостi вiдповiдної процедури вiдкриття рахунку. Зокрема, глава 3 Iнструкцiї ? 492 присвячена порядку вiдкриття поточних рахункiв в нацiональнiй та iноземнiй валютi суб"єктам господарювання, у главi 4 визначаються особливостi вiдкриття поточних рахункiв спiльної дiяльностi та тимчасових рахункiв для формування статутних фондiв (статутного або складеного капiталу, пайового або неподiльного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (крiм банкiв), у главi 6 встановлюються правила вiдкриття поточних рахункiв фiзичним особам, особливостi вiдкриття поточних рахункiв, операцiї за якими можуть здiйснюватися за допомогою спецiальних платiжних засобiв, визначенi у главi 8 Iнструкцiї ? 492, у главi 11 мiститься порядок вiдкриття поточних рахункiв типу "Н" у нацiональнiй валютi, а у главi 12 - порядок вiдкриття поточних рахункiв типу "П" у нацiональнiй валютi, у главi 14 приведено порядок вiдкриття рахункiв у нацiональнiй валютi установам мiжнародних органiзацiй, у главi 16 встановлюється порядок вiдкриття рахункiв нерезидентам-iнвесторам, на завершення, у главi 17 - порядок вiдкриття i закриття рахункiв виборчих фондiв.
  Враховуючи обсяг вищевказаного нормативного масиву, вибiрково звернемося до особливостей вiдкриття поточних рахункiв в нацiональнiй валютi для основних їх користувачiв - суб"єктiв господарювання, а також для фiзичних осiб - резидентiв України.
  7.1.7.1. Вiдкриття поточних рахункiв в нацiональнiй валютi юридичним особам - суб"єктам господарювання
  Згiдно з п. 3.2 Iнструкцiї ? 492 банк вiдкриває поточний рахунок юридичнiй особi, яка не має рахунку в цьому банку, на пiдставi таких документiв:
  - заяви про вiдкриття поточного рахунку (додаток 1). Заяву пiдписує керiвник юридичної особи або iнша уповноважена на це особа;
  - копiї належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення). Юридичнi особи публiчного права, якi дiють на пiдставi законiв, установчий документ не подають. Юридична особа, яка створена та/або дiє на пiдставi модельного статуту, затвердженого КМ України, подає копiю рiшення про її створення або про провадження дiяльностi на пiдставi модельного статуту, пiдписаного усiма засновниками;
  - копiї виписки з ЄДР, що мiстить вiдомостi про юридичну особу;
  - картки iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки (додаток 2).
  7.1.7.2. Вiдкриття поточних рахункiв фiзичним особам - пiдприємцям
  Вiдповiдно до п. 3.4 Iнструкцiї ? 492 банк вiдкриває поточний рахунок для здiйснення пiдприємницької дiяльностi фiзичнiй особi - пiдприємцю, яка не має рахункiв у цьому банку, на пiдставi таких документiв:
  - заяви про вiдкриття поточного рахунку (додаток 3), що пiдписана фiзичною особою - пiдприємцем або її представником;
  - копiї виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осiб i фiзичних осiб - пiдприємцiв, що мiстить вiдомостi про фiзичну особу - пiдприємця;
  - картки iз зразками пiдписiв (додаток 4).
  7.1.7.3. Вiдкриття поточних рахункiв для спiльної дiяльностi та формування статутного фонду (статутного або складеного капiталу, пайового або неподiльного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (крiм банкiв)
  З метою забезпечення таких видiв дiяльностi, як виробнича кооперацiя, спiльне виробництво та iншi види спiльної дiяльностi, що здiйснюються на пiдставi договорiв (контрактiв) без утворення юридичної особи, у банку вiдкривається один поточний рахунок.
  Стосовно спiльної дiяльностi, то уповноважена учасниками договору особа (особи) вiдповiдно до вимог п. 4.1 Iнструкцiї ? 492 подає до банку такi документи:
  - заяву про вiдкриття поточного рахунку, що пiдписана уповноваженою учасниками договору особою;
  - копiю договору про ведення спiльної дiяльностi, засвiдчену нотарiально;
  - рiшення учасникiв договору про визначення осiб, яким надається право розпорядчого пiдпису пiд час проведення грошових операцiй за цим рахунком, що оформляється у формi довiреностi;
  - картку iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки, засвiдчену нотарiально. У картцi наводяться зразки пiдписiв осiб, якi мають право розпоряджатися цим рахунком, i зразок вiдбитка печатки учасника договору, якому за довiренiстю всiх учасникiв договору про спiльну дiяльнiсть надано право розпорядчого пiдпису пiд час проведення грошових операцiй за цим рахунком;
  - копiю документа, що пiдтверджує взяття на облiк в органi доходiв i зборiв договору про спiльну дiяльнiсть без створення юридичної особи, засвiдчену органом, що видав документ, або нотарiально чи пiдписом уповноваженого працiвника банку.
  Вiдмiтка банку про вiдкриття рахунку робиться на титульнiй сторiнцi першого примiрника договору (контракту).
  Кошти за цим рахунком використовуються вiдповiдно до порядку, установленого для використання коштiв за поточними рахунками суб'єктiв господарювання.
  Згiдно з п. 4.2 Iнструкцiї ? 492 пiд час вiдкриття поточного рахунку для формування (статутного або складеного капiталу, пайового або неподiльного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (крiм банкiв) подаються:
  - заява про вiдкриття поточного рахунку (додаток 1), що пiдписана особою, уповноваженою на вiдкриття рахунку засновниками (учасниками) новостворюваної юридичної особи;
  - один примiрник оригiналу установчого документа або його копiя, засвiдчена нотарiально. У разi вiдкриття рахунку для формування (статутного капiталу) акцiонерного товариства замiсть установчого документа подається договiр/рiшення про створення акцiонерного товариства або його копiя, засвiдчена нотарiально;
  - рiшення засновникiв (учасникiв) про визначення особи, якiй надається право вiдкриття та розпорядження рахунком новостворюваної юридичної особи, що оформляється у формi довiреностi, посвiдченої нотарiально [якщо хоча б одним iз засновникiв (учасникiв) є фiзична особа]. Замiсть оригiналу довiреностi до банку може бути подана її копiя, засвiдчена нотарiально;
  - картка iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки (додаток 2), у якiй наводиться зразок пiдпису особи, якiй засновниками (учасниками) надано право розпорядчого пiдпису. Картка приймається без вiдбитка печатки та засвiдчується пiдписом уповноваженого працiвника банку.
  У разi вiдкриття поточного рахунку для формування (статутного або складеного капiталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, подаються:
  - заява про вiдкриття поточного рахунку (додаток 1). Iнформацiя про те, що рахунок вiдкривається для формування (статутного або складеного капiталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, зазначається в рядку "Додаткова iнформацiя" заяви про вiдкриття поточного рахунку;
  - один примiрник оригiналу установчого документа або його копiя, засвiдчена нотарiально. У разi вiдкриття рахунку для формування (статутного капiталу) акцiонерного товариства замiсть установчого документа подається рiшення про заснування акцiонерного товариства або його копiя, засвiдчена нотарiально;
  - картка iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки (додаток 2). Картка приймається без вiдбитка печатки та засвiдчується пiдписом уповноваженого працiвника банку;
  - довiренiсть або копiя довiреностi на iм'я особи, яка має право вiдкриття та розпорядження рахунком, засвiдчена нотарiально. Якщо рахунок вiдкривається особисто засновником (учасником), то цей документ не вимагається.
  На цей рахунок зараховуються кошти засновникiв (учасникiв) для формування статутного або складеного капiталу, пайового або неподiльного фонду новостворюваної юридичної особи до її державної реєстрацiї як юридичної особи. Цей рахунок починає функцiонувати як поточний тiльки пiсля одержання банком документiв, передбачених пунктом 3.2 глави 3 цiєї Iнструкцiї, та отримання банком повiдомлення-вiдповiдi або корiнця повiдомлення про взяття рахунку на облiк органом державної податкової служби за мiсцезнаходженням суб'єкта господарювання - юридичної особи. У разi вiдмови в державнiй реєстрацiї суб'єкта господарювання - юридичної особи кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається на пiдставi письмового звернення iз зазначенням пiдстав закриття рахунку, пiдписаного особою, уповноваженою засновниками (учасниками) новостворюваної юридичної особи на закриття рахунку. Якщо засновником (учасником) суб'єкта господарювання є одна особа, то письмове звернення iз зазначенням пiдстав закриття рахунку пiдписується цiєю особою або уповноваженою нею особою.
  7.1.7.4. Вiдкриття та використання поточних рахункiв в нацiональнiй валютi фiзичним особам-непiдприємцям
  Згiдно з п. 6.1 Iнструкцiї ? 492 якщо фiзична особа не має в банку рахункiв, то вiдкриття поточного рахунку здiйснюється в такому порядку:
  - фiзична особа пред'являє уповноваженому працiвнику банку паспорт або документ, що його замiнює. Фiзичнi особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом доходiв i зборiв, що засвiдчує присвоєння їм iдентифiкацiйного номера платника податкiв;
  - фiзична особа, яка займається пiдприємницькою дiяльнiстю, зобов'язана також подати до банку копiю виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв, що мiстить вiдомостi про фiзичну особу, яка займається пiдприємницькою дiяльнiстю;
  - фiзична особа, яка займається незалежною професiйною дiяльнiстю, зобов'язана також подати до банку копiю документа, що пiдтверджує взяття на облiк такої особи вiдповiдним органом державної податкової служби;
  - уповноважений працiвник банку iдентифiкує фiзичну особу, яка вiдкриває рахунок, та пiдтверджує здiйснення iдентифiкацiї копiюванням вищезазначених документiв у встановленому порядку;
  - фiзична особа заповнює заяву про вiдкриття поточного рахунку та картку iз зразками пiдписiв. Зразки пiдписiв засвiдчуються пiдписом уповноваженого працiвника банку;
  - мiж фiзичною особою i банком укладається договiр банкiвського рахунку.
  Згiдно з п. 7.7 Iнструкцiї ? 492 забороняється використовувати поточнi рахунки фiзичних осiб для проведення операцiй, пов"язаних iз здiйсненням пiдприємницької дiяльностi . Режим таких рахункiв встановлюється у п. 7.10 (зарахування коштiв) та у п. 7.11 (видача та списання коштiв) Iнструкцiї ? 492.
  
  
  ?7.2. Правове регулювання ведення банками поточних рахункiв клiєнтiв у нацiональнiй валютi
  
  7.2.1. Поняття безготiвкових розрахункiв клiєнтiв банкiв. Загальнi правила здiйснення безготiвкових розрахункiв клiєнтiв банкiв
  Основнi питання здiйснення безготiвкових розрахункiв клiєнтiв банкiв, поряд iз питаннями проведення всiх iнших грошових переказiв, регулюються спецiальним Законом України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi". Крiм цього, питанням проведення розрахункiв присвячена глава 74 "Розрахунки" ЦК України.
  Детальний регламент розрахункiв у нацiональнiй валютi, стандарти оформлення документiв i правила документообiгу викладенi у "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi", затвердженiй постановою Правлiння НБ України 21 сiчня 2004 р. ? 22, по тексту цього роздiлу - Iнструкцiя ? 22.
  Безготiвковi розрахунки у Iнструкцiї ? 22 визначаються як перерахування певної суми коштiв з рахункiв платникiв на рахунки отримувачiв коштiв, а також перерахування банками за дорученням пiдприємств i фiзичних осiб коштiв, унесених ними готiвкою в касу банку, на рахунки отримувачiв коштiв. Цi розрахунки проводяться банком на пiдставi розрахункових документiв на паперових носiях чи в електронному виглядi.
  Яким є суб"єктний склад безготiвкових розрахункiв клiєнтiв банкiв? В Iнструкцiї ? 22 вказано, що учасниками безготiвкових розрахункiв є банки та їх фiлiї, пiдприємства, фiзичнi особи та iншi клiєнти банку, з рахункiв яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти. У Iнструкцiї ? 22 пiдприємствами iменуються юридичнi особи незалежно вiд форми власностi (включаючи органи державної влади та установи й органiзацiї, що утримуються за рахунок коштiв державного бюджету), фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, у тому числi структурнi пiдроздiли, видiленi в процесi приватизацiї, виборчi фонди (полiтичних партiй, виборчих блокiв партiй та кандидатiв у депутати), представництва юридичних осiб-нерезидентiв, iноземних iнвесторiв, фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi. Вiдповiдно, фiзичнi особи (учасники безготiвкових розрахункiв не-пiдприємства) - це тi фiзичнi особи - клiєнти банкiв, якi не є суб"єктами господарювання та здiйснюють платежi за зобов"язаннями, вiдмiнними вiд господарських (пiдприємницьких).
  Серед клiєнтiв (фiзичних та юридичних осiб) в Iнструкцiї ? 22 окремо видiляються "власники" рахункiв, пiд якими розумiються особи, якi вiдкривають рахунок у банку i мають право розпоряджатися коштами на ньому. При цьому реально (де-факто) рахунки у банках вiдкриваються не тiльки безпосередньо особам (юридичним i фiзичним), а, як видно з викладеного вище, також i вiдокремленим пiдроздiлам юридичних осiб. Зрозумiло, що найменування "власник рахунку" є умовним i у клiєнтiв не виникає права власностi на рахунки, вiдкритi для них у банках, оскiльки рахунок - це iнструмент надання банком послуги клiєнту у процесi проведення розрахункiв.
  Поряд iз власниками рахункiв у безготiвкових розрахунках приймають участь клiєнти, якi користуються послугами банкiв без вiдкриття рахункiв (наприклад, шляхом внесення коштiв у касу банкiв для їх наступного зарахування на рахунки одержувачiв).
  Також специфiчними суб"єктним колом у безготiвкових розрахункових вiдносинах є iнiцiатори безготiвкових розрахункiв, на рахунки яких зараховуються кошти у порядку їх примусового списання з рахункiв боржникiв. При цьому такi клiєнти, з однiєї сторони, користуються послугами банкiв, в яких вiдкритi рахунки боржникiв, а з iншої сторони - вони мають власнi рахунки, на якi одержують кошти у порядку, наприклад, примусового списання.
  В Iнструкцiї ? 22 (п. 1.7 глави 1) застерiгається, що кошти з рахункiв клiєнтiв банки списують лише за дорученнями власникiв цих рахункiв (включаючи договiрне списання коштiв згiдно з главою 6 Iнструкцiї ? 22) або на пiдставi розрахункових документiв стягувачiв згiдно з главами 5 та 12 Iнструкцiї ? 22 . При цьому якщо доручення платникiв на списання коштiв зi своїх рахункiв приймаються банком виключно в межах наявних на рахунках коштiв (або якщо договором мiж банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разi вiдсутностi/недостатностi коштiв на цих рахунках), то розпорядження стягувачiв про примусове списання (стягнення) коштiв з рахункiв платникiв приймаються банками незалежно вiд наявностi на них достатнього залишку коштiв та виконуються у межах залишку коштiв згiдно з главами 2 та 12 Iнструкцiї ? 22.
  У разi вiдсутностi чи недостатностi коштiв на рахунку платника банк не здiйснює облiк заборгованостi платника, не сплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових i виконавчих документiв, не оплачених у строк у зв"язку з вiдсутнiстю коштiв на рахунку платника, за винятком здiйснення банком таких операцiй в межах укладених ним цивiльно-правових договорiв i в порядку, визначеному цими договорами (п. 1.11 глави 1 Iнструкцiї ? 22). Однак у випадку, якщо установа банку не може виконати розрахунковий документ на списання чи стягнення коштiв з рахунку клiєнта в установлений чинним законодавством термiн через вiдсутнiсть чи недостатнiсть коштiв на її кореспондентському рахунку, така банкiвська установа зобов"язана узяти невиконаний розрахунковий документ на облiковування, надiслати вiдповiдне повiдомлення платнику (стягувачу) та ужити заходiв до вiдновлення своєї платоспроможностi (п. 1.12 глави 1 Iнструкцiї ? 22).
  7.2.2. Випадки обмеження права клiєнта банку на розпорядження своїми коштами на рахунку
  Вiдповiдно до п. 1.17 Глави 1 Iнструкцiї ? 22 банк здiйснює зупинення видаткових операцiй за рахунком клiєнта в разi накладення на кошти арешту вiдповiдно до законодавства України. Зупинення видаткових операцiй здiйснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крiм випадкiв, коли арешт накладено без установлення такої суми.
  У цьому зв"язку нагадаємо, що у ст. 1074 ЦК України законодавець зазначає, що обмеження права клiєнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крiм випадкiв обмеження права розпорядження рахунком за рiшенням суду або в iнших випадках, встановлених законом, а також у разi зупинення фiнансових операцiй, якi можуть бути пов'язанi з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, передбачених законом. У цьому зв"язку слiд вказати, що має мiсце цiкава колiзiя мiж iнститутами права власностi на грошовi кошти клiєнта та вiдповiдними гарантiями, що встановленi у ЦК України та в iнших законах, з однiєї сторони, i законодавством про оподаткування (фiнансово-правовим законодавством), з iншої сторони. Наприклад, вiдповiдно до п. 87.9 ПК України у разi наявностi у платника податкiв податкового боргу органи доходiв i зборiв зобов'язанi зарахувати кошти, що сплачує такий платник податкiв, в рахунок погашення податкового боргу згiдно з черговiстю його виникнення незалежно вiд напряму сплати, визначеного платником податкiв. У такому ж порядку вiдбувається зарахування коштiв, що надiйдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податкiв вiдповiдно до ст. 95 ПК України або за рiшенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштiв платником податкiв на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крiм випадкiв спрямування цих коштiв на виплату заробiтної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.
  Згiдно з п. 1.17 Глави 1 Iнструкцiї ? 22 банк здiйснює зупинення видаткових операцiй за рахунками клiєнтiв на пiдставi рiшення суду, яке винесене за зверненням органу доходiв i зборiв i надiйшло до банку безпосередньо вiд суду або органу доходiв i зборiв пiсля отримання рiшення суду. Також банк зупиняє видатковi операцiї за рахунком клiєнта, щодо якого в цьому банку є публiчне обтяження рухомого майна, яке накладене державним виконавцем, на суму такого обтяження, та вiдновлює видатковi операцiї за рахунком у випадку, визначеному Законом України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi", у порядку, визначеному договором банкiвського рахунку та внутрiшнiми процедурами банку.
  Зупинення фiнансових операцiй клiєнта, щодо яких є мотивована пiдозра, що вони пов'язанi з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, чи щодо яких застосованi мiжнароднi санкцiї, регулюється законодавством України, у тому числi нормативно-правовим актом НБ України з питання здiйснення банками фiнансового монiторингу.
  7.2.3. Можливiсть вiдкликання коштiв переказу до дати валютування
  У п. 23.4 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" встановлюється, що iнiцiатор переказу до настання дати валютування (це дата, починаючи з якої кошти, переказанi платником отримувачу, переходять у власнiсть отримувача) може вiдкликати кошти, якi до зарахування їх на рахунок отримувача або видачi в готiвковiй формi облiковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на вiдкликання коштiв iнiцiатор переказу подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказiвку про повернення коштiв.
  Банк отримувача в день одержання вказiвки повертає кошти за реквiзитами, зазначеними в нiй, якщо на час надходження такої вказiвки вони не зарахованi на рахунок отримувача, та повiдомляє отримувача про вiдкликання коштiв iнiцiатором.
  7.2.4. Обов"язковi реквiзити розрахункових документiв
  Згiдно з п. 1.8 Iнструкцiї ? 22 платники та стягувачi оформляють доручення/розпорядження про списання коштiв з рахункiв на вiдповiдних бланках розрахункових документiв, форма та порядок оформлення яких визначаються Iнструкцiєю ? 22. Платники - фiзичнi особи мають право оформляти доручення про списання коштiв зi своїх рахункiв у довiльнiй формi, погодженiй у договорi з банком.
  Документи, якi подаються у банк на перерахування чи отримання коштiв, в залежностi вiд виду документа, повиннi мати ряд обов"язкових реквiзитiв (перелiк цих обов"язкових реквiзитiв вказаний у додатку 8 до Iнструкцiї ? 22). Наприклад, у платiжному дорученнi слiд зазначити:
  - назву документа;
  - код розрахункового документа;
  - номер i дату складання розрахункового документа;
  - сума словами i сума цифрами;
  - платник, його код;
  - рахунок платника;
  - банк платника, код банку платника;
  - банк отримувача, код банку отримувача;
  - отримувач, код отримувача;
  - рахунок отримувача;
  - код країни нерезидента (якщо платник та/чи отримувач є нерезидентом);
   - призначення платежу;
  - додатковий реквiзит (заповнюється вiдповiдно до нормативно-правових актiв НБ України);
  - вiдбиток печатки (зразок якої заявлений банку платника в картцi iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки);
  - пiдписи платника (пiдписи (пiдпис) вiдповiдальних осiб (вiдповiдальної особи), якi вповноваженi розпоряджатися рахунком i зразки пiдписiв яких заявленi банку платника в картцi iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки).
  Для iнших видiв розрахункових документiв передбачається перелiк обов"язкових документiв виходячи iз особливостей їх форми.
  Усi текстовi елементи бланкiв розрахункових документiв мають бути виконанi українською мовою.
   Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кiлькостi примiрникiв, потрiбних для всiх учасникiв безготiвкових розрахункiв, з використанням електронно-обчислювальних i друкарських машин за один раз. Дозволяється заповнення розрахункового документа власноручно.
   Примiрник розрахункового документа (незалежно вiд способу його виготовлення), реєстр платiжних вимог, якi залишаються в банку, мають мiстити вiдбиток печатки (якщо картка iз зразками пiдписiв та вiдбитка печатки мiстить вiдбиток печатки) i пiдписи/пiдпис вiдповiдальних/ої осiб/особи. Пiд час пiдписування розрахункового документа не дозволяється використання факсимiле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кiлька прийомiв.
  Якщо розрахунковi документи, у яких перевiренi реквiзити, заповнено з порушенням встановлених вимог, то банк, що здiйснив перевiрку, повертає їх без виконання по встановленiй процедурi.
  7.2.5. Форма iснування розрахункового документа
  Клiєнт, виходячи з технiчних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахунковi документи як на паперових носiях, так i у виглядi електронних розрахункових документiв, використовуючи системи дистанцiйного обслуговування. Спосiб подання клiєнтом документiв до банку передбачається в договорi банкiвського рахунку (п. 2.10 Iнструкцiї ? 22). Банк, що обслуговує платника iз застосуванням систем дистанцiйного обслуговування, зобов'язаний перевiрити вiдповiднiсть номера рахунку платника i його коду, що зазначенi в електронному розрахунковому документi, i приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.
  7.2.6. Термiни виконання розрахункових документiв
  Вiдповiдно до п. 8.4 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" мiжбанкiвський переказ виконується у строк до трьох банкiвських днiв". При цьому у п. 8.1 цього ж закону зазначається, що банк зобов"язаний виконати доручення клiєнта, що мiститься в розрахунковому документi, який надiйшов протягом операцiйного часу банку, у день його надходження.
  В Iнструкцiї ? 22 (п. 2.19 глави 2) деталiзується, що розрахунковi документи, що надiйшли до банку протягом операцiйного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахунковi документи, що надiйшли пiсля операцiйного часу, банк виконує наступного операцiйного дня.
  Банк i клiєнт мають право, ураховуючи встановленi законодавством строки проведення мiжбанкiвського переказу, передбачити в договорi банкiвського рахунку iншi, нiж встановленi в абзацi першому цього пункту, строки виконання розрахункових документiв клiєнта. Порядок виконання таких документiв визначається договором мiж банком i клiєнтом та внутрiшнiми правилами банку.
  7.2.7. Види розрахункових документiв
  Згiдно зi ст. 51 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки в Українi можуть використовувати як платiжнi iнструменти платiжнi доручення, платiжнi вимоги, вимоги-доручення, векселi, чеки, банкiвськi платiжнi картки та iншi дебетовi i кредитовi платiжнi iнструменти, що застосовуються у мiжнароднiй банкiвськi практицi.
  У п. 22.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" передбачається можливiсть iнiцiювання переказiв платiжними дорученнями, платiжними вимогами-дорученнями, розрахунковими чеками, платiжними вимогами, мiстить вказiвку на меморiальний ордер, а також визначається право НБ України встановлювати iншi види розрахункових документiв.
  В свою чергу, у ст. 1088 ЦК України передбачається, що при здiйсненнi безготiвкових розрахункiв допускаються розрахунки iз застосуванням платiжних доручень, акредитивiв, розрахункових чекiв (чекiв), розрахунки за iнкасо, а також iншi розрахунки, передбаченi законом, банкiвськими правилами та звичаями дiлового обороту. Сторони у договорi мають право обрати будь-який вид безготiвкових розрахункiв на свiй розсуд.
  Вiдповiдно до пунктiв 4.4, 4.5 та 4.6 глави 1 "Положення про органiзацiю операцiйної дiяльностi в банках України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 18 червня 2003 р. ? 254, за змiстом первиннi документи банку (паперовi та електроннi) подiляються на касовi, якi пiдтверджують здiйснення операцiй з готiвкою, та меморiальнi, що використовуються для здiйснення безготiвкових розрахункiв iз банками, клiєнтами, списання коштiв з рахункiв та внутрiшньобанкiвських операцiй. Класифiкацiя первинних документiв банку за змiстом (по-сутi, розрахунково-касових документiв) наведена на рис. 7.1.
  
  Рис. 7.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 7.1. Класифiкацiя первинних документiв банку за змiстом
  
  Узагальнюючи вимоги вищевказаного законодавства, у п. 1.13 Iнструкцiї ? 22 зазначається, що пiд час здiйснення розрахункiв можуть застосовуватись акредитивна, iнкасова, вексельна форми розрахункiв, а також форми розрахункiв за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документiв на паперових носiях та в електронному виглядi. Зокрема, встановлюються правила використання пiд час здiйснення розрахункових операцiй таких видiв платiжних iнструментiв: меморiального ордера; платiжного доручення; платiжної вимоги-доручення; платiжної вимоги; розрахункового чека; акредитива; iнкасового доручення (розпорядження).
  Використання векселiв та спецiальних платiжних засобiв, зокрема, платiжних карток (у тому числi корпоративних платiжних карток), регулюється вiдповiдним законодавством України.
  7.2.7.1. Меморiальний ордер
  Документом, який використовується при здiйсненнi банком внутрiшнiх безготiвкових перерахувань, є меморiальний ордер, включаючи випадки примусового стягнення коштiв з рахункiв боржникiв. Зокрема, згiдно зi ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" у разi несвоєчасного погашення кредиту або вiдсоткiв за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов"язання, якщо це передбачено угодою. Наказ про примусову оплату боргового зобов'язання банк-кредитор видає на загальну суму заборгованостi, засвiдчуючи його пiдписом голови правлiння банку або iнших службових осiб, якi мають повноваження на такий пiдпис вiдповiдно до вимог законодавства України. Сума заборгованостi списується меморiальним ордером банку.
  Як вказано у п. 4.7 глави 1 "Положення про органiзацiю операцiйної дiяльностi в банках України" внутрiшньобанкiвськi операцiї оформляються меморiальними ордерами та iншими документами, що складаються банками вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв НБ України i внутрiшнiх процедур банку. Операцiї, що вiдображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморiальними ордерами.
  7.2.7.2. Платiжне доручення
  На сучасному етапi здiйснення безготiвкових розрахункових операцiй платiжне доручення є найбiльш вживаним iнструментом здiйснення платiжних операцiй. У параграфi 2 глави 74 ЦК України врегульовано питання розрахункiв iз застосуванням платiжних доручень. Зокрема, згiдно зi ст. 1089 цього Кодексу за платiжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштiв, що розмiщенi на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в iншому банку у строк, встановлений законом або банкiвськими правилами, якщо iнший строк не передбачений договором або звичаями дiлового обороту.
  Змiст i форма платiжного доручення та розрахункових документiв, що подаються разом з ним, мають вiдповiдати вимогам, встановленим законом i банкiвськими правилами. Детальнi правила здiйснення розрахункiв платiжними дорученнями вказанi у главi 3 "Розрахунки iз застосуванням платiжних доручень" Iнструкцiї ? 22.
  7.2.7.3. Платiжна вимога-доручення
  Згiдно з п. 4.1 Iнструкцiї ? 22 платiжнi вимоги-доручення (далi - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усiма учасниками безготiвкових розрахункiв.
  Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштiв за встановленою формою i передається безпосередньо платнику не менше нiж у двох примiрниках. Доставку вимог-доручень до платника може здiйснювати банк отримувача через банк платника на договiрних умовах. У разi згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину i подає до банку, що його обслуговує.
  Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижнiй частинi вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач i яка зазначена у верхнiй частинi вимоги-доручення. Платiжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку.
  Банк платника приймає вимогу-доручення вiд платника протягом 20 календарних днiв з дати оформлення її отримувачем. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо мiж платником та отримувачем коштiв без втручання банку.
  Вимога-доручення є достатньо складним у використаннi платiжним документом i виконує функцiї, iнформацiйно та документально близькi до претензiї у господарському процесi. Вимога-доручення може супроводжуватися документами, що свiдчать про обґрунтованiсть платежу .
  7.2.7.4. Розрахунковий чек
  У банкiвськiй практицi iнших країн (США, Захiдна Європа) чеки (англiйською мовою - cheque) досить активно використовувалися:
  а) при розрахунках споживачiв за продукцiю, виконанi для них роботи та наданi послуги. Таке застосування чекiв потребує розвинутої iнфраструктури у виглядi клiрингових центрiв для сортування чекiв та здiйснення розрахункiв мiж банками, чиї клiєнти розрахувалися чеками. Для прикладу - в США у 90-х роках в рiк в обiг надходило 50 мiльярдiв чекiв на суму не менш як декiлька трильйонiв доларiв;
  б) у сферi господарської дiяльностi як форма безготiвкових розрахункiв (чек виписується на iм"я постачальника i передається йому для наступної пересилки через свiй банк у банк платника для здiйснення платежу);
  в) при одержаннi готiвки у банку за рахунок залишку коштiв на рахунку клiєнта;
  г) при одержаннi готiвки у банках рiзних держав у ситуацiях переїздiв клiєнтiв банкiв iз країни в країну (так званi подорожнi чеки, купуючи та продаючи якi мандрiвники уникають ризикiв, пов"язаних iз перемiщенням готiвки).
  У всiх вищенаведених ситуацiях чеки характернi тим, що вони є безумовним розпорядженням банку на видачу готiвки чи на здiйснення безготiвкового платежу згiдно з власноруч здiйсненою чекодавцем вказiвкою, що пiдтверджується його пiдписом. Бланки чекiв, скрiпленi в єдинiй брошурi, iменуються чековою книжкою.
  Законодавство України та практика розрахункiв обмежує сферу застосування чекiв сферою господарських розрахункiв (ЦК України та пiдзаконнi акти НБ України). У касових операцiях використовуються так званi "грошовi чеки", якi, однак, не виконують функцiй розрахункових документiв (спецiальним нормативно - правовим актом у цiй сферi є "Iнструкцiя про ведення касових операцiй банками України", затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 1 червня 2011 р. ? 174). Окремо регулюються валютнi операцiї з подорожнiми чеками (що обмiнюються на готiвку у країнi, в якiй перебуває їх власник).
  Згiдно iз ст. 1102 параграфу 5 глави 74 ЦК України розрахунковим чеком є документ, що мiстить нiчим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачевi (чекодержателю).
  Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошовi кошти на рахунку, якими вiн може розпоряджатися. Вiдповiдно до ст. 1103 ЦК України чек оплачується за рахунок грошових коштiв чекодавця. Платник за чеком повинен пересвiдчитися усiма можливими способами у справжностi чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. Оплата чека провадиться у порядку, встановленому у ст. 1100 ЦК України.
  Згiдно зi ст. 1105 ЦК України чекодержатель повинен повiдомити чекодавця про неплатiж протягом двох робочих днiв, наступних за днем вчинення протесту або рiвнозначного акта. Особа, що не надiслала повiдомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона вiдшкодовує збитки, якi можуть статися внаслiдок неповiдомлення про несплату чека. Розмiр вiдшкодовуваних збиткiв не може перевищувати суми чека.
  У разi вiдмови платника в оплатi чека чекодержатель має право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати крiм оплати суми чека вiдшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентiв. До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давнiсть в один рiк.
  Правила розрахункiв чеками у Iнструкцiї ? 22 мiстяться у главi 7 "Розрахунки iз застосуванням розрахункових чекiв".
  7.2.7.5. Акредитив
  У мiжнароднiй банкiвськiй практицi питання розрахункiв акредитивами регулюються на пiдставi "Унiфiкованих правил та звичаїв для документарних акредитивiв" (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits), редакцiя 1993 року, публiкацiя МТП ? 500. У цьому документi поняття акредитиву розумiється широко та є близьким до кредитування розрахункiв клiєнта чи вексельного кредиту, оскiльки акредитивом є будь-яка угода, згiдно з якою банк, дiючи згiдно з iнструкцiями клiєнта або вiд свого iменi, зобов"язується здiйснити платiж на користь одержувача (бенефiцiара), або акцептувати та оплатити переказнi векселi, виставленi бенефiцiаром, або уповноважити iнший банк на здiйснення платежу або акцептувати та оплатити переказнi векселi, чи уповноважує iнший банк негоцiювати проти представлених документiв (здiйснити облiк або оплату векселя та/або документiв). Однозначна вимога попереднього фiнансування клiєнтом таких операцiй вищевказаним документом не висувається, а акредитиви не подiляються на покритi чи непокритi.
  В українському законодавствi акредитив розумiється вужче, виключно як форма безготiвкового розрахунку, що не пов"язується iз оплатою векселiв. Згiдно зi ст. 1093 ЦК України у разi розрахункiв за акредитивом банк (банк-емiтент) за дорученням клiєнта (платника) - заявника акредитива i вiдповiдно до його вказiвок або вiд свого iменi зобов'язується провести платiж на умовах, визначених акредитивом, або доручає iншому (виконуючому) банку здiйснити цей платiж на користь одержувача грошових коштiв або визначеної ним особи - бенефiцiара.
  Акредитиви бувають покритi та непокритi. У разi вiдкриття покритого акредитива при його вiдкриттi бронюються грошовi кошти платника на окремому рахунку в банку-емiтентi або у виконуючому банку. У разi вiдкриття непокритого акредитива банк-емiтент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовiй вiдсутностi коштiв на рахунку платника за рахунок банкiвського кредиту.
  Також акредитиви можуть бути вiдкличнi та невiдкличнi. Вiдповiдно до ст. 1094 ЦК України вiдкличний акредитив може бути змiнений або анульований банком-емiтентом у будь-який час без попереднього повiдомлення одержувача грошових коштiв. Вiдкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емiтента перед одержувачем грошових коштiв. Виконуючий банк повинен здiйснити платiж або iншi операцiї за вiдкличним акредитивом, якщо до моменту їх здiйснення ним не одержано повiдомлення про змiну умов або анулювання акредитива.
  З iншої сторони, безвiдкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змiненi лише за згодою на це одержувача грошових коштiв. На прохання банку-емiтента виконуючий банк може пiдтвердити безвiдкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емiтента зобов'язання провести платiж вiдповiдно до умов акредитива. Безвiдкличний акредитив, пiдтверджений виконуючим банком, не може бути змiнений або анульований без згоди виконуючого банку. Цi правила встановленi ст. 1095 ЦК України.
  Згiдно зi ст. 1096 ЦК України для виконання акредитива одержувач грошових коштiв подає до виконуючого банку документи, якi передбаченi умовами акредитива, що пiдтверджують виконання всiх умов акредитива. У разi порушення хоча б однiєї з цих умов виконання акредитива не провадиться.
  Якщо виконуючий банк вiдмовляє у прийняттi документiв, якi за зовнiшнiми ознаками не вiдповiдають умовам акредитива, вiн повинен негайно повiдомити про це одержувача грошових коштiв i банк-емiтент iз визначенням причин вiдмови.
  Якщо банк-емiтент, одержавши прийнятi виконуючим банком документи, вважає, що вони не вiдповiдають за зовнiшнiми ознаками умовам акредитива, вiн має право вiдмовитися вiд їх прийняття i вимагати вiд виконуючого банку суму, сплачену одержувачевi грошових коштiв з порушенням умов акредитива.
  У ст. 1098 ЦК України вказується, що акредитив закривається у разi:
  1) спливу строку дiї акредитива;
  2) вiдмови одержувача грошових коштiв вiд використання акредитива до спливу строку його дiї, якщо це передбачено умовами акредитива;
  3) повного або часткового вiдкликання акредитива платником, якщо таке вiдкликання передбачене умовами акредитива.
  Виконуючий банк одночасно iз закриттям акредитива негайно повертає банку-емiтентовi невикористану суму покритого акредитива. Банк-емiтент повинен зарахувати поверненi суми на рахунок платника.
  7.2.7.6. Розрахунки за iнкасовими дорученнями та платiжними вимогами
  Згiдно зi ст. 1099 ЦК України у разi розрахункiв за iнкасовими дорученнями (за iнкасо) банк (банк-емiтент) за дорученням клiєнта здiйснює за рахунок клiєнта дiї щодо одержання вiд платника платежу та (або) акцепту платежу.
  Банк-емiтент, який одержав iнкасове доручення, має право залучати для його виконання iнший банк (виконуючий банк).
  Випадки застосування та порядок здiйснення розрахункiв за iнкасовими дорученнями встановлюються законом, банкiвськими правилами та звичаями дiлового обороту.
  Вiдповiдно до ст. 1100 ЦК України у разi вiдсутностi будь-якого документа або невiдповiдностi документiв за зовнiшнiми ознаками iнкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повiдомити про це клiєнта. У разi неусунення зазначених недолiкiв банк повертає документи без виконання. Документи подаються платниковi у тiй формi, в якiй вони одержанi, за винятком банкiвських вiдмiток i написiв, необхiдних для оформлення iнкасової операцiї.
  Документи, що пiдлягають оплатi при їх поданнi, виконуючий банк зобов'язаний подати до платежу негайно з отриманням iнкасового доручення.
  Якщо документи пiдлягають оплатi в iнший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника подати документи для акцепту негайно з отриманням iнкасового доручення, а вимогу платежу має здiйснити не пiзнiше нiж у день настання строку платежу, визначеного у документi.
  Частковi платежi можуть бути прийнятi у випадках, якщо це встановлено банкiвськими правилами, або за наявностi в iнкасовому дорученнi спецiального дозволу.
  Одержанi (iнкасованi) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емiтента, який повинен зарахувати цi суми на рахунок клiєнта. Виконуючий банк має право вiдрахувати з iнкасованих сум належнi йому плату та вiдшкодування витрат та (або) видаткiв.
  У ст. 1101 ЦК України передбачається, що якщо платiж та (або) акцепт не були отриманi, виконуючий банк повинен негайно повiдомити банк-емiтент про причини неплатежу або вiдмови вiд акцепту. В свою чергу, банк-емiтент повинен негайно повiдомити про це клiєнта, запитавши у нього вказiвки щодо подальших дiй. У разi неотримання вказiвок щодо подальших дiй у строк, встановлений банкiвськими правилами, а якщо вiн не встановлений, - в розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емiтентовi.
  Якщо iнкасове доручення передбачає насамперед доручення своєму банку одержати платiж, то платiжна вимога - це розрахунковий документ, що мiстить вимогу стягувача або при договiрному списаннi отримувача до банку, що обслуговує платника, здiйснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштiв з рахунку платника на рахунок отримувача.
  Платiжнi вимоги використовуються у ситуацiях:
  а) примусового списання (стягнення) коштiв на пiдставi рiшень судiв та iнших державних i недержавних органiв (глава 5 "Примусове списання коштiв на пiдставi виконавчих документiв, що виданi судами" Iнструкцiї ? 22);
  б) договiрного списання отримувачем коштiв з рахунку платника за дорученням останнього (глава 6 "Договiрне списання" Iнструкцiї ? 22).
  Як правило, платiжнi вимоги використовуються у випадках стягнення з боржникiв сум заборгованостi вiдповiдно до рiшень судiв та iнших органiв на пiдставi вiдповiдних виконавчих документiв. Застосовуються платiжнi вимоги органами державної виконавчої служби при здiйсненнi виконавчих дiй вiдповiдно до Закону України "Про державну виконавчу службу" та Закону України "Про виконавче провадження". Особливостi безспiрного списання коштiв бюджету визначенi "Порядком виконання рiшень про стягнення коштiв державного та мiсцевих бюджетiв або бюджетних установ", що затверджене постановою КМ України вiд 3 серпня 2011 р. ? 845.
  Платiжнi вимоги виконуються банком платника в межах наявної на рахунку суми, а в невиконанiй частинi повертаються разом iз супровiдними документами стягувачу.
  
  
  ?7.3. Правила здiйснення касових операцiй банкiв
  
  7.3.1. Значення готiвкових розрахункiв для економiки України
  В Українi дуже розповсюджена сфера готiвкового обороту, чим наша країна невигiдно вiдрiзняється вiд розвинених країн. Вона включає в себе готiвковi розрахунки з населенням за товари, роботи, послуги, а також розрахунки мiж суб"єктами господарювання. У нашiй країнi пiд готiвкою розумiють грошовi знаки нацiональної валюти України - банкноти i монети, у тому числi обiговi, пам'ятнi та ювiлейнi монети, якi є дiйсними платiжними засобами. Iнше, бiльш широке визначення касової готiвки суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi склалось в розвинених ринкових країнах. Там операцiї з оплати готiвкою поступово вiдходять в минуле , а поняття "готiвка" перенесене на грошовi ресурси в найбiльш лiквiднiй формi, якi знаходяться на банкiвських рахунках й використовуються для проведення рiзноманiтних розрахунково-платiжних операцiй (у пiдприємств готiвка включає готiвковi грошовi кошти в касi, вклади на рахунках в банках, банкiвськi перекази, векселi, чеки касирiв банку й чеки довiрених банкiв, чеки, виданi окремим особам). Україна ж несе великi витрати на пiдтримку готiвкового обороту, але суттєва "перевага" готiвкових розрахункiв - їх анонiмнiсть - дозволяє припустити, що в нашiй країнi розрахунки готiвкою у найближчiй перспективi виключити чи iстотно зменшити буде дуже важко.
  Приймаючи до уваги величезну кiлькiсть наявних готiвкових розрахункiв, при здiйсненнi яких держава несе великi витрати, постiйно iснує необхiднiсть скорочення готiвкового обiгу. Сьогоднi використання готiвки при здiйсненнi розрахункiв обмежується вiдповiдно до "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 15 грудня 2004 р. ? 637. Зокрема, згiдно з п. 2.3 вказаного Положення пiдприємства (пiдприємцi) мають право здiйснювати розрахунки готiвкою мiж собою та/або з фiзичними особами протягом одного дня за одним або кiлькома платiжними документами в межах граничних сум розрахункiв готiвкою, установлених вiдповiдною постановою Правлiння НБ України. Платежi понад установленi граничнi суми проводяться через банки або небанкiвськi фiнансовi установи, якi в установленому законодавством порядку отримали лiцензiю на переказ коштiв без вiдкриття рахунку, шляхом перерахування коштiв з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштiв до банку для подальшого їх перерахування на поточнi рахунки. Кiлькiсть пiдприємств (пiдприємцiв) та фiзичних осiб, з якими здiйснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
  Зазначенi обмеження стосуються також розрахункiв пiд час оплати за товари, що придбанi на виробничi (господарськi) потреби за рахунок готiвкових коштiв, одержаних за допомогою електронного платiжного засобу. Проте цi обмеження не поширюються на:
  а) розрахунки пiдприємств (пiдприємцiв) з бюджетами та державними цiльовими фондами;
  б) добровiльнi пожертвування та благодiйну допомогу;
  в) використання коштiв, виданих на вiдрядження.
  Вiдповiдно до постанови Правлiння НБ України вiд 6 червня 2013 р. ? 210 "Про встановлення граничної суми розрахункiв готiвкою" передбачено граничну суму розрахункiв готiвкою:
  - пiдприємств (пiдприємцiв) мiж собою протягом одного дня в розмiрi 10000 (десяти тисяч) гривень;
  - фiзичної особи з пiдприємством (пiдприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмiрi 150000 (ста п"ятдесяти тисяч) гривень;
  - фiзичних осiб мiж собою за договорами купiвлi-продажу, якi пiдлягають нотарiальному посвiдченню, у розмiрi 150000 (ста п"ятдесяти тисяч) гривень.
  Фiзичнi особи мають право здiйснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштiв з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштiв на поточнi рахунки (у тому числi у депозит нотарiуса на окремий поточний рахунок у нацiональнiй валютi).
  У разi здiйснення пiдприємствами готiвкових розрахункiв з iншими пiдприємствами (пiдприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмiрi перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишкiв готiвки в касi на кiнець дня платника готiвки одноразово в день здiйснення цiєї операцiї, з подальшим порiвнянням одержаної розрахункової суми iз затвердженим лiмiтом каси.
  Технологiчною альтернативою готiвковим розрахункам є розрахунки платiжними картками (особливо наперед оплаченими платiжними картками). Правила розрахункiв платiжними картками та здiйснення необхiдного документообiгу встановленi у "Положеннi про порядок емiсiї спецiальних платiжних засобiв i здiйснення операцiй з їх використанням", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2010 р. ? 223.
  7.3.2. Види та основнi правила здiйснення касових операцiй банкiв
  7.3.2.1. Види касових операцiй банкiв
  В загальному розумiннi касовi операцiї банку - це операцiї з грошовою готiвкою та банкiвськими металами, якi здiйснює банк через свою касу, а саме:
  1) видача готiвки;
  2) приймання її та обмiн не придатних до обiгу банкнот (монет) на придатнi до обiгу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номiналу на банкноти (монети) iншого номiналу;
  3) вилучення з обiгу сумнiвних банкнот (монет);
  4) валютно-обмiннi операцiї та операцiї з банкiвськими металами.
  Вiдповiдно до перелiку, що мiститься у п. 2 роздiлу I "Iнструкцiї про ведення касових операцiй банками в Українi", яка затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 1 червня 2011 р. ? 174, до касових операцiй банку належать:
  - приймання через касу банку готiвки нацiональної та iноземної валюти вiд клiєнтiв для зарахування на власнi рахунки та рахунки iнших юридичних i фiзичних осiб або на вiдповiдний рахунок банку (фiлiї, вiддiлення);
  - видача готiвки нацiональної та iноземної валюти клiєнтам з їх рахункiв через касу банку;
  - приймання вiд фiзичних та юридичних осiб готiвки нацiональної та iноземної валюти для переказу i виплати отримувачу суми переказу в готiвковiй формi через операцiйну касу;
  - отримання банком (фiлiєю, вiддiленням) у територiальному управлiннi пiдкрiплення готiвкою та здавання надлишкiв, у тому числi пачок банкнот у касетах;
  - вилучення з обiгу сумнiвних банкнот (монет) та надсилання їх на дослiдження;
  - обмiн клiєнтам не придатних до обiгу та вилучених з обiгу банкнот (монет) нацiональної валюти на придатнi, монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет) одних номiналiв на банкноти (монети) iнших номiналiв;
  - оброблення готiвки.
  7.3.2.2. Основнi правила касових операцiй банкiв
  В процесi проведення касових операцiй банки зобов"язанi дотримуватись таких основних правил, як:
  - здiйснення їх згiдно стандартизованих форм первинних документiв (об"яв на внесення готiвки, прибуткових та видаткових ордерiв);
  - iдентифiкацiя клiєнтiв - учасникiв готiвкового обороту (клiєнти письмово повiдомляють банки про осiб, вiдповiдальних за одержання та доставку готiвки, всi форми первинних документiв передбачають зазначення iдентифiкацiйних ознак клiєнтiв тощо). Крiм власникiв рахункiв, банки зобов"язанi проводити iдентифiкацiю клiєнтiв, якi здiйснюють операцiї з готiвкою без вiдкриття рахунку на суму, що перевищує 50 000 гривень або еквiвалент цiєї суми в iноземнiй валютi;
  - планування готiвкового обiгу (прогнозування банками готiвкових оборотiв, яке ґрунтується на обов"язку клiєнтiв розробити прогнозний план своїх касових оборотiв, завчасно iнформувати банк про строки i обсяги видання готiвки, дотримуватись правил лiмiту каси тощо).
  7.3.3. Пiдстави та процедура приймання банками готiвкових коштiв
  Банки приймають готiвковi кошти вiд своїх клiєнтiв за рiзними пiдставами. Наприклад, у главi 2 роздiлу IV "Iнструкцiї про ведення касових операцiй банками в Українi" визначається порядок прийняття вiд клiєнта готiвки для здiйснення її переказу. Приймання готiвки нацiональної валюти вiд клiєнтiв здiйснюється через каси банкiв за встановленими формами прибуткових касових документiв. Такими документами при переказах є:
  - за заявою на переказ готiвки - вiд юридичних осiб для зарахування на власнi поточнi рахунки, вiд фiзичних осiб - на поточнi, вкладнi (депозитнi) рахунки, а також вiд юридичних та фiзичних осiб - на рахунки банку (фiлiї, вiддiлення), у тому числi на погашення кредиту, iнших юридичних або фiзичних осiб, якi вiдкритi в цьому самому банку або в iншому банку, та переказ без вiдкриття рахунку;
  - за рахунками на сплату платежiв - вiд фiзичних осiб на користь юридичних осiб;
  - за прибутковим касовим ордером - вiд працiвникiв та клiєнтiв банку (фiлiї, вiддiлення) за внутрiшньобанкiвськими операцiями;
  - за документами, установленими вiдповiдною платiжною системою, - вiд фiзичних i юридичних осiб для вiдправлення переказу та виплати його отримувачу готiвкою в нацiональнiй валютi.
  Вiд клiєнтiв готiвка приймається в касу так: банкноти шляхом суцiльного поаркушного перерахування, монети - за кружками.
  Пiсля завершення приймання готiвки клiєнту видається квитанцiя (другий примiрник прибуткового касового документа) або iнший документ, що є пiдтвердженням про внесення готiвки у вiдповiднiй платiжнiй системi. Плата за послуги банку готiвкою приймається вiд клiєнта за окремим касовим документом, оформленим банком.
  Iншою пiдставою є приймання готiвки у порядку виконання вимоги про здавання пiдприємствами готiвкових коштiв понад лiмiт каси пiдприємства. Згiдно з п. 1.2 глави 1 "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi" лiмiт залишку готiвки в касi - це граничний розмiр суми готiвки, що може залишатися в касi в позаробочий час.
  Виходячи з потреби прискорення обiгу готiвкових коштiв i своєчасного їх надходження до кас банкiв для пiдприємств, що здiйснюють операцiї з готiвкою в нацiональнiй валютi, установлюються лiмiт каси та строки здавання готiвкової виручки (готiвки) вiдповiдно до вимог глави 5 "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi". Банкам та фiзичним особам, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть, лiмiт каси та строки здавання готiвкової виручки (готiвки) не встановлюються.
   У п. 2.8 глави 2 цього ж Положення встановлюється, що пiдприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готiвкову виручку (готiвку) в межах, що не перевищують установлений лiмiт каси. Готiвкова виручка (готiвка), що перевищує встановлений лiмiт каси, обов'язково здається до банкiв для її зарахування на банкiвськi рахунки. Вiдокремленi пiдроздiли пiдприємств - юридичних осiб можуть здавати готiвкову виручку (готiвку) безпосередньо до кас таких юридичних осiб або до будь-якого банку для її переказу i зарахування на банкiвськi рахунки зазначених юридичних осiб. За вiдсутностi банкiв готiвкова виручка (готiвка) може здаватися до операторiв поштового зв'язку та небанкiвських фiнансових установ, якi мають лiцензiю на здiйснення переказу коштiв.
  Здавання готiвкової виручки (готiвки) здiйснюється самостiйно (у тому числi iз застосуванням програмно-технiчних комплексiв самообслуговування) або через вiдповiднi служби, яким згiдно iз законодавством України надане право на перевезення валютних цiнностей та iнкасацiю коштiв. При цьому здавання готiвкової виручки (готiвки) може здiйснюватися для зарахування на будь-який банкiвський рахунок пiдприємства (пiдприємця) на його вибiр.
  Вiдповiдно до п. 5.2 глави 5 "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi" установлення лiмiту каси проводиться пiдприємствами самостiйно на пiдставi розрахунку встановлення лiмiту залишку готiвки в касi, що пiдписується головним (старшим) бухгалтером та керiвником пiдприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання пiдприємством готiвкової виручки (готiвки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений вiдповiдним договором банкiвського рахунку. Для кожного пiдприємства та його вiдокремленого пiдроздiлу складається окремий розрахунок встановлення лiмiту залишку готiвки в касi.
  Установлений лiмiт каси затверджується внутрiшнiми наказами (розпорядженнями) пiдприємства. Для вiдокремлених пiдроздiлiв лiмiт каси встановлюється i доводиться до їх вiдома вiдповiдними внутрiшнiми наказами (розпорядженнями) пiдприємства - юридичної особи.
  Пiдприємства, що розпочинають свою дiяльнiсть, а також пiдприємства, дiяльнiсть яких була пов'язана виключно з безготiвковими розрахунками та якi вiдповiдно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здiйснення додаткового виду дiяльностi, що передбачає здiйснення готiвкових розрахункiв, на першi три мiсяцi їх роботи лiмiт каси встановлюють згiдно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахункiв лiмiт каси у двотижневий строк пiсля закiнчення перших трьох мiсяцiв їх роботи переглядається за фактичними показниками дiяльностi вiдповiдно до вимог "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi".
  Стосовно розмiру лiмiту каси, то вiн повинен забезпечувати роботу пiдприємства на початок робочого дня. Розмiр лiмiту каси встановлюють на пiдставi розрахунку середньоденного надходження готiвки до каси або її середньоденної видачi з каси, визначається цей розмiр рiшенням керiвника пiдприємства або уповноваженої ним особи (правила визначення розмiру лiмiту вказанi у п. 5 "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi").
  7.3.4. Порядок видачi готiвки з каси банку
  Згiдно з п. 3.2 глави 3 Роздiлу IV "Iнструкцiї про ведення касових операцiй банками України" з каси банку готiвка нацiональної валюти видається за такими видатковими документами:
  - за грошовим чеком - юридичним особам, їх вiдокремленим пiдроздiлам, а також фiзичним особам - пiдприємцям;
  - за заявою на видачу готiвки - фiзичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахункiв та фiзичним i юридичним особам переказ без вiдкриття рахунку (з представленням юридичною особою довiреностi на уповноважену особу), за операцiями з клiєнтами (видача кредиту, вiдшкодування сумнiвних банкнот, якi за результатами дослiдження визнанi справжнiми, iнше);
  - за документом на отримання переказу готiвкою в нацiональнiй валютi, установленим вiдповiдною платiжною системою, - фiзичним i юридичним особам (з представленням юридичною особою довiреностi на уповноважену особу);
  - за видатковим касовим ордером - працiвникам банку (фiлiї, вiддiлення) за внутрiшньобанкiвськими операцiями.
  Клiєнт - юридична особа (фiзична особа - пiдприємець) заповнює для одержання грошової чекової книжки заяву про видачу грошової чекової книжки, на якiй пiсля вiдповiдної перевiрки проставляється дозвiльний напис уповноваженого працiвника банку. Банк (фiлiя, вiддiлення) заповнює до видачi клiєнту грошової чекової книжки на кожному чеку належнi реквiзити (найменування та код банку, найменування юридичної особи (прiзвище, iм'я, по батьковi фiзичної особи), номер його поточного рахунку) i реєструє їх номери в порядку, визначеному банком.
  У видаткових касових документах (заява на видачу готiвки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працiвник банку перевiряє:
  - повноту заповнення реквiзитiв на документi;
  - наявнiсть пiдписiв вiдповiдальних осiб банку (фiлiї, вiддiлення), яким надано право пiдпису касових документiв, i тотожнiсть їх зразкам;
  - належнiсть пред'явленого паспорта або документа, що його замiнює, отримувачу, вiдповiднiсть даних паспорта тим даним, що зазначенi в касовому документi;
  - у разi отримання готiвки за довiренiстю - вiдповiднiсть оформлення довiреностi на отримання готiвки вимогам законодавства України;
  - наявнiсть пiдпису отримувача.
  Якщо клiєнт отримує готiвку за кiлькома видатковими документами з рiзних рахункiв, то готiвка видається за кожним таким документом окремо.
  Клiєнт видану з операцiйної каси готiвку, не вiдходячи вiд неї, має перевiрити: банкноти - за пачками та корiнцями, монети - за мiшечками (блоками), пакетами i роликами, а окремi банкноти (монети) перерахувати поаркушно (за кружками).
  Якщо отримувач готiвки виявив бажання перерахувати в примiщеннi банку банкноти в повних пачках поаркушно, а монети в повних мiшечках за кружками, то в такому разi перерахування готiвки здiйснюється у вiдведеному для цього примiщеннi пiд контролем працiвника банку.
  У разi виявлення клiєнтом пiд час перерахування готiвки недостач або надлишкiв банкнот (монет) у пачках, окремих корiнцях або мiшечках з монетами в непошкодженiй упаковцi банк уживає заходiв щодо перевiрки готiвки i в разi пiдтвердження розбiжностей складається вiдповiдний акт про розбiжностi у двох примiрниках, що засвiдчується пiдписами осiб, якi були присутнi пiд час перерахування.
  Виявлена клiєнтом пiд час перерахування готiвки сума недостачi вiдшкодовується отримувачу готiвки (юридичнiй або фiзичнiй особi) з операцiйної каси банку, а її надлишок зараховується до операцiйної каси вiдповiдно до оформленого акта про розбiжностi.
  Якщо готiвка не була перерахована клiєнтом у примiщеннi банку пiд контролем працiвника банку, то претензiї щодо недостачi вiд клiєнта не приймаються.
  7.3.5. Здiйснення касових операцiй iз застосуванням платiжних карток
  Операцiї з унесення на рахунки та отримання з рахункiв готiвкових коштiв за допомогою пластикових чи iншого виду карток здiйснюються згiдно з правилами внутрiшньодержавних та мiжнародних платiжних систем, а також вiдповiдними нормативно-правовими актами через каси банку або банкомати . Банкiвським автоматом самообслуговування (банкоматом) є програмно-технiчний комплекс, що дає змогу держателю спецiального платiжного засобу здiйснити самообслуговування за операцiями з одержання коштiв у готiвковiй формi, унесення їх для зарахування на вiдповiднi рахунки, одержання iнформацiї щодо стану рахункiв, а також виконати iншi операцiї згiдно з функцiональними можливостями цього комплексу.
  Основнi правила одержання готiвки по платiжних картках iз кас банкiв та через банкомати встановленi у "Положеннi про порядок емiсiї спецiальних платiжних засобiв i здiйснення операцiй з їх використанням", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2010 р. ? 223. Зокрема, вiдповiдно до п. 3.9 Положення ? 223 видача за спецiальними платiжними засобами готiвки через банкомати в межах України здiйснюється в гривнях, а через банкомати уповноважених банкiв-емiтентiв - у гривнях або у валютi рахунку спецiального платiжного засобу. При цьому видача готiвки в iноземнiй валютi через банкомати в межах України iз застосуванням спецiального платiжного засобу здiйснюється в сумi, що не перевищує в еквiвалентi 5000 гривень за одну добу за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим НБ України на дату вiдображення платiжної операцiї за рахунком.
  7.3.6. Правила забезпечення банками схоронностi готiвки
  Основнi правила забезпечення банками схоронностi готiвки встановленi пунктами 5-8 роздiлу 1 "Iнструкцiї про ведення касових операцiй банками в Українi". Зокрема, передбачено, що касове обслуговування банком клiєнтiв та оброблення готiвки має здiйснюватися в операцiйнiй касi.
  Банки мають забезпечувати контроль за платiжнiстю i справжнiстю банкнот (монет) пiд час приймання та оброблення готiвки з використанням вiдповiдного обладнання (приладiв). Крiм того, робоче мiсце з приймання готiвки має бути обладнане так, щоб клiєнт мiг спостерiгати за розкриттям пачок/мiшечкiв та перерахуванням готiвки.
  Платiжнiсть банкнот (монет) визначається касовими працiвниками вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв НБ України та з використанням довiдкової iнформацiї, що надається НБ України, банками-емiтентами, Iнтерполом або iншими уповноваженими установами.
  Готiвка та iншi цiнностi банку мають зберiгатися у власних сховищах цiнностей.
  Банки допускають до роботи з готiвкою та iншими цiнностями працiвникiв, якi склали залiк з оформленням вiдповiдного протоколу щодо знання вимог "Iнструкцiї про касовi операцiї в банках України" та внутрiшнiх положень про органiзацiю роботи iз здiйснення касових операцiй у межах тих питань, що належать до їх функцiональних обов'язкiв. До касової роботи не допускаються неповнолiтнi особи. Касовi працiвники мають знати ознаки справжностi i платiжностi банкнот (монет).
  Банк призначає вiдповiдальними особами сховища цiнностей, на яких покладаються обов'язки щодо зберiгання готiвки операцiйної каси та iнших цiнностей у сховищi цiнностей банку або фiлiї, посадових осiб, стаж роботи яких у банкiвськiй системi становить не менше нiж 1 рiк, а у вiддiленнях банку - не менше нiж 6 мiсяцiв.
  7.3.7. Контроль за дотриманням порядку ведення клiєнтами банкiв операцiй з готiвкою
  Контроль за порядком ведення клiєнтами банкiв операцiй з готiвкою визначається главою 7 "Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi". Здiйснення контролю покладається на органи влади, що надiленi вiдповiдною компетенцiєю згiдно iз чинним законодавством. У п. 3 Указу Президента України вiд 12 червня 1995 р. ? 436/95 "Про застосування штрафних санкцiй за порушення норм з регулювання обiгу готiвки" передбачено, що контроль за додержанням зобов"язаними суб"єктами норм з регулювання обiгу готiвки в нацiональнiй валютi, що встановлюються НБ України, здiйснюють органи доходiв i зборiв, державної контрольно-ревiзiйної служби, МВС України та фiнансовi органи, а банками - НБ України.
  Перелiк пiдприємств (пiдприємцiв), що пiдлягають зазначеним перевiркам за конкретнi перiоди, визначається з урахуванням обсягiв здiйснюваних ними операцiй з готiвкою.
  Пiд час перевiрок з'ясовуються структура пiдприємства, кiлькiсть вiдкритих поточних рахункiв пiдприємства (пiдприємця) у банках, наявнiсть у пiдприємства (пiдприємця) податкового боргу, результати ранiше здiйснених перевiрок, дотримання ними порядку ведення операцiй з готiвкою.
  Вiдповiдальнiсть за дотримання порядку ведення операцiй з готiвкою покладається на пiдприємцiв, керiвникiв пiдприємств.
  У разi виявлення порушень установленого порядку ведення операцiй з готiвкою органи ДПС України застосовують до порушникiв штрафнi санкцiї на пiдставi подання органiв контролю згiдно з законодавством України.
  Напрямками перевiрки порядку ведення клiєнтами банкiв операцiй з готiвкою можуть бути перевiрки:
  - дотримання правил ведення касової книги та касових документiв;
  - встановленню повноти та своєчасностi оприбуткування в касах готiвкових надходжень, одержаних пiдприємством (за реалiзовану продукцiю, проданi товари, виконанi роботи, наданi послуги i за позареалiзацiйнi операцiї тощо);
   - перевiрки дотримання пiдприємством лiмiту каси;
   - дотримання правил витрачання готiвкової виручки (наприклад, на виплату заробiтної плати);
   - порядку видачi готiвки пiд звiт та її використання;
   - дотриманням пiдприємствами (пiдприємцями) установлених обмежень пiд час здiйснення мiж ними готiвкових розрахункiв тощо.
  Якщо перевiркою пiдприємства (пiдприємця) було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевiрку дотримання порядку ведення операцiй з готiвкою встановленого зразка у трьох примiрниках, у якому викладається змiст порушення з вiдповiдним обґрунтуванням. Акт про перевiрку має мiстити висновки про результати перевiрки, а також рекомендацiї керiвництву пiдприємства (пiдприємцю) щодо усунення виявлених недолiкiв. Акт про перевiрку пiдписують службовi особи, якi проводили перевiрку, а також керiвник та головний бухгалтер пiдприємства (пiдприємець). Перший примiрник надсилається органам ДПС України за мiсцем державної реєстрацiї пiдприємства (пiдприємця) для вжиття заходiв, що передбаченi законодавством України, другий - передається безпосередньо вiдповiдному пiдприємству (пiдприємцю), третiй примiрник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службовi особи, якi проводили перевiрку, складають довiдку за довiльною формою, у якiй зазначаються назва пiдприємства, що перевiрялося, термiн перевiрки, посилання на законодавство України, згiдно з яким проводилася перевiрка, питання, що перевiрялися. Зазначену довiдку пiдписують службовi особи, якi проводили перевiрку, а також керiвник та головний бухгалтер пiдприємства (пiдприємець).
  Керiвник пiдприємства або особа, що його замiщує, пiдприємець має право пiд час складання акта про перевiрку не погодитися з результатами перевiрки i надати щодо цього вiдповiднi обґрунтованi зауваження (пояснення) у письмовiй формi, якi додаються до акта про перевiрку. Результати перевiрки дотримання порядку ведення касових операцiй розглядаються керiвництвом пiдприємства (пiдприємцем), як правило, у триденний строк пiсля її закiнчення.
  7.3.8. Вiдповiдальнiсть за порушення правил обiгу готiвки
  Вiдповiдальнiсть за порушення правил обiгу готiвки передбачена Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцiй за порушення норм з регулювання обiгу готiвки". Наприклад, за перевищення встановлених лiмiтiв залишку готiвки в касах застосовується штраф у двократному розмiрi сум виявленої понадлiмiтної готiвки за кожний день, а за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готiвки - штраф у п'ятикратному розмiрi неоприбуткованої суми.
  Штрафнi санкцiї застосовуються органами доходiв i зборiв до суб"єктiв господарювання, що допустили порушення правил обiгу готiвки.
  
  
  ?7.4. Вiдповiдальнiсть банкiв та iнших осiб у розрахунках та при проведеннi платежiв
  
  При розглядi цього питання слiд розрiзняти вiдповiдальнiсть по розрахунках (у процесi виконання грошових зобов'язань у цивiльно-правових чи у господарських зобов'язаннях), з однiєї сторони, та вiдповiдальнiсть суб"єктiв переказiв грошей через платiжнi системи (тут акцентується увага на вiдповiдальностi операторiв банкiвських переказiв, насамперед банкiв).
  7.4.1. Вiдповiдальнiсть за несвоєчасне виконання господарських грошових зобов'язань
  Покладення вiдповiдальностi за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань регламентується ГК України, ЦК України, а також спецiальним законодавством. Якщо спiввiднести вiдповiднi вiдносини iз предметом банкiвського права, то слiд вказати, що даний вид вiдповiдальностi не є специфiчно властивим для банкiвських правовiдносин; банки у таких грошових зобов'язаннях виступають як звичайнi суб'єкти господарювання. Однак з метою досягнення повноти висвiтлення теми доцiльно все ж таки коротко розглянути вищевказане питання.
  Згiдно зi ст. 1 та ст. 3 Закону України вiд 22 листопада 1996 р. "Про вiдповiдальнiсть за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштiв (а вимоги цього закону застосовуються до договiрних вiдносин пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форм власностi та господарювання, а також фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi), якi не дотримуються встановлених строкiв платежiв, за прострочення платежу сплачують на користь одержувачiв пеню у розмiрi, що встановлюється згодою сторiн, але не вище подвiйної облiкової ставки НБ України, що дiяла у перiод, за який сплачується пеня. Таке ж правило встановлене у ч. 2 ст. 343 ГК України.
  Дiя цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пенi, штрафних та фiнансових санкцiй за несвоєчасну сплату податкiв, податкового кредиту та iнших платежiв до бюджетiв усiх рiвнiв i позабюджетних фондiв, передбачених чинним законодавством України, а також на вiдносини, що стосуються вiдповiдальностi суб'єктiв переказу грошей через платiжнi системи.
  7.4.2. Вiдповiдальнiсть суб"єктiв грошових переказiв, що здiйснюються через платiжнi системи
  Згiдно з ч. 3 ст. 343 ГК України у разi затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клiєнта банки сплачують на користь одержувачiв грошових коштiв пеню у розмiрi, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцiй, а за вiдсутностi угоди про розмiр пенi - в розмiрi, встановленому законом.
  Питання вiдповiдальностi суб'єктiв платежiв (iншими словами - суб'єктiв грошових переказiв) регулюються спецiальним Законом України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" (роздiл VII), а також Указом Президента України вiд 16 березня 1995 р. ? 227/95 "Про заходи з нормалiзацiї платiжної дисциплiни в народному господарствi України".
  7.4.2.1. Вiдповiдальнiсть банкiв за правопорушення при здiйсненнi переказiв коштiв
  За визначенням, даним у Законi України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" (п. 1.24), переказ коштiв - це рух певної суми коштiв з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачi йому у готiвковiй формi. Iнiцiатор та отримувач можуть бути однiєю i тiєю ж особою.
  Банк, який обслуговує платника, та банк, який обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем вiдповiдальнiсть, пов'язану з проведенням переказу коштiв, вiдповiдно до Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" та умов укладених мiж ними договорiв.
  Банки, якi уклали агентськi договори з юридичними особами (комерцiйними агентами), несуть вiдповiдальнiсть перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу коштiв, вiдповiдно до Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" та умов укладених мiж ними договорiв.
  7.4.2.1.1. Вiдповiдальнiсть банку платника за порушення строкiв переказу
  У разi порушення банком, що обслуговує платника, встановлених строкiв виконання доручення клiєнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмiрi 0,1 вiдсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу, якщо iнший розмiр пенi не обумовлений договором мiж ними. Нагадаємо цi строки:
  - банк зобов'язаний виконати доручення клiєнта, що мiститься в розрахунковому документi, який надiйшов протягом операцiйного часу банку, в день його надходження. У разi надходження розрахункового документа клiєнта до обслуговуючого банку пiсля закiнчення операцiйного часу банк зобов'язаний виконати доручення клiєнта, що мiститься в цьому розрахунковому документi, не пiзнiше наступного робочого дня. Банки та їх клiєнти мають право передбачати в договорах iншi, нiж встановленi в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клiєнтiв (п. 8.1 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi");
  - банк зобов'язаний виконати доручення клiєнта, яке мiститься в документi на переказ готiвки, протягом операцiйного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клiєнти мають право обумовлювати в договорах iншi, нiж встановленi в цьому пунктi, строки переказу готiвки (п. 8.2 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi").
  7.4.2.1.2. Вiдповiдальнiсть банку отримувача за порушення строку завершення переказу
  У разi порушення банком, який обслуговує отримувача, строкiв завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмiрi 0,1 вiдсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу, якщо iнший розмiр пенi не обумовлений договором мiж ними. Слiд вказати, що згiдно з п. 30.2 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" банк отримувача в разi надходження суми переказу протягом операцiйного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готiвковiй формi в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документi або в документi на переказ готiвки.
  Платник та отримувач коштiв мають право на вiдшкодування банками, що обслуговують їх, шкоди, заподiяної внаслiдок порушення банком строкiв виконання документу на переказ чи завершення переказу.
  7.4.2.1.3. Вiдповiдальнiсть стосовно помилкових переказiв
  У разi помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно пiсля виявлення помилки переказати за рахунок власних коштiв суму переказу отримувачу. У противному разi отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати вiд банку-порушника iнiцiювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштiв, сплати пенi в розмiрi 0,1 вiдсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи вiд дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу. Вiдповiднi правила закрiпленi у п.п. 32.3.1 ст. 32 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" та в п. 2.36 глави 2 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi".
  Одночасно банк-порушник зобов'язаний пiсля виявлення помилки негайно повiдомити неналежного отримувача про здiйснення помилкового переказу i про необхiднiсть iнiцiювання ним переказу еквiвалентної суми коштiв цьому банку протягом трьох робочих днiв вiд дати надходження такого повiдомлення. Форма повiдомлення банку про здiйснення помилкового переказу встановлюється НБ України.
  У разi переказу банком-порушником за рахунок власних коштiв суми переказу отримувачу та своєчасного повiдомлення неналежного отримувача про здiйснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженнi. При цьому, у разi порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати вiд неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пенi в розмiрi 0,1 вiдсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи вiд дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштiв включно, яка не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу.
  У разi помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника вiдповiдну суму за рахунок власних коштiв, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмiрi процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи вiд дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо iнша вiдповiдальнiсть не передбачена договором (п.п. 32.3.2 ст. 32 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi", п. 2.38 глави 2 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi"). Працiвники банку, виннi в здiйсненнi помилкового переказу, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.
  7.4.2.1.4. Вiдповiдальнiсть стосовно переказiв, здiйснених без законних пiдстав
  У разi переказу з рахунка платника без законних пiдстав, за iнiцiативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здiйснення договiрного списання або внаслiдок iнших помилок банку повернення платнику цiєї суми здiйснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, який списав грошi з рахунка платника без законних пiдстав, має сплатити платнику пеню у розмiрi процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи вiд дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо iнша вiдповiдальнiсть не передбачена договором .
  7.4.2.1.5. Вiдповiдальнiсть банкiв у випадку прострочки строкiв завершення переказу при неможливостi виплати суми переказу
  Законодавством встановлено специфiчну вiдповiдальнiсть банкiв у випадку прострочки строкiв завершення переказу при неможливостi виплати суми переказу. Зокрема, згiдно з п. 31.1 ст. 31 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" у разi неможливостi здiйснення банком отримувача виплати суми переказу, що має бути сплачена у готiвковiй формi, через неявку отримувача протягом тридцяти робочих днiв з дня надходження цiєї суми або зазначеної платником дати валютування банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днiв переказати суму переказу iнiцiатору.
  Банк, що обслуговує платника, протягом п'яти робочих днiв пiсля зарахування на кореспондентський рахунок коштiв, повернутих банком отримувача за переказом, який не був виплачений у готiвковiй формi через неявку отримувача, зобов'язаний повiдомити платника про їх повернення.
  У разi прострочення банком отримувача строку переказу iнiцiатору, який встановлено п. 31.1 ст. 31 цього ж Закону, починаючи з тридцять четвертого робочого дня банк отримувача має сплатити iнiцiатору пеню у розмiрi 0,1 вiдсотка суми переказу за кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу.
  7.4.2.1.6. Вiдповiдальнiсть банку за невиконання документа про вiдкликання розрахункового документа
  Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштiв за розрахунковим документом пiсля отримання документа на його вiдкликання.
  Якщо всупереч отриманому документу на вiдкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цiєї суми здiйснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на вiдкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмiрi 1 вiдсотка суми переказу.
  7.4.2.2. Вiдповiдальнiсть платника при проведеннi переказу
  Платник несе перед банком або iншою установою - учасником платiжної системи, що його обслуговують, вiдповiдальнiсть, передбачену умовами укладеного мiж ними договору.
  Платник несе вiдповiдальнiсть за вiдповiднiсть iнформацiї, зазначеної ним в документi на переказ, сутi операцiї, щодо якої здiйснюється цей переказ. Платник має вiдшкодувати банку або iншiй установi - учаснику платiжної системи шкоду, заподiяну внаслiдок такої невiдповiдностi iнформацiї.
  Платник зобов'язаний вiдшкодувати шкоду, заподiяну банку або iншiй установi - учаснику платiжної системи, що його обслуговують, внаслiдок недотримання цим платником вимог щодо захисту iнформацiї i проведенням незаконних операцiй з компонентами платiжних систем (платiжнi iнструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або iнша установа - учасник платiжної системи, що обслуговує платника, звiльняється вiд вiдповiдальностi перед платником за проведення переказу.
  7.4.2.3. Вiдповiдальнiсть стягувачiв при проведеннi переказу
  Вiдповiдальнiсть за обґрунтованiсть примусового стягнення покладається на стягувача. Стягувач має вiдшкодувати платнику шкоду, нанесену внаслiдок необґрунтованого примусового списання.
  7.4.2.4. Вiдповiдальнiсть неналежних отримувачiв при проведеннi помилкового переказу
  Помилковi перекази на рахунки неналежних отримувачiв можуть вiдбуватися як з вини банку, так i з вини самих платникiв. Розглянемо обидвi ситуацiї.
  7.4.2.4.1. Вiдповiдальнiсть неналежних отримувачiв при проведеннi помилкового переказу з вини банку
  Якщо кошти помилково перерахованi неналежному отримувачу з вини банку, то такий неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днiв вiд дати надходження повiдомлення банку-порушника про здiйснення помилкового переказу iнiцiювати переказ еквiвалентної суми коштiв банку-порушнику, за умови отримання повiдомлення цього банку про здiйснення помилкового переказу.
  У разi своєчасного повiдомлення банком-порушником неналежного отримувача про здiйснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку триденного строку для повернення еквiвалентної суми коштiв, неналежний отримувач має не тiльки повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмiрi 0,1 вiдсотка цiєї суми за кожний день починаючи вiд дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштiв включно, яка не може перевищувати 10 вiдсоткiв суми переказу.
  Спори мiж банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.
  7.4.2.4.2. Вiдповiдальнiсть неналежних отримувачiв при проведеннi помилкового переказу з вини платника
  Згiдно з п. 2.35 глави 2 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" кошти, що помилково зарахованi на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановленi законодавством України. Вiдповiдно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи з нормалiзацiї платiжної дисциплiни в народному господарствi України" такий строк становить п"ять днiв. У випадку порушення зазначеного строку з керiвника пiдприємства та його головного бухгалтера передбачається стягнення до Державного бюджету України в розмiрi двох неоподатковуваних мiнiмумiв заробiтної плати. Слiд зауважити, що законодавством не передбачено, який державний орган володiє компетенцiю на стягнення вказаного штрафу; крiм цього, поняття "неоподатковуваного мiнiмуму заробiтної плати" є помилковим i у законодавствi України вiдсутнє.
  У листi НБ України вiд 23 квiтня 2002 р. ? 25-113/635 зазначається, що якщо помилкове перерахування вiдбулося не з вини банку, то вiдповiдно до ст. 469 ЦК України неналежний отримувач має повернути кошти з часу, коли вiн дiзнався про безпiдставнiсть одержання коштiв. Iнакше до нього можуть бути застосованi заходи, передбаченi зазначеною вище статтею i ст. 214 ЦК України (у листi НБ України мають мiсце посилання на статтi ЦК УРСР, який втратив чиннiсть у зв"язку iз вступом в дiю з 1 сiчня 2004 р. ЦК України). У ЦК України передбачається можливiсть повернення коштiв iз урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї та трьох вiдсоткiв рiчних за кожен день прострочення , якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом (ст. 536, ст. 625 та ч.2 ст. 1214 ЦК України).
  
