Шахов Борис : другие произведения.

Глава 10 Загальне Вчення Про ДемократIю

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  
  Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТIЮ
  
  ? 1. Поняття i ознаки демократi
  Слово "демократiя" вiдоме ще вiд часiв Давньо Грецi i у перекладi з грецько означає "владу народу". У раннiй перiод свого iснування в Давнiй Грецi демократiя розумiлася як особлива форма або рiзновид органiзацi держави, при якому владою володiє не одна особа (як при монархi, тиранi), i не група осiб (як при аристократi, олiгархi), а всi громадяни, що користуються рiвними правами на управлiння державою.
  
  Протягом iсторi до iде демократi, засновано на принципах свободи i рiвностi, зверталися кращi уми людства, збагачуючи i розвиваючи це поняття: Перикл (Давня Грецiя), Б. Спiноза (Нiдерланди, XVII ст.), Ж.-Ж.Руссо (Францiя, XVIII ст.), Т. Джеф-ферсон (США, XVIII ст.), I. Франко (Украна, кiнець XIX -початок XX ст.), В. Гавел (Чехiя, XX ст.), А. Сахаров (Росiя, XX ст.) та iн. Багато хто з них (наприклад, А. Токвiль) акцентували увагу на необхiдностi "вчитися демократi". Гете писав: "Лиш той є гiдним щастя i свободи, хто що не день iде за них на бiй".
  
  Кожна iсторична епоха вносила сво ознаки в поняття демократi i розставляла сво акценти на х значущостi.
  
  Слово "демократiя" вживається в рiзному значеннi:
  
   як форма держави;
  
   як полiтичний режим;
  
   як принцип органiзацi та дiяльностi державних органiв i громадських органiзацiй.
  
  Коли про державу кажуть, що вона - демократична, то мають на увазi наявнiсть усiх цих значень. Демократiя як форма держави можлива в кранах iз демократичним режимом, а вiдтак, iз демократичним принципом органiзацi та дiяльностi всiх суб'єктiв полiтично системи суспiльства (органи держави, державнi органiзацi, громадськi об'єднання, трудовi колективи), котрi одночасно є й суб'єктами демократi. Зрозумiло, що суб'єктами демократi є насамперед громадянин i народ.
  
  
  
  
  >>>148>>>
  
  Демократiя нiде i нiколи не iснувала без держави. Реально демократiя є формою (рiзновидом) держави, яка характеризується, щонайменше, такими ознаками:
  
  1) визнанням народу вищим джерелом влади;
  
  2) виборнiстю основних органiв держави;
  
  3) рiвноправнiстю громадян i насамперед рiвнiстю х виборчих прав;
  
  4) пiдкоренням меншостi бiльшостi (перших останнiм) при прийняттi рiшень.
  
  Будь-якi демократичнi держави будуються на пiдґрунтi цих загальних ознак, але ступiнь розвитку демократi може бути рiзним. Демократизацiя суспiльства - це тривалий безперервний процес, що потребує не лише внутрiшньодержавних, але й мiжнародних гарантiй.
  
  Сучаснi демократичнi держави (а бути демократичною державою є престижним) доповнюються низкою iнших ознак i принципiв:
  
  (1) додержання прав людини, х прiоритет над правами держави;
  
  (2) конституцiйне обмеження влади бiльшостi над меншiстю;
  
  (3) повага до прав меншостi на власну думку i  вiльне вираження;
  
  (4) верховенство закону;
  
  (5) подiл влади та iн.
  
  Виходячи iз сучасного наповнення демократi якiсним додатковим змiстом, можна дати визначення демократi як зразка, iдеалу, до якого прагнуть цивiлiзованi держави. 
  
  Демократiя - полiтична органiзацiя влади народу, при якiй забезпечується: рiвна участь усiх i кожного в управлiннi державними i суспiльними справами; виборнiсть основних органiв держави i законнiсть у функцiонуваннi всiх суб'єктiв полiтично системи суспiльства; забезпечення прав i свобод людини i меншостi вiдповiдно до мiжнародних стандартiв.
  
  Розглянемо ознаки демократi.
  
  1. Демократiя має державний характер:
  
  а) виражається в делегуваннi народом свох повноважень державним органам. Народ бере участь в управлiннi справами в суспiльствi i державi як безпосередньо (самоврядування), так i через представницькi органи. Вiн не може здiйснювати сам належну
  
  
  
  
  >>>149>>>
  
  йому владу i делегує державним органам частину свох повноважень;
  
  б) забезпечується виборнiстю органiв держави, тобто демократичною процедурою органiзацi органiв держави в результатi конкурентних, вiльних i чесних виборiв;
  
  в) проявляється в спроможностi державно влади впливати на поведiнку та дiяльнiсть людей, пiдкоряти х собi з метою управлiння суспiльними справами.
  
  2. Демократiя має полiтичний характер:
  
  а) передбачає полiтичне рiзноманiття. Демократiя, як, утiм, i ринкова економiка, неможлива без iснування конкуренцi, тобто без опозицi i плюралiстично полiтично системи. Це знаходить вияв у тому, що демократiя виступає принципом дiяльностi полiтичних партiй у боротьбi за володiння державною владою. При демократi враховується рiзноманiття полiтичних думок -партiйних та iнших, iдеологiчних пiдходiв до вирiшення суспiльних i державних завдань. Демократiя виключає державну цензуру та iдеологiчний диктат.
  
