Серце по дому щiмить,
Хоче вернутися в край,
Край веселощiв,мрiй та любовi,
Край де збувается все,
Бiльше його не побачить нiколи,
Серце що беться в менi,
Бiльше не крикне птиця весела,
Я не послухаю свiту цього спiв,
Вiн щезнув назавжди для мене,
Серце тремтить под гнiтом тяжким,
Що ще хвилину здаеться i стане ,
Раптом в секунду змiнилося щось,
В свiтi жахливому цьому,
Поплив свiт цей красками всiми,
I розплився як зникав спiв,
Спiв що лунав с того свiту,
Вiн був единий та тихий,
В ньому не було надiй та веселля,
А тiльки жах що в серце бється,
Але був спiв красивий та зникнув як всi,
Я знову в своi§ постiлi,
В домi серед дерев,
Та знову чую спiв щасливий,
Лiсу та птиць,людей та звiрiв,
Що проминають, буває, серед дерев,
Сльозинка скотилась з лиця,
О памятi з того свiту,
Дерева що зникають в вогнi,
Зацькованi звiрi та монстри стальнi,
Та бiльше не буде цього,
Менi тiльки наснилося це,
Та сьогоднi та завтра не буде ,
Того що в тому свiтi я побачив,
Все це сни мо§ дикi та страннi,
Iстоти безликi страшнi,
Все це приходить до мене,
У снi...