  
  
  
  Тема 8. Правове регулювання кредитних та вкладних (депозитних) операцiй банкiв
  
  ?8.1. Правова природа, поняття та види банкiвського кредиту
  ?8.2. Правове регулювання лiзингу, факторингу та форфейтингу
  ?8.3. Процедура надання, обслуговування та погашення банкiвських кредитiв
  ?8.4. Правова природа банкiвського вкладу та особливостi правового регулювання вкладних (депозитних) операцiй банкiв
  
  
  ?8.1. Правова природа, поняття та види банкiвського кредиту
  
  Як зазначається у лiтературi, коренем термiну кредит є латинське слово "credo", тобто вiра. Це означає об"єднання людей на основi вiдносин довiри, що виникають у суспiльствi. Довiра стала основою для утворення перших фiнансово-кредитних товариств у Вавилонi та Стародавнiй Грецiї, а також фундаментом для формування системи зобов"язань в iнших сферах людської дiяльностi .
  Правова природа кредиту визначається у ЦК України, ГК України, Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг", iншими законами України.
  8.1.1. Легальнi дефiнiцiї кредиту
  У чинному ЦК України чотири статтi утворюють параграф 2 глави 71 "Позика. Кредит. Банкiвський вклад". Згiдно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або iнша фiнансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошовi кошти (кредит) позичальниковi у розмiрi та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Глава 71 включена у роздiл III книги п`ятої "Зобов"язальне право" ЦК України як окремий вид зобов"язань. Таким чином, кредитнi зобов"язання виникають з пiдстав, встановлених у ст. 11 "Пiдстави виникнення цивiльних прав i обов"язкiв" ЦК України. Такими пiдставами можуть бути договори та iншi правочини. У сучаснiй банкiвськiй практицi договiр є єдиною пiдставою виникнення кредитних зобов"язань.
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" поняття "банкiвський кредит" визначається у ст. 2: це будь-яке зобов"язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантiя, будь-яке зобов"язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмiн на зобов"язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов"язання на сплату процентiв та iнших зборiв з такої суми. Як бачимо, це визначення носить явно економiчний вiдтiнок, оскiльки законодавець в якостi кредиту розумiє будь-якi вiдносини з передачi коштiв за плату, без врахування юридичної форми таких правовiдносин, якою може бути власне кредитний договiр, або ж договiр факторингу, чи договiр гарантiї, поруки тощо.
  Вiдповiдно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансовий кредит - кошти, якi надаються у позику юридичнiй або фiзичнiй особi на визначений строк та пiд процент. Дане визначення є дещо суперечливим, оскiльки визначає договiрнi правовiдносини кредиту через правовiдносини позики. Цi правовiдносини є достатньо близькими по змiсту, однак не iдентичними.
  З пiдзаконних нормативних актiв по кредитуванню банки довгий час мали у своєму розпорядженнi лише розрiзненi документи НБ України. Кодифiкованим пiдзаконним актом, що з осенi 1995 р. регламентував проведення банками кредитування, стало Положення Нацiонального банку України "Про кредитування", затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 28 вересня 1995 р. ? 246. Згiдно з постановою Правлiння НБ України вiд 18 лютого 2004 р. ? 54 це Положення втратило силу, а iншого рiвнозначного нормативно-правового акту до цього часу не прийнято. Однак для того, щоб зрозумiти iстотнi правила банкiвського кредитування, а також враховуючи те, що НБ України не затвердив нового вiдповiдного положення, розглянемо деякi характернi риси iнституту банкiвського кредиту, що були зафiксованi у вищевказаному документi.
  Принципами кредитування вiдповiдно до Положення Нацiонального банку України "Про кредитування", є:
  - принцип платностi, який означає те, що кредит оплачується, тобто позичальник сплачує вiдсотки по встановленiй ставцi пропорцiйно перiоду користування кредитом. Вiдповiдно до положень ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" надання безпроцентних кредитiв забороняється, за винятком передбачених законом випадкiв;
  - принцип забезпеченостi, що означає наявнiсть у банку механiзму захисту своїх майнових iнтересiв, недопущення збиткiв у випадку невиконання позичальником зобов"язань за кредитним договором. Згiдно з ч. 2 ст. 346 ГК України для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальниковi за наявностi гарантiї платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства iншого банку, пiд заставу належного позичальниковi майна, пiд iншi гарантiї, прийнятi у банкiвськiй практицi. На практицi банками використовуються способи забезпечення виконання зобов"язань, встановленi у главi 49 ЦК України, за винятком завдатку та притримання. Однак у сферi дрiбного споживчого кредитування при видачi готiвкових та швидких кредитiв цей принцип часто iгнорувався ;
  - принцип повернення (строковостi) - кредит повертається в термiн, встановлений кредитним договором; кредит не є фiнансовою допомогою без вимоги про повернення (як, наприклад, дотацiя);
  - принцип цiльового використання, згiдно з яким кредит скеровується на цiлi, встановленi кредитним договором. У випадку, коли зацiкавлена в одержаннi кредиту особа для того, щоб одержати кредитнi кошти, подасть завiдомо неправдиву iнформацiю, включаючи iнформацiю про цiльове використання кредиту, виникає склад злочину, передбачений у ст. 222 КК України "Шахрайство з фiнансовими ресурсами". Також i у ч. 3 ст. 1056 ЦК України як захiд вiдповiдальностi передбачається, що у разi порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цiльового використання кредиту кредитодавець має право вiдмовитися вiд подальшого кредитування позичальника за договором.
  Слiд вказати, що принцип цiльового використання кредитних коштiв абсолютно працював в соцiалiстичнiй економiцi, коли кредитнi ресурси розподiлялися в плановому порядку, а публiчнi механiзми контролю за державними пiдприємствами були основним рушiєм їх активностi та фiнансової дисциплiни. В сучасних умовах дiя цього принципу має тенденцiю до звуження поля застосування, що пов"язано iз лiбералiзацiєю банкiвських операцiй та з розвитком диспозитивних начал у регулюваннi ринкової економiки.
  8.1.2. Iстотнi юридичнi ознаки банкiвського кредиту
  Приведенi вище фрагменти законодавства надають можливiсть зафiксувати сутнiснi юридичнi ознаки правовiдносин кредиту (маємо на увазi банкiвський кредит):
  - предметом банкiвського кредиту виступають грошi ;
  - у правову природу кредиту як iстотну ознаку закладено оплатнiсть. Навiть у тих виняткових випадках, коли кредит у порядку виконання вимог закону надається безоплатно, вiдсотки нараховуються по нульовiй або близькiй до нуля ставцi, що фiксується у договорi та в облiку банку;
  - джерелом кредитних ресурсiв для банкiвського кредиту є власнi та залученi кошти. Для порiвняння слiд зазначити, що пiдприємства "не-банки" законодавством не уповноваженi надавати кредит iз залучених коштiв (ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"), за винятком деяких видiв фiнансових установ, якi мають на це вiдповiднi лiцензiї як на виключний вид дiяльностi (наприклад, кредитнi спiлки);
  - кредит надається пiд забезпечення, це принцип кредитування, який гарантує повернення заборгованостi по кредиту. Бланкове (тобто без майнового забезпечення) кредитування у практицi має мiсце, однак воно реалiзується на рiвнi мiкрокредитування, або вузькому колу надiйних позичальникiв та пiд збiльшенi вiдсотковi ставки.
  Пiдставою виникнення правовiдносин банкiвського кредиту є виключно вiдповiдний договiр. Договiр банкiвського кредиту - це договiр, згiдно з яким банк за рахунок власних чи залучених ресурсiв передає позичальнику грошi на умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, платностi та цiльового розпорядження, а позичальник зобов"язується скерувати кредитнi кошти вiдповiдно до умов кредитування, повернути суму отриманого кредиту та сплатити вiдповiднi вiдсотки.
  Слiд звернути увагу на певну некоректнiсть застосування для характеристики правової сутностi кредиту такого поняття, як "користування кредитом". Користуватися грошима, як речами, що, по-перше, визначенi родовими ознаками, а по-друге, слугують засобом платежу в товарообмiнi, можна лише через розпорядження ними. Тому грошовi кошти при кредитуваннi передаються позичальнику у власнiсть пiд зустрiчнi зобов"язання повернути їх банку у майбутньому iз своєї власностi. Тiльки таке розумiння дозволяє обґрунтувати повноваження позичальника стосовно розпорядження наданими йому кредитними коштами для розрахункiв зi своїми контрагентами.
  Як уже зазначалося вище, для виникнення кредитних правовiдносин договiр вiдiграє ключову роль. Вiдповiдно до ст. 1055 ЦК України кредитний договiр укладається в письмовiй формi. Кредитний договiр, укладений з недодержанням письмової форми, є нiкчемним. Iншi пiдстави виникнення правовiдносин, передбаченi ЦК України чи ГК України, у кредитуваннi вiдiграють допомiжну роль. Так, адмiнiстративнi акти можуть iнiцiювати укладення договорiв банкiвського кредиту, однак не замiняють їх.
  8.1.3. Розмежування банкiвського кредиту та сумiжних зобов"язальних iнститутiв
  8.1.3.1. Порiвняльний аналiз кредиту та позики
  Окремим видом зобов"язань законодавець у ЦК України видiляє позику (параграф 1 глави 71). Вiдповiдно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власнiсть другiй сторонi (позичальниковi) грошовi кошти або iншi речi, визначенi родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцевi таку ж суму грошових коштiв (суму позики) або таку ж кiлькiсть речей того ж роду та такої ж якостi.
  Договiр позики є укладеним з моменту передання грошей або iнших речей, визначених родовими ознаками.
  Позика та банкiвський кредит володiють рiзною юридичною природою, що, незважаючи на їх схожiсть, явно не дозволяє їх ототожнювати. Основнi розмежування є наступними:
  а) на вiдмiну вiд банкiвського кредиту в позику передаються не тiльки грошi, а й iнше майно, визначене родовими ознаками;
  б) договiр позики - це договiр реальний, а договiр кредиту є консенсуальним договором;
  в) позика не передбачає обов"язкової фiксацiї та, вiдповiдно, реалiзацiї мети її отримання;
  г) позика може бути як оплатною (сплачуються проценти за позику грошових коштiв), так i безоплатною, а кредитний договiр - завжди оплатний.
  Крiм цього, банкiвський кредит є елементом пiдприємницької дiяльностi банку, тому при кредитуваннi, на вiдмiну вiд позики, виникає особлива мета, з якою у цi вiдносини вступає банк (зокрема, це одержання прибутку у виглядi вiдсоткiв та iнших супутнiх грошових надходжень на користь банку вiд позичальника). Позика ж може здiйснюватися i поза пiдприємницьким оборотом як цивiльно-правова дiя, а тому законодавець дозволяє її безоплатнiсть. У цьому зв"язку доцiльно привести вислiв Шершеневича Г.Ф., який зауважив, що "у торговому оборотi капiтал завжди приносить проценти i позика його однiєю особою iншiй передбачає завжди звичайний вiдсоток. У свiтi спекуляцiї i не може бути мiсця для дарувальних актiв - тут все передбачається оплатним" .
  8.1.3.2. Позичка
  Вiдповiдно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другiй сторонi (користувачевi) рiч для користування протягом встановленого строку.
  Як видно iз цього визначення, предметом договору позички, на вiдмiну вiд договорiв банкiвського кредиту та позики, може виступати лише рiч (iндивiдуально визначена). Крiм цього, договiр позички є безоплатним, якщо сторони прямо домовитися про це у договорi або ж таке безоплатне користування випливає iз сутi вiдносин мiж сторонами (ч. 2 ст. 827 ЦК України).
  Позичка дуже близька до майнового найму, що пiдтверджується також i ч. 3 ст. 827 ЦК України, де зазначено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України, що регулює вiдносини найму (оренди).
  Для позички є характерним застереження про те, що юридична особа, яка здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть, не може передавати речi у безоплатне користування особi, яка є її засновником, учасником, керiвником, членом її органу управлiння або контролю.
  На вiдмiну вiд майнового найму (оренди) користувач майна, переданого в позичку, не має переважного права перед iншими особами на купiвлю речi, переданої йому у користування, у випадку її вiдчуження (переважне право орендаря на придбання речi, що орендується, ґрунтується прямiй вказiвцi законодавця, що мiститься у ст. 777 ЦК України).
  8.1.3.3. Комерцiйний кредит
  Вiдповiдно до ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власнiсть другiй сторонi грошових коштiв або речей, якi визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, вiдстрочення або розстрочення оплати товарiв, робiт або послуг (комерцiйний кредит), якщо iнше не встановлено законом.
  При цьому законодавець дозволяє застосовувати до комерцiйного кредиту положення ст. 1054 "Кредитний договiр", ст. 1055 "Форма кредитного договору", ст. 1056 "Вiдмова вiд надання або одержання кредиту", ст. 10561 "Проценти за кредитним договором" ЦК України, якщо iнше не встановлено положеннями про договiр, з якого виникло вiдповiдне зобов'язання, i не суперечить сутi такого зобов'язання.
  Слiд вiдзначити, що часткове застосування правил, що розрахованi на врегулювання кредитних вiдносин, до вiдносин купiвлi-продажу, поставки, пiдряду тощо не перетворює цi самостiйнi договiрнi iнститути господарського права в кредитнi. Адже по аналогiї iз кредитом можуть регулюватися лише тi фрагменти взаємовiдносин сторiн господарських договорiв, що стосуються їх розрахункiв за реалiзованi продукцiю, роботи, послуги або коштами, або речами, якi визначаються родовими ознаками. При цьому не припускається таке застосування вищеперерахованих статей параграфа 2 "Кредит" глави 71 "Позика. Кредит. Банкiвський вклад" ЦК України, яке суперечить сутi основних договiрних зобов"язань сторiн або законодавству.
  8.1.4. Види (класифiкацiя) банкiвського кредиту.
  Кредити, якi надаються банками, класифiкуються за багатьма пiдставами. Зокрема, видiляються:
  8.1.4.1. Види кредиту за строками користування
  Традицiйно за строками користування кредити прийнято подiляти на:
  а) короткостроковi - до 1 року;
  б) середньостроковi - до 3 рокiв;
  в) довгостроковi - понад 3 роки.
  Саме така класифiкацiя мiститься також у ч. 2 ст. 347 ГК України. Однак в "Iнструкцiї з бухгалтерського облiку кредитних, вкладних (депозитних) операцiй та формування i використання резервiв пiд кредитнi ризики в банках України", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 27 грудня 2007 р. ? 481, довгостроковi кредити - це кредити, наданi або отриманi кредити на строк бiльше нiж один рiк, а короткостроковий кредит надається або отримується на строк, що не перевищує один рiк (п. 1.3 глави 1 роздiлу I).
  Короткостроковi кредити надаються позичальникам для подолання тимчасових фiнансових труднощiв.
  Середньостроковi кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточнi витрати, на фiнансування капiтальних вкладень.
  Довгостроковi кредити можуть надаватись для формування основних засобiв (реконструкцiя, будiвництво, розширення основних засобiв);
  8.1.4.2. Класифiкацiя кредитiв в залежностi вiд способу їх забезпечення
  По способу забезпечення кредити подiляються на:
  а) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);
  б) гарантованi ( гарантiєю банку чи iншої юридичної особи);
  в) забезпеченi порукою чи договором страхування;
  г) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються банками лише за рахунок власних коштiв, надiйним позичальникам з перевiреним авторитетом, пiд пiдвищену вiдсоткову ставку. Вiдповiдно до ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк має право видавати бланковi кредити за умов додержання економiчних нормативiв;
  8.1.4.3. Класифiкацiя кредитiв за ступенем ризику
  За ступенем ризику кредити подiляються на:
  а) стандартнi кредити;
  б) кредити з пiдвищеним ризиком;
  8.1.4.4. Класифiкацiя кредитiв в залежностi вiд методiв надання
  За методами надання кредити подiляються на:
  а) наданi у разовому порядку;
  б) вiдповiдно до вiдкритої кредитної лiнiї;
  в) гарантiйнi ( iз заздалегiдь обумовленою датою надання чи за потребою);
  8.1.4.5. Види кредитiв в залежностi вiд строкiв погашення
  За строками погашення кредити бувають такими, що погашаються:
  а) водночас;
  б) у розстрочку;
  в) достроково;
  г) з регресiєю платежiв;
  д) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу);
  8.1.4.6. Класифiкацiя кредитiв залежно вiд їх розмiру
  За розмiром кредити подiляються на:
  а) звичайнi;
  б) великi (кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентiв вважається великим, якщо сума всiх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентiв i всiх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентiв, становить 10 вiдсоткiв i бiльше регулятивного капiталу банку) - згiдно з п. 3.2 глави 3 роздiлу VI "Iнструкцiї про порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi", затвердженої постановою Правлiння НБ України вiд 28 серпня 2001р. ? 368;
  8.1.4.7. Класифiкацiя кредитiв за валютою їх надання
  За валютою кредити подiляються на:
  а) кредити в нацiональнiй валютi України;
  б) кредити в iноземнiй валютi;
  8.1.4.8. Особливi види кредиту
  Особливими видами кредиту прийнято видiляти:
  а) iпотечний кредит;
  б) споживчий кредит;
  в) консорцiумний кредит;
  г) кредит пiд iнвестицiйний проект.
  Iпотечний кредит - це кредит пiд заставу нерухомого майна. Вiдповiдно до ст. 1 Закону України "Про iпотеку" вiд 5 червня 2003 р. (ст. 1) iпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володiннi i користуваннi iпотекодавця, згiдно з яким iпотекодержатель має право в разi невиконання боржником забезпеченого iпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета iпотеки переважно перед iншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про iпотеку". Нерухоме майно (нерухомiсть) визначається як земельнi дiлянки, а також об'єкти, розташованi на земельнiй дiлянцi i невiд'ємно пов'язанi з нею, перемiщення яких є неможливим без їх знецiнення та змiни їх призначення. Правила, встановленi Законом України "Про iпотеку" для iпотеки нерухомостi, поширюються на заставу повiтряних та морських суден, суден внутрiшнього плавання, космiчних об'єктiв, майнових прав на нерухомiсть, будiвництво якої не завершено.
  Належить вiдзначити правову позицiю ВС України стосовно того, що у ст. 5 Закону України "Про iпотеку" указаний вичерпний перелiк об'єктiв, якi можуть бути предметом iпотеки за iпотечним договором. Крiм цього, ВС України розмежовує предмет правового регулювання Закону України "Про iпотечне кредитування, операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати" (це вiдносини, що виникають з приводу iпотечного боргу, який виникає пiсля невиконання договору, забезпеченого iпотекою) вiд предмету правового регулювання Закону України "Про iпотеку" (вiдносини з приводу забезпечення кредитних зобов"язань). Вiдповiдна правова позицiя зафiксована у постановi ВС України вiд 17 квiтня 2013 р. у справi за ? 6-8цс13 .
  Обсяги iпотечного кредитування в Українi мають тенденцiю до послiдовного зростання, i його сфера лише збiльшиться iз впровадженням в нашiй державi ринку землi .
  Консорцiумний кредит - кредит, який надається банкiвським консорцiумом (групою банкiв). Вiдповiдно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" для проведення спiльного фiнансування банки можуть укладати угоди про консорцiумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, вiдповiдальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорцiйно до внесених у консорцiум коштiв.
  Консорцiумна модель найчастiше застосовується для кредитування банками великих iнфраструктурних проектiв, оскiльки вона дозволяє роздiлити ризики, забезпечити необхiдний осяг кредитних ресурсiв та одержати значний дохiд. Наприклад, 198 банкiв iз 15 держав таким чином прокредитували спорудження тунелю пiд Ла-Маншем. В Українi найвiдомiшим консорцiумом стало договiрне об"єднання ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-IМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" та ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ". Завдяки консорцiумному кредитуванню, проведеному банками "НАДРА" та УКРЕКСIМБАНК, були побудованi завод з виробництва акумуляторiв "ВЕСТА" та смiттєсортувальна станцiя в Києвi. Однак слiд вказати, що в Українi консорцiумне кредитування не набуло значного поширення, що в значнiй мiрi пояснюється небажанням банкiв розкривати конкурентам iнформацiю про потенцiйних позичальникiв. На вiдмiну вiд такого пiдходу вiдомi європейськi банкiвськi групи, наприклад, група RAIFFEISEN, практикують синдиковане кредитування та позицiонують його як свою конкурентну перевагу.
  Споживчий кредит - кредит, який надається фiзичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертається в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору .
  Кредит пiд iнвестицiйний проект - це довгостроковий кредит, наданий для реалiзацiї iнвестицiйного проекту (крiм iнвестування кредитних коштiв у такi об"єкти iнвестицiйної дiяльностi, як цiннi папери, цiльовi грошовi вклади, iнтелектуальнi цiнностi, майновi права), майбутнi доходи за яким будуть джерелом повернення кредиту (п. 1.10 глави 1 роздiлу I "Положення
  про порядок формування та використання банками України резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 сiчня 2012 р. ? 23).
  8.1.5. Поняття овердрафту
  Овердрафтом (англiйською мовою - overdraft) є право, надане клiєнтом банку здiйснювати платежi в iнтересах клiєнта понад залишок коштiв на його рахунку в межах визначеної договором суми (лiмiту). Коротко овердрафт можна охарактеризувати як кредитування розрахункiв клiєнта.
  Цей рiзновид кредиту дозволяє клiєнту проводити оплату платiжних документiв безпосередньо з поточного рахунку у ситуацiях, коли на ньому не вистачає (або взагалi немає) коштiв. На суму непокритих фактичним залишком поточного рахунку вимог клiєнту не вiдкривається додатковий позичковий рахунок по овердрафту i технiчно кошти на поточний рахунок клiєнта не надходять, а переховуються банком безпосередньо отримувачам на виконання зобов"язань клiєнта (в межах встановленого лiмiту по овердрафту). У разi виникнення заборгованостi по овердрафту пасивний за економiчною сутнiстю поточний рахунок клiєнта перетворюється на активно-пасивний, тобто має дебетове сальдо на суму фактично наданого овердрафту. У такий спосiб на потребу клiєнта покривається розрив, який виникає на певну дату мiж потребами у списаннi коштiв з його поточного банкiвського рахунку та фактичною їх наявнiстю (надходженнями) на цей рахунок.
  Овердрафт досить простий в оформленнi:
  - його можуть надавати без технiко-економiчного обґрунтування та iнших документiв, необхiдних для класичного кредитування (однак банки вимагають бухгалтерську звiтнiсть клiєнта, що дозволяє їм визначити так званий "лiмiт овердрафту", розмiр якого найчастiше коливається на рiвнi 25-30 % вiд обсягу середньомiсячних надходжень на той поточний рахунок клiєнта, який поповнюється через овердрафт);
  - для овердрафту, як правило, не формується заставне чи iнше звичне для банкiвської практики забезпечення виконання позичальником його кредитних зобов"язань (хоча у цiй сферi набула розповсюдження специфiчна практика застави майнових прав клiєнта на майбутню виручку вiд реалiзацiї товару та застави продукцiї, що надiйде у власнiсть клiєнта банку у майбутньому);
  - як правило, не встановлюється вимога щодо цiльового використання кредитних коштiв.
  Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається лiмiт овердрафту, умови його використання, вiдсотки за ним, порядок надання овердрафту (траншi i строки їх повернення), а також вiдповiдальнiсть за несвоєчасне повернення отриманих коштiв. Вiдсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за поточним рахунком клiєнта за заздалегiдь визначеною процентною ставкою згiдно з договором про овердрафт та облiковою полiтикою банку, але не рiдше одного разу на мiсяць.
  Як правило, процентна ставка по овердрафтному кредитуванню є порiвняно високою, що, однак, не є для банкiв джерелом надприбуткiв з причини коротких строкiв овердрафтного кредитування.
  У випадку отримання овердрафту у клiєнта банку виникають такi витрати, як:
  - комiсiя за встановлення лiмiту;
  - комiсiя за користування кредитом;
  - вiдсотки за кредит (у тому числi простроченi);
  - пеня за прострочення повернення кредиту та сплати вiдсоткiв.
  Оплату платiжних документiв за рахунок коштiв овердрафту клiєнт здiйснює зi свого поточного рахунку з одночасним зарахуванням на нього суми, якої не вистачає, з рахунку банку. Часто такi платежi здiйснюють в кiнцi операцiйного дня, внаслiдок чого оплата до контрагента звичайно надходить на наступний банкiвський день.
  При надходженнi коштiв на поточний рахунок клiєнта за наявностi залишку заборгованостi за овердрафтом вони спрямовуються на погашення овердрафту в межах залишку заборгованостi за ним та процентiв вiдповiдно до умов договору. Крiм того, у формi санкцiй за несвоєчасне повернення суми кредиту i/або вiдсоткiв у договорi овердрафту може бути передбачено пеню та/або iншi санкцiї. Погашення овердрафту (i вiдсоткiв за ним) проводить, як правило, сам банк за рахунок (i по мiрi) надходжень на поточний рахунок клiєнта (проте на практицi трапляється варiант, коли позичальник повертає його самостiйно, тобто не вiдразу пiдчас надходження коштiв на його поточний рахунок, а у строки, що визначенi договором).
  Для здiйснення овердрафтного кредитування банк може вiдкрити клiєнту так званий контокорентний рахунок (поточний рахунок з постiйним овердрафтом, на якому облiковуються як розрахунковi, так i кредитнi операцiї клiєнта).
  Законодавством України умови надання овердрафту повнiстю не врегульованi, тому кожен банк, що здiйснює такий вид кредитування, розробляє, як правило, своє внутрiшнє положення про овердрафт. Саме у такому положеннi встановлюється черговiсть погашення овердрафтних заборгованостей, що потiм вiдтворюється у вiдповiдному договорi. Зокрема, на практицi сформувався пiдхiд про те, що в першу чергу погашається прострочена заборгованiсть по вiдсотках, далi - прострочена заборгованiсть за овердрафтом, у наступному - непростроченi заборгованостi по вiдсотках та основнiй сумi овердрафту, далi - всi iншi заборгованостi позичальника перед банком.
  8.1.6. Поняття операцiї репо
  З економiчної точки зору специфiчною формою кредиту виступає операцiя репо (назва походить вiд англiйського словосполучення "repurchase agreement"), змiстом якої є купiвля банком цiнних паперiв пiд зобов"язання їх зворотнього викупу продавцем за вищою цiною. Здiйснюється репо з метою отримання так званої "вторинної лiквiдностi" .
  Слiд вказати, що юридично операцiя репо є не кредитом, а вiдбувається як купiвля-продаж цiнних паперiв, при цьому у набувача цiнних паперiв обмежується право розпорядження ними на користь третiх осiб. Однак у п. 3.1 глави 3 роздiлу IV "Iнструкцiї з бухгалтерського облiку кредитних, вкладних (депозитних) операцiй та формування i використання резервiв пiд кредитнi ризики в банках України" вказується, що операцiя репо вiдображається в бухгалтерському облiку банкiв як наданий (отриманий) кредит пiд заставу цiнних паперiв залежно вiд умов, згiдно з якими здiйснюється передавання (продаж) цiнних паперiв i виконання зобов'язань сторонами договору. Аналогiчна позицiя пiдтримується також i податковою службою України .
  8.1.7. Особливостi iпотечного кредитування
  Згiдно зi ст. 5 Закону України "Про iпотеку" предметом iпотеки можуть бути один або декiлька об'єктiв нерухомого майна за таких умов:
  - нерухоме майно належить iпотекодавцю на правi власностi або на правi господарського вiдання, якщо iпотекодавцем є державне або комунальне пiдприємство, установа чи органiзацiя;
  - нерухоме майно може бути вiдчужене iпотекодавцем i на нього вiдповiдно до законодавства може бути звернене стягнення;
  - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий видiлений у натурi об'єкт права власностi, якщо iнше не встановлено Законом України "Про iпотеку".
  Предметом iпотеки також може бути об'єкт незавершеного будiвництва, майновi права на нього, iнше нерухоме майно, яке стане власнiстю iпотекодавця пiсля укладення iпотечного договору, за умови, що iпотекодавець може документально пiдтвердити право на набуте ним у власнiсть вiдповiдне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна iпотекою пiдлягає державнiй реєстрацiї у встановленому законом порядку незалежно вiд того, хто є власником такого майна на час укладення iпотечного договору.
  Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом iпотеки лише пiсля її видiлення в натурi i реєстрацiї права власностi на неї як на окремий об'єкт нерухомостi, якщо iнше не встановлено Законом України "Про iпотеку". Iпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути видiленою в натурi i була приєднана до предмета iпотеки пiсля укладення iпотечного договору без реєстрацiї права власностi на неї як на окремий об'єкт нерухомостi.
  Нерухоме майно передається в iпотеку разом з усiма його приналежностями, якщо iнше не встановлено iпотечним договором.
  Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета iпотеки несе iпотекодавець, якщо iнше не встановлено iпотечним договором. Цей ризик страхується вiдповiдно до "Порядку i правил обов"язкового страхування предмета iпотеки вiд ризикiв випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування", затвердженого постановою КМ України вiд 6 квiтня 2011 р. ? 358.
  Вартiсть предмета iпотеки визначається за згодою мiж iпотекодавцем i iпотекодержателем або шляхом проведення оцiнки предмета iпотеки вiдповiдним суб'єктом оцiночної дiяльностi у випадках, встановлених законом або договором.
  Предметом iпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володiти та вiдчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цiлей Закону України "Про iпотеку" вважається нерухомим майном.
  Згiдно зi ст. 4 Закону України "Про iпотеку" обтяження нерухомого майна iпотекою пiдлягає державнiй реєстрацiї в порядку, встановленому законом. Зокрема, обтяження нерухомого майна iпотекою реєструється згiдно з Законом України "Про державну реєстрацiю речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вiд 1 липня 2004 р. та iнших нормативно-правових актах, прийнятих вiдповiдно до вказаного Закону, включаючи "Порядок державної реєстрацiї прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що затверджений постановою КМ України вiд 22 червня 2011 р. ? 703. У разi недотримання цiєї умови iпотечний договiр є дiйсним, але вимога iпотекодержателя не набуває прiоритету вiдносно зареєстрованих прав чи вимог iнших осiб на передане в iпотеку нерухоме майно.
  Вiдповiдно до ст. 33 Закону України "Про iпотеку" звернення стягнення на предмет iпотеки здiйснюється на пiдставi рiшення суду, виконавчого напису нотарiуса або згiдно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.
  Сторони iпотечного договору можуть вирiшити питання про звернення стягнення на предмет iпотеки шляхом позасудового врегулювання на пiдставi договору. Позасудове врегулювання здiйснюється згiдно iз застереженням про задоволення вимог iпотекодержателя, що мiститься в iпотечному договорi, або згiдно з окремим договором мiж iпотекодавцем i iпотекодержателем про задоволення вимог iпотекодержателя, що пiдлягає нотарiальному посвiдченню, який може бути укладений одночасно з iпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рiшенням суду про звернення стягнення на предмет iпотеки. Договiр про задоволення вимог iпотекодержателя або вiдповiдне застереження в iпотечному договорi, яке прирiвнюється до такого договору за своїми правовими наслiдками, може передбачати:
  - передачу iпотекодержателю права власностi на предмет iпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому у ст. 37 Закону України "Про iпотеку" (де передбачається, що iпотекодержатель може задовольнити забезпечену iпотекою вимогу шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки. Правовою пiдставою для реєстрацiї права власностi iпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом iпотеки, є договiр про задоволення вимог iпотекодержателя або вiдповiдне застереження в iпотечному договорi, яке прирiвнюється до такого договору за своїми правовими наслiдками та передбачає передачу iпотекодержателю права власностi на предмет iпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання);
  - право iпотекодержателя вiд свого iменi продати предмет iпотеки будь-якiй особi на пiдставi договору купiвлi-продажу у порядку, встановленому у ст. 38 Закону України "Про iпотеку", в якiй вказується, що дiї щодо продажу предмета iпотеки та укладання договору купiвлi-продажу здiйснюються iпотекодержателем вiд свого iменi, на пiдставi iпотечного договору, який мiстить застереження про задоволення вимог iпотекодержателя, що передбачає право iпотекодержателя на продаж предмета iпотеки, без необхiдностi отримання для цього будь-якого окремого уповноваження iпотекодавця.
  Слiд вiдзначити, що у процесi iпотечного кредитування у банку виникають додатковi можливостi трансформацiї грошових зобов"язань за договорами iпотечного кредитування у зобов"язання за цiнними паперами - iпотечними сертифiкатами. Вiдповiднi положення мiстяться у Законi України "Про iпотечне кредитування, операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати" вiд 19 червня 2003 р. Зокрема, платежi за iпотечними активами можуть бути кредитодавцем перетворенi у виплати за iпотечними сертифiкатами iз застосуванням механiзмiв управлiння майном.
  Крiм цього, вiдповiдно до ст. 11 Закону України "Про iпотечне кредитування операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати" iпотечнi активи також можуть бути реформованi через об'єднання зобов'язань за договорами про iпотечний кредит у неподiльну цiлiснiсть зобов'язань - консолiдований iпотечний борг, з одночасним об'єднанням вiдповiдних iпотек за iпотечними договорами в iпотечний пул.
  Рiшення щодо реформування зобов'язань за договорами про iпотечний кредит приймає виконавчий орган кредитодавця.
  Кредитодавець самостiйно визначає кiлькiсть дiючих договорiв про iпотечний кредит, зобов'язання за якими пiдлягають реформуванню, та вимоги до них з урахуванням строкiв дiї договорiв та розмiру зобов'язань за ними.
  До консолiдованого iпотечного боргу можуть бути включенi тiльки зобов'язання за договорами про iпотечний кредит на придбання, будiвництво або реконструкцiю нерухомостi, забезпеченi iпотекою.
  Консолiдований iпотечний борг має об'єднувати зобов'язання не менш як трьох боржникiв. Кредитодавець, пiсля реформування у консолiдований iпотечний борг зобов'язань за договорами про iпотечний кредит i об'єднання вiдповiдних iпотек в iпотечний пул, має право проводити операцiї з вiдчуження iпотечних активiв.
  Вiдповiдно до ст. 14 Закону України "Про iпотечне кредитування операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати" кредитодавець, який є власником iпотечних активiв, має право випустити сертифiкати на умовах вiдповiдно до цього закону. Всi сертифiкати мають строк обiгу. Крiм цього, сертифiкати з фiксованою дохiднiстю мають номiнальну вартiсть, а сертифiкати участi - частку консолiдованого iпотечного боргу, що припадає на один сертифiкат. Номiнальна вартiсть та строк обiгу сертифiкатiв одного випуску мають бути однаковими. Номiнальна вартiсть може бути встановлена в нацiональнiй валютi з урахуванням iнфляцiйного застереження.
  Строк обiгу сертифiкатiв одного випуску не може перевищувати строк iснування iпотечних активiв, якi є забезпеченням цього випуску, та строку вiдчуження iпотечних активiв.
  Етапи емiсiї сертифiкатiв встановлюються у ст. 16 Закону України "Про iпотечне кредитування, операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати".
  
  
  ?8.2. Правове регулювання лiзингу, факторингу та форфейтингу
  
  8.2.1. Банкiвський кредит, лiзинг, факторинг та форфейтинг по своєму економiчному змiсту є рiзновидами банкiвського кредитування
  Лiзинг для банкiв є специфiчною кредитно-iнвестицiйною дiяльнiстю, оскiльки фiнансовий лiзинг вiдбувається як цiльове кредитування позичальникiв шляхом придбання банком потрiбних для позичальника виробничих об"єктiв з наступною передачею їх позичальнику у власнiсть пiд зобов"язання сплатити банку вартiсть об"єкта лiзингу, вiдсотки та iншi лiзинговi платежi. Коротко кажучи, лiзинг - це кредит, опосередкований перетворенням грошей у потрiбнi позичальнику основнi засоби.
  З точки зору економiчної факторинг i форфейтинг є дуже близькими до кредиту, виступаючи як форма кредитування з метою поповнення обiгових коштiв суб"єктiв господарювання шляхом оплатного переведення їх дебiторської заборгованостi на банк. Саме такий пiдхiд застосовано в "Iнструкцiї з бухгалтерського облiку кредитних, вкладних (депозитних) операцiй та формування i використання резервiв пiд кредитнi ризики в банках України", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 27 грудня 2007 р. ? 481 (роздiл IV), де факторинг, поряд з гарантiйними операцiями, урахуванням та авалем векселiв, визнається кредитною операцiєю.
  Виходячи з викладеного вище розумiння, лiзинг, факторинг та форфейтинг розглядаються у межах однiєї теми. Таке об"єднання додатково обґрунтовується положеннями ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", де здiйснення банками операцiй на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi, надання гарантiй i поручительств та iнших зобов'язань вiд третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi, а також факторинг та лiзинг визнаються кредитними операцiями. Однак юридично банкiвський кредит, лiзинг, факторинг та форфейтинг є самостiйними iнститутами банкiвського права, про що подається матерiал нижче.
  8.2.2. Правове регулювання лiзингу
  8.2.2.1. Поняття лiзингу
  Вiдповiдно до ст. 806 ЦК України за договором лiзингу одна сторона (лiзингодавець) передає або зобов'язується передати другiй сторонi (лiзингоодержувачевi) у користування майно, що належить лiзингодавцю на правi власностi i було набуте ним без попередньої домовленостi iз лiзингоодержувачем (прямий лiзинг), або майно, спецiально придбане лiзингодавцем у продавця (постачальника) вiдповiдно до встановлених лiзингоодержувачем специфiкацiй та умов (непрямий лiзинг), на певний строк i за встановлену плату (лiзинговi платежi).
  У цiй же статтi зазначається, що до договору лiзингу застосовуються загальнi положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Також до вiдносин, пов'язаних з лiзингом, застосовуються загальнi положення про купiвлю-продаж та положення про договiр поставки, якщо iнше не встановлено законом. Особливостi окремих видiв i форм лiзингу встановлюються законом.
  У банкiвськi практицi використовується так званий "фiнансовий лiзинг". Законодавець у ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фiнансовий лiзинг" (в редакцiї Закону вiд 11 грудня 2003 р. ) вказує, що за договором фiнансового лiзингу лiзингодавець зобов'язується набути у власнiсть рiч у продавця (постачальника) вiдповiдно до встановлених лiзингоодержувачем специфiкацiй та умов i передати її у користування лiзингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лiзинговi платежi).
  В п. 37 Положення Нацiонального банку України "Про кредитування" лiзинг визначався як форма майнового кредиту, а саме як лiзинговий кредит. Вказувалося, зокрема, що лiзинговий кредит - це вiдносини мiж юридичними особами, якi виникають у разi оренди майна i супроводжуються укладанням лiзингової угоди.
  В англiйськiй мовi to lease найчастiше означає "орендувати".
  Iз наведеного вище видно, у правовiдносинах лiзингу органiчно переплелися i кредитнi елементи, i оренда, вiдчуження майна та iнвестицiйна спрямованiсть. Так, сутнiсними ознаками правовiдносин фiнансового лiзингу є:
  а) розмiщення банками коштiв у лiзинг за цiльовим принципом, платнiсть у виглядi проценту, строковiсть - цi ознаки є характерними для кредитних правовiдносин;
  б) передача банком-лiзингодавцем лiзингоодержувачу права фактичного володiння i користування об"єктом лiзингу при збереженнi стосовно нього права власностi лiзингодавця, страхування об"єкта лiзингу за рахунок лiзингоодержувача на користь лiзингодавця - такi ознаки властивi орендним правовiдносинам;
  в) лiзингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лiзингу нарiвнi iз захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лiзингу покладається на лiзингоотримувача - це свiдчить про перехiд до лiзингоотримувача певних прав речового змiсту, що характерно для договорiв з вiдчуження майна.
  Можна сказати, що фiнансовий лiзинг - це кредитна операцiя, що реалiзується через наступну оренду та купiвлю-продаж; або ж навпаки - що це оренда та купiвля-продаж, що вiдбуваються як наслiдок банкiвського кредитування.
  Вiдповiдно до ст. 3 Закону України "Про фiнансовий лiзинг" предметом договору лiзингу може бути неспоживна рiч, визначена iндивiдуальними ознаками та вiднесена вiдповiдно до законодавства до основних фондiв. Не можуть бути предметом лiзингу земельнi дiлянки та iншi природнi об'єкти, єдинi майновi комплекси пiдприємств та їх вiдокремленi структурнi пiдроздiли (фiлiї, цехи, дiльницi). Майно, що перебуває в державнiй або комунальнiй власностi та щодо якого вiдсутня заборона передачi в користування та/або володiння, може бути передано в фiнансовий лiзинг у порядку, встановленому Законом України "Про фiнансовий лiзинг".
  У ст. 4 цього ж закону законодавець вказує, що суб'єктами лiзингу можуть бути:
  - лiзингодавець - юридична особа, яка передає право володiння та користування предметом лiзингу лiзингоодержувачу;
  - лiзингоодержувач - фiзична або юридична особа, яка отримує право володiння та користування предметом лiзингу вiд лiзингодавця;
  - продавець (постачальник) - фiзична або юридична особа, в якої лiзингодавець набуває рiч, що в наступному буде передана як предмет лiзингу лiзингоодержувачу;
  - iншi юридичнi або фiзичнi особи, якi є сторонами багатостороннього договору лiзингу.
  8.2.2.2. Види лiзингу
  Пайовим лiзингом визнається лiзинг, яким передбачається, що лiзингодавець залучає iнших осiб до лiзингової операцiї, зокрема, до придбання об"єкту лiзингу на пайових началах.
  Зворотний лiзинг - це лiзинг, за яким лiзингодавець набуває майно у власника i знову здає його власнику в оренду.
  Мiжнародний лiзинг - це лiзинг, що здiйснюється суб"єктами лiзингу, якi знаходяться пiд юрисдикцiєю рiзних держав або вiдбувається перетинання державних кордонiв майном, платежами.
  Мiжнародний експортний лiзинг - це лiзинг, за яким суб"єктами лiзингу - продавцем i лiзингодавцем є юридичнi особи, що створенi за законодавством України, а лiзингоотримувачем є iноземна юридична особа. Мiжнародний iмпортний лiзинг - це лiзинг, за яким суб"єктами лiзингу - лiзингоодержувачем i лiзингодавцем є юридичнi особи, що створенi за законодавством України, а продавцем - iноземна юридична особа. Правила здiйснення мiжнародного лiзингу встановленi Конвенцiєю УНIДРУА "Про мiжнародний фiнансовий лiзинг" . До вказаної Конвенцiї Україна приєдналася через прийняття Закону України "Про приєднання України до Конвенцiї УНIДРУА про мiжнародний фiнансовий лiзинг" вiд 11 сiчня 2006 р.
  8.2.3.Факторинг
  8.2.3.1. Поняття операцiї факторингу та договору факторингу
  У Законi України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" (ст. 4) факторинг (англiйською мовою - factoring) квалiфiкується як фiнансова послуга (тобто як операцiя з фiнансовими активами, що здiйснюється в iнтересах третiх осiб за власний рахунок чи за рахунок цих осiб, а у випадках, передбачених законодавством, - i за рахунок залучених вiд iнших осiб фiнансових активiв, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартостi фiнансових активiв). Змiстом операцiї факторингу є оплатне придбання банком чи iншою фiнансовою установою у кредитора - суб"єкта пiдприємницької дiяльностi права грошової вимоги до боржника - суб"єкта пiдприємницької дiяльностi за цiною нижче її розмiру з метою одержати у майбутньому вiд боржника повне погашення грошового боргу.
  Вiдповiдно до змiсту ст. 1077 ЦК України та ст. 350 ГК України за договором факторингу (фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошовi кошти в розпорядження другої сторони (клiєнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосiб), а клiєнт вiдступає або зобов'язується вiдступити факторовi своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
  Факторинговi операцiї здiйснюються банками на договiрнiй основi, сторонами у договорi факторингу є банк (фактор) та його клiєнт. Згiдно з положеннями глави 73 ЦК України клiєнтом у договорi факторингу може бути фiзична або юридична особа, яка є суб'єктом пiдприємницької дiяльностi. Фактором може бути банк або фiнансова установа, а також фiзична особа - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, яка вiдповiдно до закону має право здiйснювати факторинговi операцiї.
  Предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З точки зору ДКРРФП предметом факторингу є фiнансовi активи (крiм цiнних паперiв та похiдних цiнних паперiв) .
  Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подiєю, воно вважається переданим з моменту настання цiєї подiї. У цих випадках додаткове оформлення вiдступлення права грошової вимоги не вимагається.
  Вiдповiдно до ст. 1080 ЦК України договiр факторингу є дiйсним незалежно вiд наявностi домовленостi мiж клiєнтом та боржником про заборону вiдступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разi клiєнт не звiльняється вiд зобов'язань або вiдповiдальностi перед боржником у зв'язку iз порушенням клiєнтом умови про заборону або обмеження вiдступлення права грошової вимоги.
  Клiєнт вiдповiдає перед фактором за дiйснiсть грошової вимоги, право якої вiдступається, якщо iнше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої вiдступається, є дiйсною, якщо клiєнт має право вiдступити право грошової вимоги i в момент вiдступлення цiєї вимоги йому не були вiдомi обставини, внаслiдок яких боржник має право не виконувати вимогу.
  Клiєнт не вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої вiдступається i яка пред'явлена до виконання фактором, якщо iнше не встановлено договором факторингу.
  Факторинг можна розумiти як окремий випадок переходу права вимоги, пов"язаний iз оплатним набуттям права у зобов"язаннi, з наступними застереженнями:
  - факторинг передбачає покупку права отримати платiж (а не товар, роботи, послуги);
  - факторинг несе елемент кредиту, оскiльки банк вiдшкодовує продавцю права вимоги лише частину боргу (так звану розрахункову суму). Рiзниця є комiсiйною винагородою банку (платою за ризик i за надання коштiв в рахунок оплати придбаного права). В цьому зв"язку факторинговi ризики - це ймовiрнiсть несплати заборгованостi контрагентом внаслiдок неплатоспроможностi, наявностi в нього претензiй з якостi чи з цiни товарiв i послуг, за якi слiд сплатити тощо;
  - факторинг завжди є пiдприємницькою операцiєю, що здiйснюється з метою одержання прибутку. Факторингова плата встановлюється за згодою сторiн фiксовано, або у виглядi вiдсотка вiд суми заборгованостi;
  - для правовiдносин факторингу характерним є специфiчний суб"єктний склад. Суб"єктами цих правовiдносин виступають, з однiєї сторони, банки чи iншi фiнансовi установи, наприклад, факторинговi компанiї, а з iншої - суб"єкти пiдприємницької дiяльностi.
  З переходом до банку-фактора права грошової вимоги до нього, як до кредитора, також переходять i права вимоги сплати неустойки (пенi, штрафу) за прострочення платежу. У цьому зв"язку слiд розрiзняти суму договору (сукупний розмiр вимог, якi набуваються банком) та розрахункову суму - це сума коштiв, якi банк сплачує клiєнту. Розрахункова сума є меншою за договiрну суму на розмiр факторингової плати i штрафних санкцiй, викликаних простроченнями клiєнта.
  8.2.3.2. Види факторингу
  Дослiджуючи види факторингу, перш за все слiд вказати, що факторинг може здiйснюватися класично, як самостiйна фiнансова операцiя, або ж мати акцесорну форму забезпечення виконання зобов"язання. Зокрема, як вказується в абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК України клiєнт може вiдступити факторовi свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клiєнта перед фактором. При цьому, згiдно з ч. 2 ст. 1084 ЦК України, якщо вiдступлення права грошової вимоги факторовi здiйснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клiєнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клiєнтовi звiт i передати суму, що перевищує суму боргу клiєнта, який забезпечений вiдступленням права грошової вимоги, якщо iнше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором вiд боржника, виявилася меншою вiд суми боргу клiєнта перед фактором, який забезпечений вiдступленням права вимоги, клiєнт зобов'язаний сплатити факторовi залишок боргу. Таким чином, у випадку здiйснення операцiї факторингу як забезпечення виконання зобов"язання клiєнт вiдповiдає перед фактором i за дiйснiсть переданої вимоги, i за виконання зобов"язання боржником перед фактором.
  Також прийнято видiляти такi види факторингу:
  а) факторинг з фiнансуванням або без нього. Факторинг з фiнансуванням є класичним варiантом факторингу, за якого банк негайно сплачує 50-90 вiдсоткiв заборгованостi по вимогах клiєнта. Клiєнт отримує оборотнi кошти на умовах факторингового кредиту на строк до повного погашення боржником заборгованостi. Факторинг без фiнансування передбачає, що згiдно з договором банк приймає на себе зобов'язання одержати платежi вiд божника протягом строку, вказаного в договорi факторингу, пiсля чого повернути клiєнту одержанi кошти за винятком комiсiйних;
  б) факторинг iз строковою заборгованiстю чи факторинг iз простроченою заборгованiстю. У разi проведення факторингу iз строковою заборгованiстю банк достроково погашає заборгованiсть боржника за господарським договором, а у строк платежу отримує вiдповiдний платiж вiд цього боржника. Факторинг з простроченою заборгованiстю полягає у тому, що банк сплачує розрахункову суму за простроченою заборгованiстю. Цей вид факторингу є бiльш ризиковим, тому банк в кожному окремому випадку перевiряє дiйснiсть вимог клiєнта, платоспроможнiсть, оцiнює розмiр факторингових ризикiв i вiдповiдно пiдвищує факторингову плату;
  в) мiжнародний факторинг та факторинг внутрiшньодержавний. Конвенцiя УНIДРУА "Про мiжнародний факторинг", до якої Україна приєдналася через Закон України "Про приєднання України до Конвенцiї УНIДРУА про мiжнародний факторинг" вiд 11 сiчня 2006 р. , регулює проведення мiжнародних факторингових операцiй.
  У "Методичних рекомендацiях з бухгалтерського облiку основних операцiй фiнансових установ, що надають послуги факторингу", затверджених розпорядженням ДКРРФП вiд 29 жовтня 2009 р. ? 787, розрiзняються факторинговi операцiї, пов"язанi з безобiговим факторингом з правом регресу, факторинговi операцiї, пов"язанi з безобiговим факторингом без права регресу, факторинговi операцiї, пов"язанi з кредитним факторингом (в останньому випадку право вимоги передається в якостi забезпечення виконання зобов"язань за кредитом).
  8.2.4. Форфейтинг
  Форфейтинг є банкiвською операцiєю, за змiстом якої банк набуває права вимоги у експортера - учасника зовнiшньоекономiчної дiяльностi (ЗЕД). Походить назва цiєї операцiї вiд французького "a forfeit", що означає "повнiстю", i така назва пiдкреслює безповоротний характер переходу боргових зобов"язань вiд первинного кредитора до банку.
  Безповоротнiсть переходу до банку боргових зобов"язань визначає iншу характерну рису форфейтинга - фiксацiю надiйних гарантiй здiйснення платежу божником. Тому в якостi боргових вимог виступають векселi, безвiдкличнi акредитиви, а також iншi фiнансовi iнструменти, що вiдзначаються безвiдкличним характером. Найчастiше форфейтинг вiдбувається як придбання банком векселiв, виданих покупцем товару за укладеним зовнiшньоекономiчним контрактом та авальованих його банком. При цьому висуваються достатньо високi вимоги до банку-авалiста: цей банк повинен бути достатньо платоспроможним та вiдомим на свiтовому ринку фiнансових послуг.
  Векселi передаються шляхом iндосаменту на користь банку, який сплачує експортеру суму боргу за винятком обумовленого дисконту. Тим самим комерцiйний кредит по економiчнiй сутi трансформується у банкiвський.
  Рiзновидом форфейтингу також є придбання права вимоги за акредитивами, якi передбачають фiксоване вiдстрочення платежу, тобто такий строк платежу, який залежить не вiд подання документiв, а є твердо встановленим. За невексельними грошовими зобов"язаннями способом забезпечення їх виконання виступає не аваль, а банкiвська гарантiя.
  Розмiр винагороди банку розраховується залежно вiд строкiв кредитування по договору форфейтинга, валюти та ступеню ризику. Форфейтинг, як правило, є тривалою у часi операцiєю, його середнiй строк становить 5-7 рокiв, i використовується вiн для придбання великих i дорогих партiй обладнання вартiстю в декiлька мiльйонiв доларiв.
  Форфейтингова операцiя здiйснюється згiдно з договором форфейтинга, який укладається у простiй письмовiй форi, є консенсуальним, оплатним, двохстороннiм (тобто у договорi встановлюються взаємнi обов"язки та права сторiн).
  Форфейтинговi операцiї вимагають високої квалiфiкацiї фахiвцiв банку, а також солiдної репутацiї банку - оператора мiжнародних операцiй. Банку-форфейтору слiд аналiзувати, наприклад, валютне законодавство країни-експортера з точки зору правової можливостi експортера виконати свої зобов"язання за зовнiшньоекономiчним контрактом та дотримання сторонами контракту вимог режиму валютного регулювання.
  У серпнi 1999 р. було створено Мiжнародну асоцiацiю форфейторiв, що викликане особливим довiрчим характером дiяльностi банкiв-форфейторiв та необхiднiстю вироблення певних унiфiкованих правил проведення форфейтингових операцiй. Органiзацiя об"єднала бiльш як 100 учасникiв.
  Для України розвиток форфейтингових вiдносин гальмується особливостями нацiонального режиму валютного регулювання, який має фiскальну спрямованiсть i вимагає обов"язкового прямого повернення валютної виручки вiд iноземного покупця на рахунок експортера-резидента, що не кореспондується iз сплатою валютної заборгованостi українським банком-форфейтером. Крiм цього, форфейтинговi вiдносини не врегульованi банкiвським законодавством України.
  
  
  ?8.3. Процедура надання, обслуговування та погашення банкiвських кредитiв
  
  8.3.1. Перелiк документiв, необхiдних для отримання кредиту
  У ст. 346 ГК України встановлюється, що для отримання банкiвського кредиту позичальник подає банку такi документи:
  - клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички i строк користування нею;
  - технiко-економiчне обгрунтування кредитного заходу та розрахунок економiчного ефекту вiд його реалiзацiї;
  - iншi необхiднi документи (перелiк приведений у додатку 2 до "Положення про порядок формування та використання банками України резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 сiчня 2012 р. ? 23).
  На практицi отримання кредиту iнiцiюється наступним чином. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у виглядi листа, клопотання, заявки, заяви тощо (форма звернення встановлюється банком). В зверненнi зазначається необхiдна сума кредиту, бажанi вiдсотки, мета кредитування, строки погашення кредиту та форми забезпечення. Якщо поточний рахунок позичальника вiдкритий в iншому банку, то вiн надає в банк свiдоцтво про державну реєстрацiю, установчi документи з зазначенням юридичної адреси, картку iз зразками пiдписiв, засвiдчену банком та довiдку банку про залишки коштiв на рахунках i наявнiсть заборгованостi за вже отриманими кредитами.
  Розмiр вiдсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком i у наступному фiксуються в кредитному договорi в залежностi вiд кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту i пропозицiй, якi склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облiкової ставки та iнших факторiв.
  Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарiв чи на оплату товарно-матерiальних цiнностей, надає в банк копiї вiдповiдних контрактiв та iншi документи, якi стосуються заходу, надходженнями вiд якого передбачається погашення кредиту.
  Якщо в забезпечення кредиту укладається договiр застави, то подаються документи про право власностi на предмет застави та про його вартiсть.
  Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктiв для зберiгання та переробки сiльськогосподарської продукцiї, виробництва товарiв народного споживання тощо, надає в банк проект будiвництва (реконструкцiї) пiдприємства, що вiдповiдає встановленим законодавством санiтарно-гiгiєнiчним, екологiчним та iншим нормам, а також висновки експертiв щодо проектно-кошторисної документацiї, якi пiдтверджують дотримання встановлених норм, та iншi документи (контракт з будiвельною органiзацiєю, технiко-економiчне обґрунтування, графiки виконання робiт), якi необхiднi для кредитування.
  Позичальник, який отримує кредит на витрати, що не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнознi розрахунки необхiдностi в короткостроковому кредитi на рiк з поквартальною розбивкою.
  Необхiднi вiдомостi про позичальника та iнформацiя, яка отримана банком при оформленнi кредиту, систематизуються у кредитнiй справi позичальника.
  Прийняття рiшення про надання кредиту вiдбувається за умови дотримання вимог Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" в частинi iдентифiкацiї позичальникiв, якi мають намiр здiйснювати фiнансовi операцiї, що пiдлягають фiнансовому монiторингу.
  Слiд звернути увагу, що i позичальник може вимагати вiд банку надання йому певних документiв та iнформацiї про банк. На пiдзаконному рiвнi спецiальнi правила одержання клiєнтами банкiв iнформацiї про умови кредитування викладенi у "Правилах надання банками України iнформацiї споживачу про умови кредитування та сукупну вартiсть кредиту", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 10 травня 2007 р. ? 168.
  8.3.2. Оцiнка фiнансового стану позичальникiв
  Вiдповiдно до ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк зобов"язаний при наданнi кредитiв додержуватись основних принципiв кредитування, у тому числi перевiряти кредитоспроможнiсть позичальникiв та наявнiсть забезпечення кредитiв, додержуватись встановлених НБ України вимог щодо концентрацiї ризикiв.
  Перед фактичною видачею кредиту банк аналiзує, вивчає дiяльнiсть потенцiйного позичальника, визначає його кредитоспроможнiсть, прогнозує ризик неповернення кредиту i приймає рiшення про надання або вiдмову у наданнi кредиту.
  Основними критерiями оцiнки кредитоспроможностi позичальника можуть бути:
  - забезпеченiсть власними коштами не менш як 50 вiдсоткiв усiх його видаткiв;
  - репутацiя позичальника (квалiфiкацiя, здiбностi керiвника, дотримання дiлової етики, договiрної, платiжної дисциплiни);
  - оцiнка продукцiї, що випускається, наявнiсть замовлення на її реалiзацiю, характер послуг, якi надаються (конкурентоздатнiсть на внутрiшньому та зовнiшньому ринках, попит на продукцiю, послуги, обсяги експорту);
  - економiчна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявнiсть джерел коштiв для капiталовкладень) тощо.
  Конкретнi правила оцiнки фiнансового стану позичальникiв - фiзичних осiб для класифiкацiї кредитних ризикiв викладенi в главi 3 роздiлу III "Положення про порядок формування та використання банками України резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями". Залежно вiд рiвня фiнансового стану позичальника - фiзичної особи йому присвоюється один з чотирьох класiв - А, Б, В чи Г.
  Банк здiйснює оцiнку фiнансового стану юридичної особи (крiм банку), якiй надано кредит, шляхом розрахунку iнтегрального показника фiнансового стану боржника - юридичної особи. Клас боржника - юридичної особи визначається залежно вiд значення iнтегрального показника з урахуванням величини пiдприємства (велике, середнє або мале) згiдно з таблицями 4 та 5 додатка 3 до "Положення про порядок формування та використання банками України резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями".
  Детальну процедуру визначення класу боржника - юридичної особи передбачено в главi 2 роздiлу III вказаного вище Положення.
  Для прийняття рiшення про надання кредиту банкам важливо мати доступ до iнформацiї про потенцiйних позичальникiв. Для задоволення цiєї потреби банкiв в Українi поступово розвивається система так званих бюро кредитних iсторiй. Питання стосовно створення єдиної бази даних про позичальникiв регулюються "Положення про єдину iнформацiйну систему "Реєстр позичальникiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 27 червня 2001 р. ? 245. Зараз найбiльшим вiтчизняним кредитним бюро є "ПЕРШЕ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ IСТОРIЙ", яке було створене 26 липня 2005 р. Його засновниками виступили 30 банкiв, АСОЦIАЦIЯ УКРАЇНСЬКИХ БАНКIВ та двi страхових компанiї. Частка банкiв - учасникiв бюро у 2006 роцi становила близько 79 % ринку кредитування населення. Станом на 1 грудня 2013 р. учасниками бюро були 30 банкiв, 1 лiзингова компанiя, 1 страхова компанiї, а також АСОЦIАЦIЯ УКРАЇНСЬКИХ БАНКIВ та iсландська компанiя "КРЕДИТIНФО ГРУП".
  8.3.3. Надання, обслуговування та погашення кредитiв
  Кредитнi взаємовiдносини виникають i регламентуються кредитними договорами, що укладаються мiж кредитором i позичальником тiльки в письмовiй формi (ст. 1055 ЦК України). Кредитний договiр може бути укладений як шляхом складання одного документа, пiдписаного кредитором та позичальником, так i шляхом обмiну листами, телеграмами, телефонограмами, пiдписаними стороною, яка їх надсилає (про це зазначено у роз"ясненнi Вищого арбiтражного суду України вiд 6 жовтня 1994 р. ? 02-5/706 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов"язаних з укладанням та виконанням кредитних договорiв"). Правила письмової форми правочину деталiзуються у ст. 207 ЦК України.
  Вимоги стосовно змiсту кредитного договору зафiксованi у ст. 6 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг", у ст. 1054 ЦК України, ст. 345 ГК України. Узагальнену сукупнiсть iстотних умов кредитного договору сформулював НБ України у листi вiд 18 серпня 2004 р. ? 18-111/3249-8378. Зокрема, посилаючись на ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, НБ України вказує, що iстотними умовами кредитного договору є умова про предмет договору, умови, визначенi законом як iстотнi або необхiднi для договорiв цього виду, а також всi тi умови, щодо яких за заявою хоча б однiєї iз сторiн має бути досягнуто згоди. Також вiдповiдно до ч. 3 ст. 180 ГК України сторони при укладаннi господарського договору повиннi погодити предмет, цiну та строк дiї договору.
  Цiною надання кредиту позичальнику слiд розумiти вiдсотки, розмiр яких визначається кредитним договором. Вiдсоткова ставка за кредитом може бути фiксованою або змiнюваною, її тип фiксується сторонами у кредитному договорi, а основнi правила застосування вiдсоткової ставки викладенi у ст. 1056-1 ЦК України.
  Умови договору можуть переглядатися i змiнюватися тiльки на пiдставi взаємної згоди банка-кредитора та позичальника. У цьому зв"язку слiд звернути увагу на положення ЦК України, пов"язанi iз порядком визначення i змiни розмiру вiдсоткової ставки за кредит. Зокрема, у ст. 1056-1 ЦК України передбачається, що фiксована процентна ставка є незмiнною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмiр фiксованої процентної ставки не може бути збiльшено банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змiнювати розмiр фiксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нiкчемною.
  У разi застосування змiнюваної процентної ставки кредитор самостiйно, з визначеною у кредитному договорi перiодичнiстю, має право збiльшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку вiдповiдно до умов i в порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорi встановлюється порядок розрахунку змiнюваної процентної ставки iз застосуванням погодженого сторонами iндексу. Порядок розрахунку змiнюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмiр процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дiї кредитного договору. Кредитор не має права змiнювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змiнюваної процентної ставки без згоди позичальника, а у кредитному договорi повинен визначатися максимальний розмiр збiльшення процентної ставки.
  Iндекс, що використовується у формулi визначення змiнюваної процентної ставки, повинен вiдповiдати таким вимогам:
  1) поточне значення iндексу повинно перiодично, але не рiдше одного разу на мiсяць, публiкуватися в засобах масової iнформацiї або оприлюднюватися через iншi загальнодоступнi регулярнi джерела iнформацiї. Кредитний договiр повинен мiстити посилання на джерело iнформацiї про вiдповiдний iндекс;
  2) iндекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних iндикаторах фiнансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартiсть кредитних ресурсiв;
  3) значення iндексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною дiловою репутацiєю на ринку фiнансових послуг.
  У разi застосування змiнюваної процентної ставки у кредитному договорi повинен визначатися максимальний розмiр збiльшення процентної ставки.
  Також слiд вказати, що вiдповiдно до п. 3.5 "Правил надання банками України iнформацiї споживачу про умови кредитування та сукупну вартiсть кредиту", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 10 травня 2007 р. ? 168, банки мають право змiнювати процентну ставку за кредитом лише у разi настання подiї, незалежної вiд волi сторiн договору, яка має безпосереднiй вплив на вартiсть кредитних ресурсiв банку. Банки не мають права змiнювати процентну ставку за кредитом у зв"язку з волевиявленням однiєї iз сторiн (змiни кредитної полiтики банку). Як вважається, єдиною об"єктивною пiдставою, опираючись на яку банку може iнiцiювати перед позичальником пiдвищення вiдсоткової ставки за кредитом, є пiдвищення процентних ставок на мiжбанкiвському ринку кредитних ресурсiв .
  Кредити надаються суб'єктам господарської дiяльностi у безготiвковiй формi, шляхом сплати платiжних документiв з рахунку банку як у нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi у порядку, визначеному чинними законами та нормативно - правовими актами НБ України, або шляхом перерахування на рахунок позичальника, якщо iнше не передбачено кредитним договором, а також у готiвковiй формi для розрахункiв iз здавачами сiльськогосподарської продукцiї та в iнших передбачених чинним законодавством України випадках.
  Погашення кредиту i нарахованих за ним вiдсоткiв (комiсiй) здiйснюється позичальником з його поточного рахунку. Якщо рахунок позичальника вiдкритий в iншому банку, погашення боргу за кредитом та сплата вiдсоткiв здiйснюються платiжними дорученнями позичальника, а за умови визнання боргу позичальником - платiжною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку. У разi неможливостi позичальником сплатити борг вiн стягується з гарантiв (поручителiв) .
  Слiд вказати, що вiдповiдно до ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" у разi несвоєчасного погашення кредиту або вiдсоткiв за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов"язання, якщо це передбачено угодою. Банк, що обслуговує платника, здiйснюючи на пiдставi договору про розрахунково-касове обслуговування або iншого договору про надання банкiвських послуг договiрне списання коштiв з рахунку платника, оформляє меморiальний ордер, у реквiзитi "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату та пункт договору, яким передбачено можливiсть застосування договiрного списання.
  Погашення заборгованостi за кредитом та вiдсоткiв за ним здiйснюється у черговостi, яка встановлюється сторонами при укладеннi договору про надання кредиту. Як правило, першочергово погашаються простроченi заборгованостi (вiдсотки та кредит), потiм - строковi заборгованостi (вiдсотки та кредит), далi - санкцiї та iншi заборгованостi.
  Вiдстрочення погашення кредиту з пiдвищенням вiдсоткової ставки здiйснюється банком у виняткових випадках, у разi виникнення у позичальника тимчасових фiнансових ускладнень через непередбаченi обставини за умови прийняття позичальником вiдповiдних заходiв щодо їх усунення. Це вiдстрочення має бути оформлене додатковим договором мiж позичальником та банком, який є невiд'ємною частиною кредитного договору. З метою зменшення ризикiв банкiвської дiяльностi та недопущення втрати довiри до банкiвської системи НБ України рекомендує банкам застосовувати максимально гнучкий та адекватний пiдхiд до позичальникiв, якi потрапили у скрутне фiнансове становище, включаючи реструктуризацiю та/або змiну валюти заборгованостi позичальника .
  Вiдповiдно до ч. 1 ст. 348 ГК України банк здiйснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цiльовим використанням, своєчасним i повним погашенням позички в порядку, визначеному законодавством. З цiєю метою банк протягом усього строку дiї кредитного договору пiдтримує дiловi контакти з позичальником, а також зобов'язаний проводити перевiрки стану збереження заставленого майна. Вiдповiдно до ч. 2 цiєї ж статтi у разi якщо позичальник не виконує своїх зобов"язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту вiдповiдно до договору (реально це право банк може реалiзувати лише в межах кредитної лiнiї).
  
  
  ?8.4. Правова природа банкiвського вкладу та особливостi правового регулювання вкладних (депозитних) операцiй банкiв
  
  8.4.1. Структура ресурсiв банкiв
  Ресурси банкiв у лiтературi прийнято класифiкувати на власнi, позиченi та залученi кошти.
  Власнi кошти банку - це, насамперед, кошти статутного капiталу банку, резервного та iнших фондiв, а також нерозподiлений прибуток. Власнi кошти є найбiльш дешевим та надiйним джерелом кредитних ресурсiв.
  Позиченi кошти банку формуються iз кредитiв рефiнансування та стабiлiзацiйних кредитiв НБ України, мiжбанкiвських кредитiв, та коштiв, якi надiйшли у банк вiд розмiщення боргових зобов"язань (облiгацiй). Мiжбанкiвське кредитування провадиться на договiрних засадах, шляхом укладання мiж банками кредитних договорiв. При цьому нарахування та сплата вiдсоткiв за мiжбанкiвськими кредитами, вiдповiдальнiсть сторiн договорiв та вирiшення ними спорiв вiдбуваються за загальними правилами. Характерною рисою мiжбанкiвського кредитування є те, що на практицi при проведеннi таких операцiй банки не завжди витримують принцип забезпеченостi виконання зобов"язань заставою, порукою чи iншими прийнятими в банкiвськiй практицi кредитування способами, часто обмежуючись лише встановленням неустойки. Однак перед наданням мiжбанкiвського кредиту банк-кредитор дуже ретельно вивчає оперативну фiнансову звiтнiсть банка-позичальника на предмет визначення мiри його платоспроможностi.
  Ринок мiжбанкiвських кредитiв є переважно ринком "коротких грошей", призначення яких - не пошук кредитних ресурсiв, а дотримання економiчних нормативiв дiяльностi банкiв з метою уникнення штрафних санкцiй з боку НБ України.
  Залученi кошти банку формуються за рахунок таких джерел, як кошти на поточних рахунках клiєнтiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi, депозити (вклади) iнших юридичних i фiзичних осiб, цiннi папери власного боргу (ощаднi сертифiкати та векселi), кошти, що отриманi за операцiями репо, кошти вiд врахування i переврахування векселiв, кошти, отриманi за трастовими операцiями. Згiдно з визначенням, що приведене у п. 2.1 "Положення про порядок формування та зберiгання обов'язкових резервiв для банкiв України та фiлiй iноземних банкiв в Українi" (затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 16 березня 2006 р. ? 91) до залучених банками коштiв належать кошти, якi облiковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фiзичних осiб, а також залученi кошти, що належать юридичним i фiзичним особам та вiдображенi у складi зобов"язань в балансi банку на iнших рахунках бухгалтерського облiку.
  Серед залучених коштiв депозити юридичних осiб та вклади фiзичних осiб у банках поступово набували значної питомої ваги. Для прикладу зауважимо, що серед кредитних ресурсiв банкiвської системи СРСР кошти населення становили понад 90 %. В сучасних економiчних умовах, коли внаслiдок свiтової економiчної кризи можливостi банкiв України залучати кошти за кордоном iстотно зменшились, потреба у залученнi банками ресурсiв у виглядi вкладiв (депозитiв) фiзичних осiб та юридичних осiб на внутрiшньому ринку надзвичайно актуалiзувалася. Iснує думка про те, що нерозвинутiсть ринку цiнних паперiв робить банкiвський депозит чи не єдиним антикризовим засобом збереження заощаджень для бiльшостi громадян iз середнiм та низьким рiвнем достатку .
  Залишки на поточних рахунках клiєнтiв також є важливим джерелом ресурсiв для проведення банками кредитних чи iнших активних операцiй. Згiдно з п. 2 ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" до банкiвських операцiй вiдноситься вiдкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахункiв клiєнтiв, у тому числi у банкiвських металах. Здiйснення подiбних операцiй передбачає, що на рахунках клiєнтiв банкiв постiйно знаходиться певна сума практично безплатних кредитних ресурсiв, якими є кошти клiєнтiв на їх поточних рахунках.
  Окремо кошти на поточних рахунках як джерело кредитних ресурсiв, як правило, не видiляються, оскiльки такi кошти прирiвнюються до коштiв на депозитних рахунках, що вiрно з економiчної точки зору, однак не досить коректно з точки зору юридичної. Адже поточнi рахунки клiєнтiв вiдкриваються на пiдставi договору про розрахунково-касове обслуговування (глава 72 ЦК України "Банкiвський рахунок"), який вiдрiзняється вiд договору банкiвського вкладу (параграф 3 глави 71 ЦК України). В договорi банкiвського рахунку може бути передбачено, що банк платить клiєнту певнi проценти за залишок коштiв на його рахунку (ст. 1070 ЦК України), iнодi навiть застерiгається розмiр залишку, що не може бути пониженим. Однак характерною ознакою таких ресурсiв є те, що вони не носять строкового характеру, оскiльки кошти з поточного банкiвського рахунку клiєнта повиннi бути перерахованi банком у будь-який момент згiдно з розпорядженням власника рахунку, а сам договiр поточного банкiвського рахунку є, як правило, безстроковим. Крiм цього, основним змiстом правовiдносин, що виникають iз розрахункових операцiй банкiв, є забезпечення розрахункiв клiєнтiв, а не залучення їх коштiв у виглядi кредитних ресурсiв.
  8.4.2. Правова характеристика вкладних (депозитних) правовiдносин
  8.4.2.1. Вклад (депозит) та сумiжнi iз ним правовi iнститути
  Правова природа депозитних правовiдносин є складною. Г.Ф. Шершеневич зауважує, що належить вiдрiзняти депозити та вклади (depositum irregulare, тобто послуга банку, що надається вкладнику) вiд договорiв зберiгання (depositum regulare) та вiд договорiв позики. Вiн зазначає, що "вiдмiннiсть вкладу вiд позики бачать у тому, що при позицi строк повернення капiталу встановлюється в iнтересi боржника, тодi як при банкiвському вкладi строк встановлюється в iнтересi кредитора, тобто вкладника" . Крiм цього, цей же автор пiдкреслює, що як при позицi, так i при вкладi в обох випадках боржник набуває права власностi на переданi йому замiннi речi, i в обох випадках обов"язок боржника зводиться до повернення еквiвалента.
  Депозитним правовiдносинам є властивою оплатнiсть (ст. 1061 ЦК України). Зокрема, передбачається, що банк виплачує вкладниковi проценти на суму вкладу в розмiрi, встановленому договором банкiвського вкладу. Якщо договором не встановлений розмiр процентiв, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмiрi облiкової ставки НБ України.
  Також слiд вказати на зворотнiсть як на ознаку депозитних правовiдносин. У ст. 1060 ЦК України передбачається, що за договором банкiвського вкладу незалежно вiд його виду банк зобов"язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крiм вкладiв, зроблених юридичними особами на iнших умовах повернення, якi встановленi договором.
  Оплатнiсть, а також специфiчний об"єкт (кошти чи банкiвськi метали) вiдмежовують депозитнi правовiдносини вiд правовiдносин позики. Цiльове використання залучених на депозит цiнностей у вiдповiдних договорах не застерiгається, хоча в загальному планi воно має мiсце - клiєнт банку розумiє, що вiн надає банку кошти (банкiвськi метали) для активних банкiвських операцiй, дозволених банку лiцензiєю, i саме в якостi оплати за ризик клiєнт одержує винагороду у виглядi вiдсоткiв.
  Вкладнi (депозитнi) договори характеризуються взаємнiстю прав та обов"язкiв, а також певним ступенем фiдуцiарностi (клiєнт довiряє банку та його керiвництву, а засоби забезпечення виконання банком своїх зобов"язань по поверненню вкладнику коштiв та по сплатi вiдсоткiв зазвичай не застосовуються). Тому державою створено Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб, який за рахунок вiдрахувань, що здiйснюються постiйними та тимчасовими банками-учасниками та централiзованого акумулювання коштiв частково зменшує ризики втрати основної суми вкладу (депозиту) для певного кола суб"єктiв вкладних правовiдносин - фiзичних осiб. Правове регулювання вiдносин у системi гарантування вкладiв фiзичних осiб вiдбувається вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" .
  8.4.2.2. Аналiз змiсту понять "депозит" та "вклад"
  Слiд уточнити, чи спiвпадають поняття "вклад" та "депозит". Виходячи iз положень чинного на сьогоднi законодавства, є пiдстави дати на це питання ствердну вiдповiдь. Зокрема:
  - вiдповiдно до ст. 1058 ЦК України за договором банкiвського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла вiд другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надiйшла, зобов'язується виплачувати вкладниковi таку суму та проценти на неї або дохiд в iншiй формi на умовах та в порядку, встановлених договором;
  - у ст. 340 ГК України зазначається, що депозитнi операцiї банкiв полягають у залученнi коштiв у вклади та розмiщеннi ощадних (депозитних) сертифiкатiв;
  - у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вказується, що вклад (депозит) - це кошти у готiвковiй або у безготiвковiй формi, у валютi України або в iноземнiй валютi, якi розмiщенi клiєнтами на їх iменних рахунках у банку на договiрних засадах на визначений строк зберiгання або без зазначення такого строку i пiдлягають виплатi вкладнику вiдповiдно до законодавства України та умов договору (ст. 2).
  Таким чином, у всiх вище приведених визначеннях законодавець ототожнює цi поняття, зводячи їх до одного правового iнституту господарського права. Однак вiдповiдно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" вклад - це кошти в готiвковiй або безготiвковiй формi у валютi України або в iноземнiй валютi, якi залученi банком вiд вкладника (або якi надiйшли для вкладника) на умовах договору банкiвського вкладу (депозиту), банкiвського рахунку або шляхом видачi iменного депозитного сертифiката, включаючи нарахованi вiдсотки на такi кошти. Вкладником визнається фiзична особа (крiм фiзичних осiб - суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi), яка уклала або на користь якої укладено договiр банкiвського вкладу (депозиту), банкiвського рахунку або яка є власником iменного депозитного сертифiката. Таким чином, iснують законодавчi пiдстави певним чином розмежовувати поняття "вкладу" та "депозиту" за їх суб"єктним складом, тобто сторонами вкладних правовiдносин є громадяни i банки, сторонами депозитних правовiдносин - юридичнi особи та фiзичнi особи-суб"єкти пiдприємницької дiяльностi, з однiєї сторони, i банки чи iншi фiнансовi установи - з iншої сторони. Може мати мiсце i бiльш вузьке за обсягом тлумачення - депозитнi вiдносини виникають лише мiж банками та/чи фiнансовими установами.
  8.4.2.3. Предмет вкладу (депозиту)
  Вiдповiдно до п. 1.1 "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 3 грудня 2003 р. ? 516 (в редакцiї постанови Правлiння НБ України вiд 15 вересня 2004 р. ? 437) вклад (депозит) - це грошовi кошти в готiвковiй або безготiвковiй формi у валютi України або в iноземнiй валютi, або банкiвськi метали, якi банк прийняв вiд вкладника або якi надiйшли для вкладника на договiрних засадах на визначений строк зберiгання чи без зазначення такого строку (пiд процент або дохiд в iншiй формi) i пiдлягають виплатi вкладнику вiдповiдно до законодавства України та умов договору. Вкладник - юридична чи фiзична особа, яка здiйснює розмiщення готiвкових (безготiвкових) грошових коштiв або банкiвських металiв на банкiвськi вкладнi (депозитнi) рахунки на договiрних умовах, а суб'єкти вкладних (депозитних) операцiй - це банки i власники грошових коштiв або банкiвських металiв, що передають їх банку в якостi вкладу.
  Проценти на вклад (депозит), залучений вiдповiдно до договору банкiвського вкладу (депозиту), нараховуються вiд дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштiв або банкiвських металiв, до дня, який передує поверненню грошових коштiв або банкiвських металiв вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з iнших пiдстав (п. 1.7 "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами").
  Таким чином, законодавче регулювання та практика здiйснення банкiвських операцiй розвивається так, що на вклади (депозити) залучаються не тiльки грошовi кошти, а й такi цiнностi, як банкiвськi метали.
  Вiдзначимо, що у законодавствi однозначно не сформульовано, який обсяг речових прав переходить до банку стосовно цiнностей, залучених на вклад (депозит). Оскiльки це речi, визначенi родовими ознаками, а метою передачi їх банку є використання ним цих цiнностей в його активних операцiях шляхом розпорядження, то є пiдстави стверджувати, що до банку при внесеннi коштiв чи банкiвських металiв на вклад (депозит) у повному обсязi переходить право власностi на залученi таким чином цiнностi.
  8.4.3. Види вкладiв (депозитiв)
  Згiдно зi ст. 1060 ЦК України договiр банкiвського вкладу укладається на умовах видачi вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зi спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
  Вiдповiдно до п. 1.2. "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами" передбачається можливiсть укладення банками договорiв лише: 1) стосовно вкладiв (депозитiв) на вимогу та 2) стосовно строкових вкладiв (депозитiв). Якщо ж договором банкiвського вкладу (депозиту) передбачено внесення грошових коштiв або банкiвських металiв на iнших умовах їх повернення, то умови цього договору не можуть суперечити законодавству України.
  8.4.4. Договiрне оформлення вкладiв (депозитiв)
  Договiр банкiвського вкладу, в якому вкладником є фiзична особа, є публiчним договором (ст. 633 ЦК України). Також слiд визнати такий договiр консенсуальним, хоча iнодi зустрiчаються твердження про те, що договiр вкладу є реальним. В свiй час Шершеневич Г.Ф. стверджував, що "вклад являє собою реальний договiр, який здiйснюється внесенням в банк цiнностi. Ця цiннiсть найчастiше виявляється в грошах, однак вона також може виявлятися в цiнних паперах" . У легальнiй дефiнiцiї договору банкiвського вкладу (ч. 1 ст. 1058 ЦК України) мiститься як елемент вказiвка на те, що банк приймає суму, що надiйшла. Однак прямої вказiвки на те, що договiр банкiвського вкладу набуває чинностi пiсля фактичного внесення вкладу, у законодавствi немає.
  Договiр банкiвського вкладу (депозиту) укладається обов"язково у письмовiй формi. Вiн визначає права, обов"язки, вiдповiдальнiсть суб'єктiв вкладних (депозитних) операцiй (власникiв грошових коштiв або банкiвських металiв та банку). Зокрема, договiр банкiвського вкладу (депозиту) засвiдчує обов"язки банку зберiгати залученi вiд юридичних i фiзичних осiб грошовi кошти або банкiвськi метали, виплатити дохiд у встановлений договором строк та право вкладникiв отримати у визначений договором строк суму вкладу (депозиту) i процентiв за ним. При цьому для вкладникiв - фiзичних осiб банк зобов'язаний установлювати однаковi типовi умови договору банкiвського вкладу (депозиту) вiдповiдного виду, крiм випадкiв, передбачених законодавством України.
  Вiдповiдно до п. 1.4. "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами" залучення банком вкладiв (депозитiв) юридичних i фiзичних осiб пiдтверджується:
  - договором банкiвського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
  - договором банкiвського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифiката ;
  - договором банкiвського вкладу (депозиту) з видачею iншого документа, що пiдтверджує внесення грошової суми або банкiвських металiв i вiдповiдає вимогам, установленим законом, iншими нормативно-правовими актами у сферi банкiвської дiяльностi (банкiвськими правилами) та звичаями дiлового обороту;
  - договором банкiвського рахунку.
  З точки зору НБ України залучення коштiв у банк може вiдбуватися як на основi договору банкiвського вкладу (депозиту), так i на основi договору банкiвського рахунку, який укладається для вiдкриття вкладнику чи визначенiй ним особi поточного рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Законодавець i у ч. 3 ст. 1058 ЦК України вказує, що до вiдносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договiр банкiвського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо iнше не встановлено цiєю главою або не випливає iз сутi договору банкiвського вкладу. Таке регулювання може спричинити своїм наслiдком змiшування (навiть ототожнення) правової сутностi договору банкiвського рахунку та договору банкiвського вкладу (депозиту).
  Однак, як вже зазначалося ранiше, не зважаючи на те, що з економiчної точки зору вклади (депозити) та залишки коштiв на поточних рахунках є ресурсами банкiв, юридично ототожнювати вкладнi (депозитнi) та поточнi рахунки (договори, розрахунковi операцiї) немає пiдстав, оскiльки вкладнi та розрахунковi правовiдносини надiленi рiзним юридичним змiстом, а норми, що їх регулюють, утворюють самостiйнi правовi iнститути.
  Банки можуть укладати з фiзичними та юридичними особами договори банкiвського вкладу (депозиту) на користь третьої особи вiдповiдно до законодавства України. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею iншим способом намiру скористатися такими правами.
  8.4.5. Вiдкриття та використання вкладних (депозитних) рахункiв
  Згiдно з п. 2.1 "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами" грошовi кошти в нацiональнiй та iноземнiй валютi або банкiвськi метали, залученi вiд юридичних i фiзичних осiб, облiковуються банками на вiдповiдних рахунках, вiдкриття яких здiйснюється банком на пiдставi укладеного в письмовiй формi договору банкiвського вкладу (депозиту) або договору банкiвського рахунку та iнших документiв вiдповiдно до законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України з питань вiдкриття банками рахункiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi.
  Зокрема, у "Iнструкцiї про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах", затвердженiй постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 492 (що далi скорочено iменується як Iнструкцiя ? 492) зазначено, що для вiдкриття вкладних (депозитних) рахункiв юридичнi особи подають пакет документiв, який в цiлому вiдповiдає перелiку, необхiдному для вiдкриття поточного рахунку в нацiональнiй валютi (перелiк докумнтiв приведено в п. 9.2 Iнструкцiї ? 492). Якщо в договорi банкiвського вкладу передбачено перерахування коштiв з вкладного (депозитного) рахунку пiсля закiнчення строку зберiгання з використанням платiжного доручення клiєнта, то пiд час вiдкриття вкладного (депозитного) рахунку юридична особа додатково має подати картку iз зразками пiдписiв i вiдбитка печатки, засвiдчену в установленому порядку.
  Згiдно з п. 9.4 Iнструкцiї ? 492 фiзична особа - пiдприємець, яка не має рахункiв у цьому банку, для вiдкриття вкладного (депозитного) рахунку зобов'язана подати до банку копiю виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв, що мiстить вiдомостi про фiзичну особу - пiдприємця.
  У п. 9.5 Iнструкцiї ? 492 встановлено, що якщо вкладний (депозитний) рахунок вiдкривається суб'єкту господарювання, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком здiйснено iдентифiкацiю клiєнта i сформовано справу з юридичного оформлення рахунку), то вкладний (депозитний) рахунок вiдкривається на пiдставi договору банкiвського вкладу.
  Вiдповiдно до п. 9.6 Iнструкцiї ? 492 кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку i пiсля настання обставин їх повернення, визначених договором банкiвського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крiм випадкiв, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошовi кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його iншого вкладного (депозитного) рахунку, вiдкритого в цьому банку, лише в разi змiни банком порядку бухгалтерського облiку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної iз змiною умов договору банкiвського вкладу.
  Проведення розрахункових операцiй за вкладними (депозитними) рахунками суб'єкта господарювання, крiм операцiй, пов'язаних з реалiзацiєю майнових прав на суму коштiв, що зберiгаються на вкладному (депозитному) рахунку, вiдповiдно до договору застави коштiв, а також видача коштiв готiвкою з вкладного (депозитного) рахунку суб'єкта господарювання забороняються.
  Нарахованi проценти (дохiд в iншiй формi) за вкладом (депозитом) суб'єкта господарювання вiдповiдно до умов договору банкiвського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту).
  За договором банкiвського вкладу банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання, крiм вкладiв, внесених юридичною особою на iнших умовах повернення, що встановленi договором банкiвського вкладу.
  Звернемося до порядку вiдкриття вкладних (депозитних) рахункiв фiзичним особам i використання коштiв за цими рахунками. Згiдно з п. 10.1 Iнструкцiї ? 492, якщо фiзична особа не має рахункiв у цьому банку, то вiдкриття вкладного (депозитного) рахунку здiйснюється в такому порядку:
  - фiзична особа має пред'явити паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу. Фiзична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи - резидента в Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв;
  - фiзична особа, яка займається пiдприємницькою дiяльнiстю, зобов'язана також подати до банку копiю виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв, що мiстить вiдомостi про фiзичну особу, яка займається пiдприємницькою дiяльнiстю;
  - фiзична особа, яка займається незалежною професiйною дiяльнiстю, зобов'язана також подати до банку копiю документа, що пiдтверджує взяття на облiк такої особи вiдповiдним органом державної податкової служби;
  - уповноважений працiвник банку iдентифiкує фiзичну особу, яка вiдкриває рахунок, i пiдтверджує здiйснення iдентифiкацiї копiюванням вищезазначених документiв;
  - мiж банком i фiзичною особою укладається в письмовiй формi договiр банкiвського вкладу;
  - фiзична особа вносить або перераховує з iншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок;
  - на пiдтвердження укладення договору банкiвського вкладу i внесення грошових коштiв на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фiзичнiй особi ощадну книжку або iнший документ, що її замiнює i який видається згiдно з внутрiшнiми положеннями банку.
   В ощаднiй книжцi зазначаються найменування i мiсцезнаходження банку, номер вкладного (депозитного) рахунку, усi грошовi суми, зарахованi та списанi з рахунку, а також залишок грошових коштiв на рахунку на час пред'явлення ощадної книжки банку.
  У разi укладення договору банкiвського вкладу з наданням вкладнику ощадної книжки видача коштiв з вкладного (депозитного) рахунку, виплата процентiв за вкладом i виконання розпоряджень власника рахунку про перерахування грошових коштiв з вкладного (депозитного) рахунку iншим особам здiйснюються банком у разi пред'явлення ощадної книжки.
  Незалежно вiд того, на яких умовах укладався договiр банкiвського вкладу (на умовах видачi вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу з закiнченням установленого договором строку чи на iнших умовах повернення вкладу), банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - фiзичної особи.
  Кошти на вкладнi (депозитнi) рахунки фiзичних осiб можуть бути внесенi готiвкою, перерахованi з iншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Пiсля закiнчення строку або настання iнших обставин, визначених законодавством України чи договором банкiвського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються власнику шляхом видачi готiвкою або в безготiвковiй формi на зазначений у договорi рахунок вкладника для повернення коштiв чи за заявою вкладника на iнший його рахунок.
  На вкладний (депозитний) рахунок фiзичної особи можуть зараховуватися кошти, якi надiйшли на iм'я власника рахунку вiд iншої особи, якщо договором банкiвського вкладу не передбачено iнше. У цьому разi вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштiв вiд iншої особи, надавши їй необхiднi данi про свiй вкладний (депозитний) рахунок.
  Вiдповiдно до п. 10.14 Iнструкцiї ? 492 нарахованi проценти (дохiд в iншiй формi) за вкладом (депозитом) фiзичної особи вiдповiдно до умов договору банкiвського вкладу можуть перераховуватися на її поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або виплачуватися фiзичнiй особi готiвкою. Як вiдзначено у п. 6 Листа юридичного департаменту НБ України вiд 18 серпня 2004 р. ? 18-111/3249-8378 "Про деякi питання застосування Цивiльного кодексу України в банкiвськiй дiяльностi" за погодженням сторiн у договорi банкiвського вкладу може зазначатися, що грошовий вклад та проценти виплачуватимуться у будь-якiй прийнятнiй сторонам формi, визначенiй ст. 177 ЦК України, зокрема i банкiвськими металами, цiнними паперами тощо.
  Пiд час здiйснення операцiй за вкладним (депозитним) рахунком фiзичної особи як зразок пiдпису використовується зразок пiдпису особи, зазначений у договорi банкiвського вкладу.
  