  Законодавства розвинутих захiдних держав закрiплюють низку принципiв, якими має гарантуватися полiтичний плюралiзм: 1) загальне право голосу; 2) рiвнiсть при виборах; 3) таємне голосування; 4) прямi вибори тощо. Нагадуємо, що ст. 15 Конституцi Украни проголошує, що суспiльне життя в Укранi грунтується на засадах полiтично, економiчно та iдеологiчно багатоманiтностi. Жодна iдеологiя не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена;
  
  б) ґрунтується па полiтичнiй рiвноправностi громадян на участь в управлiннi справами суспiльства i держави i, насамперед, рiвностi виборчих прав. Така рiвнiсть надає можливiсть вибору мiж рiзними полiтичними варiантами, тобто полiтичними можливостями розвитку.
  
  3. Демократiя передбачає проголошення, гарантування та фактичне втiлення прав громадян - економiчних, полiтичних, громадянських, соцiальних, культурних, а так само - й х обов'язкiв вiдповiдно до мiжнародних стандартiв, закрiплених у Хартi прав людини (Загальна декларацiя прав людини 1948 p., Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права 1966 р. i Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 p., якi набрали сили вiд 23 березня 1976 р., та iн.). Законом Украни вiд 10 грудня 1991 р. "Про дiю мiжнародних договорiв на тери-
  
  
  
  
  >>>150>>>
  
  торi Украни" встановлено порядок застосування мiжнародних норм про права людини.
  
  4. Демократiя передбачає законнiсть як режим суспiльно-полiтичного життя. Режим громадсько-полiтичного життя виражається у вимогах до всього суспiльства - до всiх суб'єктiв полiтично системи (вони ж - i суб'єкти демократi) i, насамперед, до державних органiв - засновуватися i функцiонувати на основi суворого i неухильного виконання правових норм. Кожний орган держави, кожна посадова особа повиннi мати стiльки повноважень, скiльки необхiдно, щоб створити умови для реалiзацi прав людини, х охорони i захисту.
  
  5. Демократiя припускає взаємну вiдповiдальнiсть держави i громадянина, що виражається у вимозi утримуватися вiд учинення дiй, що порушують х взаємнi права i обов'язки. У Конституцi Украни наголошено: "Держава вiдповiдає перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. 3). Арбiтром у можливих конфлiктах мiж державою i громадянином є незалежний i демократичний суд (див. главу 9 ? 3).
  
  ? 2. Функцi i принципи демократi
  Функцi демократi - основнi напрямки  впливу на суспiльнi вiдносини, метою яких є пiдвищення соцiально-полiтично активностi громадян в управлiннi суспiльством i державою.
  
  Оскiльки демократiя - не статичний, а динамiчний стан суспiльства,  функцi в рiзнi iсторичнi перiоди змiнювалися, збагачувалися, поглиблювалися.
  
  Функцi демократi можна подiлити на двi групи:
  
   що розкривають зв'язок iз суспiльними вiдносинами;
  
   що виражають внутрiшнi функцi дiяльностi держави.
  
  До числа найзагальнiших функцiй демократi можна вiднести такi.
  
  1. Органiзацiйно-полiтичну - органiзацiя полiтично влади на демократичних засадах. Вона мiстить у собi пiдфункцiю самоорганiзацi народу (самоврядування) як джерело державно влади i виражається у наявностi органiзацiйних зв'язкiв мiж суб'єктами демократi: органами держави, державними органiзацiями, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами.
  
  
  
  
  >>>151>>>
  
  2. Регулятивно-компромiсну - забезпечення плюралiзму дiяльностi суб'єктiв демократi в цивiлiзованих рамках спiвробiтництва i компромiсу, концентрацi i консолiдацi рiзних полiтичних сил навколо iнтересiв громадянського суспiльства i держави. Правовим засобом забезпечення дано функцi є врегульованiсть правових статусiв суб'єктiв демократi.
  
  3. Суспiльно-стимулюючу - забезпечення оптимального служiння держави суспiльству, стимулювання, урахування i використання громадсько думки i активностi громадян (консультативних референдумiв, наказiв, листiв, заяв тощо) при розробцi та прийняттi державних рiшень.
  
  4. Установчу - формування органiв державно влади i органiв мiсцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).
  
  5. Контрольну - забезпечення дiяльностi органiв держави в межах х компетенцi вiдповiдно до вимог нормативно-правових актiв; пiдконтрольнiсть i пiдзвiтнiсть усiх ланок державного апарату (наприклад, контроль представницьких органiв за виконавчими органами, звiт останнiх перед першими).
  
  6. Охоронну - забезпечення державними органами безпеки честi i гiдностi кожно людини, охорони i захисту прав i свобод особи, меншостi, форм власностi, запобiгання правопорушенням i припинення х.
  
  Останнi три функцi демократi виражають внутрiшнi функцi держави.
  
  Принципи демократi - незаперечнi вихiднi вимоги, якi ставляться до всiх учасникiв полiтично дiяльностi, тобто до суб'єктiв демократi.
  
  Визнання мiжнародною спiльнотою основних принципiв демократi пояснюється прагненням змiцнити мiжнародну анти-тоталiтарну полiтику.
  
