Снiг падає до нiг,
Та через день весна.
Сто§ш на окружнiй,
Ти цiлу нiч одна.

Пронизливий вiтер,
Пронизує серце.
I знову, i знов,
Тобi доведеться,
Гратись в любов.

Ти цiлуєш губи,
Ти даруєш насолоду,
Продаєш ти тiло,
За дзвiнку винагороду.

Ти скажи менi,
Скiльки тобi лiт?
Ти ще молода,
Та цей клятий свiт...

Очi ще яснi,
Але вже впала тiнь.
Краще йди у свiт,
Мрiй i сновидiнь.

Чесно я скажу,
Вона вам не сестра.
Але уявiть,
Якби таки була.

Хiба тобi байдуже, мiй друже,
Серце хiба не щемить?
Вона, як i кожна людина,
Хотiла б насправдi любить...

Мiсяця серп показуэ шлях,
Руку я твою тримаю в руках.
Тепла вона, чутно, як б"ється пульс,
I за тебе кожен день я молюсь...

Сонце сяє скрiзь,
Вже прийшла весна.
Але все одно,
Ти сто§ш одна.

На 8 березня я квiти принесу,
Iз шляху того я тебе, все ж заберу!
I хай хоч один день,
I хай хоч одну нiч.
Ти будеш як людина,
А не бездушна рiч.

(9 березня 2009)