  
  Тема 9. Правове регулювання операцiй банкiв з цiнними паперами
  
  ?9.1. Правове становище банку як професiйного учасника фондового ринку
  ?9.2. Правила ведення банками професiйної дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами
  ?9.3. Особливостi правового регулювання депозитарної дiяльностi банкiв
  ?9.4. Операцiї банкiв з окремими видами цiнних паперiв
  
  ?9.1. Правове становище банку як професiйного учасника фондового ринку
  
  9.1.1. Поняття професiйної дiяльностi на фондовому ринку
  Згiдно зi ст. 16 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" професiйна дiяльнiсть на фондовому ринку - це дiяльнiсть акцiонерних товариств i товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю з надання фiнансових та iнших послуг у сферi розмiщення та обiгу цiнних паперiв, облiку прав на цiннi папери та прав за цiнними паперами, управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв, що вiдповiдає вимогам, установленим до такої дiяльностi Законом України "Про цiннi папери та фондовий ринок" та законодавством. На фондовому ринку, згiдно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок", здiйснюються такi види професiйної дiяльностi:
  
  Рисунок 9.1
  
  Рисунок 9.1. Види професiйної дiяльностi на фондовому ринку
  
  Поєднання професiйної дiяльностi на фондовому ринку з iншими видами дiяльностi забороняється, крiм:
  - провадження банком дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами, депозитарної дiяльностi зберiгача цiнних паперiв та дiяльностi з ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв;
  - надання професiйним учасником фондового ринку консультацiйних послуг щодо емiсiї, обiгу та облiку цiнних паперiв, щодо прав та обов'язкiв емiтента, iнвестора та/або особи, яка видала неемiсiйний цiнний папiр, щодо обiгу та облiку iнших фiнансових iнструментiв, а також щодо здiйснення фiнансових iнвестицiй у зазначенi цiннi папери та iншi фiнансовi iнструменти;
  - здiйснення компанiєю з управлiння активами дiяльностi з адмiнiстрування пенсiйних фондiв та/або дiяльностi з управлiння iпотечним покриттям.
  Професiйна дiяльнiсть на фондовому ринку здiйснюється виключно на пiдставi лiцензiї, що видається НКЦПФР (крiм професiйної дiяльностi Центрального депозитарiю цiнних паперiв та депозитарної дiяльностi НБ України).
  Професiйна дiяльнiсть Центрального депозитарiю цiнних паперiв провадиться на пiдставi правил Центрального депозитарiю цiнних паперiв, зареєстрованих НКЦПФР в установленому законодавством порядку. Депозитарна дiяльнiсть НБ України провадиться з урахуванням особливостей депозитарної та клiрингової дiяльностi з цiнними паперами вiдповiдно до компетенцiї, встановленої Законом України "Про депозитарну систему України".
  Крiм цього, професiйна дiяльнiсть учасникiв фондового ринку, крiм депозитарiїв та фондових бiрж, здiйснюється за умови членства щонайменше в одному об'єднаннi професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв та/або саморегулiвнiй органiзацiї, що об'єднує професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв за вiдповiдним видом професiйної дiяльностi.
  Перелiк документiв, необхiдних для отримання лiцензiї, порядок її видачi та анулювання встановлюються НКЦПФР (лiцензiйними умовами для вiдповiдного виду професiйної дiяльностi на фондовому ринку).
  9.1.2. Банк як професiйний учасник фондового ринку
  Активнiсть банкiв як професiйних учасникiв фондового ринку значною мiрою визначається моделлю органiзацiї цього ринку (банкiвська, небанкiвська, змiшана), що дiє в тiй чи iншiй країнi. В Українi впроваджено змiшану модель органiзацiї фондового ринку, що дозволяє банкам здiйснювати поряд iз власне банкiвськими операцiями також i операцiї iнвестицiйного характеру, а також вести професiйну дiяльнiсть на фондовому ринку у якостi торговцiв цiнними паперами. Слiд зазначити, що iснують ще двi моделi органiзацiї фондового ринку: європейська та американська. Для європейської моделi характерною є найактивнiша роль банкiв на фондовому ринку та в його iнфраструктурi (приклад - Нiмеччина, де банки виступають найбiльшими власниками пакетiв акцiй пiдприємств нефiнансового сектора). Американська модель обмежує здiйснення банками розмiщення, купiвлi i продажу акцiй пiдприємств нефiнасового сектора економiки. Також обмежуються операцiї банкiв iз корпоративними облiгацiями. Виходячи з того, що українська модель є змiшаною, на фондовому ринку держави активно дiють як банки, так i iншi спецiалiзованi органiзацiї (торговцi цiнними паперами, компанiї з управлiння активами, iнвестицiйнi фонди тощо, яких iменують професiйними учасниками фондового ринку).
  Законодавство України особливим чином окреслює правове становище банкiв як професiйних учасникiв фондового ринку, матерiал про що викладено нижче.
  9.1.2.1. Особливостi компетенцiї банкiв як професiйних учасникiв фондового ринку
  Банки характеризуються тим, що їх господарська компетенцiя, на вiдмiну вiд iнших професiйних учасникiв фондового ринку, є бiльш об"ємною. Зокрема, банки можуть, як уже вказувалося вище:
  1) вести власне банкiвську дiяльнiсть (у ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" мiститься перелiк операцiй , якi у сукупностi можуть здiйснювати лише банки;
  2) проводити iнвестицiйнi операцiї (це здiйснення iнвестицiй у статутнi капiтали та акцiї iнших юридичних осiб);
  3) вести дiяльнiсть з цiнними паперами, яка для iнших професiйних учасникiв фондового ринку є виключною (це органiзацiя купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв, операцiї на ринку цiнних паперiв (включаючи андеррайтинг), довiрче управлiння цiнними паперами тощо).
  Тому правовiдносини, що виникають при веденнi банками дiяльностi з цiнними паперами, регулюються двома законодавчими масивами: загальним законодавством про дiяльнiсть професiйних учасникiв фондового ринку, включаючи пiдзаконнi акти НКЦПФР, з однiєї сторони, а з iншої - спецiальним банкiвським законодавством, включаючи пiдзаконнi акти НБ України. Враховуючи це, НБ України та ДКЦПФР (остання зараз замiнена на НКЦПФР) свого часу конкретизували вимоги законодавства про цiннi папери щодо банкiв шляхом укладення мiж собою вiдповiдної угоди (затверджена рiшенням ДКЦПФР вiд 29 сiчня 1998 р. ? 12). Угодою, зокрема, було передбачено, що:
  - банки керуються виключно нормативними актами НБ України стосовно питань дiяльностi обслуговування грошового обiгу (тобто по операцiях, якi здiйснюються на пiдставi лiцензiй НБ України);
  - банки керуються нормативними актами ДКЦПФР стосовно питань професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв щодо торгiвлi цiнними паперами, управлiння цiнними паперами, ведення реєстру власникiв цiнних паперiв (здiйснюється на пiдставi вiдповiдних лiцензiй ДКЦПФР;
  - банки керуються спiльним актами ДКЦПФР i НБ України стосовно додаткових вимог щодо випуску цiнних паперiв комерцiйними банками, особливостей отримання ними дозволiв на депозитарну i розрахунково-клiрингову дiяльнiсть та облiку операцiй з цiнними паперами.
  9.1.2.2. Види професiйної дiяльностi на фондовому ринку, якi може вести банк
  Вiдповiдно до "Положення щодо органiзацiї дiяльностi банкiв та їх вiдокремлених пiдроздiлiв при здiйсненнi ними професiйної дiяльностi на фондовому ринку", що затверджене рiшенням ДКЦРФР вiд 16 березня 2006 р. ? 160 (з наступними змiнами та доповненнями) до професiйної дiяльностi на фондовому ринку, яку можуть здiйснювати банки, належить:
  - дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами (дилерська дiяльнiсть, брокерська дiяльнiсть, дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами, андеррайтинг);
  - депозитарна дiяльнiсть зберiгача цiнних паперiв;
  - дiяльнiсть з ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв (крiм дiяльностi з ведення власного реєстру власникiв iменних цiнних паперiв).
  Дiяльнiсть з управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв, вiдповiдно до ст.18 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" є професiйною дiяльнiстю учасника фондового ринку - компанiї з управлiння активами, що провадиться нею за винагороду вiд свого iменi або на пiдставi вiдповiдного договору про управлiння активами iнституцiйних iнвесторiв. Банки не здiйснюють таких операцiй.
  Дiяльнiсть з органiзацiї торгiвлi на фондовому ринку банки також не ведуть, оскiльки вiдповiдно до ст. 20 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" органiзаторами торгiвлi є фондовi бiржi.
  9.1.2.3. Особливостi лiцензування операцiй банкiв з цiнними паперами
  Вiдповiдно до ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк має право надавати не тiльки банкiвськi, але й iншi фiнансовi послуги, до яких вiдносяться, серед iнших, органiзацiя купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв, здiйснення операцiй на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi, депозитарна дiяльнiсть i дiяльнiсть з ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв. Цi види операцiй в нормативно-правових актах НКЦПФР iменуються професiйною дiяльнiстю на фондовому ринку (зокрема, це дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами та депозитарна дiяльнiсть) i потребують одержання лiцензiї НКЦПФР. Наприклад, торгiвля цiнними паперами лiцензується вiдповiдно до "Лiцензiйних умов провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку (ринку цiнних паперiв) - дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами", що затвердженi рiшенням НКЦПФР вiд 14 травня 2013 р. ? 819. Тому професiйну дiяльнiсть на ринку цiнних паперiв банки здiйснюють не на пiдстав банкiвської лiцензiї, а вiдповiдно до лiцензiй НКЦПФР, що видаються стосовно кожного окремого виду дiяльностi, дозволеного банкам законодавством.
  9.1.2.4. Специфiчнi обмеження для банкiв стосовно прямих iнвестицiй та операцiй з цiнними паперами
  У ст. 50 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлюються специфiчнi обмеження для банкiв стосовно прямих iнвестицiй та операцiй з цiнними паперами. Зокрема, банки мають право здiйснювати iнвестицiї лише на пiдставi письмового дозволу НБ України, який надається згiдно з правилами, встановленими НБ України.
  Банк, регулятивний капiтал якого повнiстю вiдповiдає вимогам для здiйснення iнвестицiй, встановленим нормативно-правовими актами НБ України має право здiйснити iнвестицiю без письмового дозволу НБ України у разi, якщо:
  1) iнвестицiя у фiнансову установу становить у сукупностi не бiльш як 1 вiдсоток статутного капiталу банку;
  2) iнвестицiя здiйснюється до статутного капiталу бюро кредитних iсторiй, що має лiцензiю спецiально уповноваженого органу виконавчої влади у сферi регулювання ринкiв фiнансових послуг.
  Порядок iнформування про здiйснення вказаних вище iнвестицiй встановлює НБ України.
  Банку забороняється iнвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна вiдповiдальнiсть її власникiв.
  Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капiталi будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15 вiдсоткiв статутного капiталу банку. Сукупнi iнвестицiї банку не мають перевищувати 60 вiдсоткiв розмiру статутного капiталу банку.
  Це обмеження не застосовується у разi, якщо:
  1) акцiї та iншi цiннi папери, придбанi банком у зв'язку з реалiзацiєю права заставодержателя i банк не утримує їх бiльше одного року;
  2) iнвестицiя здiйснюється в статутний капiтал банку - учасника банкiвської групи;
  3) цiннi папери придбанi банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власностi банку не бiльше одного року;
  4) акцiї та iншi цiннi папери придбанi банком за рахунок та вiд iменi своїх клiєнтiв.
  На дiяльнiсть iнвестицiйних банкiв не поширюються обмеження стосовно здiйснення iнвестицiї лише на пiдставi письмового дозволу НБ України (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть") та обмеження, встановленi у ч. 6 ст. 50 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (стосовно розмiрiв прямої чи опосередкованої участi банку у капiталi будь-якого пiдприємства, а також сукупних iнвестицiй банку).
  9.1.2.5. Особливi вимоги до структурного пiдроздiлу банку, що здiйснює окремий вид професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв
  Вiдповiдно до "Положення щодо органiзацiї дiяльностi банкiв та їх вiдокремлених пiдроздiлiв при здiйсненнi ними професiйної дiяльностi на фондовому ринку", що затверджене рiшенням ДКЦРФР вiд 16 березня 2006 р. ? 160, банк (його вiдокремлений пiдроздiл) повиннi органiзувати свою професiйну дiяльнiсть на ринку цiнних паперiв у складi спецiалiзованих структурних пiдроздiлiв, якi органiзацiйно вiдокремленi вiд iнших пiдроздiлiв банку (його вiдокремлених пiдроздiлiв), що здiйснюють iншi види дiяльностi.
  Спецiалiзований структурний пiдроздiл банку (його вiдокремлених пiдроздiлiв) - це пiдроздiл, що здiйснює окремий вид професiйної дiяльностi на фондовому ринку на пiдставi внутрiшнього положення про вiдповiдний пiдроздiл за умови дотримання ним установлених законодавством вимог щодо здiйснення такої дiяльностi.
  Внутрiшнє положення про спецiалiзований структурний пiдроздiл банку (його вiдокремлених пiдроздiлiв) для здiйснення професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв повинно мiстити загальнi вимоги щодо:
  а) мети та предмета дiяльностi спецiалiзованого структурного пiдроздiлу, якi повиннi передбачати здiйснення таким пiдроздiлом певного виду професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв, з урахуванням установлених обмежень;
  б) наявностi мiнiмальної кiлькостi керiвних посадових осiб та фахiвцiв пiдроздiлу, якi сертифiкованi в установленому НКЦПФР порядку;
  в) наявностi комп'ютерної технiки та вiдповiдного програмного забезпечення;
  г) наявностi окремого примiщення;
  ґ) обмежень на обмiн iнформацiєю з iншими пiдроздiлами банку, якi не здiйснюють професiйну дiяльнiсть на фондовому ринку;
  д) обмежень на обмiн iнформацiєю з iншими пiдроздiлами банку, якi здiйснюють професiйну дiяльнiсть на фондовому ринку, у разi сумiщення окремих видiв цiєї дiяльностi;
  е) перелiку iнформацiї, яка не пiдлягає передачi до iнших пiдроздiлiв банку;
  є) окремого технiчного та технологiчного забезпечення пiдроздiлу;
  ж) системи захисту вiд несанкцiонованого доступу до iнформацiї спецiалiзованого структурного пiдроздiлу;
  з) системи обмеження доступу працiвникiв банку, якi безпосередньо не займаються здiйсненням певних видiв професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв, до окремих примiщень спецiалiзованих структурних пiдроздiлiв банку.
  Якщо банк (його вiдокремлений пiдроздiл) має декiлька спецiалiзованих структурних пiдроздiлiв, що здiйснюють окремi види професiйної дiяльностi на фондовому ринку, то:
  - забороняється сумiщення роботи сертифiкованих фахiвцiв (у тому числi керiвника) спецiалiзованого структурного пiдроздiлу банку (його вiдокремленого пiдроздiлу), який провадить окремий вид дiяльностi на фондовому ринку, з роботою в спецiалiзованих структурних пiдроздiлах, якi провадять iншi види цiєї дiяльностi, а також з роботою фахiвця, який провадить дiяльнiсть з ведення власного реєстру власникiв iменних цiнних паперiв;
  - забороняється сумiщення роботи спецiалiстiв банку (його вiдокремлених пiдроздiлiв), якi проводять iншi види дiяльностi, що не пов'язанi з цiнними паперами, з роботою в спецiалiзованих пiдроздiлах банку (його вiдокремлених пiдроздiлах), якi здiйснюють окремi види професiйної дiяльностi на фондовому ринку.
  Якщо банк (його вiдокремлений пiдроздiл) має один спецiалiзований структурний пiдроздiл, що провадить окремий вид професiйної дiяльностi на фондовому ринку, то забороняється сумiщення роботи спецiалiстiв банку (його вiдокремленого пiдроздiлу), якi провадять iншi види дiяльностi, що не пов'язанi з цiнними паперами, з роботою в цьому пiдроздiлi банку (його вiдокремленому пiдроздiлi).
  Додатковi вимоги щодо органiзацiї роботи спецiалiзованого структурного пiдроздiлу банку (його вiдокремленого пiдроздiлу), що провадить окремий вид професiйної дiяльностi на фондовому ринку, встановленi "Порядком та умовами видачi лiцензiї на провадження окремих видiв професiйної дiяльностi на фондовому ринку (ринку цiнних паперiв), переоформлення лiцензiї, видачi дублiката та копiї лiцензiї", затвердженим рiшенням НКЦПФР вiд 14 травня 2013 р. ? 817, а також можуть визначатися лiцензiйними умовами провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку за її окремими видами та вiдповiдними внутрiшнiми документами банку.
  
  
  ?9.2. Правила ведення банками професiйної дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами
  
  9.2.1. Правове становище торговця цiнними паперами
  Згiдно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" професiйна дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цiнними паперами, якi створюються у формi господарського товариства та для яких операцiї з цiнними паперами та iншими фiнансовими iнструментами є виключним видом дiяльностi, крiм випадкiв, передбачених цим Законом, а також банками.
  Для цiєї категорiї суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi встановлено особливий правовий режим створення та дiяльностi, який проявляється у таких вимогах, як:
  1) вимога про обмеження видiв дiяльностi (законодавством i статутом торговця цiнними паперами обмежується предмет дiяльностi торговця цiнними паперами виключно торгiвлею цiнними паперами, до якої, згiдно iз ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" вiдноситься брокерська дiяльнiсть, дилерська дiяльнiсть, андеррайтинг, дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами. Поєднання професiйної дiяльностi на фондовому ринку з iншими видами професiйної дiяльностi, за винятком банкiвської, не допускається, крiм випадкiв, передбачених законом);
  2) вимога про дотримання лiцензiйних умов ведення дiяльностi з цiнними паперами, виконання яких пiдтверджується одержанням лiцензiї НКЦПФР. Згiдно iз ч. 3 ст. 16 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" професiйна дiяльнiсть на фондовому ринку здiйснюється виключно на пiдставi лiцензiї, що видається НКЦПФР (крiм професiйної дiяльностi Центрального депозитарiю цiнних паперiв та депозитарної дiяльностi НБ України). Перелiк документiв, необхiдних для отримання лiцензiї, порядок її видачi та анулювання встановлюються НКЦПФР;
   3) щодо органiзацiйної форми (згiдно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" професiйна дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цiнними паперами - господарськими товариствами, для яких операцiї з цiнними паперами є виключним видом дiяльностi, а також банками);
  4) щодо розмiру статутного капiталу: торговець цiнними паперами може провадити дилерську дiяльнiсть, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капiтал у розмiрi не менш як 500 тисяч гривень, брокерську дiяльнiсть - не менш як 1 мiльйон гривень, андеррайтинг або дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами - не менш як 7 мiльйонiв гривень. Цi вимоги встановлено у ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок". Лiцензiя на провадження андеррайтингу видається лише за умови наявностi у торговця цiнними паперами лiцензiї на провадження дилерської дiяльностi;
  5) щодо взаємної прямої або опосередкованої участi: у статутному капiталi торговця цiнними паперами частка iншого торговця не може перевищувати 10 вiдсоткiв;
  6) щодо обсягiв зобов"язань: згiдно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" сума договору про управлiння цiнними паперами з одним клiєнтом - фiзичною особою має становити не менше суми, еквiвалентної 100 мiнiмальним заробiтним платам;
  7) вимога щодо особливих форм i порядку подання звiтностi: згiдно з ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" торговець цiнними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної iнформацiйної бази даних НКЦПФР про ринок цiнних паперiв для подальшого розмiщення iнформацiю, зазначену в ч. 10 ст. 17 вказаного Закону, про всi вчиненi поза фондовою бiржою ним або за його участю правочини щодо емiсiйних цiнних паперiв. Для банкiв, якi ведуть дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами, всi вищезазначенi вимоги також мають силу.
  9.2.2. Види операцiй з торгiвлi цiнними паперами
  Згiдно зi ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" професiйна дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами включає брокерську дiяльнiсть (англiйською мовою - brokerage activity), дилерську дiяльнiсть (анлiйською мовою - dealing activity), андерайтинг (англiйською мовою - underwriting), дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами (англiйською мовою - securities trust).
  Брокерська дiяльнiсть - це укладення торговцем цiнними паперами цивiльно-правових договорiв (зокрема на пiдставi договорiв комiсiї, доручення) щодо цiнних паперiв та iнших фiнансових iнструментiв вiд свого iменi (вiд iменi iншої особи), за дорученням i за рахунок iншої особи. Крiм цього, торговець цiнними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третiми особами за договорами, що укладаються вiд iменi клiєнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цiнними паперами з клiєнтом .
  Торговець цiнними паперами, який провадить брокерську дiяльнiсть, може надавати своїм клiєнтам консультацiї щодо купiвлi-продажу цiнних паперiв та iнших фiнансових iнструментiв.
  На грошовi кошти та цiннi папери клiєнтiв, що передаються торговцям цiнними паперами або знаходяться у них згiдно з договорами на здiйснення брокерської дiяльностi, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями торговця цiнними паперами, не пов'язаними iз здiйсненням ним функцiй брокера.
  Дилерська дiяльнiсть - це укладення торговцем цiнними паперами цивiльно-правових договорiв щодо цiнних паперiв та iнших фiнансових iнструментiв вiд свого iменi та за свiй рахунок з метою перепродажу, крiм випадкiв, передбачених законом.
  Постановою КМ України "Про запровадження iнституту первинних дилерiв на ринку державних цiнних паперiв" вiд 14 квiтня 2009 р. ? 363 затверджено "Положення про iнститут первинних дилерiв", вiдповiдно до п. 2 якого первинними дилерами на ринку державних цiнних паперiв є визначенi Мiнфiном України банки, якi взяли на себе зобов'язання спiвпрацювати з Мiнфiном України у частинi розвитку внутрiшнього ринку державних цiнних паперiв в обмiн на виключне право участi у розмiщеннях облiгацiй внутрiшнiх державних позик та переважне право брати участь в iнших операцiях, що проводить Мiнфiн України з такими облiгацiями.
  Первинними дилерами можуть бути банки, якi мають:
  1) лiцензiю на провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку (дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами);
  2) сплачений статутний капiтал, еквiвалентний не менш як 10 млн. євро;
  3) практичний досвiд роботи на ринку облiгацiй (загальний обсяг торгiвлi облiгацiями становить не менш як 1 млрд. гривень).
  Андеррайтингом є укладення торговцем цiнними паперами договорiв щодо вiдчуження цiнних паперiв та/або здiйснення дiй чи надання послуг, пов'язаних з таким вiдчуженням, у процесi емiсiї цих цiнних паперiв за дорученням, вiд iменi та за рахунок емiтента на пiдставi вiдповiдного договору з емiтентом.
  Андеррайтер вiдповiдно до договору з емiтентом може здiйснювати:
  - купiвлю цiнних паперiв у емiтента з подальшим їх перепродажем iнвесторам;
  - гарантування повного або часткового продажу цiнних паперiв емiтента iнвесторам, повний чи частковий їх викуп за фiксованою цiною з подальшим перепродажем;
  - продаж якомога бiльшої кiлькостi цiнних паперiв, без зобов'язання придбати будь-якi цiннi папери, що не були проданi.
  Також андеррайтер може надавати консультацiї емiтенту щодо розмiщення цiнних паперiв цього емiтента.
   Якщо випуск цiнних паперiв публiчно розмiщується не в повному обсязi, андеррайтер може здiйснити повний або частковий викуп нереалiзованих цiнних паперiв за визначеною в договорi фiксованою цiною на засадах комерцiйного представництва вiдповiдно до взятих на себе зобов'язань. НКЦПФР своїм рiшенням вiд 18 вересня 2012 р. ? 1240 затвердила форму типового договору про андеррайтинг.
  Дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами - це дiяльнiсть, яка провадиться торговцем цiнними паперами вiд свого iменi за винагороду протягом визначеного строку на пiдставi договору про управлiння переданими йому цiнними паперами, iншими фiнансовими iнструментами та грошовими коштами, призначеними для iнвестування в цiннi папери та iншi фiнансовi iнструменти, а також отриманими у процесi управлiння цiнними паперами, iншими фiнансовими iнструментами i грошовими коштами в iнтересах установника управлiння або визначених ним третiх осiб.
  Договiр про управлiння цiнними паперами, iншими фiнансовими iнструментами i грошовими коштами, призначеними для iнвестування в цiннi папери та iншi фiнансовi iнструменти, може передбачати виникнення у торговця цiнними паперами права довiрчої власностi на переданi йому в управлiння цiннi папери, iншi фiнансовi iнструменти i грошовi кошти, призначенi для iнвестування в цiннi папери та iншi фiнансовi iнструменти, а також виникнення права довiрчої власностi на грошовi кошти, цiннi папери, iншi фiнансовi iнструменти, отриманi торговцем цiнними паперами вiд управлiння цiнними паперами та iншими фiнансовими iнструментами.
  Торговець цiнними паперами, який провадить дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами, може надавати консультацiї, пов'язанi з обслуговуванням установника управлiння.
  Вiдповiдно до ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" правочини щодо цiнних паперiв повиннi вчинятися за участю або посередництвом торговця цiнними паперами, крiм випадкiв:
  - розмiщення емiтентом власних цiнних паперiв;
  - викупу та продажу емiтентом власних цiнних паперiв;
  - проведення розрахункiв з використанням неемiсiйних цiнних паперiв;
  - розмiщення казначейських зобов'язань України;
  - внесення цiнних паперiв до статутного (складеного) капiталу юридичних осiб;
  - дарування цiнних паперiв;
  - спадкування та правонаступництва цiнних паперiв;
  - вчинення правочинiв, пов'язаних з виконанням судових рiшень;
  - вчинення правочинiв у процесi приватизацiї.
  При цьому правочини щодо цiнних паперiв, вчиненi без участi (посередництва) торговця цiнними паперами, крiм випадкiв, передбачених ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок", є нiкчемними.
  Правочини, що вчиняються мiж торговцями цiнними паперами, для кожного з них є провадженням професiйної дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами.
  Торговець цiнними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної iнформацiйної бази даних НКЦПФР (на сайтi http://www.stockmarket.gov.ua) про ринок цiнних паперiв для подальшого розмiщення таку iнформацiю про всi вчиненi поза фондовою бiржою ним або за його участю правочини щодо емiсiйних цiнних паперiв:
  - дата, на яку складено iнформацiю;
  - дата вчинення правочину (виконання договору);
  - вид правочину;
  - найменування емiтента цiнних паперiв за правочином;
  - код за ЄДРПОУ емiтента цiнних паперiв за правочином;
  - вид фiнансового iнструменту, який є об'єктом цивiльних прав за правочином;
  - мiжнародний iдентифiкацiйний номер цiнного папера
  - кiлькiсть цiнних паперiв за правочином
  - цiна цiнних паперiв за правочином.
  До зазначеної iнформацiї не включаються вiдомостi про сторони правочинiв.
  Порядок та строки подання торговцем цiнними паперами зазначеної iнформацiї, а також порядок її подальшого розмiщення встановленi в Рiшеннi НКЦПФР "Про порядок подання та розмiщення iнформацiї в загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку про ринок цiнних паперiв торговцями цiнними паперами та фондовими бiржами" вiд 5 лютого 2013 р. ? 131.
  9.2.4. Лiцензiйнi умови на провадження банками професiйної дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами
  Згiдно з "Лiцензiйними умовами провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку (ринку цiнних паперiв) - дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами", затверджених рiшенням НКЦПФР вiд 14 травня 2013 р. ? 819 для банкiв є обов'язковими до виконання практично всi лiцензiйнi умови, встановленi для провадження торговцями цiнними паперами професiйної дiяльностi на ринку, як-от:
  - членство мiнiмум в одному об'єднаннi професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв та/або саморегулiвнiй органiзацiї, що об'єднує професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв за вiдповiдним видом професiйної дiяльностi;
  - здiйснення професiйної дiяльностi за мiсцезнаходженням, зазначеним у свiдоцтвi про державну реєстрацiю юридичної особи (крiм випадку здiйснення цiєї дiяльностi вiдокремленим пiдроздiлом юридичної особи, який здiйснює професiйну дiяльнiсть на пiдставi вiдповiдної копiї лiцензiї), у примiщеннi, повнiстю вiдокремленому вiд примiщень iнших юридичних осiб.
  - сертифiкованi фахiвцi лiцензiата (у тому числi керiвнi посадовi особи), його вiдокремлених пiдроздiлiв або спецiалiзованих структурних пiдроздiлiв при провадженнi дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами повиннi вiдповiдати квалiфiкацiйним вимогам, установленим при отриманнi лiцензiї;
  - розроблення положення про провадження дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами, положення про фiлiю або iнший вiдокремлений пiдроздiл, яким наданi повноваження здiйснювати дiяльнiсть з торгiвлi цiнними паперами (у разi створення таких вiдокремлених пiдроздiлiв), положення про внутрiшнiй контроль, правил проведення внутрiшнього фiнансового монiторингу та програми його здiйснення;
  - призначення контролера торговця цiнними паперами з числа сертифiкованих фахiвцiв;
  - вимоги щодо технiчного забезпечення торговця цiнними паперами;
  - дотримання вимог законодавства про надання НКЦПФР iнформацiї про змiни в документах, що подавалися для одержання лiцензiї, а також щодо надання iншої iнформацiї згiдно вимог чинного законодавства (глава 3 "Вiдомостi, якi лiцензiат подає до органу лiцензування протягом строку дiї лiцензiї" вищевказаних Лiцензiйних умов);
  Слiд вказати, що в силу особливостей правового становища банкiв вони звiльняються вiд виконання низки лiцензiйних вимог, встановлених для торговцiв цiнними паперами, зокрема:
  - стосовно включення лiцензiата до державного реєстру фiнансових установ, якi надають фiнансовi послуги на ринку цiнних паперiв, вiдповiдно до "Порядку формування та ведення державного реєстру фiнансових установ, якi надають фiнансовi послуги на ринку цiнних паперiв", затвердженого рiшенням ДКЦПФР вiд 14 липня 2004 р. ? 296;
  - стосовно наявностi у лiцензiата у власностi або в користуваннi нежитлового примiщення, яке повинне бути повнiстю вiдокремлене вiд примiщень iнших юридичних осiб за мiсцезнаходженням, зазначеним у свiдоцтвi про державну реєстрацiю юридичної особи, та мiнiмального розмiру його загальної площi (не менше нiж 20 кв.м., крiм випадку провадження тiльки дилерської дiяльностi, коли примiщення може бути площею не менше нiж 10 кв.м);
  - стосовно ситуацiї, що виникає при звiльненнi керiвника лiцензiата, коли виконуючим його обов'язки може бути призначено особу без вiдповiдного стажу на ринку цiнних паперiв, яка сертифiкована в установленому НКЦПФР порядку, на строк не бiльше трьох мiсяцiв;
  - стосовно вимог до головного бухгалтера лiцензiата, який при провадженнi дiяльностi з торгiвлi цiнними паперами повинен вiдповiдати вiдповiдати вимогам, затвердженим Рiшенням НКЦПФР вiд 25 квiтня 2013 р. ? 769 "Про затвердження Професiйних вимог до головних бухгалтерiв професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв".
  
  
  ?9.3. Особливостi правового регулювання депозитарної дiяльностi банкiв
  
  9.3.1. Види депозитарної дiяльностi НБ України та банкiв
  Вiдповiдно до п. 6 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" вiд 6 липня 2012 р. депозитарна система України - сукупнiсть учасникiв депозитарної системи та правовiдносин мiж ними щодо ведення облiку цiнних паперiв, прав на цiннi папери i прав за цiнними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системi депозитарного облiку цiнних паперiв, у тому числi внаслiдок проведення розрахункiв за правочинами щодо цiнних паперiв.
  В Українi можуть провадитися такi види депозитарної дiяльностi:
  1) депозитарна дiяльнiсть Центрального депозитарiю;
  2) депозитарна дiяльнiсть НБ України;
  3) депозитарна дiяльнiсть депозитарної установи;
  4) дiяльнiсть iз зберiгання активiв iнститутiв спiльного iнвестування;
  5) дiяльнiсть iз зберiгання активiв пенсiйних фондiв.
  Рiзнi варiанти поєднання депозитарної дiяльностi вказанi в ст. 3 Закону України "Про депозитарну систему України". Зокрема, депозитарна дiяльнiсть депозитарної установи може поєднуватися з дiяльнiстю з торгiвлi цiнними паперами та/або банкiвською дiяльнiстю.
  Функцiї депозитарiю банки виконувати не можуть, оскiльки за визначенням депозитарiєм може бути лише та юридична особа, для якої депозитарна дiяльнiсть є виключною, поряд iз клiрингом та розрахунками за угодами щодо цiнних паперiв. Банки ж у якостi своєї основної дiяльностi проводять банкiвськi операцiї, передбаченi у ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Вiдповiдно, коли банки здiйснюють окремi напрямки депозитарної дiяльностi, вони не набувають внаслiдок цього статусу депозитарiю.
  До виключної компетенцiї НБ України належить здiйснення депозитарного облiку державних цiнних паперiв та облiгацiй мiсцевих позик. Особливостi провадження НБ України депозитарної та клiрингової дiяльностi з державними цiнними паперами та облiгацiями мiсцевих позик встановлюються НКЦПФР за погодженням з НБ України (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про депозитарну систему України").
  Закон окремо регулює правовий режим депозитарної дiяльностi НБ України. Зокрема, для забезпечення депозитарного облiку облiгацiй внутрiшнiх державних позик України, цiльових облiгацiй внутрiшнiх державних позик України, казначейських зобов'язань України та облiгацiй внутрiшнiх мiсцевих позик НБ України здiйснює такi повноваження:
  1) зарахування цiнних паперiв у систему депозитарного облiку, їх облiк та зберiгання, а також списання цiнних паперiв у зв'язку з їх погашенням та/або анулюванням;
  2) ведення облiку зобов'язань емiтента за цiнними паперами власних випускiв стосовно кожного випуску цiнних паперiв на пiдставi депонування глобального сертифiката та/або тимчасового глобального сертифiката;
  3) зберiгання глобальних сертифiкатiв та тимчасових глобальних сертифiкатiв;
  4) складення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв;
  5) зберiгання iнформацiї про осiб, визначених на надання емiтенту реєстру власникiв iменних цiнних паперiв;
  6) отримання доходiв та iнших виплат за операцiями емiтентiв (у тому числi тих, що розмiщенi та обертаються за межами України) на рахунок НБ України для їх подальшого переказу отримувачам;
  7) вiдкриття та ведення рахункiв у цiнних паперах емiтентiв, депозитарних установ, депозитарiїв-кореспондентiв, клiрингових установ та Розрахункового центру.
  Для забезпечення дiяльностi, передбаченої Законом України "Про Нацiональний банк України", Центральний депозитарiй вiдкриває НБ України рахунок у цiнних паперах. Особливостi функцiонування цього рахунка та проведення операцiй за ним встановлюються НКЦПФР за погодженням з НБ України.
  НБ України надає iнформацiю до НКЦПФР у строки та у порядку, що узгодженi мiж НБ України та НКЦПФР, щодо здiйснення ним депозитарної дiяльностi.
  9.3.2. Здiйснення банками депозитарної дiяльностi в якостi депозитарної установи
  Вiдповiдно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна дiяльнiсть визначається як дiяльнiсть професiйних учасникiв депозитарної системи України та НБ України щодо надання послуг iз зберiгання та облiку цiнних паперiв, облiку i обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цiннi папери i прав за цiнними паперами та обмежень прав на цiннi папери на рахунках у цiнних паперах депозитарних установ, емiтентiв, депозитарiїв-кореспондентiв, осiб, якi провадять клiрингову дiяльнiсть, Розрахункового центру з обслуговування договорiв на фiнансових ринках, депонентiв, а також надання iнших послуг, якi вiдповiдно до Закону України "Про депозитарну систему України" мають право надавати професiйнi учасники депозитарної системи України.
  9.3.2.1. Поняття депозитарної установи
  Вiдповiдно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про депозитарну систему України депозитарною установою є юридична особа, що утворюється та функцiонує у формi акцiонерного товариства або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю i яка в установленому порядку отримала лiцензiю на провадження депозитарної дiяльностi депозитарної установи. До набрання чинностi вищевказаним Законом депозитарнi установи iменувалися зберiгачами (англiйською мовою - custodian). Лiцензування їх дiяльностi регулюється "Лiцензiйними умовами провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку (ринку цiнних паперiв) - депозитарної дiяльностi", затвердженими рiшенням НКЦПФР ? 814 вiд 14 травня 2013 р. В свою чергу, правила здiйснення депозитарної дiяльностi мiстяться у "Положеннi про депозитарну дiяльнiсть", що затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 року ? 999, у якому збереглася дещо застарiла термiнологiя (тобто операцiї депозитарних установ iменуються операцiями зберiгачiв як виду депозитарних установ).
  9.3.2.2. Операцiї депозитарних установ
  Згiдно з п. 1 Роздiлу II "Положення про депозитарну дiяльнiсть", що затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. ? 999 депозитарнi установи здiйснюють депозитарну дiяльнiсть виключно щодо таких цiнних паперiв, що iснують у бездокументарнiй формi за результатом їх розмiщення у такiй формi або переведення у таку форму шляхом знерухомлення акцiй, облiгацiй пiдприємств, облiгацiй мiсцевих позик, державних облiгацiй України, казначейських зобов'язань України та iнших цiнних паперiв, перелiк яких мiститься у вказаному пунктi.
  Iншою значимою вимогою є те, що депозитарнi установи здiйснюють депозитарну дiяльнiсть тiльки стосовно тих цiнних паперiв, яким Нацiональним депозитарiєм України призначений код цiнних паперiв вiдповiдно до мiжнародного стандарту ISO 6166 Цiннi папери - Мiжнародна система нумерування для iдентифiкацiї цiнних паперiв.
  У п. 8 роздiлу II "Положення про депозитарну дiяльнiсть" встановлено, що депозитарним установам забороняється здiйснювати депозитарну дiяльнiсть щодо цiнних паперiв, якi розмiщенi в бездокументарнiй формi, або переведенi в таку форму при дематерiалiзацiї чи конвертацiї, без оформлення на весь їх випуск глобального сертифiката iз обов'язковим його депонуванням у депозитарiї, якщо iнше не передбачено законодавством iнших країн щодо облiку цiнних паперiв, розмiщених за межами України.
  Згiдно з роздiлом III вищевказаного "Положення про депозитарну дiяльнiсть" основними функцiями депозитарних установ є:
  - зберiгання цiнних паперiв (для зберiгачiв це такi операцiї, як приймання сертифiкатiв цiнних паперiв i свiдоцтв про знерухомлення iменних цiнних паперiв, зберiгання сертифiкатiв цiнних паперiв на пред'явника, зберiгання свiдоцтв про знерухомлення iменних цiнних паперiв, транспортування сертифiкатiв цiнних паперiв i свiдоцтв про знерухомлення iменних цiнних паперiв, видача сертифiкатiв цiнних паперiв, якi зберiгалися депозитарною установою тощо);
  - обслуговування обiгу цiнних паперiв на рахунках у цiнних паперах (це, по-перше, адмiнiстративнi операцiї - депозитарнi операцiї з вiдкриття рахункiв у цiнних паперах, внесення змiн до анкети рахунку, закриття рахункiв у цiнних паперах, змiни способу зберiгання цiнних паперiв та iнших змiн, не пов'язаних зi змiною залишкiв цiнних паперiв на рахунках у цiнних паперах, по-друге, це облiковi операцiї - депозитарнi операцiї з ведення рахункiв у цiнних паперах та вiдображення операцiй з цiнними паперами, наслiдком яких є змiна кiлькостi цiнних паперiв на рахунках у цiнних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обiгу, а також змiна мiсця зберiгання (знаходження) депозитарних активiв; до облiкових операцiй депозитарних установ належать операцiї зарахування, списання, переказу, перемiщення цiнних паперiв, i по-третє, це iнформацiйнi операцiї - депозитарнi операцiї, наслiдком яких є видача виписок i довiдок з рахунку у цiнних паперах та iншої iнформацiї щодо операцiй депонентiв або клiєнтiв з рахунками у цiнних паперах вiдповiдно до вимог "Положення про депозитарну дiяльнiсть" та умов договорiв, укладених депонентами, клiєнтами з депозитарними установами;
  - обслуговування операцiй емiтента щодо випущених ним цiнних паперiв (пiд ними розумiють викуп - придбання емiтентом випущених ним цiнних паперiв для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працiвникiв або анулювання; дроблення - зменшення номiнальної вартостi цiнних паперiв певного випуску з одночасним збiльшенням їх кiлькостi без змiни обсягу випуску; консолiдацiю - збiльшення номiнальної вартостi цiнних паперiв певного випуску з одночасним зменшенням їх кiлькостi без змiни обсягу випуску; конвертацiю - обмiн емiтентом цiнних паперiв одного випуску на цiннi папери iншого випуску згiдно з умовами їх випуску; анулювання - сукупнiсть дiй емiтента щодо припинення дiї всiх прав, що надають цiннi папери; погашення - сукупнiсть дiй емiтента щодо припинення обiгу цiнних паперiв та їх анулювання вiдповiдно до умов випуску тощо.
  Функцiональнi взаємозв"язки депозитарiя та депозитарної установи (зберiгача), а також емiтента i депонента (покупця цiнних паперiв) графiчно показанi нижче.
  Рис. 9.2
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 9.2. Функцiональнi зв"язки депозитарiя, депозитарної установи (зберiгача та iнших учасникiв розмiщення емiсiйних цiнних паперiв.
  
  Клiринг та розрахунки за операцiями щодо цiнних паперiв здiйснює виключно депозитарiй, який отримав лiцензiю на провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку - розрахунково-клiрингової дiяльностi.
  9.3.4. Поняття клiрингової дiяльностi
  Клiрингова дiяльнiсть - це дiяльнiсть з визначення зобов'язань, що пiдлягають виконанню за правочинами щодо цiнних паперiв та iнших фiнансових iнструментiв, пiдготовка документiв (iнформацiї) для проведення розрахункiв, а також створення системи гарантiй з виконання зобов'язань за правочинами щодо цiнних паперiв та iнших фiнансових iнструментiв (ч. 1 ст. 191 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок").
  Особами, якi провадять клiрингову дiяльнiсть є:
  1) клiринговi установи. Клiрингова установа утворюється та функцiонує у формi акцiонерного товариства. Особа набуває статусу клiрингової установи з дня отримання лiцензiї на провадження клiрингової дiяльностi та лiцензiї НБ України на здiйснення окремих банкiвських операцiй у порядку, встановленому НБ України. Статутний капiтал клiрингової установи повинен бути сплачений коштами.
  Клiрингова установа зобов'язана протягом трьох мiсяцiв з дня отримання лiцензiї на провадження клiрингової дiяльностi укласти такi договори, вимоги до яких встановлюються НКЦПФР:
  - договiр про проведення розрахункiв у цiнних паперах за результатами клiрингу з Центральним депозитарiєм цiнних паперiв або Нацiональним банком України вiдповiдно до компетенцiї, визначеної законом;
  - договiр про проведення грошових розрахункiв за результатами клiрингу з Розрахунковим центром з обслуговування договорiв на фiнансових ринках;
  - договiр про надання клiрингових послуг iз щонайменше однiєю фондовою бiржею.
  До моменту укладення зазначених договорiв клiрингова установа не має права провадити клiрингову дiяльнiсть щодо цiнних паперiв;
  2) розрахунковий центр з обслуговування договорiв на фiнансових ринках. Це банк, що функцiонує у формi публiчного акцiонерного товариства вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Статусу розрахункового центру банк набуває з дня реєстрацiї правил розрахункового центру в НБ України в установленому порядку ;
  3) Центральний депозитарiй цiнних паперiв;
  4) НБ України.
  Центральний контрагент - це юридична особа, яка провадить клiрингову дiяльнiсть, набуває взаємнi права та обов'язки сторiн правочинiв щодо цiнних паперiв, зобов'язання за якими допущенi до клiрингу, та стає покупцем для кожного продавця i продавцем для кожного покупця.
  Особами, якi виконують функцiї центрального контрагента, є клiринговi установи та розрахунковий центр з обслуговування договорiв на фiнансових ринках.
  Функцiонально-структурна схема органiзацiї взаємозалiку при купiвлi-продажу цiнних паперiв за участю клiрингової установи та розрахункового центру наведена нижче у виглядi рисунку.
  Рис. 9.3
  
  
  
  
  
  
  
   Укладення договору купiвлi-продажу цiнних паперiв
   на бiржi
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Розпорядження на переказ Доручення на переказ
   цiнних паперiв грошових коштiв
  
  
  Рис. 9.3. Функцiонально-структурна схема органiзацiї взаємозалiку при купiвлi-продажу цiнних паперiв за участю клiрингової установи
  
  
  Вимоги до мiнiмального розмiру регулятивного капiталу особи, яка провадить клiрингову дiяльнiсть, а також iншi обмеження її дiяльностi визначаються НКЦПФР за погодженням з НБ України.
  Центральний депозитарiй цiнних паперiв, клiрингова установа або Розрахунковий центр з обслуговування договорiв на фiнансових ринках:
  - провадять клiрингову дiяльнiсть на пiдставi лiцензiї, що видається НКЦПФР, в установленому нею порядку та можуть здiйснювати окремi види банкiвських послуг на пiдставi лiцензiї НБ України;
  - до початку провадження клiрингової дiяльностi повиннi в установленому порядку зареєструвати в НКЦПФР Правила провадження клiрингової дiяльностi, якi визначають загальний порядок здiйснення клiрингової дiяльностi;
  - для провадження клiрингової дiяльностi зобов'язанi зареєструвати в НКЦПФР в порядку та строки, встановленi нею, такi внутрiшнi документи:
  1) правила клiрингу, погодженi НБ України;
  2) документ, що визначає порядок органiзацiї та здiйснення внутрiшнього аудиту (контролю);
  3) документ, що визначає систему управлiння ризиками та гарантiй iз зазначенням видiв ризикiв, методики їх розрахунку, заходи зниження ризикiв, порядок та умови їх застосування.
  Клiрингова дiяльнiсть є виключним видом професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв, крiм її поєднання у встановленому законом випадку за умови провадження таких видiв дiяльностi окремими структурними пiдроздiлами.
  Клiрингову дiяльнiсть за договорами щодо цiнних паперiв, укладеними на певнiй фондовiй бiржi, може провадити лише одна особа, яка має лiцензiю на провадження клiрингової дiяльностi.
  
  
  ?9.4. Операцiї банкiв з окремими видами цiнних паперiв
  
  Статус депозитарної установи дозволяє банку здiйснювати достатньо широкий перелiк операцiй з цiнними паперами. Особливостi правового регулювання окремих видiв депозитарної дiяльностi банкiв були детально висвiтленi вище. Операцiї банкiв з акцiями в якостi торговцiв цiнними паперами, а також iнвестицiї банкiв у корпоративнi права чи з метою набуття контролю за емiтентами через асоцiйовану участь не позначенi значною правовою або ж технологiчною специфiкою. Тому у цьому параграфi звернемося до розгляду тих операцiй з цiнними паперами, якi знайшли своє спецiальне законодавче регулювання саме у банкiвському законодавствi, зокрема, з векселями, ощадними (депозитними) сертифiкатами та облiгацiями.
  9.4.1. Операцiї банкiв з векселями
  Банки проводять рiзноманiтнi операцiї з векселями - врахування векселiв, їх купiвлю-продаж, авалювання, заставу векселiв тощо. При здiйсненi цих операцiй банки повиннi дотримуватись вимог Женевської конвенцiї 1930 року, якою було введено в дiю "Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi" (Uniform law for bills of exchange and promissory notes), а також положень Закону України "Про обiг векселiв в Українi" вiд 5 квiтня 2001 р. Судову практику розгляду вексельних спорiв було узагальнено пленумом ВС України шляхом прийняття постанови "Про деякi питання розгляду спорiв, пов"язаних з обiгом векселiв" вiд 8 червня 2007 р. ? 5.
  У теперiшнiй час в Українi векселi використовуються юридичними особами та фiзичними особами, включаючи суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, лише для оплати за поставлену продукцiю, наданi послуги, виконанi роботи. При цьому вiдповiдно до ст. 3 Закону України "Про обiг векселiв в Українi" органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, а також установи та органiзацiї, якi фiнансуються за рахунок державного бюджету чи мiсцевих бюджетiв, можуть виступати векселедавцем, трасантом, iндосантом або iндосатом лише у випадках i в порядку, визначених КМ України.
  Вексель (нiмецькою мовою - wechsel, що означає "замiна"), з точки зору його функцiй, може розглядатись як iнструмент розрахункiв, кредитний iнструмент, просто як товар в договорах з його купiвлi-продажу чи мiни. За своєю юридичною природою вексель є абстрактним, безумовним, суворо формальним зобов'язанням чи наказом сплатити певну суму коштiв. Це означає, що:
  а) векселедержатель при зверненнi за платежем чи в iншiй ситуацiї не зобов"язаний доводити кому б то не було товарну чи нетоварну природу векселя (це положення вексельного права не узгоджується iз чинним законодавством України);
  б) всi застереження на векселi щодо неплатежу є недiйсними, окрiм тих, виключний перелiк яких передбачений вексельним законодавством;
  в) недодержання вимог стосовно форми спричинює вiдсутнiсть у векселя його вексельної сили, тобто вексель у такiй ситуацiї iснує як звичайна боргова розписка.
  У законодавствi України традицiйно розрiзняються два види векселiв в залежностi вiд особливостей правового регулювання їх складання та обiгу:
  1) переказний вексель (трата) - це документ, складений в вiдповiдностi з законом, мiстить в собi нiчим не обумовлену пропозицiю (так званий вексельний наказ) однiєї особи (векселедавця, трасанта) iншiй особi (платнику, трасату) сплатити на вимогу чи в певний час у майбутньому вказану в векселi суму грошей третiй особi (першому векселедержателю або ремiтенту);
  2) простий вексель - це документ, складений у вiдповiдностi з вимогами закону й мiстить нiчим не обумовлене зобов'язання однiєї особи (векселедавця) сплатити на вимогу чи в певний час в майбутньому вказану в векселi суму iншiй особi (векселедержателю).
  Крiм цього, вiдповiдно до п. 14.1.176-1 ПК України може виписуватися так званий фiнансовий вексель - цiнний папiр, що посвiдчує зобов"язання банкiвської установи, у тому числi центрального органу виконавчої влади, що здiйснює казначейське обслуговування бюджетних коштiв, який випускається в бездокументарнiй формi з метою оформлення наявної заборгованостi, у тому числi Держбюджету України.
  До фiнансових векселiв належать:
  - казначейський фiнансовий вексель;
  - банкiвський фiнансовий вексель.
  Порядок випуску, обiгу, погашення та стягнення за фiнансовими векселями затверджується:
  - НБ України - для векселiв, що емiтуються банкiвськими установами (банкiвський фiнансовий вексель);
  - КМ України - для векселiв, що випускаються центральним органом виконавчої влади, який здiйснює казначейське обслуговування бюджетних коштiв (казначейський фiнансовий вексель).
  Правила реєстрацiї випуску та облiку фiнансових векселiв затверджуються НКЦПФР за погодженням з НБ України.
  Перелiк реквiзитiв, якi повиннi мiстити векселi, приведено у "Положеннi про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланкiв", що затверджене рiшенням НКЦПФР вiд 3 вересня 2013 р. ? 1681. Розповсюджувати вексельнi бланки мiж юридичними особами i фiзичними особами мають право НБ України та банки.
  Вексель може бути переданий за допомогою передавального напису (iндосаменту), який здiйснюється векселедержателем (iндосантом) на зворотнiй сторонi векселя чи на додатковому аркушi паперу (алонж до векселя), якщо не залишилось мiсця на векселi .
  Операцiї банкiв з векселями в нацiональнiй валютi на територiї України регулюються "Положенням про порядок здiйснення банками операцiй з векселями в нацiональнiй валютi на територiї України", затвердженим постановою Правлiння НБ України вiд 16 грудня 2002 р. ? 508 (далi по тексту - Положення ? 508).
  Як зазначається у Положеннi ? 508 платiж за векселем банки здiйснюють тiльки в безготiвковiй формi. Банкам забороняється використовувати векселi як внесок до статутного капiталу.
  Бути суб'єктами вексельного права, тобто брати на себе всi права й обов'язки, що випливають iз змiсту векселя, мають право банки зi статусом юридичної особи. Банки (тобто фiлiї банкiв), якi не мають статусу юридичної особи, можуть отримати вiд головного банку - юридичної особи повноваження на здiйснення всiх або окремих операцiй з векселями в порядку, установленому чинним законодавством.
  Банк має забезпечувати документальне оформлення руху векселiв, з якими вiн здiйснює будь-якi операцiї, а саме складання i належне оформлення контрагентами за операцiями з векселями (клiєнт банку i банк) первинних документiв (реєстрiв, розписок, повiдомлень, доручень, заявок, актiв тощо), складання регiстрiв аналiтичного облiку (журналiв, вiдомостей, карток тощо), якi можна вести в паперовiй або в електроннiй формi.
  Юридичнi або фiзичнi особи, якi здiйснюють видачу i передавання векселiв, мають за вимогою банку оформляти i подавати йому вiдповiднi супровiднi первиннi документи, доручення на iнкасування, доручення на зберiгання, заявки на купiвлю (продаж) тощо.
  Форма зазначених документiв установлюється банком самостiйно.
  Банк може вимагати подання йому оригiналiв або копiй векселiв для проведення їх експертизи. У разi подання копiй вiдмiтка про це проставляється в первинному документi або пред'явнику копiй видається вiдповiдна розписка.
  З метою захисту прав за векселями, що перебувають у власностi або в заставi банку, прав клiєнтiв за векселями, що є у володiннi (користуваннi, розпорядженнi) банку у зв'язку iз здiйсненням вiдповiдних операцiй, банк має контролювати дотримання всiх процедурних строкiв, а саме: строкiв пред'явлення до акцепту, платежу, протесту тощо.
  Вiдповiдно до п. 3.1 Положення ? 508 банки можуть здiйснювати з векселями кредитнi, торговельнi, гарантiйнi, розрахунковi та комiсiйнi операцiї. Звернемося до них детальнiше.
  9.4.1.1. Кредитнi операцiї банкiв з векселями
  Це операцiї, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштiв проти векселiв або пiд забезпечення векселями.
  Кредитнi операцiї подiляються на:
  активнi:
  а) врахування векселiв;
  б) надання кредитiв пiд заставу векселiв;
  пасивнi:
  а) переврахування придбаних векселiв;
  б) одержання кредитiв пiд заставу векселiв.
  Найчастiше банки здiйснюють врахування векселiв, яке є специфiчною формою кредитування банком юридичної або фiзичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зi знижкою (дисконтом) за грошовi кошти з метою одержання прибутку вiд погашення векселя в повнiй сумi.
  Врахування векселiв банк здiйснює на пiдставi укладеного з векселедержателем договору, який може укладатися на певний термiн (генеральна угода про врахування векселiв) та/або врахування визначених векселiв (окремий договiр про врахування векселiв).
  На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу банку виконати повний або бланковий iндосамент, навiть якщо останнiй iндосамент бланковий або на пред'явника. Виняток становлять лише тi векселi, якi поданi для так званого безоборотного врахування, тобто такого врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осiб внаслiдок вчинення пред'явником у текстi iндосаменту безоборотного застереження (здiйснення безоборотного iндосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення iндосаменту, якщо останнiй iндосамент бланковий або на пред'явника).
  Пiсля прийняття банком позитивного рiшення про врахування всiх або окремих векселiв установлюється сума дисконту та iнших утримань з клiєнта за кожним векселем, а з клiєнтом укладається договiр про врахування векселiв. Неврахованi векселi повертаються клiєнту пiд розпис.
  Кредит у формi врахування векселiв надається шляхом:
  - перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, установлений у договорi про врахування, суми, що належить до сплати пред'явнику векселя;
  - сплати кредиторської заборгованостi пред'явника iншим кредиторам за умови подання документiв, що пiдтверджують наявнiсть такої заборгованостi (акт звiрки заборгованостi, договори про поставку продукцiї, товарно-транспортнi накладнi тощо) у межах суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя. У цьому разi банк перераховує кошти на поточний рахунок вiдповiдного кредитора пред'явника в порядку, установленому чинним законодавством.
  До рiзновидiв врахування належать, як зазначено вище, безоборотне врахування, а також врахування з реверсом ( це рiзновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити врахованi векселi до настання строку їх оплати та/або в разi настання/ненастання певних обставин. Вiд звичайного врахування врахування з реверсом вiдрiзняється тим, що платiж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який пiдписує реверс i викуповує вексель).
  Надання банком кредитiв пiд заставу векселiв є кредитною операцiєю i в цiлому здiйснюється на загальних принципах банкiвського кредитування. Особливiстю цього виду кредитування є порядок надання, зберiгання та реалiзацiї застави, якою є векселi. Пiд забезпечення кредиту приймаються векселi, що виданi лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленi товари, виконанi роботи, наданi послуги.
  Банк приймає векселi в заставу на пiдставi укладеного з векселедержателем-позичальником договору про заставу, у якому також встановлюється мiсце зберiгання заставлених векселiв.
  На векселях пред'явник може виконати заставний, повний або бланковий iндосамент, iндосамент на пред'явника. Вид iндосаменту встановлюється договором про заставу.
  За заставним iндосаментом банку передаються такi права:
  - на пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем;
  - на здiйснення протесту в разi не оплати чи часткової оплати векселя;
  - на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осiб.
  Звернення стягнення на заставленi векселi в разi неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк здiйснює в порядку, передбаченому договором про заставу та чинним законодавством.
  Звернення банком стягнення на заставленi векселi може бути здiйснене шляхом:
  - пред'явлення векселя до платежу зобов'язанiй особi, якщо вексель одержаний за заставним або передатним iндосаментом;
  - продажу, якщо вексель одержаний за передатним iндосаментом.
  9.4.1.2. Торгiвля банками векселями
  Торгiвлею векселями є купiвля та продаж векселiв банком вiдповiдно до законодавства України та на пiдставi укладеного з продавцем (покупцем) договору.
  Купiвля, продаж i обмiн векселiв за дорученням клiєнтiв здiйснюються банком вiдповiдно до законодавства України про обiг цiнних паперiв i на пiдставi договору про комiсiю чи договору доручення.
  9.4.1.3. Гарантiйнi операцiї банкiв векселями
  Гарантiйнi операцiї - це операцiї, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою вiдкладення, тобто оплатити векселi при настаннi певних обставин i в обумовлений строк.
  Основним видом гарантiйних операцiй є авалювання векселiв - порука по векселю (авалiст, який здiйснив аваль векселя, приймає на себе вiдповiдальнiсть за виконання зобов'язань зобов'язаною по векселю особою (векселедержателем, акцептантом чи iндосантом). Термiн "аваль", як вважається, походить з французької мови. Один з ймовiрних варiантiв - вiд словосполучення "a valle", що означає "внизу", iнший варiант - вiд слiв "a valeur", що перекладається "для цiнностi, для значення" .
  9.4.1.4. Розрахунковi операцiї з векселями
  Розрахунковi операцiї подiляються на операцiї з оформлення заборгованостi векселями (до оформлення векселями кредиторської заборгованостi банку належить акцепт банком переказних векселiв та видача простих векселiв) та операцiї з розрахункiв з використанням векселiв.
  Суть розрахункiв з використанням векселiв полягає у наступному:
  1) вiдбувається погашення кредиторської заборгованостi банку - кредитор банку погоджується прийняти вiд банку-боржника виконання iншого (вексельного) зобов'язання вiд платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання вiдбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку
  або
  2) вiдбувається погашення дебiторської заборгованостi перед банком - банк-кредитор погоджується прийняти вiд клiєнта-боржника виконання iншого (вексельного) зобов'язання вiд платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання вiдбувається шляхом передавання векселя, придбаного клiєнтом-боржником, банку-кредитору.
  Використання векселiв для розрахункiв за заборгованiстю за банкiвським кредитом не допускається.
  9.4.1.5. Комiсiйнi операцiї банкiв з векселями (iнкасування векселiв, оплата векселiв, у яких банк виступає особливим платником (домiцилiатом), зберiгання векселiв)
  Банкiвська операцiя з iнкасування векселiв полягає в здiйсненнi банком за дорученням комiтента (векселедержателя) операцiй з векселями i супровiдними документами на пiдставi одержаних вiд комiтента iнструкцiй з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселiв i супровiдних документiв проти платежу та/або акцепту, передавання векселiв i супровiдних документiв на iнших умовах.
  Iнкасо векселiв банк здiйснює на пiдставi укладеного з векселедержателем договору про iнкасування.
  Усi документи, що передаються банку для iнкасування, мають супроводжуватися дорученням на iнкасування, у якому мають бути точнi та повнi iнструкцiї принципала. Банку дозволяється дiяти тiльки вiдповiдно до таких доручень.
  Якщо платежi забезпеченi гарантiєю, то комiтент у дорученнi на iнкасування додатково включає вимогу про платiж за рахунок гарантiї на випадок неоплати платником документiв, що iнкасуються, у встановлений строк. Однак ця процедура вiдбувається лише за умови, що така вимога не суперечитиме положенням виданої гарантiї.
  Банк, який прийняв вексель на iнкасо, iменується банком-ремiтентом. Вiн може сам здiйснити iнкасо, а може передоручити зробити це iншому банку, з яким у нього є вiдповiдний договiр (iнкасувальному банку). В свою чергу, iнкасувальний банк може сам пред"явити вексель до платежу (акцепту), а може передати цю функцiю банку-пред"явнику.
  Пред'явлення документiв платнику може бути здiйснено:
  - поштою - у цьому разi час пред'явлення є часом одержання поштової кореспонденцiї;
  - у мiсцi акцепту або платежу, зазначеному на векселi, а якщо воно не зазначено, то в мiсцi перебування особи, яка має акцептувати або оплатити вексель. Якщо особа, яка має акцептувати або оплатити вексель, або будь-яка особа, уповноважена дiяти за неї, не перебуває в цьому мiсцi або з нею неможливо встановити контакт, то документи пред'явнику не пред'являються.
  Якщо не визначено iнше, то пiд час iнкасування документiв зi строком оплати за пред'явленням або без зазначення строку оплати документи пред'являються банком протягом трьох дiб з дня їх одержання.
  Домiциляцiя векселiв також належить до комiсiйних операцiй i полягає в тому, що векселедавець пiд час видачi векселя може зазначити особливого платника (зокрема, банк), який здiйснить оплату векселя вiдповiдно до строку платежу за ним.
  Ознака домiцильованого векселя - це наявнiсть на лицьовому боцi векселя вказiвки векселедавця простого або переказного векселя "Домiцильований у ____" (найменування особливого мiсця платежу i назва банку) або "Платник ____ " (назва банку i найменування особливого мiсця платежу), або "Пiдлягає оплатi в _____" (назва банку i найменування особливого мiсця платежу). Банк-домiцилiат виконує платiж вiд iменi та за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя).
  Пiд час призначення банку особливим платником за домiцильованим векселем iз платником за векселем (векселедавцем, акцептантом) укладається договiр про оплату банком векселiв. За здiйснення оплати векселiв банк може утримувати з платника за векселем винагороду.
  Згiдно з умовами договору з банком платник за векселем зобов'язаний перерахувати в банк на вiдповiдний рахунок достатню суму коштiв для оплати векселя. За рахунок цих коштiв банк як домiцилiат здiйснює платiж за векселем законному векселедержателю.
  До комiсiйних вексельних операцiй банкiв належить також зберiгання векселiв - це здiйснення банком за дорученням, вiд iменi та за рахунок векселедержателя операцiй з векселями вiдповiдно до одержаних вiд нього iнструкцiй, а саме: схов, передавання оригiналу векселя законному векселедержателю копiї векселя, передавання примiрника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю iншого примiрника векселя та передавання оригiналiв, примiрникiв i копiй векселiв iншiй особi за умов, зазначених векселедержателем.
  Зберiгання векселiв здiйснюється за двома видами:
  - вiдкрите зберiгання здiйснюється шляхом подання в банк супровiдного доручення на зберiгання з точними i повними iнструкцiями щодо дiй банку з векселями. При цьому банку дозволяється дiяти тiльки згiдно з такими дорученнями;
  - закрите зберiгання здiйснюється шляхом надання векселедержателю депозитного вiчка у сховищi (сейфi) банку без будь-яких iнструкцiй щодо дiй банку з векселями. Закрите зберiгання здiйснюється на пiдставi договору про зберiгання (схов) векселiв. Договiр може укладатися на певний строк, без зазначення строку або до запитання та/або про зберiгання визначених векселiв. Вiн може мiстити умови про майнову вiдповiдальнiсть банку.
  Вiдкрите зберiгання векселiв банк здiйснює згiдно з укладеним з векселедержателем договором про вiдкрите зберiгання (схов) векселiв.
  Банк має право укладати договiр щодо:
  - приймання векселiв на зберiгання (схов) для повернення векселедержателю на його першу вимогу незалежно вiд строку зберiгання (схову);
  - приймання оригiналiв векселiв на зберiгання (схов) для їх передавання законному векселедержателю копiй векселя;
  - приймання векселiв на зберiгання (схов) для їх передавання зазначеним у дорученнях на зберiгання векселiв особам на визначених дорученнями умовах;
  - учинення iнших дiй з векселями вiдповiдно до iнструкцiй, викладених у дорученнях на вiдкрите зберiгання векселiв (контроль за строками платежу за векселями, передавання векселiв у заставу на користь третiх сторiн, приймання векселiв у заставу на користь векселедержателя, виконання всiх iнших дiй, пов'язаних з вiдкритим зберiганням векселiв та захистом прав векселедержателя).
  Видають векселi зi схову лише векселедержателю або його законному представнику з оформленими належним чином повноваженнями.
  Розмiр винагороди за зберiгання (схов) векселiв банк встановлює самостiйно.
  9.4.1.6. Здiйснення банками функцiй розрахункових палат
  Вище ми розглянули операцiї, якi банки України здiйснюють з векселями, вираженими в нацiональнiй валютi України. Однак банки в Українi при обiгу векселiв здiйснюють ще одну специфiчну функцiю, а саме функцiю розрахункових палат. Зокрема, вiдповiдно до ст. 38 "Унiфiкованого закону про переказнi векселi та простi векселi" пред'явлення векселя в розрахункову палату є рiвнозначним пред'явленню його до платежу.
  Питання здiйснення банками функцiй розрахункових палат регулюються "Положенням про розрахунковi палати для пред'явлення векселiв до платежу", затвердженим постановою Правлiння НБ України вiд 25 вересня 2001 р. ? 403, далi по тексту Положення ? 403.
  У Положеннi ? 403 встановлюється, що розрахункова палата для пред'явлення векселiв до платежу - це будь-яка установа банку, в якiй вiдкритий поточний рахунок платника за векселем. Розрахунковою палатою для пред'явлення векселя до платежу, платник за яким - установа банку, є територiальне управлiння НБ України, в якому вiдкритий кореспондентський рахунок цiєї установи банку.
  Розрахункова палата здiйснює:
  а) прийняття векселiв вiд векселедержателiв для представлення їх платникам;
  б) повiдомлення платника за векселем про пред'явлення векселя до платежу;
  в) посвiдчення факту пред'явлення векселя до платежу шляхом поставлення вiдповiдного напису механiчним способом або вiд руки;
  г) перерахування коштiв в оплату векселя;
  ґ) повiдомлення векселедержателя про оплату векселя платником або про вiдмову платника оплатити вексель.
  Кожний векселедержатель має право в строк платежу за векселем пред'явити вексель у розрахункову палату. Векселедержатель, який пред'явив вексель у розрахункову палату в строк платежу за векселем, уважається таким, що здiйснив своєчасне пред'явлення векселя до платежу вiдповiдно до вимог, установлених "Унiфiкованим законом про переказнi векселi i простi векселi".
  У встановленi вексельним законодавством строки векселедержатель повинен звернутися до розрахункової палати iз заявою про намiр пред"явити вексель до платежу, а також подати оригiнал векселя та його копiю. Розрахункова палата зобов"язана ретельно перевiрити поданi документи та у разi вiдсутностi до них зауважень прийняти заяву та вексель у векселедержателя i повiдомити платника про надходження векселя до платежу шляхом вручення повiдомлення платнику (представнику платника) пiд розпис, вiдсилання з використанням послуг спецзв'язку, чи iншим способом, який гарантує своєчасне i надiйне надходження повiдомлення до платника. До повiдомлення обов'язково додається копiя векселя, засвiдчена вiдповiдальними працiвниками розрахункової палати.
  Платник за векселем, який отримав повiдомлення вiд розрахункової палати про намiр векселедержателя пред'явити вексель у розрахункову палату, може:
  а) забезпечити оплату векселя в строк платежу через розрахункову палату;
  б) не пiзнiше дня настання строку платежу подати до розрахункової палати письмове повiдомлення про вiдмову оплатити вексель;
  в) ужити будь-яких, не заборонених чинним законодавством, заходiв щодо врегулювання заборгованостi за векселем.
  У разi ненадходження вiд платника в день настання строку платежу за векселем будь-яких повiдомлень у письмовому виглядi про вiдмову оплатити вексель та/або не оплати векселя в установленому порядку, розрахункова палата повiдомляє векселедержателя про те, що платник за векселем вiдмовився вiд його оплати.
  Платник у разi згоди оплатити вексель може забезпечити оплату векселя через розрахункову палату одним з таких способiв:
  а) подати до розрахункової палати розрахунковi документи на перерахування в строк платежу за векселем коштiв зi свого поточного рахунку на користь векселедержателя за банкiвськими реквiзитами, повiдомленими векселедержателем;
  б) у разi наявностi вiдповiдного договору з розрахунковою палатою перерахувати кошти на вiдповiдний рахунок у розрахунковiй палатi з наданням їй повноважень на оплату за рахунок цих коштiв векселя при його пред'явленнi векселедержателем;
  в) здiйснити оплату векселя за рахунок кредиту, одержаного вiд розрахункової палати;
  г) у порядку, установленому нормативно-правовими актами НБ України, внести готiвку в касу розрахункової палати для її подальшого зарахування на рахунок векселедержателя.
  Оплачений у повнiй сумi вексель повертається розрахунковою палатою платнику за векселем або його представнику пiд розпис або надсилається спецiальним зв'язком (поштою цiнним листом).
  У разi часткової оплати векселя i повернення векселя векселедержателю розрахункова палата вимагає надання розписки про частковий платiж i здiйснення вiдповiдної вiдмiтки про це на векселi.
  9.4.1.7. Протест векселя
  Векселi, що не оплаченi (не акцептованi) в строк, мають бути опротестованi. Протест векселiв в неплатежi (чи в неакцептi) здiйснюється нотарiусом за мiсцем знаходження платника чи за мiсцем платежу. Протест в неплатежi за переказним (чи простим векселем), який пiдлягає оплатi на визначену дату або у визначений строк вiд дати складання чи вiд пред"явлення, повинен бути здiйснений в один iз двох робочих днiв, якi настають за днем, у який вексель пiдлягає оплатi (ст. 44 "Унiфiкованого Закону про переказнi векселi та простi векселi"). Деталiзованi правила здiйснення протесту векселя викладенi у "Порядку вчинення нотарiальних дiй нотарiусами України", що затверджена наказом Мiнюсту України вiд 22 лютого 2012 р. ? 296/5 (глава 17 роздiлу II).
  На спори про стягнення заборгованостi по опротестованим векселям не поширюється вимога по їх досудовому врегулюванню. Спiр про стягнення даної заборгованостi має бути вирiшений протягом 1-го мiсяця вiд дня одержання позовної заяви (ст. 69 ГПК України).
  Опротестований у встановленому порядку вексель включений до "Перелiку документiв, за якими стягнення заборгованостi провадиться у безспiрному порядку на пiдставi виконавчих написiв нотарiусiв", що затверджений постановою КМ України вiд 29 червня 1999 р. ? 1172. Крiм цього, вiдповiдно до ст. 8 Закону України "Про обiг векселiв в Українi" вексель, опротестований нотарiусом (виконавчий напис нотарiуса) у встановленому порядку, є виконавчим документом.
  9.4.1.8. Розрахунки банкiв-резидентiв за векселями, вираженими в iноземнiй валютi
  Якщо банк-резидент здiйснює з iншим резидентом України розрахунки за векселем, вираженим в iноземнiй валютi, то вiн повинен керуватися вимогами постанови Правлiння НБ України вiд 14 червня 1999 р. ? 285 "Про розрахунки мiж резидентами за векселями, вираженими в iноземнiй валютi", у якiй встановлено, що розрахунки мiж резидентами за векселями, вираженими в iноземнiй валютi, виданими резидентами нерезидентам у встановлених чинним законодавством випадках та переданими останнiми резидентам вiдповiдно до вимог чинного законодавства, здiйснюються у валютi України за курсом НБ України на день оплати. Для проведення таких розрахункiв необхiдно одержати iндивiдуальну лiцензiю НБ України.
   9.4.2. Операцiї банкiв з ощадними (депозитними) сертифiкатами
  Законодавство України встановлює, що ощаднi (депозитнi) сертифiкати в Українi можуть випускати в обiг тiльки банки. Так, згiдно зi ст. 13 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" ощадний (депозитний) сертифiкат - це цiнний папiр, який пiдтверджує суму вкладу, внесеного у банк, i права вкладника (власника сертифiката) на одержання зi спливом встановленого строку суми вкладу та процентiв, встановлених сертифiкатом, у банку, який його видав.
  Ощадний (депозитний) сертифiкат є неемiсiйним цiнним папером, що видається на певний строк (пiд вiдсотки, передбаченi умовами його видачi) та може бути iменними або на пред'явника; iснує такий цiнний папiр виключно у документарнiй формi.
  Права за iменним ощадним (депозитним) сертифiкатом передаються в порядку, встановленому для вiдступлення права вимоги. Передача прав за ощадним (депозитним) сертифiкатом на пред'явника здiйснюється шляхом передачi ощадного (депозитного) сертифiката.
  Ощаднi (депозитнi) сертифiкати розмiщуються серед їх покупцiв на певний строк (пiд вiдсотки, передбаченi умовами їх розмiщення). Доход за ощадними (депозитними) сертифiкатами виплачується пiд час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмiстив цi сертифiкати.
  У разi дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифiката до оплати банк виплачує суму вкладу та вiдсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифiката не передбачено iнший розмiр вiдсоткiв.
  Як бачимо, у профiльному Законi України "Про цiннi папери та фондовий ринок" ощаднi та депозитнi сертифiкати ототожнюються, хоча на практицi та в законодавствi iнших країн цi два види цiнних паперiв розрiзняються. Зокрема, депозитнi сертифiкати набули поширення у свiтовiй банкiвськiй практицi починаючи iз 60-х рокiв. Вперше депозитнi сертифiкати (англiйською мовою "certificates of deposit") з"явились у США. В iноземнiй практицi депозитнi сертифiкати випускаються для консолiдованого залучення коштiв в першу чергу на мiжбанкiвському ринку та у держави (на вiдмiну вiд ощадних сертифiкатiв). Законодавство України вiдходить вiд цiєї тенденцiї, оскiльки депозитний сертифiкат прирiвнюється до ощадного сертифiкату та квалiфiкується як документ, яким оформляється залучення вкладу (депозиту) у банк вiд будь-яких юридичних та фiзичних осiб.
  9.4.2.1. Порядок випуску, використання та погашення ощадних сертифiкатiв банками
  Вiдповiдно до п. 1.1 глави 1 "Положення про порядок здiйснення банками України вкладних (депозитних) операцiй з юридичними i фiзичними особами", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 3 грудня 2003 р. ? 516 ощадний (депозитний) сертифiкат - це письмове свiдоцтво банку про депонування грошових коштiв, яке засвiдчує право власника сертифiката або його правонаступника на одержання пiсля закiнчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентiв, установлених сертифiкатом, у банку, який його видав. Ощаднi (депозитнi) сертифiкати бувають процентними, купонними та безкупонними.
  Ощаднi (депозитнi) сертифiкати можуть випускатися за iнiцiативою банку:
  - одноразово або серiями;
  - iменними або на пред'явника;
  - на вимогу або на строк.
  Ощаднi (депозитнi) сертифiкати можуть бути номiнованi як у нацiональнiй валютi, так i в iноземнiй валютi. Однак випуск та розмiщення банками ощадних (депозитних) сертифiкатiв, номiнованих у банкiвських металах, не дозволяється.
  Емiтентами ощадних (депозитних) сертифiкатiв можуть бути лише банки - юридичнi особи.
  Ощадними (депозитними) сертифiкатами на пред'явника, номiнованими як у нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi, оформляються лише вклади (депозити) на строк бiльше нiж 30 днiв.
  Строк обiгу ощадних (депозитних) сертифiкатiв установлюється вiд дати видачi сертифiката безпосередньо вкладнику (власнику сертифiката) до дати, з якої власник сертифiката отримав право вимоги вкладу (депозиту).
  Розмiщення та погашення ощадних (депозитних) сертифiкатiв здiйснюється лише банком-емiтентом. До погашення приймаються тiльки оригiнали ощадних (депозитних) сертифiкатiв.
  Ощадний (депозитний) сертифiкат, який виписаний на користь юридичної особи, отримує в банку керiвник пiдприємства або уповноважена на це особа. Сертифiкат, що виписаний на користь фiзичної особи, отримує особа, яка внесла грошовi кошти на вклад (депозит), або iнша уповноважена на це особа згiдно iз законодавством України.
  За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк здiйснює платiж проти пред'явлення ощадного (депозитного) сертифiката.
  Погашення ощадних (депозитних) сертифiкатiв, якi номiнованi в нацiональнiй валютi, та виплата процентiв за ними здiйснюються банками лише в нацiональнiй валютi.
  Погашення ощадних (депозитних) сертифiкатiв, якi номiнованi в iноземнiй валютi, та виплата процентiв за ними здiйснюються банками в iноземнiй валютi, а за письмовою заявою вкладника або особи, уповноваженої на здiйснення цiєї операцiї - у нацiональнiй валютi за курсом НБ України на дату закiнчення строку, що зазначений в ощадному (депозитному) сертифiкатi, або на дату дострокового викупу сертифiката.
  Розрахунки за придбанi ощаднi (депозитнi) сертифiкати та сплата грошових коштiв за ними для юридичних осiб здiйснюються лише в безготiвковiй формi.
  Розрахунки за придбанi ощаднi (депозитнi) сертифiкати та сплата грошових коштiв за ними для фiзичних осiб здiйснюються як у готiвковiй, так i в безготiвковiй формi.
  Облiк операцiй з випуску, погашення та сплати процентiв за ощадними (депозитними) сертифiкатами здiйснюється вiдповiдно до нормативно-правових актiв НБ України з питань бухгалтерського облiку.
  9.4.2.2. Правове регулювання випуску та проведення операцiй з депозитними сертифiкатами НБ України
  Порядок випуску та проведення операцiй з депозитними сертифiкатами НБ України встановлений "Положенням про регулювання Нацiональним банком України лiквiдностi банкiв України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2009 р. ? 259. Проаналiзуємо правове регулювання випуску та обiгу депозитних сертифiкатiв НБ України детальнiше.
  Вiдповiдно до п. 1.1. глави 1 роздiлу IV "Положення про регулювання Нацiональним банком України лiквiдностi банкiв України" НБ України здiйснює операцiї з власними борговими зобов'язаннями шляхом емiсiї депозитних сертифiкатiв за такими строками:
  - один день (овернайт, вiд англiйського слова "overnight");
  - до 90 днiв.
  НБ України здiйснює емiсiю депозитних сертифiкатiв у формi записiв на рахунках у системi кiлькiсного облiку СЕРТИФ з використанням технологiй, програмно-технологiчних засобiв i системи захисту iнформацiї НБ України.
  НБ України для всiх банкiв установлює однаковi умови участi в тендерах з розмiщення депозитних сертифiкатiв i проводить операцiї з банками, якi:
  - забезпечують своєчасне i в повному обсязi формування обов'язкових резервiв;
  - забезпечують своєчасне перерахування коштiв за результатами попередньо проведених тендерiв з розмiщення депозитних сертифiкатiв;
  Для окремих випускiв депозитних сертифiкатiв можуть установлюватися додатковi обмеження щодо потенцiйних власникiв. Обов'язковою умовою для подання банком заявки на участь у тендерах з розмiщення депозитних сертифiкатiв є укладення на поточний календарний рiк вiдповiдного генерального договору.
  Розмiщення та розрахунки за депозитними сертифiкатами здiйснюються лише в безготiвковiй формi в нацiональнiй валютi України.
  Умови розмiщення, максимальна або мiнiмальна сума заявки вiд банку, сума вкладу, строк, на який розмiщується депозитний сертифiкат, визначаються залежно вiд ситуацiї, що склалася на грошово-кредитному ринку в перiод оголошення про проведення тендера, та з урахуванням перспектив її розвитку i доводяться до вiдома банкiв.
  Депозитнi сертифiкати мають право обiгу на вiдкритому ринку лише серед банкiв, а також можуть використовуватися як застава на мiжбанкiвському кредитному ринку та як забезпечення кредитiв рефiнансування НБ України.
  9.4.3. Операцiї банкiв з облiгацiями
  Нагадаємо, що вiдповiдно до ст.ст. 7,8,9,10, 101 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" в Українi випускаються облiгацiї пiдприємств, облiгацiї мiсцевих позик, державнi облiгацiї та облiгацiї мiжнародних фiнансових органiзацiй. Державнi облiгацiї України подiляються на облiгацiї внутрiшнiх державних позик України, облiгацiї зовнiшнiх державних позик України та цiльовi облiгацiї внутрiшнiх державних позик України.
  Банки можуть виступати емiтентами облiгацiй, покупцями державних облiгацiй та облiгацiй мiсцевих позик, а також облiгацiй пiдприємств . Крiм цього, банки, здiйснюючи торгiвлю цiнними паперами, на договiрних засадах виконують функцiї фiнансових посередникiв при купiвлi-продажу чи мiнi облiгацiй фiзичними особами та юридичними особами.
  9.4.3.1. Операцiї банкiв з облiгацiями внутрiшньої державної позики
  Найчастiше операцiї банкiв з облiгацiями внутрiшньої державної позики (ОВДП) вiдбуваються як купiвля банками ОВДП пiд час їх розмiщення з метою одержання прибутку вiд продажу цих цiнних паперiв на вторинному ринку чи вiд їх погашення. При цьому зазначимо, що низька дохiднiсть ОВДП зумовлює те, що банки, iнвестуючи в цi цiннi папери, скорiше орiєнтуються не на дохiднiсть, а на досягнення вищої лiквiдностi активiв, забезпечення збереження своїх вiльних грошових ресурсiв та мiнiмiзацiю ризикiв.
  Основний нормативний документ у цiй сферi - "Положення про порядок проведення операцiй, пов'язаних з розмiщенням облiгацiй внутрiшнiх державних позик", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 18 червня 2003 р. ? 248. Вiдповiдно до цього Положення розмiщення облiгацiй здiйснюється, виходячи з поточних потреб фiнансування Держбюджету України.
  Розмiщення облiгацiй здiйснюється за критерiєм дохiдностi та має такi форми:
  - аукцiонний продаж облiгацiй (у цiй ситуацiї подаються конкурентнi та неконкурнетнi заявки);
  - продаж облiгацiй за фiксованим рiвнем дохiдностi (покупцями подаються неконкурентнi заявки).
  Облiгацiї розповсюджуються шляхом первинного розмiщення та дорозмiщення. Шляхом первинного розмiщення розповсюджуються новi облiгацiї, якi за умовами випуску та обсягом прав, що надаються їх власникам, ще не були в обiгу. Шляхом дорозмiщення розповсюджуються облiгацiї, якi за термiнами погашення, розмiром купонних сплат, якщо вони є, та обсягом прав, що надаються їх власникам, вiдповiдають умовам випуску облiгацiй, якi вже перебувають в обiгу.
  Мiнфiн України як емiтент облiгацiй здiйснює їх розмiщення та забезпечує своєчасне погашення облiгацiй та сплату доходу за ними. Також Мiнфiн України розробляє та оприлюднює орiєнтовнi графiки розмiщення облiгацiй у порядку, визначеному його нормативно-правовими актами.
  Учасниками розмiщення облiгацiй є первиннi дилери та НБ України. Первиннi дилери беруть участь у розмiщеннi облiгацiй вiд свого iменi та за свiй рахунок i можуть подавати конкурентнi та неконкурентнi заявки на придбання облiгацiй. НБ України бере участь у розмiщеннi облiгацiй вiд свого iменi за дорученням та за рахунок своїх клiєнтiв i може подавати виключно неконкурентнi заявки на придбання облiгацiй.
  Придбання облiгацiй депонентами первинних дилерiв та iншими особами, якi не входять до складу учасникiв розмiщення, здiйснюється на вторинному ринку в порядку, визначеному законодавством України.
  Право власностi на облiгацiї виникає в покупця з часу зарахування облiгацiй на рахунок у цiнних паперах зберiгача - учасника розмiщення облiгацiй.
  Мiнфiн України застосовує до учасникiв розмiщення облiгацiй, якi порушили кiнцевi термiни перерахування коштiв за облiгацiї, такi заходи впливу:
  - усунення вiд участi в подальших розмiщеннях облiгацiй;
  - стягнення пенi вiд простроченої заборгованостi за кожний день прострочення в розмiрi подвiйної облiкової ставки НБ України, що дiяла в перiод її нарахування. Рахунок в Операцiйному управлiннi НБ України, на який учасник розмiщення облiгацiй перераховує пеню, зазначений у клiринговiй вiдомостi, що подана йому НБ України.
  Функцiї депозитарiя та зберiгача державних цiнних паперiв виконує НБ України згiдно з "Положенням про депозитарну та клiрингову дiяльнiсть Нацiонального банку України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 вересня 2013 р. ? 387.
  Банки на ринку ОВДП виконують також функцiї зберiгачiв на пiдставi дозволiв, що надаються у порядку, визначеному чинним законодавством України, та договорiв про депозитарне обслуговування, якi укладаються з НБ України як депозитарiєм державних цiнних паперiв.
  Крiм цього, банки - власники ОВДП можуть використовувати цi цiннi папери як предмет застави при одержаннi кредитiв вiд iнших банкiв чи вiд НБ України.
  9.4.3.2. Операцiї банкiв з облiгацiями пiдприємств
  Корпоративнi облiгацiї випускаються пiдприємствами усiх передбачених законом форм власностi, об'єднаннями пiдприємств, акцiонерними та iншими господарськими товариствами i не дають їх власникам права на участь в управлiннi емiтентом. Саме вiдсутнiсть права на управлiння у власникiв облiгацiй робить цей iнструмент дуже привабливим для тих пiдприємств, якi потребують залучених коштiв, включаючи банки, однак їх учасники (акцiонери) не бажають повнiстю чи частково втрачати корпоративний контроль над пiдприємством - емiтентом облiгацiй.
  Облiгацiї пiдприємств можуть випускатися iменними i на пред'явника, вiдсотковими, цiльовими та дисконтними.
  Щодо операцiй банкiв з облiгацiями пiдприємств, то банки можуть здiйснювати з ними:
  а) операцiї купiвлi-продажу та мiни облiгацiй (за загальними правилами торгiвлi цiнними паперами);
  б) андеррайтинг облiгацiй,
  а також
  в) виступати емiтентами облiгацiй.
  Рiшення про емiсiю облiгацiй приймається їх емiтентами у порядку, визначеному законодавством про цiннi папери (ст. 8 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок"), а iнформацiя про випуск облiгацiй та сам випуск реєструються НКЦПФР вiдповiдно до "Положення про порядок випуску облiгацiй пiдприємств", що затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 17 липня 2003 р. ? 322 (з наступними змiнами i доповненнями).
  Облiгацiї можуть розмiщатися шляхом публiчного розмiщення або шляхом приватного розмiщення.
  Емiсiя облiгацiй шляхом публiчного розмiщення здiйснюється за такими етапами:
  1) прийняття рiшення про публiчне розмiщення облiгацiй органом емiтента, уповноваженим приймати таке рiшення;
  2) подання заяви i всiх необхiдних документiв для реєстрацiї випуску облiгацiй та проспекту їх емiсiї;
  3) реєстрацiя НКЦПФР випуску облiгацiй та проспекту їх емiсiї, видача тимчасового свiдоцтва про реєстрацiю випуску облiгацiй;
  4) прийняття у разi потреби рiшення про залучення андеррайтера(-iв) до розмiщення облiгацiй органом емiтента, уповноваженим приймати таке рiшення, крiм випадкiв наявностi попередньо укладеного договору(-iв) з андеррайтером(-ами);
  5) присвоєння облiгацiям мiжнародного iдентифiкацiйного номера;
  6) укладення з депозитарiєм договору про обслуговування емiсiї облiгацiй (у разi вiдсутностi такого договору);
  7) виготовлення сертифiкатiв цiнних паперiв у разi розмiщення облiгацiй у документарнiй формi iснування або оформлення та депонування тимчасового глобального сертифiката (у разi емiсiї облiгацiй у бездокументарнiй формi iснування);
  8) розкриття iнформацiї, що мiститься в зареєстрованому проспектi емiсiї облiгацiй, вiдповiдно до пункту 4 глави 1 роздiлу III до "Положення про порядок випуску облiгацiй пiдприємств";
  9) публiчне розмiщення облiгацiй, що здiйснюється в строк, який зазначений в рiшеннi про розмiщення облiгацiй та проспектi їх емiсiї;
  10) затвердження результатiв публiчного розмiщення облiгацiй органом емiтента, уповноваженим приймати таке рiшення;
  11) подання звiту про результати публiчного розмiщення облiгацiй;
  12) реєстрацiя НКЦПФР звiту про результати публiчного розмiщення облiгацiй;
  13) отримання свiдоцтва про реєстрацiю випуску облiгацiй;
  14) розкриття iнформацiї, що мiститься у зареєстрованому звiтi про результати публiчного розмiщення облiгацiй, шляхом опублiкування звiту у тому самому офiцiйному друкованому виданнi НКЦПФР, в якому був опублiкований проспект емiсiї цих облiгацiй, не пiзнiше нiж через 15 робочих днiв з дати реєстрацiї звiту про результати розмiщення облiгацiй (серiї облiгацiй);
  15) надання емiтентом до депозитарiю, з яким укладено договiр про обслуговування емiсiї облiгацiй i в якому депоновано тимчасовий глобальний сертифiкат, копiї свiдоцтва про реєстрацiю випуску облiгацiй. На пiдставi свiдоцтва про реєстрацiю випуску облiгацiй емiтент оформляє глобальний сертифiкат на кiлькiсть облiгацiй з урахуванням результатiв розмiщення облiгацiй.
  Облiгацiї розмiщуються у бездокументарнiй формi, шляхом укладення мiж емiтентом та покупцем облiгацiй вiдповiдного договору.
  Номiнальна вартiсть облiгацiї визначається в нацiональнiй валютi або, якщо це передбачено умовами розмiщення облiгацiй, в iноземнiй валютi. Мiнiмальна номiнальна вартiсть облiгацiї не може бути меншою, нiж одна копiйка, якщо номiнальна вартiсть облiгацiї визначена в нацiональнiй валютi.
  Продаж облiгацiй здiйснюється в нацiональнiй валютi, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розмiщення, - в iноземнiй валютi з урахуванням законодавства про валютне регулювання.
  Вiдсотковий дохiд за облiгацiями повинен виплачуватися в розмiрi та в строк, що встановленi рiшенням про публiчне або приватне розмiщення та проспектом емiсiї облiгацiй.
  Вiдсотковий дохiд за облiгацiями, номiнальна вартiсть яких визначена в iноземнiй валютi, виплачується в iноземнiй валютi, у якiй виражена номiнальна вартiсть цих облiгацiй з урахуванням законодавства про валютне регулювання, або в нацiональнiй валютi за валютним (обмiнним) курсом iноземної валюти, у якiй виражена номiнальна вартiсть цих облiгацiй, встановленим НБ України на дату нарахування вiдсоткового доходу.
  Пiсля закiнчення строку розмiщення та/або пiд час обiгу облiгацiй власник облiгацiй має право звернутися до емiтента з вимогою викупити оплаченi власником облiгацiї. Емiтент зобов'язаний здiйснити викуп облiгацiй у їх власникiв у разi, коли проспектом емiсiї облiгацiй передбаченi випадки такого викупу. При цьому умови розмiщення мають мiстити порядок повiдомлення власникiв облiгацiй про здiйснення викупу облiгацiй, порядок установлення цiни викупу облiгацiй i строк, у який облiгацiї можуть бути пред'явленi їх власниками для викупу.
  Погашення облiгацiй може здiйснюватися грошима або товарами та/або послугами вiдповiдно до проспекту емiсiї облiгацiй. Строк погашення облiгацiй не повинен перевищувати одного року з дати початку погашення. Облiгацiї можуть розмiщуватися з фiксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.
  Погашення облiгацiй, номiнальна вартiсть яких визначена в iноземнiй валютi, здiйснюється в iноземнiй валютi, у якiй виражена номiнальна вартiсть цих облiгацiй з урахуванням законодавства про валютне регулювання, або в нацiональнiй валютi за валютним (обмiнним) курсом iноземної валюти, у якiй виражена номiнальна вартiсть цих облiгацiй, установленим НБ України на дату погашення облiгацiй.
  Випуск або окрема серiя облiгацiй можуть бути погашенi достроково за iнiцiативою емiтента або за вимогою власникiв облiгацiй. Порядок повiдомлення власникiв облiгацiй про здiйснення дострокового погашення облiгацiй за iнiцiативою емiтента, порядок встановлення цiни дострокового погашення облiгацiй i строк, у який облiгацiї мають бути пред'явленi їх власниками для дострокового погашення, повиннi бути передбаченi проспектом емiсiї облiгацiй та рiшенням вiдповiдного органу управлiння емiтента про дострокове погашення випуску або окремої серiї облiгацiй. Можливiсть дострокового погашення облiгацiй за вимогою їх власникiв, порядок встановлення цiни дострокового погашення облiгацiй i строк, у який облiгацiї можуть бути пред'явленi для дострокового погашення, а також порядок повiдомлення власникiв облiгацiй про здiйснення дострокового погашення облiгацiй повиннi бути передбаченi у проспектi емiсiї облiгацiй.
  Обiг облiгацiй дозволяється пiсля реєстрацiї НКЦПФР звiту про результати розмiщення облiгацiй та видачi свiдоцтва про реєстрацiю випуску облiгацiй, крiм випадкiв переходу прав власностi на облiгацiї до емiтента пiсля закiнчення строку розмiщення.
  Пiсля погашення облiгацiй рахунки власникiв облiгацiй в депозитарнiй установi закриваються вiдповiдно до вимог "Положення про депозитарну дiяльнiсть", затвердженого рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. ? 999.
  Про прийняття рiшення стосовно випуску облiгацiй емiтент зобов"язаний розкривати (оприлюднювати) iнформацiю згiдно з вимогами "Положення про розкриття iнформацiї емiтентами цiнних паперiв", що затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 19 грудня 2006 р. ? 1591. Обов"язок розкриття iнформацiї виникає тодi, коли приймається рiшення про розмiщення цiнних паперiв на суму, що перевищує 25 вiдсоткiв статутного капiталу емiтента.
  До погашення облiгацiй емiтенти оприлюднюють регулярну iнформацiю стосовно випуску облiгацiй у своїх рiчних звiтах.
  