  Основнi принципи демократi:
  
   1) полiтична свобода -- свобода вибору суспiльного ладу i форми правлiння, право народу визначати i змiнювати конституцiйний лад (ст. 5 Конституцi Украни), забезпечення захисту прав людини. Свобода має первинне призначення - на  основi може виникнути рiвнiсть i нерiвнiсть, але вона допускає рiвноправнiсть;
  
  2) рiвноправнiсть громадян - означає рiвнiсть усiх перед законом, рiвну вiдповiдальнiсть за скоєне правопорушення, право на
  
  
  
  
  >>>152>>>
  
  рiвний захист перед судом. Дотримання рiвноправностi гарантується: не може бути привiлев або обмежень за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового становища, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками. Найважливiший аспект рiвноправностi - рiвнiсть прав i свобод чоловiка i жiнки, що мають однаковi можливостi для х реалiзацi;
  
  3) виборнiсть органiв держави i постiйний контакт iз ними населення - допускає формування органiв влади i мiсцевого самоврядування шляхом народного волевиявлення, забезпечує х змiнюванiсть, пiдконтрольнiсть i взаємоконтроль, рiвну можливiсть кожного реалiзувати сво виборчi права. У демократичнiй державi тi самi люди не повиннi тривалий час безперервно обiймати посади в органах влади: це викликає недовiру громадян, призводить до втрати легiтимностi цих органiв;
  
  4) подiл влади - означає взаємозалежнiсть i взаємне обмеження рiзних гiлок влади: законодавчо, виконавчо, судово, що служить перешкодою для перетворення влади на засiб придушення свободи i рiвностi;
  
  5) прийняття рiшень за волею бiльшостi при обов'язковому дотриманнi прав меншостi - означає поєднання волi бiльшостi з гарантiями прав особи, яка перебуває в меншостi - етнiчнiй, релiгiйнiй, полiтичнiй; вiдсутнiсть дискримiнацi, придушення прав особи, яка не є у бiльшостi при прийняттi рiшень;
  
  6) плюралiзм - означає багатоманiтнiсть суспiльних явищ, розширює коло полiтичного вибору, допускає не лише плюралiзм думок, але й полiтичний плюралiзм - множиннiсть партiй, суспiльних об'єднань тощо с рiзними програмами та статутами, що дiють у рамках конституцi. Демократiя можлива в тому разi, коли в  основi полягає принцип плюралiзму, проте не всякий плюралiзм є неодмiнно демократичним. Лише у сукупностi з iншими принципами плюралiзм набуває унiверсального значення для сучасно демократi.
  
  ? 3. Форми та iнститути демократi
  Функцi демократi реалiзуються через  форми та iнститути. Форма демократi - це  зовнiшнє вираження. Форм демократi можна назвати чимало, але основнi з них такi:
  
  
  
  
  >>>153>>>
  
  1. Участь народу в управлiннi державними i суспiльними справами (народовладдя) - здiйснюється у двох формах: прямiй та непрямiй:
  
  Пряма - представницька демократiя
  Непряма - безпосередня демократiя
  
  - форма народовладдя, при якiй влада здiйснюється через виявлення волi представникiв народу у виборних органах (парламенти, органи мiсцевого самоврядування)
  - форма народовладдя, при якiй влада здiйснюється через безпосереднє виявлення волi народу чи певних соцiальних груп (референдум, вибори)
  
  
  2. Формування та функцiонування системи органiв держави на основi демократичних принципiв законностi, гласностi, виборностi, змiнюваностi, подiлi компетенцi, якi запобiгають зловживанню службовим становищем i суспiльним авторитетом:
  
  3. Юридичне (насамперед конституцiйне) закрiплення системи прав, свобод i обов'язкiв людини i громадянина, х охорона i захист вiдповiдно до мiжнародних стандартiв.
  
  Види демократi класифiкують за сферами суспiльного життя:
  
  - економiчна;
  
  - соцiальна; - полiтична;
  
  - культурно-духовна та iн.
  
  Наприклад, про значення економiчно i соцiально демократi в розвитку соцiально правово держави говориться в програмному документi Соцiалiстичного Iнтернацiоналу "Декларацiя принципiв" (1989 p.).
  
  Форми демократi знаходять свiй прояв у  iнститутах (референдум, громадська думка, комiсi Верховно Ради та iн.).
  
  Iнститути демократi - це легiтимнi i легальнi елементи полiтично системи суспiльства, якi безпосередньо створюють демократичний режим у державi через втiлення в них принципiв демократi.
  
  Передумовою легiтимностi iнституту демократi є його органiзацiйне оформлення i визнання громадськiстю; передумовою легальностi - його юридичне оформлення, узаконення.
  
  
  
  
  >>>154>>>
  
  За вихiдним призначенням у вирiшеннi завдань полiтики, влади та управлiння вiдрiзняють iнститути демократi:
  
  Структурнi
  Функцiональнi
  
  - сесi парламентiв - депутатськi комiсi - народнi контролери тощо
  - депутатськi запити - накази виборцiв - громадська думка тощо
  
  
  За юридичною значущiстю прийнятих рiшень вiдрiзняють iнститути демократi:
  
  Iмперативнi
  Консультативнi
  
   мають остаточне загальнообов'язкове значення для державних органiв, посадових осiб, громадян: - референдум конституцiйний та законодавчий; - вибори; - накази виборцiв та iн.
   мають дорадче, консультативне значення для державних органiв, посадових осiб, громадян:
  
  - референдум консультативний; - всенародне обговорення законопроектiв; - мiтинги; - анкетування та iн.
  
  
  У системi iнститутiв безпосередньо демократi найважливiше мiсце належить виборам.
  
  Вибори - форма безпосередньо участi громадян в управлiннi державою шляхом формування вищих представницьких органiв, органiв мiсцевого самоврядування, х персонального складу.
  
  Громадяни демократично держави мають право вiльно обирати i бути обраними до органiв державно влади i органiв мiсцевого самоврядування. Громадянин може виражати свою волю свободно при додержаннi рiвностi. Свобода виборця реалiзується за допомогою таємного голосування i потребує встановлення гарантiй проти тиску на нього.
  
  На основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Укранi обираються населенням: Президент, Верховна Рада, Верховна Рада Автономно Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування (сiльсько, селищно, мiсько ради та х голови).
  