  
  Тема 10. Правове регулювання валютних операцiй банкiв
  
  ?10.1. Загальнi засади правового регулювання валютних операцiй банкiв
  ?10.2. Правове регулювання основних валютних операцiй банкiв
  ?10.3. Правила здiйснення банками валютного контролю
  ?10.4.Вiдповiдальнiсть за порушення банками вимог валютного законодавства
  
  
  ?10.1. Загальнi засади правового регулювання валютних операцiй банкiв
  
  10.1.1. Для чого у країнi впроваджується валютний режим?
  Загальнi принципи валютного регулювання, права та обов"язки суб"єктiв валютних вiдносин, включаючи банки, порядок здiйснення валютного контролю, вiдповiдальнiсть за порушення вимог валютного законодавства встановлено у Декретi КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" вiд 19 лютого 1993 р. , а також у Законах України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про Нацiональний банк України" та у низцi пiдзаконних актiв КМ України та НБ України.
  Слiд вказати, що за оцiнками вчених-економiстiв нацiональна валюта України - гривня є так званою внутрiшньою валютою, як i валюти iнших країн iз слабкими ринковими вiдносинами. На вiдмiну вiд мiжнародних валют (американський долар, євро, єна) внутрiшнi валюти iстотно реагують на девальвацiйнi ризики (тобто вони швидко знецiнюються), а заходи ревальвацiї по вiдношенню до них практично не спрацьовують. Внаслiдок цього внутрiшнi валюти часто замiщаються мiжнародними i тому в бiльшiй чи меншiй мiрi втрачають здатнiсть виконувати функцiї грошей (зокрема, бути засобом платежу, а також засобом зберiгання та нагромадження цiнностi). Тому для пiдтримання стабiльностi та посилення нацiональних валют у державах з перехiдною економiкою впроваджуються так званi валютнi режими. Такi режими чинять цiлеспрямований вплив на суб"єктiв валютного ринку, включаючи банки, i цей вплив може бути прямим (у виглядi валютних обмежень та валютного контролю) чи опосередкованим (iз використанням таких iнструментiв, як змiна процентної ставки та валютнi iнтервенцiї на ринку, що коригують валютний курс на макрорiвнi та стримують небажанi тенденцiї на внутрiшньому валютному ринку). Україна не є винятком iз загального правила. Тому в нашiй державi довгий час було встановлено достатньо жорсткий валютний режим, пов"язаний iз значними обмеженнями валютних операцiй як банкiв, так i зовнiшньоекономiчних операцiй суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi , у ходi яких вiдбуваються розрахунки валютою .
  Валютний режим України поступово лiбералiзується. Так, постановою КМ України та НБ України вiд 30 березня 2005 р. ? 215 було скасовано обов"язковий продаж 50 % валютних надходжень, який застосовувався в Українi починаючи з вересня 1998 р. Однак така тенденцiя загальмувалась пiд впливом фiнансово-економiчної кризи 2008-2009 рр. Слiд вiдзначити iстотне зменшення мiжнародних валютних резервiв НБ України, що нарощувалися починаючи з 2004 р. (тiльки за 11 мiсяцiв 2009 р. НБ України витратив на пiдтримання курсу нацiональної валюти понад 10 мiльярдiв доларiв США). Пiсля 2008 р. зрiс та постiйно зберiгається попит на готiвкову iноземну валюту, зумовлений високими девальвацiйними очiкуваннями населення та потребами позичальникiв повертати валютнi кредити, що при обмеженостi пропозицiї готiвкової валюти на ринку призвело до її подорожчання.
  Тому вiдповiдно до Закону України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо розширення iнструментiв впливу на грошово-кредитний ринок" вiд 6 листопада 2012 р. за НБ України було закрiплене право тимчасово (строком до 6 мiсяцiв) запроваджувати (з подальшим скасуванням пiсля стабiлiзацiї ситуацiї на внутрiшньому валютному ринку i урiвноваження платiжного балансу України) норму щодо обов'язкового продажу частини надходжень в iноземнiй валютi. Крiм того, НБ України також було надане право тимчасово змiнювати строки розрахункiв за операцiями з експорту та iмпорту товарiв. На цiй пiдставi НБ України знову впровадив обов'язковий продаж 50% валютної виручки, зокрема, надходжень в iноземнiй валютi 1-ї групи Класифiкатора iноземних валют та банкiвських металiв, а також надходжень в росiйських рублях. Додатково НБ України встановив, що розрахунки за операцiями з експорту та iмпорту товарiв, передбаченi у статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" вiд 23 вересня 1994 р. , повиннi здiйснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днiв .
  10.1.2.Поняття резидента та нерезидента
  Суб"єктний склад валютних правовiдносин фiксується шляхом використання у законодавствi України понять "резидент" (англiйською мовою - "resident") та "нерезидент" (англiйською мовою - "non-resident"). Квалiфiкацiя суб"єкта як резидента чи нерезидента є пiдставою для застосування чи незастосування до його господарських та iнших операцiй спецiального режиму правового регулювання, зокрема, валютного та податкового.
  Поняття нерезидента розкривається у п. 5 ч. 1 ст. 1 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", де пiд нерезидентами розумiються:
  - фiзичнi особи (iноземнi громадяни, громадяни України, особи без громадянства), якi мають постiйне мiсце проживання за межами України, в тому числi тi, що тимчасово перебувають на територiї України;
  - юридичнi особи, суб"єкти пiдприємницької дiяльностi, що не мають статусу юридичної особи (фiлiї, представництва тощо), з мiсцезнаходженням за межами України, якi створенi й дiють вiдповiдно до законодавства iноземної держави, у тому числi юридичнi особи та iншi суб"єкти пiдприємницької дiяльностi з участю юридичних осiб та iнших суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi України;
  - розташованi на територiї України iноземнi дипломатичнi, консульськi, торговельнi та iншi офiцiйнi представництва, мiжнароднi органiзацiї та їх фiлiї, що мають iмунiтет i дипломатичнi привiлеї, а також представництва iнших органiзацiй i фiрм, якi не здiйснюють пiдприємницької дiяльностi на пiдставi законiв України.
  Включення до нерезидентiв дипломатичних та iнших органiзацiй, що мають iмунiтет та дипломатичнi привiлеї, є цiлком обґрунтованим, оскiльки такi органiзацiї надiленi статусом екстериторiальностi.
  Нерезиденти перебувають у юрисдикцiї тих держав, в яких вони постiйно проживають чи створенi, зокрема, з питань оподаткування.
  10.1.3. Поняття валютних цiнностей
  Нерезиденти та резиденти мають право бути власниками валютних цiнностей , що знаходяться на територiї України та за межами територiї України (крiм випадкiв передбачених законодавством).
  Пiд валютними цiнностями розумiють:
  - валюту України - грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї України, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах на територiї України;
  - платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi у валютi України;
  - iноземну валюту - iноземнi грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї вiдповiдної iноземної держави, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти у грошових одиницях iноземних держав i мiжнародних розрахункових (клiрингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установ за межами України;
  - платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, векселi (тратти), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в iноземнiй валютi або банкiвських металах;
  - банкiвськi метали - це золото, срiбло, платина, метали платинової групи, доведенi (афiнованi) до найвищих проб вiдповiдно до свiтових стандартiв, у зливках i порошках, що мають сертифiкат якостi, а також монети, виробленi з дорогоцiнних металiв.
  10.1.3. Поняття валютних операцiй
  Вiдповiдно п. 2 ст. 1 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" валютними операцiями є:
  - операцiї, пов"язанi з переходом права власностi на валютнi цiнностi, за винятком операцiй, що здiйснюються мiж резидентами у валютi України;
  - операцiї, пов"язанi з використанням валютних цiнностей в мiжнародному обiгу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та iнших зобов"язань, предметом яких є валютнi цiнностi;
  - операцiї, пов"язанi з ввезенням, переказуванням i пересиланням на територiю України та вивезенням, переказуванням i пересиланням за її межi валютних цiнностей
  10.1.4. Поняття уповноваженого банку
  В Українi використання iноземної валюти обмежене. Єдиним законним засобом платежу на територiї України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов"язань, є валюта України, якщо iнше не передбачено законодавчими актами України. Операцiї з iноземною валютою в Українi, як правило, потребують одержання вiдповiдної лiцензiї. Перелiк лiцензованих валютних операцiй, а також операцiй, звiльнених вiд лiцензування, встановлено у ст. 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю".
  На здiйснення валютних операцiй, якi пiдпадають пiд режим лiцензування, НБ України видає iндивiдуальнi та генеральнi лiцензiї. Генеральнi лiцензiї видаються банкам та iншим фiнансовим установам України, нацiональному оператору поштового зв'язку на здiйснення валютних операцiй, що не потребують iндивiдуальної лiцензiї, на весь перiод дiї режиму валютного регулювання. Уповноваженi банки та iншi фiнансовi установи, нацiональний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення операцiй, пов'язаних з торгiвлею iноземною валютою, мають право вiдкривати на територiї України пункти обмiну iноземних валют, у тому числi на пiдставi агентських угод з iншими юридичними особами - резидентами. Банк, який одержав генеральну лiцензiю на здiйснення валютних операцiй, iменується уповноваженим банком.
  Небанкiвським фiнансовим установам генеральнi лiцензiї на здiйснення валютних операцiй видаються згiдно з "Положення про порядок надання небанкiвським фiнансовим установам, нацiональному оператору поштового зв'язку генеральних лiцензiй на здiйснення валютних операцiй", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 9 серпня 2002 р. ? 297.
  10.1.5. Види валютних операцiй банкiв
  Перелiк валютних операцiй банкiв, пiдстави та порядок видачi банкам лiцензiї на здiйснення операцiй з валютними цiнностями встановлюються у "Положеннi про порядок надання банкам i фiлiям iноземних банкiв генеральних лiцензiй на здiйснення валютних операцiй", що було затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 15 серпня 2011 р. ? 281. У роздiлi 2 цього Положення вказуються види операцiй з валютними цiнностями, на якi НБ України надає банкам генеральнi лiцензiї. Зокрема, це:
  - неторговельнi операцiї з валютними цiнностями;
  - операцiї з готiвковою iноземною валютою та чеками (купiвля, продаж, обмiн, прийняття на iнкасо), що здiйснюються в касах i пунктах обмiну iноземної валюти банкiв;
  - операцiї з готiвковою iноземною валютою (купiвля, продаж, обмiн), що здiйснюються в пунктах обмiну iноземної валюти, якi працюють на пiдставi укладених банками агентських договорiв з юридичними особами-резидентами;
  - ведення рахункiв клiєнтiв (резидентiв i нерезидентiв) в iноземнiй валютi та клiєнтiв-нерезидентiв у грошовiй одиницi України;
  - ведення кореспондентських рахункiв банкiв (резидентiв i нерезидентiв) в iноземнiй валютi;
  - ведення кореспондентських рахункiв банкiв (нерезидентiв) у грошовiй одиницi України;
  - вiдкриття кореспондентських рахункiв в уповноважених банках України в iноземнiй валютi та здiйснення операцiй за ними;
  - вiдкриття кореспондентських рахункiв у банках (нерезидентах) в iноземнiй валютi та здiйснення операцiй за ними;
  - залучення та розмiщення iноземної валюти на валютному ринку України;
  - залучення та розмiщення iноземної валюти на мiжнародних ринках;
  - торгiвля iноземною валютою на валютному ринку України [за винятком операцiй з готiвковою iноземною валютою та чеками (купiвля, продаж, обмiн), що здiйснюється в касах i пунктах обмiну iноземної валюти банкiв i агентiв];
  - торгiвля iноземною валютою на мiжнародних ринках;
  - залучення та розмiщення банкiвських металiв на валютному ринку України;
  - залучення та розмiщення банкiвських металiв на мiжнародних ринках;
  - торгiвля банкiвськими металами на валютному ринку України;
  - торгiвля банкiвськими металами на мiжнародних ринках;
  - валютнi операцiї на валютному ринку України, якi належать до фiнансових послуг згiдно зi ст. 4 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" та не зазначенi в абз. 2-17 Роздiлу II "Положення про порядок надання банкам i фiлiям iноземних банкiв генеральних лiцензiй на здiйснення валютних операцiй";
  - валютнi операцiї на мiжнародних ринках, якi належать до фiнансових послуг згiдно зi ст. 4 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" та не зазначенi в абз. 2-17 Роздiлу II "Положення про порядок надання банкам i фiлiям iноземних банкiв генеральних лiцензiй на здiйснення валютних операцiй".
  Класифiкувати валютнi операцiї банкiв можна також:
  а) за мiсцем проведення валютних операцiй на:
  - валютнi операцiї, якi здiйснюються на територiї України;
  - операцiї, пов"язанi iз перемiщенням валютних цiнностей через кордон України;
  - валютнi операцiї, якi проводяться українськими банками за межами України;
  б) за ознакою того, вiд чийого iменi i в чиїх iнтересах здiйснюються валютнi операцiї на:
  - операцiї, пов"язанi з обслуговуванням клiєнтури (резидентiв та нерезидентiв);
  - валютнi операцiї, якi здiйснюються банками вiд свого iменi, за свiй рахунок та з метою реалiзацiї свого власного iнтересу (наприклад, мiжбанкiвськi кредитнi операцiї в iноземнiй валютi);
  в) в залежностi вiд виду зобов"язань, в якi вступають банки, на:
  - кредитнi валютнi операцiї;
  - депозитнi валютнi операцiї;
  - розрахунковi валютнi операцiї;
  - операцiї з обмiну готiвкових валютних цiнностей;
  - операцiї з цiнними паперами, що номiнованi в iноземнiй валютi тощо.
  10.1.6. Випадки, коли банку слiд одержати iндивiдуальну лiцензiю на здiйснення валютної операцiї
  Як зазначається у Декретi КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" iндивiдуальнi лiцензiї видаються резидентам i нерезидентам на здiйснення разової валютної операцiї на перiод, необхiдний для здiйснення такої операцiї. Маючи генеральну лiцензiю на здiйснення валютних операцiй, банки, як правило, не мають необхiдностi одержувати iндивiдуальнi лiцензiї. Однак в деяких ситуацiях це робити необхiдно. Зокрема, iндивiдуальної лiцензiї потребують такi операцiї банкiв, як:
  - надання i одержання резидентами кредитiв в iноземнiй валютi, якщо термiни i суми таких кредитiв перевищують встановленi законодавством межi (зараз законодавством такi межi не встановленi, а тому подiбнi операцiї банкiв не лiцензуються, хоча в деяких випадках банки проходять процедуру реєстрацiї в НБ України кредитiв, одержаних вiд нерезидентiв). Правомiрнiсть надання банками кредитiв в iноземнiй валютi без отримання iндивiдуальної лiцензiї обґрунтована у листi НБ України вiд 7 грудня 2009 р. ? 13-210/7871-22612. Поява цього листа зумовлена розповсюдженням практики визнання судами недiйсними кредитних договорiв щодо надання українськими банками кредитiв в iноземнiй валютi ;
  - використання iноземної валюти на територiї України як засобу платежу або як застави. Видаються iндивiдуальнi лiцензiї резидентам i нерезидентам на використання iноземної валюти на територiї України як засобу платежу вiдповiдно до "Положення про порядок видачi Нацiональним банком України iндивiдуальних лiцензiй на використання iноземної валюти на територiї України як засобу платежу", що було затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 14 жовтня 2004 р. ? 483. Стосовно лiцензування застави валюти, то згiдно з п. 6.5 глави 6 "Правил використання готiвкової iноземної валюти на територiї України", затверджених постановою Правлiння НБ України вiд 30 травня 2007 р. ? 200 використання готiвкової iноземної валюти на територiї України як застави дозволяється за умови отримання iндивiдуальної лiцензiї, яка надається виключно на пiдставi окремої постанови Правлiння НБ України;
  - розмiщення валютних цiнностей на рахунках i у вкладах за межами України, за винятком вiдкриття кореспондентських рахункiв уповноваженими банками. Надаються такi iндивiдуальнi лiцензiї вiдповiдно до "Положення про порядок видачi Нацiональним банком України iндивiдуальних лiцензiй на розмiщення резидентами (юридичними та фiзичними особами) валютних цiнностей на рахунках за межами України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 14 жовтня 2004 р. ? 485. В п 1.4 глави 1 цього Положення вказано, що без лiцензiї з дотриманням законодавства України розмiщують валютнi цiнностi та здiйснюють iншi операцiї через рахунки такi резиденти, як уповноважений банк (якщо зазначенi рахунки є кореспондентськими), фiзична особа пiд час її перебування за кордоном, дипломатичнi, консульськi, торговельнi та iншi офiцiйнi представництва України за кордоном, якi користуються iмунiтетом i дипломатичними привiлеями. Строк дiї такої лiцензiї не може перевищувати одного року;
  - здiйснення iнвестицiй за кордон, у тому числi шляхом придбання цiнних паперiв (одержання лiцензiй на такi iнвестицiйнi операцiї регулюється "Iнструкцiєю про порядок видачi iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення iнвестицiй за кордон", затвердженою постановою Правлiння НБ України вiд 16 березня 1999 р. ? 122).
  Вiдмова у видачi НБ України лiцензiї може бути оскаржена в судi.
  
  
  ?10.2. Правове регулювання основних валютних операцiй банкiв
  
  10.2.1. Правове регулювання валютно-обмiнних операцiй банкiв
  Важливим видом операцiй банкiв з валютними цiнностями є валютно-обмiннi операцiї з iноземною валютою, дорожнiми та iменними чеками (далi - валютно-обмiннi операцiї).
  Порядок вiдкриття та органiзацiї роботи пунктiв обмiну iноземної валюти на територiї України, здiйснення валютно-обмiнних операцiй з iноземною валютою i платiжними документами, що вираженi в iноземнiй валютi, встановлюється "Iнструкцiєю про порядок органiзацiї та здiйснення валютно-обмiнних операцiй на територiї України", затвердженою постановою Правлiння НБ України вiд 12 сiчня 2002 р. ? 502 (далi - Iнструкцiя ? 502).
  Вiдповiдно до п. 1.2 глави 1 Iнструкцiї ? 502 до валютно-обмiнних операцiй належать:
  - купiвля у фiзичних осiб-резидентiв i нерезидентiв готiвкової iноземної валюти за готiвковi гривнi;
  - продаж фiзичним особам-резидентам готiвкової iноземної валюти за готiвкову гривню;
  - зворотний обмiн фiзичним особам-нерезидентам невикористаних готiвкових гривень на готiвкову iноземну валюту;
  - купiвля-продаж дорожнiх чекiв за готiвкову iноземну валюту, а також купiвля-продаж дорожнiх чекiв за готiвковi гривнi;
  - конвертацiя (обмiн) готiвкової iноземної валюти однiєї iноземної держави на готiвкову iноземну валюту iншої iноземної держави;
  - прийняття на iнкасо банкнот iноземних держав та iменних чекiв.
  Як передбачено у п. 2.1 глави 2 Iнструкцiї ? 502 вiдкривати пункти обмiну валюти для здiйснення валютно-обмiнних операцiй мають право:
   - банки, що отримали банкiвську лiцензiю та письмовий дозвiл НБ України на здiйснення неторговельних операцiй з валютними цiнностями;
  - фiнансовi установи, що отримали генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення операцiй з валютними цiнностями.
  При цьому вiдкриття пунктiв обмiну валюти банком (фiнансовою установою) дозволяється лише на територiї того територiального управлiння НБ України, на територiї якого розташований цей банк (фiнансова установа).
  На вiдмiну вiд кас, обмiнних пунктiв банкiв та iнших фiнансових установ, для пунктiв обмiну валюти агентiв Iнструкцiєю ? 502 встановлюються обмеження щодо здiйснення валютно-обмiнних операцiй. Агентами є юридичнi особи здiйснюють операцiї, зазначенi в абз. 2 - 4 п. 1.2 глави 1 Iнструкцiї ? 502, у порядку, визначеному п. 1.3 глави Iнструкцiї ? 502. Вiдповiдно, пункти обмiну валюти агентiв не мають права працювати з дорожнiми та iменними чеками i можуть здiйснювати лише обмiннi операцiї з iноземною валютою.
  Агентська угода юридичних осiб з уповноваженими банками на здiйснення операцiй купiвлi-продажу готiвкової iноземної валюти для фiзичних осiб за своєю правовою суттю є договором доручення, який укладається у порядку комерцiйного посередництва (ст. 295- ст. 305 ГК України). Сторонами такого договору можуть бути суб"єкти пiдприємницької дiяльностi - юридичнi особи.
  Оскiльки агент має здiйснювати купiвлю-продаж готiвкової iноземної валюти вiд iменi та за рахунок уповноваженого банку, то цi операцiї належать до складу операцiй банку, а не агента. Використання агентами уповноважених банкiв власних готiвкових коштiв при здiйсненнi вищезазначених операцiй є неправомiрним, оскiльки агенти не мають на це вiдповiдної лiцензiї.
  Що стосується прибутку агента, то вiн його має отримувати не вiд здiйснення операцiй купiвлi-продажу готiвкової iноземної валюти, а в якостi винагороди за надання агентських послуг, що сплачується уповноваженим банком .
  Згiдно з вимогами вищевказаної Iнструкцiї ? 502 (глава 3) голова правлiння банку до початку робочого дня встановлює єдиний курс купiвлi та продажу iноземних валют за гривнi шляхом видачi вiдповiдного наказу (розпорядження). Iншi керiвники не мають права встановлювати курси купiвлi та продажу iноземних валют за гривнi. Крiм цього, банк не має права змiнювати значення курсу купiвлi та продажу iноземних валют протягом операцiйного (робочого) дня.
  10.2.1.1. Правове регулювання операцiй з купiвлi та продажу готiвкової iноземної валюти i дорожнiх чекiв
  Як передбачено у п. 6.2 глави 6 Iнструкцiї ? 502 операцiї з купiвлi готiвкової iноземної валюти за готiвковi гривнi у фiзичних осiб здiйснюють:
  - каси банку (фiнансової установи);
  - програмно-технiчнi комплекси самообслуговування;
  - пункти обмiну валюти.
  У свою чергу, гiдно п. 6.3 Iнструкцiї ? 502 передбачається, що операцiї з продажу готiвкової iноземної валюти за готiвковi гривнi фiзичним особам-резидентам здiйснюють:
  - каси банку (фiнансової установи);
  - пункти обмiну валюти.
  Операцiї зворотного обмiну готiвкових гривень на готiвкову iноземну валюту здiйснюються лише фiзичним особам-нерезидентам у разi невикористання чи неповного використання ними гривень, що були одержанi в касi банку або в пунктi обмiну валюти. Зворотний обмiн здiйснюють як каси банку, так i будь-який пункт обмiну валюти. Пiд час здiйснення операцiй з видачi фiзичним особам-нерезидентам гривень в банкоматi на територiї України за платiжними картками мiжнародних платiжних систем зворотний обмiн невикористаних гривень здiйснюють лише каси того банку, якому належить банкомат, на пiдставi чека банкомата. Чек банкомата залишається в касi банку.
  При цьому, згiдно з 6.7 Iнструкцiї ? 502 банки та фiнансовi установи здiйснюють операцiї з продажу за гривнi готiвкової iноземної валюти фiзичним особам-резидентам або зворотного обмiну коштiв у гривнях на iноземну валюту фiзичним особам-нерезидентам у межах, що встановлюються НБ України.
  Вiдповiдно до п. 6.9 глави 6 Iнструкцiї ? 502 порядок здiйснення операцiй з купiвлi-продажу дорожнiх чекiв у касах банкiв (фiнансових установ) та пунктах обмiну валюти банкiв (фiнансових установ) викладено в главi 7 "Положення про порядок здiйснення операцiй з чеками в iноземнiй валютi на територiї України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 29 грудня 2000 р. ? 520.
  10.2.1.2. Здiйснення операцiй з конвертацiї готiвкової iноземної валюти однiєї iноземної держави на готiвкову iноземну валюту iншої iноземної держави
  Правила конвертацiї готiвкової iноземної валюти однiєї iноземної держави на готiвкову iноземну валюту iншої iноземної держави мiстяться у главi 7 Iнструкцiї ? 502.
  Операцiї з конвертацiї готiвкової iноземної валюти здiйснюються банками та їх пунктами обмiну валюти лише з тими валютами, що належать до 1 групи Класифiкатора iноземних валют. Пiд час здiйснення операцiй з конвертацiї готiвкової iноземної валюти використовується крос-курс, визначений згiдно з офiцiйним курсом гривнi до вiдповiдних iноземних валют, що встановлений НБ України на день проведення операцiї. Розраховується крос-курс таким чином:
  на певну дату офiцiйний курс гривнi становить:
  - гривня/долар США - X грн. за долар США;
  - гривня/євро - Y грн. за євро.
  Крос-курс долара США до євро становитиме X/Y євро за долар США.
  Вiдповiдно до п. 7.3 Iнструкцiї ? 502 операцiї з конвертацiї однiєї готiвкової iноземної валюти в iншу готiвкову iноземну валюту здiйснюються:
  - для фiзичних осiб - резидентiв i нерезидентiв - у касi банку (фiнансової установи);
  - для фiзичних осiб-резидентiв - у пунктi обмiну валюти банку (фiнансової установи).
  Операцiї з конвертацiї однiєї готiвкової iноземної валюти в iншу готiвкову iноземну валюту здiйснюються для фiзичної особи-нерезидента лише в касi банку (фiнансової установи) пiсля пред"явлення касиру документа, який засвiдчує цю особу, та за наявностi пiдтвердження джерел походження iноземної валюти (копiї цих документiв залишаються в документах дня). У разi ввезення нерезидентом в Україну iноземної валюти в пред"явленiй митнiй декларацiї робиться вiдмiтка про її конвертацiю.
  10.2.1.3. Здiйснення операцiй з приймання на iнкасо банкнот iноземних держав та iменних чекiв
  Вiдповiдно до п. 8.1 глави 8 Iнструкцiї ? 502 у касах банкiв (фiнансових установ, крiм нацiонального оператора поштового зв'язку) приймаються на iнкасо вiд фiзичних осiб (резидентiв i нерезидентiв) та юридичних осiб-резидентiв i представництв юридичних осiб-нерезидентiв:
  а) банкноти iноземних держав, якi мають значнi пошкодження та/або значнi ознаки зношення, або є сумнiв у їх платiжностi, у тому числi:
  - розiрванi на шматки та склеєнi;
  - тi, що не зберегли деяких ознак платiжностi (наявнi змiни у портретi, немає захисної стрiчки, є написи, якi заважають визначенню ознак платiжностi банкнот тощо);
  - iз змiненим первiсним кольором;
  - обпаленi або пропаленi;
  - залитi повнiстю або значною мiрою фарбою, чорнилом, жиром тощо;
  - мають явнi друкарськi недолiки;
  б) банкноти, якi вилученi iноземною державою з обiгу пiсля дати, оголошеної центральним банком - емiтентом вiдповiдної валюти (за наявностi згоди банку-кореспондента вiдповiдної держави на обмiн цих банкнот).
  Операцiї з приймання на iнкасо банкнот iноземних держав виконуються в порядку, установленому для виконання операцiй з приймання iменних чекiв на iнкасо, викладеному в главах 4-6 "Положення про порядок здiйснення операцiй з чеками в iноземнiй валютi на територiї України", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 29 грудня 2000 р. ? 520.
  Порядок виконання операцiй з приймання iменних чекiв на iнкасо мiститься у главах 4-6 "Положення про порядок здiйснення операцiй з чеками в iноземнiй валютi на територiї України".
  10.2.2. Ведення рахункiв клiєнтiв (резидентiв та нерезидентiв) в iноземнiй валютi та клiєнтiв-нерезидентiв у грошовiй одиницi України
  Вiдкриття та ведення рахункiв клiєнтiв (резидентiв та нерезидентiв) в iноземнiй валютi та клiєнтiв-нерезидентiв у грошовiй одиницi України регулюється "Iнструкцiєю про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах", затвердженою постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 492.
  Банкiвськi рахунки клiєнтiв в iноземнiй валютi подiляються на:
  - поточнi;
  - депозитнi (вкладнi).
  Вiдповiдно до п. 5.2 глави 5 Iнструкцiї ? 492 поточний рахунок в iноземнiй валютi вiдкривається суб'єкту господарювання для зберiгання грошей i проведення розрахункiв у межах законодавства України в безготiвковiй та готiвковiй iноземнiй валютi, для здiйснення поточних операцiй, визначених законодавством України, для здiйснення iнвестицiй за кордон, розрахункiв за купiвлю-продаж облiгацiй зовнiшньої державної позики України, для зарахування, використання i погашення кредитiв (позик, фiнансової допомоги) в iноземнiй валютi, для надходження iноземних iнвестицiй в Україну вiдповiдно до законодавства України, а також для проведення операцiй, передбачених генеральною лiцензiєю НБ України на здiйснення валютних операцiй.
  Для всiх рахункiв в iноземнiй валютi законодавство України встановлює режим використання, який означає фiксацiю виключного перелiку пiдстав стосовно зарахування та списання валютних коштiв з цих рахункiв. Так, у п. 5.3. Iнструкцiї ? 492 перелiчено пiдстави зарахування коштiв на поточнi рахунки в iноземнiй валютi юридичних осiб-резидентiв, яке здiйснюється через розподiльнi рахунки або безпосередньо, а у п. 5.4 цiєї ж Iнструкцiї ? 492 - операцiї, змiстом яких є списання з поточного рахунку в iноземнiй валютi юридичних осiб-резидентiв коштiв за розпорядженням власника рахунку.
  На поточний рахунок вiдокремленого пiдроздiлу в iноземнiй валютi, вiдповiдно до п. 5.5 Iнструкцiї ? 492, можуть зараховуватися валютнi кошти за реалiзовану продукцiю, виконанi роботи i наданi послуги у випадках, передбачених законодавством України, а також перерахованi юридичною особою, яка створила вiдокремлений пiдроздiл, чи придбанi на мiжбанкiвському валютному ринку України.
  Виторг, одержаний за товари (роботи, послуги) в iноземнiй валютi пiсля зарахування на поточний рахунок вiдокремленого пiдроздiлу протягом п"яти робочих днiв (уключаючи день зарахування виторгу на поточний рахунок вiдокремленого пiдроздiлу) перераховується в повному обсязi на поточний рахунок юридичної особи, яка створила вiдокремлений пiдроздiл (через розподiльний рахунок, вiдкритий уповноваженим банком для цiєї юридичної особи).
  Кошти з поточного рахунку вiдокремленого пiдроздiлу (у межах перерахованих юридичною особою, яка створила цей пiдроздiл, або придбаних на мiжбанкiвському валютному ринку України) можуть бути використанi вiдокремленими пiдроздiлами для здiйснення таких операцiй (згiдно iз затвердженим кошторисом):
  - на оплату витрат на службовi вiдрядження за кордон своїх працiвникiв, а також для забезпечення експлуатацiйних потреб власних (орендованих, зафрахтованих) транспортних засобiв пiд час їх перебування за межами України;
  - на оплату працi працiвникiв - нерезидентiв України, якi згiдно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють у зазначених вiдокремлених пiдроздiлах i здiйснення оплати працi яких передбачено в iноземнiй валютi;
   - на придбання товарiв, робiт, послуг, призначених для власного споживання, за контрактами (договорами) з нерезидентами.
  Кошти з поточного рахунку в iноземнiй валютi вiдокремленого пiдроздiлу юридичної особи, яка отримала генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй, можуть бути використанi для забезпечення здiйснення валютних операцiй у межах повноважень, наданих вiдокремленому пiдроздiлу юридичною особою, яка створила цей пiдроздiл.
  Зарахування коштiв на поточний рахунок в iноземнiй валютi фiзичної особи-резидента, яка є пiдприємцем, та використання коштiв з цього рахунку здiйснюється за режимом поточного рахунку в iноземнiй валютi юридичних осiб-резидентiв.
  Стосовно режиму використання поточних рахункiв в iноземнiй валютi фiзичних осiб - резидентiв та нерезидентiв, якi не є пiдприємцями, то вiн встановлюється пунктами 7.10, 7.11, 7.12, 7.13 та iншими пунктами глави 7 Iнструкцiї ? 492.
  Вкладнi (депозитнi) рахунки в iноземнiй валютi вiдкриваються уповноваженим банком резидентам (юридичним особам, їх вiдокремленим пiдроздiлам, фiзичним особам) та нерезидентам (юридичним особам-iнвесторам, представництвам юридичних осiб в Українi та фiзичним особам) на пiдставi укладеного депозитного договору мiж власником рахунку та банком на встановлений строк пiд визначений процент вiдповiдно до умов договору.
  Для вкладних (депозитних) рахункiв в iноземнiй валютi також встановлюється режим використання (наприклад, пункти 10.17, 10.18, 10.20, 10.21 регулюють зарахування та списання коштiв з вкладних (депозитних) рахункiв в iноземнiй валютi фiзичних осiб).
  Окремi режими встановленi для рахункiв в iноземнiй валютi установ мiжнародних органiзацiй, iноземних представництв, а також для рахункiв нерезидентiв-iнвесторiв. Зокрема, згiдно з п. 1.1. "Положення про порядок iноземного iнвестування в Україну", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 10 серпня 2005 р. ? 280 iнвестицiйний рахунок - це поточний рахунок в iноземнiй валютi та/або в гривнях 1 групи Класифiкатора iноземних валют i банкiвських металiв, затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 4 лютого 1998 р. ? 34 вiдкритий нерезидентом-iнвестором (юридичною або фiзичною особою) в уповноваженому банку України вiдповiдно до вимог глави 16 "Iнструкцiї про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах" для здiйснення iнвестицiйної дiяльностi в Українi, а також для повернення iноземної iнвестицiї та прибуткiв, доходiв, iнших коштiв, одержаних iноземним iнвестором вiд iнвестицiйної дiяльностi в Українi. Такi iнвестицiйнi рахунки використовуються iнвесторами-нерезидентами для здiйснення та повернення як прямих, так i портфельних iнвестицiй.
  Слiд пiдкреслити, що вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" для iноземного iнвестування, в тому числi через iнвестицiйнi рахунки, використовується iноземна валюта, що визнається НБ України вiльно конвертованою валютою, а також валюта України.
  Питання зупинення операцiй, арешту коштiв та примусового списання коштiв в iноземнiй валютi на рахунках клiєнтiв банкiв регулюється "Положенням про порядок виконання банками документiв на переказ, примусове списання i арешт коштiв в iноземних валютах та банкiвських металiв", затвердженим постановою Правлiння НБ України вiд 28 липня 2008 р. ? 216.
  10.2.3. Обслуговування банками операцiй з використання готiвкової iноземної валюти на територiї України при здiйсненнi розрахункiв
  Питання використання готiвкової iноземної валюти на територiї України при здiйсненнi розрахункiв регулюються "Правилами використання готiвкової iноземної валюти на територiї України", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 30 травня 2007 р. ? 200. Зокрема, у Правилах ? 200 передбачаються ситуацiї, коли резиденти - юридичнi особи i фiзичнi особи-пiдприємцi, iноземнi представництва та iншi суб"єкти мають право використовувати з поточних рахункiв готiвкову iноземну валюту для забезпечення своїх витрат.
  Наприклад, це можуть бути витрати на вiдрядження працiвникiв за кордон, представницькi витрати, придбання дорожнiх чекiв на суму, що вiдповiдає витратам на вiдрядження i представницьким витратам, забезпечення експлуатацiйних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобiв за кордоном, витрати для оплати працi, виплати премiй i призiв працiвникам-нерезидентам, якi працюють в Українi за контрактом тощо.
  Уповноважений банк в таких ситуацiях здiйснює видачу готiвкової iноземної валюти з поточного рахунку юридичної особи - резидента або iноземного представництва на пiдставi заяви на видачу готiвки, доручення повноважному представнику на отримання iноземної валюти в касi уповноваженого банку та листа-розрахунку. При цьому уповноважений банк пiд час видачi з каси готiвкової iноземної валюти надає отримувачу готiвкової валюти довiдки на вивезення вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв про перемiщення валюти.
  Морськi агенти мають право використовувати готiвкову iноземну валюту з поточних рахункiв для видачi готiвкової iноземної валюти та/або дорожнiх чекiв капiтану судна, що належить (зафрахтоване) судновласнику-нерезиденту, для оплати експлуатацiйних витрат, пов'язаних з обслуговуванням судна, оплати працi членiв екiпажу, оплати витрат, пов'язаних з репатрiацiєю морякiв iз судна, що перебуває в порту України.
  Стосовно використання готiвкової iноземної валюти на територiї України як засобу платежу, то згiдно iз п. 6.1 вищевказаних Правил ? 200 фiзичнi особи - нерезиденти, а також повноважнi представники юридичних осiб - нерезидентiв - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi можуть використовувати на територiях митниць готiвкову iноземну валюту як засiб платежу в разi:
  а) сплати мита, iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), митних зборiв та фiнансових санкцiй вiдповiдно до митного законодавства України;
  б) сплати дорожнiх зборiв i оформлення перевезень негабаритних, великовагових i небезпечних вантажiв;
  в) сплати платежiв за охорону та супроводження пiдакцизних i транзитних товарiв митними органами;
  г) сплати консульських зборiв для вiдкриття вiз на в'їзд в Україну;
  ґ) оплати послуг, наданих прикордонними санiтарно-карантинними, ветеринарними, фiтосанiтарними та iншими службами контролю;
  д) оплати послуг з обов'язкового медичного страхування та обов'язкового страхування цивiльно-правової вiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв;
  е) оплати товарiв i послуг у зонi, що звiльнена вiд сплати мита та податкiв.
  Також у Положеннi передбачаються випадки, коли iноземна валюта може використовуватися як засiб платежу на територiї України фiзичними особами - резидентами, юридичними особами - резидентами, iноземними представництвами, представниками нерезидентiв - суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi тощо.
  У таких ситуацiях уповноваженi банки приймають готiвкову валюту для її переказу на рахунки отримувачiв. Наприклад, вiдповiдно до п. 8.6 Правил ? 200 уповноважений банк може приймати вiд повноважного представника нерезидента - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi в касу (для подальшого зарахування на поточний рахунок в iноземнiй валютi резидента - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi (через розподiльчий рахунок) готiвкову вiльно конвертовану iноземну валюту в сумi, що не перевищує 10000 доларiв США, або еквiвалент цiєї суми в iншiй вiльно конвертованiй iноземнiй валютi за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим НБ України на день здiйснення операцiї, за наявностi визначеного Правилами ? 200 пакету документiв.
  Також уповноваженi банки здiйснюють касовi операцiї з оприбуткування iноземної валюти та її наступне зарахування на рахунки суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi; банки контролюють касову дисциплiну суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi. Зокрема, вiдповiдно до п. 8.11 Правил ? 200 уповноважений банк установлює лiмiт залишкiв iноземної валюти в касi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, яким дозволяється використовувати готiвкову iноземну валюту як засiб платежу, якщо залишки iноземної валюти залишаються в неробочi часи доби в касi (до розрахунку лiмiту каси не включаються кошти, якi передбаченi для виплати заробiтної плати нерезидентам i на вiдрядження працiвникiв за кордон). Понадлiмiтнi залишки готiвкової iноземної валюти пiдлягають повнiй iнкасацiї до уповноваженого банку i зарахуванню на поточний рахунок в iноземнiй валютi суб'єкта пiдприємницької дiяльностi (через розподiльчий рахунок).
  10.2.4. Правове регулювання укладання, виконання та припинення договорiв про кореспондентськi рахунки уповноваженими банками України
  Вiдкриття та функцiонування в уповноважених банках України рахункiв банкiв-кореспондентiв в iноземнiй валютi та в гривнях регулюється "Положенням про вiдкриття та функцiонування кореспондентських рахункiв банкiв - резидентiв та нерезидентiв в iноземнiй валютi та кореспондентських рахункiв банкiв-нерезидентiв у гривнях", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 26 березня 1998 р. ? 118 (з наступними змiнами та доповненнями).
  Вiдповiдно до вищевказаного Положення ? 118 пiсля отримання вiд НБ України банкiвської лiцензiї та генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй уповноваженi банки України можуть укладати угоди про вiдкриття кореспондентських рахункiв. З метою вiдкриття та функцiонування кореспондентських рахункiв банкiв - резидентiв та нерезидентiв в iноземнiй валютi, а також кореспондентських рахункiв банкiв-нерезидентiв у гривнях уповноваженим банкам України подаються вiдповiднi документи, детальний перелiк яких мiститься у Положеннi ? 118. При цьому у разi якщо банк-нерезидент вiдкриває кореспондентський рахунок в iноземнiй валютi та в гривнях в одному уповноваженому банку, вiн надає тiльки один пакет документiв.
  Уповноважений банк України пiсля отримання документiв iнформує банк, який вiдкриває кореспондентський рахунок, про прийняте рiшення. У разi прийняття позитивного рiшення щодо вiдкриття рахунку банковi-кореспонденту уповноважений банк надсилає поштою або передає через представника банку пiдписану Угоду про встановлення кореспондентських вiдносин.
  В такiй Угодi в обов"язковому порядку мають бути вiдображенi такi питання, як предмет Угоди, порядок ведення рахунку, обов"язки сторiн, вiдповiдальнiсть сторiн, розв"язання спорiв, чиннiсть Угоди, особливi умови, пiдсумковi положення, реквiзити сторiн, тарифи. Також в Угодах доцiльно передбачати те, що банки беруть на себе зобов"язання щодо розшукування перерахованих, але не отриманих платежiв.
  Угода має бути укладена в двох примiрниках, пiдписана двома сторонами та завiрена печатками банкiв.
  Крiм вказаної Угоди, сторони також можуть укласти:
  - Угоду про обслуговування за акредитивною формою розрахункiв;
  - Угоду про прискорення розшуку платежiв;
  - Угоду про проведення мiжбанкiвських операцiй;
  - Угоду про неторговельнi операцiї згiдно з чинним законодавством України тощо.
  Таким чином, правове регулювання здiйснення операцiй за кореспондентськими рахунками в значнiй мiрi вiдрiзняється приватно - правовим (договiрним) механiзмом регулювання.
  Разом з цим, зберiгається публiчно-правовий обов"язок про iнформування органiв доходiв i зборiв про вiдкриття кореспондентських рахункiв. Так, уповноважений банк України, який вiдкриває кореспондентський рахунок в iноземнiй валютi в iншому уповноваженому банку України, зобов"язаний протягом трьох робочих днiв з дня вiдкриття цього рахунку (включаючи день вiдкриття рахунку) подати або надiслати повiдомлення про вiдкриття рахунку на адресу органу доходiв i зборiв, у якому вiн облiковується як платник податкiв i зборiв (обов"язкових платежiв), з повiдомленням про його вручення.
  Датою початку здiйснення видаткових операцiй за кореспондентським рахунком уповноваженого банку України в iноземнiй валютi є дата вiдкриття цього рахунку.
  Уповноважений банк України, у якому закрито кореспондентський рахунок iншого уповноваженого банку України в iноземнiй валютi, та уповноважений банк України, рахунок якого закрито, протягом трьох робочих днiв з дня закриття цього рахунку (уключаючи день закриття рахунку) зобов"язанi подати або надiслати повiдомлення про закриття цього рахунку на адресу органу доходiв i зборiв, у якому облiковується уповноважений банк України, кореспондентський рахунок якого закрито, з повiдомленням про його вручення.
  Законодавство України встановлює для кореспондентських рахункiв банкiв в iноземнiй валютi режими зарахування та списання коштiв. Наприклад, на кореспондентський рахунок банку-резидента в iноземнiй валютi, вiдкритий в уповноваженому банку України, зараховуються кошти в iноземнiй валютi, що надходять:
  - на користь резидентiв;
  - на користь нерезидентiв;
  - на користь самого банку за операцiями, якi вiн має право здiйснювати згiдно з вiдповiдними пунктами лiцензiї НБ України, в тому числi:
  а) одержанi банком нарахованi вiдсотки, в тому числi за залишком коштiв на кореспондентському рахунку, якщо це передбачено Угодою;
  б) готiвка для поповнення кореспондентського рахунку;
  - за мiжбанкiвськими операцiями щодо купiвлi iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України та на мiжнародних грошових ринках, якi має право здiйснювати уповноважений банк згiдно з вiдповiдними пунктами лiцензiї НБ України;
  - за неторговельними операцiями згiдно з чинним законодавством України;
  - за iншими операцiями вiдповiдно до чинного законодавства України.
  З кореспондентського банку-резидента в iноземнiй валютi, вiдкритого в уповноваженому банку України, здiйснюються такi операцiї:
  - платежi за дорученням клiєнтiв-резидентiв:
  а) на користь нерезидента, тобто на рахунок нерезидента в iноземному банку за наявнiстю пiдстав для платежу, що перевiряється банком платника коштiв;
  б) на користь резидента у випадках, якi передбаченi чинним законодавством України;
  в) на власний рахунок в iноземнiй валютi в iншому уповноваженому банку України;
  г) для здiйснення продажу iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України;
  - платежi за дорученням нерезидентiв згiдно з чинним законодавством України;
  - власнi операцiї самого банку, якi вiн має право здiйснювати згiдно з вiдповiдними пунктами лiцензiї НБ України, в тому числi:
  а) перерахування iноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунку, якщо це передбачено Угодою;
  б) зняття готiвкової iноземної валюти з власного кореспондентського рахунку в уповноваженому банку України для пiдкрiплення власної каси;
  - мiжбанкiвськi операцiї з продажу iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України та на мiжнародних грошових ринках, якi має право здiйснювати уповноважений банк згiдно з вiдповiдними пунктами лiцензiї НБ України;
  - перерахування за неторговельними операцiями згiдно з чинним законодавством України;
  - iншi операцiї вiдповiдно до чинного законодавства України.
  Режим списання та зарахування коштiв встановлено також для кореспондентського рахунку банку-нерезидента в iноземнiй валютi, вiдкритого в уповноваженому банку України (п. 3.2 роздiлу 3 Положення ? 118).
  Звернемося до порядку ведення та режиму кореспондентських рахункiв банкiв-нерезидентiв у гривнях, вiдкритих в уповноважених банках України, що використовуються для здiйснення резидентами розрахункiв за експортно-iмпортними операцiями з нерезидентами. Цi розрахунки можуть здiйснюватися тiльки через кореспондентський рахунок банку-нерезидента, який зареєстрований у тiй самiй країнi, що й сам нерезидент. Не можуть здiйснювати розрахунки в гривнях через кореспондентськi рахунки банкiв-нерезидентiв представництва, фiлiї та iншi структурнi пiдроздiли нерезидентiв.
  Слiд зазначити, що розрахунки в гривнях у сферi торговельного обороту законодавством України обмежуються. Зокрема, вiдповiдно до ст. 7 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" у розрахунках мiж резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засiб платежу iноземна валюта. Такi розрахунки здiйснюються лише через уповноваженi банки. Здiйснення розрахункiв мiж резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту у валютi України допускається за умови одержання iндивiдуальної лiцензiї НБ України. Порядок надання таких лiцензiй встановлено "Положенням про порядок видачi Нацiональним банком України iндивiдуальних лiцензiй на розрахунки мiж резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту у валютi України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 14 жовтня 2004 р. ? 484.
  Уповноваженi банки України вiдкривають кореспондентськi рахунки в гривнях банкам-нерезидентам. Фiлiї уповноважених банкiв України зазначенi кореспондентськi рахунки не вiдкривають.
  Для здiйснення контролю уповноваженим банком за операцiями резидентiв кошти в гривнях, якi надiйшли з кореспондентського рахунку банку-нерезидента, пiдлягають попередньому зарахуванню на розподiльчий рахунок та облiковуються на цьому рахунку до того часу, поки клiєнт не надасть банку документи, передбаченi вимогами Положення ? 118, але не бiльше п"яти робочих днiв (враховуючи день зарахування коштiв на розподiльчий рахунок). Перерахування гривнi на поточний рахунок клiєнта здiйснюється лише пiсля одержання банком необхiдних документiв. Якщо клiєнт протягом 5 днiв не надав банку необхiднi документи або наданi документи на пiдтвердження здiйснення операцiї щодо отримання коштiв з кореспондентського рахунку банку-нерезидента в гривнях не вiдповiдають вимогам п. 4.4 роздiлу 4 Положення ? 118, уповноважений банк зобов"язаний повернути кошти на кореспондентський рахунок банку-нерезидента протягом двох банкiвських днiв вiд дня виявлення порушення або закiнчення 5-денного строку (вказавши мотиви повернення).
  Будь-якi перерахування гривень на кореспондентський рахунок банку-нерезидента за договорами (контрактами) з нерезидентами здiйснюються виключно з поточного рахунку клiєнта. У разi перерахування гривень за укладеними резидентами договорами (контрактами) з нерезидентами уповноваженi банки з метою здiйснення контролю за вiдповiднiстю операцiї чинному законодавству зобов"язанi попередньо зарахувати кошти в гривнях на окремий аналiтичний рахунок. Зазначенi кошти перераховуються на користь нерезидента не ранiше нiж на другий робочий день пiсля дня списання коштiв з поточного рахунку за умови отримання вiд клiєнта всiх потрiбних документiв, передбачених Положенням ? 118, та довiдки органу доходiв i зборiв, у якому резидент зареєстрований як платник податкiв, про те, що в клiєнта немає заборгованостi за платежами перед бюджетом на дату звернення.
  За кореспондентськими рахунками банкiв-нерезидентiв у гривнях здiйснюються операцiї лише за дорученням власникiв коштiв на цих рахунках та в межах залишку коштiв на початок робочого дня (з урахуванням сум коштiв у виглядi депозитiв та вiдсоткiв за ними, якi повертаються на кореспондентський рахунок банку протягом цього робочого дня). Надання кредитiв овердрафт у гривнях банкам-нерезидентам не дозволяється.
  Порядок ведення та режим кореспондентських рахункiв банкiв-нерезидентiв у гривнях, вiдкритих в уповноважених банках України, детально регулюється роздiлом 4 "Положення про вiдкриття та функцiонування в уповноважених банках України рахункiв банкiв-кореспондентiв в iноземнiй валютi та в гривнях".
  У роздiлi 5 Положення ? 118 регулюються питання ведення та режим кореспондентських рахункiв Європейського банку реконструкцiї та розвитку (англiйською мовою - European Bank for Reconstruction and Development, скорочено - EBRD) у гривнях, вiдкритих в уповноважених банках України для кредитування резидентiв у гривнях.
  Кореспондентськi рахунки переоформляються в зв"язку з реорганiзацiєю банку (злиття, приєднання, подiл, перетворення, видiлення).
  Кореспондентський рахунок банку-резидента закривається:
  - за рiшенням НБ України про лiквiдацiю уповноваженого банку або банку-кореспондента, в якому вiдкритий кореспондентський рахунок;
  - за рiшенням господарського суду про лiквiдацiю уповноваженого банку або його банку-кореспондента чи визнання одного з них банкрутом;
  - за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв (засновникiв) одного з банкiв-кореспондентiв про реорганiзацiю чи лiквiдацiю;
  - у разi позбавлення банку-резидента банкiвської лiцензiї або вiдповiдного пункту письмового дозволу на здiйснення операцiй з валютними цiнностями;
  - у разi розiрвання угоди про встановлення кореспондентських вiдносин;
  - на iнших пiдставах, передбачених чинним законодавством України чи угодою мiж банками-кореспондентами.
  Кореспондентський рахунок банку-нерезидента закривається:
  - у разi лiквiдацiї чи банкрутства згiдно з законодавством країни реєстрацiї цього банку;
  - у разi лiквiдацiї чи банкрутства банку-резидента, в якому вiдкритий кореспондентський рахунок банку-нерезидента;
  - у разi позбавлення банку-резидента, в якому вiдкритий кореспондентський рахунок банку-нерезидента, банкiвської лiцензiї або вiдповiдного пункту письмового дозволу на здiйснення операцiй з валютними цiнностями;
  - у разi розiрвання угоди про встановлення кореспондентських вiдносин;
  - на iнших пiдставах, передбачених чинним законодавством чи угодою мiж банками-кореспондентами.
  Вiдповiдно до п. 7.1 роздiлу 7 Положення ? 118 функцiї контролю за здiйсненням операцiй через кореспондентськi рахунки банкiв в iноземнiй валютi та банкiв-нерезидентiв у гривнях покладаються на уповноваженi банки України.
  Функцiї контролю за операцiями, якi здiйснюють через кореспондентськi рахунки банкiв-нерезидентiв у гривнях розпорядники бюджетних коштiв, рахунки яких обслуговуються ДК України, покладаються на Операцiйне i територiальнi управлiння НБ України.
   Уповноважений банк здiйснює контроль за операцiями, якi проводяться через кореспондентський рахунок ЄБРР. Правила такого контролю викладенi у п. 7.6 роздiлу 7 Положення ? 118.
  Реєструються кореспондентськi рахунки у порядку, встановленому "Правилами реєстрацiї кореспондентських рахункiв банкiв Нацiональним банком України", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 15 серпня 2001 р. ? 343.
  10.2.5. Мiжнароднi розрахунки через уповноваженi банки
  Розрахунки мiж суб"єктами ЗЕД здiйснюються вiдповiдно до законодавства України (Декрет КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", Закон України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi", вiдповiднi постанови НБ України) та згiдно з правилами оформлення i оплати платiжних документiв у мiжнародних розрахунках, встановленими мiжнародними договорами України та документами МТП.
  10.2.5.1. Мiжнароднi розрахунки банкiвськими переказами
  У практицi мiжнародних розрахункiв широко використовуються банкiвськi перекази (англiйською мовою - "bank transfer", "bank settlement"), що здiйснюються шляхом виконання платiжного доручення (повiдомлення) одного банку iншому виплатити певну суму коштiв iноземному одержувачу, з вказiвкою способу вiдшкодування витрат, понесених банком одержувача коштiв. Використання цих платiжних документiв мiжнародними договорами України чи документами МТП не регулюється, подiбнi питання оговорюються банками в кореспондентських договорах. Вимоги стосовно оформлення платiжних доручень в iноземнiй валютi, що подаються банкам клiєнтами, встановленi у "Положеннi про порядок виконання банками документiв на переказ, примусове списання i арешт коштiв в iноземних валютах та банкiвських металiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 28 липня 2008 р. ? 216. Це ж положення регламентує порядок виконання банками доручень клiєнтiв на мiжнароднi перекази та питання взаємодiї банкiв-кореспондентiв.
  Постановою Правлiння НБ України вiд 30 грудня 2003 р. ? 597 "Про переказування коштiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi на користь нерезидентiв за деякими операцiями" встановлюються вимоги стосовно пiдстав переказування коштiв нерезидентам. Зокрема, вказано, що пiдставою для переказування уповноваженими банками та iншими фiнансовими установами коштiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi на користь (на рахунок) нерезидентiв як за дорученням резидентiв - суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi, так i на виконання власних зобов"язань щодо оплати робiт, послуг (у тому числi послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лiзинг, надання в користування прав iнтелектуальної власностi), прав iнтелектуальної власностi за договорами, якi передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такi документи:
  - договiр з нерезидентом, оформлений вiдповiдно до вимог чинного законодавства України, або iнший документ, який згiдно з чинним законодавством України має силу договору;
  - документи, якi свiдчать про фактично наданi послуги, виконанi роботи чи переданi права iнтелектуальної власностi.
  Пiдставою для переказування банками коштiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi на користь (на рахунок) нерезидентiв як за дорученням резидентiв - суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi, так i на виконання власних зобов"язань за векселями, виданими для оформлення заборгованостi резидента перед нерезидентом щодо оплати послуг, робiт, прав iнтелектуальної власностi, вважаються такi документи:
  - договiр з нерезидентом, оформлений вiдповiдно до вимог чинного законодавства України (або iнший документ, який згiдно з чинним законодавством України має силу договору), умовами якого передбачено проведення розрахункiв за наданi послуги, виконанi роботи чи переданi права iнтелектуальної власностi з використанням векселiв;
  - вексель, виданий згiдно з умовами такого договору;
  - документи, якi свiдчать про фактично наданi послуги, виконанi роботи чи переданi права iнтелектуальної власностi.
  Пiдставою для проведення вказаних вище операцiй з оплати робiт, послуг, прав iнтелектуальної власностi та/або виконання зобов"язань за векселем, яким оформлена заборгованiсть резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованостi за такою оплатою в разi проведення залiку зустрiчних однорiдних вимог, якщо загальна вартiсть послуг, робiт, прав iнтелектуальної власностi за договором перевищує 100000 євро, або еквiвалент цiєї суми в iншiй валютi за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим НБ України на день укладення договору або за станом на 1 сiчня 1999 р., якщо вiдповiдний договiр було укладено до дати введення євро в безготiвковий обiг, окрiм вказаних у попередньому абзацi документiв, є акт цiнової експертизи Державного iнформацiйно-аналiтичного центру монiторингу зовнiшнiх товарних ринкiв, який засвiдчує вiдповiднiсть контрактних цiн на роботи, послуги, права iнтелектуальної власностi, якi є предметом договору, кон"юнктурi ринку.
  У разi письмової вiдмови Державного iнформацiйно-аналiтичного центру монiторингу зовнiшнiх товарних ринкiв у проведеннi цiнової експертизи, здiйснення розрахункових операцiй дозволяється лише за наявностi погодження НБ України. Це погодження отримується згiдно з "Положенням про порядок видачi резидентам погодження Нацiонального банку України на проведення окремих операцiй", що затверджене цiєю ж постановою Правлiння НБ України ? 597.
  Винятки з правила стосовно отримання акту цiнової експертизи чи погодження НБ України встановленi у п. 6 постанови Правлiння НБ України ? 597 (наприклад, це операцiї з оплати фiнансових, туристичних, транспортних та комунiкацiйних послуг резидентами за наявностi в них лiцензiй (дозволiв) уповноважених державних органiв на провадження господарської дiяльностi в сферi тих послуг, якi оплачуються, а також iншi операцiї).
  10.2.5.2. Мiжнароднi розрахунки шляхом iнкасо
  У ст. 2 "Мiжнародних правил по iнкасо" (редакцiя, затверджена МТП у 1995 роцi)", англiйською мовою - "ICC Uniform ruls for collection" (revision 1995), вказується, що iнкасо означає операцiї, якi здiйснюються банками на пiдставi одержаних iнструкцiй з метою одержання платежу та/або акцепту або з метою передавання документiв проти платежу та/або проти акцепту або з метою передавання документiв на iнших умовах. Iншими словами, iнкасо - це доручення клiєнта банку, який його обслуговує у зовнiшньоекономiчних операцiях, одержати платiж чи акцепт на майбутнiй платiж вiд покупця через його банк за умови подання для здiйснення платежу визначеного перелiку документiв. Iнкасо буває чистим (одержання платежу за виключно фiнансовими документами, як-от вексель чи чек, без додавання комерцiйних документiв про поставку товару) та документарним (доручення на платiж пiсля надання документiв про поставку (вiдвантаження) продукцiї). При iнкасо банк експортера за його дорученням звертається до банку iмпортера за одержанням коштiв в користь свого клiєнта.
  10.2.5.3. Мiжнароднi розрахунки чеками
  При мiжнародних розрахунках можуть застосовуватися такi платiжнi документи, як чеки (згiдно з "Унiфiкованим законом про чеки", затвердженим Женевською конвенцiєю 1931 р., англiйською мовою - "Convention Providing a Uniform Law for Cheques"). Як передбачається у ст. 1 цього Закону чек повинен мiстити:
  1) найменування "чек", вмiщене в самий текст документа та зафiксоване мовою, якою цей документ складений;
  2) просту та нiчим не обумовлену пропозицiю сплатити визначену суму;
  3) найменування того, хто повинен платити (платника);
  4) вказiвку про мiсце, в якому повинен бути здiйснений платiж;
  5) вказiвку про дату та мiсце складення чека;
  6) пiдпис того, хто видає чек (чекодавця).
  Чеки бувають такими, що можуть оплачуватися лише безготiвково (платежi по них здiйснюються виключно безготiвковим шляхом на рахунок, зазначений на лицьовiй сторонi чека), або готiвкою. Чеки можуть бути кросованi (перекресленi), що означає обмеження стосовно осiб, якi отримують платiж за чеком, лише банком чи клiєнтом платника. Пiдтвердженi чеки мiстять штамп i пiдпис банку про платiж за рахунок попередньо зарезервованих котiв. Чеки надсилаються до оплати через банки сторiн або безпосередньо бенефiцiару коштiв. Iменнi чеки можуть передаватися шляхом вчинення iндосаменту (iменного чи бланкового), а також можуть авалюватися.
  10.2.5.4. Мiжнароднi розрахунки з використанням акредитивiв
  Мiжнароднi розрахунки з використанням акредитивiв здiйснюються згiдно з "Положенням про порядок здiйснення уповноваженими банками операцiй за документарними акредитивами в розрахунках за зовнiшньоекономiчними операцiями", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 3 грудня 2003 р. ? 514. Це Положення встановлює загальнi правила щодо вiдкриття, авiзування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивiв, що здiйснюють уповноваженi банки для будь-яких фiзичних чи юридичних осiб, представництв юридичних осiб-нерезидентiв пiд час їх розрахункiв за договорами з нерезидентами, оформленими вiдповiдно до вимог законодавства України та/або для власних потреб.
  Вiдповiдно до п. 1.2 Роздiлу I Положення ? 514 пiд час здiйснення розрахункiв за договорами в iноземнiй та нацiональнiй валютi особи можуть використовувати всi види акредитивiв, що передбаченi дiючими "Унiфiкованими правилами та звичаями для документарних акредитивiв", розробленими МТП, або iншими мiжнародними документами, якi регулюють питання проведення розрахункiв за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням мiжнародної банкiвської практики та особливостей, визначених Положенням ? 514, якi не суперечать законодавству України.
  Слiд вказати, що вiдповiдно до "Унiфiкованих правил та звичаїв для документарних акредитивiв" (англiйською мовою - "Uniform Customs and Practice for Documentary Credits"), редакцiя 1993 р., публiкацiя МТП ? 500 документарнi акредитиви означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згiдно з якою банк (банк-емiтент), дiючи на прохання i на пiдставi iнструкцiй клiєнта (заявника) або вiд свого iменi:
  (I) повинен провести платiж третiй особi (бенефiцiару) або його наказу, або акцептувати i сплатити переказнi векселi (тратти), виставленi бенефiцiаром, або
  (II) уповноважує iнший банк провести такий платiж або акцептувати i сплатити переказнi векселi (тратти), або
  (III) уповноважує iнший банк негоцiювати проти передбачених документiв при дотриманнi строкiв та умов акредитива.
  Iншими словами, документарнi акредитиви є дорученням покупця (iмпортера) своєму банку здiйснити платiж проти надання вiдповiдних документiв (транспортних чи складських документiв, торгiвельних фактур, страхових документiв, сертифiкатiв, митних документiв тощо).
  В "Унiфiкованих правилах та звичаях для документарних акредитивiв" розрiзняються такi види документарних акредитивiв:
  - вiдкличний акредитив (англiйською мовою - "revocable letter of credit"), що може бути змiнений або анульований банком-емiтентом у будь-який момент без попереднього повiдомлення бенефiцiара, або безвiдкличний акредитив (англiйською мовою - "irrevocable letter of credit"), що не може бути змiнений банком- емiтентом в односторонньому порядку. Тому акредитив повинен ясно вказувати, чи є вiн вiдкличним або безвiдкличним;
  - пiдтверджений акредитив (англiйською мовою - "confirmed letter of credit", за яким платiж гарантується банками країни експортера та iмпортера, та непiдтверджений акредитив (англiйською мовою - "unconfirmed letter of credit"), за яким вiдповiдальнiсть несе тiльки банк iмпортера, а банк експортера здiйснює оплату по факту надходження коштiв вiд банку iмпортера та повiдомляє бенефiцiара про вiдкриття акредитива;
  - покритий акредитив (англiйською мовою - "covered letter of credit"), за яким кошти резевуються на депозитi пiд платiж, та непокритий акредитив (англiйською мовою - "uncovered covered letter of credit"), за яким кошти не резервуються;
  - трансферабельний (переказний) акредитив (англiйською мовою - "transferable letter of credit") дає можливiсть здiйснювати платежi як бенефiцiару, так i третiм особам, та компенсацiйний акредитив (англiйською мовою - "back to back letter of credit"), який вiдкривається посередником на користь продавця у випадку вiдкриття покупцем акредитива на користь посередника тощо.
  Згiдно з п. 1.4 роздiлу I Положення ? 514 в акредитивi має бути чiтко зазначено спосiб виконання акредитива: сплатити за пред'явленням документiв, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням; взяти на себе зобов'язання щодо вiдстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом вiдстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефiцiаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту.
  Платiж за акредитивом здiйснюється в безготiвковiй формi шляхом перерахування коштiв вiдповiдно до умов акредитива.
  При цьому, згiдно з п. 1.6 роздiлу I вищевказаного Положення акредитив є угодою, що вiдокремлена вiд договору з купiвлi-продажу або iншого документа, який має силу договору, на якому вiн базується. Пiд час здiйснення операцiй за акредитивами всi сторони мають справу лише з документами (проти яких здiйснюватиметься платiж), а не з товарами або iншими видами виконання зобов'язань.
  У роздiлi II Положення ? 514 детально регламентується процедура надання до уповноваженого банку заяви про вiдкриття акредитива та порядок вiдкриття акредитива на пiдставi заяви встановленого зразка (яка повинна мiстити обов"язковi та допомiжнi реквiзити). Разом iз заявою про вiдкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку-емiтента оригiнал та копiю договору (з пiдписами вiдповiдальних осiб, засвiдченими вiдбитком печатки) або iнший документ, який згiдно iз законодавством України має юридичну силу договору, оформлений вiдповiдно до вимог законодавства України.
  Вiдповiдно до п. 1.6 глави 1 роздiлу II Положення ? 514 уповноважений банк-емiтент вiдкриває акредитив за умови, що вiн забезпечений грошовими коштами наказодавця акредитива (покритий акредитив), або на пiдставi вiдкритих наказодавцю акредитива уповноваженим банком-емiтентом кредитних лiнiй, або на пiдставi отриманих у кредит коштiв, або на пiдставi гарантiй, наданих третiми сторонами на користь уповноваженого банку-емiтента, або на пiдставi забезпечення наказодавцем акредитива вiдповiдною заставою, порукою тощо, або без будь-якого забезпечення згiдно з внутрiшнiми положеннями уповноваженого банку-емiтента (непокритий акредитив). Протягом трьох робочих днiв банк-емiтент надсилає повiдомлення про вiдкриття акредитива до iноземного банку (за реквiзитами, зазначеними в заявi про вiдкриття акредитива). Акредитив уважається вiдкритим з дня вiдправлення повiдомлення про це до iноземного банку, крiм випадкiв, якщо текст акредитива мiстить окрему умову щодо дати або подiї, пiсля якої вiдкритий акредитив набере чинностi.
   Згiдно з п. 4.1 глави 4 роздiлу II Положення ? 514 якщо за умовами акредитива уповноважений банк-емiтент визначено виконуючим банком, то вiн здiйснює оплату коштiв за акредитивом лише пiсля отримання документiв та встановлення їх належного представлення.
  Якщо виконуючим банком визначено iнший iноземний банк, то саме цей банк здiйснює перевiрку документiв та платiж за акредитивом. У цiй ситуацiї банк-емiтент здiйснює лише вiдповiднi облiковi проводки, а вiдповiднi кошти або попередньо перераховуються виконуючому банку, або ж пiсля здiйснення платежу. Зокрема, якщо акредитив вiдкрито без резервування коштiв грошового забезпечення (для покриття майбутнiх платежiв) за акредитивом в iноземному пiдтверджуючому (виконуючому) банку та в разi отримання повiдомлення вiд пiдтверджуючого (виконуючого) банку про надання бенефiцiаром документiв вiдповiдно до умов акредитива з вимогою щодо його оплати, то уповноважений банк-емiтент перераховує кошти за цим акредитивом згiдно з пунктами 5.1, 5.2 та 5.4 глави 5 роздiлу II Положення ? 514.
   Положенням ? 514 також встановлено правила внесення змiн до умов акредитива, здiйснення платежу за ним, дострокового закриття (або анулювання) акредитива, ним регулюються ситуацiї надання документiв з розбiжностями, оплати комiсiйної винагороди та вiдшкодування витрат уповноваженому банку-емiтенту iмпортного акредитива тощо.
  10.2.6. Залучення та розмiщення iноземної валюти
  Банки України можуть залучати iноземну валюту у виглядi кредитiв та депозитiв згiдно з укладеними договорами. Залучення кредитiв та депозитiв в iноземнiй валютi вiд резидентiв здiйснюється уповноваженими банками у порядку, який встановлений для таких операцiй в нацiональнiй валютi.
  10.2.6.1. Залучення валютних вкладiв (депозитiв) резидентiв
  Найчастiше залучення iноземної валюти в межах країни банки проводять, здiйснюючи вкладнi (депозитнi) операцiї. Вкладниками у таких операцiях можуть виступати фiзичнi та юридичнi особи, а також банки.
  Порядок вiдкриття, використання та закриття вкладних (депозитних) рахункiв в iноземнiй валютi встановлюється "Iнструкцiєю про порядок вiдкриття, використання i закриття рахункiв у нацiональнiй та iноземних валютах", затвердженою постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 492 (роздiл 9). При залученнi депозитних валютних коштiв вiд юридичних осiб в основному застосовуються правила, встановленi для вкладiв (депозитiв) юридичних осiб в нацiональнiй валютi (з урахуванням особливостей режиму списання та зарахування коштiв на рахунки в iноземнiй валютi).
  10.2.6.2. Розмiщення коштiв в iноземнiй валютi у виглядi кредитiв
  Кредитування в iноземнiй валютi в Українi особливо поширилось у докризовий перiод (2006-2008 рр.). Проте навiть у кризовому 2009 р. обсяг кредитiв, наданих у валютi, перевищував обсяг кредитiв у нацiональнiй валютi (так, iз 717806 мiльйонiв гривень, наданих у кредити за 11 мiсяцiв 2009 р., 375803 мiльйонiв гривень, або 52,36 %, становили кредити в iноземнiй валютi) . При цьому кредитування резидентiв в iноземнiй валютi в той перiод вiдбувалося в цiлому за правилами, встановленими для розмiщення кредитiв в нацiональнiй валютi України.
  Зважаючи на те, що валютне кредитування негативно випливає на функцiонування нацiональної валюти та посилює кризовi явища в економцi України, законодавець починаючи з 2009 р. послiдовно обмежував можливостi для отримання та використання резидентами України кредитiв в iноземнiй валютi. Вiдповiдно до положень п. 6 роздiлу II "Прикiнцевi положення" Закону України "Про внесення змiн до деяких законiв України з метою подолання негативних наслiдкiв фiнансової кризи" вiд 23 червня 2009 р. до 1 сiчня 2011 р. фiнансовим установам, у тому числi банкам, дозволялося надавати кредити в iноземнiй валютi фiзичним особам - резидентам i нерезидентам, якi не займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, виключно для оплати послуг нерезидентам за лiкування та навчання за кордоном шляхом перерахування кредитних коштiв за призначенням на рахунок лiкувальної установи або закладу освiти без промiжного зарахування iноземної валюти на поточний рахунок фiзичної особи - позичальника. У наступному надання (отримання) споживчих кредитiв в iноземнiй валютi на територiї України взагалi було заборонене (вiдповiднi змiни внесенi до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачiв" Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо врегулювання вiдносин мiж кредиторами та споживачами фiнансових послуг" вiд 22 вересня 2011 р. ).
  Вiдповiдно, валютнi кредити надаються уповноваженими банками лише суб"єктам господарської дiяльностi, причому або у безготiвковiй формi, шляхом сплати платiжних документiв з кредитного рахунку, або шляхом перерахування на рахунок позичальника, якщо iнше не передбачено кредитним договором. Дане правило отримало iмперативний вираз у зв"язку iз набуттям чинностi 24 листопада 2009 р. Законом України "Про внесення змiн до деяких законiв України з метою подолання негативних наслiдкiв фiнансової кризи" вiд 23 червня 2009 р., у п. 7 роздiлу II "Прикiнцевi положення" якого зазначено, що надання (отримання) кредитiв, позик в iноземнiй валютi на територiї України та погашення (сплата) основного боргу i процентiв за кредитами, позиками, наданими пiсля набрання чинностi цим Законом, здiйснюються в безготiвковiй формi.
  Кредити в iноземнiй валютi надаються банками за рахунок власних валютних ресурсiв чи за умови залучення ними валютних ресурсiв на вiдповiдний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування одержаних позичальниками валютних кредитних коштiв у гривню на мiжбанкiвському валютному ринку України або в iншу iноземну валюту на мiжбанкiвському валютному ринку України чи на мiжнародних валютних ринках згiдно з умовами укладених кредитних договорiв.
  Для кредитiв, що надаються в iноземнiй валютi, необхiдно враховувати також вiдсотковi ставки, якi дiють на мiжнародних ринках капiталiв.
  10.2.7. Здiйснення операцiй з iноземною валютою та банкiвськими металами на мiжбанкiвському валютному ринку
  Торгiвля iноземною валютою на територiї України резидентами i нерезидентами - юридичними особами здiйснюється через уповноваженi банки та iншi фiнансовi установи, що одержали лiцензiю на торгiвлю iноземною валютою НБ України, виключно на мiжбанкiвському валютному ринку України. Вiдповiдно до п. 4 роздiлу I "Положення про порядок та умови торгiвлi iноземною валютою", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 10 серпня 2005 р. ? 281 (скорочено - Положення ? 281), уповноваженi банки та уповноваженi фiнансовi установи визнаються суб"єктами мiжбанкiвського валютного ринку.
  10.2.7.1. Купiвля-продаж уповноваженими банками валюти на мiжбанкiвському валютному ринку
  Вiдповiдно до п. 13 роздiлу I Положення ? 281 суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку мають право здiйснювати торгiвлю iноземною валютою виключно у випадках i в порядку, передбачених цим Положенням. Зокрема, суб"єкти ринку мають право здiйснювати:
  1) купiвлю, обмiн iноземної валюти за поточними торговельними операцiями (глава 1 роздiлу II Положення ? 281);
  2) купiвлю, обмiн iноземної валюти за поточними неторговельними операцiями суб'єктiв господарювання, iноземних представництв та за операцiями фiзичних осiб (глава 2 роздiлу II Положення ? 281);
  3) купiвлю, обмiн iноземної валюти за операцiями, пов'язаними з рухом капiталу (глава 3 роздiлу II Положення ? 281);
  4) купiвлю, обмiн iноземної валюти в iнших випадках (глава 4 роздiлу II Положення ? 281). Наприклад, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро, страховi (перестраховi) брокери, постiйнi представництва страхових (перестрахових) брокерiв-нерезидентiв мають право купувати, обмiнювати iноземну валюту з метою забезпечення виконання зобов'язань вiдповiдно до "Положення про застосування iноземної валюти в страховiй дiяльностi", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 11 квiтня 2000 р. ? 135.
  При цьому суб'єкти ринку мають право здiйснювати торгiвлю iноземною валютою за договiрним обмiнним курсом за кожною операцiєю (п. 36 роздiлу I Положення ? 281).
  Пiдстави для купiвлi, обмiну iноземної валюти встановлюються у роздiлi II Положення ? 281. Зокрема, згiдно з п. 1 глави 1 цього роздiлу клiєнти-резиденти (юридичнi особи та фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi) мають право купити, обмiняти iноземну валюту з метою здiйснення розрахункiв з нерезидентами за торговельними операцiями (крiм випадку, передбаченого пунктом 2 цiєї глави) на пiдставi таких документiв:
  - заяви про купiвлю iноземної валюти (порядок оформлення та подання клiєнтами до уповноважених банкiв заяв про купiвлю iноземної валюти встановлено у Роздiлi IV Положення 281);
  - договору з нерезидентом, оформленого вiдповiдно до вимог законодавства України;
  - акта (здавання-приймання тощо) або iншого документа, який свiдчить про надання послуг, виконання робiт, iмпорт прав iнтелектуальної власностi, якщо оплачуються отриманi послуги (права), виконанi роботи;
  - документiв, що передбаченi для документарної форми розрахункiв (акредитив, iнкасо), вексельної форми розрахункiв (вексель, яким резидент-iмпортер оформив заборгованiсть перед нерезидентом за договором), якщо договiр передбачає такi форми розрахункiв.
  Купiвля, обмiн iноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-iмпортер оформив заборгованiсть перед нерезидентом за договором, дозволяється лише за наявностi в реєстрах митних декларацiй iнформацiї про ввезення та випуск у вiльний обiг на митнiй територiї України товарiв (якi вiдповiдно до законодавства пiдлягають митному оформленню) або в разi пред'явлення документа, який згiдно з умовами зовнiшньоторговельного договору засвiдчує виконання нерезидентом робiт, отримання резидентом послуг.
  У п. 2 глави 1 роздiлу II Положення ? 281 встановлюється перелiк документiв, на пiдставi якого клiєнти-резиденти (юридичнi особи та фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi) мають право купити, обмiняти iноземну валюту з метою проведення розрахункiв з нерезидентами за iмпорт продукцiї (послуг), який здiйснюється без увезення iз-за кордону цiєї продукцiї (послуг) на територiю України.
  Вiдповiдно до п.6 роздiлу 1 Положення 281 суб'єкти ринку мають право здiйснювати купiвлю та продаж iноземної валюти виключно на мiжбанкiвському валютному ринку України. Це означає, що уповноваженi банки не мають права здiйснювати продаж iноземної валюти безпосередньо своїм клiєнтам та купувати її у своїx клiєнтiв. Також i клiєнти уповноважених банкiв не мають права безпосередньо вступати в жоднi правовiдносини з продавцями iноземної валюти (у т.ч. банками, в яких їм вiдкрито рахунки, та iншими клiєнтами цих банкiв).
  
  Рис. 10.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 10.1. Алгоритм купiвлi-продажу валюти
  
  Валютнi операцiї з iноземними валютами I групи Класифiкатора та операцiї з купiвлi-продажу безготiвкових iноземних валют за гривнi уповноваженi банки (уповноваженi фiнансовi установи) мають право здiйснювати лише на умовах "тод" (вiд англiйського "today", поставка валюти вiдбувається сьогоднi), "том" (вiд англiйського "tomorrow", поставка валюти вiдбувається наступного робочого дня) або "спот" (вiд англiйського "spot", поставка валюти вiдбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). У Положеннi ? 281 (п. 23 та iншi пункти роздiлу I) зазначається, що уповноваженi банки та суб"єкти ЗЕД мають право здiйснювати валютнi операцiї на умовах "форвард" (вiд англiйського "forward", що перекладається як "вперед") для хеджування ризикiв змiни курсу iноземної валюти щодо iншої iноземної валюти чи щодо гривнi. Форварднi договори на купiвлю чи продаж валюти передбачають, що валютний курс у них фiксується в момент укладення i використовується без змiн при фактичному перерахуваннi купленої чи проданої валюти. Умови форвардного договору, згiдно з п. 4 роздiлу I Положення ? 281, передбачають виконання цiєї операцiї (з поставкою валюти за договором) пiзнiше нiж на другий робочий день пiсля дня укладення договору.
  Суб"єкти мiжбанкiвського валютного ринку України, а також валютнi бiржi при проведеннi безготiвкових операцiй з купiвлi-продажу iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України отримують комiсiйну винагороду вiд клiєнтiв виключно у гривнях (п. 35 роздiлу I Положення ? 281).
  10.2.7.2. Правила торгiвлi банкiвськими металами
  Правила торгiвлi банкiвськими металами встановленi у "Положеннi про здiйснення уповноваженими банками операцiй з банкiвськими металами", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 6 серпня 2003 р. ? 325 (скорочено - Положення ? 325). Вiдповiдно до Положення ? 325 банкiвськi метали - це золото, срiбло, платина, метали платинової групи, доведенi (афiнованi) до найвищих проб вiдповiдно до свiтових стандартiв у зливках i порошках, що мають сертифiкат якостi, а також монети, виробленi з дорогоцiнних металiв. З металiв платинової групи береться лише паладiй.
  Маса банкiвського металу може бути виражена в грамах або в тройських унцiях. Облiкова вагова одиниця банкiвських металiв - тройська унцiя (31,1034807 грама).
  Вiдповiдно до п. 2.1 глави 2 Положення ? 325 уповноваженi банки мають право здiйснювати на мiжбанкiвському валютному ринку такi види операцiй з банкiвськими металами:
  а) вiдкриття металевих рахункiв у НБ України в уповноважених банках та здiйснення операцiй за ними;
  б) вiдкриття та ведення металевих рахункiв iнших уповноважених банкiв, металевих рахункiв юридичних осiб - резидентiв (крiм вiдокремлених пiдроздiлiв), фiзичних осiб;
  в) купiвля-продаж за гривнi;
  г) конвертацiя одного банкiвського металу в iнший;
  ґ) залучення на вклади (депозити) клiєнтiв (крiм банкiв);
  д) залучення та розмiщення мiжбанкiвських депозитiв;
  е) надання та отримання мiжбанкiвських кредитiв;
  є) надання кредитiв резидентам - юридичним особам та фiзичним особам - суб"єктам пiдприємницької дiяльностi;
  ж) надання та отримання у заставу;
  з) вiдповiдальне зберiгання у НБ України, в уповноважених банках, у власному сховищi;
  и) перевезення.
  На мiжнародних ринках уповноваженi банки мають право здiйснювати такi види операцiй з банкiвськими металами, як:
  а) вiдкриття металевих рахункiв у банках-нерезидентах та здiйснення операцiй за ними;
  б) купiвля-продаж за iноземну валюту;
  в) залучення та розмiщення мiжбанкiвських депозитiв;
  г) надання та отримання мiжбанкiвських кредитiв;
  ґ) надання та отримання у заставу;
  д) вiдповiдальне зберiгання у банках-нерезидентах;
  е) перевезення.
  В якостi особливостей здiйснення банками операцiй з банкiвськими металами доцiльно вказати, що:
  - вiдкриття та закриття металевих рахункiв уповноваженими банками здiйснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБ України, що регулюють вiдкриття та закриття рахункiв в iноземнiй валютi;
  - унесення банкiвських металiв на вкладний (депозитний) металевий рахунок, видача та погашення кредиту в банкiвських металах та списання з вкладного (депозитного) металевого рахунку здiйснюються виключно через поточнi металевi рахунки клiєнтiв i кореспондентськi металевi рахунки уповноважених банкiв;
  - унесення банкiвських металiв на металевий рахунок фiзичної особи - нерезидента здiйснюється за умови пiдтвердження джерел походження банкiвських металiв, копiї пiдтвердних документiв пiдшиваються до документiв дня банку;
  - використання банкiвських металiв на територiї України як застави здiйснюється за умови отримання iндивiдуальної лiцензiї НБ України на право проведення такої валютної операцiї;
  - вiдповiдальне зберiгання банкiвських металiв у НБ України, в уповноважених банках, у власному сховищi, перевезення банкiвських металiв та порядок забезпечення кас банкiв здiйснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБ України, що регулюють ведення касових операцiй банками;
  - зарахування банкiвських металiв на металевi рахунки клiєнтiв здiйснюється без використання розподiльчих рахункiв;
  - комiсiйна винагорода за здiйснення операцiй з банкiвськими металами стягується уповноваженими банками виключно в гривнях.
  Уповноваженi банки не мають права:
  а) використовувати банкiвськi метали як засiб платежу, крiм сплати процентiв у банкiвських металах;
  б) розмiщувати вiд свого iменi банкiвськi метали, що прийнятi на вiдповiдальне зберiгання або у заставу;
  в) випускати ощаднi (депозитнi) сертифiкати в банкiвських металах;
  г) здiйснювати перерахування банкiвських металiв з металевих рахункiв юридичних осiб (крiм уповноважених банкiв) на металевi рахунки iнших юридичних осiб (крiм уповноважених банкiв) та фiзичних осiб, з металевих рахункiв фiзичних осiб на металевi рахунки юридичних осiб (крiм уповноважених банкiв), а також з металевих рахункiв фiзичних осiб - резидентiв на металевi рахунки фiзичних осiб - нерезидентiв.
  Особливостi операцiй з торгiвлi банкiвськими металами зафiксованi у роздiлi IV Положення ? 325, а правила здiйснення операцiй з банкiвськими металами в операцiйних касах уповноважених банкiв зафiксованi у роздiлi V Положення ? 325.
  10.2.7.3. Офiцiйний курс iноземної валюти та банкiвських металiв
  Офiцiйний курс iноземної валюти та банкiвських металiв встановлюється вiдповiдно до "Положення про встановлення офiцiйного курсу гривнi до iноземних валют та курсу банкiвських металiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 12 листопада 2003 р. ? 496. Зокрема, офiцiйний курс гривнi до iноземних валют та банкiвських металiв установлюється:
  - щоденно - для вiльно конвертованих валют (1-а група "Класифiкатора iноземних валют та банкiвських металiв", для iноземних валют iнших країн, якi є головними зовнiшньоекономiчними партнерами України (їх перелiк приведено у додатку 1 до вказаного вище Положення), i для банкiвських металiв (золото, срiбло, платина та iншi банкiвськi метали, перелiк яких приведено у додатку 3 до цього ж Положення);
  - один раз на мiсяць - для iнших iноземних валют ;
  - один раз на мiсяць повторно - для спецiальних прав запозичення.
  10.2.8. Залучення та розмiщення iноземної валюти на мiжнародних ринках
  10.2.8.1. Залучення позик i кредитiв нерезидентiв та їх обслуговування
  З метою врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв Президентом України був прийнятий Указ "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства" вiд 27 червня 1999 р. ? 734/99. Указом передбачено, що кредити в iноземнiй валютi вiд iноземних кредиторiв можуть одержувати юридичнi особи-резиденти України (для проведення дiяльностi, передбаченої їх статутними документами). Вказанi кредити отримуються в безготiвковiй формi. Договори, якi передбачають виконання резидентами боргових зобов"язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в iноземнiй валютi, пiдлягають реєстрацiї НБ України.
  Вказаним Указом також встановлено, що у разi одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв без реєстрацiї договорiв до резидентiв застосовуються фiнансовi санкцiї - штрафи у сумi, еквiвалентнiй одному вiдсотку розмiру одержаного кредиту чи позики i перерахованiй у нацiональну валюту України за офiцiйним обмiнним курсом НБ України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов"язковою реєстрацiєю зазначених договорiв. Суми штрафiв спрямовуються до Держбюджету України.
  Порядок реєстрацiї кредитiв та позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв встановлюється "Положенням про порядок отримання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв i надання резидентами позик в iноземнiй валютi нерезидентам", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 17 червня 2004 р. ? 270.
  Реєстрацiя договору (змiн до договору) уповноваженого банку, у тому числi у разi перереєстрацiї договору про короткостроковий кредит, здiйснюється територiальним управлiнням НБ України, у якому цьому уповноваженому банку вiдкрито кореспондентський рахунок. Для реєстрацiї договору (змiн до договору) уповноважений банк зобов'язаний подати до територiального управлiння повiдомлення про договiр (повiдомлення про змiни до договору) за встановленою формою. Реєстрацiя договору здiйснюється територiальним управлiнням НБ України у строк, що не перевищує п'яти робочих днiв з наступного робочого дня пiсля дати надходження до територiального управлiння належного пакета документiв.
  Територiальне управлiння має право звернутися до уповноваженого банку за додатковою iнформацiєю, що потрiбна для прийняття рiшення про реєстрацiю договору. Також територiальне управлiння має право вимагати вiд уповноваженого банку внесення змiн до повiдомлення, яке оформлено неналежним чином.
  Повiдомлення вважається оформленим неналежним чином, якщо подана недостовiрна (суперечлива) iнформацiя, не заповненi вiдповiднi реквiзити, колонки (рядки), зокрема немає електронного пiдпису керiвника банку, дати заповнення документа або колонки (рядки) заповненi неправильно, неточно, не в повному обсязi.
  Територiальне управлiння перевiряє правильнiсть оформлення повiдомлення, вiдповiднiсть умов договору вимогам, установленим цим роздiлом, i робить на повiдомленнi вiдмiтку, яка свiдчить про реєстрацiю договору та в якiй зазначаються присвоєний йому номер реєстрацiї i дата (у разi реєстрацiї змiн до договору - номер реєстрацiї змiн i дата).
  Вiдмiтка про реєстрацiю має бути засвiдчена пiдписом керiвника територiального управлiння або уповноваженої ним особи (далi в цiй главi - уповноважена особа територiального управлiння) та вiдбитком печатки територiального управлiння. Один примiрник повiдомлення з вiдмiткою про реєстрацiю на паперовому носiї залишається в територiальному управлiннi для облiку та контролю, а в електронному виглядi - надсилається територiальним управлiнням уповноваженому банку i має мiстити електронний цифровий пiдпис уповноваженої тiєї особи територiального управлiння, яка пiдписує його на паперовому носiї.
  Управлiння має право вiдмовити в реєстрацiї договору (змiн до договору), якщо у повiдомленнi виявлено недостовiрну (суперечливу) iнформацiю та з iнших пiдстав, передбачених п. 4.2.7 глави 4 роздiлу I Положення ? 270. Однiєю iз пiдстав для вiдмови у реєстрацiї вказано ситуацiю, коли розмiр рiчних виплат за користування кредитом перевищує розмiр рiчних виплат за максимальною процентною ставкою . Уповноважений банк може оскаржити рiшення про вiдмову в реєстрацiї договору (змiн до договору) у судi.
  Слiд звернути увагу також i на те, що постановою Правлiння НБ України України вiд 18 червня 2008 р. ? 171 затверджено "Правила резервування коштiв за залученими уповноваженим банком депозитами i кредитами (позиками) в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв", вiдповiдно до п. 2 яких банк зобов"язаний резервувати кошти за кожною операцiєю залучення депозиту, кредиту (позики) в iноземнiй валютi вiд нерезидента у розмiрi 20 вiдсоткiв вiд загальної суми операцiї.
   Банк протягом перiоду резервування зобов'язаний зберiгати кошти, що резервуються, на кореспондентському рахунку НБ України, який повертає цi кошти банкам пiсля закiнчення перiоду резервування.
  Вищевказанi Правила ? 171 встановлюють порядок резервування коштiв за договором, вiдповiдно до якого уповноваженим банком залучається депозит, кредит (позика) в iноземнiй валютi вiд нерезидента на строк, що фактично дорiвнює або менший, нiж 183 календарних днi.
  Дiя цих Правил ? 171 не поширюється на договiр, кошти за яким залучаються:
  - на строк не бiльше одного робочого дня;
  - пiд державнi гарантiї;
  - вiд мiжнародних фiнансових органiзацiй, членом яких є Україна.
  
  
  ?10.3. Правила здiйснення банками валютного контролю
  
  10.3.1. НБ України - головний орган валютного контролю
  НБ України є головним органом валютного контролю, який:
  - здiйснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцiй на територiї України з усiх питань, не вiднесених Декретом КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" до компетенцiї iнших державних органiв;
  - забезпечує виконання уповноваженими банками функцiй щодо здiйснення валютного контролю згiдно з Декретом КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та iншими актами валютного законодавства України.
  10.3.2. Уповноваженi банки як агенти валютного контролю
  Уповноваженi банки здiйснюють контроль за валютними операцiями, що проводяться резидентами i нерезидентами через цi банки, тобто виконують функцiї агентiв валютного контролю. Змiстом зазначеного контролю є запобiгання уповноваженими банками проведенню резидентами i нерезидентами через цi банки незаконних валютних операцiй та/або своєчасне iнформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, вiдповiдних державних органiв про порушення резидентами i нерезидентами законодавства, пов"язаного з проведенням ними валютних операцiй.
  Вiдсутнiсть в уповноважених банках документiв, що пiдтверджують правомiрнiсть проведення ними валютних операцiй своїх клiєнтiв, за умови, що з дати здiйснення цих операцiй минуло не бiльше п"яти рокiв, квалiфiкується як нездiйснення цими банками функцiй агента валютного контролю.
  Органи, що здiйснюють валютний контроль, мають право вимагати i одержувати вiд резидентiв i нерезидентiв повну iнформацiю про здiйснення ними валютних операцiй, стан банкiвських рахункiв в iноземнiй валютi у межах повноважень, визначених Декретом КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", а також про майно, що пiдлягає декларуванню.
  НБ України зобов"язує банки при купiвлi iноземної валюти по заявках клiєнтури здiйснювати суцiльнi перевiрки наявностi вiдповiдних контрактiв, забезпечувати своєчасну оплату зобов"язань перед нерезидентами, контролювати в установленому порядку дотримання законодавчо встановлених термiнiв надходження в Україну товарiв та послуг.
  Вiдповiдно до "Iнструкцiї про порядок здiйснення контролю за експортними, iмпортними операцiями", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 24 березня 1999 р. ? 136 (п. 4.1) банки зобов"язанi вимагати вiд своїх клiєнтiв повної iнформацiї про експортнi та iмпортнi операцiї , розрахунки за якими останнi проводять через цi банки. Зокрема, згiдно з правилами роздiлу 4 вказаної вище Iнструкцiї банки зобов'язанi у разi перерахування резидентом коштiв на користь нерезидента, надходження вiд нерезидента коштiв на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрi вивiзних митних декларацiй, вимагати вiд останнього (залежно вiд виду операцiї) копiї договору з нерезидентом, митних декларацiй, актiв та iнших документiв, що пiдтверджують здiйснення експорту (iмпорту) продукцiї, виконання робiт (надання або отримання послуг), здiйснення експорту прав iнтелектуальної власностi, та iнших документiв, що необхiднi банку для здiйснення контролю за своєчаснiстю розрахункiв за експортними, iмпортними операцiями його клiєнтiв. Копiї цих документiв пiдлягають збереженню у справi клiєнта протягом строку, визначеного в "Перелiку документiв, що утворюються в дiяльностi Нацiонального банку України та банкiв України, iз зазначенням строкiв зберiгання", затвердженому постановою Правлiння НБ України вiд 8 грудня 2004 р. ? 601.
  Згiдно з п. 4.3 роздiлу 4 "Iнструкцiї про порядок здiйснення контролю за експортними, iмпортними операцiями" банк реєструє валютнi операцiї своїх клiєнтiв у спецiальних журналах (строк зберiгання журналiв - 10 рокiв). В залежностi вiд виду валютної операцiї, до вищевказаного журналу вноситься той чи iнший обсяг iнформацiї. Так, якщо резидент здiйснює авансовий платiж (попередню оплату) у будь-якiй формi або банк здiйснює платiж на користь нерезидента при застосуваннi розрахункiв у формi документарного акредитива, або банк за дорученням резидента здiйснює платiж на пiдставi оформленої митної декларацiї, iнформацiя про яку вiдсутня у реєстрах митних декларацiй, то банк фiксує в журналi назву iмпортера, постачальника продукцiї, країну постачальника, суму перерахованих коштiв i дату їх перерахування, дату та номер договору, дату закiнчення законодавчо встановлених строкiв розрахункiв, iнформацiю про наданi за цим договором резидента висновки, дату поставки продукцiї, дату оформлення митної декларацiї та її номер (у разi оформлення митної декларацiї), найменування та дату файла реєстру митних декларацiй (у разi надходження реєстру митних декларацiй) та вартiсть поставленої продукцiї.
  У разi експорту або iмпорту послуг (робiт, прав iнтелектуальної власностi) банк фiксує в журналi найменування iмпортера, експортера, країни контрагента-нерезидента, дату та ? договору, дату закiнчення законодавчо встановлених строкiв розрахункiв, iнформацiю про одержанi за цим договором лiцензiї, суму коштiв i дату їх перерахування або отримання, дату пiдписання акта або iншого документа, що засвiдчує виконання робiт (надання послуг тощо), та суму коштiв, зазначену в цьому актi (документi).
  Якщо оплата товару, що iмпортується, проводиться за рахунок коштiв, отриманих на пiдставi кредитного договору без зарахування цих коштiв на поточний рахунок резидента, то контроль за такою операцiєю здiйснює той банк, який надав кредит (незалежно вiд того, чи вiдкритий у цьому банку поточний рахунок резидента) або банк, що обслуговує кредит, залучений резидентом вiд нерезидента.
  Якщо оплата товару, що iмпортується, проводиться за рахунок iноземної валюти, купленої за власну iноземну валюту резидента на мiжнародному ринку без промiжного зарахування цих коштiв на поточний рахунок цього резидента, вiдкритий у банку, то контроль за такою операцiєю здiйснює той банк, який за дорученням резидента купив iноземну валюту i перерахував її за призначенням.
  Iнодi бувають випадки, що резидент закриває рахунок в одному банку i переходить на обслуговування в iнший банк. У таких ситуацiях банк, клiєнтом якого був резидент, повинен протягом трьох банкiвських днiв з дня закриття рахунку надати банку, у якому резидент вiдкриває рахунок (якщо резидент повiдомив про цей банк), у довiльнiй формi наявну в нього iнформацiю про незавершенi експортнi, iмпортнi операцiї цього резидента, якi були поставленi банком на контроль.
  Банк знiмає операцiю резидента з контролю:
  - у разi експорту - пiсля зарахування виручки за цiєю операцiєю на поточний рахунок експортера (п. 2.3 роздiлу 2 "Iнструкцiї про порядок здiйснення контролю за експортними, iмпортними операцiями");
  - у разi iмпорту продукцiї з увезенням її на територiю України, якщо така продукцiя згiдно iз законодавством України пiдлягає митному оформленню, на пiдставi митної декларацiї та за наявностi iнформацiї про цю операцiю в реєстрi митних декларацiй, а в iнших випадках - пiсля пред'явлення резидентом документа, який згiдно з умовами договору засвiдчує здiйснення нерезидентом поставки продукцiї, виконання робiт, надання послуг, а також з iнших додаткових пiдстав, передбачених п. 3.3 роздiлу 3 "Iнструкцiї про порядок здiйснення контролю за експортними, iмпортними операцiями".
  Вiдповiдно до п. 1.5 глави 1 "Iнструкцiї про порядок здiйснення контролю за експортними, iмпортними операцiями" перевищення законодавчо встановлених строкiв розрахункiв за експортними, iмпортними операцiями резидентiв дозволяється на пiдставi висновку центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики.
  
  
  ?10.4. Вiдповiдальнiсть за порушення банками вимог валютного законодавства
  
  За порушення вимог валютного законодавства встановлюється фiнансова, адмiнiстративна та кримiнальна вiдповiдальнiсть.
  10.4.1. Фiнансова вiдповiдальнiсть за порушення банками вимог валютного законодавства
  Вiдповiдно до п. 2 ст. 16 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" до резидентiв, нерезидентiв, винних у порушеннi правил валютного регулювання i валютного контролю, застосовуються такi мiри вiдповiдальностi (фiнансовi санкцiї):
  - за здiйснення операцiй з валютними цiнностями, що передбаченi у п. 2 ст. 5 вказаного вище Декрету, на весь перiод дiї режиму валютного регулювання, без одержання генеральної лiцензiї НБ України - штраф у сумi, еквiвалентнiй сумi (вартостi) зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом НБ України на день здiйснення таких операцiй, з виключенням банку iз Республiканської книги реєстрацiї банкiв або без такого виключення;
  - за здiйснення операцiй з валютними цiнностями, що потребують одержання лiцензiї НБ України згiдно з п. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету (цей пункт встановлює необхiднiсть одержання iндивiдуальної лiцензiї НБ України), без одержання iндивiдуальної лiцензiї НБ України - штраф у сумi, еквiвалентнiй сумi зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом НБ України на день здiйснення таких операцiй;
  - за торгiвлю iноземною валютою банками та iншими фiнансовими установами, нацiональним оператором поштового зв'язку без одержання лiцензiї НБ України та (або) з порушенням порядку й умов торгiвлi валютними цiнностями на мiжбанкiвському валютному ринку України, встановлених НБ України, - штраф у сумi, еквiвалентнiй сумi (вартостi) зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом НБ України на день здiйснення таких операцiй, з виключенням банку iз Республiканської книги реєстрацiї банкiв або без такого виключення;
  - за невиконання уповноваженими банками обов'язкiв, передбачених п. 4 ст. 4 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а також за невиконання уповноваженими банками, фiнансовими установами та нацiональним оператором поштового зв'язку обов'язкiв, передбачених п. 2 ст. 13 цього Декрету, - позбавлення генеральної лiцензiї НБ України на право здiйснення валютних операцiй або штраф у розмiрi, що встановлюється НБ України;
  - за порушення резидентами порядку розрахункiв, установленого ст. 7 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (ця стаття встановлює порядок органiзацiї розрахункiв в iноземнiй валютi), - штраф у розмiрi, еквiвалентному сумi валютних цiнностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом НБ України на день здiйснення таких розрахункiв;
  - за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звiтностi про валютнi операцiї - штраф у сумi, що встановлюється НБ України (вiдповiдно до п. 2.8 "Положення про валютний контроль" це штраф в розмiрi 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян);
  - за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цiнностей та iншого майна, передбачених ст. 9 Декрету "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", - штраф у сумi, що встановлюється НБ України. Зокрема, згiдно з п. 2.7 роздiлу 2 "Положення про валютний контроль", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 лютого 2000 р. ? 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строкiв декларування валютних цiнностей та iншого майна тягне за собою таку вiдповiдальнiсть:
  - порушення строкiв декларування - накладення штрафу в розмiрi 10 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян за кожний звiтний перiод;
  - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмiрi 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.
  Крiм того, вiдповiдно до Указу Президента "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв та застосування штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства" вiд 27 червня 1999 р. ? 734/99 у разi одержання резидентами кредитiв, позик в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв без реєстрацiї договорiв до резидентiв застосовуються фiнансовi санкцiї - штрафи у сумi, еквiвалентнiй одному вiдсотку розмiру одержаного кредиту чи позики i перерахованiй у нацiональну валюту України за офiцiйним обмiнним курсом НБ України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов"язковою реєстрацiєю зазначених договорiв. Суми штрафiв спрямовуються до Держбюджету України.
  Цi санкцiї, а також санкцiї, передбаченi у п. 2 ст. 16 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", застосовуються НБ України до банкiв та iнших фiнансово-кредитних установ, органами доходiв i зборiв служби - до iнших резидентiв i нерезидентiв України. Оскарження рiшень про застосування фiнансових санкцiй здiйснюється в судовому порядку.
  Пiдставою для застосування НБ України i його територiальними управлiннями фiнансових санкцiй можуть бути:
  - матерiали перевiрок, що здiйснюються уповноваженими працiвниками центрального апарату та територiальних управлiнь НБ України;
  - матерiали перевiрок, що здiйснюються уповноваженими працiвниками державних органiв валютного контролю;
  - матерiали перевiрок, що здiйснюються уповноваженими працiвниками державних контрольних i правоохоронних органiв, якi не належать до органiв валютного контролю;
  - iншi матерiали, якi свiдчать про факти порушення банками, iншими фiнансовими установами або нацiональним оператором поштового зв'язку валютного законодавства i щодо яких здiйснюється перевiрка цих фактiв.
  10.4.2. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть осiб за порушення вимог валютного законодавства
  У ст. 162 КУАП передбачається вiдповiдальнiсть за порушення правил про валютнi операцiї, а саме застережено, що незаконнi скуповування, продаж, обмiн, використання валютних цiнностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу вiд тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з конфiскацiєю валютних цiнностей.
  У ст. 1621 КУАП передбачається адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за ухилення вiд повернення виручки в iноземнiй валютi.
  
  
  Тема 11. Правовий режим iнформацiї у дiяльностi банкiв
  
  ?11.1. Банкiвська iнформацiя: поняття, види, значення
  ?11.2. Особливостi правового режиму вiдкритої банкiвської iнформацiї
  ?11.3. Фiнансовi та статистичнi звiти банкiв, що подаються Нацiональному банку України
  ?11.4. Iнститут банкiвської таємницi
  ?11.5. Банки як суб"єкти фiнансового монiторингу
  
  ?11.1. Банкiвська iнформацiя: поняття, види, значення
  
  11.1.1. Поняття банкiвської iнформацiї
  Згiдно зi ст. 1 Закону України "Про iнформацiю" iнформацiєю є будь-якi вiдомостi та/або данi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi. Це визначення є достатньо широким, i воно включає у себе поняття банкiвської iнформацiї, яке є значно вужчим за обсягом. Зокрема, пiд банкiвською iнформацiєю розумiють сукупнiсть вiдомостей, що стосується створення, господарської дiяльностi, управлiння та припинення банкiвської установи (банку, вiдокремленого пiдроздiлу банку, фiлiї iноземного банку, банкiвської групи), а також вiдомостi, що характеризують взаємодiю банку та його клiєнтiв, контрагентiв, iнвесторiв та учасникiв.
  Фiксується банкiвська iнформацiя у паперових та електронних документах (включаючи установчi документи банку, документи, що формуються при дiяльностi органiв управлiння та контролю банку, звiтнiсть банку, документи iз кредитних, юридичних та iнших справ клiєнтiв, розрахунковi документи клiєнтiв, документи, що формуються банками при здiйсненнi ними операцiй, внутрiшнi облiковi документи банкiв тощо).
  Особливим видом банкiвської iнформацiї слiд визначити консолiдовану iнформацiю, що мiститься в базах даних, створених за участю багатьох банкiв. Прикладом такої iнформацiї є iнформацiя бюро кредитних iсторiй, правовий режим якої встановлений Законом України "Про органiзацiю формування та обiгу кредитних iсторiй" вiд 23 червня 2005 р.
  Крiм iнформацiї бюро кредитних iсторiй консолiдована iнформацiя про позичальникiв банкiв може зберiгатися в єдинiй iнформацiйнiй системi НБ України, правовий режим якої встановлений "Положенням про єдину iнформацiйну систему "Реєстр позичальникiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 27 червня 2001 р. ? 245. Як визначено у п. 1.5 цього Положення ? 245 Єдина iнформацiйна система "Реєстр позичальникiв" є єдиним апаратно-програмним комплексом, що забезпечує отримання вiд банкiвських установ вхiдної iнформацiї, її накопичення, зберiгання, належне використання, захист на всiх технологiчних ланках вiд несанкцiонованого доступу, формування вихiдної iнформацiї, взаємодiю з користувачами. До ЄIС "Реєстр позичальникiв" пiдключаються банки, що уклали договiр з НБ України про надання послуг через цю систему.
  11.1.2. Види банкiвської iнформацiї
  Iнформацiя, включаючи банкiвську, за порядком доступу подiляється на вiдкриту iнформацiю та iнформацiю з обмеженим доступом. При цьому у ст. 20 Закону України "Про iнформацiю" вказується, що будь-яка iнформацiя є вiдкритою, крiм тiєї, що вiднесена законом до iнформацiї з обмеженим доступом. В свою чергу, режим доступу до iнформацiї слiд розумiти як передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї.
  Вiдповiдно до положень ст. 21 Закону України "Про iнформацiю" iнформацiєю з обмеженим доступом є конфiденцiйна, таємна та службова iнформацiя.
  Рис. 11.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 11.1. Види банкiвської iнформацiї
  
  Конфiденцiйною є iнформацiя про фiзичну особу, а також iнформацiя, доступ до якої обмежено фiзичною або юридичною особою, крiм суб'єктiв владних повноважень. Конфiденцiйна iнформацiя може поширюватися за бажанням (згодою) вiдповiдної особи у визначеному нею порядку вiдповiдно до передбачених нею умов, а також в iнших випадках, визначених законом. Вiдносини, пов'язанi з правовим режимом конфiденцiйної iнформацiї, регулюються законом.
  Порядок вiднесення iнформацiї до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
  Згiдно з ч. 4 ст. 21 Закону України "Про iнформацiю" до iнформацiї з обмеженим доступом не можуть бути вiднесенi такi вiдомостi:
  1) про стан довкiлля, якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту;
  2) про аварiї, катастрофи, небезпечнi природнi явища та iншi надзвичайнi ситуацiї, що сталися або можуть статися i загрожують безпецi людей;
  3) про стан здоров'я населення, його життєвий рiвень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соцiальне забезпечення, а також про соцiально-демографiчнi показники, стан правопорядку, освiти i культури населення;
  4) про факти порушення прав i свобод людини i громадянина;
  5) про незаконнi дiї органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових та службових осiб;
  6) iншi вiдомостi, доступ до яких не може бути обмежено вiдповiдно до законiв та мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України.
  До таємної iнформацiї слiд вiдносити iнформацiю, що мiстить вiдомостi, якi становлять державну та iншу передбачену законом таємницю. З метою врегулювання доступу та збереження у банкiвськiй системi iнформацiї, що є державною таємницею, постановою Правлiння НБ України вiд 28 грудня 2002 р. ? 538 було затверджене "Положення про порядок здiйснення Нацiональним банком України наглядових функцiй щодо банкiв, дiяльнiсть яких пов'язана з державною таємницею".
  Як бачимо, з точки зору українського законодавця вiдмiннiсть мiж вiдкритою iнформацiєю та iнформацiєю з обмеженим доступом полягає у вiдсутностi чи наявностi бар"єрiв доступу до iнформацiї, якi виявляються, по-перше, у фiксацiї кола потенцiйних користувачiв iнформацiї, а по-друге, в iснуваннi формалiзованої процедури її отримання. Вiдповiдний режим доступу встановлюється або ж власником iнформацiї (чи iншою уповноваженою особою), що дiє в межах закону, або ж безпосередньо законом (яким, зокрема, передбачається режим таємницi). При цьому:
  - вiдкрита iнформацiя доступна всiм бажаючим, незалежно вiд мети їх звернення за цiєю iнформацiєю, а процедура її надання визначається або законодавчими приписами (у ситуацiї, якщо розкриття iнформацiї номiнується як обов"язок), або власником iнформацiї (який реалiзує своє суб"єктивне право при добровiльному розкриттi iнформацiї);
   - iнформацiя з обмеженим доступом надається тим зацiкавленим особам, якi визначенi власником (чи iншим утримувачем) iнформацiї, та по процедурi, встановленiй ним же. Однак якщо розкриття власником такої iнформацiї вiдбувається в якостi обов"язкового та пов"язується з певними публiчними iнтересами, то адресати iнформацiї та правила її надання встановлюються законом.
  11.1.3. Значення банкiвської iнформацiї
  Як вказується у главi 1 роздiлу VII "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 28 березня 2007 р. ? 98, розкриття iнформацiї сприяє високiй ринковiй дисциплiнi та належному корпоративному управлiнню в банках. Банк повинен своєчасно розкривати повну, достовiрну та суттєву iнформацiю, яка стосується його дiяльностi, з метою надання можливостi iнвесторам, вкладникам, клiєнтам, акцiонерам та iншим заiнтересованим особам приймати виваженi рiшення. При цьому:
  - iнформацiя, що розкривається банком, має бути повною, тобто мiстити всi данi про фактичнi та потенцiйнi наслiдки операцiй, якi впливають на рiшення, що приймаються на її основi;
  - iнформацiя, що розкривається банком, має бути достовiрною, тобто не мiстити помилок, перекручень, викривлень, якi здатнi вплинути на рiшення, якi приймаються заiнтересованими особами. Достовiрнiсть iнформацiї, яка розкривається банком, забезпечується завдяки пiдготовцi фiнансової звiтностi вiдповiдно до Мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, вимог НБ України та її оприлюдненню, регулярному проведенню незалежного зовнiшнього аудиту фiнансової звiтностi вiдповiдно до Мiжнародних стандартiв аудиту, здiйсненню ефективного внутрiшнього контролю за достовiрнiстю iнформацiї, що розкривається;
  - iнформацiя, що розкривається банком, має бути суттєвою. Пiд час визначення суттєвої iнформацiї банк має враховувати iнтереси та потреби користувачiв iнформацiї та розкривати iнформацiю, яка є важливою i може суттєво вплинути на прийняття заiнтересованими особами зважених рiшень. Як вказують спецiалiсти, iнформацiя, яка розкривається українськими банками, занадто переобтяжена кiлькiсним фактажем, а вкрай необхiднi та важливi предметнi данi подаються у примiтцi ;
  - банк повинен своєчасно розкривати iнформацiю. Iнформацiя має надаватися своєчасно та регулярно, забезпечуючи належну характеристику дiяльностi банку, у тому числi щодо профiлю ризикiв банку та ефективностi управлiння ними.
  Банк повинен мати дiєву iнформацiйну полiтику, з фiксацiєю у нiй принципiв, порядку розкриття iнформацiї та її основних складових елементiв. Iнформацiйна полiтика банку має бути спрямована на досягнення найбiльш повної реалiзацiї прав вкладникiв, клiєнтiв, кредиторiв iнвесторiв, акцiонерiв та iнших заiнтересованих осiб на одержання iнформацiї, яка може iстотно вплинути на прийняття ними iнвестицiйних рiшень . Iнформацiйну полiтику банку затверджує спостережна рада банку.
  З iншої сторони, як застерiгається у п. 1.6 глави 1 роздiлу VII вказаних вище Методичних рекомендацiй iнформацiйна полiтика банку розробляється з урахуванням потреби банку в захистi конфiденцiйної iнформацiї (комерцiйної та банкiвської таємницi). Банк вживає заходiв щодо захисту комерцiйної та банкiвської таємницi, забезпечує її зберiгання i встановлює вiдповiдний режим роботи з такою iнформацiєю. Також банк встановлює перелiк такої iнформацiї, дотримуючись оптимального балансу мiж вiдкритiстю банку i необхiднiстю захищати власнi комерцiйнi iнтереси.
  
  ?11.2. Особливостi правового режиму вiдкритої банкiвської iнформацiї
  
  11.2.1. Види вiдкритої банкiвської iнформацiї.
  Ознака повнiстю вiдкритої iнформацiї - вiльний доступ до неї всiх бажаючих, незалежно вiд форми звернення за iнформацiєю чи форми її надання. Поряд iз повнiстю вiдкритою iнформацiєю iснує правовий режим обмежено вiдкритої iнформацiї (доступ до якої має обмежене коло суб"єктiв, наприклад, учасники банку).
  Вiдкритiсть iнформацiї означає:
  1) одностороннiй обов"язок банку оприлюднювати вiдомостi, що адресованi невизначеному колу зацiкавлених осiб чи групi осiб, об"єднаних за певною ознакою, без наявностi звернення за наданням iнформацiї;
  2) обов"язок банку повiдомляти кожнiй особi, яка звернулася до нього, чи визначеному певним чином колу осiб, необхiднi вiдомостi, забезпечуючи право особи (чи кола осiб) на одержання iнформацiї.
  Крiм цього, банки мають право добровiльно розкривати iнформацiю про себе.
  Певна частина вiдкритої банкiвської iнформацiї повинна бути доступна необмеженому колу осiб. В даному випадку поняття доступностi повинно включати в себе як можливiсть отримання такої iнформацiї будь-яким бажаючим субє"ктом, так i її форму.
  Це означає, що iнформацiя про банк повинна продукуватися в таких формах та такими способами, щоб будь-яка юридична або фiзична особа могла її отримати, не зв"язуючи себе офертою на укладення договору. В закордоннiй практицi це, як правило, здiйснюється шляхом виготовлення буклетiв, проспектiв, що надаються практично в необмеженiй кiлькостi будь-яким особам, якi вiдвiдали банк .
  Класифiкацiя вiдкритої банкiвської iнформацiї зображена у виглядi рисунку.
  
  Рис. 11.2
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 11.2. Класифiкацiя вiдкритої банкiвської iнформацiї
  
  
  Звернемося до особливостей правового режиму кожного з видiв вiдкритої банкiвської iнформацiї детальнiше.
  11.2.2. Вiдкрита iнформацiя, що розкривається банками обов"язково i розрахована на необмежене коло користувачiв
  Сукупнiсть процедур надання користувачам вiдкритої iнформацiї (особливо у сферi цiнних паперiв) iменується розкриттям iнформацiї. Змiстом i метою розкриття iнформацiї є створення для зацiкавлених осiб гарантованої можливостi безперешкодно та з мiнiмальними зусиллями знайти та одержати потрiбну їм iнформацiю.
  11.2.2.1. Регулярна та особлива iнформацiя банкiв як емiтентiв цiнних паперiв
  Законодавство України встановлює вимоги щодо iнформування емiтентами цiнних паперiв (акцiй та облiгацiй) громадськостi про свою дiяльнiсть, тобто встановлює режим вiдкритої iнформацiї для певних категорiй вiдомостей. Такi вимоги скерованi на захист iнтересiв iнвесторiв, якi бажають придбати чи вже набули права власностi на цiннi папери, емiтованi банками та iншими емiтентами .
  У ст. 39 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" передбачається, що розкриття iнформацiї на фондовому ринку здiйснюється емiтентами цiнних паперiв шляхом:
  - розмiщення її в загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних НКЦПФР про ринок цiнних паперiв;
  - опублiкування її в одному з офiцiйних друкованих видань ВР України, КМ України або НКЦПФР;
  - подання її до НКЦПФР.
  Емiтенти цiнних паперiв зобов'язанi розкривати iнформацiю вiдповiдно до вимог, в обсязi та строки, встановленi вищевказаним Законом та нормативно-правовими актами НКЦПФР.
  Додатковi вимоги до розкриття iнформацiї емiтентами цiнних паперiв, якi пройшли процедуру лiстингу на фондовiй бiржi, встановлюються НКЦПФР.
  У ст. 40 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" мiститься визначення та вимоги про розкриття регулярної iнформацiї про емiтента. Вказується, що регулярна iнформацiя про емiтента - це рiчна та квартальна звiтна iнформацiя про результати фiнансово-господарської дiяльностi емiтента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числi шляхом подання до НКЦПФР.
  Звiтним перiодом для складання рiчної iнформацiї про емiтента є календарний рiк. При цьому перший звiтний перiод емiтента може бути меншим, нiж 12 мiсяцiв, та обчислюється:
  - для акцiонерних товариств - з дня державної реєстрацiї товариства до 31 грудня звiтного року включно;
  - для емiтентiв цiнних паперiв (крiм акцiй) - з дня реєстрацiї випуску цiнних паперiв до 31 грудня звiтного року включно.
  Рiчна iнформацiя про емiтента повинна мiстити такi вiдомостi:
  - найменування та мiсцезнаходження емiтента, розмiр його статутного капiталу;
  - орган управлiння емiтента, його посадовi особи та засновники;
  - господарська та фiнансова дiяльнiсть емiтента;
  - цiннi папери емiтента (вид, форма випуску, тип, кiлькiсть), розмiщення та лiстинг цiнних паперiв;
  - рiчна фiнансова звiтнiсть;
  - аудиторський висновок;
  - перелiк власникiв значних пакетiв (10 вiдсоткiв i бiльше) акцiй iз зазначенням кiлькостi, типу та/або класу належних їм акцiй.
  Емiтент має право додатково розкривати iншу iнформацiю.
  Рiчна iнформацiя про емiтента пiдлягає оприлюдненню емiтентом не пiзнiше 30 квiтня року, наступного за звiтним, шляхом:
  - розмiщення у загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних НКЦПФР про ринок цiнних паперiв;
  - опублiкування в одному з офiцiйних друкованих видань ВР України, КМ України або НКЦПФР;
  - розмiщення на власному веб-сайтi.
  Квартальна iнформацiя про емiтента повинна мiстити такi вiдомостi:
  - найменування та мiсцезнаходження емiтента, розмiр його статутного капiталу;
  - орган управлiння емiтента, його посадовi особи та засновники;
  - господарська та фiнансова дiяльнiсть емiтента;
  - цiннi папери емiтента (вид, форма випуску, тип, кiлькiсть);
  - квартальна фiнансова звiтнiсть;
  - участь емiтента у створеннi iнших пiдприємств, установ та органiзацiй.
  Емiтент має право додатково розкривати iншу iнформацiю.
  У ст. 41 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" регулюється питання розкриття емiтентом особливої iнформацiї. Зазначається, що особлива iнформацiя про емiтента - iнформацiя, до якої належать вiдомостi про:
  - прийняття рiшення про розмiщення цiнних паперiв на суму, що перевищує 25 вiдсоткiв статутного капiталу;
  - прийняття рiшення про викуп власних акцiй, крiм акцiй корпоративних iнвестицiйних фондiв iнтервального та вiдкритого типу;
  - факти лiстингу/делiстингу цiнних паперiв на фондовiй бiржi;
  - отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 вiдсоткiв активiв емiтента;
  - змiну складу посадових осiб емiтента;
  - змiну власникiв акцiй, яким належить 10 i бiльше вiдсоткiв голосуючих акцiй;
  - рiшення емiтента про утворення, припинення його фiлiй, представництв;
  - рiшення вищого органу емiтента про зменшення статутного капiталу;
  - порушення справи про банкрутство емiтента, винесення ухвали про його санацiю;
  - рiшення вищого органу емiтента або суду про припинення або банкрутство емiтента.
  Особлива iнформацiя про емiтента оприлюдненню емiтентом шляхом:
  - розмiщення у загальнодоступнiй iнформацiйнiй базi даних НКЦПФР;
  - опублiкування в одному з офiцiйних друкованих видань ВР України, КМ України або НКЦПФР;
  - розмiщення на власному веб-сайтi.
  Органом, який визначає строки, порядок та форми подання як регулярної, так i особливої iнформацiї, є НКЦПФР. Вона також надiлена повноваженнями встановлювати додатковi вимоги до розкриття регулярної та особливої iнформацiї про емiтента та вживати заходiв щодо її розкриття.
  11.2.2.2. Оприлюднення банками рiчної фiнансової звiтностi
  У ст. 152 ЦК України мiститься вимога про те, що акцiонерне товариство, яке здiйснює публiчне розмiщення акцiй, зобов"язане щорiчно публiкувати для загального вiдома рiчний звiт, бухгалтерський баланс, вiдомостi про прибутки i збитки, а також iншу iнформацiю, передбачену законом.
  Згiдно з ч. 4 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16 липня 1999 р. публiчнi акцiонернi товариства, пiдприємства - емiтенти iпотечних облiгацiй, iпотечних сертифiкатiв, облiгацiй пiдприємств i сертифiкатiв фондiв операцiй з нерухомiстю, а також професiйнi учасники фондового ринку, банки, страховики та iншi фiнансовi установи зобов'язанi не пiзнiше нiж до 30 квiтня року, що настає за звiтним перiодом, оприлюднювати рiчну фiнансову звiтнiсть та рiчну консолiдовану фiнансову звiтнiсть разом з аудиторським висновком шляхом розмiщення на власнiй веб-сторiнцi з опублiкуванням у перiодичних або неперiодичних виданнях.
  Правила складання та оприлюднення фiнансової звiтностi банкiв викладенi в "Iнструкцiї про порядок складання та оприлюднення фiнансової звiтностi банкiв України", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 24 жовтня 2011 р. ? 373. Цiєю Iнструкцiєю ? 373 визначається порядок, перiодичнiсть складання, подання та оприлюднення фiнансової звiтностi, зразки форм, що входять до складу фiнансової звiтностi, нею також установлено мiнiмальнi вимоги до розкриття iнформацiї.
  Рiчна фiнансова звiтнiсть та рiчна консолiдована фiнансову звiтнiсть банку проходить аудиторську перевiрку та розкривається банком одночасно iз оприлюдненням аудиторського висновку за звiтний рiк. Зокрема, банк зобов'язаний не пiзнiше 30 квiтня наступного за звiтним року оприлюднювати рiчну фiнансову звiтнiсть та рiчну консолiдовану фiнансову звiтнiсть (баланс, звiт про фiнансовi результати, звiт про рух грошових коштiв, звiт про власний капiтал, примiтки до звiтiв, перелiк яких визначається НБ України) разом iз аудиторським висновком. Також в обсязi, визначеному НБ України, оприлюднюється iнформацiя про власникiв iстотної участi у банку шляхом публiкацiї в перiодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розмiщення в мережi Iнтернет.
  Банк самостiйно або на вимогу НБ України протягом мiсяця з дня оприлюднення зобов'язаний спростувати опублiковану недостовiрну фiнансову звiтнiсть (рiчну фiнансову звiтнiсть та/або рiчну консолiдовану фiнансову звiтнiсть) у такий самий спосiб, у який вона була поширена.
  Рис. 11.3
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 11.3 Структура рiчної фiнансової звiтностi банку
  
  
  Вiдповiдно до ст. 69 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк зобов'язаний протягом мiсяця, наступного за звiтним перiодом, розповсюджувати на веб-сайтi банку, а також розмiщувати у примiщеннях банку, до яких мають доступ клiєнти, у тому числi вкладники, квартальний баланс, звiт про фiнансовi результати банку та примiтки до звiтiв, перелiк яких визначається НБ України.
  Голова правлiння та головний бухгалтер банку несуть вiдповiдальнiсть, установлену законодавством України, у разi оприлюднення недостовiрної (неповної) фiнансової звiтностi, а також недотримання порядку спростування такої звiтностi.
  Вiдповiдальна особа банкiвської групи зобов'язана оприлюднювати аудиторський висновок та перевiрену аудиторською фiрмою рiчну консолiдовану звiтнiсть банкiвської групи в складi та порядку, визначених НБ України з урахуванням вимог ч. 9 ст. 69 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  11.2.3. Вiдкрита iнформацiя, що розкривається банками обов"язково i розрахована на обмежене цiльове коло користувачiв
  Такого виду вiдкрита iнформацiя надається банками користувачам в силу закону, безвiдносно до того, чи має мiсце вимога уповноваженого законом користувача про надання йому вiдповiдної iнформацiї. Однак розрахована вона на чiтко окреслене коло користувачiв.
  Прикладом вiдкритої банкiвської iнформацiї такого виду може слугувати iнформацiя про умови кредитування (вiдповiднi "Правила надання банками України iнформацiї споживачу про умови кредитування та сукупну вартiсть кредиту" затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 10 травня 2007 р. ? 168). Характерно, що положеннями цих Правил для банкiв становлюється обов"язок не тiльки перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовiй формi iнформацiю про умови кредитування та про орiєнтовну сукупну вартiсть кредиту, але й отримати письмове пiдтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною iнформацiєю (п. 2.1 та 2.4 вказаних Правил).
  11.2.4. Вiдкрита iнформацiя, що розкривається банками обов"язково на iндивiдуальну вимогу користувачiв
  У ст. 56 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" законодавець гарантує право клiєнта на iнформацiю. Зокрема, клiєнт має право доступу до iнформацiї щодо дiяльностi банку. Банки зобов'язанi на вимогу клiєнта надати таку iнформацiю:
  1) вiдомостi, якi пiдлягають обов'язковiй публiкацiї, про фiнансовi показники дiяльностi банку та його економiчний стан;
  2) перелiк керiвникiв банку та його вiдокремлених пiдроздiлiв, а також фiзичних та юридичних осiб, якi мають iстотну участь у банку;
  3) перелiк послуг, що надаються банком;
  4) цiну банкiвських послуг;
  5) iншу iнформацiю та консультацiї з питань надання банкiвських послуг;
  6) щодо кiлькостi акцiй (паїв) банку, якi знаходяться у власностi членiв виконавчого органу банку, та iнформацiю в обсязi, визначеному НБ України, про осiб, частки яких у статутному капiталi банку перевищують 5 вiдсоткiв.
  Крiм цього, згiдно iз вимогами ст. 12 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" клiєнт має право доступу до iнформацiї щодо дiяльностi фiнансової установи (а банки є фiнансовими установами). Фiнансовi установи зобов'язанi на вимогу клiєнта надати таку iнформацiю:
  1) вiдомостi про фiнансовi показники дiяльностi фiнансової установи та її економiчний стан, якi пiдлягають обов'язковому оприлюдненню;
  2) перелiк керiвникiв фiнансової установи та її вiдокремлених пiдроздiлiв;
  3) перелiк послуг, що надаються фiнансовою установою;
  4) цiну/тарифи фiнансових послуг;
  5) кiлькiсть акцiй фiнансової установи, якi знаходяться у власностi членiв її виконавчого органу, та перелiк осiб, частки яких у статутному капiталi фiнансової установи перевищують п'ять вiдсоткiв;
  6) iншу iнформацiю з питань надання фiнансових послуг та iнформацiю, право на отримання якої закрiплено в законах України.
  Фiнансова установа до укладення з клiєнтом договору про надання фiнансової послуги додатково надає йому iнформацiю про:
  1) фiнансову послугу, що пропонується надати клiєнту, iз зазначенням вартостi цiєї послуги для клiєнта, якщо iнше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринкiв фiнансових послуг;
  2) умови надання додаткових фiнансових послуг та їх вартiсть;
  3) порядок сплати податкiв i зборiв за рахунок фiзичної особи в результатi отримання фiнансової послуги;
  4) правовi наслiдки та порядок здiйснення розрахункiв з фiзичною особою внаслiдок дострокового припинення надання фiнансової послуги;
  5) механiзм захисту фiнансовою установою прав споживачiв та порядок урегулювання спiрних питань, що виникають у процесi надання фiнансової послуги;
  6) реквiзити органу, який здiйснює державне регулювання ринкiв фiнансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквiзити органiв з питань захисту прав споживачiв;
  7) розмiр винагороди фiнансової установи у разi, коли вона пропонує фiнансовi послуги, що надаються iншими фiнансовими установами.
  11.2.5. Вiдкрита iнформацiя, що розкривається банками добровiльно i розрахована на необмежене коло користувачiв
  Стосовно цього виду вiдкритої iнформацiї, то її банки поширюють добровiльно з метою розвитку своєї дiяльностi серед бiльш широкого складу клiєнтури. Як правило, така iнформацiя рангується i в залежностi вiд категорiї потенцiйної клiєнтури розповсюджується через дiловi видання (пропозицiї про комплексне банкiвське обслуговування, про вiдкриття рахункiв пiдприємств та швидке здiйснення мiжнародних розрахункiв тошо), або ж шляхом надання iндивiдуальних повiдомлень чи через розголошення популярними друкованими засобами (пропозицiї та умови споживчого кредитування, грошових переказiв тощо).
  Найчастiше iнформацiя, що розкривається банками добровiльно для необмеженого кола користувачiв, має рекламну або iмiджеву мету. Вона може поширюватися через телебачення, радiомовлення, електронними каналами зв"язку, включаючи веб-сайти в мережi Iнтернет.
  
  ?11.3. Фiнансовi та статистичнi звiти банкiв, що подаються Нацiональному банку України
  
  11.3.1. Правовий режим iнформацiї, що в обов"язковому порядку подається НБ України
  У ст. 69 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається, що банк зобов'язаний подавати НБ України фiнансову i статистичну звiтнiсть щодо роботи банку, його операцiй, лiквiдностi, платоспроможностi, прибутковостi, а також iнформацiю афiлiйованих осiб банку з метою оцiнки фiнансового стану банку. НБ України має право вимагати вiд банку подання консолiдованої i субконсолiдованої звiтностi.
  Як бачимо, вимога про розкриття банками своєї iнформацiї на користь НБ України є iмперативною та стосується як вiдкритої iнформацiї банкiв, так i iнформацiї, що банками може визначатися як конфiденцiйна. Тому сам факт вищевказаного розкриття iнформацiї з обмеженим доступом в силу вимог законодавства не робить її вiдкритою, оскiльки виключним користувачем фiнансової та статистичної звiтностi банкiв є НБ України, а мета подання звiтностi - здiйснення НБ України нагляду за дiяльнiстю банкiв, а також iнших функцiй, встановлених для НБ України законодавством.
  НБ України встановлює для банкiв:
  1) форми звiтностi та методику її складання;
  2) перiодичнiсть та строки подання звiтностi;
  3) структуру пояснювальної записки;
  4) мiнiмум вiдомостей, що пiдлягають опублiкуванню, та строки їх подання;
  5) методику складання консолiдованої i субконсолiдованої звiтностi.
  НБ України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звiтностi вiд банкiв та банкiвських груп.
  Крiм цього, згiдно з цiєю ж статтею, кожний власник iстотної участi в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати НБ України у встановлений ним строк рiчний звiт про свою дiяльнiсть. Звiт повинен мiстити:
  1) види дiяльностi, якi здiйснює юридична особа;
  2) iнформацiю щодо суб'єктiв господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 вiдсоткiв, зокрема: найменування та мiсцезнаходження юридичної особи, розмiр частки, що знаходиться у власностi цiєї особи, види дiяльностi;
  3) баланс та звiт про фiнансовi результати цiєї особи на кiнець останнього фiнансового року, перевiренi аудитором (аудиторською фiрмою).
  11.3.2. Значення статистичної звiтностi банкiв
  Статистична звiтнiсть банку використовується для ознайомлення та аналiзу його дiяльностi НБ України, керiвництвом банку та його зовнiшнiми аудиторами. Статистична звiтнiсть банкiв не пiдлягає опублiкуванню, а використовується НБ України як iнформацiйна база для вiдслiдковування тенеденцiй у монетарнiй сферi, а також для складання зведеної статистики грошового обiгу та платiжного балансу. Такi статистичнi данi, як i iншi данi, що готуються на базi iнформацiї бухгалтерського облiку в НБ України та в банках, використовуються особами, вiдповiдальними за розроблення полiтики, а також аналiтиками для найрiзноманiтнiших цiлей, у тому числi для грошово-кредитного аналiзу та дослiджень, для планування i контролю у сферi грошово-кредитної полiтики, для виконання рiшень з конкретного використання iнструментiв грошово-кредитної полiтики.
  11.3.3. Органiзацiя та унiфiкацiя статистичної звiтностi банкiв
  Нормативно-правовим актом, що регулює органiзацiю статистичної звiтностi банкiв, є "Правила органiзацiї статистичної звiтностi, що подається до Нацiонального банку України", затвердженi постановою Правлiння НБ України 19 березня 2003 р. ? 124 (скорочено - Правила ? 124).
   Вимоги Правил поширюються на територiальнi управлiння i установи НБ України, банки, iншi фiнансовi установи, нацiонального оператора поштового зв'язку України, яким надано генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй, та пiдприємства (що мають рахунки в iноземних банках), i є обов'язковими для виконання. Правила мiстять спецiальнi форми звiтностi територiальних управлiнь НБ України та установ НБ України i окремо форми звiтностi банкiв та пiдприємств.
  До складу статистичноїа звiтностi банкiв вiдносяться також спецiально визначенi НБ України форми регулярної фiнансової звiтностi, включаючи щоденнi баланси банкiв. Такi форми не пiдлягають оприлюдненню, вiдповiдають iнформацiйним потребам НБ України як регулятора i є бiльш деталiзованими порiвняно iз регулярною фiнансовою звiтнiстю, що оприлюднюється банками.
  З метою забезпечення потреб ведення фiнансового облiку використовується план рахункiв банкiв - систематизований перелiк рахункiв бухгалтерського облiку, що використовується для детальної та повної реєстрацiї всiх банкiвських операцiй. Вiн застосовується для вiдображення бухгалтерської iнформацiї та є складовою нацiональної системи бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi.
  Балансовi та позабалансовi рахунки є мультивалютними, тобто облiк операцiй в iноземнiй валютi здiйснюється за тими ж рахунками, що й операцiї в нацiональнiй валютi. Перерахування в нацiональну валюту здiйснюється за офiцiйним курсом НБ України, встановленим на день здiйснення операцiй. Данi щодо сум у iноземнiй валютi у формах наводяться в гривневому еквiвалентi.
  Для зручного подання та сприймання iнформацiї звiтнi форми подано у виглядi таблиць. Основним елементом форм фiнансової звiтностi є стаття. Кожна стаття вiдповiдає конкретному виду об"єктiв облiку (активiв, зобов"язань, капiталу, витрат, доходiв тощо). Як правило, стаття - це один рядок, що має свiй код (умовну позначку), який складається з трьох цифр. У балансi деякi статтi складаються з кiлькох рядкiв. За економiчним змiстом статтi об"єднано в роздiли та частини. Найменування статей (показникiв) у фiнансовiй звiтностi стандартизовано.
  Для отримання деталiзованих показникiв використовуються вiдомостi аналiтичного облiку.
  11.3.4. Розробники та користувачi статистичної звiтностi банкiв
  Розробниками форм статистичної звiтностi, що складаються територiальними управлiннями i установами НБ України, банками, та пiдприємствами (що мають рахунки в iноземних банках), для подання НБ України, є структурнi пiдроздiли центрального апарату НБ України. Розробники форм статистичної звiтностi з грошової та банкiвської статистики в разi потреби щороку до 1 квiтня та 1 жовтня подають до Департаменту статистики та звiтностi НБ України пропозицiї про введення нових форм статистичної звiтностi та пояснення щодо їх заповнення, а також про змiни до дiючих форм для пiдготовки змiн до Правил ? 124 i подання їх на розгляд та затвердження Правлiння НБ України, та до Департаменту iнформатизацiї НБ України для розроблення вiдповiдного програмного забезпечення або внесення змiн до нього. Департамент платiжного балансу НБ України здiйснює розроблення форм статистичної звiтностi та програмного забезпечення для складання статистики платiжного балансу та з мiжнародної iнвестицiйної позицiї.
  Банкiвську статистичну звiтнiсть надають територiальнi управлiння та установи НБ України, банки, що мають статус юридичної особи, фiлiї банкiв, що є резидентами i нерезидентами України, а також фiлiї iноземних банкiв в Українi. Форми звiтностi вiдповiдають потребам значної кiлькостi користувачiв поза банком. Такими користувачами є:
  - НБ України;
  - тi, хто надає банку ресурси, тобто його дiйснi та потенцiйнi вiтчизнянi та зарубiжнi акцiонери (пайовики), вкладники та кредитори;
  - спiвробiтники банку, його позичальники, українськi та мiжнароднi фiнансовi органiзацiї.
  Центральний апарат НБ України є основним користувачем звiтностi. Ця iнформацiя потрiбна НБ України як центральному банку держави для виконання регулятивних та наглядових функцiй. Своєчаснi та достовiрнi статистичнi данi про грошово-кредитну i фiнансову дiяльнiсть банкiв та фiнансових небанкiвських органiзацiй дають НБ України змогу аналiзувати стан i перспективи розвитку банкiвської системи, спостерiгати за ходом реалiзацiї грошово-кредитної полiтики держави та прогнозувати розвиток її грошово-кредитного ринку, стежити за розвитком валютного ринку та операцiй з iноземною валютою, здiйснювати заходи щодо забезпечення стабiльностi нацiональної грошової одиницi та виконувати iншi свої функцiї.
  Згiдно з п. 1.5 вищевказаних Правил ? 124 для складання НБ України грошової i банкiвської статистики використовуються данi форм статистичної звiтностi територiальних управлiнь i установ НБ України та банкiв, iнших фiнансових установ, нацiонального оператора поштового зв'язку України, яким надано генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй.
  У п. 1.6 Правил ? 124 передбачається, що для складання НБ України статистики платiжного балансу та з мiжнародної iнвестицiйної позицiї використовуються данi форм статистичної звiтностi банкiв, якi здiйснюють операцiї з нерезидентами вiд власного iменi та за дорученям клiєнтiв, а також данi форм статистичної звiтностi пiдприємств (що мають рахунки в iноземних банках).
  Звiтнiсть банкiв може подаватися у паперовiй та електроннiй формi. Форми статистичної звiтностi, що складаються банками, iншими фiнансовими установами, нацiональним оператором поштового зв'язку України, яким надано генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй, та пiдприємствами (що мають рахунки в iноземних банках), на паперових носiях пiдписують голова правлiння (ради директорiв) i головний бухгалтер (начальник пiдроздiлу).
  Форми статистичної звiтностi, що складаються територiальними управлiннями i установами НБ України, пiдписують керiвник i головний бухгалтер (начальник пiдроздiлу).
  Для складання НБ України грошової i банкiвської статистики банки - юридичнi особи надсилають зведенi данi по банку в цiлому, у розрiзi вiдокремлених пiдроздiлiв банку, у розрiзi регiонiв за операцiями, здiйсненими вiдокремленими пiдроздiлами банку та/або iз застосуванням банкоматiв на територiї регiону, у формi файлiв електронною поштою територiальним управлiнням НБ України з подальшим пересиланням їх ЦРП НБ України для надання структурним пiдроздiлам центрального апарату НБ України.
  Структура та формат файлiв з набором значень економiчних показникiв розробляються Департаментом iнформацiйних технологiй НБ України i надсилаються територiальним управлiнням i установам НБ України та банкам для використання в роботi.
  ЦРП надає територiальним управлiнням НБ України iнформацiю за операцiями, здiйсненими вiдокремленими пiдроздiлами банкiв України та/або iз застосуванням банкоматiв за територiальною ознакою в розрiзi банкiв або в розрiзi вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв та/або банкоматiв за iндивiдуально встановленими внутрiшньобанкiвськими реєстрацiйними кодами.
  Фiнансовi (небанкiвськi) установи, нацiональний оператор поштового зв'язку України, яким надано генеральну лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй, надсилають зведенi данi по установi в цiлому, у розрiзi вiдокремлених пiдроздiлiв, у розрiзi регiонiв за операцiями, здiйсненими вiдокремленими пiдроздiлами установи, у формi файлiв електронними засобами зв'язку у порядку, затвердженому НБ України.
  Файли з даними для складання грошової i банкiвської статистики мають бути з електронним цифровим пiдписом. Перед надсиланням до НБ України здiйснюється захист цих файлiв за допомогою спецiального програмного комплексу "АРМ НБ України".
  11.3.5. Основнi форми фiнансової та статистичної звiтностi банкiв
  Пакет звiтностi складається iз таких основних форм, як:
  - фiнансова звiтнiсть;
  - статистична звiтнiсть про формування резервiв;
  - статистична звiтнiсть для складання грошово-кредитної статистики;
  - статистична звiтность для складання платiжного балансу та мiжнародної iнвестицiйної позицiї України.
  До складу фiнансової звiтностi як банкiв, так i територiальних управлiнь НБ України, включаються бухгалтерський баланс, звiт про прибутки i збитки, звiт про рух грошових коштiв (у НБ України подається оборотно-сальдовий баланс), додатки в залежностi вiд потреб користувачiв. Для прикладу вкажемо, що форма ? 1Д-НБ України "Баланс" щоденно подається електронною поштою територiальними управлiннями та установами НБ України через ЦРП до Департаменту бухгалтерського облiку до 16 години наступного робочого дня. Ця форма звiтностi передбачає надання iнформацiї про залишки за балансовими рахунками, рахунками доходiв та витрат та позабалансовими рахунками на звiтну дату.
  Стосовно банкiв та їх фiлiй, то форма ? 1Д "Баланс банку" щоденно подається електронною поштою - банками - юридичними особами за головну установу та фiлiї, що розташованi на територiї України, в обласному розрiзi, за фiлiї, що розташованi на територiї iнших держав, у розрiзi країн територiальним управлiнням НБ України в установлений ними строк; територiальними управлiннями НБ України через ЦРП до Департаменту бухгалтерського облiку до 16 години наступного робочого дня, а також додатково подається фiлiями банкiв територiальним управлiнням НБ України за мiсцем розташування. Форма звiту передбачає надання iнформацiї за залишками за балансовими рахунками, рахунками доходiв та витрат i за позабалансовими рахунками на звiтну дату та формування банками зведеної iнформацiї в розрiзi кодiв валют та кодiв країн з урахуванням фiлiй, що розташованi на територiї України та за її межами. Баланс банку є оперативною звiтнiстю для поточної роботи. Данi цiєї форми використовуються для проведення оперативного аналiзу, вжиття заходiв щодо усунення виявлених недолiкiв та виконання функцiй банкiвського нагляду.
  Форма ? 10-НБ України "Оборотно-сальдовий баланс" (мiсячна) подається електронною поштою:
  - територiальними управлiннями та установами НБ України через ЦРП до 10 числа мiсяця, наступного за звiтним, до 16 години;
  - Банкнотно-монетним двором, Фабрикою банкнотного паперу (м. Малин) через ЦРП до Департаменту бухгалтерського облiку до 14 числа мiсяця, наступного за звiтним, до 16 години. Ця форма звiтностi передбачає надання iнформацiї про обороти та вихiднi залишки за балансовими рахунками, рахунками доходiв та витрат та позабалансовими рахунками за звiтний мiсяць.
  Рiчний фiнансовий звiт банку супроводжується пояснювальною запискою. Цей документ, як вказують фахiвцi, постiйно ускладнюється, зростає в обсязi, однак залишається основним вiдкритим джерелом iстотної iнформацiї про банк для наявних та потенцiйних iнвесторiв, кредиторiв, iнших користувачiв .
  Статистична звiтнiсть про формування резервiв дозволяє узагальнювати iнформацiю про дотримання банками вимог стосовно резервування (наприклад, форма ? 606 (мiсячна) "Звiт про формування банками резерву за простроченими та сумнiвними до отримання нарахованими доходами".
  Статистична звiтнiсть для складання грошово-кредитної статистики має такi напрямки:
  - загальна iнформацiя (наприклад, "Звiт про структуру активiв та пасивiв за строками" Форма ? 631 (декадна));
  - кредитна статистика (наприклад, форма ? 302 "Звiт про класифiкованi кредитнi операцiї за формами власностi", форма ? 310Д "Звiт про суми i процентнi ставки за кредитами");
  - статистика про рахунках (наприклад, "Звiт про кiлькiсть клiєнтiв банкiв та кiлькiсть вiдкритих клiєнтами рахункiв, форма ? 410, подається два рази на рiк);
  - статистика операцiй з iноземною валютою (щоденна форма ? 520 "Iформацiя про курс та обсяги операцiй з iноземною валютою на мiжбанкiвському валютному ринку України");
  - статистика по операцiях з цiнними паперами ( наприклад, "Звiт про стан портфеля цiнних паперiв (за класифiкацiями контрагентiв i рахункiв)", форма ? 363 (мiсячна));
  - статистика готiвково-грошового обiгу ("Звiт про касовi обороти банку" - форма ? 747 (декадна));
  - статистика по операцiях, проведених iз застосуванням кредитних карток (наприклад, "Данi про операцiї, якi здiйсненi iз застосуванням платiжних карток, емiтованих для клiєнтiв банку", форма N 401 (квартальна);
  - статистика по операцiях з банкiвськими металами (наприклад, "Звiт про операцiї з банкiвськими металами у зливках, монетами та порошками банкiвських металiв", форма ? 536 (мiсячна)).
  Особливу роль у державнiй статистицi вiдiграє статистика платiжного балансу та мiжнародної iнвестицiйної позицiї України, яка є iнструментом узагальнюючої оцiнки економiчного стану країни та ефективностi її свiтогосподарських зв'язкiв.
  Прикладом виду звiтностi банкiв, що використовується для складання статистики платiжного балансу та мiжнародної iнвестицiйної позицiї, є "Прогноз операцiй з одержання та обслуговування iноземного довгострокового гарантованого/негарантованого кредиту" (форма ? 504 (рiчна). Ця форма надсилається позичальниками поштою пiдроздiлам уповноважених банкiв 5 числа пiсля звiтного перiоду; пiдроздiлами уповноважених банкiв банкам - юридичним особам 10 числа пiсля звiтного перiоду. Подається електронною поштою: банками - юридичними особами територiальним управлiнням НБ України в розрiзi областей, пiдроздiлiв та позичальникiв 17 числа пiсля звiтного перiоду; територiальними управлiннями НБ України в розрiзi областей, пiдроздiлiв та позичальникiв через Центральну розрахункову палату Департаменту валютного регулювання 27 числа пiсля звiтного перiоду.
  Також щоквартально подається "Звiт про мiждержавний рух капiталiв у формi портфельних iнвестицiй" форма ? 3-ПБ та iншi звiти.
  11.3.6. Особливi випадки подання банками iнформацiї до НБ України
  Постановою Правлiння НБ України вiд 21 сiчня 2004 р. ? 20 затверджено "Положення про надання банками України iнформацiї за угодами з купiвлi та продажу кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi на мiжбанкiвському кредитному ринку".
  Передбачається, що банки мають забезпечити надання iнформацiї за кожною операцiєю з купiвлi та продажу кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi (у тому числi iнформацiї за пролонгованими угодами вiдповiдно до укладених додаткових угод), що здiйснена ними на мiжбанкiвському кредитному ринку, уключаючи операцiї, проведенi їх фiлiями, протягом 10 хвилин пiсля факту укладення угоди або отримання/вiдправлення коштiв вiд банку-контрагента/банку-контрагенту залежно вiд першочерговостi операцiї, а саме:
  - за кредитами, якi отриманi вiд iнших банкiв, та окремо за коштами за операцiями репо, що отриманi вiд iнших банкiв;
  - за депозитами, якi залученi вiд iнших банкiв;
  - за операцiями з отримання/залучення кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi на умовах одночасного надання еквiвалентного за розмiром обсягу коштiв в iноземнiй валютi (якщо такi операцiї оформленi як одна угода або як двi угоди з одночасним прямим посиланням одна на одну);
  - за кредитами, якi наданi iншим банкам, та окремо за коштами за операцiями репо, що наданi iншим банкам;
  - за депозитами, якi розмiщенi в iнших банках;
  - за операцiями з надання/розмiщення кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi на умовах одночасного отримання еквiвалентного за розмiром обсягу коштiв в iноземнiй валютi (якщо такi операцiї оформленi як одна угода або як двi угоди з одночасним прямим посиланням одна на одну).
  У повiдомленнi зазначаються такi параметри, як назва банку, код банку - юридичної особи (вiдповiдно до Довiдника банкiв України), код за ЄДРПОУ, назва банку-контрагента, код банку-контрагента - юридичної особи (вiдповiдно до Довiдника банкiв України), код за ЄДРПОУ банку-контрагента, цифровий код iноземної валюти, обсяг та строк операцiї, процентна ставка.
  Банки мають забепечити повне надання iнформацiї за угодами за операцiями з купiвлi та продажу кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi на мiжбанкiвському кредитному ринку. За надання НБ України недостовiрної iнформацiї щодо угод за операцiями банкiв з купiвлi та продажу кредитних ресурсiв у нацiональнiй валютi на мiжбанкiвському кредитному ринку, ненадання або несвоєчасне її надання банки несуть вiдповiдальнiсть згiдно з вимогами чинного законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, та можуть бути позбавленi права на отримання кредитiв рефiнансування НБ України для пiдтримання їх лiквiдностi.
  