  
  
  
  >>>155>>>
  
  Виборча система може бути мажоритарною, пропорцiйною та змiшаною (мажоритарно-пропорцiйною). Мажоритарна система - система визначення результатiв виборiв, вiдповiдно до яко депутатськi мандати вiд виборчого округу отримують лише кандидати, що одержали встановлену бiльшiсть голосiв. Вiдповiдно до пропорцiйно системи депутатськi мандати розподiляються мiж партiями пропорцiйно кiлькостi голосiв, вiдданих за партiю в межах виборчого округи.
  
  Так, вибори депутатiв Верховно Ради Украни в 1998 р. проводилися за змiшаною системою: iз 450 депутатiв - 225 обиралося в одномандатних виборчих округах на основi вiдносно бiльшостi (мажоритарна система), а 225 - за списками кандидатiв у депутати вiд полiтичних партiй, виборчих блокiв партiй у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi на основi пропорцiйного представництва (пропорцiйна система).
  
  Особливим iнститутом демократi є референдум як один iз засобiв демократичного управлiння державними справами.
  
  Референдум (лат. - те, що повинно бути повiдомленим) - засiб вирiшення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонацiонального i мiсцевого значення (прийняття конституцi, iнших важливих законiв або внесення до них змiн, а також iнших рiшень з найважливiших питань). Референдум є одним iз важливих iнститутiв безпосередньо демократi, проводиться з метою забезпечення народовладдя - безпосередньо участi громадян в управлiннi державою i мiсцевими справами.
  
  Референдуми за предметом проведення:
  
   конституцiйний - на всенародне голосування виноситься проект конституцi або конституцiйнi поправки;
  
   законодавчi - на всенародне голосування виносяться проект закону або чинний закон;
  
   консультативний - проводиться з метою виявлення громадсько думки щодо принципового питанню державного життя.
  
  Референдуми за ступенем обов'язковостi проведення:
  
   обов'язковий - предметом референдуму є питання, вiднесенi Конституцiєю до виключного вирiшення в результатi всенародного опитування (наприклад, вiдповiдно до ст. 73 Конституцi Украни виключно всеукранським референдумом вирiшуються питання про змiну територi Украни);
  
  
  
  
  >>>156>>>
  
   факультативний - проводиться з метою виявлення громадсько думки щодо конкретного питання, яке цiкавить певну частину населення регiону (наприклад, про встановлення вiльно економiчно зони у Харкiвськiй областi).
  
  Предметом референдуму можуть бути питання:
  
  - що мають iстотне значення для визначення полiтики держави
  
  ззовнi (мiжнароднi-правовi питання) - входження крани до певних мiждержавних структур, спiвтовариства, наприклад, про членство крани в Європейському Спiвтовариствi;
  
  - що мають iстотне значення для вдосконалення системи управлiння
  
  усерединi (адмiнiстративно-правовi питання) -- вирiшення питань управлiнського характеру, наприклад, змiна адмiнiстративно-територiального подiлу.
  
  Юридичнi наслiдки зазначених референдумiв - рiзнi:
  
  1. Результати конституцiйного i законодавчого референдумiв мають найвищу юридичну силу, не потребують затвердження. Вони є загальнообов'язковими для державних органiв, слугують правовим пiдґрунтям х правотворчо i правозастосовно дiяльностi.
  
  2. Результати консультативного референдуму не є обов'язковими для винесення адекватного рiшення з опитуваного питання. Вони мають дорадчий характер, розглядаються i враховуються при прийняттi рiшень вiдповiдними державними органами.
  
  За територiєю проведення референдум може бути:
  
  (1) Загальнонацiональним - проводиться в масштабах усiє крани. Доцiльно проводити перед референдумом всенародне або широке громадське обговорення питань, що вирiшуються референдумом.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни (ст. 72) загальнонацiональний, усеукранський референдум призначається Верховною Радою або Президентом. Призначення всеукранського референдуму вiдбувається вiдповiдно до народно iнiцiативи за вимогою не менш як 3 мiльйонiв громадян Украни, якi мають право голосу, за умови, що пiдписи щодо призначення референдуму зiбрано не менше як у двох третинах областей i не менш як по 100 тисяч пiдписiв у кожнiй областi.
  
  Референдум в Укранi не допускається щодо законопроектiв з питань податкiв, бюджету та амнiстi. Як уже зазначалося, ви-
  
  
  
  
  >>>157>>>
  
  ключно всеукранським референдумом вирiшуються питання про змiну територi Украни.
  
  (2) Мiсцевим - проводиться в межах окремих суб'єктiв федерацi (у федеративнiй державi) або адмiнiстративно-територiальних одиниць (в унiтарнiй та федеративнiй державах) iз метою вирiшення найважливiших питань мiсцевого значення.
  
  Прийнятi рiшення на мiсцевому референдумi (наприклад, перейменування сiл, мiст або дострокове припинення повноважень мiсцево Ради,  голови) мають вишу юридичну силу щодо рiшень вiдповiдних мiсцевих Рад народних депутатiв.
  
  Новий усеукранський референдум з питань, що ранiше виносилися на референдум, може бути проведений через 5 рокiв, а мiсцевий референдум - через 1 рiк вiд дня проведення попереднього референдуму з цих самих питань.
  
  У виборах i референдумах мають право брати участь громадяни Украни, якi досягли на день х проведення 18 рокiв. Гарантується вiльне волевиявлення. Голосування пiд час виборiв i референдумiв є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається.
  
  У Швейцарi, крiм референдуму, iнститутами безпосередньо демократi є народне вече, народна законодавча iнiцiатива. У США референдум застосовується нарiвнi з законодавчою iнiцiативою. У Францi через три роки пiсля проведення першого референдуму в 1789 р. почали практикуватися плебiсцити - всенароднi опитування, якi розглядаються як синонiми референдумiв.
  
  ? 4. Демократiя i самоврядування
  Самоврядування народу - вид соцiального управлiння, який грунтується на самоорганiзацi, саморегулюваннi та самодiяльностi учасникiв суспiльних вiдносин. Самоорганiзацiя - самостiйне здiйснення органiзацiйних дiй. Саморегулювання - самостiйне встановлення норм, правил поведiнки. Самодiяльнiсть -самостiйна дiяльнiсть з прийняття рiшень та х реалiзацi. При самоврядуваннi об'єкт i суб'єкт управлiння збiгаються, тобто люди самi управляють своми справами, приймають спiльнi рiшення i спiльно дiють iз метою реалiзацi прийнятих рiшень. В умовах самоврядування його учасники визнають над собою владу лише свого об'єднання.
  
  
  
  
  >>>158>>>
  
  Отже, ознаки самоврядування:
  
  1) це рiзновид соцiального управлiння;
  
  2) влада належить усьому колективу;
  
  3) влада здiйснюється колективом безпосередньо або через виборнi органи;
  
  4) суб'єкт i об'єкт управлiння єдинi, збiгаються;
  
  5) саморегулювання вiдбувається за допомогою разом прийнятих соцiальних норм;
  
  6) загальнi справи ведуться спiльно, разом приймаються рiшення;
  
  7) iнтереси спiвтовариства вiдстоюються i захищаються на основi самодiяльностi.
  
  Самоврядування як одна з форм органiзацi людського гуртожитку грунтується на принципах свободи, рiвностi та безпосередньо участi (прямого волевиявлення) в управлiннi. Термiн "самоврядування" зазвичай вживається стосовно кiлькох рiвнiв об'єднання людей:
  
  - усього суспiльства: суспiльне самоврядування;
  
  - окремих територiй: регiональне i мiсцеве самоврядування;
  
  - управлiння виробництвом: виробниче самоврядування (примiром, самоврядування установ освiти);
  
  - управлiння громадських об'єднань та iн.
  
  Яке спiввiдношення демократi пш самоврядування?
  
  Чи можна х ототожнювати ?
  
  Не можна ставити знак рiвностi мiж демократiєю I самоврядуванням, оскiльки самоврядування - об"емнiше поняття 1 тривалiше явище, нiж демократiя: воно передує й i переживає ,
  
  Самоврядування склалося в перiод родового ладу. В умовах первiсного роду публiчна влада здiйснювалася самим населенням через загальнi збори членiв роду, Тут фактично збiгалося управлiння i самоврядування, оскiльки всi члени роду брали участь в управлiннi його справами,
  
  З виникненням держави на змiну самоврядуванню прийшло управлiння: державний апарат зосередив у свох руках владу, використовуючи  з метою управлiння справами суспiльства. Самоврядування не зникло. Воно набуло локального характеру, Воно "пiшло собi" у певнi структури i сфери життя (далекi вiд центру) - селянськi общини, робiтники артiлi. У середнi столiття воно виявилося у самоврядуваннi мiст (магдебурзьке право), козацьких об'єднаннях (наприклад, в Укранi); за нових часiв -
  
  
  
  
  >>>159>>>
  
  у земському самоврядуваннi, автономi унiверситетiв (наприклад, у дореволюцiйнiй Росi).
  
  Не можна протиставляти демократiю i самоврядування, оскiльки демократiя допускає самоврядування, тодi як самоврядування може iснувати i без демократi як форми полiтично влади народу.
  
  На раннiх стадiях суспiльного розвитку системи самоврядування нерiдко конфлiктували з недемократичною формою держави (наприклад, Запорiзька Сiч в Укранi -- iз монархiчною формою правлiння в Росi). В мiру розвитку демократi - вiд часу виникнення буржуазних держав, що проголосили джерелом влади народ, - самоврядування знаходить у демократi гаранта своє ефективностi.
  
  Спiльне у самоврядуваннi i демократi:
  
   будуються на однакових принципах свободи, рiвностi, гласностi;
  
   є формами здiйснення влади;
  
   реалiзуються безпосередньо i через виборнi органи;
  
   можуть здiйснюватися з використанням загально нормативно бази.
  
  Проте мiж ними є й певнi вiдмiнностi, якi не дозволяють х ототожнювати.
  
  Основнi ознаки, що вiдрiзняють самоврядування вiд демократi
  
  Самоврядування
  Демократiя
  
  1. Виникає за часом ранiше демократi. 2. Може iснувати без демократi, 3, Не мас полiтичного характеру, але може набувати його, 4. У суспiльствi може бути кiлька систем самоврядування (у рiзних сферах життя i рiзних масштабiв - переважно локальних). 5. Самовряднi органiзацi дiють у рамках закону, але самi встановлюють норми в межах свох об'єднань.
  1. Виникає за часом пiзнiше самоврядування. 2. Допускає наявнiсть систем самоврядування. 3. Мас лише полiтичний характер, 4, У суспiльствi iснує лише одна загальнодержавна система демократi. 5. Основнi форми та iнститути демократi закрiпленi в законi, що обумовлює х юридичну обов'язковiсть для всiх.
  
  
  
  
  
  >>>160>>>
  
  Державне управлiння i самоврядування --не альтернативнi. У рамках демократi вони дiють паралельно на основi взаємодi i взаємного доповнення. Демократiя є умовою розвитку самоврядування. Самоврядування є ядром демократi. Елементи самоврядування використовуються при здiйсненнi полiтично влади. В моменти участi у вирiшеннi державних справ системи самоврядування набувають полiтичного характеру, який визначається конкретною мiрою цiє участi.
  