  ?11.4. Iнститут банкiвської таємницi
  
  11.4.1. Iнститут комерцiйної таємницi суб"єктiв господарювання
  Згiдно зi ст. 162 ГК України суб'єкт господарювання, що є володiльцем технiчної, органiзацiйної або iншої комерцiйної iнформацiї, має право на захист вiд незаконного використання цiєї iнформацiї третiми особами, за умов, що ця iнформацiя має комерцiйну цiннiсть у зв'язку з тим, що вона невiдома третiм особам i до неї немає вiльного доступу iнших осiб на законних пiдставах, а володiлець iнформацiї вживає належних заходiв до охорони її конфiденцiйностi.
  Строк правової охорони комерцiйної таємницi обмежується часом дiї сукупностi зазначених у ч. 1 ст. 162 ГК України умов.
  Особа, яка протиправно використовує комерцiйну iнформацiю, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана вiдшкодувати завданi йому такими дiями збитки вiдповiдно до закону. Особа, яка самостiйно i добросовiсно одержала iнформацiю, що є комерцiйною таємницею, має право використовувати цю iнформацiю на свiй розсуд.
  Вiдповiдно до постанови КМ України за ? 611 вiд 09 серпня 1993 р. "Про перелiк вiдомостей, що не становлять комерцiйної таємницi" не вiдносяться до комерцiйної таємницi:
  - установчi документи, документи, що дозволяють займатися пiдприємницькою чи господарською дiяльнiстю та її окремими видами;
  - iнформацiя за всiма встановленими формами державної звiтностi;
  - данi, необхiднi для перевiрки обчислення i сплати податкiв та iнших обов'язкових платежiв;
  - вiдомостi про чисельнiсть i склад працюючих, їхню заробiтну плату в цiлому та за професiями й посадами, а також наявнiсть вiльних робочих мiсць;
  - документи про сплату податкiв i обов'язкових платежiв;
  - iнформацiя про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов працi, реалiзацiю продукцiї, що завдає шкоди здоров'ю, а також iншi порушення законодавства України та розмiри заподiяних при цьому збиткiв;
  - документи про платоспроможнiсть;
  - вiдомостi про участь посадових осiб пiдприємства в кооперативах, малих пiдприємствах, спiлках, об'єднаннях та iнших органiзацiях, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю;
  - вiдомостi, що вiдповiдно до чинного законодавства пiдлягають оголошенню.
  Виходячи з викладеного вище, видно, що комерцiйною таємницею вважаються будь-якi вiдомостi (крiм тих, що заборонено вiдносити до комерцiйних), якi визначаються такими самим суб"єктом господарської дiяльностi. Це означає, що обсяг вiдомостей, якi становлять комерцiйну таємницю кожного з таких суб"єктiв, буде рiзним. Якщо рiшення про вiднесення тих чи iнших вiдомостей до комерцiйної таємницi не прийнято, то режим комерцiйної таємницi взагалi не виникає.
  11.4.2. Поняття банкiвської таємницi
  Питання правового режиму банкiвської таємницi врегульованi главою 10 "Банкiвська таємниця та конфiденцiйнiсть iнформацiї" Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Згiдно зi ст. 60 згаданого Закону банкiвською таємницею є iнформацiя щодо дiяльностi та фiнансового стану клiєнта, яка стала вiдомою банку у процесi обслуговування клiєнта та взаємовiдносин з ним чи третiм особам при наданнi послуг банку.
  Банкiвською таємницею, зокрема, є:
  1) вiдомостi про банкiвськi рахунки клiєнтiв, у тому числi кореспондентськi рахунки банкiв у НБ України;
  2) операцiї, якi були проведенi на користь чи за дорученням клiєнта, здiйсненi ним угоди;
  3) фiнансово-економiчний стан клiєнтiв;
  4) системи охорони банку та клiєнтiв;
  5) iнформацiя про органiзацiйно-правову структуру юридичної особи - клiєнта, її керiвникiв, напрями дiяльностi;
  6) вiдомостi стосовно комерцiйної дiяльностi клiєнтiв чи комерцiйної таємницi, будь-якого проекту, винаходiв, зразкiв продукцiї та iнша комерцiйна iнформацiя;
  7) iнформацiя щодо звiтностi по окремому банку, за винятком тiєї, що пiдлягає опублiкуванню;
  8) коди, що використовуються банками для захисту iнформацiї.
  Таким чином, на вiдмiну вiд комерцiйної таємницi, перелiк вiдомостей, що становить банкiвську таємницю, по-перше, визначається законом (а не внутрiшнiм розпорядженням суб"єкта господарювання), по-друге, цей перелiк є iдентичним для всiх банкiв i, по-третє, банкiвська таємниця - це iнформацiя, що в основному характеризує не сам банк, а його клiєнта. Дане твердження пiдкрiплюється законодавчими приписами, зокрема, вiдповiдно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України "банк гарантує таємницю банкiвського рахунка, операцiй за рахунком i вiдомостей про клiєнта".
  Також у ст. 60 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" застерiгається, що iнформацiя про банки чи клiєнтiв, що збирається пiд час проведення банкiвського нагляду, становить банкiвську таємницю. Тим самим режим банкiвської таємницi розповсюджується на iнформацiю, що надходить у розпорядження НБ України в цiлому, а його службовцiв - зокрема .
  Iнформацiя про банки чи клiєнтiв, отримана НБ України вiдповiдно до мiжнародного договору або за принципом взаємностi вiд органу банкiвського нагляду iншої держави для використання з метою банкiвського нагляду або запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, чи фiнансуванню тероризму, також становить банкiвську таємницю.
  Положення стосовно банкiвської таємницi, викладенi у ст. 60 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", не поширюються на iнформацiю, яка пiдлягає опублiкуванню. Перелiк iнформацiї, що пiдлягає обов'язковому опублiкуванню, встановлюється НБ України та додатково самим банком на його розсуд.
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" законодавець, поряд iз поняттям "банкiвська таємниця", також оперує поняттям "конфiденцiйна iнформацiя" (ч. 2 та 3 ст. 61 вказаного Закону). Так, керiвники та службовцi банкiв зобов'язанi не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третiх осiб конфiденцiйну iнформацiю, яка стала вiдома їм при виконаннi своїх службових обов'язкiв.
  Слiд вiдзначити, що банк має право надавати iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, приватним особам та органiзацiям для забезпечення виконання ними своїх функцiй або надання послуг банку вiдповiдно до укладених мiж такими особами (органiзацiями) та банком договорiв, у тому числi про вiдступлення права вимоги до клiєнта, за умови, що передбаченi договорами функцiї та/або послуги стосуються дiяльностi банку, яку вiн здiйснює вiдповiдно до ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Постановою Правлiння НБ України вiд 14 липня 2006 р. ? 267 було затверджено "Правила зберiгання, захисту, використання та розкриття банкiвської таємницi", в яких викладено технологiчнi вимоги стосовно обiгу iнформацiї та документiв, що мiстять банкiвську таємницю, у банках. Крiм цього, вказаним нормативно-правовим актом встановлюються певнi процедурнi правила та строки. Зокрема, передбачається, що банк у разi надходження до нього письмової вимоги про надання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю, зобов'язаний розкрити цю iнформацiю або дати мотивовану вiдповiдь про неможливiсть надання вiдповiдної iнформацiї протягом 10 робочих днiв з дня отримання вимоги, якщо iншi строки не встановленi законодавством України.
  Якщо пiдготовка iнформацiї перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов'язаний письмово повiдомити про це службову особу або вiдповiдний державний орган, що звернувся з вимогою про надання iнформацiї, та зазначити, у який строк надаватиметься iнформацiя, що мiстить банкiвську таємницю.
  Iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю, банки надають на адресу уповноважених державних органiв у письмовiй або електроннiй формi, якщо це передбачено законодавством України.
  Банк зобов'язаний надати органам державної виконавчої служби в порядку та у випадках, визначених у ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", iнформацiю про стан рахунку конкретної юридичної особи або фiзичної особи, фiзичної особи - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, яка мiстить iнформацiю про наявнiсть або закриття рахунку, про залишки коштiв на рахунку, про арешт на кошти, якi перебувають на рахунку, про зупинення видаткових операцiй за рахунком. Зазначена iнформацiя надається у строк, установлений державним виконавцем вiдповiдно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження".
  Банки зобов'язанi виконувати рiшення суду про розкриття iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, у порядку, установленому законодавством України.
  За рiшенням суду про розкриття iнформацiї, що становить банкiвську таємницю, банк розкриває iнформацiю в обсязi, визначеному рiшенням суду.
  Банку забороняється надавати iнформацiю про клiєнтiв iншого банку, навiть якщо вони зазначенi в документах, договорах та операцiях клiєнта, якщо iнше не зазначено в дозволi клiєнта або рiшеннi суду.
  НБ має право надавати Мiнфiну України iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю щодо банкiв, участь у капiталiзацiї яких бере держава.
  У законодавствi окремо врегульованi правила надання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю, у розпорядження Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Зокрема, обмеження стосовно отримання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю, передбаченi у ст. 62 Закону України "Про банки та банкiвську дiяльнiсть", не поширюються на працiвникiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб при здiйсненнi ними функцiй i повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  НБ України має право надавати Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб iнформацiю про банки чи клiєнтiв банкiв, що збирається пiд час проведення банкiвського нагляду i становить банкiвську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  У разi здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб має право розкривати iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю, приймаючому банку, перехiдному банку, iнвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехiдний банк, iншим особам, якi задiянi в процесi здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї i лiквiдацiї банку . Зазначенi особи зобов'язанi забезпечити збереження отриманої iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю.
  11.4.3. Посадовi особи та органи, якi мають право одержати iнформацiю, що є банкiвською таємницею
  У ч. 1 ст. 1076 ЦК України вказується, що вiдомостi про операцiї та рахунки можуть бути наданi тiльки самим клiєнтам або їхнiм представникам. Iншим особам, у тому числi органам державної влади, їхнiм посадовим i службовим особам, такi вiдомостi можуть бути наданi виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки i банкiвську дiяльнiсть.
  Зокрема, згiдно зi ст. 62 Закону України "Про банки та банкiвську дiяльнiсть" iнформацiя щодо юридичних та фiзичних осiб, яка мiстить банкiвську таємницю, розкривається банками:
  1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої iнформацiї;
  2) за рiшенням суду ;
  3) органам прокуратури України, СБ України, МВС України, АМК України - на їх письмову вимогу стосовно операцiй за рахунками конкретної юридичної особи або фiзичної особи - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi за конкретний промiжок часу;
  4) органам доходiв i зборiв на їх письмову вимогу щодо наявностi банкiвських рахункiв;
  5) центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму, на його запит щодо фiнансових операцiй, пов'язаних з фiнансовими операцiями, що стали об'єктом фiнансового монiторингу (аналiзу) згiдно iз законодавством щодо запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму, а також учасникiв зазначених операцiй;
  6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рiшень судiв та рiшень, що пiдлягають примусовому виконанню вiдповiдно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно стану рахункiв конкретної юридичної особи або фiзичної особи, фiзичної особи - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi.
  Слiд вiдзначити, що банку забороняється надавати iнформацiю про клiєнтiв iншого банку, навiть якщо їх iмена зазначенi у документах, угодах та операцiях клiєнта. З цiєї причини банки при наданнi iнформацiї стосовно операцiй за рахунком клiєнта не зазначають персоналiї його контрагентiв навiть у ситуацiях, коли банкiвська таємниця розкривається на вимогу уповноважених на те органiв. Винятки з цього правила виникають у випадках надання клiєнтом iншого банку письмового дозволу на розкриття iнформацiї, що запитується, або ж при виконаннi банком рiшення суду стосовно розкриття iнформацiї про клiєнта (чи клiєнтiв) iншого банку .
  Вимога вiдповiдного державного органу на отримання iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, повинна:
  1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
  2) бути надана за пiдписом керiвника державного органу (чи його заступника), скрiпленого гербовою печаткою;
  3) мiстити передбаченi Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" пiдстави для отримання цiєї iнформацiї;
  4) мiстити посилання на норми закону, вiдповiдно до яких державний орган має право на отримання такої iнформацiї.
  Як видно iз викладеного вище, iнформацiя, що становить банкiвську таємницю, може розкриватися банками лише у випадках, коли:
  - за такою iнформацiєю звертається суб"єкт, що має вiдповiднi повноваження, прямо передбаченi законом;
  - уповноважений суб"єкт звернувся по процедурi та у формi, встановлених законодавством;
  - витребовується iнформацiя, що по змiсту та обсягу необхiдна для виконання суб"ктом звернення функцiй, встановлених для нього законодавством;
  - витребування iнформацiї вiдбувається згiдно з пiдставами, передбаченими законодавством.
  Загальний обов"язок банкiв про надання iнформацiї, зафiксований у ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", кореспондується, як правило, iз загальним правом перерахованих вище органiв на одержання вiд банкiв iнформацiї. При цьому банки у випадках розкриття iнформацiї, яка є конфiденцiйною чи банкiвською таємницею, завжди ретельно аналiзують вiдповiднi повноваження того чи iншого органу - запитувача iнформацiї, закрiпленi у спецiальному законодавствi. Постає питання, який конкретний орган чи посадова особа має право вмагати у банкiв iнформацiю. Звернемося до цього питання окремо.
  11.4.3.1. Правила розкриття банкiвської таємницi органам прокуратури
  Згiдно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" вiд 5 листопада 1991 р. при здiйсненнi прокурорського нагляду за додержанням i застосуванням законiв прокурор має право на доступ до документiв i матерiалiв, необхiдних для проведення перевiрки, в тому числi за письмовою вимогою, i таких, що мiстять комерцiйну таємницю або конфiденцiйну iнформацiю; письмово вимагати подання в прокуратуру для перевiрки зазначених документiв та матерiалiв, видачi необхiдних довiдок, в тому числi щодо операцiй i рахункiв юридичних осiб та iнших органiзацiй, для вирiшення питань, пов'язаних з перевiркою. Отримання вiд банкiв iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, здiйснюється у порядку та обсязi, встановлених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Згiдно зi ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органiв прокуратури складають Генеральна прокуратура України, прокуратури АР Крим, областей, мiст Києва i Севастополя (на правах обласних), мiськi, районнi, мiжрайоннi, районнi в мiстах. У разi необхiдностi Генеральний прокурор України може створювати спецiалiзованi прокуратури на правах обласних, мiських, районних та мiжрайонних прокуратур. Вiдповiдно, запитувати у банкiв iнформацiю мають право лише прокурори, якi є керiвниками (заступниками керiвникiв) цих органiв;
  11.4.3.2. Правове регулювання розкриття банкiвської таємницi органам служби безпеки України
  Згiдно зi ст. 9 Закону України "Про службу безпеки України" вiд 25 березня 1992 р. систему СБ України складають Центральне управлiння СБ України, пiдпорядкованi йому регiональнi органи, органи вiйськової контррозвiдки, вiйськовi формування, а також навчальнi, науково-дослiднi та iншi заклади СБ України. Вiдповiдно до ст. 11 цього ж Закону регiональними органами СБ України є обласнi управлiння СБ України, їх мiжрайоннi, районнi та мiськi пiдроздiли, розмiщення i територiальна компетенцiя яких можуть не збiгатися з адмiнiстративно-територiальним подiлом України. Центральне управлiння СБ України, iншi органи та установи, що входять у систему СБ України, є юридичними особами, мають печатку iз зображенням державного герба України та своїм найменуванням, iншi печатки i штампи, рахунки в банках, у тому числi валютнi. Вiдповiдно, керiвники (заступники керiвникiв) мають право подання запитiв про одержання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю. Адже у п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про службу безпеки України" зазначено, що СБ України має право одержувати на письмовий запит керiвника вiдповiдного органу СБ України вiд мiнiстерств, державних комiтетiв, iнших вiдомств, пiдприємств, установ, органiзацiй, вiйськових частин, громадян та їх об'єднань данi i вiдомостi, необхiднi для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цiєю метою службовою документацiєю i звiтнiстю.
  11.4.3.3. Розкриття банкiвської таємницi органам внутрiшнiх справ
  Згiдно з п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про мiлiцiю" вiд 20 грудня 1990 р. мiлiцiї для виконання покладених на неї обов"язкiв надається право одержувати безперешкодно i безплатно вiд пiдприємств, установ i органiзацiй незалежно вiд форм власностi та об'єднань громадян на письмовий запит вiдомостi (в тому числi й тi, що становлять комерцiйну та банкiвську таємницю), необхiднi у справах про злочини, що знаходяться у провадженнi мiлiцiї. Отримання вiд банкiв iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, здiйснюється у порядку та обсязi, встановлених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про мiлiцiю" мiлiцiя є єдиною системою органiв, яка входить до структури МВС України, виконує адмiнiстративну, профiлактичну, оперативно-розшукову, кримiнально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договiрних засадах) функцiї. Вона складається з пiдроздiлiв: кримiнальної мiлiцiї, мiлiцiї громадської безпеки, мiсцевої мiлiцiї, транспортної мiлiцiї, державної автомобiльної iнспекцiї, мiлiцiї охорони, судової мiлiцiї, спецiальної мiлiцiї, внутрiшньої безпеки.
  У своїй дiяльностi мiлiцiя пiдпорядковується МВС України. Мiнiстр внутрiшнiх справ України здiйснює керiвництво всiєю мiлiцiєю України. В АР Крим, областях, мiстах, районах, на транспортi мiлiцiєю керують вiдповiдно начальники головних управлiнь, управлiнь МВС України в АР Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, на транспортi, начальники районних, районних у мiстах, мiських, лiнiйних управлiнь (вiддiлiв) головних управлiнь, управлiнь МВС України в АР Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi. Вiдповiдно, органи мiлiцiї через перелiчених вище керiвникiв та їх заступникiв мають право на одержання вiд банкiв iнформацiї, необхiдної для розслiдування справ про злочини.
  11.4.3.4. Правила розкриття банкiвської таємницi органам спецiальних пiдроздiлiв по боротьбi з органiзованою злочиннiстю
  Згiдно з п. б) ч. 2 ст. 12 Закону України "Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю" вiд 30 червня 1993 р. спецiальнi пiдроздiли по боротьбi з органiзованою злочиннiстю на письмову вимогу їх керiвникiв мають право одержувати вiд банкiв, а також кредитних, митних, фiнансових та iнших установ, пiдприємств, органiзацiй (незалежно вiд форм власностi) iнформацiю i документи про операцiї, рахунки, вклади, внутрiшнi та зовнiшнi економiчнi угоди фiзичних i юридичних осiб. Отримання вiд банкiв iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, здiйснюється у порядку та обсязi, встановлених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Документи та iнформацiя повиннi бути поданi негайно, а якщо це неможливо - не пiзнiш як протягом 10 дiб. Оскiльки такi органи створюються в системi СБ України та МВС України, то до них застосовуються вiдповiднi правила, описанi вище.
  11.4.3.5. Пiдстави та процедура розкриття банкiвської таємницi органам доходiв i зборiв
  Вiдповiдно до п. 20.1.3 ПК України контролюючi органи мають право одержувати безоплатно вiд платникiв податкiв, а також вiд установ НБ України, банкiв та iнших фiнансових установ довiдки, у порядку встановленому Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та цим Кодексом, довiдки та/або копiї документiв про наявнiсть банкiвських рахункiв, а на пiдставi рiшення суду - iнформацiю про обсяг та обiг коштiв на рахунках, у тому числi про ненадходження у встановленi термiни валютної виручки вiд суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.
  Державна податкова служба iнтегрована у систему органiв Мiнiстерства доходiв i зборiв України, що утворене вiдповiдно до Указу Президента України вiд 24 грудня 2012 р. ? 726/2012 "Про деякi заходи з оптимiзацiї системи центральних органiв виконавчої влади".
  Запити органiв доходiв i зборiв про надання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю, повиннi бути пiдписанi керiвниками (або заступниками) органiв доходiв i зборiв. Стосовно податкової мiлiцiї, то оскiльки її пiдроздiли є структурними пiдроздiлами органiв доходiв i зборiв, банки повиннi виконувати їх запити про надання iнформацiї лише у випадках, коли такий запит пiдписано керiвником органу податкової мiлiцiї, який одночасно є заступником керiвника того чи iншого органу доходiв i зборiв (про що окремо вказується у вiдповiдному запитi).
  Однак слiд вказати, що згiдно зi ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" положення ч. 2 (де мiстяться вимоги до запиту вiдповiдного державного органу на отримання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю) та ч. 4 (заборона банку надавати iнформацiю про клiєнтiв iншого банку, навiть якщо їх iмена зазначенi у документах, угодах та операцiях клiєнта) цiєї статтi не поширюються на випадки надання банками органам доходiв i зборiв iнформацiї про вiдкриття (закриття) рахункiв платникiв податкiв вiдповiдно до положень ст. 69 ПК України
  11.4.3.6. Розкриття банкiвської таємницi органам АМК України
  У ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комiтет України" серед повноважень АМК України у сферi здiйснення контролю за дотриманням законодавства про захист економiчної конкуренцiї встановлено повноваження при розглядi заяв i справ про порушення законодавства про захист економiчної конкуренцiї, проведеннi перевiрки та в iнших передбачених законом випадках вимагати вiд суб'єктiв господарювання, об'єднань, органiв влади, органiв мiсцевого самоврядування, органiв адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю, їх посадових осiб i працiвникiв, iнших фiзичних та юридичних осiб iнформацiю, в тому числi з обмеженим доступом.
  Згiдно зi ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комiтет України" АМК України, адмiнiстративнi колегiї АМК України , державнi уповноваженi АМК України , адмiнiстративнi колегiї територiальних вiддiлень АМК України є органами АМК України.
  АМК України утворюється у складi Голови та десяти державних повноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови АМК України . АМК України утворює територiальнi вiддiлення.
  Таким чином, є пiдстави стверджувати, що в системi органiв АМК України iснує досить широкий перелiк посадових осiб, якi можуть одержувати iнформацiю, що квалiфiкується як банкiвська таємниця. Це Голова АМК України, його заступники, державнi уповноваженi АМК України, голови територiальних вiддiлень АМК України та їх заступники.
  11.4.3.7. Компетенцiя органiв державної виконавчої служби на розкриття банкiвської таємницi
  Згiдно зi ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є:
  - Департамент державної виконавчої служби Мiнiюсту України, до складу якого входить вiддiл примусового виконання рiшень;
  - управлiння державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнюсту України в АР Крим, головних управлiнь юстицiї в областях, мiстах Києвi та Севастополi, до складу яких входять вiддiли примусового виконання рiшень;
  - районнi, районнi у мiстах, мiськi (мiст обласного значення), мiськрайоннi вiддiли державної виконавчої служби вiдповiдних управлiнь юстицiї.
  Вiдповiдно, начальники та заступники начальникiв органiв державної виконавчої служби мають право згiдно з ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" звертатися до банкiв з вмогами про надання вiдомостей, що становлять банкiвську таємницю. Для державних виконавцiв ст. 5 Закону України "Про державну виконавчу службу" чи iншi закони прямо не передбачають можливостi одержувати вiд банкiв вiдомостi, що становлять банкiвську таємницю.
  11.4.3.8. Розкриття банкiвської таємницi органам державного фiнансового монiторингу
  Державна служба фiнансового монiторингу України (ранiше - Державний комiтет фiнансового монiторингу України) дiє вiдповiдно до "Положення про Державну службу фiнансового монiторингу України", що затверджене Указом Президента вiд 13 квiтня 2011 р. ? 466/2011. У пiдпунктi 2) п. 6 вказаного Положення передбачено, що Держфiнмонiторинг України має право одержувати безоплатно в установленому законодавством порядку вiд органiв виконавчої влади, правоохоронних органiв, НБ України, органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв господарювання, пiдприємств, установ та органiзацiй iнформацiю (довiдки, копiї документiв), у тому числi iнформацiю, що становить банкiвську або комерцiйну таємницю, необхiдну для виконання покладених на Держфiнмонiторинг України завдань.
  Слiд вiдзначити, що згiдно зi ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" положення ч. 2 (де мiстяться вимоги до запиту вiдповiдного державного органу на отримання iнформацiї, що мiстить банкiвську таємницю) та ч. 4 (заборона банку надавати iнформацiю про клiєнтiв iншого банку, навiть якщо їх iмена зазначенi у документах, угодах та операцiях клiєнта) цiєї статтi не поширюються на випадки надання спецiально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу iнформацiї про фiнансовi операцiї у випадках, передбачених законом.
  11.4.4. Особливi випадки розкриття банкiвської таємницi
  Вiдповiдно до положень ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" довiдки по рахунках (вкладах) у разi смертi їх власникiв надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповiдальному розпорядженнi банку, державним нотарiальним конторам або приватним нотарiусам, iноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власникiв рахункiв (вкладiв).
  Банк має право надавати iнформацiю, що становить банкiвську таємницю, iншим банкам та НБ України в обсягах, необхiдних при наданнi кредитiв, банкiвських гарантiй. Також банк має право розкривати iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю, особi (в тому числi яка уповноважена дiяти вiд iменi держави), на користь якої вiдчужуються активи та зобов'язання банку при виконаннi заходiв, передбачених програмою фiнансового оздоровлення банку, або пiд час здiйснення процедури лiквiдацiї. НБ України має право надавати центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної фiнансової полiтики, iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю щодо банкiв, участь у капiталiзацiї яких бере держава.
  Особливi пiдстави i правила Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлює для надання iнформацiї про українськi банки органам банкiвського нагляду iнших країн. Так, НБ України вiдповiдно до мiжнародного договору України або за принципом взаємностi має право надавати iнформацiю, отриману при здiйсненнi нагляду за дiяльнiстю банкiв, органу банкiвського нагляду iншої держави, а також отримувати вiд органу банкiвського нагляду iншої держави таку iнформацiю. Надана (отримана) iнформацiя може бути використана виключно з метою банкiвського нагляду або запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, чи фiнансуванню тероризму.
  11.4.5. Вiдповiдальнiсть за порушення банкiвської таємницi
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлено певнi гарантiї на випадок несанкцiонованого витоку iнформацiї iз органiв банкiвського нагляду. Так, у разi заподiяння банку чи його клiєнту збиткiв шляхом витоку iнформацiї про банки та їх клiєнтiв з органiв, якi уповноваженi здiйснювати банкiвський нагляд, збитки вiдшкодовуються винними органами.
  Особи, виннi в порушеннi порядку розкриття та використання банкiвської таємницi, несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України (ст. 62 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Згiдно з ч. 2 ст.1076 ЦК України за розголошення банком вiдомостей, що становлять банкiвську таємницю, клiєнт може вимагати вiд банку вiдшкодування збиткiв та моральної шкоди.
  Крiм цього, у КК України є ст. 231 "Незаконне збирання з метою використання або використання вiдомостей, що становлять комерцiйну або банкiвську таємницю", де встановлено, що умиснi дiї, спрямованi на отримання вiдомостей, що становлять комерцiйну або банкiвську таємницю, з метою розголошення чи iншого використання цих вiдомостей, а також незаконне використання таких вiдомостей, якщо це спричинило iстотну шкоду суб'єкту господарської дiяльностi, караються штрафом вiд трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.
  Згiдно зi ст. 232 КК України умисне розголошення комерцiйної або банкiвської таємницi без згоди її власника особою, якiй ця таємниця вiдома у зв'язку з професiйною або службовою дiяльнiстю, якщо воно вчинене з корисливих чи iнших особистих мотивiв i завдало iстотної шкоди суб'єкту господарської дiяльностi, карається штрафом вiд однiєї тисячi до трьох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв.
  
  ?11.5. Банки як суб"єкти фiнансового монiторингу
  
  11.5.1. Поняття та суб"єкти обов"язкового фiнансового монiторингу
  Загальна процедура здiйснення фiнансового монiторингу регулюється Законом України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" у редакцiї Закону України вiд 18 травня 2010 р. , "Порядком взяття на облiк суб'єктiв первинного фiнансового монiторингу, реєстрацiї ними фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, i подання Державнiй службi фiнансового монiторингу iнформацiї про зазначенi та iншi фiнансовi операцiї, що можуть бути пов'язанi з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму", "Порядком взяття на облiк Державною службою фiнансового монiторингу iнформацiї про фiнансову операцiю, що пiдлягає фiнансовому монiторингу", що затвердженi постановою КМ України вiд 25 серпня 2010 р. ? 747, постановою КМ України вiд 25 серпня 2010 р. ? 765 "Про порядок визначення країн (територiй), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендацiї мiжнародних, мiжурядових органiзацiй, що здiйснюють дiяльнiсть у сферi боротьби з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму", iншими пiдзаконними актами. Постановою Правлiння НБ України вiд 14 травня 2003 р. ? 189 було затверджене "Положення про здiйснення банками фiнансового монiторингу" (до якого у наступному було внесено iстотнi змiни та доповнення).
   У ст. 5 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" встановлюється, що система фiнансового монiторингу складається з двох рiвнiв - первинного та державного.
  Первинний фiнансовий монiторинг - це сукупнiсть заходiв, якi здiйснюються суб'єктами первинного фiнансового монiторингу, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму", що включають проведення обов'язкового та внутрiшнього фiнансового монiторингу. Суб'єктами первинного фiнансового монiторингу, серед страховикiв, кредитних спiлок, ломбардiв та iнших суб"єктiв, якi надають фiнансовi послуги, є також i банки. Дiлиться первинний фiнансовий монiторинг на:
  - обов'язковий фiнансовий монiторинг - сукупнiсть заходiв, якi здiйснюються суб'єктами первинного фiнансового монiторингу, з виявлення фiнансових операцiй, що пiдлягають обов'язковому фiнансовому монiторингу вiдповiдно до ст. 15 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму", iдентифiкацiї учасникiв таких операцiй та вивчення їх дiяльностi, ведення облiку цих операцiй та вiдомостей про їх учасникiв, обов'язкового звiтування про них Спецiально уповноваженому органу , а також подання додаткової iнформацiї про фiнансовi операцiї та їх учасникiв, що стали об'єктом фiнансового монiторингу з боку Спецiально уповноваженого органу;
  - внутрiшнiй фiнансовий монiторинг - сукупнiсть заходiв, якi здiйснюються суб'єктами первинного фiнансового монiторингу, з виявлення фiнансових операцiй, що пiдлягають внутрiшньому фiнансовому монiторингу вiдповiдно до ст. 16 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму", iз застосуванням пiдходу, що ґрунтується на проведеннi оцiнки ризикiв легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансування тероризму; ведення облiку таких операцiй та вiдомостей про їх учасникiв; подання iнформацiї Спецiально уповноваженому органу про операцiї, що мають високий ступiнь ризику легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансування тероризму, а також додаткової iнформацiї про фiнансовi операцiї та їх учасникiв, що стали об'єктом фiнансового монiторингу з боку Спецiально уповноваженого органу.
  В свою чергу, державним фiнансовим монiторингом є сукупнiсть заходiв, якi здiйснюються суб'єктами державного фiнансового монiторингу, спрямованих на виконання вимог законодавства у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму. Суб'єктами державного фiнансового монiторингу визначено НБ України, Мiнфiн України, Мiнюст України, Мiнiстерство iнфраструктури України, Мiнекономрозвитку України, НКЦПФР, нацiональна комiсiя, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, а також Спецiально уповноважений орган. Вiдповiдно, розрiзняється державний фiнансовий монiторинг Спецiально уповноваженого органу та державний фiнансовий монiторинг iнших суб'єктiв державного фiнансового монiторингу.
  Звернемося до питання завдань та повноважень суб"єктiв кожного iз рiвнiв фiнансового монiторингу. Завдання, обов"язки та права суб"єкта первинного фiнансового монiторингу достатньо чiтко визначенi у Законi України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму". Зокрема, суб"єкти первинного фiнансового монiторингу зобов"язанi:
  - перебувати на облiку у Спецiально уповноваженому органi (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму");
  - здiйснювати iдентифiкацiю та вивчення клiєнта у випадках, установлених законом (ст. 9 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму");
  - забезпечувати виявлення фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, до початку, у процесi, в день виникнення пiдозр, пiсля їх проведення або при спробi їх проведення чи пiсля вiдмови клiєнта вiд їх проведення (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму");
  - забезпечувати у своїй дiяльностi управлiння ризиками щодо легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансування тероризму та розробляти критерiї ризикiв (ст. 11 вищевказаного Закону);
  - забезпечувати реєстрацiю фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, не пiзнiше наступного робочого дня з дати їх виявлення (п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму"). Для банкiв порядок такої реєстрацiї встановлюється НБ України, для iнших суб"єктiв фiнансового монiторингу - КМ України;
   - у встановленi строки повiдомляти Спецiально уповноважений орган про фiнансовi операцiї, що пiдлягають обов'язковому фiнансовому монiторингу чи внутрiшньому фiнансовому монiторингу, про виявленi фiнансовi операцiї, стосовно яких є достатнi пiдстави пiдозрювати, що вони пов'язанi, стосуються або призначенi для фiнансування тероризму, а також iнформувати про це визначенi законом правоохороннi органи (п. 6 ч. 2 ст. 6, ст. 12 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму");
  - сприяти в межах чинного законодавства працiвникам Спецiально уповноваженого органу в проведеннi аналiзу фiнансових операцiй (п. 8 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму");
  - надавати на запит Спецiально уповноваженого органу додаткову iнформацiю з приводу фiнансових операцiй, якi стали об'єктом фiнансового монiторингу, копiї первинних документiв (п. 9 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму") тощо.
  З метою виконання обов"язкiв суб"єкта первинного фiнансового монiторингу банк повинен з урахуванням вимог законодавства, нормативно-правових актiв Спецiально уповноваженого органу та iнших суб'єктiв державного фiнансового монiторингу встановити правила, розробити програми проведення фiнансового монiторингу та призначити працiвника, вiдповiдального за його проведення, забезпечувати розроблення та постiйне оновлення правил, програм проведення фiнансового монiторингу з урахуванням вимог законодавства, щорiчно проводити внутрiшнi перевiрки своєї дiяльностi на предмет дотримання законодавства у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму, забезпечувати пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, вiдповiдальних за проведення фiнансового монiторингу, шляхом проходження навчання не рiдше одного разу на три роки, вживати на постiйнiй основi заходiв з пiдготовки персоналу до виявлення фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, шляхом проведення освiтньої та практичної роботи.
  Вiдповiдно до ст. 14 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" державне регулювання i нагляд у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму щодо банкiв, платiжних систем та учасникiв платiжних систем, що є банкiвськими установами, здiйснюється НБ України, а фондових бiрж, компанiй з управлiння активами та iнших професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв (крiм банкiв) - НКЦПФР.
  Обов"язки та права суб"єктiв державного фiнансового монiторингу, включаючи НБ України, зафiксованi у ч. 2 та 3 ст. 14 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму".
  Якi ж фiнансовi операцiї пiдлягають обов"язковому фiнансовому монiторингу? Вiдповiдно до ст. 15 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму", фiнансова операцiя пiдлягає обов'язковому фiнансовому монiторингу у разi, якщо сума, на яку вона проводиться, дорiвнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктiв господарювання, якi проводять азартнi iгри, - 13 000 гривень) або дорiвнює чи перевищує суму в iноземнiй валютi, еквiвалентнiй 150 000 гривень (для суб'єктiв господарювання, якi проводять азартнi iгри, - 13 000 гривень), та має одну або бiльше таких ознак:
  1) переказ грошових коштiв на анонiмний (номерний) рахунок за кордон i надходження грошових коштiв з анонiмного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштiв на рахунок, вiдкритий у фiнансовiй установi в країнi, що вiднесена КМ України до перелiку офшорних зон;
  2) купiвля-продаж чекiв, дорожнiх чекiв або iнших подiбних платiжних засобiв за готiвку;
  3) зарахування або переказ коштiв, надання або отримання кредиту (позики), проведення iнших фiнансових операцiй у разi, якщо хоча б одна iз сторiн - учасникiв фiнансової операцiї є фiзичною або юридичною особою, що має вiдповiдну реєстрацiю, мiсце проживання чи мiсцезнаходження в країнi (на територiї), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендацiї мiжнародних, мiжурядових органiзацiй, що здiйснюють дiяльнiсть у сферi боротьби з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, або однiєю iз сторiн є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначенiй країнi (територiї). Перелiк таких країн (територiй) визначається вiдповiдно до порядку, встановленого КМ України, на основi висновкiв мiжнародних, мiжурядових органiзацiй, дiяльнiсть яких спрямована на протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму, i пiдлягає опублiкуванню;
  4) зарахування на рахунок коштiв у готiвковiй формi з їх подальшим переказом того самого або наступного операцiйного дня iншiй особi;
  5) зарахування коштiв на поточний рахунок юридичної або фiзичної особи - пiдприємця чи списання коштiв з поточного рахунка юридичної або фiзичної особи - пiдприємця, перiод дiяльностi якої не перевищує трьох мiсяцiв з дня реєстрацiї, або зарахування коштiв на поточний рахунок чи списання готiвки з поточного рахунка юридичної або фiзичної особи - пiдприємця у разi, якщо операцiї на зазначеному рахунку не здiйснювалися з дня його вiдкриття;
  6) переказ особою коштiв за кордон за вiдсутностi зовнiшньоекономiчного договору (контракту);
  7) обмiн банкнот, особливо iноземної валюти, на банкноти iншого номiналу;
  8) проведення фiнансових операцiй з цiнними паперами на пред'явника, не депонованими в депозитарних установах;
  9) проведення фiнансових операцiй з векселями з бланковим iндосаментом або iндосаментом на пред'явника;
  10) здiйснення розрахунку за фiнансовою операцiєю у готiвковiй формi;
  11) проведення фiнансових операцiй за правочинами, форма розрахункiв за якими не визначена;
  12) одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премiї);
  13) проведення страхової виплати або страхового вiдшкодування;
  14) виплата (передача) особi виграшу в лотерею, придбання фiшок, жетонiв, внесення в iнший спосiб плати за право участi в азартнiй грi, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартнi iгри;
  15) здiйснення розрахункiв за зовнiшньоекономiчним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територiю України товарiв, робiт i послуг;
  16) надання кредитних коштiв особi, яка є членом небанкiвської кредитної установи, в один i той самий день декiлька разiв, за умови, що загальна сума фiнансових операцiй дорiвнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цiєї статтi.
  Крiм перелiку операцiй, щодо яких здiйснюється первинний фiнансовий монiторинг, вiд банкiв та iнших суб"єктiв вимагається здiйснення так званого внутрiшнього фiнансового монiторингу. Зокрема, згiдно зi ст. 16 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму" фiнансова операцiя пiдлягає внутрiшньому фiнансовому монiторингу, якщо вона має одну або бiльше ознак, визначених цiєю статтею, або мiстить iншi ризики:
  1) заплутаний або незвичний характер фiнансової операцiї чи сукупностi пов'язаних мiж собою фiнансових операцiй, що не мають очевидного економiчного сенсу або очевидної законної мети;
  2) невiдповiднiсть фiнансової операцiї характеру та змiсту дiяльностi клiєнта;
  3) виявлення фактiв неодноразового проведення фiнансових операцiй, характер яких дає пiдстави вважати, що метою їх здiйснення є уникнення процедур обов'язкового фiнансового монiторингу або iдентифiкацiї, передбачених цим законом (зокрема двi чи бiльше фiнансовi операцiї, що проводяться клiєнтом протягом одного робочого дня з однiєю особою та можуть бути пов'язанi мiж собою, за умови, що їх загальна сума дорiвнює чи перевищує суму, визначену у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму").
  При цьому у разi якщо у суб'єкта первинного фiнансового монiторингу виникають пiдстави вважати, що фiнансова операцiя пов'язана з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, внутрiшнiй фiнансовий монiторинг проводиться також щодо iнших фiнансових операцiй, в уточненнi яких виникла необхiднiсть.
  11.5.2. Технологiя здiйснення фiнансового монiторингу
  Главою 11 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначаються завдання банкiв по запобiганню та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом. Зокрема, згiдно зi ст. 63 згаданого Закону банки зобов'язанi розробляти, впроваджувати та постiйно поновлювати правила внутрiшнього фiнансового монiторингу та програми його здiйснення з урахуванням вимог законодавства про запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом.
  Вiдповiдно до "Положення про здiйснення банками фiнансового монiторингу" можливо видiлити такi етапи проведення банками первинного фiнансового монiторингу:
  - етап виявлення та реєстрацiї банками фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу;
  - етап iдентифiкацiї клiєнтiв;
  - етап надання банками спецiально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу iнформацiї вiдповiдно до вимог законiв України з питань запобiгання легалiзацiї доходiв, одержаних злочинним шляхом.
  11.5.2.1. Виявлення та реєстрацiя банками фiнансових операцiй, що пiдлягають фiнансовому монiторингу
  Згiдно з п. 6.1 вищевказаного "Положення про здiйснення банками фiнансового монiторингу" аналiз фiнансових операцiй з метою виявлення таких, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, здiйснюється працiвниками банку в порядку, установленому Програмою здiйснення фiнансового монiторингу за певним напрямом дiяльностi банку пiд час обслуговування клiєнтiв:
  - до початку (у процесi, у разi спроби) проведення фiнансової операцiї;
  - у день вiдмови клiєнта вiд проведення фiнансової операцiї;
  - не пiзнiше наступного робочого дня пiсля отримання банком необхiдних документiв та/або вiдомостей щодо фiнансових операцiй, стосовно яких на час їх проведення не було необхiдної для прийняття рiшення iнформацiї.
  Для здiйснення аналiзу та виявлення фiнансової операцiї, яка пiдлягає фiнансовому монiторингу, банк зобов'язаний, якщо на момент проведення фiнансової операцiї немає всiх необхiдних для прийняття рiшення документiв та/або вiдомостей, забезпечити вжиття не пiзнiше двох мiсяцiв з дня її проведення заходiв, передбачених законодавством України та визначених у внутрiшнiх документах банку з питань здiйснення фiнансового монiторингу, зокрема, шляхом витребування додаткових документiв i вiдомостей, що стосуються цiєї фiнансової операцiї, з обов'язковою фiксацiєю дати отримання додаткових документiв i вiдомостей.
  Банк зобов'язаний усi вжитi заходи щодо з'ясування сутi i мети фiнансової операцiї пiдтверджувати документально.
  11.5.2.2. Вимоги стосовно iдентифiкацiї клiєнтiв банкiв
  З метою забезпечення фiнансового монiторингу особливо суворi вимоги встановлено для iдентифiкацiї клiєнтiв банкiв. Так, згiдно зi ст. 64 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам забороняється вiдкривати та вести анонiмнi (номернi) рахунки. Також банкам забороняється встановлювати кореспондентськi вiдносини з банками, iншими фiнансовими установами - нерезидентами, що не мають постiйного мiсцезнаходження та не провадять дiяльнiсть за мiсцем своєї реєстрацiї та/або не пiдлягають вiдповiдному нагляду в державi (на територiї) за мiсцем свого розташування, а також з банками та iншими фiнансовими установами - нерезидентами, що пiдтримують такi кореспондентськi вiдносини.
  Банкам забороняється вступати в договiрнi вiдносини з клiєнтами - юридичними чи фiзичними особами у разi, якщо виникає сумнiв стосовно того, що особа виступає не вiд власного iменi.
  Банк вiдповiдно до законодавства України зобов'язаний iдентифiкувати та здiйснювати вивчення фiнансової дiяльностi:
  а) клiєнтiв, якi встановлюють дiловi вiдносини з банком (вiдкривають рахунки, укладають договори);
  б) клiєнтiв, якi здiйснюють фiнансовi операцiї, що пiдлягають фiнансовому монiторингу;
  в) клiєнтiв, якi здiйснюють фiнансовi операцiї з готiвкою без вiдкриття рахунку на суму, що дорiвнює або перевищує 150000 гривень, або на суму, еквiвалентну зазначенiй сумi в iноземнiй валютi. Рахунок клiєнту вiдкривається та зазначенi операцiї здiйснюються лише пiсля проведення iдентифiкацiї особи клiєнтiв та вжиття заходiв вiдповiдно до законодавства, яке регулює вiдносини у сферi запобiгання легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом.
  Банк, який є платiжною органiзацiєю та/або членом платiжної системи, пiд час здiйснення клiєнтом, який iнiцiює переказ коштiв на користь третiх осiб на суму, що дорiвнює чи перевищує суму в iноземнiй валютi, еквiвалентну 8000 гривень, зобов'язаний внести до документа про переказ iнформацiю про:
  - прiзвище, iм'я та по батьковi (у разi наявностi) клiєнта;
  - мiсце проживання або тимчасового перебування клiєнта (замiсть мiсця проживання або тимчасового перебування може зазначатися iдентифiкацiйний (реєстрацiйний) номер клiєнта або дата i мiсце його народження);
  - номер рахунку клiєнта (у разi вiдсутностi рахунку зазначається унiкальний облiковий номер фiнансової операцiї);
  - найменування або код банку, через який здiйснюється переказ коштiв клiєнтом.
  Банк має право витребувати, а клiєнт зобов'язаний надати документи i вiдомостi, необхiднi для з'ясування сутi дiяльностi, фiнансового стану. У разi ненадання клiєнтом необхiдних документiв чи вiдомостей або умисного подання неправдивих вiдомостей про себе банк вiдмовляє клiєнту у його обслуговуваннi. У разi наявностi при здiйсненнi iдентифiкацiї мотивованої пiдозри щодо надання клiєнтом недостовiрної iнформацiї або навмисного подання iнформацiї з метою введення в оману банк має надавати iнформацiю про фiнансовi операцiї клiєнта центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму.
  11.5.2.3. Надання банками iнформацiї про фiнансову операцiю Держфiнмонiторингу України
  Вiдповiдно до ст. 7.1. "Положення про здiйснення банками фiнансового монiторингу" iнформацiю про фiнансовi операцiї, що пiдлягають фiнансовому монiторингу, та осiб, якi їх здiйснили (здiйснюють, намагалися здiйснити), а також iншу iнформацiю з питань запобiгання легалiзацiї кримiнальних доходiв/фiнансуванню тероризму банк зобов'язаний надавати Спецiально уповноваженому органу. Зазначена iнформацiя може надаватися вiдокремленими пiдроздiлами банку до Спецiально уповноваженого органу безпосередньо через банк - юридичну особу.
  Надання банком уповноваженому органу iнформацiї здiйснюється у формi файлiв-повiдомлень. Сформований системою автоматизацiї банку файл-повiдомлення шифрується програмними засобами та передається засобами електронної пошти НБ України на адресу уповноваженого органу.
  11.5.3. Запобiгання використанню фiнансової системи з метою вiдмивання коштiв та фiнансування тероризму у країнах ЄС
  У Директивi Європейського парламенту та Ради 2005/60/ЄС вiд 26 жовтня 2005 р. "Про запобiгання використанню фiнансової системи з метою вiдмивання коштiв та фiнансування тероризму" передбачається, що держави-члени забезпечують заборону вiдмивання коштiв та фiнансування тероризму (ст. 1).
  Вiдмиванням коштiв вважаються вчиненi умисно такi дiї:
  a) обмiн або передача власностi, якщо вiдомо, що така власнiсть виникла в результатi кримiнальної дiяльностi чи участi в подiбнiй дiяльностi з метою приховування або маскування незаконного походження власностi чи сприяння будь-якiй особi, яка здiйснює подiбну дiяльнiсть i прагне ухилитися вiд юридичних наслiдкiв своїх дiй;
  b) приховування або маскування справжньої природи, джерела, мiсцезнаходження, розмiщення, руху, прав щодо власностi чи прав на власнiсть, якщо вiдомо, що така власнiсть виникла в результатi кримiнальної дiяльностi або участi в подiбнiй дiяльностi;
  c) придбання, володiння або використання власностi, якщо на момент отримання було вiдомо, що подiбна власнiсть виникла в результатi кримiнальної дiяльностi чи участi в подiбнiй дiяльностi;
  d) участь у будь-яких дiях, об'єднання з метою здiйснення, спроби здiйснення i надання допомоги, спiвучасть, сприяння i консультування здiйснення будь-яких дiй, зазначених у попереднiх пiдпунктах.
  Для боротьби iз вiдмиванням брудних коштiв передбачається, що держави-члени мають заборонити своїм кредитним та фiнансовим установам вести анонiмнi рахунки або анонiмнi банкiвськi розрахунковi книжки.
  Крiм цього, повиннi вживатися заходи належної обачливостi щодо клiєнтiв у таких випадках:
  (a) при встановленнi дiлових стосункiв;
  (b) при виконаннi випадкових операцiй за поточними рахунками (короткочасними депозитами) на суму 15000 євро та бiльше незалежно вiд того, чи проводиться операцiя одноразово, чи у кiлька операцiй, якi видаються пов'язаними мiж собою;
  (c) коли є пiдозра у вiдмиваннi коштiв або фiнансуваннi тероризму незалежно вiд будь-якого часткового обмеження, винятку чи порогової величини;
  (d) коли iснують сумнiви щодо правдивостi або вiдповiдностi ранiше отриманих iдентифiкацiйних даних клiєнтiв.
  Заходи належної обачливостi щодо клiєнтiв мають включати в себе:
  (a) iдентифiкацiю клiєнта та перевiрка його особи на основi документiв, даних або iнформацiї, отриманої вiд надiйного та незалежного джерела;
  (b) iдентифiкацiю, коли це доцiльно, бенефiцiара та вжиття ризикових та достатнiх заходiв для перевiрки його особи для того, щоб установа або особа, яких стосується вказана вище Директива, були задоволенi своїм знанням бенефiцiара, включаючи, коли це стосується юридичних осiб, трастiв та подiбних юридичних утворень, вжиття ризикових та достатнiх заходiв для розумiння того, яке право власностi належить клiєнту та для розумiння структури управлiння клiєнта;
  (c) отримання iнформацiї про мету та характер намiрiв цих дiлових стосункiв;
  (d) проведення постiйного монiторингу дiлових стосункiв, включаючи перевiрку операцiй, якi здiйснювалися протягом таких стосункiв, для з'ясування того, чи здiйснюванi операцiї вiдповiдають iнформацiї про установу або особу клiєнта, бiзнес установи або клiєнта та ступiнь ризику, включаючи, за необхiдностi, джерело коштiв та пiдтвердження, що такi документи, данi та iнформацiя вчасно поновлюються.
  Передбачаються також iншi правила стосовно боротьби iз вiдмиванням брудних коштiв та iз фiнансуванням тероризму, а також випадки спрощення заходiв належної обачливостi щодо клiєнтiв.
  Слiд вказати на iснування значного масиву документiв рекомендацiйного плану, випущених мiжнародними органiзацiями з метою пiдняття рiвня ефективностi боротьби з легалiзацiєю коштiв, одержаних злочинним шляхом, в банкiвськiй сферi. Це, зокрема, "Конвенцiя Ради Європи про запобiгання тероризму" (англiйською мовою - "Council of Europe Convention on the Prevention of Terrorism"), "Конвенцiя Органiзацiї Об"єднаних Нацiй проти транснацiональної органiзованої злочинностi" (англiйською мовою - "United Nations Convention against Transnational Organized Crime"), прийнята резолюцiєю 55/25 Генеральної асамблеї вiд 15 листопада 2000 р., "Стандарти Базельського комiтету банкiвського нагляду "Належне ставлення до клiєнтiв" вiд 1 жовтня 2001 р. (англiйською мовою - "Customer due diligence for bank - final document"), "Вольфсберзька настанова стосовно пiдходу на основi ризикiв до управлiння ризиком вiдмивання доходiв" (англiйською мовою - "Wolfsberg Statement - Guidance on a Risk Based Approach for Managing Money Laundering Risks") тощо .
  
  
  Тема 12. Правова охорона прав та iнтересiв клiєнтiв банкiв. Механiзми забезпечення стабiльної роботи банкiв
  
  ?12.1. Основнi права клiєнтiв банкiв, гарантiї та процедури їх реалiзацiї
  ?12.2. Правила правової охорони та захисту прав споживачiв послуг банкiв
  ?12.3. Правила обмеження права клiєнта розпоряджатися коштами на рахунках та звернення стягнення на грошовi кошти та iншi цiнностi клiєнтiв у банках
  ?12.4. Вимоги до безпеки дiяльностi банкiв
  ?12.5. Правове регулювання аудиту банкiв
  
  ?12.1. Основнi права клiєнтiв банкiв, гарантiї та процедури їх реалiзацiї
  
  12.1.1. Основнi права клiєнтiв банкiв
  Глава 9 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" носить назву "Вiдносини банку з клiєнтами". У нiй встановлюються загальнi права та гарантiї клiєнтiв у процесi їх взаємодiї iз банками при виникненнi, реалiзацiї та припиненнi вiдносин стосовно споживання банкiвськтх послуг. Слiд пiдкреслити, що правове регулювання вiдносин клiєнта та банку носить в основному публiчно-правовий характер. У ч. 1 ст. 55 Закону "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" законодавець визначає, що вiдносини банку з клiєнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБ України та угодами (договорами) мiж клiєнтом та банком. Вказiвкою на значення законодавства у вiдносинах банкiв та їх клiєнтiв пiдкреслюється публiчно-правовий характер взаємодiї банкiв та їх клiєнтiв, що, як неодноразово пiдкреслювалося в межах цього курсу, є характерним для банкiвського права, а також для господарського права в цiлому.
  12.1.1.1. Право клiєнта на одержання iнформацiї про банк та його дiяльнiсть
  Як детально висвiтлювалося у попереднiй темi, в Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" гарантується право клiєнта та iнших користувачiв на отримання iнформацiї про банк. Це вiдкрита iнформацiя, яка дозволяє скласти вiрогiдну уяву про ту чи iншу банкiвську установу.
  Крiм цього, кожен клiєнт (як споживач послуг банку) має право доступу до iнформацiї щодо дiяльностi банку. Вiдповiдно до ст. 56 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки зобов'язанi на вимогу клiєнта надати таку iнформацiю:
   1) вiдомостi, якi пiдлягають обов'язковiй публiкацiї, про фiнансовi показники дiяльностi банку та його економiчний стан;
  2) перелiк керiвникiв банку та його вiдокремлених пiдроздiлiв, а також фiзичних та юридичних осiб, якi мають iстотну участь у банку;
  3) перелiк послуг, що надаються банком;
  4) цiну банкiвських послуг;
  5) iншу iнформацiю та консультацiї з питань надання банкiвських послуг;
  6) щодо кiлькостi акцiй (паїв) банку, якi знаходяться у власностi членiв виконавчого органу банку, та iнформацiю в обсязi, визначеному НБ України, про осiб, частки яких у статутному капiталi банку перевищують 5 вiдсоткiв.
  Надання такої iнформацiї створює для особи, яка вже користується послугами банку, можливiсть в належному обсязi реалiзувати свої права стосовно банку (як виконавця послуг), а також захистити свої iнтереси у процесi взаємодiї з банком, який має доступ до активiв та/або зобов"язань клiєнта.
  12.1.1.2. Право клiєнта на збереження конфiденцiйностi чи таємницi iнформацiї про нього, що стала доступною банку
  Вiдповiдно до положень ст. 60 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" iнформацiя щодо дiяльностi та фiнансового стану клiєнта, яка стала вiдомою банку у процесi обслуговування клiєнта та взаємовiдносин з ним чи третiм особам при наданнi послуг банку i розголошення якої може завдати матерiальної чи моральної шкоди клiєнту, є банкiвською таємницею.
  Банки, вiдповiдно до положень ст. 61 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", зобов'язанi забезпечити збереження банкiвської таємницi шляхом:
  1) обмеження кола осiб, що мають доступ до iнформацiї, яка становить банкiвську таємницю;
  2) органiзацiї спецiального дiловодства з документами, що мiстять банкiвську таємницю;
  3) застосування технiчних засобiв для запобiгання несанкцiонованому доступу до електронних та iнших носiїв iнформацiї;
  4) застосування застережень щодо збереження банкiвської таємницi та вiдповiдальностi за її розголошення у договорах i угодах мiж банком i клiєнтом.
  Службовцi банку при вступi на посаду пiдписують зобов'язання щодо збереження банкiвської таємницi. Керiвники та службовцi банкiв зобов'язанi не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третiх осiб конфiденцiйну iнформацiю, яка стала вiдома їм при виконаннi своїх службових обов'язкiв.
  Приватнi особи та органiзацiї, якi при виконаннi своїх функцiй або наданнi послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфiденцiйну iнформацiю, зобов'язанi не розголошувати цю iнформацiю i не використовувати її на свою користь чи на користь третiх осiб.
  У разi заподiяння банку чи його клiєнту збиткiв шляхом витоку iнформацiї про банки та їх клiєнтiв з органiв, якi уповноваженi здiйснювати банкiвський нагляд, збитки вiдшкодовуються винними органами.
  Однак слiд вiдзначити, що банк має право надавати iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, приватним особам та органiзацiям для забезпечення виконання ними своїх функцiй або надання послуг банку вiдповiдно до укладених мiж такими особами (органiзацiями) та банком договорiв, у тому числi про вiдступлення права вимоги до клiєнта, за умови, що передбаченi договорами функцiї та/або послуги стосуються дiяльностi банку, яку вiн здiйснює вiдповiдно до ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" .
  12.1.1.3. Право клiєнта на належне виконання банком взятих на себе зобов"язань стосовно надання банкiвських послуг
  Згiдно з ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам забороняється в односторонньому порядку змiнювати умови укладених з клiєнтами договорiв, зокрема, збiльшувати розмiр процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмiр за договорами банкiвського вкладу (крiм вкладу на вимогу), за винятком випадкiв, встановлених законом. Крiм цiєї спецiальної вимоги, на договiрнi зобов"язання банкiв перед клiєнтами розповсюджуються:
  - загальнi положення ЦК України та ГК України про належне та реальне виконання обов"язкiв, передбачених для банкiв договорами про надання банкiвських послуг;
  - стосовно клiєнтiв - фiзичних осiб також i законодавчi гарантiї, передбаченi для захисту прав споживачiв. Зокрема, вiдповiдно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фiзичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачiв.
  12.1.2. Гарантiї реалiзацiї прав клiєнтiв банкiв
  12.1.2.1. Вимога про уникнення конфлiкту iнтересiв працiвникiв банку i клiєнтiв, а також конфлiкту iнтересiв клiєнтiв банку
  Вiдповiдно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлiкту iнтересiв працiвникiв банку i клiєнтiв, а також конфлiкту iнтересiв клiєнтiв банку. Поняття "конфлiкт iнтересiв" означає наявнiсть в одного чи у декiлькох учасникiв правовiдносин мотивацiї, яка унеможливлює або зменшує ймовiрнiсть належного виконання обов"язкiв, встановлених нормативно-правовим актом чи договором, i веде до порушення законних прав чи iнтересiв iнших учасникiв правовiдносин.
  12.1.2.2. Заборона на нав"язування клiєнтам додаткових товарiв чи послуг
  Банкам забороняється вимагати вiд клiєнта придбання будь-яких товарiв чи послуг вiд банку або вiд спорiдненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банкiвських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Ця заборона кореспондується iз положеннями законодавства про захист прав споживачiв, зокрема, зi статтями 17-21 Закону України "Про захист прав споживачiв".
  12.1.2.3. Вiдповiдальнiсть банкiв за своїми зобов"язаннями перед кредиторами
  Вiдповiдно до положень ст. 58 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк вiдповiдає за своїми зобов'язаннями всiм своїм майном вiдповiдно до законодавства.
  Банк не вiдповiдає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разi зупинення операцiй по рахунках, арешту власних коштiв банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
  12.1.2.4. Майнова вiдповiдальнiсть учасникiв банкiв за зобов"язаннями банку. Додатковi обов"язки власникiв iстотної участi та керiвникiв банкiв
  Вiдповiдно до положень ч. 3 ст. 58 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" учасники банку вiдповiдають за зобов'язаннями банку згiдно iз законами України та статутом банку. Зрозумiло, що розмiр майнової вiдповiдальностi учасникiв банку обмежується їх вкладами до статутного капiталу банку, тобто вона є обмеженою.
  Однак законодавець встановлює для власникiв iстотної участi у банках низку додаткових обов"язкiв. Зокрема, власники iстотної участi зобов'язанi законодавством вживати своєчасних заходiв для запобiгання настання неплатоспроможностi банку. Також передбачається, що власники iстотної участi, керiвники банку (крiм керiвникiв вiдокремлених структурних пiдроздiлiв банку) за фiктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стiйкої фiнансової неспроможностi банку несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України.
  12.1.2.5. Гарантiї вкладiв фiзичних осiб
  У ст. 57 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначається, що вклади фiзичних осiб банкiв гарантуються в порядку i розмiрах, передбачених законодавством України. Таким законодавством є Закон України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" та прийнятi на його виконання пiдзаконнi нормативно-правовi акти.
  Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб", який набув чинностi 22 березня 2012 р., встановлюються правовi, фiнансовi та органiзацiйнi засади функцiонування системи гарантування вкладiв фiзичних осiб, повноваження Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб (скорочено - Фонд гарантування вкладiв, або Фонд), порядок виплати Фондом вiдшкодування за вкладами, а також регулюються вiдносини мiж Фондом, банками, НБ України, визначаються повноваження та функцiї Фонду щодо виведення неплатоспроможних банкiв з ринку i лiквiдацiї банкiв.
  Згiдно зi ст. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" учасниками Фонду є банки, i при цьому участь банкiв у Фондi є обов'язковою. Особливостi участi перехiдного банку у Фондi визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду.
  Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банкiвської лiцензiї та зобов'язаний сплачувати до Фонду збори, визначенi Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб", дотримуватися iнших вимог цього Закону та нормативно-правових актiв Фонду.
  Фонд має право безоплатно одержувати вiд банку iнформацiю про його дiяльнiсть, пояснення з окремих питань, будь-якi документи, необхiднi для здiйснення перевiрки та виконання Фондом iнших функцiй, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб". Банк зобов'язаний надавати Фонду на його вимогу або вiдповiдно до вимог законодавства документи та iншу iнформацiю, необхiднi для виконання Фондом функцiй, включаючи iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю (у порядку, встановленому Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Фонд гарантування вкладiв виключає банк з числа учасникiв Фонду в разi прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку.
  Фонд гарантує кожному вкладнику банку вiдшкодування коштiв за його вкладом у розмiрi вкладу, включаючи вiдсотки, нарахованi на день прийняття рiшення НБ України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом гарантування вкладiв банку з ринку, але не бiльше суми граничного розмiру вiдшкодування коштiв за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рiшення, незалежно вiд кiлькостi вкладiв в одному банку. Сума граничного розмiру вiдшкодування коштiв за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. При цьому зобов'язання з виплати вiдсоткiв за вкладами, нарахованих пiд час здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї, задовольняються вiдповiдно до черговостi, встановленої у п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Обмеженiсть суми вiдшкодування спонукає вкладникiв до виваженого вибору тiєї банкiвської установи, в якiй буде розмiщено вклад, та сприяє подоланню спокуси вкладника одержати максимально бiльшi вiдсотки, що пропонуються банками, якi використовують кошти вкладникiв у високодохiдних та одночасно високоризикових операцiях. Зазначений розмiр вiдшкодування коштiв за вкладами, включаючи вiдсотки, за рахунок коштiв Фонду гарантування вкладiв може бути збiльшено за рiшенням адмiнiстративної ради Фонду залежно вiд тенденцiй розвитку ринку ресурсiв, залучених вiд вкладникiв учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.
  При цьому, вiдповiдно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб", Фонд гарантування вкладiв не вiдшкодовує кошти:
  1) переданi банку в довiрче управлiння;
  2) за вкладом у розмiрi менше 10 гривень;
  3) за вкладом, пiдтвердженим ощадним (депозитним) сертифiкатом на пред'явника;
  4) розмiщенi на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правлiння (ради директорiв), ревiзiйної комiсiї банку, якщо з дня її звiльнення з посади до дня прийняття НБ України рiшення про вiднесення такого банку до категорiї неплатоспроможних не минув один рiк;
  5) розмiщенi на вклад у банку особою, яка надавала банку професiйнi послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оцiночної дiяльностi, якщо цi послуги мали безпосереднiй вплив на виникнення ознак неплатоспроможностi банку i якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття НБ України рiшення про вiднесення такого банку до категорiї неплатоспроможних не минув один рiк;
  6) розмiщенi на вклад власником iстотної участi банку;
  7) розмiщенi на вклад особою, яка на iндивiдуальнiй основi отримує вiд банку проценти за вкладом на бiльш сприятливих договiрних умовах, нiж звичайнi, або має iншi фiнансовi привiлеї вiд банку;
  8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов'язань вкладника перед цим банком, в обсязi таких зобов'язань;
  9) за вкладами у фiлiях iноземних банкiв.
  Якщо порiвняти абсолютнi показники виплат, що гарантуються в Українi, з вiдповiдними величинами в iнших країнах, то видно, що деякi країни гарантують набагато бiльшi виплати. Так, в США сума гарантованої виплати за вкладом становить 250 тис. доларiв США, в деяких країнах Європейського Союзу - 100 тис. євро. Однак в Українi гарантується еквiвалент майже 800 % номiнального ВВП на душу населення, тодi як в США - 500 %, а в Європi - ще менше. Також слiд врахувати, що згiдно з рекомендацiями МВФ вiдношення розмiру гарантованої виплати до частки ВВП на одну особу не повинно перевишувати 200 % .
  Джерелом формування ресурсiв Фонду гарантування вкладiв, за рахунок яких вiн виплачує вiдшкодування за вкладами, є збори, якi до Фонду зобов"язанi сплачувати учасники Фонду. Зокрема, початковий внесок банку становить один вiдсоток вiд його статутного капiталу, а далi станом на останнiй робочий день кожного кварталу банкам-учасникам належить здiйснювати нарахування та сплату регулярного збору до Фонду. Розмiр базової рiчної ставки збору становить 0,5 вiдсотка бази нарахування в нацiональнiй валютi та 0,8 вiдсотка бази нарахування в iноземнiй валютi. При цьому базою нарахування є середньоарифметична за розрахунковий перiод сума щоденних балансових залишкiв на рахунках з облiку вкладiв та вiдсоткiв за ними.
  Учасник Фонду гарантування вкладiв зобов'язаний здiйснювати сплату регулярного збору до Фонду щоквартально до 15 числа мiсяця, наступного за кварталом, за який здiйснюється сплата.
  Фонд має право прийняти рiшення про встановлення спецiального збору до Фонду у разi, якщо поточнi доходи Фонду є недостатнiми для виконання ним у повному обсязi своїх зобов'язань щодо виплати вiдшкодування за вкладами та/або щодо обслуговування та погашення залучених кредитiв.
  Вiдповiдно до ст. 24 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" банк за несвоєчасну або неповну сплату зборiв до Фонду гарантування вкладiв сплачує пеню в розмiрi подвiйної облiкової ставки НБ України вiд розмiру неперерахованої суми за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
  Фонд гарантування вкладiв має право звернутися до:
  1) НБ України з вимогою про безспiрне списання своєчасно не сплачених сум зборiв до Фонду та нарахованої пенi у випадку несплати учасником вiдповiдних сум протягом одного мiсяця з дня сплати, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
  2) суду з позовом про стягнення з учасника Фонду своєчасно не сплачених сум зборiв до Фонду та нарахованої пенi.
  Фонд гарантування вкладiв накладає адмiнiстративнi штрафи на керiвникiв банкiв вiдповiдно до КУпАП України.
  Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми вiдшкодування коштiв за вкладами за рахунок коштiв Фонду в межах граничного розмiру вiдшкодування коштiв за вкладами пiсля прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб"). Для отримання коштiв вкладник або iнша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду гарантуванн вкладiв iз заявою про виплату гарантованої суми вiдшкодування. Заяви про виплату гарантованої суми вiдшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних мiсяцiв. Пiсля перевiрки данi про особу, яка має право на отримання гарантованої суми вiдшкодування, включаються до реєстру переказiв вкладникам, якi мають право на вiдшкодування коштiв за вкладами за рахунок Фонду (вiдповiднi правила викладенi у "Положеннi про порядок вiдшкодування Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб коштiв за вкладами", що затверджене рiшенням виконавчої дирекцiї Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб вiд 9 серпня 2012 р. ? 14, зокрема, у роздiлi IV) .
  Фонд гарантує вiдшкодування коштiв за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганiзувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що i до реорганiзацiї.
  Вiдшкодування коштiв за вкладом в iноземнiй валютi вiдбувається в нацiональнiй валютi України пiсля перерахування суми вкладу за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, встановленим НБ України на день прийняття рiшення НБ України про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здiйснення тимчасової адмiнiстрацiї вiдповiдно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Фонд завершує виплату гарантованих сум вiдшкодування коштiв за вкладами в день внесення до ЄДР запису про лiквiдацiю банку як юридичної особи.
  Слiд вiдзначити певну законодавчу невизначенiсть у питаннi строку повернення вкладникам недоступних їм вкладiв. У ст. 28 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" вказується, що вiдшкодування вкладiв розпочинається за фактом прийняття НБ України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банкiв, при цьому вiдшкодування вкладiв вiдбувається через банки-агенти. З iншого боку, у ч. 6 ст. 36 вказаного Закону зазначено про те, що повернення вкладiв є можливим за рахунок позики Фонду, наданої банку ще на стадiї тимчасової адмiнiстрацiї банку.
  12.1.2.6. Правова охорона iнтересiв клiєнтiв шляхом встановлення законодавчих обмежень стосовно операцiй банкiв
  Окрiм гарантiй, викладених у главi 9 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", законодавство України мiстить низку положень стосовно обмеження операцiй банкiв, що в певнiй мiрi зменшує ризики виникнення ситуацiї неплатоспроможностi банкiв i, тим самим, захищає iнтереси клiєнтiв банкiв на збереження активiв, розмiщених у банках, та одержання вiд них надiйної доходностi. Зокрема, це:
  а) обмеження кредитних операцiй (ст. 49 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Наприклад, банкам забороняється надання безпроцентних кредитiв, за винятком передбачених законом випадкiв;
  б) обмеження прямих iнвестицiй банкiв (ст. 50 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Так, банку забороняється iнвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна вiдповiдальнiсть його власникiв;
  в) обмеження угод з пов"язаними особами (ст. 52 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Зокрема, угоди, що здiйснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати бiльш сприятливi умови, нiж угоди, укладенi з iншими особами. Угоди, укладенi банком iз пов'язаними особами на умовах, сприятливiших за звичайнi, визнаються судом недiйсними з моменту їх укладення. При цьому пов"язаними особами визнаються:
  1) керiвники банку, керiвник служби внутрiшнього аудиту, керiвники та члени комiтетiв правлiння банку;
  2) особи, якi мають iстотну участь у банку;
  3) керiвники юридичних осiб, якi мають iстотну участь у банку;
  4) керiвники та контролери спорiднених осiб банку;
  5) керiвники та контролери афiлiйованих осiб банку;
  6) афiлiйованi особи банку;
  7) спорiдненi особи банку;
  8) асоцiйованi особи будь-якої фiзичної особи, зазначеної в п. 1 - 5;
  9) юридичнi особи, у яких асоцiйованi особи, визначенi в п. 8, є керiвниками або контролерами.
   Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, якi передбачають нарахування вiдсоткiв та комiсiйних на здiйснення банкiвських операцiй, якi меншi звичайних, та нарахування вiдсоткiв за вкладами i депозитами, якi бiльшi звичайних, у разi, якщо прибуток банку дозволяє здiйснювати це без шкоди для фiнансового розвитку банку.
  Банку забороняється надавати кредити будь-якiй особi для погашення цiєю особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку, для придбання активiв пов'язаної особи банку, за винятком продукцiї, що виробляється цiєю особою, а також для придбання цiнних паперiв, розмiщених чи пiдписаних пов'язаною особою банку.
  НБ України може своїм розпорядженням запроваджувати обмеження на суму угод iз пов'язаними особами;
  г) поряд iз вказаними вище обмеженнями банку з метою забезпечення конкуренцiї у банкiвськiй системi забороняється встановлювати процентнi ставки та комiсiйнi винагороди на рiвнi нижче собiвартостi банкiвських послуг у цьому банку (ч. 2 ст. 53 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  12.1.2.7. Заборона банкам на поширення оманливої реклами
  У ст. 54 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам забороняється поширення реклами у будь-якiй формi, що мiстить неправдиву iнформацiю про їх дiяльнiсть у сферi банкiвських послуг. НБ України має право застосувати заходи впливу до банкiв та iнших осiб, якi порушують вимоги цiєї статтi.
  12.1.3. Органiзацiя та функцiонування систем ризик-менеджменту в банках України
  У п. 3.4 глави 3 роздiлу II "Методичних рекомендацiй щодо органiзацiї та функцiонування систем ризик-менеджменту в банках України", що затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 2 серпня 2007 р. ? 361 (скорочено - Методичнi рекомендацiї ? 361) вказується, що багато ризикiв, на якi наражається банк, за своєю суттю властивi банкiвськiй дiяльностi i є iстотною часткою посередницької функцiї перерозподiлу грошових ресурсiв, яку виконують банки (наприклад, кредитний ризик).
  З метою забезпечення здiйснення банками операцiй у межах допустимих параметрiв ризикiв та у такий спосiб, який забезпечить захист iнтересiв вкладникiв, кредиторiв i власникiв банкiв, НБ України рекомендує банкам здiйснювати управлiння ризиками, за допомогою якого банк виявляє (iдентифiкує) ризики, проводить оцiнку їх величини, здiйснює їх монiторинг i контролює свої ризиковi позицiї, а також враховує взаємозв'язки мiж рiзними категорiями (видами) ризикiв.
  Мета управлiння ризиками, як вказується у п. 1.3 Методичних рекомендацiй ? 361,- сприяти пiдвищенню вартостi власного капiталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цiлей багатьох зацiкавлених сторiн, а саме клiєнтiв та контрагентiв, керiвникiв, працiвникiв, спостережної ради й акцiонерiв (власникiв), органiв банкiвського нагляду, рейтингових агентств, iнвесторiв та кредиторiв, iнших сторiн.
  Етапами здiйснення ризик-менеджменту у п. 5.3 роздiлу II Методичних рекомендацiй ? 361 видiлено:
  - iдентифiкацiя (виявлення) ризику;
  - кiлькiсна та якiсна оцiнка (вимiрювання) ризику;
  - контроль за ризиком;
  - монiторинг ризику.
   Як зазначено у п. 3.3 Методичних рекомендацiй ? 361 процес управлiння ризиками, як правило, не має на метi усунення ризику, а спрямований на забезпечення отримання банком вiдповiдної винагороди за прийняття ризику, який може бути як зовнiшнiм, так i таким, що викликаний внутрiшнiми причинами.
  Серед великої кiлькостi зовнiшнiх ризикiв у п. 4.3 Методичних рекомендацiй ? 361 видiляються п'ять основних груп:
  - ризик форс-мажорних обставин - пов'язаний з виникненням непередбачених обставин, якi негативно впливають на дiяльнiсть банку та/або його партнерiв (стихiйнi лиха та iнше).
  - ризик країни - пов'язаний з можливiстю настання несприятливих для дiяльностi банку умов в полiтичнiй, правовiй, економiчнiй сферi країни, в якiй проводить свою дiяльнiсть банк;
  - зовнiшньо-полiтичний ризик - обумовлений змiнами мiжнародних вiдносин, а також полiтичної ситуацiї в однiй iз країн, якi впливають на дiяльнiсть банку або його партнерiв (вiйни, мiжнароднi скандали, iмпiчмент главi держави, закриття кордонiв);
  - правовий ризик - пов'язаний зi змiнами законодавства рiзних країн;
  - макроекономiчний ризик - виникає через несприятливi змiни кон'юнктури на окремих ринках або всiєї економiчної ситуацiї в цiлому (економiчна криза). Окремо слiд видiлити складову макроекономiчного ризику - iнфляцiйний ризик, який пов'язаний з можливою втратою первiсної вартостi активiв.
  Реалiзацiя зовнiшнього фактора ризику, на який наражається банк, може поставити пiд загрозу безперервнiсть його дiяльностi. Тому в процесi аналiзу ризикiв банк в обов'язковому порядку повинен враховувати можливiсть виникнення екстремальних обставин (стрес-сценарiй). Таким чином, банк повинен розробити вiдповiднi нагальнi заходи у формi плану дiй на випадок кризових обставин, який пiдлягає регулярному оновленню та тестуванню. Такi плани дiй є невiд'ємною складовою частиною механiзмiв контролю за ризиками банку (слiд вказати, що постановою Правлiння НБ України 8 вересня 2008 р. ? 271 затверджено "Методичнi рекомендацiї щодо планування в банках України заходiв на випадок виникнення непередбачених обставин").
  Вiдповiдно до п. 4.5 Методичних рекомендацiй ? 361 банк також має забезпечити наявнiсть процедур та заходiв щодо попередження стресових ситуацiй, викликаних внутрiшнiми причинами. Банк має здiйснювати монiторинг ризикiв для забезпечення обґрунтованого та надiйного взаємозв'язку мiж загальними параметрами його ризикiв та капiталом, фiнансовими ресурсами i фiнансовими результатами (надходженнями) через вiдповiднi механiзми контролю.
  