  Самоврядування у сферi виробництва проявляється в економiцi багатьох кран, де iснує самоврядний сектор, до якого входять пiдприємства, викупленi трудовими колективами, якими трудовi колективи управляють. Тут виробнича демократiя виражається у спiвучастi робiтникiв в управлiннi пiдприємствами разом iз адмiнiстрацiєю. На засадах самоврядування дiють кооперативи, iндивiдуальнi та сiмейнi пiдприємства.
  
  Особливим рiзновидом самоврядування є мiсцеве самоврядування (див. ? "Управлiння в адмiнiстративно-територiальних одиницях. Мiсцеве самоврядування").
  
  ? 5. Демократiя як загальнолюдська цiннiсть
  Незважаючи на те, що за всiх часiв демократiя розумiлася i трактувалася по-рiзному, безсумнiвним є одне: вона як полiтична i правова цiннiсть стала невiд'ємним елементом свiдомостi людей усього свiту. Але практично немає тако остаточно стадi демократi, яка б задовольняла усiх. Зазнаючи обмежень, людина вступає в конфлiкт iз державою, коли не знаходить у законах ту справедливiсть, покладену нею в основу свого iснування, коли не береться до уваги нерiвнiсть природних здiбностей i заслуг, коли вiдсутнє визнання в залежностi вiд полiтично зрiлостi, умiння, досвiду тощо. Воля до справедливостi (а  значимiсть є великою для демократi) нiколи не буває цiлком задоволена, а демократiя (не формальна) у жоднiй державi не може бути досягнута цiлком i остаточно. До демократi потрiбно постiйно прилучатися, будити свою волю, виражати погляди, виявляти полiтичну активнiсть, тобто ставати бiльш зрiлим для демократично дiяльностi. Демократiя - благо лише тодi, коли вона вiдповiдає культурi та менталiтету народу.
  
  
  
  
  >>>161>>>
  
  Розглянемо основнi цiнностi демократi як громадсько-полiтичного явища.
  
  1) Власна цiннiсть розкривається через  соцiальне призначення - служити на користь особi, суспiльству, державi:
  
  а) встановити вiдповiднiсть мiж формально проголошеними i реально дiючими принципами свободи, рiвностi, справедливостi, реально втiлити х в особисте, суспiльне i державне життя;
  
  б) поєднати державнi i громадськi засади в системi демократi як форми держави;
  
  в) створити атмосферу гармонi iнтересiв особи та держави, консенсусу i компромiсу мiж усiма суб'єктами демократi. При демократi суспiльство усвiдомить переваги соцiального партнерства i солiдарностi, громадянського миру та злагоди.
  
  Власна цiннiсть демократi виражається в усiх  елементах, принципах, формах, iнститутах.
  
  2) Iнструментальна цiннiсть - через  функцiональне призначення -- служити iнструментом у руках людини для вирiшення суспiльних i державних справ:
  
  а) брати участь у формуваннi органiв держави та органiв мiсцевого самоврядування;
  
  б) самоорганiзовуватися в партi, профспiлки, рухи тощо;
  
  в) захищати суспiльство i державу вiд протиправних дiй, вiдкiля б вони не виходили;
  
  г) здiйснювати контроль за дiяльнiстю обраних органiв влади та iнших суб'єктiв полiтично системи суспiльства. Iнструментальна цiннiсть демократi реалiзується через  функцi та функцiональнi iнститути.
  
  3) Особиста цiннiсть розкривається через визнання прав особи:
  
  а) х формального закрiплення;
  
  б) реального забезпечення за допомогою створення загаль-носоцiальних (матерiальних, полiтичних, духовно-культурних) i спецiально-соцiальних (юридичних) гарантiй;
  
  в) дi ефективного механiзму хнього захисту;
  
  г) встановлення вiдповiдальностi за невиконання обов'язкiв, оскiльки демократiя --не засiб для досягнення честолюбних особистих цiлей за рахунок приниження прав, свобод i законних iнтересiв iншо особи або будь-якого суб'єкта демократi (див. ? "Особа i держава").
  
  
  
  
  >>>162>>>
  
  В Укранi взято курс на розвиток демократi. В Європейськiй комiсi "За демократiю через право" (Венецiанська комiсiя) Украна має свого представника. Проте для створення розвинуто системи демократi зробити ще слiд чимало. Необхiдною умовою для цього є наявнiсть у суспiльствi консенсусу з основних питаннь спiльного проживання в державi, визнання переважною бiльшiстю громадян "демократичних правил гри". Важлива тенденцiя до гармонi суспiльних, групових та iндивiдуальних iнтересiв за наявностi цiннiсного прiоритету особи щодо колективу, морально готовностi до компромiсiв, самообмеження i самодисциплiни, поваги до iнших людей, закону, думки бiльшостi.
  
  Тим народам, якi готовi до визнання автономi особи та  вiдповiдальностi, демократiя створює найкращi можливостi для реалiзацi гуманiстичних цiнностей: свободи, рiвноправностi, справедливостi, соцiально творчостi.
  
  ? 6. Демократiя i права соцiальних меншостей (меншин)
  Усi демократi є полiтичними системами, у яких громадяни вiльно приймають полiтичнi рiшення вiдповiдно до волi бiльшостi, тобто бiльшiстю голосiв. Проте пiдкорення меншостi бiльшостi (перших останнiм) не завжди буває демократичним. У демократичному суспiльствi воля бiльшостi повинна поєднуватися з гарантiями прав особи, якi у свою чергу служать захисту прав меншостi - чи то етнiчна меншина, релiгiйна чи полiтична меншiсть. Права меншостi не залежать вiд добро волi бiльшостi i не можуть бути скасованi бiльшiстю голосiв.
  