  ?12.2. Правила правової охорони та захисту прав споживачiв послуг банкiв
  
  12.2.1. Поняття охорони та захисту прав споживачiв послуг банкiв
  Вiдповiдно до п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачiв" споживач - фiзична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намiр придбати чи замовити продукцiю для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з пiдприємницькою дiяльнiстю або виконанням обов'язкiв найманого працiвника. У цiй же статтi продукцiя визначається як будь-якi вирiб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспiльних потреб.
  Таким чином, послуги банкiв є тим об"єктом, стосовно якого виникають, реалiзуються та припиняються права споживачiв. Вiдповiдно, до вiдносин, якi виникають мiж банками та споживачами, в повному обсязi застосовуються положення законодавства, скерованого на охорону та захист прав споживачiв, зокрема, положення Закону України "Про захист прав споживачiв".
  Змiст правової охорони прав споживачiв банкiвських послуг, як i будь-яких iнших прав, чiтко окреслюється колом її функцiй, основнi з яких - забезпечувальна та захисна. Забезпечувальна функцiя правової охорони полягає у забезпеченнi непорушностi та здiйснення прав споживачiв послуг банкiв, а охоронна - у здiйсненi заходiв, спрямованих на примусову реалiзацiю прав, в активному реагуваннi на їхнє порушення. Стосовно споживачiв банкiвських послуг, то забезпечувальна функцiя правової охорони їх прав виявляється:
  - у загальному планi як iснування в банкiвському законодавствi чисельних обмежень дiяльностi банкiв, як нормування їх управлiнських процесiв, як регулювання операцiй банкiв шляхом встановлення економiчних нормативiв, вимог до резервiв забезпечення ризикiв та iнших параметрiв їх дiяльностi. Дотримання встановлених правових приписiв забезпечується постiйною наглядовою дiяльнiстю НБ України;
  - у спецiальному планi - як встановлення та застосування норм, що регулюють реалiзацiю прав певної групи клiєнтiв банкiв, а саме фiзичних осiб, надiлених статусом споживачiв. Зокрема, у Законi України "Про захист прав споживачiв" встановленi вимоги до змiсту, форми, процедури укладення виконання та припинення договору про надання споживчого кредиту. Крiм цього, iнститути захисту прав споживачiв розповсюджуються також i на iншi правовiдносини мiж банком та споживачем, наприклад, при здiйсненнi розрахунково-касового обслуговування клiєнтiв - фiзичних осiб, у ситуацiях придбання ними банкiвських металiв, пам"ятних чи iнвестицiйних монет, при розмiщеннi в банках вкладiв тощо.
  Захисна функцiя правової охорони спрямована насамперед на усунення перешкод у здiйсненнi права, а за необхiдностi - на вiдновлення протиправно вилученого права шляхом вчинення вiдповiдних дiй. Захист права являє собою сукупнiсть заходiв, що, по-перше, спрямовуються на припинення порушення суб"єктивного права чи законного iнтересу, по-друге, мають за мету вiдновлення вилученого права та/чи визнання права у випадку його оспорювання, а також, по-третє, провадяться для отримання компенсацiї збиткiв, завданих правопорушенням. Заходи по захисту права застосовуються або самостiйно управненою особою, або ж компетентним органом - чи ним самостiйно, чи за зверненням управненої особи. У випадку виникнення порушення права споживача у сферi банкiвських послуг вiн може скористатися судовим механiзмом захисту, або ж вдатися до адмiнiстративної процедури захисту свого порушеного чи вилученого суб"єктивного права.
  У ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачiв" вказано, що захист прав споживачiв, передбачених законодавством, здiйснюється судом. При задоволеннi вимог споживача суд одночасно вирiшує питання щодо вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. При цьому споживачi звiльняються вiд сплати судового збору за позовами, що пов'язанi з порушенням їх прав.
  Стосовно ж можливостей адмiнiстративного захисту, то вiдповiдними повноваженнями у цiй сферi надiленi:
  - НБ України - у ситуацiї, коли порушення права споживача сумiщене iз порушенням приписiв банкiвського законодавства, а НБ України реалiзує свої наглядовi повноваження, передбаченi Законом України "Про Нацiональний банк України". Зокрема, у ст. 55 вказаного закону зазначається, що головна мета банкiвського регулювання i нагляду - безпека та фiнансова стабiльнiсть банкiвської системи, захист iнтересiв вкладникiв i кредиторiв;
  - Державна iнспекцiя України з питань захисту прав споживачiв та її територiальнi органи - у ситуацiї порушення приписiв спецiального законодавства про захист прав споживачiв, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачiв". Вiдповiдно до п. 1 "Положення про Державну iнспекцiю України з питань захисту прав споживачiв", що затверджене Указом Президента України вiд 13 квiтня 2011 р. ? 465/2011, Держспоживiнспекцiя України є спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв. До основних завдань Держспоживiнспекцiї України вiднесено реалiзацiю державної полiтики у сферах: а) державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв i рекламу в цiй сферi; б) державного ринкового нагляду; в) державного нагляду за додержанням технiчних регламентiв, стандартiв, норм i правил.
  Зокрема, органи Держспоживiнспекцiї України зобов"язанi реагувати у випадку виникнення спецiальних складiв правопорушень, зафiксованих у Законi України "Про захист прав споживачiв", включаючи ст. 21 цього Закону, в якiй зазначено, що права споживача вважаються в будь-якому разi порушеними, якщо:
  1) при реалiзацiї продукцiї будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукцiї;
  2) при реалiзацiї продукцiї будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
  3) при наданнi послуги, вiд якої споживач не може вiдмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такi умови одержання послуги, якi ставлять споживача у нерiвне становище порiвняно з iншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачевi однакових гарантiй вiдшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
  4) порушується принцип рiвностi сторiн договору, учасником якого є споживач;
  5) будь-яким чином (крiм випадкiв, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхiдної, доступної, достовiрної та своєчасної iнформацiї про вiдповiдну продукцiю;
  6) споживачу реалiзовано продукцiю, яка є небезпечною, неналежної якостi, фальсифiкованою;
  7) цiну продукцiї визначено неналежним чином;
  8) документи, якi пiдтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
  12.2.2. Охорона та захист прав споживачiв у процесi споживчого кредитування
  У ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачiв" врегульованi вiдносини, що виникають стосовно прав споживача в разi придбання ним продукцiї у кредит. Зокрема, регулюються питання стосовно договору про надання споживчого кредиту, що укладається мiж кредитодавцем та споживачем, вiдповiдно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачевi для придбання продукцiї у розмiрi та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими вiдсотками.
  У договорi про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартостi кредиту для споживача (у процентному значеннi та грошовому виразi) з урахуванням вiдсоткової ставки за кредитом та вартостi всiх послуг (реєстратора, нотарiуса, страховика, оцiнювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачi кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати i суми надання таких частин кредиту та iншi умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) рiчна вiдсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розiрвання договору; 7) iншi умови, визначенi законодавством. Слiд окремо вiдзначити, що надання (отримання) споживчих кредитiв в iноземнiй валютi на територiї України забороняється.
  Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорi про надання споживчого кредиту будь-якi збори, вiдсотки, комiсiї, платежi тощо за дiї, якi не є послугою у визначеннi Закону України "Про захист прав споживачiв" . Якщо умову такого роду включено у договiр про надання споживчого кредиту, вона є нiкчемною.
  Надання (отримання) споживчих кредитiв в iноземнiй валютi на територiї України забороняється.
  Укладається договiр про надання споживчого кредиту у письмовiй формi, один з оригiналiв якого передається споживачевi. Обов'язок доведення того, що один з оригiналiв договору був переданий споживачевi, покладається на кредитодавця.
  Вiдповiдно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачiв" умови договорiв, що обмежують права споживача, можуть бути визнанi недiйсними у судовому порядку. Для того, щоб можливiсть таких наслiдкiв не виникла, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори iз споживачем так званi "несправедливi умови", внаслiдок яких всупереч принципу добросовiсностi створюється iстотний дисбаланс договiрних прав та обов'язкiв на шкоду споживача. Зокрема, несправедливими умовами в договорах iз споживачами про надання споживчого кредиту є положення, згiдно з якими:
  1) для надання кредиту необхiдно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повнiстю або частково для покладення на депозит, або викупу цiнних паперiв, або iнших фiнансових iнструментiв, крiм випадкiв, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цiнними паперами чи iншими фiнансовими iнструментами таку ж або бiльшу вiдсоткову ставку, як i ставка за його кредитом;
  2) споживач зобов'язаний пiд час укладення договору укласти iнший договiр з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крiм випадкiв, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбаченi у складi сукупної вартостi кредиту для споживача;
  3) передбачаються змiни в будь-яких витратах за договором, крiм вiдсоткової ставки;
  4) встановлюються дискримiнацiйнi стосовно споживача правила змiни вiдсоткової ставки.
  Загальний перелiк умов договорiв, що обмежують права споживача, викладений у ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачiв", включає 18 пунктiв та не є вичерпним.
  Слiд вказати, що у разi коли змiна положення або визнання його недiйсним зумовлює змiну iнших положень договору, на вимогу споживача:
  1) такi положення також пiдлягають змiнi; або
  2) договiр може бути визнаним недiйсним у цiлому.
  Нечiткi або двозначнi положення договорiв iз споживачами тлумачаться на користь споживача.
  У ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачiв" достатньо чiтко врегульовано процедуру укладення договору споживчого кредиту. Зокрема, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повiдомити споживача у письмовiй формi про особу та мiсцезнаходження кредитодавця та кредитнi умови, включаючи iнформацiю про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, суму, на яку кредит може бути виданий, його орiєнтовну сукупну вартiсть кредиту (в процентному значеннi та грошовому виразi) тощо. На пiдзаконному рiвнi законодавчi гарантiї про надання банками iнформацiї споживачам деталiзованi постановою Правлiння НБ України вiд 10 травня 2007 р. ? 168, якою затвердженi "Правила надання банками України iнформацiї споживачу про умови кредитування та сукупну вартiсть кредиту". Цими Правилами регулюється порядок надання банками споживачу повної, необхiдної, доступної, достовiрної та своєчасної iнформацiї про сукупну вартiсть споживчого кредиту (кредиту на поточнi потреби, кредиту в iнвестицiйну дiяльнiсть, iпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартостi всiх супутнiх послуг, а також iнших фiнансових зобов'язань споживача, якi пов'язанi з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числi наданого у формi кредитної лiнiї, овердрафту за картковим рахунком тощо) i мають бути оплаченi споживачем згiдно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.
  Зокрема, вiдповiдно до п. 2.1 вказаних Правил банки зобов'язанi перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовiй формi iнформацiю про умови кредитування, а також орiєнтовну сукупну вартiсть кредиту, зазначивши:
  а) найменування та мiсцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного пiдроздiлу;
  б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхiднiсть здiйснення оцiнки майна та, якщо така оцiнка є необхiдною, ким вона здiйснюється; наявнi форми кредитування з коротким описом вiдмiнностей мiж ними, у тому числi мiж зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фiксована, плаваюча тощо); переваги та недолiки пропонованих схем кредитування;
  в) орiєнтовну сукупну вартiсть кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартостi всiх супутнiх послуг, а також iнших фiнансових зобов'язань споживача, якi пов'язанi з отриманням, обслуговуванням i погашенням кредиту (у тому числi на користь третiх осiб - страховикiв, оцiнювачiв, реєстраторiв, нотарiусiв тощо); варiантiв погашення кредиту, уключаючи кiлькiсть платежiв, їх перiодичнiсть та обсяги; можливостi та умов дострокового повернення кредиту;
  г) iншi умови, передбаченi законодавством.
  У разi ненадання зазначеної iнформацiї суб'єкт господарювання, який повинен її надати (тобто банк, який надає споживчий кредит), несе вiдповiдальнiсть, встановлену у ст. 15 i ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачiв".
  Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днiв вiдкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебiг цього строку розпочинається з моменту передачi споживачевi примiрника укладеного договору. З вiдкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержанi згiдно з договором. Споживач також сплачує вiдсотки за перiод мiж моментом одержання коштiв та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорi. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-якi iншi збори у зв'язку з вiдкликанням згоди.
  Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачевi кошти, сплаченi ним згiдно з договором про надання споживчого кредиту, але не пiзнiше, нiж протягом семи днiв. За кожний день затримки повернення споживачу коштiв, сплачених ним згiдно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сiм днiв), споживачевi виплачується неустойка в розмiрi одного вiдсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.
  Однак право вiдкликання згоди не застосовується щодо: 1) споживчих кредитiв, забезпечених iпотекою; 2) споживчих кредитiв на придбання житла; 3) споживчих кредитiв, наданих на купiвлю послуги, виконання якої вiдбулося до закiнчення строку вiдкликання згоди.
  Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числi шляхом збiльшення суми перiодичних виплат. У разi дострокового повернення споживчого кредиту споживач сплачує вiдсотки за користування кредитом та вартiсть всiх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за перiод фактичного користування кредитом. Кредитодавцю забороняється вiдмовляти споживачу в прийняттi платежу у разi дострокового повернення споживчого кредиту. Також кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разi дострокового повернення споживчого кредиту, є нiкчемною.
  Якщо кредитодавець згiдно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслiдок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукцiї чи застосування iншої санкцiї, вiн може використати таке право лише у разi:
  1) затримання сплати частини кредиту та/або вiдсоткiв щонайменше на один календарний мiсяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим iпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарнi мiсяцi; або
  2) перевищення сумою заборгованостi суми кредиту бiльш як на десять вiдсоткiв; або
  3) несплати споживачем бiльше однiєї виплати, яка перевищує п'ять вiдсоткiв суми кредиту; або
  4) iншого iстотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
  Якщо кредитодавець на основi умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здiйснення внескiв, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такi внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здiйсненi споживачем протягом тридцяти календарних днiв, а за споживчим кредитом, забезпеченим iпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шiстдесяти календарних днiв з дня одержання повiдомлення про таку вимогу вiд кредитодавця. Якщо протягом цього перiоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чиннiсть.
  Кредитодавець зобов'язаний повiдомити споживача про передачу третiй сторонi своїх прав за договором про надання споживчого кредиту. При цьому кредитодавцю, вiдповiдно до ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачiв", забороняється:
  1) надавати неправдиву iнформацiю про наслiдки несплати споживчого кредиту;
  2) вилучати продукцiю у споживача без його згоди або без одержання вiдповiдного судового рiшення;
  3) зазначати на конвертах з поштовими повiдомленнями iнформацiю про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
  4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорi про надання споживчого кредиту;
  5) звертатися без згоди споживача за iнформацiєю про його фiнансовий стан до третiх осiб, якi пов'язанi зi споживачем родинними, особистими, дiловими, професiйними або iншими стосунками у соцiальному буттi споживача;
  6) вчиняти дiї, що вважаються нечесною пiдприємницькою практикою;
  7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давностi якого минув.
  
  ?12.3. Правила звернення стягнення на грошовi кошти та iншi цiнностi клiєнтiв у банках
  
  12.3.1. Поняття звернення стягнення на майно боржника
  Пiд зверненням стягнення на майно боржника, в силу ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", слiд розумiти його арешт, вилучення та примусову реалiзацiю.
  Згiдно з правилами виконавчого провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та iноземнiй валютi, iншi цiнностi, у тому числi кошти на рахунках i вкладах боржника у банках та iнших фiнансових установах, на рахунки в цiнних паперах у депозитарiях цiнних паперiв. Вiдбувається таке стягнення через примусове списання коштiв, яким є списання коштiв, що здiйснюється стягувачем без згоди платника на пiдставi встановлених законом виконавчих документiв у випадках, передбачених законом. Готiвковi кошти, виявленi у боржника, вилучаються.
  У разi вiдсутностi у боржника коштiв та iнших цiнностей, достатнiх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику iнше майно, за винятком майна, на яке згiдно iз законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
  12.3.2. Правове регулювання обмеження права клiєнта розпоряджатися коштами на рахунках
  Першим етапом звернення стягнення на майно боржника у банку, зокрема, на належнi клiєнту грошовi кошти на рахунку, є обмеження права клiєнта розпоряджатися цими коштами шляхом накладення на них арешту та/або зупинення операцiй по рахунку клiєнта.
  12.3.2.1. Загальнi законодавчi пiдстави накладення арешту на кошти у банку та зупинення операцiй по рахунку
  Згiдно iз ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та iншi цiнностi юридичних або фiзичних осiб, що знаходяться в банку, здiйснюються виключно за постановою державного виконавця чи рiшенням суду про стягнення коштiв або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштiв здiйснюється за постановою державного виконавця або за рiшенням суду.
  Зупинення власних видаткових операцiй банку за його рахунками, а також видаткових операцiй за рахунками юридичних або фiзичних осiб здiйснюється лише в разi накладення арешту вiдповiдно до ч. 1 вищевказаної ст. 59 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцiй здiйснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крiм випадкiв, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
  Слiд вказати на пов"язанiсть арешту коштiв на рахунку у банку та зупиненням операцiй за рахунком, що є очевидною виходячи iз змiсту ст. 59 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Арешт означає примусове резервування на рахунку певної суми або всiх коштiв особи, якiй вiдкрито рахунок, а зупинення операцiй є засобом виконання арешту i полягає у тимчасовому чи постiйному припиненнi видаткових операцiй по рахунку без обмеження операцiй iз зарахування коштiв на рахунок.
  12.3.2.2. Арешт коштiв та зупинення операцiй за рахунками у банках як засiб забезпечення позову у цивiльних спорах та у господарських спорах
  Зупинення операцiй за рахунком та арешт коштiв на рахунках може застосовуватися для забезпечення цивiльного чи господарського позову вiдповiдно до статей 151, 152, 153, 154, 155 ЦПК України загальними судами та, вiдповiдно до статей 66-67 ГПК України, господарськими судами.
  Зокрема, в ст. 152 ЦПК України передбачається, що позов, поряд iз iншими засобами, забезпечується накладенням арешту на майно або грошовi кошти, що належать вiдповiдачевi i знаходяться у нього або в iнших осiб, та забороною вчиняти певнi дiї.
  У ст. 67 ГПК України встановлено, що позов, поряд з iншими заходами, забезпечується накладанням арешту на майно або грошовi суми, що належать вiдповiдачевi, забороною вiдповiдачевi вчиняти певнi дiї, забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору.
  Про забезпечення позову як у цивiльному, так i в господарському процесi судом виноситься ухвала. Цей процесуальний документ по формi, змiсту та призначенню є вiдмiнним вiд рiшення (яким вирiшується цивiльний чи господарський спiр).
  12.3.2.3. Арешт коштiв на рахунку у банку як засiб забезпечення можливого цивiльного позову у кримiнальнiй справi
  Крiм того, згiдно зi ст. 170 КПК України для забезпечення можливого цивiльного позову у кримiнальнiй справi арешт можуть накладати своїми постановами також слiдчий суддя i суд. У ч. 1 ст. 174 КПК України вказано, що пiдозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, iнший власник або володiлець майна, якi не були присутнi при розглядi питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повнiстю або частково. Таке клопотання пiд час досудового розслiдування розглядається слiдчим суддею, а пiд час судового провадження - судом.
  Арешт майна також може бути скасовано повнiстю чи частково ухвалою слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, iншого власника або володiльця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
  Клопотання про скасування арешту майна розглядає слiдчий суддя, суд не пiзнiше трьох днiв пiсля його надходження до суду. Про час та мiсце розгляду повiдомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
  12.3.2.4. Арешт коштiв у процесi виконавчого провадження
  Вiдповiдно п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на кошти на рахунку боржника може бути накладений державними виконавцями. Так, державний виконавець у процесi здiйснення виконавчого провадження має право:накладати арешт на кошти та iншi цiнностi боржника, зокрема на кошти, якi перебувають на рахунках i вкладах у банках, iнших фiнансових установах, на рахунки в цiнних паперах, а також опечатувати каси, примiщення i мiсця зберiгання грошей.
  12.3.2.5. Зупинення видаткових операцiй та арешт коштiв на рахунках платникiв податкiв за iнiцiативою органiв доходiв i зборiв
  У ПК України органам доходiв i зборiв (у розумiннi ПК України - контролюючi органи) надано низку повноважень стосовно iнiцiювання арешту коштiв платникiв податкiв на їх банкiвських рахунках. Зокрема, контролюючi органи мають право:
  - звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцiй платника податкiв на рахунках такого платника податкiв у банках та iнших фiнансових установах (крiм операцiй з видачi заробiтної плати та сплати податкiв, зборiв, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податкiв) за наявностi такої пiдстави, як недопущення посадових осiб органiв державної податкової служби до обстеження територiй та примiщень;
  - звертатися до суду, якщо платник податкiв перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПК України, щодо зупинення видаткових операцiй на рахунках платника податкiв шляхом накладення арешту на цiннi папери та/або кошти та iншi цiнностi такого платника податкiв, що знаходяться в банку (крiм операцiй з видачi заробiтної плати та сплати податкiв, зборiв, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податкiв, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податкiв виконати законнi вимоги податкового керуючого, передбаченi ПК України;
  - звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та iншi цiнностi, що знаходяться в банку, платника податкiв, який має податковий борг, у разi якщо у такого платника податкiв вiдсутнє майно та/або його балансова вартiсть менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ПК України);
  - звертатися до суду щодо стягнення з дебiторiв платника податкiв, який має податковий борг, сум дебiторської заборгованостi, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податкiв;
  - звернутися до суду щодо зупинення видаткових операцiй на рахунках платника податкiв та зобов'язання такого платника податкiв виконати законнi вимоги податкового керуючого, передбаченi ПК України. Строк, на який можуть бути зупиненi видатковi операцiї, визначається судом, але не бiльше двох мiсяцiв. Зупинення видаткових операцiй на рахунках платника податкiв може бути достроково скасовано за рiшенням податкового керуючого або суду (п. 91.4 ПК України) .
  12.3.2.6. Порядок зупинення видаткових операцiй клiєнтiв
  Згiдно з п. 1.17 Iнструкцiї "Про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" банк здiйснює зупинення видаткових операцiй за рахунком клiєнта в разi накладення на кошти арешту вiдповiдно до законодавства України. Зупинення видаткових операцiй здiйснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крiм випадкiв, коли арешт накладено без установлення такої суми.
  12.3.2.7. Порядок виконання банками ухвал (постанов) про накладення арешту на кошти на рахунках клiєнтiв
  У главi 10 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" встановлено порядок виконання банками заходiв щодо арешту коштiв на рахунках клiєнтiв. В п. 10.1 цiєї глави передбачається, що обмеження прав клiєнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, вiдповiдно до ст. 1074 ЦК України не допускається, крiм випадкiв обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рiшенням суду або в iнших випадках, установлених законом, а також у разi зупинення фiнансових операцiй, якi можуть бути пов'язанi з легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансуванням тероризму, передбачених законом.
  Виконання банком арешту коштiв, що зберiгаються на рахунку клiєнта, здiйснюється за постановою державного виконавця чи рiшенням суду (у тому числi ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштiв або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
  Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рiшення суду, якi доставленi до банку самостiйно державним виконавцем, слiдчим, представником суду, органу доходiв i зборiв, або якi надiйшли рекомендованим або цiнним листом, вiдправником якого є суд, державний виконавець, слiдчий, орган доходiв i зборiв.
  У п. 10.3 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" передбачається, що арешт на пiдставi документа про арешт коштiв може бути накладений на всi кошти, що є на всiх рахунках клiєнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документi. Якщо в документi про арешт коштiв не зазначений конкретний номер рахунку клiєнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всiх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно вiд наявної суми накладається на кошти, що облiковуються на всiх рахунках клiєнта, якi вiдкритi в банку, або на кошти на одному/кiлькох рахунку/ах.
  Банк здiйснює арешт коштiв на рахунку клiєнта, операцiї за яким були зупиненi вiдповiдно до ст. 6 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi", на пiдставi постанови державного виконавця, яка надiйшла до банку пiсля повiдомлення банком державного виконавця про вiдкриття клiєнтом цього рахунку. Дiї банку щодо арешту коштiв регулюються п. 10.6 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi".
  Банк, у якому вiдкрито рахунок/рахунки клiєнта, уживає заходiв щодо забезпечення виконання документа про арешт коштiв пiсля отримання документа про арешт коштiв (п. 10.4 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi"). На документi про арешт коштiв, який надiйшов до банку пiсля закiнчення операцiйного дня, ставиться штамп "Вечiрня", i забезпечення виконання цього документа банк здiйснює в межах залишкiв коштiв на рахунку на початок наступного операцiйного дня.
  У п. 10.6 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" передбачено, що залежно вiд наявностi/вiдсутностi коштiв на рахунку клiєнта, на кошти якого накладено арешт, банк здiйснює такi дiї:
  - якщо на рахунку є кошти в сумi, що визначена документом про арешт коштiв, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцiй за рахунком клiєнта. Документ про арешт коштiв банк облiковує на вiдповiдному позабалансовому рахунку;
  - якщо на рахунку клiєнта недостатньо визначеної документом про арешт коштiв суми коштiв, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштiв, облiковує цей документ на вiдповiдному позабалансовому рахунку i не пiзнiше нiж наступного робочого дня письмово повiдомляє орган, який надiслав документ про арешт коштiв, про недостатнiсть коштiв для його виконання;
  - якщо на рахунку клiєнта немає коштiв для забезпечення виконання документа про арешт коштiв, то банк облiковує його на вiдповiдному позабалансовому рахунку i не пiзнiше нiж наступного робочого дня письмово повiдомляє орган, який надiслав документ про арешт коштiв, про вiдсутнiсть коштiв для його виконання.
  Пiд час дiї документа про арешт коштiв банк протягом операцiйного дня вiдповiдно до ст. 59 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" зупиняє видатковi операцiї за рахунком клiєнта та здiйснює арешт усiх надходжень на рахунок клiєнта до забезпечення суми коштiв, що зазначена в документi про арешт коштiв, або до отримання передбачених законодавством документiв про зняття арешту з коштiв.
  Якщо на кошти накладено арешт i на рахунку арештована сума коштiв менша, нiж та, що зазначена в документi про арешт коштiв, то банк не приймає до виконання платiжнi доручення клiєнта i повертає їх у встановленому порядку.
  У п. 10.9 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" зазначається, що кошти, арештованi на рахунку клiєнта, забороняється використовувати до надходження платiжної вимоги/iнкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документiв про зняття арешту з коштiв. У разi надходження до банку платiжної вимоги/iнкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клiєнта накладено арешт, банк виконує її в повнiй або частковiй сумi в межах наявної арештованої суми на рахунку.
  Згiдно з п. 10.11 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" зняття арешту з коштiв банк здiйснює за постановою державного виконавця, прийнятою вiдповiдно до законодавства, або за постановою слiдчого, коли пiд час провадження досудового слiдства в застосуваннi цього заходу вiдпаде потреба, а також за рiшенням суду, яке надiйшло до банку безпосередньо вiд суду.
  12.3.3. Правила примусового списання грошових коштiв з банкiвського рахунку клiєнта та звернення стягнення на iншi цiнностi клiєнтiв у банках
  12.3.3.1. Загальний порядок примусового списання коштiв з рахунку клiєнта у банку
  Постанова державного виконавця чи рiшення суду про стягнення коштiв, якi знаходяться на рахунках юридичних чи фiзичних осiб, пiдлягають негайному i безумовному виконанню, за винятком випадкiв запровадження тимчасової адмiнiстрацiї вiдповiдно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб". Нагадаємо, що вiдповiдно до цiєї статтi Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" пiд час тимчасової адмiнiстрацiї не здiйснюється:
  1) задоволення вимог вкладникiв та iнших кредиторiв банку;
  2) примусове стягнення коштiв та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
  3) нарахування неустойки (штрафiв, пенi), iнших фiнансових (економiчних) санкцiй за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв);
  4) зарахування зустрiчних однорiдних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторiв, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".
  Обмеження, встановленi ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" (зазначенi вище), не поширюються на зобов'язання банку щодо:
  1) виплати коштiв за вкладами вкладникiв за договорами, строк яких закiнчився, та за договорами банкiвського рахунку вкладникiв. Зазначенi виплати здiйснюються в межах суми вiдшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб;
  2) витрат, пов'язаних iз забезпеченням його операцiйної дiяльностi вiдповiдно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб";
  3) виплати заробiтної плати, авторської винагороди, вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю працiвникiв банку.
  Порядок дiй банкiв у ситуацiї звернення стягнення на кошти в iноземнiй валютi та банкiвськi метали, належнi боржнику, регулюється "Положенням про порядок виконання банками документiв на переказ, примусове списання i арешт коштiв в iноземних валютах та банкiвських металiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд вiд 28 липня 2008 р. ? 216.
  12.3.3.2. Технологiя примусового списання коштiв в нацiональнiй валютi
  Питання примусового списання коштiв в нацiональнiй валютi на пiдставi виконавчих документiв, що виданi судами, регулюються главою 5 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi", у п. 5.1 якої зафiксовано, що вiдповiдно до ст. 1071 ЦК України кошти можуть бути списанi з рахунку клiєнта без його доручення на пiдставi рiшення суду, а також у випадках, установлених законом.
  Примусове списання коштiв з рахункiв платникiв iнiцiюють стягувачi (орган державної виконавчої служби) на пiдставi виконавчих документiв, установлених законами України.
  Примусове списання коштiв банки виконують з рахункiв, якi вiдкритi клiєнтами в банках вiдповiдно до нормативно-правових актiв НБ України, що регулюють порядок вiдкриття та використання рахункiв. Примусове списання коштiв з рахункiв, на яких облiковуються кошти Держбюджету України та мiсцевих бюджетiв або бюджетних установ, здiйснюється органами ДК України в порядку, установленому КМ України.
  Для примусового списання коштiв стягувач оформляє не менше нiж у трьох примiрниках платiжну вимогу згiдно з встановленими вимогами щодо заповнення реквiзитiв розрахункових документiв. У реквiзитi "Призначення платежу" платiжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачi та номер (якщо вiн присвоєний) виконавчого документа. Виконавчий документ, на пiдставi якого оформлено платiжну вимогу, банку не подається.
  Платiжну вимогу стягувач, як правило, подає до банку, що його обслуговує. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платiжнi вимоги протягом 10 календарних днiв з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днiв з дати їх складання.
  Банк платника приймає до виконання платiжну вимогу стягувача незалежно вiд наявностi достатнього залишку коштiв на рахунку платника.
  У разi недостатностi коштiв на рахунку платника банк виконує платiжну вимогу в межах залишку коштiв згiдно з главою 2 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi".
  Якщо на рахунку платника коштiв немає i протягом операцiйного часу кошти на його рахунок не надходили, то пiсля закiнчення операцiйного часу цi платiжнi вимоги повертаються без виконання.
  Вiдповiдно до п. 5.10 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" часткову оплату платiжної вимоги банк оформляє меморiальним ордером, у реквiзитi "Призначення платежу" якого зазначає номер i дату платiжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквiзитi "Призначення платежу" цiєї платiжної вимоги. Для пiдтвердження часткової оплати вiдповiдальний виконавець на примiрнику платiжної вимоги окреслює реквiзит "Сума" та зазначає на зворотному боцi дату, суму часткового платежу, засвiдчуючи це своїм пiдписом.
  Примiрник платiжної вимоги, на пiдставi якого здiйснено часткову оплату, залишається на зберiганнi в банку платника.
  Банк не пiзнiше нiж наступного робочого дня повiдомляє платника про надходження платiжної вимоги на примусове списання коштiв з його рахунку, якщо умова про таке повiдомлення передбачена договором банкiвського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).
  Згiдно з п. 5.14 "Iнструкцiї про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi" банк платника не має права на списання коштiв з рахунку платника коштiв за платiжною вимогою пiсля отримання листа про її вiдкликання. Якщо всупереч отриманому листу про вiдкликання платiжної вимоги її суму списано з рахунку платника та перераховано стягувачу, то повернення цiєї суми платник здiйснює в судовому порядку. Банк, що не виконав лист про вiдкликання або прострочив строк його передавання банку платника, несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством України.
  12.3.3.3. Особливостi звернення стягнення на iншi цiнностi клiєнтiв
  У банках можуть знаходитися на зберiганнi в орендованих депозитних скриньках чи на iнших умовах ювелiрнi вироби iз золота, платини тощо, належнi клiєнтам. Звернення стягнення на такi речi в загальному планi регулюється у ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" пiд назвою "Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в iнших осiб". Зокрема, передбачається, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в iнших осiб, а також на майно та кошти, що належать боржнику вiд iнших осiб.
  Зазначенi особи зобов'язанi подати на запит державного виконавця у визначений ним строк вiдомостi про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, якi вони мають передати боржнику. Готiвковi кошти та майно, що належать боржнику вiд iнших осiб, вилучаються державним виконавцем у таких осiб у присутностi понятих на пiдставi ухвали суду. На належнi боржниковi у разi передачi вiд iнших осiб кошти, що перебувають на рахунках у банках та iнших фiнансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на пiдставi ухвали суду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
  Особливостi зберiгання вилучених у боржника ювелiрних та iнших виробiв iз дорогоцiнних металiв встановленi у "Положеннi про порядок i умови зберiгання ювелiрних та iнших побутових виробiв iз золота, срiбла, платини i металiв платинової групи, дорогоцiнного камiння i перлiв, а також лому i окремих частин таких виробiв, на якi накладено арешт", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 2 листопада 2005 р. ? 409. Вiдповiдальне зберiгання таких цiнностей здiйснюється на безоплатнiй основi за наявностi договору, укладеного з вiдповiдними органами державної виконавчої служби, у порядку та на пiдставi документiв, визначених цим Положенням.
  У "Положеннi про порядок i умови зберiгання цiнних паперiв, на якi накладено арешт", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 4 жовтня 1999 р. ? 489, визначається порядок i умови зберiгання цiнних паперiв, що випущенi в документарнiй формi, на якi накладено арешт i якi пiдлягають обов'язковому вилученню. Вiдповiдальне зберiгання таких цiнних паперiв здiйснюється територiальними управлiннями НБ України на пiдставi письмової угоди, укладеної з вiдповiдним органом державної виконавчої служби.
  
  
  ?12.4. Вимоги до безпеки дiяльностi банкiв
  
  12.4.1. Вимоги до технiчного стану та органiзацiї охорони примiщень банкiв
  Вимоги до технiчного стану та органiзацiї охорони примiщень банкiв викладенi у вiдповiдному Положеннi НБ України, яке вiдсутнє у вiльному доступi та призначене для службового користування.
  12.4.2. Загальнi вимоги до перевезення валютних цiнностей та iнкасацiї коштiв в банкiвських установах
  Питання перевезення валютних цiнностей та iнкасацiї коштiв врегулюванi у "Iнструкцiї з органiзацiї iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей у банкiвських установах в Українi", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 14 лютого 2007 р. ? 45.
  У главi 1 роздiлу II вищевказаної Iнструкцiї передбачається можливiсть для банку розпочати дiяльнiсть з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей.
  Зазначається, що вiдповiдальнiсть за схороннiсть довiрених банкiвською установою та її клiєнтами валютних цiнностей i коштiв, що перевозяться та iнкасуються пiдроздiлом iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей згiдно з укладеними договорами i законодавством, несе банкiвська установа, якiй належить цей пiдроздiл (п. 2 роздiлу I Iнструкцiї).
  У роздiлi II Iнструкцiї ? 45 мiститься виклад основних умов для дiяльностi банку з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей. Зокрема, вказується, що банк може розпочати дiяльнiсть з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей за умови, якщо:
  - сформовано пiдроздiл iнкасацiї у складi не менше трьох осiб;
  - затверджено положення про пiдроздiл iнкасацiї банку, що вiдповiдає законодавству, що погоджене з територiальним управлiнням НБ України за мiсцезнаходженням банку;
  - складено залiки щодо знання працiвниками пiдроздiлу iнкасацiї вимог нормативно-правових актiв НБ України, внутрiшнiх положень банку, якi регламентують роботу з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей, що пiдтверджується вiдповiдними документами;
  - керiвник пiдроздiлу iнкасацiї має бездоганну дiлову репутацiю, освiту рiвня не нижче базової вищої та стаж роботи в банкiвськiй системi за вiдповiдним фахом не менше одного року, що пiдтверджується вiдповiдними документами;
  - створено касовий вузол, який вiдповiдає вимогам нормативно-правових актiв НБ України;
  - є власний оперативний автотранспорт, iндивiдуальнi засоби захисту (бронежилети), засоби радiозв'язку, що забезпечують постiйний зв'язок мiж пiдроздiлом iнкасацiї та бригадами iнкасацiї, якi перебувають на маршрутах (радiостанцiї, засоби стiльникового, супутникового, транкiнгового зв'язку тощо).
  Власний оперативний автотранспорт банку повинен бути обладнаний вiдповiдно до вимог, визначених у додатку 1 до Iнструкцiї ? 45, сертифiкований та має вiдповiдати вимогам стандартiв i нормативно-правових актiв, технiчним умовам для виготовлення оперативного автотранспорту та технiчних засобiв захисту цiнностей, узгоджених з НБ України, що пiдтверджується документами, зазначеними в п. 2 глави 1 роздiлу II Iнструкцiї ? 45.
  Банк не пiзнiше нiж за мiсяць до початку дiяльностi з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей зобов'язаний повiдомити про це НБ України згiдно з установленим порядком та подати документи, що пiдтверджують виконання вимог, визначених у п.п. 1, 2 глави 1 роздiлу II Iнструкцiї ? 45.
  Банк у разi формування пiдроздiлу iнкасацiї та/або здiйснення дiяльностi з iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей в територiально вiдокремленому мiсцi має за мiсяць до початку такої дiяльностi письмово повiдомити про це територiальне управлiння за мiсцем проведення такої дiяльностi.
  Роздiлом III Iнструкцiї ? 45 врегульовуються питання органiзацiї iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей, зокрема:
  - дається перелiк та вимоги до документiв, що використовуються пiд час перевезення валютних цiнностей. Наприклад, пiд час перевезення валютних цiнностей вiд територiального управлiння до банкiвської установи використовуються такi документи: прибутково-видатковий касовий ордер, опис цiнностей та доручення на перевезення валютних цiнностей (глава 1 роздiлу III Iнструкцiї ? 45);
  - регулюється порядок приймання (здавання) цiнностей iнкасаторами НБ України в банкiвських установах (глава 2 роздiлу III Iнструкцiї ? 45);
  - встановлюються правила порядку приймання (здавання) валютних цiнностей iнкасаторами банкiвських установ через бокс iнкасацiї (примiщення для приймання-передавання цiнностей) територiального управлiння (бокс iнкасацiї - це iзольоване вiд банку примiщення (комплекс примiщень), що зачиняється iз середини, обладнане засобами сигналiзацiї та зв'язку i пристосоване для заїзду оперативних автомобiлiв для завантаження (розвантаження) цiнностей, конструкцiя якого унеможливлює зовнiшнє спостереження за дiями iнкасаторiв з цiнностями) (глава 3 роздiлу III Iнструкцiї ? 45);
  - регулюється перевезення валютних цiнностей мiж банкiвськими установами. Вказано, що перевезення валютних цiнностей мiж банкiвськими установами (юридичними особами) здiйснюється власними пiдроздiлами iнкасацiї, iнкасаторами НБ України або пiдроздiлами iнкасацiї iнших банкiвських установ на пiдставi укладених договорiв (глава 4 роздiлу III Iнструкцiї ? 45);
  - мiститься порядок проведення iнкасацiї коштiв. Зокрема, зазначається, що iнкасацiя коштiв здiйснюється на пiдставi договорiв, укладених вiдповiдно до вимог законодавства. У договорi на iнкасацiйне обслуговування, крiм основних та додаткових умов, зазначаються спосiб iдентифiкацiї особи iнкасатора, який отримує сумки з цiнностями, та його повноваження для здiйснення цiєї операцiї, порядок приймання iнкасатором сумок з готiвкою вiд клiєнта банку, iншi питання, що стосуються проведення iнкасацiї коштiв та безпечної роботи iнкасатора i забезпечення схоронностi цiнностей пiд час iнкасацiї (глава 5 роздiлу III Iнструкцiї ? 45).
  12.4.3. Правила захисту електронних банкiвських документiв та банкiвської iнформацiї
  12.4.3.1. Правила органiзацiї захисту електронних банкiвських документiв
  Постановою Правлiння НБ України вiд 2 квiтня 2007 р. ? 112 затверджено "Правила органiзацiї захисту електронних банкiвських документiв з використанням засобiв захисту iнформацiї Нацiонального банку України" (скорочено - Правила ? 112). Зокрема, передбачається, що система захисту електронних банкiвських документiв НБ України складається з комплексу апаратно-програмних засобiв захисту iнформацiї та ключової iнформацiї до них, а також технологiчних й органiзацiйних заходiв.
  У главi 3 вищевказаних Правил встановлюються режимнi вимоги до примiщень, у яких обробляються електроннi банкiвськi документи, використовуються та зберiгаються в неробочий час засоби захисту. Це примiщення:
  1) повинне бути спецiально видiленим примiщенням з обмеженим доступом;
  2) мати вiкна, що у певних випадках повиннi бути оснащеними ґратами;
  3) повинне бути обладнане системою охоронної сигналiзацiї з двома рубежами захисту;
  4) повинне бути iз встановленими спецiально обладнаними сейфами (металевими шафами), що призначенi для зберiгання в неробочий час засобiв захисту i документiв до них;
  5) мати режим доступу.
  Електроннi документи банкiв захищаються криптографiчними засобами захисту iнформацiї, якi розробляються та надаються НБ України. Система захисту iнформацiї НБ України створена для забезпечення конфiденцiйностi та цiлiсностi електронної iнформацiї, а також суворої автентифiкацiї учасникiв СЕП, учасникiв iнформацiйних задач i фахiвцiв органiзацiй, якi беруть участь у пiдготовцi й обробленнi електронних документiв. Згiдно з п. 4.2 Правил ? 112 у засобах захисту iнформацiї для СЕП та iнших iнформацiйних задачах використовуються механiзми суворої автентифiкацiї та формування/перевiрки електронного цифрового пiдпису (скорочено - ЕЦП) на базi несиметричного алгоритму RSA. Банки отримують вiд територiального управлiння/Центральної розрахункової палати НБ України персональний програмний модуль генерацiї ключiв (скорочено - ПМГК) iз убудованим iдентифiкатором цiєї органiзацiї для забезпечення роботи цього алгоритму.
  Правилами ? 112 також врегульовується порядок отримання засобiв захисту, порядок роботи з апаратними засобами захисту, порядок роботи з ПМГК, порядок зберiгання та роботи з ТК програмних засобiв захисту, призначення вiдповiдальних осiб за роботу iз засобами захисту, функцiональнi обов'язки вiдповiдальних осiб, органiзацiю дiловодства з питань захисту iнформацiї, повернення засобiв захисту, порядок використання i зберiгання засобiв захисту в разi виникнення надзвичайних ситуацiй, контроль за органiзацiєю захисту iнформацiї в органiзацiї тощо.
  12.4.3.2. Вимоги до технiчного захисту iнформацiї у примiщеннях банкiв
  Постановою Правлiння НБ України вiд 4 липня 2007 р. ? 243 було затверджено "Правила з технiчного захисту iнформацiї для примiщень банкiв, у яких обробляються електроннi банкiвськi документи".
   Вимоги Правил ? 243 поширюються на примiщення центрального апарату, структурних пiдроздiлiв i одиниць, територiальних управлiнь, навчальних закладiв НБ України, банкiв України та їх вiдокремлених пiдроздiлiв, у яких обробляються електроннi банкiвськi документи, що мiстять вiдомостi з грифом "Банкiвська таємниця", та iнша електронна iнформацiя, доступ до якої обмежений банком, а також на примiщення банкiв, що заново будуються, реконструюються або проектна документацiя на якi не була затверджена до набрання чинностi цими Правилами ? 243.
  Правила ? 243 встановлюють вимоги до систем електроживлення та заземлення, мережевого обладнання, примiщень з обмеженим доступом, комутацiйних кiмнат, серверних примiщень, примiщень, у яких зберiгаються електроннi архiви. Зокрема, у главi 2 вказаних Правил ? 243 мiстяться вимоги до примiщень з обмеженим доступом. Цi примiщення не можуть бути прохiдними та мають розташовуватися таким чином, щоб унеможливити перебування iнших осiб без супроводу вiдповiдальних працiвникiв банку. Примiщення з обмеженим доступом слiд обладнувати дверима з кодовим механiчним замком або системою розмежування доступу та механiчним замком. Примiщення з обмеженим доступом слiд обладнувати охоронною сигналiзацiєю, виведеною на пост власної служби охорони банку та/або суб'єкта охорони банку. Екрани дисплеїв комп'ютерiв у таких примiщеннях слiд розмiщувати таким чином, щоб унеможливити ознайомлення з iнформацiєю, яка виводиться на них, iншими особами (у тому числi крiзь вiкна, склянi огорожi тощо).
  12.4.3.3. Правила формування, зберiгання та знищення електронних архiвiв банкiвських документiв
  "Положення про порядок формування, зберiгання та знищення електронних архiвiв у Нацiональному банку України i банках України" було затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 12 вересня 2006 р. ? 357. Цим Положенням регламентуються загальнi правила формування, облiку, використання, зберiгання та знищення електронних архiвiв (документiв), створених у центральному апаратi, структурних пiдроздiлах i одиницях, територiальних управлiннях, навчальних закладах НБ України та банках України, їх фiлiях, представництвах i вiддiленнях.
  Вiдповiдно до змiсту "Положення про порядок формування, зберiгання та знищення електронних архiвiв у Нацiональному банку України i банках України" строк зберiгання електронних архiвiв визначається строком зберiгання вiдповiдних електронних документiв та електронних даних, якi визначенi для документiв на паперових носiях. Електроннi архiви дублюються i зберiгаються на двох рiзнотипних електронних носiях у двох рiзних примiщеннях. Розмiщуються електроннi архiви в будiвлi банкiвської установи в спецiально видiлених примiщеннях з обмеженим доступом. Правила видачi електронних документiв з електронних архiвiв не вiдрiзняються вiд правил видачi документiв на паперових носiях з архiвiв банкiвських установ. При цьому пiд час видачi документiв з електронних архiвiв обов'язковою операцiєю є перевiрка цiлiсностi документа за допомогою засобiв перевiрки електронного пiдпису або засобiв програмно-технiчного комплексу. Лише пiд час одержання позитивного результату перевiрки цiлiсностi документ уважається справжнiм.
  
  
  ?12.5. Правове регулювання аудиту банкiв
  
  12.5.1. Поняття аудиту. Види аудиту
  Аудит є одним iз методiв економiчного контролю, поряд з такими методами, як ревiзiя, iнвентаризацiя, перевiрка. Характерною ознакою аудиту як виду контролю є його незалежний статус, тобто аудит здiйснюється спецiалiстами, що безпосередньо не пiдпорядкованi виконавчому органу господарської органiзацiї, а результатом його проведення є незалежний професiйний висновок по предмету перевiрки (оформлений документально як аудиторський висновок) .
  Згiдно iз ч. 2 ст. 3 Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть" аудит - перевiрка даних бухгалтерського облiку i показникiв фiнансової звiтностi суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовiрнiсть в усiх суттєвих аспектах та вiдповiднiсть вимогам законiв України, положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або iнших правил (внутрiшнiх положень суб'єктiв господарювання) згiдно iз вимогами користувачiв.
  У законодавствi України розрiзняється внутрiшнiй та зовнiшнiй аудит. Внутрiшнiй аудит є елементом управлiнського контролю, здiйснюється спецiально створеною в господарськiй органiзацiї службою, що надiлена автономними повноваженнями та пiдпорядковується її власнику (органу контролю, який представляє власника). Метою роботи внутрiшнього аудиту є контроль за законнiстю та обґрунтованiстю формування витрат суб"єкта господарювання, встановлення недолiкiв та резервiв, об"єктивне обґрунтування необхiдностi внутрiшнiх змiн з метою пiдвищення рiвня ефективностi дiяльностi суб"єкта господарювання.
  Зовнiшнiй аудит здiйснюється на пiдставi договору незалежними вiд господарської органiзацiї аудиторами. Основною метою проведення перевiрок пiдприємства зовнiшнiми аудиторами є перевiрка законностi господарських операцiй, повноти, достовiрностi та вiдповiдностi фiнансової звiтностi визначенiй концептуальнiй основi бухгалтерського облiку та вимогам законодавства.
  12.5.2. Внутрiшнiй аудит банкiв
  Вiдповiдно до вимог ст. 45 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки створюють службу внутрiшнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. Ця служба пiдпорядковується спостережнiй радi банку та звiтує перед нею, дiє на пiдставi положення, затвердженого спостережною радою.
  Служба внутрiшнього аудиту виконує такi функцiї:
  1) наглядає за поточною дiяльнiстю банку;
  2) контролює дотримання законiв, нормативно-правових актiв НБ України та рiшень органiв управлiння банку;
  3) перевiряє результати поточної фiнансової дiяльностi банку;
  4) аналiзує iнформацiю та вiдомостi про дiяльнiсть банку, професiйну дiяльнiсть її працiвникiв, випадки перевищення повноважень посадовими особами банку;
  5) надає спостережнiй радi висновки та пропозицiї за результатами перевiрок;
  6) iншi функцiї, пов'язанi з наглядом та контролем за дiяльнiстю банку.
  Основне завдання служби внутрiшнього аудиту - сприяння банку у веденнi ним статутної дiяльностi з метою пiдвищення рiвня її ефективностi шляхом iнiцiацiї на основi об"єктивної iнформацiї необхiдних для цього управлiнських рiшень. Служба внутрiшнього аудиту є надiйним джерелом та оперативним механiзмом для постачання спостережнiй радi банку внутрiшньої iнформацiї, яка вичерпно вiдображає сутнiсть процесiв та явищ, що є об"єктами управлiння. Однак до завдань служби внутрiшнього аудиту не вiднесено аналiтичне дослiдження зовнiшнього фiнансового, дiлового та економiчного середовища, в якому банки дiють як суб"єкти господарювання.
  Слiд пiдкреслити, що служба внутрiшнього аудиту банку не є тiльки органом контролю; вона активно i постiйно включена у дiяльнiсть банку та дiє з метою оптимiзацiї процесу виконання поставлених перед банком завдань. В кiнцевому результатi внаслiдок ефективної роботи служби внутрiшнього аудиту рiвень ризикiв, що неминуче супроводжують операцiї банкiв, знижується, а рiвень прибутку - навпаки, пiдвищується. Виходячи з цього, до компетенцiї служби внутрiшнього аудиту можуть бути вiднесенi повноваження на роботу з об"єктами, що не пiдпадають пiд традицiйно сформоване розумiння об"єктiв аудиторської перевiрки. Зокрема, в сучасних умовах стрiмко зростає актуальнiсть проведення аудиту в напрямi iнформацiйних систем i технологiй, що пояснюється збiльшенням залежностi суб"єктiв господарювання, особливо банкiв, вiд iнформацiї та iнформацiйних систем . З метою реалiзацiї покладених на службу внутрiшнього аудиту функцiй вона надiляється низкою iстотних повноважень. Зокрема, служба внутрiшнього аудиту має право на ознайомлення з усiєю документацiєю банку та нагляд за дiяльнiстю будь-якого вiдокремленого та структурного банку. Також служба внутрiшнього аудиту уповноважена вимагати письмовi пояснення вiд окремих посадових осiб банку щодо виявлених недолiкiв у роботi.
  Кандидатура керiвника служби внутрiшнього аудиту погоджується з НБ України.
  Служба внутрiшнього аудиту не несе вiдповiдальностi i не має владних повноважень щодо операцiй, за якими вона здiйснює аудит. Однак ця служба несе вiдповiдальнiсть за обсяги та достовiрнiсть звiтiв, якi подаються спостережнiй радi щодо питань, вiднесених до її компетенцiї.
  Працiвники служби внутрiшнього аудиту при призначеннi на посаду дають письмове зобов'язання про нерозголошення iнформацiї щодо дiяльностi банку та збереження банкiвської таємницi вiдповiдно до вимог глави 10 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  На пiдзаконному рiвнi питання органiзацiї дiяльностi внутрiшнього аудиту у банках врегульованi "Положенням про органiзацiю внутрiшнього аудиту в комерцiйних банках України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 20 березня 1998 р. ? 114. Також слiд вказати, що постановою Правлiння НБ України вiд 20 липня 1999 р. ? 358 затвердженi "Методичнi вказiвки щодо застосування стандартiв внутрiшнього аудиту в банках України".
  12.5.3. Зовнiшнiй аудит банкiв
  У ст. 69 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" мiститься вимога про те, що фiнансова звiтнiсть банкiв, що подається до НБ України, має бути щорiчно перевiрена аудитором (аудиторською фiрмою).
  На вiдмiну вiд служби внутрiшнього аудиту, яка дiє щоденно, зовнiшнiй аудит проводиться перiодично, а здiйснюють його не працiвники банку, а незалежнi спецiалiзованi суб"єкти господарювання - аудиторськi фiрми. Аудиторська перевiрка банкiв здiйснюється лише аудиторськими фiрмами, включеними до Реєстру аудиторських фiрм, якi мають право на проведення аудиторських перевiрок банкiв, порядок ведення якого затверджено постановою Правлiння НБ України вiд 17 листопада 2011 р. ? 410 ("Положення про порядок ведення Реєстру аудиторських фiрм, якi мають право на проведення аудиторських перевiрок банкiв"). Для включення до Реєстру аудиторська фiрма повинна мати у штатi не менше трьох аудиторiв з чинними сертифiкатами аудитора банкiв (серптифiкат Б).
  Основне завдання, яке зазвичай ставиться перед зовнiшнiми аудиторами при проведеннi перiодичного аудиту банкiв - перевiрка та пiдтвердження достовiрностi фiнансової звiтностi та адекватностi облiку банкiвської установи за певний перiод, дослiдження системи її внутрiшнього контролю, оцiнка фiнансового стану i результатiв дiяльностi банку (наприклад, за рiк). Iнодi проводиться цiльовий аудит, мета якого - перевiрити звiтнiсть банку за певним напрямком його дiяльностi чи по операцiї або по цiльовому проекту, а також оцiнити результат цiєї дiяльностi, операцiї чи проекту та ступiнь пов"язаного iз ними ризику.
  Результати проведеної зовнiшнiми аудиторами перевiрки оформляються у виглядi аудиторського звiту, який вiдповiдно до ст. 69 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", має мiстити:
  1) баланс банку;
  2) звiт про фiнансовi результати;
  3) звiт про рух грошових коштiв;
  4) звiт про власний капiтал;
  5) примiтки до звiтiв, перелiк яких визначається НБ України.
  Вимоги закону до проведення та органiзацiї зовнiшнього аудиту банкiв деталiзуються низкою пiдзаконних нормативно-правових актiв НБ України, як-от "Положенням про подання банками до Нацiонального банку України звiту аудитора за результатами щорiчної перевiрки фiнансової звiтностi", затвердженим постановою Правлiння НБ України вiд 9 вересня 2003 р. ? 389, "Положенням про Комiтет з питань аудиту банкiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 11 квiтня 2007 р. ? 131 тощо.
  
  
  Тема 13. Банкiвське регулювання та нагляд за дiяльнiстю банкiв у законодавствi України
  
  ?13.1. Банкiвське регулювання та банкiвський нагляд: поняття, форми, модель та система
  ?13.2. Адмiнiстративне регулювання банкiвської дiяльностi
  ?13.3. Iндикативна форма регулювання банкiвської дiяльностi
  
  
  ?13.1. Банкiвське регулювання та банкiвський нагляд: поняття, форми, модель та система
  
  13.1.1. Поняття банкiвського регулювання
  Згiдно зi ст. 1 Закону України "Про Нацiональний банк України" банкiвське регулювання - одна iз функцiй НБ України, яка полягає у створеннi системи норм, що регулюють дiяльнiсть банкiв, визначають загальнi принципи банкiвської дiяльностi, порядок здiйснення банкiвського нагляду, вiдповiдальнiсть за порушення банкiвського законодавства.
  У ст. 66 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлено перелiк форм регулювання банкiвської дiяльностi. Зокрема, державне регулювання дiяльностi банкiв здiйснюється НБ України у таких формах, як адмiнiстративне та iндикативне регулювання.
  Адмiнiстративним регулюванням є:
  1) реєстрацiя банкiв i лiцензування їх дiяльностi;
  2) встановлення вимог та обмежень щодо дiяльностi банкiв;
  3) застосування санкцiй адмiнiстративного чи фiнансового характеру;
  4) нагляд за дiяльнiстю банкiв;
  5) надання рекомендацiй щодо дiяльностi банкiв.
  Iндикативним є регулювання:
  1) встановлення обов'язкових економiчних нормативiв;
  2) визначення норм обов'язкових резервiв для банкiв;
  3) встановлення норм вiдрахувань до резервiв на покриття ризикiв вiд активних банкiвських операцiй;
  4) визначення процентної полiтики;
  5) рефiнансування банкiв;
  6) кореспондентських вiдносин;
  7) управлiння золотовалютними резервами, включаючи валютнi iнтервенцiї;
  8) операцiй з цiнними паперами на вiдкритому ринку;
  9) iмпорту та експорту капiталу.
  13.1.2. Поняття банкiвського нагляду
  Банкiвський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дiй НБ України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та iншими особами, стосовно яких НБ України здiйснює наглядову дiяльнiсть, законодавства України i встановлених нормативiв, з метою забезпечення стабiльностi банкiвської системи та захисту iнтересiв вкладникiв та кредиторiв банку (ст.1. Закону України "Про Нацiональний банк України"). Ефективний банкiвський нагляд дозволяє своєчасно виявити негативнi тенденцiї у дiяльностi банку, якi створюють загрозу для iнтересiв вкладникiв та iнших кредиторiв банкiв, а також для стабiльностi банкiвської системи країни в цiлому. Такий нагляд також дозволяє виявляти банкiвськi правопорушення - з тим, щоб через застосування адекватних заходiв зi сторони НБ України запобiгти їх поширенню та мiнiмiзувати негативнi наслiдки.
  Слiд вiдзначити, що у законодавствi України, яке регулює банкiвський нагляд, втiлюється пiдхiд, вiдповiдно до якого НБ України повинен дiяти в якостi класичного пруденцiйного регулятора дiяльностi фiнансово стабiльних та платоспроможних банкiв, а тому вiн має бути позбавленим функцiй лiквiдацiйного нагляду за проблемними та неплатоспроможними банками. Зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" вiд 23 лютого 2012 р. повноваження стосовно виведення з ринку банкiв, якi втратили ознаки платоспроможностi, переданi Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.
  Згiдно iз Законом України "Про Нацiональний банк України" (ст. 55) НБ України здiйснює постiйний нагляд за дотриманням банками, їх пiдроздiлами, афiлiйованими та спорiдненими особами банкiв на територiї України та за кордоном, банкiвськими групами, представництвами та фiлiями iноземних банкiв в Українi, а також iншими юридичними та фiзичними особами банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України i економiчних нормативiв. Передбаченi законодавством сфера та безперервнiсть нагляду дають можливiсть центральному банку запобiгати погiршенню фiнансових показникiв дiяльностi банкiв внаслiдок можливого негативного впливу на них зi сторони так званих афiлiйованих i спорiднених осiб.
  Вiдповiдно до визначення, приведеного у ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" афiлiйована особа банку - це будь-яка юридична особа, в якiй банк має iстотну участь або яка має iстотну участь у банку . В свою чергу, iстотною участю є пряме або опосередковане, самостiйно або спiльно з iншими особами володiння 10 i бiльше вiдсотками статутного капiталу або права голосу придбаних акцiй (паїв) юридичної особи або незалежна вiд формального володiння можливiсть вирiшального впливу на керiвництво чи дiяльнiсть юридичної особи.
  Спорiдненою особою визнається юридична особа, яка має спiльних з банком власникiв iстотної участi (ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  13.1.3. Органи, уповноваженi здiйснювати банкiвське регулювання та банкiвський нагляд
  Банкiвське регулювання та банкiвський нагляд мають мiсце в кожнiй країнi iз банкiвською системою, однак унiфiкованого способу для виконання вiдповiдних функцiй та iдентичної для всiх країн структури органiв банкiвського регулювання та банкiвського нагляду не iснує. У деяких країнах (наприклад, у Великобританiї та Iталiї), банкiвський нагляд уповноваженi здiйснювати виключно центральнi банки. Проте iснують i iншi системи - в США, Нiмеччинi, Францiї, Японiї центральний банк здiйснює банкiвський нагляд спiльно з iншими державними органами. В деяких iнших країнах усi важливi функцiї та аспекти фiнансової системи контролює мiнiстерство фiнансiв. Наступним варiантом є незалежне агентство, яке здiйснює банкiвський нагляд та вiдповiдальне перед президентом i вищим представницьким органом влади.
  При цьому для бiльшостi європейських держав є характерною концентрацiя в компетенцiї єдиного органу (не обов"язково ним є центральний банк) повноважень на регулювання банкiвського ринку поряд iз повноваженнями стосовно регулювання ринкiв iнших фiнансових послуг (фондового i страхового ринку). Така органiзацiя системи нагляду за фiнансовою сферою iменується як модель єдиного нагляду, а об"єктивними передумовами її становлення, як вважається, є розмивання меж дiяльностi банкiв та iнших фiнансових установ, дерегулювання фiнансової дiяльностi внаслiдок впливу глобалiзацiї ринкiв фiнансових послуг, потреба послiдовного проведення монетарної полiтики тощо . Iншою розповсюдженою моделлю нагляду за сферою фiнансової дiяльностi є так звана секторна модель, за якої регулювання та нагляд за окремими ринками фiнансових послуг (секторами) здiйснюється окремими регуляторними органами. Саме така модель функцiонує в Українi, де паралельно дiють чотири основних регулятори - НБ України, НКЦПФР, Нацкомфiнпослуг, а також Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб (останннiй здiйснює функцiї виведення з ринку неплатоспроможних банкiв, тобто лiквiдацiйний нагляд). Перехiдною моделлю вiд секторної до моделi єдиного нагляду вважається так звана "модель нагляду за завданнями" (впроваджена лише в чотирьох європейських державах - у Нiдерландах i частково - у Францiї, Португалiї та Iталiї). Вiдповiдно до цiєї моделi окремими регуляторами контролюється дiяльнiсть фiнансових посередникiв та бiзнес у фiнансовiй сферi .
  В Українi функцiї органу банкiвського нагляду та регулювання покладено на НБ України (п.8 ст.7 Закону України "Про Нацiональний банк України"). Як зазначають дослiдники, для цього iснують об"єктивнi пiдстави. Зокрема, в Українi частка банкiвських активiв у загальних активах фiнансової системи перевищує 90 %, що об"єктивно концентрує функцiї забезпечення цiнової i фiнансової стабiльностi у центральному банку нашої держави. Крiм цього, законодавство гарантує НБ України незалежний статус, що важливо для здiйснення ефективного банкiвського нагляду. Також НБ України володiє iнструментарiєм, який дозволяє одержувати iнформацiю про становище банкiвської системи як на макро-, так i на макрорiвнi, а через дiю власних iнструментiв монетарної полiтики, наприклад, через змiну процентної ставки, НБ України має можливiсть впливати на номiнальнi доходи, iнфляцiю та фiнансовi потоки, що проходять через банкiвську систему .
  Повноваження НБ України щодо здiйснення банкiвського нагляду регламентуються у статтях 55-63 Закону України "Про Нацiональний банк України". Зокрема, НБ України:
  - видає нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його повноважень, якi є обов'язковими для органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, банкiв, пiдприємств, органiзацiй та установ незалежно вiд форм власностi, а також для фiзичних осiб;
  - встановлює обов'язковi економiчнi нормативи з метою захисту iнтересiв вкладникiв та кредиторiв i забезпечення фiнансової надiйностi банкiв;
  - визначає розмiри, порядок формування та використання резервiв банкiв та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервiв для покриття валютних, вiдсоткових та iнших фiнансових ризикiв банкiв.
  - визначає своїми нормативно-правовими актами професiйнi вимоги до керiвникiв виконавчих органiв, головних бухгалтерiв банкiв i має право вимагати звiльнення з цих посад осiб, якi не вiдповiдають встановленим вимогам для зайняття зазначених посад тощо.
  Згiдно зi ст. 57 Закону України "Про Нацiональний банк України" для здiйснення своїх функцiй НБ України має право безоплатно одержувати вiд банкiв, банкiвських груп та юридичних осiб, якi отримали лiцензiю НБ України, а також вiд осiб, стосовно яких НБ України здiйснює наглядову дiяльнiсть вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", iнформацiю про їх дiяльнiсть та пояснення стосовно отриманої iнформацiї i проведених операцiй.
  У ходi перевiрки банку НБ України має право перевiряти будь-яку звiтнiсть афiлiйованої особи банку щодо взаємовiдносин з банком з метою визначення впливу вiдносин з афiлiйованою особою на стан банку. Для цiлей перевiрки афiлiйованi особи надають НБ України сприяння у тому ж порядку, що застосовується до банкiв.
  13.1.4. Структура системи банкiвського нагляду, що здiйснюється НБ України
  НБ України здiйснює державне регулювання дiяльностi банкiв у формах, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", як безпосередньо, так i через створений ним орган банкiвського нагляду (ст. 61 Закону України "Про Нацiональний банк України"). В Українi впроваджена змiшана форма банкiвського нагляду, в межах котрої система банкiвського нагляду скоординована за вертикаллю i функцiонує як єдиний механiзм у складi центрального апарату та регiональних управлiнь НБ України. Деталiзована структура банкiвського нагляду закрiплена у нормативно-правовому актi, який називається "Положення про структуру системи банкiвського нагляду Нацiонального банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в дiяльностi комерцiйних банкiв", затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 17 листопада 1997 р. ? 380 (скорочено - Положення ? 380).
  Згiдно з п. 2 Положення ? 380 система банкiвського нагляду має такi рiвнi (з правом прийняття вiдповiдних рiшень i дiй у межах своєї компетенцiї при здiйсненнi контрольних функцiй):
  - вiддiл банкiвського нагляду регiонального управлiння;
  - Комiсiя з питань нагляду i регулювання дiяльностi банкiв при регiональному управлiннi;
  - начальник регiонального управлiння;
  - вiдповiднi департаменти банкiвського нагляду НБ України;
  - заступник Голови Правлiння НБ України;
  - Комiсiя з питань нагляду i регулювання дiяльностi банкiв НБ України.
  У разi неможливостi прийняття управлiнського рiшення та вжиття заходiв на вищевказаних рiвнях системи банкiвського нагляду вiдповiднi департаменти банкiвського нагляду на пiдставi матерiалiв, наданих iншими рiвнями, готують висновки та подають їх Правлiнню НБ України для розгляду i прийняття рiшення.
  Станом на 1 сiчня 2014 р. система банкiвського нагляду на рiвнi вiдповiдних департаментiв банкiвського нагляду НБ України вiдповiдно до напрямiв дiяльностi складалася з:
  - Генерального департаменту банкiвського нагляду;
  - Департаменту контролю, методологiї та лiцензування валютних операцiй;
  - Департаменту нормативно-методологiчного забезпечення банкiвського регулювання та нагляду;
  - Департаменту реєстрацiї, лiцензування та реорганiзацiї банкiв;
  - Департаменту фiнансового монiторингу .
  У п. 2.4 Положення ? 380 встановлюється структура системи банкiвського нагляду регiонального управлiння НБ України, до котрої входять начальник регiонального управлiння, Комiсiя з питань нагляду i регулювання дiяльностi банкiв при регiональному управлiннi, а також вiдповiднi пiдроздiли. Згаданим вище Положенням встановлюються повноваження всiх рiвнiв (структурних пiдроздiлiв, посадових осiб НБ України) стосовно здiйснення контролю та застосування заходiв впливу. Наприклад, начальник регiонального управлiння НБ України бере участь у процесi реагування з боку банкiвського нагляду на порушення в дiяльностi банкiв, вдаючись до таких заходiв впливу:
  - безпосередня участь у спiльнiй нарадi з керiвництвом банкiвської установи з обговорення проблемних питань;
  - отримання вiд керiвництва банку листа iз зобов'язаннями;
  - надсилання попередження банку;
  - накладення штрафних санкцiй у розмiрi неправомiрно одержаного доходу;
  - видання розпорядження щодо усунення керiвництва банкiвської установи вiд управлiння.
  Згiдно з п. 3.1.6 Положення ? 380 на рiвнi Комiсiї з питань нагляду i регулювання дiяльностi банкiв НБ України вiдбувається:
  - проведення комплексної оцiнки фiнансово-економiчного стану банкiвської системи в цiлому, визначення тенденцiй її розвитку та надання пропозицiй Правлiнню НБ України щодо адекватного реагування;
  - заслуховування керiвникiв комерцiйних банкiв у разi порушення комерцiйними банками чинного законодавства з метою здiйснення аналiзу становища, що склалося в банку, i розроблення вiдповiдних заходiв щодо усунення негативних наслiдкiв;
  - прийняття рiшень про вiдкликання у банку лiцензiї на здiйснення окремих банкiвських операцiй;
  - пiдготовка необхiдних висновкiв для Правлiння НБ України про вiдкликання лiцензiї на всi види банкiвських операцiй;
  - надання комерцiйним банкам рекомендацiй щодо усунення порушень в їх дiяльностi з питань, якi не потребують розгляду на засiданнi Правлiння;
  - надання пропозицiй Правлiнню НБ України щодо прийняття рiшень про застосування санкцiй, передбачених чинним законодавством, у разi виявлення фактiв порушень.
  