  Вже демократi минулого знали принцип бiльшостi i провадили його в життя. Але лише з розвитком буржуазного суспiльства, появою теорiй природного права i подiлу влади спiввiдношення мiж бiльшiстю i меншiстю у хнiх правах набуло полiтично принциповостi. Деякi мислителi (Ж.-Ж.Руссо) вважали, що рiшення бiльшостi обов'язковi для меншостi. Iншi (Дж.'Мiлль, Б.Констан, Г.Спенсер, О.Токвiль) вимагали, щоб волi бiльшостi були поставленi межi, оскiльки повне панування бiльшостi -шлях до гноблення, тиранi. Межею волi бiльшостi покликанi були стати права окремого iндивiда. Формами захисту iндивiда i
  
  
  
  
  >>>163>>>
  
  меншостi називалися незалежний суд, адмiнiстративна юстицiя, представництво меншостi в парламентi та iн.
  
  Розглянемо право меншостi в парламентi.
  
  Основою демократi є розвинутий публiчний дiалог (комунiкацiя) представникiв рiзно полiтично орiєнтацi. Такий дiалог вiдбувається у суспiльствi та зосереджується в парламентi. Важливим чинником у дiяльностi багатьох парламентiв є опозицiя (вiд лат. oppositio - протиставлення), до яко належать депутати парламентсько меншостi, що розходиться з певних питань з полiтикою парламентсько бiльшостi й урядiв. Опозицiя критикує дiяльнiсть уряду, користається з нагоди порушити питання про довiру уряду.
  
  Наявнiсть опозицi вважається невiд'ємним компонентом демократичного суспiльства, правово держави. Доки в суспiльствi iснує рiзниця iнтересiв, буде iснувати й опозицiя.
  
  Один iз фундаторiв США Т. Джефферсон зазначав, що "воля бiльшостi повинна в усiх випадках домiнувати, але, щоб ця воля була правомiрною, вона має бути розумною, щоб меншiсть мала рiвнi права, порушувати якi було б гнобленням". Конституцiя США мiстить форми захисту парламентсько меншостi, якiй надане право протесту проти проектованих змiн Основного Закону. Цi права меншостi настiльки значнi, що протягом бiльш нЬк 200-лiтнього iснування США були ратифiкованi тiльки 26 поправок до Конституцi, i американська Конституцiя є найбiльш стiйкою з усiх iснуючих.
  
  Конституцi, що створювалися в Нiдерландах, Бельгi, Норвегi, Швейцарi та iнших кранах у XIX ~ XX ст.ст., мiстили iдею захисту прав меншостi. Меншiсть отримала можливiсть дiйсно парламентсько боротьби з безтурботним ставленням бiльшостi до законодавчо працi, що мало мiсце в минулому. У нашi днi конституцi Францi, ФРН, Iспанi, Японi та iнших кран передбачають гарантi прав людини та меншостi. В Англi опозицiя (меншiсть) складає неодмiнну частину державного механiзму. Починаючи вiд 1800 p., лiдер опозицi "його () величностi" одержує платню, однакову з платнею прем'єр-мiнiстра. У ФРН право парламентських розслiдувань, яке полягає у забезпеченнi парламенту iнформацiєю про роботу уряду i здiйсненнi контролю за урядом, - одне з прав меншостi. Воно вперше було закрiплено в однiй iз статей Веймарсько Конституцi (за пропозицi-
  
  
  
  
  >>>164>>>
  
  ею Макса Вебера), i дотепер збереглася ця первiсна функцiя права меншостi.
  
  Сутнiсть i форми дiяльностi опозицi залежать вiд конкретних iсторичних умов. Можлива нелегальна (дiюча в пiдпiллi) i легальна опозицi. Легальна опозицiя iснує у формi опозицiйних партiй або iнших полiтичних iнститутiв, якi публiчно виступають проти влади, за зсув (у рамках закону) правлячих полiтичних сил. Легальна опозицiя може бути лояльною i нелояльною. Лояльна опозицiя бореться за владу в рамках iснуючих законiв, використовує методи чесно конкурентно полiтично боротьби. Нелояльна опозицiя ставиться до iснуючо влади як до ворога i дiє "на  знищення".
  
  Парламентська меншiсть покликана вiдбивати реально iснуючi в суспiльствi iнтереси груп, що мають не домiнуючi, але солiдарнi, полiтичнi настанови (рухи, партi) або не мають iдеологiчно виражених позицiй (позапартiйнi, професiйнi та iншi групи). Так, у Францi, класичнiй кранi партiйного плюралiзму, дiють численнi полiтичнi об'єднання, якi не визначають партiйно системи крани, i хнi представники в парламентi складають меншiсть.
  
  Слiд зважити на те, що меншiсть, яка твердо вiдстоює сво позицi, є впливовiшою за меншiсть, що коливається. Вiдчуття сильно i непохитно переконаностi меншостi пiдштовхує бiльшiсть до того, щоб переглянути свою позицiю. Важливо, щоб опозицiя в парламентi була конструктивною, а не деструктивною. Позаяк деструктивна опозицiя обмежується критикою iснуючо влади без пропозицiй щодо програми дiй; конструктивна опозицiя спроможна висунути, обгрунтувати i боротися за здiйснення програми, яка вiдрiзняється вiд офiцiйно програми, є  альтернативою.
  
  Отже, демократiя - це не тiльки прояв волi бiльшостi, але i гарантiя права меншостi на критику i вiльне вираження свох поглядiв - конструктивних, а не руйнiвних. Право говорити та бути почутим. Право бути заперечуваним, але не пригнобленим. Влада може стояти мiцно лише тодi, коли вона вiдчуває опiр з боку опозицi -- полiтично меншостi. Це змушує  постiйно пiдтверджувати своє право управляти суспiльством i державою.
  
  Парламент Украни прагне дотримуватися спiввiдношення: домiнування волi бiльшостi при урахуваннi прав меншостi; ви-
  
  
  
  
  >>>165>>>
  
  знавати, що кожна група має сво iнтереси, якi вправi проводити в життя лише в рамках закону. Найвище право меншостi i ЇЇ представникiв у парламентi полягає у тому, що вона може робити спроби стати бiльшiстю. Вiд цього права меншостi в демократичному суспiльствi не захищена нiяка бiльшiсть, тому що в не немає нiяких засобiв надовго придушити меншiсть. Важливо не дати розвинутися тенденцi в демократi, нiколи цiлком невикорiнно - пiдняти бiльшiсть до значення виключно вирiшального чинника, до всесилля бiльшостi, i зберегти нерушимi межi, якi дiйсна демократiя покликана протиставити волi бiльшостi. Наявнiсть активно легально опозицi -- найважливiша риса демократi як "полiархi" (багатовладдя).
  
  Розглянемо право етнiчних (нацiональних) меншин.
  
  Взаємовiдносини етносiв усерединi держави мають будуватися на засадах консенсусу, порозумiння, тому першою умовою консолiдацi суспiльства є свобода особи i вiльний розвиток етнiчних груп (нацiональних меншин).
  
  Нацiональнi меншини можуть мешкати або компактно, або розкидано (дисперсно) на територi держави, утворено "статусною" або "титульною" нацiєю. У будь-якому разi вони мають усi права, якi має нацiя, що дала назву державi. Винятком (у рядi випадкiв) є право нацiональних меншин на полiтичне самовизначення. Проте права нацiональних меншин потребують спецiального механiзму забезпечення, тому що в умовах iнонацiонального оточення набувають специфiчного характеру.
  
  Значну увагу правам нацiональних меншин придiляє ООН. У преамбулi до Статуту ООН вiдзначається "рiвнiсть прав великих i малих нацiй". Вiдповiдно до рiшень ООН нацiональнi меншини мають:
  
  - право проживати в мiсцях традицiйного iсторичного поселення (забороняються х депортацiя, примусове переселення);
  
  - право на неасимiляцiю;
  
  - право на одержання пропорцiйно частки централiзованих державних фондiв, якi видiляються для вiдповiдних цiлей;
  
  - право на участь у прийняттi державних рiшень, на представництво в законодавчих та iнших колегiальних органах держави;
  
  - право на недискримiнацiю;
  
  - право на захист з боку держави вiд будь-яких проявiв ворожнечi, погроз, приниження i обмеження.
  
  
  
  
  >>>166>>>
  
  Пiдсумковий документ Вiденсько зустрiчi представникiв держав - учасниць Наради з безпеки та спiвробiтництва в Європi (НБСЄ) вiд 15 грудня 1989 р. мiстить слова: держави - учасницi НБСЄ "вживатимуть усiх необхiдних законодавчих, адмiнiстративних, юридичних та iнших заходiв, а також застосовуватимуть вiдповiднi мiжнароднi iнструменти для забезпечення захисту прав людини i основних свобод осiб, що належать до нацiональних меншин на х територi. Вони захищатимуть i створюватимуть умови для заохочення етнiчно, культурно, мовно та релiгiйно самобутностi нацiональних меншин на свой територi. Вони поважатимуть вiльне здiйснення прав особами, що належать до таких меншин, i забезпечуватимуть хню повну рiвнiсть з iншими". Верховний Комiсар НБСЄ у справах нацiональних меншостей може послати в будь-яку крану свох спостерiгачiв - експертiв iз мiсiєю перевiрки дотримання в нiй прав нацiональних меншин.
  
  Загальнi положення про захист прав нацiональних меншин мiстяться у конституцiях Данi, Португалi, Румунi, Чехi, Словаччини, Албанi, Хорватi, Литви. В iнших конституцiях (Iталiя, Швейцарiя, Росiя, Болгарiя) йдеться про захист мовних меншин. Докладнi положення щодо захисту меншин є в конституцi Угорщини. У конституцiях Фiнляндi, Норвегi, Словенi передбачається безпосереднiй захист вiдповiдних меншин. Завдяки конституцiям нещодавно утворених демократичних держав Центрально та Схiдно Європи, якi мiстять положення про захист нацiональних меншин, докорiнно змiнилося обличчя Європи та усього свiту.
  
  Додержуючись мiжнародних зобов'язань щодо нацiональних меншин, Верховна Рада Украни 25 червня 1992 р. ухвалила Закон "Про нацiональнi меншини в Укранi" iз метою забезпечення гарантiй х прав на вiльний розвиток. До нацiональних меншин вiдповiдно до цього Закону належать групи громадян Украни, якi не є укранцями за нацiональнiстю, виявляють почуття нацiонально самосвiдомостi та спiльностi мiж собою. Забезпечуючи права осiб, якi належать до нацiональних меншин, держава керується тим, що права нацiональних меншин є невiд'ємною частиною загальновизнаних прав людини.
  
  У демократичнiй державi воля бiльшостi i прав меншостi є захищеними законом i iнститутами, що втiлюють закони в життя.
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"