  
  ?13.2. Адмiнiстративне регулювання банкiвської дiяльностi
  
  Як уже вказувалося вище, у ст. 66 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлено, що адмiнiстративним регулюванням банкiвської дiяльностi є:
  1) реєстрацiя банкiв i лiцензування їх дiяльностi;
  2) встановлення вимог та обмежень щодо дiяльностi банкiв;
  3) застосування санкцiй адмiнiстративного чи фiнансового характеру;
  4) нагляд за дiяльнiстю банкiв;
  5) надання рекомендацiй щодо дiяльностi банкiв.
  Розглянемо цi засоби адмiнiстративного регулювання банкiвської дiяльностi детальнiше.
  13.2.1. Реєстрацiя банкiв i лiцензування їх дiяльностi
  Реєстрацiя банкiв та лiцензування їх дiяльностi є так званим вступним контролем зi сторони НБ України, який охоплює собою тi перiоди, на яких банк створюється як суб"єкт господарювання та набуває права на здiйснення своїх статутних функцiй, або ж коли банк змiнює свiй юридичний статус, закрiплений у ранiше зареєстрованому статутi та/чи у вже виданiй банкiвськiй лiцензiї (письмовому дозволi).
  Зокрема, змiстом реєстрацiї банкiв як виду адмiнiстративного регулювання є:
  1) перевiрка та встановлення факту дотримання засновниками вимог банкiвського законодавства на етапi заснування юридичної особи, яка має намiр вести банкiвську дiяльнiсть, або створення банку iншим чином (наприклад, шляхом реорганiзацiї). Вiдповiдно, факт погодження статуту банку перед його державною реєстрацiєю та внесення банку пiсля проходження ним процедури лiцензування до Державного реєстру банкiв означає офiцiйну фiксацiю державою в особi НБ України факту виникнення банку як легально створеного суб"єкта господарювання - фiнансово-кредитної установи (до речi, в деяких iнших країнах цей етап iменується або лiцензуванням банкiв, або наданням дозволу на вiдкриття банку). Об"єктом цього напрямку банкiвського регулювання є процедура створення банку (шляхом заснування чи реорганiзацiї)
  або
  2) перевiрка та встановлення НБ України факту дотримання учасниками (акцiонерами) банку та самим банком вимог банкiвського законодавства на етапi часткової змiни його правового статусу шляхом внесення змiн до статуту банку.
  Основним нормативно-правовим документом, що регулює питання створення та державної реєстрацiї банкiв на пiдзаконному рiвнi, є "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306.
  Змiстом лiцензування є державний контроль за об"єктивною можливiстю банку належним чином вести банкiвську дiяльнiсть; процедура лiцензування завершується допуском банку до ведення цiєї дiяльностi через видачу банку вiдповiдного дозвiльного документу - лiцензiї . Без отримання банкiвської лiцензiї не дозволяється здiйснювати одночасно дiяльнiсть по залученню вкладiв та iнших коштiв, що пiдлягають поверненню, i розмiщенню залучених коштiв шляхом надання кредитiв чи iншим чином, а також вести рахунки. Особи, виннi у здiйсненнi банкiвської дiяльностi без банкiвської лiцензiї, несуть кримiнальну, цивiльну чи адмiнiстративну вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України .
  13.2.2. Встановлення вимог та обмежень щодо дiяльностi банкiв
  НБ України законодавчо надiлений спецiальними повноваженнями встановлювати вимоги та обмеження щодо дiяльностi банкiв, а також контролювати їх виконання. Такого роду повноваження, як правило, надаються органу державного управлiння у тих ситуацiях, коли на рiвнi закону закрiплювати вiдповiднi приписи недоцiльно, оскiльки об"єкт регулювання є достатньо специфiчним, або ж схильний до швидких змiн. Вiдповiдно, повноваження на здiйснення адекватного регуляторного впливу у таких випадках доцiльно перемiстити iз законодавчого рiвня на рiвень дiяльностi профiльного регулятора. У банкiвськiй системi України такою компетенцiєю надiлений НБ України.
  Так, згiдно з п. 8 ч. 4 ст. Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України має право встановлювати вимоги до банкiвської групи та/або банкiвської пiдгрупи щодо лiмiтiв та обмежень стосовно певних видiв дiяльностi, у тому числi щодо дiяльностi на територiї iнших держав. Iнший приклад - у ст. 52 вказаного вище Закону мiститься вказiвка на те, що НБ України може своїм розпорядженням запроваджувати обмеження на суму угод iз пов'язаними особами. Крiм цього, згiдно зi ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України встановлює перелiк фiнансових послуг, що банк має право надавати своїм клiєнтам (крiм банкiв) шляхом укладення агентських договорiв тощо.
  13.2.3. Застосування НБ України до банкiв - правопорушникiв заходiв впливу, включаючи санкцiї адмiнiстративного чи фiнансового характеру
  У випадку порушення встановлених правил НБ України застосовує до банкiв-правопорушникiв заходи впливу, основну частину яких складають санкцiї адмiнiстративного та фiнансового змiсту. Зокрема, у ст. 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначається, що у разi порушення банками або iншими особами, якi можуть бути об'єктом перевiрки НБ України вiдповiдно до цього Закону, банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України, його вимог, встановлених вiдповiдно до ст. 66 цього Закону, або здiйснення ризикової дiяльностi, яка загрожує iнтересам вкладникiв чи iнших кредиторiв банку, НБ України адекватно вчиненому порушенню або рiвню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:
  1) письмове застереження;
  2) скликання загальних зборiв учасникiв, спостережної ради банку, правлiння (ради директорiв) банку;
  3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходiв для усунення порушень, полiпшення фiнансового стану банку, пiдвищення ефективностi функцiонування та/або адекватностi системи управлiння ризиками тощо;
  4) зупинення виплати дивiдендiв чи розподiлу капiталу в будь-якiй iншiй формi;
  5) встановлення для банку пiдвищених економiчних нормативiв;
  6) пiдвищення резервiв на покриття можливих збиткiв за кредитами та iншими активами;
  7) обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй;
  8) заборона надавати бланковi кредити;
  9) накладення штрафiв на:
  - керiвника банку у розмiрi до ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
  - банк вiдповiдно до положень, затверджених Правлiнням НБ України, але у розмiрi не бiльш як 1 вiдсоток суми зареєстрованого статутного капiталу;
  - власникiв iстотної участi у банку в разi порушення ними вимог ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо порядку набуття або збiльшення iстотної участi в банку у розмiрi до 10 вiдсоткiв придбаної (збiльшеної) частки;
  10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником iстотної участi в банку права голосу придбаних акцiй (паїв);
  11) тимчасове, до усунення порушення, вiдсторонення посадової особи банку вiд посади;
  12) вiднесення банку до категорiї проблемного або неплатоспроможного;
  13) вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiя банку.
  Заходи впливу, вказанi у пунктах 1, 2 i 3 вказаного вище перелiку, доцiльно квалiфiкувати як заходи попереднього реагування, всi iншi заходи - як примусовi заходи (або санкцiї) . Заходи попереднього реагування вiдрiзняються диспозитивним характером (їх виконання залежить вiд волi банку).
  Санкцiї адмiнiстративного чи фiнансового змiсту впроваджуються через видачу НБ України стосовно банкiв - правопорушникiв приписiв у виглядi обов"язкових до виконання розпоряджень. Згiдно з правилами глави 4 роздiлу I "Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства", що затверджене постановою Правлiння НБ України ? 346 вiд 17 серпня 2012 р. (скорочено - Положення ? 346), НБ України здiйснює контроль за усуненням банком порушень у його дiяльностi в порядку, установленому цим Положенням та iншими нормативно-правовими актами НБ України.
  Письмова вимога складається на бланку НБ України. У письмовiй вимозi зазначаються назва документа ("письмова вимога"), повне найменування банку та поштова адреса банку/фiлiї iноземного банку, якому (якiй) вона надсилається, указується на вчиненi банком/фiлiєю iноземного банку порушення та за потреби зазначається про необхiднiсть ужиття банком/фiлiєю iноземного банку у визначенi НБ України строки конкретних заходiв з метою усунення порушень.
  НБ України може в установленому Положенням ? 346 порядку вiдмiнити/достроково вiдмiнити застосованi заходи впливу.
  НБ України має право встановити особливий режим контролю за дiяльнiстю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо дiяльностi банку шляхом призначення куратора банку (далi - особливий режим контролю). Особливий режим контролю є додатковим iнструментом банкiвського нагляду, що використовується, як правило, одночасно iз заходами впливу, встановленими у ст. 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Пiд час здiйснення особливого режиму контролю за дiяльнiстю банку НБ України має право заборонити банку використовувати для розрахункiв прямi кореспондентськi рахунки та/або вимагати вiд банку проведення розрахункiв виключно через консолiдований кореспондентський рахунок.
   Такий особливий режим контролю НБ України застосовує в разi наявностi хоча б однiєї з таких ознак:
  - невиконання керiвниками банку вимог НБ України щодо усунення виявлених порушень;
  - вiдсторонення керiвникiв банкiв вiд посади;
  - виявлення за результатами безвиїзного нагляду або iнспекцiйної перевiрки фактiв здiйснення ризикової дiяльностi, що загрожує iнтересам вкладникiв та кредиторiв, порушень банкiвського законодавства, а також одержання доходiв iз порушенням законодавства України, навiть якщо цi порушення не призвели до погiршення фiнансового стану банку;
  - виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клiєнтами i кредиторами;
  - потреба в посиленому контролi за дiяльнiстю банку з метою уникнення можливостi невиконання банком своїх зобов'язань перед клiєнтами та кредиторами;
  - потреба в контролi за дiяльнiстю банку протягом шести мiсяцiв iз дня втрати ним статусу перехiдного;
  - наявнiсть публiчного конфлiкту в керiвництвi банку.
  Рiшення про застосування заходу впливу до банку приймає Правлiння НБ України, Комiсiя НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв (скорочено - Комiсiя НБ України), Комiсiя з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв при територiальному управлiннi НБ України (скорочено - Комiсiя НБ України при територiальному управлiннi) або уповноважена посадова особа НБ України.
  Пiдстави та процедура застосування заходiв впливу детально викладенi у "Положеннi про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства", затвердженим постановою Правлiння НБ України ? 346 вiд 17 серпня 2012 р. Звернемося ближче до питання застосування до банкiв зi сторони НБ України окремих заходiв впливу.
  13.2.3.1. Письмове застереження
  НБ України у разi потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України та/або вжиття заходiв щодо недопущення таких порушень у подальшiй дiяльностi застосовує до банку такий захiд впливу, як письмове застереження. Рiшення про застосування письмового застереження приймає уповноважена особа НБ України.
  НБ України у письмовому застереженнi висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущенi порушення банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України або недолiки в роботi та за потреби конкретнi заходи, яких йому потрiбно вжити у визначенi строки з метою їх усунення та/або недопущення надалi, зокрема щодо:
  а) усунення конкретних порушень чи недолiкiв у дiяльностi банку або його вiдокремленого пiдроздiлу, якi безпосередньо ще не вплинули на його фiнансовий стан, але в майбутньому можуть призвести до його погiршення та загрози iнтересам вкладникiв i кредиторiв банку;
  б) усунення банком порушень економiчних нормативiв;
  в) зменшення невиправданих витрат банку;
  г) обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами;
  ґ) виправлення (коригування) фiнансової звiтностi банку за результатами банкiвського нагляду;
  д) неподання на письмову вимогу НБ України або уповноваженої НБ України особи документiв для проведення перевiрки;
  е) забезпечення проведення обов'язкової аудиторської перевiрки банку та подання висновкiв аудиторськими фiрмами вiдповiдно до законодавства про аудиторську дiяльнiсть;
  є) недопущення повторного порушення порядку формування обов'язкових резервiв протягом календарного року;
  ж) порушення вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом;
  з) iнших порушень.
  Протягом п'яти робочих днiв iз дати отримання письмового застереження банк повинен подати НБ України вiдповiдь iз зазначенням строку, протягом якого вiн зобов'язується вирiшити виявленi проблеми та усунути порушення та/або вжити заходiв щодо недопущення таких порушень у подальшiй дiяльностi.
  НБ України протягом 20 календарних днiв iз дня отримання зобов'язань банку щодо усунення порушень має право надати до них зауваження, якi є обов'язковими для врахування банком.
  Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрiбно бiльше нiж два мiсяцi, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разi до банку має застосовуватися iнший захiд впливу.
  13.2.3.2. Скликання загальних зборiв учасникiв, спостережної (наглядової) ради банку, правлiння (ради директорiв) банку
  Комiсiя НБ України з метою вжиття заходiв щодо приведення дiяльностi банку у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства (залежно вiд проблем, що мають мiсце у дiяльностi банку) має право прийняти рiшення про потребу скликання загальних зборiв учасникiв банку, засiдання спостережної (наглядової) ради банку, правлiння (ради директорiв) банку з огляду на повноваження, визначенi в статутi банку.
  Загальнi збори учасникiв/ради/правлiння банку скликаються з метою складання банком, зокрема:
  - плану фiнансового оздоровлення;
  - програми капiталiзацiї;
  - плану реорганiзацiї;
  - плану заходiв щодо усунення допущених банком порушень банкiвського законодавства.
  Проведення загальних зборiв учасникiв, засiдання ради/правлiння банку банк забезпечує в строк, визначений у рiшеннi НБ України.
  Уповноважений представник НБ України в разi потреби бере участь у проведеннi загальних зборiв учасникiв, засiдання ради/правлiння банку з правом дорадчого голосу.
  Протягом трьох робочих днiв пiсля проведення загальних зборiв учасникiв банку, засiдання ради/правлiння банк подає до НБ України розроблений та схвалений план фiнансового оздоровлення/програму капiталiзацiї/план реорганiзацiї/план заходiв щодо усунення допущених банком порушень, протокол загальних зборiв/засiдання ради/правлiння банку, пiдписаний головою та секретарем зборiв/головою ради/правлiння банку та засвiдчений вiдбитком печатки банку, разом з iншими документами вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв НБ України.
  Протокол загальних зборiв, засiдання ради/правлiння банку має мiстити рiшення щодо приведення дiяльностi банку у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства.
  План заходiв є завершеним у разi виконання банком прийнятих на себе зобов'язань та дотримання економiчних нормативiв, порядку формування i зберiгання обов'язкових резервiв, формування в повному обсязi резервiв пiд активнi операцiї протягом трьох звiтних перiодiв поспiль.
  13.2.3.3. Укладення письмової угоди з банком
  Письмова угода як захiд впливу може укладатися з банком, що допустив порушення банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України (у тому числi значень економiчних нормативiв, лiмiтiв валютної позицiї, зниження розмiру регулятивного капiталу менше статутного капiталу (крiм новоствореного банку протягом одного року з дня отримання ним банкiвської лiцензiї) або здiйснює ризикову дiяльнiсть, що загрожує iнтересам вкладникiв чи iнших кредиторiв банку, за умови подання ним прийнятного плану заходiв для усунення виявлених порушень.
  Строки виконання зобов'язань установлюються iндивiдуально з урахуванням характеру проблем i допущених порушень, а також оцiнок i висновкiв НБ України.
  У письмовiй угодi банк визнає свої недолiки в роботi та допущенi порушення i подає план заходiв, яких вiн зобов'язується вжити, зокрема, для усунення порушень, запобiгання таким порушенням надалi, полiпшення фiнансового стану, приведення дiяльностi банку у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства тощо.
  13.2.3.4. Зупинення виплати дивiдендiв чи розподiлу капiталу в будь-якiй iншiй формi
  Рiшення про зупинення виплати дивiдендiв чи розподiлу капiталу в будь-якiй iншiй формi приймає Комiсiя НБ України до банку:
  а) який порушив хоча б один з нормативiв капiталу або якщо НБ України визнає, що виплата дивiдендiв i розподiл капiталу в будь-якiй формi призведе до порушення нормативiв капiталу;
  б) у якого викуп власних акцiй призвiв/призведе до зниження рiвня регулятивного капiталу до мiнiмально встановленого НБ України рiвня;
  в) якому надсилається лист з вимогою щодо розроблення плану фiнансового оздоровлення на перiод виконання цього плану;
  г) у якого розмiр регулятивного капiталу менший, нiж статутний капiтал (крiм новостворених банкiв протягом одного року з дня отримання банкiвської лiцензiї).
  НБ України не застосовує цей захiд впливу, якщо акцiонери/учасники банку прийняли рiшення про спрямування нарахованих дивiдендiв на придбання акцiй нової емiсiї/паїв або попередньо викуплених банком в акцiонерiв/учасникiв для поповнення статутного капiталу банку.
  13.2.3.5. Установлення для банку пiдвищених економiчних нормативiв
  НБ України має право встановити пiдвищенi економiчнi нормативи шляхом пiдвищення вимог щодо мiнiмальних значень нормативу достатностi (адекватностi) регулятивного капiталу (Н2) та/або нормативу (коефiцiєнт) спiввiдношення регулятивного капiталу до сукупних активiв (Н3), та/або нормативу (коефiцiєнт) спiввiдношення регулятивного капiталу до зобов'язань (Н3-1), та/або нормативiв кредитного ризику для банку, що здiйснює ризикову дiяльнiсть, яка загрожує iнтересам вкладникiв чи iнших кредиторiв банку, у тому числi:
  а) рiвень негативно класифiкованих активiв становить 40 i бiльше вiдсоткiв вiд загальної суми активiв, за якими має оцiнюватися ризик та формуватися резерв згiдно з нормативно-правовими актами НБ України;
  б) загальна сума недосформованих резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями становить понад 40 вiдсоткiв вiд загальної розрахункової суми резервiв;
  в) надмiрна величина ризику концентрацiї ;
  г) здiйснення операцiй з iнсайдерами/пов'язаними особами на умовах, що сприятливiшi за звичайнi. Визначення перелiку iнсайдерiв здiйснюється вiдповiдно до нормативно-правового акта НБ України щодо регулювання дiяльностi банкiв;
  ґ) надання кредиту (або здiйснення вкладень у борговi цiннi папери) у розмiрi, що перевищує встановлений норматив максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), без наявностi забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям.
  Рiшення про встановлення пiдвищених економiчних нормативiв приймає Правлiння НБ України або Комiсiя НБ України.
  НБ України протягом трьох робочих днiв пiсля прийняття рiшення щодо встановлення пiдвищених значень економiчних нормативiв повiдомляє банк про застосований захiд впливу.
  Пiдвищенi значення економiчних нормативiв стають обов'язковими для їх дотримання через сiм робочих днiв пiсля дати прийняття НБ України вiдповiдного рiшення.
  13.2.3.6. Пiдвищення резервiв на покриття можливих збиткiв за кредитами та iншими активами
  НБ України може прийняти рiшення про пiдвищення резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями шляхом установлення пiдвищеного розмiру вiдрахувань до резервiв (коефiцiєнта резервування) або заборони врахування пiд час розрахунку суми резервiв забезпечення (крiм високолiквiдного) у разi здiйснення банком окремих операцiй з пiдвищеним рiвнем ризику, що можуть загрожувати iнтересам кредиторiв i вкладникiв, що пiдтверджується результатами iнспекцiйної перевiрки.
  НБ України застосовує цей захiд впливу до банкiв, що не дотримуються вимог нормативно-правових актiв НБ України щодо порядку формування та використання банками резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями та регулювання дiяльностi банкiв, у тому числi:
  - неподання на вимогу уповноважених НБ України осiб документiв або iнформацiї для перевiрки достовiрностi оцiнки фiнансового стану (кредитоспроможностi) позичальникiв/контрагентiв банку, правильностi їх класифiкацiї та достатностi резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями;
  - невиправлення звiтностi в порядку, установленому НБ України;
  - недотримання нормативiв кредитного ризику;
  - невиконання в установлений строк вимог НБ України щодо усунення порушень.
  Рiшення про пiдвищення резервiв на вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями приймає Правлiння НБ України або Комiсiя НБ України.
  13.2.3.7. Обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй
  Рiшення про обмеження, зупинення здiйснення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй приймає Правлiння НБ України, Комiсiя НБ України або Комiсiя НБ України при територiальному управлiннi.
  Рiшення про припинення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй приймає Правлiння НБ України або Комiсiя НБ України.
  НБ України має право прийняти рiшення про обмеження, зупинення чи припинення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй, зокрема в разi:
  - установлення процентних ставок та комiсiйних винагород на рiвнi, що є нижчим вiд собiвартостi банкiвських послуг у цьому банку;
  - недостатностi надходжень банку для пiдтримання на потрiбному рiвнi регулятивного капiталу, забезпечення формування резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями;
  - проведення операцiй за незареєстрованими НБ України кореспондентськими рахунками банкiв;
  - порушення економiчних нормативiв, установлених НБ України;
  - щоденного порушення банком значення лiмiту загальної довгої валютної позицiї банку (Л13-1)/лiмiту загальної короткої валютної позицiї банку (Л13-2) десять та бiльше разiв поспiль;
  - недотримання лiцензiйних вимог та спецiальних вимог, що встановленi нормативно-правовими актами НБ України щодо окремих операцiй (у тому числi недотримання банком лiцензiйних вимог стосовно розмiру регулятивного капiталу банку, потрiбного для здiйснення вiдповiдних операцiй);
  - порушення умов, на пiдставi яких була надана банкiвська лiцензiя/генеральна лiцензiя на здiйснення валютних операцiй/письмовий дозвiл на здiйснення iнвестицiї;
  - недоформування резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями в необхiдному розмiрi (вiдповiдно до нормативно-правових актiв НБ України);
  - здiйснення iнвестицiї без письмового дозволу НБ України;
  - недотримання вимог нормативно-правових актiв НБ України, у тому числi щодо складання та надання звiтностi;
  - надання недостовiрної iнформацiї (у тому числi про структуру власностi) та звiтностi, що встановленi нормативно-правовими актами НБ України, ненадання або несвоєчасне їх надання, у тому числi iнформацiї щодо пiдстав для виключення сум кредитiв, забезпечених безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям, пiд час розрахунку нормативу максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
  - невиконання в установлений строк вимог НБ України щодо усунення порушень у дiяльностi банку;
  - невиправлення звiтностi в порядку, установленому НБ України;
  - допущення банком недобросовiсної конкуренцiї щодо надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, а також здiйснення iншої дiяльностi;
  - порушення вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом;
  - порушення банком порядку формування обов'язкових резервiв три звiтних перiоди поспiль;
  - недотримання банком вимог нормативно-правових актiв НБ України щодо нагляду на консолiдованiй основi;
  - недотримання вiдокремленим пiдроздiлом вимог банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України, внутрiшнiх документiв банку, у тому числi виявлення фактiв здiйснення операцiй без правових пiдстав та тих, якi призвели до здiйснення операцiй з пiдвищеним ризиком;
  - подання банком неправдивих вiдомостей пiд час вiдкриття вiдокремленого пiдроздiлу.
  Банк з дня отримання рiшення НБ України про зупинення/обмеження або припинення окремого виду здiйснюваних банком операцiй:
  а) протягом трьох робочих днiв письмово повiдомляє клiєнтiв, з якими укладенi договори про здiйснення операцiй, якi:
  - обмеженi або зупиненi згiдно з цим рiшенням, - про надання послуг з установленими НБ України обмеженнями;
  - припиненi згiдно з цим рiшенням, - про необхiднiсть розiрвання таких договорiв та закриття клiєнтами вiдповiдних рахункiв;
  б) у порядку, строки та в обсягах, якi встановленi НБ України, надає НБ України iнформацiю щодо стану виконання цього рiшення.
  Банк, який має вiдокремлений пiдроздiл на територiї iншої держави, протягом трьох робочих днiв iз дня отримання рiшення повiдомляє вiдокремлений пiдроздiл банку на територiї iншої держави та наглядовий орган вiдповiдної iноземної держави про застосування до нього НБ України заходу впливу у виглядi обмеження, зупинення чи припинення окремих видiв здiйснюваних операцiй.
  Банк зобов'язаний надати НБ України не пiзнiше нiж за 20 робочих днiв до дня закiнчення строку (настання термiну), на який (до якого) обмежено або зупинено право банку на здiйснення окремого виду (окремих видiв) операцiй:
  - звiт, що мiстить перелiк ужитих банком заходiв щодо усунення порушень, та iнформацiю про стан виконання рiшення;
  - належним чином засвiдченi банком копiї вiдповiдних документiв, що пiдтверджують усунення порушень (у разi необхiдностi).
  13.2.3.8. Заборона надавати бланковi кредити
  НБ України має право прийняти рiшення про заборону надавати бланковi кредити банку:
  - обсяг негативно класифiкованих активiв якого перевищує 10 вiдсоткiв суми активiв, за якими має оцiнюватися ризик та формуватися резерв згiдно з нормативно-правовими актами НБ України;
  - що не сформував у достатньому обсязi резерви для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями.
  Рiшення про заборону надавати бланковi кредити приймає Правлiння НБ України, Комiсiя НБ України або Комiсiя НБ України при територiальному управлiннi.
  13.2.3.9. Накладання штрафiв
  НБ України має право накладати штрафи на банки, фiлiї iноземних банкiв, власникiв iстотної участi в банку - юридичних осiб, вiдповiдальних осiб банкiвських груп, iнших учасникiв банкiвських груп. Штраф за порушення в дiяльностi вiдокремленого пiдроздiлу банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.
  НБ України накладає штрафи в разi допущення, зокрема, таких порушень:
  - порушення порядку, строкiв i технологiї виконання операцiй, що встановленi нормативно-правовими актами НБ України;
  - подання недостовiрної iнформацiї, неподання iнформацiї, документiв (копiй документiв) та письмових пояснень з питань дiяльностi банку на письмову вимогу уповноваженої посадової особи НБ України або уповноважених НБ України осiб на проведення перевiрки;
  - порушення вимог нормативно-правового акта НБ України, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звiтностi НБ України, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звiтностi (крiм звiтностi з питань фiнансового монiторингу) або подання недостовiрної статистичної звiтностi (крiм звiтностi з питань фiнансового монiторингу);
  - подання недостовiрної/неподання/несвоєчасне подання iнформацiї про структуру власностi, незабезпечення виконання банком вимог законодавства України щодо розкриття iнформацiї про структуру власностi;
  - невиправлення звiтностi в порядку, установленому НБ України;
  - порушення банком порядку формування обов'язкових резервiв;
  - порушення економiчних нормативiв регулювання дiяльностi банкiв;
  - порушення вимог нормативно-правових актiв НБ України щодо залучення коштiв на умовах субординованого боргу до капiталу банку та дострокового його погашення;
  - недотримання банком розмiру резервування коштiв за договором про залучення уповноваженим банком депозиту, кредиту (позики) в iноземнiй валютi вiд нерезидента;
  - порушення встановлених НБ України значень лiмiтiв загальної (довгої, короткої) валютної позицiї банку (Л13-1, Л13-2);
  - порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом НБ України щодо вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банку, або надання банком iнформацiї про вiдкриття свого вiдокремленого пiдроздiлу, що мiстить неправдивi вiдомостi, або невiдповiднiсть дiяльностi такого вiдокремленого пiдроздiлу вимогам банкiвського законодавства;
  - ненадання банком повiдомлення або несвоєчасне повiдомлення про внесення змiн до положення про вiдокремлений пiдроздiл банку, або про прийняття рiшення про закриття вiдокремленого пiдроздiлу банку, або про фактичне припинення дiяльностi вiдокремленого пiдроздiлу банку;
  - недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами НБ України для здiйснення iнвестицiї, або здiйснення iнвестицiї без письмового дозволу НБ України;
  - невиконання банком вимог нормативно-правових актiв НБ України щодо проведення уповноваженими НБ України особами перевiрки банку;
  - порушення iнших вимог нормативно-правових актiв НБ України;
  - ненадання/несвоєчасне надання банком повiдомлення щодо виконання письмового застереження, невиконання в установлений строк вимог НБ України щодо усунення виявлених у дiяльностi банку порушень;
  - недотримання вiдповiдальною особою банкiвської групи, iншим учасником банкiвської групи вимог нормативно-правових актiв НБ України щодо нагляду на консолiдованiй основi;
  - порушення вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом.
  НБ України накладає на власникiв iстотної участi в банку - юридичних осiб штраф за кожне порушення ними порядку набуття або збiльшення iстотної участi в банку. Штраф нараховується i сплачується у валютi України.
  Розмiри штрафiв за окремi порушення зазначенi в главi 9 роздiлу II "Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства". Їх розмiр не первищує одного вiдсотку вiд суми зареєстрованого статутного капiталу банку .
  13.2.3.10. Тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником iстотної участi в банку права голосу придбаних акцiй (паїв)
  НБ України має право тимчасово, до усунення порушення, заборонити власнику iстотної участi в банку використовувати право голосу придбаних акцiй (паїв) у разi порушення ним вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" або нормативно-правових актiв НБ України, зокрема таких:
  а) наявнiсть прямого чи опосередкованого впливу власника iстотної участi на прийняття банком рiшень, що призводять до порушення банкiвського законодавства або до здiйснення ризикової дiяльностi банку, яка загрожує iнтересам вкладникiв i кредиторiв;
  б) втрата бездоганної дiлової репутацiї власника iстотної участi. Якщо власником iстотної участi є юридична особа, то ця заборона поширюється на членiв виконавчого органу i ради цiєї юридичної особи;
  в) порушення порядку набуття/збiльшення iстотної участi в банку або за результатами перевiрки виявлено, що внесок до статутного капiталу банку сформований не за рахунок власних коштiв власника iстотної участi;
  г) надання недостовiрної iнформацiї (у тому числi про структуру власностi) або звiтностi, а також неподання або несвоєчасне їх подання.
  Рiшення про тимчасову, до усунення порушення, заборону власнику iстотної участi в банку використовувати право голосу придбаних акцiй (паїв) та призначення довiреної особи приймає Комiсiя НБ України (Комiсiя НБ України при територiальному управлiннi) за результатами безвиїзного нагляду та/або iнспекцiйної перевiрки.
  НБ України визначає довiрену особу вiдповiдно до вимог ст. 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Довiрена особа має вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв НБ України щодо бездоганної дiлової репутацiї.
  Рiшення Комiсiї НБ України або Комiсiї НБ України при територiальному управлiннi про тимчасову заборону власнику iстотної участi банку використовувати право голосу придбаних акцiй (паїв) та призначення довiреної особи вручається пiд пiдпис:
  - власнику iстотної участi банку (фiзичнiй особi/керiвниковi юридичної особи/повноважному представниковi юридичної особи);
  - довiренiй особi.
  Це рiшення також надсилається спостережнiй (наглядовiй) радi та правлiнню (радi директорiв) банку.
  Комiсiя НБ України або Комiсiя НБ України при територiальному управлiннi приймає рiшення про вiдновлення права власника iстотної участi у використаннi голосу придбаних акцiй (паїв) на пiдставi звернення цього власника iстотної участi та висновку структурного пiдроздiлу центрального апарату НБ України (територiального управлiння НБ України) про усунення порушення не пiзнiше п'яти робочих днiв, що передують строку, на який ця особа була вiдсторонена.
  13.2.3.11. Тимчасове, до усунення порушення, вiдсторонення посадової особи банку вiд посади
  НБ України має право тимчасово, до усунення порушення, вiдстороняти посадову особу банку вiд посади за наявностi фактiв, якi свiдчать про дiї та/або бездiяльнiсть цiєї посадової особи, що призвели до порушення вимог банкiвського законодавства, нормативно-правових актiв НБ України, у тому числi:
  а) невиконання банком у встановлений строк зобов'язань за його письмовою угодою з НБ України (програми капiталiзацiї/плану фiнансового оздоровлення або плану реорганiзацiї);
  б) невиконання банком у встановлений строк вимог, визначених НБ України у письмовому застереженнi, щодо усунення порушень банкiвського законодавства;
  в) невиконання банком (крiм фiлiї iноземного банку) у встановлений строк вимоги НБ України щодо скликання загальних зборiв учасникiв банку, спостережної (наглядової) ради банку, правлiння (ради директорiв) банку;
  г) невиконання банком у встановлений строк рiшень НБ України щодо зупинення виплати дивiдендiв чи розподiлу капiталу в будь-якiй iншiй формi (крiм фiлiї iноземного банку) або обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв здiйснюваних банком операцiй, або заборони видавати бланковi кредити, або пiдвищення резервiв на покриття можливих збиткiв за кредитами та iншими активами;
  ґ) здiйснення банком ризикової дiяльностi, яка загрожує iнтересам вкладникiв i кредиторiв;
  д) подання недостовiрної iнформацiї або звiтностi, установлених нормативно-правовими актами НБ України, неподання або несвоєчасне їх подання;
  е) невиправлення звiтностi в порядку, установленому НБ України;
  є) подання недостовiрної iнформацiї, неподання iнформацiї, документiв (копiй документiв) та письмових пояснень з питань дiяльностi банку на письмову вимогу уповноваженої посадової особи НБ України або уповноважених НБ України осiб на проведення перевiрки;
  ж) порушення вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом;
  з) невiдповiдностi керiвника банку вимогам ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" i нормативно-правових актiв НБ України.
  До посадових осiб банку, яких НБ України має право тимчасово, до усунення порушення, вiдсторонити вiд посади, належать: голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; голова, його заступники та члени правлiння (ради директорiв) банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керiвник вiдокремленого пiдроздiлу банку; головний бухгалтер вiдокремленого пiдроздiлу банку (за наявностi); керiвник фiлiї iноземного банку; головний бухгалтер фiлiї iноземного банку.
  Рiшення про тимчасове, до усунення порушення, вiдсторонення посадової особи банку вiд посади/надання дозволу на поновлення на посадi приймається Комiсiєю НБ України або Комiсiєю НБ України при територiальному управлiннi.
  Посадовi особи, якi вiдстороняються вiд посади, можуть запрошуватися на засiдання Комiсiї НБ України або Комiсiї НБ України при територiальному управлiннi для надання пояснень.
  Посадову особу, яку на пiдставi рiшення НБ України вiдсторонено вiд посади, можна поновити на посадi лише на пiдставi вiдповiдного дозволу НБ України.
  НБ України розглядає питання щодо надання дозволу на поновлення посадової особи банку, яку на пiдставi рiшення було вiдсторонено вiд посади, у разi вiдповiдного звернення банку та за умови надання банком документiв, що пiдтверджують усунення порушень. НБ України повiдомляє (письмово або електронною поштою) банк про прийняте рiшення не пiзнiше трьох робочих днiв з дня прийняття вiдповiдного рiшення.
  13.2.3.12. Вiднесення банку (фiлiї iноземного банку) до категорiї проблемних
  НБ України приймає рiшення про вiднесення банку (фiлiї iноземного банку) до категорiї проблемних у разi наявностi хоча б одного з критерiїв, передбачених ч. 1 ст. 75 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Рiшення Правлiння НБ України про вiднесення банку (фiлiї iноземного банку) до категорiї проблемних має мiстити, зокрема:
  - строк, протягом якого проблемний банк (фiлiя iноземного банку) зобов'язаний(а) привести свою дiяльнiсть у вiдповiднiсть до вимог законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, але не бiльше 180 днiв;
  - обмеження у дiяльностi банку (фiлiї iноземного банку);
  - порядок та строки повiдомлення проблемним банком (фiлiєю iноземного банку) про стан виконання заходiв щодо фiнансового оздоровлення банку (фiлiї iноземного банку), а також приведення банком своєї дiяльностi у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства.
  НБ України iнформує про прийняте ним рiшення про вiднесення до категорiї проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта НБ України з питань захисту банкiвської таємницi:
  - банк та Фонд гарантування;
  - фiлiю iноземного банку та iноземний банк.
  Повiдомлення НБ України має мiстити пiдстави вiднесення фiлiї iноземного банку до категорiї проблемних, а також вимогу до фiлiї iноземного банку та iноземного банку про безумовне усунення допущених порушень i приведення дiяльностi фiлiї iноземного банку у вiдповiднiсть до вимог законодавства України.
  Банк (фiлiя iноземного банку) подає у строк, визначений ст. 75 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть":
  - iнформацiю про заходи щодо приведення своєї дiяльностi у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства;
  - план фiнансового оздоровлення, розроблений та затверджений згiдно з вимогами, викладеними в роздiлi IV "Положення про застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства", якщо вiднесення банку до категорiї проблемних пов'язане з погiршенням фiнансового стану банку.
  Заходи (план фiнансового оздоровлення) є завершеними в разi виконання банком (фiлiєю iноземного банку) своїх зобов'язань, у тому числi дотримання економiчних нормативiв, порядку формування i зберiгання обов'язкових резервiв, формування в повному обсязi резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями.
  НБ України приймає рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та iнiцiювання процедури лiквiдацiї фiлiї iноземного банку в разi неприведення фiлiєю iноземного банку своєї дiяльностi у вiдповiднiсть до вимог банкiвського законодавства протягом установленого ст. 75 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" строку.
  13.2.3.13. Вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних
  НБ України приймає рiшення про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних у разi наявностi хоча б однiєї з пiдстав, передбачених банкiвським законодавством.
  Рiшення про вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних та про визнання дiяльностi банку такою, що вiдповiдає законодавству України, приймає Правлiння НБ України.
  13.2.4. Види нагляду за дiяльнiстю банкiв
  НБ України у порядку наглядової дiяльностi стосовно банкiв веде дистанцiйний контроль (в Українi вiн називається безвиїзним) та iнспектування (це перевiрки на мiсцях).
  Дистанцiйний контроль здiйснюється шляхом аналiзу звiтностi, що подається банками, а також через дослiдження на вiдповiднiсть законодавству та вимогам НБ України документiв, що надходять до центрального банку держави вiд банкiв.
  Поглиблений контроль за дiяльнiстю банкiв досягається шляхом проведення їх iнспекцiй. Згiдно зi ст. 71 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" кожний банк є об'єктом iнспекцiйної перевiрки уповноваженими НБ України особами. Перевiрки здiйснюються з метою визначення рiвня безпеки i стабiльностi операцiй банку, достовiрностi звiтностi банку i дотримання банком законодавства України про банки i банкiвську дiяльнiсть, а також нормативно-правових актiв НБ України.
  Перевiрка банкiв здiйснюється вiдповiдно до плану, затвердженого НБ України. Планова перевiрка здiйснюється не частiше одного разу на рiк. Про проведення планової перевiрки НБ України зобов'язаний повiдомити банк не пiзнiше, нiж за 10 днiв до її початку.
  Банки зобов'язанi забезпечити уповноваженим НБ України особам умови для проведення iнспекцiйної перевiрки та вiльний доступ у робочий час до всiх примiщень банку.
  Не допускається надання матерiалiв перевiрки третiм особам у разi, якщо в матерiалах перевiрки вiдсутнi данi про факти порушень законодавства, крiм надання матерiалiв перевiрки Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.
  Керiвники та працiвники банку зобов'язанi безоплатно надавати уповноваженим НБ України особам iнформацiю, документи та письмовi пояснення з питань дiяльностi банку, а в разi виявлення порушень законодавства України про банки i банкiвську дiяльнiсть, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, також копiї документiв у порядку, встановленому НБ України.
  НБ України має право залучати працiвникiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб до участi в iнспекцiйних перевiрках проблемного банку.
   НБ України може прийняти рiшення про проведення позапланової перевiрки банку при наявностi обґрунтованих пiдстав. Таке рiшення має бути пiдписане Головою НБ України або уповноваженою ним особою .
  13.2.5. Надання рекомендацiй щодо дiяльностi банкiв
  Вказанi вище (п. 2.2 та 2.3 цього роздiлу теми) заходи впливу застосовуються до банкiв шляхом прийняття НБ України рiшень про застосування заходу впливу, що є обов"язковими до виконання. Поряд iз рiшеннями про застосування заходiв впливу НБ України може надавати банкам рекомендацiї, якi не створюють для банкiв обов"язку щодо їх виконання, однак мiстять прийнятнi та бажанi для центрального банку сценарiї вирiшення ситуацiй, якi для банкiв набувають чи можуть набути проблемного характеру. Рекомендацiї НБ України можуть надаватися банкам iндивiдуально (в першу чергу, для вирiшення питань капiталiзацiї), а можуть iснувати також у виглядi документiв, що не мають сили нормативно-правових актiв, однак мiстять правила ведення банками їх дiяльностi чи провадження органiзацiйно-правових процедур (наприклад, "Методичнi рекомендацiї щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України" схваленi постановою Правлiння
  НБ України вiд 28 березня 2007 р. ? 98).
  13.2.6. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за порушення банкiвського законодавства
  Кримiнальна вiдповiдальнiсть не вiдноситься до заходiв впливу, що застосовуються до банкiв як власне засiб банкiвського нагляду. Однак для розширеного сприйняття питань вiдповiдальностi юридичних та фiзичних осiб за порушення вимог банкiвського законодавства нижче приводиться перелiк вiдповiдних статей КК України:
  - ст. 200 КК України "Незаконнi дiї з документами на переказ, платiжними картками та iншими засобами доступу до банкiвських рахункiв, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення";
  - ст. 209-1 КК України "Умисне порушення вимог законодавства про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, або фiнансування тероризму";
  - ст. 222 КК "Шахрайство з фiнансовими ресурсами".
  Крiм вищеназваних статей в залежностi вiд конкретного складу злочину до порушникiв банкiвського законодавства можуть застосовуватись i iншi статтi КК України, що встановлюють вiдповiдальнiсть за посягання на власнiсть чи за вчинення посадових злочинiв.
  
  
  ?13.3. Iндикативна форма регулювання банкiвської дiяльностi
  
  13.3.1. Встановлення обов'язкових економiчних нормативiв
  Згiдно зi ст. 58 Закону України "Про Нацiональний банк України" з метою захисту iнтересiв вкладникiв та кредиторiв i забезпечення фiнансової надiйностi банкiв НБ України вiдповiдно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язковi економiчнi нормативи. Цi економiчнi нормативи мають забезпечувати здiйснення контролю за ризиками, пов'язаними з капiталом, лiквiднiстю, наданням кредитiв, iнвестицiями, а також за вiдсотковим та валютним ризиком.
  Встановлення економiчних нормативiв на пiдзаконному рiвнi детально регламентується "Iнструкцiєю про порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi", затвердженою постановою Правлiння НБ України вiд 28 серпня 2001 р. ? 368.
  З метою захисту iнтересiв клiєнтiв та забезпечення фiнансової надiйностi банкiв НБ України встановлює для банкiв такi економiчнi нормативи:
  13.3.1.1. Нормативи капiталу
  Нормативами капiталу є:
  - мiнiмальний розмiр регулятивного капiталу,
  - адекватнiсть регулятивного капiталу,
  - адекватнiсть основного капiталу;
  Регулятивний капiтал є одним з найважливiших показникiв дiяльностi банкiв, основним призначенням якого є покриття негативних наслiдкiв рiзноманiтних ризикiв, якi банки беруть на себе в процесi своєї дiяльностi, та забезпечення захисту iнтересiв вкладникiв , фiнансової стiйкостi й стабiльної дiяльностi банкiв.
  Регулятивний капiтал банку складається з основного капiталу та додаткового капiталу. Основний капiтал уважається незмiнним i таким, що не пiдлягає передаванню, перерозподiлу та повинен повнiстю покривати поточнi збитки. Додатковий капiтал має менш постiйний характер та його розмiр пiддається змiнам.
  Основний капiтал (капiтал 1-го рiвня) складається з фактично сплаченого зареєстрованого статутного капiталу, додаткових внескiв акцiонерiв у статутний капiтал та розкритих резервiв, що створенi або збiльшенi за рахунок нерозподiленого прибутку та оприлюдненi у фiнансовiй звiтностi банку.
  Додатковий капiтал (капiтал 2-го рiвня) складається з таких елементiв:
  а) резерви пiд заборгованiсть за кредитними операцiями (крiм
  резервiв за наданими банком фiнансовими зобов'язаннями) та за
  операцiями з розмiщення коштiв на кореспондентських рахунках в
  iнших банках, яку вiднесено до I (найвищої) категорiї якостi;
  б)результат переоцiнки основних засобiв, що включався до суми регулятивного капiталу банкiв за станом на 31.12.2010;
   в) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходiв, неотриманих понад 30 днiв з дати їх нарахування (крiм доходiв за державними цiнними паперами та цiнними паперами, емiтованими НБ України та нарахованих доходiв за облiгацiями Державної iпотечної установи, розмiщення яких здiйснюється пiд гарантiю КМ України, надану вiдповiдно до закону про Держбюджет України на вiдповiдний рiк). У цьому разi сума неотриманих нарахованих доходiв, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими i сумнiвними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої рiзницi зменшується розмiр основного капiталу банку;
  ґ) субординований борг, що враховується до капiталу (субординований капiтал).
  д) нерозподiлений прибуток минулих рокiв;
  ж) прибуток звiтного року.
  Субординований борг (англiйською мовою - "subordinated debt") - це звичайнi не забезпеченi банком борговi капiтальнi iнструменти (складовi елементи капiталу), якi вiдповiдно до договору не можуть бути взятi з банку ранiше п'яти рокiв, а у випадку банкрутства чи лiквiдацiї повертаються iнвестору пiсля погашення претензiй усiх iнших кредиторiв. Сума субординованого боргу, уключеного до капiталу, щорiчно зменшується на 20 вiдсоткiв її первинного розмiру протягом п'яти останнiх рокiв дiї договору.
  Субординований борг може включатися до капiталу банку пiсля отримання дозволу НБ України.
  Пiд час розрахунку загальної суми регулятивного капiталу загальний розмiр додаткового капiталу не може бути бiльше нiж 100 вiдсоткiв основного капiталу.
  Мiнiмальний розмiр регулятивного капiталу банку (Н1) має становити має становити 120 млн. грн. Розмiр регулятивного капiталу банку не може бути меншим, нiж його статутний капiтал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банкiвської лiцензiї.
  Норматив достатностi (адекватностi) регулятивного капiталу (норматив платоспроможностi) (Н2) вiдображає здатнiсть банку своєчасно i в повному обсязi розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають iз торговельних, кредитних або iнших операцiй грошового характеру. Чим вище значення показника достатностi (адекватностi) регулятивного капiталу, тим бiльша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; i навпаки, чим нижче значення показника, тим бiльша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.
  Банку забороняється виплачувати дивiденди чи розподiляти капiтал банку в будь-якiй формi, якщо така виплата чи розподiл призведе до порушення нормативу достатностi (адекватностi) регулятивного капiталу.
  Норматив достатностi (адекватностi) регулятивного капiталу визначається як спiввiдношення регулятивного капiталу до сумарних активiв i певних позабалансових iнструментiв, зменшених на:
  суму створених вiдповiдних резервiв за активними операцiями;
  суму забезпечення кредиту (вкладень у борговi цiннi папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у виглядi застави майнових прав (за умови, що забезпечення вiдповiдає вимогам п. 2.5 глави 2 роздiлу VI "Iнструкцiї по порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi") i зважених за ступенем кредитного ризику;
  необтяжених облiгацiй внутрiшньої державної позики, що рефiнансуються НБ України, та боргових цiнних паперiв, емiтованих НБ України , придбаних за операцiями репо (але не бiльше нiж основна сума боргу за окремою кредитною операцiєю) з переходом права власностi на такi цiннi папери.
  Згiдно з п. 1.5 глави 1 роздiлу IV цiєї ж Iнструкцiї нормативне значення нормативу Н2 дiючих банкiв має бути не менше нiж 10 вiдсоткiв. Для банкiв, що розпочинають банкiвську дiяльнiсть, цей норматив має становити:
  - протягом перших 12 мiсяцiв дiяльностi (з дня отримання лiцензiї) - не менше 15 вiдсоткiв;
  - протягом наступних 12 мiсяцiв - не менше 12 вiдсоткiв;
  - надалi - не менше 10 вiдсоткiв.
  Норматив (коефiцiєнт) спiввiдношення регулятивного капiталу до сукупних активiв (Н3) вiдображає розмiр регулятивного капiталу, необхiдний для здiйснення банком активних операцiй. Норматив Н3 установлює мiнiмальний коефiцiєнт спiввiдношення регулятивного капiталу до сукупних активiв. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше нiж 9 вiдсоткiв.
  13.3.1.2.Нормативи лiквiдностi банку
  Лiквiднiсть банку - це здатнiсть банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованiстю мiж строками i сумами погашення розмiщених активiв та строками i сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами iнших джерел i напрямiв використання коштiв (надання кредитiв, iншi витрати) . Зменшення лiквiдностi банку означає зниження рiвня його фiнансової стабiльностi, вiдповiдно, у випадках невиконання банком своїх грошових обов"язкiв перед його клiєнтами та контрагентами по принципу "ефекту домiно" розвиваються ситуацiї невиконання останнiми своїх платiжних обов"язкiв перед їх кредиторами i так далi. З метою недопущення появи та наростання таких ризикiв для банкiв та їх клiєнтiв НБ України у своїх нормативно-правових актах встановлює так званi нормативи лiквiдностi, зокрема:
  - норматив миттєвої лiквiдностi;
  - норматив поточної лiквiдностi;
  - норматив короткострокової лiквiдностi.
  Банки повиннi постiйно управляти лiквiднiстю, пiдтримуючи її на достатньому рiвнi для своєчасного виконання всiх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягiв, строковостi й валюти платежiв, забезпечувати потрiбне спiввiдношення мiж власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активiв iз збiльшенням частки високоякiсних активiв з прийнятним рiвнем кредитного ризику для виконання правомiрних вимог вкладникiв, кредиторiв i всiх iнших клiєнтiв.
  Пiд час розрахунку нормативiв поточної лiквiдностi (Н5) та короткострокової лiквiдностi (Н6) необтяженi облiгацiї внутрiшньої державної позики, що рефiнансуються НБ України, та борговi цiннi папери, емiтованi Нацiональним банком України, уключаються до активiв без урахування строку до погашення.
  Норматив миттєвої лiквiдностi (Н4) визначається як спiввiдношення високолiквiдних активiв до поточних зобов'язань банку. Цей норматив установлює мiнiмально необхiдний обсяг високолiквiдних активiв для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операцiйного дня. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше нiж 20 вiдсоткiв.
  Норматив поточної лiквiдностi (Н5) визначається як спiввiдношення активiв з кiнцевим строком погашення до 31 дня (включно) до зобов'язань банку з кiнцевим строком погашення до 31 дня (включно). Цей норматив установлює мiнiмально необхiдний обсяг активiв банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного мiсяця. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше нiж 40 вiдсоткiв.
  Норматив короткострокової лiквiдностi (Н6) визначається як спiввiдношення лiквiдних активiв до зобов'язань з кiнцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мiнiмально необхiдний обсяг активiв для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше нiж 60 вiдсоткiв.
  13.3.1.3. Нормативи кредитного ризику
  Нормативи кредитного ризику встановлюються стосовно:
  - максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента;
  - великих кредитних ризикiв;
  - максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру;
  - максимального сукупного розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих iнсайдерам.
  До кредитних операцiй належать активнi операцiї банку, що пов'язанi з наданням клiєнтам залучених коштiв у тимчасове користування (надання кредитiв у готiвковiй або безготiвковiй формi, на фiнансування будiвництва житла та у формi врахування векселiв, розмiщення депозитiв, проведення факторингових операцiй, операцiй репо, фiнансового лiзингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштiв у тимчасове користування (надання гарантiй, поручительств, авалiв тощо), а також операцiї з купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв i вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмiн на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
  Кредитна дiяльнiсть банкiв пов'язана з кредитним ризиком або нездатнiстю контрагента виконувати частково або в повному обсязi свої зобов'язання згiдно з угодою, тому банки зобов'язанi оцiнювати кредитоспроможнiсть своїх контрагентiв, вчасно iдентифiкувати поганi активи (тобто активи, за якими iснує ймовiрнiсть отримання збиткiв), створювати необхiднi резерви для списання безнадiйних до погашення активiв.
  Кредитоспроможнiсть - наявнiсть передумов для одержання кредиту i здатнiсть повернути його.
  Надання кредитiв iнсайдерам/пов'язаним особам (далi - iнсайдери ), якi здатнi здiйснювати прямий або непрямий вплив на дiяльнiсть банку, може призвести до значних проблем, оскiльки в цих випадках визначення платоспроможностi контрагента не завжди здiйснюється об'єктивно .
  До iнсайдерiв - фiзичних осiб належать:
  а) особи, якi мають iстотну участь у банку;
  б) керiвники банку, керiвник служби внутрiшнього аудиту, керiвники та члени комiтетiв правлiння банку;
   в) керiвники юридичних осiб, якi мають iстотну участь у банку;
   г) керiвники та контролери спорiднених осiб банку;
  ґ) керiвники та контролери афiлiйованих осiб банку;
  д) асоцiйованi особи: рiднi брати та сестри, батьки, чоловiк, дружина або повнолiтнi дiти тих керiвникiв банку, контролерiв банку i керiвникiв установ - акцiонерiв (учасникiв) банку, якi є власниками iстотної участi банку.
  До iнсайдерiв - юридичних осiб належать:
  а) власники iстотної участi;
  б) афiлiйованi особи: установа, що має iстотну участь у банку; установа, в якiй банк є власником iстотної участi;
  в) спорiдненi особи: установа, у якiй власником iстотної участi є особа, яка водночас є власником iстотної участi в банку; установа, керiвники якої є одночасно керiвниками банку;
  г) юридичнi особи, у яких фiзичнi асоцiйованi особи є керiвниками або контролерами.
  Згiдно з п. 1.14 глави 1 роздiлу VI "Нормативи кредитного ризику" "Iнструкцiї про порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi" угоди, що укладаються з iнсайдерами, не можуть передбачати бiльш сприятливi умови, нiж угоди, що укладенi з iншими особами. Угоди, укладенi банком iз iнсайдерами на умовах бiльш сприятливих за звичайнi, визнаються судом недiйсними з часу їх укладення.
  Бiльш сприятливими умовами визнаються:
  - отримання активу низької якостi вiд iнсайдерiв;
  - викуп в iнсайдера активу за вартiстю, що є значно вищою, нiж та, яку банк сплатив би за придбання такого активу вiд неiнсайдера;
  - продаж iнсайдеру активу за вартiстю, що є значно нижчою, нiж та, яку банк отримав би вiд продажу такого активу неiнсайдеру;
  - укладання коштiв у цiннi папери iнсайдера, в якi банк в iншому випадку не вкладав би, у зв'язку з рiвнем ризику таких паперiв або видом економiчної дiяльностi емiтента-iнсайдера;
  - оплата за товари та послуги, що наданi iнсайдером, за тарифами, що є вищими, нiж тi, за якими банк сплачував би за аналогiчнi товари та послуги неiнсайдерам, або оплата таких товарiв i послуг у тих ситуацiях, коли неiнсайдеру взагалi оплата не надавалася б;
  - прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, нiж вимагається вiд iнших клiєнтiв;
  - надання кредиту iнсайдеру (акцiонеру/учаснику) для придбання акцiй (паїв/часток) цього банку та пiд забезпечення акцiй (паїв/часток) банку;
  - строк сплати вiдсоткiв за користування кредитом не визначений або передбачений в кiнцi строку дiї кредитного договору.
  Банк може укладати з iнсайдерами угоди, якi передбачають нарахування вiдсоткiв i комiсiйних на здiйснення банкiвських операцiй, якi меншi вiд звичайних, та нарахування вiдсоткiв за вкладами i депозитами, якi бiльшi вiд звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здiйснювати це без шкоди для фiнансового стану банку; однак iншi умови цих угод не можуть бути бiльш сприятливими, нiж загальнi умови проведення банкiвських операцiй, що встановленi внутрiшньобанкiвськими положеннями, що визначають кредитну, iнвестицiйну, управлiння активами i пасивами та облiкову полiтику банку.
  Банку забороняється надавати кредити будь-якiй особi для погашення цiєю особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активiв пов'язаної особи банку; придбання цiнних паперiв, розмiщених чи пiдписаних пов'язаною особою банку.
  Банк має забезпечити наявнiсть вiдповiдних iнформацiйних систем для виявлення активних операцiй з iнсайдерами, ведення перелiку iнсайдерiв банку, визначення обсягу операцiй щодо кожного iнсайдера, а також загального обсягу таких операцiй з метою їх монiторингу.
  Банк зобов'язаний забезпечити наявнiсть процедури запобiгання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у пiдготовцi оцiнки кредиту або в прийняттi рiшення щодо його надання.
  У разi укладення банком угод з iнсайдерами, якi передбачають сприятливiшi умови, нiж угоди, що укладенi з iншими особами (у тому числi, якi передбачають нарахування вiдсоткiв i комiсiйних на здiйснення банкiвських операцiй, якi меншi, нiж звичайнi), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмiр регулятивного капiталу до часу погашення таких угод.
  Крiм того, такi угоди мають бути укладенi на пiдставi рiшення правлiння та/або ради банку.
  Норматив максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслiдок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Розмiр кредитного ризику на одного контрагента визначається як спiввiдношення суми всiх вимог банку до цього контрагента та всiх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов'язаних контрагентiв), до регулятивного капiталу банку, невiдкоригованого на суму перевищення нормативiв Н7 та Н9 (норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру). Значення нормативу Н7 не повинне перевищувати 25 %, що вiдповiдає європейськiй практицi регулювання кредитних ризикiв. Так, у п. 1 ст. 49 "Директиви Європейського парламенту i Ради 2000/12 вiд 20 березня 2000 р. щодо започаткування дiяльностi кредитних установ та її ведення" встановлено, що кредитна установа не повинна нести ризик стосовно клiєнта або групи пов"язаних мiж собою клiєнтiв, розмiр якого перевищує 25 % її власних коштiв .
  Якщо банк безпiдставно перевищив норматив максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), то вiн має коригувати (зменшувати) регулятивний капiтал на розмiр перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня пiсля проведення операцiй, що призвели до перевищення.
  Норматив великих кредитних ризикiв (Н8) установлюється з метою обмеження концентрацiї кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентiв.
  Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентiв уважається великим, якщо сума всiх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентiв i всiх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентiв, становить 10 вiдсоткiв i бiльше регулятивного капiталу банку.
  Норматив великих кредитних ризикiв визначається як спiввiдношення суми всiх великих кредитних ризикiв, наданих банком щодо всiх контрагентiв або груп пов'язаних контрагентiв, з урахуванням усiх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентiв, до регулятивного капiталу банку.
  Рiшення про надання великого кредиту приймається згiдно з вiдповiдним висновком кредитного комiтету (комiсiї) банку, затвердженим його правлiнням (радою). Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмiр регулятивного капiталу банку.
  У разi консорцiумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорцiуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком .
  Норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає пiд час здiйснення операцiй з iнсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на дiяльнiсть банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операцiї з iнсайдерами на умовах, не вигiдних для банку, що призводить до значних проблем, оскiльки в таких випадках визначення платоспроможностi контрагента не завжди здiйснюється достатньо об'єктивно.
   Норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру, визначається як спiввiдношення суми всiх зобов'язань цього iнсайдера (або групи пов'язаних iнсайдерiв) перед банком i всiх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього iнсайдера, та статутного капiталу банку. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 вiдсоткiв.
  Норматив максимального сукупного розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих iнсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всiх ризикiв щодо iнсайдерiв. Надмiрний обсяг сукупної суми всiх ризикiв щодо iнсайдерiв призводить до концентрацiї ризикiв i загрожує збереженню регулятивного капiталу банку.
  Норматив максимального сукупного розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих iнсайдерам, визначається як спiввiдношення сукупної заборгованостi зобов'язань усiх iнсайдерiв перед банком i 100 вiдсоткiв суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всiх iнсайдерiв, та статутного капiталу банку. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 вiдсоткiв.
  13.3.1.4. Нормативи iнвестування
  З метою забезпечення контролю за iнвестицiйною дiяльнiстю банкiв, у тому числi за прямими iнвестицiями, НБ України установлює нормативи iнвестування.
  Прямi iнвестицiї банкiв - це внесення банками власних коштiв або майна до статутного капiталу юридичної особи в обмiн на корпоративнi права (акцiї, паї, частки), емiтованi такою юридичною особою.
  Банк, регулятивний капiтал якого становить 120 млн. гривень i бiльше, має право здiйснити iнвестицiю без письмового дозволу, якщо:
  а) iнвестицiя у фiнансову установу становить у сукупностi не бiльше нiж 1 вiдсоток статутного капiталу банку;
  б) iнвестицiя здiйснюється до статутного капiталу бюро кредитних iсторiй, що має лiцензiю нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг.
  Банк здiйснює iнвестицiю на пiдставi письмового дозволу НБ України, який надається в установленому порядку:
  а) у фiнансову установу в обсязi бiльше 1 вiдсотка статутного капiталу банку;
  б) в юридичну особу в обсязi 20 i бiльше вiдсоткiв її статутного капiталу та/або голосiв (крiм iнвестицiй у фiнансову установу в обсязi менше 1 вiдсотка статутного капiталу банку).
  Банк має право здiйснити iнвестицiю в статутний капiтал юридичної особи (у тому числi у фiнансову установу в обсязi, що перевищує 1 вiдсоток статутного капiталу банку) за умови одночасного дотримання таких спецiальних вимог:
  а) строк банкiвської дiяльностi становить не менше нiж три роки;
  б) розмiр регулятивного капiталу банку становить не менше нiж 240 млн. гривень;
  в) банк не є об'єктом застосування заходiв впливу (в частинi щодо обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв операцiй);
  г) виконання протягом останнiх шести мiсяцiв економiчних нормативiв та нормативу обов'язкового резервування коштiв;
  ґ) наявнiсть прибутку за даними балансу банку протягом останнiх шести мiсяцiв.
  Протягом трьох робочих днiв банк повинен надiслати письмове повiдомлення територiальному управлiнню НБ України (структурному пiдроздiлу центрального апарату, що безпосередньо здiйснює нагляд за дiяльнiстю банку) про здiйснення iнвестицiї.
  Банку забороняється iнвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна вiдповiдальнiсть її власникiв.
  Для отримання письмового дозволу банк подає до структурного пiдроздiлу центрального апарату НБ України, що безпосередньо здiйснює нагляд за дiяльнiстю банку (територiального управлiння), такi документи:
  - клопотання банку про видачу письмового дозволу за пiдписом голови правлiння банку;
  - обґрунтування мети i розмiру очiкуваного ефекту вiд iнвестицiй;
  - iнформацiю щодо дотримання банком установлених нормативiв та спецiальних вимог для отримання письмового дозволу НБ України на здiйснення iнвестицiї.
  Норматив iнвестування в цiннi папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з iнвестуванням в акцiї, паї, частки та iнвестицiйнi сертифiкати окремої юридичної особи.
   Норматив iнвестування в цiннi папери окремо за кожною установою визначається як спiввiдношення розмiру коштiв, якi iнвестуються на придбання акцiй (паїв, часток) та iнвестицiйних сертифiкатiв окремо за кожною установою, до статутного капiталу банку.
  Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 вiдсоткiв.
  Норматив загальної суми iнвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного iз здiйсненням банком iнвестицiйної дiяльностi. Цей норматив визначається як спiввiдношення суми коштiв, що iнвестуються на придбання акцiй (паїв, часток) та iнвестицiйних сертифiкатiв будь-якої юридичної особи, до статутного капiталу банку.
  Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 вiдсоткiв.
  13.3.1.5. Спецiальнi нормативи для спецiалiзованих банкiв
  Згiдно з роздiлом VIII "Iнструкцiї про порядок регулювання дiяльностi банкiв в Українi" НБ України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи i встановлює спецiальнi вимоги стосовно певного виду дiяльностi банкiв.
  Банк набуває статусу спецiалiзованого ощадного банку, якщо бiльше нiж 50 вiдсоткiв пасивiв банку є вкладами фiзичних осiб (незалежно вiд типу активiв).
  Банк набуває статусу спецiалiзованого банку довiрчого управлiння, якщо обсяг операцiй за договорами довiрчого управлiння становить 100 i бiльше вiдсоткiв сукупних активiв банку.
  Спецiалiзованi банки у зв'язку iз концентрацiєю ризикiв зобов'язанi дотримуватися спецiальних значень економiчних нормативiв.
  Наприклад, для спецiалiзованих ощадних банкiв установлюються спецiальнi значення нормативу миттєвої лiквiдностi (Н4) - не менше нiж 30 вiдсоткiв, а також нормативу максимального розмiру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
  Якщо обсяг негативно класифiкованих активiв банку становить бiльше 10 вiдсоткiв вiд вiдповiдної групи активiв, то спецiалiзований ощадний банк не має права збiльшувати обсяг операцiй з iнсайдерами банку (забороняється укладати новi договори або продовжувати строк дiючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифiкованих активiв нижче нiж 10 вiдсоткiв.
  13.3.2. Визначення норм обов'язкових резервiв для банкiв
  Вимоги щодо обов"язкових резервiв встановлюються центральним банком країни для банкiв та iнших депозитних установ з метою регулювання темпу зростання об"єму грошової маси в обiгу. Змiстом вимог про обов"язковi резерви є встановлення для банку чи iншої депозитної установи обов"язку розмiщувати у центральному банку певну частину залучених коштiв. Сума, що пiдлягає резервуванню, визначається у виглядi вiдсотку вiд загальної суми залучених коштiв. Зарезервованi кошти не можуть бути використанi в кредитних чи в iнших активних операцiях банку, що, з однiєї сторони, зменшує прибутковiсть дiяльностi банку, а з iншої - вiдбувається створення певного страхового фонду. Як вказується у спецiалiзованих публiкацiях, обов"язковi резерви є одним з головних монетарних механiзмiв, за допомогою якого НБ України здiйснює регулювання грошового ринку та грошової маси в обiгу .
  Правила формування обов"язкових резервiв встановленi у "Положеннi про порядок формування та зберiгання обов"язкових резервiв для банкiв України та фiлiй iноземних банкiв в Українi", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 16 березня 2006 р. ? 91.
   Вiдповiдно до п. 1.2 вказаного вище Положення ? 91 норматив обов'язкового резервування - установлений НБ України у процентному значеннi розмiр обов'язкових резервiв до зобов'язань щодо залучених банком коштiв. Обов'язковому резервуванню пiдлягають усi залученi банком кошти, за винятком кредитiв, одержаних вiд iнших банкiв, та iноземних iнвестицiй, залучених вiд мiжнародних фiнансових органiзацiй, а також коштiв, залучених на умовах субординованого боргу.
  При цьому банки України формують обов'язковi резерви, виходячи iз встановлених нормативiв обов'язкового резервування до зобов'язань щодо залучених банком коштiв, у цiлому за зведеним балансом банку - юридичної особи з урахуванням усiх фiлiй, за винятком фiлiй банкiв, створених на територiї iнших держав, що формують обов'язковi резерви вiдповiдно до вимог, визначених чинним законодавством держави за мiсцезнаходженням фiлiї. Фiлiї iноземних банкiв в Українi формують обов'язковi резерви за даними балансу фiлiї (п. 1.6 Положення ? 91).
  Для всiх банкiв установлюється єдиний норматив обов'язкових резервiв, однак для спецiалiзованих банкiв можуть установлюватися окремi нормативи обов'язкового резервування. Також, згiдно з п. 1.8 Положення ? 91 НБ України може встановлювати для рiзних видiв зобов'язань диференцiйованi нормативи обов'язкового резервування залежно вiд:
  - строку залучення коштiв (короткостроковi зобов'язання банку, довгостроковi зобов'язання банку);
  - виду зобов'язань у розрiзi валют (нацiональна, iноземна, у тому числi в банкiвських металах);
  - суб'єктiв (юридичнi, фiзичнi особи).
  Обсяг обов'язкових резервiв має щоденно на початок операцiйного дня зберiгатися на кореспондентському рахунку банку в НБ України. Однак, згiдно з п. 3.1 Положення ? 91 НБ України може прийняти рiшення щодо формування i зберiгання банками коштiв обов'язкових резервiв на окремому рахунку в НБ України в разi суттєвого погiршення ситуацiї на грошово-кредитному ринку внаслiдок несприятливих полiтичних, соцiально-економiчних обставин, техногенних катастроф, стихiйного лиха чи iнших подiй, що потенцiйно можуть загрожувати стабiльнiй роботi банкiвської системи.
  Вiдповiдно до вимог п. 4.2 Положення ? 91 територiальне управлiння НБ України здiйснює контроль за повнотою та своєчаснiстю виконання банками вимог щодо дотримання нормативiв обов'язкового резервування як за звiтний перiод резервування на пiдставi балансу банку за звiтний перiод, так i щоденно, виходячи з установленого НБ України розмiру. За недотримання банком порядку формування та зберiгання обов'язкових резервiв НБ України застосовує адекватнi заходи впливу вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв НБ України з питань застосування до банкiв заходiв впливу за порушення банкiвського законодавства (п. 5.2 Положення ? 91).
  13.3.3. Встановлення норм вiдрахувань до резервiв на покриття ризикiв вiд активних банкiвських операцiй
  В процесi проведення банкiвських операцiй банк вкладає вiльнi грошовi кошти у фiнансовi активи, у тому числi в кредити i цiннi папери. В бухгалтерському облiку банкiв активи вiдображаються (визнаються) за їх iсторичною вартiстю, тобто номiнальною сумою вкладених грошових коштiв. Однак на якiсть (iншими словами, кориснiсть) активiв з часом починають впливати негативнi чинники, внутрiшньо властивi економiчному середовищу, як-от значнi фiнансовi труднощi боржника, порушення контрагентами боржника договiрних зобов"язань, втрата ринкiв збуту, наростання ознак неплатоспроможностi iз ризиком виникнення банкрутства боржника банку тощо. Внаслiдок цього кориснiсть активiв банку починає зменшуватися (наприклад, виданий кредит набуває ознак простроченого, сумнiвного чи безнадiйного до повернення). Таким чином, для банку наростає ризик неодержання чи одержання в меншому обсязi тих економiчних благ, що планувалися в момент визнання активу (iншими словами, кредит може бути не повернутий частково чи повнiстю). У випадку, якщо актив повнiстю або частково знецiнюється, це може зумовити ситуацiю раптового погiршення фiнансового стану банку, а коли актив є значним за розмiром - виникає загроза часткової чи повної втрати банком платоспроможностi (дефолту, англiйською мовою - default).
  З метою послаблення негативного впливу на фiнансовий стан банкiв, що виникає вiд втрати їх активами корисностi, НБ України впроваджено систему резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями. Зокрема, на суму ймовiрного у майбутньому збитку вартiсть активу коригується (тобто зменшується) у фiнансовiй звiтностi банку на суму сформованого резерву. У фiнансовому облiку заборгованiсть вiдображається розгорнуто - за позичковими рахунками розмiр зобов"язань боржникiв залишається незмiнним, а резерви облiковуються на контрактивних рахунках. Резерв формується шляхом вчинення запису про зменшення на вiдповiдну суму фiнансового результату банку (тобто сума резерву включається до витрат банку, що зменшує його прибуток) в кореспонденцiї iз рахунком резерву пiд активнi операцiї банку. Такi проводки здiйснюються з певною перiодичнiстю (щомiсячно) на основi iнформацiї про динамiку змiн стану корисностi активiв, яка затверджується рiшеннями кредитного комiтету банку. Тобто вiдбувається по-сутi завчасне визнання банком потенцiйних збиткiв та їх вiдображення у фiнансовому облiку у виглядi резерву. У випадку визнання активiв безнадiйними вони списуються з балансу банку за рахунок резервiв, завчасно сформованих для цього.
  Як вказується у спецiалiзованих публiкацiях, у процесi формування резервiв пiд зменшення корисностi активiв зобов"язання не створюються, а рахунок резервiв вiдiграє роль технiчного, iнформацiйного. При цьому в кореспонденцiї iз рахунками, на яких облiковуються резерви, у звiтнiй iнформацiї банку (зокрема, у примiтках до основних форм фiнансової звiтностi) вiдображається чиста "балансова" вартiсть кожної категорiї активiв. Тобто резерв показує зменшення активу у балансовому звiтi та збiльшення витрат у звiтi про фiнансовi результати. В результатi формування резерву зменшується прибуток банку, а отже, i його власний та регулятивний капiтал .
  Слiд вказати на вiдмiннiсть економiчного змiсту та правового режиму резервiв на покриття ризикiв вiд активних банкiвських операцiй, з одного боку, та резервного фонду банку, з iншого боку. На вiдмiну вiд резервiв пiд конкретнi активнi операцiї резервний фонд банку формується з метою покриття непередбачених збиткiв по всiх статтях активiв та позабалансових зобов'язаннях, тобто пiд загальнi невизначенi ризики, що виникають у процесi дiяльностi банку вiд всiх його активних операцiй. Крiм цього, джерелом для формування резервного фонду є чистий рiчний прибуток, що залишається у розпорядженнi банку пiсля сплати податкiв та iнших обов'язкових платежiв, а використовується резервний фонд тiльки на покриття збиткiв, що виникають у банку за результатами звiтного року, а також для виплати дивiдендiв за привiлейованими акцiями .
  У ст. 59 Закону України "Про Нацiональний банк України" встановлюється, що НБ України визначає розмiри, порядок формування та використання резервiв банкiв для покриття можливих втрат за кредитами, резервiв для покриття валютних, вiдсоткових та iнших ризикiв банкiв. Резерви для покриття можливих фiнансових ризикiв, а також фонду гарантування вкладiв громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування вiдповiдно до законодавства України.
  13.3.3.1. Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операцiями та наданими фiнансовими зобов'язаннями
  Резерв для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операцiями банкiв є спецiальним резервом, необхiднiсть формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманнi банкiвськiй дiяльностi. Створення резерву пiд кредитнi ризики - це завчасне визнання витрат з метою вiдображення реального фiнансового результату дiяльностi банку з урахуванням погiршення якостi його активiв або пiдвищення ризиковостi кредитних операцiй. Формування такого резерву, поряд iз iншими нормативно-правовими актами, регулюється "Положенням про порядок формування та використання банками України резервiв для вiдшкодування можливих втрат за активними банкiвськими операцiями", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 25 сiчня 2012 р. ? 23.
  Резерви, визначенi у Положеннi ? 23, подiляються на резерви за активами та на резерви за наданими фiнансовими зобов'язаннями.
  
  Рис. 13.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 13.1. Система резервiв для вiдшкодування можливих витрат за активними банкiвськими операцiями
  
  
  Вiдповiдно до п. 2.1. глави 2 роздiлу I вищевказаного Положення ? 23 банк з метою визначення можливих втрат (збиткiв) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здiйснює оцiнку ризику невиконання ним таких зобов'язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строкiв, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, нiж передбачено договором, або взагалi не проводитиметься) за всiма активними банкiвськими операцiями та наданими банком фiнансовими зобов'язаннями починаючи з дати визнання їх в облiку до дати припинення такого визнання.
  Не здiйснюється формування резерву:
  - за кредитними операцiями мiж установами в системi одного банку (для банкiв iз 100 % iноземним капiталом - за розрахунками з материнською компанiєю, якщо ця компанiя має кредитний рейтинг не нижчий, нiж "iнвестицiйний клас");
  - за коштами, що перерахованi НБ України.
  Банк формує резерви за кредитами, наданими фiзичним та юридичним особам (у тому числi банкам), якi облiковуються за балансовими рахунками таких груп: строковi вклади (депозити), що розмiщенi в iнших банках; кредити, що наданi iншим банкам; кошти на вимогу iнших банкiв (активнi залишки); кредити, що наданi за операцiями репо суб'єктам господарювання; кредити, що наданi за врахованими векселями суб'єктам господарювання; вимоги, що придбанi за операцiями факторингу iз суб'єктами господарювання; кредити в поточну дiяльнiсть, що наданi суб'єктам господарювання; кредити в iнвестицiйну дiяльнiсть, що наданi суб'єктам господарювання; iпотечнi кредити, що наданi суб'єктам господарювання; кредити, що наданi органам державної влади; кредити, що наданi органам мiсцевого самоврядування; iпотечнi кредити, що наданi органам державної влади; iпотечнi кредити, що наданi органам мiсцевого самоврядування; кредити на поточнi потреби, що наданi фiзичним особам; фiнансовий лiзинг (оренда), що наданий фiзичним особам; кредити, що наданi за врахованими векселями фiзичним особам; iпотечнi кредити, що наданi фiзичним особам; кошти на вимогу суб'єктiв господарювання (активнi залишки); кошти на вимогу фiзичних осiб (активнi залишки); кошти небанкiвських фiнансових установ (активнi залишки).
  Коефiцiєнти резервування по кредитах юридичним особам встановлюються на основi категорiї якостi кредиту, яка визначається в залежностi вiд класу боржника - юридичної особи, стану обслуговування боргу, вiдповiдно до Глави 2 роздiлу II Положення ? 23. Коефiцiєнт резервування встановлюється банком самостiйно в межах показника ризику за кожним кредитом. У табл.13.2 наведено значення показникiв ризику, якi вiдповiдають вiдповiднiй категорiї якостi кредиту.
  Таб. 13.2
  
  Категорiя якостi за кредитом Значення показника ризику кредиту
  I - найвища 0,01 - 0,06
  II 0,07 - 0,20
  III 0,21 - 0,50
  IV 0,51 - 0,99
  V - найнижча 1,0
  
  
  Таб. 13.2. Показники ризику за кредитними операцiями
  
  Окремо регулюється визначення ризикiв та резервiв за мiжнародними кредитними операцiями. Банк пiд час розрахунку резерву за кредитом, наданим нерезиденту, ураховує ризик країни мiсцезнаходження нерезидента, визначений на пiдставi iнформацiї про належнiсть країни до вiдповiдної групи ризику, яка ґрунтується на рейтингах країн, установлених провiдними свiтовими рейтинговими агентствами (компанiями).
  Крiм формування резервiв для покриття ризикiв неповернення кредитiв банки також зобов"язанi формувати резерв за наданими фiнансовими зобов'язаннями (глава 1 роздiлу IV Положення ? 23). Згiдно з п. 1.1. глави 1 роздiлу IV Положення ? 23 вказаного Положення банк формує резерв за наданими фiнансовими зобов'язаннями, якi облiковуються за позабалансовими рахунками таких груп:
  - гарантiї, поручительства, акредитиви та акцепти, що наданi банкам ;
  - гарантiї, що наданi клiєнтам;
  - зобов'язання з кредитування, що наданi банкам;
  - зобов'язання з кредитування, що наданi клiєнтам.
  Банк не формує резерву за зобов'язаннями з кредитування, що наданi клiєнтам (крiм банкiв), якi є вiдкличними i безризиковими, тобто умовами договору за якими визначено безумовне право банку без попереднього повiдомлення боржника в односторонньому порядку вiдмовитися вiд подальшого виконання взятих на себе зобов'язань, у тому числi в разi погiршення фiнансового стану боржника та/або несвоєчасного виконання ним договiрних зобов'язань перед банком.
  В лiтературi обґрунтовано вказується, що недолiком чинної моделi резервування за активними операцiями є те, що витрати на формування резерву скорочуються в перiод кредитної експансiї та, навпаки, збiльшуються при зменшеннi обсягiв кредитування. Зокрема, при видачi кредитiв банки вважають ризики низькими та не здiйснюють адекватних вiдрахувань до резервiв, внаслiдок чого темпи росту резервiв за активними операцiями вiдстають вiд фактичного обсягу таких операцiй. А в ситуацiї кризи виявляється, що кредитний портфель, який ранiше вважався надiйним, перетворився в ризиковий i потребує значного доформування резервiв на вiдшкодування можливих втрат. Це спричинює рiст збиткiв банку, який i так недоодержує доходи та зазнає втрат внаслiдок неповернення кредитiв. Виходом може бути впровадження моделi так званого "динамiчного резервування", коли в перiод "кредитного буму" банки будуть здiйснювати додатковi вiдрахування в резерви, а пiд час скорочення кредитних операцiй - матимуть можливiсть знижувати рiвень вiдрахувань у резерви за активним операцiями i, тим самим, зменшувати навантаження на фiнансовий результат . На необхiднiсть запровадження нових стандартiв з метою створення так званих "буферiв капiталу", якi можуть бути задiянi у перiоди економiчних стресiв, у березнi 2009 р. звернув увагу також i Базельський комiтет з питань банкiвського нагляду .
  13.3.3.2. Формування банком резерву пiд операцiї з цiнними паперами
  Порядок формування резерву пiд операцiї банкiв з цiнними паперами встановлюється у роздiлi III Положення ? 23.
  Вiдповiдно до п. 1.1 глави 1 роздiлу III Положення ? 23 банк формує резерви за цiнними паперами, якi класифiкованi до портфеля на продаж i портфеля до погашення, а також за iнвестицiями банку, що не оформленi цiнними паперами, та якi облiковуються банком за балансовими рахунками таких груп:
  - борговi цiннi папери, що рефiнансуються НБ України, у портфелi банку на продаж;
  - борговi цiннi папери, що рефiнансуються НБ України, у портфелi банку до погашення;
  - акцiї та iншi цiннi папери з нефiксованим прибутком у портфелi банку на продаж;
  - борговi цiннi папери в портфелi банку на продаж;
  - iнвестицiї в асоцiйованi компанiї, що утримуються з метою продажу;
  - iнвестицiї в дочiрнi компанiї, що утримуються з метою продажу;
  - борговi цiннi папери в портфелi банку до погашення.
  Банк:
  1) формує резерви за цiнними паперами залежно вiд їх класифiкацiї до вiдповiдного портфеля, виду цiнних паперiв (борговi цiннi папери, акцiї та iншi цiннi папери з нефiксованим прибутком) та їх оцiнки (за справедливою вартiстю, за собiвартiстю або за амортизованою собiвартiстю);
  2) оцiнює ризик за цiнними паперами за результатами аналiзу фiнансового стану емiтента, поточної вартостi цiнних паперiв, грошових потокiв i доходiв за цiнними паперами, а також усiєї наявної в банку iнформацiї про обiг вiдповiдних цiнних паперiв на фондовому ринку;
  3) за акцiями та iншими цiнними паперами з нефiксованим прибутком, що облiковуються банком у портфелi на продаж, залишає суму сформованого резерву незмiнною, якщо в наступному звiтному перiодi зменшується ризик за цими цiнними паперами;
  4) не формує резерв за цiнними паперами, якi емiтованi центральними органами виконавчої влади та НБ України, а також за вкладеннями в акцiї (частки) бiрж, депозитарiїв, платiжних систем, бюро кредитних iсторiй;
  5) формує резерв за цiнними паперами, справедлива вартiсть яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цiнних паперiв, унесених до бiржового реєстру, та за якими є ризик цiнного папера, на суму накопиченої уцiнки за цими цiнними паперами на дату розрахунку резерву.
  13.3.4. Визначення процентної полiтики
  Регулювання процентної ставки є одним iз механiзмiв грошово-кредитної (монетарної) полiтики, яку здiйснює НБ України як суб"єкт кредитної емiсiї. Адже центральний банк через встановлення офiцiйних ставок за своїми активними та пасивними операцiями визначає вартiсть ресурсiв, залучених вiд банкiв та наданих банкам. Чим вищим буде розмiр процентної ставки за ресурсами, залученими вiд центрального банку, тим вищою буде вартiсть наступного розмiщення залучених коштiв у виглядi кредитiв та, вiдповiдно, тим меншим буде попит на кредит та реальний обсяг грошової маси в обiгу.
  У "Положеннi про процентну полiтику Нацiонального банку України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 18 серпня 2004 р. ? 389, встановлюються механiзми здiйснення НБ України процентної полiтики, яка визначається як регулювання НБ України попиту та пропозицiї на грошовi кошти як через змiну процентних ставок за своїми операцiями, так i шляхом рекомендацiй щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операцiями банкiв з метою впливу на процентнi ставки суб'єктiв грошово-кредитного ринку та дохiднiсть фiнансових операцiй.
  В свою чергу, процентною ставкою є установлений розмiр плати за розмiщенi чи залученi кошти, що встановлюється НБ України як важiль впливу на економiчнi процеси, застосовується у сферах економiки, банкiвської та зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також як iнструмент антиiнфляцiйної полiтики .
  Вiдповiдно до п. 2.2 Положення ? 389 НБ України з метою ефективного управлiння грошово-кредитним ринком, обсягами грошової маси в обiгу, виконання функцiї кредитора останньої iнстанцiї встановлює за своїми операцiями такi процентнi ставки:
  - облiкову;
  - за кредитами овернайт;
  - рефiнансування;
  - за стабiлiзацiйними кредитами;
  - за депозитами овернайт;
  - залучення тимчасово вiльних коштiв банкiв.
  НБ України щоденно оголошує процентнi ставки за своїми операцiями.
  Основним iнструментом НБ України, який використовується ним у процентнiй полiтицi, визнається облiкова ставка НБ України. У Законi України "Про Нацiональний банк України" облiкова ставка визначається як один iз монетарних iнструментiв, за допомогою якого НБ України встановлює для банкiв та iнших суб'єктiв грошово-кредитного ринку орiєнтир щодо вартостi залучених та розмiщених грошових коштiв. Облiкова ставка є основною процентною ставкою, рiвень якої залежить вiд тенденцiй в макроекономiчнiй, бюджетнiй сферах та на грошово-кредитному ринку. Вона є найнижчою серед процентних ставок, за якими НБ України може пiдтримати лiквiднiсть банкiв.
  Крiм облiкової ставки, НБ України, як видно iз вказаного вище, використовує:
  - ставку за кредитами овернайт - нею є процентна ставка, за якою НБ України надає банкам кредити строком на один робочий день. Ця ставка застосовується НБ України з метою згладжування тимчасових коливань лiквiдностi банкiв, оперативного регулювання грошово-кредитного ринку шляхом з пiдтримання короткострокової (миттєвої) лiквiдностi банкiв строком на один робочий день (кредити овернайт);
  - ставку рефiнансування - нею є процентна ставка, за якою НБ України надає банкам на визначений строк кредити рефiнансування. Процентна ставка рефiнансування визначається на основi облiкової ставки та залежно вiд строку та виду рефiнансування i не може бути меншою, нiж облiкова ставка. Рiзновидом ставки рефiнансування можна вважати ставку за стабiлiзацiйними кредитами, що визначається вiдповiдно до нормативно-правового акта НБ України з питань надання стабiлiзацiйних кредитiв банкам у разi реальної загрози стабiльностi їх роботи. Зокрема, вiдповiдно до п. 1.5 "Положення про надання Нацiональним банком України стабiлiзацiйних кредитiв банкам України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 13липня 2010 р. ? 327, процентна ставка за стабiлiзацiйним кредитом є змiнною, її розмiр визначається в рiчних процентах на рiвнi облiкової ставки НБ України плюс два процентних пункти);
  - ставку за депозитами овернайт - нею є процентна ставка, за якою НБ України залучає тимчасово вiльнi кошти банкiв строком на один робочий день;
  - ставку залучення тимчасово вiльних коштiв банкiв - нею є процентна ставка, за якою НБ України залучає тимчасово вiльнi кошти банкiв вiдповiдно до визначених строкiв понад один робочий день. За такою процентною ставкою НБ України залучає тимчасово вiльнi кошти банкiв шляхом розмiщення депозитних сертифiкатiв або шляхом укладення депозитних договорiв з метою вилучення надлишкових коштiв банкiв, регулюючи обсяг грошової маси в обiгу.
  13.3.5. Рефiнансування банкiв НБ України
  Рефiнансування банкiв здiйснюється НБ України згiдно з "Положенням про регулювання Нацiональним банком України лiквiдностi банкiв України", що затверджене постановою правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2009 р. ? 259. Також НБ України було прийняте "Положення про надання Нацiональним банком України стабiлiзацiйних кредитiв банкам України" (постанова Правлiння НБ України вiд 13 липня 2010 р. ? 327).
  Рефiнансування є одним iз способiв регулювання лiквiдностi банкiв. Зокрема, НБ України здiйснює регулювання лiквiдностi банкiв шляхом проведення операцiй з рефiнансування банкiв, операцiй репо, операцiй з обмiну iноземної валюти на нацiональну валюту з метою пiдтримання лiквiдностi банкiв (своп), операцiй з власними борговими зобов'язаннями (депозитними сертифiкатами НБ України), iнших операцiй (операцiй на вiдкритому ринку).
  Згiдно з п. 1.2 роздiлу I Положення ? 259 рефiнансуванням банкiв визнаються операцiї з надання банкам кредитiв у встановленому НБ України порядку. НБ України здiйснює рефiнансування банкiв за процентною ставкою, що не нижча, нiж облiкова ставка НБ України i яка протягом дiї кредитного договору не пiдлягає коригуванню.
  При цьому, як передбачено у п. 1.1 глави 1 роздiлу II Положення ? 259 НБ України може прийняти рiшення про пiдтримання лiквiдностi банку через вiдповiднi iнструменти рефiнансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
  - строк дiяльностi - не менше нiж один рiк пiсля отримання банкiвської лiцензiї;
  - має банкiвську лiцензiю та генеральну лiцензiю на здiйснення валютних операцiй;
  - має активи, якi можуть бути прийнятi НБ України у заставу;
  - здiйснює своєчасне погашення одержаних вiд НБ України кредитiв та сплату процентiв за користування ними та є платоспроможним.
  НБ України здiйснює рефiнансування банкiв строком до 90 днiв шляхом проведення кiлькiсного або процентного тендера. Повiдомлення про проведення кiлькiсного або процентного тендера надсилається щотижня засобами електронної пошти. При цьому НБ України у повiдомленнi про проведення тендера, виходячи iз ситуацiї на грошово-кредитному ринку, визначає перелiк видiв забезпечення.
  У забезпечення кредитiв рефiнансування можуть прийматися:
  - державнi облiгацiї України (облiгацiї внутрiшньої державної позики України, облiгацiї зовнiшньої державної позики України, цiльовi облiгацiї внутрiшньої державної позики України);
  - державнi облiгацiї України, якi перебувають у довiрчiй власностi банку;
  - депозитнi сертифiкати;
  - цiннi папери Державної iпотечної установи, у тому числi розмiщення яких здiйснено пiд гарантiю КМ України та пiдтверджено коштами в Держбюджетi України;
  - iноземна валюта (долари США, євро, англiйськi фунти стерлiнгiв, швейцарськi франки, японськi єни);
  - iпотечнi облiгацiї (лише звичайнi);
  - облiгацiї мiсцевих позик;
  - облiгацiї пiдприємств (крiм цiльових), у тому числi тi, розмiщення яких здiйснено пiд гарантiю КМ України;
  - векселi суб'єктiв господарювання - резидентiв України. НБ України в окремих випадках може здiйснювати рефiнансування банкiв пiд забезпечення векселями нерезидентiв;
  - векселi банкiв, авальованi iншим банком;
  - гарантiї iншого банку-резидента.
  НБ України залежно вiд ситуацiї на грошово-кредитному ринку розпорядчими документами може приймати рiшення щодо взяття пiд забезпечення кредиту рефiнансування однорiдної або змiшаної застави.
  13.3.6. Регулювання кореспондентських вiдносин
  Питання проведення мiжбанкiвських переказiв у нацiональнiй валютi регулюється "Iнструкцiєю про мiжбанкiвський переказ коштiв в Українi в нацiональнiй валютi", що затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 16 серпня 2006 р. ? 320. Нею визначаються загальнi вимоги щодо функцiонування в Українi систем мiжбанкiвських розрахункiв, внутрiшньобанкiвських платiжних систем та порядку виконання мiжбанкiвського переказу коштiв через кореспондентськi рахунки банкiв-резидентiв у нацiональнiй валютi .
  Вiдкриття та функцiонування в уповноважених банках України рахункiв банкiв-кореспондентiв в iноземнiй валютi та в гривнях регулюється "Положенням про вiдкриття та функцiонування кореспондентських рахункiв банкiв - резидентiв та нерезидентiв в iноземнiй валютi та кореспондентських рахункiв банкiв-нерезидентiв у гривнях", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 26 березня 1998 р. ? 118 (з наступними змiнами та доповненнями) .
  13.3.7. Управлiння золотовалютними резервами, включаючи валютнi iнтервенцiї
  Валютнi iнтервенцiї НБ України мають мiсце на мiжбанкiвському валютному ринку з метою регулювання обсягу попиту та пропозицiї безготiвкової та готiвкової iноземної валюти.
  Безготiвковi валютнi iнтервенцiї НБ України вiдбуваються згiдно з "Положенням про порядок та умови торгiвлi iноземною валютою", а також вiдповiдно до "Правил функцiонування Системи пiдтвердження угод на мiжбанкiвському валютному ринку України Нацiонального банку України та перерахування (зарахування) коштiв за окремими операцiями з iноземною валютою i банкiвськими металами". Обидва нормативно-правовi акти затвердженi постановою Правлiння НБ України вiд 10 серпня 2005 р. ? 281.
  На готiвковому ринку проведення валютних iнтервенцiй НБ України регулюється постановою Правлiння НБ України вiд 6 жовтня 2004 р. ? 474 "Про iнтервенцiї Нацiонального банку України на готiвковому ринку". Куплена у НБ України готiвкова iноземна валюта спрямовується виключно на продаж через каси банкiв та пункти обмiну iноземної валюти.
  Слiд вiдзначити iстотне поступальне зростання обсягу золотовалютних резервiв України починаючи з 1998 р., що створило для НБ України передумови для здiйснення ефективної валютно-курсової полiтики. Так, станом на кiнець 1998 р. мiжнароднi резерви НБ України становили 0,75 млрд. доларiв США, що на той час вiдповiдало фiнансуванню iмпорту товарiв i послуг майбутнього перiоду лише упродовж трьох тижнiв i забезпечувало тiльки 30 % грошової бази . За станом на 31 грудня 2010 р. валовi мiжнароднi резерви України досягли 34,6 млрд. доларiв США, однак на 31 грудня 2012 р. їх обсяг скоротився до 24,546 млрд. доларiв (внаслiдок валютних iнтервенцiй, якi НБ України здiйснював з метою пiдтримання стабiльного курсу нацiональної валюти України).
  13.3.8. Регулювання операцiй з цiнними паперами на вiдкритому ринку
  Вiдповiдно до п. 1.2 роздiлу I "Положення про регулювання Нацiональним банком України лiквiдностi банкiв України", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 30 квiтня 2009 р. ? 259, вiдкритий ринок - це ринок, на якому здiйснюються операцiї з купiвлi-продажу цiнних паперiв мiж особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, i кошти внаслiдок продажу цiнних паперiв на такому ринку надходять на користь держателя цiнних паперiв, а не їх емiтента, а також операцiї з рефiнансування.
  Для ефективного регулювання лiквiдностi банкiв, виконання функцiї кредитора останньої iнстанцiї НБ України з урахуванням поточної ситуацiї на грошово-кредитному ринку застосовує на вiдкритому ринку цiнних паперiв такi iнструменти, як:
  - операцiї з рефiнансування (постiйно дiюча лiнiя рефiнансування для надання банкам кредитiв овернайт, кредити рефiнансування);
  - операцiї репо (операцiї прямого репо, операцiї зворотного репо);
  - операцiї з власними борговими зобов'язаннями (депозитнi сертифiкати овернайт та до 90 днiв);
  - операцiї з державними облiгацiями України.
   Змiстом операцiї репо є продаж цiнних паперiв пiд зобов"язання їх наступного зворотнього викупу. Для регулювання лiквiдностi банкiв може здiйснюватися:
  - операцiя прямого репо - це кредитна операцiя, що ґрунтується на двосторонньому договорi мiж НБ України та банком про купiвлю НБ України державних облiгацiй України з портфеля банку або банкiвських металiв з подальшим зобов'язанням банку викупити державнi облiгацiї України або банкiвськi метали за обумовленою цiною на обумовлену дату;
  - операцiя зворотного репо - це депозитна операцiя, що ґрунтується на двосторонньому договорi мiж НБ України та банком про продаж НБ України зi свого портфеля державних облiгацiй України з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банкiв за обумовленою в договорi цiною та на обумовлену дату.
  Депозитний сертифiкат НБ України - це один з монетарних iнструментiв, що є борговим цiнним папером НБ України в бездокументарнiй формi (з iменною iдентифiкацiєю власникiв на пiдставi реєстру власникiв системи кiлькiсного облiку СЕРТИФ), який свiдчить про розмiщення в НБ України коштiв банкiв та їх право на отримання внесеної суми i процентiв пiсля закiнчення встановленого строку.
  Вiдповiдно до ст. 10 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" державнi облiгацiї подiляються на:
  - облiгацiї внутрiшнiх державних позик (державнi цiннi папери, що розмiщуються виключно на внутрiшньому фондовому ринку i пiдтверджують зобов'язання України щодо вiдшкодування пред'явникам цих облiгацiй їх номiнальної вартостi з виплатою доходу вiдповiдно до умов розмiщення облiгацiй);
  - цiльовi облiгацiї внутрiшнiх державних позик України (це облiгацiї внутрiшнiх державних позик, емiсiя яких є джерелом фiнансування дефiциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк, та в межах граничного розмiру державного боргу);
  - облiгацiї зовнiшнiх державних позик (державнi борговi цiннi папери, що розмiщуються на мiжнародних фондових ринках i пiдтверджують зобов'язання України вiдшкодувати пред'явникам цих облiгацiй їх номiнальну вартiсть з виплатою доходу вiдповiдно до умов випуску облiгацiй).
  В даний перiод на вiдкритому ринку найбiльш широко розмiщаються облiгацiї внутрiшньої державної позики, а основним нормативним документом у цiй сферi є "Положення про порядок проведення операцiй, пов'язаних з розмiщенням облiгацiй внутрiшнiх державних позик", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 18 червня 2003 р. ? 248 .
  13.3.9. Регулювання iмпорту та експорту капiталу
  З метою врегулювання порядку здiйснення iноземних iнвестицiй в Україну та повернення iноземному iнвестору його iнвестицiї, а також повернення прибуткiв, доходiв, iнших коштiв, одержаних вiд iнвестицiйної дiяльностi в Українi, постановою Правлiння НБ України вiд 10 серпня 2005 р. ? 280 було затверджене "Положення про порядок iноземного iнвестування в Україну". Вказаним Положенням регулюється процедура прямого iноземного iнвестування (тобто придбання об'єктiв нерухомого та рухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення коштiв i майна до статутного фонду (статутного капiталу) юридичної особи в обмiн на корпоративнi права, емiтованi цiєю юридичною особою) та портфельного iноземного iнвестування (придбання цiнних паперiв, їх похiдних та iнших фiнансових активiв за кошти на фондовому ринку).
  Характерно, що у вказаному Положеннi мiститься вимога про те, що iноземнi iнвестицiї в Україну в грошовiй формi здiйснюються iноземними iнвесторами у виглядi iноземної валюти, яка згiдно з Класифiкатором iноземних валют та банкiвських металiв визнається вiльно конвертованою, широко використовується для платежiв за мiжнародними операцiями та продається на головних валютних ринках свiту, i дозволяється для здiйснення iнвестицiй в Україну.
  Розрахунки за об'єкти iнвестування здiйснюються виключно через рахунки, вiдкритi в уповноважених банках.
  Уповноважений банк здiйснює вiдповiдно до законодавства України зарахування на iнвестицiйний рахунок iноземного iнвестора - юридичної особи та на поточний рахунок резидента - юридичної особи iноземної валюти, перерахованої iз-за кордону для здiйснення iноземної iнвестицiї в Україну, через розподiльчий рахунок.
  Режим iнвестицiйного рахунку передбачає, що iноземний iнвестор має право вiдкрити такий рахунок та перераховувати на нього iноземну валюту iз-за кордону, здiйснювати продаж iноземної валюти з iнвестицiйного рахунку та зараховувати на iнвестицiйний рахунок кошти в гривнях, отриманi вiд продажу iноземної валюти, для подальшого здiйснення iноземної iнвестицiї, перераховувати з власного iнвестицiйного рахунку кошти в гривнях та iноземнiй валютi на поточний рахунок резидента або iнвестицiйний рахунок iншого iноземного iнвестора тощо.
  З метою врегулювання операцiй, пов'язаних з iнвестуванням резидентами коштiв за кордон, НБ України встановив порядок видачi резидентам iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення iнвестицiй за кордон. Вiдповiднi правила викладенi у "Iнструкцiї про порядок видачi iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення iнвестицiй за кордон", що була затверджена постановою Правлiння НБ України вiд 16 березня 1999 р. ? 122. Цiєю Iнструкцiєю регулюється процедура видачi iндивiдуальних лiцензiй на проведення iнвестицiй за кордон, якими визнаються валютнi операцiї, якi передбачають вкладення суб'єктами iнвестицiй валютних цiнностей в об'єкти iнвестицiй за кордоном з метою отримання прибутку або досягнення соцiального ефекту.
  Iнвестицiї можуть здiйснюватися у формi створення юридичних осiб за кордоном, придбання корпоративних прав та цiнних паперiв iноземних емiтентiв, прав власностi на нерухоме майно, розташоване за межами України, та в iнших формах, якi не забороненi законами України.
  Вiдповiдно до п. 1.10 вказаної вище Iнструкцiї для здiйснення усiх видiв iнвестицiй (незалежно вiд строкiв та сум) резидентам потрiбно обов'язково попередньо одержати лiцензiю, тобто належним чином оформлений письмовий дозвiл НБ України на право здiйснення конкретним резидентом конкретної iнвестицiї. Здiйснення резидентами iнвестицiй без одержання лiцензiї тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством. При цьому резиденту не видається лiцензiя на здiйснення iнвестицiй (реiнвестицiй), вже фактично здiйснених з порушенням вимог чинного законодавства України.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"